КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 755/1806/23 Головуючий у суді І інстанції Галаган В.І.

Провадження № 22-ц/824/1421/2024 Доповідач у суді ІІ інстанції Голуб С.А.

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

18 січня 2024 року м. Київ

Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: судді-доповідача - Голуб С.А., суддів: Писаної Т.О., Таргоній Д.О., розглянувши в приміщенні Київського апеляційного суду у порядку письмового провадження цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Дніпровського районного суду міста Києва від 09 березня 2023 року у справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про відшкодування шкоди, завданої внаслідок дорожньо-транспортної пригоди,

в с т а н о в и в:

У лютому 2023 року ОСОБА_2 в особі представника - адвоката Грушки В.І. звернувся до суду з вказаним вище позовом, в якому просив стягнути із ОСОБА_1 на його користь 149 868,15 грн майнової шкоди, 4 180,00 грн за оплату послуг оцінювача і складання звіту, 1 314,00 грн за послуги СТО, 5 000,00 грн на правову (правничу) допомогу в межах справи про адміністративне правопорушення, 38 000,00 грн моральної шкоди та понесені судові витрати.

Позовні вимоги обґрунтовано тим, що 25 листопада 2022 року в м. Києві на бульв. Верховної Ради, 1 сталася дорожньо-транспортна пригода (далі - ДТП) за участю автомобіля «Honda Accord» номерний знак НОМЕР_1 , під керуванням ОСОБА_1 , та автомобіля «Byd Yuan» номерний знак НОМЕР_2 , під керуванням ОСОБА_2 , в результаті якої належний позивачу на праві власності транспортний засіб марки «Byd Yuan» отримав механічні пошкодження, а відносно відповідача складено протокол про адміністративне правопорушення серії ДПР18 № 316458 за статтею 124 КУпАП.

Постановою Дніпровського районного суду м. Києва від 21 грудня 2022 року у справі № 755/12767/22 ОСОБА_1 визнано винним у скоєнні зазначеної ДТП. Як потерпілий, ОСОБА_2 поніс витрати у розмірі 5 000,00 грн на правову (правничу) допомогу при розгляді даної справи про адміністративне правопорушення.

Для визначення розміру завданого в результаті ДТП збитку позивачем було замовлено проведення незалежної оцінки вартості матеріального (майнового) збитку та сплачено вартість проведення автотоварознавчого дослідження у розмірі 4 180,00 грн, а також 1 314,00 грн за послуги СТО зі зняття деталей та діагностики для проведення оцінки.

Відповідно до звіту про оцінку № 229/22 від 28 грудня 2022 року матеріальний збиток, завданий власнику автомобіля «Byd Yuan» номерний знак НОМЕР_2 , після ушкодження в ДТП складає 149 868,15 грн, з яких вартість ремонту транспортного засобу - 125 600,46 грн, втрата товарної вартості - 24 267,69 грн.

Згідно із листом Моторного (транспортного) страхового бюро України (далі - МТСБУ) від 26 січня 2023 року № 9-03/2873 на момент ДТП договір обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів щодо забезпечення транспортного засобу «HondaAccord» з номерним знаком НОМЕР_1 в ЦБД МТСБУ не виявлено.

За наведених обставин позивач вважає, що відповідач зобов`язаний відшкодувати йому завдану матеріальну шкоду, пов`язану з пошкодженням його автомобіля, у розмірі 149 868,15 грн, однак станом на день звернення до суду збитки залишаються не відшкодованими.

Крім того, у зв`язку з пошкодженням транспортного засобу позивачу була завдана моральна шкода, яка полягає у душевних стражданнях, оскільки автомобіль, який був придбаний лише за шість місяців до ДТП, втратив свій попередній вигляд та експлуатаційні характеристики, а на його відновлення потрібні значні кошти, які в нього на даний час відсутні. До того ж, під час повномасштабного військового вторгнення російської федерації на територію України він залишився без власного транспортного засобу, чим також переживав душевні страждання. На будь-який контакт відповідач йти відмовляється та взагалі повідомив, що не пам`ятає про те, що потрапляв в ДТП. Відтак, розмір завданої йому моральної шкоди позивач оцінює у 38 000,00 грн.

Рішенням Дніпровського районного суду м. Києва від 09 березня 2023 рокупозов задоволено частково.

Стягнуто із ОСОБА_3 на користь ОСОБА_2 матеріальну шкоду у розмірі 154 048,15 грн, моральну шкоду у розмірі 3 000,00 грн, витрати на правничу допомогу у розмірі 8 000,00 грн, судовий збір у розмірі 1 570,48 грн, а всього на загальну суму 166 618,63 грн.

В задоволенні іншої частини позову відмовлено.

Суд першої інстанції дійшов висновку щодо правомірності звернення позивача із вимогою про відшкодування відповідачем матеріальної шкоди у розмірі 149 868,15 грн, завданої внаслідок ДТП, яка відбулась у зв`язку із порушенням відповідачем ПДР України, що встановлено судовим рішенням, яке набрало законної сили, оскільки матеріалами справи встановлено всі складові деліктного зобов`язання як щодо вартості матеріальної шкоди, заподіяної позивачу внаслідок вчинення адміністративного правопорушення, так і щодо суб`єкта правопорушення - відповідача у справі, та причинно-наслідкового зв`язку між протиправними діями відповідача та завданими позивачу матеріальними збитками.

З огляду на правомірність вимог позивача щодо відшкодування матеріальної шкоди, завданої пошкодженням транспортного засобу, належного йому на праві власності, відповідачем також має відшкодовати позивачу витрати, понесені останнім задля оплати вартості складеного звіту про визначення вартості матеріального збитку у розмірі 4 180,00 грн.

Разом з тим, суд не вбачав підстав для стягнення з відповідача на користь позивача послуг СТО зі зняття деталей та діагностики для проведення оцінки, оскільки позивачем не долучено до матеріалів справи квитанцію про оплату заявлених послуг, що виключає відшкодування витрат, з огляду на відсутність доказів понесення останніх. Крім того, долучений до матеріалів справи акт виконаних робіт № 220002590 від 10 грудня 2022 року не містить назви виконувача робіт, прізвища особи виконувача, яким підписано даний акт.

