ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Провадження № 22-ц/803/272/24 Справа № 214/1498/18 Суддя у 1-й інстанції - Попов В. В. Суддя у 2-й інстанції - Агєєв О. В.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 січня 2024 року м.Кривий Ріг

Дніпровський апеляційний суд у складі:

головуючого судді Агєєва О.В.,

суддів: Кішкіної І.В., Корчистої О.І.,

за участю секретаря судового засідання Шумило І.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м.Кривий Ріг Дніпропетровської області цивільну справу №214/1498/18 за позовом ОСОБА_1 до Державного промислового підприємства «Кривбаспромводопостачання», третя особа Первинна організація профспілки трудящих металургійної і гірничодобувної промисловості України Державного промисловогопідприємства «Кривбаспромводопостачання», про поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Саксаганського районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області від 15 червня 2023 року , ухвалене у складі судді Попова В.В.

ВСТАНОВИВ:

У березні 2018 року ОСОБА_1 звернулась до Саксаганського районногосуду містаКривого Рогу Дніпропетровської областіз позовом до Державного промислового підприємства «Кривбаспромводопостачання», третя особа Первинна організація профспілки трудящих металургійної і гірничодобувної промисловості України ДПП «Кривбаспромводопостачання» про поновлення на роботі і стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу.

В обґрунтування вимог позивач зазначила, що з 20 травня 2002 року вона працювала в ДПП «Кривбаспромводопостачання» на посаді бактеріолога. Наказом №88-к від 15.02.2018 року її було звільнено за прогул без поважних причин за п.4ст.40 КЗпП України. Позивач вважає, що фактичною причиною звільнення стала її активна громадська позиція стосовно допомоги профспілковому комітету Первинної організації профспілки трудящих металургійної і гірничодобувної промисловості України ДПП «Кривбаспромводопостачання» щодо відстоювання законних прав та інтересів трудового колективу підприємства в процесі його реорганізації, масового скорочення чисельності штату працівників, передачі більшої частини активів підприємства в оренду іншому підприємству. Зазначила, що в день звільнення перебувала на своєму робочому місці, виконувала роботу відповідно до своєї посадової інструкції, про що свідчать записи в журналах лабораторії. Дійсно 13 лютого 2018 року вона відлучалась до адміністративного корпусу (не більше ніж на одну годину) для прийняття участі у зустрічі робітників підприємства з представниками адміністрації, з питань пов`язаних з передачею майна лабораторії, в якій в тому числі працювала і вона, до іншого підприємства та вирішення питань подання звітності та відповідальності. Вважає дане звільнення незаконним, таким що відбувалось без погодження із профспілковим комітетом, а також без відібрання у неї письмових пояснень. Незаконними діями їй було спричинено моральну шкоду, оскільки були порушені її нормальні життєві зв`язки, вона втратила впевненість у майбутньому з урахуванням предпенсійного віку та відсутністю можливості подальшого працевлаштування.

Після уточнення позовних вимог остаточно (у редакції позову від 25.09.2018 року), ОСОБА_1 просила суд, визнати незаконним та скасувати наказ №88-к від 15.02.2018 року про припинення трудового договору, поновити її на роботі на посаді бактеріолога ДПП «Кривбаспромводопостачання» з 15 лютого 2018 року, стягнути з відповідача на її користь середню заробітну плату за час вимушеного прогулу в сумі 55676,00 грн., допустити негайне виконання рішення суду в частині поновлення на роботі та стягненні середнього заробітку за час вимішеного прогулу в межах суми платежу за один місяць. Стягнути з відповідача матеріальну компенсацію її (позивача) моральних страждань в розмірі 10000 грн., та витрати на правову допомогу в сумі 2100 грн.

РішеннямСаксаганського районногосуду містаКривого Рогу Дніпропетровської областівід 15 червня 2023року в задоволенні позовних вимог відмовлено.

Не погодившись з зазначеним судовим рішенням, позивач ОСОБА_1 подала апеляційну скаргу, в якій просила рішення суду скасувати та постановити нове рішення про задоволення позовних вимог.

В обґрунтування послалась на наведені вище обставини, а також зазначила, що судом не взято до уваги показання свідків, які підтвердили її (позивача) присутність на зборах підприємства близько однієї години, а не відсутність на роботі без поважних причин більше трьох годин безперервно, як того вимагає закон.

Окрім того, суд першої інстанції не звернув уваги на те, що відповідно до внутрішнього розпорядку денної зміни Радушанської дільниці ДПП «Кривбаспромводопостачання» працівники мають обідню перерву з 12:00 год. до 12:45 год., тоді як відповідно до складеного акту зафіксовано її відсутність на робочому місці в бактеріологічному відділі лабораторії з 9.00 год. до 13.00 хв.

Посадовим обов`язками позивача передбачено контролювати якість відбору проб води і точку відбору проб води які знаходяться в декількох локаціях Радушанської станції, на Південному сховищі 2, дві насосні станція №4, №6, галерея фільтрувальної станції, 56 фільтрів та 9 відстійників та точки відбору п`яти резервуарах питної води та інше, а тому твердження суду про те, що позивач зобов`язана знаходиться в одному кабінеті та вписувати в журнали показники або занести їх будь який інший час, не відповідають дійсності.

Крім того, звільнення позивача відбулось без згоди Первинної організації профспілки трудящих металургійної і гірничодобувної промисловості України ДПП «Кривбаспромводопостачання», членом якої є позивач. В подальшому, витребувана судом згода профспілкового комітету від 09.11.2018р. на звільнення позивача за п.4 ст.40 КЗпП України, була підписана головою первинної організації профспілки ДПП «Кривбаспромводопостачання», яка на час постановлення наказу про звільнення ОСОБА_1 не обіймала посаду голови профспілкової організації, а тому дана згода профспілкового комітету є упередженою щодо позивача, і дане питання розглядалось без присутності останньої.

Вважає, що відсутність в матеріалах справи акту прийманняпередачі майна до договору оренди індивідуально визначеного (нерухомого або іншого) майна №12/02-6494-ОД від 29.12.2017р. ставить під сумнів легітимність не тільки вищезазначеного договору, але і легітимність передачі в оренду частини майна ДПП «Кривбаспромводопостачання» до КП «Кривбасводоканал», переданого відповідно до Наказу №694-ОС від 29.12.2017р. «Про зміни в організації виробництва та штатному розписі підприємства» по ДПП «Кривбаспромводопостачання».

У відзиві на апеляційну скаргу ДПП «Кривбаспромводопостачання» зазначило, що 12.01.2018р. в.о. генерального директора ДПП «Кривбаспромводопостачання» Дячуком В.Д. винесено наказ №34-к «Про ознайомлення працівників щодо майбутнього вивільнення», про що було повідомлено працівників підприємства. Позивач відмовилась від підпису, про що було складено Акт. Керуючись Актом відсутності працівника на робочому місці від 13.02.2018р. та Актом про відмову від надання письмових пояснень адміністрація, у відповідності до вимог закону, винесла наказ №88-к про припинення із позивачем трудового договору. Враховуючи те, що посаду позивача було виведено зі штатного розпису з 03.04.2018р., а об`єкт нерухомого майна, де знаходилося робоче місце останнього, передано в оренду КП «Кривбасводоканал», а також беручи до уваги наявну Практику розгляду трудових спорів, вважає, що відсутність вакантної посади унеможливлює поновлення відповідача на робочому місці. Крім того, профспілковим комітетом, за результатами розгляду питання щодо надання згоди або відмови у звільненні позивача, прийнято рішення про надання згоди на таке звільнення. Просив суд відмовити ОСОБА_1 у задоволенні апеляційної скарги, рішення суду просив залишити без змін.

В судовому засіданні апеляційного суду позивач та її представник підтримали доводи апеляційної скарги, просили її задовольнити.

Представники відповідача в судовому засіданні заперечували проти доводів скарги, просили її відхилити.

Представник третьої особи в судове засідання апеляційного суду не з`явився, про дату, час і місце розгляду справи повідомлявся у встановленому законом порядку.

Апеляційний суд вважає можливим розглянути справу за відсутності учасника справи, який не з`явився в судове засідання, оскільки, відповідно до ч.2 ст.372 ЦПК України, неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення сторін та їх представників, дослідивши матеріали справи та перевіривши доводи апеляційної скарги, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга позивача підлягає задоволенню виходячи з наступного.

У частині третій статті 3 ЦПК України визначено, що провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Згідно з частиною першою, другою та п`ятою статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватись на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Рішення суду першої інстанції не в повній мірі відповідає вказаним вимогам закону.

Так судом встановлено та вбачається з копії трудової книжки, що ОСОБА_1 20 травня 2002 року була прийнята на посаду бактеріолога ДПП «Кривбаспромводопостачання» (т.1 а.с.9-12).

Відповідно до договору оренди індивідуально визначеного (нерухомого або іншого) майна, що належить до державної власності №12/02-6494-ОД від 29.12.2017р., укладеного між Регіональним відділенням ФДМУ у Дніпропетровській області, як орендодавцем та КП «Кривбасводоканал» як орендарем, орендодавець передав, а орендар прийняв у строкове платане користування групу інвентарних об`єктів (т.1 а.с.166-172).

Відповідно п.1.1 вказаного договору, передане майно перебуває на балансі ДПП «Кривбаспромводопостачання».

Відповідно до п.10.1 договору, цей договір укладено строком на 10 (десять) років, що діє з 29 грудня 2017 року по 28 грудня 2027 року.

Наказом №694-ОС від 29.12.2017р. «Про зміни в організації виробництва та штатному розписі підприємства» по ДПП «Кривбаспромводопостачання», визначено: «у зв`язку зі змінами в організації виробництва і праці та передачею в оренду частини майна ДПП «Кривбаспромводопостачання» до КП «Кривбасводоканал», на підставідоговору оренди індивідуально визначеного (нерухомого або іншого) майна, що належить до державної власності №12/02-6494-ОД від 29.12.2017р., вивести з 03 квітня 2018 року зі шатного розпису підприємства ряд посад, у тому числі на Радушанському водопровідному комплексі (т.1. а.с.175).

Позивач ОСОБА_1 відмовилась від підписання та отримання повідомлення про майбутнє вивільнення 02 квітня 2018 року згідно п.1 ст.40 КЗпП України, про що комісією в складі: начальника служби з ремонту будівель і споруд ОСОБА_2 , інженера з питань безпеки І категорії ОСОБА_3 , інспектора відділу кадрів І категорії ОСОБА_4 , було складено Акт про відмову отримання повідомлення про майбутнє вивільнення від 24.01.2018р.» (т.1 а.с.178).

Актом складеним 13 лютого 2018 року о 13 год. 30 хв. головним інженером ОСОБА_5 , начальником служби з ремонту будівель і споруд ОСОБА_2 та інженером з питань безпеки І категорії ОСОБА_6 , встановлено, що 13 лютого 2018 року було зафіксовано відсутність на робочому місці в бактеріологічному відділі лабораторії РВК бактеріолога ОСОБА_1 з 9.00 год. до 13.00 год. (т.1 а.с.65).

Згідно службової записки головного інженера ДПП «Кривбаспромводопостачання» ОСОБА_5 від 14.02.2018р., адресованої генеральному директору підприємства ОСОБА_7 , 13 лютого 2018 року змінний інженер-технолог Радушанського водопровідного комплексу ОСОБА_8 та бактеріолог ОСОБА_1 , порушуючи правила внутрішнього трудового розпорядку, без поважних причин, з 09.00 год. до 13.00 год., були відсутні на своїх робочих місцях та перебували в актовому залі Радушанського водопровідного комплексу, ігноруючи виробничий процес. Для фіксації даного факту о 13 год. 30 хв. 13 лютого 2018 року було складено Акт відсутності на робочих місцях ОСОБА_8 та ОСОБА_1 . Також було запропоновано надати вказівку службі безпеки та охорони підприємства розібратись у даному питанні та ініціювати притягнення даних робітників до дисциплінарної відповідальності (т.1 а.с.62).

Відповідно до доповідної записки начальника служби безпеки та охорони ДПП «Кривбаспромводопостачання» Максимця М.О. від 14.02.2018р., на ім`я генерального директора ОСОБА_7 , 13 лютого 2018 року, зокрема ОСОБА_1 була без поважних причин відсутня на своєму робочому місці та перебувала в актовому залі Радушанського водопровідного комплексу, що було зафіксовано головним інженером ОСОБА_5 , начальником служби з ремонту будівель та споруд ОСОБА_2 та інженером з безпеки І категорії ОСОБА_3 , про що складено відповідний Акт. Зважаючи на вищевикладене було запропоновано притягнути, зокрема позивача ОСОБА_1 до дисциплінарної відповідальності шляхом звільнення (т.1 а.с.63).

Листом КП «Кривбасводоканал» за вих. №1460 від 14.02.2018 року, адресованого генеральному директору ДПП «Кривбаспромводопостачання» ОСОБА_7 , директорКП «Кривбасводоканал» довів до відома, що відповідно до службової записки начальника Радушанського комплексу очисних споруд ОСОБА_9 та першого заступника директора - головного інженера ОСОБА_10 , 13 лютого 2018 року змінний інженер-технолог Радушанського водопровідного комплексу ОСОБА_8 та бактеріолог ОСОБА_1 , без поважних причин, з початку робочого дня і приблизно до 17.00 год., були відсутні на своїх робочих місцях та перебували при цьому в актовій залі Радушанського водопровідного комплексу. Також зазначено, що між ДПП «Кривбаспромводопостачання» та КП «Кривбасводоканал» укладено договір №391-ВЕ від 29.12.2017р. про компенсацію витрат балансоутримувача орендарем, відповідно до якого КП «Кривбасводоканал» зобов`язується по узгодженню сторін компенсувати витрати балансоутримувачу по оплаті заробітної плати співробітникам, залученим до процесу безперебійного функціонування системи водопостачання, в тому числі і Радушанського водопровідного комплексу (т.1 а.с.64).

Згідно Акту від 14.02.2018 року, складеного начальником служби з питань безпеки та охорони ОСОБА_11 , начальником юридичного відділу Сергєєнковим О.Ю., в.о. начальника відділу кадрів ОСОБА_4 , ними 14 лютого 2018 року було зафіксовано факт відмови бактеріолога лабораторії з контролю виробництва ОСОБА_1 від надання письмових пояснень щодо відсутності її на робочому місці 13 лютого 2018 року (т.1. а.с.66).

Наказом №88-к від 15.02.2018 року із ОСОБА_1 припинено трудовий договір у зв`язку із прогулом без поважних причин за ч.4 ст.40 КЗпП України, підставою чого стали доповідна записка головного інженера від 14.02.2018р., доповідна записка начальника служби з питань безпеки та охорони від 14.02.2018р., акт відсутності на робочому місці ОСОБА_1 від 13.02.2018р., лист КП «Кривбасводоканал» №1460 від 14.02.2018р. (т.1 а.с.13).

В клопотанні трудового колективу підприємства від 15.02.2018р., адресованого головному інженеру ДПП «Кривбаспромводопостачання» ОСОБА_5 , зазначено, що 13 лютого 2018 року ОСОБА_1 була присутньою на своєму робочому місці та без припинення процесу виконання аналізів відлучилася до адміністративного корпусу (т.1 а.с.20).

Відповідно до листа Профкому ДПП «Кривбаспромводопостачання» за вих. №36 від 09.11.2018р., за результатами розгляду питання щодо надання згоди або відмови на звільнення ОСОБА_1 в порядкуст.43 КЗпП України, профспілковий комітет прийняв рішення про надання згоди на звільнення ОСОБА_1 . Вказана обставина підтверджується відповідним протоколом засідання профспілкового комітету на підприємстві відповідача, наявним в матеріалах справи (т.1 а.с.134-137).

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що відповідачем не був порушений порядок застосування до позивача дисциплінарного стягнення, у зв`язку з чим вимоги про визнаннянезаконним та скасування наказу №88-к від 15.02.2018р. про припинення трудового договору та поновлення позивача на роботі задоволенню не підлягають, оскільки вимоги про стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу та стягнення моральної шкоди, є похідними від вимоги про скасування спірного наказу, а тому у зв`язку з відмовою у задоволенні основних позовних вимог, задоволенню також не підлягають.

Колегія суддів суду апеляційної інстанції не може повністю погодитись з даним висновком суду та зазначає наступне.

Статтею 43Конституції Українигарантовано, що кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується. Громадянам гарантується захист від незаконного звільнення.

Під незаконним звільненням слід розуміти як звільнення без законної підстави, так і звільнення з порушенням порядку, установленого законом.

Незаконне звільнення - це незаконне припинення роботодавцем із працівником трудового договору в односторонньому порядку. Водночас виконання роботодавцем рішення про поновлення на роботі незаконно звільненого працівника полягає у відновленні трудового договору, який раніше існував і був незаконно припинений.

За змістом частини першої статті 3 КЗпП України трудові відносини працівників усіх підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, виду діяльності та галузевої належності, а також осіб, які працюють за трудовим договором з фізичними особами, регулює законодавство про працю.

Однією із гарантій забезпечення права громадян на працю є передбачений у статті 5-1 КЗпП України правовий захист від необґрунтованої відмови у прийнятті на роботу і незаконного звільнення, а також сприяння у збереженні роботи.

Згідно п.4 ч.1 ст.40 КЗПП України трудовий договір, укладений на невизначений строк, а також строковий трудовий договір до закінчення строку його чинності можуть бути розірвані роботодавцем у випадку прогулу (в тому числі відсутності на роботі більше трьох годин протягом робочого дня) без поважних причин.

Відповідно до ст.29 КЗпП України до початку роботи за укладеним трудовим договором власник або уповноважений ним орган зобов`язаний: роз`яснити працівникові його права і обов`язки та проінформувати під розписку про умови праці, наявність на робочому місці, де він буде працювати, небезпечних і шкідливих виробничих факторів, які ще не усунуто, та можливі наслідки їх впливу на здоров`я, його права на пільги і компенсації за роботу в таких умовах відповідно до чинного законодавства та колективного договору; ознайомити працівника з правилами внутрішнього трудового розпорядку та колективним договором; визначити працівникові робоче місце, забезпечити його необхідними для роботи засобами; проінструктувати працівника з техніки безпеки, виробничої санітарії, гігієни праці і протипожежної охорони.

