ПІВНІЧНО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

33001 , м. Рівне, вул. Яворницького, 59

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 січня 2024 року Справа № 924/250/22

Північно-західний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючий суддя Василишин А.Р., суддя Бучинська Г.Б. , суддя Філіпова Т.Л.

секретар судового засідання Мельников О.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційні скарги ОСОБА_1 та Староушицької селищної ради на рішення Господарського суду Хмельницької області від 29 серпня 2023 року по справі №924/250/22 (суддя - Заярнюк І.В.)

час та місце ухвалення додаткового рішення: 29 серпня 2023 року; м. Хмельницький, майдан Незалежності, 1; повний текст судового рішення складено 8 вересня 2023 року

за позовом Першого заступника керівника Хмельницької обласної прокуратури

в інтересах держави в особі Хмельницької обласної державної адміністрації

до Староушицької селищної ради

за участю третьої особи 1, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача - Національного природного парку Подільські Товтри

за участю третьої особи 2, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача - ОСОБА_1

про визнання недійсним та скасування рішення Староушицької селищної ради Кам`янець-Подільського району Хмельницької області №7 від 28 липня 2021 року "Про визначення комунальною власністю земельної ділянки державної власності з кадастровим номером 6822455800:04:005:0218, площею 0,1742 га для сінокосіння і випасання худоби"

за участю представників:

від Органу прокуратури - Манжаюк Д.Л.;

від Позивача та Третьої особи 1 - не з`явилися;

від Відповідача - Сусла І.М.;

від Третьої особи 2 - Савченко О.В..

ВСТАНОВИВ:

Перший заступник керівника Хмельницької обласної прокуратури в інтересах держави в особі органу, уповноваженого державою на здійснення функцій у спірних правовідносинах: Хмельницької обласної державної адміністрації (надалі Позивач) звернувся до Господарського суду Хмельницької області з позовом до Староушицької селищної ради Кам`янець-Подільського району Хмельницька область (надалі Відповідач; за участю третьої особи на стороні позивача, яка не заявляє самостійних вимог: Національний природний парк Подільські Товтри (надалі Третя особа 1); за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача - ОСОБА_1 (надалі - Третя особа 2)) про визнання недійсним пункту 1 рішення Відповідача №7 від 28 липня 2021 року "Про визначення комунальною власністю земельної ділянки державної власності з кадастровим номером 6822455800:04:005:0218, площею 0,1742 га для сінокосіння і випасання худоби".

В обґрунтування позовних вимог Прокурор посилається на те, що спірна земельна ділянка знаходиться в межах земель природно-заповідного фонду, які на праві постійного користування передані Третій особі 1 згідно збірного кадастрового плану, а саме в кварталі 65, виділ 14, які згідно матеріалів функціонального зонування Третьої особи 1 та відноситься до зони регульованої рекреації. За доводами поданої Прокурором позовної заяви Відповідач порушив порядок та процедуру переведення спірної земельної ділянки із державної форми власності в комунально форму власності територіальної громади в особі Позивача.

Рішенням Господарського суду Хмельницької області від 29 серпня 2023 року позов задоволено. Визнано незаконним пункт 1 рішення Відповідача №7 від 28 липня 2021 року "Про визначення комунальною власністю земельної ділянки державної власності з кадастровим номером 6822455800:04:005:0218, площею 0,1742 га для сінокосіння і випасання худоби".

Місцевий господарський суд щодо представництва Прокурора в оскаржуваному рішенні вказав, що Прокурор, звертаючись до суду з позовом, повинен обґрунтувати та довести бездіяльність компетентного органу. Листом Прокурор звернувся до Відповідача з проханням поінформувати про підстави зміни форми власності земельної ділянки з кадастровим номером 6822455800:04:005:0218, надавши належним чином засвідчені копії відповідних документів. Листом від 30 квітня 2021 року Прокурор звернувся до Третьої особи 1 з проханням повідомити чи знаходиться земельна ділянка з кадастровим номером 6822455800:04:005:0218 в межах об`єктів природно-заповідного фонду та в межах земель, які перебувають у постійному користуванні Третьої особи 1. Листом від 6 грудня 2021 року Прокурор звернувся до Позивача та до Третьої особи 1 з проханням поінформувати чи будуть вживатися заходи для повернення земельної ділянки. Зважаючи на викладене та з огляду на те, що Прокурор у позовній заяві навів підставу для представництва інтересів держави, обґрунтував, у чому полягає порушення цих інтересів, та визначив орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах, місцевий господарський суд в оскаржуваному рішенні дійшов висновку, що Прокурор підтвердив підстави для представництва інтересів держави у цій справі та обґрунтовано звернувся до суду в інтересах держави в особі Позивача.

Приймаючи дане рішення, місцевий господарський суд виходив з того, що згідно частин 1, 2 статті 20 Закону України "Про природно-заповідний фонд України", Національні природні парки є природоохоронними, рекреаційними, культурно-освітніми, науково-дослідними установами загальнодержавного значення, що створюються з метою збереження, відтворення і ефективного використання природних комплексів та об`єктів, які мають особливу природоохоронну, оздоровчу, історико-культурну, наукову, освітню та естетичну цінність. Третя особа 1 створена відповідно до Указу Президента України "Про створення національного природного парку "Подільські товтри", №474/96 від 27.06.1996р. на території Кам`янець-Подільського (повністю), Чемеровецького (повністю) та Городоцького (частково) районів Хмельницької області на загальній площі 261316 га.

Місцевий господарський суд вказав, що відповідно до частини 4 статті 7 Закону України "Про природно-заповідний фонд України", межі територій та об`єктів природно-заповідного фонду встановлюються в натурі відповідно до законодавства. До встановлення меж територій та об`єктів природно-заповідного фонду в натурі їх межі визначаються відповідно до проектів створення територій та об`єктів природно-заповідного фонду. Відповідно до пункту 2 розділу Х "Перехідних положень" Земельного кодексу України, з дня набрання чинності цим пунктом землями комунальної власності територіальних громад вважаються всі землі державної власності, розташовані за межами населених пунктів у межах таких територіальних громад, крім земель: в) природно-заповідного та іншого природоохоронного призначення в межах об`єктів і територій природно-заповідного фонду загальнодержавного значення, лісогосподарського призначення.

Окрім того місцевий господарський суд вказав, що підставами для визнання недійсним (незаконним) акта (рішення) є невідповідність його вимогам законодавства та/або визначеній законом компетенції органу, який видав цей акт, і водночас порушення у зв`язку з прийняттям відповідного акта прав та охоронюваних законом інтересів позивача у справі.

З огляду на викладене та встановлене місцевий господарський суд в оскаржуваному рішенні дійшов висновку, що беручи до уваги вищенаведене, позов Прокрурора в інтересах держави в особі Позивача підлягає задовольняє в повному обсязі.

Третя особа 2, не погоджуючись з винесеним судом першої інстанції рішенням, звернулася до Північно-західного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою (том 2, а.с. 213-226), в якій з підстав, висвітлених в ній, просить суд рішення місцевого господарського суду скасувати та прийняти нове, яким відмовити в задоволенні позовних вимог.

Мотивуючи дану апеляційну скаргу, Третя особа 2 звертає увагу апеляційного суду на те, що вказані Прокурором обставини пасивної поведінки Позивача, без відповідних підтверджуючих доказів не дають підстав для висновку про невиконання чи неналежне виконання Позивачем (який є самостійною юридичною особою з повним обсягом процесуальної дієздатності) своїх функцій відносно захисту прав держави. За доводами апелянта доказів того, що Позивачем такого захисту, Прокурором не надано та матеріали справи, відповідно, не містять. Таким чином, як вказує Третя особа 2, матеріали справи свідчать про те, що Прокурор прийняв на себе функції альтернативного суб`єкта звернення до суду, який не може замінювати належного суб`єкта владних повноважень.

Апелянт зауважує, що Позивачем жодним чином не доведено: належності Третій особі 1 на праві постійного користування земельної ділянки; факту накладення будь-якої земельної ділянки Третьої особи 1 на земельну ділянку, яка перебуває на праві користування (оренди) у Третьої особи 2. Третя особа в апеляційній скарзі зауважує, що Прокурором не надано суду жодного з двох оригіналів примірників державного акта серії ІІ-ХМ № 002535 від 6 травня 2003 року на право постійного користування землею, що об`єктивно на його переконання свідчить про неналежність наданої Прокурором копії даного документа до позовної заяви, що, відповідно до частини 6 статті 95 ЦПК України, зобов`язує суд не брати вказаний документ до уваги.