Вирішуючи спір в частині вимог відшкодування витрат на правничу допомогу, надану в межах розгляду справи про адміністративне правопорушення № 755/12767/22, районний суд виходив з відсутності правових підстав для їх стягнення з відповідача на користь позивача, оскільки такі витрати процесуальним законом віднесено до судових витрат, які відшкодовуються в порядку, передбаченому відповідним процесуальним законом, зокрема КУпАП, їх не можна визнати збитками чи шкодою у розумінні положень цивільного законодавства України й вони не можуть бути стягнуті за позовною вимогою в іншому провадженні.

З урахуванням вимог позивача в частині стягнення з відповідача моральної шкоди, завданої йому протиправними діями останнього щодо вчинення ДТП, наслідком чого є пошкодження транспортного засобу позивача, та яка пов`язана з розладом його нормального життя, нервової напруги та переживань, витрати часу на відновлення порушеного права, суд вважав, що в розрізі даного спору відповідачем має бути відшкодовано на користь позивача моральну шкоду, яку слід визначити у розмірі 3 000,00 грн.

Не погоджуючись з вказаним судовим рішенням, відповідач звернувся з апеляційною скаргою, в якій просить його скасувати з мотивів неповного з`ясування судом першої інстанції та недоведеності позивачем всіх обставин, що мають значення для справи, неправильного застосування норм матеріального й порушення норм процесуального права, та ухвалити нове рішення, яким в задоволенні позову відмовити у повному обсязі.

Аргументи апеляційної скарги зводяться до того, що при розгляді даної справи суд першої інстанції не врахував надісланий засобами поштового зв`язку у встановлений в ухвалі про відкриття провадження строк відзив на апеляційну скаргу, до якого були долучені докази того, що цивільно-правова відповідальність відповідача, як водія автомобіля «HondaAccord», VIN-код НОМЕР_3 , номерний знак НОМЕР_1 , на момент ДТП була застрахована уПрАТ «СК «Український страховий стандарт» згідно із договором (полісом) № ЕР/207003423 від 27 листопада 2021 року.

Разом з тим, державний номер транспортного засобу у полісі вказано з помилкою, а саме НОМЕР_4 , проте у базі МТСБУ належним чином відображено VIN-код НОМЕР_3, тип ВЗ: легковий автомобіль від 2001 до 3000 куб. см, марка та модель: «HondaAccord».

Страховик ПрАТ «СК «Український страховий стандарт» позбавлений права укладати договори страхування з 26 січня 2023 року і саме ця обставина, за припущенням відповідача, стала причиною приховання позивачем від суду існування чинного на дату ДТП полісу обов`язкового страхування. Оскільки ДТП мало місце 25 листопада 2022 року, тобто в період дії полісу, відтак за заподіяну позивачу шкоду відповідає або страхова компанія, або МТСБУ відповідно до висновків, викладених у постанові Великої Палати Верховного Суду від 22 лютого 2022 року у справі № 201/16373/16-ц (провадження № 14-27цс21).

У відзиві на апеляційну скаргу позивач в особі представника - адвоката Грушки В.І. просить вказану апеляційну скаргу залишити без задоволення, а оскаржуване судове рішення - без змін, посилаючись на те, що доводи відповідача є безпідставними, оскільки суд першої інстанції забезпечив повний та всебічний розгляд справи, надав належну оцінку наявним доказам та обставинам справи, ухвалив законне й обґрунтоване рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права.

Свої заперечення обґрунтовує тим, що суд першої інстанції на законних підставах залишив без розгляду відзив на позовну заяву, який було подано відповідачем з порушенням вимог статті 178 ЦПК України.

Відповідач у якості доказів додав до відзиву копію електронного договору ОСЦПВНТЗ № ЕР/207003423, яким застрахована цивільно-правова відповідальність ОСОБА_4 при експлуатації автомобіля «HondaAccord» номерний знак НОМЕР_4 , проте вказаний транспортний засіб з номерним знаком НОМЕР_4 , не був учасником ДТП, яка сталася 25 листопада 2022 року в АДРЕСА_1 та в результаті якої позивачу завдано майнової шкоди.

При цьому, оскільки страхувальником за договором (полісом) № ЕР/207003423 є пенсіонер ОСОБА_4 , то відповідно до пункту 13.2 статті 13 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» розмір страхового платежу за одним внутрішнім договором страхування було зменшено на 50 відсотків.

Зазначена пільга щодо зменшення розміру страхового платежу надається за умови особистого керування забезпеченим транспортним засобом особою, яка належить до визначених у цьому пункті категорій громадян України, без мети надання платних послуг з перевезення пасажирів або вантажу.

Таким чином, на підставі договору ОСЦПВНТЗ № ЕР/207003423 була застрахована виключно цивільна-правова відповідальність ОСОБА_4 .

Згідно із частиною першою статті 369 ЦПК України апеляційні скарги на рішення суду у справах з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.

Частиною першою статті 7 ЦПК України встановлено, що розгляд справ у судах проводиться усно і відкрито, крім випадків, передбачених цим Кодексом. Такий випадок передбачено у частині тринадцятій статті 7 ЦПК України, згідно з якою розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.

У зв`язку з наведеним та на підставі ухвали апеляційного суду про призначення справи до судового розгляду у порядку письмового провадження, перегляд справи в апеляційному порядку здійснено без повідомлення (виклику) учасників справи.

Заслухавши доповідь судді апеляційного суду, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, а також відзиву на неї, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу слід частково задовольнити з таких підстав.

Відповідно до вимог статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Зазначеним вимогам закону ухвалене у справі судове рішення не відповідає.

Судом першої інстанції встановлено, що 25 листопада 2022 року о 13 год 10 хв. відповідач ОСОБА_1 , керуючи автомобілем «Honda Accord» номерний знак НОМЕР_1 , в м. Києві на бульв. Верховної Ради, 1, не виконав вимоги дорожнього знаку 5.16, зі смуги, що вказує напрямок руху ліворуч, здійснив рух прямо, внаслідок чого допустив зіткнення з автомобілем «Byd Yuan», номерний знак НОМЕР_5 , під керуванням ОСОБА_2 , який рухався в дозволеному напрямку, здійснюючи поворот ліворуч.

Постановою Дніпровського районного суду м. Києва від 21 грудня 2022 року у справі № 755/12767/22 ОСОБА_1 визнано винним у вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого статтею 124 КУпАП, та накладено на нього адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 850,00 грн в дохід держави (а.с. 9-11).

За даними свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу 18 травня 2022 року автомобіль «Byd Yuan», номерний знак НОМЕР_5 , належить на праві власності ОСОБА_2 (а.с. 24).

Згідно із звітом про оцінку автотоварознавчого дослідження транспортного засобу № 229/22 від 28 грудня 2022 року, складеного СПД «Щербатий А.А.» на замовлення ОСОБА_2 , вартість ремонту автомобіля «BydYuan», номерний знак НОМЕР_5 , після ушкодження в ДТП складає 125 600,46 грн, в тому числі ПДВ 16 272,33 грн; втрата товарної вартості складає 24 267,69 грн; матеріальний збиток, завданий власнику зазначеного автомобіля складає 149 868,15 грн (а.с. 12-45).

Відповідно до рахунку-фактури № 229/22 від 09 грудня 2022 року, акту здачі-прийняття робіт № 229/22 від 28 грудня 2022 року та квитанції від 09 грудня 2022 року позивачем оплачено послуги оцінювача СПД «Щербатий А.А.» у розмірі 4 180,00 грн (а.с. 46-48).

Листом МТСБУ від 26 січня 2023 року за № 9-03/2873 повідомлено представника позивача - адвоката Грушку В.І., що згідно даних Централізованої бази даних МТСБУ автомобіль «HondaAccord» номерний знак НОМЕР_1 , станом на 25 листопада 2022 року не має полісу обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів. (а.с. 50).

Згідно частини першої статті 15, частини першої статті 16 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути, в тому числі, і відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди, а також відшкодування моральної (немайнової шкоди).

Відповідно до частини другої статті 11 ЦК України однією з підстав виникнення цивільних прав та обов`язків, а отже підставою цивільно-правової відповідальності, як обов`язку відшкодувати шкоду, є заподіяння майнової (матеріальної) та моральної шкоди.

Зобов`язання із заподіяння шкоди - це правовідношення, у силу якого одна сторона (потерпілий) має право вимагати відшкодування завданої шкоди, а інша сторона (боржник) зобов`язана відшкодувати завдану шкоду в повному розмірі.

Загальні підстави відповідальності за завдану майнову і моральну шкоду передбачені нормами статей 1166, 1167 ЦК України.

Відповідно до частини першої статті 1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

За змістом вказаної норми, за загальним правилом: по-перше, в повному обсязі; по-друге, особою, яка безпосередньо її завдала, шкода підлягає відшкодуванню.

Згідно з частинами першою, другою статті 1187 ЦК України джерелом підвищеної небезпеки є діяльність, пов`язана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів, що створює підвищену небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює, та інших осіб. Шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об`єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, а саме: шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою (пункт 1 частини першої статті 1188 ЦК України).

Проте із вказаних правил є винятки, передбачені законом. Одним з таких винятків є страхування особою цивільно-правової відповідальності.

Страхування - це вид цивільно-правових відносин щодо захисту майнових інтересів фізичних та юридичних осіб у разі настання певних подій (страхових випадків), визначених договором страхування або чинним законодавством, за рахунок грошових фондів, що формуються шляхом сплати фізичними особами та юридичними особами страхових платежів (страхових внесків, страхових премій) та доходів від розміщення коштів цих фондів (стаття 1 Закону України «Про страхування»).

За договором страхування одна сторона (страховик) зобов`язується у разі настання певної події (страхового випадку) виплатити другій стороні (страхувальникові) або іншій особі, визначеній у договорі, грошову суму (страхову виплату), а страхувальник зобов`язується сплачувати страхові платежі та виконувати інші умови договору (стаття 979 ЦК України).

Предметом договору страхування можуть бути майнові інтереси, які не суперечать закону і пов`язані, зокрема, з відшкодуванням шкоди, завданої страхувальником (страхування відповідальності) (стаття 980 ЦК України).

Види обов`язкового страхування в Україні визначені у статті 7 Закону України «Про страхування». До них пункт 9 частини першої вказаної статті відносить страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів.

Відносини у цій сфері регламентує, зокрема Закон України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» (далі - Закон № 1961-IV).

Згідно зі статтею 999 ЦК України до відносин, що випливають із обов`язкового страхування, застосовуються положення цього Кодексу, якщо інше не встановлено актами цивільного законодавства.

Саме на забезпечення таких зобов`язань було ухвалено Закон № 1961-IV, яким визначено як засади, так і процедури отримання потерпілими особами за наслідками ДТП, відшкодування заподіяної шкоди.

Згідно з статтею 3 Закону № 1961-IV обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів здійснюється, зокрема, з метою забезпечення відшкодування шкоди майну потерпілих внаслідок ДТП та захисту майнових інтересів страхувальників.

У разі настання страхового випадку страховик (страхова компанія) у межах страхових сум, зазначених у страховому полісі, відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, заподіяну внаслідок ДТП життю, здоров`ю, майну третьої особи (абзац 1 пункту 22.1 статті 22 Закону № 1961 IV).

Відшкодування шкоди особою, яка її завдала, можливе лише за умови, що згідно із Законом № 1961-IV у страховика (страховика) не виник обов`язок з виплати страхового відшкодування, чи розмір завданої шкоди перевищує ліміт відповідальності страховика. В останньому випадку обсяг відповідальності страхувальника обмежений різницею між фактичним розміром завданої шкоди і сумою страхового відшкодування. Покладання обов`язку з відшкодування шкоди в межах страхового відшкодування на страхувальника, який уклав відповідний договір страхування і сплачує страхові платежі, суперечить меті інституту страхування цивільно-правової відповідальності (стаття 3 Закону № 1961 IV). Уклавши договір обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності, страховик на випадок виникнення деліктного зобов`язання бере на себе у межах суми страхового відшкодування виконання обов`язку страхувальника, який завдав шкоди (див. постанови Великої Палати Верховного Суду від 04 липня 2018 року у справі № 755/18006/15-ц та від 03 жовтня 2018 року у справі № 760/15471/15-ц з урахуванням постанови Великої Палати Верховного Суду від 09 листопада 2021 року у справі №147/66/17).

Таким чином Велика Палата Верховного Суду послідовно наголошувала, що основний тягар відшкодування шкоди, спричиненої за наслідками ДТП, повинен нести страховик та саме він є належним відповідачем у справах за позовами про відшкодування шкоди в межах страхової суми.

При цьому Велика Палата Верховного Суду відступила від висновку, сформульованого Верховним Судом України у постанові від 23 грудня 2015 року у справі № 6-2587цс15, відповідно до якого право потерпілого на відшкодування шкоди її заподіювачем є абсолютним і за вибором потерпілого вимога про відшкодування шкоди може бути пред`явлена безпосередньо до винної особи, навіть якщо його цивільно-правова відповідальність застрахована.

Під час вирішення такої категорії спорів при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суди мають враховувати саме правову позицію Великої Палати Верховного Суду в силу вимог частини четвертої статті 263 ЦПК України.

Відповідно до частини третьої статті 988 ЦК України страхова виплата за договором майнового страхування і страхування відповідальності (страхове відшкодування) не може перевищувати розміру реальних збитків. Інші збитки вважаються застрахованими, якщо це встановлено договором.

За положеннями статті 1194 ЦК України особа, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, у разі недостатності страхової виплати (страхового відшкодування) для повного відшкодування завданої нею шкоди зобов`язана сплатити потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням).

Вказана норма у главі 82 ЦК України визначає особливості розподілу повної відповідальності (стаття 1166 ЦК України) між особою, яка заподіяла шкоду та її страховиком. Стаття 1194 ЦК України, встановивши межі відповідальності особи, яка заподіяла шкоду та застрахувала свою цивільну відповідальність у розмірі, що перевищує страхове відшкодування, тим самим покладає решту відповідальності на страховика.

З огляду на вказане, стаття 1194 ЦК України застосовується до будь-яких правовідносин, в яких бере участь особа, яка заподіяла шкоду та застрахувала свою цивільну відповідальність.

Колегія суддів звертає увагу на те, що як право потерпілого на відшкодування заподіяної шкоди так і кореспондуючий обов`язок страховика (страхової компанії) здійснити його відшкодування виникає на підставі настання страхового випадку - ДТП.

При цьому зазначений закон встановлює як підстави відшкодування шкоди і відмови страховика у такому відшкодуванні, так і процедури, за якими така шкода відшкодовується.

Отже, відшкодування шкоди власником транспортного засобу або винуватцем дорожньо-транспортної пригоди, відповідальність якої застрахована за договором обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, можливе за умови, якщо у страховика не виник обов`язок з виплати страхового відшкодування, або розмір завданої шкоди перевищує ліміт відповідальності страховика. В останньому випадку обсяг відповідальності страхувальника обмежений різницею між фактичним розміром завданої шкоди і сумою страхового відшкодування.

Виходячи з наведеного, слід дійти висновку, що внаслідок заподіяння під час ДТП шкоди виникають цивільні права й обов`язки, пов`язані з її відшкодуванням. Зокрема, потерпілий набуває право отримати відшкодування шкоди, а обов`язок виплатити відповідне відшкодування за Законом № 1961-IV виникає у страховика особи, яка застрахувала цивільну відповідальність та в особи, яка застрахувала цивільну відповідальність, якщо розмір завданої нею шкоди перевищує розмір страхового відшкодування, зокрема на суму франшизи, чи якщо страховик за Законом №1961-IV не має обов`язку здійснити страхове відшкодування (регламентну виплату).

Тобто внаслідок заподіяння під час ДТП шкоди її винуватець не звільняється від обов`язку відшкодувати завдану шкоду, але цей обов`язок може бути розподілений між ним і страховиком у випадку наявності укладеного (діючого) між ними договору страхування на момент настання страхового випадку.

Аналогічний правовий висновок викладений Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 14 грудня 2021 року у справі № 147/66/17 (провадження № 14-95цс20).

Згідно із частинами першою, п`ятою, сьомою статті 178 ЦПК України у відзиві відповідач викладає заперечення проти позову. До відзиву додаються, зокрема докази, що підтверджують обставини, на яких ґрунтуються заперечення відповідача, якщо такі докази не надані позивачем. Відзив подається в строк, встановлений судом, який не може бути меншим п`ятнадцяти днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі. Суд має встановити такий строк подання відзиву, який дозволить відповідачу підготувати його та відповідні докази, а іншим учасникам справи - отримати відзив не пізніше першого підготовчого засідання у справі.

Відповідно до статті 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.

Ураховуючи вимоги статей 12, 81 ЦПК України кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватись на припущеннях.

За загальним правилом, встановленим у статтях 89, 264 ЦПК України обов`язком суду при розгляді справи є дотримання вимог щодо всебічності, повноти й об`єктивності з`ясування обставин справи та оцінки доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Як вбачається з матеріалів справи, до відзиву на позовну заяву, який був поданий (зданий на пошту) відповідачем у п`ятнадцятиденний строк, встановлений судом першої інстанції в ухвалі про відкриття провадження у справі з дня вручення йому копії даної ухвали з матеріалами позову, ОСОБА_1 додав засвідчені копії:

- свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу від 13 червня 2022 року, відповідно до якого власником автомобіля «HondaAccord», VIN-код НОМЕР_3 , номерний знак НОМЕР_1 , є ОСОБА_5 ;

- електронного договору ОСЦПВНТЗ № ЕР/207003423 від 27 листопада 2021 року, за яким страховиком є ПрАТ «СК «Український страховий стандарт», страхувальником - ОСОБА_4 (пенсійне посвідчення НОМЕР_6 , видане ПФУ 17 серпня 20211 року), забезпечений транспортний засіб - автомобіль «HondaAccord», VIN-код НОМЕР_3 , номерний знак НОМЕР_4 , ліміт відповідальності за шкоду, заподіяну майну - 130 000,00 грн, франшиза - 0,00 грн, страховий платіж - 605,34 грн;

- квитанції ТОВ «ФК МБК» від 27 листопада 2021 року про онлайн оплату страхового платежу в сумі 605,34 грн на користь ПрАТ «СК «Український страховий стандарт»;

- витягу з бази даних МТСБУ від 06 березня 2023 року щодо перевірки чинності полісу внутрішнього страхування, згідно якого поліс № 207003423 щодо забезпеченого транспортного засобу «Honda Accord», VIN-код НОМЕР_3 , номерний знак НОМЕР_4 , був діючий станом на 25 листопада 2022 року, а страховик - ПрАТ «СК «Український страховий стандарт» позбавлений права укладати договори страхування ОСЦПВНТЗ з 26 січня 2023 року;

- схему місця ДТП, яка сталася 25 листопада 2022 року о 13 год 10 хв. на бульв. Верховної Ради, 1 в м. Києві, згідно з відомостями якої водій автомобіля «HondaAccord», номерний знак НОМЕР_1 , власником якого є ОСОБА_5 , ОСОБА_1 мав поліс № ЕР/20700342 діючий до 27 листопада 2022 року (а.с. 95-102).

Аналіз зазначених доказів свідчить, 27 листопада 2021 року ОСОБА_4 уклав з ПрАТ «СК «Український страховий стандарт» електронний договір (поліс) № ЕР/207003423 обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності, зокрема за шкоду, заподіяну майну третіх осіб під час експлуатації транспортного засобу «HondaAccord», VIN-код НОМЕР_3 , номерний знак НОМЕР_4 , строком дії по 27 листопада 2022 року включно.

13 червня 2022 року вказаний транспортний засіб з номерним знаком НОМЕР_1 був зареєстрований на праві власності за ОСОБА_5 та експлуатувався відповідачем на момент скоєння ДТП 25 листопада 2022 рокуна підставі договору (полісу) № ЕР/207003423.

Статтею 204 ЦК України передбачено, що правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним .

У постановах Великої Палати Верховного Суду від 14 листопада 2018 року у справі № 2-1383/2010 (провадження № 14-308цс18) та від 19 червня 2019 року у справі № 643/17966/14-ц (провадження № 14-203цс19) зазначено, що стаття 204 ЦК України закріплює презумпцію правомірності правочину. Ця презумпція означає, що вчинений правочин вважається правомірним, тобто таким, що породжує, змінює або припиняє цивільні права й обов`язки, доки ця презумпція не буде спростована, зокрема, на підставі рішення суду, яке набрало законної сили. У разі неспростування презумпції правомірності договору всі права, набуті сторонами правочину за ним, повинні безперешкодно здійснюватися, а обов`язки, що виникли внаслідок укладення договору, підлягають виконанню.

Згідно із пунктом 1.4, 1.6, 1.7 статті 1 Закону № 1961 IV особи, відповідальність яких застрахована, - страхувальник та інші особи, які правомірно володіють забезпеченим транспортним засобом. Володіння забезпеченим транспортним засобом вважається правомірним, якщо інше не встановлено законом або рішенням суду; власники транспортних засобів - юридичні та фізичні особи, які відповідно до законів України є власниками або законними володільцями (користувачами) наземних транспортних засобів на підставі права власності, права господарського відання, оперативного управління, на основі договору оренди або правомірно експлуатують транспортний засіб на інших законних підставах; забезпечений транспортний засіб - транспортний засіб, зазначений у чинному договорі обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності, за умови його експлуатації особами, відповідальність яких застрахована

Відповідно до статті 20-1 Закону № 1961 IV у разі зміни власника забезпеченого транспортного засобу договір страхування зберігає чинність до закінчення строку його дії. У разі відчуження забезпеченого транспортного засобу права та обов`язки страхувальника переходять до особи, яка прийняла такий транспортний засіб у свою власність.

Тобто, при зміні власника забезпеченого транспортного засобу договір страхування, укладений з попереднім власником, залишається чинним для нового власника, який набуває прав та обов`язків страхувальника.

Подібний висновок міститься у постановах Верховного Суду від 21 листопада 2018 року у справі № 759/10739/16-ц та від 19 лютого 2020 року у справі № 564/2219/16-ц.

З матеріалів справи вбачається, що як на час набуття у власність ОСОБА_5 автомобіля «HondaAccord», VIN-код НОМЕР_3 , номерний знак НОМЕР_1 , так і на час настання страхового випадку, був чинним договір (поліс) № ЕР/207003423 від 27 листопада 2021 року, за яким цивільно-правова відповідальність ОСОБА_1 , як водія зазначеного автомобіля була застрахована у ПрАТ «СК «Український страховий стандарт», про що також було зазначено у схемі місця ДТП від 25 листопада 2022 року, яка була підписана ОСОБА_2 без зауважень.

Звертаючись до суду з позовом про стягнення зі ОСОБА_1 матеріальних (майнових) збитків, завданих внаслідок ДТП за участю транспортного засобу «Honda Accord», номерний знак НОМЕР_1 , відповідальність власника (користувача) якого була застрахована з лімітом страхової виплати за шкоду заподіяну майну потерпілим 130 000,00 грн, ОСОБА_2 не надав суду доказів, що ним реалізовано у повному обсязі його право на відшкодування цієї шкоди страховиком відповідача.

Отже, у цьому випадку ОСОБА_1 не може вважатися відповідальною особою за відшкодування майнової шкоди, завданої транспортному засобу позивача внаслідок ДТП за участю транспортного засобу «HondaAccord», VIN-код НОМЕР_3, номерний знак НОМЕР_1 , який був забезпечений за договором (полісом) № ЕР/207003423, укладеним із ПрАТ «СК «Український страховий стандарт», чинним на момент вчинення ДТП, а тому відсутні правові підстави для покладення на відповідача обов`язку відшкодувати позивачу завдану майнову шкоду у вигляді вартості ремонту транспортного засобу «Byd Yuan», номерний знак НОМЕР_5 , яка складає 125 600,46 грн.

