Справа № 199/3248/23

(2/199/1587/23)

РІШЕННЯ

Іменем України

19.12.2023 року Амур-Нижньодніпровський районний суд м. Дніпропетровська

у складі: головуючого судді Якименко Л.Г.

за участю секретаря Свержевської В.О.

позивача ОСОБА_1 та його представника ОСОБА_2 , представника відповідача ОСОБА_3 , представника відповідача ОСОБА_4 , представника відповідача Армашової І.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до держави Україна в особі Дніпропетровської обласної прокуратури, Головного управління Національної поліції в Дніпропетровській області, Державної казначейської служби України, про відшкодування моральної шкоди, завданої незаконними діями органів досудового слідства, прокуратури та суду, -

В С Т А Н О В И В:

Позивач ОСОБА_1 звернувся до суду із позовною заявою до держави Україна в особі Дніпропетровської обласної прокуратури, Головного управління Національної поліції в Дніпропетровській області, Державної казначейської служби України, про відшкодування моральної шкоди, завданої незаконними діями органів досудового слідства, прокуратури та суду.

В обґрунтуванні позовних вимог посилається на те, що 16.08.2012 року слідчим Амур-Нижньодніпровського районного відділу міліції ДМУ ГУМВС в Дніпропетровський області було порушено кримінальну справу №61121886 за ч.1 ст.115 КК України, 17.08.2012 року перекваліфіковано на ч.2 ст.115 КК України.

Постановою слідчого СВ АНД РВ від 28.08.2012 року ОСОБА_1 притягнуто в якості обвинуваченого за п.6,12 ч.2 ст. 115 КК, того ж дня постановою Амур-Нижньодніпровського районного суду м.Дніпропетровська до позивача застосовано запобіжний захід - тримання під вартою строком до двох місяців.

23.11.2012 року, відповідно до ст.214 КПК в редакції 2012 року, слідчим АНД РВ міліції внесені відомості до ЄРДР, про кримінальне правопорушення, передбачене ч.2 ст.115 КК України, за №12012030010000061.

07.12.2012 року ОСОБА_1 повідомлено про підозру у вчиненні злочину, передбаченого п.12 ч.2 ст.115 КК України.

11.12.2012 року в.о. слідчого СВ Амур-Нижньодніпровського РВ ДМУ ГУМВС України в Дніпропетровській області складено обвинувальний акт у кримінальному провадженні №12012030010000061 від 23.11.2012 року за обвинуваченням ОСОБА_1 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого п.12 ч.2 ст.115 КК України та передано матеріали до суду.

Справа судами розглядалася неодноразово. Ухвалою Дніпровського апеляційного суду від 07.10.2021 року вирок Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 06.06.2019 року, в частині засудження ОСОБА_1 скасовано, кримінальне провадження щодо ОСОБА_1 за п. 12, ч. 2 ст. 115 КК України, закрито, на підставі п.3 ч.1 ст.284 КПК України, у зв`язку із не встановленням достатніх доказів для доведення винуватості особи в суді і вичерпання можливостей їх отримати.

Позивач вказував, що безпідставне кримінальне переслідування тривало з 17.08.2012 року до 07.10.2021 року, (108 місяців і 20 днів), при цьому строк попереднього ув`язнення склав 5 років, 9 місяців і 19 днів, а строк перебування позивача під домашнім арештом з 05.06.2018 до 18.02.2019 року складає 8 місяців 13 днів, що завдало позивачу моральної та майнової шкоди, спричинило втрату нормальних життєвих зв`язків і порушило майнове благополуччя. Зазначав, що заподіяна йому моральна шкода полягає у фізичному болю і стражданнях, переживаннях, завданих правоохоронними органами, незаконному обранні запобіжного заходу, тривалості неодноразових судових процесів, втраті роботи, і, як наслідок, неможливості побудувати власну сім`ю.

Крім цього, позивач зазначив, що на час його затримання правоохоронними органами, він був працевлаштованим на посаду - експедитор в приватному підприємстві «АБ плюс», згідно з наказом №440-к від 03.05.2012 року, а був звільнений із названої посади 21.08.2012 року, на підставі Наказу №825-к від 21.08.2012 року, у зв`язку з затриманням працівниками міліції.

На думку позивача, з вини правоохоронних органів і прокуратури, позивач був незаконно позбавлений подальшого офіційного працевлаштування і отримання постійної заробітної плати за весь час перебуванням під обвинуваченням із 21 серпня 2012 року до 07 жовтня 2021 року, що складає 109 місяців і 15 робочих днів, а відповідно за обставин вимушеного прогулу він недоотримав 109,5 мінімальних заробітних плат.

Тому вважає, що справедлива компенсація зі сторони Держави за вимушений прогул та не отриману вигоду, складає 109,5 мінімальних заробітних плат, прийнятих в Україні на момент ухвалення судового рішення у даному провадженні, що відповідає 733650 (сімсот тридцять три тисячі, шістсот п`ятдесят) грн.(6700 х 109,5 = 733650).

