ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Володимира Винниченка 1, м. Дніпро, 49027

E-mail: inbox@dp.arbitr.gov.ua, тел. (056) 377-18-49, fax (056) 377-38-63

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10.01.2024м. ДніпроСправа № 904/4903/23за позовом Акціонерного товариства Комерційного банку "Приватбанк", м. Київ

до Фермерського господарства "Дніпро", с. Бабайківка Дніпропетровської області

про витребування майна та стягнення заборгованості у розмірі 990 502,98грн

Суддя Євстигнеєва Н.М.

Секретар судового засідання Янкіна Г.Д.

Представники:

Від позивача: не з`явився

Від відповідача: не з`явився

С У Т Ь С П О Р У :

Акціонерне товариство Комерційний банк "Приватбанк" звернулося до Господарського суду Дніпропетровської області із позовом, яким просить:

- витребувати у Фермерського господарства "Дніпро" на користь Акціонерного товариства Комерційний банк "Приватбанк": найменування майна (марка, модель та модифікація, серійний номер) - жниварка кукурудзяна Оlimac Drago II 8 рядка з міжряддям 70см, шир. захвату 6.17 м, cер. №213916, 2016 р.в.

- стягнути з Фермерського господарства "Дніпро" заборгованість за лізинговими платежами у розмірі 337536,46грн несплачене відшкодування частини вартості предмету лізингу, за фактичний строк користування, 499944,93грн - заборгованість за винагородою за користування предметом лізингу, 153021,59грн - пеню, а разом 990502,98грн.

Позовні вимоги обгрунтовані неналежним виконанням умов договору фінансового лізингу в частині відшкодування вартості майна та сплати винагороди, що і стало причиною звернення до відповідача з повідомленням про дострокове розірвання договору. З 10.10.2019 Договір лізингу розірвано Позивачем в односторонньому порядку. У термін до 10.10.2019 лізингоодержувач зобов`язаний був повернути банку лізингове майно за актом прийманния-передачі. Жниварка не була повернута Лізингодавцю. Станом на час звернення з позовом до суду предмет лізингу позивачу не повернуто, місцезнаходження майна не відоме, заборгованість за лізинговими платежами не сплачена.

Відповідач просить відмовити в задоволенні позовних вимог з підстав пропуску позовної давності.

Згідно Протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 08.09.2023 справу №904/4903/23 передано на розгляд судді Євстигнеєвої Н.М.

Ухвалою господарського суду від 13.09.2023 відкрито провадження у справі за правилами загального позовного провадження; призначено підготовче засідання на 12.10.2023.

З 12.10.2023 підготовче засідання відкладено на 13.11.2023.

Ухвалою суду від 13.11.2023 продовжено строк підготовчого провадження по справі №904/4903/23 на тридцять днів до 12 грудня 2023 року включно; відкладено підготовче засідання у справі на 12.12.2023.

12 грудня 2023 року від відповідача до господарського суду надійшло клопотання про залишення позовної заяви без руху, мотивована тим, що заява подана з порушеннями вимог процесуального законодавства.

Ухвалою суду від 12.12.2023 Фермерському господарству "Дніпро" в задоволенні клопотання про залишення позовної без руху відмовлено; закрито підготовче засідання, справу призначено до судового розгляду по суті на 10.01.2024.

Позивач у судове засідання не з`явився, подав до суду клопотання про розгляд справи за відсутності його представника.

У судовому засіданні 10.01.2024 підписано вступну та резолютивну частину рішення.

Розглянувши наявні в матеріалах справи докази, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позовна заява, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд, -

В С Т А Н О В И В:

20.10.2016 року АТ КБ "Приватбанк" (далі - Позивач/Банк/Лізингодавець)

таФермерське господарство"Дніпро" (далі - Відповідач/Лізингоодержувач) уклали договір фінансового лізингу № DNH2FLO8371 (надалі - Договір), відповідно до п. 1.1. якого Банк зобов`язується набути у власність предмет лізингу (майно) та передати його в користування Лізингоодержувачу на строк, що зазначений в Договорі, а Лізингоодержувач зобов`язується сплатити Банку лізингові платежі в розмірі та порядку, визначеними цим Договором. Відповідно до умов Договору Лізингодавець на умовах фінансового лізингу передає у платне володіння та користування предмети лізингу, а саме: найменування майна (марка, модель та модифікація, серійний номер) - Жниварка кукурудзяна Olimac Drago 11 8 рядка з міжряддям 70 см, шир. захвату 6.17 м, Сер. №213916, 2016 р.в.

Відповідно до п. 1.3., п. 11.1 договору строк Лізингу з дати підписання цього договору до 25.11.2020.

Для здійснення Лізингоодержувачем лізингових та інших платежів за цим Договором Банком було відкрито рахунок № 29092057406795 (п.1.5. договору).

Передача майна в лізинг буде здійснюватись за адресою: Полтавська область, Новосанжарський район, смт. Нові Санжари, вул. Полтавська,1 (п.1.6.1. договору).

Загальна вартість майна становить 1113299,18грн та складається з:

- суми авансового платежу 222558,38грн;

- загальної вартості лізингових платежів у частині, що йде на викуп вартості переданого лізингоодержувачу майна 890 740,80грн (п.2.1. договору).

Згідно п.2.3.2. договору Сторони погодили винагороду за користування Майном у розмірі 28% річних від суми залишку несплаченої вартості Майна, виходячи з фактичної кількості днів користування Майном, та 360 днів у році, якою є 25 число кожного поточного місяця.

У випадку порушення Лізингоодержувачем зобов`язань по сплаті лізингових платежів, майна 890 740,80грн, передбачених цим Договором, Винагорода за користування Майном складає 56% річних від суми залишку несплаченої вчасно частини вартості Майна, згідно з Додатком № 2 до Договору (п.2.3.2.1. договору).

Пунктом 4.1. договору передбачено, що протягом усього терміну дії договору майно є власністю Банка.

Пунктом 7.2.13. Договору лізингу на Лізингоодержувача було покладено зобов`язання здійснювати лізингові платежі в розмірі та строки, що зазначені в Додатку 2, не зменшувати суму лізингових платежів, а також не затримувати виплату чергового лізингового платежу, якщо дані зміни не погоджені Сторонами та не передбачені договорами про внесення змін до цього Договору.

Відповідно до п. 6.1.7. Договору лізингу Лізннгодавець мас право достроково розірвати цей Договір та вимагати погашення заборгованості згідно з умовами цього Договору.

У відповідності до пункту 10.1.2. Договору лізингу договір може бути розірвано за ініціативою Банка в односторонньому порядку шляхом письмового повідомлення про це Лізингоодержувача за 3 (три) робочі дні в наступних випадках:

- невиконання Лізингоодержувачем будь-якого зобов`язання, передбаченого п.п.7.2.2-7.2.7, п.п.7.2.9-7.2.10 цього Договору;

- невиконання Лізингоодержувачем будь-якого зобов`язання, передбаченого п.7.2.14 цього Договору, якщо порушення не буде усунуто Лізннгоодержувачем впродовж 30 (тридцяти) календарних днів;

- одержання ухвали про порушення справи про банкрутство, постанови про накладення арешту на майно, вироку суду про конфіскацію майна Лізингоодержувача;

- повної або часткової несплати лізингового платежу або страхової премії Лізингоодержувачем згідно з умовами цього Договору, якщо прострочення сплати становить більше 30 (тридцяти) календарних днів;

- якщо Майно знищене, пошкоджене і не може бути відновлене, незалежно від того чи був такий випадок визнаний страховим;

- якщо Сторони не дійшли згоди з питань, визначених п.2.4. цього Договору;

- коли здійснення ідентифікації та/або верифікації Лізингоодержувача, у т.ч. встановлення даних, що дають змогу встановити кінцевих бенефіціарних власників (контролерів), є неможливим; якщо у Байка виникає сумнів стосовно того, що Лізингоодержувач виступає від власного імені: у випадку відмови Лізингоодержувача у наданні інформації щодо структури власності, з якої можливо встановити кінцевих бенефіціарних власників (контролерів), відповідно до ч. 1 ст. 10 Закону України "Про запобігання та протидію легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, фінансуванню тероризму та фінансуванню розповсюдження зброї масового знищення" та ст. 64 Закону України "Про банки та банківську діяльність".

Відповідно до пунктів 10.1. 10.1.1 Договору лізингу цей договір підлягає розірванню за ініціативою банку в односторонньому порядку шляхом письмового повідомлення про це лізингоодержувача за 3 дні у випадку повної або часткової несплати лізингового платежу лізингоодержувачем, якщо прострочення сплати становить більше 30 (тридцяти) днів.

У випадку розірвання Договору лізингу, майно повинне бути повернуте протягом 3-х днів по акту прийому - передачі майна в тому стані, в якому воно було отримано з урахуванням нормального зносу (п. 10.4 Договору лізингу).

Відповідно до п. 6.1.3 Договору лізингу банк має право вимагати повернення майна у випадках, передбачених п. 10.1. 10.2 цього договору. В свою чергу, пунктом 7.2.8 Договору лізингу на лізингоодержувача покладено обов`язок повернути майно банку у випадках, передбачених п. 10.1 цього договору у стані, в якому воно було отримано з урахуванням нормального зносу, сплативши при цьому банку заборгованість по лізингових платежах на поточну дату, інших платежах за цим договором, а також відшкодувавши заподіяні цим збитки, в строк не пізніше дати розірвання цього договору.

Відповідно до п.11.1. Договору лізингу будь-яке повідомлення повинно бути адресовано одержувачу на його адресу, що вказана нижче, або за іншою адресою, який може час від часу повідомляти в письмовій формі одержувачем відправнику як адреса одержувача.

Строк дії договору лізингу з дати підписання цього договору до 25.11.2020. Зазначений строк може бути змінений згідно п.п.10.1-10.4.2. договору (п.11.1. договору).

Згідно пункту 12.3. договору невід`ємними частинами цього договору є: Специфікація майна (Додаток № 1), Графік лізингових платежів (Додаток № 2), Тарифи за оформлення документа (Додаток № 3), Акт прийому-передачі майна (Додаток № 4), Акт прийому-передачі майна на відповідальне зберігання (Додаток № 5).

21.10.2016 між Банком та Відповідачем було складено Акт прийому майна на відповідальне зберігання, а.с.19.

22.11.2016 між Банком та Відповідачем було підписано Акт прийому-передачі майна, відповідно до якого Банк передав, а Лізингоодержувач прийняв у лізинг Майно (а.с.20). Акт підписано та скріплено печатками сторін без зауважень та застережень.

В порушення умов договору Лізингоодержувач не здійснював відшкодування вартості майна та винагороди за користування майном, у зв`язку з чим у останнього утворилась заборгованість зі сплати такого відшкодування.

Останній лізинговий платіж здійснено 24.07.2019.

03.10.2019 Банк направив на адресу Лізингоодержувача повідомлення від 30.09.2019 року за №Е.65.0.0.0/3-191011 про розірвання Договору фінансового лізингу №DNH2FLO8371 (а.с.21-23).

Повідомлення було направлено Позивачем на адресу Відповідача, яка зазначена у Договорі лізингу: 51010, Дніпропетровська область, Царичанський район, село Бабайківка, вул. Українська, будинок 38.

З 10.10.2019 Договір лізингу розірвано Позивачем в односторонньому порядку.

У термін до 10.10.2019 лізингоодержувач зобов`язаний був повернути банку лізингове майно за актом прийманни-передачі. Жниварка не була повернута Лізингодавцю.

Позивач вказує, що станом на 10.10.2019 заборгованість з відшкодування частини вартості предмету лізингу складає 337536,46грн., заборгованість за виногородою за користування предметом лізингу у сумі 499944,93 грн та пеня у сумі 153021,59 грн, а разом - 990502,98 грн.

Крім того, у встановлений договором строк, відповідач не повернув предмет лізингу лізингодавцю.

Оскільки, відповідач не здійснив сплату лізингових платежів у строк, визначений договором, то суд приходить до висновку, що права інтереси позивача порушені, що призвело до звернення позивача до суду за захистом.

Відповідно до ст. 175 ГК України майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов`язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов`язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управлена сторона має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку. Майнові зобов`язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Згідно ст. 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно до ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Статтею 627 ЦК України передбачено, що відповідно до статті 6 ЦК України сторони є вільними в укладанні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

У відповідності до ст. 806 ЦК України за договором лізингу одна сторона (лізингодавець) передає або зобов`язується передати другій стороні (лізингоодержувачеві) у володіння та користування майно, що належить лізингодавцю на праві власності і було набуте ним без попередньої домовленості із лізингоодержувачем (прямий лізинг), або майно, спеціально придбане лізингодавцем у продавця (постачальника) відповідно до встановлених лізингоодержувачем специфікацій та умов (непрямий лізинг), на певний строк і за встановлену плату (лізингові платежі).

До договору лізингу застосовуються загальні положення про найм (оренду) з урахуванням особливостей, встановлених цим параграфом та законом.

До відносин, пов`язаних з лізингом, застосовуються загальні положення про купівлю-продаж та положення про договір поставки, якщо інше не встановлено законом.

Частиною І статті 1 Закону України "Про фінансовий лізинг" передбачено, що фінансовий лізинг - вид правових відносин, за якими лізингодавець зобов`язується відповідно до договору фінансового лізингу на строк та за плату, визначені таким договором, передати лізингоодержувачу у володіння та користування як об`єкт фінансового лізингу майно, що належить лізингодавцю на праві власності та набуте ним без попередньої домовленості із лізингоодержувачем, або майно, спеціально придбане лізингодавцем у продавця (постачальника) відповідно до встановлених лізингоодержувачем специфікацій та умов, а також які передбачають при цьому додержання принаймні однієї з ознак (умов) фінансового лізингу, передбачених пунктами 1-4 частини першої статті 5 цього Закону.

Згідно із ч. 2 ст. 21 Закону України "Про фінансовий лізинг" лізингоодержувач зобов`язаний: 1) у разі якщо об`єкт фінансового лізингу відповідає встановленим договором фінансового лізингу умовам та специфікаціям, прийняти такий об`єкт, володіти та користуватися ним відповідно до його призначення та умов договору фінансового лізингу; 2) відповідно до умов договору фінансового лізингу своєчасно та в повному обсязі виконувати зобов`язання щодо утримання та експлуатації об`єкта фінансового лізингу, підтримувати його у справному стані; 3) своєчасно сплачувати передбачені договором фінансового лізингу лізингові та інші платежі; 4) надавати лізингодавцю доступ до об`єкта фінансового лізингу і забезпечувати можливість здійснення перевірки умов його використання, експлуатації та утримання у порядку та на умовах, передбачених договором фінансового лізингу; 5) письмово повідомляти лізингодавця про всі випадки виявлення несправностей об`єкта фінансового лізингу, його поломок або збоїв у роботі протягом строку дії договору фінансового лізингу, а у випадках та строки, передбачені таким договором, - також і продавця (постачальника) такого об`єкта; 6) письмово повідомляти лізингодавця про порушення строків проведення або непроведення поточного чи сезонного технічного обслуговування, а про будь-які інші обставини, що можуть негативно позначитися на стані об`єкта фінансового лізингу. - негайно, але не пізніше наступного робочого дня після дня настання зазначених обставин, подій чи фактів, якщо інше не встановлено договором фінансового лізингу; 7) у разі закінчення строку, на який лізингоодержувачу передано об`єкт фінансового лізингу у володіння та користування (якщо до лізингоодержувача не переходить право власності на об`єкт фінансового лізингу), а також у разі дострокового розірвання договору фінансового лізингу та в інших випадках дострокового повернення об`єкта фінансового лізингу, повернути об`єкт фінансового лізингу у стані, в якому його було прийнято у володіння та користування, з урахуванням нормального зносу, або у стані, визначеному договором фінансового лізингу.а супровідною документацією на об`єкт фінансового лізингу; 8) дотримуватися умов договорів страхування об`єкта фінансового лізингу; 9) надавати лізингодавцю за його запитом інформацію та документи щодо свого фінансового стану та змісту діяльності у порядку та строки, визначені договором фінансового лізингу та/або законом; 10) у разі тимчасової державної реєстрації об`єкта фінансового лізингу за лізингоодержувачем при закінченні строку, на який лізингоодержувачу було передано об`єкт фінансового лізингу у володіння та користування (якщо до лізингоодержувача не переходить право власності на об`єкт фінансового лізингу), або у разі дострокового розірвання договору фінансового лізингу зняти такий об`єкт з обліку та передати лізингодавцю реєстраційні документи на об`єкт фінансового лізинг).

Згідно до ст.193 ГК України, яка цілком кореспондується зі ст. 525, 526 Цивільного кодексу України, зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Враховуючи вищезазначене та те, що належних доказів, які б спростовували наявність заборгованості відповідача зі сплати лізингових платежів у строки, визначені Графіком сплати лізингових платежів, що є Додатком № 2 до договору фінансового лізингу, а саме: частини вартості предмету лізингу у розмірі 337536,46грн та заборгованість за виногородою за користування предметом лізингу у сумі 499944,93 грн відповідач, згідно приписів ст.ст. 74, 76-77 ГПК України, суду не надав, та вказана заборгованість підтверджується матеріалами справи, суд вважає позовні вимоги Акціонерного товариства "Комерційний Банк "Приватбанк" в частині стягнення основного боргу обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Аналізуючи вимоги позивача про стягнення з відповідача пені у сумі 153021,59 грн, суд вказує наступне.

Відповідно до статті 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Згідно ч.1 ст.611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

За приписами частини першої статті 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Відповідно до ст.549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Відповідно до ч.2 ст. 343 Господарського кодексу України, платник грошових коштів сплачує на користь одержувача цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін, але не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Також згідно ст. 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань" розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Відповідно до п.8.1. Договору, сторони визначили, що у випадку порушення лізингоодержувачем зобов`язань по сплаті лізингових платежів передбачених п.н.2.1.-2.3., 7.2.15., 8.14. цього Договору та зазначених у Додатку №2, лізингоодержувач сплачує банку пеню в розмірі 0,2% від суми простроченого платежу за кожен день прострочення платежу, але не більше подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період, за який сплачується неня.

Пунктом 8.15 Договору фінансового лізингу передбачено, що у випадку порушення лізингоодержувачем зобов`язань по сплаті лізингових платежів, винагород, неустойки нені, штрафів, інших платежів/витрат строки позовної давності встановлюються тривалістю в 15 (п`ятнадцять) років.

За розрахунком позивача пеня за прострочення оплати лізингових платежів становить 153021,59грн. Судом перевірено розрахунок пені, здійснений позивачем до дати припинення договору фінансового лізингу, помилок не виявлено.

При цьому суд зауважує, що відповідачем у ході розгляду справи не заявлено жодних заперечень щодо розрахунку пені, здійсненого позивачем.

За викладеного, позовні вимоги про стягнення з відповідача пені є обгрунтованими та підлягають задоволенню.

Також позивач просить витребувати у Фермерського господарства "Дніпро" жниварку кукурудзяну Оlimac Drago II 8 рядка з міжряддям 70см, шир. захвату 6.17 м, cер. №213916, 2016 р.в.

Обгрунтовуючи позовну вимогу Банк посилається на порушення відповідачем своїх зобов`язань з оплати лізингових платежів, що є підставою для розірвання договору фінансового лізингу. Позивач направляв на адресу відповідача повідомлення про односторонне припинення договору фінансового лізингу, однак відповіді відповідача не отримав. Договір фінансового лізингу припинено/розірвано в односторонньому порядку з 10.10.2019. Позивач, як власник предмету лізингу, має право на витребування майна у Відповідача, оскільки останній утримує його у себе після розірвання договору фінансового лізингу, тобто без будь-якої правової підстави (відповідна підстава відпала після розірвання договору).

Випадки набуття майна або його збереження без достатніх правових підстав врегульовано статтею 1212 ЦК України.

Предметом регулювання інституту безпідставного набуття чи збереження майна є відносини, які виникають у зв`язку з безпідставним отриманням чи збереженням майна і які не врегульовані спеціальними інститутами цивільного права.

Зобов`язання з безпідставного набуття, збереження майна виникають за наявності трьох умов: а) набуття або збереження майна; б) набуття або збереження за рахунок іншої особи; в) відсутність правової підстави для набуття або збереження майна (відсутність положень закону, адміністративного акта, правочину або інших підстав, передбачених статтею 11 ЦК України).

Об`єктивними умовами виникнення зобов`язань з набуття, збереження майна без достатньої правової підстави виступають: 1) набуття або збереження майна однією особою (набувачем) за рахунок іншої (потерпілого); 2) шкода у вигляді зменшення або не збільшення майна в іншої особи (потерпілого); 3) обумовленість збільшення або збереження майна з боку набувача шляхом зменшення або відсутності збільшення на стороні потерпілого; 4) відсутність правової підстави для вказаної зміни майнового стану цих осіб.

Відповідно до статті 1212 ЦК України безпідставно набутим є майно, набуте особою або збережене нею в себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави.

Загальна умова частини першої статті 1212 ЦК України звужує застосування інституту безпідставного збагачення у зобов`язальних (договірних) відносинах, бо отримане однією зі сторін у зобов`язанні підлягає поверненню іншій стороні на підставі цієї статті тільки за наявності ознаки безпідставності такого виконання.

Набуття однією зі сторін зобов`язання майна за рахунок іншої сторони в порядку виконання договірного зобов`язання не вважається безпідставним.

Тобто в разі, коли поведінка набувача, потерпілого, інших осіб або подія утворюють правову підставу для набуття (збереження) майна, положення статті 1212 ЦК України можна застосовувати тільки після того, як така правова підстава в установленому порядку скасована, визнана недійсною, змінена, припинена або була відсутня взагалі.

Під відсутністю правової підстави розуміється такий перехід майна від однієї особи до іншої, який або не ґрунтується на прямій вказівці закону, або суперечить меті правовідношення і його юридичному змісту. Тобто відсутність правової підстави означає, що набувач збагатився за рахунок потерпілого поза підставою, передбаченою законом, іншими правовими актами чи правочином. Аналогічний правовий висновок викладений у постановах Верховного Суду від 23.01.2020 у справі № 910/3395/19, від 23.04.2019 у справі № 918/47/18, від 01.04.2019 у справі № 904/2444/18.

Згідно з частиною першою, пунктом 1 частини другої статті 11, частиною першою, другою статті 509 ЦК України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені цими актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки.

Зобов`язання повинне належно виконуватись відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що зазвичай ставляться.

Згідно з частиною першою статті 177 ЦК України об`єктами цивільних прав є речі, у тому числі гроші.

Частиною першою статті 202 ЦК України встановлено, що правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Якщо поведінка набувача, потерпілого, інших осіб або подія утворюють правову підставу для набуття (збереження) майна, стаття 1212 ЦК України може застосовуватись тільки після того, як така правова підстава в установленому порядку скасована, визнана недійсною, змінена або припинена, у тому числі у виді розірвання договору. Зазначена правова позиція викладена у постановах Верховного Суду України від 22.03.2016 у справі №6-2978цс15 та від 03.06.2016 у справі №6-100цс15.

Відповідно до статті 1213 ЦК України набувач зобов`язаний повернути потерпілому безпідставно набуте майно в натурі. У разі неможливості повернути в натурі потерпілому безпідставно набуте майно відшкодовується його вартість, яка визначається на момент розгляду судом справи про повернення майна.

Для застосування зазначеної норми необхідно, по-перше, щоб одна особа набула (зберегла) майно за рахунок іншої. Збільшення або збереження в попередньому розмірі майна однієї сторони є результатом відповідного зменшення майна у іншої сторони. По-друге, необхідно, щоб набуття майна однією особою за рахунок іншої відбулося без достатньої правової підстави, передбаченої законом або угодою. Безпідставно набуте майно повертається тому, за рахунок кого було набуте.

Як встановлено судом, 03.10.2019 Банк на адресу Відповідача, яка зазначена у Договорі лізингу, направив повідомлення від 30.09.2019 за №Е.65.0.0.0/3-191011 про розірвання Договору фінансового лізингу №DNH2FLO8371 (а.с.21-23).

Відповідно до пунктів 10.1. 10.1.1 Договору лізингу цей договір підлягає розірванню за ініціативою банку в односторонньому порядку шляхом письмового повідомлення про це лізингоодержувача за 3 дні у випадку повної або часткової несплати лізингового платежу лізингоодержувачем, якщо прострочення сплати становить більше 30 (тридцяти) днів.

У випадку розірвання Договору лізингу, майно повинне бути повернуте протягом 3-х днів по акту прийому - передачі майна в тому стані, в якому воно було отримано з урахуванням нормального зносу (п. 10.4 Договору лізингу).

Відповідно до п. 6.1.3 Договору лізингу банк має право вимагати повернення майна у випадках, передбачених п. 10.1. 10.2 цього договору. В свою чергу, пунктом 7.2.8 Договору лізингу на лізингоодержувача покладено обов`язок повернути майно банку у випадках, передбачених п. 10.1 цього договору у стані, в якому воно було отримано з урахуванням нормального зносу, сплативши при цьому банку заборгованість по лізингових платежах на поточну дату, інших платежах за цим договором, а також відшкодувавши заподіяні цим збитки, в строк не пізніше дати розірвання цього договору.

У строк до 10.10.2019 лізингоодержувач зобов`язаний був повернути банку лізингове майно за актом приймання-передачі. Жниварка не була повернута Лізингодавцю.

З 10.10.2019 Договір лізингу розірвано Позивачем в односторонньому порядку.

Таким чином, після розірвання договору фінансового лізингу у позивача виникло право вимагати повернення майна, як безпідставно набутого, у відповідності до вимог частини першої статті 1212 ЦК України.

Частинами ч.ч.1, 2, 3 ст.13 ГПК України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Принцип рівності сторін у процесі вимагає, щоб кожній стороні надавалася розумна можливість представляти справу в таких умовах, які не ставлять цю сторону у суттєво невигідне становище відносно другої сторони (п.87 Рішення Європейського суду з прав людини у справі "Салов проти України" від 06.09.2005).

У Рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Надточий проти України" від 15.05.2008 зазначено, що принцип рівності сторін передбачає, що кожна сторона повинна мати розумну можливість представляти свою сторону в умовах, які не ставлять її в суттєво менш сприятливе становище в порівнянні з опонентом.

Змагальність означає таку побудову судового процесу, яка дозволяє всім особам - учасникам певної справи відстоювати свої права та законні інтереси, свою позицію у справі.

Принцип змагальності є процесуальною гарантією всебічного, повного та об`єктивного з`ясування судом обставин справи, ухвалення законного, обґрунтованого і справедливого рішення у справі.

Положеннями ч. 1 ст. 14 ГПК України визначено, що суд розглядає справи не інакше як за зверненнями особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

За правилами ч. 1 ст. 74 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Проаналізувавши встановлені обставини в їх сукупності, господарський суд приходить до висновку, що позовні вимоги Акціонерного товариства "Комерційний Банк "Приватбанк" підлягають задоволенню повністю, а саме: з відповідача підлягають стягненню грошові кошти у розмірі 990502,98грн, з яких: 337536,46грн - несплачене відшкодування частини вартості предмету лізингу, за фактичний строк користування; 499944,93грн - заборгованість за винагородою за користування предметом лізингу, 153021,59грн пеня.

Також підлягає задоволенню вимога про витребування у Фермерського господарства "Дніпро" жниварку кукурудзяну Оlimac Drago II 8 рядка з міжряддям 70см, шир. захвату 6.17 м, cер. №213916, 2016 р.в.

Щодо позовної давності, про застосування якої до спірних правовідносин заявляє відповідач.

Відповідно ст. 256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Частиною 3 ст. 267 ЦК України передбачена можливість застосувати позовну давність лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення рішення судом.

Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові (ч. 4 ст. 267 ЦК України).

За ч. 1 ст. 261 ЦК України позовна давність застосовується лише за наявності порушення права особи.

Відповідно до ст. 257 ЦК України загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Початок перебігу позовної давності обчислюється за правилами статті 261 Кодексу, частина перша якої пов`язує його з днем, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

Аналіз статті 261 Цивільного кодексу України дає підстави для висновку, що початок перебігу позовної давності збігається з моментом виникнення в зацікавленої сторони права на позов.

Позивач звернувся з позовом до суду 08.09.2023 про стягнення заборгованості та витребування майна. Договір фінансового лізингу припинив свою дію з 10.10.2019.

Пунктом 8.15 Договору фінансового лізингу передбачено, що у випадку порушення лізингоодержувачем зобов`язань по сплаті лізингових платежів, винагород, неустойки нені, штрафів, інших платежів/витрат строки позовної давності встановлюються тривалістю в 15 (п`ятнадцять) років.

З урахуванням викладеного, строк позовної давності позивачем не пропущено, відповідно відсутні підстави для задоволення заяви відповідача про її застосування.

За результатами вирішення спору судові витрати щодо судового збору у справі покладаються на відповідача у сумі 31557,03грн. відповідно до статті 129 ГПК України.

Керуючись статтями 2, 3, 20, 73 - 79, 86, 91, 129, 233, 236 - 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -

В И Р І Ш И В:

Позовні вимоги Акціонерного товариства Комерційний банк "Приватбанк" до Фермерського господарства "Дніпро" про витребування майна та стягнення заборгованості у розмірі 990 502,98грн задовольнити повністю.

Витребувати у Фермерського господарства "Дніпро" (ідентифікаційний код 24608019; вулиця Україниська,38, с. Бабайківка, Царичанський район, Дніпропетровська область, 51010) на користь Акціонерного товариства Комерційний банк "Приватбанк" (ідентифікаційний код 14360570; вулиця Грушевського, будинок 1Д, м. Київ, 01001): найменування майна (марка, модель та модифікація, серійний номер) - жниварка кукурудзяна Оlimac Drago II 8 рядка з міжряддям 70см, шир. захвату 6.17 м, cер. №213916, 2016 р.в., видати наказ.

Стягнути з Фермерського господарства "Дніпро" (ідентифікаційний код 24608019; вулиця Україниська,38, с. Бабайківка, Царичанський район, Дніпропетровська область, 51010) на користь Акціонерного товариства Комерційний банк "Приватбанк" (ідентифікаційний код 14360570; вулиця Грушевського, будинок 1Д, м. Київ, 01001) заборгованість за лізинговими платежами - несплачене відшкодування частини вартості предмету лізингу, за фактичний строк користування у розмірі 337536,46грн, заборгованість за винагородою за користування предметом лізингу у розмірі 499944,93грн, пеню у розмірі 153021,59грн, витрати по сплаті судового збору у розмірі 31557,03грн, видати наказ.

Видати накази після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Центрального апеляційного господарського суду протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повне рішення складено 11.01.2024

Суддя Н.М. Євстигнеєва