ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУДСправа № 320/7708/22 Суддя (судді) першої інстанції: Головенко О.Д.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 січня 2024 року м. Київ

Колегія Шостого апеляційного адміністративного суду у складі:

судді-доповідача Кузьменка В. В.,

суддів Василенка Я. М., Ганечко О. М.,

розглянувши у порядку письмового провадження справу за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Авантранс" до Державної служби України з безпеки на транспорті про визнання протиправними та скасування рішень, за апеляційними скаргами Товариства з обмеженою відповідальністю "Авантранс" та Державної служби України з безпеки на транспорті на рішення Київського окружного адміністративного суду від 22 лютого 2023 року,

В С Т А Н О В И Л А:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Авантранс" звернулось до Київського окружного адміністративного суду з позовом до Державної служби України з безпеки на транспорті, в якому просило:

- скасувати постанови від 26.07.2022 № 344172 на суму 8 500,00 грн, та від 02.08.2022 № 344219 на суму 17 000,00 грн.

Рішенням Київського окружного адміністративного суду від 22 лютого 2023 року позов задоволено частково.

Визнано протиправною та скасовано постанову Державної служби України з безпеки на транспорті про застосування адміністративно - господарського штрафу від 26.07.2022 № 344172.

У задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Стягнуто з Державної служби України з безпеки на транспорті на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Авантранс" судовий збір у розмірі 1 240,50 грн.

Не погоджуючись із вказаним судовим рішенням, відповідач та позивач подали апеляційні скарги.

Державна служба України з безпеки на транспорті в апеляційній скарзі, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просить скасувати оскаржуване рішення в частині задоволення позовних вимог, та постановити нове, яким відмовити у задоволенні позовних вимог повністю.

Доводи відповідача обґрунтовані тим, що спірна постанова містить всі необхідні реквізити та відомості про обставини вчинення правопорушення, як і показник перевищення навантаження на осі транспортного засобу, а тому у суду були відсутні правові підстави для її скасування.

Апеляційна скарга Товариства з обмеженою відповідальністю "Авантранс" обґрунтована тим, що предметом оскарження зокрема була саме постанова відповідача від 02.08.2022 № 344219, а не від 02.08.2022 № 344172. Крім того, вказано, що обов`язок ведення реєстраційних листків режиму праці та відпочинку водіїв, тахокарт, протоколів перевірки та адаптації тахографа до транспортного засобу, та відповідальність за недотримання вказаних вимог покладено саме на водіїв, які здійснюють міжнародні автомобільні перевезення.

Виконуючи вимоги процесуального законодавства, колегія суддів ухвалила продовжити строк розгляду апеляційної скарги, згідно з положеннями ст. 309 Кодексу адміністративного судочинства України.

Розгляд справи проведено у порядку письмового провадження на підставі пункту 3 частини 1 статті 311 КАС України.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи, доводи апеляційних скарг, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга Державної служби України з безпеки на транспорті підлягає задоволенню, а в задоволенні апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "Авантранс" належить відмовити з таких підстав.

Згідно зі ст. 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Відповідно до ч. 1 ст. 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Згідно з пунктом 2 частини 1 статті 315, статті 317 Кодексу адміністративного судочинства України, за наслідками розгляду апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції скасовує її та ухвалює нове рішення, якщо визнає, що судом першої інстанції неповно з`ясовано обставини, що мають значення для справи та неправильно застосовано норми матеріального права або порушено норми процесуального права.

Як встановлено судом першої інстанції та вбачається з матеріалів справи, 07.02.2022 посадовими особами відповідача проведено рейдову перевірку додержання вимог законодавства про автомобільний транспорт під час виконання перевезень вантажу автомобільним транспортним засобом марки DAF, номерний знак № НОМЕР_1 .

За результатами проведення перевірки складено акт № 328983 від 07.02.2022 проведення перевірки додержання вимог законодавства про автомобільний транспорт під час виконання перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом, у якому зафіксовано порушення, а саме: перевищення встановлених законодавством габаритно-вагових норм від 5 відсотків до 10 відсотків включно при перевезенні неподільного вантажу без відповідного дозволу або подільного вантажу (повідомлено про призначення справи до розгляду на 26.07.2022, листом від 13.07.2022, який направлений рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення).

Відповідно до наказу від 21.07.2020 № 449 водій ОСОБА_1 22.07.2020 прийнятий на посаду водія до Товариства з обмеженою відповідальністю "Авантранс".

Відповідно до товарно-транспортної накладної від 07.02.2022 № 07024, вбачається, що позивач здійснював перевезення вантажів, а саме «кукурудзи» - насипом.

26.07.2022 відповідачем прийнято постанову № 344172, якою застосовано до позивача адміністративно-господарський штраф за порушення вимог Закону України "Про автомобільний транспорт", в розмірі 8 500,00 грн, який передбачено абзацом 14 ч. 1 ст. 60 цього Закону.

Крім того, 18.02.2022 відповідачем проведено рейдову перевірку додержання вимог законодавства про автомобільний транспорт під час виконання перевезень вантажу автомобільним транспортним засобом марки DAF, номерний знак № НОМЕР_2 .

За результатами проведення перевірки складено акт № 318585 від 18.02.2022 проведення перевірки додержання вимог законодавства про автомобільний транспорт під час виконання перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом, у якому зафіксовано порушення, а саме: перевезення пасажирів та вантажів за відсутності на момент проведення перевірки документів, визначених ст. 39 і 48 цього Закону.

02.08.2022 відповідачем прийнято постанову № 344219, якою застосовано до позивача адміністративно-господарський штраф за порушення вимог Закону України "Про автомобільний транспорт", в розмірі 17 000,00 грн, який передбачено абзацом 3 ч. 1 ст. 60 цього Закону (повідомлено про призначення справи до розгляду на 02.08.2022, листом від 22.06.2022, який направлений рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення).

Не погодившись з обґрунтованістю та правомірністю прийняття вказаних постанов, позивач звернувся до суду з позовом.

Задовольняючи позовні вимоги частково, суд першої інстанції виходив з того, що постанова від 26.07.2022 № 344172 є протиправною, позаяк перевезення вантажу з перевищенням нормативу забороняється, а видача дозволу на перевезення вантажу, який є подільним, чинним законодавством не передбачена, тому порушення позивачем приписів ст. 48 Закону № 2344 як підстава для притягнення до відповідальності у вигляді штрафу відповідно до ч. 14 ст. 60 Закону № 2344, відсутня, що обумовлює протиправність оскаржуваної постанови.

Разом з тим, відмовляючи в задоволенні позовних вимог про скасування постанови від 02.08.2022 № 344219, суд першої інстанції зокрема вказав, що положеннями ст. 48 Закону України "Про автомобільний транспорт" передбачено необхідність наявності як у перевізника так, і у водія інших документів, передбачених законодавством, а наявність або картки водія чи роздруківку даних роботи тахографа у разі обладнання транспортного засобу цифровим тахографом, або індивідуальної контрольної книжки водія - в разі не обладнання транспортного засобу тахографом, передбачено Положенням № 340.

Аналізуючи обставини справи, доводи апелянтів та норми чинного законодавства, колегія суддів лише частково погоджується з висновком суду першої інстанції.

Оцінюючи правомірність задоволення позовних вимог в частині визнання протиправною та скасування постанови Державної служби України з безпеки на транспорті про застосування адміністративно-господарського штрафу від 26.07.2022 № 344172 за перевищення вагових параметрів, колегія суддів вважає відсутніми підстави для скасування згаданої постанови з огляду на таке.

Відповідно до ч. 5 ст. 14 Закону України «Про дорожній рух» учасники дорожнього руху зобов`язані знати і неухильно дотримувати вимог цього Закону, Правил дорожнього руху та інших нормативних актів з питань безпеки дорожнього руху, створювати безпечні умови для дорожнього руху, не завдавати своїми діями або бездіяльністю шкоди підприємствам, установам, організаціям і громадянам, виконувати розпорядження органів державного нагляду та контролю щодо дотримання законодавства про дорожній рух.

За приписами п. 1.9 Правил дорожнього руху особи, які порушують ці Правила, несуть відповідальність згідно із законодавством.

Згідно з абз. 14 ч. 1 ст. 60 Закону № 2344 за порушення законодавства про автомобільний транспорт до автомобільних перевізників застосовуються адміністративно-господарські штрафи за:перевищення встановлених законодавством габаритно-вагових норм від 5 до 10% при перевезенні вантажу без відповідного дозволу - штраф у розмірі п`ятисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Крім того, абз. 15 ч. 1 ст. 60 Закону № 2344 передбачено, що перевищення встановлених законодавством габаритно-вагових норм понад 10 відсотків, але не більше 20 відсотків при перевезенні неподільного вантажу без відповідного дозволу або подільного вантажу - штраф у розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Враховуючи зазначене вбачається, що відповідач наділений повноваженнями стосовно здійснення рейдових перевірок дотримання вимог законодавства про автомобільний транспорт, забезпечення габаритно-вагового контролю транспортних засобів, нарахування відповідної плати за перевищення нормативів допустимої ваги транспортного засобу.

Відповідно до ст. 1 Закону № 2344 автомобільний перевізник фізична або юридична особа, яка здійснює на комерційній основі чи за власний кошт перевезення пасажирів чи (та) вантажів транспортними засобами.

Відповідно до Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні, затверджених Наказом Міністерства транспорту України від 14.10.1997 № 363, товарно-транспортні накладні та дорожні листи вантажного автомобіля є основними документами на перевезення вантажів.

Пунктом 11.1 Правил № 363 встановлено, що основним документом на перевезення вантажів є товарно-транспортна накладна, форму якої наведено в додатку 7 до цих Правил.

Товарно-транспортну накладну суб`єкт господарювання може оформлювати без дотримання форми, наведеної в додатку 7 до цих Правил, за умови наявності в ній інформації про назву документа, дату і місце його складання, найменування (прізвище, ім`я, по батькові) Перевізника та/або експедитора, замовника, вантажовідправника, вантажоодержувача, найменування та кількість вантажу, його основні характеристики та ознаки, які дають можливість однозначно ідентифікувати цей вантаж, автомобіль (марка, модель, тип, реєстраційний номер), причіп/напівпричіп (марка, модель, тип, реєстраційний номер), пункти навантаження та розвантаження із зазначенням повної адреси, посади, прізвища та підписів відповідальних осіб вантажовідправника, вантажоодержувача, водія та/або експедитора.

Щодо необхідності оформлення дозволу при перевезенні подільного вантажу та відповідальності за його відсутністю слід зазначити наступне.

Відповідно до ч. 2 ст. 29 Закону України «Про дорожній рух» з метою збереження автомобільних доріг, вулиць та залізничних переїздів участь у дорожньому русі транспортних засобів, вагові або габаритні параметри яких перевищують нормативні, допускається за наявності дозволу на участь у дорожньому русі таких транспортних засобів. Порядок видачі дозволу на участь у дорожньому русі транспортних засобів, вагові або габаритні параметри яких перевищують нормативні, та розмір плати за його отримання встановлюються Кабінетом Міністрів України.

У розумінні Порядку № 879 великовагові та великогабаритні транспортні засоби - транспортні засоби, вагові та/або габаритні параметри яких перевищують нормативні навантаження на вісь (осі) та загальна маса або габарити яких перевищують один з параметрів, що зазначені у п. 22.5 Правил дорожнього руху, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 10.10.2001 № 1306 (далі - Правила дорожнього руху). При цьому транспортний засіб не може вважатися великоваговим та/або великогабаритним, якщо його параметри не перевищують нормативи більш як на 2% (пп. 3 п. 2 Порядку № 879).

За змістом п. 6 Порядку № 879 габаритно-ваговий контроль, крім документального, здійснюється виключно в пунктах габаритно-вагового контролю посадовими особами та/або працівниками відповідних органів.

Відповідно до п. 20 Порядку № 879 за результатами точного та/або документального габаритно-вагового контролю посадові особи та/або працівники.

Укртрансбезпеки або її територіальних органів визначають належність транспортного засобу до великовагових та/або великогабаритних.

Відповідно до п. 22.1 Правил дорожнього руху маса вантажу, що перевозиться, і розподіл навантаження на осі не повинні перевищувати величин, визначених технічною характеристикою даного транспортного засобу.

Підставою прийняття оскаржуваної постанови є матеріали здійснених посадовими особами відповідача заходів державного контролю, а саме було проведено ваговий контроль транспортного засобу.

В ході зважування встановлено перевищення вказаним транспортним засобом нормативних вагових параметрів.

Відповідно до ст. ст. 33 Закону України «Про автомобільні дороги» рух транспортних засобів, навантаження на вісь, загальна маса або габарити яких перевищують норми, встановлені державними стандартами та нормативно-правовими актами, дозволяється за погодженнями з відповідними органами у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.

Згідно з п. 22.5 Правил дорожнього руху в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин, за спеціальними правилами здійснюється дорожнє перевезення небезпечних вантажів, рух транспортних засобів та їх составів у разі, коли хоч один з їх габаритів перевищує за шириною 2,6 м, за висотою від поверхні дороги 4 м (для контейнеровозів на встановлених Укравтодором і Національною поліцією маршрутах 4,35 м), за довжиною 22 м (для маршрутних транспортних засобів 25 м), фактичну масу понад 40 т (для контейнеровозів понад 44 т, на встановлених Укравтодором і Національною поліцією для них маршрутах до 46 т), навантаження на одиночну вісь 11 т (для автобусів, тролейбусів 11,5 т), здвоєні осі 16 т, строєні 22 т (для контейнеровозів навантаження на одиночну вісь 11 т, здвоєні осі 18 т, строєні 24 т) або якщо вантаж виступає за задній габарит транспортного засобу більш як на 2 м. Осі слід вважати здвоєними або строєними, якщо відстань між ними (суміжними) не перевищує 2,5 м.

Рух транспортних засобів та їх составів з навантаженням на одиночну вісь понад 11 т, здвоєні осі понад 16 т, строєні осі понад 22 т або фактичною масою понад 40 т (для контейнеровозів навантаження на одиночну вісь понад 11 т, здвоєні осі понад 18 т, строєні осі понад 24 т або фактичною масою понад 44 т, а на встановлених Укравтодором і Національною поліцією для них маршрутах понад 46 т) у разі перевезення подільних вантажів автомобільними дорогами забороняється.

На переконання колегії суддів, вказане правопорушення зафіксовано належно, адже з оскаржуваної постанови вбачається, що вона містить усі обов`язкові відомості щодо події правопорушення, суб`єкта адміністративної відповідальності, накладеного стягнення та порядку його сплати.

Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 71 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Отже, обов`язок доказування в адміністративному судочинстві визначений статтею 71 КАС України розподіляється таким чином, що позивач повинен довести обставини, якими він обґрунтовує позовні вимоги, тобто підставу позову, а відповідач повинен довести обставини, якими він обґрунтовує заперечення проти позову, що відповідає правій позиції Верховного Суду, яка викладена у постановах від 14.03.2018 у справі № 760/2846/17 та від 14.02.2018 по справі № 536/583/17.

Колегія суддів зауважує, що відповідачем на дотримання вимог ч. 2 ст. 77 КАС України доведено правомірність притягнення позивача до адміністративної відповідальності, адже зміст оскаржуваної постанови відображає склад адміністративного правопорушень, а вимоги до змісту постанови дотримано.

Твердження суду першої інстанції про те, що перевезення зазначеного вантажу з перевищенням вказаного нормативу забороняється, а видача дозволу на перевезення вантажу, який є подільним, чинним законодавством не передбачена, тому порушення позивачем приписів ст. 48 Закону № 2344 як підстава для притягнення до відповідальності у вигляді штрафу відповідно до ч. 14 ст. 60 Закону № 2344 відсутня, є необґрунтованими, позаяк факт порушення вагових параметрів належно доведено, що є достатнім для притягнення до відповідальності.

Поряд з цим, колегія суддів зазначає, що чинним законодавством забороняється перевезення подільних вантажів з перевищенням вагових параметрів автомобільними дорогами, а дозвіл на рух такого вантажу не видається, що свідчить про правомірність постанови Державної служби України з безпеки на транспорті про застосування адміністративно-господарського штрафу від 26.07.2022 № 344172, та відсутність підстав для її скасування.

Оцінюючи правомірність висновків суду першої інстанції в частині відсутності підстав для скасування постанови від 02.08.2022 № 344219, колегія суддів вказує на правомірність таких, виходячи з наступного.

Відповідно до ст. 18 Закону України "Про транспорт" № 232/94-ВР з метою організації безпечної праці та ефективного контролю за роботою водіїв транспортних засобів автомобільні перевізники зобов`язані: організовувати роботу водіїв транспортних засобів, режими їх праці та відпочинку відповідно до вимог законодавства України; здійснювати заходи, спрямовані на забезпечення безпеки дорожнього руху; забезпечувати виконання вимог законодавства з питань охорони праці; здійснювати організацію та контроль за своєчасним проходженням водіями медичного огляду, забезпечувати їх санітарно-побутовими приміщеннями й обладнанням.

Контроль за роботою водіїв транспортних засобів має забезпечувати належне виконання покладених на них обов`язків і включає організацію перевірок режимів їх праці та відпочинку, а також виконання водіями транспортних засобів вимог цього Закону та законодавства про працю.

Статтею 48 Закону № 2344 передбачено, що автомобільні перевізники, водії повинні мати і пред`являти особам, які уповноважені здійснювати контроль на автомобільному транспорті та у сфері безпеки дорожнього руху, документи, на підставі яких виконують вантажні перевезення.

Документами для здійснення внутрішніх перевезень вантажів є: для автомобільного перевізника - документ, що засвідчує використання транспортного засобу на законних підставах, інші документи, передбачені законодавством; для водія - посвідчення водія відповідної категорії, реєстраційні документи на транспортний засіб, товарно-транспортна накладна або інший визначений законодавством документ на вантаж, інші документи, передбачені законодавством.

Отже, перелік документів згідно ст. 48 Закону №2344-III не є вичерпним.

Положення про робочий час і час відпочинку водіїв колісних транспортних засобів, затвердженим наказом Міністерства транспорту та зв`язку України від 07.06.2010 № 340 (далі - Положення № 340), встановлює особливості регулювання робочого часу та часу відпочинку водіїв колісних транспортних засобів та порядок його обліку.

Відповідно до п. 1.3 наведеного Положення № 340 його вимоги поширюються на автомобільних перевізників та водіїв, які здійснюють внутрішні перевезення пасажирів чи/та вантажів колісними транспортними засобами.

Згідно з п .6.1 Положення № 340 вантажні автомобілі з повною масою понад 3,5 тонн повинні бути обладнані діючими та повіреними тахографами.

Відповідно до п.6.3 Положення № 340 водій, що керує транспортним засобом, який не обладнаний тахографом, веде індивідуальну контрольну книжку водія (додаток 3) або повинен мати копію графіка змінності водіїв.

Отже, положеннями ст. 48 Закону України "Про автомобільний транспорт" передбачено необхідність наявності як у перевізника так, і у водія інших документів, передбачених законодавством, а наявність або картки водія чи роздруківку даних роботи тахографа у разі обладнання транспортного засобу цифровим тахографом, або індивідуальної контрольної книжки водія - в разі не обладнання транспортного засобу тахографом, передбачено Положенням № 340.

Аналогічна правова позиція вказана в п. 26 постанови Верховного Суду від 17.07.2018 по справі № 802/1836/17-а.

Колегія суддів при розгляді апеляційної скарги вказує на імперативні приписи ч. 5 ст. 242 КАС України, якими передбачено, що при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Позивачем в доводах апеляційної скарги жодним чином не обґрунтовано наявність підстав для відступу від вищевказаної правової позиції Верховного Суду, яка під час розгляду справи була правомірно врахована судом першої інстанції на виконання вимог ч. 5 ст. 242 КАС України.

Суд першої інстанції вірно звернув увагу, що позивачем не надано до суду жодних доказів, що транспортний засіб не обладнаний тахографом, і водій веде індивідуальну контрольну книжку водія або має копію графіка змінності водіїв, а отже не повинен мати особисту картку водія.

Щодо твердження позивача про пропущення відповідачем двомісячного строку на розгляд справ, то такий штраф накладено з дотриманням строків, встановлених ч. 1 ст. 250 Господарського кодексу України, а саме: протягом шести місяців з дня виявлення порушення, але не пізніш як через один рік з дня порушення.

В частині доводів апеляційної скарги стосовно того, що саме водій транспортного засобу несе відповідальність за згадане порушення, колегія суддів вказує, що згідно з вимогами п. 3.6. Інструкції № 385, перевізники забезпечують належну експлуатацію тахографів та транспортних засобів з установленими тахографами та згідно з вимогами ЄУТР здійснюють періодичні інспекції, які включають перевірку: правильності роботи тахографа та відповідності його типу згідно із законодавством (обов`язковість установлення тахографа певного типу - аналоговий або цифровий, позначка затвердження типу згідно з ЄУТР); наявності та цілісності таблички тахографа та його пломб, а також маркування таблички та пломб тахографа знаком ПСТ, внесеним до Переліку; дотримання вимог щодо періодичності проведення перевірки та адаптації тахографа до транспортного засобу, а також перевірки тахографа; дотримання вимог щодо періодів роботи та відпочинку водіїв та їх відповідність параметрам руху, зареєстрованим тахографом; наявності у водіїв транспортних засобів тахокарт у кількості, визначеній пунктом 3.3 цього розділу, або наявності та чинності картки для цифрового тахографа; строків зберігання відповідної інформації, отриманої за допомогою тахографа, протоколів перевірки та адаптації тахографа до транспортного засобу та повірки тахографа.

Статтею 48 Закону № 2344 автомобільні перевізники, водії повинні мати і пред`являти особам, які уповноважені здійснювати контроль на автомобільному транспорті та у сфері безпеки дорожнього руху, документи, на підставі яких виконують вантажні перевезення.

Абзацом 3 ч. 1 ст. 60 Закону № 2344 встановлено відповідальність автомобільних перевізників за порушення законодавства про автомобільний транспорт у вигляді адміністративно-господарського штрафу у розмірі ста неоподатковуваних мінімумів доходів громадян за надання послуг з перевезень пасажирів та вантажів без оформлення документів, перелік яких визначений ст. 39 та 48 цього Закону.

Отже, саме автомобільний перевізник, а в даному випадку - Товариство з обмеженою відповідальністю "Авантранс" несе відповідальність за належне використання водіями індивідуальної контрольної книжки водія або протоколу перевірки та адаптації тахографа.

Вказані норми та обставини справи, на переконання колегії суддів, свідчать про правомірність винесення посадовими особами Державної служби України з безпеки на транспорті постанови від 02.08.2022 № 344219.

Таким чином, виходячи з меж заявлених позовних вимог, аналізу положень законодавства України, доказів, наявних в матеріалах справи, заявлені позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Авантранс"є такими, що не підлягають задоволенню.

Згідно з п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень, обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення.

Щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.

Відповідно до ч. 1 ст. 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Згідно з ч. 6 ст. 139 КАС України якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не повертаючи адміністративної справи на новий розгляд, змінить судове рішення або ухвалить нове, він відповідно змінює розподіл судових витрат.

Враховуючи відсутність підстав для задоволення позовних вимог, підстави для стягнення з Державної служби України з безпеки на транспорті на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Авантранс" судового збору у розмірі 1 240,50 грн - відсутні, а відтак спірне рішення в частині розподілу судових витрат також підлягає скасуванню.

Керуючись ст. ст. 242, 308, 315, 317, 321, 322, 325 КАС України, колегія суддів,

П О С Т А Н О В И Л А:

Апеляційну скаргу Державної служби України з безпеки на транспорті - задовольнити.

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Авантранс" - залишити без задоволення.

Рішення Київського окружного адміністративного суду від 22 лютого 2023 року - скасувати в частині задоволення позовних вимог та стягнення з Державної служби України з безпеки на транспорті на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Авантранс" судового збору у розмірі 1 240,50 грн, та ухвалити постанову, якою в задоволенні позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю "Авантранс" про визнання протиправною та скасування постанови Державної служби України з безпеки на транспорті про застосування адміністративно - господарського штрафу від 26.07.2022 № 344172 - відмовити.

В іншій частині рішення Київського окружного адміністративного суду від 22 лютого 2023 року - залишити без змін.

Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає.

Суддя-доповідач В.В. Кузьменко

Судді: Я.М. Василенко

О.М. Ганечко