Посилаючись на вказані обставини, позивач просив суд стягнути із Державного бюджету України через Державну казначейську службу України шляхом списання коштів з Єдиного казначейського рахунку на користь ОСОБА_1 матеріальну шкоду, завдану внаслідок незаконних дій органів досудового розслідування, прокуратури тасуду в розмірі 733650,00 грн. та моральну шкоду, завдану внаслідок незаконних дій органів досудового розслідування, прокуратури тасуду у розмірі - 33097464,00 грн., а також, судові витрати на проведення судово-психологічної експертизи №29, від 24.03.2023 року в розмірі 18219, 00 грн..

Представник відповідача Головного управління Національної поліції в Дніпропетровській області надав до суду відзив, у якому проти задоволення позовних вимог заперечував у повному обсязі, посилаючись на те, що наявність певних недоліків у процесуальній діяльності органу досудового розслідування сама по собі не може свідчити про незаконність його діяльності та не може бути підставою для безумовного стягнення відшкодування моральної або матеріальної шкоди.

У той час, дії органу досудового розслідування судом незаконними не визнавались, а тому представник відповідача вважає доводи позивача щодо незаконності дій органів досудового розслідування безпідставними та необґрунтованими.

Представник відповідача вважає, що слідчі під час здійснення досудового розслідування кримінального провадження №12012030010000061 діяли на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Також, зазначив, що позивач, обґрунтовуючи завдану матеріальну шкоду у розмірі 109, 5 мінімальних заробітних плат, вказує на те, що він був звільнений із посади - експедитор у приватному підприємстві «АБ плюс» на підставі наказу від 21.08.2012 №825-к, у зв`язку з його затримання працівниками міліції, однак, відповідно долученої позивачем трудової книжки, останнього звільнено за власним бажанням за статтею 38 КЗпП України.

Таким чином, посилання позивача щодо звільнення із займаної ним посади у зв`язку із його затриманням працівниками міліції, є необґрунтованим, оскільки на підтвердження вказаної обставини до суду не надано жодного доказу.

Крім цього, позивачем не було надано до суду доказів, які б підтверджували факт заподіяння позивачеві моральних чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру, психосоматичних та психоемоційних змін, доказів необхідності застосування додаткових зусиль для нормалізації життєвих зв`язків і відновлення стосунків з оточуючими людьми, як і доказів втрати чи погіршення таких зв`язків, стану здоров`я та стосунків з рідними в наслідок досудового розслідування кримінального провадження №12012030010000061.

Так, розмір відшкодування моральної шкоди має бути достатнім для розумного задоволення потреб потерпілої особи і не повинен призводити до її збагачення.

Таким чином, представник відповідача вважає, що позовна вимога позивача щодо стягнення моральної шкоди у розмірі - 4939,92 мінімальних заробітних плат встановлених в Україні на момент винесення судового рішення у даному провадженні є такою, що не підлягає задоволенню, оскільки є неспівмірною та необґрунтованою.

Представник відповідача Дніпропетровської обласної прокуратури надав до суду відзив, у якому проти задоволення позову заперечував, то зазначив, що із матеріалів справи вбачається, що позивач перебував під кримінальним переслідуванням у період із 18.08.2012 (дата обрання позивачу запобіжного заходу) до 07.10.2021 (дата закриття кримінального провадження), тобто повних 110 місяців (109 місяців 21 день).

Відповідно до ст. 8 Закону України «Про Державний бюджет України на 2023 рік» мінімальну заробітну плату встановлено у місячному розмірі 6700 гривень. Враховуючи вимоги ст.13 Закону, розмір мінімальної моральної шкоди, яка підлягає відшкодуванню ОСОБА_1 за час перебування під кримінальним переслідуванням, становить 737 000 грн. (110 міс. * 6700 грн.).

Крім того, позивачем необґрунтовано, без посилання на жодну норму матеріального права, не розмежовано розмір розрахунку моральної шкоди у період перебування ним під вартою та під домашнім арештом, що не передбачено чинним законодавством.

Крім цього, із позовної заяви ОСОБА_1 вбачається, що він просить також стягнути із держави матеріальну шкоду в розмірі 109,5 мінімальних заробітних плат, у зв`язку із незаконним, на його думку, звільненням із посади експедитора, внаслідок його незаконного затримання працівниками поліції.

Однак, із доданих до позовної заяви додатків, а саме копії трудової книжки ОСОБА_1 вбачається, що позивач 21.08.2012 звільнився за власним бажанням (ст.38 КЗпП України), у зв`язку з чим відсутні підстави на відшкодування матеріальної шкоди державою.

Таким чином, представник відповідача вважає, що відшкодування матеріальної та моральної шкоди, у заявленому позивачем розмірі, задоволенню не підлягають.

У судовому засіданні позивач ОСОБА_1 та його представник ОСОБА_2 надали пояснення, аналогічні викладеним у позовній заяві, позов підтримали у повному обсязі та просили його задовольнити.

