ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Провадження № 22-ц/803/314/24 Справа № 212/646/23 Суддя у 1-й інстанції - Пустовіт О. Г. Суддя у 2-й інстанції - Остапенко В. О.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 січня 2024 року м.Кривий Ріг

справа № 212/646/23

Дніпровський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого судді Остапенко В.О.,

суддів Бондар Я.М., Зубакової В.П.,

секретар судового засідання Гладиш К.І.

сторони:

позивач ОСОБА_1

відповідач ОСОБА_2

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Кривому Розі Дніпропетровської області, в порядку спрощеного позовного провадження, апеляційну скаргу ОСОБА_1 , від імені та в інтересах якої діє ОСОБА_3 , на рішення Жовтневого районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 05 липня 2023 року,яке ухваленосуддею ПустовітомО.Г.у містіКривому РозіДніпропетровської областіта повнесудове рішенняскладено 12липня 2023року,

УСТАНОВИВ:

В січні 2023 року ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом до ОСОБА_2 про усунення від права на отримання державної грошової допомоги, пов`язаної зі смертю військовослужбовця.

В обґрунтування позову позивачем зазначено, що вона є матір`ю померлого військовослужбовця ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який загинув ІНФОРМАЦІЯ_2 під час захисту Батьківщини, актовий запис про смерть№ 2125.

28 лютого 2022 року Кабінет Міністрів України прийняв Постанову № 168, яка передбачає виплату одноразової грошової допомоги сім`ям загиблих під час повномасштабної війни військовослужбовців.

На виконання вказаної постанови, позивачем було подано письмову заяву до Покровсько-Тернівського (об`єднаного) військового комісаріату м. Кривого Рогу (адреса м. Кривий Ріг, вул. Женевська 1) про виплату одноразової грошової допомоги.

В подальшому позивачу стало відомо, що біологічний батько померлого сина ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 - ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 також подав заяву про отримання одноразової грошової допомоги.

Позивач важає, що ОСОБА_2 , хоч і зазначений батьком померлого ОСОБА_4 , однак має бути усунутий від права на отримання вказаної допомоги, на підставі наступного.

Так, відповідно до свідоцтва про розірвання шлюбу серії НОМЕР_1 від 05 лютого 2004 року шлюб між позивачем та ОСОБА_2 розірвано.

Рішенням Жовтневого районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 28 травня 2002 року з відповідача на користь позивача стягнуто аліменти на утримання сина ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 в розмірі 1/4 частки з усіх видів заробітку.

Однак, ОСОБА_2 рішення суду по сплаті аліментів не виконував, аліменти на утримання спільного сина не сплачував, що стало підставою для порушення відносно нього кримінальної справи № 1-628-2004 за вчинення злочину, передбаченого ч. 1 ст. 164 КК України.

Відповідно до довідки про отримання допомоги від 03 січня 2023 року, позивач отримувала тимчасову державну допомогу на дитину, у зв`язку із тим, що ОСОБА_2 не сплачував аліменти на утримання спільного сина.

Вироком Жовтневого районного суду м. Кривого Рогу від 16 вересня 2004 року у справі № 1-628-2004, ОСОБА_2 визнано винним в вчиненні злочину, передбаченого ч. 1 ст. 164 КК України, на підставі ст. 75 КК України звільнено від відбування покарання з іспитовим строком в 1 рік. Та покладено обов`язки, передбачені ст. 76 КК України.

Постановою Жовтневого районного суду м. Кривого Рогу від 26 серпня 2005 року у справі 5-221/05 іспитовий строк за вироком Жовтневого районного суду м. Кривого Рогу від 16 вересня 2004 року відносно ОСОБА_2 скасовано та направлено засудженого ОСОБА_2 для відбуття покарання на 1 рік обмеження волі, а також оголошено ОСОБА_2 в розшук. Відповідно до довідки серії 00 № 232876, ОСОБА_2 , в період часу з 22 вересня 2005 року по 28 серпня 2006 року відбував покарання в Широківській ВЦ № 75, та звільнений 26 серпня 2006 року по відбуттю строку покарання.

Отже, з 28 травня 2002 року та по сьогоднішній день, ОСОБА_2 свої батьківські обов`язки відносно сина ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , не виконував, хоча, відповідно до ст. 180 СК України, зобов`язаний був утримувати дитину до досягнення нею повноліття, тобто з 2002 року спільно з сином не проживав, не був пов`язаний з ним спільним побутом, фактично самоусунувся від його виховання, матеріальної допомоги не надавав, а тому існують всі підстави для усунення відповідача від права на отримання державної грошової допомоги, пов`язаної із загибеллю військовослужбовця ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1

Починаючи з 21 жовтня 2005 року та по день смерті сина, тобто ІНФОРМАЦІЯ_2 , утриманням та вихованням ОСОБА_4 займався його вітчим, чоловік позивача - ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_4 .

На підставі наведеного вище позивач просила суд ухвалити рішення, яким усунути від права на отримання і виплату одноразової грошової допомоги родинам загиблих при виконанні обов`язків піж час проходження військової служби в східних регіонах України або участі в організації надання допомоги учасникам військових дій в східних регіонах України ОСОБА_2 , батька військовослужбовця ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який загинув ІНФОРМАЦІЯ_2 під час захисту Батьківщини, актовий запис № 2125.

Рішенням Жовтневого районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 05 липня 2023 року в задоволенні позову відмовлено.

В апеляційній скарзі представник позивача ставить питання про скасування рішення суду першої інстанції та ухвалення нового рішення по справі про задоволення позовних вимог посилаючись на те, що суд першої інстанції при ухваленні рішення не надав належної оцінки обставинам справи.

Апелянт зауважує на тому, що судом першої інстанції не надано належної оцінки тому, що відповідач ОСОБА_2 хоч і зазначений батьком ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , своїх батьківських обов`язків не виконував, про що позивачем по справі було надано відповідні докази. Відповідач не спілкувався з сином, жодних відносин з ним не підтримував, участі у вихованні не брав, жодної допомоги не надавав.

Крім того апелянт посилається на те, що при розгляді даного спору судом не враховано вимоги ч.1 ст. 12 Закону України «Про охорону дитинства» та ст.ст. 150,157,166 СК України, відповідно до яких батьки зобов`язані виховувати дитину в дусі поваги до прав та свобод інших людей, піклуватися про здоров`я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток, забезпечити здобуття дитиною повної загальної середньої освіти, готувати її до самостійного життя.

Судом не здійснено застосування норм Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», що стало підставою для неправильного висновку про те, що до відносин щодо отримання одноразової державної допомоги у зв`язку з загибеллю військовослужбовця не можуть застосовуватися відносини з приводу усунення від права на спадкування, регламентовані ст. 1224 ЦК України, відповідно до якої не мають права на спадкування за законом батьки, які ухилялись від виконання обов`язку щодо утримання спадкодавця, якщо ця обставина встановлена судом та вказана норма закону підлягає застосуванню до даних правовідносин за аналогією закону.

Зауважує на тому, що усунення відповідача від права на отримання допомоги перш за все спрямовано проти несумлінних дій самого відповідача, який може отримати частину такої допомоги порушивши тим самим права позивача, як матері загиблого, на соціальний захист, гарантований ст. 46 Конституції України.

Відзив на апеляційну скаргу не подано.

Заслухавши суддю-доповідача, позивача ОСОБА_1 та її представника ОСОБА_3 , які, кожна окремо, підтримали доводи апеляційної скарги та просили її задовольнити, відповідача ОСОБА_2 та його представника ОСОБА_6 , які, кожен окремо, заперечували проти задоволення апеляційної скарги,перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах позовних вимог та доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню,з наступних підстав.

Як установлено судом та вбачається із матеріалів справи, відповідно до свідоцтва про народження, яке видано 08 березня 1999 року Відділом реєстрації актів громадянського стану виконкому Жовтневої районної ради м. Кривого Рогу Дніпропетровської області, актовий запис № 288 від 08 березня 1999 року, ІНФОРМАЦІЯ_5 народився ОСОБА_4 , батьками якого зазначені ОСОБА_2 та ОСОБА_7 .

05 лютого 2004 року шлюб між ОСОБА_2 та ОСОБА_7 розірвано, що підтверджується копією свідоцтва про розірвання шлюбу серії НОМЕР_1 .

Вироком Жовтневого районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 16.09.2004 у справі № 1-628-2004, ОСОБА_2 визнано винним в вчиненні злочину, передбаченого ч. 1 ст. 164 КК України, на підставі ст. 75 КК України звільнено від відбування покарання з іспитовим строком в 1 рік та покладено обов`язки, передбачені ст. 76 КК України.

Постановою Жовтневого районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 26.08.2005 у справі 5-221/05 іспитовий строк за вироком Жовтневого районного суду м. Кривого Рогу від 16.09.2004 відносно ОСОБА_2 скасовано та направлено засудженого ОСОБА_2 для відбуття покарання на 1 рік обмеження волі, а також оголошено ОСОБА_2 в розшук. Відповідно до довідки серії 00 № 232876, ОСОБА_2 , в період часу з 22.09.2005 по 28.08.2006 відбував покарання в Широківській ВЦ № 75, та звільнений 26.08.2006 по відбуттю строку покарання.

Відповідно до довідки про отримання допомоги № 6 від 03.01.2023, ОСОБА_8 отримувала тимчасову державну допомогу на дитину, у зв`язку із тим, що ОСОБА_2 не сплачував аліменти на утримання спільного сина.

З сповіщення сім`ї Г/3069 від 30.08.2022, виданого ІНФОРМАЦІЯ_6 , убачається, що солдат ОСОБА_4 , загинув ІНФОРМАЦІЯ_2 , виявивши стійкість і мужність, вірний військовій присязі, під час захисту Батьківщини в районі населеного пункту Григорівка, Донецької області.

Звертаючись до суду з даним позовом про усунення відповідача від права на отримання державної грошової допомоги, пов`язаної зі смертю військовослужбовця, позивач посилалась на те, що відповідач ОСОБА_2 з 1999 року не виконував своїх батьківських обов`язків щодо утримання дитини, спільно з сином не проживав, не був пов`язаний з сином спільним побутом та фактично усунувся від його виховання.

Ухвалюючи рішення про відмову в задоволенні позовних вимог позивача, суд першої інстанції виходив з того, що відповідач ОСОБА_2 не був позбавлений батьківських прав відносно сина ОСОБА_4 , а тому, відповідно до вимог ст. 16 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», має можливість реалізації своїх прав на призначення одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум у зв`язку із загибеллю сина військовослужбовця.

Колегія суддів не може погодитись з таким висновком суду першої інстанції, з огляду на наступне.

Застосовуючи норми матеріального та процесуального права колегія суддів виходить з наступного.

Відповідно до ст.13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Статтею 81 ЦПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до підпункту 1 пункту 2 статті 16 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» одноразова грошова допомога призначається і виплачується у разі загибелі (смерті) військовослужбовця під час виконання ним обов`язків військової служби або внаслідок захворювання, пов`язаного з виконанням ним обов`язків військової служби, або смерті особи, звільненої з військової служби, протягом року після звільнення її з військової служби, якщо смерть настала внаслідок поранення, контузії, каліцтва, захворювання, пов`язаних з виконанням обов`язків військової служби.

Згідно зі статтею 16-1 цього Закону у випадках, зазначених у підпунктах 1-3 пункту 2 статті 16 цього Закону, право на призначення та отримання одноразової грошової допомоги мають батьки, один із подружжя, який не одружився вдруге, діти, які не досягли повноліття, утриманці загиблого (померлого). Утриманцями вважаються члени сім`ї, які мають право на пенсію у разі втрати годувальника відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» за загиблого (померлого) військовослужбовця, військовозобов`язаного або резервіста (особу, звільнену з військової служби, смерть якої настала протягом року після звільнення).

Пунктом 2 постанови Кабінету Міністрів України № 168 від 28.02.2022 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану» встановлено, що сім`ям загиблих осіб, зазначених у пунктах 1-1-2 цієї постанови, виплачується одноразова грошова допомога в розмірі 15 000 000 гривень, яка розподіляється рівними частками на всіх отримувачів, передбачених у статті 16-1 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», крім громадян Російської Федерації або Республіки Білорусь та осіб, які постійно проживають на територіях цих країн, осіб, які засуджені за державну зраду, колабораційну діяльність, пособництво державі-агресору.

Ці положення кореспондуються з Порядку призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов`язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 25.12.2013 № 975 (далі - Порядок № 975).

Відповідно до пункту 5 Порядку № 975, одноразова грошова допомога призначається і виплачується рівними частинами членам сім`ї, батькам та утриманцям загиблого (померлого) військовослужбовця, військовозобов`язаного та резервіста: у разі загибелі (смерті) військовослужбовця, військовозобов`язаного або резервіста у випадках, передбачених підпунктом 1 пункту 4 цього Порядку, - у розмірі 750-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб на 1 січня календарного року, в якому настала загибель (смерть); у разі загибелі (смерті) військовослужбовця, військовозобов`язаного або резервіста у випадках, передбачених підпунктами 2 і 3 пункту 4 цього Порядку, - у розмірі 500-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб на 1 січня календарного року, в якому настала загибель (смерть).

Якщо одна із зазначених осіб відмовляється від отримання одноразової грошової допомоги, її частка розподіляється між іншими особами, які мають право на її отримання.

Заява про відмову від отримання одноразової грошової допомоги повинна бути нотаріально посвідчена в установленому законодавством порядку.

Члени сім`ї та батьки загиблого (померлого) військовослужбовця, військовозобов`язаного та резервіста визначаються відповідно до Сімейного кодексу України, а утриманці - відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб».

Вказаним вище Порядком виплата/невиплата одноразової грошової допомоги не ставиться в залежність від визнання батька таким, що ухилявся від виконання батьківського обов`язку.

Разом з тим колегія судів вважає за необхідне зауважити наступне.

У частині дев`ятій статті 10 ЦПК України зазначено, що якщо спірні відносини не врегульовані законом, суд застосовує закон, що регулює подібні за змістом відносини (аналогія закону), а за відсутності такого - суд виходить із загальних засад законодавства (аналогія права).

Аналогія закону та аналогія права розглядаються в загальній теорії права як засоби заповнення прогалин у законодавстві шляхом їх усунення чи подолання. Прогалини у законодавстві ускладнюють регулювання відповідних суспільних відносин через відсутність у законодавчому акті нормативного припису (норми права), що безпосередньо спрямований на їх врегулювання.

Аналогія закону - це поширення в процесі правозастосування на конкретні неврегульовані правом життєві відносини чинності норм права, які регулюють відносини, які є подібними тим, що потребують урегулювання в рамках цієї галузі права за найсуттєвішими ознаками.

Аналогія права - це застосування до конкретних відносин загальних засад і сенсу законодавства у разі відсутності норм права, що регулюють подібні за найсуттєвішими ознаками відносини. Це означає, що юридично справа вирішується на основі принципів права, таких, як справедливість, гуманізм, юридична рівність тощо, що переважно закріплені у відповідних статтях Конституції України або загальних положеннях законодавчих актів.

Якщо суд виявив прогалину у законодавстві в процесі правозастосування, він зобов`язаний використовувати такі оперативні засоби її подолання, як аналогія закону чи аналогія права з метою вирішення конкретної юридичної справи.

Зазначений обов`язок суду випливає з приписів частини десятої статті 10 ЦПК України, якими визначено, що забороняється відмова у розгляді справи з мотивів відсутності, неповноти, нечіткості, суперечливості законодавства, що регулює спірні відносини.

В постанові Великої Палати Верховного Суду від 08 червня 2022 року у справі № 2-591/11 викладено такі правові висновки:

Необхідність інституту аналогії (аналогії закону та аналогії права) випливає з того, що закон призначений для його застосування в невизначеному майбутньому, але законодавець, встановлюючи регулювання, не може охопити всі життєві ситуації, які можуть виникнути. Крім того, життя перебуває у постійному русі, змінюється і розвивається, внаслідок чого виникають нові життєві ситуації, які законодавець не міг передбачити під час ухвалення закону. Суд застосовує аналогію закону і аналогію права тоді, коли на переконання суду певні відносини мають бути врегульовані, але законодавство такого регулювання не містить, внаслідок чого наявна прогалина в законодавчому регулюванні. Зазначені висновки стосуються як матеріального, так і процесуального права. Велика Палата Верховного Суду неодноразово застосовувала аналогію у процесуальному праві, зокрема у постановах від 26 червня 2019 року у справі № 905/1956/15 (провадження № 12-62гс19, пункт 6.27), від 27 листопада 2019 року у справі № 629/847/15-к (провадження № 13-70кс19), від 16 червня 2020 року у справі № 922/4519/14 (провадження № 12-34гс20, пункт 6.19), від 13 січня 2021 року у справі № 0306/7567/12 (провадження № 13-73кс19, пункт 28), від 28 вересня 2021 року у справі № 761/45721/16-ц (провадження № 14-122цс20, пункт 105). Саме застосування аналогії у процесуальному праві в певних випадках дає змогу ухвалити справедливе рішення. Наприклад, у постанові Великої Палати Верховного Суду від 26 червня 2019 року у справі № 905/1956/15 (провадження № 12-62гс19, пункт 6.27) застосування аналогії дозволило замінити одного відповідача двома, що і забезпечило справедливість постанови. Тому відсутність у процесуальних кодексах положень про процесуальну аналогію не є перешкодою для застосування такої аналогії.

Отже, застосування судом аналогії закону можливе лише у разі, якщо є прогалина у законодавстві, тобто є суспільні відносини, які відносяться, зокрема до сфери процесуального права, проте ці відносини не врегульовані жодним чином нормами процесуального права.

На переконання колегії суддів відсутність в чинному законодавстві врегулювання питання виплати чи невиплати одноразової грошової допомоги родинам загиблих при виконанні обов`язків піж час проходження військової служби в східних регіонах України або участі в організації надання допомоги учасникам військових дій в східних регіонах України особі, яка ухилялась від виконання батьківського обов`язку, є підставою для застосування в даному випадку аналогії права.

Згідно з приписами СК України правовий статус батьків включає сукупність прав і обов`язків, заснованих на факті споріднення з дитиною. Належне здійснення особою батьківських обов`язків, як передумова наявності батьківських прав презюмується, доки протилежне не буде встановлено у визначеному законом порядку. Такий підхід є однією з необхідних у демократичному суспільстві юридичних гарантій захисту особистих немайнових прав людини як від свавільного втручання держави, так і від зловживань з боку третіх осіб.

Неналежне виконання одним з батьків своїх батьківських прав, як наслідок, має звільнення дочки чи сина від обов`язку утримувати матір, батька та обов`язку брати участь у додаткових витратах, якщо буде встановлено, що мати, батько ухилялися від виконання своїх батьківських обов`язків.

На переконання колегії суддів матеріалами справи установлено, що відповідач ухилявся від виконання своїх батьківських обов`язків відносно загиблого військовослужбовця ОСОБА_4 , тому, як наслідок, він має бути усунутий від права на отримання і виплату одноразової грошової допомоги родинам загиблих при виконанні обов`язків піж час проходження військової служби в східних регіонах України або участі в організації надання допомоги учасникам військових дій в східних регіонах України.

Як убачається із матеріалів справи, рішенням Жовтневого районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 28 травня 2002 року з відповідача на користь позивача стягнуто аліменти на утримання сина ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 в розмірі 1/4 частки з усіх видів заробітку.

Однак, ОСОБА_2 рішення суду по сплаті аліментів не виконував, аліменти на утримання спільного сина не сплачував, що стало підставою для порушення відносно нього кримінальної справи № 1-628-2004 за вчинення злочину, передбаченого ч. 1 ст. 164 КК України.

Відповідно до довідки про отримання допомоги від 03 січня 2023 року, позивач отримувала тимчасову державну допомогу на дитину, у зв`язку із тим, що ОСОБА_2 не сплачував аліменти на утримання спільного сина.

Вироком Жовтневого районного суду м. Кривого Рогу від 16 вересня 2004 року у справі № 1-628-2004, ОСОБА_2 визнано винним в вчиненні злочину, передбаченого ч. 1 ст. 164 КК України, на підставі ст. 75 КК України звільнено від відбування покарання з іспитовим строком в 1 рік та покладено обов`язки, передбачені ст. 76 КК України.

Постановою Жовтневого районного суду м. Кривого Рогу від 26 серпня 2005 року у справі 5-221/05 іспитовий строк за вироком Жовтневого районного суду м. Кривого Рогу від 16 вересня 2004 року відносно ОСОБА_2 скасовано та направлено засудженого ОСОБА_2 для відбуття покарання на 1 рік обмеження волі, а також оголошено ОСОБА_2 в розшук. Відповідно до довідки серії 00 № 232876, ОСОБА_2 , в період часу з 22 вересня 2005 року по 28 серпня 2006 року відбував покарання в Широківській ВЦ № 75, та звільнений 26 серпня 2006 року по відбуттю строку покарання.

В судовому засіданні в суді апеляційної інстанції відповідач не заперечував того факту що він двічі був засуджений за несплату ним аліментів на утримання сина та відбував покарання за несплату аліментів на утримання сина, завжди мав заборгованість по сплаті аліментів, яка обліковується за ним і на теперішній час.

Крім того відповідачем не надано належних та допустимих доказів того, що він спілкувався з сином, цікавився його життям, приймав участь у його вихованні та піклувався ним.

На підставі наведеного вище колегія суддів приходить до висновку про те, що починаючи з 28 травня 2002 року ОСОБА_2 свої батьківські обов`язки відносно сина ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , не виконував, хоча, відповідно до ст. 180 СК України, зобов`язаний був утримувати дитину до досягнення нею повноліття, тобто з 2002 року спільно з сином не проживав, не був пов`язаний з ним спільним побутом, фактично самоусунувся від його виховання, матеріальної допомоги не надавав, а тому існують всі підстави для усунення відповідача від права на отримання державної грошової допомоги, пов`язаної із загибеллю військовослужбовця ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

У зв`язкуз наведенимвище колегіясуддів вважаєтакими,що заслуговуютьна увагудоводи апеляційноїскарги представникапозивача проте,щопри розгляді даного спору судом не враховано вимоги ч.1 ст. 12 Закону України «Про охорону дитинства» та ст.ст. 150,157,166 СК України, відповідно до яких батьки зобов`язані виховувати дитину в дусі поваги до прав та свобод інших людей, піклуватися про здоров`я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток, забезпечити здобуття дитиною повної загальної середньої освіти, готувати її до самостійного життя.

Крім того колегія суддів вважає за необхідне зауважити, що на момент звернення позивача до суду з даним позовом питання щодо усунення осіб від отримання одноразового грошової допомоги не було врегульовано на законодавчому рівні,

Разом з тим, Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо призначення і виплати одноразової грошової допомоги» 3515-IX, який підписаний Президентом України 09 грудня 2023 року,Закон України«Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» статтю 16-4доповнено пунктом2наступного змісту: «2. Одноразова грошова допомога не призначається особі, яка умисно позбавила життя чи вчинила замах на особу (осіб), яка (які) має (мають) відповідно до цього Закону право на призначення та отримання одноразової грошової допомоги, або притягалася до адміністративної чи кримінальної відповідальності за вчинення правопорушення щодо загиблої (померлої) особи, за рішенням суду, яке набрало законної сили.

У призначенні та виплаті одноразової грошової допомоги може бути відмовлено або її виплата припинена чи призупинена особі, щодо якої рішенням суду, яке набрало законної сили, встановлено факт ухиляння від виконання обов`язку щодо утримання загиблої (померлої) особи за її життя.

На переконання колегії суддів, в даному випадку, у зв`язку із встановленням судом апеляційної інстанції факту ухиляння відповідача від виконання своїх батьківських обов`язків відносно загиблого військовослужбовця ОСОБА_4 , права позивача, яка самостійно займалась вихованням та утриманням сина, мають бути захищенні шляхом усунення відповідача від права на отримання і виплату одноразової грошової допомоги.

При цьому колегія суддів вважає за необхідне зауважити, що посилання апелянта в апеляційній скарзі на «аналогію закону» правовідносин щодо отримання одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті) військовослужбовця під час виконання ним обов`язків військової служби з правовідносинами, які регламентуються Главою 8 ЦК України Загальні положення про спадкування, зокрема ст. 1224 ЦК України (усунення від права на спадкування), колегія суддів вважає хибним, з огляду на таке.

Відповідно до ст. 8 ЦК України, якщо цивільні відносини не врегульовані цим Кодексом, іншими актами цивільного законодавства або договором, вони регулюються тими правовими нормами цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, що регулюють подібні за змістом цивільні відносини (аналогія закону). У разі неможливості використати аналогію закону для регулювання цивільних відносин вони регулюються відповідно до загальних засад цивільного законодавства (аналогія права).

Згідно зі статтею 1216 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців). А до складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті (стаття 1218 ЦК України).

Оскільки право на отримання одноразової грошової допомоги у разі загибелі військовослужбовця належить не останньому, і вказане майнове право не входить до складу спадщини після загибелі військовослужбовця, а набувається у зв`язку з фактом його загибелі, приписи ЦК України щодо спадкування не застосовуються до регулювання спірних правовідносин між матір`ю та батьком загиблого.

Отже колегія суддів доходить висновку, що інститут усунення від права на спадкування, передбачений статтею 1224 ЦК України, не може бути застосований до правовідносин щодо усунення відповідача від права на отримання державної грошової допомоги, пов`язаної зі смертю військовослужбовця.

Враховуючи вищевикладене,апеляційна скарга ОСОБА_1 ,від іменіта вінтересах якоїдіє ОСОБА_3 , підлягає задоволенню, а рішенняЖовтневого районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 05 липня 2023 року скасуванню, з ухваленням нового рішення по справі про задоволення позовних вимог позивача.

Відповідно до ч.1 п.1,4ст. 376 ЦПК України,підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи; порушення норм матеріального та процесуального права.

З врахуванням наведеного рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню з ухваленням у справі нового рішення про відмову задоволенні позову з вищенаведених підстав.

Виходячи з наведеного, керуючись ст.ст.367,376,381,382,384 ЦПК України, апеляційний суд,

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 , від імені та в інтересах якої діє ОСОБА_3 , задовольнити.

Рішення Жовтневого районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 05 липня 2023 року скасувати та ухвалити нове про задоволення позовних вимог.

Усунути від права на отримання і виплату одноразової грошової допомоги родинам загиблих при виконанні обов`язків піж час проходження військової служби в східних регіонах України або участі в організації надання допомоги учасникам військових дій в східних регіонах України ОСОБА_2 , батька військовослужбовця ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який загинув ІНФОРМАЦІЯ_2 під час захисту Батьківщини, актовий запис № 2125.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, але може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного тексту постанови.

Повний текст постанови складено 16 січня 2024 року.

Головуючий:

Судді: