ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 грудня 2023 року

м. Київ

справа № 359/4427/21

провадження № 61-13110св22

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Олійник А.С. (суддя-доповідач),

суддів: Білоконь О. В., Гулейкова І. Ю., Осіяна О. М., Шиповича В. В.,

учасники справи:

позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю «Оператор газотранспортної системи України»,

відповідач - ОСОБА_1 ,

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 , подану адвокатом Григорчук Іриною Олександрівною, на рішення Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 24 травня 2022 року у складі судді Борця Є. О. та постанову Київського апеляційного суду від 14 листопада 2022 року у складі колегії суддів: Лапчевської О. Ф., Березовенко Р. В., Мостової Г. І.,

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст позовних вимог

У травні 2021 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Оператор газотранспортної системи України» (далі - ТОВ «Оператор ГТС України») звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 про зобов`язання вчинити дії, мотивуючи вимоги тим, що на його балансі перебуває магістральний газопровід «Єфремівка-Диканька-Київ» умовним діаметром 1 000 мм, для якого встановлена охоронна зона шириною по 250 метрів з кожного боку. В межах охоронної зони газопроводу розташовується частина огорожі та частина будинку садибного типу, які побудувала відповідачка. Ця обставина перешкоджає позивачу забезпечувати безпечну експлуатацію газопроводу.

Просить суд зобов`язати відповідачку знести (демонтувати) частину огорожі та частину будинку садибного типу, що розташовуються в охоронній зоні магістрального газопроводу «Єфремівка - Диканька - Київ».

Короткий зміст рішення суду першої інстанції та постанови суду апеляційної інстанції

Рішенням Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 24 травня 2022 року, яке залишене без змін постановою Київського апеляційного суду від 14 листопада 2022 року, позов задоволено. Зобов`язано ОСОБА_1 знести (демонтувати) частину огорожі та частину будинку садибного типу, що розташовуються в охоронній зоні магістрального газопроводу «Єфремівка-Диканька-Київ».

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції, з яким погодився суд апеляційної інстанції, дійшов висновку, що до земель трубопровідного транспорту належать земельні ділянки, надані під наземні та надземні трубопроводи та їх споруди, а також під наземні споруди підземних трубопроводів. Уздовж наземних, надземних і підземних трубопроводів встановлюються охоронні зони. Охоронна зона об`єктів магістральних трубопроводів - територія, обмежена умовними лініями уздовж наземних, надземних і підземних трубопроводів та їх споруд по обидва боки від крайніх елементів конструкції магістральних трубопроводів та по периметру наземних споруд на визначеній відстані, на якій обмежується провадження господарської та іншої діяльності.

Відповідно до пункту 1 частини другої статті 11 Закону України від 17 лютого 2011 року № 3041-VІ «Про правовий режим земель охоронних зон об`єктів магістральних трубопроводів» (далі - Закон № 3041-VІ) для забезпечення безпечної експлуатації вздовж об`єктів магістральних газопроводів І класу та прирівняних до них етиленопроводів встановлюються охоронні зони таких розмірів: умовним діаметром до 300 міліметрів - 100 метрів; від 300 міліметрів до 600 міліметрів включно - 150 метрів; від 600 міліметрів до 800 міліметрів включно - 200 метрів; від 800 міліметрів до 1000 міліметрів включно - 250 метрів; від 1000 міліметрів до 1200 міліметрів включно - 300 метрів; від 1200 міліметрів до 1400 міліметрів включно - 350 метрів.

Згідно з частинами першою, четвертою статті 22 Закону № 3041-VІ власники та користувачі земельних ділянок при здійсненні ними господарської та іншої діяльності на землях охоронних зон об`єктів магістральних трубопроводів зобов`язані дотримуватись особливого режиму господарської діяльності та обмежень, які поділяються на загальні обмеження, що діють в охоронних зонах об`єктів магістральних трубопроводів незалежно від зовнішніх зон безпеки, та особливі обмеження, що встановлюються в охоронних зонах об`єктів магістральних трубопроводів залежно від категорії зони безпеки. До особливих обмежень, що діють у межах охоронних зон об`єктів магістральних газопроводів, етиленопроводів, належить заборона будувати житлові будинки, виробничі чи інші будівля та споруди, господарські будівлі.

Умовний діаметр магістрального газопроводу «Єфремівка - Диканька - Київ» становить 1 000 мм. Ця обставина свідчить про те, що на підставі пункту 1 частини другої статті 11 Закону № 3041-VІ охоронна зона вказаного газопроводу становить по 250 м з кожного боку.

Згідно з актом, складеним 25 листопада 2019 року, а також ситуаційним планом № 013341-ІВ частина огорожі та частина будинку садибного типу, побудовані ОСОБА_1 на її земельній ділянці, розташовуються в охоронній зоні магістрального газопроводу «Єфремівка - Диканька - Київ», а саме: частина огорожі - на відстані 222,5 м від газопроводу, а частина будинку садибного типу - на відстані 244,1 м від газопроводу.

Зведення відповідачкою будинку садибного типу та огорожі відбулось із порушенням норм, передбачених частиною четвертою статті 22 Закону № 3041-VІ, та перешкоджає ТОВ «Оператор ГТС України» забезпечувати безпечну експлуатацію магістрального газопроводу «Єфремівка - Диканька - Київ».

Втручання держави у право відповідачки на мирне володіння її майном є виправданим, оскільки воно ґрунтується на законі та відповідає суспільним інтересам, що полягають у забезпеченні безперешкодного постачання споживачам природного газу, а також у здійсненні безпечної, зокрема для самої відповідачки, експлуатації газопроводу. Ця обставина свідчить про те, що ТОВ «Оператор ГТС України» обрало належний та ефективний спосіб захисту права, а втручання держави у право відповідачки на мирне володіння майном є співмірним. Задоволення позову призведе до часткового, а не повного знесення (демонтажу) огорожі та будинку садибного типу, а тому вжиття цього заходу не становитиме для відповідачки надмірний тягар.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

У грудні 2022 року ОСОБА_1 через адвоката Григорчук І. О. звернулася до Верховного Суду з касаційною скаргою на рішення Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 24 травня 2022 року та постанову Київського апеляційного суду від 14 листопада 2022 року, просить скасувати судові рішення та відмовити у позові.

Аргументи учасників справи

Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

Касаційна скарга мотивована тим, що суди попередніх інстанцій не врахували правових висновків, викладених у постанові Верховного Суду України від 19 квітня 2017 року у справі № 354/612/13-ц та постановах Верховного Суду від 27 жовтня 2021 року у справі № 202/7377/16-ц, провадження

№ 61-20139св19, від 12 квітня 2018 року у справі № 910/12152/17, від 18 січня 2018 року у справі № 916/1597/15-г, від 21 лютого 2018 року у справі № 917/770/17, від 21 березня 2018 року у справі № 910/14854/17; суди не дослідили доказів у справі; справу розглянуто без участі відповідачки та її представника; суд встановив обставини на підставі недопустимих доказів.

Суди при вирішенні справи не врахували, що документація на земельну ділянку не містить обмеження в її використанні. Відповідно до частини п`ятої статті 111 ЗК України відомості про обмеження у використанні земель вносяться до Державного земельного кадастру. Вона не була своєчасно проінформована про певні обмеження у використанні земельної ділянки і не мала можливості отримати таку інформацію на час початку будівництва. Суд дійшов помилкового висновку про вжиття позивачем заходів стосовно запобігання порушенню охоронних зон. Позивач не оприлюднював з 2015 року до 2017 року у друкованих засобах масової інформації оголошення про проходження магістрального трубопроводу територією земельних ділянок конкретних власників та користувачів.

У разі істотного відхилення від проекту, що суперечить суспільним інтересам або порушує права інших осіб, істотного порушення будівельних норм і правил суд за позовом відповідного органу державної влади або органу місцевого самоврядування може постановити рішення, яким зобов`язати особу, яка здійснила будівництво, провести відповідну перебудову. Суди не дослідили можливості здійснення нею реконструкції чи перебудови будинку. Знесення будівлі є крайнім заходом.

Садовий будинок побудований за межами охоронної зони, а частина будинку не може завдавати шкоди об`єктам магістрального газопроводу. Основна підстава встановлення охоронної зони об`єктів магістральних газопроводів - захист життя та здоров`я людей. Тобто у разі виникнення аварійної ситуації шкоди буде завдано насамперед їй, а не позивачу.

Вона понесла значні фінансові витрати на будівництво та як добросовісний власник має право на компенсацію збитків у зв`язку з позбавленням права на володіння майном. Суди дійшли упередженого висновку про те, що втручання у її право володіння майном є виправданим, співмірним та відповідає суспільним інтересам. Знесення частини будинку може пошкодити міцність конструкції та призвести до руйнування всієї будівлі. Вона не повинна нести надмірний тягар. Демонтаж частини будинку є будівельною роботою, яка заборонена в межах охоронної зони.

Позивач не вжив заходів для зменшення охоронних зон та не навів доказів, які однозначно доводили б можливість створення небезпеки через знаходження будівлі поблизу газопроводу.

Суд долучив до матеріалів справи докази позивача поза межами встановлених строків на їх подання.

Її представник заявляв клопотання про відкладення розгляду справи в суді апеляційної інстанції 14 листопада 2022 року через перебування його у відпустці. Незважаючи на поважність причини неявки її та представника у судове засідання, суд розглянув справу без їх участі.

Аргументи інших учасників справи

Позивач подав клопотання про закриття касаційного провадження з тих підстав, що склад учасників, підстави позовів та правове регулювання спорів у наведених у касаційній скарзі справах є різними, тому викладені у постановах Верховного Суду висновки, на які посилається відповідачка у касаційній скарзі, стосуються правовідносин, не подібних до спірних. Крім того, Верховний Суд у постанові від 15 липня 2021 року у справі № 509/3712/16-ц вже виклав висновок щодо застосування Закону № 3041-VІ.

У відзиві на касаційну скаргу позивач зазначив, що магістральний трубопровідний транспорт має важливе народногосподарське та оборонне значення і є державною власністю України. Відповідачка звела свій будинок безпосередньо поблизу газопроводу. До особливих обмежень, що діють в межах охоронних зон об`єктів магістральних газопроводів, належить заборона будувати житлові будинки, будівлі, споруди та огорожі.

Законом не передбачено обов`язкової реєстрації обмежень у використанні земельних ділянок, якщо вони встановлені безпосередньо законом. Такі обмеження діють з моменту набрання чинності нормативно-правовим актом, яким їх встановлено. Обмеження у використанні земельних ділянок в охоронній зоні магістральних газопроводів встановлені безпосередньо Законом № 3041-VІ та діють з 25 березня 2011 року. Відомості до Держгеокадастру про наявні обмеження у використанні земельної ділянки можуть вноситися або власником землі, або органами державної влади. Підприємство магістральних газопроводів таких повноважень не має. Власник земельної ділянки не звільняється від обов`язку дотримуватись обмежень у використанні землі.

З метою запобігання порушенню охоронних зон здійснено публікації оголошень-попереджень стосовно проходження територією Київської області магістральних газопроводів та газопроводів-відводів високого тиску у газетах «Час Київщини» від 24 березня 2017 року, від 30 березня 2018 року та «Урядовий кур`єр» від 24 квітня 2019 року. На офіційному вебсайті ТОВ «Оператор ГТС України» викладено інформацію щодо розміщення територією України магістральних газопроводів, газопроводів-відводів та ГРС (газорозподільчих станцій). Уздовж газопроводів розміщені інформаційні стовпчики із зазначенням інформації про газопровід високого тиску та межі його охоронної зони по 300 м в обидва боки. Також попереднє підприємство магістральних трубопроводів подавало письмові повідомлення безпосередньо до Великоолександрівської сільської ради, Бориспільської районної державної адміністрації, Державної архітектурно-будівельної інспекції у Київській області, Головного управління Держгеокадастру у Київській області. Генеральний план села Мала Олександрівка Пристоличної ОТГ розміщений на його офіційному вебсайті, на ньому відображено магістральний газопровід, нанесено охоронну зону.

Об`єкти відповідачки знаходяться в охоронній зоні магістрального газопроводу та підлягають демонтажу з метою усунення загроз, пов`язаних із функціонуванням такого магістрального газопроводу. Реконструкція будинку відповідачки не є предметом позову у справі.

Встановлення охоронних зон зумовлене саме загальними суспільними та державними інтересами, а також вимогами безпеки, тому права відповідачки на мирне володіння майном не порушені.

Позивач ужив усіх передбачених законодавством заходів для повідомлення відповідачки про охоронну зону об`єктів магістральних газопроводів. Зменшення охоронної зони відбувається за ініціативою власника земельної ділянки, яка перебуває в охоронній зоні.

Разом з позовною заявою було подано топографічну карту земельної ділянки відповідачки, відображене у ситуаційному плані № 013341-ІВ, на якому допущено технічну помилку. У зв`язку з цим подано клопотання від 11 жовтня 2021 року про необхідність подання уточненого ситуаційного плану, який не є новим доказом та його обґрунтовано прийняв суд.

Відповідачка та її представник були належним чином повідомлені про час і місце розгляду справи судом апеляційної інстанції, причини неявки в засідання є неповажними.

Рух справи в суді касаційної інстанції

Ухвалою Верховного Суду від 14 лютого 2023 року поновлено ОСОБА_1 строк на касаційне оскарження рішення Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 24 травня 2022 року та постанови Київського апеляційного суду від 14 листопада 2022 року. Відкрито касаційне провадження у справі та витребувано матеріали справи.

У березні 2023 року справа надійшла до Верховного Суду.

Позиція Верховного Суду

Підстави відкриття касаційного провадження та межі розгляду справи

Відповідно до пунктів 1, 4 частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.

Згідно зі статтею 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції. Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, які передбачені пунктами 1, 3, 4, 8 частини першої статті 411, частиною другою статті 414 цього Кодексу, а також у разі необхідності врахування висновку щодо застосування норм права, викладеного у постанові Верховного Суду після подання касаційної скарги.

Касаційне провадження відкрито з підстав, передбачених пунктами 1, 4 частини другої статті 389, пунктом 5 частини першої, пунктами 1, 4 частини третьої статті 411 ЦПК України.

Вивчивши матеріали цивільної справи, перевіривши доводи касаційної скарги та відзиву на неї, Верховний Суд дійшов висновку про задоволення касаційної скарги частково з таких підстав.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

На балансі ТОВ «Оператор газотранспортної системи України» перебуває магістральний газопровід «Єфремівка - Диканька - Київ» умовним діаметром 1000 мм. Ця обставина підтверджується копією акта приймання в експлуатацію газопроводу «Єфремівка - Диканька - Київ» від 31 березня 1969 року, копією акта приймання-передачі від 01 січня 2020 року та копією відомостей про позивача як балансоутримувача державного майна.

Відповідно до інформаційної довідки з Державного земельного кадастру за ОСОБА_2 зареєстрована земельна ділянка площею 0,0968 га, кадастровий номер 3220880903:04:003:0056, з цільовим призначенням для ведення особистого селянського господарства, розташована на території Великоолександрівської сільської ради Бориспільського району. На цій земельній ділянці відповідачка побудувала будинок, гараж, септик, свердловину, огорожу, хвіртки та ворота. Домоволодінню присвоєно адресу: АДРЕСА_1 . Викладені обставини підтверджуються витягом з Реєстру будівельної діяльності від 18 січня 2021 року № 252/21 та копією технічного паспорта на будинок садибного типу з господарськими будівлями та спорудами.

20 липня 2018 року ОСОБА_2 уклала шлюб з ОСОБА_3 , після державної реєстрації шлюбу відповідачці присвоєно прізвище ОСОБА_4 .

Суд апеляційної інстанції встановив, що на балансі ТОВ «Оператор газотранспортної системи України» перебуває магістральний газопровід «Єфремівка-Диканька-Київ» умовним діаметром 1000 міліметрів. Ця обставина підтверджується копіями акта приймання в експлуатацію газопроводу «Єфремівка-Диканька-Київ» від 31 березня 1969 року (т. 1, а. с.12-15), акта приймання-передачі від 01 січня 2020 року (т. 1, а. с. 46) та відомостей про позивача як балансоутримувача державного майна (т. 1, а. с.43-45).

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Предметом цього спору є вимога позивача про зобов`язання відповідачки знести (демонтувати) частину огорожі та частину будинку садибного типу, що розташовуються в охоронній зоні магістрального газопроводу.

Суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов`язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд (стаття 129-1 Конституції України).

Відповідно до частини першої статті 67 ЗК України до земель транспорту належать землі, надані підприємствам, установам та організаціям залізничного, автомобільного транспорту і дорожнього господарства, морського, річкового, авіаційного, трубопровідного транспорту та міського електротранспорту для виконання покладених на них завдань щодо експлуатації, ремонту і розвитку об`єктів транспорту.

Згідно з частинами першою, другою статті 73 ЗК України до земель трубопровідного транспорту належать земельні ділянки, надані під наземні та надземні трубопроводи та їх споруди, а також під наземні споруди підземних трубопроводів. Уздовж наземних, надземних і підземних трубопроводів встановлюються охоронні зони.

Відповідно до частини другої статті 65 ЗК України порядок використання земель промисловості, транспорту, електронних комунікацій, енергетики, оборони та іншого призначення встановлюється законом.

Згідно з частиною першою статті 1 Закону № 3041-VІ охоронна зона об`єктів магістральних трубопроводів - територія, обмежена умовними лініями уздовж наземних, надземних і підземних трубопроводів та їх споруд по обидва боки від крайніх елементів конструкції магістральних трубопроводів та по периметру наземних споруд на визначеній відстані, на якій обмежується провадження господарської та іншої діяльності.

На використання власником або користувачем земельної ділянки чи її частини в межах земель охоронних зон об`єктів магістральних трубопроводів встановлюються обмеження в обсязі, передбаченому цим Законом. Обмеження на використання земельних ділянок у межах земель охоронних зон об`єктів магістральних трубопроводів встановлюються і діють з дня введення відповідного об`єкта магістрального трубопроводу в експлуатацію (стаття 8 Закону № 3041-VІ).

Відповідно до пункту 1 частини другої статті 11 Закону № 3041-VІдля забезпечення безпечної експлуатації вздовж об`єктів магістральних газопроводів І класу та прирівняних до них етиленопроводів встановлюються охоронні зони таких розмірів: умовним діаметром до 300 міліметрів - 100 метрів; від 300 міліметрів до 600 міліметрів включно - 150 метрів; від 600 міліметрів до 800 міліметрів включно - 200 метрів; від 800 міліметрів до 1000 міліметрів включно - 250 метрів; від 1000 міліметрів до 1200 міліметрів включно - 300 метрів; від 1200 міліметрів до 1400 міліметрів включно 350 метрів.

Згідно з частинами першою, четвертою статті 22 Закону № 3041-VІвласники та користувачі земельних ділянок при здійсненні ними господарської та іншої діяльності на землях охоронних зон об`єктів магістральних трубопроводів зобов`язані дотримуватись особливого режиму господарської діяльності та обмежень, які поділяються на загальні обмеження, що діють в охоронних зонах об`єктів магістральних трубопроводів незалежно від зовнішніх зон безпеки, та особливі обмеження, що встановлюються в охоронних зонах об`єктів магістральних трубопроводів залежно від категорії зони безпеки. До особливих обмежень, що діють у межах охоронних зон об`єктів магістральних газопроводів, етиленопроводів, належить заборона будувати житлові будинки, виробничі чи інші будівля та споруди, господарські будівлі.

Відповідно до частини другої статті 77 ЦПК України предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Згідно з частиною першою статті 81 ЦПК України кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Метою доказування є з`ясування дійсних обставин справи, обов`язок доказування покладається на сторони, суд за власною ініціативою не може збирати докази. Це положення є одним із найважливіших принципів змагальності у цивільному процесі.

Верховний Суд зазначає, що згідно з процесуальним законом обов`язок доказування підстав позову (обставин) покладається на сторону, яка посилається на них як на підставу своїх вимог та заперечень, а їх недоведеність є підставою для відмови у позові. Водночас відповідачка має довести, що за умови знесення будинку (частини) будинку та огорожі на неї буде покладений надмірний тягар.

При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду (частина четверта статті 263 ЦПК України).

Встановлення охоронних зон уздовж об`єктів магістральних газопроводів та обмежень у використанні власниками таких земель спрямоване на забезпечення належної експлуатації магістральних трубопроводів, запобігання їх ушкодженню та для зменшення можливого негативного впливу на людей, суміжні землі, природні об`єкти та довкілля в цілому, тому у разі недотримання встановлених обмежень у використанні земель охоронних зон, підприємства магістральних трубопроводів наділені правом звертатися до суду з позовами про усунення порушень правового використання земель охоронних зон об`єктів магістральних трубопроводів. У зазначеній категорії справ позивачі звільнені від обов`язку доказування можливості настання негативних наслідків.

Подібний правовий висновок викладений у постанові Верховного Суду від 15 липня 2021 року у справі № 509/3712/16-ц, провадження

№ 61-13603св20.

Постановою Кабінету Міністрів України від 16 листопада 2002 року № 1747 затверджено Правила охорони магістральних трубопроводів (далі - Правила).

Відповідно до пункту 8 Правил земельні ділянки, розташовані у межах охоронних зон, не вилучаються у їх власників і користувачів (далі - землекористувачі), а використовуються з обмеженнями, передбаченими цими Правилами, та в порядку, встановленому Земельним кодексом України.

Згідно з пунктом 11 Правил на земельних ділянках, розташованих у межах охоронних зон, забороняється будувати гаражі та автостоянки, садові та дачно-садові споруди.

Установивши, що частина огорожі та частина будинку садибного типу, побудовані ОСОБА_1 на її земельній ділянці, на яку поширюються обмеження, встановлені Законом № 3041-VІ та Правилами, розташовані в охоронній зоні магістрального газопроводу «Єфремівка - Диканька - Київ», а саме: частина огорожі - на відстані 222,5 м від газопроводу, а частина будинку садибного типу - на відстані 244,1 м від газопроводу, суди дійшли правильного висновку про обґрунтованість позову про усунення порушень правового використання земель охоронних зон об`єктів магістральних трубопроводів.

Оцінюючи доводи апеляційної скарги, що резолютивна частина рішення суду першої інстанції неконкретизована, а суд не дослідив та не надав оцінки можливості здійснення перебудови чи реконструкції будинку, суд апеляційної інстанції зазначив, що здійснення перебудови чи реконструкції будинку є прерогативою добровільного виконання рішення відповідачкою і не є предметом позову. У порядку виконання рішення суду сторони не позбавлені можливостей укласти мирову угоду.

У межах доводів касаційної скарги, оцінивши доводи касаційної скарги, зміст судових рішень, зміст резолютивної частини рішення суду першої інстанції, Верховний Суд виходить з такого.

Процес ухвалення рішення обов`язково має передбачати належне з`ясування судом усіх обставин справи; у справах, в яких відбувається втручання держави у право власності особи, розгляд справи має забезпечити справедливу рівновагу між конкуруючими інтересами, а саме між загальним інтересом суспільства та вимогами захисту основоположних прав конкретної особи.

Конституційний Суд України зазначав, що виконання судового рішення є невідокремним складником права кожного на судовий захист і охоплює, зокрема, визначений у законі комплекс дій, спрямованих на захист і поновлення порушених прав, свобод, законних інтересів фізичних та юридичних осіб, суспільства, держави (абзац третій пункту 2 мотивувальної частини Рішення від 13 грудня 2012 року № 18-рп/2012); обов`язкове виконання судового рішення є доконечною умовою реалізації конституційного права кожного на судовий захист, тому держава не може ухилятися від виконання свого позитивного обов`язку щодо забезпечення виконання судового рішення задля реального захисту та поновлення захищених судом прав і свобод, законних інтересів фізичних та юридичних осіб, суспільства, держави; визначений у законі порядок забезпечення державою виконання судового рішення має відповідати принципам „верховенства права" (правовладдя) та справедливості, гарантувати конституційне право на судовий захист [перше речення абзацу восьмого, абзац чотирнадцятий підпункту 2.1 пункту 2 мотивувальної частини Рішення від 15 травня 2019 року № 2-р(ІІ)/2019].

У Висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів зазначено, що будь-який припис, що міститься в судовому рішенні або виданий на його підставі, повинен бути викладений чіткою й недвозначною мовою так, щоб його можна було ввести в дію або, коли йдеться про припис зробити або сплатити щось чи навпаки, виконати. Згідно з тлумаченням Європейського суду з прав людини право на справедливий суд, зафіксоване в статті 6 ЄКПЛ, означає не лише те, що судове рішення повинно бути ухвалено в розумні строки, а й те, що воно повинно бути - коли це доречно - таким, яке можна ефективно виконати на користь сторони, яка виграла справу. Справді, Конвенція не передбачає теоретичного захисту прав людини, а має на меті гарантувати максимальну ефективність такого захисту (пункти 53-54).

Ухваливши рішення про задоволення позову та зобов`язавши ОСОБА_1 знести (демонтувати) частину огорожі та частину будинку садибного типу, що розташовуються в охоронній зоні магістрального газопроводу «Єфремівка-Диканька-Київ», суд першої інстанції не конкретизував, на якій конкретно земельній ділянці розміщений будинок і огорожа (кадастровий номер), розмір і конфігурацію садового будинку, який необхідно знести, яку саме частину огорожі необхідно знести.

Верховний Суд зазначає, що у цій справі виклад резолютивної частини рішення суду, яке підлягає примусовому виконанню, та висновки суду апеляційної інстанції, що спірні питання виконання рішення суду сторони можуть врегулювати, уклавши мирову угоду, за умови неукладення такої угоди, не забезпечує виконання судового рішення у справі, яке є невід`ємною складовою права кожного на судовий захист і охоплює, зокрема, визначений у законі комплекс дій, спрямованих на захист і поновлення порушених прав, свобод, законних інтересів фізичних та юридичних осіб, суспільства, держави.

На схемі ситуаційного плану № 013341-ІВ позначено точки магістрального трубопроводу «Єфремівка - Диканька - Київ» та охоронної зони, вказано про належні відповідачці земельні ділянки, кадастровий номер 3220880903:04:003:0058, площею 0,0981 га, кадастровий номер 3220880903:04:003:0056, площею 0, 0968 га (т. 1, а. с. 162).

В апеляційній скарзі відповідачка вказувала, що 03 лютого 2015 року зареєстровула право власності на належну їй земельну ділянку 3220880903:04:003:0056, будівельні роботи розпочала у 2015 році. Позивач ні в квітні 2015 року, ні в квітні 2017 року, ні в квітні 2018 року не оприлюднював у друкованих засобах масової інформації оголошення про проходження магістрального трубопроводу територією належної відповідачці земельної ділянки. Така інформація була оприлюднена лише у 2018 році.

Крім того, вздовж газопроводу розміщені інформаційні стовпчики про газопровід високого тиску та його охоронної зони у 150 метрів в обидва боки (тобто охоронна зона 300 м), що підтверджується фото, яке надав позивач (т.1, а. с. 47).

Відповідачка також посилалася на те, що є необгрунтованими висновки суду першої інстанції про те, що втручання позивача у її право власності володіти належним майном є виправданим, співмірним та відповідає суспільним інтересам з огляду на викладені неї обставини щодо оприлюднення інформації про обмеження у використанні земельної ділянки, а також вказівки на те, що відомості про обмеження у використанні земельної ділянки, кадастровий номер 3220880903:04:003:0056, у Державному земельному кадастрі про земельну ділянку не зареєстровані, перелік обмежень щодо використання цієї земельної ділянки, розробленого Приватним підприємством «Норд Інвест Плюс» також не містять інформації про наявність будь-яких обмежень у використанні земельної ділянки.

Згідно з частинами першою, сьомою статті 23 Закону № 3041-VІ до осіб, які мають право на відшкодування шкоди, належать особи, які набули право власності або право користування (а щодо земель державної та комунальної власності - право користування) земельними ділянками до надання земельної ділянки для будівництва відповідного об`єкта магістрального трубопроводу. Не підлягає відшкодуванню шкода, заподіяна власникам та користувачам земельних ділянок, розташованих у межах охоронних зон магістральних трубопроводів, внаслідок недотримання ними обмежень щодо використання таких земельних ділянок, встановлених цим Законом.

Суд апеляційної інстанції належним чином не перевірив доводи апеляційної скарги, які мають значення для оцінки втручання держави у право власності відповідачки, отже, порушення Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі -Конвенція).

Європейський суд з прав людини у справі «Байкін та інші проти Росії», рішення від 11 лютого 2020 року, яка стосувалася загрози знесення будинку, розташованого біля підземного трубопроводу, та виселення мешканців, в якій встановив порушення статті 1 Першого протоколу до Конвенції, зазначив, що не було доведено, що положення про зони з мінімальними відстаннями застосовувалися під час будівництва будинку і на той час мали обов`язковий характер.

З огляду на викладене суд апеляційної інстанції належним чином доводи апеляційної скарги не перевірив та не виклав мотиви на їх спростування, тому ухвалене ним судове рішення не може вважатися законним і обґрунтованим, тому підлягає скасуванню з передачею справи на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

Безпідставним є посилання заявниці на те, що суд долучив до матеріалів справи докази позивача поза межами встановлених строків на їх подання.

Оскільки у поданому разом з позовною заявою ситуаційному плані

№ 013341-ІВ було допущено технічну помилку, суд задовольнив клопотання позивача від 11 жовтня 2021 року та обґрунтовано прийняв уточнений ситуаційний план, який не є новим доказом.

Доводи щодо розгляду справи без участі заявниці та її представника не є підставою для скасування судового рішення, оскільки відповідно до статті 372 ЦПК України суд апеляційної інстанції відкладає розгляд справи в разі неявки у судове засідання учасника справи, щодо якого немає відомостей про вручення йому судової повістки, або за його клопотанням, коли повідомлені ним причини неявки буде визнано судом поважними. Неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.

Відповідачка та її представник були належним чином повідомленими про час та місце розгляду справи судом апеляційної інстанції, що не заперечується нею.

Оскільки поважність причин неявки представника відповідачка суд апеляційної інстанції не встановив, заявниця реалізувала своє право на викладення відповідних аргументів в апеляційній скарзі та, зважаючи на межі розгляду справи в суді апеляційної інстанції (стаття 367 ЦПК України), розгляд апеляційним судом справи за відсутності відповідачки та її представника не є підставою для скасування оскаржуваних судових рішень.

Відповідно до статті 392 ЦПК України у касаційній скарзі повинно бути зазначено підставу (підстави), на якій (яких) подається касаційна скарга з визначенням передбаченої (передбачених) статтею 389 цього Кодексу підстави (підстав).

Клопотання позивача про закриття касаційного провадження задоволенню не підлягає, оскільки незастосовними до спору є лише висновки, викладені у постанові Верховного Суду України від 19 квітня 2017 року у справі № 354/612/13-ц та постанові Верховного Суду від 27 жовтня 2021 року у справі № 202/7377/16-ц, провадження № 61-20139св19.

Висновки Верховного Суду за результатами розгляду касаційної скарги

Відповідно до пункту 1 частини третьої статті 411 ЦПК України підставою для скасування судового рішення та направлення справи на новий розгляд є також порушення норм процесуального права, на які посилається заявник у касаційній скарзі, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи, якщо суд не дослідив зібрані у справі докази, за умови висновку про обґрунтованість заявлених у касаційній скарзі підстав касаційного оскарження, передбачених пунктами 1, 2, 3 частини другої статті 389 цього Кодексу.

Згідно з частиною четвертою статті 411 ЦПК України справа направляється на новий розгляд до суду апеляційної інстанції, якщо порушення норм процесуального права допущені тільки цим судом. У всіх інших випадках справа направляється до суду першої інстанції.

Ураховуючи викладене, Верховний Суд дійшов висновку про скасування постанови суду апеляційної інстанції та направлення справи на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

Згідно з частиною тринадцятою статті 141 ЦПК України, якщо суд апеляційної чи касаційної інстанцій, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

Оскільки за результатами касаційного перегляду постанова суду апеляційної інстанції підлягає скасуванню з направленням справи на новий розгляд до суду апеляційної інстанції, то розподіл судових витрат Верховний Суд не здійснює.

Керуючись статтями 400, 409, 411, 416, 419 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 , подану адвокатом Григорчук Іриною Олександрівною, задовольнити частково.

Постанову Київського апеляційного суду від 14 листопада 2022 року скасувати, справу направити на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий А. С. Олійник

Судді: О. В. Білоконь

І. Ю. Гулейков

О. М. Осіян

В. В. Шипович