Представник відповідача Дніпропетровської обласної прокуратури Армашова І.М. у судовому засіданні позов не визнала, підтримавши наданий відзив на позов. Зокрема зазначила, що позивачем не доведено спричинення йому моральної шкоди у визначеному розмірі. Крім того, визначений позивачем розмір моральної шкоди не відповідає вимогам Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів дізнання, досудового слідства, прокуратури і суду».

Представник відповідача Головного управління Національної поліції в Дніпропетровській області Штирхунова А.Д. у судовому засідання заперечувала проти задоволення позову, підтримавши наданий відзив на позов.

Представник відповідача Державної казначейської служби України Паращенко Ю.О. у судовому засіданні заперечувала проти задоволення позовних вимог, посилаючись на необґрунтованість заявленого розміру матеріальної та моральної шкоди.

Вислухавши пояснення сторін та їх представників, дослідивши матеріали справи, суд вважає позовні вимоги задовольнити частково із наступних підстав.

Судом встановлено, що 16.08.2012 року слідчим Амур-Нижньодніпровського районного відділу міліції ДМУ ГУМВС в Дніпропетровський області було порушено кримінальну справу №61121886 за ч.1 ст.115 КК України, 17.08.2012 року перекваліфіковано на ч.2 ст.115 КК України (т.1, а.с. 11,12).

Відповідно до протоколу слідчого СВ АНД РВ ДМУ ГУМВС в Дніпропетровський області 18.08.2012 року ОСОБА_1 було затримано працівники міліції (т.1, а.с.16-17).

Постановою Амур-Нижньодніпровського районного суду м.Дніпропетровська від 20.08.2012 року строк затримання був продовжений до 10 діб, тобто до 28.08.2012 року (т.1, а.с. 19).

Постановою слідчого СВ АНД РВ від 28.08.2012 року ОСОБА_1 притягнуто в якості обвинуваченого за п.6,12 ч.2 ст. 115 КК, того ж дня постановою Амур-Нижньодніпровського районного суду м.Дніпропетровська до ОСОБА_1 застосовано запобіжний захід - тримання під вартою строком до двох місяців (т.1,28-29,30-31).

Постановою Бабушкінського районного суду м.Дніпропетровська продовжено строк тримання під вартою ОСОБА_1 до 2-х місяців 29-ти днів, тобто до 16.11.2012 року (т.1, а.с.32-33).

16.11.2012 року продовжено строк тримання під вартою ОСОБА_1 до трьох місяців 28 днів, тобто до 16.12.2012 року, що підтверджується копією постанови Бабушкінського районного суду м.Дніпропетровська (т.1, а.с.24-25).

23.11.2012 року відповідно до ст.214 КПК в редакції 2012 року, слідчим АНД РВ міліції внесені відомості до ЄРДР, про кримінальне правопорушення, передбачене ч.2 ст.115 КК України, за №12012030010000061 (т.1, а.с. 37).

07.12.2012 року ОСОБА_1 повідомлено про підозру у вчиненні злочину, передбаченого п.12 ч.2 ст.115 КК України (т.1, а.с.38-39).

11.12.2012 року в.о. слідчого СВ Амур-Нижньодніпровського РВ ДМУ ГУМВС України в Дніпропетровській області складено обвинувальний акт у кримінальному провадженні №12012030010000061 від 23.11.2012 року за обвинуваченням ОСОБА_1 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого п.12 ч.2 ст.115 КК України та передано матеріали до Амур-Нижньодніпровського районного суду (т.1, а.с.40-49).

Вироком Амур-Нижньодніпровського районного суду м.Дніпропетровська від 18.06.2013 року ОСОБА_1 визнано винуватим у пред`явленому обвинуваченні за п.п.6,12 ч.2 ст.115 КК України та призначено йому покарання у виді позбавлення волі на строк 13 (тринадцять) років, з конфіскацією всього особисто належного йому майна (т.1, а.с.75-89).

Ухвалою апеляційного суду Дніпропетровської області від 05.11.2013 року вирок Амур-Нижньодніпровського районного суду м.Дніпропетровська від 18.06.2013 року, залишено буз змін (т., а.с.99,102).

Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ скасовано ухвалу апеляційного суду Дніпропетровської області від 05.11.2013 року та призначено новий розгляд у суді апеляційної інстанції (т.1, а.с.111-114).

11.11.2014 року ухвалою апеляційного суду Дніпропетровської області вирок Амур-Нижньодніпровського районного суду м. Дніпропетровська від 18 червня 2013 року щодо ОСОБА_1 змінено та виключено з мотивувальної частин вироку суду посилання на кваліфікуючу ознаку п.6 ч.2 ст. 115 КК України «скоєння злочину з корисливих мотивів». В іншій частині вирок суду залишено без змін (т.1, а.с.115-123).

04.06.2015 року ухвалою Вищого спеціалізованого суду України ухвалу апеляційного суду Дніпропетровської області від 11.11.2014 року відносно ОСОБА_1 - скасовано та ухвалено призначити новий розгляд у суді апеляційної інстанції (т.1, а.с.134-139).

