Дата документу 13.11.2023Справа № 552/6948/22 Провадження № 2/554/3069/2023

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

13 листопада 2023р. м. Полтава

Октябрський районний суд м. Полтави у складі: головуючого судді Бугрія В.М., за участю секретаря Янушкевіч К.І., розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду у м. Полтаві цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Державної установи «Центр пробації» про стягнення невиплаченої заробітної плати,

В С Т А Н О В И В:

06.10.2022 р. ОСОБА_1 звернулася до Октябрського районного суду м.Полтави із позовом до Державної установи «Центр пробації» про стягнення невиплаченої заробітної плати, де просила суд стягнути з Державної установи «Центр пробації», код ЄДРПОУ 41847154, на користь ОСОБА_1 заборгованість по заробітній платі у розмірі 40 474,56 (сорок тисяч чотириста сімдесят чотири грн. 56 коп.) гривень.

В обгрунутвання позову вказувала, що з 2014 року вона почала проходити службу в органах Державної кримінально виконавчої служби та працювати в Державній установі «Центр пробації», яка знаходиться за адресою: м. Київ, вул. Юрія Іллєнка, 81. З 04.08.2022 року та на момент написання позовної заяви позивачка працювала інспектором Полтавського районного відділу №1 філії Державній установі «Центр пробації».

Після повномасштабного вторгнення російської федерації на Україну, позивач 06 червня 2022 року вступила до лав Збройних Сил України, а саме у Військову частину НОМЕР_1 (код ЄДРПОУ: НОМЕР_2 ). Відповідні підтверджуючі документи - повістку та витяг із наказу №l45 від 06.06.2022 року надала відповідачу.

Відповідач, реагуючи на підтверджуючий документ, надіслав в соціальну мережу «Telegram» наказ про увільнення від роботи на час проходження служби.

27.07.2022 року позивачка подала звернення №10567 Державній установі «Центр пробації» щодо нарахування та виплати заробітної плати. Згідно довідкою про заробітну плату (грошове забезпечення, винагороду за цивільно-правовим договором) для розрахунку виплат за загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням за 1 та 2 квартали 2022 року, що надана відповідачем позивач приступила до роботи після декретної відпустки з січня 2022 року та була увільнена з 06 червня 2022 року.

Враховуючи наявні дані рахує середньоденну заробітну плату за цей період, яка становить 361,38 (триста шістдесят одна грн. 38 коп.) гривень.

На момент подання цієї позовної заяви кількість невиплачених днів заробітної платні з 07 червня 2022 року становить 112 днів. Таким чином усього відповідач не виплатив заробітну плату у розмірі 40 474,56 (сорок тисяч чотириста сімдесят чотири грн. 56 коп.) гривень.

Відповідно до ч. 2-6 ст. 19 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється за правилами, передбаченими цим Кодексом, серед іншого, у порядку позовного провадження (загального або спрощеного). З огляду на предмет позову, зокрема, те що дана справа є малозначною справою і ціна позову не перевищує п`ятсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, яка підлягає розгляду за правилами спрощеного позовного провадження. Обставини справи, що згідно ч. 3 ст. 274 ЦПК України, мають значення для вирішення питання про можливість розгляду справи в порядку спрощеного провадження, також свідчать про наявність підстав для розгляду цієї справи в спрощеному порядку.

Враховуючи викладене, суд вирішив розглядати справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи за наявними у справі матеріалами.

Ухвалою суду від 20.01.2023 року відкрито провадження у справі.

14.02.2023 року від відповідача надійшов відзив, відповідно до якого, відповідач вважає позовні вимоги необгрунтуваними, надуманими та такими, що не підлягають до задоволення з деяких підстав.

Порядок проходження служби визначається спеціальними нормативно правовими актами, які покладають на осіб рядового та начальницького складу додаткові обов?язки і відповідальність, передбачену законами України «Про Державну кримінально-виконавчу службу України» та «Про Національну поліцію».

Позивач не перебуває у трудових відносинах з Центром пробації, а проходить службу в органах Державної кримінально-виконавчої служби України, йому присвоєно спеціальне звання - капітан внутрішньої служби та виплачується грошове забезпечення, а не заробітна плата.

Порядок виплати грошового забезпечення особам рядового і начальницького складу Державної кримінально-виконавчої служби України здійснюється відповідно до наказу Міністерства юстиції України від 28.03.2018 №925/5 «Про затвердження Порядку виплати грошового забезпечення та компенсаційних виплат особам рядового і начальницького складу Державної кримінально- виконавчої служби України», зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 28 березня 2018 p. за №377/31.

Наказом Міністерства юстиції від 13.09.2021 №3226/5 затверджено зміни до порядку, якими розділ І порядку доповнено пунктом 29 такого змісту: «29. За особами рядового і начальницького складу , призваними на строкову військову службу, військову службу за призовом осіб офіцерського складу, військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період або прийнятими на військову службу за контрактом, у тому числі шляхом укладення нового контракту на проходження військової служби, під час дії особливого періоду на строк до його закінчення або до дня фактичного звільнення грошове забезпечення не зберігається». Зазначені зміни до порядку набрали чинності 05.10.2021.

03.04.2023 року від позивача надійшла відповідь на відзив, в якому вона обґрунтовує, що проходження військової служби здійснюється громадянами України - у добровільному порядку (за контрактом) або за призовом (4.2 ст.2 Закону №2232-XII).

Частиною 6 статті 2 Закону № 2232-XII передбачені види військової служби: строкова військова служба; військова служба за призовом під час мобілізації, на особливий період; військова служба за контрактом осіб рядового складу; військова служба за контрактом осіб сержантського і старшинського складу; військова служба (навчання) курсантів вищих військових навчальних закладів, а також закладів вищої освіти, які мають у своєму складі військові інститути, факультети військової підготовки, кафедри військової підготовки, відділення військової підготовки (далі - вищі військові навчальні заклади та військові навчальні підрозділи закладів вищої освіти); військова служба за контрактом осіб офіцерського складу; військова служба за призовом осіб офіцерського складу, військова служба за призовом осіб із числа резервістів в особливий період.

Відповідно до ст.1-2 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" від 20.12.1991 №62011-XII військовослужбовці користуються усіма правами і свободами людини та громадянина, гарантіями цих прав і свобод, закріпленими в Конституції України та законах України, з урахуванням особливостей, встановлених цим та іншими законами.

У зв?язку з особливим характером військової служби, яка пов?язана із захистом Вітчизни військовослужбовцям надаються визначені законом гарантії та компенсації.

Дослідивши і проаналізувавши докази, які містяться в матеріалах справи, суд на основі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилались як на підставу своїх вимог і заперечень, дійшов наступних висновків. Так, як позивач проходить військову службу за мобілізацією з 06.06.2022 року у період, коли існувала (і продовжує існувати дотепер) загроза національній безпеці держави, зумовлена збройною агресією з боку російської федерації. Проходження військової служби є конституційним обов?язком, як громадянина України, виконання такого обов?язку має також важливе значення для підтримання бойової готовності Збройних Сил України до адекватного реагування на збройне вторгнення країни-агресора.

Зважаючи на те, що справа розглядалась за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін, відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.

Відповідно до ст.4 ЦПК України, до суду може звернутись кожна особа за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

За вимогами ст. ст.12,81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків встановлених цим кодексом.

Відповідно до ст.13 ЦПК України, суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Суд, дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши докази у відповідності до положень ст. 89 ЦПК України та у сукупності з нормами чинного законодавства України, вважає, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав.

Кожна особа має право в порядку, встановленому законом, звернутися за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів (ч. 1. ст.4 ЦПК України).

Суд розглядає цивільні справи не інакше, як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі (ч. 1. ст.13 ЦПК України).

Судом при розгляді справи встановлено наступні обставини та відповідні ним правовідносини.

Судом встановлено, що з 2014 року позивач почала проходити службу в органах Державної кримінально виконавчої служби, та працювати в Державній установі «Центр пробації», яка знаходиться за адресою: м. Київ, вул. Юрія Іллєнка, 81. З 04.08.2022 року та на момент написання позовної заяви позивачка працювала інспектором Полтавського районного відділу №1 філії Державної установи «Центр пробації».

Після повномасштабного вторгнення російської федерації на Україну, позивач 06 червня 2022 року вступила до лав Збройних Сил України, а саме у Військову частину НОМЕР_1 (код ЄДРПОУ: НОМЕР_2 ).

Відповідач, реагуючи на підтверджуючий документ, надіслав позивачу в соціальну мережу «Telegram» наказ про увільнення від роботи на час проходження служби.

27.07.2022 року позивачка подала звернення №10567 Державній установі «Центр пробації» щодо нарахування та виплати заробітної плати. Згідно з довідкою про заробітну плату (грошове забезпечення, винагороду за цивільно-правовим договором) для розрахунку виплат за загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням за 1 та 2 квартали 2022 року, що надана відповідачем позивач приступила до роботи після декретної відпустки з січня 2022 року та була увільнена з 06 червня 2022 року.

Враховуючи наявні дані рахує середньоденну заробітну плату за цей період, яка становить 361,38 (триста шістдесят одна грн. 38 коп.) гривень.

На момент подання цієї позовної заяви кількість невиплачених днів заробітної платні з 07 червня 2022 року становить 112 днів. Таким чином усього відповідач не виплатив заробітну плату у розмірі 40 474,56 (сорок тисяч чотириста сімдесят чотири грн. 56 коп.) гривень.

Згідно ч.1 ст.21 Закону України "Про оплату праці" працівник має право на оплату своєї праці відповідно до актів законодавства і колективного договору на підставі укладеного трудового договору.

Статтею 94 КЗпП України передбачено, що заробітна плата - це винагорода, обчислена, як правило, у грошовому виразі, яку власник або уповноважений ним орган виплачує працівникові за виконану ним роботу.

Відповідно до ст.43 Конституції України право на своєчасне одержання винагороди за працю захищається законом.

Згідно зі ст. 97 КЗпП України власник або уповноважений ним орган чи фізична особа не має права в односторонньому порядку приймати рішення з питань оплати праці, що погіршують умови, встановлені законодавством, угодами, колективними договорами.

Частиною 5 вказаної статті встановлено, що оплата праці працівників здійснюється в першочерговому порядку. Всі інші платежі здійснюються власником або уповноваженим ним органом після виконання зобов`язань щодо оплати праці.

Частиною 6 статті 24 Закону України "Про оплату праці" передбачено, що своєчасність та обсяги виплати заробітної плати працівникам не можуть бути поставлені в залежність від здійснення інших платежів та їх черговості. Отже, держава гарантує та захищає законом право громадянина на своєчасне одержання винагороди за працю. Своєчасність та обсяги виплати заробітної плати працівникам не можуть бути поставлені в залежність від здійснення інших платежів та їх черговості. Оплата праці працівників здійснюється в першочерговому порядку.

У ст. 30 вказаного Закону міститься аналогічна норма, доповнена зобов`язанням власника або уповноваженого ним органу забезпечити достовірний облік виконуваної працівником роботи і бухгалтерський облік витрат на оплату праці у встановленому порядку.

Статтею 119 КЗпП України передбачено, що на час виконання державних або громадських обов`язків, якщо за чинним законодавством України ці обов`язки можуть здійснюватися у робочий час, працівникам гарантується збереження місця роботи (посади) і середнього заробітку.

Працівникам, які залучаються до виконання обов`язків, передбачених законами України "Про військовий обов`язок і військову службу" і "Про альтернативну (невійськову) службу", "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію", надаються гарантії та пільги відповідно до цих законів.

Відповідно до ч.2 статті 39 Закону України "Про військовий обов`язок і військову службу" громадяни України, призвані на строкову військову службу, військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період, або прийняті на військову службу за контрактом у разі виникнення кризової ситуації, що загрожує національній безпеці, оголошення рішення про проведення мобілізації та (або) введення воєнного стану, користуються гарантіями, передбаченими частиною третьою статті 119 Кодексу законів про працю України, а також частиною першою статті 53 і частиною другою статті 57 Закону України "Про освіту", частиною другою статті 44, частиною першою статті 54 і частиною третьою статті 63 Закону України "Про фахову передвищу освіту", частиною другою статті 46 Закону України "Про вищу освіту".

Згідно з ч.3 ст. 119 КЗпП України, за працівниками, призваними на строкову військову службу, військову службу за призовом осіб офіцерського складу, військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період або прийнятими на військову службу за контрактом, у тому числі шляхом укладення нового контракту на проходження військової служби, під час дії особливого періоду на строк до його закінчення або до дня фактичного звільнення зберігаються місце роботи, посада і середній заробіток на підприємстві, в установі, організації, фермерському господарстві, сільськогосподарському виробничому кооперативі незалежно від підпорядкування та форми власності і у фізичних осіб - підприємців, у яких вони працювали на час призову. Таким працівникам здійснюється виплата грошового забезпечення за рахунок коштів Державного бюджету України відповідно до Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей".

На підставі вищенаведених правових норм, зважаючи на доведеність факту перебування позивача на строковій військовій службі, вимоги останнього про стягнення з відповідача на його користь середнього заробітку та зобов`язання відповідача в подальшому цей заробіток нараховувати та виплачувати, є законними та обґрунтовано задоволені судом.

При визначенні розміру середнього заробітку, який підлягає до стягнення з відповідача на користь позивача, суд першої інстанції визначив цей розмір згідно Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 100 від 8 лютого 1995 року, навівши у рішенні відповідні розрахунки. Даний розмір відповідачем не оспорювався та спростований не був, тому суд обґрунтовано поклав його в основу свого рішення.

Згідно з ч. 1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

На підставі ст. 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів в їх сукупності.

В спорах, що виникають з трудових правовідносин про порушення трудових прав, діє презумпція вини роботодавця.

Згідно ст. 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном; ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.

Європейський Суд неодноразово вказував, що володінням, на яке поширюються гарантії ст. 1 Протоколу №1 є також майнові інтереси, вимоги майнового характеру, соціальні виплати, щодо яких особа має правомірне очікування, що такі вимоги будуть задоволені.

Таким чином, з огляду на те, що право людини на заробітну плату гарантоване Конституцією України, нормами КЗпП України, Законом України "Про оплату праці", а позивач перебуває в трудових відносинах з відповідачем, майнові вимоги позивача відповідають критеріям правомірних очікувань в розумінні практики Європейського Суду та обґрунтовано задоволені судом.

Частиною 1 ст. 76 ЦПК України встановлено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

З урахуванням обставин встановлених судом на підставі наданих сторонами доказів, оцінивши ці докази у відповідності до вимог ст. 89 ЦПК України, суд робить висновок про те, що позовні вимоги підлягають задоволенню в повному обсязі.

Відповідно до ст. 263 ЦПК України, законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом.

Враховуючи вищезазначене, суд приходить до висновку про задоволення позову.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 317, 319, 321, 383, 391 ЦК України, ст.ст. 4, 10, 12, 13, 19, 76-81, ч. 4 ст. 82, ст.ст. 89, 128-131, 141, 223, ч.2 ст. 247, ст.ст. 259, 263-265 ЦПК України суд,

ВИРІШИВ:

Позовну заяву ОСОБА_1 до Державної установи «Центр пробації» про стягнення невиплаченої заробітної плати задовольнити.

Стягнути з Державної установи «Центр пробації», код ЄДРПОУ 41847154, на користь ОСОБА_1 заборгованість по заробітній платі у розмірі 40 474,56 (сорок тисяч чотириста сімдесят чотири грн. 56 коп.) гривень.

Рішення може бути оскаржене до Полтавського апеляційного суду шляхом подачі в 30 -денний термін апеляційної скарги з дня його проголошення, а особами, які приймають участь у справі, але не були присутні при оголошенні рішення у той же строк з моменту отримання копії рішення суду.

Учасники процесу: позивач: ОСОБА_1 (реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_3 ), АДРЕСА_1 .

Відповідач: Державна установа «Центр пробації», код ЄДРПОУ 41847154, адреса: 04050, м.Київ, вул. Юрія Ільєнка, 81.

Суддя : В.М.Бугрій