ПОЛТАВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

і м е н е м У к р а ї н и

14 грудня 2023 року м. ПолтаваСправа № 440/16568/23

Полтавський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Кукоби О.О.,

за участю:

секретаря судового засідання Лазебної А.В.,

позивача ОСОБА_1 ,

представника відповідача Горлова А.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні за правилами загального позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії,

В С Т А Н О В И В:

1. Стислий зміст позовних вимог та їх обґрунтування.

ОСОБА_1 (надалі - позивач, ОСОБА_1 ) звернувся до суду з позовом до військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України (надалі також відповідач, військова частина НОМЕР_1 ), у якому просив:

визнати протиправним та скасувати рішення т.в.о. командира військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України у формі листа від 13.10.2023 за вих.№40/59/3/1-9079 про відмову у звільненні з військової служби на підставі абзацу чотирнадцятого підпункту "г" пункту 3 частини п`ятої статті 26 Закону України "Про військовий обов`язок та військову службу" (за сімейними обставинами);

зобов`язати т.в.о. командира військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України видати наказ про звільнення ОСОБА_1 з військової служби на підставі абзацу чотирнадцятого підпункту "г" пункту 3 частини п`ятої статті 26 Закону України "Про військовий обов`язок та військову службу" (за сімейними обставинами).

Позовні вимоги обґрунтував посиланням на те, що він перебуває на військовій службі в Національній гвардії України. Звертав увагу на те, що з 11.01.2023 йому вперше було встановлено третю групу інвалідності, захворювання пов`язане із захистом Батьківщини. У вересні 2023 року позивач звернувся до т.в.о. командира військової частини НОМЕР_1 із рапортом, у якому просив звільнити його з військової служби за сімейними обставинами. Рапорт мотивував посиланням на те, що 05.06.2023 його батька було вбито на тимчасово окупованій території України (смт Новотроїцьке Волноваського району Донецької області) представниками військових формувань російської федерації. Однак відповідач відмовив у задоволенні згаданого рапорту, зазначивши про ненадання позивачем документів на підтвердження причинного зв`язку смерті ОСОБА_2 із забезпеченням ним національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії проти України.

2. Позиція відповідачів.

Військова частина НОМЕР_1 позов не визнала, у відзиві на позов представник відповідача просив у задоволенні позовних вимог відмовити посилаючись на їх необґрунтованість та безпідставність /а.с. 43-49/. Свою позицію мотивував посиланням на те, що підставою для звільнення з військової служби відповідно до абзацу дванадцятого підпункту "г" пункту 3 частини п`ятої статті 26 Закону України "Про військовий обов`язок та військову службу" є загибель близьких родичів військовослужбовця під час здійснення заходів із забезпечення ним національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії проти України під час дії воєнного стану. Звертав увагу на те, що разом з рапортом від 11.09.2023 ОСОБА_1 не надав доказів, що свідчили б про наявність підстав для його звільнення з військової служби, внаслідок чого такий рапорт розглянуто як звернення громадян та надано відповідь листом від 13.10.2023.

3. Процесуальні дії у справі.

Ухвалою Полтавського окружного адміністративного суду від 27.11.2023 позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження у цій справі, а її розгляд призначено за правилами загального позовного провадження.

У підготовчому засіданні 12.12.2023 протокольною ухвалою суду закрито підготовче провадження та призначено справу до розгляду по суті.

У судовому засіданні 14.12.2023 позивач позовні вимоги підтримав та просив їх задовольнити, а представник відповідача наполягав на відмові у задоволенні позовних вимог.

Обставини справи

Молодший сержант ОСОБА_1 є військовослужбовцем Національної гвардії України, проходить військову службу за контрактом у військовій частині НОМЕР_1 на посаді старшого водія (автобуса, мікроавтобуса) 1-го відділення автотранспортного взводу 2-ї автомобільної роти автотранспортного батальйону.

З 11.01.2023 позивачу встановлено третю групу інвалідності, захворювання пов`язане із захистом Батьківщини /а.с. 11-12/.

19.09.2023 позивач звернувся до т.в.о. командира військової частини НОМЕР_1 із рапортом від 11.09.2023, у якому просив звільнити його з військової служби за сімейними обставинами /а.с. 51/.

Рапорт мотивував посиланням на те, що 05.06.2023 його батька було вбито шляхом повішання на дереві в місцевому парку на тимчасово окупованій території України (смт Новотроїцьке Волноваського району Донецької області) представниками військових формувань російської федерації.

До рапорту додав: витяг з Єдиного реєстру досудових розслідувань від 06.06.2023, копію свідоцтва про смерть від 13.06.2023, копію лікарського свідоцтва про смерть від 06.06.2023 №183, копію свідоцтва про народження, копію рішення Жовтневого районного суду м. Запоріжжя від 22.08.2023 у справі №331/5348/23, свідоцтво про смерть від 25.08.2023 /а.с. 53-55/.

Листом від 13.10.2023 вих.№40/37/9/1-9079 за підписом т.в.о. командира військової частини НОМЕР_1 позивача повідомлено про відсутність підстав для його звільнення з військової служби з огляду на ненадання разом з рапортом документів на підтвердження причинного зв`язку смерті ОСОБА_2 із забезпеченням ним національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії проти України.

Не погодившись з такою позицією відповідача, стверджуючи про наявність підстав для звільнення з військової служби за сімейними обставинами, позивач звернувся до суду з цим позовом.

Норми права, якими урегульовані спірні відносини

Згідно з частинами першою, другою статті 17 Конституції України захист суверенітету і територіальної цілісності України, забезпечення її економічної та інформаційної безпеки є найважливішими функціями держави, справою всього Українського народу. Оборона України, захист її суверенітету, територіальної цілісності і недоторканності покладаються на Збройні Сили України.

У силу статті 65 Основного Закону України, захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, шанування її державних символів є обов`язком громадян України. Громадяни відбувають військову службу відповідно до закону.

Поряд з цим, відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Указом Президента України від 24.02.2022 №64/2022 "Про введення воєнного стану в Україні", затвердженим Законом України від 24.02.2022 №2102-IX, введено в Україні воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб, який неодноразово продовжувався та діє донині.

Указом Президента України від 24.02.2022 №69/2022 "Про загальну мобілізацію" постановлено оголосити та провести загальну мобілізацію.

Статтею 1 Закону України від 13.03.2014 №876-VII "Про Національну гвардію України" (надалі - Закон №876-VII) Національна гвардія України є військовим формуванням з правоохоронними функціями, що входить до системи Міністерства внутрішніх справ України і призначено для виконання завдань із захисту та охорони життя, прав, свобод і законних інтересів громадян, суспільства і держави від кримінальних та інших протиправних посягань, охорони громадської безпеки і порядку та забезпечення громадської безпеки, а також у взаємодії з правоохоронними органами - із забезпечення державної безпеки і захисту державного кордону, припинення терористичної діяльності, діяльності незаконних воєнізованих або збройних формувань (груп), терористичних організацій, організованих груп та злочинних організацій.

Національна гвардія України бере участь відповідно до закону у взаємодії зі Збройними Силами України у відсічі збройній агресії проти України та ліквідації збройного конфлікту шляхом ведення воєнних (бойових) дій, а також у виконанні завдань територіальної оборони.

Відповідно до частини четвертої статті 9 Закону №876-VII порядок добору та прийняття на службу у військовому резерві, строки, умови та порядок її проходження, а також підстави і порядок звільнення із служби визначаються Законом України "Про військовий обов`язок і військову службу" та Положенням про проходження громадянами України служби у військовому резерві Національної гвардії України, що затверджується Президентом України.

За змістом абзацу дванадцятого підпункту "г" пункту 3 частини п`ятої статті 26 Закону України від 25.03.1992 №2232-XII "Про військовий обов`язок і військову службу" (надалі - Закон №2232-XII; у редакції, чинній на час виникнення спірних відносин) контракт припиняється (розривається), а військовослужбовці, які проходять військову службу за контрактом, звільняються з військової служби на підставах: під час проведення мобілізації та дії воєнного стану: через такі сімейні обставини або інші поважні причини (якщо військовослужбовці не висловили бажання продовжувати військову службу): якщо їхні близькі родичі (чоловік, дружина, син, донька, батько, мати, дід, баба або рідний (повнорідний, неповнорідний) брат чи сестра) загинули або пропали безвісти під час здійснення заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації у Донецькій та Луганській областях, а також під час забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії проти України під час дії воєнного стану.

Згідно з пунктом 233 Положення про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України, затвердженого Указом Президента України від 10.12.2008 (надалі - Положення, дію якого поширено на військовослужбовців Національної гвардії України на підставі Указу Президента України від 28.03.2014 №347/2014), військовослужбовці, які бажають звільнитися з військової служби, подають по команді рапорти та документи, які підтверджують підстави звільнення.

У рапортах зазначаються: підстави звільнення з військової служби; думка військовослужбовця щодо його бажання проходити службу у військовому резерві Збройних Сил України за відповідною військово-обліковою спеціальністю; районний (міський) територіальний центр комплектування та соціальної підтримки, до якого повинна бути надіслана особова справа військовослужбовця.

Пунктом 242 Положення визначено, що після надходження до військової частини письмового повідомлення про звільнення військовослужбовця з військової служби або після видання наказу командира (начальника) військової частини про звільнення військовослужбовець повинен здати в установлені строки посаду та підлягає розрахунку, виключенню зі списків особового складу військової частини і направленню на військовий облік до районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки за вибраним місцем проживання.

Особа, звільнена з військової служби, на день виключення зі списків особового складу військової частини має бути повністю забезпечена грошовим, продовольчим і речовим забезпеченням. Військовослужбовець до проведення з ним усіх необхідних розрахунків не виключається без його згоди зі списків особового складу військової частини.

Оцінка судом обставин справи

Згідно з частиною другою статті 73 Кодексу адміністративного судочинства України предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

У цій справі спір стосується наявності підстав для звільнення позивача з військової служби за такою сімейною обставиною, як смерть батька на тимчасово окупованій території.

Позиція відповідача у цьому спорі полягає в тому, що позивач разом з рапортом про звільнення не надав доказів, що свідчили б про причинний зв`язок смерті його батька із забезпеченням ним національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії проти України.

Суд не погоджується з наведеними доводами відповідача з таких підстав.

Так, залученою до матеріалів справи копією свідоцтва про народження серії НОМЕР_2 підтверджено, що батьком ОСОБА_1 є ОСОБА_2 .

Рішенням Жовтневого районного суду м. Запоріжжя від 22.08.2023 у справі №331/5348/23 встановлено факт смерті ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (місце народження: місто Болехів, Івано-Франківської області, громадянин України, зареєстроване місце проживання за адресою: АДРЕСА_1 ), смерть настала ІНФОРМАЦІЯ_2 в смт. Новотроїцьке, Волноваського району, Донецької області, у віці 76 років. Причина смерті: механічна асфіксія від давлення органів шиї петлею /а.с. 20-21/.

У судовому засіданні 14.12.2023 позивач пояснив, що до лютого 2022 року він проживав у смт Новотроїцьке Волноваського району Донецької області, де також проживали його батьки.

Позивач працював у Новотроїцькій селищній раді.

Смт Новотроїцьке Волноваського району Донецької області входить до Ольгинської селищної територіальної громади, що тимчасово окупована російською федерацією з 10.03.2022 (див. Перелік територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих російською федерацією, затверджений наказом Міністерства з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій України від 22.12.2022 №309, зі змінами та доповненнями).

Після тимчасової окупації батьки позивача залишились проживати у населеному пункті, а 05.06.2023 батько позивача був знайдений повішеним у парку смт Новотроїцьке Волноваського району Донецької області.

Позивач стверджував, що вважає смерть батька насильницькою та пов`язаною з його (позивача) службою у Національній гвардії України, участю в бойових діях, захисті Батьківщини.

При цьому позивач посилався на наявну в нього інформацію про те, що ОСОБА_1 перебуває у розшуку у т.зв. "донецькій народній республіці", як військовослужбовець полку " ІНФОРМАЦІЯ_3 " (військова частина НОМЕР_1 Національної гвардії України) за участь у бойових діях, на підтвердження чого надав відповідну роздруківку /а.с. 62/.

Також позивач зазначив, що незаконно утвореними органами окупаційної влади у його батьків було відібрано квартиру, у якій до окупації проживав ОСОБА_1 , про що свідчить зокрема відповідь т.зв. "прокуратури донецької народної республіки" /а.с. 60/.

