РІШЕННЯ

Іменем України

15 січня 2024 року

м. Київ

справа №990/84/23

адміністративне провадження № П/990/84/23

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача - Тацій Л.В.,

суддів: Єзерова А.А., Стрелець Т.Г., Шарапи В.М., Стеценка С.Г.,

за участю:

секретаря судового засідання - Маріної Ю.А.,

позивача ОСОБА_1

представника відповідача (в режимі відеоконференції) Нарольської Т.С.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження позовну заяву ОСОБА_1 до Вищої ради правосуддя про визнання протиправним і скасування рішення, зобов`язання вчинити дії,

ВСТАНОВИВ:

У травні 2023 року ОСОБА_1 (далі позивач, ОСОБА_1 ) звернувся до Верховного Суду як суду першої інстанції з позовом до Вищої ради правосуддя (далі відповідач, ВРП, Рада), в якому позивач просить:

визнати протиправним та скасувати рішення Вищої ради правосуддя від 18.04.2023 №365/0/15-23 «Про відмову у внесенні Президентові України подання про призначення ОСОБА_1 на посаду судді Васильківського міськрайонного суду Київської області»;

зобов`язати Вищу раду правосуддя розглянути рекомендацію Вищої кваліфікаційної комісії суддів України щодо призначення ОСОБА_1 на посаду судді Васильківського міськрайонного суду Київської області.

В обґрунтування позову ОСОБА_1 зазначив, що 18.04.2023 ВРП, повторно розглянувши рекомендацію ВККСУ, прийняла рішення №365/0/15-23, яким відмовила у внесенні Президентові України подання про призначення ОСОБА_1 на посаду судді Васильківського міськрайонного суду Київської області.

Це рішення позивач вважає протиправним та таким, що підлягає скасуванню, через те, що у ньому не викладені визначені законом підстави відмови у внесенні Президентові України подання про призначення судді на посаду та не наведені мотиви, з яких Вища рада правосуддя дійшла відповідних висновків.

Позивач зосередив увагу також на тому, що всі відомості, щодо яких двоє членів ВРП задавали питання, вже були предметом розгляду Вищої кваліфікаційної комісії суддів України (далі ВККС, Комісія), а ВРП не встановила, що ВККС не дала належної оцінки таким відомостям в межах процедури кваліфікаційного оцінювання відносно нього.

Ухвалою від 10.05.2023 Верховний Суд у складі судді Касаційного адміністративного суду постановив ухвалу про відкриття провадження у цій справі і вирішив розглядати цю справу за правилами спрощеного позовного провадження у судовому засіданні колегією суддів у складі п`яти суддів.

Відповідачу судом встановлений п`ятнадцятиденний строк з дня отримання копії цієї ухвали для подання відзиву на позовну заяву та доказів, які підтверджують обставини, на яких ґрунтуються заперечення відповідача.

18.05.2023 відповідач подав до Суду відзив на позовну заяву, відповідно до якого заперечує проти позову в повному обсязі.

Вказує, що оскаржуване рішення Вищої ради правосуддя прийнято повноважним складом Ради та підписано всіма членами ВРП, які брали участь в його ухваленні. За внесення рекомендації Президентові України подання про призначення ОСОБА_1 на посаду судді Васильківського міськрайонного суду Київської області проголосувало 13 членів, вважається що ВРП ухвалено рішення про відмову у внесенні Президентові України такого подання.

У відповіді на відзив позивач акцентує увагу Суду на тому, що відповідач визнав у відзиві на позовну заяву, що ВРП не виявила порушень у дотриманні порядку надання ВККС рекомендації для призначення його на посаду судді, а також ВРП не встановила відомостей, які ставлять під сумнів відповідність кандидата критерію доброчесності чи можуть негативно вплинути на довіру до судової влади у зв`язку з його призначенням на посаду судді, доповідач - член ВРП Попікова О.В. запропонувала Раді ухвалити рішення про внесення Президентові України подання про призначення ОСОБА_1 на посаду судді. Та обставина, що у голосуванні за таку пропозицію доповідача взяли участь 16 членів ВРП і за результатами голосування 13 членів проголосувало «за» та 3 члени - «проти», за відсутності підстав для прийняття оскаржуваного рішення, може свідчити про свавільність рішення, тобто ухвалення рішення за відсутності підстав для його прийняття.

Крім того, відповідач 14.09.2023 надав до Суду додаткові письмові пояснення, у яких ВРП зазначає, що наявність рішення ВККС, яким рекомендовано ВРП призначити кандидата на посаду судді не є безумовною підставою для внесення подання Президентові України. Повноваження ВРП стосовно оцінювання обставин, пов`язаних із кандидатом на посаду судді, та його особистих якостей є дискреційними та належать до її виключної компетенції. Рішення ВРП прийнято за наявності обґрунтованого сумніву щодо відповідності кандидата критерію доброчесності чи професійної етики або інших обставин, які можуть негативно вплинути на суспільну довіру до судової влади у зв`язку з таким призначенням.

Також відповідач у додаткових поясненнях звертає увагу Суду на те, що відомості відносно яких на засіданні ВРП позивачу ставились питання, не були предметом розгляду Комісії у розумінні пункту 1 частини четвертої статті 37 Закону № 1798-VIII.

Позивач також надав Суду додаткові письмові пояснення, у яких висловив незгоду з поясненнями відповідача, вказавши на те, що ВРП у рішенні не зазначає, що саме і як оцінено самою Радою та у чому полягає інша оцінка тих обставин і відомостей, які вже були досліджені та оцінені ВККС. Позивач також заперечує доводи, наведені у письмових поясненнях відповідача та підтверджені представником ВРП у судовому засіданні, про те, що член Ради Маселко Р.А. під час засідання неодноразово звертав увагу інших членів ВРП і позивача на те, що запитання, які він ставить і обставини, які досліджуються, не були предметом розгляду Комісії, деякі обставини виникли вже після 2019 року. Позивач наполягає на тому, що член Ради Маселко Р.А. під час засідання лише повідомив позивача про виникнення у нього низки запитань, які не були задані ОСОБА_1 під час даної співбесіди. Щодо питань, які стосуються майнового стану, то, як вказує позивач, член ВРП формулював їх (питання) на підставі наявних у суддівському досьє, сформованому ВККС, відповідно, тих документів, які були в наявності у Комісії під час проведення співбесіди.

