УКРАЇНА
Житомирський апеляційний суд
Справа №295/11493/23 Головуючий у 1-й інст. Перекупка І. Г.
Категорія 44 Доповідач Трояновська Г. С.
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
17 січня 2024 року Житомирський апеляційний суд у складі:
Головуючого - судді Трояновської Г.С.
суддів: Борисюка Р.М., Павицької Т.М.,
розглянувши у порядку письмового провадження (без повідомлення учасників) цивільну справу № 295/11493/23 за позовом Управління соціального захисту населення Богунського району департаменту соціальної політики Житомирської міської ради до ОСОБА_1 про стягнення надміру перерахованих коштів у вигляді державної соціальної допомоги на дітей як одиноким матерям
за апеляційною скаргою Управління соціального захисту населення Богунського району департаменту соціальної політики Житомирської міської ради на рішення Богунського районного суду м. Житомира від 03 жовтня 2023 року, ухваленого під головуванням судді Перекупки І.Г. у м.Житомирі
в с т а н о в и в:
У серпні 2023 року УПСЗН Богунського району департаменту соціальної політики Житомирської міської ради звернулося до суду із названим позовом та просило стягнути з ОСОБА_1 на свою користь надміру сплачені кошти у вигляді допомоги на дітей як одинокій матері у розмірі 3206,69 грн. та судовий збір.
В обґрунтування позову вказано, що 17.01.2020 ОСОБА_1 звернулася до УПСЗН Богунського району департаменту соціальної політики Житомирської міської ради із заявою про призначення державної соціальної допомоги на дітей як одиноким матерям. На підставі поданих документів рішенням від 24.01.2020 року їй була призначена допомога на дитину як одинокій матері з 01.01.2020 року по 30.06.2020 року.
В липні 2020 року відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 08.04.2020 №264 «Деякі питання надання державної соціальної допомоги» , згідно з якою на період карантину строк виплати державної соціальної допомоги на дітей одиноким матерям було продовжено без звернення заявника та надання оновлених документів, ОСОБА_1 було призначено та виплачено допомогу на дитину як одинокій матері у розмірі 2713,59грн.
09.07.2020 року відповідач повторно звернулася до управління з заявою про призначення державної соціальної допомоги на дітей, як одиноким матерям. На підставі поданих документів рішенням від 06.08.2020 року відповідачу була призначена допомога на дитину як одинокій матері по доходам з 01.07.2020 року по 31.12.2020 року в розмірі 83 грн. 22 коп. щомісячно.
Починаючи з 01.02.2022 року, ОСОБА_1 було відмовлено у виплаті допомоги з 01.07.2020 року, у зв`язку з тим, що в складі сім`ї є працездатні особи, які не працювали сумарно більше ніж три місяці, внаслідок чого виникла переплата бюджетних коштів у вигляді державної допомоги на дітей одинокій матері у розмірі 3206,69 грн. за період з 01.07.2020 року по 31.12.2020 року, які підлягають поверненню до Державного бюджету України. Проте станом на 24.08.2023 року кошти відповідачем не повернуті, тому виникла необхідність у зверненні до суду з вищезазначеним позовом.
Рішенням Богунського районного суду м. Житомира від 03 жовтня 2023 року у задоволенні позову відмовлено.
Не погоджуючись з вказаним рішенням, представник УПСЗН Богунського району департаменту соціальної політики Житомирської міської ради подав апеляційну скаргу в якій, посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права, просить рішення суду першої інстанції скасувати та ухвалити нове судове рішення, яким стягнути з ОСОБА_1 на користь управління грошові кошти у розмірі 3206, 69 грн та стягнути судовий збір за подання позовної заяви у розмірі 2684грн та за подання апеляційної скарги в розмірі 4026грн.
В обгрунтування апеляційної скарги зазначено, що рішення суду першої інстанції є незаконним та необгрунтованим. Представник УПСЗН зазначає, що допомога на дітей одиноким матерям, які звернулися за її призначенням у липні-серпні 2020 року, призначена та підлягала до виплати, починаючи з липня 2020 року. Відповідно до акту проведення перевірки дотримання вимог законодавства від 08.02.2022 було встановлено факт надмірної виплати коштів ОСОБА_1 , а саме те, що її син ОСОБА_2 припинив навчання в Житомирському технологічному коледжі КНУБІА з червня 2020 року, тому виплата з липня 2020 року по грудень 2020 є неправомірною. Оскільки відсутні правові підстави для призначення допомоги кошти мають бути повернуті до Державного бюджету України. Зауважує, якщо за результатами проведеного перерахунку не підтверджується право на отримання допомоги або її розмір буде меншим, УПСЗН визначає обсяг коштів, які підлягають поверненню.
Відзив на апеляційну скаргу не надходив.
Відповідно до ч. 13 ст. 7 ЦПК України, розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.
Відповідно до ч. 1 ст. 368 ЦПК України справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, з особливостями, встановленими главою І розділу V ЦПК України.
Згідно положень ч. 1 ст. 369 ЦПК України, апеляційні скарги на рішення суду у справах з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.
Враховуючи вищенаведені норми, справа розглядається судом апеляційної інстанції в порядку письмового провадження за наявними у ній матеріалами без повідомлення учасників справи.
Перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах статті 367 ЦПК України, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення з таких підстав.
З матеріалів справи вбачається та встановлено судом, що 17.01.2020 ОСОБА_1 звернулася до УПСЗН Богунського району департаменту соціальної політики Житомирської міської ради із заявою про призначення державної соціальної допомоги на дітей як одиноким матерям відповідно до Закону України «Про державну допомогу сім`ям з дітьми» (а.с. 20-22).
На підставі наданих документів рішенням Управління соціального захисту населення Богунського району департаменту соціальної політики Житомирської міської ради від 24.01.2020 року ОСОБА_1 була призначена та виплачувалася допомога на дитину як одинокій матері на період з січня 2020 року по червень 2020 року відповідно до п. 5 ст. 3 Закону України «Про державну допомогу сім`ям з дітьми» та п. 36 Порядку призначення і виплати державної допомоги сім`ям з дітьми, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 27.12.2001 року № 1751, яким передбачено, що допомога на дітей одиноким матерям призначається з місяця, в якому було подано заяву з усіма необхідними документами, та виплачується щомісяця по місяць досягнення дитиною 18 річного віку (якщо діти навчаються за денною формою у закладах загальної середньої, професійної (професійно-технічної) та вищої освіти, - до закінчення такими дітьми навчальних закладів, але не довше ніж досягнення ними 23 років) включно (а.с.19).
09.07.2020 року ОСОБА_1 повторно подала до УПСЗН заяву про призначення їй допомоги на дітей одиноким матерям. У заяві, декларації про доходи та майновий стан вказала, що вона не працює, фізичною особою підприємцем не зареєстрована, на обліку по безробіттю не перебуває, доходів не має, не одружена (а.с. 15-18).
Відповідно до повідомлень УПСЗН Богунського району департаменту соціальної політики Житомирської міської ради від 04.02.2022 року та 04.03.2022 року, у зв`язку зі змінами в законодавстві та припиненням виплати допомоги на дітей одиноким матерям утворилась переплата допомоги за період з 01.07.2020 року по 31.12.2020 року в сумі 3206,69 грн (а.с. 7-8).
25.08.2023 року ОСОБА_1 направлено претензію з вимогою повернути надмірно переплачені кошти в розмірі 3206,69 грн (а.с. 6).
Ухвалюючи рішення про відмову у задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що з позивач не довів наявність правових підстав, які передбачені ст. 1212, 1215 ЦК України, для стягнення з відповідача державної соціальної допомоги з 01.07.2020 року по 31.12.2020 в сумі 3206,69 грн. Зокрема, судом звернуто увагу, що позивач самостійно, добровільно провів відповідачу виплату вказаних вище коштів, у свою чергу докази вчинення відповідачем недобросовісних дій з метою отримання такої допомоги не надано, у зв`язку із чим суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення позову.
Колегія суддів погоджується із висновками суду першої інстанції з огляду на таке.
Частинами 1, 2 статті 3 Конвенції про права дитини від 20 листопада 1989 року, ратифікованої Верховною Радою України 27 лютого 1991 року, передбачено, що в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини. Дитині забезпечується такий захист і піклування, які необхідні для її благополуччя.
Відповідно до статті 1 Закону України «Про державну допомогу сім`ям з дітьми» громадяни України, в сім`ях яких виховуються та проживають неповнолітні діти, мають право на державну допомогу у випадках та на умовах, передбачених цим Законом та іншими законами України.
Порядок призначення і виплати державної допомоги сім`ям з дітьми та перелік документів, необхідних для призначення допомоги за цим Законом, встановлюється Кабінетом Міністрів України.
Відповідно до статті 3 Закону України «Про державну допомогу сім`ям з дітьми» сім`ям з дітьми, зокрема, призначається такий вид державної допомоги, як допомога на дітей одиноким матерям.
Відповідно до статті 18-1 Закону України «Про державну допомогу сім`ям з дітьми» від 21 листопада 1992 року № 2811-XII (далі - Закон № 2811-XII), в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин, право на допомогу на дітей одиноким матерям мають одинокі матері (які не перебувають у шлюбі), одинокі усиновлювачі, якщо у свідоцтві про народження дитини або документі про народження дитини, виданому компетентними органами іноземної держави, за умови його легалізації в установленому законодавством порядку (рішенні про усиновлення дитини), відсутній запис про батька (матір) або запис про батька (матір) проведено в установленому порядку органом державної реєстрації актів цивільного стану за вказівкою матері (батька, усиновлювача) дитини.
В статті 18-3 Закону № 2811-XII зазначено, що допомога на дітей одиноким матерям, одиноким усиновлювачам, матері (батьку) у разі смерті одного з батьків, які мають дітей віком до 18 років (якщо діти навчаються за денною формою навчання у закладах загальної середньої, професійної (професійно-технічної), фахової передвищої та вищої освіти, - до закінчення такими дітьми закладів освіти, але не довше ніж до досягнення ними 23 років), надається у розмірі, що дорівнює різниці між 100 відсотками прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку та середньомісячним сукупним доходом сім`ї в розрахунку на одну особу за попередні шість місяців.
Згідно з частинами першою та третьою статті 18-4 Закону №2811-XII виплата допомоги на дітей одиноким матерям (батькам) припиняється у разі: позбавлення отримувача допомоги батьківських прав; позбавлення отримувача допомоги волі за вироком суду; скасування рішення про усиновлення дитини або визнання його недійсним; реєстрації дитиною шлюбу до досягнення нею 18-річного віку; надання неповнолітній особі повної цивільної дієздатності у випадках, передбачених законом; смерті дитини; смерті отримувача допомоги. Припинення виплати допомоги здійснюється на підставі відомостей про обставини, зазначені у частинах першій та другій цієї статті, з місяця, що настає за місяцем, в якому було виявлено зазначені обставини, за рішенням органу, який призначив допомогу.
Аналогічні приписи містять і пункти 33, 36 Порядку призначення і виплати державної допомоги сім`ям з дітьми, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 27 грудня 2001 року №1751 (далі - Порядок №1751).
Середньомісячний сукупний дохід сім`ї визначається згідно з Методикою обчислення сукупного доходу сім`ї для всіх видів соціальної допомоги на підставі довідки про доходи і декларації про доходи та майновий стан осіб, що звернулися за призначенням усіх видів соціальної допомоги. До складу сім`ї особи, що звертається за призначенням зазначеної допомоги, включаються чоловік (дружина); рідні, усиновлені та підопічні діти віком до 18 років, а також діти віком до 23 років, які навчаються за денною формою у загальноосвітніх, професійно-технічних та вищих навчальних закладах I-IV рівня акредитації і не мають власних сімей незалежно від місця проживання або реєстрації; неодружені повнолітні діти, які визнані інвалідами з дитинства I та II групи або інвалідами I групи і проживають разом з батьками; непрацездатні батьки чоловіка та дружини, які проживають разом з ними і перебувають на їх утриманні у зв`язку з відсутністю власних доходів; жінка та чоловік, які проживають однією сім`єю, не перебувають у шлюбі, але мають спільних дітей. До складу сім`ї не включаються особи, які перебувають на повному державному утриманні.
Зазначена допомога призначається на кожну дитину.
Пунктом 35 Порядку № 1751 встановлено, що для призначення допомоги на дітей одиноким матерям до органу соціального захисту населення подаються такі документи: 1) заява про призначення допомоги, що складається за формою, затвердженою Мінсоцполітики; 2) витяг з Державного реєстру актів цивільного стану громадян про державну реєстрацію народження дитини, виданий відділом державної реєстрації актів цивільного стану, або довідка про народження, видана виконавчим органом сільської, селищної, міської (крім міст обласного значення) рад, із зазначенням підстави внесення відомостей про батька дитини до актового запису про народження дитини відповідно до абзацу першого частини першої статті 135 Сімейного кодексу України, або документ про народження, виданий компетентним органом іноземної держави, в якому відсутні відомості про батька, за умови його легалізації в установленому законодавством порядку; 3) копія свідоцтва про народження дитини; 4) довідка про реєстрацію місця проживання матері та дитини. У разі неможливості одержати таку довідку допомога призначається на підставі висновку про початкову оцінку потреб дитини та сім`ї, наданого центром соціальних служб для сім`ї, дітей та молоді, із зазначенням факту проживання дитини з матір`ю. Якщо дитина навчається за межами населеного пункту, в якому проживає мати, і не перебуває на повному державному утриманні, подається довідка про реєстрацію місця проживання матері та довідка про реєстрацію місця проживання або місця перебування (навчання) дитини.
Відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 22 липня 2020 року № 632 «Деякі питання виплати державної соціальної допомоги» з 01 липня 2020 року призначення і виплата державної соціальної допомоги малозабезпеченим сім`ям та допомоги на дітей одиноким матерям особам, у яких закінчився строк таких виплат у березні - червні 2020 р., здійснюється лише після подання нової заяви з необхідними документами та декларації про доходи та майновий стан осіб, які звернулися за призначенням усіх видів соціальної допомоги; державна соціальна допомога малозабезпеченим сім`ям та допомога на дітей одиноким матерям особам, які звернулися за її призначенням у липні - серпні 2020 р., призначається і виплачується починаючи з липня 2020 року.
Відповідно до пункту 35-2 Порядку №1751, в редакції постанови Кабінету Міністрів України № 632 від 22.07.2020, який застосовується з 1 липня 2020 року, державна соціальна допомога не призначається, якщо у складі сім`ї є працездатні особи, які досягли 18-річного віку станом на початок періоду, за який враховуються доходи, та не працювали, не проходили військової служби, не провадили підприємницької чи професійної незалежної діяльності, не здобували освіти за денною формою здобуття освіти в закладах загальної середньої, професійної (професійно-технічної), фахової передвищої, вищої освіти, не зареєстровані в центрі зайнятості як безробітні або як такі, що шукають роботу, сумарно більше ніж три місяці протягом періоду, за який враховуються доходи (крім випадків, передбачених в абзацах десятому - чотирнадцятому цього пункту).
Відповідно до статті 8 Закону України «Про охорону дитинства» кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку. Батьки або особи, які їх замінюють, несуть відповідальність за створення умов, необхідних для всебічного розвитку дитини, відповідно до законів України.
Таким чином, допомога на дітей одиноким матерям, є різновидами державної допомоги у загальній системі соціального захисту населення і надаються з метою забезпечення відповідного рівня матеріальної підтримки малозабезпечених сімей, у яких є діти, створення належних умов для утримання та виховання дітей.
Загальні підстави для виникнення зобов`язання у зв`язку з набуттям, збереженням майна без достатньої правової підстави визначені нормами глави 83 ЦК України.
Відповідно до ч. 1 ст. 1212 ЦК України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов`язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов`язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.
Згідно зі ст. 1215 ЦК України не підлягає поверненню безпідставно набуті: 1) заробітна плата і платежі, що прирівнюються до неї, пенсії, допомоги, стипендії, відшкодування шкоди, завданої каліцтвом, іншим ушкодженням здоров`я або смертю, аліменти та інші грошові суми, надані фізичній особі як засіб до існування, якщо їх виплата проведена фізичною або юридичною особою добровільно, за відсутності рахункової помилки з її боку і недобросовісності з боку набувача; 2) інше майно, якщо це встановлено законом.
Отже, законодавцем передбачені два винятки із цього правила: по-перше, якщо виплата відповідних грошових сум є результатом рахункової помилки зі сторони особи, яка проводила таку виплату; по-друге, у разі недобросовісності зі сторони набувача виплати.
Зазначений правовий висновок викладений у постанові Верховного Суду України від 02 липня 2014 року у справі № 6-91цс14 та у постанові Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 06 лютого 2019 року у справі № 545/163/17 (провадження № 61-33727сво18).
Правильність здійснених розрахунків, за якими була проведена виплата, а також добросовісність набувача презюмуються і відповідно тягар доказування наявності рахункової помилки та недобросовісності набувача покладається на платника відповідних грошових сум.
Наведене узгоджується із правовим висновком, викладеним у постанові Великої Палати Верховного Суду від 16 січня 2019 року у справі № 753/15556/15-ц (провадження № 14-445цс18), постанові Верховного Суду від 06 березня 2019 року у справі № 607/4570/17-ц (провадження № 61-29030св18).
Згідно практики Європейського суду з прав людини ризик будь-якої помилки, зробленої органами державної влади, повинна нести держава, а помилки не повинні виправлятися за рахунок зацікавленої особи. У справі «Рисовський проти України» від 20 жовтня 2011 року Європейський суд з прав людини підкреслив особливу важливість принципу «належного урядування», який передбачає, що у разі, коли йдеться про питання загального інтересу, зокрема, якщо справа впливає на такі основоположні права людини, як майнові права, державні органи повинні діяти вчасно та в належний і якомога послідовнішний спосіб (рішення у справах «Беєлер проти Італії» від 05 січня 2000 року, «Онер`їлдіз проти Туреччини» від 18 червня 2002 року, «Megadat.com S.r.l. проти Молдови» від 08 квітня 2008 року, «Москаль проти Польщі» від 15 вересня 2009 року).
Зокрема, на державні органи покладено обов`язок запровадити внутрішні процедури, які посилять прозорість і ясність їхніх дій, мінімізують ризик помилок (рішення у справах «Лелас проти Хорватії» від 20 травня 2010 року і «Тошкуце та інші проти Румунії» від 25 листопада 2008 року) і сприятимуть юридичній визначеності у цивільних правовідносинах, які зачіпають майнові інтереси (рішення у справах «Онер`їлдіз проти Туреччини» від 18 червня 2002 року та «Беєлер проти Італії» від 05 січня 2000 року). Суд вказав, що державні органи, які не впроваджують або не дотримуються своїх власних процедур, не повинні мати можливість отримувати вигоду від своїх протиправних дій або уникати виконання своїх обов`язків.
Відповідно до ч.1 ст.81 Цивільного процесуального Кодексу України, саме сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях (ч. 6 ст. 81 ЦПК України). Відповідно до частини 1 статті 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Згідно частини 2 статті 78 ЦПК України обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
У цій справі, звертаючись до суду з позовом позивач вказав, що ОСОБА_1 неправомірно було призначено та виплачено державну соціальну допомогу одиноким матерям з липня 2020 року по грудень 2020 року у зв`язку з тим, що в складі сім`ї є непрацездатні особи, які не працювали впродовж трьох місяців, за який бралися доходи для призначення державної допомоги, а саме, що син відповідача ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , припинив навчання в Житомирському технологічному коледжі Київського національного університету будівництва і архітектури з червня 2020 року. У зв`язку з цим позивач вказував, що відповідачу неправомірно було призначено та виплачено державну соціальну допомогу на дітей одиноким матерям з липня по грудень 2020 року.
Судом встановлено, шо на підставі заяви ОСОБА_1 від 09.07.2020 їй була призначена допомога з 01.07.2020 по 21.12.2020 в розмірі 83,22грн.
Разом з тим, на підставі постанови Кабінету Міністрів України від 08.04.2020 №264 «Деякі питання надання державної соціальної допомоги» , згідно з якою на період карантину строк виплати державної соціальної допомоги на дітей одиноким матерям було продовжено без звернення заявника та надання оновлених документів, Управлінням соціального захисту самостійно в липні 2020 року відповідачу було призначено та виплачено допомогу на дитину як одинокій матері у розмірі 2713,59грн.
ОСОБА_1 не зверталась до позивача з відповідною заявою та не просила продовжити їй виплату допомоги у липні 2020 року і у такому розмірі.
В матеріалах справи відсутні відомості про те, що ОСОБА_1 , подаючи декларацію про доходи та майновий стан осіб, які звернулися за призначенням усіх видів соціальної допомоги порушила будь-які норми законодавства, або зазначила неправдиву інформацію, яка могла вплинути на призначення виплат.
Посилання УПСЗН щодо порушення відповідачем п. 35.2 постанови Кабінету Міністрів України №632 від 22.07.2020 «Деякі питання виплати державної соціальної допомоги» є безпідставними, оскільки ОСОБА_1 звернулась до Управління із заявою про призначення державної соціальної допомоги 09.07.2020, а зміни відповідно до пункту 35-2 Порядку №1751 було викладено в редакції постанови Кабінету Міністрів України № 632 від 22.07.2020. Разом з тим зазначено, що ці зміни застосовуються з 1 липня 2020 року.
Отже, на момент звернення 09.07.2020 до Управління соціального захисту населення Богунського району департаменту соціальної політики Житомирської міської ради із заявою про призначення державної соціальної допомоги, ОСОБА_1 не знала і не могла знати про зміни в редакції постанови Кабінету Міністрів України № 632 від 22.07.2020.
До того ж відповідач визнавала і ніколи не заперечувала ту обставину, що її син ОСОБА_2 , 04.06.1999 закінчив навчання у Житомирському технологічному коледжі Київського національного університету будівництва і архітектури у червні 2020року.
Доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, обґрунтовано викладених в мотивувальній частині оскаржуваного рішення та не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального чи процесуального права, які призвели або могли призвести до неправильного вирішення справи.
Оскільки грошові кошти у вигляді державної соціальної допомоги на дітей одиноким матерям надані позивачем добровільно та за відсутності недобросовісності зі сторони відповідача, суд першої інстанції дійшов до правильного висновку про відсутність правових підстав для задоволення позову.
Крім того, колегія суддів, з врахування соціального статусу відповідача, наявності на утриманні двох неповнолітніх дітей, необхідність дотримання справедливого балансу між інтересами держави та втручанням у права відповідача, вважає, що примусове повернення наданої державою соціальної допомоги може призвести до покладення на вказаного відповідача надмірного тягаря.
Враховуючи вищевикладене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про відсутність підстав для задоволення позову, оскільки позивачем не наведено обов`язкових умов повернення надмірно виплаченої соціальної допомоги; зокрема не надано суду будь-яких доказів, які б відповідали вищевказаним критеріям щодо їх достатності, належності та допустимості, що підтверджували б наявні ознаки (обставини) навмисного подання саме відповідачем недостовірних відомостей чи приховання відомостей, що вплинули або могли вплинути на встановлення права на державну соціальну допомогу та на визначення її розміру.
Відповідно до ст.375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Оскільки судом апеляційної інстанції рішення суду першої інстанції залишено без змін, тому питання перерозподілу судових витрат не вирішується.
Відповідно до п.2 ч.3 ст.389 ЦПК України судові рішення у малозначних справах не підлягають касаційному оскарженню. Малозначними, зокрема, є справи, у яких ціна позову не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб (п.1 ч.6 ст.19 ЦПК України). Дана справа є малозначною в силу вимог закону.
Керуючись статтями 367, 368, 374, 375, 381-384, 389 ЦПК України, суд
п о с т а н о в и в :
Апеляційну скаргу Управління соціального захисту населення Богунського району департаменту соціальної політики Житомирської міської ради залишити без задоволення.
Рішення Богунського району департаменту соціальної політики Житомирської міської ради залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та не підлягає оскарженню в касаційному порядку.
Головуючий Судді:
