ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

15.01.2024Справа № 910/4296/23

Суддя Господарського суду міста Києва Нечай О.В., розглянувши без виклику сторін (без проведення судового засідання) у спрощеному позовному провадженні матеріали справи

за позовом Акціонерного товариства "Українська залізниця" (Україна, 03150, м. Київ, вул. Єжи Ґедройця, буд. 5; ідентифікаційний код: 40075815) в особі Регіональної філії "Південно-західна залізниця" Акціонерного товариства "Українська залізниця" (Україна, 01601, м. Київ, вул. Лисенка, буд. 6; ідентифікаційний код ВП: 40081221)

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Аверс-Транс" (Україна, 01042, м. Київ, вул. Академіка Філатова, буд. 1/22, оф. 9; ідентифікаційний код: 43452494)

про стягнення 22 573,44 грн

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Акціонерне товариство "Українська залізниця" в особі Регіональної філії "Південно-західна залізниця" Акціонерного товариства "Українська залізниця" (далі - позивач) звернулось до Господарського суду міста Києва з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю "Аверс-Транс" (далі - відповідач) про стягнення 22 573,44 грн, з яких 21 963,11 грн заборгованості, 440,45 грн інфляційних втрат та 169,88 грн 3% річних.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем зобов`язань з оплати наданих послуг з технічного обслуговування вагонів.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 27.03.2023 було прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі, справу визнано судом малозначною, постановлено розглядати її за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін (без проведення судового засідання) та серед іншого встановлено сторонам строки для подання ними відповідних заяв по суті справи.

18.04.2023 до загального відділу діловодства Господарського суду міста Києва від відповідача надійшов відзив на позовну заяву, у якому відповідач повідомив про сплату заборгованості в розмірі 21 963,11 грн та про визнання ним позовних вимог щодо стягнення інфляційних втрат та 3% річних.

Згідно з п. 1 ч. 2 ст. 46 та ч. 1 ст. 191 Господарського процесуального кодексу України крім прав та обов`язків, визначених у статті 42 цього Кодексу, відповідач має право визнати позов (всі або частину позовних вимог) на будь-якій стадії провадження у справі, зазначивши про це в заяві по суті справи або в окремій письмовій заяві.

Частинами 2, 4 статті 191 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що до ухвалення судового рішення у зв`язку з відмовою позивача від позову або визнанням позову відповідачем суд роз`яснює сторонам наслідки відповідних процесуальних дій, перевіряє, чи не обмежений представник відповідної сторони у повноваженнях на їх вчинення. У разі визнання відповідачем позову суд за наявності для того законних підстав ухвалює рішення про задоволення позову. Якщо визнання відповідачем позову суперечить закону або порушує права чи інтереси інших осіб, суд постановляє ухвалу про відмову у прийнятті визнання відповідачем позову і продовжує судовий розгляд.

Про визнання позову відповідач зазначив у відзиві на позовну заяву, який підписав його директор - Макайда І.А., повноваження якого підтверджуються відомостями з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань.

Зі змісту відзиву на позовну заяву вбачається, що правові наслідки - ухвалення рішення про задоволення позову, у зв`язку з його визнанням, відповідачу відомі та зрозумілі й визнання відповідачем позову не суперечить закону та не порушує права чи інтереси інших осіб, а відтак суд вважає за можливе прийняти визнання позову відповідачем і ухвалити судове рішення з урахуванням такого визнання.

Відповідно до ч. 5 ст. 252 Господарського процесуального кодексу України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої із сторін про інше.

Частиною восьмою статті 252 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що при розгляді справи у порядку спрощеного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, а у випадку розгляду справи з повідомленням (викликом) учасників справи - також заслуховує їх усні пояснення. Судові дебати не проводяться.

Згідно з ч. 4 ст. 240 Господарського процесуального кодексу України у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.

Дослідивши наявні в матеріалах справи докази, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні дані, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Аверс-Транс" звернулось до начальника експлуатаційного вагонного депо Жмеринка Регіональної філії "Південно-західна залізниця" Акціонерного товариства "Українська залізниця" з листами №23/06 від 23.06.2022, №27/067 від 27.07.2022, №22/04 від 22.04.2022, а також до начальника експлуатаційного вагонного депо Дарниця Регіональної філії "Південно-західна залізниця" Акціонерного товариства "Українська залізниця" з листом №15/03 від 15.03.2021, у яких просило провести технічне обслуговування та ремонт вагонів №95084448, №95643623, №95065785, №95643128, №95643409, №95643482, №95703260, №95813929, №95228474, №95699765, № 65401721, №61139218. Цими ж листами відповідач гарантував оплату за фактом виконання робіт.

