Єдиний унікальний номер справи 235/3254/23

Номер провадження 2/235/290/24

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

11січня 2024 року м. Покровськ

Красноармійськийміськрайонний суд Донецькоїобласті у складі:

головуючогосуддіХмельової С.М.

за участю представника відповідача Львова А.Л.

секретаря судового засіданняЮриної К.І.

розглянувши у відкритому судовому засіданнів порядкуспрощеногопозовногопровадженняцивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Шахтобудівельна компанія» про відшкодуванняморальноїшкоди,

ВСТАНОВИВ:

До Красноармійського міськрайонного суду Донецької області звернувся ОСОБА_1 з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Шахтобудівельна компанія» відшкодування моральної шкоди. Позовні вимоги обґрунтовані тим, що з відповідачем позивач перебував у трудових відносинах з 01.08.2016 року до 03.04.2023 року. Прийнятий прохідником 5 розряду з повним робочим днем на підземних роботах згідно наказу № 233-к від 29.07.2016 року.

Звільнений 03.04.2023 року у зв`язку із невідповідністю працівника займаній посаді або виконуваній роботі внаслідок стану здоров`я за п.2 ст. 40 КЗпП України. Наказ № 258-к від 31.03.2023 року.

23.03.2023 року складений акт розслідування причин виникнення хронічного професійного захворювання, яким позивачу встановлено професійні захворювання: хронічна радикулопатіяL5,S1 праворуч в стадії затихаючого загострення з помірним статико-динамічними порушеннями, м`язово-тонічним та больовим синдромами. Хронічна двобічна сенсоневральна приглухуватість з легким ступенем зниження слуху (Іст. ) за класифікацією ОСОБА_2 та Пономарьової Н.І. Пневмоконіоз (г/г , 3/3 рі), ускладнений хронічним бронхітом II ст., фаза затихаючого загострення, ЛН І-ІІ ст. (першого -другого ст.).

30.03.2023 року позивач був вперше оглянутий на МСЕК за професійними захворюваннями та йому було встановлено первинно за сукупністю 65% втрати професійної працездатності, з них 30% первинно по хр. радикулопатії, 20% первинно по пневмоконікозу, 5% первинно, по хр. с/н приглухуватості, 10% повторно по трудовому каліцтву. Інвалідність встановлена з 30.03.2023 року безстроково.

Первинно визнано інвалідом 3 групи за професійними захворюваннями.

Визначена потреба у медичній та соціальній допомозі: медикаментозне лікування за наслідками проф. захворювань та трудовому каліцтву 08.03.2022; санаторно-курортне лікування по проф. радикулопатії.

За висновками про умови та характер праці позивачу протипоказана робота в підземних умовах виробництва, вимушеної робочої пози, впливу небезпечних чинників виробничого середовища.

Позивач вважає, що умовами виробництва йому заподіяна моральна шкода, яка не нараховувалась та не виплачувалась.

Згідно пункту 17 акту, професійне захворювання виникло у зв`язку з недосконалістю технологічного процесу (зокрема, через виділення значних концентрацій пилу, переважно фіброгенної дії, та генерацію виробничого шуму під час роботи технологічного устаткування тощо), недостатньою забезпеченістю засобами індивідуального захисту від пилу (фільтрами до протипилових респіраторів) та незабезпеченістю засобами індивідуального захисту від шуму, виконанням не в повному обсязі протипилових заходів (гідропилопридушення застосовувалось не на усіх ланках технологічного процесу). Позивач працював в умовах впливу пилу, переважно фіброгенної дії, концентрація якого перевищувала ГДК, та виробничого шуму, еквівалентний рівень якого перевищував гранично допустимий.

У пункті 18 Акту зазначено, що причинами виникнення професійних захворювань є:вуглепородний пил, - фактична величина 105Ю8- 243,7 мг/м. куб, при нормативному значенні 2мг/м. куб. Тривалість дії упродовж зміни- 81,9-95% зміни.

Важкість праці: фізичне динамічне навантаження (за участю м`язів нижніх кінцівок та тулуба) - фактична величина 148,9 -187 Вт, при нормативному значенні 90 Вт; фізичне динамічне навантаження (за участю м`язів рук та плечового поясу) - фактична величина 88,4 - 97,5 Вт, при нормативному значенні 45 Вт. Маса вантажу, що підіймається та переміщується - фактична величина 40 кг при нормативному значенні 30 кг. Робоча поза в нахиленому положенні більше 30° -29-45 % зміни при нормативному значенні до 30° -25% зміни. Нахили корпусу 175-190 разів на зміну, при нормативному значенні 50-100 разів за зміну. Фактичні рівні звукового тиску, еквівалентні рівні шуму 93-95 dБА , при нормативному значенні 80 dБА.

Таким чином, робота позивача на користь підприємства була надважкою, зі значним перевищенням гранично допустимих норм.

Акт був складений з окремою думкою 3 членів комісії.У «окремих думках», які є абсолютно ідентичними, членами комісії виказана незгода зі змістом п.17 Акту. Автори «Окремих думок» вважають, що комісія не мала можливості документально підтвердити факти невиконання технологічних регламентів виробничого процесу; порушень режиму експлуатації технологічного устаткування, приладів, робочого інструменту; аварійних ситуацій; пошкодження захисних засобів і механізмів; недостатнього забезпечення засобами індивідуального захисту. Але, при цьому не обґрунтовано, чому саме вважають, що комісія не мала можливості встановити певні обставини та позивач звертає увагу, що обставинами за яких виникло профзахворювання визнано:робота в умовах впливу пилу,концентрація якого перевищувала ГДК та виробничого шуму з перевищенням гранично допустимого рівня. Та ці дані отримані безпосередньо на підприємстві. Причини визначені в п.18 Акту, тому залишається незрозумілим, які ще документальні підтвердження мають на увазі члени комісії ОСОБА_3 , Папаїка, ОСОБА_4 , та що саме їм, як членам комісії з розслідування в повному обсязі виконувати свої обов`язки та отримувати необхідні «документальні підтвердження». Все інше в окремих думках стосується п. 20, де зазначена особа, яка допустила порушення законодавства про охорону праці. У позивача складається враження, що «окремі думки» складені з метою «зняти» провину з начальника підземної гірнопрохідницької дільниці ОСОБА_5 , а захищеність працівника та безпечні умови роботи на другому місці.

Під час роботи на підприємстві відповідача позивач почав частіше хворіти, неодноразово лікувався амбулаторно та стаціонарно.

Починаючи з 2018 року позивач перебуває на «Д» обліку у сімейного лікаря, та з 2019 року у лікаря сурдолога. Неодноразово лікувався амбулаторно і стаціонарно.

