Справа № 203/7136/23

4-с/0203/1/2024

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09 січня 2024 року Кіровський районний суд м.Дніпропетровська в складі:

головуючого судді - Казака С.Ю.

при секретарі - Потаповій В.С.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Дніпрі скаргу ОСОБА_1 , заінтересовані особи - Акціонерне товариство «ПроКредит Банк», Перший Правобережний відділ державної виконавчої служби у Шевченківському та Центральному районах міста Дніпра Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Одеса), про визнання неправомірною бездіяльності, зобов`язання вчинити певні дії,-

ВСТАНОВИВ:

До Кіровського районного суду м.Дніпропетровська надійшла вищезазначена скарга, в обгрунтування якої скаржником зазначено, що 29.08.2008 року між ним та ПАТ «Прокредитбанк» було укладено кредитний договір. 08.11.2012 року банк звернувся з позовом до нього про стягнення заборгованості за кредитним договором. 28.05.2013 року Кіровським районним судом м.Дніпропетровська було ухвалено заочне рішення, яким позов було задоволено. На виконання вказаного рішення суду було видано виконавчий лист, який перебував на виконанні в Центрального ВДВС у м.Дніпрі Південно-Східного міжрегіонального управління міністерства юстиції (м.Дніпро). Постановою державного виконавця від 21.01.2014 року в рамках виконавчого провадження №346507238 було накладено арешт на все майно боржника. Постановою від 24.09.2014 року виконавче провадження було завершено та виконавчий документ повернуто стягувачу на підставі п.7 ч.1 ст.47 Закону України «Про виконавче провадження». 07.11.2023 року він звернувся до виконавчої служби із заявою про скасування заходів примусового виконання рішення у вигляді арештів у виконавчому провадженні №346507238. Проте, згідно відповіді виконавчої служби від 14.11.2023 року, отриманої 23.11.2023 року в скасуванні відповідних заходів було відмовлено.

Посилаючись на те, що виконавчий лист повторно для виконання стягувачем не пред`являвся та відповідний строк сплив, а також, що наявність протягом тривалого часу нескасованого арешту з майна, за відсутності виконавчого провадження та майнових претензій з боку стягувача, порушує його права на мирне володіння майном, скаржник просив визнати протиправною бездіяльність виконавчої служби при поверненні виконавчого документу стягувачу, зобов`язавши відповідний відділ зняти арешт з усього майна боржника, накладений постановою від 21.01.2014 року у виконавчому провадженні №39305795 та вчинити інші дії по вилученню обтяження, накладеного у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно (номер запису про обтяження 4539869 (спеціальний розділ).

Ухвалою Кіровського районного суду м.Дніпропетровська від 28.11.2023 року скаргу було прийнято до розгляду, відкрито провадження по справі та призначено її до розгляду в судовому засіданні.

В наданому клопотанні представник скаржника просив розглядати скаргу за їх відсутності, задовольнивши скаргу в повному обсязі.

Заінтересовані особи за викликами суду явку своїх представників не забезпечили, про причини неявки не повідомили.

За вказаних обставин та положень ст.ст.211,223,247,450 ЦПК України, судом було ухвалено про подальший розгляд справи за відсутності сторін, за наявними у справі матеріалами та без фіксації судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу.

Перевіривши викладені в скарзі доводи та дослідивши матеріали справи, суд приходить до наступного висновку.

Судом встановлено, що заочним рішенням Кіровського районного суду м.Дніпропетровська від 28.05.2013 року у цивільній справі №0418/7389/2012, провадження №2/0203/776/2013 року було задоволено позов ПАТ «ПроКредит банк» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про стягнення в солідарному порядку заборгованості за кредитним договором.

Вказане заочне рішення не оскаржувалось та набрало законної сили в загальному порядку.

На виконання заочного рішення суду було видано виконавчий лист, який стосовно боржника ОСОБА_1 було пред`явлено стягувачем для примусового виконання до Кіровського ВДВС Дніпропетровського МУЮ, де було відкрито виконавче провадження №39305795.

В рамках вказаного виконавчого провадження за постановою державного виконавця від 21.01.2014 року було накладено арешт на майно боржника ОСОБА_3 та заборону його відчуження, що підтверджується долученою до скарги Інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна.

Згідно вказаної Інформації в реєстрі міститься актуальний запис про обтяження 4539869 (спеціальний розділ), дата державної реєстрації 03.02.2014 року, про арешт нерухомого майна ОСОБА_3 на підставі постанови державного виконавця Кіровського ВДВС Дніпропетровського МУЮ від 21.01.2014 року у виконавчому провадженні №39305795.

Також судом встановлено та вбачається з матеріалів справи, що в листопаді 2023 року представник ОСОБА_1 звернувся до Першого Правобережного відділу державної виконавчої служби у Шевченківському та Центральному районах міста Дніпра Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Одеса), що є правонаступником Кіровського ВДВС Дніпропетровського МУЮ, із заявою, в якій просив скасувати заходи примусового виконання у вигляді арештів на майно боржника ОСОБА_1 , що були застосовані в рамках виконавчого провадження №39305795.

Листом від 14.11.2023 року виконавчої службою було підтверджено факт перебування на виконанні у відділу виконавчого провадження №39305795. При цьому зазначено, що постановою державного виконавця від 24.09.2014 року виконавчий лист було повернуто стягувачу на підставі п.7 ч.1 ст.47 Закону України «Про виконавче провадження». Більш повну інформацію надати немає можливості в зв`язку із знищенням виконавчого провадження за закінченням терміну зберігання. Також роз`яснено, що виключний перелік підстав для скасування арешту з майна боржника визначений ст.59 Закону України «Про виконавче провадження» та в усіх інших випадках арешт майна може бути знято за рішенням суду.

Суд враховує, що одним із засобів юридичного захисту сторін виконавчого провадження при проведенні виконавчих дій є судовий контроль за виконанням судових рішень у цивільних справах, який передбачає, зокрема, можливість здійснення певних процесуальних дій у виконавчому провадженні лише з дозволу суду, а також обов`язок суду розглянути скарги на рішення, дії або бездіяльність державного виконавця та інших посадових осіб державної виконавчої служби й позови, що виникають з відносин щодо примусового виконання судових рішень.

Під час виконання судових рішень сторони виконавчого провадження у відповідності до ст.447 ЦПК України, ст.74 Закону України «Про виконавче провадження» мають право оскаржити рішення, дії або бездіяльність органів державної виконавчої служби, їх посадових осіб, виконавців чи приватних виконавців у порядку судового контролю, оскільки виконання судового рішення є завершальною стадією судового розгляду.

Відповідно до ч.1 ст.59 Закону України «Про виконавче провадження» особа, яка вважає, що майно, на яке накладено арешт, належить їй, а не боржникові, може звернутися до суду з позовом про визнання права власності на це майно і про зняття з нього арешту.

При цьому, в порядку цивільного судочинства захист майнових прав здійснюється у позовному провадженні, а також у спосіб оскарження рішення, дії або бездіяльності державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби.

У разі, якщо опис та арешт майна проводився державним виконавцем, скарга сторони виконавчого провадження розглядається в порядку, передбаченому розділом VII ЦПК України. Інші особи, які є власниками (володільцями) майна і які вважають, що майно, на яке накладено арешт, належить їм, а не боржникові, можуть звернутися до суду з позовом про визнання права власності на це майно і про зняття з нього арешту, що передбачено Законом України «Про виконавче провадження».

Аналогічний висновок викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 02.10.2019 року №904/51/19.

Таким чином, оскільки підставами та предметом поданої скарги є захист майнових прав заявника щодо законності подальшого обтяження у вигляді арешту його майна, накладеного в рамках виконавчого провадження, у якому останній був боржником, суд вважає, що в даному випадку заявником обрано належний спосіб захисту шляхом подачі скарги в порядку, передбаченому розділом VII ЦПК України.

Згідно ст.1 Закону України від 21.04.1999 року №606-ХІV «Про виконавче провадження», який діяв на момент відкриття виконавчого провадження №39305795 та до повернення виконавчого документу стягувачу (далі - Закон №606-ХІV), а також Закону України від 02.06.2016 року №1404-VІІІ «Про виконавче провадження» в діючій редакції (далі Закон №1404-VІІІ), виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначеніКонституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Відповідно до п.1 ч.1 ст.32 Закону №606-ХІV та п.1 ч.1 ст.10 Закону №1404-VІІІ, одним із заходів примусового виконання рішення є звернення стягнення на майно боржника.

Згідно ч.1 ст.52 Закону №606-ХІV та ч.1 ст.48 Закону №1404-VІІІ звернення стягнення на майно боржника полягає в його арешті, вилучені та примусовій реалізації.

Положеннями ч.ч.1,2 ст.57 Закону №606-ХІV та ч.ч.1,2 ст.56 Закону №1404-VІІІ передбачено, що арешт майна боржника застосовується для забезпечення реального виконання рішення та накладається виконавцем шляхом винесення постанови про арешт майна боржника.

Підстави для зняття арешту з майна боржника за рішенням суду або державним виконавцем визначені ст.60 Закону №606-ХІV та ст.59 Закону №1404-VІІІ.

Як встановлено судом, постановою державного виконавця від 24.09.2014 року у виконавчому провадженні №39305795 виконавчий лист було повернуто стягувачу на підставі п.7 ч.1 ст.47 Закону №606-ХІV, тобто з підстав, якщо боржник - фізична особа (крім випадків, коли виконанню підлягають виконавчі документи про стягнення аліментів, відшкодування шкоди, завданої каліцтвом чи іншим ушкодженням здоров`я, у зв`язку з втратою годувальника, а також виконавчі документи про відібрання дитини) чи майно боржника, розшук яких здійснювався органами внутрішніх справ, не виявлені протягом року з дня оголошення розшуку.

Законом №606-ХІV питання щодо зняття арешту з майна боржника, скасування інших заходів примусового виконання рішень, виключення записів з відповідних реєстрів, у разі повернення виконавчого документу стягувачу, врегульовано не було.

Згідно ч.ч.1,2,4 ст.40 Закону №1404-VІІІ, в діючий редакції та на момент звернення скаржника до виконавчої служби з заявою про скасування заходів примусового виконання рішення, встановлено, що у разі закінчення виконавчого провадження (крім закінчення виконавчого провадження за судовим рішенням, винесеним у порядку забезпечення позову чи вжиття запобіжних заходів, а також, крім випадків нестягнення виконавчого збору або витрат виконавчого провадження, нестягнення основної винагороди приватним виконавцем), повернення виконавчого документа до суду, який його видав, арешт, накладений на майно (кошти) боржника, знімається, відомості про боржника виключаються з Єдиного реєстру боржників, скасовуються інші вжиті виконавцем заходи щодо виконання рішення, а також проводяться інші необхідні дії у зв`язку із закінченням виконавчого провадження.

Виконавче провадження, щодо якого винесено постанову про його закінчення, не може бути розпочате знову, крім випадків, передбачених цим Законом.

Про зняття арешту з майна (коштів) виконавець зазначає у постанові про закінчення виконавчого провадження або повернення виконавчого документа, яка в день її винесення надсилається органу, установі, посадовій особі, яким була надіслана для виконання постанова про накладення арешту на майно (кошти) боржника, а у випадках, передбачених законом, вчиняє дії щодо реєстрації припинення обтяження такого майна.

У разі якщо після повернення виконавчого документа стягувачу з підстав, передбаченихчастиною першоюстатті 37 цього Закону, встановлено, що виконавчий документ не підлягає виконанню або покладені виконавчим документом на боржника зобов`язання підлягають припиненню відповідно до умов угоди про врегулювання спору (мирової угоди), укладеної між іноземним суб`єктом та державою Україна на будь-якій стадії урегулювання спору або розгляду справи, включаючи стадію визнання та виконання рішення, незалежно від дати укладення такої угоди, арешти з майна боржника знімаються, відомості про боржника виключаються з Єдиного реєстру боржників, скасовуються інші вжиті під час примусового виконання рішення заходи, про що виконавець виносить постанову, яка в день її винесення надсилається органу, установі, посадовій особі, яким була надіслана для виконання постанова про накладення арешту на майно (кошти) боржника, а у випадках, передбачених законом, виконавець вчиняє дії щодо реєстрації припинення обтяження такого майна.

Згідно п.20 розділу ІІІ Інструкції з організації примусового виконання рішень, затвердженої Наказом Міністерства юстиції України №5112/5 від 02.04.2021 року, визначено, що у разі якщо після повернення виконавчого документа стягувачу з підстав, передбаченихчастиною першоюстатті 37 Закону України «Про виконавче провадження», встановлено, що такий виконавчий документ не підлягає виконанню або покладені виконавчим документом на боржника зобов`язання підлягають припиненню відповідно до умов угоди про врегулювання спору (мирової угоди), укладеної між іноземним суб`єктом та державою Україна на будь-якій стадії урегулювання спору або розгляду справи, включаючи стадію визнання та виконання рішення, незалежно від дати укладення такої угоди, виконавець, керуючисьчастиною четвертоюстатті 40 Закону України «Про виконавче провадження», виносить постанову про скасування заходів примусового виконання, здійснених під час виконання такого виконавчого документа, без винесення постанови про відновлення виконавчого провадження.

Суд враховує, що метою застосування заходів примусового виконання рішення є забезпечення реального виконання останнього.

Як зазначено скаржником, вбачається з відомостей Автоматизованої системи виконавчих проваджень, що є у відкритому доступі на сайті Міністерства юстиції України, а також не спростовано заінтересованими особами, після повернення 24.09.2014 року виконавчого листа, виданого на підставі заочного рішення Кіровського районного суду м.Дніпропетровська від 28.05.2013 року у цивільній справі №0418/7389/2012, останній повторно стягувачем для примусового виконання не пред`являвся.

Передбачені ст.ст.22,23 Закону №606-ХІV та ст.12 Закону №1404-VІІІ строки для повторного пред`явлення виконавчого до виконання сплили та питання щодо їх поновлення стягувачем не ініціювалось.

За вказаних обставин, наявність протягом тривалого часу нескасованого арешту з майна, накладеного у завершеному виконавчому провадженні, порушує права скаржника на мирне володіння своїм майном.

Тому, невжиття виконавчою службою за заявою представника ОСОБА_1 заходів щодо скасування обтяжень майна останнього, застосованих постановою від 21.01.2014 року в рамках виконавчого провадження №346507238, є неправомірними.

Статтею 451 ЦПК України встановлено, що за результатами розгляду скарги суд постановляє ухвалу.

У разі встановлення обґрунтованості скарги суд визнає оскаржувані рішення, дії чи бездіяльність неправомірними і зобов`язує державного виконавця або іншу посадову особу органу державної виконавчої служби, приватного виконавця усунути порушення ( поновити порушене право заявника).

Якщо оскаржувані рішення, дії чи бездіяльність були прийняті або вчинені від повідно до закону, в межах повноважень державного виконавця або іншої посадової особи органу державної виконавчої служби, приватного виконавця і право заявника не було порушено, суд постановляє ухвалу про відмову в задоволенні скарги.

Враховуючи встановлені судом обставини та наведені положення діючого законодавства, суд приходить до висновку про необхідність задоволення скарги в повному обсязі, визнавши неправомірною бездіяльність Першого Правобережного відділу державної виконавчої служби у Шевченківському та Центральному районах міста Дніпра Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Одеса) щодо невжиття заходів по скасування арешту майна боржника ОСОБА_1 , накладеного постановою державного виконавця від 21.01.2014 року в рамках виконавчого провадження №346507238, а також зобов`язати вказаний відділ у відповідності до ч.4 ст.40 Закону України «Про виконавче провадження» зняти арешт з майна та вчинити дії щодо реєстрації припинення обтяження такого майна у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно (номер запису про обтяження 4539869 (спеціальний розділ, дата державної реєстрації 03.02.2014 року).

Керуючись ст.ст.1,22,23,32,47,52,57,60 Закону України від 21.04.1999 року №606-ХІV «Про виконавче провадження», ст.ст.1,10,12,37,40,48,56,59,74 Закону України від 02.06.2016 року №1404-VІІІ «Про виконавче провадження», ст.ст.2,4,5,10-13,76-81,211,223,247,258-260,447-451 ЦПК України, суд -

УХВАЛИВ:

Скаргу ОСОБА_1 , заінтересовані особи - Акціонерне товариство «ПроКредит Банк», Перший Правобережний відділ державної виконавчої служби у Шевченківському та Центральному районах міста Дніпра Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Одеса), про визнання неправомірною бездіяльності, зобов`язання вчинити певні дії задовольнити повністю.

Визнати неправомірною бездіяльність Першого Правобережного відділу державної виконавчої служби у Шевченківському та Центральному районах міста Дніпра Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Одеса) щодо невжиття заходів по скасування арешту майна боржника ОСОБА_1 , накладеного постановою державного виконавця від 21 січня 2014 року в рамках виконавчого провадження №346507238.

Зобов`язати Перший Правобережний відділ державної виконавчої служби у Шевченківському та Центральному районах міста Дніпра Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Одеса) у відповідності до ч.4 ст.40 Закону України «Про виконавче провадження» зняти арешт з майна ОСОБА_1 , накладений постановою державного виконавця від 21 січня 2014 року в рамках виконавчого провадження №346507238 та вчинити дії щодо реєстрації припинення обтяження такого майна у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно (номер запису про обтяження 4539869 (спеціальний розділ, дата державної реєстрації 03.02.2014 року).

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена учасниками справи шляхом подачі апеляційної скарги до Дніпровського апеляційного суду протягом п`ятнадцяти днів з дня її проголошення.

Повний текст ухвали складено 09 січня 2024 року.

Суддя С.Ю.Казак