У відповідності до п.24 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику розгляду судами трудових спорів» №9 від 06.11.1992 при розгляді позовів про поновлення на роботі осіб, звільнених за п.4 ст.40 КЗпП, суди повинні виходити з того, що передбаченим цією нормою закону прогулом визнається відсутність працівника на роботі як протягом усього робочого дня, так і більше трьох годин безперервно або сумарно протягом робочого дня без поважних причин (наприклад, у зв`язку з поміщенням до медвитверезника, самовільне використання без погодження з власником або уповноваженим ним органом днів відгулів, чергової відпустки, залишення роботи до закінчення строку трудового договору чи строку, який працівник зобов`язаний пропрацювати за призначенням після закінчення вищого чи середнього спеціального учбового закладу).

Статтею 139 КЗпП України передбачено, що працівники зобов`язані працювати чесно і сумлінно, своєчасно і точно виконувати розпорядження власника або уповноваженого ним органу, додержувати трудової і технологічної дисципліни, вимог нормативних актів про охорону праці, дбайливо ставитися до майна власника, з яким укладено трудовий договір.

Трудовий розпорядок на підприємствах, в установах, організаціях визначається правилами внутрішнього трудового розпорядку, які затверджуються трудовими колективами за поданням власника або уповноваженого ним органу і виборного органу первинної профспілкової організації (профспілкового представника) на основі типових правил. У деяких галузях народного господарства для окремих категорій працівників діють статути і положення про дисципліну (ст.142 КЗпП).

Відповідно до частини першої ст.147 КЗпП України за порушення трудової дисципліни до працівника може бути застосовано тільки один з таких заходів стягнення: 1) догана; 2) звільнення.

Також частиною першою ст.147-1 КЗпП України передбачено, що дисциплінарні стягнення застосовуються органом, якому надано право прийняття на роботу (обрання, затвердження і призначення на посаду) даного працівника. До застосування дисциплінарного стягнення власник або уповноважений ним орган повинен зажадати від порушника трудової дисципліни письмові пояснення (ст.149 ч.1 КЗпП України).

При обранні виду стягнення власник або уповноважений ним орган повинен враховувати ступінь тяжкості вчиненого проступку і заподіяну ним шкоду, обставини, за яких вчинено проступок, і попередню роботу працівника.

Як зазначено вище, факт відсутності позивача на робочому місті в бактеріологічному відділі лабораторії РВК з 9.00 год. до 13.00 год зафіксовано Актом, складеним 13 лютого 2018 року о 13 год. 30 хв. головним інженером ОСОБА_5 , начальником служби з ремонту будівель і споруд ОСОБА_2 та інженером з питань безпеки І категорії Ерлісовим Д.Є. (т.1 а.с.65).

На підставі даного акту та доповідних записок прийнято оскаржуваний наказ про звільнення позивача.

У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 09 листопада 2021 року у справі № 235/5659/20 (провадження № 61-10432св21) зазначено, що: «прогулом визнається відсутність працівника на роботі як протягом усього робочого дня, так і більше трьох годин безперервно або сумарно протягом робочого дня без поважних причин (наприклад, самовільне використання без погодження з власником або уповноваженим ним органом днів відгулів, чергової відпустки, залишення роботи до закінчення строку трудового договору чи строку, який працівник зобов`язаний пропрацювати за призначенням після закінчення вищого чи середнього спеціального учбового закладу). Отже, визначальним для вирішення питання законності звільнення з роботи за прогул є не тільки встановлення самого факту відсутності працівника на роботі більше трьох годин протягом робочого дня, а й встановлення поважності причин відсутності».

В ході розгляду справи судом першої інстанції встановлено, і не заперечується сторонами, що в день звільнення ОСОБА_1 приймала участь у зборах колективу підприємства з приводу звільнення працівника ОСОБА_12 , який проходив в актовій залі Радушанського водопровідного комплексу та не був санкціонований керівництвом підприємства. Даний факт підтверджується поясненнями свідків, допитаних в судовому засіданні, зокрема головного інженера ДПП «Кривбаспромводопосточання» ОСОБА_5 , начальника служби безпеки ОСОБА_11 (свідки з боку відповідача), працівників ОСОБА_13 , ОСОБА_14 , ОСОБА_15 , ОСОБА_16 , ОСОБА_17 , ОСОБА_8 , ОСОБА_18 (свідки з боку позивача). Різниця в показах зазначених свідків зводиться до часу знаходження позивача на зборах колективу (тобто не на робочому місті).

Суд першої інстанції, надавши оцінку даним поясненням свідків в їх сукупності та зазначивши мотиви, з яких він відхилив пояснення свідків з боку позивача, прийшов до висновку про доведеність факту відсутності позивача ОСОБА_1 на робочому місті більше трьох годин без поважних причин.

Апеляційний суд зазначає, що до поважних причин відсутності на робочому місці слід відносити такі обставини, як: стихійні лиха, хвороба працівника або членів його сім`ї, нерегулярна робота транспорту, участь працівника в порятунку людей або майна, відмова від незаконного переведення та невихід у зв`язку з цим на нову роботу. Не вважаються прогулом відсутність працівника не на підприємстві, а на робочому місці; відмова від незаконного переведення; відмова від роботи, протипоказаної за станом здоров`я, не обумовленої трудовим договором або в умовах, небезпечних для життя і здоров`я; невихід на роботу після закінчення строку попередження при розірвання трудового договору з ініціативи працівника. Така правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 26.06.2018 року у справі №133/1806/16-ц.

Судом, на переконання колегії суддів, не враховано всіх обставин справи, і зокрема не надана оцінка ситуації, яка склалась на підприємстві у зв`язку зі змінами в організації виробництва та штатному розписі підприємства, що випливає з пояснень свідків та підтверджується доказами, які містяться в матеріалах справи, зокрема копією наказу №694-ОС від 29.12.2017р. «Про зміни в організації виробництва та штатному розписі підприємства» по ДПП «Кривбаспромводопостачання», яким визначено: «у зв`язку зі змінами в організації виробництва і праці та передачею в оренду частини майна ДПП «Кривбаспромводопостачання» до КП «Кривбасводоканал», на підставідоговору оренди індивідуально визначеного (нерухомого або іншого) майна, що належить до державної власності №12/02-6494-ОД від 29.12.2017р., вивести з 03 квітня 2018 року зі шатного розпису підприємства ряд посад, у тому числі на Радушанському водопровідному комплексі» (т.1. а.с.175). З даним наказом під підпис були ознайомлені працівники даного комплексу.

ОСОБА_1 відмовилась від підписання та отримання повідомлення про майбутнє вивільнення 02 квітня 2018 року згідно п.1 ст.40 КЗпП України, про що комісією в складі: начальника служби з ремонту будівель і споруд ОСОБА_2 , інженера з питань безпеки І категорії ОСОБА_3 , інспектора відділу кадрів І категорії Насенькою Т.В., було складено Акт про відмову отримання повідомлення про майбутнє вивільнення від 24.01.2018р.» (т.1 а.с.178).

Відповідно до ст.252-1 КЗпП України трудовий колективпідприємства утворюютьусі громадяни,які своєюпрацею берутьучасть уйого діяльностіна основітрудового договору(контракту,угоди),а такожінших форм,що регулюютьтрудові відносинипрацівника зпідприємством. Повноваження трудового колективу визначаються законодавством.

Статтею 245Кодексу закріплено право працівників брати участь в управлінні підприємствами, установами, організаціями через загальні збори (конференції), ради трудових колективів, професійні спілки, які діють у трудових колективах, інші органи, уповноважені трудовим колективом на представництво, вносити пропозиції щодо поліпшення роботи підприємства, установи, організації, а також з питань соціально-культурного і побутового обслуговування.

В ході розгляду справи встановлено, що збори колективу підприємства (що не заборонено діючим законодавством, а легітимність їх скликання, в даному випадку, не є предметом спору), відбувались в актовому залі адміністративної будівлі Радушанського водопровідного комплексу за адресою…...

Свідками з боку відповідача підтверджено, що і безпосереднє керівництво позивача було присутнє на даних зборах колективу. Зокрема допитаний у якості свідка головний інженер ДПП «Кривбаспромводопосточання» ОСОБА_5 , який підписав Акт про відсутність позивача на робочому місті, в суді пояснив, що він сам особисто 13.02.18р. відвідував збори колективу, на яких був з 9год. до 13год. З урахуванням даних пояснень, які в цій частині співпадають з поясненнями інших свідків, можна зробити висновок, що фактично на підприємстві 13.02.18р. була спроба провести збори колективу підприємства для вирішення певних внутрішніх питань (додержання порядку їх проведення не є предметом спору), що в свою чергу, на переконання колегії суддів, є поважною причиною відсутності позивача на робочому місці, оскільки остання на той час була членом колективу і членом профспілкової організації.

Крім того слід зазначити, що актова зала, де проходили збори, міститься в приміщенні, яке є сусідньою будівлею з приміщенням, де розташована лабораторія (робоче місце позивача) і цей комплекс споруд знаходиться на одній території, яка охороняється та має пропускний режим, тобто є територією одного підприємства (комплексу). А прогулом вважається відсутність працівника не просто на робочому місці, а на роботі. Робота це поняття ширше, ніж робоче місце, і охоплює підприємство в цілому. Таким чином, оскільки з пояснень позивача вбачається (і не спростовано відповідачем), що 13 лютого 2018 року вона фактично перебувала на території підприємства, тобто з`явилась на роботу, але певний час була відсутня на своєму робочому місті, що може свідчити лише про порушення трудової дисципліни, то на переконання колегії суддів, роботодавцем помилково застосовано до позивача по справі таке стягнення як звільнення.

Відповідно до п.22 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику розгляду судами трудових спорів» №9 від 06.11.1992 , у справах про поновлення на роботі осіб, звільнених за порушення трудової дисципліни, судам необхідно з`ясувати в чому конкретно проявилось порушення, що стало приводом для звільнення, чи могло воно бути підставою для розірвання трудового договору за пунктами 3, 4, 7, 8 ст.40 і п.1 ст.41 КЗпП України, ….чи враховувались при звільненні ступінь тяжкості вчиненого проступку і заподіяна ним шкода, обставини, за яких вчинено проступок, і попередня робота працівника.

Враховуючи вимоги закону, наведені роз`яснення Пленуму Верховного Суду України, судову практику та встановлені обставини у даній справі, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дослідивши всі зібрані докази, прийшов до помилкового висновку про законність звільнення позивача за.п.4 ст.40 КЗпП України, оскільки при винесенні оскаржуваного наказу відповідачем застосовано саме сурове дисциплінарне стягнення у вигляді звільнення, що явно є не співмірним з виною позивача, яка перебуваючи на роботі на території підприємства, не була присутня на своєму робочому місті три години (з урахуванням обідньої перерви з 12.00год до 12.45год.), без врахування відсутності настання будь якої шкоди підприємству, та без врахування бездоганної попередньої роботи позивача на підприємстві відповідача з 2002 року. Тому оспорюваний наказ підлягає скасуванню, як незаконний.

Як вбачається з матеріалів справи, при звільнені позивача не було отримано згоди профспілкової організації (членом якої є остання) на звільнення ОСОБА_1 , як це передбачено ст.43 КЗпП України. Враховуючи вимоги Закону, суд першої інстанції ухвалою від 25.09.2018 року задовольнив клопотання представника відповідача про витребування від ППО ДПП «Кривбаспромводопосточання» згоди на звільнення позивача, на яку голова профспілкового комітету надіслав листа за вих.№36 від 09.11.2018 року, згідно якого профспілковий комітет надає згоду на звільнення ОСОБА_1 за п.4 ст.40 КЗпП України. Вказана обставина підтверджується відповідним протоколом засідання профспілкового комітету на підприємстві відповідача, наявним в матеріалах справи (т.2 а.с.134-137).