Амбулаторно лікувався: 05.03.2018 - 20.03.2018 року Дз: ГРЗ з явищем трахеіту;03.08.2018 - 21.08.2018 року Дз: Гостра лівобічна люмбоішалгія; 26.02.2019 - 18.03.2019 року Дз: Гострий обструктивний бронхіт 1 ст, дифузний невмосклероз. ЛН 1ст.;Лікування в терапевтичному відділенні з 19.03.2019р. до 29.03.2019р.Дз:Хронічний бронхіт 2ст, фаза загострення , дифузний пневмосклероз . ЛН 1-2 ст.

Амбулаторно лікувався: 06.09.2019 - 23.09.2019 року Дз: Хронічна лівобічна люмбоішалгія ; 07.04.2020 - 27.04.2020 року Дз: Хронічний бронхіт 2 ст. фаза загострення, дифузний пневмосклероз. ЛН 1-2 ст; 24.08.2020 - 14.09.2020 року Дз:Гострий попереково -крижовий радикуліт з вираженим больовим, м`язово тонічним корінцевим с-м;15.03.2021-30.03.2021 року Дз: Хронічний бронхіт 2ст, фаза загострення, дифузний

пневмосклероз . ЛН 2ст. Пневмоконіоз ?.

Лікування в терапевтичному відділенні з 31.03.2021р. до 12.04.2021р. Дз:Хронічний бронхіт 2ст, фаза загострення , дифузний пневмосклероз . ЛН 2 ст. Пневмоконіоз ?.

Лікування в терапевтичному відділенні з 31.03.2021р. до 12.04.2021 р. Дзхронічний бронхіт 2 ст,фаза загострення, дифузний пневмосклероз, ЛН 1-2 ст. Пневмоконіоз ?

Амбулаторно лікувався: 04.10.2021 - 14.10.2021 року Дз: Хронічний-попереково крижовий радикуліт з вираженим больовим, м`язово тонічним корінцевим с-м, стадія загострення, вираженим порушенням статико динамічної функції хребта.

Лікування в неврологічному відділенні з 15.10.2021р. до 26.10.2021р. Дз: Хронічний вертеброгеннийпопереково крижовий радикуліт з вираженим больовим, м`язово тонічним с- м, стадія тривалого загострення.

Лікування в травматологічному відділенні з 08.03.2022р. до 14.03.2022р. Дз: ЗЧМТ. Струс головного мозку. Відкритий перелом кісток носу зі зміщенням. Забита рана носу. Гематома н/повік обох очей; (з приводу виробничої травми ).

Амбулаторно лікувався:16.05.2022 - 06.06.2022 року Дз: Хронічний бронхіт 2 ст, фаза загострення ,дифузний пневмосклероз. ЛН 2ст. Пневмоконіоз ?; 02.11.2022 - 09.11.2022 року Дз: Хронічний попереково крижовий радикуліт з вираженим больовим, м`язово тонічним корінцевим с-м.

Лікування в неврологічному відділенні з 10.11.2022р. до 21.11.2022року Дз: Хронічний вертеброгеннийпопереково крижовий радикуліт з вираженим больовим, м`язово тонічним корінцевим с-м, стадія тривалого загострення, вираженим порушенням статико динамічної функції хребта.

Амбулаторно лікувався: 22.11.2022 - 11.12.2022 року Дз: Хронічний попереково крижовий радикуліт з вираженим больовим, м`язово тонічним корінцевим с-м, стадія загострення, вираженим порушенням статико динамічної функції хребта;12.12.2022 - 28.12.2022 року Дз: Хронічний попереково крижовий радикуліт з вираженим больовим, м`язово тонічним корінцевим с-м, стадія загострення, вираженим порушенням статико динамічної функції хребта;29.12.2023 - 09.01.2023 року Дз: Хронічний попереково крижовий радикуліт з вираженим больовим, м`язово тонічним корінцевим с-м, стадія загострення, вираженим порушенням статико динамічної функції хребта;10.01.2023р. - 31.01.2023року Дз: Хронічний бронхіт 2 ст, фаза загострення,дифузний пневмосклероз . ЛН 2ст. Пневмоконіоз ?.

Лікування в терапевтичному відділенні з 01.02.2023р. до 13.02.2023р. Дз: Хронічний бронхіт 2 ст, фаза загострення, дифузний пневмосклероз. ЛН 2ст. Пневмоконіоз ?.

Направлений в АМН України Інститут медицини праці (м. Київ) Клініка проф. захворювань на стаціонар неврологічного відділення з метою обстеження, лікування та вирішення експертних питань.

З 20.02.2023 до 06.03.2023 року перебував на стаціонарному лікуванні в ДУ «Інститут медицини праці імені Ю.І. Кундієва академії медичних наук України», з діагнозом:хронічна радикулопатіяL5S1 праворуч в стадії затихаючого загострення з помірними статико-динамічними порушеннями, м`язово-тонічним та больовим синдромами, захворювання професійні, встановлені вперше; хронічна двобічна сенсоневральна приглухуватість з легким ступенем зниження слуху (II ст.) за класифікацією ОСОБА_2 та ОСОБА_6 - захворювання професійне , встановлене вперше; пневмоконіоз (г/г , 3/3 рі, ускладнений хронічним бронхітом II ст., фаза затихаючого загострення, ЛН І-ІІ ст.- захворювання професійне, встановлене вперше.

Підґрунтям для визначення професійної категорії захворювань явились: дані клініко-функціональних обстежень; динаміка захворювань, їх розвиток в період роботи, інформація про умови праці, представлена в санітарно-гігієнічної характеристиці від 16.02.2023 року, згідно якої позивач підлягав дії несприятливих виробничих факторів (фізичне навантаження, робоча поза, нахили корпусу), параметри яких перевищували допустимі величини; пилу, концентрації якого перевищували ГДК; професійний маршрут.

Внаслідок професійних хвороб у позивача з`явився постійний біль в поперековому відділі хребта, підсилюючий при незначному фізичному навантаженні, при ході з іррадіацією в нижнікінцівки, оніміння та судомив правій нозі, зниження слуху, шум у вухах, головний біль, задуха при незначному фізичному навантаженні, кашель, біль за грудиною, став відчувати загальну слабкість, головний біль,

Наслідки профзахворювань суттєво погіршили загальний стан здоров`я позивача. Вимушений досить часто проходити курс лікування, змушений обмежувати себе в рухах, оскільки різкі рухи та трохи підвищена фізична активність одразу впливають на самопочуття.

Захворювання бронхів і легенів приводять до постійного відчуття слабкості, недомагання. Частий кашель, задишка позбавляють мене нормального образу життя, активного спілкування з оточуючими, реалізації своїх здібностей, бажань. Ці обставини спричиняють моральні страждання.