Враховуючи викладене, позивач зазначив, що членом ВРП використано обставини і відомості, які вже були предметом розгляду та дослідження ВККС, проте член ВРП лише переформулював запитання Комісії, а не здійснив нове дослідження цих обставин чи нових обставин, що не були предметом оцінки ВККС відносно позивача.

Позивач наполягав на тому, що доказом спростування тверджень відповідача, про які він зазначив у додаткових поясненнях, є технічний запис засідання ВРП від 18.04.2023.

20.10.2023 від ВРП надійшло клопотання про відтворення в залі судового засідання звукозапису засідання Вищої ради правосуддя від 18.04.2023, на якому розглядалось питання щодо внесення Президентові України подання про призначення ОСОБА_1 на посаду судді Васильківського міськрайонного суду Київської області, починаючи з 13:55 до 1:01:55 години, з 1:11:09 і до 1:20:00 години.

15.01.2024 позивач подав відзив на клопотання ВРП про відтворення запису засідання Ради, у якому ОСОБА_1 заперечує проти його задоволення, вказуючи на порушення відповідачем порядку подачі доказів, передбаченого частинами третьою та восьмою статті 79 КАС України. Крім того, позивач зазначив, що предметом доказування у справі є відсутність в тексті оскаржуваного рішення відповідача належних мотивів його прийняття, які зафіксовані в тексті самого оскаржуваного рішення, а отже, на переконання позивача, звукозапис засідання ВРП у межах спірних правовідносин, не є належним доказом.

В судовому засіданні, призначеному на 15.01.2024, Суд поставив на обговорення клопотання відповідача та необхідність відтворення в судовому засіданні звукозапису засідання ВРП від 18.04.2023 в частині розгляду питання щодо внесення Президентові України подання про призначення ОСОБА_1 на посаду судді Васильківського міськрайонного суду Київської області.

Представник відповідача підтримала зазначене клопотання. Зазначила, що вказаний технічний запис підтверджує обставини, на які посилалась ВРП у своєму відзиві та додаткових поясненнях на позов ОСОБА_1 , а тому, на думку Ради, цей доказ повинен бути досліджений колегією суддів у судовому засіданні.

Водночас, представник відповідача не заперечувала обізнаності у тому, що відповідно до частини третьої статті 79 КАС України відповідач повинен подати суду докази разом із поданням відзиву. Причини неподання звукозапису засідання Ради у встановлений законом строк, представник відповідача пояснила тим, що звукозапис наданий після пояснень позивача в судовому засіданні. Обґрунтувань неможливості подання доказів у вказаний строк з причин, що не залежали від неї, заперечень проти того, що звукозапис створений ВРП та був в розпорядженні Ради, представник відповідача Суду не навела.

Колегія суддів, заслухавши в судовому засіданні думку учасників справи щодо клопотання про відтворення звукозапису засідання ВРП, дійшла висновку про те, що вказаний доказ суб`єктом владних повноважень, рішення якого оскаржується у справі, поданий без дотримання порядку та строків, передбачених статтею 79 КАС України, без обґрунтування причин пропуску строку, тому у відповідності до частини восьмої статті 79 КАС України, до розгляду судом не приймаються, у зв`язку з чим у задоволенні клопотання про відтворення звукозапису відмовлено.

Відповідно до абзаців 1-2 частини другої статті 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. Суб`єкт владних повноважень повинен подати суду всі наявні у нього документи та матеріали, які можуть бути використані як докази у справі.

Отже, в силу приписів частини другої статті 77 КАС України, подання доказів на підтвердження правомірності оскаржуваного рішення в адміністративному процесі є не правом, а обов`язком суб`єкта владних повноважень, рішення якого оскаржується, тому прийняття судом доказів, поданих відповідачем з порушенням процесуальних строків, без наявності обґрунтованих причин подання доказів разом із відзивом на позов, не відповідає принципу рівності усіх учасників судового процесу перед законом і судом.

Перевіривши матеріали справи, усебічно й повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, що мають значення для розгляду справи та вирішення спору по суті, колегія суддів встановила таке.

Указом Президента України від 12.03.2012 № 193/2012 ОСОБА_1 призначено на посаду судді Васильківського міськрайонного суду Київської області строком на п`ять років.

Повноваження судді ОСОБА_1. припинилися у березні 2017 року у зв`язку із закінченням строку, на який його було призначено.

09.06.2016 ОСОБА_1 звернувся до Вищої кваліфікаційної комісії суддів України із заявою про рекомендування його для обрання на посаду судді Васильківського міськрайонного суду Київської області безстроково.

Рішенням Комісії від 20.10.2017 №106/зп-17 призначено кваліфікаційне оцінювання 999 суддів місцевих та апеляційних судів на відповідність займаній посаді, зокрема судді Васильківського міськрайонного суду Київської області ОСОБА_1 .

Рішенням ВККС від 27.04.2018 № 610/ко-18, прийнятим у складі колегії: Макарчук М.А. , Василенко А.В. , Весельська Т.Ф., Прилипко С.М. , суддю Васильківського міськрайонного суду Київської області ОСОБА_1 визнано таким, що відповідає займаній посаді.

ВККС рішенням від 05.06.2018 № 200/дс-18 рекомендувала ОСОБА_1 для призначення на посаду судді Васильківського міськрайонного суду Київської області (далі - рішення/рекомендація Комісії).

04.04.2019 ВРП, розглянувши рекомендацію ВККС, матеріали щодо призначення ОСОБА_1 на посаду судді Васильківського міськрайонного суду Київської області та висновок члена ВРП, прийняла рішення № 1045/0/15-19 «Про відмову у внесенні Президентові України подання про призначення ОСОБА_1 на посаду судді Васильківського міськрайонного суду Київської області.

ОСОБА_1 оскаржив рішення ВРП від 04.04.2019 до суду.

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду рішенням від 13.07.2022 позов у справі № 9901/230/19 задовольнив частково: визнав протиправним і скасував рішення ВРП від 04.04.2019 № 1045/0/15-19 «Про відмову у внесенні Президентові України подання про призначення ОСОБА_1 на посаду судді Васильківського міськрайонного суду Київської області» та зобов`язав Вищу раду правосуддя повторно розглянути рекомендацію Комісії щодо призначення ОСОБА_1 на посаду судді Васильківського міськрайонного суду Київської області.

Судове рішення мотивовано тим, що погашення дисциплінарного стягнення, у тому числі й у зв`язку із закінченням строку притягнення до відповідальності, унеможливлює врахування дисциплінарним органом обставин попереднього провадження для притягнення судді до відповідальності в новому дисциплінарному провадженні.

