КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

вул. Солом`янська, 2-а, м. Київ, 03110

факс 284-15-77 e-mail: inbox@kia.court.gov.ua

Унікальний номер справи №755/4529/22 Апеляційне провадження №22-ц/824/1282/2024Головуючий у суді першої інстанції - Марфіна Н.В. Доповідач у суді апеляційної інстанції - Гуль В.В.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 січня 2024 року Київський апеляційний суд у складі:

суддя-доповідач Гуль В.В.,

судді Матвієнко Ю.О., Мельника Я.С.,

розглянув у порядку письмового провадження апеляційну скаргу Моторного (транспортного) страхового бюро України на рішення Дніпровського районного суду м Києва від 09 листопада 2022 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Моторного (транспортного) страхового бюро України про стягнення суми боргу за договором страхування,

ВСТАНОВИВ:

У травні 2022 року ОСОБА_1 звернувся до Дніпровського районного суду м. Києва з позовом до Моторного (транспортного) страхового бюро України, згідно з яким просив:

- Стягнути з Моторного (транспортного) страхового бюро України на його користь 8 122 грн. 29 коп. інфляційних втрат, 779 грн. 00 коп. 3 % річних за користування чужими коштами; 8 122 грн. 29 коп. пені, а всього 12 616 грн. 37 коп.;

- Вирішити питання про розподіл судових витрат та витрат на професійну правничу допомогу.

Позовні вимоги обґрунтовано тим, що 01.06.2015 року відбулася дорожньо-транспортна пригода за участю автомобіля марки «Ніссан Максіма», державний реєстраційний номер НОМЕР_1 , та автомобіля марки «ВАЗ», державний реєстраційний номер НОМЕР_2 , у результаті якої автомобіль марки «ВАЗ», державний реєстраційний номер НОМЕР_2 , належний ОСОБА_1 було пошкоджено та згідно зі Звітом про визначення вартості матеріального збитку № 11719 від 05.06.2015 року розмір завданого збитку становив 11 712 грн. 84 коп.

При цьому, оскільки на момент ДТП цивільно-правова відповідальність винного в ДТП водія транспортного засобу «Ніссан Максіма», державний реєстраційний номер НОМЕР_1 , була застрахована у ПрАТ «СК «Україна» на підставі договору обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів №АІ/709370, 14.09.2015 року позивачем було подано до ПрАТ «СК Україна» заву про виплату страхового відшкодування.

Однак, у строк визначений п. 36.2 ст. 36 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», ПрАТ «СК Україна» не здійснило виплату страхового відшкодування.

У зв`язку з зазначеним, з 13.12.2015 року у ПрАТ «СК Україна» крім обов`язку виплатити страхове відшкодування, також з`явився обов`язок виплачувати позивачу пеню, яка передбачена п. 36.5 ст. 36 вищенаведеного Закону, та інфляційний збиток і 3 % річних, які передбачені ст. 625 ЦК України.

Разом з тим, 02.03.2018 року Господарським судом м. Києва було порушено справу про банкрутство ПрАТ «СК Україна» та 17.07.2019 року у справі № 910/842/18 було вирішено ліквідувати ПрАТ «СК Україна».

За вказаних обставин, а також керуючись п.п. «г» п. 41.1 ст. 41 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», 28.11.2019 року позивачем було подано до МТСБУ заяву про виконання зобов'язання за договором страхування та додано до заяви всі необхідні матеріали відповідно до ст. 35 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів».

У цій заяві позивач просив відповідача виконати зобов`язання ПрАТ «СК Україна» за договором обов`язкового страхування, а саме сплатити 11 712 грн. 84 коп. в якості відшкодування збитку.

Однак, частково виконавши зобов`язання за договором страхування, 02.02.2022 року МТСБУ повідомило позивача про те, що Законом України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» не передбачено покладення на МТСБУ обов`язку виконувати інші зобов`язання неплатоспроможного страховика та відмовилося виплачувати інфляційний збиток, 3 % річних та пеню.

У свою чергу, позивач вважає, що МТСБУ не звільняється від обов`язку сплачувати за страховика, що допустив прострочення виплати суми страхового відшкодування, передбачені законом суми 3 % річних, інфляційних втрат, нарахованих за прострочення ліквідованим страховиком виплати суми страхового відшкодування, оскільки ці нарахування в силу закону є невід`ємною/складовою частиною боргу зі сплати страхового відшкодування за договором страхування.

Рішенням Дніпровського районного суду м. Києва від 09.11.2022 року позов задоволено частково. Стягнуто з МТСБУ на користь ОСОБА_1 3 326 грн. 58 коп. інфляційних витрат, 697 грн. 398 коп. трьох відсотків річних від простроченої суми та 7 271 грн. 89 коп. пені, а всього 11 295 грн. 85 коп. В іншій частині позову відмовлено. Стягнуто з МТСБУ на користь ОСОБА_1 судові витрати, пов'язані зі сплатою судового збору у розмірі 893 грн. 16 коп. Стягнуто з МТСБУ на користь ОСОБА_1 судові витрати, пов'язані з отриманням правничої допомоги у розмірі 5 400 грн. 00 коп. (а.с. 92-105).

Частково задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що відповідно до п. 20.3 ст. 20 та п.п. «г» п. 41.1 ст. 41 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» на МТСБУ покладено обов`язок сплачувати за ліквідованого страховика окрім суми страхового відшкодування також 3 % річних, інфляційних втрат та пені, нарахованих в силу закону за допущене страховиком прострочення виплати страхового відшкодування.

В апеляційній скарзі відповідач, посилаючись на невідповідність висновків суду першої інстанції фактичним обставинам справи, неправильне застосування норм матеріального права, порушення норм процесуального права, а також неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи, просить рішення суду першої інстанції скасувати та ухвалити нове судове рішення, яким у задоволенні позову відмовити.

При цьому, в обґрунтування доводів апеляційної скарги вказує на неврахування судом першої інстанції практики Великої Палати Верховного Суду про те, що до МТСБУ не переходять обов`язки страховика, що ліквідується, з оплати пені, 3 % річних, інфляційних втрат за прострочення виконання зобов`язання останнім з виплати страхового відшкодування за договором обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів. Натомість, сплата МТСБУ регламентної виплати, передбаченої п.п. «г» п. 41.1 ст. 41 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», у розмірі оціненої згідно з таким Законом шкоди, є повним виконанням МТСБУ зобов`язань страховика, що відповідно до п. 20.3 ст. 20 зазначеного Закону переходять до МТСБУ (а.с. 108-121).

У порядку ч.1 ст. 369 ЦПК України апеляційні скарги на рішення суду у справах з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.

Згідно з ч.13 ст. 7 ЦПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.

Відповідно до ч. 1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Заслухавши доповідь судді, вивчивши та дослідивши матеріали справи, перевіривши законність та обґрунтованість рішення, обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, виходячи з наступних підстав.

Як встановлено судом першої інстанції та вбачається з матеріалів справи, позивачу на праві власності належить автомобіль марки «Ваз», державний реєстраційний номер НОМЕР_2 , що підтверджується копією свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу № НОМЕР_3 .

01.07.2015 року сталася дорожньо-транспортна пригода за участю автомобіля марки «ВАЗ», державний реєстраційний номер НОМЕР_2 , під керування позивача, автомобіля марки «Деу Ланос», державний реєстраційний номер НОМЕР_1 , під керуванням ОСОБА_2 , та автомобіля марки «Ніссан Максіма», державний реєстраційний номер НОМЕР_4 , під керуванням ОСОБА_3 , цивільно-правова відповідальність якого на момент ДТП застрахована на підставі договору обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів №АІ/709370 у ПрАТ «СК Україна».

Постановою Деснянського районного суду м. Києва від 05.08.2015 року ОСОБА_3 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП.

Згідно зі Звітом про визначення вартості матеріального збитку від 05.06.2015 року вартість матеріального збитку заподіяного власнику КТЗ марки «ВАЗ 21043», державний реєстраційний номер НОМЕР_2 , станом на 05.06.2015 року складає 10 912 грн. 84 коп.

14.09.2015 року позивач звернувся до страховика винної у ДТП особи із заявою про виплату страхового відшкодування.

Ухвалою Господарського суду м. Києва від 17.07.2019 року № 910/842/18 затверджено звіт ліквідатора та ліквідаційний баланс, постановлено ліквідувати ПрАТ «СК Україна» у зв`язку з неможливістю останнього виконати свої зобов`язання перед кредиторами, а також встановлено, що вимоги кредиторів, які визнані судом та включені до реєстру вимог кредиторів, не задоволені, у зв`язку з тим, що ліквідатором не виявлено достатньо майнових активів, що підлягають включенню до ліквідаційної маси для погашення кредиторських вимог.