Окрім того, що позивач має професійне захворювання, 8.03.2022 року отримав травму на виробництві, в наслідок якої у ньогоЗЧМТ, струс головного мозку, відкритий перелом кісток носу зі зміщенням, забита рана носу. Після травми залишились шрами на обличчі та наявні наслідки перелому носа.

Згіднодовідці МСЕК йомубуловстановлено 25% втратипрофесійноїпрацездатності. При проходженні МСЕК у 2023роцісукупновстановлено 65 %, по травмі - 10%, оскількисукупнийвідсотоквтратипрацездатності не можеперевищувати 65 %при визнанніінвалідом З групи.

Працюючи на підприємстві, позивач належним чином виконував свої професійні обов`язки, при цьому розраховував, що роботодавець зі свого боку, буде забезпечувати йому належні та безпечні умови праці, але він не забезпечив працівників достатньою кількістю засобів малої механізації (лебідки, талі та ін.) на робочих місцях, через що має місце перевищення гранично допустимих рівнів фізичного навантаження. Також не було забезпечено виконання комплексу протипилових заходів, засобів індивідуального захисту від пилу, що в свою чергу, привело до професійних захворювань (пп. 19.5-19.4 Акту).

Тривалий час позивач виконував роботу в умовах впливу шкідливих факторів. Праця в шахті була надважка, але він вимушений був працювати, оскільки оплата роботи підземного робітника задовольняла йогопотреби та основні потреби сім`ї, крім того, він розраховував на пенсію на пільгових умовах незалежно від віку. Але позивач звільнений через невідповідність виконуваній роботі за станом здоров`я.

Професійні хвороби, позначились на здібностях позивача, йому не під силу важка чоловіча робота. Не доступний активний відпочинок, зайняття спортом, навіть для підтримання тіла у формі, оскільки одразу відчуває біль та задуху.

У наслідок виробничої травми на обличчі залишились шрами та скривлений ніс, що спричиняє позивачу сильні душевні страждання. Позивач став невпевненою в собі людиною, соромиться перебувати у місцях скупчення людей, окрім роботи. В даний час у нього з`явились проблеми у вигляді хронічного вазомоторного реніту та викривлення носової перегородки, які він не мав до травми, що підтверджується консультаційним висновком лікаря.

Таким чином, позивачудоводиться докладати додаткових зусиль для організації свого життя, оскільки порушені його нормальні життєві зв`язки, що викликає негативні емоції та переживання, суттєво позначається на його психологічному стані, тому вважає за необхідне звернутись з даною позовною заявою.

Позивач просить суд стягнути з відповідача Товариство з обмеженою відповідальністю «Шахтобудівельна Компанія» на його користь 280000 грн у відшкодування моральної шкоди, заподіяної йому в результаті професійних захворювань.

Ухвалою суду від 12 грудня 2023 року відкритопровадження у справі та призначенорозглядсправив порядкуспрощеногопозовногопровадження з повідомленням (викликом) сторін.

У відзиві на позовпредставниквідповідачаПрАТ «Шахтоуправління «Покровське» зазначив, щовважаєзаявленіпозовнівимогинеобґрунтованими, такими, що не підлягаютьзадоволенню з наступнихпідстав.

Як вбачається з трудової книжки позивача, вінпрацював на ТОВ «Шахтобудівельнакомпанія» в умовахвпливушкідливихфакторів з 01.08.2016 по 03.04.2023, або 06 років 08 місяців 03 дні. Загальний стаж роботи в умовахвпливушкідливихфакторів, відповідно до п. 12 акту розслідування причин виникненняпрофесійногохронічногозахворювання П-4 від 23.03.2023 - 26 років 02 місяці 17 днів. Звільнений у зв`язку з невідповідністюзайманійпосаді за станом здоров`я. Вважає, щовідповідач не створив безпечні та нешкідливіумовипраці на йогоробочомумісці, чимзаподіяв шкоду йогоздоров`ю. Посилається на акт розслідування причин виникненняхронічногопрофесійногозахворювання П-4 від 23.03.2023, акт розслідуваннянещасноговипадку Н-1/П від 15.03.2022, огляд МСЕК від 30.03.2023, відповідно до якихпозивачевівстановлено 65 % втратипрацездатності та 3 групуінвалідностібезстроково за виробничою травмою та професійнимизахворюваннями: пневмоконіоз, ускладненийхронічнимбронхітом II ст., фаза затихаючогозагострення ЛН І-ІІ ст. (20%);хронічнарадикулопатіяL5 S1 праворуч в стадіїзатихаючогозагострення з помірнимистатико - динамічнимипорушеннями, м`язово-тонічним та больовим синдромами (30%); хронічнадвобічнасенсоневральнаприглуховатість з легким ступенемзниження слуху (II ст.) (5%); ЗЧМТ, струс головного мозку, відкритий перелом кісток носу іззміщенням, забита рана носу (10%).

Відповідно до п.17 акту розслідування причин виникненняхронічногопрофесійногозахворювання П-4 від 23.03.2023, професійнізахворюванняпозивачавиникли у зв`язку з тривалимперіодомроботи в умовахвпливушкідливихфакторів, параметриякихперевищувалидопустимі.

Відповідно до п. 12 Акту, загальний стаж роботипозивача в умовахвпливушкідливихфакторівскладає 26 років 02 місяці 17 днів, з них на ТОВ «Шахтобудівельнакомпанія» - 06 років 08 місяців 03 дні, або 25,4 % відзагального стажу.

Останніммісцемроботи, за якимскладеноданий акт, є ТОВ «Шахтобудівельнакомпанія».

Відповідно до виписок з медичної (амбулаторноїкарти) позивача, з розділуанамнез захворювання, вбачається, щопозивачвважає себе хворим на бронхіт та радикулопатіюпротягомтривалогоперіоду, коли з`явилися кашель, задишка, біль у хребті, періодичнолікуєтьсясамостійно без ефекту.

Причини виникненняпрофзахворювань, вказані в п. 18 Акту П-4: вуглепородний пил, важкістьпраці, шум, а такожїхфактичнезначення.

Проте, хронічна хвороба маєдовготривалийповільнийпроцес. У розвиткухворобирозрізняютьчотиристадії: латентнийперіод, періодпродромальнихявищ, гострийперіод, який переходить в хронічнустадію.

Відповідно до п.216 Наказу МОЗ України від 21 травня 2007 року N 246 «Про затвердження Порядку проведення медичних оглядів працівників певних категорій» зареєстровано в Міністерстві юстиції України 23 липня 2007 р. за N 846/14113 «У Картціпрацівниказазначаютьсяскаргипрацівника на стан здоров`я, анамнез, результатимедичногоогляду, лабораторних, функціональних та іншихдосліджень, діагноз, висновок про професійнупридатністьпрацівникапрацювати за своєюпрофесією.

Проте, за весь періодроботи на підприємствівідповідачапрацівникжоднихскарг не заявляв, обов`язковімедичніогляди проходив та за результатами якихйогобуло визнано здоровим та придатним для роботи.

І тількипіслязвільнення з ТОВ «Шахтобудівельнакомпанія» Позивач «раптово» виявив у себе цілу низку професійнихзахворювань.

ЗаконодавствомУкраїнидопускається робота у шкідливихабонебезпечнихумовахпраці, якщоцьогопотребуєтехнологічнийпроцес, але праця в таких умовахпотребуєбільшоїуваги і відроботодавця, і відпрацівника, та маєнаслідкомпевніпільги (відпусткабільшоїтривалості, пільговийпенсійний стаж, підвищена оплата).

Зісвого боку відповідачзавждидотримувавсяпокладеного на нього нормами законодавстваобов`язку.

Відповідачемзастосовуютьсязасобиіндивідуальногозахисту, впроваджуютьсяпрогресивнітехнології з метою мінімізаціївпливушкідливихфакторівнеминуче має справу коженпрацівникгірничо-видобувноїгалузі.

Але жодензасібіндивідуальногозахисту не може абсолютно убезпечитипрацівникавідвпливушкідливого фактору, якщо сам працівник не докладаєзусиль для збереженнясвогоздоров`я.

Зважаючи на наявність у позивачадекількохпрофесійнихзахворювань, видно, щопозивачпротягомдекількохроківмавсерйозніпроблемиізздоров'ям, але перебуваючи на диспансерному обліку з хронічними хворобами продовжувавпрацювати в шкідливихумовах, що, безумовно, і стало передумовою для розвитку в ньогоцихпрофесійнихзахворювань. Навітьсуттєвепогіршення стану здоров`я не змусилопозивачазмінитипрофесію, пройтинавчанняновійпрофесії.

Зазначене, на думку представника відповідача, свідчить про недбалеставленняпозивача до свогоздоров`я та сутоматеріальнийінтерес до вирішенняцієїсправи.

На думку представника відповідача шкода позивачеві була завдана внаслідок послідовної роботи на декількох підприємствах вугільної галузі, а відтак її розмір має бути розподілений відповідно до стажу роботи позивача на цих підприємствах та ступеню шкідливого впливу (з урахуванням трудового стажу позивача на цих підприємствах). Відтак, відшкодування суми моральної шкоди повинно здійснюватися пропорційно відпрацьованому стажу на всіх цих підприємствах.

Загальний підземний стаж позивача складає 26 років 02 місяці 17 днів, з них на ТОВ «Шахтобудівельна компанія» - 06 років 08 місяців 03 дні, або 25,4 % від загального стажу.

Відповідач вважає, що розмір моральної шкоди у розмірі 280000, 00 гривень при 65% втрати професійної працездатності позивача є безпідставно завищеним, адже з аналізу судової практики по аналогічним справам вбачається, що при втраті позивачами професійної працездатності сума стягнення зазвичай становить набагато меншу суму.

На думку представника відповідача обґрунтованою сумою відшкодування буде 25 400,00 грн (100 000, 00 грн х 25,4%).

Проситьнадатиоцінкунайважливішому факту в данійсправі, а саме, що причиною виникненняпрофесійнихзахворюваньпозивача стала послідовна робота на декількохпідприємствахвугільноїгалузі.

Таким чином, шкода позивачевібулазавданавнаслідокпослідовноїроботи на декількохпідприємствахвугільноїгалузі, а відтакїїрозмірмає бути розподіленийвідповіднодо стажуроботипозивача на цихпідприємствах та ступенюшкідливоговпливу (з урахуванням трудового стажу Позивача на цихпідприємствах). Відшкодування сумиморальної шкодиповинно здійснюватисяпропорційно відпрацьованомустажу навсіх підприємствах,де були наявні шкідливі та небезпечні фактори протягом професійного маршруту позивача.

Неодноразово вказував в своїх рішеннях Верховний Суд:«...розмірвідшкодування моральної шкоди має бути не більш, аніж достатнім для розумного задоволення потреб позивача і не повинен приводити до його збагачення...».

Позивач не позбавленийзасобів до існування та задоволеннявласних потреб, оскількитакожможеотримуватипенсію, працювати та отримуєстраховівиплати.

На думку представника відповідача, моральністражданняпозивача повиннополегшувативже той факт, шойомуне потрібнозновузарадисоціальнихвиплатзайматисяважкою та небезпечноюпрацею.

Представник відповідача просить відмовити у задоволенні позову в повному обсязі.

Позивач до судового засідання не з`явився, надав суду заяву про розгляд справи без його участі, позовні вимоги підтримує в повному обсязі та просить задовольнити.

Представник відповідача у судовому засіданні проти позовних заперечував, просив відмовити у задоволенні позову.

Суд, дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення справи по суті, приходить до висновку, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню з огляду на наступне.

Позивач ОСОБА_1 перебував у трудовихвідносинах з відповідачем по справі з 01.08.2016 по 03.04.2023. Прийнятийпрохідником 5 розрядуз повнимробочим днем в шахті.

Наказом № 258-к від03.04.2023 звільнений за п.2 ст.40 КЗпПУкраїни у зв`язку з невідповідністюзайманійпосаді за станом здоров`я.

Стаж роботи ОСОБА_1 в умовахвпливушкідливихфакторівсклав26років02 місяці 17 днів, за професією 06 років 06 місяців 15днів, загальний стаж 26років 02 місяців 17 днів.

Згідно акту розслідування причин виникненняхронічногопрофесійногозахворювання (отруєння) по формі П-4 від23 березня 2023 року, затвердженого начальником СхідногоміжрегіональногоуправлінняДержавноїслужбиУкраїни з питаньпраціВ.Король24.03.2023 року, в пункті 17 якоговказано, щопрофесійнезахворюваннявиникло у зв`язку з недосконалістютехнологічногопроцесу (зокрема, через виділеннязначнихконцентрацій пилу, переважнофіброгенноїдії, та генераціювиробничого шуму під час роботитехнологічногоустаткуваннятощо), недостатньоюзабезпеченістюзасобамиіндивідуальногозахистувід пилу (фільтрами до протипиловихреспіраторів) та незабезпеченістюзасобамиіндивідуальногозахистувід шуму виконанням не в повномуобсязіпротипиловихзаходів (гідропилопридушеннязастосовувалось не на усіх ланках технологічногопроцесу) ОСОБА_1 працював в умовахвпливу пилу, переважнофіброгенноїдії, концентраціяякогоперевищувала ГДК, та виробничого шуму, еквівалентнийрівеньякогоперевищувавграничнодопустимий.