Ухвалою апеляційний суд Дніпропетровської області від 23.10.2015 року вирок Амур-Нижньодніпровського районного суду м. Дніпропетровська від 18.06.2013 року щодо ОСОБА_1 змінено: виключено з мотивувальної частини вироку суду посилання на кваліфікуючу ознаку п.6 ч.2 ст. 115 КК України скоєння злочину з корисливих мотивів; виключено з мотивувальної частини вироку посилання як на доказ - протокол огляду від 18.08.2012 року особистих речей ОСОБА_1 та його явку с повинною від 17 серпня 2012 року.

У частині призначення покарання виключено додаткове покарання у виді конфіскації всього особисто належного ОСОБА_1 майна.

Ухвалено вважати ОСОБА_1 засудженим за п. 12 ч. 2 ст. 115 КК України до 13 років позбавлення волі (т.1, а.с.146-161).

Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України від 25.05.2016 року ухвалу апеляційного суду Дніпропетровської області від 23.10.2015 року та вирок Амур-Нижньодніпровського районного суду м. Дніпропетровська від 18.06.2013 року щодо ОСОБА_1 та ОСОБА_5 скасовано та призначено новий розгляд у суді першої інстанції (т.1, а.с.172-178).

06.02.2018 року вироком Амур-Нижньодніпровського районного суду м.Дніпропетровська ОСОБА_1 визнано винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого п.12 ч.2 ст.115 КК України, та призначено йому покарання у виді позбавлення волі строком на 13 (тринадцять) років та солідарно стягнуто з ОСОБА_1 та з іншого обвинуваченого - 13 316 грн. матеріальної шкоди й 500 000 грн. моральної шкоди на користь потерпілих (т.1,а.с. 184-212).

08.05.2018 року ухвалою апеляційного суду Дніпропетровської області вирок Амур-Нижньодніпровського районного суду м.Дніпропетровська від 06.02.2018 року скасовано та направлено справу на новий судовий розгляд до суду першої інстанції (т.1, а.с. 213-221).

Ухвалою апеляційного суду Дніпропетровської області від 21.05.2018 року матеріали кримінального провадження№12012030010000061, за обвинуваченням ОСОБА_5 , у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених п.п. 6, 12 ч. 2 ст. 115, ч. 4 ст. 187, ч.2 ст. 185 КК України, та ОСОБА_1 , у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого п.п.6, 12 ч. 2 ст. 115 КК України- направлено до Індустріального районного суду м. Дніпропетровська для здійснення судового провадження (т.а.с. 222-223)

Ухвалою Індустріального районного суду м.Дніпропетровська від 05.06.2018 року призначено кримінальне провадження щодо ОСОБА_5 , обвинуваченого за ч.4 ст.187, п.п. 6,12 ч.2 ст.115 КК України та ОСОБА_1 , обвинуваченого за п. 12 ч.2 ст.115 КК України до судового розгляду у відкритому судовому засіданні на 12.06.2018 року на 14 год. 00 хв. в приміщенні Індустріального районного суду м. Дніпропетровська.

Також, вказаною ухвалою ОСОБА_1 змінено запобіжний захід з тримання під вартою на цілодобовий домашній арешт,заборонивши йому залишати житло за адресою АДРЕСА_1 без дозволу суду (т.1, а.с.224-226).

Вироком Індустріального районного суду м.Дніпропетровська від 06.06.2019 року ОСОБА_1 визнано винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченогост. 396 КК України, та призначено йому покарання у виді позбавлення волі строком на 3 (три) роки. На підставі ч.5 ст.72 КК України, (в редакції від №838-VIII від 26.11.2015 року та позиції ВСУ у справі №663/537/17) постановлено зарахувати в строк відбуття покарання строк попереднього ув`язнення з 17.08.2012 року по 05.06.2018 року,з розрахунку один день попереднього ув`язнення за два дні позбавлення волі.Враховуючи попереднє ув`язнення - звільнено засудженого від відбування покарання (т.1, а.с.236-252).

Ухвалою Дніпровського апеляційного суду від 22.01.2020 року вирок Індустріального районного суду м.Дніпропетровська від 06.06.2019 року залишено без змін (т.2, а.с.1-21).

Постановою Верховного суду від 25.06.2020 року ухвалу Дніпровського апеляційного суду від 22.01.2020 року щодо ОСОБА_1 скасовано та призначено у цій частині новий розгляд у суді апеляційної інстанції (т.2, а.с.22-34).

Ухвалою Дніпровського апеляційного суду від 07.10.2021 року вирок Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 06.06.2019 року, в частині засудження ОСОБА_1 скасовано, кримінальне провадження щодо ОСОБА_1 за п. 12, ч. 2 ст. 115 КК України, закрито, на підставі п.3 ч.1 ст.284 КПК України, у зв`язку із не встановленням достатніх доказів для доведення винуватості особи в суді і вичерпання можливостей їх отримати (т.2, а.с.35-42).