Суд надав оцінку тому, що критерії вимірювання відповідачем доброчесності позивача ґрунтуються лише на висновках дисциплінарного органу, сумнів ВРП щодо недоброчесності позивача є недоведеним.

Верховний Суд також дійшов висновку, що оскаржуване рішення не відповідає вимогам, визначеним частиною другою статті 2 КАС України, оскільки ВРП не навела переконливих доказів того, що позивач допускав будь-яку неналежну поведінку як у професійній діяльності, так і в особистому житті, яка може поставити під сумнів відповідність кандидата критерію доброчесності, що негативно вплине на суспільну довіру до судової влади у зв`язку з таким призначенням.

Постановою Великої Палати Верховного Суду від 29.09.2022 рішення Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 13.07.2022 змінено шляхом виключення з його мотивувальної частини посилання на порушення ВРП пункту 7 частини другої статті 2 КАС України як на підставу для задоволення позовних вимог ОСОБА_1 . В іншій частині рішення Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 13.07.2022 залишено без змін.

Копія постанови Великої Палати Верховного Суду надійшла на адресу ВРП 26.10.2022.

На підставі протоколу автоматизованого розподілу справи між членами Вищої ради правосуддя від 24.01.2023 рекомендацію Комісії щодо призначення ОСОБА_1 на посаду судді Васильківського міськрайонного суду Київської області передано члену ВРП Попіковій О.В. для здійснення попереднього розгляду.

Обсяг повноважень Вищої ради правосуддя врегульований Конституцією України та Законом України «Про Вищу раду правосуддя» (далі - Закон №1798-VIII).

Так, відповідно пункту 1 частини першої статті 131 Конституції України та пункту 1 частини першої статті 3 Закону №1798-VIII Рада, зокрема, вносить подання про призначення судді на посаду.

02.06.2016 прийнятий Закон України «Про внесення змін до Конституції України (щодо правосуддя)» (набрав чинності 30.09.2016), яким зокрема внесені зміни до статті 126 Конституції України та виключено положення про строковість перебування на посаді судді, призначеного на посаду вперше.

Згідно з підпунктами 2, 4 пункту 16-1 розділу XV «Перехідні положення» Конституції України з дня набрання чинності Законом України «Про внесення змін до Конституції України (щодо правосуддя)» повноваження суддів, призначених на посаду строком на п`ять років, припиняються із закінченням строку, на який їх було призначено. Такі судді можуть бути призначені на посаду судді в порядку, визначеному законом.

Відповідність займаній посаді судді, якого призначено на посаду строком на п`ять років або обрано суддею безстроково до набрання чинності Законом України «Про внесення змін до Конституції України (щодо правосуддя)», має бути оцінена в порядку, визначеному законом.

Як було зазначено вище, ОСОБА_1 призначений на посаду судді вперше Указом Президента України від 12.03.2012 № 193/2012, тобто до внесення змін до Конституції України в 2016 році, строком на п`ять років.

Отже, після закінчення повноважень, ОСОБА_1 міг бути призначений на посаду судді в порядку, визначеному законом та за результатами оцінки його відповідності займаній посаді.

Пунктом 20 розділу XII «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про судоустрій і статус суддів» передбачено, що відповідність займаній посаді судді, якого призначено на посаду строком на п`ять років або обрано суддею безстроково до набрання чинності Законом України «Про внесення змін до Конституції України (щодо правосуддя)», оцінюється колегіями Вищої кваліфікаційної комісії суддів України в порядку, визначеному цим Законом.

Відповідно до абзацу шостого пункту 13 розділу III «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про Вищу раду правосуддя» за результатами кваліфікаційного оцінювання суддя, призначений на посаду строком на п`ять років до набрання чинності Законом України «Про внесення змін до Конституції України (щодо правосуддя)», повноваження якого припинилися із закінченням строку, на який його було призначено, може бути призначений на посаду за поданням Вищої ради правосуддя за умови підтвердження відповідності цій посаді згідно з підпунктами 2 та 4 пункту 16-1 розділу XV «Перехідні положення» Конституції України.

Частиною другою статті 36 Закону № 1798-VIII встановлено, що Вища рада правосуддя ухвалює рішення щодо внесення Президентові України подання про призначення судді на посаду за результатами розгляду рекомендації Вищої кваліфікаційної комісії суддів України, до якої обов`язково додається особова справа (досьє) кандидата на посаду судді.

За результатами попереднього розгляду доповідач складає висновок щодо можливості призначення судді на посаду та виносить такий висновок на розгляд ВРП.

Судом встановлено, що ВККС рішенням від 05.06.2018 № 200/дс-18 рекомендувала ОСОБА_1 для призначення на посаду судді Васильківського міськрайонного суду Київської області.

Рекомендація первинно розглянута на засіданні ВРП 04.04.2019 та Радою прийнято рішення № 1045/0/15-19 "Про відмову у внесенні Президентові України подання про призначення ОСОБА_1 на посаду судді Васильківського міськрайонного суду Київської області.

Таке рішення ВРП скасовано судом.

При повторному розгляді рекомендації Кваліфікаційної комісії (на виконання рішення суду), в межах попереднього розгляду, доповідач направила до ВККС лист від 31.01.2023 за №489/0/9-23, яким просила Комісію надіслати суддівське досьє судді Васильківського міськрайонного суду Київської області ОСОБА_1 .

Згідно супровідного листа ВККС від 09.02.2023 за №21-203/23, Комісія надіслала на запит Ради електронну копію суддівського досьє.

Крім того, з огляду на тривалий проміжок часу між датою припинення повноважень судді ОСОБА_1 та датою розгляду Радою рекомендації Комісії про його призначення на посаду судді, доповідач-член ВРП Попікова О.В. надіслала відповідні запити до органів державної влади: до Головного управління з протидії системним загрозам управлінню державою Департаменту захисту національної державності Служби безпеки України, до Департаменту проведення спеціальних перевірок та моніторингу способу життя Національного агентства з питань запобігання корупції; до Департаменту інформаційно-аналітичної підтримки Національної поліції України.

Від цих державних органів до ВРП надійшли відповіді щодо запитуваної інформації.

Як слідує з матеріалів справи, під час попереднього розгляду рекомендації ВККС доповідачем досліджені матеріали досьє, відповіді державних органів надані на її запити.