Разом з тим, зміст поняття обґрунтованості рішення профспілкового органу закон не розкриває, тому така обґрунтованість повинна оцінюватися судом з огляду на загальні принципи права і засади цивільного судочинства та лексичне значення самого слова «обґрунтований», яке означає «бути достатньо добре аргументованим, підтвердженим науково, переконливими доказами, доведеним фактами». Така правова позиція щодо застосування частини шостої статті 39 Закону України «Про професійні спілки, їх права та гарантії діяльності» для врегулювання питання про притягнення працівника до дисциплінарної відповідальності викладена у постановах Верховного Суду України від 22 жовтня 2014 року у справі №6-163цс14, від 01 липня 2015 року у справі №6-119цс15,від 01 липня 2015 року у справі №6-703цс15 та підтримана Верховним Судом у постанові від 06.09.2018р. у справі №265/6850/16-ц (провадження №61- 11367св18).

Як вбачається з наданої головою профспілкового комітету відповіді від 09.11.2018р. та протоколу засідання профспілкового комітету від 01.11.2018р. профспілковий комітет констатував факт відсутності ОСОБА_1 13.02.2018р. на робочому місті в бактеріологічному відділенні лабораторії Радушанского водопровідного комплексу більше трьох годин без поважних причин на підставі службових записок головного інженера ОСОБА_5 і начальника служби безпеки та охорони ОСОБА_11 , а також Акту відсутності працівника на робочому місті, без з`ясування поважності причин такої відсутності, надання оцінки фактичним обставинам (які, як вбачається з протоколу засідання, не обговорювались членами профспілки), оцінки обґрунтованості рішення роботодавця з урахуванням вимог діючого законодавства, тобто у висновку відсутня аргументація прийнятого рішення.

Враховуючи наведене суд апеляційної інстанції критично оцінює даний висновок і вважає, що він не може бути прийнятий судом при вирішені питання по суті справи.

Відповідно до ч.1 ст.235 КЗпП України у разі звільнення без законної підстави або незаконного переведення на іншу роботу працівник повинен бути поновлений на попередній роботі органом, який розглядає трудовий спір.

Аналіз зазначених правових норм у їх сукупності з положеннями ст.43 Конституції України та ст.240-1 КЗпП України дає підстави для висновку про те, що за змістом ч.1 ст.235 КЗпП України працівник підлягає поновленню на попередній роботі у разі незаконного звільнення, під яким слід розуміти як звільнення без законної підстави, так і звільнення з порушенням порядку, установленого законом.

За таких обставин, позов в цій частині підлягає задоволенню, порушені права позивача - відновленню шляхом скасування оскаржуваного наказу від 15.02.2018р. №88-к, поновленням позивача з 15.02.2018р. на посаді бактеріологу ДПП «Кривбаспромводопосточання», з якої вона була звільнена, а також виплатою втраченого заробітку за час вимушеного прогулу.

Суд зауважує, що хоча згідно із ч.3 ст.64 ГК України підприємство самостійно визначає свою організаційну структуру, встановлює чисельність працівників і штатний розпис, однак скорочення посади, яку займав працівник, не є підставою для відмови в задоволенні позову про поновлення на роботі. У разі скорочення посади, на якій працював незаконно звільнений працівник, для виконання рішення суду роботодавець повинен поновити працівника на рівнозначній посаді або внести відповідні зміни до штатного розпису, ввівши скорочену посаду (постанова Верховного Суду від 13.02.2019 (справа №756/6746/16-ц, провадження №61-17594св18).

Вирішуючи вимоги про стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, суд виходить з такого.

Відповідно до ч.2 ст.235 КЗпП України, при винесенні рішення про поновлення на роботі орган, який розглядає трудовий спір, одночасно приймає рішення про виплату працівникові середнього заробітку за час вимушеного прогулу, але не більш як за один рік.

Середній заробіток працівника визначається відповідно до ст.27 Закону України «Про оплату праці» за правилами, передбаченими Порядком обчислення середньої заробітної плати, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 08.02.1995 №100 з наступними змінами та доповненнями.

З урахуванням цих норм, зокрема абз.2 п.2 Порядку №100, середньомісячна заробітна плата за час затримки розрахунку обчислюється виходячи з виплат за останні два календарні місяці роботи, що передують події, з якою пов`язана виплата, тобто дню звільнення працівника з роботи. Якщо протягом останніх двох календарних місяців працівник не працював, середня заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за попередні два місяці роботи. Якщо і протягом цих місяців працівник не відпрацював жодного робочого дня, середня заробітна плата обчислюється відповідно до останнього абзацу пункту 4 цього Порядку. В інших випадках, коли нарахування проводяться виходячи із середньої заробітної плати, працівник не мав заробітку, не з вини працівника, розрахунки проводяться виходячи з установлених йому в трудовому договорі тарифної ставки, посадового (місячного) окладу.

Відповідно до п.5 розділу IV Порядку №100, нарахування виплат у всіх випадках збереження середньої заробітної плати провадиться виходячи з розміру середньоденної (годинної) заробітної плати, яка згідно з пунктом 8 цього Порядку визначається діленням заробітної плати за фактично відпрацьовані протягом двох місяців робочі (календарні) дні на число відпрацьованих робочих днів (годин), а у випадках, передбачених чинним законодавством, - календарних днів за цей період. Після визначення середньоденної заробітної плати як розрахункової величини для нарахування виплат працівнику здійснюється нарахування загальної суми середнього заробітку за час затримки розрахунку, яка обчислюється шляхом множення середньоденної заробітної плати на середньомісячне число робочих днів у розрахунковому періоді (абз.2 п 8 Порядку №100). Середньомісячне число робочих днів розраховується діленням на 2 сумарного числа робочих днів за останні два календарні місяці згідно з графіком роботи підприємства, установи, організації, встановленим з дотриманням вимог законодавства (абз.3 п.8 Порядку №100).

Як роз`яснено в п.6 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 24.12.1999 №3 «Про практику застосування судами про оплату праці», при визначенні сум, що підлягають стягненню по оплаті праці, у тому числі середньому заробітку, суд має навести в рішенні розрахунки, з яких він виходив. Оскільки справляння і сплата прибуткового податку з громадян є відповідно обов`язком роботодавця та працівника, суд визначає зазначену суму без утримання цього податку й інших обов`язкових платежів.

Відповідно до ст.ст.12, 81 ЦПК України, цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Сторони на інші особи, які беруть участь у справі, мають рівні права щодо подання доказів, їх дослідження та доведення перед судом їх переконливості. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених ст. 82 цього Кодексу. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Отже, обґрунтування наявності обставин повинні здійснюватися за допомогою належних, допустимих і достовірних доказів, а не припущень, що й буде відповідати встановленому статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04.11.1950 принципу справедливості розгляду справи судом. Сторона, яка посилається на ті чи інші обставини, знає і може навести докази, на основі яких суд може отримати достовірні відомості про них. В іншому випадку, за умови недоведеності тих чи інших обставин, суд вправі винести рішення у справі на користь протилежної сторони. Таким чином, доказування є юридичним обов`язком сторін і інших осіб, які беруть участь у справі.

Процесуальний закон містить вимоги до доказів, на підставі яких суд встановлює обставини справи, а саме: докази повинні бути належними, допустимими, достовірними, а у своїй сукупності достатніми. Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.

З огляду на правила розподілу тягаря доказування, саме на позивача покладено обов`язок з доведення обґрунтованості вимог пред`явленого позову, наявності факту дійсного порушення його прав, яке підлягає захисту судом, а доведення заперечень щодо позовних вимог покладається на відповідача. У процесі, побудованому за принципом змагальності, збір і підготовка усього фактичного матеріалу для вирішення спору між сторонами покладається законом на сторони. Суд тільки оцінює надані сторонами матеріали, але сам жодних фактичних матеріалів і доказів не збирає.

Позивачем надано довідку про середній заробіток, згідно якої за два останні повні місяці перед звільненням (грудень 2017, січень 2018 року) вона отримала дохід в сумі 15016,61грн. (за грудень 2017 7435,86; за січень 2018 7580,75). За цей період було відпрацьовано 41 робочий день (в грудні 2017 20 р.д.; в січні 2018 21р.д.). Таким чином середньоденний заробіток складає 366,25грн. (15061,61/41=366,25).

На момент подачі позову в остаточній редакції (25.09.2018р.) період вимушеного прогулу складав 152 дні. Таким чином за період вимушеного прогулу до стягнення підлягає сума 55670грн. (366,21грн. * 152 дні) в межах заявлених позовних вимог.

Виходячи з того, що відповідно до п.3 розділу 3 Порядку №100, усі виплати включаються в розрахунок середньої заробітної плати у тому розмірі, в якому вони нараховані, без виключення сум відрахування на податки, стягнення аліментів тощо, тому при розрахунку суд приймає нараховані позивачеві розміри заробітної плати без відрахування утриманих з неї податків (ПДФО) та зборів (військового збору).

Як зазначив в своїх постановах від 18 липня 2018 року у справі № 359/10023/16-ц, від 25 березня 2021 року у справі № 185/2109/18 Верховний Суд: «суми, які суд визначає до стягнення з роботодавця на користь працівника як середній заробіток за час вимушеного прогулу, обраховуються без віднімання сум податків та зборів. Податки і збори із суми середнього заробітку за час вимушеного прогулу, присудженої за рішенням суду, підлягають нарахуванню роботодавцем при виконанні відповідного судового рішення та, відповідно, розмір присуджених сум при виплаті на виконання судового рішення підлягає зменшенню на суму податків та зборів, оскільки особа відшкодовує (виплачує, надає) на користь фізичної особи середню заробітну плату за час вимушеного прогулу, така особа виступає щодо такої фізичної особи податковим агентом та зобов`язана утримати і перерахувати податок зі суми такого доходу».

Таким чином, з відповідача на користь позивача необхідно стягнути середній заробіток за час вимушеного прогулу (без утримання податків, зборів та інших обов`язкових платежів) за період з 15.02.2018 по 26.09.2018 у розмірі 55670грн.

Вирішуючи питання про стягнення з відповідача на користь позивача матеріально компенсації моральних страждань позивача колегія суддів виходить з наступного.

Статтею 237-1 КЗпП України передбачено, відшкодування власником або уповноваженим ним органом моральної шкоди працівнику провадиться у разі, якщо порушення його законних прав призвели до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв`язків і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя. Порядок відшкодування моральної шкоди визначається законодавством.

Відповідно до змісту наведеної норми, за наявності порушення прав працівника у сфері трудових відносин (незаконне звільнення, невиплати належних йому грошових сум), яке призвело до його моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв`язків чи вимагає від нього додаткових зусиль для організації свого життя, обов`язок по відшкодуванню моральної (немайнової) шкоди покладається на власника або уповноважений ним орган незалежно від форми власності, виду діяльності чи галузевої належності.

Судом встановлено, що діями відповідача порушено трудові права позивача та завдано йому моральної шкоди.

З урахуванням положень статті 237-1 КЗпП України та враховуючи характер порушень прав позивача, тяжкість і істотності вимушених змін у житті внаслідок порушення трудових прав та тривалість зусиль, вжитих для їх відновлення, колегія суддів вважає, що визначений позивачем розмір відшкодування моральної шкоди у сумі 10 000 грн. повністю відповідає засадам розумності, виваженості та справедливості.

Рішення суду про поновлення на роботі незаконно звільненого працівника підлягає негайному виконанню (частина восьма статті 235КЗпП України).

Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт перший статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (справа «Серявін та інші проти України» (SeryavinandOthers v. Ukraine) рішення від 10 лютого 2010 року).

Відповідно до пунктів 3 та 4 частини 1 статті 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.

Отже, апеляційний суд приходить до висновку, що апеляційну скаргу позивача слід задовольнити, оскаржуване рішення скасувати на підставі п.п.3, 4 ст.376 ЦПК україни та ухвалити нове рішення про задоволення позовних вимог.

Згідно з вимогами ст.137 ЦПК витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

У разі недотримання вимог суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами. Але обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат.

Статтею 141 ЦПК передбачено, що інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються у разі задоволення позову на відповідача, у разі відмови в позові - на позивача.

Розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.

Склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та інше), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження).

Отже, якщо сторона документально доведе, що вона понесла витрати на правову допомогу, а саме: буде надано договір на правову допомогу, акт приймання-передачі наданих послуг, платіжні документи про оплату таких послуг, розрахунок таких витрат, то у суду відсутні підстави для відмови у стягненні цих витрат стороні, на користь якої ухвалено судове рішення.

Як вбачається з матеріалів справи позивачем 07.03.2018р. укладено угоду про надання правничої допомоги з адвокатом Мастило Ю.І. Згідно даної угоди представником надано правову допомогу у вигляді: вивчення матеріалів справи, на що витрачено 0,30год; надання консультації 0,30год.; складання позовної заяви 2,0год.; участь у розгляді справи 3,0год., за що позивачем сплачено 2100грн. Це підтверджується угодою, розрахунком та квитанцією прибуткового касового ордеру (а.с.23-26).

Суд апеляційної інстанції вважає, що позивачем надано належні, допустимі, достатні та достовірні докази щодо підтвердження понесених витрат на правничу допомогу, які підлягають стягненню з відповідача на користь позивача, оскільки суд задовольнив позовні вимоги в повному обсязі.

Відповідно до підпункту «в» пункту 4 частини першої статті 382 ЦПК України суд апеляційної інстанції повинен вирішити питання про розподіл судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції.

За частинами 1, 13 статті 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Якщо суд апеляційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

Позивач у справі звільнені від сплати судового збору відповідно до пункту 1 частини 1 статті 5 Закону України «Про судовий збір».

Відповідно до частини 6 статті 141 ЦПК України якщо сторону, на користь якої ухвалено рішення, звільнено від сплати судових витрат, з другої сторони стягуються судові витрати на користь осіб, які їх понесли, пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог, а інша частина компенсується за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України. Якщо обидві сторони звільнені від оплати судових витрат, вони компенсуються за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Позивача звільнено від сплати судового збору в частині вимог про скасування наказу про звільнення та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу. Сума судового збору що підлягала сплаті при зверненні до суду першої інстанції складає 6271,80грн. (704,80грн. + 5567грн.), яку слід стягнути з відповідача в дохід Держави.

При цьому позивач повинна була сплатити при зверненні до суду з вимогою про стягнення моральної шкоди судовий збір в розмірі 1000грн. і ця сума підлягає стягненню з відповідача в дохід Держави.

При поданні апеляційної скарги на рішення в частині вимог про скасування наказу про звільнення та стягнення середнього заробітку за вимушений прогул позивач, яка звільнена від сплати судового збору в цій частині, сплатила би 9407,70грн. (6271,80грн. * 150%). Саме ця сума підлягає стягненню з відповідача в дохід Держави.

Таким чином з відповідача в дохід Держави підлягає стягненню сума судового збору за розгляд справи в суді першої та апеляційної інстанції в розмірі 11035,50грн. (6271,80грн + 1000грн. + 9407,70грн.).

Крім того при поданні апеляційної скарги позивач сплатила судовий збір в частині оскарження рішення про відмову у задоволенні позову про стягнення моральної шкоди в розмірі 1073,60грн., які підлягають стягненню з відповідача на користь позивача (т.2 а.с.124).

Керуючись статтями374,376,381-384ЦПК України,апеляційний суд

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 , в інтересах якої діє адвокат Мастило Юрій Іванович - задовольнити.

Рішення Саксаганського районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області від 15 червня 2023 року - скасувати.

Позов ОСОБА_1 до Державного промислового підприємства «Кривбаспромводопостачання», третя особа - Первинна організація профспілки трудящих металургійної і гірничодобувної промисловості України Державного промислового підприємства «Кривбаспромводопостачання», про поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу задовольнити.

Скасувати наказ Державного промислового підприємства «Кривбаспромводо постачання» № 88-к від 15.02.2018 року про припинення трудового договору з ОСОБА_1 .

Поновити ОСОБА_1 на посаді бактеріолога Державного промислового підприємства «Кривбаспромводопостачання» з 15 лютого 2018 року.

Стягнути з Державного промислового підприємства «Кривбаспромводопостачання» (код ЄДРПОУ 00191017, юридична адреса: Україна, 50069, Дніпропетровська область,місто Кривий Ріг,проспект Миру,будинок 15а) на користь ОСОБА_1 (інн: НОМЕР_1 , місце реєстрації АДРЕСА_1 ) середній заробіток за час вимушеного прогулу в сумі 55670 (п`ятдесят п`ять тисяч шістсот сімдесят) грн. 00 коп. без утримання податків, зборів та інших обов`язкових платежів.

Стягнути з Державного промислового підприємства «Кривбаспромводопостачання» (код ЄДРПОУ 00191017, юридична адреса: Україна, 50069, Дніпропетровська область,місто Кривий Ріг,проспект Миру,будинок 15а) на користь ОСОБА_1 (інн: НОМЕР_1 , місце реєстрації АДРЕСА_1 ) суму судового збору, сплаченого при поданні апеляційної скарги в розмірі 1073,60грн. та витрати на правову допомогу в сумі 2100грн., а разом 3173 (три тисячі сто сімдесят три) грн. 60 коп.

Стягнути з Державного промислового підприємства «Кривбаспромводопостачання» (код ЄДРПОУ 00191017, юридична адреса: Україна, 50069, Дніпропетровська область,місто Кривий Ріг,проспект Миру,будинок 15а) в дохід Держави судовий збір в сумі 11035 (одинадцять тисяч тридцять п`ять) грн. 50коп.

Рішення суду в частині поновлення ОСОБА_1 на роботі та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу в межах суми платежів за один місяць допустити до негайного виконання.

Постанова набирає законної сили з дня її проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складання повного тексту шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду.

Судді:

Повний текст постанови складено 17.01.2024р.

Головуючий суддя О.В. Агєєв