ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Провадження № 22-ц/803/354/24 Справа № 204/2760/23 Суддя у 1-й інстанції - Токар Н.В. Суддя у 2-й інстанції - Максюта Ж. І.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 січня 2024 року м. Дніпро

Колегія суддів судової палати у цивільних справах Дніпровського апеляційного суду у складі:

головуючого судді Максюти Ж.І.

суддів Барильської А.П., Городничої В.С.

розглянувши в порядку спрощенного, письмового провадження цивільну справу за апеляційною скаргою представника ОСОБА_1 адвоката Коваленка Володимира Сергійовича на рішення Красногвардійського районного суду м. Дніпропетровська від 28 липня 2023 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Акціонерного товариства «Українська залізниця» про визнання наказу про організацію роботи незаконним та стягнення частини середнього заробітку,-

ВСТАНОВИВ:

У лютому 2023 року до суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 до Акціонерного товариства «Українська залізниця» про визнання наказу про організацію роботи незаконним та стягнення частини середнього заробітку, в якій позивач просила суд:

-визнати незаконним та скасувати наказ генерального директора виробничого підрозділу Дніпровська клінічна лікарня на залізничному транспорті філії «Центр охорони здоров`я» Акціонерного товариства «Українська залізниця» від 05 грудня 2022 року №243 «Про організацію ДКЛ ЗТ» в частині встановлення ОСОБА_1 простою з 07 грудня 2022 року;

-стягнути з відповідача на користь позивача різницю у заробітній платі за час простою в сумі 14 957,83 грн. без врахування відповідних податків та інших обов`язкових платежів;

-стягнути з відповідача на користь позивача судові витрати на професійну правничу допомогу.

В обґрунтування заявлених позовних вимог позивач посилалась на те, що вона з 1996 року, та по теперішній час працювала у структурному (виробничому) підрозділі Дніпровської клінічної лікарні на залізничному транспорті філії «Центр охорони здоров`я» Акціонерного товариства «Українська залізниця» на таких посадах: з 1996 по 1997 займала посаду санітарки фізіотерапевтичного відділення у структурному (виробничому) підрозділі Дніпровської клінічної лікарні на залізничному транспорті філії «Центр охорони здоров`я» Акціонерного товариства «Українська залізниця»; з 1997 року по 2015 рік займала посаду медичної сестри у гінекологічному відділенні у структурному (виробничому) підрозділі Дніпровської клінічної лікарні на залізничному транспорті філії «Центр охорони здоров`я» Акціонерного товариства «Українська залізниця»; з березня 2015 року по січень 2019 року займала посаду медичної сестри палати новонароджених акушерського відділення у структурному (виробничому) підрозділі Дніпровської клінічної лікарні на залізничному транспорті філії «Центр охорони здоров`я» Акціонерного товариства «Українська залізниця»; з січня 2019 року та по теперішній час працює на посаді медичної сестри палати новонароджених акушерського відділення стаціонару у структурному (виробничому) підрозділі Дніпровської клінічної лікарні на залізничному транспорті філії «Центр охорони здоров`я» Акціонерного товариства «Українська залізниця».

Наказом № 243 від 05 грудня 2022 року «Про організацію роботи ДКЛ ЗТ» за підписом генерального директора структурного (виробничого) підрозділу Дніпровської клінічної лікарні на залізничному транспорті філії «Центр охорони здоров`я» Акціонерного товариства «Українська залізниця» Олегом Постоловим встановлено з 07 грудня 2022 року режим простою в акушерському відділені.

Всі працівники, які працювали в вищезазначеному відділенні потрапили під простій, в тому числі й позивач ОСОБА_1 , яка працювала в акушерському відділенні на посаді сестри медичної палати новонароджених.

Вищезазначений наказ був виданий з метою організації безперебійної роботи залізничного транспорту, ефективної організації діяльності AT «Укрзалізниця» в умовах дії правового режиму воєнного стану та падіння обсягів робіт на час обмеженого енергопостачання та зв`язку, на виконання зобов`язання AT «Укрзалізниця» від 30.11.2022 №Ц/3-86/599-22 та вказівки AT «Укрзалізниця» від 30.11.2022 №ЦЦУП-10/761 та зобов`язання філії «Центр охорони здоров`я» AT «Укрзалізниця» від 01.12.2022 року ЦОЗ- 07/3217.

Однак позивач вважає Наказ № 243 від 05 грудня 2022 року «Про організацію роботи ДКЛ ЗТ» в частині оголошення простою в акушерському відділенні щодо ОСОБА_1 незаконним та таким, що підлягає скасуванню з огляду на наступне.

Так, на думку позивача, наказ № 243 від 05 грудня 2022 року «Про організацію роботи ДКЛ ЗТ», яким встановлено з 07.12.2022 року режим простою в акушерському відділенні не містить жодного посилання на підставі яких нормативно-правових актів введено такий простій, а тому законність вищезазначеного наказу є сумнівним, оскільки такий наказ в площині нормативно-правового обґрунтування нічим не підтверджується. Наказ № 243 від 05 грудня 2022 року «Про організацію роботи ДКЛ ЗТ», яким встановлено з 07.12.2022 року режим простою в акушерському відділенні, не містить обґрунтованої причини введення такого простою, а посилання відповідача у вищезазначеному наказі на мету організації безперебійної роботи залізничного транспорту, ефективної організації діяльності AT «Укрзалізниця» в умовах дії правового режиму воєнного стану та падіння обсягів робіт на час обмеженого енергопостачання та зв`язку, на виконання зобов`язання AT «Укрзалізниця» від 30.11.2022 №Ц/3-86/599-22 та вказівки AT«Укрзалізниця» від 30.11.2022 №ЦЦУП-10/761 та зобов`язання філії «Центр охорони здоров`я» AT «Укрзалізниця» від 01.12.2022 року ЦОЗ-07/3217 - є дуже абстрактним, адже відповідач був зобов`язаний зазначити обставини, які б свідчили про відсутність організаційних або технічних умов, необхідних для виконання роботи позивачем, а також не наведено посилання на докази таких обставин, зокрема на такі, які б свідчили про об`єктивну неможливість здійснення роботи позивачем саме через введення воєнного стану. До того ж листи та зобов`язання на які посилається відповідач у своєму наказі, як на підстави встановлення простою в акушерському відділенні та положення про виробничий підрозділ Дніпровської клінічної лікарні на залізничному транспорті філії «Центр охорони здоров`я» AT «Укрзалізниця» не наділяли виробничий підрозділ Дніпровської клінічної лікарні на залізничному транспорті філії «Центр охорони здоров`я» AT «Укрзалізниця» повноваженнями встановлювати простій в акушерському відділенні, оскільки вказівка AT «Укрзалізниця» від 30.11.2022 №ЦЦУП-10/761 вимагає від структурних підрозділів AT «Укрзалізниці» виключно «перелік працівників до яких планується застосування режиму простою», а інформації щодо покладення на відповідача прав та обов`язків встановлювати режим простою в акушерському відділенні структурного (виробничого) підрозділу Дніпровської клінічної лікарні на залізничному транспорті філії «Центр охорони здоров`я» Акціонерного товариства «Українська залізниця» немає.

