ЦЕНТРАЛЬНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17.01.2024 року м. Дніпро Справа № 908/724/23

Центральний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді: Кощеєва І.М. (доповідач),

суддів: Дарміна М.О., Чус О.В.,

секретар судового засідання: Манець О.В.

представники сторін:

від позивача: не з`явився

від відповідача: не з`явився

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу

Фізичної особи-підприємця Лахніка Дмитра Ігоровича

на рішення Господарського суду Запорізької області від 12.07.2023р.

(суддя Проскуряков К.В., м. Запоріжжя, повний текст рішення складено 24.07.2023р.)

у справі

за позовом: Фізичної особи-підприємця Маляревич Зої Олександрівни

до: Фізичної особи-підприємця Лахніка Дмитра Ігоровича

про стягнення 555 789, 25 грн.

ВСТАНОВИВ:

1. Короткий зміст позовних вимог.

07.03.2023 до Господарського суду Запорізької області через систему "Електронний суд" надійшла позовна заява ОСОБА_1 до Фізичної особи-підприємця Лахнік Дмитро Ігоровича, про повернення безпідставно набутого майна коштів, в розмірі 555 789,25 грн..

2. Короткий зміст оскаржуваного судового рішення у справі.

Рішенням Господарського суду Запорізької області від 12.07.2023р. у справі №908/724/23 позов задоволено. Стягнуто з Фізичної особи підприємця Лахніка Дмитра Ігоровича на користь Фізичної особи-підприємця Маляревич Зої Олександрівни безпідставно отримані грошові кошти в сумі 555 789 грн. 25 коп. згідно платіжних інструкцій № 126 від 21.09.2022р., № 130 від 01.10.2022р., № 137 від 03.11.2022р. та № 140 від 01.12.2022р., а також суму витрат зі сплати судового збору, у розмірі 8 336 грн. 85 коп..

3. Короткий зміст вимог апеляційної скарги.

Не погодившись з рішенням суду, до Центрального апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою звернувся Фізична особа-підприємець Лахнік Дмитро Ігорович, в якій просить рішення Господарського суду Запорізької області від 12.07.2023р. скасувати та ухвалити нове рішення яким в задоволенні позову відмовити.

4. Узагальнені доводи особи, яка подала апеляційну скаргу.

Апеляційна скарга мотивована тим, що суд першої інстанції поверхнево дослідив матеріали справи, не надав оцінку доводам відповідача, тому оскаржуване рішення є таким, що прийняте з порушення норм процесуального права, неправильним застосуванням норм матеріального права та не з`ясуванням обставин, що мають значення для справи.

Зокрема, Скаржник вказує на те, що Лахнік Д.І. та ОСОБА_2 мали сталі бізнес стосунки, тому фінансові операції проводились без укладення договорів: шляхом виставлення заявок, проведення оплати та відвантажень, в підтвердження чого ним до матеріалів справи надавались скріншоти листування із мобільного застосунку Viber на протязі багатьох місяців, між ФОП Лахнік Д.І. та Завадською А.Г., де остання замовляла доставку певної групи товарів, отримувала банківські реквізити відповідача, на які і перераховувала кошти, а відповідач виконував замовлену позивачем роботу із поставки товарів.

Скаржник вважає, що ФОП Маляревич З.О. здійснила виконання договору на користь третьої особи, що відповідно унеможливило надання відповідачем прямих доказів існування правовідносин між ФОП Лахнік Д.І. та ФОП Маляревич З.О..

Скаржник зазначає на тому, що на підтвердження позиції позовної заяви, щодо того, що грошові кошти були переказані помилково, позивачем надано виключно платіжні інструкції, жодних інших доказів помилки матеріали справи не містять. На думку Скаржника, платіжні інструкції є лише доказом проведення оплати, та не можуть підтвердити факт відсутності будь яких правових відносин між позивачем і відповідачем, а саме: Позивач здійснив два перекази на користь Відповідача, що виключає можливість трактування операцій як «помилок», а було систематичним виконанням умов трьохстороннього договору (ФОП Лахнік Д.І., ФОП Завадська А.Г. та ФОП Маляревич З.О.). У призначенні до платежів зазначено «оплата зідно договору», що також, на думку Скаржника, ставить під сумнів твердження про помилковість таких оплат.

