Справа № 352/1706/22

Провадження № 22-ц/4808/195/24

Головуючий у 1 інстанції СТРУТИНСЬКИЙ Р. Р.

Суддя-доповідач Девляшевський В.А.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 січня 2024 року м. Івано-Франківськ

Івано-Франківський апеляційний суд у складі колегії суддів:

головуючого (суддя-доповідач) Девляшевського В.А.,

суддів: Баркова В.М., Мальцевої Є.Є.,

секретаря Возняк В.Д.,

з участю ОСОБА_1 , представника відповідачів ОСОБА_2 , представника позивача - ОСОБА_3 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_4 та ОСОБА_1 на рішення Тисменицького районного суду, ухвалене головуючим суддею Струтинським Р.Р. 30 жовтня 2023 року, повний текст якого складено 07 листопада 2023 року у справі за позовом ОСОБА_5 до ОСОБА_4 , ОСОБА_1 про стягнення матеріальної та моральної шкоди, заборону вчиняти певні дії,

в с т а н о в и в :

У жовтні 2022 року ОСОБА_5 звернувся в суд з позовом до ОСОБА_4 , ОСОБА_1 про стягнення матеріальної та моральної шкоди, заборону вчиняти певні дії.

Позов обгрунтовував тим, що він є власником земельної ділянки площею 0,08 га, яка знаходиться в межах садового господарства урочища «Обирша», с. Березівка Івано-Франківського району. На частині цієї земельної ділянки позивач облаштував город та посадив сільськогосподарські культури. Свійські тварини сусідів відповідачів у справі пошкодили його городину, про що 18 липня 2022 року посадовими особами с. Березівка було складено відповідний акт. Загальний розмір збитів на суму 7325,00 грн підтверджувався актом обстеження знищених посадок сільськогогосподарських культур від 15 серпня 2022 року. Проте, матеріальну шкоду за знищений город відповідачі не відшкодували. Відтак, просив суд стягнути з ОСОБА_4 та ОСОБА_1 в солідарному порядку завдані його майну збитки.

В обгрунтування вимог щодо стягнення моральної шкоди позивач послався на те, що зазнав душевних страждань у зв`язку з постійними образами свого батька ОСОБА_6 з боку відповідачів, а також знищенням городу. Крім того, позивач зазначив, що ОСОБА_4 в результаті суперечок з батьком принижувала також і його. Вважає, що розмір моральної шкоди за понесені душевні страждання становить 20000,00 грн, які належить стягнути солідарно з ОСОБА_4 та ОСОБА_1 .

Також позивач посилався на те, що відповідачами ігноруються будь-які правила добросусідства, оскільки вони постійно випасають свійських тварин на чужих земельних ділянках. В зв`язку з цим просив суд зобов`язати ОСОБА_4 та ОСОБА_1 усунути перешкоди в користуванні земельною ділянкою шляхом не здійснення випасання сільськогосподарських тварин на його земельній ділянці.

Рішенням Тисменицького районного суду від 30 жовтня 2023 року позов ОСОБА_5 задоволено частково. Стягнуто солідарно з ОСОБА_4 та ОСОБА_1 на користь ОСОБА_5 3000,00 гривень моральної шкоди. Зобов`язано ОСОБА_4 та ОСОБА_1 усунути перешкоди в користуванні майном, а саме земельною ділянкою площею 0,08 га кадастровий номер 2625880100:02:002:1109, що знаходиться в межах садового господарства урочища «Обирша» с. Березівка Івано-Франківського району Івано-Франківської ОТГ шляхом заборони ОСОБА_4 та ОСОБА_1 випасати свійських тварин на зазначеній земельній ділянці.

Стягнуто з ОСОБА_4 та ОСОБА_1 на користь ОСОБА_5 судові витрати в розмірі 1539,73 грн, що складається з витрат на професійну правову допомогу в розмірі 1321,20 грн та судового збору в розмірі 218,53 грн. У решті позову відмовлено.

Не погодившись з рішенням суду в частині задоволених позовних вимог, ОСОБА_4 та ОСОБА_1 подали апеляційну скаргу.

Зазначили, що суд ухвалюючи рішення, необгрунтовано взяв до уваги покази свідка ОСОБА_6 , який є батьком позивача та перебуває з відповідачами в неприязних сосунках вже тривалий час. За скаргою ОСОБА_6 Івано-Франківським РУП ГУ НП в Івано-Франківській області на ОСОБА_4 складено адміністративний протокол за статтею 173 КУпАП (дрібне хулігансто) та направлено до Тисменицького районного суду для розгляду. Проте, постановою Тисменицького районного суду від 06 вересня 2022 року, яка залишена без змін постановою Івано-Франківського апеляційного суду від 30 вересня 2022 року, провадження у справі відносно ОСОБА_4 закрито у зв`язку з відсутністю складу адміністративного правопорушення. Апелянти вказують, що на зазначену обставину суд уваги не звернув, а тому помилково взяв до уваги необ`єктивні покази зацікавленого свідка.

Посилаються також на те, що свідку ОСОБА_7 не було відомо, чи випасались кози відповідачів на земельній ділянці позивача, однак він припустив, що тварини могли там знаходитись. Відтак, на думку апелянтів, покази даного свідка носять характер припущення, а матеріали справи не містять жодних допустимих та належних доказів вчинення відповідачами протиправних дій.

Апелянти зазначають, що вони не випасають свійських тварин на чужих городах, не були ініціаторами конфліктів, а тому позов є безпідставним. Натомість, на їх думку, суд помилково визнав встановленими обставини, що мають значення для справи, що є безумовною підставою скасування судового рішення.

Представником ОСОБА_5 відзив на апеляційну скаргу подано після закінчення встановленого судом строку на його подання і клопотання про продовження строку при цьому не заявлено.

В силу вимог статті 126 ЦПК України право на вчинення процесуальної дії втрачається із закінченням строку, встановленого законом або судом. Документи, подані після закінчення процесуальних строків, залишаються без розгляду, крім випадків, передбачених цим Кодексом.

У зв`язку з наведеним апеляційний суд залишає цей відзив без розгляду.

В засіданні апеляційного суду відповідач ОСОБА_1 та представник відповідачів доводи апеляційної скарги підтримали з викладених у ній мотивів. Відповідач пояснив, що справді йому з дружиною ОСОБА_4 належить 8 кіз та одна корова. Випасання сільськогосподарських тварин здійснює як він так і дружина. Для їх випасання вони використовують земельну ділянку, надану сільською радою в оренду, яка знаходиться по сусідству з земельною ділянкою позивача. Зазначив, що суперечки з приводу випасання тварин виникають у його дружини і батька позивача. Заперечив, що саме їхні тварини завдали шкоди городу позивача, оскільки його земельна ділянка огороджена.

Представник позивача доводи апеляційної скарги заперечив, пославшись на законність та обґрунтованість судового рішення.

Згідно зі статтею 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Рішення суду оскаржується в частині задоволених позовних вимог про стягнення моральної шкоди, а також заборону вчиняти дії. В іншій частині рішення не оскаржено, тому судом апеляційної інстанції не переглядається.

Заслухавши суддю - доповідача, пояснення відповідача та представників сторін, дослідивши матеріали справи, перевіривши законність та обґрунтованість рішення в межах доводів та вимог апеляційної скарги, суд дійшов висновку, що скарга підлягає до часткового задоволення з таких підстав.

При вирішенні спору в частині вимоги позивача про стягнення з відповідачів моральної шкоди суд врахував, що позивач зазнав душевних страждань у зв`язку з постійними образами батька, який є сусідом по садовому будинку, у зв`язку з конфліктами з відповідачами, а також у зв`язку із знищенням свійськими тваринами всіх рослин, що були посаджені на земельній ділянці позивача. Однак, суд вважав, що заявлений розмір моральної шкоди в сумі 20000,00 грн є явно завищеним, тому, виходячи з принципу розумності і справедливості, стягнув з відповідачів у солідарному порядку на користь позивача 3000,00 грн моральної шкоди.

Суд, враховуючи те, що позивачем в повній мірі доведено випасання домашніх тварин відповідачів на його земельній ділянці, дійшов до висновку про необхідність зобов`язати відповідачів усунути перешкоди в користуванні майном шляхом заборони ОСОБА_4 та ОСОБА_1 випасання свійських тварин на зазначеній земельній ділянці.

За змістом частин 1, 2 та 5 статті 263 ЦПК судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно та всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Рішення суду в оскарженій частині не відповідає цим вимогам закону, виходячи з наступного.

Як встановлено судом та вбачається з матеріалів справи, ОСОБА_5 на праві власності належить земельна ділянка з кадастровим номером 2625880100:02:002:1109 площею 0,08 га для індивідуального садівництва на території Березівської сільської ради в урочищі «Обирша» Тисменицького району Івано-Франківської області. Вказане підтверджується витягом з державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності (а.с. 12).

Відповідач у справі ОСОБА_1 на підставі договору про використання (оренди) земельної ділянки від 01 жовтня 2013 року, укладеного з Березівською сільською радою, користується земельною ділянкою для ведення особистого селянського господарства площею 4,500 га в урочищі «Обирша» в с. Березівка (а.с.65-67).

Як вбачається з матеріалів справи, між батьком позивача ОСОБА_6 , якому належить дача по АДРЕСА_1 , та його сусідкою ОСОБА_4 склались неприязні стосунки.

Так, 18 липня 2022 року від ОСОБА_6 до Івано-Франківського РУП ГУНП в Івано-Франківській області надійшла письмова заява з приводу конфлікту із сусідкою ОСОБА_4 . За результатом розгляду звернення на ОСОБА_4 складено адміністративний протокол за ознаками адміністративного правопорушення, передбаченого статтею 173 КУпАП, та матеріали перевірки скеровані на розгляд до Тисменицького районного суду. Вказане підтверджується довідкою №4222, складеною 02 серпня 2022 року поліцейським офіцером громади відділу превенції Івано-Франківського РУП ГУНП в Івано-Франківській області (а.с. 15-18).

На підставі усної заяви позивача комісією Березівського старостинського округу проведено огляд його земельної ділянки та 18 липня 2022 року складено акт обстеження загиблих (знищених) посівів чи посадок сільськогосподарських культур внаслідок надзвичайних ситуацій техногенного чи природнього характеру та інших факторів. Шляхом візуального огляду комісією встановлено факт повного знищення посівів та посадок культур (картопля, квасоля, кукурудза, кабачки) на вищевказаній земельній ділянці на площі 0,03 га, внаслідок витоптування та поїдання тваринами (а.с. 29).

Щодо позовних вимог ОСОБА_5 про відшкодування моральної шкоди.

Способом захисту цивільних прав та інтересів може бути відшкодування моральної (немайнової) шкоди (пункт 9 частини другої статті 16 ЦК України).

Згідно з частинами першою та другою статті 23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає: 1) у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я; 2) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів; 3) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку зі знищенням чи пошкодженням її майна; 4) у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи.

Завдання йому моральної шкоди ОСОБА_5 обґрунтовував тим, що ОСОБА_4 постійно ображає та конфліктує з його батьком, у сварках ображає також його честь і гідність. Крім того, тварини відповідачів знищили його город. У зв`язку з цим позивач вказував, що зазнав значних душевних страждань. Тому оцінював моральну шкоду в розмірі 20000,00 грн.

Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості (частина 3 статті 23 ЦК України).

Моральна шкода відшкодовується незалежно від майнової шкоди, яка підлягає відшкодуванню, та не пов`язана з розміром цього відшкодування (частина 4 статті 23 Кодексу).

Право на відшкодування моральної (немайнової) шкоди виникає внаслідок порушення права особи незалежно від наявності спеціальних норм цивільного законодавства. Означений спосіб захисту застосовний і тоді, якщо можливість отримання відповідного відшкодування за конкретне порушення права прямо не передбачене законом, іншим актом цивільного законодавства, договором або іншим правочином. Для задоволення відповідної вимоги суд застосовує приписи пункту 9 частини другої статті 16 та статті 23 ЦК України.

Частинами першою та другою статті 1166 ЦК України визначено, що майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини.

Тлумачення статті 22, 614, 623 ЦК України свідчить, що презумпція вини особи має бути спростована тільки за умови, якщо буде встановлено, що саме внаслідок дій або бездіяльності конкретної особи завдано збитків. Тому тільки за цієї умови відбувається розподіл тягаря доказування: (а) позивач повинен довести наявність збитків та причинний зв`язок; (б) відповідач доводить відсутність протиправності та вини.

Сільськогосподарські тварини - тварини, що утримуються та розводяться людиною для отримання продуктів і сировини тваринного походження (стаття 1 Закону України «Про захист тварин від жорстокого поводження» ).

Шкода, заподіяна особі або майну фізичної особи, а також шкода, заподіяна майну юридичної особи твариною, підлягає відшкодуванню в повному обсязі особою, яка її утримує (частина четверта статті 12 Закону України «Про захист тварин від жорстокого поводження» ).

Аналіз частини четвертої статті 12 Закону України «Про захист тварин від жорстокого поводження» дає підстави для висновку, що лише за умови встановлення конкретної особи, яка утримувала тварину, і внаслідок її дій (бездіяльності), відбувається розподіл тягаря доказування: (а) позивач повинен довести наявність збитків та причинний зв`язок; (б) відповідач (особа, яка утримувала тварину в момент завдання збитків) доводить відсутність протиправності та вини.

Установивши факт заподіяння позивачу втрат немайнового характеру, суд першої інстанції зробив висновок про наявність підстав для стягнення з відповідачів на користь позивача 3000,00 грн на відшкодування моральної шкоди. При цьому суд прийняв до уваги, що вина відповідачів у завданні шкоди майну позивача, а також образами його батька, підтверджена належними доказами.

З таким висновком колегія суддів погоджується не повністю. Так матеріали справи містять докази, що саме тварини відповідачів пошкодили город позивача. Зокрема таким доказом є Акт обстеження, складений колегією Березівського старостинського округу про знищені сільськогосподарські культури на земельній ділянці позивача внаслідок витоптування та поїдання тваринами. В судовому засіданні першої інстанції опитаний як свідок батько позивача надав пояснення, що 16 липня 2022 року бачив як тварини, які належать відповідачам, поїдали рослини на земельній ділянці позивача.

Колегія враховує, що моральна шкода може полягати також у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів.

Матеріалами справи, зокрема довідкою поліції за результатами розгляду звернення батька позивача, встановлено, що ОСОБА_4 на протязі тривалого часу конфліктувала з ОСОБА_6 , погрожувала йому, вживала нецензурну лексику тощо. Вказане підтверджується зокрема показами свідків. Посилання в апеляційній скарзі на те, що постановою Тисменицького районного суду від 06 вересня 2022 року, залишеною в силі апеляційним судом, провадження в адміністративній справі про притягнення ОСОБА_4 до адміністративної відповідальності за статтею 173 КУпАП закрито, не спростовує факт завдання позивачу моральної шкоди в зв`язку протиправною поведінкою відповідачки.

Так, у постанові Івано-Франківського апеляційного суду від 30 вересня 2022 року зазначено, що формулювання обвинувачення у протоколі про адміністративне правопорушення не відповідає диспозиції статті 173 КУпАП. Разом з тим згідно з матеріалами справи про адміністративне правопорушення, пояснень наданих в суді, заперечень ОСОБА_4 вбачається, що конфлікт між сторонами відбувся не на грунті хуліганства, а на грунті особистих неприязних відносин, в процесі чого ОСОБА_4 висловлювала потерпілому ОСОБА_6 погрози, вживала нецензурну лексику.

В суді апеляційної інстанції відповідач ОСОБА_1 зазначив, що конфліктні ситуції виникають виключно між його дружиною ОСОБА_4 та батьком позивача. Натомість в нього не виникає суперечок з сусідами та він не здійснював випасання тварин на земельній ділянці позивача.

Особи, спільними діями або бездіяльністю яких було завдано шкоди, несуть солідарну відповідальність перед потерпілим (стаття 1190 ЦК).

Відповідно до пункту 9 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» від 31 березня 1995 року на осіб, які заподіяли моральну шкоду спільно (взаємопов`язаними, сукупними діями або діями з єдиним наміром) покладається солідарна відповідальність по її відшкодуванню.

Разом з тим позивачем не надано доказів того, що моральна шкода спричинена йому спільними діями відповідачів.

Враховуючи, що в матеріалах справи наявні докази тільки на підтвердження спричинення моральної шкоди ОСОБА_8 неправомірними діями ОСОБА_4 , суд приходить до висновку, що підстави для солідарного стягнення з ОСОБА_1 моральної шкоди відсутні. Відтак, рішення суду в цій частині підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення про стягнення з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_5 1500,00 грн моральної шкоди.

Що стосується рішення суду в частині заборони випасання худоби відповідачів на земельній ділянці позивача колегія виходить з наступного.

Статтею 391 ЦК України передбачено, що власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпорядження своїм майном.

Відповідно до частини другої статті 386 ЦК України власник, який має підстави передбачати можливість порушення свого права власності іншою особою, може звернутися до суду з вимогою про заборону вчинення нею дій, які можуть порушити його право, або з вимогою про вчинення певних дій для запобігання такому порушенню.

Згідно зі статтею 152 ЗК України власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов`язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків. Захист прав громадян та юридичних осіб на земельні ділянки здійснюється шляхом визнання прав, відновлення стану земельної ділянки, який існував до порушення прав, і запобігання вчиненню дій, що порушують права або створюють небезпеку порушення прав.

Землекористувачі зобов`язані не порушувати прав власників суміжних земельних ділянок та землекористувачів (пункт г частини першої статті 96 ЗК України).

Відповідно до статей 12, 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням , що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів) (стаття 89 ЦПК України).

Позивачем надано достатньо доказів, що свідчать про випас худоби відповідачів на його земельній ділянці, що свідчить про протиправні дії, спрямовані на порушення його прав щодо користування та розпорядження належною йому на праві власності земельною ділянкою.

Зокрема, старостою Березівського старостинського округу у характеристиці на ОСОБА_1 та ОСОБА_4 від 11 жовтня 2022 року підтверджено наявність постійних скарг сусідів та власників сусідніх земельних ділянок на порушення цими особами правил добросусідства. За свідченнями сусідів ОСОБА_1 та ОСОБА_4 недружелюбні, недоброзичливі, конфліктні та агресивні (а.с. 29).

Та обставина, що відповідачі неконтрольовано випасають худобу на дачних ділянках інших осіб підтверджена поясненнями свідків, а також фотографіями, що містяться в матеріалах справи.

Оскільки існують обгрунтовані підстави передбачати можливість порушення права власності позивача відповідачами (як власниками сільськогосподарських тварин), колегія суддів погоджується з рішенням суду в частині задоволення позовних вимог про усунення перешкод в користуванні земельною ділянкою шляхом заборони випасу тварин.

Відтак, колегія суддів вважає, що судове рішення в цій частині ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права, а доводи апеляційної скарги зводяться лише до переоцінки доказів і незгоди з висновками суду першої інстанції.

За змістом частини 13 статті 141 ЦПК України, якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

Зважаючи на ухвалення апеляційним судом нового рішення, з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_5 слід стягнути судовий збір пропорційно до задоволених позовних вимог в розмірі 109,27 грн витрат та витрат за надану професійну правову допомогу в розмірі 660,60 грн.

Керуючись статтями 374, 376, 381 384, 389, 390 ЦПК України, суд

п о с т а н о в и в:

Апеляційну скаргу ОСОБА_4 та ОСОБА_1 задовольнити частково.

Рішення Тисменицького районного суду від 30 жовтня 2023 року в частині задоволених позовних вимог про стягнення з ОСОБА_4 , ОСОБА_1 на користь ОСОБА_5 моральної шкоди скасувати.

Ухвалити у цій частині нове рішення.

Позовні вимоги ОСОБА_5 до ОСОБА_4 , ОСОБА_1 про стягнення моральної шкоди задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_5

1 500 грн (одну тисячу п`ятсот гривень) завданої моральної шкоди.

Змінити розподіл судових витрат.

Стягнути з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_5 109,27 грн витрат по оплаті судового збору та 660,60 грн витрат на професійну правову допомогу, а всього 769,87 грн.

В решті рішення суду залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня прийняття, однак може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту постанови.

Головуючий В.А. Девляшевський

Судді: В.М. Барков

Є.Є. Мальцева

Повний текст постанови виготовлено 16 січня 2024 року