Ухвалою Дніпровського апеляційного суду від 26.01.2023 року внесено виправлення до ухвали Дніпровського апеляційного суду від 07 жовтня 2021 року та ухвалено вважати, що ухвалою Дніпровського апеляційного суду від 07 жовтня 2021 року кримінальне провадження щодо ОСОБА_1 закрито за ст. 396 КК України, на підставі п. 3 ч. 1 ст. 284 КПК України, у зв`язку із не встановленням достатніх доказів для доведення винуватості особи в суді і вичерпання можливостей їх отримати (т.2,43-44).

Таким чином, безпідставне кримінальне переслідування, як зазначає позивач, тривало із 17 серпня 2012 року до 07 жовтня 2021 року (108 місяців і 20 днів).

Відповідно до статті 56 Конституції України кожен має право на відшкодування за рахунок держави чи органів місцевого самоврядування матеріальної та моральної шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб при здійсненні ними своїх повноважень.

Шкода, завдана фізичній особі внаслідок її незаконного засудження, незаконного притягнення до кримінальної відповідальності, незаконного застосування запобіжного заходу, незаконного затримання, незаконного накладення адміністративного стягнення у вигляді арешту чи виправних робіт, відшкодовується державою у повному обсязі незалежно від вини посадових і службових осіб органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, досудове розслідування, прокуратури або суду.Право на відшкодування шкоди, завданої фізичній особі незаконними діями органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, досудове розслідування, прокуратури або суду, виникає у випадках, передбачених законом (частини перша-друга статті 1176 ЦК України).

Згідно з нормами статей 1, 2 Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду» (далі Закон) відшкодуванню підлягає шкода, завдана громадянинові внаслідок: незаконного засудження, незаконного повідомлення про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, незаконного взяття і тримання під вартою, незаконного проведення в ході розслідування чи судового розгляду кримінальної справи обшуку, виїмки, незаконного накладення арешту на майно, незаконного відсторонення від роботи (посади) та інших процесуальних дій, що обмежують права громадян.Право на відшкодування шкоди в розмірах і в порядку, передбачених цим Законом, виникає у випадку постановлення виправдувального вироку суду.

У наведених статтею першою цього Закону випадках громадянинові відшкодовуються (повертаються): заробіток та інші грошові доходи, які він втратив внаслідок незаконних дій; суми, сплачені громадянином у зв`язку наданням йому юридичної допомоги; моральна шкода (стаття 3 Закону).

У статті 4 Закону передбачено, що відшкодування шкоди у випадках, передбачених пунктами 1, 3, 4 і 5 статті 3 цього Закону, провадиться за рахунок коштів державного бюджету. Відшкодування моральної шкоди провадиться у разі, коли незаконні дії органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, досудове розслідування, прокуратури і суду завдали моральної втрати громадянинові, призвели до порушення його нормальних життєвих зв`язків, вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя. Моральною шкодою визнаються страждання, заподіяні громадянинові внаслідок фізичного та психічного впливу, що призвело до погіршення або позбавлення можливостей реалізації ним своїх звичок і бажань, погіршення відносин з оточуючими людьми, інших негативних наслідків морального характеру.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 перебував під слідством та судом із 17 серпня 2012 року до 07 жовтня 2021 року (108 місяців і 20 днів).

Згідно з частиною другою статті 23 ЦК України моральна шкода полягає у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку із протиправною поведінкою щодо неї самої та у зв`язку із приниженням її честі, гідності а також ділової репутації; моральна шкода відшкодовується грішми, а розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом з урахуванням вимог розумності і справедливості.

Згідно з пунктом 2 частини другої статті 1167 ЦК України моральна шкода відшкодовується незалежно від вини органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим, органу місцевого самоврядування, фізичної або юридичної особи, яка її завдала, якщо шкоди завдано фізичній особі внаслідок її незаконного засудження, незаконного притягнення до кримінальної відповідальності, незаконного застосування запобіжного заходу, незаконного затримання, незаконного накладення адміністративного стягнення у вигляді арешту чи виправних робіт.

Розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин. Зокрема, враховуються стан здоров`я потерпілого, тяжкість вимушених змін у його життєвих і виробничих стосунках, ступінь зниження престижу, ділової репутації, час та зусилля, необхідні для відновлення попереднього стану.

Оцінка моральної шкоди за своїм характером є складним процесом, за винятком випадків, коли сума компенсації встановлена законом (рішення Європейського суду з прав людини від 12 липня 2007 року «STANKOV v. BULGARIA», № 68490/01, § 62).

Згідно з частинами другою, третьою статті 13 Закону розмір відшкодування моральної шкоди визначається з урахуванням обставин справи в межах, встановлених цивільним законодавством. Відшкодування моральної шкоди за час перебування під слідством чи судом провадиться виходячи з розміру не менше одного мінімального розміру заробітної плати за кожен місяць перебування під слідством чи судом.

