печерський районний суд міста києва

Справа № 757/12077/21-ц

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06 листопада 2023 року Печерський районний суд м. Києва у складі:

головуючого судді Підпалого В.В.,

при секретарі судового засідання Каракосі В.О.,

розглянувши цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Акціонерного товариства «Українська залізниця» в особі Регіональної філії «Південно-Західної залізниці»» АТ «Укрзалізниця», третя особа: Управління праці та соціального захисту населення Шевченківської районної в м. Києві державної адміністрації про стягнення невиплачених коштів,

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернулась до суду із вказаним позовом, у якому просила стягнути з Акціонерного товариства «Українська залізниця» в особі Регіональної філії «Південно-Західної залізниці»» АТ «Укрзалізниця» на свою користь грошові кошти передбачені ст. 39 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», за період з 17.08.2018 р. по 21.01.2021 р. борг в розмірі 71 693,17 грн., який невиплачений при звільненні та розрахунку, судові витрати.

В обґрунтування позову вказано, що 27.12.2011 р. ОСОБА_1 була прийнята оператором електронно-обчислювальних машин Технологічного центру в обробці перевізних документів, згідно наказу № 44-к від 26.12.2001 р. Коростенської дирекції залізничних перевезень Південно-Західної залізниці, та постійно працювала на залізниці до моменту звільнення, тобто до 20.01.2021 р., переводилась з посади на посаду у зв`язку з реорганізаціями, які проводились Відповідачем та змінами в структурі, штаті, назв підприємства, та змінами підпорядкованості, статусів юридичної особи підприємств, про що є записи в трудовій книжці. 20.01.2021 р. наказом № 76 о/с ОСОБА_1 було звільнено з посади інженера 2 категорії Коростенського відділу статистики регіональної філії «Південно-Західна залізниця» АТ «Укрзалізниця», на підставі п.1 ст. 40КЗпП України у зв`язку зі скороченням штату. Позивач має статус особи постраждалої від аварії на Чорнобильській АЕС третьої категорії, проживає і працює у м. Коростень Житомирської області, що належить до зони гарантованого добровільного відселення. Конституційний суд України своїм рішенням № 6-р/2018 від 17 липня 2018 року встановив щомісячне отримання грошової допомоги у зв`язку із обмеженням споживання продуктів харчування місцевого виробництва та особистого підсобного господарства, встановленого ст. 39 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», у розмірі двох мінімальних заробітних плат. Бухгалтерія по нарахуванню заробітної плати знаходиться у виробничому підрозділі Коростенська дистанція колії регіональної філії «Південно-Західна залізниця» АТ «Укрзалізниця», бухгалтер якої повинен проводити нарахування та виплату заробітної плати, нараховувати та подавати розрахункові дані по соціальним виплатам третій особі у справі - Управлінню праці та соціального захисту населення Шевченківської РДА у м. Києві, що передбачено статті 39, 47, 48 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» та інших соціальних виплат за місцем знаходження юридичної особи АТ «Українська залізниця». Однак проведення нарахувань та виплат, передбачених ст. 39 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», відповідач не проводить з 17 липня 2018 року до теперішнього часу. Відповідач не є органом державної влади, відповідає за своєчасне нарахування, виплату заробітної плати і нараховує соціальні виплати відповідно до законів України, надає розрахункові дані третій особі у справі, тому позивач вважає протиправною бездіяльність відповідача щодо не нарахування, що призвело до невиплати з 17 липня 2018 року щомісячної грошової допомоги, встановленої статтею 39 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», працюючим особам, а саме позивачу.

Ухвалою Печерського районного суду від 12.03.2021 р. у справі відкрито провадження для розгляду справи у спрощеному порядку без виклику сторін.

01.07.2021 року від представника відповідача до суду надійшов відзив на позов.

Представник відповідача у відзиві позов не визнав, заперечуючи проти задоволення, вказав, що з 17 липня 2018 року по день звільнення відповідач нарахував і виплатив позивачу у повному обсязі заробітну плату, додаткову заробітну плату та інші заохочувальні та компенсаційні виплати, передбачені Законом України «Про оплату праці». Доплата, яку просить стягнути позивач, згідно з ст. 39 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», громадянам, які працюють на територіях радіоактивного забруднення, не входить до структури заробітної плати, а є соціальною гарантією, виплата якої компенсувалася підприємствам через управління праці та соціального захисту населення, фінансувалася до 01січня 2015 року, після чого була припинена, у зв`язку із внесенням змін до Закону України № 796-ХІІ Законом України «Про внесення змін та визнання такими, що втратили чинність, деяких законодавчих актів України» від 28 грудня 2014 року № 76-VІІІ, яким виключено ст.ст. 31, 37, 39, 45. З 01 січня 2016 року було поновлено здійснення доплат громадянам лише за роботу у зоні відчуження, а робоче місце позивача знаходилось у м. Коростень Житомирської області, що належить до зони гарантованого добровільного відселення. Зміни до Закону України № 796, у зв`язку із прийняттям рішення № 6-р щодо відновлення норм, вилучених Законом № 76, не внесено.

Відповідно до ст. 63 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», фінансування витрат, які пов`язані із реалізацією цього Закону, здійснюється за рахунок коштів державного і місцевого бюджетів та інших джерел, не заборонених законодавством. Відповідно до пункту 2 Порядку використання коштів державного бюджету для виконання програм, пов`язаних із соціальним захистом громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 936 від 20 вересня 2005 року, розпорядниками бюджетних коштів нижчого рівня за програмами є структурні підрозділи з питань соціального захисту населення обласних і Київської міської державної адміністрації, структурні підрозділи з питань соціального захисту населення районних, районних у м. Києві державних адміністрацій, виконавчих органів міських, районних у містах (крім м. Києва) рад, Фонд соціального захисту інвалідів. Тобто фінансування витрат, пов`язаних із реалізацією Закону здійснюється за рахунок коштів державного і місцевого бюджетів через структурні підрозділи з питань соціального захисту, які є суб`єктами владних повноважень.

До того ж пунктом 5 Порядку використання коштів державного бюджету для виконання програм, пов`язаних із соціальним захистом громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 936 від 20 вересня 2005 року (у редакції, що діє на сьогодні та діяла станом на 17 липня 2018 року) доплата особам за роботу (службу) на території зон радіоактивного забруднення відповідно до ст.ст. 39, 40 Закону, взагалі не повинна проводитися за місцем основної роботи (служби) громадян підприємствами, установами, організаціями, військовими частинами та фізичними особами-підприємцями, тому що не передбачена Порядком.

Згідно з частиною першою статті 174 Цивільного процесуального кодексу України, при розгляді справи судом у порядку позовного провадження учасники справи викладають письмово свої вимоги, заперечення, аргументи, пояснення та міркування щодо предмета спору виключно у заявах по суті справи, визначених цим Кодексом, що є правом учасників справи. Як встановлено, частиною четвертою статті вказаної статті Кодексу, у разі ненадання учасником розгляду заяви по суті справи у встановлений судом або законом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.

07.07.2021 р. надійшла відповідь на відзив, в якій Позивач стверджує, що наведені обставини Відповідачем є надуманими та необґрунтованими, позов просила задовольнити в повному обсязі.

Суд, дослідивши письмові докази, наявні у матеріалах справи, всебічно перевіривши обставини, на яких вони ґрунтуються у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, встановив наступні обставини та дійшов до наступних висновків.

Сторони перебували у трудових відносинах: 20.01.2021 р. наказом № 76 о/с ОСОБА_1 було звільнено з посади інженера 2 категорії Коростенського відділу статистики регіональної філії «Південно-Західна залізниця» АТ «Укрзалізниця», на підставі п.1 ст. 40КЗпП України у зв`язку зі скороченням штату /а. с. 14/.

Також ОСОБА_1 має статус громадянина, який постраждав від Чорнобильської катастрофи (категорії 3), що підтверджується посвідченням серії НОМЕР_1 , виданим 27.08.1996 р. /а. с. 10/.

15.09.2020 р. ОСОБА_1 звернулась за місцем основної роботи із запитом щодо нарахування і виплат коштів, передбачених ст. 39 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» № 796-ХІІ, на що отримав відповідь про те, що доплати громадянам, які працюють на територіях радіоактивного забруднення, за виключенням території зони відчуження, не нараховуються і не виплачуються /а. с. 12/.

28.09.2020 р. ОСОБА_1 звернулась до Управління соціального захисту населення Шевченківської районної в м. Києві державної адміністрації з вимогою про надання довідки про виплати коштів, передбачених ст. 39 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» № 796-ХІІ, у відповідь на що була надана відповідь про те, що він може звернутися за місцем основної роботи для отримання такої довідки, у разі підтвердження нарахування та виплати відповідної доплати до основного доходу первинними документами підприємства, установи, організації /а. с. 11-12/.

Кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів. Кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Вбачається, що позивач проживає в м. Коростень Житомирської області, яке відповідно до Переліку населених пунктів, віднесено до зон радіологічного забруднення внаслідок Чорнобильської катастрофи віднесено до зони гарантованого добровільного відселення.

Доплата, передбачена ст. 39 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» позивачу з 17 липня 2018 року не нараховувалась та не виплачувалась.

Основні положення щодо реалізації конституційного права громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, на охорону їх життя і здоров`я, порядок визначення категорій зон радіоактивно забруднених територій, умов проживання і трудової діяльності на них, соціального захисту потерпілого населення визначаються Законом України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» № 796-XII від 28 лютого 1991 року.

З 01 червня 2016 року було поновлено здійснення доплати громадянам лише за роботу у зоні відчуження (Закон України «Про внесення змін до Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» від 04 лютого 2016 року №987-VII).

Згідно з роз`ясненнями Міністерства соціальної політики виплати громадянам, які працюють на територіях радіоактивного забруднення не нараховуються та не виплачуються, за виключенням території зони відчуження.

Доплата, передбачена статтею 39 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», не є складовою заробітної плати та не є заробітною платою за особливі умови праці, що включає в себе компенсаційні виплати на відповідний рік, а є соціальною гарантією.

Відповідно до п. 4 пп.11 Постанови Кабінету Міністрів України від 20 вересня 2005 року №936, якою затверджено Порядок використання коштів державного бюджету для виконання програм, пов`язаних із соціальним захистом громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи (у редакції Постанови КМУ №759 від 26 жовтня 2016 року) виплата компенсацій та допомоги певних видів, передбачених Законом, доплата особам, які працюють у зоні відчуження, відповідно до статті 39 Закону, постанови Кабінету Міністрів України від 10 вересня 2008 року №831 «Про доплати особам, які працюють у зоні відчуження» проводиться центрами по нарахуванню та здійсненню соціальних виплат, структурними підрозділами з питань соціального захисту населення районних і районних у м. Києві держадміністрацій, виконавчих органів міських, районних у містах (крім м. Києва) за місцем фактичного проживання (перебування) працюючих та непрацюючих громадян.

Таким чином, починаючи з 2018 року, у підприємств, установ, організацій, які знаходяться на території зон радіоактивного забруднення (крім зони відчуження) відсутній обов`язок подавати до уповноваженого органу документи щодо розрахункових витрат на виплату доплат до зарплати відповідно до статті 39 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», тобто відсутні делеговані державою повноваження.

Враховуючи наведене, доплата, визначена статтею 39 вказаного Закону, не є складовою заробітної плати та не є заробітною платою за особливі умови праці, що включає в себе компенсаційні виплати, а є соціальною гарантією. Отже, відповідач не є розпорядником коштів, якому надано право проводити нарахування та виплати відповідно до статті 39 вказаного Закону.

Суд, оцінюючи належність, допустимість, достовірність та достатність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок в їх сукупності за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженню наявних у справі доказів приходить до висновку, що позов є безпідставним і задоволенню не підлягає.

Судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог, інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються у разі відмови в позові - на позивача, відповідно до частини першої, другої статті 141 ЦПК України.

Оскільки у задоволенні позову суд відмовив у повному обсязі, судовий збір у повній мірі покладається на позивача.

Відповідно до пункту 30 рішення Європейського Суду з прав людини у справі «Hirvisaari v. Finland» від 27 вересня 2001 року, рішення судів повинні достатнім чином містити мотиви, на яких вони базуються для того, щоб засвідчити, що сторони були заслухані, та для того, щоб забезпечити нагляд громадськості за здійсненням правосуддя.

Згідно пункту 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення.

Європейський Суд з прав людини повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» (Ruiz Torija v. Spain) від 09 грудня 1994 року, серія A, N 303-A, п. 29).

На підставі встановлених судом обставин, що мають юридичне значення у справі, керуючись ст.ст. 3, 8, 21, 55, 61, 129, 129-1 Конституції України, ст.ст. 1-16 Цивільного кодексу України, ст.ст. 39, 63 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», ст.ст. 1-23, 76-82, 89, 95, 258-259, 263-265, 267, 274-279, 352-355 Цивільного процесуального кодексу України, суд,

ВИРІШИВ:

Позов ОСОБА_1 до Акціонерного товариства «Українська залізниця» в особі Регіональної філії «Південно-Західної залізниці»» АТ «Укрзалізниця», третя особа: Управління праці та соціального захисту населення Шевченківської районної в м. Києві державної адміністрації про стягнення невиплачених коштів залишити без задоволення.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Київського апеляційного суду.

Суддя В.В. Підпалий