За результатами попереднього розгляду рекомендації, доповідачем-членом ВРП Попіковою О.В. складений висновок від 06.04.2023, у якому відображено, що перевіркою матеріалів про призначення ОСОБА_1 на посаду судді Васильківського міськрайонного суду Київської області не виявлено порушень у дотриманні порядку надання Комісією рекомендації для призначення його на посаду судді. Не виявлено також відомостей, які б свідчили про невідповідність кандидата критерію доброчесності чи професійної етики, які не були предметом розгляду Комісії чи яким Комісія не надала належної оцінки.

У вказаному висновку також відображені результати дослідження статистичних показників при здійсненні ОСОБА_1 правосуддя у період з 2012 по 2017 рік, критерії його компетенції.

Судом встановлено, що при попередньому розгляді рекомендації доповідачем досліджені та враховані також висновки Верховного Суду у справі № 9901/230/19, де судовим рішенням, яке набрало законної сили, визнано протиправним та скасовано рішення Вищої ради правосуддя від 04.04.2019 № 1045/0/15-19 «Про відмову у внесенні Президентові України подання про призначення ОСОБА_1 на посаду судді Васильківського міськрайонного суду Київської області».

Так, суд першої інстанції, з висновками якого погодилась Велика Палата Верховного Суду, у справі № 9901/230/19, задовольняючи частково позовні вимоги ОСОБА_1 , виходив з того, що ВРП не може використовувати обставини порушення суддею норм процесуального права при здійсненні правосуддя як підставу для дисциплінарної відповідальності чи для ухвалення рішення з негативними наслідками для особи, оскільки відповідно до абзацу другого частини першої статті 49 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» суддю не може бути притягнуто до відповідальності за ухвалене ним судове рішення, за винятком вчинення злочину або дисциплінарного проступку.

При цьому, при розгляді справи № 9901/230/19 встановлено, що рішення Васильківського міськрайонного суду Київської області від 02.06.2015 у справі № 362/2366/15-ц (постановлене ОСОБА_1 ) було предметом перегляду Апеляційного суду Київської області, який ухвалою від 11.11.2015 закрив апеляційне провадження у справі за апеляційною скаргою ОСОБА_7 . У вказаному рішенні констатовано, що ОСОБА_7 не відноситься до кола осіб, які мають право апеляційного оскарження у даній справі, оскільки суд першої інстанції не вирішував питання про його права і обов`язки.

Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 04.12.2015 у справі № 362/2366/15-ц відмовлено представнику ОСОБА_7 -Фельтіну Л.М. у відкритті касаційного провадження у справі за позовом ОСОБА_8 до ОСОБА_9 про розірвання шлюбу та поділ спільного сумісного майна подружжя, за касаційною скаргою на рішення Васильківського міськрайонного суду Київської області від 02.06.2015 та ухвалу Апеляційного суду Київської області від 11.11.2015.

Саме за скаргою ОСОБА_7 було відкрито дисциплінарне провадження відносно судді ОСОБА_1 , існування якого слугувало підставою для прийняття первинного рішення ВРП від 04.04.2019, яким відмовлено у внесенні подання про призначення позивача на посаду судді.

Доповідачем встановлено, що після ухвалення рішення ВРП від 04.04.2019 ОСОБА_1 звертався до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом про встановлення відсутності компетенції (повноважень) Голови (або іншого керівника) Васильківського міськрайонного суду Київської області видавати наказ про припинення трудових відносин з суддею Васильківського міськрайонного суду Київської області ОСОБА_1 за відсутності колективного рішення зборів суддів Васильківського міськрайонного суду Київської області щодо припинення трудових відносин з суддею Васильківського міськрайонного суду Київської області ОСОБА_1 .

Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва у справі № 640/12632/19 у задоволенні позову відмовлено.

Наказом Голови Васильківського міськрайонного суду Київської області від 18.10.2021 №01-к «Про припинення трудових відносин ОСОБА_1 з Васильківським міськрайонним судом Київської області» позивача відраховано зі штату суддів суду.

Також доповідачем відображено у висновку, що згідно з відомостями Єдиного реєстру адвокатів України 18.01.2022 ОСОБА_1 отримав свідоцтво про право на зайняття адвокатською діяльністю, а 16.01.2023 право на зайняття адвокатською діяльністю зупинене за його заявою.

З урахуванням всіх досліджених документів, доповідач дійшла висновку, що під час попереднього розгляду рекомендації не встановлено обставин, які можуть вплинути на суспільну довіру до судової влади у зв`язку з призначенням ОСОБА_1 на посаду судді. Таким чином, кандидатура ОСОБА_1 відповідає вимогам статті 127 Конституції України та статті 69 Закону України «Про судоустрій і статус суддів». З огляду на викладене, у висновку висловлена пропозиція доповідача про внесення Президентові України подання про призначення ОСОБА_1 на посаду судді Васильківського міськрайонного суду Київської області.

Відповідно до частин 4 та 5 статті 36 Закону № 1798-VIII на засіданні Вищої ради правосуддя кандидатура на посаду судді розглядається після доповіді члена Вищої ради правосуддя, який визначений доповідачем у цій справі. Кандидат на посаду судді, стосовно якого розглядається питання щодо внесення подання про призначення судді на посаду, запрошується на засідання Вищої ради правосуддя у порядку, визначеному цим Законом. Неявка кандидата на посаду судді на засідання незалежно від причин не перешкоджає розгляду питання за його відсутності.

Після складання висновку від 06.04.2023, доповідачем призначено засідання ВРП, до якого включено питання щодо внесення Президенту України подання про призначення суддів на посади місцевих загальних судів, в тому числі ОСОБА_1 , про що повідомлено останнього листом від 07.04.2023 за № 2615/0/9-23 та шляхом розміщення відповідного повідомлення на веб-сайті.

Того ж дня позивач звернувся до ВРП із заявою про ознайомлення з матеріалами щодо внесення подання, з якими ОСОБА_1 ознайомився 13.04.2023, про що свідчить його підпис на цій заяві.

Після ознайомлення, 13.04.2023 ОСОБА_1 подав до ВРП письмові пояснення відносно відомостей, наданих Департаментом аналітичної підтримки Національної поліції України про наявність в інформаційній підсистемі «Адмінпрактика» відомостей про складання відносно нього 25.10.2018 адміністративного протоколу за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого частиною 1 статті 122 КУпАП та накладення штрафу в розмірі 255 грн., в яких повідомив, що постановою Печерського районного суду м. Києва від 27.02.2020 у справі № 757/54414/18-а цю постанову про адміністративне правопорушення визнано протиправною і скасовано. Рішення Печерського районного суду м. Києва від 27.02.2020 у справі № 757/54414/18-а набрало законної сили.