Законодавець визначив мінімальний розмір відшкодування моральної шкоди, виходячи з установленого законодавством розміру заробітної плати на момент розгляду справи судом, за кожен місяць перебування під слідством та судом. Тобто цей розмір у будь-якому випадку не може бути зменшено, оскільки він є гарантованим мінімумом. Але визначення розміру відшкодування залежить від таких чинників, як характер і обсяг страждань (фізичного болю, душевних і психічних страждань тощо), яких зазнав позивач, можливості відновлення немайнових втрат, їх тривалість, тяжкість вимушених змін у його життєвих і суспільних стосунках, ступінь зниження престижу, репутації, час та зусилля, необхідні для відновлення попереднього стану, і сама можливість такого відновлення у необхідному чи повному обсязі.

У випадках, коли межі відшкодування моральної шкоди визначаються у кратному співвідношенні до мінімального розміру заробітної плати, суд при вирішенні питання має виходити з такого розміру мінімальної заробітної плати, що є чинним на час розгляду справи, при цьому визначений законом розмір відшкодування є тим мінімальним розміром, що гарантований державою, а суд, з урахуванням обставин конкретної справи, вправі застосувати й більший розмір відшкодування.

У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 28 листопада 2018 року в справі № 214/6982/13-ц (провадження № 61-97св18), на яку міститься посилання в касаційній скарзі, вказано, що: «здійснення слідчих дій у ході розслідування кримінальної справи, на що також посилаються суди в обґрунтування своїх висновків, відноситься до повноважень органів досудового розслідування згідно з вимогами кримінального процесуального законодавства, тому саме лише здійснення таких заходів не може бути підставою для збільшення розміру відшкодування моральної шкоди. Такий розмір має бути не більш, аніж достатнім для розумного задоволення потерпілої особи і не має призводити до її збагачення. Виходячи із системного аналізу положень ЦК України та Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду», враховуючи закріплені у цивільному законодавстві вимоги розумності, виваженості і справедливості, касаційний суд приходить до висновку про зменшення визначеного судом першої інстанції відшкодування моральної шкоди, розмір якого значно перевищує гарантований законодавством і не відповідає встановленим судами попередніх інстанцій обставинам справи».

На підтвердження заявленого розміру моральної шкоди позивачем надано до суду висновок судово-психологічної експертизи №29 від 24.03.2023 року відповідно до якого ситуація, що досліджується за справою (незаконне притягнення ОСОБА_6 до кримінальної відповідальності з попереднім ув`язненням і позбавлення волі, перебуванням під домашнім арештом та інші незаконні дії органів досудового слідства, прокуратури та суду) є психотравмувальною для ОСОБА_1 . Внаслідок психотравмувальної дії ситуації, яка досліджується по справі, ОСОБА_1 спричинені суттєві страждання (моральна шкода).

Можливий грошовий еквівалент компенсації за завдані ОСОБА_1 суттєві страждання (моральну шкоду) становить 4939,92 мінімальних заробітних плат, розмір яких визначається рівнем розміру мінімальної заробітної плати, прийнятої в Україні на момент винесення рішення суду.

На думку суду, заявлений позивачем розмір відшкодування моральної шкоди значно перевищує розмір компенсації, гарантований законом.

Суд відзначає, що в рішенні ЄСПЛ від 28 травня 1985 року у справі "Абдулазіз, Кабалес і Балкандалі", зазначається, що "з огляду на її природу, стверджувана моральна шкода не завжди може бути предметом чіткого доведення. Проте розумно припустити, що особи, які…зіткнулися з проблемами...можуть зазнати страждань і тривоги". Звідси випливає, що фактичною основою для висновку про наявність негативних наслідків у немайновій сфері потерпілої особи у більшості ситуацій може бути як таке розумне припущення про природність їх виникнення за подібних обставин.

Суд в контексті спірних правовідносин звертає увагу на те, що загальні підходи довідшкодування моральної шкоди, завданої органом державної влади, були сформульованіВерховним Судом у постанові від 10 квітня 2019 року у справі N 464/3789/17. Зокрема, Суд дійшов висновку, що адекватне відшкодування шкоди, зокрема й моральної, за порушення прав людини є одним із ефективних засобів юридичного захисту. Моральна шкода полягає у стражданні або приниженні, яких людина зазнала внаслідок протиправних дій. Страждання і приниження - емоції людини, змістом яких є біль, мука, тривога, страх, занепокоєння, стрес, розчарування, відчуття несправедливості, тривала невизначеність, інші негативні переживання. Порушення прав людини чи погане поводження із нею з боку суб`єктів владних повноважень завжди викликають негативні емоції. Проте не всі негативні емоції досягають рівня страждання або приниження, які заподіюють моральну шкоду. Оцінка цього рівня залежить від усіх обставин справи, які свідчать про мотиви протиправних дій, їх інтенсивність, тривалість, повторюваність, фізичні або психологічні наслідки та, у деяких випадках, стать, вік та стан здоров`я потерпілого. У справах провідшкодування моральної шкоди, завданої органом державної влади або органом місцевого самоврядування, суд, оцінивши обставин справи, повинен встановити чи мали дії (рішення, бездіяльність) відповідача негативний вплив, чи досягли негативні емоції позивача рівня страждання або приниження, встановити причинно-наслідковий зв`язок та визначити співмірність розміру відшкодування спричиненим негативним наслідкам.