Відповідно до п. 1.1 Положення про Регіональну філію "Південно-західна залізниця" Акціонерного товариства "Українська залізниця", Регіональна філія "Південно-західна залізниця" Акціонерного товариства "Українська залізниця" є відокремленим підрозділом Акціонерного товариства "Українська залізниця", діє від імені та в інтересах Акціонерного товариства "Українська залізниця", здійснює делеговані Акціонерним товариством "Українська залізниця" функції у визначеному регіоні транспортної мережі відповідно до мети, завдань та предмета діяльності Акціонерного товариства "Українська залізниця".

Згідно з пунктом 2.1, підпунктом 3 пункту 2.2 цього Положення метою діяльності Регіональної філії "Південно-західна залізниця" Акціонерного товариства "Українська залізниця" є задоволення потреб держави, юридичних осіб і фізичних осіб в безпечних та якісних залізничних перевезеннях у внутрішньому та міжнародному сполученнях, роботах та послугах, що здійснюються (надаються) філією, забезпечення ефективного функціонування та розвитку виробничо-технологічного комплексу залізничного транспорту загального користування, створення умов для підвищення конкурентоспроможності галузі, а також отримання прибутку від здійснення підприємницької діяльності. Предметом діяльності філії є, зокрема, проєктування, будівництво, утримання, експлуатація, реконструкція, ремонт, модернізація, технічне переоснащення та інші види поліпшення об`єктів інфраструктури залізничного транспорту.

Позивач зазначає, що Виробничим підрозділом експлуатаційного вагонного депо Жмеринка Регіональної філії "Південно-західна залізниця" Акціонерного товариства "Українська залізниця" було проведено технічне обслуговування з відчепленням вагонів №9508448, №95703260, №95643409, №95813929 №95643128 №95065785 №95643482 та №95643623, про що складені повідомлення про ремонт або технічне обслуговування вагону (форма ВУ-23М) №1325 від 12.06.2022, №3718 від 21.07.2022, №3719 від 21.07.2022, №3714 від 21.07.2022, №3717 від 21.07.2022, №3716 від 21.07.2022, №3715 від 21.07.2022 та №3712 від 21.07.2022.

По закінченню технічного обслуговування із відчепленням були складені повідомлення про приймання вантажних вагонів із ремонту (форма ВУ-36М) №0162 від 27.06.2022, №371 від 30.07.2022, №373 від 31.07.2022, №373 від 31.07.2022, №373 від 31.07.2022, №373 від 31.07.2022, №376 від 01.08.2022 та №379 від 02.08.2022.

На оплату робіт позивачем були виставлені рахунки №472/398 від 30.06.2022 на суму 1 574,94 грн, №577/398 від 31.07.2022 на суму 4 844,14 грн, №578/398 від 31.07.2022 на суму 4 711,24 грн, №579/398 від 31.07.2022 на суму 2 266,31 грн, №713/398 від 08.09.2022 на суму 3 275,46 грн, №632/398 від 25.08.2022 на суму 3 202,12 грн, які відповідач не оплатив, та рахунок №301/398 від 11.05.2022 на суму 4 625,40 грн, який відповідач оплатив частково в сумі 4 625,00 грн.

Крім того, як стверджує позивач, Виробничим підрозділом експлуатаційного вагонного депо Дарниця Регіональної філії "Південно-західна залізниця" Акціонерного товариства "Українська залізниця" було проведено технічне обслуговування з відчепленням вагонів №61139218, №65401721, №61138087, №644406218 та №60560042. Для проведення ремонту вагони спочатку були подані в ремонт, а після ремонту вагони були випущені з ремонту та стосовно них станцією Хутір-Михайловський було надано обов`язкові залізничні послуги, а саме подавання-забирання.

Позивач виставив відповідачу рахунок №0096/400 від 24.03.2021 на суму 2 614,22 грн для оплати послуг за проведене технічне обслуговування з відчепленням вагонів №61139218 та №65401721, а також рахунки №0097/400 від 24.03.2021 на суму 2 088,50 грн, №001/400 від 25.01.2021 на суму 2 605,97 грн для оплати послуг із подавання та забирання вагонів, які відповідач оплатив частково на суму 5 220,19 грн.

З метою досудового врегулювання спору позивач звертався до відповідача із претензіями №ВЧДЕ-5-3/935 від 11.08.2021 про сплату заборгованості в розмірі 7 308,69 грн, №НЮ-16-123/22П від 14.11.2022 про сплату заборгованості в розмірі 19 874,61 грн та №ВЧДЕ-5-3/258 від 16.02.2023 про сплату заборгованості в розмірі 2 088,50 грн.

З огляду на те, що відповідач не розрахувався з позивачем за виконані роботи, позивач звернувся до суду з цим позовом та просить стягнути з відповідача на свою користь 21 963,11 грн заборгованості, 440,45 грн інфляційних втрат та 169,88 грн 3% річних.

Після подання цього позову до суду відповідач перерахував на рахунок позивача 21 963,11 грн, що підтверджується платіжними інструкціями №64 від 06.04.2023 на суму 19 874,61 грн та №65 від 06.04.2023 на суму 2 088,50 грн.

Оцінивши подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд дійшов висновку про наступне.

Згідно з пунктом 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків є, зокрема, договори та інші правочини.

Відповідно до частини 1 статті 509 Цивільного кодексу України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Частинами 1, 2 статті 180 Господарського кодексу України визначено, що зміст господарського договору становлять умови договору, визначені угодою його сторін, спрямованою на встановлення, зміну або припинення господарських зобов`язань, як погоджені сторонами, так і ті, що приймаються ними як обов`язкові умови договору відповідно до законодавства. Господарський договір вважається укладеним, якщо між сторонами у передбачених законом порядку та формі досягнуто згоди щодо усіх його істотних умов. Істотними є умови, визнані такими за законом чи необхідні для договорів даного виду, а також умови, щодо яких на вимогу однієї із сторін повинна бути досягнута згода.

За приписами статті 205 Цивільного кодексу України правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом. Правочин, для якого законом не встановлена обов`язкова письмова форма, вважається вчиненим, якщо поведінка сторін засвідчує їхню волю до настання відповідних правових наслідків. У випадках, встановлених договором або законом, воля сторони до вчинення правочину може виражатися її мовчанням.

Договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлені законом (ч. 1 ст. 639 Цивільного кодексу України).

За загальним правилом, відповідно до статті 208 Цивільного кодексу України, правочини між юридичними особами належить вчиняти у письмовій формі.

Частинами 1, 2 статті 207 Цивільного кодексу України передбачено, що правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв`язку. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Відповідно до статті 638 Цивільного кодексу України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди. Договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною.

Згідно з ч. 1 ст. 640 Цивільного кодексу України договір є укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції.

Якщо відповідно до акта цивільного законодавства для укладення договору необхідні також передання майна або вчинення іншої дії, договір є укладеним з моменту передання відповідного майна або вчинення певної дії (ч. 2 ст. 640 Цивільного кодексу України).

У свою чергу, відповідно до статті 641 Цивільного кодексу України пропозицію укласти договір (оферту) може зробити кожна із сторін майбутнього договору. Пропозиція укласти договір має містити істотні умови договору і виражати намір особи, яка її зробила, вважати себе зобов`язаною у разі її прийняття.

За приписами частин 1, 2 статті 642 Цивільного кодексу України відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти договір, про її прийняття (акцепт) повинна бути повною і безумовною. Якщо особа, яка одержала пропозицію укласти договір, у межах строку для відповіді вчинила дію відповідно до вказаних у пропозиції умов договору (відвантажила товари, надала послуги, виконала роботи, сплатила відповідну суму грошей тощо), яка засвідчує її бажання укласти договір, ця дія є прийняттям пропозиції, якщо інше не вказане в пропозиції укласти договір або не встановлено законом.

Отже, законом передбачено можливість укладення договорів у спрощеному порядку, зокрема, через ділову переписку - шляхом обміну документами та у вигляді конклюдентних дій (прийняття замовлення до виконання). При цьому договори, укладені зазначеними способами, вважаються такими, що вчинені у письмовій формі.

З огляду на викладене, суд приходить до висновку, що правовідносини, які склалися між сторонами, фактично є укладенням договору в спрощений спосіб. Таке оформлення договірних правовідносин сторонами відповідає приписам чинного законодавства України та за своєю правовою природою укладений сторонами правочин є договором підряду, який підпадає під правове регулювання Глави 61 Цивільного кодексу України.

Частинами 1, 2 статті 837 Цивільного кодексу України визначено, що за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов`язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов`язується прийняти та оплатити виконану роботу. Договір підряду може укладатися на виготовлення, обробку, переробку, ремонт речі або на виконання іншої роботи з переданням її результату замовникові.

У статті 8 Статуту залізниць України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 06.04.1998 № 457, вказано, що перевезення вантажів, пасажирів, багажу, вантажобагажу і пошти залізницями провадиться у вагонах парку залізниць або орендованих у залізниць, а також у власних вагонах, що належать підприємствам, організаціям, установам, громадянам - суб`єктам підприємницької діяльності, в тому числі розташованим за межами України. Вагони, призначені для перевезення вантажів, пасажирів, багажу, вантажобагажу і пошти, повинні відповідати вимогам Правил технічної експлуатації залізниць України та санітарно-гігієнічним і протиепідемічним нормам і правилам.

Згідно з пунктом 12.1 Правил технічної експлуатації залізниць України, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 20.12.1996 № 411, забороняється випускати в експлуатацію і допускати до руху в поїздах рухомий склад, у тому числі спеціальний рухомий склад, що має несправності, які загрожують безпеці руху, порушують охорону праці, а також ставити в поїзди вантажні вагони, стан яких не забезпечує збереження вантажів, що перевозяться. Вимоги до технічного стану рухомого складу, порядок його технічного обслуговування і ремонту, а також відправлення його на заводи та депо для ремонту визначаються Державною адміністрацією залізничного транспорту України.

Відповідно до пункту 21 розділу IV Правил користування вагонами і контейнерами, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 25.02.1999 № 113, ремонт пошкодженого вагона здійснюється на підприємстві, що має право на виконання таких робіт, або на найближчому до місця пошкодження вагоноремонтному підприємстві.

Суд встановив, що на виконання листів відповідача №23/06 від 23.06.2022, №27/067 від 27.07.2022, №22/04 від 22.04.2022 та №15/03 від 15.03.2021, виробничими підрозділами позивача було виконано роботи з технічного обслуговування з відчепленням вагонів №95084448, №95643623, №95065785, №95643128, №95643409, №95643482, №95703260, №95813929, №95228474, №95699765, №65401721, №61139218, що підтверджується наявними в матеріалах справи Повідомленнями про ремонт або технічне обслуговування вагону (форма ВУ-23М) та Повідомленнями про приймання вантажних вагонів із ремонту (форма ВУ-36М), а також не заперечується сторонами.

Частиною першою статті 853 Цивільного кодексу України передбачено, що замовник зобов`язаний прийняти роботу, виконану підрядником відповідно до договору підряду, оглянути її і в разі виявлення допущених у роботі відступів від умов договору або інших недоліків негайно заявити про них підрядникові. Якщо замовник не зробить такої заяви, він втрачає право у подальшому посилатися на ці відступи від умов договору або недоліки у виконаній роботі.

У постановах Верховного Суду від 24.10.2018 у справі № 910/2184/18, від 16.09.2019 у справі № 921/254/18 та від 15.10.2019 у справі № 921/262/18 викладено правовий висновок, згідно з яким, якщо замовник у порушення вимог статей 853, 882 Цивільного кодексу України безпідставно ухиляється від прийняття робіт, не заявляючи про виявлені недоліки чи інші порушення, які унеможливили їх прийняття, то нездійснення ним оплати таких робіт є відповідно порушенням умов договору і вимог статей 525, 526 Цивільного кодексу України, статті 193 Господарського кодексу України.

Тобто підрядник не повинен вчиняти жодних дій щодо спонукання замовника до підписання акта виконаних робіт, а має лише констатувати факт відмови від підписання акта.

З наведеного слідує обов`язок замовника здійснити оплату фактично виконаних підрядником робіт. Сама по собі відсутність підписаного сторонами акту виконаних робіт не може бути підставою для неоплати фактично виконаних робіт.

Враховуючи положення наведених вище норм законодавства, обов`язок прийняти виконані роботи, а у випадку виявлення недоліків робіт - негайно про них заявити (зокрема, шляхом надання обґрунтованої відмови від підписання акту виконаних робіт) законом покладений саме на замовника.

Доказів на підтвердження наявності у відповідача заперечень щодо якості та обсягів виконаних робіт суду не надано.

Згідно з частинами 1, 3 статті 843 Цивільного кодексу України у договорі підряду визначається ціна або способи її визначення. Ціна роботи у договорі підряду включає відшкодування витрат підрядника та плату за виконану ним роботу.

Якщо договором підряду не передбачена попередня оплата виконаної роботи або окремих її етапів, замовник зобов`язаний сплатити підрядникові обумовлену ціну після остаточної здачі роботи за умови, що роботу виконано належним чином і в погоджений строк або, за згодою замовника, - достроково (ч. 1 ст. 854 Цивільного кодексу України).

Згідно з ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Вищезазначеними гарантійними листами відповідач гарантував оплату за фактом виконання робіт.

Відтак суд приходить до висновку, що строк виконання відповідачем своїх грошових зобов`язань щодо оплати робіт з технічного обслуговування з відчепленням вагонів №95084448, №95643623, №95065785, №95643128, №95643409, №95643482, №95703260, №95813929, №95228474, №95699765, №65401721, №61139218 загальною вартістю 27 113,83 грн є таким, що настав.

Відповідно до положень статті 71 Статуту залізниць України порядок подачі і забирання вагонів і контейнерів на залізничній під`їзній колії встановлюється договором на експлуатацію залізничної колії (договором на подачу та забирання вагонів).

Договору на подачу та забирання вагонів, укладеного між позивачем та відповідачем, матеріали справи не містять, водночас, як свідчать матеріали справи та не заперечується сторонами, відповідачу були надані послуги з подавання та забирання вагонів №65401721, №61139218.

Згідно з підпунктом 1.1 пункту 1 розділу III Збірника тарифів на перевезення вантажів залізничним транспортом у межах України та пов`язані з ними послуги, затвердженого наказом Міністерства транспорту та зв`язку України 26.03.2009 № 317 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 15.04.2009 за № 340/16356, збір за подачу й забирання вагонів (у тому числі неробочого парку) та іншого рейкового рухомого складу (далі - вагони) на (з) під`їзні(их) колії(ій) та інші(их) місця(ь) незагального користування локомотивом залізниці визначається залежно від фактичної кількості поданих і забраних вагонів за звітну добу та від відстані у два кінці:

за ставками табл. Г, якщо під`їзна колія перебуває на балансі власників, що не входять до складу залізниць України;

за ставками табл. 2, якщо під`їзна колія перебуває на балансі залізниць України.

Абзацом двадцятим пункту 4 розділу ІІ Правил користування вагонами і контейнерами, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 25.02.1999 № 113, визначено, що плата за подавання, забирання вагонів та маневрову роботу нараховується за Відомостями плати за подавання, забирання вагонів та маневрову роботу (додаток 10), які оформляються на підставі Пам`яток про подавання/забирання вагонів. Відомості плати за користування вагонами, контейнерами, за подавання, забирання вагонів та маневрову роботу, Пам`ятки про подавання/забирання вагонів, Пам`ятки про видачу/приймання контейнерів, Повідомлення про закінчення вантажних операцій з вагонами оформляються в електронному або паперовому вигляді. На вимогу вантажовласника йому надається копія Пам`ятки про подавання/забирання вагонів, Пам`ятки про видачу/приймання контейнерів.

Надання позивачеві послуг з подавання та забирання вагонів №65401721, №61139218 підтверджується відомістю № 15030097 плати за подавання, забирання та маневрову роботу за 15.03.2021, відомістю № 13030094 плати за подавання, забирання та маневрову роботу за 13.03.2021, пам`яткою № 55 про подавання вагонів, пам`яткою № 47 про забирання вагонів.

На оплату послуг з подавання та забирання вищезазначених вагонів відповідачеві було виставлено рахунок № 0097/400 від 24.03.2021 на суму 2 088,50 грн.

Відповідно до частин 1, 2 статті 193 Господарського кодексу України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Зазначене також кореспондується з нормами статей 525, 526 Цивільного кодексу України.

Статтею 599 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Згідно зі статтею 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Як встановлено судом, після подання цього позову до суду відповідач перерахував на рахунок позивача 21 963,11 грн, що підтверджується платіжними інструкціями №64 від 06.04.2023 на суму 19 874,61 грн та №65 від 06.04.2023 на суму 2 088,50 грн.

Згідно з пунктом 2 частини першої статті 231 Господарського процесуального кодексу України господарський суд закриває провадження у справі, якщо відсутній предмет спору.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 26.06.2019 у справі № 13/51-04 викладено правовий висновок, згідно з яким закриття провадження у справі на підставі п. 2 ч. 1 ст. 231 Господарського процесуального кодексу України можливе у разі, коли предмет спору існував на момент виникнення останнього та припинив існування в процесі розгляду справи. Якщо ж він був відсутній і до порушення провадження у справі, то зазначена обставина зумовлює відмову в позові, а не закриття провадження у справі.

Відтак провадження у справі в частині стягнення з відповідача заборгованості в розмірі 21 963,11 грн підлягає закриттю на підставі п. 2 ч. 1 ст. 231 Господарського процесуального кодексу України у зв`язку з відсутністю предмета спору.

Крім того позивачем заявлено до стягнення з відповідача 440,45 грн інфляційних втрат та 169,88 грн 3% річних.

Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Перевіривши наданий позивачем розрахунок інфляційних втрат та 3% річних, нарахованих на заборгованість в розмірі 19 874,61 грн, суд встановив його арифметичну вірність, тому вимоги в цій частині підлягають задоволенню в заявленому розмірі.

Відповідно до частин 3, 4 статті 13 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Приписами статей 76, 77 Господарського процесуального кодексу України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Частинами 1, 2 статті 86 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Частиною 6 статті 236 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що якщо одна із сторін визнала пред`явлену до неї позовну вимогу під час судового розгляду повністю або частково, рішення щодо цієї сторони ухвалюється судом згідно з таким визнанням, якщо це не суперечить вимогам статті 191 цього Кодексу.

З огляду на вищевикладене, дослідивши всі обставини справи, перевіривши їх наявними доказами, суд дійшов висновку про необхідність закриття провадження у справі в частині позовних вимог про стягнення з відповідача заборгованості в розмірі 21 963,11 грн, в іншій частині судом встановлено обґрунтованість заявленого позову, відтак до стягнення з відповідача на користь позивача підлягають 440,45 грн інфляційних втрат та 169,88 грн 3% річних.

Відповідно до ч. 1 ст. 130 Господарського процесуального кодексу України у разі визнання позову відповідачем до початку розгляду справи по суті суд у відповідній ухвалі чи рішенні у порядку, встановленому законом, вирішує питання про повернення позивачу з державного бюджету 50 відсотків судового збору, сплаченого при поданні позову.

Враховуючи визнання відповідачем позову та ухвалення рішення згідно з таким визнанням, суд дійшов висновку про необхідність повернення позивачеві 1 342,00 грн судового збору відповідно до ч. 1 ст. 130 Господарського процесуального кодексу України.

Інша частина судових витрат позивача по сплаті судового збору в розмірі 1 342,00 грн, у відповідності до вимог статті 129 Господарського процесуального кодексу України, покладається на відповідача, оскільки позов підлягає задоволенню.

Керуючись статтями 129, 130, 231, 233, 237, 238, 240, 247, 252 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Закрити провадження у справі № 910/4296/23 в частині позовних вимог про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Аверс-Транс" заборгованості в розмірі 21 963,11 грн.

2. В іншій частині позов задовольнити.

3. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Аверс-Транс" (Україна, 01042, м. Київ, вул. Академіка Філатова, буд. 1/22, оф. 9; ідентифікаційний код: 43452494) на користь Акціонерного товариства "Українська залізниця" (Україна, 03150, м. Київ, вул. Єжи Ґедройця, буд. 5; ідентифікаційний код: 40075815) в особі Регіональної філії "Південно-західна залізниця" Акціонерного товариства "Українська залізниця" (Україна, 01601, м. Київ, вул. Лисенка, буд. 6; ідентифікаційний код ВП: 40081221) інфляційні втрати в розмірі 440 (чотириста сорок) грн 45 коп., 3% річних в розмірі 169 (сто шістдесят дев`ять) грн 88 коп. та витрати по сплаті судового збору в розмірі 1 342 (одна тисяча триста сорок дві) грн 00 коп.

4. Після набрання рішенням суду законної сили видати наказ.

5. Повернути Акціонерному товариству "Українська залізниця" (Україна, 03150, м. Київ, вул. Єжи Ґедройця, буд. 5; ідентифікаційний код: 40075815) в особі Регіональної філії "Південно-західна залізниця" Акціонерного товариства "Українська залізниця" (Україна, 01601, м. Київ, вул. Лисенка, буд. 6; ідентифікаційний код ВП: 40081221) з Державного бюджету України 50 відсотків судового збору в сумі 1 342 (одна тисяча триста сорок дві) грн 00 коп., сплаченого на підставі платіжного доручення №16739 (#1165774204301) від 17.01.2023, оригінал якого залишається у матеріалах справи №910/4296/23.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду в разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи подається у порядку та строк, визначені статтями 254, 256 Господарського процесуального кодексу України.

Повне рішення складено 15.01.2024

Суддя О.В. Нечай