Посилання позивача у відзиві на апеляційну скаргу на те, що страхувальником за полісом № ЕР/207003423 є пенсіонер ОСОБА_4 , тому відповідно до пункту 13.2 статті 13 Закону № 1961 IV цим договором ОСЦПВНТЗ була застрахована виключно цивільна-правова відповідальність ОСОБА_4 , не заслуговують на увагу, оскільки доказів того, що договір обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів від 27 листопада 2021 року був укладений саме на пільгових умовах матеріали справи не містять.

Зокрема, поліс не містить відповідних відміток щодо базового платежу та коефіцієнтів, що застосовувались для розрахунку розміру страхового платежу у розмірі 605,34 грн, а тому відсутні підстави вважати, що до застосування підлягають вказані положення закону щодо укладення вказаного договору на пільгових умовах.

Крім того, Закон № 1961-IV не містить положень про те, що у разі, якщо цивільно-правова відповідальність власника транспортного засобу застрахована страховиком на пільгових умовах (пункт 13.2 статті 13), то інші особи, які на законних підставах володіють автомобілем та здійснюють його експлуатацію, відшкодовують завдані збитки особисто.

Пунктом 38-1.1 статті 38-1 цього Закону лише передбачено, що у разі, якщо страховик здійснив страхове відшкодування за шкоду, заподіяну під час використання забезпеченого транспортного засобу, у сфері, що передбачає більше значення коригуючого коефіцієнта, ніж визначено договором страхування, чи з порушенням умов, передбачених пунктом 13.2 статті 13 цього Закону (при укладенні договору страхування із застосуванням такого пункту), то особа, відповідальна за шкоду, заподіяну внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, зобов`язана компенсувати страховику 50 відсотків виплаченого страхового відшкодування.

Задовольняючи позов та стягуючи з відповідача на користь ОСОБА_2 125 600,46 грн в рахунок відшкодування заподіяної майнової шкоди, суд першої інстанції не встановив всіх обставин, що мали значення для правильного справи, та не врахував, що такі вимоги є передчасними з огляду на те, що відшкодування шкоди, завданої особою, цивільну відповідальність якої застраховано, в межах суми страхового відшкодування має здійснювати саме страховик цієї особи.

Лише у разі недостатності ліміту цивільно-правової відповідальності страховика, решту завданої і доведеної шкоди зобов`язана відшкодувати особа, яка застрахувала свою цивільну відповідальність (стаття 1194 ЦК України). Тобто, якщо позивачу недостатньо страхового відшкодування, він має право вимоги до винної у ДТП особи на різницю між фактичним розміром шкоди і страховим відшкодуванням (див. висновок Верховного Суду, висловлений у постанові від 21 березня 2018 року у справі № 333/1050/15-ц та у постанові від 22 квітня 2021 року у справі № 759/7787/18).

Як вбачається з матеріалів справи, окрім вартості ремонту автомобіля, позивач також просив стягнути з відповідача на його користь 24 267,69 грн в якості втрати товарної вартості транспортного засобу «Byd Yuan», номерний знак НОМЕР_5 , 2021 року випуску, величина якої визначена у звіті про оцінку автотоварознавчого дослідження транспортного засобу № 229/22 від 28 грудня 2022 року, складеного СПД «Щербатий А.А.».

Відповідно до частини першої статті 22 ЦК України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування.

Збитками, зокрема, є втрати, яких особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки) (пункт 1 частини другої статті 22 ЦК України).

Згідно зі статтями 29, 32 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» у зв`язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, пов`язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого в порядку, встановленому законодавством. Шкоду, пов`язану з утратою товарної вартості транспортного засобу, страховик не відшкодовує.

Згідно з пунктом 2.4. Методики товарознавчої експертизи та оцінки колісних транспортних засобів, затвердженої наказом Міністерства юстиції України та Фонду державного майна України від 24 листопада 2003 року № 142/5/2092 (далі - Методика), вартість матеріального збитку (реальні збитки) визначається як вартісне значення витрат, яких зазнає власник у разі пошкодження або розукомплектування колісного транспортного засобу (далі - КТЗ), з урахуванням фізичного зносу та витрат, яких зазнає чи може зазнати власник для відновлення свого порушеного права користування КТЗ (втрати товарної вартості).

Відповідно до пункту 8.3. Методики вартість матеріального збитку визначається як сума вартості відновлювального ремонту з урахуванням значення коефіцієнта фізичного зносу складників КТЗ та величини втрати товарної вартості.

Отже, за змістом указаних положень законодавства величина втрати товарної вартості входить до вартості матеріального збитку (реальних збитків).

Пунктом 1.6. Методики визначено, що величина втрати товарної вартості - це умовна величина зниження ринкової вартості КТЗ, відновленого за нормативними вимогами після пошкодження, порівняно з ринковою вартістю подібного непошкодженого КТЗ.

Пунктом 8.6. Методики передбачено два випадки, коли в разі пошкодження КТЗ і відповідного ремонту виникає фізичний знос, яким характеризується величина втрати товарної вартості: 1) унаслідок передчасного погіршення товарного (зовнішнього) вигляду; 2) унаслідок зниження міцності чи довговічності окремих елементів складових частин, захисних властивостей покриттів або застосування для ремонту складових частин, які були в ужитку чи в ремонті.

Отже, показник передчасного погіршення товарного (зовнішнього) вигляду транспортного засобу є однією зі складових показника величини втрати товарної вартості транспортного засобу.

Втрата товарної вартості транспортного засобу розглядається в Методиці як економічне поняття, що охоплює, серед іншого, і втрату товарного (зовнішнього) вигляду.

Враховуючи зміст викладеного, втрату товарної вартості можна визначити як зменшення вартості транспортного засобу, викликане передчасним погіршенням товарного (зовнішнього) вигляду автомобіля та (або) його експлуатаційних якостей у результаті зниження міцності чи довговічності окремих деталей, вузлів й агрегатів, з`єднань і захисних властивостей покриттів унаслідок ДТП і подальшого ремонту. Передчасні зміни геометричних параметрів, фізико-хімічних властивостей, конструктивних матеріалів і характеристик інших процесів транспортного засобу, які є результатом проведення окремих видів ремонтних робіт, призводять до погіршення зовнішнього (товарного) вигляду, функціональних та експлуатаційних характеристик і зниження безвідмовності й довговічності транспортного засобу. Втрата товарного (зовнішнього) вигляду транспортного засобу є однією з причин фізичного зносу (у разі пошкодження КТЗ і відповідного ремонту), яким характеризується величина втрати товарної вартості.

Економічна характеристика втрати товарного вигляду дозволяє віднести витрати на його відновлення до конкретних виявів реальних збитків.

Відповідно до пункту 8.6.1. Методики величина втрати товарної вартості нараховується у разі потреби проведення ремонтних робіт з відновлення пошкоджених складових частин усіх типів КТЗ.

Відновлювальний ремонт (або ремонт) - це комплекс операцій щодо відновлення справності або роботоздатності КТЗ чи його складника (ів) та відновлення їхніх ресурсів. Ремонт здійснюється методами відновлення чи заміни складових частин. Складова частина КТЗ (складник) - деталь, складова одиниця чи комплектувальний виріб, які відповідають вимогам конструкторської документації (пункт 1.6 Методики).

Тобто величина втрати товарної вартості нараховується в разі потреби проведення ремонтних робіт, що здійснюються як методами відновлення, так і методами заміни пошкодженої: деталі, складової одиниці чи комплектувального виробу, які відповідають вимогам конструкторської документації, усіх типів КТЗ.

Пунктом 8.6.2. Методики визначено вичерпний перелік випадків, коли величина втрати товарної вартості КТЗ не нараховується, зокрема в разі заміни окремих складників, що не потребують фарбування та не погіршують зовнішній вигляд КТЗ (скло, фари, бампери, декоративні накладки, пневматичні шини, зовнішня і внутрішня фурнітура тощо) (підпункт «е»).

Таким чином, нарахування втрати товарної вартості передбачено, коли проводиться ремонт окремих деталей, вузлів і агрегатів, а також у разі заміни деталей, якщо це впливає на зовнішній вигляд й експлуатаційні якості транспортного засобу. Втрата товарної вартості не нараховується у разі заміни деталей, вузлів і агрегатів, що не потребують фарбування, за умови, що це не впливає на зовнішній вигляд й експлуатаційні якості автомобіля (заміна двигуна на новий, заміна фар, ліхтарів, скла, шин тощо). Якщо ж у разі заміни деталей, вузлів і агрегатів буде потрібне фарбування, то за умови, що це впливає на зовнішній вигляд транспортного засобу, втрата товарної вартості нараховується.

Системний аналіз пункту 32.7. частини першої статті 32 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», статті 22, абзацу третього пункту 3 частини першої статті 988, статей 1166, 1187, 1194 ЦК України, пунктів 1.6., 8.6., 8.6.1., 8.6.2. Методики дає можливість дійти висновків, що власник пошкодженого внаслідок дорожньо-транспортної пригоди транспортного засобу має право на відшкодування у повному обсязі завданої йому майнової шкоди.

При цьому, якщо цивільна відповідальність заподіювача шкоди була застрахована, але розміру страхового відшкодування не вистачає для повного відшкодування завданої майнової шкоди, у тому числі й у разі встановлення законодавчих обмежень щодо відшкодування шкоди страховиком, то в такому разі майнова шкода в вигляді втрати товарної вартості транспортного засобу повинна бути відшкодована особою, яка завдала шкоду, в загальному порядку.

Подібні правові висновки висловлено у постанові Верховного Суду від 01 липня 2020 року у справі № 420/998/18 (провадження № 61-11714св19) та від 07 квітня 2021 року у справі № 757/29950/14-ц (провадження № 2/755/1997/23).

Ухвалюючи рішення про задоволення позовних вимог ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про відшкодування втрати товарної вартості транспортного засобу, суд першої інстанції, правильно встановивши фактичні обставини справи, які мають суттєве значення для її вирішення, надавши належну правову оцінку наявним у матеріалах справи доказам, врахувавши вказані норми матеріального права, дійшов обґрунтованого висновку про те, що завдана позивачу майнова шкода у вигляді втрати товарної вартості транспортного засобу підлягає стягненню з відповідача як особи, винної у вчиненні дорожньо-транспортної пригоди.

Посилання апеляційної скарги на те, що розмір заявленої до стягнення у цій справі майнової шкоди у вигляді втрати товарної вартості транспортного засобу «Byd Yuan», номерний знак НОМЕР_5 , 2021 року випуску, не перевищує ліміт відповідальності ПрАТ «СК «Український страховий стандарт», а тому покладення на відповідача обов`язку з відшкодування шкоди в межах страхового відшкодування є неприпустимим, колегія суддів відхиляє, оскільки вищевикладеними вимогами закону передбачено обов`язок страхової компанії відшкодувати потерпілій особі вартість відновлювального ремонту пошкодженого транспортного засобу, що не є тотожним розміру втрати товарної вартості цього автомобіля, які мають бути відшкодовані особою, винною у вчиненні ДТП.

Апеляційна скарга не містить доводів на спростування правильності висновків суду першої інстанції в частині стягнення зі ОСОБА_1 найого користь ОСОБА_2 4 180,00 грн за оплату послуг оцінювача і складання звіту та 3 000,00 грн в рахунок відшкодування завданої моральної шкоди, тому колегія суддів відповідно до вимог частини першої статті 367 ЦПК України не вбачає підстав перевіряти законність і обґрунтованість судового рішення в цій частині.

Разом з тим, оскільки під час розгляду даної справи суд першої інстанції допустив неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи, і порушення норм процесуального права, які призвели до неправильного вирішення справи, а саме вирішив спір без урахування вчасно поданого (зданого на пошту) відзиву на позовну заяву та долучених до нього доказів, внаслідок чого порушив принципи змагальності та рівності сторін, які є елементами права на справедливий судовий розгляд, а також зважаючи на зміст резолютивної частини рішення, в якій зазначено про загальну суму стягнення за кожною із заявлених позовних вимог, колегія суддів дійшла висновку про скасування оскаржуваного рішення у повному обсязі та ухвалення нового судового рішення по суті позовних вимог.

Згідно із пунктом 2 частини першої статті 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити у відповідній частині нове рішення або змінити рішення.

Відповідно до частини першої статті 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.

За таких обставин, розглядаючи зазначений позов, суд першої інстанції належним чином не визначився з характером спірних правовідносин та нормами матеріального права, які підлягають застосуванню, не дослідив всі подані сторонами докази та не надав їм належну оцінку, в результаті чого ухвалив рішення, яке не відповідає вимогам матеріального та процесуального права, а тому відповідно до положень статті 376 ЦПК України воно підлягає скасуванню з ухваленням судового рішення про часткове задоволення позовних вимог ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про відшкодування шкоди, завданої внаслідок ДТП.

За змістом підпунктів «б», «в» пункту 4 частини першої статті 382 ЦПК України у постанові суду апеляційної інстанції має бути зазначено про новийрозподіл судових витрат, понесених у зв`язку з розглядом справи у суді першої інстанції, у випадку скасування або зміни судового рішення; та розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції.

За приписами частини першої, пункту 1 частини третьої статті 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати, зокрема, на професійну правничу допомогу.

Порядок розподілу судових витрат вирішується за правилами, встановленими в статтях 141-142 ЦПК України.

У частинах першій, другій, тринадцятій статті 141 ЦПК України встановлено, що судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: у разі задоволення позову - на відповідача; у разі відмови в позові - на позивача; у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

У постанові від 18 травня 2020 року у справі № 530/1731/16-ц (провадження № 61-39028св18) Верховний Суд у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду зазначив, що у разі, якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

Відтак, розподіл судових витрат, понесених стороною у зв`язку з розглядом справи в суді першої інстанції та її переглядом у судах апеляційної та/або касаційної інстанцій, має здійснити той суд, який ухвалює остаточне рішення у справі, враховуючи загальні правила розподілу судових витрат.

Аналогічної позиції дотримується і Велика Палата Верховного Суду (див. постанови від 27 листопада 2019 року у справі № 242/4741/16-ц (провадження № 14-515цс19), від 04 грудня 2019 року у справі № 917/1739/17 (провадження № 12-161гс19)).

Як роз`яснив Пленум Вищого спеціалізованого суду з розгляду цивільних і кримінальних справ України у пункті 36 постанови № 10 від 17 жовтня 2014 року «Про застосування судами законодавства про судові витрати у цивільних справах» вимога пропорційності присудження судових витрат при частковому задоволенні позову застосовується незалежно від того, за якою ставкою сплачено судовий збір.

Звертаючись до суду з позовом, ОСОБА_2 пред`явив вимоги майнового характеру на загальну суму (ціну позову) 198 362,15 грн, тоді як суд першої та апеляційної інстанції дійшли висновку про часткове задоволення позовних вимог на загальну суму 31 447,69 грн (198 362,15 - 125 600,46 - 1 314,00 - 5 000,00 - 35 000,00), що становить 15,85 % від ціни позову.

За наведених обставин та відповідно до вимог статей 133, 137, 141 ЦПК України із ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 пропорційно до розміру задоволених позовних вимог підлягають стягненню документально підтверджені судові витрати на професійну правничу допомогу в суді першої інстанції у розмірі 1 268,00 грн (8 000,00 х 15,85 %) та 425,41 грн (2 684,00 грн х 15,85 %) сплаченого судового збору за подання позовної заяви, а всього 1 693,41 грн судових витрат.

В той же час, оскільки апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, а загальна сума грошового стягнення шкоди - зменшенню до 31 447,69 грн, то пропорційно до задоволених вимог апеляційної скарги з позивача на користь відповідача підлягає стягненню 1 884,10 грн (2 355,72 х 79,98 %) сплаченого судового збору за подання апеляційної скарги.

За частиною десятою статті 141 ЦПК України при частковому задоволенні позову, у випадку покладення судових витрат на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог, суд може зобов`язати сторону, на яку покладено більшу суму судових витрат, сплатити різницю іншій стороні. У такому випадку сторони звільняються від обов`язку сплачувати одна одній іншу частину судових витрат.

З урахуванням зазначених положень процесуального закону та обставин даної справи, колегія суддів вважає за можливе остаточно стягнути з позивача на користь відповідача різницю в понесених судових витратах у розмірі 190,69 грн (1 884,10 - 1 693,41).

Зважаючи на положення частини третьої статті 389 ЦПК України, судові рішення у малозначних справах касаційному оскарженню не підлягають, крім випадків, передбачених пунктом 2 частини третьої статті 389 ЦПК України.

Керуючись статтями 367 - 369, 374, 376, 381 - 384 ЦПК України, суд

п о с т а н о в и в:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.

Рішення Дніпровського районного суду міста Києва від 09 березня 2023 рокускасувати та ухвалити нове судове рішення, яким позовні вимоги ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про відшкодування шкоди, завданої внаслідок дорожньо-транспортної пригоди задовольнити частково.

Стягнути із ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 24 267,69 грн у рахунок відшкодування втрати товарної вартості транспортного засобу, 4 180,00 грн за оплату послуг оцінювача зі складання звіту про оцінку автотоварознавчого дослідження транспортного засобу та 3 000,00 грн у рахунок відшкодування моральної шкоди.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 різницю понесених судових витрат у розмірі 190,69 грн.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та оскарженню в касаційному порядку не підлягає, крім випадків, встановлених пунктом 2 частини третьої статті 389 ЦПК України.

Судді: С.А. Голуб

Т.О. Писана

Д.О. Таргоній