Суд наголошує, що, визначаючи співмірність розміру відшкодування спричиненим негативним наслідкам, суд повинен виходити із засад розумності та справедливості. З огляду на те, що "розумність" і "справедливість" є оціночними поняттями, суди першої та апеляційної інстанцій, які заслуховують сторін та встановлюють фактичні обставини справи, мають широку свободу розсуду під час визначення розумного та справедливого (співмірного) розмірувідшкодування моральної шкоди.

Так, з врахуванням зазначеного, керуючисьст. 89 ЦПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Реалізація принципу змагальності сторін в цивільному процесі та доведення перед судом обґрунтованості своїх вимог є конституційною гарантією, передбаченою устатті 129 Конституції України.

Відповідно до статті 8 Закону України «Про Державний бюджет України на 2023 рік» в 2023 році (на момент розгляду справи судами) мінімальну заробітну плату визначено в розмірі 6 700 грн.

З огляду на термін перебування позивача під слідством мінімальний гарантований законодавцем розмір компенсації моральної шкоди складає 728066,60 грн. (108 місяць 20 днів х 6 700 грн.).

Таким чином, з урахуванням характеру й глибини заподіяних ОСОБА_1 страждань, тривалості перебування його під слідством та судом, а також з огляду на застосований до позивача запобіжний захід, пов`язаний з позбавленням та обмеженням волі, та відсутність установлених судами порушень прав позивача з боку посадових осіб прокуратури при здійсненні слідчих дій, суд вважає за доцільне стягнути на корить позивача 728066,60 грн. у рахунок відшкодування моральної шкоди.

Стосовно позовної вимоги про стягнення матеріальної шкоди, завданої внаслідок незаконних дій органів досудового розслідування, прокуратури тасуду в розмірі 733650,00 грн. суд вважає значити наступне.

Обґрунтовуючи завдану матеріальну шкоду у розмірі 109,5 мінімальних заробітних плат, позивач вказував на те, що він був звільнений із посади експедитора у приватному підприємстві «АБ плюс» на підставі наказу від 21.08.2012 №825-к, у зв`язку з його затримання працівниками міліції, однак, відповідно долученої позивачем трудової книжки, останнього звільнено за власним бажанням за статтею 38 КЗпП України (т.2, а.с.49).

Крім цього, суд вважає зазначити, що відповідно до ст. 3Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду»у наведених вст. 1 цього Законувипадках громадянинові відшкодовуються (повертаються), зокрема заробіток та інші грошові доходи, які він втратив внаслідок незаконних дій.

Згідно зіст. 12 Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду»розмір відшкодовуваної шкоди, зазначеної впунктах 1,3,4статті 3 цього Закону, залежно від того, який орган провадив слідчі (розшукові) дії чи розглядав справу, у місячний термін з дня звернення громадянина визначають відповідні органи, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, досудове розслідування, прокуратура і суд, про що виносять постанову (ухвалу). Якщо кримінальне провадження закрито судом при розгляді кримінальної справи в апеляційному або касаційному порядку, зазначені дії провадить суд, що розглядав справу у першій інстанції.

Частиною другою зазначеної статті встановлено, що у разі незгоди з прийнятою постановою (ухвалою) про відшкодування шкоди громадянин відповідно до положень цивільного процесуального законодавства може оскаржити постанову до суду, а ухвалу суду - до суду вищої інстанції в апеляційному порядку.

Наказом Міністерства юстиції України, Генеральної прокуратури України та Міністерства фінансів України від 04 березня 1996 року №6/5/3/41затверджено Положення про застосування Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів дізнання, попереднього слідства, прокуратури і суду» (далі - Положення №6/5/3/41), пунктом 6 якого встановлено, зокрема, що громадянинові, а у разі його смерті - його спадкоємцям відповідний орган, зазначений у пункті 11 цього Положення, одночасно з повідомленням про закриття справи в стадії дізнання і попереднього слідства або з копією виправдувального вироку, що набрав законної сили, або постановою (ухвалою) суду (судді) направляє повідомлення, в якому роз`яснює, куди і протягом якого терміну можна звернутися за відшкодуванням шкоди і поновленням порушених прав.

Згідно з пунктами 11, 12 Положення №6/5/3/41 для визначення розміру заробітку та інших грошових доходів, які громадянин втратив внаслідок незаконних дій, громадянин протягом шести місяців після направлення йому повідомлення може, зокрема, звернутися при закритті провадження в справі органами дізнання або слідства Міністерства внутрішніх справ, Генеральної прокуратури і Служби безпеки України - відповідно до цих органів.

У місячний термін з дня звернення громадянина один з органів, перелічених в пункті 11 Положення №6/5/3/41, залежно від того, хто з них здійснював слідчі дії або розглядав справу, витребовує від відповідних державних та громадських організацій усі необхідні документи, що мають значення для визначення розміру завданої шкоди, і виносить передбачену частиною першою статті 12 Закону №266/94-ВРухвалу. Пункт 12 Положення №6/5/3/41 містить вимоги щодо змісту такої ухвали. У разі незгоди з винесеною ухвалою суду громадянин має право оскаржити її до суду в порядку, встановленому для розгляду скарг на неправомірні дії органів державного управління і службових осіб, що ущемляють права громадян.