28.11.2019 року позивач звернувся до відповідача із заявою про виплату страхового відшкодування.

МТСБУ повідомило позивача про прийняття рішення про виплату у відшкодування шкоди 10 488 грн. 00 коп., які у подальшому були виплачені.

28.01.2022 року позивачем направлено на адресу відповідача заяву про здійснення оплати інфляційних втрат, трьох процентів річних та пені за час прострочення виплати страхового відшкодування.

02.02.2022 року відповідач своїм листом повідомив позивача про те, що Закон України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» не передбачено покладення на МТСБУ обов`язку виконувати інші зобов`язання неплатоспроможного учасника МТСБУ, у тому числі тих, що виникли у зв`язку із невиконанням таким учасником свого обов`язку із своєчасного здійснення страхового відшкодування.

Звертаючись до суду з позовом, позивач, як на підставу для його задоволення, посилався на те, що МТСБУ не звільняється від обов`язку сплачувати за страховика, що допустив прострочення виплати суми страхового відшкодування, передбачені законом суми 3% річних, інфляційних втрат, нарахованих за прострочення ліквідованим страховиком виплати суми страхового відшкодування, а також пені, оскільки ці нарахування в силу закону є невід`ємною/складовою частиною боргу зі сплати страхового відшкодування за договором страхування.

Так, загальні підстави та особливості відшкодування шкоди передбачені ст.ст. 1166, 1167, 1187 ЦК України, у тому числі завданої джерелом підвищеної небезпеки.

Статтею 1166 ЦК України визначено, зокрема, що шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Відповідно до ч. 2 ст. 1187 ЦК України шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об`єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Отже, особа, якій заподіяно шкоду, зокрема внаслідок ДТП, у випадках, визначених законом, має право на її відшкодування. Захист цього права фізичних та юридичних осіб у разі настання страхових випадків, передбачених договором страхування або законом, забезпечує цивільно-правовий інститут страхування.

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про страхування» страхування - це вид цивільно-правових відносин щодо захисту майнових інтересів фізичних осіб та юридичних осіб у разі настання певних подій (страхових випадків), визначених договором страхування або чинним законодавством, за рахунок грошових фондів, що формуються шляхом сплати фізичними особами та юридичними особами страхових платежів (страхових внесків, страхових премій) та доходів від розміщення коштів цих фондів.

За договором страхування, згідно з положеннями ст. 979 ЦК України, одна сторона (страховик) зобов`язується у разі настання певної події (страхового випадку) виплатити другій стороні (страхувальникові) або іншій особі, визначеній у договорі, грошову суму (страхову виплату), а страхувальник зобов`язується сплачувати страхові платежі та виконувати інші умови договору.

Предметом договору страхування можуть бути майнові інтереси, які не суперечать закону і пов`язані, зокрема, з відшкодуванням шкоди, завданої страхувальником (страхування відповідальності) (ст. 980 ЦК України).

За положенням ст. 999 ЦК України законом може бути встановлений обов`язок фізичної або юридичної особи бути страхувальником життя, здоров`я, майна або відповідальності перед іншими особами за свій рахунок чи за рахунок заінтересованої особи (обов`язкове страхування).

До відносин, що випливають із обов`язкового страхування, застосовуються положення цього Кодексу, якщо інше не встановлено актами цивільного законодавства.

При цьому, Законом України "Про страхування" встановлено види обов`язкового страхування, одним з яких є страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів (далі - обов`язкове страхування відповідальності).

Так, відносини у сфері обов`язкового страхування відповідальності регулює Закон України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» (надалі - Закон), який спрямований на забезпечення відшкодування шкоди, заподіяної життю, здоров`ю та майну потерпілих при експлуатації наземних транспортних засобів на території України.

Об`єктом обов`язкового страхування відповідальності є майнові інтереси, що не суперечать законодавству України, пов`язані з відшкодуванням особою, цивільно-правова відповідальність якої застрахована, шкоди, заподіяної життю, здоров`ю, майну потерпілих внаслідок експлуатації забезпеченого транспортного засобу згідно зі статтею 5 цього Закону.

Відповідно до ст. 3 Закону обов`язкове страхування відповідальності здійснюється з метою забезпечення відшкодування шкоди, заподіяної життю, здоров`ю та/або майну потерпілих внаслідок ДТП, та захисту майнових інтересів страхувальників.

Статтею 4 Закону передбачено, що суб`єктами обов`язкового страхування відповідальності є страхувальники та інші особи, відповідальність яких застрахована, страховики, Моторне (транспортне) страхове бюро України, потерпілі.

При цьому, страхувальники за цим законом - юридичні особи та дієздатні громадяни, що уклали із страховиками договори обов`язкового страхування відповідальності за шкоду, заподіяну життю, здоров`ю, майну третіх осіб під час експлуатації наземного транспортного засобу.

Страховики - страхові організації, що мають право на здійснення обов`язкового страхування відповідальності власників наземних транспортних засобів відповідно до вимог, встановлених цим Законом та Законом України «Про страхування».

Отже, страхування відповідальності власників наземних транспортних засобів спрямоване на захист матеріальних інтересів потерпілих внаслідок ДТП та на компенсацію шкоди, заподіяної їх життю та здоров`ю, а також завданих їм збитків, у тому числі за рахунок МТСБУ у випадках, передбачених Законом.

Як визначає ст. 39 Закону, Бюро є єдиним об`єднанням страховиків, які здійснюють обов`язкове страхування відповідальності за шкоду, заподіяну третім особам. Участь страховиків у МТСБУ є умовою здійснення діяльності щодо обов`язкового страхування відповідальності. МТСБУ є непідприємницькою (неприбутковою) організацією і здійснює свою діяльність відповідно до цього Закону, законодавства України та свого статуту.

Згідно з пп. 39.2.1 п. 39.2 ст. 39 Закону одним з основних завдань МТСБУ є здійснення виплат із централізованих страхових резервних фондів компенсацій та відшкодувань на умовах, передбачених цим Законом.

Для забезпечення виконання зобов`язань членів МТСБУ перед страхувальниками і потерпілими при ньому створюються централізовані страхові резервні фонди, зокрема фонд захисту потерпілих у дорожньо-транспортних пригодах (фонд захисту потерпілих), призначений для здійснення розрахунків з потерпілими у випадках, передбачених цим Законом (п.п. 43.1.2 п. 43.1 ст. 43 Закону).

Порядок виконання зобов`язань страховика, що ліквідується, визначає ст. 20 Закону, відповідно до п. 20.1 якої у разі ліквідації страховика, правонаступника якого встановлено, договори страхування зберігають свою силу до закінчення строку дії такого договору.

У разі ліквідації страховика за його власним рішенням визначені договором обов`язки цього страховика виконує ліквідаційна комісія (п. 20.2 ст. 20 Закону).

У разі ліквідації страховика за рішенням визначених законом органів обов`язки за договорами обов`язкового страхування відповідальності виконує ліквідаційна комісія. Обов`язки страховика за такими договорами, для виконання яких у страховика, що ліквідується, недостатньо коштів та/або майна, приймає на себе МТСБУ. Виконання обов`язків у повному обсязі гарантується коштами відповідного централізованого страхового резервного фонду МТСБУ на умовах, визначених цим Законом (п. 20.3 ст. Закону).

У випадку ліквідації страховика із встановленням його правонаступника права та обов`язки такого страховика переходять до його правонаступника у тому обсязі і на умовах, що були встановлені договором страхування, який зберігає чинність до закінчення строку його дії.

Натомість, п.п. 20.2 та 20.3 ст. 20 Закону визначають випадки, за яких права та обов`язки страховика за укладеними ним договорами не переходять до правонаступників, а саме - ліквідації страховика за його власним рішенням та за рішенням визначених законом органів, що відбувається в порядку та за встановленою законом процедурою, за якою ліквідаційна комісія такого страховика виконує його обов`язки за договорами страхування шляхом акцептування та задоволення вимог кредиторів у процедурі ліквідації.

Відповідно до ст. 609 ЦК України зобов`язання припиняється ліквідацією юридичної особи (боржника або кредитора), крім випадків, коли законом або іншими нормативно-правовими актами виконання зобов`язання ліквідованої юридичної особи покладається на іншу юридичну особу, зокрема за зобов`язаннями про відшкодування шкоди, завданої каліцтвом, іншим ушкодженням здоров`я або смертю.

Ліквідація юридичної особи - страховика у зв`язку з визнанням його банкрутом здійснюється відповідно до положень КУзПБ або Закону про банкрутство ПрАТ «СК Україна» із особливостями, визначеними цим законом для банкрутства страховиків.

Так, ч. 7 ст. 87 Закону про банкрутство було визначено, що страхувальники за договорами страхування, за якими страховий випадок настав до дня прийняття господарським судом постанови про визнання страховика банкрутом та відкриття ліквідаційної процедури, мають право вимагати страхові виплати.

Отже, однією з підстав прийняття МТСБУ на себе зобов`язань страховика, що ліквідується, є встановлення в процедурі ліквідації недостатності майна цього страховика для виконання таких зобов`язань за договорами страхування.

Разом із цим, згідно з положеннями п. 41.1 ст. 41 Закону за рахунок коштів фонду захисту потерпілих відшкодовує шкоду на умовах, визначених цим Законом у разі її заподіяння:

- транспортним засобом, власник якого не застрахував свою цивільно-правову відповідальність, крім шкоди, заподіяної транспортному засобу, який не відповідає вимогам пункту 1.7 статті 1 цього Закону, та майну, яке знаходилося в такому транспортному засобі;

- невстановленим транспортним засобом, крім шкоди, яка заподіяна майну та навколишньому природному середовищу;

- транспортним засобом, який вийшов з володіння власника не з його вини, а у результаті протиправних дій іншої особи;

- особами, на яких поширюється дія пункту 13.1 статті 13 цього Закону;

- у разі недостатності коштів та майна страховика - учасника МТСБУ, що визнаний банкрутом та/або ліквідований, для виконання його зобов`язань за договором обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності;

- у разі надання страхувальником або особою, відповідальність якої застрахована, свого транспортного засобу поліцейським та медичним працівникам закладів охорони здоров`я згідно з чинним законодавством.

Регламентні виплати, зазначені у підпунктах "а"-"д" цього пункту, розподіляються в порядку, встановленому президією МТСБУ.

Інший порядок та перелік випадків передбачені для здійснення МТСБУ виплат за рахунок фонду страхових гарантій.

При цьому, п. 41.3 ст. 41 Закону передбачено, що МТСБУ не відшкодовує шкоду потерпілим, якщо вони можуть задовольнити вимоги на підставі договорів інших видів страхування. У таких випадках МТСБУ відшкодовує частину шкоди, яка не компенсована за договорами інших видів страхування.

Так, МТСБУ відшкодовує шкоду у випадках, чітко передбачених положеннями Закону, з яких є встановлення недостатності майна страховика, якого визнано банкрутом та ліквідовано, для виконання зобов`язань за договорами страхування відповідальності, що здійснюється за рахунок фонду захисту потерпілих.

Цей випадок не є тотожним правонаступництву, що є підставою заміни сторони у зобов`язанні та внаслідок якого до правонаступника переходять права та обов`язки правопопередника у зобов`язанні у тому обсязі та на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено у договорі або законі (ст. 512 ЦК України). Така процедура для страховика визначена п. 20.1 ст. 20 Закону.

Велика Палата Верховного Суду неодноразово вказувала, що основний тягар відшкодування шкоди, спричиненої за наслідками ДТП, повинен нести страховик, який є належним відповідачем у справах про відшкодування шкоди в межах страхової суми (постанова Великої Палати Верховного Суду від 14.12.2021 у справі № 147/66/17).

Основна функція МТСБУ у правовідносинах щодо відшкодування шкоди за договорами страхування замість страховика, що ліквідується і майна якого недостатньо для виконання цих зобов`язань, фактично зводиться до забезпечення у будь-якому разі отримання потерпілою особою належного їй відшкодування.

Отже, шкода, яку зобов`язане відшкодувати МТСБУ відповідно до положень п. 20.3 ст. 20, п. 41.3 ст. 41 Закону, є регламентною виплатою, що здійснюється за рахунок фонду захисту потерпілих, отримання якої потерпілим гарантується МТСБУ.

МТСБУ приймає на себе зобов`язання із відшкодування шкоди страховика, що визнаний банкрутом та ліквідується, лише за зобов`язаннями, для погашення яких у цього страховика недостатньо майна, тобто у цьому разі виступає спеціальним суб`єктом у сфері обов`язкового страхування, що фактично гарантує постраждалій особі (потерпілому) отримання належної їй регламентної виплати попри банкрутство та ліквідацію страховика, майна якого виявилося недостатньо для погашення акцептованих вимог кредиторів у процедурі банкрутства.

Наведене дає підстави для висновку про те, що МТСБУ не є правонаступником страховика, який ліквідується і щодо якого встановлено недостатність майна для виконання зобов`язань за договорами, у розумінні статті 512 ЦК України, а натомість гарантує отримання потерпілою особою належного їй відшкодування попри ліквідацію зобов`язаного у цих правовідносинах страховика і встановлену недостатність його майна для виконання цих його зобов`язань.

При цьому після такої сплати за наявності обставин, передбачених п. 38.2 ст. 38 Закону, у МТСБУ може виникнути право регресної вимоги до осіб, визначених зазначеним положенням.

Отже, МТСБУ вступає у правовідносини щодо відшкодування шкоди замість страховика, якого визнано банкрутом і ліквідовано із встановленням недостатності його майна для виконання зобов`язань за укладеними ним договорами страхування, лише із встановленням цих обставин та звернення до Бюро потерпілої особи за таким відшкодуванням. Тобто Бюро у межах цих правовідносин гарантує отримання лише відшкодування шкоди потерпілою від ДТП особою.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від19.07.2023 у справі № 910/16820/21.

Як вбачається, предметом спору у цій справі є вимоги ОСОБА_1 до МТСБУ про стягнення трьох процентів річних за користування чужими коштами у розмірі 779 грн. 00 коп., інфляційних втрат у розмірі 8 122 грн. 29 коп. та пені у розмірі 8 122 грн. 29 коп., нарахованої на суму страхового відшкодування, зобов`язання з виплати якого не виконав ліквідований страховик - ПрАТ «СК Україна», щодо якого встановлено недостатність майна для виконання зобов`язань з договором страхування.

При цьому, судом першої інстанції встановлено, що МТСБУ виплатило позивачу суму відшкодування шкоди і в цій частині спір між сторонами відсутній.

Разом з тим, ст. 610 ЦК України визначає, що порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання). У разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом (ст. 611 ЦК України).

Частина друга статті 625 ЦК України визначає, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також трьох процентів річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Таким чином, у разі несвоєчасного виконання боржником грошового зобов`язання у нього виникає обов`язок сплатити кредитору разом із сумою основного боргу суму інфляційних втрат як компенсацію знецінення грошових коштів за основним зобов`язанням внаслідок інфляційних процесів у період прострочення їх оплати та трьох процентів річних від простроченої суми.

При цьому, Велика Палата Верховного Суду вже звертала увагу на те, що нарахування інфляційних втрат на суму боргу та трьох процентів річних відповідно до ст. 625 ЦК України є мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов`язання, оскільки виступає способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації боржника за неналежне виконання зобов`язання. Ці кошти нараховуються незалежно від вини боржника, зупинення виконавчого провадження чи виконання рішення суду про стягнення грошової суми (постанови Великої Палати Верховного Суду від 19.06.2019 року у справах № 703/2718/16-ц, № 646/14523/15-ц, від 13.11.2019 року у справі № 922/3095/18, від 18.03.2020 року у справі № 902/417/18).

Велика Палата Верховного Суду також неодноразово зазначала, що у ст. 625 ЦК України визначено загальні правила відповідальності за порушення будь-якого грошового зобов`язання незалежно від підстав його виникнення. Приписи цієї статті поширюються на всі види грошових зобов`язань, якщо інше не передбачено договором або спеціальними нормами закону, який регулює, зокрема, окремі види зобов`язань (постанови Великої Палати Верховного Суду від 07.07.2020 року у справі № 712/8916/17, від 22.09.2020 року у справі № 918/631/19, від 09.11.2021 року у справі № 320/5115/17).

Разом із цим, МТСБУ не є правонаступником ліквідованого страховика, тобто не набуває усіх прав та обов`язків останнього як сторони у зобов`язанні, а фактично вступає у спірні правовідносини лише у разі та після встановлення факту недостатності майна страховика, що ліквідується, для погашення зобов`язань за договором страхування відповідно до рішення уповноважених законом органів, для погашення вимог кредиторів, тобто не є таким, що приймає на себе всі зобов`язання такого страховика, у тому числі і ті, які є наслідком неналежного виконання або невиконання цим страховиком власних зобов`язань за договорами страхування.

Крім того, положення Закону не містять правових підстав покладення на МТСБУ такого ж обсягу зобов`язань за договорами страхування, який мав страховик, що ліквідований, та який набуває правонаступник у разі здійснення правонаступництва відповідно до п. 20.1 ст. 20 Закону, а отже, і правових підстав відповідальності МТСБУ за неналежно виконаними/невиконаними цим страховиком зобов`язаннями у вигляді нарахувань, передбачених статтею 625 ЦК України.

МТСБУ лише здійснює відшкодування шкоди за зобов`язаннями страховика із відшкодування шкоди за договорами страхування відповідальності, для виплати за якими у страховика, що ліквідується за рішенням уповноважених законом органів, недостатньо коштів/майна, отже, лише гарантує отримання відшкодування постраждалою особою (потерпілим) та не несе відповідальності за прострочення виконання страховиком, а не МТСБУ, грошового зобов`язання з виплати відшкодування.

Натомість, у разі прострочення виконання МТСБУ грошового зобов`язання зі здійснення регламентної виплати у нього виникає передбачений ч. 2 ст. 625 ЦК України обов`язок сплатити кредитору разом із сумою основного боргу суму інфляційних втрат та трьох процентів річних від простроченої суми.

Зі змісту позовної заяви вбачається, що позивач, обґрунтовуючи свої вимоги до МТСБУ, вказував, що прострочення виконання грошового зобов`язання по своєчасній виплаті страхового відшкодування у встановлений строк до моменту порушення провадження у справі про банкрутство було допущено ліквідованим страховиком - ПрАТ «СК Україна», а не відповідачем, яким є МТСБУ.

За наведених мотивів, колегія суддів приходить до висновку про відсутність підстав для покладення на МТСБУ обов`язку із відшкодування трьох процентів річних, інфляційних втрат та пені, оскільки МТСБУ не несе відповідальності за прострочення виконання страховиком, а не МТСБУ грошового зобов`язання з виплати відшкодування.

Однак, незважаючи на вищенаведені положення законодавства та встановлені обставини справи, суд першої інстанції дійшов помилкового висновку про те, відповідно до п. 20.3 ст. 20 та п.п. «г» п. 41.1 ст. 41 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» на МТСБУ покладено обов`язок сплачувати за ліквідованого страховика окрім суми страхового відшкодування також 3 % річних, інфляційних втрат та пені, нарахованих в силу закону за допущене страховиком прострочення виплати страхового відшкодування.

Пунктом 2 частини 1 статті 374 ЦПК України передбачено, що суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити у відповідній частині нове рішення або змінити рішення.

Підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: 1) неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; 3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; 4) порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.

Неправильним застосуванням норм матеріального права вважається: неправильне тлумачення закону, або застосування закону, який не підлягає застосуванню, або незастосування закону, який підлягав застосуванню.

Порушення норм процесуального права може бути підставою для скасування або зміни рішення, якщо це порушення призвело до неправильного вирішення справи (частини 1, 2 статті 376 ЦПК України).

На підставі викладеного, колегія суддів вважає за необхідне скасувати рішення суду першої інстанції у даній справі і постановити нове судове рішення, яким у задоволенні позову відмовити.

Також, за результатами розгляду апеляційної скарги та у відповідності положень ст. 141 ЦПК України, з позивача на користь відповідача підлягає стягненню судовий збір за подання апеляційної скарги у розмірі 1 488 грн. 60 коп.

Крім того, слід зазначити, що з урахуванням положень п. 3 ч. 6 ст. 19 та п. 2 ч. 3 ст. 389 ЦПК України постанова суду апеляційної інстанції не підлягає оскарженню в касаційному порядку.

Враховуючи викладене, керуючись ст.ст. 268, 367, 368, 372, 374, 376, 381, 382, 384 ЦПК України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Моторного (транспортного) страхового бюро України - задовольнити.

Рішення Дніпровського районного суду м. Києва від 09 листопада 2022 року - скасувати.

У задоволенні позову ОСОБА_1 до Моторного (транспортного) страхового бюро України про стягнення суми боргу за договором страхування - відмовити.

Стягнути зі ОСОБА_1 на користь Моторного (транспортного) страхового бюро України судовий збір за подання апеляційної скарги у розмірі 1 488 (одна тисяча чотириста вісімдесят вісім) грн. 60 коп.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття та касаційному оскарженню не підлягає, окрім випадків, передбачених частиною третьою статті 389 ЦПК України.

Суддя-доповідач:

Судді: