ЧЕРНІВЕЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09 січня 2024 р. м. Чернівці Справа № 600/2232/23-а

Чернівецький окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Григораша В.О.,

за участю:

секретаря судового засідання Вепрюк А.В.,

позивача ОСОБА_1 ,

представників відповідача Файчук І.В., Голянського Д.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Державної установи "Територіальне медичне об`єднання Міністерства внутрішніх справ України по Чернівецькій області" про визнання протиправними дії та зобов`язання вчинити певні дії, -

ВСТАНОВИВ:

До Чернівецького окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов ОСОБА_1 (позивач) до Державної установи "Територіальне медичне об`єднання Міністерства внутрішніх справ України по Чернівецькій області" (відповідач) з такими позовними вимогами:

визнати протиправними дії Головного управління Міністерства внутрішніх справ України у Чернівецькій області;

зобов`язати управління Міністерства внутрішніх справ України у Чернівецькій області надати компенсацію за невикористані путівки минулих років відповідно до Закону України, виділити путівки на реабілітацію в медзаклади МВС, надати йому належний статус інваліда війни відповідно до Закону України;

зобов`язати управління Міністерства внутрішніх справ України у Чернівецькій області надати відповідну оновлену довідку для нарахування та перерахунку його пенсії, згідно наявними реальними документами станом на 1991 року та стягнути з відповідача в якості матеріальної та моральної шкоди на суму 360000 грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що з вересня 1991 року йому призначено пенсію згідно Закону №2262-XII. Посилався на те, що був звільнений з військової служби відповідно до Положення про порядок проходження служби цивільного захисту особами рядового і начальницького складу та визнання такими, що втратили чинність, деяких постанов Кабінету Міністрів України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 11.07.2013 №593 по стану здоров`я.

Ухвалою суду від 18.04.2023 даний адміністративний позов залишено без руху та встановлено п`ятиденний строк для усунення недоліків, зазначених в мотивувальній частині ухвали, з дня отримання копії ухвали.

Ухвалою суду від 28.04.2023 продовжено позивачу строк на усунення недоліків позовної заяви вказаних в ухвалі про залишення позовної заяви без руху від 18.04.2023 - п`ять днів з дня отримання даної ухвали.

Ухвалою Чернівецького окружного адміністративного суду від 07.06.2023 позовну заяву ОСОБА_1 до Головного управління Міністерства внутрішніх справ України у Чернівецькій області про визнання протиправними дії та зобов`язання вчинити певні дії, - повернуто позивачу.

Постановою Сьомого апеляційного адміністративного суду від 14.09.2023 апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволено повністю. Ухвалу Чернівецького окружного адміністративного суду від 07.06.2023 скасовано. Справу направлено до Чернівецького окружного адміністративного суду для продовження розгляду.

03.10.2023 адміністративна справа №600/2232/23-а надійшла на адресу Чернівецького окружного адміністративного суду та передана для продовження розгляду.

Ухвалою суду від 09.10.2023 відкрито провадження у справі та призначено її розгляд в порядку спрощеного позовного провадження на 10:00 год. 09.11.2023.

В судовому засіданні, призначеному на 09.11.2023, ухвалою суду від 09.11.2023 замінено неналежного відповідача у даній справі Головне управління Міністерства внутрішніх справ України в Чернівецькій області на його правонаступника Державну установу "Територіальне медичне об`єднання Міністерства внутрішніх справ України по Чернівецькій області".

Відповідач, не погоджуючись з позовними вимогами, подав до суду відзив на позову заяву, в якому посилався на те, що позовні вимоги позивача є безпідставними та необґрунтованими. Зокрема вказував на те, що позивач не відноситься до ociб з інвалідністю внаслідок війни згідно ст.7 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту", а відповідно на нього не поширюються пільги, передбачені ст. 13 зазначеного Закону, зокрема щодо одержання один раз на два роки грошової компенсації замість путівки на санаторно-курортне лікування, а тому надання компенсації за невикористані путівки минулих років є безпідставним.

Безпідставною, на думку відповідача, є і вимога позивача про виділення йому путівки на реабілітацію в медзаклади МВС, оскільки на виконання постанови Кабінету Міністрів України від 20.05.2020 №392 "Про встановлення карантину з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2 та етапів послаблення протиепідемічних заходів" припинена видача планових повідомлень про виділення путівок до медичних реабілітаційних центрів МВС України.

Разом із цим, вказував, що відповідно до Указу Президента України від 24.02.2022 №64/2022 "Про введення воєнного стану в Україні", згідно доручення Департаменту охорони здоров`я та реабілітації МВС від 21.03.2022 №33/1-03-21/3 призупинено, до окремого розпорядження, видачу повідомлень про виділення путівки та рішень про направлення на медичну, медико-психологічну реабілітацію до медичних реабілітаційних центрів МВС України. У зв`язку із цим вважає, що відмова Державної установи "Територіальне медичне об`єднання Міністерства внутрішніх справ України по Чернівецькій області" у виділенні путівки на санаторно-курортне лікування ОСОБА_1 є законною.

Щодо вимоги позивача про надання йому належного статусу інваліда війни відповідач зазначав, що вказана вимога також є безпідставною, оскільки Державна установа "Територіальне медичне об`єднання Міністерства внутрішніх справ України по Чернівецькій області" не наділено правовими повноваженнями надання такого статусу.

Відносно вимоги позивача про видачу оновленої довідки для нарахування та перерахунку його пенсії, згідно наявними реальними документами станом на 1991 року відповідач вказував, що 29.06.2021 Державною установою "Територіальне медичне об`єднання Міністерства внутрішніх справ України по Чернівецькій області" було складено довідку про розмір грошового забезпечення ОСОБА_1 для перерахунку пенсії, яка 02.07.2021 направлена до Головного управління Пенсійного фонду України в Чернівецькій області на підставі якої було проведено відповідний перерахунок пенсії з 01.12.2019. 3 часу видачі вказаної довідки нових правових підстав для видачі оновленої довідки для перерахунку пенсії ОСОБА_1 не виникало.

Стосовно позовної вимоги позивача про стягнення з Державної установи "Територіальне медичне об`єднання Міністерства внутрішніх справ України по Чернівецькій області" матеріальної та моральної шкоди на суму 360000 грн зазначав, що ця вимога взагалі є незрозумілою та не має жодних обґрунтувань.

Не погоджуючись із відзивом на позовну заяву, позивачем подано до суду відповідь на відзив, в якому зазначено, що протиправні дії Державної установи "Територіальне медичне об`єднання Міністерства внутрішніх справ України по Чернівецькій області" виразились у порушенні його прав згідно вимог ст. 13, 63 Закону №2262-XII, який визначає розмір та порядок перерахунку пенсії, порушення вимог постанови Кабінету Міністрів України від 13.02.2008 №45. Вказував, що його пенсія була зменшена на 8 відсотків, а відповідач протиправно відмовляє йому у видачі оновленої довідки у відповідності з наявними документами його пенсійної справи. Стосовно моральної та матеріальної шкоди зазначав, що він, як інвалід, не проходив вчасно лікування в медичних закладах охорони здоров`я МВС України в Чернівецькій області.

Судове засідання по даній справі призначено на 10:00 год. 12.12.2023.

У судовому засіданні призначеному на 12.12.2023, ухвалою суду від 12.12.2023, витребувано від Головного управління Пенсійного фонду України в Чернівецькій області заключення (або інший наявний у пенсійній справі документ) про призначення пенсії ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та інші документи, що були підставою для призначення йому пенсії. У зв`язку із цим, судом оголошено перерву до 11:30 год 09.01.2023.

У судовому засіданні, позивач просив суд задовольнити позовні вимоги, з посиланням на викладені у позовній заяві обставини.

Представники відповідача заперечували проти задоволення позовних вимог, з посиланням на викладені у відзиві на позовну заяву обставини.

Заслухавши доводи позивача та представників відповідача, встановивши фактичні обставини в справі, на яких ґрунтуються позовні вимоги та заперечення, дослідивши та оцінивши надані докази в сукупності, проаналізувавши законодавство, яке регулює спірні правовідносини, суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення адміністративного позову, виходячи з наступного.

Судом встановлено такі обставини у справі та відповідні їм правовідносини.

Як вбачається із матеріалів справи, відповідно до наказу ради народних депутатів при Управлінні внутрішніх справ виконкому Чернівецького обласного відділу позавідомчої охорони №92 л/с від серпня 1991 "По особовому складу" відповідно до Положення про проходження служби рядовим та начальницьким складом органів внутрішніх справ від 29.07.1991 № 114 ОСОБА_1 , міліціонера кінолога групи затримання "Легмаш" роти міліції відділу охорони при Першотравневому РВВС м. Чернівці звільнено з органів внутрішніх справ з 01.09.1991 (а.с. 65).

Відповідно до заключення про призначення пенсії за вислугу років, з вересня 1991 позивачу призначено пенсію за вислугу років у розмірі 49 %, згідно Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" від 09.04.1992 №2262-ХІІ.

Згідно відомостей зазначених у пенсій справі, позивачу з 01.01.2008 перераховано пенсію у розмірі 60 % грошового забезпечення.

Як вбачається із матеріалів справи, 13.10.2003 позивач звертався до пенсійного відділу Департаменту фінансових ресурсів та економіки МВС України із заявою щодо підвищення розміру пенсії на 5 % грошового забезпечення.

Листом від 06.11.2003 №15/5-П-1774 відділ ДФРЕ Міністерства внутрішніх справ України повідомило позивача про те, що призначення пенсії за вислугу років з підвищенням їх розміру на 5 % грошового забезпечення передбачено п. а) ст. 13 Закону України "Про пенсійне забезпечення військовослужбовців, осіб начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ та деяких інших осіб" тільки особам, звільненим зі служби у відставку за віком або через хворобу.

Повідомлено позивача про те, що права на звільнення у відставку в 1991 році у нього не було, оскільки позивач був звільнений зі служби в запас по хворобі за ст. 63 п. "б" у віці 42 роки і підстав для підвищення розміру пенсії на 5 % грошового забезпечення немає.

17.03.2008 позивач звернувся до начальника УМВ у Чернівецькій області із заявою, в якій повідомив, що йому на момент звільнення та в теперішній час належало 10 процентів надбавки до пенсії по хворобі на вересень 1991 року.

Листом від 14.04.2008 №13/414 ВФЗБО УМВС України в Чернівецькій області повідомило позивача про те, що звільнення осіб рядового і начальницького складу зі служби після 13 серпня 1991 року провадиться відповідно до Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ Української РСР. Особи рядового і молодшого начальницького складу звільняються зі служби через хворобу за рішенням військово-лікарської комісії: в запас у разі визнання їх непридатними до військової служби в мирний час (у військовий час - обмежено придатними 2 ступеня); у відставку у разі визнання їх непридатними до військової служби.

Вказував, що відповідно до свідоцтва про хворобу №470 від 21.06.1991 року пункту 17 військово-лікарська комісія винесла рішення про визнання його непридатним до військової служби у мирний час, обмежено придатними другого ступеня у військовий час.

Зважаючи на вказане, права на звільнення у відставку згідно Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ Української РСР не було, тому його звільнено по хворобі у запас по ст. 63 "б" і підстав для підвищення пенсії на 5 % грошового забезпечення немає.

27.03.2017 позивач звернувся до Управління фінансів та забезпечення Національної поліції в м. Чернівці, в якій повідомив, що був звільнений зі служби в запас по хворобі та наявність підстав для підвищення розміру пенсії на 5 % грошового забезпечення. Разом із цим, позивач посилався на те, що йому у 1994 та в 1995 роках не було проведено перерахунок пенсії.

Листом від 07.04.2017 №267/123/26/01-17 Управління фінансового забезпечення та бухгалтерського обліку Головного управління Національної поліції України в Чернівецькій області повідомило позивача, що права на звільнення у відставку в 1991 році у нього не було, оскільки позивач був звільнений зі служби в запас по хворобі за ст. 63 п. "б" у віці 42 роки і підстав для підвищення розміру пенсії на 5 процентів немає. загальна вислуга для нарахування та виплати пенсії на момент звільнення складала 23 роки 03 місяці 14 днів.

По питанню перерахунку пенсії повідомлено, що Порядком проведення перерахунку пенсії, призначених відповідно до Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб", затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 13.02.2008 №45 встановлена певна процедура подання довідок для проведення перерахунку пенсій. Довідки про новий розмір грошового забезпечення подається уповноваженим структурним підрозділом до Головних управлінь Пенсійного фонду України на підставі списків осіб, пенсії яких підлягаю перерахунку. Зазначені списки надійшли до ліквідаційної комісії УМВ України в Чернівецькій області 07.04.2017. Повідомлено, що довідка про розмір грошового забезпечення для перерахунку пенсії направлена до Головного управління Пенсійного фонду України в Чернівецькій області 04.05.2017.

07.07.2022 позивач звернувся до Державної установи "Територіальне медичне об`єднання Міністерства внутрішніх справ України по Чернівецькій області" із заявою щодо обчислення вислуги років та визначення відсоткового розміру пенсії, зокрема позивач посилався на те, що ним не отримано 5 процентів по стану здоров`я та 1 рік 3 проценти, всього 8 процентів.

Листом від 20.07.2022 №33/46-1125-П Державна установа "Територіальне медичне об`єднання Міністерства внутрішніх справ України по Чернівецькій області" повідомила позивача про те, що права на звільнення у відставку в 1991 році у відповідача не було, тому він був звільнений зі служби в запас по хворобі по ст. 63-Б у віці 42 роки і підстав для підвищення розміру пенсії 5 % немає.

Повідомлено, що відповідно до розрахунку вислуги років від 01.06.1991, на момент звільнення з органів внутрішніх справ вислуга років для нарахування та виплати пенсії складала 23 роки 3 місяці 14 днів.

Вказано, що на даний час сектор не наділений повноваженнями щодо визначення відсоткового розміру пенсії та безпосереднього здійснення розрахунку (перерахунку) вислуги років для осіб, які звільнені з органів внутрішніх справ.

09.08.2022 позивач звернувся до Державної установи "Територіальне медичне об`єднання Міністерства внутрішніх справ України по Чернівецькій області" із заявою, в якій просив надати йому компенсацію за невикористану відпустку за 2021 та виділити путівку на реабілітацію в медзаклади МВС.

Листом від 05.09.2022 Державною установою "Територіальне медичне об`єднання Міністерства внутрішніх справ України по Чернівецькій області" повідомлено позивача про те, що оскільки він є особою з інвалідністю внаслідок захворювання, отриманого в період проходження служби в органах внутрішніх справ. Так як позивач не відносить до осіб з інвалідністю внаслідок війни, то відсутні підстави для виплати компенсації замість санаторно-курортної путівки.

Окрім цього позивача також повідомлено про відсутність можливості виділення путівки на реабілітацію, оскільки на виконання постанови Кабінету Міністрів України від 20.05.2020 №392 "Про встановлення карантину з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2 та етапів послаблення протиепідемічних заходів" припинена видача планових повідомлень про виділення путівок до медичних реабілітаційних центрів МВС України.

Разом із цим вказано, що відповідно до Указу Президента України від 24.02.2022 №64/2022 "Про введення воєнного стану в Україні", згідно доручення Департаменту охорони здоров`я та реабілітації МВС від 21.03.2022 №33/1-03-21/3 призупинено, до окремого розпорядження, видачу повідомлень про виділення путівки та рішень про направлення на медичну, медико-психологічну реабілітацію до медичних реабілітаційних центрів МВС України. У зв`язку із цим вважає, що відмова Державної установи "Територіальне медичне об`єднання Міністерства внутрішніх справ України по Чернівецькій області" у виділенні путівки на санаторно-курортне лікування ОСОБА_1 є законною.

Позивач також звертався до ДУ "ТМО МВС України по Чернівецькій області" із заявою, в якій просив надати оновлену довідку відповідно до наказу про звільнення від 26.08.1991 №92 ЛС та свідоцтва про хворобу №470 від 31.06.1991, згідно вимог ст. 13 Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб", відповідно до статусу інвалідів України та Закону України "Про міліцію". Також просив надати компенсацію за не використані путівки у санаторіях МВС України відповідно до Закону України "Про внесення змін до деяких законів України щодо забезпечення гарантій соціального захисту колишніх працівників органів внутрішніх справ України та членів їхніх сімей".

Листом від 14.02.2023 №33/46-224П Державною установою "Територіальне медичне об`єднання Міністерства внутрішніх справ України по Чернівецькій області" повідомлено позивача про те, що на порушені питання йому неодноразово надавались вичерпні відповіді пенсійним відділом Департаменту фінансових ресурсів та економіки Міністерства внутрішніх справ України, відділом фінансового забезпечення та бухгалтерського обліку, Головного управління Національної поліції в Чернівецькій області, а також листами Установи від 20.07.2022 №33/46-1125-П, від 05.09.2022 №33/46-1318-П-72/П.

Разом із цим, вказано, що відсутні підстави для виплати позивачу компенсації замість санаторно-курортної путівки, оскільки він не відноситься до осіб з інвалідністю внаслідок війни згідно ст. 13 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту".

06.07.2023 позивач звернувся до Державної установи "Територіальне медичне об`єднання Міністерства внутрішніх справ України по Чернівецькій області" із заявою, якою просив надати йому компенсацію за невикористані путівки за минулі роки та надати путівку на реабілітацію у 2023 році.

Листом від 19.07.2023 №33/46-987-П Державною установою "Територіальне медичне об`єднання Міністерства внутрішніх справ України по Чернівецькій області" за результатами розгляду заяви позивача щодо видачі оновленої довідки для перерахунку пенсії, медичної реабілітації, виплати грошової компенсації замість санаторно-курортної путівки, повідомило позивача про те, що відсутні підстави для виплати компенсації замість санаторно-курортної путівки, оскільки він не відноситься до осіб із інвалідністю внаслідок війни згідно ст. 7 і 13 закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту". Вказано, що долучена до заяви копія посвідчення про нагородження медаллю "За відзнаку у військовій службі" не є підставою для віднесення позивача до учасника бойових дій, оскільки це не передбачено ст. 5 і 6 Закону.

Щодо виділення путівки на санаторно-курортне лікування повідомлено позивача про те, що відповідно до Прикінцевих положень Закону Країни "Про Державний бюджет на 2023" призупинено на 2023 рік дію норми Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" щодо безоплатного забезпечення санаторно-курортним лікуванням (отримання компенсації) учасників бойових дій, осіб з інвалідністю внаслідок війни, учасників війни, сімей загиблих (померлих) ветеранів війни, Захисників і Захисниць України.

При цьому, відповідач також посилався на те, що у позивача наявні медичні протипоказання для санаторно-курортного лікування.

Щодо видачі оновленої довідки для перерахунку пенсії відповідно до постанови Кабінету Міністрів України "Про додатковий і соціальний захист окремих категорій осіб" повідомив про те, що згідно вказаної постанови з 01.07.2021 встановлено щомісячну доплату до основного розміру пенсії в сумі 2000,00 грн. З приводу виплати вказаної доплати позивачу рекомендовано звернутись до Головного управління Пенсійного фонду України в Чернівецькій області (а.с. 106).

Вважаючи дії відповідача щодо не надання компенсації за невикористані путівки минулих років, не виділення путівки на реабілітацію в медзаклади МВС, не надання йому належного статусу інваліда війни, не надання оновленої довідки для нарахування та перерахунку його пенсії, згідно наявними реальними документами станом на 1991 рік, позивач звернувся до суду із цим позовом.

До спірних правовідносин суд застосовує наступні положення законодавства та робить висновки по суті спору.

Згідно частиною 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною 2 статті 2 КАС України визначено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Стосовно вимоги позивача про виділення йому путівки на реабілітацію в медзаклади МВС, суд зазначає наступне.

Судом встановлено, що позивач звертався до Державної установи "Територіальне медичне об`єднання Міністерства внутрішніх справ України по Чернівецькій області" із заявою про виділення йому путівки на санаторно-курортне лікування. Проте, за результатами розгляду вказаної заяви відповідачем відмовлено у виділенні вказаної путівки, посилаючись при цьому на постанову Кабінету Міністрів України від 20.05.2020 №392 "Про встановлення карантину з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2 та етапів послаблення протиепідемічних заходів", Указ Президента України від 24.02.2022 №64/2022 "Про введення воєнного стану в Україні" та доручення Департаменту охорони здоров`я та реабілітації МВС від 21.03.2022 №33/1-03-21/3 вказував, що призупинено, до окремого розпорядження, видачу повідомлень про виділення путівки та рішень про направлення на медичну, медико-психологічну реабілітацію до медичних реабілітаційних центрів МВС України.

Указані дії відповідача, думку позивача, є протиправними.

Судом встановлено, що позивач є ветераном органів внутрішніх справ, про що свідчить посвідчення № НОМЕР_1 , видане УМВС України в Чернівецькій області, згідно якого позивач має право на пільги, встановлені законодавством України для ветеранів органів внутрішніх справ.

Суд зазначає, що відповідно до частин п`ятої, сьомої, восьмої статті 95 Закону України "Про Національну поліцію", Законів України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту", "Про статус ветеранів військової служби, ветеранів органів внутрішніх справ і деяких інших осіб та їх соціальний захист", "Про реабілітацію інвалідів в Україні" та з метою належної організації реабілітаційного, санаторно-курортного лікування, оздоровлення та відпочинку в медичних реабілітаційних центрах, санаторіях, будинках відпочинку, пансіонатах та оздоровчих закладах Міністерства внутрішніх справ України поліцейських, деяких інших категорій осіб та членів їх сімей прийнято наказ Міністерства внутрішніх справ України "Про затвердження Порядку пільгового реабілітаційного, санаторно-курортного лікування, оздоровлення та відпочинку в медичних реабілітаційних центрах, санаторіях, будинках відпочинку, пансіонатах та оздоровчих закладах Міністерства внутрішніх справ України поліцейських, деяких інших категорій осіб та членів їх сімей" від 14.12.2015 №1568 (далі Порядок №1568).

Цей Порядок визначає процедуру пільгового реабілітаційного, санаторно-курортного лікування, оздоровлення та відпочинку в медичних реабілітаційних центрах (далі - МРЦ), Лікарні відновного лікування (далі - ЛВЛ), санаторіях, будинках відпочинку, пансіонатах та оздоровчих закладах МВС поліцейських, членів їх сімей та деяких інших категорій осіб, визначених у підпункті 2 пункту 3 цього розділу, за рахунок бюджетних коштів, визначених на утримання МВС.

Згідно пп. 2 п. 3 вказаного Порядку №1568, цей Порядок визначає організацію пільгового санаторно-курортного лікування, оздоровлення та відпочинку: деяких інших категорій осіб, зокрема: громадян України з числа колишніх осіб рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ, які були звільнені зі служби за станом здоров`я, за віком, у зв`язку із скороченням штату, яким призначено пенсію на підставі Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб"/

Отже забезпечення санаторно-курортного лікування вищевказаних громадян України здійснюється за рахунок бюджетних коштів, визначених на утримання МВС.

20.05.2020 Кабінетом Міністрів України прийнято постанову "Про встановлення карантину з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2" №392, згідно пп. 12) п. 3 на період дії карантину забороняється закладам охорони здоров`я проведення планових заходів з госпіталізації; планової госпіталізації в регіонах, в яких заповненість ліжок у закладах охорони здоров`я, визначених для госпіталізації пацієнтів з підтвердженим випадком COVID-19, становить менш як 50 відсотків. Дозвіл на проведення планової госпіталізації в регіоні встановлюється рішенням регіональної комісії з питань техногенно-екологічної безпеки та надзвичайних ситуацій, яке розміщується на офіційному інформаційному порталі Кабінету Міністрів України (за посиланням http://covid19.gov.ua); надання медичної допомоги внаслідок ускладненого перебігу вагітності та пологів; надання медичної допомоги вагітним, роділлям, породіллям, новонародженим; надання медичної допомоги у спеціалізованих відділеннях закладів охорони здоров`я пацієнтам з онкологічними захворюваннями; надання паліативної медичної допомоги у стаціонарних умовах; проведення інших невідкладних і термінових заходів з госпіталізації, якщо внаслідок їх перенесення (відтермінування) існує значний ризик для життя або здоров`я.

У зв`язку із зазначеним, представник відповідача посилався на припинення видачі планових повідомлень про виділення путівок до медичних реабілітаційних центрів МВС України.

Указом Президента України "Про введення воєнного стану в Україні" №64/2022 від 24.02.2022, у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України, Закону України "Про правовий режим воєнного стану" введено в Україні воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року.

Відповідно до Прикінцевих положень Закону України "Про Державний бюджет на 2023" призупинено на 2023 рік дію норми Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" щодо безоплатного забезпечення санаторно-курортним лікуванням (отримання компенсації) учасників бойових дій, осіб з інвалідністю внаслідок війни, учасників війни, сімей загиблих (померлих) ветеранів війни, Захисників і Захисниць України.

На цій підставі, як зазначалось відповідачем, у зв`язку із виданням Указу Президента України "Про введення воєнного стану в Україні" №64/2022 від 24.02.2022, згідно доручення Департаменту охорони здоров`я та реабілітації МВС від 21.03.2022 №33/1-03-21/3 призупинено до окремого розпорядження видачу повідомлень про виділення путівки та рішень про направлення на медичну, медико-психологічну реабілітацію до медичних реабілітаційних центрів МВС України.

Проаналізувавши зазначені правові норми, зважаючи на запровадження на території України карантину з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2, беручи до уваги введення в Україні з 24.02.2022 воєнного стану та призупинення на 2023 рік дії норми Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" щодо безоплатного забезпечення санаторно-курортним лікуванням (отримання компенсації) учасників бойових дій, осіб з інвалідністю внаслідок війни, учасників війни, сімей загиблих (померлих) ветеранів війни, Захисників і Захисниць України, то суд приходить до висновку, що відповідачем у відповідності до норм чинного законодавства правомірно відмовлено позивачу у виділенні йому путівки на реабілітацію в медзаклади МВС.

Надаючи оцінку діям Державної установи "Територіальне медичне об`єднання Міністерства внутрішніх справ України по Чернівецькій області" щодо ненадання компенсації за невикористані путівки минулих років, суд зазначає наступне.

Як зазначалось вище, позивач є ветераном органів внутрішніх справ, про що свідчить посвідчення № НОМЕР_1 , видане УМВС України в Чернівецькій області, згідно якого позивач має право на пільги, встановлені законодавством України для ветеранів органів внутрішніх справ.

Основні засади державної політики стосовно ветеранів військової служби, органів внутрішніх справ, Національної поліції України, податкової міліції, Бюро економічної безпеки України, державної пожежної охорони, Державної кримінально-виконавчої служби України, служби цивільного захисту, Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації України врегульовано Законом України "Про статус ветеранів військової служби, ветеранів органів внутрішніх справ, ветеранів Національної поліції і деяких інших осіб та їх соціальний захист" від 24.03.1998 №203/98-ВР (далі - Закон №203/98-ВР).

Статтею 5 Закону №203/98-ВР визначено, що ветеранами військової служби, органів внутрішніх справ, Національної поліції України, податкової міліції, Бюро економічної безпеки України, державної пожежної охорони, Державної кримінально-виконавчої служби України, служби цивільного захисту, Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації України визнаються громадяни України:

1) які бездоганно прослужили на військовій службі, в органах внутрішніх справ, Національній поліції, податковій міліції, Бюро економічної безпеки України, державній пожежній охороні, Державній кримінально-виконавчій службі України, органах і підрозділах цивільного захисту, Державній службі спеціального зв`язку та захисту інформації України 25 і більше років у календарному або 30 та більше років у пільговому обчисленні (з яких не менше 20 років становить вислуга у календарному обчисленні) і звільнені в запас або у відставку відповідно до законодавства України або колишнього Союзу РСР чи держав СНД;

2) особи з інвалідністю I та II групи, інвалідність яких настала внаслідок поранення, контузії, каліцтва або захворювання, пов`язаних з виконанням обов`язків військової служби, служби у військовому резерві під час безпосередньої участі в антитерористичній операції, у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації у Донецькій та Луганській областях, перебуваючи безпосередньо в районах та у період здійснення зазначених заходів, чи при виконанні службових обов`язків по охороні громадського порядку, боротьбі із злочинністю та ліквідації наслідків надзвичайних ситуацій;

3) особи з інвалідністю I та II групи, інвалідність яких настала внаслідок захворювання, одержаного в період проходження військової служби, служби в органах внутрішніх справ, Національній поліції України, податковій міліції, Бюро економічної безпеки України, державній пожежній охороні, Державній кримінально-виконавчій службі України, органах і підрозділах цивільного захисту, Державній службі спеціального зв`язку та захисту інформації України, які мають вислугу військової служби і служби в органах внутрішніх справ, Національній поліції України, податковій міліції, Бюро економічної безпеки України, державній пожежній охороні, Державній кримінально-виконавчій службі України, органах і підрозділах цивільного захисту, Державній службі спеціального зв`язку та захисту інформації України 20 років і більше;

4) військові пенсіонери, нагороджені медаллю "Ветеран Збройних Сил СРСР" за законодавством колишнього Союзу РСР;

5) які бездоганно прослужили на військовій службі 20 і більше років у календарному або 25 та більше років у пільговому обчисленні і звільнені з військової служби у зв`язку з реформуванням Збройних Сил України.

Згідно ст. 6 Закону №203/98-ВР ветеранам військової служби, органів внутрішніх справ, Національної поліції України, податкової міліції, Бюро економічної безпеки України, державної пожежної охорони, Державної кримінально-виконавчої служби України, служби цивільного захисту, Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації України надаються такі пільги:

1) безоплатне користування закладами охорони здоров`я Міністерства оборони України, Служби безпеки України, Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації України, Міністерства внутрішніх справ України, центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну податкову політику, інших центральних органів виконавчої влади та військових формувань;

2) першочергове безоплатне придбання ліків за рецептами лікарів;

3) першочергове медичне обстеження, диспансеризація та госпіталізація;

4) першочергове безоплатне зубопротезування (за винятком протезування з дорогоцінних металів), безоплатне забезпечення протезами та протезно-ортопедичними виробами;

5) переважне право на забезпечення санаторно-курортним лікуванням у санаторіях Міністерства оборони України, Служби безпеки України, Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації України, Міністерства внутрішніх справ України, центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну податкову політику, інших центральних органів виконавчої влади та військових формувань ветеранам військової служби, органів внутрішніх справ, Національної поліції України, податкової міліції, Бюро економічної безпеки України, державної пожежної охорони, Державної кримінально-виконавчої служби України, служби цивільного захисту, Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації України та членам їхніх сімей з пільговою оплатою вартості путівок у розмірах та порядку, визначених Кабінетом Міністрів України;

6) 50-відсоткова знижка плати за користування житлом (квартирної плати) та плати за комунальні послуги (водопостачання, газ, електрична, теплова енергія та інші послуги), користування квартирним телефоном ветеранами військової служби, ветеранами органів внутрішніх справ, ветеранами Національної поліції, ветеранами податкової міліції, ветеранами державної пожежної охорони, ветеранами Державної кримінально-виконавчої служби України, ветеранами служби цивільного захисту, ветеранами Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації України і членами їх сімей, які проживають разом з ними, в жилих будинках усіх форм власності в межах норм, передбачених законодавством, або 50-відсоткова знижка вартості палива, в тому числі рідкого, в межах норм, встановлених для продажу населенню для осіб, які проживають у будинках, що не мають центрального опалення;

7) першочергове забезпечення житлом осіб, які потребують поліпшення житлових умов.

Позачергово забезпечуються житлом ветерани військової служби, які при звільненні з військової служби здали державним органам займане ними у військових містечках жиле приміщення та не були забезпечені іншим жилим приміщенням для постійного проживання та яким виповнилося 60 і більше років, а також сім`ям померлих ветеранів.

8) право на безоплатне отримання у власність займаного ними та членами їх сімей житла незалежно від розміру його загальної площі в будинках державного житлового фонду;

9) безоплатний проїзд і перевезення багажу ними та членами їх сімей при переїзді до вибраного місця проживання після звільнення з військової служби в порядку, що визначається Кабінетом Міністрів України та міжнародними договорами України;

10) безоплатний проїзд (туди і назад) у межах України один раз на рік залізничним транспортом у купейному вагоні швидкого чи пасажирського потягу або водним чи автомобільним транспортом міжміського сполучення для лікування та відпочинку у санаторіях та будинках відпочинку;

11) безоплатний проїзд усіма видами міського пасажирського транспорту (за винятком таксі) за наявності посвідчення встановленого зразка, а в разі запровадження автоматизованої системи обліку оплати проїзду - також електронного квитка, який видається на безоплатній основі, автомобільним транспортом загального користування в сільській місцевості, а також залізничним і водним транспортом приміського сполучення та автобусами приміських маршрутів у межах України;

12) право на першочергове придбання квитків на всі види транспорту;

13) використання чергової відпустки за місцем роботи у зручний для них час, а також отримання додаткової відпустки без збереження заробітної плати терміном до 14 календарних днів на рік;

14) право на щорічну відпустку повної тривалості до настання шестимісячного терміну безперервної роботи у перший рік роботи на даному підприємстві, в установі чи організації;

15) право переважного залишення на роботі, на яку вони були зараховані вперше після звільнення з військової служби, при скороченні чисельності або штату працівників;

16) переважне право на вступ до гаражних, садово-городніх, житлових та інших кооперативів.

З аналізу зазначеної норми вбачається, що пільга щодо надання компенсації за невикористані путівки минулих років ветеранам органів внутрішніх справ не передбачена.

Водночас, суд звертає увагу позивача на те, що правовий статус ветеранів війни, забезпечення створення належних умов для їх життєзабезпечення, сприяння формуванню в суспільстві шанобливого ставлення до них регулює Закон України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" від 22.10.1993 №3551-XII (далі Закон №3551-XII).

Згідно ст. 4 Закону №3551-XII ветеранами війни є особи, які брали участь у захисті Батьківщини чи в бойових діях на території інших держав.

До ветеранів війни належать: учасники бойових дій, особи з інвалідністю внаслідок війни, учасники війни.

Відповідно до ст. 7 Закону №3551-XII до осіб з інвалідністю внаслідок війни належать особи з числа військовослужбовців діючої армії та флоту, партизанів, підпільників, працівників, які стали особами з інвалідністю внаслідок поранення, контузії, каліцтва, захворювання, одержаних під час захисту Батьківщини, виконання обов`язків військової служби (службових обов`язків) чи пов`язаних з перебуванням на фронті, у партизанських загонах і з`єднаннях, підпільних організаціях і групах та інших формуваннях, визнаних такими законодавством України, в районі воєнних дій, на прифронтових дільницях залізниць, на спорудженні оборонних рубежів, військово-морських баз та аеродромів у період громадянської та Другої світової воєн або з участю в бойових діях у мирний час.

До осіб з інвалідністю внаслідок війни належать також особи з інвалідністю з числа:

1) військовослужбовців, осіб вільнонайманого складу, які стали особами з інвалідністю внаслідок поранення, контузії, каліцтва або захворювання, одержаних під час захисту Батьківщини, виконання інших обов`язків військової служби, пов`язаних з перебуванням на фронті в інші періоди, з ліквідацією наслідків Чорнобильської катастрофи, ядерних аварій, ядерних випробувань, з участю у військових навчаннях із застосуванням ядерної зброї, іншим ураженням ядерними матеріалами;

2) осіб начальницького і рядового складу органів Міністерства внутрішніх справ і органів Комітету державної безпеки колишнього Союзу РСР, Міністерства внутрішніх справ України, Служби безпеки України, Служби зовнішньої розвідки України та інших військових формувань, які стали особами з інвалідністю внаслідок поранення, контузії, каліцтва або захворювання, одержаних під час виконання службових обов`язків, ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи, ядерних аварій, ядерних випробувань, участі у військових навчаннях із застосуванням ядерної зброї, інших уражень ядерними матеріалами;

4) осіб, які стали особами з інвалідністю внаслідок поранень чи інших ушкоджень здоров`я, одержаних:

у районах бойових дій у період Другої світової війни та від вибухових речовин, боєприпасів і військового озброєння у повоєнний період;

від вибухових речовин, боєприпасів і військового озброєння на території проведення антитерористичної операції, здійснення заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації у Донецькій та Луганській областях до 1 грудня 2014 року, з 1 грудня 2014 року до 24 лютого 2022 року - на території проведення антитерористичної операції, здійснення заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації у Донецькій та Луганській областях, де органи державної влади здійснюють свої повноваження, та в населених пунктах, розташованих на лінії зіткнення, під час проведення антитерористичної операції, здійснення заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації у Донецькій та Луганській областях, з 24 лютого 2022 року - на території проведення заходів, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України;

під час виконання робіт, пов`язаних з розмінуванням боєприпасів, незалежно від часу їх виконання.

Дія абзацу третього цього пункту не поширюється на осіб, засуджених за злочини проти основ національної безпеки України та кримінальні правопорушення проти громадської безпеки.

Зв`язок інвалідності з пораненням чи іншим ушкодженням здоров`я, отриманим особами, зазначеними в цьому пункті, встановлюється для повнолітніх осіб - за висновком медико-соціальної експертизи, для осіб віком до 18 років - лікарсько-консультативними комісіями лікувально-профілактичних закладів у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України;

5) осіб, які стали особами з інвалідністю внаслідок воєнних дій громадянської та Другої світової воєн або стали особами з інвалідністю із зазначених причин у неповнолітньому віці у воєнні та повоєнні роки;

6) військовослужбовців, осіб вільнонайманого складу, а також колишніх бійців винищувальних батальйонів, взводів і загонів захисту народу та інших осіб, які брали безпосередню участь у бойових операціях по ліквідації диверсійно-терористичних груп та інших незаконних формувань на території колишнього Союзу РСР і стали особами з інвалідністю внаслідок поранення, контузії або каліцтва, одержаних під час виконання службових обов`язків у цих батальйонах, взводах і загонах у період з 22 червня 1941 року по 31 грудня 1954 року;

7) учасників бойових дій на території інших держав, які стали особами з інвалідністю внаслідок поранення, контузії, каліцтва або захворювання, пов`язаних з перебуванням у цих державах;

8) осіб, які брали безпосередню участь у бойових діях під час Другої світової війни, та осіб, які у неповнолітньому віці були призвані чи добровільно вступили до лав Радянської Армії і Військово-Морського Флоту під час військових призовів 1941-1945 років і стали особами з інвалідністю внаслідок загального захворювання або захворювання, отриманого під час проходження військової служби чи служби в органах внутрішніх справ, державної безпеки, інших військових формуваннях;

9) осіб, залучених до складу формувань Цивільної оборони, які стали особами з інвалідністю внаслідок захворювань, пов`язаних з ліквідацією наслідків Чорнобильської катастрофи;

10) осіб, які стали особами з інвалідністю внаслідок поранень, каліцтва, контузії чи інших ушкоджень здоров`я, одержаних під час участі у масових акціях громадського протесту в Україні з 21 листопада 2013 року по 21 лютого 2014 року за євроінтеграцію та проти режиму Януковича (далі - Революція Гідності), та які звернулися за медичною допомогою у період з 21 листопада 2013 року по 30 квітня 2014 року.

11) військовослужбовців (резервістів, військовозобов`язаних, добровольців Сил територіальної оборони) Збройних Сил України, Національної гвардії України, Служби безпеки України, Служби зовнішньої розвідки України, Державної прикордонної служби України, Державної спеціальної служби транспорту, військовослужбовців військових прокуратур, осіб рядового та начальницького складу підрозділів оперативного забезпечення зон проведення антитерористичної операції центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну податкову політику, державну політику у сфері державної митної справи, поліцейських, осіб рядового, начальницького складу, військовослужбовців Міністерства внутрішніх справ України, Управління державної охорони України, Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації України, Державної служби України з надзвичайних ситуацій, Державної пенітенціарної служби України, особи, які входили до складу добровольчого формування територіальної громади, інших утворених відповідно до законів України військових формувань, які захищали незалежність, суверенітет та територіальну цілісність України та стали особами з інвалідністю внаслідок поранення, контузії, каліцтва або захворювання, одержаних під час безпосередньої участі в антитерористичній операції, забезпеченні її проведення, перебуваючи безпосередньо в районах антитерористичної операції у період її проведення, під час безпосередньої участі у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації у Донецькій та Луганській областях, перебуваючи безпосередньо в районах та у період здійснення зазначених заходів, під час безпосередньої участі у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, а також працівників підприємств, установ, організацій, які залучалися до забезпечення проведення антитерористичної операції, до забезпечення здійснення заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації у Донецькій та Луганській областях, до участі у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку з військовою агресію Російської Федерації проти України і стали особами з інвалідністю внаслідок поранення, контузії, каліцтва або захворювання, одержаних під час забезпечення проведення антитерористичної операції безпосередньо в районах та у період її проведення, під час забезпечення здійснення заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації у Донецькій та Луганській областях, забезпечення здійснення заходів, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, перебуваючи безпосередньо в районах та у період здійснення зазначених заходів;

12) осіб, які стали особами з інвалідністю внаслідок поранення, контузії, каліцтва або захворювання, одержаних під час безпосередньої участі в антитерористичній операції, забезпеченні її проведення, перебуваючи безпосередньо в районах антитерористичної операції у період її проведення у складі добровольчих формувань, що були утворені або самоорганізувалися для захисту незалежності, суверенітету та територіальної цілісності України, за умови, що в подальшому такі добровольчі формування були включені до складу Збройних Сил України, Міністерства внутрішніх справ України, Національної поліції, Національної гвардії України та інших утворених відповідно до законів України військових формувань та правоохоронних органів;

13) осіб, які стали особами з інвалідністю внаслідок поранення, контузії, каліцтва або захворювання, одержаних під час безпосередньої участі в антитерористичній операції, забезпеченні її проведення, перебуваючи безпосередньо в районах її проведення у складі добровольчих формувань, що були утворені або самоорганізувалися для захисту незалежності, суверенітету та територіальної цілісності України, але в подальшому такі добровольчі формування не були включені до складу Збройних Сил України, Міністерства внутрішніх справ України, Національної поліції, Національної гвардії України та інших утворених відповідно до законів України військових формувань та правоохоронних органів, і виконували завдання антитерористичної операції у взаємодії із Збройними Силами України, Міністерством внутрішніх справ України, Національною поліцією, Національною гвардією України та іншими утвореними відповідно до законів України військовими формуваннями та правоохоронними органами.

14) осіб, які добровільно забезпечували (або добровільно залучалися до забезпечення) проведення антитерористичної операції, здійснення заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації у Донецькій та Луганській областях (у тому числі здійснювали волонтерську діяльність) та стали особами з інвалідністю внаслідок поранення, контузії, каліцтва або захворювання, одержаних під час забезпечення проведення антитерористичної операції, перебуваючи безпосередньо в районах та у період її проведення, під час забезпечення здійснення заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації у Донецькій та Луганській областях, перебуваючи безпосередньо в районах та у період здійснення зазначених заходів;

15) осіб, залучених до конфіденційного співробітництва з розвідувальними органами України і які стали інвалідами внаслідок поранення, контузії або каліцтва, одержаних під час виконання своїх завдань на тимчасово окупованій території України, у районі проведення антитерористичної операції або здійснення заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, або на інших територіях, де в період виконання цих завдань велися бойові дії;

16) осіб, які стали особами з інвалідністю внаслідок поранення, контузії, каліцтва або захворювання, одержаних під час безпосередньої участі у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, у період дії воєнного стану внаслідок самооборони під час виконання завдань, пов`язаних із запровадженням і здійсненням заходів правового режиму воєнного стану.

Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 13 Закону №3551-XII особам з інвалідністю внаслідок війни та прирівняним до них особам (стаття 7) надається безплатне позачергове щорічне забезпечення санаторно-курортним лікуванням з компенсацією вартості проїзду до санаторно-курортного закладу і назад.

Особи з інвалідністю внаслідок війни з числа осіб, які брали безпосередню участь у бойових діях під час Другої світової війни, безплатно забезпечуються санаторно-курортним лікуванням першочергово із числа позачерговиків.

Порядок надання путівок, розмір та порядок виплати компенсації визначаються Кабінетом Міністрів України.

Особи з інвалідністю внаслідок війни забезпечуються путівками відповідно Міністерством оборони України, Міністерством внутрішніх справ України, Службою безпеки України, центральними органами виконавчої влади, що реалізують державну політику у сферах охорони здоров`я, соціального захисту населення, захисту державного кордону, та іншими органами за місцем перебування особи з інвалідністю на обліку або за місцем її роботи.

За бажанням осіб з інвалідністю замість путівки на санаторно-курортне лікування вони можуть один раз на два роки одержувати грошову компенсацію: особи з інвалідністю внаслідок війни I-II груп - у розмірі середньої вартості путівки, особи з інвалідністю внаслідок війни III групи - у розмірі 75 процентів середньої вартості путівки. Грошова компенсація надається незалежно від наявності медичного висновку про необхідність санаторно-курортного лікування або медичних протипоказань.

Таким чином, компенсація за невикористані путівки минулих років надається тільки особам з інвалідністю внаслідок війни.

Водночас, в ході судового розгляду справи, позивачем не надано до суду доказів того, що він є особою з інвалідністю внаслідок війни, що ним і не заперечувалось під час розгляду справи.

Окрім цього, суд бере до уваги, той факт, що позивач безпосередньо підтверджує те, що він не є особою з інвалідністю внаслідок війни, про що свідчить вимога останнього, про зобов`язання управління Міністерства внутрішніх справ України у Чернівецькій області надати йому належний статус інваліда війни.

З огляду на викладене суд вважає, що вказана позовна вимога позивача є безпідставною та такою, що не підлягає задоволенню.

Стосовно вимоги позивача про надання йому відповідачем статусу інваліда війни, суд зазначає наступне.

Постановою Кабінету Міністрів України від 08.09.2015 затверджено "Порядок надання статусу особи з інвалідністю внаслідок війни особам, які отримали інвалідність внаслідок поранення, контузії, каліцтва або захворювання, одержаних під час безпосередньої участі в антитерористичній операції, здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації в Донецькій та Луганській областях, забезпеченні їх проведення, під час безпосередньої участі у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України" №685 (далі - Порядок №685).

Пунктом 7 Порядок №685 визначено, що рішення про надання статусу особи з інвалідністю внаслідок війни приймається органами соціального захисту населення у місячний строк з дня подання документів.

Органи соціального захисту населення інформують щомісяця до 10 числа Мінветеранів про осіб, яким надано статус особи з інвалідністю внаслідок війни, за формою, визначеною в додатку 1 до Положення про порядок видачі посвідчень і нагрудних знаків ветеранів війни, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12 травня 1994 р. № 302 (ЗП України, 1994 р., № 9, ст. 218) (за наявності).

Отже, рішення про надання статусу особи з інвалідністю внаслідок війни приймається саме органами соціального захисту населення, а не Державною установою "Територіальне медичне об`єднання Міністерства внутрішніх справ України по Чернівецькій області", до якого позивач звернувся до суду із цим позовом.

У зв`язку з цим, суд зазначає, що за правилами ч. 1 ст. 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Відповідно до статті 5 КАС України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист.

За змістом п. 9 ч. 5 ст. 160 КАС України у позовній заяві повинно бути обґрунтовано порушення оскаржуваними рішеннями, діями чи бездіяльністю прав, свобод, інтересів позивача.

Отже, адміністративне судочинство спрямоване на справедливе вирішення судом спорів з метою захисту саме порушених прав осіб у сфері публічно-правових відносин. Обов`язковою умовою визнання протиправними дій (бездіяльності), рішень суб`єкта владних повноважень є доведеність позивачем порушення його прав та інтересів цими діями (бездіяльністю), рішеннями суб`єкта владних повноважень. При цьому порушення вимог закону діями (бездіяльністю) чи рішеннями суб`єкта владних повноважень не є достатньою підставою для визнання їх судом протиправними, оскільки обов`язковою умовою визнання їх протиправними є доведеність позивачем порушення його прав та охоронюваних законом інтересів цими діями (бездіяльністю) чи рішеннями з боку відповідача, зокрема наявність в особи, яка звернулася із позовом, суб`єктивного матеріального права або законного інтересу, на захист якого подано позов.

Відповідно до висновку, що сформований у постанові Верховного Суду України від 15.11.2016 у справі №800/301/16, гарантоване ст. 55 Конституції України й конкретизоване в законах України право на судовий захист передбачає можливість звернення до суду за захистом порушеного права, але вимагає, щоб твердження про порушення прав було обґрунтованим. Обов`язковою умовою надання правового захисту судом є наявність відповідного порушення суб`єктом владних повноважень прав, свобод або інтересів особи на момент її звернення до суду. Порушення має бути реальним, стосуватися індивідуально виражених прав чи інтересів особи, яка стверджує про їх порушення.

З огляду на зазначене, вирішуючи спір, суд повинен пересвідчитись у належності особи, яка звернулась за судовим захистом, відповідного права або охоронюваного законом інтересу (наявність права на позов у матеріальному розумінні), встановити, чи є відповідне право або інтерес порушеним (встановити факт порушення), а також визначити, чи відповідає обраний позивачем спосіб захисту порушеного права тим, що передбачені законодавством, та чи забезпечить такий спосіб захисту відновлення порушеного права позивача.

З наведеного слідує, що під час розгляду кожної справи суд повинен встановити чи має місце порушення прав та інтересів позивача, адже без цього не можна виконати завдання судочинства. Якщо позивач не довів факту порушення особисто своїх прав чи інтересів відповідачем, то навіть у разі, якщо дії суб`єкта владних повноважень є протиправними, підстав для задоволення позову немає. Відсутність у позивача прав чи обов`язків у зв`язку із вчиненням оскаржуваних дій не породжує для останнього і права на захист, тобто права на звернення із цим адміністративним позовом. Відсутність порушеного права та неправильний спосіб захисту встановлюються при розгляді справи по суті і є підставою для прийняття судом рішення про відмову в позові.

Аналогічний висновок щодо застосування норм права наведений у постановах Верховного Суду від 16.04.2020 у справі №825/1549/17, від 14.09.2020 у справі №560/2120/20.

Таким чином, обов`язковою умовою задоволення позову є доведеність позивачем порушення саме його прав та охоронюваних законом інтересів з боку відповідача.

Як зазначено вище, позивач звернувся до суду з цим позовом вважаючи протиправними дії Державної установи "Територіальне медичне об`єднання Міністерства внутрішніх справ України по Чернівецькій області" в частині не надання йому належного статусу інваліда війни.

Водночас, суд зазначає, що вирішуючи даний спір, аналізуючи норми чинного законодавства, які регулюють порядок надання статусу інваліда війни, такий статус надається органами соціального захисту.

Наведені обставини вказують на те, що фактично жодні порушення прав позивача щодо отримання статусу інваліда війни з боку Державної установи "Територіальне медичне об`єднання Міністерства внутрішніх справ України по Чернівецькій області" відсутні.

З огляду на зазначене вище, суд позбавлений можливості надавати правову оцінку діям відповідача - Державної установи "Територіальне медичне об`єднання Міністерства внутрішніх справ України по Чернівецькій області", яка у відповідності до норм чинного законодавства не уповноважена надавати особі статус інваліда війни, на предмет їх відповідності вимогам чинного законодавства.

Отже, суд вважає, що позивач звертаючись до суду із даною позовною вимогою, обрав неналежний спосіб захисту прав, що свідчить про відсутність підстав для задоволення судом позовної вимоги до відповідача про надання йому статусу інваліда війни.

Щодо позовної вимоги позивача стосовно зобов`язання Державну установу "Територіальне медичне об`єднання Міністерства внутрішніх справ України по Чернівецькій області" надати оновлену довідку для нарахування та перерахунку його пенсії, згідно наявними реальними документами станом на 1991 року, варто зазначити наступне.

Як встановлено судом, відповідно до заключення про призначення пенсії за вислугу років, відповідно до наказу ради народних депутатів при Управлінні внутрішніх справ виконкому Чернівецького обласного відділу позавідомчої охорони №92 л/с від 26.08.1991 "По особовому складу", ОСОБА_1 , міліціонера кінолога групи затримання "Легмаш" роти міліції відділу охорони при Першотравневому РВВС м. Чернівці, звільнено з органів внутрішніх справ з 01.09.1991 за п. б ст. 63 Положення про проходження служби рядовим та начальницьким складом органів внутрішніх справ від 29.07.1991 №114. Календарна вислуга років становила 20 років 07 місяців 25 днів, обчислена в пільговому обрахуванні вислуга років становила 23 роки 03 місяці 14 днів. З вересня 1991 позивачу призначено пенсію за вислугу років у розмірі 49 % грошового забезпечення.

Вказане заключення є чинним та не є предметом оскарження у даній справі.

Згідно відомостей з пенсійної справи, позивачу з 01.01.2008 перераховано пенсію у розмірі 60 % грошового забезпечення згідно Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" від 09.04.1992 №2262-ХІІ.

Згідно із системи "Діловодство спеціалізованого суду" встановлено, що у вересні 2021 року ОСОБА_1 звертався до суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України у Чернівецькій області, в якому просив:

- визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Чернівецькій області щодо відмови у проведенні перерахунку та виплати пенсії з листопада 2019 на підставі довідки Державної установи "Територіальне медичне об`єднання Міністерства внутрішніх справ України по Чернівецькій області" від 29.06.2021 №33/46-933/2556, з урахуванням основних і додаткових видів грошового забезпечення;

- зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Чернівецькій області провести перерахунок та виплату пенсії з 01.11.2019 на підставі довідки Державної установи "Територіальне медичне об`єднання Міністерства внутрішніх справ України по Чернівецькій області" від 29.06.2021у №33/46-933/2556, з урахуванням основних і додаткових видів грошового забезпечення.

Рішенням Чернівецького окружного адміністративного суду від 20.06.2022 у справі №714/882/21 позов ОСОБА_2 до Головного управління Пенсійного фонду України в Чернівецькій області про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії задоволено частково. Визнано протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Чернівецькій області щодо відмови ОСОБА_2 у перерахунку та виплаті пенсії з 01.12.2019 з урахуванням розміру грошового забезпечення, зазначеного у довідці про розмір грошового забезпечення № 33/46-933/2556 від 29.06.2021, виданій Державною установою "Територіальне медичне об`єднання Міністерства внутрішніх справ України по Чернівецькій області". Зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України в Чернівецькій області здійснити ОСОБА_2 з 01.12.2019 перерахунок та виплату пенсії з урахуванням розміру грошового забезпечення, зазначеного у довідці про розмір грошового забезпечення № 33/46-933/2556 від 29.06.2021 року, виданій Державною установою "Територіальне медичне об`єднання Міністерства внутрішніх справ України по Чернівецькій області". В іншій частині у задоволенні позову відмовлено.

На виконання вказаного судового рішення, Пенсійним органом проведено перерахунок пенсії позивача на підставі довідки про розмір грошового забезпечення № 33/46-933/2556 від 29.06.2021, виданої Державною установою "Територіальне медичне об`єднання Міністерства внутрішніх справ України по Чернівецькій області" з 01.12.2019.

Звертаючись до суду із даною позовною вимогою про зобов`язання Державної установи "Територіальне медичне об`єднання Міністерства внутрішніх справ України по Чернівецькій області" надати оновлену довідку для нарахування та перерахунку його пенсії, згідно наявними реальними документами станом на 1991 року, позивачем під час судового розгляду справи жодним чином не обґрунтовано правових підстав для видачі Державною установою "Територіальне медичне об`єднання Міністерства внутрішніх справ України по Чернівецькій області" йому оновленої довідки про розмір його грошового забезпечення для нарахування та перерахунку його пенсії, згідно наявними реальними документами станом на 1991 року, не наведено правових підстав для видачі такої довідки, що унеможливлює суду встановити факт порушення відповідачем прав позивача, та відповідно встановити правові підстави для задоволення позову у цій частині позовних вимог.

Відтак, суд вважає, що вказана вимога позивача є безпідставною та необґрунтованою, а тому задоволенню не підлягає.

З огляду на встановлені обставини та висновки суду по суті спору про відсутність підстав для задоволення вищевказаних позовних вимог, відповідно, суд приходить до висновку про відсутність підстав для задоволення позовних вимог про стягнення з відповідача матеріальної та моральної шкоди на суму 360000 грн, оскільки в ході судового розгляду справи судом не встановлено протиправних дій з боку відповідача по відношенню до позивача - ОСОБА_1 . Поряд з цим, позивачем також і не надано було до суду розрахунку матеріальної та моральної шкоди на суму 360000 грн.

Решта доводів та заперечень учасників справи висновків суду по суті позовних вимог не спростовують. Слід зазначити, що згідно практики Європейського суду з прав людини та зокрема, рішення у справі "Серявін та інші проти України" від 10 лютого 2010 року, заява 4909/04, відповідно до п. 58 якого суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" від 9 грудня 1994 року, серія A, №303-A, п. 29).

Згідно положень статті 90 КАС України, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Згідно з частини 2 статті 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

В свою чергу відповідачем надано суду належні і допустимі у розумінні статей 73-74 КАС України докази, які підтверджують правомірність оскаржуваного розпорядження.

Отже, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України, оцінки поданих сторонами доказів за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд дійшов до висновку про те, що вимоги позивача є не обґрунтованими та такими, що задоволенню не підлягають.

Керуючись статтями 241-246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд-

ВИРІШИВ:

У задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 до Державної установи "Територіальне медичне об`єднання Міністерства внутрішніх справ України по Чернівецькій області" про визнання протиправними дії та зобов`язання вчинити певні дії, -відмовити.

Згідно статті 255 КАС України рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У відповідності до статей 293, 295 КАС України рішення суду першої інстанції можуть бути оскаржені в апеляційному порядку повністю або частково. Апеляційна скарга на рішення подається до Сьомого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Позивач ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 );

Відповідач Державна установа "Територіальне медичне об`єднання Міністерства внутрішніх справ України по Чернівецькій області" (вул. Героїв Майдану, 228, м. Чернівці, код ЄДРПОУ 08734606).

Повний текст рішення складено 15.01.2024.

Суддя В.О. Григораш