За змістом статті 37 Закону № 1798-VIII рішення щодо кандидата на посаду судді ухвалюється на засіданні ВРП.

Засідання ВРП у пленарному складі, на якому розглядається питання щодо внесення подання про призначення судді на посаду, є повноважним, якщо в ньому бере участь не менше чотирнадцяти членів ВРП.

Судом встановлено, підтверджується витягом з протоколу № 32, що засідання ВРП відбулось 18.04.2023, на засіданні були присутні голова ВРП - Усик Г.І. та 15 членів ВРП. Розгляд питання щодо внесення подання Президентові України про призначення ОСОБА_1 відбувся у присутності кандидата.

Після доповіді матеріалів доповідачем під час засідання Ради члени ВРП Попікова О.В. , Маселко Р.А. та Кандзюба О.В. ставили запитання ОСОБА_1 : коли саме його було звільнено зі штату суду; що оскаржувалось в адміністративному суді; яким чином відбувались трудові чи інші відносини у суді після прийнятого ВРП рішення про відмову у внесенні подання Президентові України про призначення ОСОБА_1 на посаду судді; у який період здійснювалось стажування щодо адвокатської діяльності; як суд мав би вчинити у разі відмови у призначенні його на посаду судді; чи підтверджує свої пояснення, надані під час кваліфікаційного оцінювання; скільки в середньому витрачалося ним коштів на побутові потреби у процентному співвідношенні; яким чином може підтвердити наявність спадкового майна, розташованого на території Автономної Республіки Крим; яке саме спадкове майно і де воно знаходиться; де проживає мати; чи спілкується зі своєю матір`ю і якщо ні, то з якого часу; чи може надати документи на підтвердження наявності спадкового майна; які джерела походження позики у значному розмірі, наданої родичами; яким чином ОСОБА_1 матір передавала позику; чи повернув кошти, які надавали йому мати і брат; чи самостійно з`являвся до СБУ; яке навантаження наразі у суді; чи залишилось бажання бути суддею.

Судом встановлено, що після заслуховування пояснень ОСОБА_1 , зазначивши про відсутність отриманих у встановленому законом порядку відомостей, які ставлять під сумнів відповідність кандидата критерію доброчесності чи можуть негативно вплинути на довіру до судової влади у зв`язку з його призначенням на посаду судді, доповідач - член ВРП Попікова О.В. запропонувала Раді ухвалити рішення про внесення Президентові України подання про призначення ОСОБА_1 на посаду судді Васильківського міськрайонного суду Київської області.

У голосуванні за пропозицію доповідача - члена Вищої ради правосуддя Попікової О.В. взяли участь 16 членів Вищої ради правосуддя. За результатами голосування 13 членів проголосувало «за» та 3 члени - «проти».

Як пояснила в судовому засіданні представник відповідача, передбаченою законом підставою для прийняття рішення про відмову у внесенні Президентові України подання про призначення позивача на посаду судді, є набрання менше 14 голосів членів ВРП за внесення такого подання.

Надаючи оцінку рішенню ВРП, колегія суддів виходить з наступного.

Відповідно до абзацу 1 частини четвертої статті 37 Закону України «Про вищу раду правосуддя» якщо за рішення щодо внесення Президентові України подання про призначення судді на посаду проголосувало менше чотирнадцяти членів Вищої ради правосуддя, вважається, що Вищою радою правосуддя ухвалено рішення про відмову у внесенні Президентові України подання про призначення судді на посаду.

Згідно абзацу 2 частини четвертої статті 37 Закону України «Про вищу раду правосуддя» Вища рада правосуддя може ухвалити рішення про відмову у внесенні Президентові України подання про призначення судді на посаду відповідно до пункту 1 частини дев`ятнадцятої статті 79 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" тільки на підставі обґрунтованих відомостей, які були отримані Вищою радою правосуддя в передбаченому законом порядку, якщо:

1) такі відомості не були предметом розгляду Вищої кваліфікаційної комісії суддів України;

2) Вища кваліфікаційна комісія суддів України не дала належної оцінки таким відомостям в межах процедури кваліфікаційного оцінювання щодо відповідного кандидата.

За правилами частини дев`ятнадцятої статті 79 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» ВРП може відмовити у внесенні Президентові України подання про призначення судді на посаду виключно з таких підстав:

1) наявність обґрунтованого сумніву щодо відповідності кандидата критерію доброчесності чи професійної етики або інших обставин, які можуть негативно вплинути на суспільну довіру до судової влади у зв`язку з таким призначенням;

2) порушення визначеного законом порядку призначення на посаду судді.

Підстави, зазначені у пункті 1 цієї частини, ВРП визначає, керуючись власною оцінкою обставин, пов`язаних із кандидатом на посаду судді, та його особистих якостей.

Отже, положення статті 37 Закону України «Про вищу раду правосуддя» передбачають критерії відомостей, які підлягають перевірці, а стаття 79 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» - виключні підстави для відмови у внесенні Президентові України подання про призначення судді на посаду.

Згідно з частинами двадцятою та двадцять першою статті 79 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» у разі відмови у внесенні Президентові України подання про призначення судді на посаду ВРП ухвалює вмотивоване рішення, яке може бути оскаржено до Верховного Суду у порядку, встановленому процесуальним законом.

Рішення ВРП про відмову у внесенні Президентові України подання про призначення судді на посаду може бути оскаржене та скасоване виключно з таких підстав:

1) склад ВРП, який ухвалив відповідне рішення, не мав повноважень його ухвалювати;

2) рішення не підписано членом ВРП, який брав участь у його ухваленні;

3) рішення не містить посилання на визначені законом підстави відмови у внесенні Президентові України подання про призначення судді на посаду або мотивів, з яких ВРП прийшла до відповідних висновків.

Судовим розглядом встановлена відсутність підстав для скасування рішення ВРП від 18.04.2023 № 365/0/15-23, передбачених пунктами 1, 2 частин 21 статті 79 Закону України «Про судоустрій і статус суддів». Відсутність таких підстав не оспорюється й позивачем. Зокрема, оскаржуване рішення ухвалено повноваженим складом ВРП, підписано всіма її членами, які були присутні на засіданні, а ОСОБА_1 був належним чином повідомлений про засідання, розгляд подання відбувся за його присутності.

Крім того, з матеріалів справи встановлено, що питань до позивача стосовно порушення визначеного законом порядку призначення його на посаду судді не виникало, не відображено у рішенні ВРП, що не заперечувалось також представником відповідача у судовому засіданні.

Водночас, в аспекті визначених законодавцем підстав оскарження рішення ВРП, Суд зазначає, що у рішенні відповідача від 18.04.2023 відсутнє посилання на визначені законом (частина 19 статті 79 Закону України «Про судоустрій і статус суддів») підстави відмови у внесенні Президентові України подання про призначення судді на посаду або мотивів, з яких ВРП дійшла до відповідних висновків.

Так, з приводу встановлення ВРП наявності обґрунтованого сумніву щодо відповідності кандидата критерію доброчесності чи професійної етики або інших обставин, які можуть негативно вплинути на суспільну довіру до судової влади у зв`язку з таким призначенням, колегія суддів враховує таке.

Як було зазначено вище, у абзаці 4 частини 19 статті 79 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» передбачено, що підстави, зазначені у пункті 1 цієї частини, ВРП визначає, керуючись власною оцінкою обставин, пов`язаних із кандидатом на посаду судді, та його особистих якостей.

З огляду на викладене, а також виходячи з положень частини 4 статті 37 Закону України «Про Вищу раду правосуддя», кожен член ВРП, який бере участь у вирішенні питання щодо внесення Президентові України подання про призначення судді на посаду, перевіряє обставини щодо відповідності кандидата критерію доброчесності чи професійної етики або інших обставин, які можуть негативно вплинути на суспільну довіру до судової влади, на підставі обґрунтованих відомостей, отриманих в передбаченому законом порядку та керуючись власною оцінкою.

Наслідком розгляду питання щодо внесення Президентові України подання про призначення судді на посаду є рішення ВРП про внесення або про відмову у внесенні подання. Рішення приймається шляхом голосування та вважається ухваленим, якщо за нього проголосувало не менше чотирнадцяти членів Вищої ради правосуддя.

Якщо за рішення щодо внесення Президентові України подання про призначення судді на посаду проголосувало менше чотирнадцяти членів Вищої ради правосуддя, вважається, що Вищою радою правосуддя ухвалено рішення про відмову у внесенні Президентові України подання про призначення судді на посаду.

В судовому засіданні представник відповідача пояснила, що мотивами прийняття Спірного рішення ВРП є відсутність 14 голосів членів ВРП за внесення Президентові України подання про призначення ОСОБА_1 на посаду судді. Фактичні ж обставини, що слугували підставою для голосування, у даному випадку трьох членів Ради проти, відображені у рішенні у формі питань, поставлених кандидату під час засідання. Тобто саме зміст питань, на переконання відповідача, висвітлює мотиви такого голосування, а отже і прийняття рішення.

Колегія суддів звертає увагу на те, що кількість голосів, так само і факт набрання необхідного мінімуму (14) голосів членів ВРП за внесення подання, не є самостійними мотивом чи підставою прийняття рішення, а є наслідком голосування за результатами оцінки за власним переконанням кожного члена ВРП, встановлених на підставі належних та допустимих доказів обставин, які підлягають перевірці у межах розгляду питання про внесення подання.

Отже, судовій оцінці рішення ВРП підлягає, зокрема, за критеріями наявності посилання, як на визначені законом підстави відмови у внесенні Президентові України подання про призначення судді на посаду, так і мотивів, з яких ВРП прийшла до відповідних висновків.

Посилання на підстави та мотиви у рішенні мають бути викладені у такий спосіб, який дає можливість об`єктивно вивчити фактичні обставини, які слугували підставою для негативної чи позитивної оцінки відомостей, перевірених членами ВРП відносно кандидата.

Не можна вважати відображення у рішенні запитань формою мотивації такого рішення, через те, що поставлені питання не висвітлюють сформовані висновки за наданими на них відповідями у сукупності із наявними та дослідженими під час засідання документами.

Тобто негативне рішення ВРП має містити саме висновки про обставини, що свідчать про наявність обґрунтованого сумніву щодо відповідності кандидата критерію доброчесності чи професійної етики або інших обставин, які можуть негативно вплинути на суспільну довіру до судової влади у зв`язку з таким призначенням, сформовані членами Ради, на підставі досліджених з дотриманням вимог абзацу 2 частини четвертої статті 37 Закону України «Про Вищу раду правосуддя», відомостей відносно кандидата.

В іншому випадку юрисдикція суду при вирішенні справи, де предметом оскарження є рішення ВРП, обмежується лише з`ясуванням наявності визначених Законом України «Про судоустрій і статус суддів» формальних підстав, для скасування такого рішення. Оцінка Верховним Судом мотивів та обґрунтованості оскаржуваного рішення ВРП не є втручанням у її дискреційні повноваження.

Як було зазначено вище, у судовому засіданні представник відповідача на запитання, які саме фактичні обставини слугували підставою для прийняття рішення та як ці факти були оцінені, надала відповідь з посиланням на положення статті 37 Закону України «Про Вищу раду правосуддя», відповідно до якої якщо за рішення щодо внесення Президентові України подання про призначення судді на посаду проголосувало менше чотирнадцяти членів Вищої ради правосуддя, вважається, що Вищою радою правосуддя ухвалено рішення про відмову у внесенні Президентові України подання про призначення судді на посаду.

Понад це, відсутність мотивування та фактичних підстав прийняття рішення, обмеження лише загальним викладом всіх досліджених обставин, без зазначення висновків по цих обставинах, та результати голосування в числовому значенні, позбавляють кандидата на посаду судді права бути обізнаним, за якими саме критеріями відносно нього прийнято рішення. Більше того, відсутність у рішенні фактичних підстав його прийняття позбавляє особу, відносно якої прийнято таке рішення, доступу до ефективного захисту своїх прав.

Вирішуючи цю справу, колегія суддів акцентує увагу на тому, що суд не надає оцінку обставинам, які досліджувались ВРП при прийнятті рішення, але щодо яких Радою не зроблені та не відображені висновки. Підставою для скасування рішення Ради є саме відсутність у рішенні посилання на визначені законом підстави відмови у внесенні Президентові України подання про призначення судді на посаду та мотивів, з яких ВРП прийшла до відповідних висновків.

Як слідує з оскаржуваного рішення та зазначено вище, члени ВРП на засіданні додатково, крім встановлених під час попереднього розгляду рекомендації доповідачем, з`ясовували такі питання.

Доповідач Попікова О.В. уточнила у ОСОБА_1 обставини оскарження ним компетенції голови суду щодо відрахування зі штату після прийняття рішення ВРП від 04.04.2019. Ще раз повідомив, що після ухвалення рішення у цій справі, 18.10.2021 голова суду видав наказ про його відрахування.

Крім цього, позивач під час засідання надавав пояснення, що звертався до суду з позовами про відсутність у голови суду компетенції приймати рішення про його звільнення. У цій же справі подавав заяву про вжиття заходів забезпечення позову. У іншій справі ОСОБА_1 оскаржував рішення про припинення трудових відносин. Загалом, в цій частині позивач під час засідання ВРП визнав, що, вивчивши обґрунтування, викладені у судових рішеннях за його позовами, а також враховуючи наступні зміни у законодавстві, ОСОБА_1 визнає, що голова суду, припиняючи трудові відносини та відраховуючи його зі штату, діяв правомірно.

Також позивач надав пояснення стосовно проходження стажування у адвоката та зайняття адвокатською діяльністю, зауваживши, що в 2019 році звернувся до Ради адвокатів міста Києва із заявою про допуск до складання кваліфікаційного іспиту та у подальшому успішно склав такий іспит. У зв`язку із цим 14.03.2021 Рада адвокатів міста Києва ухвалила рішення про направлення його на стажування. У зв`язку з набранням чинності змін до Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» в частині заборони отримання суддею свідоцтва про право на зайняття адвокатською діяльністю. У зв`язку з цим він звернувся до Ради адвокатів міста Києва із заявою про зупинення стажування. Процедуру стажування відновлено після відрахування позивача зі штату суду. У 2022 році ОСОБА_1 склав присягу адвоката України та розпочав адвокатську діяльність.

Крім того, як слідує з матеріалів справи, на стадії попереднього розгляду рекомендації, до ВРП надійшла скарга ОСОБА_12 відносно судді Васильківського міськрайонного суду Київської області ОСОБА_1 , у якій скаржник повідомляє ВРП про отримання позивачем 18.01.2022 свідоцтва про право на зайняття адвокатською діяльністю, здійснення ним адвокатської діяльності.

Також у цій скарзі йдеться про те, що ОСОБА_1 в 2014 році неодноразово відвідував Автономну Республіку Крим, що, на переконання заявника, підтверджується обставинами, встановленими у рішенні Печерського районного суду м. Києва від 08.08.2016 у справі №757/36885/16-ц за заявою ОСОБА_1 про встановлення факту смерті його батька-громадянина ОСОБА_14 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Феодосія Автономної Республіки Крим, громадянина України, померлого ІНФОРМАЦІЯ_2 у м. Ялта Автономної Республіки Крим. У цьому рішенні встановлено також, що після смерті ОСОБА_14 відкрилась спадщина щодо майна померлого.

Крім того, у скарзі ОСОБА_12 вказав, що ОСОБА_1 згідно рішення 20-ї сесії 24 скликання Ялтинської міської ради від 07.06.2004 № 230 отримав земельну ділянку.

Мати ОСОБА_1 залишилась проживати у місті Ялта, перераховує кошти на рахунки сина та його сім`ї. ОСОБА_1 у деклараціях самостійно зазначив, що отримав кошти у борг від своєї матері. Як вказав скаржник, скоріше за все це була «заздалегідь продумана корупційна схема», на ці кошти ОСОБА_1 придбав «елітний будинок в елітному житловому містечку…».

Як пояснив позивач у судовому засіданні, питання, які йому ставили члени ВРП під час засідання, були дотичними до тих обставин, що наведені ОСОБА_12 у скарзі.

Представник відповідача в судовому засіданні пояснила, що звернення ОСОБА_12 не розглядалось ВРП як скарга, а відповідь останньому була надана в порядку Закону України «Про звернення громадян».

Поряд із цим представник відповідача підтвердила, що члени ВРП під час засідання поставили кандидату запитання з приводу майнового стану, джерел походження коштів, за які 14.11.2013 придбано квартиру в місті Києві; укладення договору позики від 07.12.2015 з матір`ю на суму 5 млн. грн.; джерела походження коштів, що були предметом договору позики; отримання у 2018 році його дружиною позики від брата ОСОБА_1 , джерела походження та декларування цих коштів.

Відповідаючи на запитання, ОСОБА_1 , зокрема, пояснив, що 14.11.2013 придбав квартиру в місті Києві за кошти, отримані від продажу іншої квартири в місті Києві та частки в компанії, а також за рахунок відповідних заощаджень.

З приводу позик, отриманих від матері та брата, вказав, що в 2015 році помер його батько, а в 2016 році - його бабуся, у зв`язку із чим відкрилася спадщина. До спадкового майна входить значна кількість нерухомого майна, розташованого у місті Ялті на тимчасово окупованій території Автономної Республіки Крим. Він є єдиним спадкоємцем своїх батька та бабусі, у зв`язку із чим в державній нотаріальній конторі в місті Києві відкриті відповідні спадкові справи. Однак реалізувати повного мірою своє право на спадщину не може у зв`язку з тимчасовою окупацією Автономної Республіки Крим.

ОСОБА_1 пояснив, що його мати та брат запропонували надати йому позики, які він зможе повернути в майбутньому, після набуття права власності на спадкове майно та його реалізації. З приводу джерел походження коштів, отриманих як позики, ОСОБА_1 вказав, що його мама та брат займаються підприємницькою діяльністю.

Водночас ОСОБА_1 зауважив, що зазначені обставини мали місце до проходження ним кваліфікаційного оцінювання та були предметом розгляду Комісії, відповідні документи подавалися ним до Комісії та були долучені до матеріалів суддівського досьє.

Також ОСОБА_1 пояснив, що з 2019 року не спілкується з матір`ю.

Щодо майна, яке залишилось йому у спадок пояснив, що відомості про це майно частково мають міститись у реєстрах, щодо незавершеного будівництва - в реєстрах інформація відсутні. Відносно будівництва будинку пояснив, що ним після отримання позики придбана земельна ділянка, на якій містились паркан та початково були проведені земляні роботи. Щодо декларування незавершеного будівництва у НАЗК питань до нього не виникало.

Під час засідання позивач неодноразово акцентував увагу на тому, що ці питання були предметом дослідження під час проходження ним кваліфікаційного оцінювання.

Водночас член ВРП наполягав на тому, що задає ті питання, які не були предметом дослідження ВККС.

Проте, як зазначено вище, суд не може надавати оцінку обставинам, які досліджувались ВРП при прийнятті рішення, але щодо яких Радою не зроблені та не відображені висновки. За відсутності висновків компетентного органу щодо фактичних обставин, встановлених при проведенні процедури прийняття рішення, не можна вважати, що саме ці обставини слугували фактичною підставою для прийняття рішення, тобто покладені в його основу.

В іншому випадку, на засіданні ВРП могли бути позивачу поставлені питання, з`ясовуватись відомості, але, у разі, коли такі дані не враховані Радою для прийняття рішення, то навіть порушення дослідження окремих обставин не впливатиме у такому разі на правомірність рішення.

З урахуванням наведеного, Суд, повертаючись до клопотання відповідача про відтворення звукозапису засідання ВРП, приходить також до висновку, що вказаний доказ у справі (за встановлених обставин відсутності у рішенні обґрунтувань та мотивів його прийняття) не є належним та допустимим доказом, оскільки порядок дослідження обставин та перевірки відомостей Радою, не впливає на висновки Суду про наявність підстав для скасування рішення.

Відповідно до сталої практики Європейського суду з прав людини для встановлення відповідності заходу принципу правомірності потрібно проаналізувати три критерії: чи є такий захід правомірним (передбаченим національним законодавством); чи є легітимною мета такого обмеження; чи є такий захід пропорційним поставленій меті (забезпечує справедливу рівновагу між інтересами суспільства та необхідністю додержання фундаментальних прав окремої людини).

Якщо хоча б одного із зазначених критеріїв не буде дотримано, то Європейський суд з прав людини констатує порушення державою статті 1 Першого протоколу до Конвенції.

У практиці, зокрема, адміністративного судочинства застосовується загальний принцип in dubio pro tributario (пріоритет з найбільш сприятливим для особи тлумаченням норми права): у разі якщо норма закону або іншого нормативного акта, виданого на основі закону, або якщо норми різних законів або нормативних актів дозволяють неоднозначне або множинне тлумачення прав та обов`язків особи у її взаємовідносинах з державою (в особі відповідних суб`єктів владних повноважень), тлумачення такого закону здійснюється на користь особи (суб`єкта приватного права).

З огляду на встановлені в цій справі обставини, а також те, що ВРП не наведено мотивів та висновків, за яких прийнято рішення, Суд дійшов висновку, що позовні вимоги ОСОБА_1 є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Пунктом 3 частини четвертої статті 266 КАС України передбачено, що Верховний Суд за наслідками розгляду адміністративних справ, визначених частиною другою цієї статті, може застосувати інші наслідки протиправності таких рішень, дій чи бездіяльності, що визначені статтею 245 цього Кодексу.

Згідно пункту 2 частини другої статті 245 КАС України у разі задоволення позову суд може прийняти рішення про визнання протиправним та скасування індивідуального акта чи окремих його положень.

Отже, з огляду на викладене, оскаржуване рішення ВРП належить визнати протиправним і скасувати.

Згідно з пунктом 10 частини другої статті 245 КАС України у разі задоволення позову суд може прийняти рішення про інший спосіб захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень, який не суперечить закону і забезпечує ефективний захист таких прав, свобод та інтересів.

Частиною третьою статті 245 КАС України передбачено, що у разі скасування нормативно-правового або індивідуального акта суд може зобов`язати суб`єкта владних повноважень вчинити необхідні дії з метою відновлення прав, свобод чи інтересів позивача, за захистом яких він звернувся до суду.

За змістом абзацу другого частини четвертої статті 245 КАС України, у випадку, якщо прийняття рішення на користь позивача передбачає право суб`єкта владних повноважень діяти на власний розсуд, суд зобов`язує суб`єкта владних повноважень вирішити питання, щодо якого звернувся позивач, з урахуванням його правової оцінки, наданої судом у рішенні.

Враховуючи закріплене законодавцем у пункті 10 частини другої статті 245 КАС України положення, яке надає можливість суду визначити інший, ніж обрано позивачем, спосіб захисту його порушених прав, і прийняти іншу постанову, яка б гарантувала дотримання і захист прав, свобод, інтересів особи у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень; виконуючи обов`язок дотримання принципу офіційного з`ясування всіх обставин у справі, який зобов`язує адміністративний суд до активної ролі у судовому засіданні з наступним обранням відповідного способу захисту порушеного права, - колегія суддів вважає за можливе для повного захисту прав, свобод та інтересів позивача задовольнити позов шляхом зобов`язання відповідача повторно розглянути рекомендацію ВККС щодо призначення ОСОБА_1 на посаду судді Васильківського міськрайонного суду Київської області.

Згідно із частиною першою статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

З огляду на обґрунтованість і наявність підстав до задоволення позовних вимог колегія суддів вважає за необхідне присудити на користь позивача понесені ним судові витрати у вигляді судового збору на загальну суму 1 717 грн 76 коп за рахунок бюджетних асигнувань ВРП.

Керуючись статтями 2, 22, 139, 241-246, 250, 255, 257, 262, 266, 295, 297 КАС України, Суд

ВИРІШИВ:

Позов ОСОБА_1 до Вищої ради правосуддя про визнання протиправними дій та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати рішення Вищої ради правосуддя від 18.04.2023 № 365/0/15-23 "Про відмову у внесенні Президентові України подання про призначення ОСОБА_1 на посаду судді Васильківського міськрайонного суду Київської області".

Зобов`язати Вищу раду правосуддя повторно розглянути рекомендацію Вищої кваліфікаційної комісії суддів України щодо призначення ОСОБА_1 на посаду судді Васильківського міськрайонного суду Київської області.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Вищої ради правосуддя (код ЄДРПОУ 00013698, 04050, м. Київ, вул. Студентська, буд. 12-а) на користь ОСОБА_1 (адреса: АДРЕСА_1 , код РНОКПП НОМЕР_1 ) сплачений судовий збір у сумі 1717 (тисяча сімсот сімнадцять) гривень 76 копійок.

Рішення Верховного Суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги судове рішення Верховного Суду, якщо його не скасовано, набирає законної сили після набрання законної сили рішенням Великої Палати Верховного Суду за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення Верховного Суду може бути подана до Великої Палати Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повне судове рішення складено 16.01.2024.

Головуючий суддя Л.В. Тацій

Судді А.А. Єзеров

С.Г. Стеценко

Т.Г. Стрелець

В.М. Шарапа