Третя особа 2 в апеляційній скарзі зауважує, що судовим експертом Арашиним О.Л. за змістом власного повідомлення № 64/10.7/2023 від 1 травня 2023 року зазначено про те, що висновок судової земельно-технічної експертизи щодо накладення земельної ділянки з кадастровим номером 6822455800:04:00:0218 на земельну ділянку, що належала на праві постійного користування Третій особі 1, надати неможливо. У повідомленні вказано, що згідно з листом Третьої особи 1 № 617 від 31 серпня 2022 року, електронний документ у форматі XML на земельну ділянку площею 477,54 га, що надана в постійне користування Третій особі 1 відсутній. У зв`язку із цим, відсутні умови для зіставлення досліджуваних об`єктів в одній площині. За таких обставин, відсутність документів, необхідних для проведення земельно-технічної експертизи, вказує на неможливість проведення відповідної земельно-технічної експертизи, що виключає спроможність доведення факту накладення належної Відповідачу на праві власної земельної ділянки на земельну ділянку, яка нібито належить на праві користування Третій особі 1.

В апеляційній скарзі Третя особа 2 також вказала, що визначення факту накладення земельних ділянок здійснювалось ЗАЦ «Карат» на підставі власно розробленого кадастрового плану (який ніким не погоджений та не затверджений) без будь-якої прив`язки до координат меж земельної ділянки, які визначені у технічній документації щодо складання державного акта на право постійного користування землею серії І1-ХМ № 002535 від 6 травня 2003 року. Відтак, на переконання апелянта, вказане об`єктивно свідчить про те, що кадастровий план, який розроблений ЗАЦ «Карат», не підтверджує відповідність координат поворотних точок меж земельної ділянки відомостям про земельну ділянка, яка зазначена у технічній документації, на підставі якої складався державний акт на право постійного користування землею серії ІІ-ХМ № 002535 від 06 травня 2003 року.

Третя особа 2 в апеляційній скарзі вказала, що в матеріали справи міститься проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки в оренду для сінокосіння Третій особі 2, до якого додано акт про встановлення меж земельної ділянки та зон обмежень, від 20 березня 2012 року, за змісту якого вбачається те, що постійним користувачем Третьою особою 1 погоджено межі земельної ділянки площею 0,1742 з кадастровим № 6822455800:04:005:0218, що свідчить про те, що будь-які права держави щодо земель природного-заповідного фонду порушено не було, оскільки межі координат вказаної земельної ділянки не накладаються на межі земель природно-заповідного фонду.

Ухвалою Північнозахідного апеляційного господарського суду від 24 жовтня 2023 року відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Третьої особи 2 на рішення Господарського суду Хмельницької області від 29 серпня 2023 року. Запропоновано Прокурору, Позивачу, Відповідачу, Третім особам надати відзив та письмові пояснення на апеляційну скаргу Відповідача та докази його надсилання апелянту (том 3, а.с. 42).

Окрім того Відповідач, не погоджуючись з винесеним судом першої інстанції рішенням, звернувся до Північно-західного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою (том 3, а.с. 47-54), в якій з підстав, висвітлених в ній, просив суд рішення місцевого господарського суду скасувати та прийняти нове, яким відмовити в задоволенні позовних вимог.

Мотивуючи дану апеляційну скаргу, Відповідач звертає увагу апеляційного суду на те, що вимога про визнання рішень органів державної влади чи органів місцевого самоврядування недійсними (незаконними) та їх скасування не є ефективним способом захисту, адже задоволення такої вимоги не призвело б до відновлення володіння відповідною земельною ділянкою.

Апелянт зазначає, що у проекті землеустрою щодо відведення земельної ділянки в оренду для сінокосіння Третій особі 2 міститься акт про встановлення меж земельної ділянки та зон обмежень від 20 березня 2012 року, в якому Директор Третьої особи 1 Янковський О.Й., погодив межі спірної ділянки, та вказує на відсутність жодних зауважень накладення на землі Третьої особи 1 у 2012 році.

Відповідач також зауважує, що інформація про Третю особу 1 в Державному земельному кадастрі відсутня, тому підтвердити чи спростувати факт накладки земельної ділянки з кадастровим номером 6822455800:04:005:0218 на земельну ділянку, що перебуває в постійному користуванні Третьої особи 1 не можливо.

Ухвалою Північнозахідного апеляційного господарського суду від 1 листопада 2023 року відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Відповідача на рішення Господарського суду Хмельницької області від 29 серпня 2023 року. Запропоновано Прокурору, Позивачу, Третім особам надати відзив та письмові пояснення на апеляційну скаргу Відповідача та докази його надсилання апелянту (том 3, а.с. 102). Об`єднано апеляційну скаргу Третьої особи 2 та апеляційну скаргу Відповідача на рішення Господарського суду Хмельницької області від 29 серпня 2023 року по справі №924/250/22 в одне апеляційне провадження для спільного розгляду.

6 листопада 2023 року на адресу Північно-західного апеляційного господарського суду надійшов відзив від Прокурора, в котрому з підстав, наведених у даному відзиві, Прокурор просив залишити рішення місцевого господарського суду без змін, а апеляційну скаргу без задоволення. Прокурор зауважив, що за клопотанням Третьої особи 2 з гарантією оплати експертизи судом у даній справі призначено судову земельно-технічну експертизу та самостійно визначено незалежну експертну установу. Прокурор вказує, що експертизу не проведено у зв`язку з її не оплатою Третьою особою 2, водночас, Хмельницьким відділенням Київського науково-дослідного інституту судових експертиз повідомлення про неможливість проведення експертизи у даній справі з підстав відсутності належних документів не направлялось. На переконання Прокурора, повідомлення експерта Арашина О.Л. про неможливість надання висновку судової земельно-технічної експертизи не свідчить про фактичну неможливість проведення співставлення, а лише може говорити про не проведення таких робіт окремим експертом. Прокурор також зауважує, що повідомлення експерта про неможливість надання висновку судової земельно-технічної експертизи не є доказом у даній справі, у зв`язку з чим, посилання на нього з метою доведення обставин у даній справі є безпідставним. В той же час, Прокурор вказує, що твердження апелянта щодо неможливості встановлення факту накладення спірних земельних ділянок органами Держгеокадасгру (інформація Головного управління Держгеокадастру у Хмельницькій області від 13 липня 2022 року № 1486/281-22), лише доводиться неможливість зазначеного органу надати підтвердження чи спростування факту накладення вище згаданих земельних ділянок на підставі даних Державного земельного кадастру. На переконання Прокурора наведені твердження спростовуються матеріалами перевірки Головного управління Держгеокадастру у Хмельницькій області, проведеної в серпні-вересні 2020 року (поданими у справі як доказ). Вказаною перевіркою встановлено, на підставі рішення Хмельницької обласної ради від 16 грудня 1998 року у постійне користування Третій особі 1 надано, зокрема, земельні ділянки на території Відповідача площею 477,54 та, право на які посвідчується Державним актом на право постійного користування землею серії ІІ-ХМ002535 від 6 травня 2003 року. Прокурор вказує, що в ході перевірки залучено еертифіковапого інженера-землевпорядника та встановлєно факт накладення частини земельної ділянки з кадастровим номером 6822455800:04:005:0218 площею 0,1086 га (із площі 0,1742 га) на землі, які перебувають у постійному користуванні Третьої особи 1. За доводами Прокурора наявність погодження директора Третьої особи 1 Янковського О.Н., проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки в оренду для сінокосіння Третій особі 2 не стосується предмету спору, не посвідчує факту правомірності прийняття в комунальну власність земельної ділянки державної власності.

Ухвалою Північно-західного апеляційного господарського суду від 20 листопада 2023 року призначено справу № 924/250/22 до розгляду на 20 грудня 2023 року об 14:00 год..

15 грудня 2023 року на адресу Північно-західного апеляційного господарського суду надійшло клопотання про долучення доказів, обгрунтоване неможливістю їх подання до суду першої інстанції з огляду на те, що план території населеного пункту смт. Стара Ушиця був затверджений лише 6 жовтня 2023 року.

Ухвалою Північно-західного апеляційного господарського суду від 18 грудня 2023 року задоволено клопотання представника Відповідача про участь в судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду.

Ухвалою Північно-західного апеляційного господарського суду від 20 грудня 2023 року, з підстав, наведених у даній ухвалі, розгляд апеляційної скарги відкладено на 10 січня 2024 року об 15:00 год..

В судове засідання від 10 січня 2024 року представники Позивача та Третьої особи 1 не з`явився, про причини неявки суд не повідомили.

Водночас, суд не викликав учасників справи у судове засідання, відповідно до частини 1 статті 120 Господарського процесуального кодексу України, що вказує на те, що ухвалою суду від 20 грудня 2023 року явка сторін обов`язковою не визнавалась.