Скаржник також зазначає на тому, що судом не було надано оцінки тому, що у лютому 2023р. до Господарського суду Запорізької області до ФОП Лахніка Д.І. було подано 6 позовних заяв із однаковим обґрунтуванням (нібито помилкове перерахування грошових коштів).

Скаржник вважає, що позивач жодними доказами не підтвердив того, що платежі дійсно були помилковими, а поведінка позивача також підтверджує те, що це було цілком усвідомлена дія.

В поясненнях до апеляційної Скаржник зазначив на тому, що:

- судом першої інстанції не було з`ясовано фактичних обставин справи, за яких у розпорядженні Позивача потрапила персональна та банківська інформація Відповідача та було здійснено «помилковий» платіж;

- Позивач платіжну інструкцію з банку не відкликав (доказів відкликання - не надав).

- судом першої інстанції не було взято до уваги відсутність жодних доказів на підтвердження «помилковості» перерахування коштів Позивачем на користь Відповідача;

- суд першої інстанції не встановив правову природу передачі грошових коштів Позивачем на користь Відповідача, не надав жодних обгрунтувань щодо відхилення доводів Відповідача та доказів, що були ним подані (в тому числі і електронних), на підтвердження існування господарськи відносин та усних домовленостей між Позивачем та Відповідачем, що суперечить принципу об`єктивності дослідження доказів у господарському судочинстві.

5. Узагальнений виклад позиції інших учасників справи

У відзиві на апеляційну скаргу, що надійшов до суду, Позивач просить відмовити у задоволенні апеляційної скарги, рішення суду першої інстанції залишити в силі.

В обгрунтування своїх заперечень, Позивач вказує на те, що спірна сума була перерахована ФОП Маляревич З.О. на рахунок ФОП Лахнік Д.І. помилково, оскільки жодних діючих договорів між сторонами спору не існувало, не укладалося та жодних грошових зобов`язань ФОП Маляревич З.О. перед ФОП Лахнік Д.І. не мала та не має.

Позивач зауважує на тому, що ФОП Лахнік Д.І.: не поставив жодного товару, не надав жодної послуги на користь позивача, що підтверджується відсутністю підписаних накладних, актів про їх отримання; Відповідач не надав до суду жодного доказу, який би підтверджував би наявність у нього договору з позивачем як підставу отримання зазначених грошових коштів; не надав до суду жодного доказу, який би підтверджував факт відвантаження товару та/або надання послуги позивачу як підставу отримання зазначених грошових коштів; не надав жодного доказу на якому міститься підпис позивача або є його законне волевиявлення на наявність договірних відносин з позивачем як підставу отримання зазначених грошових коштів.

6. Рух справи в суді апеляційної інстанції.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 16.08.2023р. у даній справі визначено колегію суддів у складі: головуючий суддя Березкіна О.В. (доповідач), судді Дармін М.О., Кощеєв І.М..

Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 18.08.2023р. відкладено вирішення питань, пов`язаних з рухом апеляційної скарги, до надходження до Центрального апеляційного господарського суду матеріалів справи № 908/724/23.

25.08.2023р. матеріали справи №908/724/23 надійшли до Центрального апеляційного господарського суду.

Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 28.08.2023р. було залишено апеляційну скаргу без руху.

Після усунення недоліків апеляційної скарги, ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 08.09.2023р. відкрито апеляційне провадження у справі та призначити апеляційну скаргу до розгляду в судове засідання на 08.11.2023р..

