Справа № 420/23008/23

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 січня 2024 року м. Одеса

Одеський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Білостоцького О.В., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження, визначеного ч. 5 ст. 262 КАС України, адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Одеської обласної прокуратури про визнання протиправною бездіяльності, зобов`язання вчинити певні дії та стягнення суми за відшкодування моральної шкоди,-

ВСТАНОВИВ:

До Одеського окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов ОСОБА_1 до Одеської обласної прокуратури, в якому позивач просить суд:

- визнати протиправною бездіяльність Одеської обласної прокуратури, яка полягає у ненарахуванні та невиплаті заробітної плати ОСОБА_1 з 22.10.2021 року по 25.08.2023 року в порядку та в розмірах, передбачених статтею 81 Закону України «Про прокуратуру»;

- зобов`язати Одеську обласну прокуратуру здійснити нарахування та виплату заробітної плати ОСОБА_1 (включаючи премії, надбавки, оплата часу відпусток), за період з 22.10.2021 року по 25.08.2023 року, у відповідності до вимог статті 81 Закону України «Про прокуратуру», з урахуванням фактично виплачених сум;

- стягнути з Одеської обласної прокуратури на користь позивача моральну шкоду в розмірі 100 000,00 грн.

В обґрунтування заявлених позовних вимог позивач зазначив, що він з 13.08.2007 року по 25.08.2023 року працював в органах прокуратури. Разом з тим, наказом виконувача обов`язків керівника Одеської обласної прокуратури №3045-к від 23.12.2020 року його було звільнено з посади прокурора на підставі п.9 ч.1 ст.51 Закону України «Про прокуратуру».

Наказом керівника Одеської обласної прокуратури №2375-к від 23.10.2021 року було скасовано наказ виконувача обов`язків керівника Одеської обласної прокуратури №3045-к від 23.12.2020 року та поновлено на посаді Іллічівської місцевої прокуратури Одеської області з 23.10.2021 року.

Однак, як було з`ясовано позивачем із розрахункових листів, посадовий оклад йому виплачувався у меншому розмірі, ніж передбачено ст. 81 Закону України «Про прокуратуру», а саме у розмірі 5 660,00 грн.

Позивач вищевказані дії відповідача вважає грубим порушенням своїх конституційних прав та законних інтересів, з огляду на що був змушений звернутися до адміністративного суду.

Ухвалою від 20.09.2023 року адміністративний позов ОСОБА_1 до Одеської обласної прокуратури було прийнято до розгляду, у справі було відкрито спрощене позовне провадження без виклику (повідомлення) сторін. Відповідачу встановлено 15-денний строк з дня вручення даної ухвали для подання відзиву на позовну заяву

12.10.2023 року від Одеської обласної прокуратури надійшов відзив на адміністративний позов, з якого вбачається, що відповідач позов не визнає та зазначає, що до 14.12.2015 року порядок матеріального забезпечення прокурорів визначався ст. 49 Закону України «Про прокуратуру» №1789-ХІІ, за змістом якої розмір посадових окладів, надбавок за класні чини, вислугу років, що є складовими заробітної плати прокурорів, затверджувався Кабінетом Міністрів України. До 2015 року упорядкування структури та умов оплати праці працівників органів прокуратури було урегульовано постановою Кабінету Міністрів України від 31.05.2012 року №505.

Разом з тим, з набранням чинності Закону України №1697-ХІІ, 15.07.2015 року втратив чинність попередній Закон України «Про прокуратуру» №1789-ХІІ, крім ч.1 ст.49 Закону України «Про прокуратуру» №1789-ХІІ, яка втратила чинність з 15.12.2015 року.

Законом України №1697-ХІІ «Про прокуратуру» було визначено нові розмірі посадових окладів працівників органів прокуратури, згідно якого посадовий оклад прокурора місцевої прокуратури встановлюється у розмірі 12 мінімальних заробітних плат, визначених законом, що запроваджується поетапно: з 01.07.2015 - 10 мінімальних заробітних плат, з 01.01.2016 - 11 мінімальних заробітних плат, з 01.01.2017 - 12 мінімальних заробітних плат.