Позивач звертав увагу на те, що за наявною в нього інформацією його батька викликали до відповідних служб окупаційної влади, після чого він не повернувся додому та був знайденим повішеним.

Суд враховує, що Законом України від 03.05.2023 №3096-IX "Про внесення змін до статті 26 Закону України "Про військовий обов`язок і військову службу" щодо розширення підстав звільнення з військової служби деяких категорій громадян в період воєнного стану" (набрав чинності 21.07.2023) підпункт "г" пункту 3 частини п`ятої статті 26 Закону №2232-XII доповнено абзацом дванадцятим такого змісту: "якщо їхні близькі родичі (чоловік, дружина, син, донька, батько, мати, дід, баба або рідний (повнорідний, неповнорідний) брат чи сестра) загинули або пропали безвісти під час здійснення заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації у Донецькій та Луганській областях, а також під час забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії проти України під час дії воєнного стану".

Тобто цією нормою передбачено у якості підстави для припинення дії контракту та звільнення з військової служби у період дії воєнного стану загибель близького родича під час здійснення заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації у Донецькій та Луганській областях, а також під час забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії проти України під час дії воєнного стану.

У Пояснювальній записці до проекту згаданого Закону в якості обґрунтування необхідності прийняття законопроекту зазначено, що 29.07.2022 прийнято Закон України "Про внесення змін до статті 23 Закону України "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію" щодо розширення переліку осіб, які не підлягають призову на військову службу під час мобілізації» №2491-ІХ, яким було забезпечено право на відстрочку від призову на військову службу під час мобілізації осіб, чиї близькі родичі загинули або пропали безвісти під час здійснення заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації у Донецькій та Луганській областях, а також під час забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії проти України під час дії воєнного стану.

Внесення таких змін було підтримано Верховною Радою України, оскільки обґрунтовано сильним душевним хвилюванням, болем та іншими складними життєвими обставинами, з якими стикаються особи, яким довелося в умовах жорстокої агресії проти України втратити когось із близьких родичів.

Однак згаданий вище закон не враховує всіх категорій громадян, оскільки в умовах воєнного стану втрачають своїх близьких не лише звичайні громадяни, але й військовослужбовці, які вже виконують свій обов`язок щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України.

Таким чином, задля відновлення принципу справедливості, пропонується аналогічним чином врахувати інтереси військовослужбовців та забезпечити їм право на звільнення з військової служби під час воєнного стану за умови, якщо їхні близькі родичі (чоловік, дружина, син, донька, батько, мати, дід, баба або рідний (повнорідний, неповнорідний) брат чи сестра) загинули або пропали безвісти під час здійснення заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації у Донецькій та Луганській областях, а також під час забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії проти України під час дії воєнного стану.

Проект Закону розроблено з метою забезпечення права на звільнення з військової служби під час воєнного стану військовослужбовцям, які проходять військову службу за призовом під час мобілізації, та військовослужбовцям, які проходять військову службу за контрактом, у випадку якщо їхні близькі родичі загинули або пропали безвісти під час здійснення заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації у Донецькій та Луганській областях, а також під час забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії проти України під час дії воєнного стану.

Таким чином буде досягнуто рівності між особами, які вже є військовозобов`язаними, та особами, які на вказаній вище підставі, не підлягають призову на військову службу під час мобілізації відповідно до положень статті 23 Закону України "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію".

Аналізуючи наведені положення у контексті спірних відносин у суду немає підстав для сумніву, що загибель батька позивача на тимчасово окупованій території спричинена або пов`язана з несенням ним військової служби на території України.

Загальновідомо про стан порушення прав громадян України, які залишились на тимчасово окупованих територіях, особливо за умов, коли такі громадяни мають близьких родичів, які є військовослужбовцями та проходять військову службу у складі військових формувань України, захищають суверенітет та територіальну цілісність Держави.

Окремо слід врахувати загальновідоме ставлення представників окупаційної влади, військових формувань країни-агресора до військовослужбовців полку " ІНФОРМАЦІЯ_3 ", що ввійшов до складу Національної гвардії України, військова частина НОМЕР_1 , де проходить військову службу позивач.

Щодо врахування відомостей про перебування позивача у розшуку на території т.зв. "донецької народної республіки" суд виходить з такого.

Згідно з частинами першою, другою статті 4 Закону України "Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України" на тимчасово окупованій території на строк дії цього Закону поширюється особливий правовий режим перетину адміністративної межі та лінії зіткнення між тимчасово окупованою територією та іншою територією України, вчинення правочинів, проведення виборів та референдумів, реалізації інших прав і свобод людини і громадянина. Правовий режим тимчасово окупованої території передбачає особливий порядок забезпечення прав і свобод громадян України, які проживають на тимчасово окупованій території.

Відповідно до частини першої статті 17 Закону України "Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України" у разі порушення положень цього Закону державні органи України застосовують механізми, передбачені законами України та нормами міжнародного права, з метою захисту миру, безпеки, прав, свобод і законних інтересів громадян України, які перебувають на тимчасово окупованій території, а також законних інтересів держави Україна.

Статтею 18 Закону України "Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України" визначено, що Громадянам України гарантується дотримання у повному обсязі їхніх прав і свобод, передбачених Конституцією України, у тому числі соціальних, трудових, виборчих прав та права на освіту, після залишення ними тимчасово окупованої території. Гарантії прав, свобод та законних інтересів осіб, які переселилися з тимчасово окупованої території України та перебувають на території України на законних підставах, визначаються Законом України "Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб".

За змістом частин першої, другої, третьої статті 9 Закону України "Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України" державні органи та органи місцевого самоврядування, утворені відповідно до Конституції та законів України, їх посадові та службові особи на тимчасово окупованій території діють лише на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Будь-які органи, їх посадові та службові особи на тимчасово окупованій території та їх діяльність вважаються незаконними, якщо ці органи або особи створені, обрані чи призначені у порядку, не передбаченому законом.

Будь-який акт (рішення, документ), виданий органами та/або особами, передбаченими частиною другою цієї статті, є недійсним і не створює правових наслідків, крім документів, що підтверджують факт народження, смерті, реєстрації (розірвання) шлюбу особи на тимчасово окупованій території, які додаються до заяви про державну реєстрацію відповідного акта цивільного стану.

Разом з цим, Суд вважає необхідним зазначити, що у 1971 році Міжнародний суд Організації Об`єднаних Націй у документі "Юридичні наслідки для держав щодо триваючої присутності Південної Африки у Намібії" зазначив, що держави - члени ООН зобов`язані визнавати незаконність і недійсність триваючої присутності Південної Африки в Намібії, але "у той час як офіційні дії, вчинені урядом Південної Африки від імені або щодо Намібії після припинення дії мандата є незаконними і недійсними, ця недійсність не може бути застосовна до таких дій як, наприклад, реєстрація народжень, смертей і шлюбів".

Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) розвиває цей принцип у своїй практиці. Наприклад, у справах "Лоізіду проти Туречиини" (Loizidou v. Turkey, 18.12.1996, §45), "Кіпр проти Туреччини" (Cyprus v. Turkey, 10.05.2001) та "Мозер проти Республіки Молдови та Росії" (Mozer v. the Republic of Moldova and Russia, 23.02.2016). "Зобов`язання ігнорувати, не брати до уваги дії існуючих de facto органів та інститутів [окупаційної влади] далеко від абсолютного, - вважають судді ЄСПЛ, - Для людей, що проживають на цій території, життя триває. І це життя потрібно зробити більш стерпним і захищеним фактичною владою, включаючи їх суди; і виключно в інтересах жителів цієї території дії згаданої влади, які мають відношення до сказаного вище, не можуть просто ігноруватися третіми країнами або міжнародними організаціями, особливо судами, в тому числі й цим (ЄСПЛ). Вирішити інакше означало б зовсім позбавляти людей, що проживають на цій території, всіх їх прав щоразу, коли вони обговорюються в міжнародному контексті, що означало б позбавлення їх навіть мінімального рівня прав, які їм належать".

З урахуванням наведеного, суд враховує надану позивачем інформацію про оголошення ОСОБА_1 у розшук на території т.зв. "донецької народної республіки", як військовослужбовця полку " ІНФОРМАЦІЯ_3 " (військова частина НОМЕР_1 Національної гвардії України) за участь у бойових діях.

Як зазначено у наданому позивачем "досьє", ОСОБА_1 оголошений у розшук за участь в бойових діях на території "Донбасу", причетність до геноциду населення, грабежів, мародерства і вбивства мирних жителів.

Зважаючи на наявність такої інформації, суд погоджується з доводами позивача, що загибель його батька з високою ймовірністю має місце саме через проходження позивачем військової служби у Національній гвардії України.

При цьому суд враховує, що ефективне розслідування причин смерті батька позивача на тимчасово окупованій території наразі є неможливим, оскільки органи державної влади України (у т.ч. й правоохоронні та судові органи) тимчасово не здійснюють процесуальну діяльність у смт Новотроїцьке Волноваського району Донецької області.

За вищенаведених обставин, суд дійшов висновку, що смерть батька позивача у спірних відносинах необхідно розглядати як загибель під час забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії проти України під час дії воєнного стану.

Як наслідок, доводи відповідача про ненадання ОСОБА_1 разом з рапортом від 11.09.2023 доказів на підтвердження причинного зв`язку смерті ОСОБА_2 із забезпеченням ним національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії проти України належить визнати необґрунтованими.

Тож позивач має право на звільнення з військової служби на підставі абзацу дванадцятого підпункту "г" пункту 3 частини п`ятої статті 26 Закону України "Про військовий обов`язок та військову службу".

У силу статті 2 КАС України метою адміністративного судочинства є ефективний захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Ця мета узгоджується зі статтею 13 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, відповідно до якої кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.

Правосуддя за своєю суттю визнається таким лише за умови, що воно відповідає вимогам справедливості й забезпечує ефективне поновлення в правах (абзац десятий пункту 9 Рішення Конституційного Суду України від 30.01.2003 №3-рп/2003).

За наведених обставин, з метою гарантування позивачу ефективного способу захисту порушених прав, суд вважає за необхідне визнати протиправними дії військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України щодо відмови у звільненні ОСОБА_1 з військової служби на підставі абзацу дванадцятого підпункту "г" пункту 3 частини п`ятої статті 26 Закону України "Про військовий обов`язок та військову службу" та зобов`язати відповідача звільнити ОСОБА_1 з військової служби на підставі абзацу дванадцятого підпункту "г" пункту 3 частини п`ятої статті 26 Закону України "Про військовий обов`язок та військову службу".

Зважаючи на встановлені у ході розгляду фактичні обставини справи та беручи до уваги норми чинного законодавства, якими урегульовані спірні відносини, суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог ОСОБА_1 частково.

Розподіл судових витрат

Згідно з частиною першою 132 Кодексу адміністративного судочинства України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Позивач від сплати судового збору звільнений.

Відповідач доказів понесення судових витрат не надав.

З огляду на ухвалення судом рішення про задоволення позовних вимог особи, звільненої від сплати судового збору, за відсутності доказів понесення учасниками справи інших судових витрат, підстав для їх розподілу немає.

Керуючись статтями 2, 3, 5-10, 72-77, 90, 132, 241-246, 262 Кодексу адміністративного судочинства України, Полтавський окружний адміністративний суд

В И Р І Ш И В:

Позовні вимоги ОСОБА_1 до військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії задовольнити частково.

Визнати протиправними дії військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України щодо відмови у звільненні ОСОБА_1 з військової служби на підставі абзацу дванадцятого підпункту "г" пункту 3 частини п`ятої статті 26 Закону України "Про військовий обов`язок та військову службу".

Зобов`язати військову частину НОМЕР_1 Національної гвардії України звільнити ОСОБА_1 з військової служби на підставі абзацу дванадцятого підпункту "г" пункту 3 частини п`ятої статті 26 Закону України "Про військовий обов`язок та військову службу".

У задоволенні іншої частини позовних вимог відмовити.

Позивач: ОСОБА_1 (реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_3 ; АДРЕСА_2 ).

Відповідач: військова частина НОМЕР_1 Національної гвардії України (код ЄДРПОУ НОМЕР_4 ; АДРЕСА_3 ).

Рішення набирає законної сили у порядку та строки, визначені статтями 255, 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України.

Апеляційна скарга подається безпосередньо до Другого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів після складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення не було вручене у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Повний текст рішення складено 25 грудня 2023 року.

СуддяО.О. Кукоба