Розпорядженням керівника апарату суду від 16.10.2023р., у зв`язку з припиненням повноважень судді Березкіної О.В., відповідно до ст. 123 Закону України «Про судоустрій та статус суддів», призначено проведення повторного автоматизованого розподілу судової справи, відповідно до п. 2.4.6 Засад використання автоматизованої системи документообігу суду у Центральному апеляційному господарському суді, затверджених рішенням, оформленим протоколом зборів суддів Центрального апеляційного господарського суду №2 від 08.10.2018р. зі змінами.

Автоматичною системою документообігу для розгляду справи визначено суддю-доповідача Кощеєва І. М. у складі колегії суддів: Чус О.В., Дарміна М.О..

Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 19.10.2023р., судовою колегією у визначеному складі, прийнято справу №908/724/23 до свого провадження. Розгляд справи призначено в судовому засіданні на 17.01.2024р..

Представники Позивача та Відповідача не скористалися своїм правом участі в судовому засіданні та не забезпечили явку уповноваженого представника, хоча про час та місце судового засідання були повідомлені належним чином.

Беручи до уваги, що неявка вказаних учасників провадження у справі, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи, матеріали справи є достатніми для розгляду апеляційної скарги, апеляційний господарський суд дійшов висновку про розгляд справи за відсутності представників Позивача та Відповідача.

У судовому засіданні 17.01.2024р. була оголошена вступна та резолютивна частини постанови Центрального апеляційного господарського суду.

7. Встановлені судом обставини справи.

21.09.2022р. згідно платіжної інструкції № 126 ФОП Маляревич З.О. перераховано на розрахунковий рахунок ФОП Лахнік Д.І. суму коштів, у розмірі 129 900,00 грн. з призначенням платежу: оплата згідно договору.

01.10.2022р. згідно платіжної інструкції № 130 ФОП Маляревич З.О. перераховано на розрахунковий рахунок ФОП Лахнік Д.І. суму коштів у розмірі 59 400,00 грн. з призначенням платежу: оплата згідно договору.

03.11.2022р. згідно платіжної інструкції № 137 ФОП Маляревич З.О. перераховано на розрахунковий рахунок ФОП Лахнік Д.І. суму коштів у розмірі 3 489,25 грн. з призначенням платежу: оплата згідно договору.

01.12.2022р. згідно платіжної інструкції № 140 ФОП Маляревич З.О. перераховано на розрахунковий рахунок ФОП Лахнік Д.І. суму коштів у розмірі 363 000,00 грн. з призначенням платежу: оплата згідно договору.

Загальна сума перерахованих коштів склала 555 789,25 грн.

Позивач стверджує, що вказана сума була перерахована на рахунок ФОП Лахнік Д.І. помилково, оскільки жодних діючих договорів між сторонами спору не існувало, не укладалось та жодних грошових зобов`язань ФОП Маляревич З.О. перед ФОП Лахнік Д.І. не має. Таким чином ФОП Лахнік Д.І. безпідставно заволодів майном ФОП Маляревич З.О., яким є грошові кошти у розмірі 555 789,25 грн., а тому позивач набув право на повернення цих коштів відповідно до ст.ст. 1212-1214 ЦК України.

З метою досудового врегулювання спору 19.12.2022р. ФОП Маляревич З.О. направила на адресу відповідача вимогу про необхідність повернення безпідставно отриманих грошових коштів в сумі 555 789,25 грн. Також відповідача було попереджено, що у разі не задоволення вимоги позивач буде змушений звернутися за захистом своїх прав з позовом до суду.

Вимога залишена відповідачем без реагування, грошові кошти в добровільному порядку не повернуті.

Відсутність дій відповідача щодо повернення коштів стало підставою для звернення позивача до суду за захистом своїх порушених прав та інтересів.

За наслідками розгляду позову господарським судом прийнято оскаржуване рішення у даній справі.

8. Оцінка аргументів учасників справи і висновків суду першої інстанції

Відповідно до ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги (ч. 1). Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї (ч. 2). Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього (ч. 3). Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права (ч. 4).

Заслухавши доповідь судді-доповідача, дослідивши доводи, наведені в апеляційній скарзі, перевіривши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, апеляційний господарський суд дійшов висновку, що в задоволенні апеляційної скарги слід відмовити, а рішення господарського суду залишити без змін, виходячи з наступного.

Задовольняючи позовні вимоги, місцевий господарський суд виходив із того, що в даному випадку наявні у спірних правовідносинах усі необхідні елементи виникнення кондикційних правовідносин - факт набуття відповідачем майна (грошових коштів, в розмірі 555 789,25грн.), факт набуття відповідачем цього майна саме за рахунок позивача (в результаті переказу з рахунку позивача на рахунок відповідача коштів згідно з платіжних інструкцій, які містяться в матеріалах справи), відсутність між сторонами господарських правовідносин, що свідчить про відсутність правових підстав для перерахування (оплати) позивачем грошових коштів на користь відповідача.

На підставі викладеного, суд дійшов до висновку про відсутність між сторонами господарських зобов`язань (наявність правочину), вказаних у платіжних інструкціях № 126 від 21.09.2022 р., № 130 від 01.10.2022 р., № 137 від 03.11.2022 р. та № 140 01.12.2022 р., а отже достатніх правових підстав для набуття відповідачем за рахунок позивача 555 789,25 грн..

Колегія суддів погоджується з вказаним висновками суду першої інстанції з наступних мотивів.

Відповідно до ч.1 ст.11 ЦК України, цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Стаття 1212 ЦК України регулює випадки набуття майна або його збереження без достатніх правових підстав (кондикційні зобов`язання).

Предметом регулювання інституту безпідставного набуття чи збереження майна є відносини, які виникають у зв`язку з безпідставним отриманням чи збереженням майна і які не врегульовані спеціальними інститутами цивільного права.

Зобов`язання з безпідставного набуття, збереження майна виникають за наявності трьох умов: а) набуття або збереження майна; б) набуття або збереження за рахунок іншої особи; в) відсутність правової підстави для набуття або збереження майна (відсутність положень закону, адміністративного акта, правочину або інших підстав, передбачених ст. 11 ЦК України).

Об`єктивними умовами виникнення зобов`язань з набуття, збереження майна без достатньої правової підстави виступають: 1) набуття або збереження майна однією особою (набувачем) за рахунок іншої (потерпілого); 2) шкода у вигляді зменшення або не збільшення майна в іншої особи (потерпілого); 3) обумовленість збільшення або збереження майна з боку набувача шляхом зменшення або відсутності збільшення на стороні потерпілого; 4) відсутність правової підстави для вказаної зміни майнового стану цих осіб.

Відповідно до ст. 1212 ЦК України, безпідставно набутим є майно, набуте особою або збережене нею в себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави.

Загальна умова ч. 1 ст. 1212 ЦК України звужує застосування інституту безпідставного збагачення у зобов`язальних (договірних) відносинах, бо отримане однією зі сторін у зобов`язанні підлягає поверненню іншій стороні на підставі цієї статті тільки за наявності ознаки безпідставності такого виконання.

Набуття однією зі сторін зобов`язання майна за рахунок іншої сторони в порядку виконання договірного зобов`язання не вважається безпідставним.

Тобто, у разі, коли поведінка набувача, потерпілого, інших осіб або подія утворюють правову підставу для набуття (збереження) майна, положення ст. 1212 ЦК України можна застосовувати тільки після того, як така правова підстава в установленому порядку скасована, визнана недійсною, змінена, припинена або була відсутня взагалі.

Під відсутністю правової підстави розуміється такий перехід майна від однієї особи до іншої, який або не ґрунтується на прямій вказівці закону, або суперечить меті правовідношення і його юридичному змісту. Тобто, відсутність правової підстави означає, що набувач збагатився за рахунок потерпілого поза підставою, передбаченою законом, іншими правовими актами чи правочином.

Аналогічний правовий висновок викладений у постановах Верховного Суду від 23.01.2020р. у справі № 910/3395/19, від 24.11.2021р. у справі № 552/5874/19.

Щодо досліджуваної справи, то відповідач, посилаючись на наявність між сторонами господарських правовідносин не надає належних доказів, які б підтверджували факт вчинення самим ФОП Лахніком Д.І. дій з виконання зі свого боку зобов`язань (поставка товару, надання послуг, тощо) на суму, яка є предметом спору.

Разом з тим, суд зауважує, що визначальною ознакою господарської операції у розумінні ст.ст. 1, 3, 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" є те, що внаслідок її здійснення має відбутися реальний рух активів, отже, при розгляді справи слід дослідити, окрім обставин оформлення первинних документів, наявність або відсутність реального руху такого товару, обставини здійснення перевезення товару поставленого за видатковими накладними, обставини зберігання та використання цього товару у господарській діяльності позивача/відповідача, тощо.

Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 04.11.2019р. у справі №905/49/15, від 29.11.2019р. у справі №914/2267/18.

У разі дефектів первинних документів та невизнання стороною факту постачання спірного товару, сторони не позбавлені можливості доводити постачання товару іншими доказами, які будуть переконливо свідчити про фактичні обставини здійснення постачання товару. Такі факти повинні оцінюватися у сукупності з іншими доказами у справі, оскільки вибіркова оцінка доказів не відповідає приписам процесуального законодавства.

У даному випадку, будь-яких первинних документів бухгалтерського обліку, які б засвідчували факт вчинення відповідачем на корить позивача відповідної господарської операції, зокрема, з поставки товарів чи надання послуг, до матеріалів справи не надано.

Водночас, ч.ч.1, 2 ст.180 ГК України встановлено, що господарський договір вважається укладеним, якщо між сторонами у передбачених законом порядку та формі досягнуто згоди щодо усіх його істотних умов. Істотними є умови, визнані такими за законом чи необхідні для договорів даного виду, а також умови, щодо яких на вимогу однієї із сторін повинна бути досягнута згода. При укладенні господарського договору сторони зобов`язані у будь-якому разі погодити предмет, ціну та строк дії договору.

У матеріалах цієї справи відсутні докази, і Відповідачем не зазначено, на виконання якого саме зобов`язання (договору) були перераховані кошти позивачем, предмет такого договору та його ціна.

Отже, обставини стосовно наявності певної правової підстави для перерахування ФОП Маляревич З.О. спірних коштів ФОП Лахніку Д.М. Скаржником не доведені, належні докази в обґрунтування цієї обставини не надані.

Відтак, з урахуванням положень наведених норм та вищезазначених обставин справи, зокрема, зважаючи на відсутність у матеріалах справи доказів існування між сторонами договірних відносин на перерахування коштів, фактичне проведення позивачем перерахування цих коштів і отримання їх відповідачем, необхідно кваліфікувати правовідносини, що склалися між сторонами як кондикційні, що врегульовані ст.1212 ЦК України та з огляду на неповернення вказаних коштів відповідачем суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про наявність правових підстав для задоволення позову.

Доводи Скаржника про те, що у відносинах між ФОП Лахніком Д.І. та ФОП Маляревич З.О. виступав посередник, зокрема, Завадська А.Г., а також про те, що позивач є підконтрольним останній, колегія суддів відхиляє, як такі, що мають характер припущень, оскільки не підтверджені належними та допустимими доказами. Наявність у Скаржника господарських взаємовідносин із Заводською А.Г. не спростовує факту відсутності правових підстав для перерахування ФОП Маляревич З.О. грошових коштів, у загальній сумі 555 789,25 грн. ФОП Лахніку Д.І..

Разом з тим, слід зазначити, що доказів на підтвердження волевиявлення позивача, яке засвідчено його підписом, на встановлення договірних відносин з відповідачем, на виконання яких позивачем було перераховано вказану суму матеріали справи не місять.