Наведене свідчить, що чинним законодавством чітко визначено порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду.

Отже, внаслідок закриття кримінального провадження за відсутності достатніх доказів для доведення винуватості особи позивач має право на відшкодування шкоди, у тому числі заробітку та інших грошових доходів, які громадянин втратив внаслідок незаконних дій; моральної шкоди, і право на таке відшкодування виникає в силу прямої вказівки закону, а саме: статті 1176 ЦК України, Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів дізнання, попереднього слідства, прокуратури і суду».

Обов`язок роз`яснити особі порядок поновлення її порушених прав чи свобод та відшкодування завданої шкоди у разі закриття провадження у справі покладається на орган, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, досудове розслідування, прокуратура, який повинен здійснити це шляхом направлення громадянинові повідомлення одночасно з постановою про закриття кримінального провадження. При цьому в повідомленні має бути зазначено, куди і протягом якого терміну можна звернутися за відшкодуванням шкоди і поновленням порушених прав.

Як встановлено судом, ухвалою Дніпровського апеляційного суду від 07.10.2021 року вирок Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 06.06.2019 року, в частині засудження ОСОБА_1 скасовано, кримінальне провадження щодо ОСОБА_1 за п. 12, ч. 2 ст. 115 КК України, закрито, на підставі п.3 ч.1 ст.284 КПК України, у зв`язку із не встановленням достатніх доказів для доведення винуватості особи в суді і вичерпання можливостей їх отримати.

Таким чином, позивачем не дотримано процедуру відшкодування заробітку,який вінвтратив внаслідокнезаконних дій,який передбаченийст.12Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду».

Враховуючи вищевикладене, позовна вимога про стягнення матеріальної шкоди, завданої внаслідок незаконних дій органів досудового розслідування, прокуратури тасуду в розмірі 733650,00 грн. задоволенню не підлягає.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 19 червня 2018 року в справі №910/23967/16 (провадження № 12-110гс18), на яку міститься посилання в касаційній скарзі, вказано, що кошти державного бюджету належать на праві власності державі. Отже, боржником у зобов`язанні зі сплати коштів державного бюджету є держава Україна як учасник цивільних відносин (частина друга статті 2 ЦК України). Відповідно до частини першої статті 170 ЦК України держава набуває і здійснює цивільні права та обов`язки через органи державної влади у межах їхньої компетенції, встановленої законом. Резолютивні частини рішень не повинні містити відомостей про суб`єкта його виконання, номери та види рахунків, з яких буде здійснено безспірне списання.

Таким чином, суд вважає стягнути із Державного бюджету на користь ОСОБА_1 компенсацію моральної шкоди, завданої незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду, в розмірі 728 066 (сімсот двадцять вісім шістдесят шість) гривень 60 копійок.

Також відповідно дост. 139 ЦПК України, із Державного бюджету України на користь ОСОБА_1 також підлягають стягненню витрати за проведення судово-психологічної експертизи щодо встановлення можливого розміру грошової компенсації за завдані страждання (моральну шкоду) в розмірі 18219 (вісімнадцять тисяч двісті дев`ятнадцять) гривень 00 копійок.

Керуючись ст. ст.12,133,141,258-259,263-265,273,354 ЦПК України, суд, -

У Х В А Л И В:

Позов ОСОБА_1 до держави Україна в особі Дніпропетровської обласної прокуратури, Головного управління Національної поліції в Дніпропетровській області, Державної казначейської служби України, про відшкодування моральної шкоди, завданої незаконними діями органів досудового слідства, прокуратури та суду, - задовольнити частково.

Стягнути із Державного бюджету на користь ОСОБА_1 компенсацію моральної шкоди, завданої незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду, в розмірі 728 066 (сімсот двадцять вісім шістдесят шість) гривень 60 копійок.

Стягнути із Державного бюджету України на користь ОСОБА_1 18219 (вісімнадцять тисяч двісті дев`ятнадцять) гривень 00 копійок витрат на проведення судово-психологічної експертизи.

В іншій частині позову відмовити.

Судові витрати у вигляді судового збору віднести на рахунок держави.

Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 .

Відповідач: Дніпропетровська обласна прокуратура, код ЄДРПОУ 02909938, місцезнаходження: м.Дніпро, пр. Дмитра Яворницького, 38.

Відповідач: Головне управління Національної поліції в Дніпропетровській області, код ЄДРПОУ 40108866, місцезнаходження: м. Дніпро, вул. Троїцька, 20-А.

Відповідач: Державна казначейська служба України, код ЄДРПОУ 37567646, місцезнаходження: м. Київ, вул. Бастіонна, буд. 6.

Апеляційна скарга на рішення суду подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено вступну та резолютивну частину рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складання повного судового рішення.

Суддя