У пункті 18 акту визначена причина виникнення професійного захворювання:вуглепородний пил, - фактична величина 105Ю8- 243,7 мг/м. куб, при нормативному значенні 2мг/м. куб. Тривалість дії упродовж зміни- 81,9-95% зміни.

Важкість праці: фізичне динамічне навантаження (за участю м`язів нижніх кінцівок та тулуба) - фактична величина 148,9 -187 Вт, при нормативному значенні 90 Вт; фізичне динамічне навантаження (за участю м`язів рук та плечового поясу) - фактична величина 88,4 - 97,5 Вт, при нормативному значенні 45 Вт. Маса вантажу, що підіймається та переміщується - фактична величина 40 кг при нормативному значенні 30 кг. Робоча поза в нахиленому положенні більше 30° -29-45 % зміни при нормативному значенні до 30° -25% зміни. Нахили корпусу 175-190 разів на зміну, при нормативному значенні 50-100 разів за зміну. Фактичні рівні звукового тиску, еквівалентні рівні шуму 93-95 dБА , при нормативному значенні 80 dБА.

В період з 20.02.2023року по 06.03.2023 року ОСОБА_1 перебував на стаціонарному лікуванні в Клініці професійних захворювань ДУ «Інститут медицини праці імені Ю.І. Кундієва Національної академії медичних наук України» з діагнозом: -хронічна радикулопатіяL5,S1 праворуч в стадії затихаючого загострення з помірними статико-динамічними порушеннями, м`язово-тонічним та больовим синдромами, захворювання професійні, встановлені вперше; хронічна двобічна сенсоневральна приглухуватість з легким ступенем зниження слуху (II ст.) за класифікацією ОСОБА_2 та ОСОБА_6 - захворювання професійне, встановлене вперше; пневмоконіоз (г/г , 3/3 рі), ускладнений хронічним бронхітом II ст., фаза затихаючого загострення, ЛН І-ІІ ст.- захворювання професійне, встановлене вперше.

Згідно медичного висновку Лікарсько-експертної комісії про наявність (відсутність) професійного характеру захворювання від 22лютого 2023 року № 7/104 ОСОБА_1 встановлено діагноз: хронічна радикулопатіяL5,S1 праворуч в стадії затихаючого загострення з помірними статико-динамічними порушеннями, м`язово-тонічним та больовим синдромами, хронічна двобічна сенсоневральна приглухуватість з легким ступенем зниження слуху (II ст.) за класифікацією ОСОБА_2 та ОСОБА_6 ; пневмоконіоз (г/г , 3/3 рі), ускладнений хронічним бронхітом II ст., фаза затихаючого загострення, ЛН І-ІІ ст.- захворювання професійні, встановлені вперше.

Відповідно до довідки про результати визначення ступеня втрати професійної працездатності у відсотках, потреби у наданні медичної та соціальної допомоги серія 12 ААА № 120337та довідки до акту огляду медико-соціальною експертною комісією серія 12 ААВ № 216557від 30.03.2023 року ОСОБА_1 встановлена третя група інвалідності, причина інвалідності професійне захворювання, огляд проведено первинно, інвалідність встановлена з 30.03.2023 року безстроково. Ступінь втрати працездатності у відсотках за сукупністю складає 65%. Визначено потребу у медикаментозному лікуванні по профзахворюванням, санаторно-курортному лікуванні.

Позивачперебував на стаціонарномулікуванні з 19.03.2019 по 29.03.2019, з 31.03.2021 по 12.04.2021, з 01.02.2023 по 13.02.2023, з 2018 року неодноразово проходив амбулаторнелікування.

Відповідно до акту розслідування нещасного випадку, що затверджений 15.03.2022 року, з позивачем 08.03.2022 року стався нещасний випадок на підприємстві, комісія оглянула місце нещасного випадку; опитала свідків і осіб, причетних до даного нещасного випадку; ознайомилась з організаційно-розпорядчою та нормативно-технічною документацією; ознайомилась з висновком по важкості виробничих травм №710/16 від .0.03.2022 (вих. №111 від 10.03.2022) від КНП «Мирноградська центральна міська лікарня» Мирноградської міської ради (вхідний №1-7/152 від 11.03.2022) і дійшла висновку, що відповідно до підпункту 2) пункту 52. «Порядку розслідування та обліку нещасних випадків, професійних захворювань та аварій на виробництві», затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України №337 від 17 квітня 2019р. нещасний випадок, який стався 08.03.2022р. об 11 годині 00 хвилин з прохідником ПГПД №2 Дирекції з виробництва ТОВ ШАХТОБУДІВЕЛЬНА КОМПАНІЯ» ОСОБА_1 пов`язаний з виробництвом. По даному нещасному випадку скласти Акт розслідування (спеціального розслідування) нещасного випадку, гострого професійного захворювання) отруєння, аварії, що стався 08.03.2022р. об 11 годині 00 хвилин, за формою Н-1/П. Нещасний випадок береться на облік у ТОВ «Шахтобудівельна компанія».

З приводу травми перебував на лікуванні у травматологічному відділенні з 08.03.2022 року по 14.03.2022 року, діагноз:ЗЧМТ, струс головного мозку, відкритий перелом кісток носу зізміщенням, забита рана носу, гематома н0повік обох очей.

Порядок відшкодування моральної шкоди визначається законодавством.

Відповідно дост. 43 Конституції Українидержава створює умови для повного здійснення громадянами права на працю, гарантує рівні можливості у виборі професії та роду трудової діяльності, реалізовує програми професійно-технічного навчання, підготовки і перепідготовки кадрів відповідно до суспільних потреб. Кожен має право на належні, безпечні і здорові умови праці, на заробітну плату, не нижчу від визначеної законом.

Правовідносини сторін регулюються статтею 273-1КЗпП України, за якою відшкодування власником або уповноваженим ним органом працівникові моральної шкоди провадиться тоді, коли порушення його законних прав призвели до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв`язків і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя.

Моральна шкода відшкодовується працівникові безпосередньо роботодавцем за таких умов: наявності факту порушення роботодавцем законних прав працівника; у разі виникнення у працівника моральних страждань або втрати нормальних життєвих зв`язків, або виникнення необхідності для працівника додаткових зусиль для організації свого життя; за наявності причинного зв`язку між попередніми умовами.

Відповідно до роз`яснень, наданими в п.13постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику у справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» від 31 березня 1995 року № 4зі змінами, внесенимипостановою Пленуму Верховного Суду України від 25 травня 2001 року № 5, відповідно до ст.237-1КЗпП Україниза наявності порушення прав працівника у сфері трудових відносин, зокрема виконання робіт у небезпечних для життя і здоров`я умовах, яке призвело до його моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв`язків чи вимагає від нього додаткових зусиль для організації свого життя, обов`язок відшкодування моральної (немайнової) шкоди покладається на власника або уповноважений ним орган незалежно від форми власності, виду діяльності чи галузевої належності.

Відповідно до ч.1ст.153 КЗпП Українина всіх підприємствах, в установах, організаціях створюються безпечні і нешкідливі умови праці, забезпечення яких частиною 2 вказаноїстатті цього Кодексупокладено на власника або уповноважений ним орган.

До юридичного складу, що є підставою відповідальності по відшкодуванню моральної шкоди роботодавцем, є моральні страждання робітника, втрата нормальних життєвих зв`язків та необхідність для працівника докладання додаткових зусиль для організації свого життя.

Вина роботодавця не відноситься до обов`язкових умов для настання відповідальності за спричинення працівнику моральних страждань під час виконання своїх трудових обов`язків.

Згідно ст. 38 Гірничого закону України до обов`язків гірничого підприємства відноситься відшкодування шкоди, завданої фізичній особі. Стаття 1168 Цивільного кодексу України передбачає, що моральна шкода, завдана каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я, може бути відшкодована одноразово або шляхом здійснення щомісячних платежів.

Право на компенсацію за моральну шкоду, виникає у особи з дня встановленняйомустійкоївтратипрацездатностівпершевисновком медико-соціальноїекспертноїкомісії. Трудовезаконодавство не міститьположень про звільненняпідприємств з небезпечними й тяжкими умовамипрацівідвідшкодуванняморальноїшкоди, завданоїїхпрацівникам такими умовами.

Відповідно до ст. 14 Закону України "Про загальнообов`язковедержавнесоціальнестрахуваннявіднещаснихвипадків на виробництві та професійногозахворювання, якіспричиниливтратупрацездатності" до професійногозахворюванняналежитьзахворювання, щовиникловнаслідокпрофесійноїдіяльностізастрахованого та зумовлюєтьсявиключноабопереважновпливомшкідливихречовин і певнихвидівробіт та іншихфакторів, пов`язаних з роботою. Втратапотерпілимпрофесійноїпрацездатностізавждипов`язана з неможливістювиконувати роботу за своєюпрофесією (фахом), про щозазначається у висновкумедичного органу, якийвидаєтьсяпотерпіломувідповідно до вимог ч. 3 ст. 34 цього Закону.

Судом встановлено, що у зв`язку з встановленням у позивачапрофесійногозахворювання: хронічна радикулопатіяL5,S1 праворуч в стадії затихаючого загострення з помірними статико-динамічними порушеннями, м`язово-тонічним та больовим синдромами, хронічна двобічна сенсоневральна приглухуватість з легким ступенем зниження слуху (II ст.) за класифікацією ОСОБА_2 та ОСОБА_6 ; пневмоконіоз (г/г , 3/3 рі), ускладнений хронічним бронхітом II ст., фаза затихаючого загострення, ЛН І-ІІ ст., а також наслідків виробнічої травми та втрати у зв`язку з цим за сукупністю 65% працездатності, позивачу було заподіяноморальну шкоду, яка полягає в тому, що внаслідок вищезазначених професійних захворювань, у нього змінилися умовийогожиття, тобтознизиласьжиттєваактивність, систематичненездужання, послабленняорганізму, переживання з приводу погіршаннясвого стану здоров`я.

Оскільки вказане професійне захворювання у позивача виникло у зв`язку з тривалим періодом роботи в шкідливих умовах, обумовлених впливом шкідливих факторів: вуглепородний пил, фізичне динамічне навантаження, робоча поза в нахиленому положенні,нахили корпусу, фактичні рівні звукового тиску, тобто у зв`язку з шкідливими умовами праці на підприємстві, суд приходить до висновку, що моральна шкода, яку зазнав позивач, є наслідком дій умов виробництва, пов`язаних з порушенням Закону України "Про охорону праці".

Згідно з положеннями пункту 1.4 Порядку встановлення медико-соціальнимиекспертнимикомісіямиступенястійкоївтратипрофесійноїпрацездатності у відсоткахпрацівникам, якимзаподіяноушкодженняздоров`я, пов`язане з виконаннямтрудовихобов`язків, затвердженого наказом Міністерстваохорониздоров`яУкраїнивід 05 червня 2012 року № 420, саме акт розслідування причин виникненняхронічногопрофесійногозахворювання за формою П-4 є однією з підстав для здійснення медико-соціальноїекспертизипотерпілого.

В даному випадку професійне захворювання та виробнича травма пов`язані з виконанням робіт у небезпечних для життя і здоров`я умовах, тому відповідальність по відшкодуванню моральної шкоди покладається на роботодавця (підприємство).

Факт заподіяння моральної шкоди пов`язаний не лише зі станом напруженості під впливом сильнодіючого впливу, яким є стрес, а із наявністю втрат фізичного і психічного характеру, які тягнуть за собою порушення нормальних життєвих зв`язків потерпілого, зменшення його суспільної активності, потребують від нього додаткових зусиль для організації життя.

Отже, закон не перешкоджає стягненню з власника моральної шкоди за відсутності його вини, якщо є юридичні факти, що складають підставу обов`язку власника відшкодувати моральну шкоду.

Крім того, Верховний Суд у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду в своїй постанові від 15 червня 2020 року у справі № 212/3137/17-ц зазначив, що невиконання роботодавцем обов`язку по забезпеченню безпечних і здорових умов праці, яке мало наслідком виникнення у позивача професійного захворювання, втрати працездатності й встановлення інвалідності, є підставою для відшкодування роботодавцем (його правонаступником) заподіяної працівнику моральної шкоди.

Суд при цьому зазначає, що добровільність виконання позивачем робіт у шкідливих умовах праці, не знімають з відповідача обов`язку виконати вимоги ч. 2 ст. 153 КЗпП України та ст. 13 Закону України «Про охорону праці» й нести відповідальність за їх невиконання у вставленому законом порядку.

Відповідно дорішення Конституційного Суду України № 1-рп/2004 від 27 січня 2004 рокуза наявності у потерпілого стійкої втрати професійної працездатності висновок МСЕК про факт спричинення моральної шкоди не потребується. Позивачу висновком МСЕК встановлена стійка втрата професійної працездатності, отже нема необхідності встановлення факту заподіяння позивачу моральної шкоди висновком МСЕК. Ушкодження здоров`я, заподіяні потерпілому під час виконання трудових обов`язків, незалежно від ступеня втрати професійної працездатності, спричинюють моральні та фізичні страждання.

В рішенні Конституційного Суду України зазначено, що відповідно до статей 23, 1167 Цивільного кодексу України моральна шкода потерпілого від нещасного випадку на виробництві чи професійного захворювання полягає, зокрема, у фізичному болю, фізичних та душевних стражданнях, яких він зазнає у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я. Як наслідок, моральна шкода, заподіяна умовами виробництва, спричинює порушення таких особистих немайнових прав, як право на життя, право на охорону здоров`я тощо.

Ушкодження здоров`я, заподіяні потерпілому під час виконання трудових обов`язків, незалежно від ступеня втрати професійної працездатності спричинюють йому моральні та фізичні страждання. У випадку каліцтва потерпілий втрачає працездатність і зазнає значно більшої моральної шкоди, ніж заподіяна працівникові, який не втратив професійної працездатності.

До професійного захворювання належить захворювання, що виникло внаслідок професійної діяльності застрахованого та зумовлюється виключно або переважно впливом шкідливих речовин і певних видів робіт та інших факторів, пов`язаних з роботою.

Згода позивача на працю в тяжких умовах праці, не знімає обов`язку та відповідальності з відповідача за забезпечення належних умов праці.

Статтею 160 КЗпП України передбачено, що постійний контроль за додержанням працівниками вимог нормативних актів про охорону праці покладається на власника.

Стаття 173 КЗпП України передбачає, щошкода, заподіяна працівникам каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я, пов`язаним з виконанням трудових обов`язків, відшкодовується у встановленому законодавством порядку.

Відповідно дост. 13 Закону України «Про охорону праці»роботодавець зобов`язаний створити на робочому місці в кожному структурному підрозділі умови праці відповідно до нормативно-правових актів, а також забезпечити додержання вимог законодавства щодо прав працівників у галузі охорони праці. Роботодавець несе безпосередню відповідальність за порушення зазначених вимог. Також роботодавець здійснює контроль за додержанням працівником технологічних процесів, правил поводження з машинами, механізмами, устаткуванням та іншими засобами виробництва, використання засобів колективного та індивідуального захисту, виконання робіт відповідно до вимог з охорони праці, та несе безпосередню відповідальність за порушення зазначених вимог.

Суд вважає, що саме діями відповідача спричинені моральні страждання, пов`язані із професійним захворюванням, що є прямим наслідком шкідливих та небезпечних умов праці на підприємстві відповідача.

Щодо посилання представника відповідача на практику інших судів, суд зазначає, що відповідно до частини 6 статті 13 Закону Україні «Про судоустрій та статус суддів»висновки щодо застосування норм права,викладені у постановах Верховного Суду, враховуються іншими судами при застосуванні таких норм права. Таким чином, суд під час розгляду справи не зобов`язаний керуватися практикою, яка склалася в іншому суді загальної юрисдикції.

Відповідно до статті 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.Жоден доказ не має для суду заздалегідь встановленої сили.Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Факт спричинення моральної шкоди позивачу, яка полягає в душевних стражданнях, яких він зазнав і зазнає у зв`язку з ушкодженням здоров`я, пов`язаним із виконанням трудових обов`язків, неможливість його відновлення, порушенні нормальних життєвих зв`язків внаслідок неможливості продовжувати активне життя, обмеженням умов праці, у судовому засіданні доведений дослідженими письмовими доказами по справі: копіями трудової книжки, довідки МСЕК, медичними документами. Сам факт ушкодження здоров`я, що призвело до втрати працездатності, свідчить про наявність моральних страждань.

При встановленні розміру грошового відшкодування моральної шкоди, завданої позивачу, суд виходить з принципів розумності та справедливості, враховує фактичні обставини справи: тяжкість ушкодження здоров`я, глибину, характер і тривалість страждань, наявність вимушених змін у його життєвих стосунках. Також, для визначення розміру відшкодування моральної шкоди, визначальним є необхідність у медикаментозному та санаторному лікуванні позивача, якому для відновлення стану здоров`я потрібен певний час та грошові кошти.

Розмір моральної шкоди в грошовому еквіваленті визначається судом в кожному конкретному випадку з урахуванням всіх обставин справи, а також можливості відновлення здоров`я позивача.

З урахуванням конкретних обставин справи, суд вважає, що сума, яку просить стягнути позивач, надмірна, і визначає розмір грошової компенсації за спричинену моральну шкоду у розмірі 130000 гривень.

Стосовно доводів представника відповідача про необхідність оподаткування моральної шкоди, яка перевищує чотирикратний розмір мінімальної заробітної плати суд приходить до наступного висновку.

Представник відповідача наголошує, що у судіввідсутніповноваження для визначення порядку та розмірівсплатиподатків.

Відповідно до статті 67Конституції України кожен зобов`язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.

Порядок оподаткування доходів, отриманих фізичними особами, врегульовано розділом IV ПК України, яким визначено види отриманих фізичними особами доходів, які включаються до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу (стаття 164 ПК України), та доходів, що не включаються до розрахунку загального (річного) оподатковуваного доходу (стаття 165 ПК України).

Підпункт 14.1.180пункту 14.1статті 14ПК України визначає податковим агентом щодо податку на доходи фізичних осіб, зокрема, юридичну особу (її філію, відділення, інший відокремлений підрозділ), яка незалежно від організаційно правового статусу та способу оподаткування іншими податками та/або форми нарахування (виплати, надання) доходу (у грошовій або негрошовій формі) зобов`язана нараховувати, утримувати та сплачувати податок, передбачений розділом IV цього Кодексу, до бюджету від імені та за рахунок фізичної особи з доходів, що виплачуються такій особі, вести податковий облік, подавати податкову звітність контролюючим органам та нести відповідальність за порушення його норм в порядку, передбаченому статтею 18та розділом IV цьогоКодексу.

Відповідно до статті 18ПК України податковим агентом визнається особа, на яку цим Кодексом покладається обов`язок з обчислення, утримання з доходів, що нараховуються (виплачуються, надаються) платнику, та перерахування податків до відповідного бюджету від імені та за рахунок коштів платника податків. Податкові агенти прирівнюються до платників податку і мають права та виконують обов`язки, встановлені цим Кодексом для платників податків.

Згідно з підпунктом 168.1.1пункту 168.1статті 168ПК України податковий агент, який нараховує (виплачує, надає) оподатковуваний дохід на користь платника податку, зобов`язаний утримувати податок із суми такого доходу за його рахунок, використовуючи ставку податку, визначену в статті 167 цього Кодексу.

У пункті 163.1статті 163ПК України передбачено, що об`єктом оподаткування резидента є загальний місячний (річний) оподатковуваний дохід; доходи з джерела їх походження в Україні, які остаточно оподатковуються під час їх нарахування (виплати, надання); іноземні доходи - доходи (прибуток), отримані з джерел за межами України.

Базою оподаткування є загальний оподатковуваний дохід, з урахуванням особливостей, визначених цим розділом. Загальний оподатковуваний дохід - будь-який дохід, який підлягає оподаткуванню, нарахований (виплачений, наданий) на користь платника податку протягом звітного податкового періоду. Загальний оподатковуваний дохід складається з доходів, які остаточно оподатковуються під час їх нарахування (виплати, надання), доходів, які оподатковуються у складі загального річного оподатковуваного доходу, та доходів, які оподатковуються за іншими правилами, визначеними цим Кодексом (пункт 164.1статті 164ПК України та підпункт 164.1.1 цього пункту).

Відповідно до пункту «а» підпункту 164.2.14пункту 164.2статті 164ПК України зі змінами, внесеними згідно із Законом України від 16 січня 2020 року № 466 ІХ «Про внесення змін до Податкового кодексу України щодо вдосконалення адміністрування податків, усунення технічних та логічних неузгодженостей у податковому законодавстві», який набрав чинності 23 травня 2020 року, до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку включається дохід у вигляді неустойки (штрафів, пені), відшкодування матеріальної або немайнової (моральної) шкоди, крім сум, що за рішенням суду спрямовуються на відшкодування збитків, завданих платнику податку внаслідок заподіяння йому матеріальної шкоди, а також шкоди життю та здоров`ю, а також відшкодувань моральної шкоди в розмірі, визначеному рішенням суду, але не вище чотирикратного розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня звітного (податкового) року, або в розмірі, визначеному законом.

У попередній редакції зазначена норма права передбачала, що до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку включаються дохід у вигляді неустойки (штрафів, пені), відшкодування матеріальної або немайнової (моральної) шкоди, крім сум, що за рішенням суду спрямовуються на відшкодування збитків, завданих платнику податку внаслідок заподіяння йому матеріальної шкоди, а також шкоди життю та здоров`ю.

Отже, з 23 травня 2020 року пункт «а» підпункту164.2.14пункту 164.2статті 164ПК України доповнено словами «а також відшкодувань моральної шкоди в розмірі, визначеному рішенням суду, але не вище чотирикратного розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня звітного (податкового) року, або в розмірі, визначеному законом», тобто суми відшкодування моральної шкоди підлягають оподаткуванню.

Граматичне та системне тлумачення зазначеногопункту ПК Україниу чинній редакції дозволяє зробити висновок, що до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку не включаються: 1) суми, що за рішенням суду спрямовуються на відшкодування збитків, завданих платнику податку внаслідок заподіяння йому матеріальної шкоди; 2) суми, що за рішенням суду спрямовуються на відшкодування шкоди життю та здоров`ю; 3) суми, що за рішенням суду спрямовуються на відшкодування моральної шкоди в розмірі, визначеному рішенням суду, але не вище чотирикратного розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня звітного (податкового) року, або в розмірі, визначеному законом.

Отже, як до 23 травня 2020 року, так і чинним податковим законодавством передбачено, що стягнуті за рішенням суду суми на відшкодування шкоди життю та здоров`ю не включаються до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку.

Таким чином податковим законодавством передбачено, що суми відшкодування немайнової (моральної) шкоди, стягнуті на підставі судового рішення, включаються до оподаткованого доходу платника податку, відповідно підлягають оподаткуванню, крім сум, зокрема, що за рішенням суду спрямовуються на відшкодування збитків, завданих платнику податку внаслідок заподіяння йому шкоди життю та здоров`ю.

Правовий висновок про те, що до загального місячного (річного) оподаткованого доходу платника податку не включається суми відшкодування шкоди, завданої платнику податку внаслідок заподіяння шкоди життю та здоров`ю, викладено також у постановах Верховного Суду від 25 липня 2018 року у справі № 180/683/13-ц, від 05 червня 2019 року у справі № 227/130/14-ц, від 25 листопада 2020 року у справі № 264/5681/17, від 19 травня 2021 року у справі № 180/377/20, від 25 січня 2023 року у справі №598/438/21.

За таких обставин доводи відповідача про необхідність оподаткування моральної шкоди, яка перевищуватиме чотирикратний розмір мінімальної заробітної плати суд не бере до уваги, таким чином моральна шкода у розмірі 130000,00 грн підлягає стягненню без утримання з цієї суми податків та інших обов`язкових платежів.

Відповідно до п.2 ч.1ст.5 Закону України «Про судовий збір» позивачі за подання позовів про відшкодування шкоди, заподіяної каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я, а також смертю фізичної особи звільняються від сплати судового збору.Частина 6ст.141 ЦПК України, передбачає, що якщо позивача, на користь якого ухвалено рішення, звільнено від сплати судового збору, він стягується з відповідача в дохід держави пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог. Таким чином розмір судового збору, який підлягає стягненню з відповідача в дохід держави, становить 498,47 грн.

На підставівищевикладеного, керуючись ст. ст.153, 237-1 КЗпПУкраїни, ст. ст.4,5,10,12,81,89,141,223,265,279 ЦПК України, суд, -

УХВАЛИВ:

Позовні вимоги ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Шахтобудівельна компанія» про відшкодування моральної шкоди задовольнити частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Шахтобудівельна компанія» на користь ОСОБА_1 , у якості відшкодування моральної шкоди 130000 (сто тридцять тисяч) 00 копійок без утриманням з цієї суми податків, зборів та інших обов`язкових платежів.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Шахтобудівельна компанія» на користь держави судовий збір в розмірі 498 (чотириста дев`яносто вісім) гривень 47 копійок.

В задоволенні іншої частини позовних вимог відмовити.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Дніпровського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги у тридцятиденний строк з дня його проголошення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Строк на апеляційне оскарження може бути поновлений в разі пропуску з поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другійстатті 358 ЦПК України, а також відповідно до пункту 3Прикінцевих положень ЦПК України.

Позивач: ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 .

Відповідач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Шахтобудівельна компанія» місцезнаходження: Донецька область, м. Покровськ, вулиця Залізнична, 82, код ЄДРПОУ 40162326.

В судовомузасіданні проголошеновступну тарезолютивну частинирішення, повний текст виготовлено 16 січня 2024 року.

Суддя Хмельова С.М.