ЧЕРНІГІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

іменем України

18 січня 2024 року м. Чернігів

Унікальний номер справи № 731/388/23

Головуючий у першій інстанції - Савенко А. І.

Апеляційне провадження № 22-ц/4823/120/24

Чернігівський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючої - судді Шитченко Н.В.,

суддів Мамонової О.Є., Онищенко О.І.,

позивач: Акціонерне товариство «Оператор газорозподільної системи Чернігівгаз»,

відповідач: ОСОБА_1 ,

розглянувши у порядку письмового провадження цивільну справу за апеляційною скаргою Акціонерного товариства «Оператор газорозподільної системи Чернігівгаз» на рішення Варвинського районного суду Чернігівської області від 21 серпня 2023 року у справі за позовом Акціонерного товариства «Оператор газорозподільної системи Чернігівгаз» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за послугу розподілу природного газу, -

У С Т А Н О В И В:

У травні 2023 року (згідно з відбитком штампу поштового відділення) Акціонерне товариство «Оператор газорозподільної системи Чернігівгаз» (далі - АТ «Чернігівгаз») звернулося з позовом до ОСОБА_1 , в якому просило стягнути з відповідача на користь позивача заборгованість за послуги розподілу природного газу у розмірі 4 155,33 грн за період з 01 січня 2020 року по 31 травня 2023 року, а також суму сплаченого судового збору у розмірі 2 684 грн.

Заявлені вимоги обґрунтовано тим, що ОСОБА_1 є споживачем послуг з розподілу природного газу за адресою: АДРЕСА_1 , які надаються АТ «Чернігівгаз», з відкритим абонентським рахунком № НОМЕР_1 . Відповідач обов`язків по оплаті за розподілений природний газ не виконував, у зв`язку з чим станом на 31 травня 2023 року виникла заборгованість за вказану послугу за період з 01 січня 2020 року до 31 травня 2023 року у сумі 4 155,33 грн.

Рішенням Варвинського районного суду Чернігівської області від 21 серпня 2023 року позов АТ «Чернігівгаз» задоволено частково. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь АТ «Чернігівгаз» заборгованість за послугу розподілу природного газу за період з 31 травня 2020 року до 31 травня 2023 року у сумі 2 937,78 грн та судовий збір у сумі 1 933,28 грн, а всього стягнуто 4 871,06 грн. В іншій частині позовних вимог відмовлено.

В апеляційній скарзі АТ «Чернігівгаз», вважаючи рішення суду першої інстанції незаконним, необґрунтованим та необ`єктивним, просить його скасувати та прийняти нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги повністю, здійснити розподіл судових витрат.

Доводи апеляційної скарги зводяться до того, що судом першої інстанції безпідставно застосовано строки позовної давності, оскільки звернення АТ «Чернігівгаз» 27 лютого 2023 року із заявою про видачу судового наказу, який 02 березня 2023 року було скасовано за заявою боржника, перервало строк позовної давності, після чого трирічний строк позовної давності почався заново і на день звернення з цим позовом не закінчився.

У наданому відзиві ОСОБА_1 , вважаючи, що судом першої інстанції законно, обґрунтовано та об`єктивно застосовано строки позовної давності, просить відмовити у задоволенні апеляційної скарги АТ «Чернігівгаз». Відповідач наголошує на тому, що звернення із заявою про видачу судового наказу не перериває строк позовної давності за заявленою вимогою, переривання строку відбувається лише при поданні позову з цією вимогою, що відповідає правовому висновку Великої Палати Верховного Суду у справі № 712/8916/17 від 07 липня 2020 року.

Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи та обговоривши доводи апеляційної скарги, апеляційний суд вважає, що апеляційну скаргу АТ «Чернігівгаз» належить задовольнити, з огляду на наступне.

Відповідно до ч. 1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Згідно зі ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Рішення суду першої інстанції у повній мірі таким вимогам не відповідає.

Ухвалюючи рішення про часткове задоволення позову АТ «Чернігівгаз», суд першої інстанції, урахувавши обгрунтованість заявлених вимог, сплаченого ОСОБА_1 19 червня 2023 року платежу за лютий 2023 року та трирічний строк позовної давності, виходив з того, що заборгованість за послугу розподілу природного газу підлягає стягненню за період з 31 травня 2020 року по 31 травня 2023 року у сумі 2 937,78 грн (4 155,33 - 1 162,29 - 55,26), щодо позовних вимог за період з 01 січня 2020 року по 30 травня 2020 року АТ «Чернігівгаз» пропущено строк позовної давності.

Апеляційний суд із таким висновком суду першої інстанції у повній мірі погодитися не може з наступних підстав.

У справі встановлено, що АТ «Чернігівгаз» є оператором газорозподільної системи, що на підставі ліцензії, виданої постановою НКРЕКП від 19 червня 2017 року № 807, зі змінами, внесеними постановою НКРЕКП від 04 червня 2019 року № 942, здійснює господарську діяльність з розподілу природного газу в межах території міста Чернігова та Чернігівської області.

ОСОБА_1 являється власником житлового будинку за адресою: АДРЕСА_1 , що підтверджується свідоцтвом про право на спадщину за законом від 23 квітня 2021 року, витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності № 254064004 від 23 квітня 2021 року (а.с. 15, 16).

Довідкою Варвинської селищної ради № 1746 від 26 жовтня 2022 року підтверджено, що за адресою: АДРЕСА_1 ніхто не зареєстрований (а.с. 17).

Згідно із заявою-приєднання до умов договору розподілу природного газу (для побутового споживача) від 01 грудня 2022 року, ОСОБА_1 , ознайомившись з умовами Типового договору розподілу природного газу, затвердженого постановою НКРЕКП від 30 вересня 2015 № 2498 на офіційному сайті НКРЕКП, сайті оператора ГРМ в мережі Інтернет за адресою : http://cn.104.ua та в друкованому виданні, що публікується в межах території ліцензованої діяльності: газета «Деснянська правда» від 31 грудня 2015 року № 52, приєднався до умов договору розподілу природного газу (а.с. 11).

У житловому будинку за адресою: АДРЕСА_1 наявні наступні газові прилади: котел - 1 шт, плита газова - 1 шт, опалювальна площа 102,4 м кв, кількість зареєстрованих осіб - 0 (а.с.11).

Реєстрами зняття показників лічильника газу за адресою: АДРЕСА_1 підтверджується факт споживання природного газу у 2018-2019 роках (а.с. 19-23).

Довідкою АТ «Чернігівгаз» про об`єми (обсяги) споживання природного газу за адресою: АДРЕСА_1 підтверджено, що у період з 01 жовтня 2018 року до 30 вересня 2019 року спожито 2 628,84 (2 580,68 + 48,16) куб м природного газу (а.с. 67).

За даними заборгованості за розподіл (доставку) природного газу по особовому рахунку НОМЕР_1 за адресою: АДРЕСА_1 (а.с. 7):

- річний обсяг з 01 жовтня 2018 року по 30 вересня 2019 року склав 2 628,84 куб м (на 01 жовтня 2018 року (51638,60) куб м - на 30 версеня 2019 року (54219,28) куб м = 2580,68 квб м + 48,16 куб м (методика) = 2 628,84 куб м). Місячний обсяг склав: 2628,84 куб м / 12 місяців = 219,0700 куб м.;

- річний обсяг з 01 жовтня 2019 року по 30 вересня 2020 року за відсутності споживання, згідно із постановою № 580 від 06 березня 2020 року, складає 314 м3 (на 01 жовтня 2019 року (54219,28) куб м - на 30 вересня 2020 року (54517,69) куб м = 298,41 куб м + 5,96 куб м (методика) = 304,37 куб м. Місячний обсяг, згідно із постановою № 580 від 06 березня 2020 року склав, 314 куб м / 12 місяців = 26,1666 куб м.;

- річний обсяг з 01 жовтня 2020 року по 30 вересня 2021 року за відсутності споживання, згідно із постановою № 580 від 06 березня 2020 року, складає 314 м3 (на 01 жовтня 2019 року (54517,69) куб м - на 30 вересня 2020 року (54517,69) куб м = 0,00 куб м. Місячний обсяг, згідно із постановою № 580 від 06 березня 2020 року склав, 314 куб м / 12 місяців = 26,1666 куб м.;

- річний обсяг з 01 жовтня 2021 року по 30 вересня 2022 року за відсутності споживання, згідно із постановою № 580 від 06 березня 2020 року, складає 314 м3 (на 01 жовтня 2021 року (54517,69) куб м - на 30 вересня 2021 року (54517,69) куб м = 0,00 куб.м. Місячний обсяг, згідно із постановою № 580 від 06 березня 2020 року склав, 314 куб м / 12 місяців = 26,1666 куб м.

- місячна вартість послуги розподілу природного газу з 01 січня по 30 червня 2020 року склала 233,9668 грн (2 628,84 : 12 х 1,068), з 01 липня 2020 року по 31 грудня 2020 року - 247,1110 грн (2 628,84 : 12 х 1,128), з 01 січня 2021 року по 31 грудня 2021 року - 50,8679 грн (314 : 12 х 1,944), з 01 січня 2022 року по 31 грудня 2022 року - 55,2639 (314 : 12 х 2,112).

За розрахунком АТ «Чернігівгаз», у період з 01 січня 2020 року по 31 травня 2023 року заборгованість ОСОБА_1 за розподіл (доставку) природного газу становить 4 155,33 грн (а.с. 7).

Ухвалою Варвинського районного суду Чернігівської області від 02 березня 2023 року у справі № 731/125/23 скасовано судовий наказ, виданий 06 лютого 2023 року Варвинським районним судом Чернігівської області про стягнення з ОСОБА_1 на користь АТ «Чернігівгаз» заборгованості за послуги з розподілу природного газу, спожиті за адресою: АДРЕСА_1 , за період з 01 січня 2020 року по 31 грудня 2022 року у сумі 3 773,20 грн, а також сплаченого судового збору у сумі 268,40 грн, а всього стягнуто 4 041,60 грн (а.с. 8-10).

Згідно з п. 2 ч. 1 ст. 5 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» до житлово-комунальних послуг належать: комунальні послуги - послуги з постачання та розподілу природного газу, постачання та розподілу електричної енергії, постачання теплової енергії, постачання гарячої води, централізованого водопостачання, централізованого водовідведення, поводження з побутовими відходами.

Відповідно до ч. 1 ст. 6 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» учасниками правовідносин у сфері надання житлово-комунальних послуг є: 1) споживачі (індивідуальні та колективні); 2) управитель; 3) виконавці комунальних послуг.

У п. 1 ч. 2 ст. 6 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» визначено, зокрема, що виконавцями послуг з постачання та розподілу природного газу є постачальник, який на підставі ліцензії провадить діяльність із постачання природного газу, та оператор газорозподільної системи, до якої приєднані об`єкти газоспоживання споживача.

Правовідносини, які виникли між споживачем та газорозподільною організацією врегульовано Законом України «Про ринок природного газу», Кодексом газорозподільних систем, затвердженим постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг, від 30 вересня 2015 року № 2494 (далі - Кодексом ГРМ), постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг, від 30 вересня 2015 року № 2498 «Про затвердження Типового договору розподілу природного газу».

Відповідно до пунктів 1.1-1.3 Типового договору розподілу природного газу, затвердженого постановою НКРЕКП № 2498 від 30 вересня 2015 року, зі змінами, вказаний договір є публічним, його умови однакові для всіх споживачів та розроблені відповідно до Кодексу газорозподільних систем. Цей договір є договором приєднання. Фактом приєднання Споживача до умов цього Договору є вчинення Споживачем будь-яких дій, які засвідчують його бажання укласти Договір, зокрема надання підписаної Споживачем заяви-приєднання за формою, наведеною у додатку 1 (для побутових споживачів), яку в установленому порядку Оператор ГРМ направляє Споживачу Інформаційним листом за формою, наведеною у додатку 3 до цього Договору, та/або сплата рахунка Оператора ГРМ, та/або документально підтверджене споживання природного газу.

За Типовим договором розподілу природного газу Оператор ГРМ зобов`язується надати Споживачу послугу з розподілу природного газу, а Споживач зобов`язується прийняти зазначену послугу та сплатити її вартість у розмірі, строки та порядку, визначені цим Договором (п. 2.1 Договору).

Згідно з пунктами 6.1-6.6 Типового договору оплата вартості послуги Оператора ГРМ з розподілу природного газу здійснюється Споживачем за обов`язковим для сторін тарифом, встановленим Регулятором для Оператора ГРМ, що сплачується як плата за річну замовлену потужність, з урахуванням вимог Кодексу газорозподільних систем, яким і визначається величина річної замовленої потужності об`єкта (об`єктів) Споживача на розрахунковий календарний рік. Розрахунковим періодом за цим Договором є календарний місяць. Місячна вартість послуги розподілу природного газу визначається як добуток 1/12 річної замовленої потужності об`єкта (об`єктів) споживача на тариф, встановлений Регулятором для відповідного Оператора ГРМ із розрахунку місячної вартості одного кубічного метра замовленої потужності. Оплата вартості послуги з розподілу природного газу за цим Договором здійснюється Споживачем, який є побутовим, до 20 числа (включно) місяця, в якому надаються послуги з розподілу природного газу, на підставі рахунка Оператора ГРМ.

Відповідно до пункту 2 глави 6 розділу VІ Кодексу газорозподільної системи річна замовлена потужність об`єкта (об`єктів) споживача за розрахунковий календарний рік визначається Оператором ГРМ, виходячи з фактичного обсягу споживання природного газу цим об`єктом за газовий рік, що передував розрахунковому календарному року, який визначається відповідно до вимог цього Кодексу. З 01 січня 2021 року річна замовлена потужність об`єкта (об`єктів) споживача на розрахунковий календарний рік визначається Оператором ГРМ виходячи з фактичного обсягу споживання природного газу цим об`єктом за газовий рік, що передував розрахунковому календарному року, який визначається відповідно до вимог цього Кодексу, але не може бути меншою за: 39 куб.м - для об`єкта побутового споживача, на якому природний газ використовується тільки для приготування їжі; 126 куб.м - для об`єкта побутового споживача, на якому природний газ використовується для підігріву води та приготування їжі; 314 куб.м - для об`єкта побутового споживача, на якому природний газ використовується комплексно, у тому числі для опалення, або об`єкта споживача, що не є побутовим.

Пунктом 4 глави 6 розділу VІ Кодексу газорозподільної системи визначено, що для побутових споживачів, на об`єктах яких відсутнє споживання природного газу протягом усього попереднього газового року, річна замовлена потужність визначається оператором ГРМ на рівні: 39 куб.м - для об`єкта побутового споживача, на якому природний газ використовується тільки для приготування їжі; 126 куб.м - для об`єкта побутового споживача, на якому природний газ використовується для підігріву води та приготування їжі; 314 куб.м - для об`єкта побутового споживача, на якому природний газ використовується комплексно, у тому числі для опалення, або об`єкта споживача, що не є побутовим.

Відповідно до ст. 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін.

За правилами доказування, визначеними ст. 12, 81 ЦПК України, кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Звертаючись з цим позовом, АТ «Чернігівгаз» посилалося на те, що ОСОБА_1 обов`язків по оплаті за розподілений природний газ не виконує, у зв`язку з чим наявна заборгованість за період з 01 січня 2020 року по 31 травня 2023 року у сумі 4 155,33 грн.

ОСОБА_1 , заперечуючи проти заявлених вимог, посилався на те, що 23 квітня 2021 року отримав спадщину - житловий будинок АДРЕСА_1 , що належав його матері ОСОБА_2 , померлій ІНФОРМАЦІЯ_1 . На час отримання спадщини газопровід на вході було роз`єднано, встановлено заглушку і опломбовано, що підтверджується актом на відключення подачі газу від 02 жовтня 2020 року. За доводами позивача, отримана ним спадщина була спірною, тому оформлена лише 23 квітня 2021 року і до цього часу відповідач не мав відношення до садиби, а отже, не визнає наявності заборгованості за період з 01 січня 2010 року по 31 травня 2023 року. Зазначав, що 01 грудня 2022 року підписав заяву-приєднання і з цього часу сплачує грошові кошти за розподіл газу. Посилався на пропуск АТ «Чернігівгаз» строку позовної давності за період з 01 січня 2020 року по 01 липня 2020 року у сумі 1 403,80 грн.

Перевіряючи аргументи ОСОБА_1 про те, що до моменту отримання свідоцтва про право на спадщину і державної реєстрації права власності, тобто 23 квітня 2021 року, відповідач не ніс тягар утримання будинку АДРЕСА_1 , колегія суддів виходить з такого.

Матеріалами справи підтверджено, що попередній власник житлового будинку АДРЕСА_1 ОСОБА_2 померла ІНФОРМАЦІЯ_1 (а.с. 52).

Відповідач ОСОБА_1 спадщину після смерті матері прийняв.

Згідно зі ст. 1216, 1218 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця) до інших осіб (спадкоємців). До складу спадщини входять усі права і обов`язки, що належали спадкодавцю на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.

Аналіз норм ст. 1216, 1218, 1219, 1268, 1269, 1296, 1297 ЦК України дає підстави для висновку про те, що спадкові права є майновим об`єктом цивільного права, реалізувавши які, спадкоємець, незалежно від отримання ним свідоцтва про право на спадщину, набуває прав на спадкове майно (право володіння, користування).

Тобто, право на спадкове майно (будинок) відповідача не пов`язується із днем отримання ним свідоцтва про право на спадщину, а з прийняттям спадщини з часу її відкриття, тому усі витрати по утриманню майна покладаються на нього саме з дня відкриття спадщини.

Таким чином, доводи відповідача про те, що обов`язок утримувати садибу у нього виник лише з часу отримання свідоцтва про право на спадщину за законом 23 квітня 2021 року є безпідставними, оскільки факт отримання правовстановлюючого документа на будинок не впливає на правовідносини між сторонами і не може бути підставою для відмови у задоволення позову, що правильно зазначив у рішення суд першої інстанції.

Доводи ОСОБА_1 про те, що газопровід на вході роз`єднано, постановлено заглушку і опломбовано, що підтверджується актом на відключення подачі газу від 02 жовтня 2020 року, колегією суддів відхиляються, оскільки наведені обставини не свідчать про відсутність у відповідача обов`язку по сплаті послуг розподілу природного газу.

Пунктом 4 глави 6 розділу VІ Кодексу газорозподільної системи визначено, що для побутових споживачів, на об`єктах яких відсутнє споживання природного газу протягом усього попереднього газового року, річна замовлена потужність визначається оператором ГРМ на рівні: 39 куб. м - для об`єкта побутового споживача, на якому природний газ використовується тільки для приготування їжі; 126 куб. м - для об`єкта побутового споживача, на якому природний газ використовується для підігріву води та приготування їжі; 314 куб. м - для об`єкта побутового споживача, на якому природний газ використовується комплексно, у тому числі для опалення, або об`єкта споживача, що не є побутовим.

Пояснення ОСОБА_1 про те, що він зареєстрований і проживає за іншою адресою, правового значення для вирішення спору не мають з підстав, наведених вище.

Вирішуючи спір, суд першої інстанції виходив з того, що АТ «Чернігівгаз» має право на стягнення заборгованості за послугу розподілу природного газу за період з 31 травня 2020 року до 31 травня 2023 року у сумі 2 937,78 грн, а стягнення заборгованості за період з 01 січня 2020 року до 30 травня 2020 року виходить за межі встановленого законом строку позовної давності.

Проте, дійшовши висновку про часткове задоволення позову та застосувавши строк позовної давності до вимог за період з 01 січня 2020 року по 30 травня 2020 року, суд першої інстанції залишив поза увагою наступне.

Відповідно до ст. 256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки (ст. 257 ЦК України).

За змістом ч. 1, 5 ст. 261 ЦК України перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила. За зобов`язаннями з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання.

Постановою Кабінету Міністрів України від 11 березня 2020 року №211 «Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2» (із змінами і доповненнями, внесеними постановами Кабінету Міністрів України) установлено з 12 березня 2020 року на всій території України карантин. Строк карантину неодноразово продовжувався.

Законом України від 30 березня 2020 року № 540-IX «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв`язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19)» розділ «Прикінцеві та перехідні положення» ЦК України доповнено, зокрема, пунктом 12 наступного змісту: «Під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статями 257, 258, 362, 559, 681, 728, 786, 1293 цього Кодексу, продовжуються на строк дії такого карантину».

У пункті 12 розділу «Прикінцеві та перехідні положення» ЦК України у редакції Закону України від 30 березня 2020 року № 540-IX перелічені всі статті цього Кодексу, які визначають строки позовної давності. І всі ці строки продовжено для всіх суб`єктів цивільних правовідносин на строк дії карантину у зв`язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19).

Виходячи із взаємозв`язку норм права, які були прийняті органом законодавчої влади в Україні під час дії карантину, введеного Урядом України у зв`язку із поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19), цілей, з метою яких ці норми впроваджені, а також з метою недопущення безпідставного звуження прав учасників цивільних правовідносин, пункт 12 Перехідних і прикінцевих положень ЦК України щодо продовження під час карантину строків загальної і спеціальної позовної давності, передбачених статями 257, 258, 362, 559, 681, 728, 786, 1293 цього Кодексу, підлягає застосуванню у тому випадку, коли строк позовної давності не сплив на момент встановлення карантину на території України (12 березня 2020 року).

Закон № 540-ІХ передбачив, що моментом, з якого продовжується позовна давність (у тому числі передбачена статями 257, 258 ЦК України), є запровадження карантину відповідно до Постанови № 211, тобто 12 березня 2020 року. А тому у разі, якщо сплив позовної давності мав би настати з 12 березня 2020 року, а позивач звернувся до суду після цього моменту, але до закінчення карантину, позовна давність не може вважатись пропущеною, а суд не має підстав для застосування статті 267 ЦК України (наслідки спливу позовної давності). Така позиція наведена в постанові Верховного Суду від 25 серпня 2021 року у справі № 914/1560/20.

Закон № 540-ІХ містить пряму вказівку на продовження позовної давності на строк дії карантину, який відповідно до Постанови № 211 починається саме з 12 березня 2020 року.

Як свідчать матеріали справи, АТ «Чернігівгаз» звернулося з позовом 31 травня 2023 року, що підтверджується штампом поштового відділення (а.с. 27), тобто під час дії карантину.

Строк позовної давності за вимогою про стягнення коштів за послугу розподілу природного газу за період з 01 січня 2020 року по 30 травня 2020 року припадав з 01 січня 2023 року по 30 травня 2023 року - також під час дії карантину і відповідно до наведених вище нормативно-правових актів продовжувався на законодавчо встановлений час його дії. Постановою КМУ від 20 червня 2023 року № 651 відмінено з 24 години 00 хвилин 30 червня 2023 року на всій території України карантин, встановлений з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2.

Виходячи з наведено, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов помилкового висновку про пропуск позивачем строку позовної давності щодо частини заявлених вимог з огляду на встановлення з 12 березня 2020 року на території України карантину, на період дії якого законодавчо продовжено строки позовної давності. Отже, вимоги АТ «Чернігівгаз» про стягнення з відповідача заборгованості, починаючи з 01 січня 2020 року, є обґрунтованими.

З огляду на те, що суд першої інстанції хибно відмовив у задоволенні позовних вимог АТ «Чернігівгаз» про стягнення з відповідач коштів за період з 01 січня 2020 року по 30 травня 2020 року, рішення суду першої інстанції на підставі п. 1 ч. 1 ст. 376 ЦПК України підлягає зміні в частині визначеного періоду, за який з відповідача стягуються кошти, та розміру заборгованості.

Відповідно до ч. 13 ст. 141 ЦПК України, якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

При подачі позову АТ «Чернігівгаз» сплачено 2 684 грн судового збору (а.с. 1), а при подачі апеляційної скарги - 4 026 грн (а.с. 94).

Оскільки апеляційний суд змінює розмір визначеної заборгованості, задовольняючи повністю позовні вимоги, належить також змінити рішення суду в частині розподілу судових витрат шляхом стягнення з відповідача на користь АТ «Чернігівгаз» 2 684 грн судового збору за розгляд справи в суді першої інстанції.

У зв`язку із задоволенням апеляційної скарги в повному обсязі, з відповідача на користь позивача слід стягнути 4 026 грн судового збору за апеляційний розгляд справи.

Керуючись ст. 141, 367, 374, п. 1 ч. 1 ст. 376, 381-384, 389 ЦПК України,

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Акціонерного товариства «Оператор газорозподільної системи Чернігівгаз» - задовольнити.

Рішення Варвинського районного суду Чернігівської області від 21 серпня 2023 року змінити:

- викласти абзаци перший та другий резолютивної частини рішення у наступній редакції:

«Позов Акціонерного товариства «Оператор газорозподільної системи Чернігівгаз» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за послугу розподілу природного газу - задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_1 (адреса реєстрації: АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_2 ) на користь Акціонерного товариства «Оператор газорозподільної системи Чернігівгаз» (юридична адреса: 14021, м. Чернігів, вул. Любецька, б. 68, ЄДРПОУ 03358104) 4 155 (чотири тисячі сто п`ятдесят п`ять) грн 33 коп. заборгованості за послугу розподілу природного газу за період з 01 січня 2020 року по 31 травня 2023 року та 2 684 (дві тисячи шістсот вісімдесят чотири) грн 00 коп. судового збору за розгляд справи в суді першої інстанції».

- виключити абзац третій з резолютивної частини рішення.

Стягнути з ОСОБА_1 (адреса реєстрації: АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_2 ) на користь Акціонерного товариства «Оператор газорозподільної системи Чернігівгаз» (юридична адреса: 14021, м. Чернігів, вул. Любецька, б. 68, ЄДРПОУ 03358104) 4 026 (чотири тисячі двадцять шість) грн 00 коп. судового збору за апеляційний розгляд справи.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття і касаційному оскарженню не підлягає.

Головуюча: Н.В. Шитченко

Судді: О.Є. Мамонова

О.І. Онищенко