ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ
65119, м. Одеса, просп. Шевченка, 29, тел.: (0482) 307-983,
e-mail: inbox@od.arbitr.gov.ua веб-адреса: http://od.arbitr.gov.ua
___________________________________________________________
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
РІШЕННЯ
"15" січня 2024 р.м. Одеса Справа № 916/2198/23Господарський суд Одеської області у складі судді Д`яченко Т.Г.
при секретарі судового засідання Гутниковій О.С.
розглянувши справу №916/2198/23
За позовом: Акціонерного товариства Комерційний банк ПРИВАТБАНК (01001, м. Київ, вул. Грушевського, буд. 1Д; код ЄДРПОУ 14360570)
До відповідачів: Фермерського господарства Євгенія (74800, Херсонська обл., Каховський район, смт Верхній Рогачик, вул. Гагаріна, буд. 1Є; код ЄДРПОУ 30378033), ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_1 )
Про стягнення 150248,21 грн. та витребування майна
Представники:
Від позивача: Пучкова Л.А., ордер
Від відповідачів: не з`явились
Встановив: Акціонерне товариство Комерційний банк ПРИВАТБАНК звернулось до господарського суду Одеської області з позовною заявою до Фермерського господарства Євгенія, ОСОБА_1 , у якій просить суд: витребувати у Фермерського господарства Євгенія транспортний засіб марки трактор Беларус, модель 892 серійний номер НОМЕР_2 , рік виробництва 2021 та стягнути солідарно з відповідачів заборгованість за лізинговими платежами у розмірі 113000,00 грн. несплачене відшкодування частини вартості предмету лізингу, за фактичний строк користування, 34320,61 грн. заборгованість за винагородою за користування предметом лізингу, заборгованість за простроченою комісією 2927,60 грн.
Ухвалою господарського суду Одеської області від 29.05.2023р. прийнято позовну заяву Акціонерного товариства Комерційний банк ПРИВАТБАНК до розгляду та відкрито провадження у справі №916/2198/23. Справу ухвалено розглядати за правилами загального позовного провадження. Підготовче засідання у справі призначено (з урахуванням перебуванням судді Д`яченко Т.Г. з 28.06.2023р. по 28.07.2023р. у відпустці) на "31" липня 2023 р. о 10:20. Запропоновано відповідачам підготувати та надати до суду і одночасно надіслати позивачеві відзив на позов, оформлений з урахуванням вимог, встановлених ст.165 ГПК України, протягом 15 днів з дня вручення даної ухвали суду. Викликано учасників справи у підготовче засідання, призначене на 31.07.2023р. о 10:20.
31.07.2023р. у судовому засіданні було оголошено протокольну ухвалу про відкладення підготовчого засідання на 28.08.2023р. о 09:50.
Ухвалою господарського суду Одеської області від 31.07.2023р. повідомлено учасників справи №916/2198/23 про судове засідання, яке відбудеться "28" серпня 2023 р. о 09:50.
28.08.2023р. у судовому засіданні було оголошено протокольну ухвалу про відкладення підготовчого засідання на 25.09.2023р. о 11:30.
Ухвалою господарського суду Одеської області від 28.08.2023р. повідомлено учасників справи №916/2198/23 про судове засідання, яке відбудеться "25" вересня 2023 р. о 11:30.
Ухвалою господарського суду Одеської області від 25.09.2023р. закрито підготовче провадження у справі №916/2198/23. Призначено справу до розгляду по суті у судовому засіданні на "18" жовтня 2023 р. о 11:20. Викликано учасників справи у судове засідання, призначене на 18.10.2023р. о 11:20.
18.10.2023р. в судовому засіданні було оголошено перерву по розгляду справи по суті до 13.11.2023р. о 12:15.
Ухвалою господарського суду Одеської області від 18.10.2023р. повідомлено учасників справи №916/2198/23 про судове засідання, яке відбудеться "13" листопада 2023 р. о 12:15.
13.11.2023р. в судовому засіданні було оголошено перерву по розгляду справи по суті до 27.11.2023р. о 14:45.
Ухвалою господарського суду Одеської області від 13.11.2023р. повідомлено учасників справи №916/2198/23 про судове засідання, яке відбудеться "27" листопада 2023 р. о 14:45.
27.11.2023р. в судовому засіданні було оголошено перерву по розгляду справи по суті до 11.12.2023р. о 12:35.
Ухвалою господарського суду Одеської області від 27.11.2023р. повідомлено учасників справи №916/2198/23 про судове засідання, яке відбудеться "11" грудня 2023 р. о 12:35.
Судове засідання, призначене на 11.12.2023р., не відбулось у зв`язку з несанкціонованим втручанням в роботу інформаційних (автоматизованих), електронних комунікаційних мереж і ресурсів суду, що сталося внаслідок хакерської атаки та призупиненням роботи КП Діловодство спеціалізованого суду наказом керівника апарату господарського суду Одеської області від 30.11.2023р. У зв`язку із відновленням роботи КП Діловодство спеціалізованого суду з 08.12.2023р. згідно наказу голови господарського суду Одеської області від 07.12.2023р., суд призначив іншу дату судового засідання у справі №916/2198/23.
Ухвалою господарського суду Одеської області від 11.12.2023р. судове засідання по розгляду справи №916/2198/23 по суті призначено на "15" січня 2024 р. о 09:50.
Позивач підтримує заявлені позовні вимоги та просить суд їх задовольнити.
Відповідно до ч.1 ст.12-1 Закону України "Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України", якщо остання відома адреса місця проживання (перебування), місцезнаходження чи місця роботи учасників справи знаходиться на тимчасово окупованій території, суд викликає або повідомляє учасників справи, які не мають офіційної електронної адреси, про дату, час і місце першого судового засідання у справі через оголошення на офіційному веб- 1. Якщо остання відома адреса місця проживання (перебування), місцезнаходження чи місця роботи учасників справи знаходиться на тимчасово окупованій території, суд викликає або повідомляє учасників справи, які не мають офіційної електронної адреси, про дату, час і місце першого судового засідання у справі через оголошення на офіційному веб-сайті судової влади України, яке повинно бути розміщене не пізніше ніж за двадцять днів до дати відповідного судового засідання.
Суд викликає або повідомляє таких учасників справи про дату, час і місце інших судових засідань чи про вчинення відповідної процесуальної дії через оголошення на офіційному веб-сайті судової влади України, яке повинно бути розміщене не пізніше ніж за десять днів до дати відповідного судового засідання або вчинення відповідної процесуальної дії.
З опублікуванням такого оголошення відповідач вважається повідомленим про дату, час і місце розгляду справи.
Господарським судом за час розгляду справи, на виконання ч. 2 ст. 12-1 Закону України "Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України" № 1207-VII від 15.04.2014 року у редакції Закону № 2217-IX від 21.04.2022 року та з урахуванням Переліку територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих Російською Федерацією, затвердженого Наказом Міністерства з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій України від 22.12.2022 року № 309, повідомлено відповідачів про постановлення ухвал по справі №916/2198/23, шляхом розміщення тексту ухвал на веб-порталі судової влади.
Відповідачами відзиву на позовну заяву не надано, відповідачі свого права на захист не використали, хоча відповідачів було належним чином повідомлено про дату, час та місце проведення засідання суду.
У судові засідання представники відповідачів не з`являлися, про поважність причин відсутності суд не повідомляли, будь-яких клопотань чи заяв до господарського суду Одеської області від відповідачів не надходило.
Згідно до п. 1 ч. 3 ст. 202 ГПК України, якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи, зокрема, у разі неявки в судове засідання учасника справи (його представника) без поважних причин або без повідомлення причин неявки.
Приймаючи до уваги відсутність жодних клопотань з боку відповідачів про відкладення розгляду справи, суд вважає за можливе розглянути справу без участі представників відповідачів, за наявними в ній матеріалами відповідно до п.9 ст.165 ГПК України.
У судовому засіданні 15.01.2024 року судом було оголошено вступну та резолютивну частини рішення та повідомлено, що повне рішення буде складено 17.01.2024р.
Розглянувши матеріали справи, заслухавши представника позивача, суд встановив.
13.12.2021р. між позивачем та Фермерським господарством Євгенія було укладено Договір фінансового лізингу №HERWFLOHE16TZ-1, відповідно до п. 1.1. якого Банк зобов`язується набути у власність предмет лізингу (майно) та передати його в користування Лізингодержувачу на строк, що зазначений в Договорі, а Лізингоодержувач зобов`язується сплатити Банку лізингові платежі в розмірі та порядку, визначеними цим Договором.
Відповідно до умов Договору Лізингодавець на умовах фінансового лізингу передає у платне володіння та користування предмет лізингу, а саме: марка - Трактор Беларус, модель - 892 серійний номер - Y4R900Z04М1101381, рік виробництва - 2021.
За поясненнями позивача, Договір було підписано із використанням електронного цифрового підпису в порядку, передбаченому Законами України «Про електронні документи та електронний документообіг» та «Про електронний цифровий підпис».
Відповідно до п. 1.2 Договору, строк Лізингу 36 місяців, що обчислюється з дати підписання Сторонами Акту прийому-передачі Майна. Сторони погодили, Винагороду за користування Майном у розмірі 11,00 % річних від суми залишку несплаченої вартості Майна, виходячи з фактичної кількості днів користування Майном, та 360 днів у році. Сторони погодили, щомісячну винагорода за обслуговування операції фінансового лізингу, що входить до складу лізингових платежів по Договору, у розмірі 0,04 % від вартості Майна, передбаченої п.2.1 цього Договору, згідно з Додатком № 2 до цього Договору.
Позивачем було зазначено суду, що у Додатку №1 до Договору фінансового лізингу №HERWFLOHE16TZ-1 від 13.12.2021р. Специфікація майна, сторонами було узгоджено, що вартість майна разом з ПДВ становить 560000,00 грн.
16.12.2021р. між позивачем та Фермерським господарством Євгенія було складено Акт прийому майна на відповідальне зберігання передача Банком та прийом Лізингоодержувачем майна в лізинг здійснюється згідно акту прийому-передачі майна.
21.12.2021р. між позивачем та Фермерським господарством Євгенія підписано Акт прийому-передачі майна, відповідно до якого Банк передав, а Лізингоодержувач прийняв у лізинг майно.
За поясненнями позивача, Акціонерне товариство Комерційний банк ПРИВАТБАНК свої зобов`язання за Договором виконало в повному обсязі, передавши відповідне майно Лізингоодержувачу за актом прийому-передачі.
Розмір, структура, строки сплати лізингових платежів встановлюються Додатком №2 до Договору (п. 2.2 Договору).
Пунктом 2.2.3 Договору на Лізингоодержувача покладено обов`язок сплачувати Винагороду за користування Майном у розмірі 11.00 (одинадцять) % річних від суми залишку нееплаченої вартості Майна, виходячи з фактичної кількості днів користування Майном, та 360 днів у році, на дату сплати чергового лізингового платежу згідно Додатку № 2.
Пунктом 2.2.2 Договору на Лізингоодержувача покладено обов`язок сплачувати щомісячну винагороду за обслуговування операції фінансового лізингу, що входить до складу лізингових платежів по Договору, у розмірі 0.04 % від вартості Манна, передбаченої п.2.1 цього Договору, згідно з Додатком № 2 до цього Договору
Пунктом 7.2.9. Договору лізингу на Лізиигоодержувача було покладено зобов`язання здійснювати лізингові платежі в розмірі та строки, що зазначені в Додатку 2 , не зменшувати суму лізингових платежів, а також не затримувати виплату чергового лізингового платежу, якщо дані зміни не погоджені Сторонами та не передбачені договорами, про внесення змін до цього Договору.
Відповідно до п. 6.1.7. Договору лізингу Лізингодавець мас право достроково розірвати цей Договір та вимагати погашення заборгованості згідно з умовами цього Договору.
У відповідності до пункту 9.1.1. Договору лізингу договір може бути розірвано за ініціативою Банка в односторонньому порядку шляхом письмового повідомлення про це Банка у випадку, якщо прострочення передачі Майна з вини Банку становить більше 60 календарних днів.
У відповідності до пункту 9.1.2. Договору лізингу За ініціативою Банка в односторонньому порядку шляхом письмового повідомлення про це Лізиигоодержувача в наступних випадках: невиконання Лізингоодержувачем будь-якого зобов`язання, передбаченого п.п.7.2,1- 7.2.5, п.7.2.8 цього Договору; економічно необгрунтованого зменшення розміру активів на 30 і більше процентів у порівнянні з розміром активів, зазначеним у відповідній річній звітності за попередній рік, якщо порушення не буде усунуто впродовж 30 (тридцяти) календарних днів; падіння фінансового класу (з урахуванням ознак, що свідчать про високий кредитний ризик), розрахованого Банком, згідно з вимогами НБУ, про що Банк письмово повідомляє Лізингоодержувача. якщо порушення не буде усунуто впродовж 30 календарних днів; від`ємного значення капіталу, що може негативно вплинути на спроможність Лізингоодержувача виконувати свої' зобов`язання, якщо порушення не буде усунуто впродовж 30 календарних днів; визнання Лізингоодержувача банкрутом та.відкриття ліквідаційної процедури;повної або часткової несплати лізингового платежу згідно з умовами цього Договору, якщо прострочення сплати становить більше 60 (шістдесяти) календарних днів; якщо Майно знищене, пошкоджене і не може бути відновлене, незалежно від того чи був такий випадок визнаний страховим; якщо Сторони не дійшли згоди з питань, визначених п.2.4. цього Договору; коли здійснення ідентифікації та/або верифікації Лізингоодержувача, у, т.ч. встановлення даних, що дають змогу встановити кінцевих бенефіціарних власників (контролерів), є неможливим; якщо у Банка виникає сумнів стосовно того, що Лізингоодержувач виступає від власного імені; у випадку відмови Лізингоодержувача у наданні інформації щодо структури власності, з якої можливо встановити кінцевих бенефіціарних власників (контролерів), відповідно до ч. 1 ст. 10 Закону України «Про запобігання та протидію легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, фінансуванню тероризму та фінансуванню розповсюдження зброї масового знищення» та ст. 64 Закону України «Про банки та банківську діяльність»; якщо Майно є спецтехнікою і воно протягом 90 днів з моменту передачі Майна Лізингоодержувачу не зареєстровано згідно з вимогами законодавства України за документами, наданими Постачальником Майна, далі будь-який з випадків - Подія Дефолту.
За посиланням позивача, в порушення умов Договору Лізингоодержувач не здійснював відшкодування вартості майна, у зв`язку з чим у останнього утворилась прострочена заборгованість зі сплати такого відшкодування. Також, Лізингоодержувач не сплачує винагороду за користування майном, у зв`язку з чим у нього утворилась прострочена заборгованість зі сплати такої винагороди. Також, Лізингоодержувач не сплачує щомісячну винагорода за обслуговування операції фінансового лізингу, у зв`язку з чим у нього утворилась прострочена заборгованість зі сплати такої винагороди. Позивачем було зазначено суду, що Лізингоодержувач лізингові платежі в належному розмірі та термін не здійснював.
Також, між позивачем та ОСОБА_1 13.12.2021р. було укладено Договір поруки №PORHERWFLOHE16TZ-1, предметом якого є надання поруки Поручителем перед Банком за виконання Лізингоодержувачем зобов`язань за Договором фінансового лізингу №HERWFLOHE16TZ-1 від 13.12.2021р., по сплаті лізингових та інших платежів в порядку та строк згідно з Договором фінансового лізингу.
Ґрунтуючи заявлені позовні вимоги позивачем було зазначено суду, що за №LC8HEFLOOQFB9 Лізингоодержувачу та ОСОБА_1 було надіслано повідомлення про розірвання Договору фінансового лізингу № HERWFLOHE16TZ-1 на електрону поштову адресу.
Відповідно до п.10.1. Договору, будь- яке таке повідомлення повинно бути адресовано одержувачу на його адресу, що вказана нижче, або за іншою адресою, яка за необхідності може повідомлятися в письмовій формі одержувачем відправнику як адреса одержувача. Для доказу вручення повідомлення або документа буде достатнім довести, що доставка була здійснена особисто або що конверт, що містить повідомлення або документ, мав вірно вказану адресу і був відправлений (відповідно до вимог даного пункту, і всі поштові витрати були повністю оплачені), або що повідомлення електронною поштою було відправлено на адресу електронної пошти відповідної сторони.
Повідомлення про розірвання Договору фінансового лізингу було направлено позивачем на адресу відповідачів, які зазначені у Договорі лізингу та Анкеті-опитувальнику ОСОБА_1 від 07.12.2021.
Відповідно до п. 9.1.7 Договору лізингу Якщо Майно не було доставлено в порядку, визначеному п.п. 9.1.4 статті 9 цього Договору та Банк самостійно не зміг вилучити Предмет лізингу (п.п. 9.1.5 статті 9 цього Договору), крім того, Лізингоодержувач протягом 89 (вісімдесяти дев`яти) календарних днів з моменту виникнення Події Дефолту (у т.ч. прострочення сплати лізингових платежів повністю або частково) не здійснив врегулювання Події Дефолту, Лізингоодержувач не пізніше 90 (дев`яностого) календарного дня з моменту виникнення Події Дефолту зобов`язаний погасити у повному обсязі прострочену заборгованість (у тому числі, заборгованість за простроченими лізинговими платежами, нарахованою неустойкою (штрафи, пеня)), а також відшкодувати Банку кошти в сумі залишку лізингових платежів згідно з Додатком 2 до цього Договору, та з наступного дня цей Договір вважається розірваним.
За поясненнями позивача, у термін до 02.03.2023 року лізингоодержувач зобов`язаний був повернути банку лізингове майно за актом приймання-передачі, проте, ранспортний засіб не було повернуто та з 03.03.2023р. Договір лізингу розірвано позивачем в односторонньому порядку.
Позивачем було зазначено суду, що наразі предмет лізингу Лізингоодержувачем не повернуто, місце знаходження транспортного засобу позивачу не відоме, прострочену заборгованість за лізинговими платежами відповідач не сплатив.
Позивач, як власник предмету лізингу, мас право на витребування манна у відповідача, оскільки останній утримує його у себе після розірвання договору фінансового лізингу, тобто без будь-якої правової підстави, оскільки відповідна підстава відпала після розірвання договору).
Позовні вимоги направлено на витребування у Фермерського господарства Євгенія відповідного майна та на солідарне стягнення з відповідачів заборгованості за лізинговими платежами у розмірі 113000,00 грн. несплачене відшкодування частини вартості предмету лізингу, за фактичний строк користування, 34320,61 грн. заборгованості за винагородою за користування предметом лізингу та заборгованості за простроченою комісією 2927,60 грн.
Суд, розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, проаналізувавши норми чинного законодавства, дійшов наступних висновків.
До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським Кодексом України.
У відповідності до ст.11 Цивільного кодексу України, цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а підставою виникнення цивільних прав та обов`язків є договори та інші правочини. Правочин, різновидом якого є договори - основний вид правомірних дій це волевиявлення осіб, безпосередньо спрямовані на виникнення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків. При цьому, ст.12 Цивільного кодексу України передбачає, що особа здійснює свої цивільні права вільно на власний розсуд.
Згідно ч.2 ст.16 Цивільного кодексу України, способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути: визнання права; визнання правочину недійсним; припинення дії, яка порушує право; відновлення становища, яке існувало до порушення; примусове виконання обов`язку в натурі; зміна правовідношення; припинення правовідношення; відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди; відшкодування моральної (немайнової) шкоди; визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб. Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом.
Відповідно ст. 173 Господарського кодексу України, господарським визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.
Відповідно до ст.175 Господарського кодексу України, майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов`язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов`язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управлена сторона має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку. Майнові зобов`язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
Згідно ч. 1 ст. 509 Цивільного кодексу України, зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.
Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України, зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Відповідно до ч. 1 ст. 626 Цивільного кодексу України, Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.
Згідно до п. 1 ст. 628 Цивільного Кодексу України, зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Згідно вимог ст. 629 Цивільного Кодексу України, договір є обов`язковим для виконання сторонами.
Як з`ясовано судом правовідносини між Акціонерним товариством Комерційний банк ПРИВАТБАНК та Фермерським господарством Євгенія виникли на підставі укладеного між ними 13.12.2021р. Договору фінансового лізингу №HERWFLOHE16TZ-1.
Відповідно до ч. 1 ст. 292 Господарського кодексу України визначено, що лізинг - це господарська діяльність, спрямована на інвестування власних чи залучених фінансових коштів, яка полягає в наданні за договором лізингу однією стороною (лізингодавцем) у виключне користування другій стороні (лізингоодержувачу) на визначений строк майна, що належить лізингодавцю або набувається ним у власність (господарське відання) за дорученням чи погодженням лізингоодержувача у відповідного постачальника (продавця) майна, за умови сплати лізингоодержувачем періодичних лізингових платежів. Правове регулювання лізингу здійснюється відповідно до цього Кодексу та інших законів.
За приписами частин другої та третьої статі 806 Цивільного кодексу України до договору лізингу застосовуються загальні положення про найм (оренду) з урахуванням особливостей, встановлених параграфом 6 глави 58 ЦК України та законом. До відносин, пов`язаних з лізингом, застосовуються загальні положення про купівлю-продаж та положення про договір поставки, якщо інше не встановлено законом. Особливості окремих видів і форм лізингу встановлюються законом.
Відповідно до частини першої статті 806 Цивільного кодексу України за договором лізингу одна сторона (лізингодавець) передає або зобов`язується передати другій стороні (лізингоодержувачеві) у користування майно, що належить лізингодавцю на праві власності і було набуте ним без попередньої домовленості із лізингоодержувачем (прямий лізинг), або майно, спеціально придбане лізингодавцем у продавця (постачальника) відповідно до встановлених лізингоодержувачем специфікацій та умов (непрямий лізинг), на певний строк і за встановлену плату (лізингові платежі).
Аналогічне визначення договору лізингу міститься у статті 1 Закону України «Про фінансовий лізинг». За статтею 4 цього Закону лізингоодержувач - фізична або юридична особа, яка отримує право володіння та користування предметом лізингу від лізингодавця.
За частинами другою, третьою статті 10 Закону України «Про фінансовий лізинг» обов`язками лізингодавця є: у передбачені договором строки надати лізингоодержувачу предмет лізингу у стані, що відповідає його призначенню та умовам договору; попередити лізингоодержувача про відомі йому особливі властивості та недоліки предмета лізингу, що можуть становити небезпеку для життя, здоров`я, майна лізингоодержувача чи інших осіб або призводити до пошкодження самого предмета лізингу під час користування ним; відповідно до умов договору своєчасно та у повному обсязі виконувати зобов`язання щодо утримання предмета лізингу; відшкодовувати лізингоодержувачу витрати на поліпшення предмета лізингу, на його утримання або усунення недоліків у порядку та випадках, передбачених законом та/або договором; прийняти предмет лізингу в разі дострокового розірвання договору лізингу або в разі закінчення строку користування предметом лізингу. Лізингодавець може мати інші права та обов`язки відповідно до умов договору лізингу, цього Закону та інших нормативно-правових актів.
Лізингодавець має право відмовитися від договору лізингу та вимагати повернення предмета лізингу від лізингоодержувача у безспірному порядку на підставі виконавчого напису нотаріуса, якщо лізингоодержувач не сплатив лізинговий платіж частково або у повному обсязі та прострочення сплати становить більше 30 днів (частина друга статті 7 Закону України «Про фінансовий лізинг»).
Пунктами 3, 7 частини другої статті 11 Закону України «Про фінансовий лізинг» передбачено, що лізингоодержувач зобов`язаний своєчасно сплачувати лізингові платежі; у разі закінчення строку лізингу, а також у разі дострокового розірвання договору лізингу та в інших випадках дострокового повернення предмета лізингу, лізингоодержувач зобов`язаний повернути предмет лізингу у стані, в якому його було прийнято у володіння, з урахуванням нормального зносу, або у стані, обумовленому договором.
З моменту передачі предмета лізингу у володіння лізингоодержувачу ризик випадкового знищення або випадкового пошкодження предмета лізингу переходить до лізингоодержувача, якщо інше не встановлено договором (частина перша статті 13 Закону України «Про фінансовий лізинг»).
Згідно зі статтею 16 Закону України «Про фінансовий лізинг» лізингові платежі можуть включати: суму, яка відшкодовує частину вартості предмета лізингу; платіж як винагороду лізингодавцю за отримане у лізинг майно; компенсацію відсотків за кредитом та інші витрати лізингодавця, що безпосередньо пов`язані з виконанням договору лізингу.
Належне виконання лізингоодержувачем обов`язків зі сплати всіх лізингових платежів, передбачених договором лізингу, означає реалізацію ним права на викуп отриманого в лізинг майна.
Таким чином, на правовідносини, що складаються між сторонами договору лізингу щодо одержання лізингодавцем лізингових платежів у частині покупної плати за надання майна в майбутньому у власність лізингоодержувача, поширюються загальні положення про купівлю-продаж.
За договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму (стаття 655 ЦК України). Оскільки в силу особливостей регулювання правовідносин лізингу договором та законом право власності на передане в лізинг майно залишається за лізингодавцем, то наслідком припинення договору лізингу внаслідок відмови лізингодавця за приписами частини другої статті 7 Закону України «Про фінансовий лізинг» є відсутність у ТОВ «Порше Лізинг Україна» обов`язку надати предмет лізингу в майбутньому у власність відповідачці і, відповідно, відсутність права вимагати оплати вартості предмета лізингу.
Суд зазначає, що у справі, що розглядається, лізингоодержувач не виконував зобов`язань з оплати лізингових платежів належним чином, що призвело до виникнення заборгованості за договором, у зв`язку із чим позивач скористався своїм правом на відмову від договору та просив погасити заборгованість за договором і повернути предмет лізингу відповідно до умов договору та чинного законодавства.
Як з`ясовано судом, в порушення умов Договору лізингу відповідач - Фермерське господарство Євгенія не здійснювало відшкодування вартості майна, у зв`язку з чим у останнього утворилась прострочена заборгованість, а саме заборгованість за лізинговими платежами у розмірі 113000,00 грн. несплачене відшкодування частини вартості предмету лізингу, за фактичний строк користування, 34320,61 грн. заборгованості за винагородою за користування предметом лізингу та заборгованості за простроченою комісією 2927,60 грн.
Доказів сплати вищезазначеної заборгованості матеріали справи не містяться та зворотнього за час розгляду справи відповідачами доведено суду не було.
За матеріалами справи встановлено, що між позивачем та ОСОБА_1 13.12.2021р. було укладено Договір поруки №PORHERWFLOHE16TZ-1, предметом якого є надання поруки Поручителем перед Банком за виконання Лізингоодержувачем зобов`язань за Договором фінансового лізингу №HERWFLOHE16TZ-1 від 13.12.2021р., по сплаті лізингових та інших платежів в порядку та строк згідно з Договором фінансового лізингу.
Частиною 1 статті 546 ЦК України передбачено, що виконання зобов`язання може забезпечуватися, зокрема, порукою і заставою. Відповідно до ч.1 ст.553 ЦК України за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов`язку. Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов`язання боржником.
Відповідно до ч.ч.1,2 ст.554 ЦК України, разі порушення боржником зобов`язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя. Поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки.
Судом з`ясовано, що 19 січня 2023 року за №LC8HEFLOOQFB9 Лізингоодержувачу - Фермерському господарству Євгенія та ОСОБА_1 було надіслано повідомлення про розірвання Договору фінансового лізингу № HERWFLOHE16TZ-1 на електрону поштову адресу.
Судом також враховано, що у термін до 02.03.2023 року лізингоодержувач зобов`язаний був повернути банку лізингове майно за актом приймання-передачі, проте, транспортний засіб не було повернуто, матеріали справи зворотнього не містять, та з 03.03.2023р. Договір лізингу розірвано позивачем в односторонньому порядку.
Як встановлено судом, що до моменту розірвання договору позивачем заявлено позовні вимоги про солідарне стягнення заборгованості за лізинговими платежами у розмірі 113000,00грн. несплачене відшкодування частини вартості предмету лізингу, за фактичний строк користування, 34320,61 грн. заборгованості за винагородою за користування предметом лізингу та заборгованості за простроченою комісією 2927,60 грн., які підлягають задоволенню судом.
За частиною другою статті 16 Закону України «Про фінансовий лізинг» лізингові платежі можуть включати: суму, яка відшкодовує частину вартості предмета лізингу; платіж як винагороду лізингодавцю за отримане у лізинг майно; компенсацію відсотків за кредитом; інші витрати лізингодавця, що безпосередньо пов`язані з виконанням договору лізингу.
Ураховуючи структуру та зміст лізингових платежів, ці платежі не є рівнозначними платі за користування, на відміну від орендної плати, позаяк містять в собі таку складову, як відшкодування частини вартості предмета лізингу, і з моменту розірвання договору лізингу зобов`язання лізингодавця щодо передачі об`єкта лізингу у власність лізингоодержувача є припиненим, відповідно в лізингоодержувача припинилось зобов`язання щодо відшкодування вартості цього об`єкта.
За своєю правовою природою відносини лізингу передбачають право лізингоодержувача користуватися предметом лізингу, тобто містять елементи договору оренди (найму), у яких користування предметом оренди є платним, тож узгоджене сторонами регулювання не суперечить змісту лізингових відносин, за якими лізингоодержувачу майно надається у виключне користування на визначений термін, та положенням законодавства.
За частиною третьою статті 615 ЦК України внаслідок односторонньої відмови від зобов`язання частково або у повному обсязі відповідно змінюються умови зобов`язання або воно припиняється.
Правова природа плати за користування річчю (орендної плати) безпосередньо пов`язана з правомірним користуванням річчю протягом певного строку, і обов`язок здійснення такого платежу є істотною ознакою орендних правовідносин, що випливає зі змісту регулятивних норм статей 759, 762, 763 ЦК України, статей 283, 284, 286 ГК України. З припиненням договірних відносин у наймача (орендаря) виникає новий обов`язок - негайно повернути наймодавцеві річ. Відповідні висновки є застосовними і до відносин лізингу у випадках дострокового припинення договору у зв`язку з порушеннями лізингоодержувача.
Отже, з моменту розірвання договору фінансового лізингу з ініціативи лізингодавця в лізингоодержувача припиняється обов`язок сплачувати лізингові платежі, натомість виникає обов`язок негайно повернути об`єкт лізингу у відповідному стані.
Суд зазначає, що доказів у підтвердження повернення об`єкта лізингу лізингодавцю відповідачем не надано.
Після припинення дії договору лізингу невиконання чи неналежне виконання обов`язку з негайного повернення речі свідчить про неправомірні дії лізингоодержувача. Тому права та обов`язки лізингодавця та лізингоодержувача, що перебували у сфері регулятивних правовідносин, переходять у сферу охоронних правовідносин та охоплюються правовим регулюванням відповідно до умов договору та положень законодавства, які регламентують наслідки невиконання майнового обов`язку щодо негайного повернення предмета лізингу.
З урахуванням наведеного, суд приходить до висновку щодо задоволення позовних вимог в частині витребування у Фермерського господарства Євгенія транспортного засобу марка Трактор Беларус, модель 892 серійний номер Y4R900Z04M1101381, рік виробництва 2021.
Відповідно до ч. 1 ст. 73 Господарського процесуального кодексу України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Відповідно до ст. 76 Господарського процесуального кодексу України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Приписами ч. 1 ст. 79 Господарського процесуального Кодексу України передбачено, що наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування.
Згідно до ч. ч. 1, 2, 3 ст. 86 Господарського процесуального кодексу України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Враховуючи усе вищевикладене, оцінюючи докази у справі в їх сукупності, законодавство, що регулює спірні правовідносини, суд дійшов висновку щодо наявності підстав для задоволення позовних вимог в повному обсязі.
При цьому, враховуючи висновки стосовно того, що солідарне стягнення судових витрат законом не передбачено, судовий збір, покладається на відповідачів в рівних частинах на кожного, відповідно до заявлених вимог позивача, а саме відповідно до ст. 129 ГПК України, судові витрати у розмірі 9526,86 грн. покладаються на Фермерське господарство Євгенія та 1126,86 грн. на ОСОБА_1 .
Керуючись ст.ст. 123, 129, 232, 233, 236-238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд
ВИРІШИВ:
1.Позовну заяву Акціонерного товариства Комерційний банк ПРИВАТБАНК задовольнити повністю.
2.Витребувати у Фермерського господарства Євгенія (74800, Херсонська обл., Каховський район, смт Верхній Рогачик, вул. Гагаріна, буд. 1Є; код ЄДРПОУ 30378033) на користь Акціонерного товариства Комерційний банк ПРИВАТБАНК (01001, м. Київ, вул. Грушевського, буд. 1Д; код ЄДРПОУ 14360570) транспортний засіб марка Трактор Беларус, модель 892 серійний номер НОМЕР_2 , рік виробництва 2021.
3.Стягнути солідарно з Фермерського господарства Євгенія (74800, Херсонська обл., Каховський район, смт Верхній Рогачик, вул. Гагаріна, буд. 1Є; код ЄДРПОУ 30378033), ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_1 ) на користь Акціонерного товариства Комерційний банк ПРИВАТБАНК (01001, м. Київ, вул. Грушевського, буд. 1Д; код ЄДРПОУ 14360570) заборгованість за лізинговими платежами у розмірі 113000,00 грн. несплачене відшкодування частини вартості предмету лізингу, за фактичний строк користування, 34320,61 грн. заборгованість за винагородою за користування предметом лізингу, заборгованість за простроченою комісією 2927,60 грн.
4.Стягути з Фермерського господарства Євгенія (74800, Херсонська обл., Каховський район, смт Верхній Рогачик, вул. Гагаріна, буд. 1Є; код ЄДРПОУ 30378033) на користь Акціонерного товариства Комерційний банк ПРИВАТБАНК (01001, м. Київ, вул. Грушевського, буд. 1Д; код ЄДРПОУ 14360570) витрати по сплаті судового збору у розмірі 9526,86 грн.
5. Стягнути з ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_1 ) на користь Акціонерного товариства Комерційний банк ПРИВАТБАНК (01001, м. Київ, вул. Грушевського, буд. 1Д; код ЄДРПОУ 14360570) витрати по сплаті судового збору 1126,86 грн.
Повний текст рішення складено 17 січня 2024 р.
Рішення господарського суду набирає законної сили в порядку ст.241 Господарського процесуального кодексу України і може бути оскаржено в апеляційному порядку до Південно-західного апеляційного господарського суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом 20 днів з дня складання повного рішення.
Накази видати після набрання рішенням законної сили.
Суддя Т.Г. Д`яченко