Скріншоти листування з мобільного застосунку Viber, яким Скаржник, в тому числі, намагається підтвердити факт листування з Завадською А.Г. з приводу поставки товару, судова колегія також до уваги не приймає, оскільки вони не доводять наявність договірних відносин відповідача із позивачем ФОП Маляревич З.О. у даній справі, який є самостійним суб`єктом господарювання та виступає у цивільних та господарських правовідносинах від свого імені. При цьому, Скаржником не доведений факт представництва позивачем цивільних прав та інтересів Завадської А.Г. у спірних правовідносинах.

Відповідно до ч. 1 ст. 74 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Згідно зі ст. 76 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.

За приписами ч. 1 ст. 77 ГПК України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Інші доводи Скаржника, викладені в апеляційній скарзі, не приймаються колегією судів до уваги, оскільки вони жодним чином не спростовують висновків суду першої інстанції про наявність підстав для задоволення позову, та не доводять неправильність чи незаконність прийнятого судового рішення.

Підсумовуючи вищевикладене судова колегія вважає що викладені у апеляційній скарзі аргументи не можуть бути підставами для скасування рішення місцевого господарського суду, оскільки вони не підтверджуються матеріалами справи та ґрунтуються на неправильному тлумаченні Скаржником норм матеріального та процесуального права, що в сукупності виключає можливість задоволення апеляційної скарги Відповідача.

9. Висновки за результатами розгляду апеляційної скарги.

У справі "Руїз Торіха проти Іспанії", ЄСПЛ вказав, що відповідно до практики, яка відображає принцип належного здійснення правосуддя, судові рішення мають в достатній мірі висвітлювати мотиви, на яких вони базуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Межі такого обов`язку можуть різнитися залежно від природи рішення та мають оцінюватися у світлі обставин кожної справи.

Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів Скаржника та їх відображення у судовому рішенні, питання вичерпності висновків суду, суд апеляційної інстанції ґрунтується на висновках, що їх зробив Європейський суд з прав людини у справі "Проніна проти України" ( Рішення ЄСПЛ від 18.07.2006 р. ).

Зокрема, ЄСПЛ у своєму рішенні зазначив, що п. 1 ст. 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.

У даній справі суд дійшов висновку, що Скаржникові було надано вичерпну відповідь на всі істотні питання, що виникають при кваліфікації спірних відносин як у матеріально-правовому, так і у процесуальному сенсах.

З огляду на приписи ст. 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини від 23.02.2006 р." Конвенція застосовується судами України як частина національного законодавства, а практика ЄСПЛ, через рішення якого відбувається практичне застосування Конвенції, застосовується судами як джерело права.

Отже, доводи заявника апеляційної скарги про порушення норм матеріального та процесуального права судом попередньої інстанцій під час прийняття оскаржуваного процесуального документу не знайшли свого підтвердження.

За змістом ст. 236 ГПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню господарського судочинства, визначеному цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 275 ГПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

Згідно із ст. 276 ГПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

За таких обставин та з урахуванням меж розгляду апеляційної скарги в порядку ст. 269 ГПК України, апеляційна скарга задоволенню не підлягає, а оскаржуване рішення підлягає залишенню без змін.

10. Судові витрати.

У зв`язку з відмовою в задоволенні апеляційної скарги, згідно вимог ст. 129 ГПК України, витрати по сплаті судового збору за її подання і розгляд покладаються на Скаржника.

На підставі вищевикладеного, керуючись статтями 269, 270, 273, 275 - 285, 287 ГПК України, Центральний апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Фізичної особи-підприємця Лахніка Дмитра Ігоровича залишити без задоволення.

Рішення Господарського суду Запорізької області від 12.07.2023р. у справі № 908/724/23 залишити без змін.

Витрати зі сплати судового збору за подання апеляційної скарги покласти на Скаржника.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття. Право касаційного оскарження, строк на касаційне оскарження та порядок подання касаційної скарги передбачено ст. ст. 286-289 ГПК України.

Повний текст постанови складено 18.01.2024 р.

Головуючий суддяІ.М.Кощеєв

СуддяМ.О.Дармін

СуддяО.В. Чус