Разом з тим, у період з 22.10.2021 року по день звільнення норми ст. 81 Закону №1697 до позивача застосуванню не підлягали, оскільки п.3 розділу II «Прикінцеві і перехідні положення» Закону України від 19.09.2019 року №113-ІХ «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо першочергових заходів із реформи органів прокуратури», який набрав чинності 25.09.2019 року, оплата праці працівників Генеральної прокуратури України, регіональних прокуратур, місцевих прокуратур, військових прокуратур здійснюється відповідно до постанови Кабінету Міністрів України, яка встановлює оплату праці працівників органів прокуратури.

Окружні прокуратури розпочали роботу з 15.03.2021 року відповідно до наказу Генерального прокурора від 17.02.2021 року №40. Таким чином, до 14.03.2021 року окружні прокуратури ще не розпочали свою роботу, а тому під час здійснення їх повноважень місцевими прокуратурами, оплата праці працівників місцевих прокуратур, здійснювалась відповідно до Постанови Кабінету Міністрів від 31.05.2021 року №505, що узгоджується із приписами п. 3 розділу II «Прикінцеві і перехідні положення» Закону №113-ІХ.

Ураховуючи, позивач атестацію не пройшов, та його так і не було переведено на посаду з місцевої до окружної прокуратури, тому у період з 22.10.2021 року по 25.08.2023 року оплата праці здійснювалась також відповідно до Постанови Кабінету Міністрів від 31.05.2021 року №505, що узгоджується із приписами п. З розділу II «Прикінцеві і перехідні положення» Закону №113-ІХ.

16.10.2023 року від позивача до суду надійшла відповідь на відзив, в якій ОСОБА_1 наполягає на задоволенні заявлених ним позовних вимог.

23.10.2023 року від Одеської обласної прокуратури надійшли заперечення на відповідь на відзив.

Згідно частини 2 ст.262 КАС України розгляд справи по суті за правилами спрощеного позовного провадження починається з відкриття першого судового засідання. Якщо судове засідання не проводиться, розгляд справи по суті розпочинається через тридцять днів, а у випадках, визначених статтею 263 цього Кодексу, - через п`ятнадцять днів з дня відкриття провадження у справі.

Суд у справі встановив наступне.

ОСОБА_1 з 13.08.2007 року по 25.08.2023 року працював в органах прокуратури.

В межах вищезазначеного календарного періоду наказом виконувача обов`язків керівника Одеської обласної прокуратури №3045к від 23.12.2020 року було звільнено ОСОБА_1 з посади прокурора Іллічівської місцевої прокуратури Одеської області та органів прокуратури на підставі п.9 ч.1 ст. 51 Закону України «Про прокуратуру» з 30.12.2020 року.

Не погодившись із вищевказаним рішенням, позивач звертався до суду в межах провадження по справі №420/1168/21.

Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 13.05.2021 року по справі №420/1168/21 було визнано протиправним та скасовано наказ Одеської обласної прокуратури від 23.12.2020 року за №3045к про звільнення ОСОБА_1 з посади прокурора Іллічівської місцевої прокуратури Одеської обласної прокуратури.

Поновлено ОСОБА_1 на посаді прокурора Іллічівської місцевої прокуратури Одеської обласної прокуратури з 30.12.2020 року.

Зобов`язано Одеську обласну прокуратуру нарахувати та виплатити ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу за період з 30.12.2020 року по день фактичного поновлення на посаді.

Допущено до негайного виконання рішення суду в частині поновлення ОСОБА_1 на посаді прокурора Іллічівської місцевої прокуратури Одеської обласної прокуратури з 30.12.2020 року.

Постановою П`ятого апеляційного адміністративного суду від 18.08.2021 року по справі №420/1168/21 апеляційні скарги ОСОБА_1, Офісу Генерального прокурора та Одеської обласної прокуратури задоволено частково.

Рішення Одеського окружного адміністративного суду від 13 травня 2021 року змінено, викладено абзац 4 резолютивну частині цього рішення в наступній редакції:

«Стягнути з Одеської обласної прокуратури на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу за період з 31.12.2020 року по 18.08.2021 року в розмірі 167672 (сто шістдесят сім тисяч шістсот сімдесят дві) гривні 86 копійок.»

В іншій частині рішення Одеського окружного адміністративного суду від 13.05.2021 року залишено без змін.

На підставі рішення Одеського окружного адміністративного суду від 13.05.2021 року та постанови П`ятого апеляційного адміністративного суду від 18.08.2021 року по справі №420/1168/21, виконувачем обов`язків керівника Одеської обласної прокуратури було видано наказ №2375к від 23.10.2021 року про скасування попереднього наказу виконувача обов`язків керівника Одеської обласної прокуратури №3045к від 23.12.2020 року про звільнення ОСОБА_1 з посади прокурора Іллічівської місцевої прокуратури Одеської області та органів прокуратури. Крім того, ОСОБА_1 було поновлено на посаді прокурора Іллічівської місцевої прокуратури Одеської області з 31.12.2021 року.

Наказом керівника Одеської обласної прокуратури №2386к від 25.10.2021 року було наказано тимчасово визначити робоче місце позивача у Біляївській окружній прокуратурі Одеської області.

Пізніше, постановою Верховного Суду від 16.08.2023 року по справі №420/1168/21 було задоволено касаційні скарги Офісу Генерального прокурора та Одеської обласної прокуратури.

Скасовано рішення Одеського окружного адміністративного суду від 13.05.2021 року і постанову П`ятого апеляційного адміністративного суду від 18.08.2021 року в частині задоволених позовних вимог і ухвалено в цій частині нове рішення, яким позивачу було відмовлено у задоволенні позову.

На підставі вищевказаної постанови Верховного Суду від 16.08.2023 року по справі №420/1168/21, наказом виконувача обов`язків керівника Одеської обласної прокуратури №1412к від 25.08.2023 року було скасовано наказ виконувача обов`язків керівника Одеської обласної прокуратури №2375к від 23.10.2021 року про поновлення ОСОБА_1 на посаді прокурора Іллічівської місцевої прокуратури Одеської області та органів прокуратури.

Разом з тим, як було встановлено позивачем із отриманих відомостей у розрахункових листах, у період з 2021 року по 2023 року, тобто після його поновлення на посаді прокурора Іллічівської місцевої прокуратури Одеської області та до моменту звільнення, його посадовий оклад становив 5 660,00 грн., замість встановленого розміру окладу відповідно до ч.3 ст. 81 Закону України «Про прокуратуру» (у редакції на час виникнення спірних правовідносин), а саме - посадовий оклад прокурора окружної прокуратури становить 15 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 1 січня календарного року, зокрема, з 1 січня 2021 року посадовий оклад прокурора окружної прокуратури становить 20 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 1 січня календарного року, а з 1 січня 2022 року - 25 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 1 січня календарного року.

Не погоджуючись із таким порушенням власних прав та законних інтересів, позивач звернувся до суду з позовом в адміністративній справі №420/23008/23.

Під час перевірки правомірності оскаржуваної позивачем бездіяльності суд керується критеріями, закріпленими у ст. 2 КАС України, які повною мірою відображають принципи адміністративної процедури.

Відповідно до вимог ч. 1 ст. 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Відповідно до ч. 1 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.

Згідно ст. 90 Кодексу адміністративного судочинства України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

Дослідивши зміст адміністративного позову, відзиву, відповіді на відзив та заперечень на відповідь на відзив, а також наданих до суду письмових доказів у справі, оцінивши їх за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх всебічному, повному і об`єктивному дослідженні, проаналізувавши положення чинного законодавства, що регулює спірні правовідносини, суд доходить висновку, що позов не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України визначено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією України та законами України.

Згідно ст. 55 Конституції України права і свободи людини і громадянина захищаються судом, кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.

Згідно зі статтею 131-1 Конституції України в Україні діє прокуратура, яка здійснює:

1) підтримання публічного обвинувачення в суді;

2) організацію і процесуальне керівництво досудовим розслідуванням, вирішення відповідно до закону інших питань під час кримінального провадження, нагляд за негласними та іншими слідчими і розшуковими діями органів правопорядку;

3) представництво інтересів держави в суді у виключних випадках і в порядку, що визначені законом.

Організація та порядок діяльності прокуратури визначаються законом.

Правовідносини з приводу проходження публічної служби в органах прокуратури врегульовані, насамперед, приписами Закону України "Про прокуратуру" №1697-ХІІ від 14.10.2014 року (далі Закон України №1697-ХІІ) (у редакції, чинний на час виникнення спірних правовідносин) та Законом України №113-IX від 19.09.2019 року «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо першочергових заходів із реформи органів прокуратури».

За ст.7 Закону України №1697-ХІІ систему прокуратури України становлять: Офіс Генерального прокурора; обласні прокуратури; окружні прокуратури; Спеціалізована антикорупційна прокуратура.

У системі прокуратури України діють окружні прокуратури, перелік та територіальна юрисдикція яких визначається наказом Генерального прокурора. Утворення, реорганізація та ліквідація окружних прокуратур, визначення їхньої компетенції, структури і штатного розпису здійснюються Генеральним прокурором (ст. 12 Закону України №1697-ХІІ).

Згідно ч.1 ст. 81 Закону України №1697-ХІІ заробітна плата прокурора регулюється цим Законом та не може визначатися іншими нормативно-правовими актами.

Відповідно до ч.2 ст. 81 Закону України №1697-ХІІ заробітна плата прокурора складається з посадового окладу, премій та надбавок за:

1) вислугу років;

2) виконання обов`язків на адміністративній посаді та інших виплат, передбачених законодавством.

Преміювання прокурорів здійснюється в порядку, затвердженому Генеральним прокурором, за результатами оцінювання якості їх роботи за календарний рік у межах фонду преміювання, утвореного в розмірі не менш як 10 відсотків посадових окладів та економії фонду оплати праці.

Розмір щорічної премії прокурора не може становити більше 30 відсотків розміру суми його посадового окладу, отриманої ним за відповідний календарний рік.

За ч.3 ст.81 Закону України №1697-ХІІ посадовий оклад прокурора окружної прокуратури становить 15 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 1 січня календарного року.

З 1 січня 2021 року посадовий оклад прокурора окружної прокуратури становить 20 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 1 січня календарного року, а з 1 січня 2022 року - 25 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 1 січня календарного року.

Згідно п.1 ч.4 ст. 81 Закону України №1697-ХІІ посадові оклади інших прокурорів установлюються пропорційно до посадового окладу прокурора окружної прокуратури з коефіцієнтом, зокрема, прокурора обласної прокуратури - 1,2.

Відповідно до ч.7 ст. 81 Закону України №1697-ХІІ прокурорам виплачується щомісячна надбавка за вислугу років у розмірах: за наявності стажу роботи понад один рік - 10 відсотків, понад 3 роки - 15 відсотків, понад 5 років - 18 відсотків, понад 10 років - 20 відсотків, понад 15 років - 25 відсотків, понад 20 років - 30 відсотків, понад 25 років - 40 відсотків, понад 30 років - 45 відсотків, понад 35 років - 50 відсотків посадового окладу.

Порядок виплати щомісячної надбавки за вислугу років прокурорам затверджується Кабінетом Міністрів України.

Фінансування оплати праці прокурорів здійснюється за рахунок коштів Державного бюджету України (ч.9 ст. 81 Закону України №1697-ХІІ).

Постановою Кабінету Міністрів України від 31.05.2012 року №505 «Про упорядкування структури та умов оплати праці працівників органів прокуратури» затверджено схеми посадових окладів працівників органів прокуратури згідно з додатками 1-7, а за п.2 вказаної постанови надано право керівникам органів прокуратури у межах затвердженого фонду оплати праці установлювати працівникам органів прокуратури посадові оклади відповідно до затверджених цією постановою схем посадових окладів.

Як було встановлено судом під час розгляду справи, у період з 22.10.2021 року по 25.08.2023 року позивачу нараховувалась заробітна плата, виходячи з розміру посадового окладу, визначеного постановою Кабінету Міністрів України від 31 травня 2012 року №505 «Про упорядкування структури та умов оплати праці працівників органів прокуратури».

Разом з тим, Законом України від 19.09.2019 року №113-ІХ «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо першочергових заходів із реформи органів прокуратури» (далі Закон України №113-ІХ), який набрав чинності 25.09.2019 року, частини 3, 4 ст. 81 Закону України "Про прокуратуру" були викладені у наступній редакції: «Посадовий оклад прокурора окружної прокуратури становить 15 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 1 січня календарного року.

З 1 січня 2021 року посадовий оклад прокурора окружної прокуратури становить 20 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 1 січня календарного року, а з 1 січня 2022 року - 25 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 1 січня календарного року.

Посадові оклади інших прокурорів установлюються пропорційно до посадового окладу прокурора окружної прокуратури з коефіцієнтом: 1) прокурора обласної прокуратури - 1,2».

Тобто, з 25.09.2019 року положення ст. 81 Закону України "Про прокуратуру" встановлюють розміри посадових окладів прокурорів окружних та обласних прокуратур.

Відповідно до п. 3 розділу ІІ Закону України №113-IX, до дня початку роботи Офісу Генерального прокурора, обласних прокуратур, окружних прокуратур їх повноваження здійснюють відповідно Генеральна прокуратура України, регіональні прокуратури, місцеві прокуратури.

За прокурорами та керівниками регіональних, місцевих і військових прокуратур, прокурорами і керівниками структурних підрозділів Генеральної прокуратури України зберігається відповідний правовий статус, який вони мали до набрання чинності цим Законом при реалізації функцій прокуратури до дня їх звільнення або переведення до Офісу Генерального прокурора, обласної прокуратури, окружної прокуратури.

На зазначений період оплата праці працівників Генеральної прокуратури України, регіональних прокуратур, місцевих прокуратур, військових прокуратур здійснюється відповідно до постанови Кабінету Міністрів України, яка встановлює оплату праці працівників органів прокуратури.

Враховуючи зазначене, правовий статус вищевказаних прокурорів, зокрема. прокурорів місцевих прокуратур, який вони мали до набрання чинності цим Законом, характеризується і державними гарантіями щодо виплати заробітної плати з відповідних джерел фінансування. Тобто правове регулювання оплати праці, яке існувало до прийняття спеціального Закону №113-IX, здійснювалося у порядку та розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України.

Суд зауважує, що положення пункту 3 розділу ІІ "Прикінцеві і перехідні положення" Закону України №113-ІХ неконституційними не визнавались.

Як було зазначено судом раніше, наказом виконувача обов`язків керівника Одеської обласної прокуратури №2375к від 23.10.2021 року ОСОБА_1 було поновлено на посаді прокурора Іллічівської місцевої прокуратури Одеської області з 31.12.2021 року. Наказом керівника Одеської обласної прокуратури №2386к від 25.10.2021 року було тимчасово визначено робоче місце позивача у Біляївській окружній прокуратурі Одеської області.

Тобто, у спірний період - з 22.10.2021 року по 25.08.2023 року, позивач працював на посаді прокурора місцевої прокуратури, а не окружної, що підтверджується записом у його трудовій книжці серії НОМЕР_1 , з огляду на що його посадовий оклад нараховувався в порядку та розмірах, встановлених Постановою №505.

Разом з тим, як вбачається з розрахункових листів за період з 2021 року по 2023 рік, що наявні в матеріалах справи, посадовий оклад позивача становив 5 660,00 грн.

Відповідно до Закону України №113-ІХ, на період до дня переведення до Офісу Генерального прокурора, обласної прокуратури, окружної прокуратури оплата праці працівників Генеральної прокуратури України, регіональних прокуратур, місцевих прокуратур, військових прокуратур здійснюється відповідно до приписів Постанови №505, тоді як прокурори, які переведені після успішного проходження атестації на посаду прокурора, зокрема, в окружну прокуратуру, отримують заробітну плату згідно статті 81 Закону України №1697-VII.

Наказом Генерального прокурора від 17.02.2021 року №40 днем початку роботи окружних прокуратур визначено 15.03.2021 року.

Оскільки рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 13.05.2021 року та постановою П`ятого апеляційного адміністративного суду від 18.08.2021 року по справі №420/1168/21 позивача було поновлено на посаді прокурора Іллічівської місцевої прокуратури Одеської обласної прокуратури з 30.12.2020 року, а на посаду прокурора до окружної прокуратури переведено так і не було, то дія статті 81 Закону України "Про прокуратуру" у редакції, чинній у спірний період, не поширюється на позивача.

Правова позиція відносно вказаних правовідносин була сформована у постанові Верховного Суду від 30.06.2021 року по справі №826/17798/14, де було зазначено, що прокурори, зокрема ГПУ, які не були переведені на посаду прокурора в Офіс Генерального прокурора, отримували/отримують заробітну плату відповідно до Постанови №505. Водночас, ті прокурори, які переведені на посаду прокурора в Офіс Генерального прокурора, отримують заробітну плату згідно з Постановою №1155 та статті 81 Закону №1697-VII. Отож, на дату поновлення позивача на посаді (відповідно до судового рішення) в системі органів прокуратури відбувалися зміни, супроводжувані, зокрема, (поетапною) атестацією працюючих прокурорів (усіх рівнів) і переведенням їх на посади відповідно до Офісу Генерального прокурора, обласних прокуратур, окружних прокуратур. Зауважено, що виплата заробітної плати згідно з Постановою №1155 і статті 81 Закону №1697-VII пов`язувалася якраз із фактом переведення прокурорів (після їхньої атестації) на посади в «новоутворені»/«оновлені» прокуратури (відповідно до Закону №113-ІХ).

У вищезазначеній постанові Верховний Суд чітко зазначив, що у вимірі обставин цієї справи і чинного законодавчого регулювання організації прокуратури України, середня заробітна плата позивача не може обчислюватися з урахуванням посадових окладів прокурорів Офісу Генерального прокурора, адже його туди з об`єктивних причин не переводили. Водночас, прирівнювати посадовий оклад позивача до прокурорів Офісу Генерального прокурора (для визначення коефіцієнта підвищення при розрахунку середнього заробітку при поновленні на посаді) за відсутності факту переведення його на посаду прокурора в цю структуру (без попереднього проходження атестації як умови для переведення) суперечило б меті і вимогам Закону №113-ІХ.

Відповідно до частини 5 статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України, вищезазначені постанови підлягають врахуванню судом при розгляді цієї справи.

Згідно ч. 2 ст. 77 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Підсумовуючи викладене та враховуючи, що позивача не було переведено на посаду прокурора окружної прокуратури, внаслідок чого йому був би передбачений розмір грошового забезпечення відповідно до ст. 81 Закону України «Про прокуратуру», суд вважає, що відповідачем було доведено відсутність бездіяльності з його боку щодо неналежного розрахунку з позивачем, що свідчить про необхідність відмови у задоволенні як основної так і похідних позовних вимог адміністративного позову ОСОБА_1 .

Щодо розподілу судових витрат суд зазначає наступне.

Відповідно до ч. 1 ст. 139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Враховуючи наявність підстав для відмови в задоволенні позовних вимог позивача, суд доходить висновку про відсутність підстав для розподілу судових витрат у справі.

Згідно зі ст. 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. Судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, визначеному цим Кодексом.

На підставі вищевикладеного, керуючись вимогами ст.ст. 2, 5, 6-11, 12, 72-77, 90, 241-246, 255, 257-262, 293-295 КАС України, суд, -

ВИРІШИВ:

У задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ) до Одеської обласної прокуратури (65026, м. Одеса, вул. Пушкінська, 3) про визнання протиправною бездіяльності, зобов`язання вчинити певні дії та стягнення моральної шкоди відмовити.

Розподіл судових витрат не проводити.

Рішення суду може бути оскаржене до П`ятого апеляційного адміністративного суду в порядку та строки, встановлені статтями 293, 295 та пп.15.5 п.15 ч.1 розділу VII «Перехідні положення» КАС України.

Суддя О.В. Білостоцький

.