Згідно частин 1-4 статті 120 Господарського процесуального кодексу України: суд викликає учасників справи у судове засідання або для участі у вчиненні процесуальної дії, якщо визнає їх явку обов`язковою; суд повідомляє учасників справи про дату, час і місце судового засідання чи вчинення відповідної процесуальної дії, якщо їх явка є не обов`язковою; виклики і повідомлення здійснюються шляхом вручення ухвали в порядку, передбаченому цим Кодексом для вручення судових рішень; ухвала господарського суду про дату, час та місце судового засідання чи вчинення відповідної процесуальної дії повинна бути вручена завчасно, з таким розрахунком, щоб особи, які викликаються, мали достатньо часу, але не менше ніж п`ять днів, для явки в суд і підготовки до участі в судовому розгляді справи.

Частиною 1 статті 202 Господарського процесуального кодексу України, передбачено, що неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

Вказана ухвала була направлена судом рекомендованими листом з повідомленнями про вручення на поштовий адрес вказаний в апеляційній скарзі.

Суд апеляційної інстанції констатує, що в силу дії статті 273 Господарського процесуального кодексу України, апеляційна скарга на рішення суду першої інстанції розглядається протягом шістдесяти днів з дня постановлення ухвали про відкриття апеляційного провадження у справі.

Разом з тим, суд констатує, що відкладення розгляду апеляційної скарги, визначене статтею 273 Господарського процесуального кодексу України, що по суті є неприпустимим з огляду на те, що це суперечить одному із завдань господарського судочинства, визначених частиною 1 статті 2 Господарського процесуального кодексу України (своєчасне вирішення судом спорів). При цьому апеляційний господарський суд наголошує на тому, що в силу дії частини 2 статті 2 Господарського процесуального кодексу України, суд та учасники судового процесу зобов`язані керуватися завданням господарського судочинства, яке превалює над будь-якими іншим міркуваннями в судовому процесі.

З огляду на все вищезазначене, колегія апеляційного господарського суду вбачає за можливе розглядати дану апеляційну скаргу без участі представників Позивача, Третьої особи 1 за наявними в матеріалах справи доказами.

В судовому засіданні, від 10 січня 2024 року представник Відповідача підтримала доводи, наведені в апеляційній скарзі та з підстав, висвітлених в ній, просила суд її задоволити, оскаржуване рішення скасувати та прийняти нове рішення, яким відмовити в задоволенні позовних вимог. Також, представник апелянта у своїх поясненнях зауважила, що вимога про визнання рішень органів державної влади чи органів місцевого самоврядування недійсними (незаконними) та їх скасування не є ефективним способом захисту, адже задоволення такої вимоги не призвело б до відновлення володіння відповідною земельною ділянкою. Представник Відповідача наголосив, що у проекті землеустрою щодо відведення земельної ділянки в оренду для сінокосіння Третій особі 2 міститься акт про встановлення меж земельної ділянки та зон обмежень від 20 березня 2012 року, в якому директор Третьої особи 1 Янковський О.Й., погодив межі сьогодні спірної ділянки, жодних зауважень накладення на землі Третьої особи 1 у 2012 році не було. Представник Відповідача в судовому засіданні зауважила, що інформація про Третю особу 1 в Державному земельному кадастрі відсутня, тому підтвердити чи спростувати факт накладки земельної ділянки з кадастровим номером 6822455800:04:005:0218 на земельну ділянку, що перебуває в постійному користуванні Третьої особи 1 не можливо.

В судовому засіданні, від 10 січня 2024 року представник Третьої особи 2 підтримала доводи, наведені в апеляційній скарзі та з підстав, висвітлених в ній, просила суд її задоволити, оскаржуване рішення скасувати та прийняти нове рішення, яким відмовити в задоволенні позовних вимог. Також, представник апелянта у своїх поясненнях зауважила, що матеріали справи свідчать про те, що Прокурор прийняв на себе функції альтернативного суб`єкта звернення до суду, який не може замінювати належного суб`єкта владних повноважень. При цьому Позивачем жодним чином не доведено належності Третій особі 1 на праві постійного користування земельної ділянки, факту накладення будь-якої земельної ділянки Третьої особи 1 на земельну ділянку, яка перебуває на праві користування у Третьої особи 2. Представник Третьої особи 2 в судовому засіданні зауважила, що Прокурором не надано суду жодного з двох оригіналів примірників державного акта від 6 травня 2003 року на право постійного користування землею, що на її переконання об`єктивно свідчить про неналежність наданої Прокурором копії даного документа до позовної заяви. Представник Третьої особа 2 зауважив, що судовим експертом Арашиним О.Л. за змістом власного повідомлення зазначено про те, що висновок судової земельно-технічної експертизи щодо накладення земельної ділянки з кадастровим номером 6822455800:04:00:0218 на земельну ділянку, що належала на праві постійного користування Третій особі 1, надати неможливо. З даного представник робить висновок, що відсутність документів, необхідних для проведення земельно-технічної експертизи, вказує на неможливість проведення відповідної земельно-технічної експертизи, що виключає спроможність доведення факту накладення належної Відповідачу на праві власної земельної ділянки на земельну ділянку, яка нібито належить на праві користування Третій особі 1. Представник Третьої особи 2 вказала, що в матеріали справи міститься проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки в оренду для сінокосіння Третій особі 2, до якого додано акт про встановлення меж земельної ділянки та зон обмежень, від 20 березня 2012 року, за змісту якого вбачається те, що постійним користувачем Третьою особою 1 погоджено межі земельної ділянки площею 0,1742 з кадастровим № 6822455800:04:005:0218, що свідчить про те, що будь-які права держави щодо земель природного-заповідного фонду порушено не було, оскільки межі координат вказаної земельної ділянки не накладаються на межі земель природно-заповідного фонду.

В судовому засіданні, від 10 січня 2024 року представник Прокурора заперечив проти доводів, наведених в апеляційних скаргах, з підстав, наведених у відзиві, просив рішення суду першої інстанції залишити без змін, а апеляційні скарги без задоволення. При цьому Прокурор зауважив, що за клопотанням Третьої особи 2 з гарантією оплати експертизи судом у даній справі призначено судову земельно-технічну експертизу та самостійно визначено незалежну експертну установу. Експертизу не проведено у зв`язку з її не оплатою Третьою особою 2, водночас, Хмельницьким відділенням Київського науково-дослідного інституту судових експертиз повідомлення про неможливість проведення експертизи у даній справі з підстав відсутності належних документів не направлялось. З огляду на викладене, Прокурор констатує, що повідомлення експерта Арашина О.Л. про неможливість надання висновку судової земельно-технічної експертизи не свідчить про фактичну неможливість проведення співставлення, а лише може говорити про не проведення таких робіт окремим експертом. Твердження апелянта щодо неможливості встановлення факту накладення спірних земельних ділянок органами Держгеокадасгру (інформація Головного управління Держгеокадастру у Хмельницькій області від 13 липня 2022 року № 1486/281-22), лише доводить неможливість зазначеного органу надати підтвердження чи спростування факту накладення вище згаданих земельних ділянок на підставі даних Державного земельного кадастру. Прокурор зауважив, що наведені твердження спростовуються матеріалами перевірки Головного управління Держгеокадастру у Хмельницькій області, проведеної в серпні-вересні 2020 року, якою встановлено, на підставі рішення Хмельницької обласної ради від 16 грудня 1998 року у постійне користування Третій особі 1 надано, зокрема, земельні ділянки на території Відповідача площею 477,54 га, право на які посвідчується Державним актом на право постійного користування землею серії ІІ-ХМ002535 від 6 травня 2003 року. Прокурор також зауважив, що в ході перевірки залучено еертифікованого інженера-землевпорядника та встановлєно факт накладення частини земельної ділянки з кадастровим номером 6822455800:04:005:0218 площею 0,1086 га (із площі 0,1742 га) на землі, які перебувають у постійному користуванні Третьої особи 1. Наявність погодження директора Третьої особи 1 Янковського О.Н., проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки в оренду для сінокосіння Третій особі 2 на переконання Прокура не стосується предмету спору, не посвідчує факту правомірності прийняття в комунальну власність земельної ділянки державної власності.

Заслухавши пояснення представників Відповідача, Третьої особи 2, Прокурора дослідивши матеріали справи та обставини на предмет повноти їх встановлення, надання їм судом першої інстанції належної юридичної оцінки, вивчивши доводи апеляційних скарг стосовно дотримання норм матеріального і процесуального права судом першої інстанції, відзиву на апеляційну скаргу, колегія суддів Північнозахідного апеляційного господарського суду приходить до висновку, що апеляційну скаргу Відповідача та апеляційну скаргу Третьої особи 2 слід залишити без задоволення, а оскаржуване рішення без змін. При цьому колегія виходила з наступного.

Із наявних у справі та досліджених судом доказів слідує, що пунктом 1 рішення Відповідача №7 від 28 липня 2021 року на підставі пункту 24 розділу X Перехідних положень Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо вдосконалення системи управління та дерегуляції у сфері земельних відносин" земельну ділянку державної власності з кадастровим номером 6822455800:04:005:0218, площею 0,1742 га визначено комунальною власністю для сінокосіння і випасання худоби (том 1, а.с. 15-16).

На підставі вказаного рішення селищної ради в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно та Реєстрі прав власності на нерухоме майно, Державному реєстрі Іпотек, Єдиному реєстрі заборон відчуження об`єктів нерухомого майна здійснено державну реєстрацію права комунальної власності на спірну земельну ділянку з кадастровим номером 6822455800:04:005:0218 (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 2329020868224, дата державної реєстрації: 26 липня 2021 року, номер запису про право власності: 43227299; том 1, а.с. 17-19).

Своїм листом Прокурор звернувся до Відповідача з проханням поінформувати про підстави зміни форми власності земельної ділянки з кадастровим номером 6822455800:04:005:0218, надавши належним чином засвідчені копії відповідних документів.

Відповідач листом повідомив, що з моменту набуття чинності Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо вдосконалення системи управління та дерегуляції у сфері земельних відносин" а саме з 27 травня 2021 року право комунальної власності на такі ділянки реєструються на підставі заяви органу місцевого самоврядування (том 1, а.с. 33-34).

Відповідачем прийняте рішення шістнадцятої сесії восьмого скликання від 28 липня 2021 року №07 "Про визначення земельних ділянок державної власності комунальною власністю Староушицької селищної ради", за котрим земельні ділянки державної власності на території Відповідача, в тому числі і вищевказана земельна ділянка, були визнані комунальною власністю територіальної громади Відповідача.

Листом від 30 квітня 2021 року Прокурор звернувся до Третьої особи 1 з проханням повідомити чи знаходиться земельна ділянка з кадастровим номером 6822455800:04:005:0218 в межах об`єктів природно-заповідного фонду та в межах земель, які перебувають у постійному користуванні Третьої особи 1 (том 1, а.с. 20-21).

Згідно листа №324 від 20 травня 2021 року Третя особа 1 повідомила, що земельна ділянка з кадастровим номером 6822455800:04:005:0218 частково знаходиться на вилучених землях переданих у постійне користування НПП "Подільські Товтри" квартал №65 виділ 14, згідно з функціональним зонуванням дана територія відноситься до зони регулярної рекреації та є територією природно-заповідного фонду України (том 1, а.с. 22).

Відповідно до Указу Президента України "Про створення національного природного парку "Подільські товтри", №474/96 від 27 червня 1996 року" Третя особа 1 створена на території Кам`янець-Подільського (повністю), Чемеровецького (повністю) та Городоцького (частково) районів Хмельницької області на загальній площі 261316 га.

Листом від 6 грудня 2021 року Прокурор звернувся до Позивача та до Третьої особи 1 з проханням поінформувати чи будуть вживатися заходи для повернення земельної ділянки.

У відповіді, листом №68/34-7937/2021 від 20 грудня 2021 року Позивач повідомив Прокуратуру, про те, що Позивачем не вживалися заходи щодо, в тому числі судового характеру, щодо повернення зазначеної земельної ділянки у власність держави та що Позивач не заперечує щодо представництва Прокурором захисту інтересів держави.

Також у відповіді листом №823 від 30 грудня 2021 року Третя особа 1 повідомила, що земельна ділянка з кадастровим номером 6822455800:04:005:0218 площею 0,1742 га перебуває на території національного природного Парку "Подільські Товтри" в постійному користуванні згідно державного акту на право постійного користування землею II-ХМ №002535 від 6 травня 2003 року та що Третя особа 1 не заперечує щодо представництва Прокуратурою захисту інтересів держави.

Прокурор посилаючись на незаконність передачі земельної ділянки державної власності з кадастровим номером 6822455800:04:005:0218 площею 0,1742 га Відповідачу, звернувся до суду із позовом в інтересах держави в особі Позивача про визнання недійсним пункту 1 рішення Відповідача № 7 від 28 липня 2021 року.

Аналізуючи спірні правовідносини на предмет застосування норм діючого матеріального законодавства України вбачається наступне.

Частиною першою статті 15 Цивільного кодексу України, визначено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Згідно частин першої, другої статті 16 Цивільного кодексу України, кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Відповідно до статті 12 Земельного кодексу України до повноважень сільських, селищних, міських рад у галузі земельних відносин на території сіл, селищ, міст належить розпорядження землями територіальних громад; передача земельних ділянок комунальної власності у власність громадян та юридичних осіб відповідно до цього Кодексу; надання земельних ділянок у користування із земель комунальної власності відповідно до цього Кодексу.

Відповідно до статті 155 Земельного кодексу України у разі видання органом виконавчої влади або органом місцевого самоврядування акта, яким порушуються права особи щодо володіння, користування чи розпорядження належною їй земельною ділянкою, такий акт визнається недійсним.

Згідно статті 393 Цивільного кодексу України правовий акт органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, який не відповідає законові і порушує права власника, за позовом власника майна визнається судом незаконним та скасовується. Власник майна, права якого порушені внаслідок видання правового акта органом державної влади, органом влади Автономної Республіки Крим або органом місцевого самоврядування, має право вимагати відновлення того становища, яке існувало до видання цього акта. У разі неможливості відновлення попереднього становища власник має право на відшкодування майнової та моральної шкоди.

Відповідно до статті 21 Земельного кодексу України порушення порядку встановлення та зміни цільового призначення земель є підставою для: визнання недійсними рішень органів державної влади, Верховної Ради Автономної Республіки Крим, Ради міністрів Автономної Республіки Крим та органів місцевого самоврядування про надання (передачу) земельних ділянок громадянам та юридичним особам; визнання недійсними угод щодо земельних ділянок; відмови в державній реєстрації земельних ділянок або визнання реєстрації недійсною; притягнення до відповідальності відповідно до закону громадян та юридичних осіб, винних у порушенні порядку встановлення та зміни цільового призначення земель.

Статтею 21 Цивільного кодексу України передбачено, що суд визнає незаконним та скасовує правовий акт індивідуальної дії, виданий органом державної влади, органом влади Автономної Республіки Крим або органом місцевого самоврядування, якщо він суперечить актам цивільного законодавства і порушує цивільні права або інтереси. Суд визнає незаконним та скасовує нормативно-правовий акт органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, якщо він суперечить актам цивільного законодавства і порушує цивільні права або інтереси.

Зважаючи на доводи апеляційної скарги Відповідача щодо підставності звернення Прокурора з позовом в особі Позивача, що на переконання Відповідача вказує, на те, що звертаючись з таким позовом Прокурор замінив альтернативного Позивача в даній справі, який міг би самостійно звернутися з таким позовом, то колегія суду зауважує таке.

Предметом позову у даній справі є вимога Прокурора в інтересах держави в особі Позивача про визнання недійсним рішення Відповідача №7 від 28 липня 2021 року "Про визначення комунальною власністю земельної ділянки державної власності з кадастровим номером 6822455800:04:005:0218, площею 0,1742 га для сінокосіння і випасання худоби".

В обґрунтування позовних вимог Прокурор вказує на незаконність передання земельної ділянки для сінокосіння і випасання худоби, державної власності з кадастровим номером 6822455800:04:005:0218, площею 0,1742 га в комунальну власність територіальної громади Відповідачу.

Щодо представництва Прокурора в даній справі, то колегія суду враховує, що відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Статтею 131-1 Конституції України передбачено, що прокуратура здійснює представництво інтересів держави в суді у виключних випадках і в порядку, що визначені законом.

Згідно з частинами 3, 4 статтею 53 Господарського процесуального кодексу України у визначених законом випадках прокурор звертається до суду з позовною заявою, бере участь у розгляді справ за його позовами, а також може вступити за своєю ініціативою у справу, провадження у якій відкрито за позовом іншої особи, до початку розгляду справи по суті, подає апеляційну, касаційну скаргу, заяву про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами. У разі відкриття провадження за позовною заявою, поданою прокурором в інтересах держави в особі органу, уповноваженого здійснювати функції держави у спірних правовідносинах, зазначений орган набуває статусу позивача. Прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній чи іншій заяві, скарзі обґрунтовує в чому полягає порушення інтересів держави, необхідність їх захисту, визначені законом підстави для звернення до суду прокурора, а також зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах.

Відповідно до частини 3 статті 23 Закону України "Про прокуратуру" прокурор може представляти інтереси держави в суді лише у двох випадках: якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює компетентний орган; у разі відсутності такого органу.

Бездіяльність компетентного органу (нездійснення захисту інтересів держави) означає, що компетентний орган знав або повинен був знати про порушення інтересів держави, мав повноваження для захисту, але не звертався до суду з відповідним позовом у розумний строк.

Прокурор, звертаючись до суду з позовом, повинен обґрунтувати та довести бездіяльність компетентного органу.

Звертаючись до компетентного органу до подання позову в порядку, передбаченому статтею 23 Закону України "Про прокуратуру", прокурор фактично надає йому можливість відреагувати на стверджуване порушення інтересів держави, зокрема, шляхом призначення перевірки фактів порушення законодавства, виявлених прокурором, вчинення дій для виправлення ситуації, а саме подання позову або аргументованого повідомлення прокурора про відсутність такого порушення (Правові висновки наведені в постанові Великої Палати Верховного Суду від 26 травня 2020 року в справі № 912/2385/18).

Своїм листом Прокурор звернувся до Відповідача з проханням поінформувати про підстави зміни форми власності земельної ділянки з кадастровим номером 6822455800:04:005:0218, надавши належним чином засвідчені копії відповідних документів.

Відповідач листом повідомив, що з моменту набуття чинності Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо вдосконалення системи системи управління та дерегуляції у сфері земельних відносин" а саме з 27 травня 2021 року право комунальної власності на такі ділянки реєструються на підставі заяви органу місцевого самоврядування.

Відповідачем прийняте рішення шістнадцятої сесії восьмого скликання від 28 липня 2021 року №07 "Про визначення земельних ділянок державної власності комунальною власністю Староушицької селищної ради", земельні ділянки державної власності на території Відповідача, в тому числі і вищевказана земельна ділянка, були визнані комунальною власністю територіальної громади в особі Позивача.

Листом від 30 квітня 2021 року Прокурор звернувся до Третьої особи 1 з проханням повідомити чи знаходиться земельна ділянка з кадастровим номером 6822455800:04:005:0218 в межах об`єктів природно-заповідного фонду та в межах земель, які перебувають у постійному користуванні Третьої особи 1.

Згідно листа №324 від 20 травня 2021 року Третя особа 1 повідомила, що земельна ділянка з кадастровим номером 6822455800:04:005:0218 частково знаходиться на вилучених землях переданих у постійне користування Третьої особи 1 квартал №65 виділ 14, згідно з функціональним зонуванням дана територія відноситься до зони регулярної рекреації та є територією природно-заповідного фонду України.

Відповідно до Указу Президента України "Про створення національного природного парку "Подільські товтри" №474/96 від 27 червня 1996 року" парк створений на території Кам`янець-Подільського (повністю), Чемеровецького (повністю) та Городоцького (частково) районів Хмельницької області на загальній площі 261316 га.

Листом від 6 грудня 2021 року Прокурор звернувся до Позивача та до Третьої особи 1 з проханням поінформувати чи будуть вживатися заходи для повернення земельної ділянки.

У відповіді, листом №68/34-7937/2021 від 20 грудня 2021 року Позивач повідомив Прокурора, про те, що облдержадміністрацією не вживалися заходи щодо, в тому числі судового характеру, стосовно повернення зазначеної земельної ділянки у власність держави та не заперечено щодо представництва Хмельницькою обласною прокуратурою захисту інтересів держави.

В той же час у відповіді листом №823 від 30 грудня 2021 року Третя особа 1 повідомила, що земельна ділянка з кадастровим номером 6822455800:04:005:0218 площею 0,1742 га перебуває на території Третьої особи 1 в постійному користуванні згідно державного акту на право постійного користування землею II-ХМ №002535 від 6 травня 2003 року та вважає, що не заперечує щодо представництва Прокурором інтересів держави.

Суд апеляційної інстанції констатує, що у питаннях дотримання прокурором приписів статті 23 Закону "Про прокуратуру" судова колегія виходить з того, що критерій "розумності" строку має визначатися з урахуванням великого кола чинників і не може бути оцінений виключно темпорально. Обчислення розумного строку для реагування відповідного органу повинно враховувати не лише останні повідомлення прокурора про звернення до суду, а й попередні листування щодо виявленого порушення.

Аналогічну правову позицію викладено у постанові Об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 18 червня 2021 року в справі №927/491/19.

Крім того, в силу положень статті 122 Земельного кодексу України органом, уповноваженим на розпорядження та захист інтересів держави як власника земельної ділянки, що перебуває у постійному користуванні Третьої особи 1 є Позивач.

Зокрема, в постійне користування Третій особі 1 на підставі Державного акту серії ІІ-ХМ002535 від 6 травня 2003 року передано земельну ділянку загальною площею 477,54 га, в межах якої за доводами Прокурора частково (площею 0,1086 га) перебуває спірна земельна ділянка (квартал № 65 виділ № 14), на підтвердження чого Прокурором подано до справи ряд доказів.

Згідно із частиною 1 статтею 4 Закону України «Про природно-заповідний фонд України» території природних заповідників, заповідні зони біосферних заповідників, землі та.інші природні ресурси, надані національним природним паркам, є власністю Українського народу.

Зважаючи на викладене вище та з огляду на те, що Прокурор у позовній заяві навів підставу для представництва інтересів держави, обґрунтував, у чому полягає порушення цих інтересів, та визначив орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах, та з огляду на бездіяльність Позивача та Третьої особи 1 щодо оскарження в даній справі рішень, колегія суду прийшла до висновку, що Прокурор підтвердив підстави для представництва інтересів держави у цій справі та обґрунтовано звернувся до суду в інтересах держави саме в особі Позивача.

Відтак, апеляційний господарський суд прийшов до висновку про наявність законних підстав для представництва Прокурором інтересів держави в особі Позивача у даній справі.

В той же час, із досліджених в матеріалах справи доказів зважаючи на доводи та заперечення апеляційної скарги Відповідача та Третьої особи (щодо відсутності доказів котрі б вказували на накладення спірної земельної ділянки котра належить Відповідачу на земельну ділянку котра належить Третій особі 1), то колегія суддів зважаючи на предмет позовних вимог, досліджує саме питання правового статусу спірної земельної ділянки в призмі прийняття оскаржуваного рішення Відповідача.

На підставі оскаржуваного рішення Відповідача в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно та Реєстрі прав власності на нерухоме майно, Державному реєстрі Іпотек, Єдиному реєстрі заборон відчуження об`єктів нерухомого майна здійснено державну реєстрацію права комунальної власності на спірну земельну ділянку (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 2329020868224, дата державної реєстрації: 26 липня 2021 року, номер запису про право власності: 43227299).

Відповідно до частини 1 статті 13 Конституції України, земля, її надра, атмосферне повітря, водні та інші природні ресурси, які знаходяться в межах території України, природні ресурси її континентального шельфу, виключної (морської) економічної зони є об`єктами права власності Українського народу. Від імені Українського народу права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, визначених цією Конституцією.

Стаття 14 Конституції України визначає, що земля є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави.

Відповідно до статті 19 Земельного кодексу України, землі України за основним цільовим призначенням поділяються на такі категорії: землі сільськогосподарського призначення; землі житлової та громадської забудови; землі природно-заповідного та іншого природоохоронного призначення; землі оздоровчого призначення; землі рекреаційного призначення; землі історико-культурного призначення; землі лісогосподарського призначення; землі водного фонду; землі промисловості, транспорту, електронних комунікацій, енергетики, оборони та іншого призначення. Земельні ділянки кожної категорії земель, які не надані у власність або користування громадян чи юридичних осіб, можуть перебувати у запасі.

В силу дії статтей 43, 44 Земельного кодексу України, землі природно-заповідного фонду - це ділянки суші і водного простору з природними комплексами та об`єктами, що мають особливу природоохоронну, екологічну, наукову, естетичну, рекреаційну та іншу цінність, яким відповідно до закону надано статус територій та об`єктів природно-заповідного фонду.

До земель природно-заповідного фонду включаються природні території та об`єкти (природні заповідники, національні природні парки, біосферні заповідники, регіональні ландшафтні парки, заказники, пам`ятки природи, заповідні урочища), а також штучно створені об`єкти (ботанічні сади, дендрологічні парки, зоологічні парки, парки-пам`ятки садово-паркового мистецтва).

Відповідно до статті 7 Закону України "Про природно-заповідний фонд України" землі природно-заповідного фонду - це ділянки суші і водного простору з природними комплексами та об`єктами, що мають особливу природоохоронну, екологічну, наукову, естетичну, рекреаційну та іншу цінність, яким відповідно до закону надано статус територій та об`єктів природно-заповідного фонду.

Згідно частин 1, 2 статті 20 Закону України "Про природно-заповідний фонд України", Національні природні парки є природоохоронними, рекреаційними, культурно-освітніми, науково-дослідними установами загальнодержавного значення, що створюються з метою збереження, відтворення і ефективного використання природних комплексів та об`єктів, які мають особливу природоохоронну, оздоровчу, історико-культурну, наукову, освітню та естетичну цінність.

Ділянки землі та водного простору з усіма природними ресурсами та об`єктами вилучаються з господарського використання і надаються національним природним паркам у порядку, встановленому цим Законом та іншими актами законодавства України.

Третя особа 1 створена відповідно до Указу Президента України "Про створення національного природного парку "Подільські товтри", №474/96 від 27 червня 1996 року на території Кам`янець-Подільського (повністю), Чемеровецького (повністю) та Городоцького (частково) районів Хмельницької області на загальній площі 261316 га.

Рішенням Хмельницької обласної ради від 16 грудня 1998 року №11 «Про вилучення та надання земель лісового фонду у постійне користування Третій особі 1» вирішено вилучити із користування Кам`янець-Подільського держлісгоспу на територіях Кам`янець-Подільського, Чемеровецького районів, колгоспу імені Петровського Чемеровецького району у постійне користування Третій особі 1 з метою збереження відтворення і раціонального використання природних ландшафтів Хмельницького Поділля. Кам`янець-Подільській, Чемеровецькій районним радам видати державні акти на право постійного користування землею Третій особі 1 (том 2, а.с. 45).

Розпорядженням Кам`янець-Подільської районної державної адміністрації від 25 жовтня 2002 року №654/2002 «Про надання в постійне користування земельні ділянки лісового фонду Третьої особи 1» надано Третій особі 1 в постійне користування земельні ділянки лісового фонду, що розташовані та територіях Староушицької селищної ради, площею 477,5393 га та Колодіївської сільської ради, площею 569,1915 га (згідно матеріалів відведення), що знаходяться за межами населених пунктів з метою збереження відтворення і раціонального використання природніх ландшафтів (том 2, а.с. 46).

Також, в матеріалах справи міститься висновок відділу містобудування, архітектури та житлово-комунального господарства від 7 листопада 2002 року «Про погодження технічної документації по державному акту на право постійного користування землею», відповідно котрого погоджено технічну документацію по державному акту на право постійного користування землею Третій особі 1 на території Староушицької селищної ради площею 477,5393 га (том 2, а.с. 55-56).

Що ж стосується накладення спірної земельної ділянки на земельну ділянку природно-заповідного фонду, що на переконання апелянтів не доведено судом, в тому числі, як вказує Третя особа 2, й з огляду на неможливість проведення експертного дослідження, що ніби-то підтверджується повідомленням судового експерта про неможливість надання висновку від 1 травня 2023 року у цивільній справі 676/91/22, то колегія суду зауважує таке.

Ухвалою Господарського суду Хмельницької області від 10 серпня 2022 року задоволено клопотання Третьої особи 2 про призначення по справі судової земельно-технічної експертизи (том 1, а.с. 238-240). Призначено по справі судову земельно-технічну експертизу, виконання якої доручено Хмельницькому відділенню Київського науково-дослідного інституту судових експертиз.

На вирішення судової експертизи поставлено наступне питання:

·чи накладається земельна ділянка площею 0.1742 га з кадастровим номером 6822455800:04:005:0218 на земельну ділянку, що належить на праві постійного користування Третій особі 1 відповідно до державного акта на право постійного користування землею серії ІІ-ХМ № 002535 від 06 травня 2003 року? Якщо так, то вказати розміри, площу та конфігурацію відповідного накладення?

30 травня 2023 року на адресу суду матеріали справи №924/250/22 були повернуті без виконання експертною установою з посиланням на те, що судова експертиза не може бути виконана у зв`язку із тим, що станом на 30 травня 2023 року попередня оплата експертизи Третьою особою 2, згідно рахунку від 8 лютого 2023 року №372 - не проведена (том 2, а.с. 133, 145).

23 серпня 2023 року на адресу Господарського суду Хмельницької області надійшло клопотання Третьої особи 2 про приєднання письмового доказу (том 1, а.с. 170-177), а саме: копії повідомлення судового експерта про неможливість надання висновку у цивільній справі №676/91/22, з огляд на ненадання додаткових матеріалів в електронному форматі XML (офіційного файлу).

В той же час, зважаючи на те, що експертиза саме в даній справі призначена за клопотанням Третьої особи 2, яка в подальшому не заплатила за її проведення та подала клопотання про неможливість проведення такої експертизи в цивільній справі з огляду на неподання документа в електронному форматі XML (офіційного файлу), колегія суду зазначає таке.

Частиною 4 статті 102 Господарського процесуального кодексу України визначено, що у разі ухилення учасника справи від подання суду на його вимогу необхідних для проведення експертизи матеріалів, документів або від іншої участі в експертизі, що перешкоджає її проведенню, суд залежно від того, яка особа ухиляється, а також яке ця експертиза має значення, може визнати встановленою обставину, для з`ясування якої експертиза була призначена, або відмовити у її визнанні.

Відтак, покликання Третьої особи 2 в апеляційній скарзі на неможливість проведення судової експертизи саме в даній справі, з огляду на вчинення нею дій по її не проведенню, а саме не оплатою отриманого рахунку, не дає такій особі процесуальної можливості покликатися на відсутність доказів, що б свідчили про існування в юридичній площинні обставин накладення спірної земельної ділянки, на земельну ділянку, що належить на праві постійного користування Третій особі 1 та віднесення таких земель до земель природно-заповідного фонду (регульованої рекреації).

При цьому, колегія суду зауважує, що в даній справі мова йде саме про частину земельної ділянки кадастровий номер № 6822455800:04:005:0218, яка становить 0,1086 га, що встановлена на підставі акту перевірки дотримання вимог земельного законодавства щодо об`єкту - земельної ділянки Головного управління Держгеокадастру у Хмельницькій області від 25 серпня 2020 року до якого долучено план-схеми. З даного акту слідує, що земельна ділянка з кадастровим номером № 6822455800:04:005:0218 площею 0,1742 га, згідно інформації Державного земельного кадастру, відноситься до категорії земель сільськогосподарського призначення, з цільовим призначенням - 01.08 для сінокосіння та випасання худоби, вид угіддя сіножаті. В ході перевірки встановлено, що відповідно до збірного кадастрового плану земельних ділянок, виготовленого ЗАЦ «КАРАТ», встановлено, що паркан та споруди, які огороджують земельну ділянку з кадастровим номером 6822455800:04:005:0218, також огороджують та займають землі комунальної та державної власності. Згідно з даним збірним кадастровим планом, загальна площа огородженої та забудованої території, яка розташована. є межах кадастрового кварталу 6822455800:04:005 та межує з земельною ділянкою з кадастровим номером 6822455800:04:005:0218, складає 0,0313 га, з яких: 0,0068 га- землі комунальної власності та 0,0245 га - землі державної власності, в тому числі 0,0101 га - землі, які перебувають в постійному користуванні Третьої особи 1. Відомості про наявність у Третьої особи 2 правовстановлюючих документ, які б підтверджували право володіння або користування вищенаведеними землями комунальної та державної власності - відсутні. В ході проведення перевірки також встановлено, що рішенням четвертої сесії Хмельницької обласної ради від 16 грудня 1998 року N911 «Про вилучення та надання земель лісового фонду у постійне користування Третій особі 1»», вилучено із користування Ком`янець-Подільського держлісгоспу на територіях Кем`янець-Подільського, Чемеровецького районів, колгоспу імені Петровського Чемеровецького району землі у розмірах та по угіддях згідно з додатками і надано їх у постійне користування, Третій особі 1 з метою збереження відтворення і раціонального використання, природних ландшафтів Хмельницького поділля, та зобов`язано Кам`янець-Подільську, Чемеровеиьку районі ради видати Третій особі 1 державні акти на право постійного користування землею. Відповідно до державного акта на право постійного користування землею серії ІІ-ХМ №002535, виданого 6 травня 2003 року Кам`янець-Подільською райдержадміністрацією відповідно до рішення Кам`янець-Подільської районної державної адміністрації від 25 жовтня 2020 року №654/2002 року, на праві постійного користування у Третьої особи 1 перебуває земельна ділянка площею 477.54 га, що розташована на території Відповідача. Згідно з збірним кадастровим планом земельних ділянок виготовлено ЗАТ «КАРАТ» встановлено, що земельна ділянка з кадастровим номером 6822455800:04:005:0218 частково розташована на землях, які перебувають у постійному користуванні Третьої особи 1 на підставі державного акту серії ІІ-ХМ №002535, виданого 6 травня 2003 року, площа земельної ділянки з кадастровим номером 6822455800:04:005:0218 яка розташована на землях Третьої особи 1 складає 0,1086 га (том 1, а.с. 141-146).

При цьому, зважаючи на доводи апеляційної скарги Третьої особи 2 та Відповідача щодо недійсності Державного акта на право постійного користування землею серії ІІ-ХМ №002535, виданого 6 травня 2003 року Кам`янець-Подільською райдержадміністрацією та підписання представником Третьої особи 1 технічної документації щодо погодження меж орендованої земельної ділянки для Третьої особи 2, колегія суду зауважує, що предметом дослідження в даній справі не є законність оформлення та видання Державного акта на право постійного користування землею серії ІІ-ХМ №002535, виданого 6 травня 2003 року для Третьої особи 1 так як і дослідження законності титульних прав Третьої особи 2 щодо користування земельною ділянкою; не є і об`єктом дослідження з огляду на предмет позовних вимог в даній справі право оренди Третьою особою 2 спірною земельною ділянкою, адже Прокурор не оспорює в даній справі законність оренди Третьої особи 2 та укладеного договору оренди (при цьому погодження Третьою особою 1 меж орендованої земельної ділянки, не свідчить про автоматичне погодження такою особою передання такої земельної ділянки із земель державної форми власності до земель комунальної форми власності, а свідчить про погодження меж орендованої земельної ділянки, що не є тотожним зміні органу який здійснює управління такою земельною ділянкою в залежності від її форми власності).

Спростування ж апелянтом факту належності Третій особі 1 на праві постійного користування земельної ділянки природно-заповідного фонду, в межах якої знаходиться спірна земельна ділянка, шляхом заперечення факту існування оригіналу самого Державного акту серії Н-ХМ002535 від 6 травня 2003 року є надуманим та не відповідає обставинам даної справи. Жодним з учасників процесу та судом першої інстанції не ставилось під сумнів факт існування оригіналу зазначеного держакту та клопотання про витребування оригіналу письмового доказу під час розгляду справи місцевим господарським судом не подавались.

Крім того, на виконання ухвали Господарського суду Хмельницької області від 22 вересня 2022 року в цій справі Головним управлінням Держгеокадастру у Хмельницькій області надано копію технічної документації на виконання топографо-геодезичних та картографічних робіт для видачі Державного акта на право постійного користування серії ІІ-ХМ002535 від 6 травня 2003 року Третьої особи 1 на території Відповідача площею 477,54 та. Зазначений документ містить таблиці ліній та дирекційних кутів та абрис зовнішньої межі Третьої особи 1, а тому є беззаперечним доказом відведення в постійне користування для Третьої особи 1 земельної ділянки природоохоронного призначення, встановлення її меж та видачі вказаного державного акту на право постійного користування. Зазначена технічна документація виготовлена на підставі проекту відведення земельних ділянок в постійне користування Третій особі 1 із землекористування Кам`янець-Подільського держлісгоспу та матеріалів лісовпорядкування, виконаних комплексною експедицією українського державного проектного лісовпорядного виробничого об`єднання «Укрдержліспроект» 1998 року виготовлення (арк. 15 технічної документації). Також технічна документація містить копію рішення Хмельницької обласної ради від 16 грудня 1998 року № 11 «Про вилучення та надання земель лісового фонду у постійне користування Третій особі 1», яким Третій особі 1 надано в постійне користування земельну ділянку з метою збереження, відтворення і раціонального використання природних ландшафтів Поділля (том 2, а.с. 33-39; арк. 10 технічної документації). Відтак, питання законності відведення земель в постійне користування Третій особі 1 та погодження Третьою особою 1 технічної документації саме права оренди для Третьої особи 2 не є предметом спору у даній справі.

В той же час, в підтвердження належності спірної земельної ділянки площею 0,1086 для Третьої особи 1 та віднесення, її в силу місця знаходження та статусу постійного користувача (національний природній парк) до земель природно-заповідного фонду в матеріалах справи містяться такі належні та допустимі докази, як: матеріали перевірки уповноваженого державою контролюючого органу - Головного управління Держгеокадастру у Хмельницькій області, схема співставлення спірної земельної ділянки із правовстановлюючими документами Третьої особи 1, виготовлену ЗАЦ «Карат», інформація Третьої особи 1. Згідно таких доказів встановлено, що спірна земельна ділянка частково (0, перебуває у межах земель, які на підставі Державного акта серії ІІ-ХМ002535 від 6 травня 2003 року знаходяться у постійному користуванні Третьої особи 1.

Що ж до заперечення Третьої особи 2 в апеляційній скарзі, щодо орану яким проведено роботи щодо виготовлення схеми співстановлення земельних ділянок, колегія суддів зауважує, що основним видом діяльності ЗАД «Карат», яким виготовлено схему співставлення спірної земельної ділянки під час перевірки ТУ Держгеокадастру у Хмельницькій області, є діяльність у сфері інжинірингу, геології та геодезії, надання послуг технічного консультування в цих сферах. Цей вид діяльності надав можливість спеціалісту даного підприємства провести співставлення координат спірної земельної ділянки та ділянки природно-заповідного фонду, що перебуває у постійному користуванні Третьої особи 1. Також, згідно даних Публічної кадастрової карти з урахуванням функціоналів «Обмеження у використанні земель» та «Природно-заповідний кадастр - Смарагдова мережа» (том 1, а.с. 26-30) наочно видно, що спірна земельна ділянка перебуває в межах земель об`єкта природно-заповідного фонду - Національного природного парку «Подільські товтри» та Смарагдової мережі (код території UA0000011, назва: Podilski Tovtry National Nature Park).

Статтею 38 Закону України «Про Державний земельний кадастр» визначено, що дані Публічної кадастрової карти містять офіційну інформацію, є належним доказом на підтвердження викладених обставин.

В той же час, Відповідачем та Третьою особою 2 в спростування доводів щодо віднесення спірної земельної ділянки до земель природно-заповідного фонду, постійним користувачем якої є Третя особа 1 не долучено до матеріалів справи будь-яких належних та допустимих доказів, котрі б спростували встановлені обставини. В той же час, долучені до матеріалів докази щодо оформлення та користування спірною земельною ділянкою Третьою особо 2 на праві оренди не спростовує встановленого в даній постанові, а є лише доказами котрі підтверджують речове право (оренди) Третьої особи 2 щодо спірної земельної ділянки, яке в свою чергу не є предметом оскарження чи заперечення Прокурором в даній справі.

В той же час, за численною практикою Верховного Суду в такому разі (для вирішення питань, які ставляться під сумнів апелянтом щодо накладенності спірної земельної на землі Третьої особи 1) вирішення та спростування факту накладеності відповідних земель вирішується саме на підставі відповідного експертного висновку. В той же час, як встановлено вище, саме апелянт (Третя особа 2) ухилився від оплати призначеної місцевим господарським судом експертизи, що перешкодило її проведенню. З огляду на вказане та керуючись частиною 4 статті 102 Господарського процесуального кодексу України, апеляційний господарський суд в розрізі усього вищевстановленого, визнає встановленою обставину щодо накладення земельної ділянки площею 0,1742 га з кадастровим номером 6822455800:04:005:0218 на земельну ділянку, що належить на праві постійного користування Третій особі 1 відповідно до Державного акта на право постійного користування землею серії ІІ-ХМ002535 від 6 травня 2003 року, а саме в розмірі 0,1086 га.

Вищевказане та все вищевстановлене вказує на підставність та обгрунтованість позову Прокурора, з огляду на що суд апеляційної інстанції повністю задовільняє позов та відхиляє апеляційну скаргу Третьої особи 2 та Відповідача.

Підсумовуючи усе вище описане, колегія суду виснує, що спірна вказана земельна ділянка площею 0,1742 га, яка визначена комунальною власністю була і залишається територією природно-заповідного фонду та, ураховуючи положення статті 150 Земельного кодексу України (в редакції, чинній на час прийняття рішення), належить до особливо цінних земель, які відповідно до статті 20 Закону України «Про природно заповідний фонд України» вилучені із господарського використання, що окрім усього підтверджується і долученими до справи Прокурором належними і допустимими доказами.

На даний час до Державного земельного кадастру внесено відомості про державну реєстрацію земельної ділянки площею 391,1300 га, кадастровий номер 6822455800:05:007:0041, для збереження та використання національних природних парків (04.03) на підставі технічної документації із землеустрою щодо державної інвентаризації земель природно-заповідного та іншого природоохоронного призначення на території Староушицької селищної ради, Слобідко-Кульчіенецької та Жвансцької сільських рад Кам`янець-Подільського району, виготовленої на замовлення Хмельницької обласної державної адміністрації Державним підприємством «Вінницький науково-дослідний та проектний інститут землеустрою».

Відтак, з досліджених доказів вбачається, що в постійне користування Третій особі 1 на підставі Державного акта серії ІІ-ХМ002535 від 6 травня 2003 року передано земельну ділянку загальною площею 477,54 га, в межах якої частково (площею 0,1086 га) перебуває спірна земельна ділянка (квартал № 65 виділ № 14), що підтверджується поданими у справі доказами (том 1, а.с. 27-28), а також вищевстановленим у даній постанові.

Відповідно до частини 4 статті 7 Закону України "Про природно-заповідний фонд України", межі територій та об`єктів природно-заповідного фонду встановлюються в натурі відповідно до законодавства. До встановлення меж територій та об`єктів природно-заповідного фонду в натурі їх межі визначаються відповідно до проектів створення територій та об`єктів природно-заповідного фонду.

Відповідно до пункту 2 розділу Х "Перехідних положень" Земельного кодексу України, з дня набрання чинності цим пунктом землями комунальної власності територіальних громад вважаються всі землі державної власності, розташовані за межами населених пунктів у межах таких територіальних громад, крім земель: природно-заповідного та іншого природоохоронного призначення в межах об`єктів і територій природно-заповідного фонду загальнодержавного значення, лісогосподарського призначення.

Згідно частини 3 статті 152 Земельного кодексу України, власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов`язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків.

В той же час, зважаючи на заперечення Відповідача наведені в апеляційній скарзі щодо обрання Прокурором під час звернення з даним позовом неналежного способу захисту, то колегія суду зауважує таке.

Конституційний Суд України у рішенні від 16 квітня 2009 року № 7-рп/2009 у справі № 1-9/2009 виснував, що за змістом частини другої статті 144 Конституції України, частини десятої статті 59 Закону рішення органів місцевого самоврядування з мотивів їх невідповідності Конституції чи законам України зупиняються прокурором у встановленому Законом України «Про прокуратуру» порядку з одночасним зверненням до суду.

При цьому Конституційний Суд України зазначив, що право прокурора оскаржувати до суду рішення органів місцевого самоврядування не є абсолютним, оскільки у Конституції України закріплено, що її норми є нормами прямої дії, а отже, звернення до суду для захисту конституційних прав і свобод людини і громадянина, як і право на оскарження в суді рішень органів місцевого самоврядування гарантується безпосередньо на підставі Конституції України кожному (частина третя статті 8, частина друга статті 55)

Конституційний Суд виходив з того, що зі змісту частини другої статті 144 Конституції України та частини десятої статті 59 Закону вбачається, що рішення органів місцевого самоврядування та їх посадових осіб з мотивів невідповідності Конституції або законам України визнаються незаконними з ініціативи заінтересованих осіб судом загальної юрисдикції, тобто в судовому порядку.

Отже, такий спосіб захисту як визнання недійсним (незаконним) рішення органів місцевого самоврядування та їх посадових осіб з мотивів невідповідності Конституції або законам України є законним і конституційним.

Право власності має абсолютний характер та є непорушним.

Забезпечуючи усім власникам рівні умови здійснення своїх прав, держава гарантує власнику захист від порушень його права власності з боку будь-яких осіб.

Рівність умов захисту прав власності на землю випливає з норм статей 21, 55 Конституції України та статті 152 Земельного кодексу України.

Відповідно до частини першої статті 16 Цивільного кодексу України кожна особа має право звернутися до суду на захист свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Особа, права якої порушено, може скористатися не будь-яким, а конкретним способом захисту свого права. Під способами захисту суб`єктивних цивільних прав розуміють закріплені законом матеріально-правові заходи примусового характеру, за допомогою яких проводиться поновлення (визнання) порушених (оспорюваних) прав та вплив на порушника.

За статтею 152 Земельного кодексу України захист прав громадян та юридичних осіб на земельні ділянки здійснюється шляхом: визнання прав; відновлення стану земельної ділянки, який існував до порушення прав, і запобігання вчиненню дій, що порушують права або створюють небезпеку порушення прав; визнання угоди недійсною; визнання недійсними рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування; відшкодування заподіяних збитків; застосування інших, передбачених законом, способів.

Вимога захисту порушених прав власника на землю реалізується зацікавленою особою шляхом звернення до суду з вимогою визнання відповідного рішення органу виконавчої влади чи місцевого самоврядування про передачу у власність земельної ділянки недійсним.

В той же час, зважаючи на практику котру наводить Відповідач в своїй апеляційній скарзі щодо неефективності обраного Прокурором способу захисту, колегія суду зауважує, що в кожному конкретному випадку необхідно досліджувати зміст та характер спірних правовідносин (в даних правовідносинах існували договірні відносини де власники прагнули відновити своє речове право власності, відповідно не потрібно оскаржувати рішення які стали підставою для оформлення договірних відносин).

В даній же справі мова йде про нормативний правовий акт, котрий визначив правовий статус земельної ділянки, перевівши її із державної форми власності в комунальному форму власності, і відповідне рішення стало підставою для внесення відомостей про земельну ділянку комунальної форм власності до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна (том 1, а.с. 17-18).

Аналіз наведених норм дає підстави для висновку, що в разі звернення з вимогами про визнання незаконним та скасування, зокрема, правового акта індивідуальної дії, виданого органом державної влади, органом влади Автономної Республіки Крим або органом місцевого самоврядування, встановленню та доведенню підлягають як обставини, що оскаржуваний акт суперечить актам цивільного законодавства (не відповідає законові), так і обставини, що цей акт порушує цивільні права або інтереси особи, яка звернулась із відповідними позовними вимогами, а метою захисту порушеного або оспорюваного права є відповідні наслідки у вигляді відновлення порушеного права або охоронюваного інтересу саме особи, яка звернулась за їх захистом.

Отже, підставами для визнання недійсним (незаконним) акта (рішення) є невідповідність його вимогам законодавства та/або визначеній законом компетенції органу, який видав цей акт, і водночас порушення у зв`язку з прийняттям відповідного акта прав та охоронюваних законом інтересів позивача у справі.

Зважаючи на те, що як встановлено вище в даній судовій постанові, Відповідач при винесенні пункту 1 оскаржуваного рішення № 07 від 28 липня 2021 року діяв не в межах і спосіб визначений чинним законодавством України, то у колегії суду містяться підстави для визнання незаконним пункту 1 рішення Відповідача №07 від 28 липня 2021 року. Дане є підставою для задоволення позовної вимоги про визнання недійсним пункту 1 рішення Відповідача №7 від 28 липня 2021 року.

Дане рішення й було прийнято місцевим господарським судом.

Відповідно до статті 269 Господарського процесуального кодексу України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

За таких обставин, висновки суду першої інстанції про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються достовірними доказами, а тому рішення Господарського суду Хмельницької області від 29 серпня 2023 року в справі №924/250/22 відповідає чинному законодавству, фактичним обставинам та матеріалам справи і підстав для його скасування не вбачається.

Відповідно, суд апеляційної інстанції залишає без задоволення апеляційну скаргу Відповідача та апеляційну скаргу Третьої особи 2, як безпідставні.

Згідно із статтею 129 Господарського процесуального кодексу України, витрати по сплаті судового збору за подання апеляційних скарг залишаються за Відповідачем та Третьою особою 2.

Керуючись статтями 129, 269-276, 280, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Господарського суду Хмельницької області від 29 серпня 2023 року в справі №924/250/22 - залишити без задоволення.

2. Апеляційну скаргу Староушицької селищної ради на рішення Господарського суду Хмельницької області від 29 серпня 2023 року в справі №924/250/22 - залиишити без задовелення.

3. Рішення Господарського суду Хмельницької області від 29 серпня 2023 року в справі №924/250/22 - залишити без змін.

4. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття.

5. Постанову апеляційної інстанції може бути оскаржено у касаційному порядку до Верховного Суду протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.

6. Справу №924/250/22 повернути Господарському суду Хмельницької області.

Повний текст постанови виготовлено 16 січня 2024 року.

Головуючий суддя Василишин А.Р.

Суддя Бучинська Г.Б.

Суддя Філіпова Т.Л.