У зобов`язаннях AT «Укрзалізниця» від 30.11.2022 №Ц/3-86/599-22 та філії «Центр охорони здоров`я» AT «Укрзалізниця» від 01.12.2022 року ЦОЗ-07/3217 міститься посилання на підпункти 1.2. пунктів 1 в яких зазначено: «Розробити заходи щодо раціонального використання трудових ресурсів, у тому числі шляхом затвердження графіків чергування, переведення у простій, надання відпустки без збереження заробітної плати, запровадження неповного робочого тижня/дня, зміни істотних умов праці, призупинення дії трудових договорів з працівниками (у випадку, якщо окремі процеси не виконуються, не будуть виконуватись або неможливо їх виконати у період воєнного стану на час обмеженого енергопостачання та зв`язку)», тобто покладення цими листами на відповідача прав та обов`язків встановлювати режим простою в акушерському відділенні структурного (виробничого) підрозділу Дніпровської клінічної лікарні на залізничному транспорті філії «Центр охорони здоров`я» Акціонерного товариства «Українська залізниця» - немає. Як зазначено у підпункті 11 пункту 5.3 Розділу 5 Положення про виробничий підрозділ Дніпровської клінічної лікарні на залізничному транспорті філії «Центр охорони здоров`я» AT «Укрзалізниця» «Генеральний директор Виробничого підрозділу Філії на підставі довіреності та у межах своїх повноважень на підставі делегованого Філією права, приймає та звільняє працівників Виробничого підрозділу Філії з роботи, згідно зі штатним розписом та діючими Номенклатурами посад Товариства та Філії; після погодження з директором виконавчої філії здійснює укладання, внесення змін та припинення дії трудового договору, натомість, делегованого Філією права виробничому підрозділу Дніпровської клінічної лікарні на залізничному транспорті філії «Центр охорони здоров`я» AT «Укрзалізниця» про запровадження простою в акушерському відділенні, а також погодження з директором виконавчим Філії Наказу № 243 від 05 грудня 2022 року «Про організацію роботи ДКЛ ЗТ» в частині запровадження режиму простою в акушерському відділенні - не було. Отже, на думку позивача вищезазначені листи та положення про виробничий підрозділ Дніпровської клінічної лікарні на залізничному транспорті філії «Центр охорони здоров`я» AT «Укрзалізниця» не наділяли структурний (виробничий) підрозділ Дніпровської клінічної лікарні на залізничному транспорті філії «Центр охорони здоров`я» Акціонерного товариства «Українська залізниця» правами та обов`язками застосовувати режим простою у акушерському відділенні, а тому звідси випливає, що Наказ № 243 від 05 грудня 2022 року «Про організацію роботи ДКЛ ЗТ» в частині оголошення простою в акушерському відділені вчинений без відповідних на те повноважень.

Окрім того, позивач є членом Первинної профспілкової організації дорожньої клінічної лікарні придніпровської залізниці від 05 грудня 2012 року. Простій в свою чергу, який запроваджений наказом № 243 від 05 грудня 2022 року «Про організацію роботи ДКЛ ЗТ» до акушерського відділення, повинен бути погоджений з Первинною профспілковою організацією дорожньої клінічної лікарні придніпровської залізниці, оскільки простоєм є зміна та впровадження нового режиму праці. Натомість, структурний (виробничий) підрозділ Дніпровської клінічної лікарні на залізничному транспорті філії «Центр охорони здоров`я» Акціонерного товариства «Українська залізниця» проігнорував вимоги пункту 4.2 Колективного договору, та не погодив простій, який запроваджений наказом № 243 від 05 грудня 2022 року «Про організацію роботи ДКЛ ЗТ» до акушерського відділення, зокрема щодо ОСОБА_1 , а також належним чином нікого не повідомив про причини такого непогодження. Отже, позивач вважає, що непогодження режиму простою, який запроваджений наказом № 243 від 05 грудня 2022 року «Про організацію роботи ДКЛ ЗТ» зокрема щодо неї з Первинною профспілковою організацією дорожньої клінічної лікарні придніпровської залізниці підтверджує факт нелегітимності наказу № 243 від 05 грудня 2022 року «Про організацію роботи ДКЛ ЗТ» в частині запровадження режиму простою щодо ОСОБА_1 . У період незаконного простою у виробничому підрозділі Дніпровської клінічної лікарні на залізничному транспорті філії «Центр охорони здоров`я» Акціонерного товариства «Українська залізниця» оплата праці за час простою проводилася лише в розмірі 2/3 посадового окладу, що підтверджується довідками про доходи №96 від 24 лютого 2023 року, №97 від 24.02.2023 року. Так, середня заробітна плата за один календарний місяць роботи за період з січня 2022 по листопад 2022 рік (11 місяців) (невраховуючі період простою за грудень 2022 року, січень 2023 року) складає 10 962,15 грн. Загальний розмір оплати праці за період простою (грудень 2022 року, січень 2023 року) складає 6 966,47 грн. Отже, частина недоплаченого середнього заробітку за період простою, зокрема за грудень 2022 року та січень 2023 року складає 14 957,83 грн.

Посилаючись на вище викладене, позивач просить суд визнати незаконним та скасувати наказ генерального директора виробничого підрозділу Дніпровська клінічна лікарня на залізничному транспорті філії «Центр охорони здоров`я» Акціонерного товариства «Українська залізниця» від 05 грудня 2022 року № 243 «Про організацію ДКЛ ЗТ» в частині встановлення ОСОБА_1 простою з 07 грудня 2022 року; стягнути на користь позивача різницю у заробітній платі за час простою в сумі 14 957,83, а також судові витрати по справі.

Ухвалою від 29.05.2023 відкрито провадження по справі та визначено проводити розгляд справи за правилами спрощеного провадження без виклику сторін.

Рішенням Красногвардійського районного суду м. Дніпропетровська від 28 липня 2023 року у задоволенні позову ОСОБА_1 до Акціонерного товариства «Українська залізниця» про визнання наказу про організацію роботи незаконним та стягнення частини середнього заробітку відмовлено.

В апеляційнійскарзі представник ОСОБА_1 адвокат КоваленкоВолодимир Сергійович,посилаючись нанезаконність рішення суду,просить рішеннясуду скасуватита ухвалитинове,яким позовнівимоги задовольнити.

Апеляційна скарга обґрунтована порушенням норм матеріального та процесуального права, зокрема апелянт посилається на те, що Наказ №243 від 05.12.2022 року є незаконним. Сумнівним, оскільки в площині нормативно-правового обґрунтування нічим не підтверджений, в ньому відсутні обставини, які б свідчили про об`єктивну неможливість здійснення роботи позивачем саме через введення воєнного стану.

У відзиві на апеляційну скаргу, що надійшов до апеляційного суду 29.09.2023, зазначено, що відповідач не погоджується доводами апеляційної скарги, та зазначає, що позивач працює на посаді медичної сестри палати новонароджених акушерського відділення стаціонару в Дніпровській клінічній лікарні на залізничному транспорті філії «Центр охорони здоров`я» акціонерного товариства «Українська залізниця».

Відповідно до наказу генерального директора Дніпровської клінічної лікарні на залізничному транспорті філії «Центр охорони здоров`я» акціонерного товариства «Українська залізниця» (далі ДКЛ ЗТ філії «ЦОЗ» AT «Укрзалізниця») №243 від 05.12.2022 року, «Про організацію роботи ДКЛ ЗТ», на період дії правового п режиму воєнного стану в Україні, оголошеного Указом президента України від 24,02.2022 року №64/2022 (зі змінами), з метою організації безперебійної роботи залізничного транспорту, ефективної організації діяльності AT «Укрзалізниця» в умовах дії правового режиму воєнного стану та падіння обсягів робіт на час обмеженого енергопостачання та зв`язку, на виконання зобов`язання AT «Укрзалізниця» від 30.11.2022 року №Ц/3-86/599-22 та вказівок AT «Укрзалізниця» від 30.11.2022 року №ЦЦУП-10/761 та зобов`язання філії «Центр охорони здоров`я» AT «Укрзалізниця» від 01.12.2022 року ЦОЗ- 07/3217, було встановлено з 07.12.2022 року режим простою в акушерському відділенні де працює Позивач, (всього у переліку більше 29 осіб). У вказаному наказі чітко зазначено нормативно - правове обґрунтування видання такого наказу.

Також, окрім позивача, в переліку осіб яким встановлено режим простою зазначено ще більше 29 осіб. При прийнятті вищевказаного наказу, генеральним директором ДКЛ ЗТ філії «ЦОЗ» AT «Укрзалізниця» було враховано: лист AT «Укрзалізниця» від 30.11.20022 р. №Ц/3-86/599-22 відповідно до якого, директорів структурних підрозділів, філій тощо, було зобов`язано розробити заходи щодо раціонального використання трудових ресурсів, у тому числі шляхом переведення у простій; лист AT «Укрзалізниця» від 30.11.2022 року № ЦУП-10/761, відповідно до якого, було надано інформацію про працівників до яких планується застосування режиму простою; лист AT «Укрзалізниця» від 01.12.202 року №ЦОЗ-07/З217, відповідно до якого, було зобов`язано керівників лікарень філії «Центр охорони здоров`я» AT «Укрзалізниця» розробити заходи щодо раціонального використання трудових ресурсів у тому числі шляхом переведення у простій.

Відповідно до Положення про виробничий підрозділ ДКЛ ЗТ філії «ЦОЗ» AT «Укрзалізниця», виробничий підрозділ перебуває у виробничому та управлінському адміністративному підпорядкуванні Філії «Центр охорони здоров`я». Пунктом 10 Положення передбачено, що виробничий підрозділ здійснює свою діяльність у межах, визначених законодавством, Статутом Товариства, рішеннями відповідних органів Товариства, Положенням про Філію та цим Положенням. Виробничий відділ має право вчиняти інші дії, які необхідні для здійснення господарської діяльності Виробничого підрозділу Філії а також вирішувати зокрема інші кадрові питання Виробничих підрозділів Філії в межах повноважень, визначених цим Положенням. Розділом 10 Положення не передбачено, що Виробничий підрозділ зобов`язаний узгоджувати з Філією питання що стосуються встановлення простою. Посилаючись на обставини викладені у відзиві просить суд відмовити у задоволенні апеляційної скарги.

04.10.2023 року апелянтом подано відповідь на відзив на апеляційну скаргу, в якій остання спростовує зазначені відповідачем обставини у відзиві.

Відповідно до частини 1 ст. 368 ЦПК України справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, з особливостями, встановленими главою «Апеляційне провадження».

Згідно частини 1 ст. 369 ЦПК України апеляційні скарги на рішення суду у справах з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.

За таких обставин, апеляційний розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження, відповідно до приписів ч.13 ст.7 ЦПК України, якою передбачено,що розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами,якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню.

Відповідно до ч. 1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Відповідно до ч. 4 ст. 367 ЦПК України, суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити у відповідній частині нове рішення або змінити рішення.

Відповідно до п. 4 ч.1 ст. 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.

З матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_1 з 1996 року та по теперішній час працювала та працює у структурному (виробничому) підрозділі Дніпровської клінічної лікарні на залізничному транспорті філії «Центр охорони здоров`я» Акціонерного товариства «Українська залізниця» на таких посадах:

-з 1997 року по 2015 рік займала посаду медичної сестри у гінекологічному відділенні у структурному (виробничому) підрозділі Дніпровської клінічної лікарні на залізничному транспорті філії «Центр охорони здоров`я» Акціонерного товариства «Українська залізниця»;

-з березня 2015 року по січень 2019 року займала посаду медичної сестри палати новонароджених акушерського відділення у структурному (виробничому) підрозділі Дніпровської клінічної лікарні на залізничному транспорті філії «Центр охорони здоров`я» Акціонерного товариства «Українська залізниця»;

-з січня 2019 року та по теперішній час працює на посаді лікаря медичної сестри палати новонароджених акушерського відділення стаціонару у структурному (виробничому) підрозділі Дніпровської клінічної лікарні на залізничному транспорті філії «Центр охорони здоров`я» Акціонерного товариства «Українська залізниця», що підтверджується трудовою книжкою серії НОМЕР_1 заповненою 12.12.1996 року на ім`я ОСОБА_1 (а.с.18-22).

Наказом № 243 від 05 грудня 2022 року «Про організацію роботи ДКЛ ЗТ» за підписом генерального директора структурного (виробничого) підрозділу Дніпровської клінічної лікарні на залізничному транспорті філії «Центр охорони здоров`я» Акціонерного товариства «Українська залізниця» Олегом Постоловим встановлено з 07 грудня 2022 року режим простою в акушерському відділені. Всі працівники, які працювали в вищезазначеному відділенні потрапили під простій, в тому числі й позивач ОСОБА_1 , яка працювала в акушерському відділенні на посаді лікаря акушера-гінеколога (а.с.73-78).

Як вбачається з матеріалів справи, вищезазначений наказ був виданий з метою організації безперебійної роботи залізничного транспорту, ефективної організації діяльності AT «Укрзалізниця» в умовах дії правового режиму воєнного стану та падіння обсягів робіт на час обмеженого енергопостачання та зв`язку, на виконання зобов`язання AT «Укрзалізниця» від 30.11.2022 №Ц/3-86/599-22 (а.с.84) та вказівки AT «Укрзалізниця» від 30.11.2022 №ЦЦУП-10/761 (а.с.79-81) та зобов`язання філії «Центр охорони здоров`я» AT «Укрзалізниця» від 01.12.2022 року ЦОЗ- 07/3217 (а.с.82-83).

Відмовляючи у задоволені позову суд першої інстанції виходив з того, що відповідач, приймаючи Наказ №243 Про організацію роботи ДКЛ ЗТ, та запроваджуючи режим простою, правильно керувався нормами діючого законодавства та підзаконними нормативними актами, у сфері охорони праці відносно позивача, відповідачем було дотримано гарантії з оплати праці, які закріплені у статті 113 КЗпП України та постанові Кабінету Міністрів України від 07.03.2022 №221, що підтверджується довідками про доходи позивача, а тому підстав для задоволення позовних вимог ОСОБА_1 не вбачає.

Колегія судів повністю погоджується з доводами суду першої інстанції з огляду на наступне.

У зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України Указом Президента України від 24.02.2022 № 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні», затвердженого Законом України від 24.02.2022 № 2102-ІХ (із змінами, внесеними згідно з Указами Президента № 133/2022 від 14.03.2022, № 259/2022 від 18.04.2022, № 341/2022 від 17.05.2022) на території України з 24.02.2022 введено воєнний стан.

Відповідно до п. 3 вищезазначеного Указу Президента, у зв`язку із введенням в Україні воєнного стану тимчасово, на період дії правового режиму воєнного стану, можуть обмежуватися конституційні права і свободи людини і громадянина, передбачені статтями 30 - 34, 38, 39,41 - 44, 53 Конституції України, а також вводитися тимчасові обмеження прав і законних інтересів юридичних осіб в межах та обсязі, що необхідні для забезпечення можливості запровадження та здійснення заходів правового режиму воєнного стану, які передбачені частиною першою статті 8 Закону України «Про правовий режим воєнного стану».

Згідно ст.1 Закону України «Про правовий режим воєнного стану» воєнний стан - це особливий правовий режим, що вводиться в Україні або в окремих її місцевостях у разі збройної агресії чи загрози нападу, небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності та передбачає надання відповідним органам державної влади, військовому командуванню, військовим адміністраціям та органам місцевого самоврядування повноважень, необхідних для відвернення загрози, відсічі збройної агресії та забезпечення національної безпеки, усунення загрози небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності, а також тимчасове, зумовлене загрозою, обмеження конституційних прав і свобод людини і громадянина та прав і законних інтересів юридичних осіб із зазначенням строку дії цих обмежень.

На період воєнного стану вводяться обмеження конституційних прав і свобод людини і громадянина передбачених статтями 43, 44 Конституції України.

Зважаючи на зазначене, на період дії правового режиму воєнного стану, можуть обмежуватися конституційні права і свободи людини і громадянина, передбачені, зокрема, ст. 43 Конституції України, а саме щодо права кожного на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується. Права кожного на належні, безпечні і здорові умови праці, на заробітну плату, не нижчу від визначеної законом.

Згідно зі ст.34 Кодексу законів про працю України, простій - це зупинення роботи, викликане відсутністю організаційних або технічних умов, необхідних для виконання роботи, невідворотною силою або іншими обставинами.

Простій може застосовуватись роботодавцем як до підприємства (установи, організації) в цілому так і до окремих його структурних підрозділів, або певних працівників.

Зважаючи на зазначене, якщо роботодавець не має можливості забезпечити повноцінну роботу підприємства, його окремих структурних підрозділів, або певних працівників він має право оголосити простій. Отримання згоди працівників на оголошення простою чинним законодавством не передбачено.

Статтею 113 КЗПП України передбачено, що час простою не з вини працівника, в тому числі на період оголошення карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України, оплачується з розрахунку не нижче від двох третин тарифної ставки встановленого працівникові розряду (окладу).

За час простою, коли виникла виробнича ситуація, небезпечна для життя чи здоров`я працівника або для людей, які його оточують, і навколишнього природного середовища не з його вини, за ним зберігається середній заробіток.

Відповідно до листа Міністерства праці та соціальної політики України від 23.10.2007 року №257/06/187-07 «Щодо організації роботи під час простою на підприємстві», простій - це призупинення роботи, викликане відсутністю організаційних або технічних умов, необхідних для виконання роботи, невідворотною силою або іншими обставинами.

Відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 07.03.2022 № 221 «Деякі питання оплати праці працівників державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ та організацій, що фінансуються або дотуються з бюджету, в умовах воєнного стану» надано право керівникам державних органів, підприємств, установ та організацій, що фінансуються або дотуються з бюджету, до припинення чи скасування воєнного стану в Україні в межах фонду заробітної плати, передбаченого у кошторисі, самостійно визначати розмір оплати часу простою працівників, але не нижче від двох третин тарифної ставки встановленого працівникові тарифного розряду (посадового окладу).

Відповідно до ст.64 Господарського кодексу України, підприємство самостійно визначає свою організаційну структуру, встановлює чисельність працівників і штатний розпис.

Частиною 2 ст.65 ГК України передбачено, що власник здійснює свої права щодо управління підприємством безпосередньо або через уповноважені ним органи відповідно до статуту підприємства чи інших установчих документів.

Відповідно до Положення про виробничий підрозділ ДКЛ ЗТ філії «ЦОЗ» AT «Укрзалізниця», виробничий підрозділ перебуває у виробничому та управлінському адміністративному підпорядкуванні Філії «Центр охорони здоров`я».

Пунктом 10 Положення передбачено, що виробничий підрозділ здійснює свою діяльність у межах, визначених законодавством, Статутом Товариства, рішеннями відповідних органів Товариства, Положенням про Філію та цим Положенням.

Виробничий відділ має право вчиняти інші дії, які необхідні для здійснення господарської діяльності Виробничого підрозділу Філії а також вирішувати зокрема інші кадрові питання Виробничих підрозділів Філії в межах повноважень, визначених цим Положенням.

Розділом 10 Положення не передбачено, що Виробничий підрозділ зобов`язаний узгоджувати з Філією питання що стосуються встановлення простою.

Відповідно до розділу 5 Положення, генеральний директор Виробничого підрозділу здійснює поточне керівництво та управління діяльністю Виробничого підрозділу, видає та підписує від імені Виробничого підрозділу розпорядчі документи (накази) тощо.

Вказаним пунктом також не передбачено зобов`язання генерального директора узгоджувати з Філією питання що стосуються встановлення простою.

Крім того, посилання позивача на підпункт 11 п.5.3 Розділу 5 Положення є необґрунтованим, адже п.п. 11 п.5 розділу 5 Положення відноситься до правовідносин, які пов`язані з укладанням, внесенням змін та припинення трудового договору.

В даному випадку ні укладання, ні внесенні змін або припинення трудового договору з позивачем не відбулось, позивач продовжує як і інші працівники акушерського відділення працювати в ДКЛ ЗТ філії «ПОЗ» AT «Укрзалізниця», але в умовах вимушеного режиму простою.

Відповідно до ст. 13 Закону України «Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану» (в редакції станом на день видання оспорюваного наказу) призупинення дії трудового договору - це тимчасове припинення роботодавцем забезпечення працівника роботою і тимчасове припинення працівником виконання роботи за укладеним трудовим договором. Дія трудового договору може бути призупинена у зв`язку з військовою агресією проти України, що виключає можливість надання та виконання роботи. Призупинення дії трудового договору не тягне за собою припинення трудових відносин. Призупинення дії трудового договору роботодавець та працівник за можливості мають повідомити один одного у будь-який доступний спосіб. Відшкодування заробітної плати, гарантійних-та компенсаційних виплат працівникам на час призупинення дії трудового у повному обсязі покладається на державу, що здійснює військову агресію проти України.

Також слід зазначити, що посилання позивача на положення Колективного договору від 05.12.2012 року (а.с.87-90) є необґрунтованим, адже строк дії вказаного Колективного договору сплив кілька років тому, що підтверджується терміном його дії, зазначеного на титульному аркуші Договору, її його дія не продовжувалась, крім того за частиною 2 ст. 14 Закону України «Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану», передбачено, що на період воєнного стану призупиняється дія статті 44 Закону України «Про професійні спілки, їх права та гарантії діяльності» та відповідні норми колективних договорів.

При запровадженні режиму простою для позивача, відповідачем було дотримано гарантії з оплати праці, які закріплені у статті 113 КЗпП України та постанові Кабінету Міністрів України від 07.03.2022 №221, що підтверджується довідками про доходи позивача.

Так, із довідки про доходи ОСОБА_1 вбачається, що остання дійсно працює на посаді медичної сестри палати новонароджених акушерського відділення стаціонару у структурному (виробничому) підрозділі Дніпровської клінічної лікарні на залізничному транспорті філії «Центр охорони здоров`я» Акціонерного товариства «Українська залізниця»; ОСОБА_1 за період з грудня 2022 року по січень 2023 року нараховано заробітної плати у розмірі 160 359,38 грн., та сплачено заробітної плати у сумі 124 668,16 грн. (а.с.85).

Згідно довідки про заробітну плату ОСОБА_1 , останній за період з грудня 2022 року по січень 2023 року нараховано 3 510 грн. та виплачено 2 882,01 грн. (а.с.86).

Враховуючи вище викладене судом не встановлено порушеного права позивача, отже суд вважає вимоги позивача не обґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню.

Наведені в апеляційній скарзі аргументи не спростовують висновків суду першої інстанції та не дають підстав вважати, що суд порушив норми процесуального права, про що зазначає в апеляційній скарзі заявник, по своїй суті зводяться до переоцінки доказів та незгоди з висновками суду по їх оцінці, проте, відповідно до вимог ст.89 ЦПК України, оцінка доказів є виключною компетенцією суду, переоцінка доказів діючим законодавством не передбачена .

Відповідно до частини третьої статті 12 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи (частина перша статті 76 ЦПК України).

Згідно з статтею 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

За вказаних обставин доводи апеляційної скарги є безпідставними. Обставини, на які посилається скаржник в апеляційній скарзі, спростовуються матеріалами справи та додаткового правового аналізу не потребують, оскільки при їх дослідженні та встановленні, судом першої інстанції були дотримані норми матеріального та процесуального права.

Обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, апеляційний суд вважає, що судом першої інстанції правильно встановлені правовідносини, що склалися між сторонами і їм надана належна оцінка, в судовому рішенні повно відображені обставини, що мають значення для справи, висновки суду про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються достовірними доказами, дослідженими в судовому засіданні.

Нових доказів чи обставин, які не були предметом розгляду у суді першої інстанції та могли вплинути на рішення суду апелянтом до суду апеляційної інстанції, не надано.

Європейський суд з прав людини вказав, що пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити суду, та відмінності, які існують в державах - учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень (Проніна проти України, № 63566/00, пр. 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 р.).

Відповідно до ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Таким чином, переглядаючи справу, відповідно до вимог 367 ЦПК України в межах розгляду справи судом апеляційної інстанції, в межах доводів та вимог апеляційної скарги, за наявними в справі доказами, апеляційний суд вважає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, у зв`язку з чим апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення.

Оскільки апеляційна скарга залишається без задоволення, а оскаржуване судове рішення - без змін,то розподіл судових витрат,відповідно до вимог статей 141, 382 ЦПК України, не проводиться.

Керуючись ст. 141, 374, 376, 382 ЦПК України, апеляційний суд,-

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 адвоката Коваленка Володимира Сергійовича- залишити без задоволення.

Рішення Красногвардійського районного суду м. Дніпропетровська від 28 липня 2023 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Акціонерного товариства «Українська залізниця» про визнання наказу про організацію роботи незаконним та стягнення частини середнього заробітку- залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та оскарженню в касаційному порядку не підлягає крім випадків, передбачених пунктом 2 частини 3 ст. 389 ЦПК України.

Судді: