Справа №760/30393/23
3/760/1057/24
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
09 січня 2024 року м. Київ
Суддя Солом`янського районного суду міста Києва Воронкін О.А., розглянувши матеріали справи про адміністративне правопорушення, що надійшли з Солом`янського УП ГУНП у м. Києві про притягнення до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 173-2 Кодексу України про адміністративні правопорушення (далі - КУпАП):
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, РНОКПП НОМЕР_1 , не працюючої, мешкаючої за адресою: АДРЕСА_1 , -
ВСТАНОВИВ:
Відповідно до протоколу про адміністративне правопорушення серії ВАБ № 921801 від 23.12.2023 встановлено, що 23.12.2023 близько 19 години 10 хвилин за адресою: АДРЕСА_1 ОСОБА_1 вчинила психологічне насильство відносно співмешканця ОСОБА_2 , а саме: виражалась нецензурною лайкою та голосно кричала, чим могла завдати шкоду психологічному здоров`ю, чим вчинила правопорушення, передбачене ч.1 ст.173-2 КУпАП.
В судовому засіданні ОСОБА_1 спростувала обставини, викладені у протоколі та зазначила, що 23.12.2023 близько 19 години 10 хвилин за адресою: АДРЕСА_1 вона зі своїм співмешканцем відпочивали. Її співмешканець приревнував її та штовхнув, в наслідок чого її матір викликала поліцію за даним фактом. Конфлікту із чоловіком не мала. З огляду на викладене, просила суд справу відносно неї закрити, оскільки обставини, викладені у протоколі не відповідають дійсності.
Потерпілий ОСОБА_2 у судовому засіданні підтвердив свідчення ОСОБА_1 та зазначив, що 23.12.2023 близько 19 години 10 хвилин за адресою: АДРЕСА_1 вони зі співмешканкою відпочивали та він приревнував її та штовхнув, в наслілок чого мати ОСОБА_1 викликала поліцію.
Вислухавши ОСОБА_1 та потерпілого ОСОБА_2 дослідивши надані матеріали, суд дійшов наступних висновків.
Так, суд зобов`язаний виконувати завдання Кодексу України про адміністративне правопорушення, передбачені ст. 1 КУпАП, у якій зазначено, що завданням Кодексу України про адміністративне правопорушення є охорона прав і свобод громадян, власності, конституційного ладу України, прав і законних інтересів підприємств, установ і організацій, встановленого правопорядку, зміцнення законності, запобігання правопорушення, виховання громадян у дусі точного і неухильного додержання Конституції і законів України, поваги до прав, честі і гідності інших громадян, до правил співжиття, сумлінного виконання своїх обов`язків, відповідальності перед суспільством.
Відповідно до ст. 245, 251, 252, 280, 283 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, свідків, а також іншими документами. При цьому орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.
Обов`язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративне правопорушення, визначених статтею 255 цього Кодексу.
Так, на підтвердження вини ОСОБА_1 органом поліції надано наступні докази:
-протокол про адміністративне правопорушення серії ВАБ № 921801 від 23.12.2023;
-письмові поясненням ОСОБА_1 від 23.12.2023;
-рапорт щодо реєстрації в журналі Єдиного обліку Солом`янсь кого ВП ГУНП в м. Києві від 23.12.2023.
Згідно з диспозицією ч. 1 ст. 173-2 КУпАП, встановлена адміністративна відповідальність за вчинення домашнього насильства, насильства за ознакою статі, тобто умисне вчинення будь - яких діянь (дій або бездіяльності) фізичного, психологічного чи економічного характеру (застосування насильства, що не спричинило тілесних ушкоджень, погрози, образи чи переслідування, позбавлення житла, їжі, одягу, іншого майна або коштів, на які потерпілий має передбачене законом право, тощо), внаслідок чого могла бути чи була завдана шкода фізичному або психічному здоров`ю потерпілого, а так само невиконання термінового заборонного припису особою, стосовно якої він винесений, або неповідомлення уповноваженим підрозділам органів Національної поліції України про місце свого тимчасового перебування в разі його винесення.
Дії ОСОБА_1 співробітником кваліфіковано за ознаками адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 173-2 КУпАП.
Як вбачається з фабули у протоколі про адміністративне правопорушення серії ВАБ № 921801 від 23.12.2023 встановлено, що 23.12.2023 близько 19 години 10 хвилин за адресою: АДРЕСА_1 ОСОБА_1 вчинила психологічне насильство відносно співмешканця ОСОБА_2 , а саме: виражалась нецензурною лайкою та голосно кричала, чим могла завдати шкоду психологічному здоров`ю
Дані обставини спростовуються свідченнями ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , наданими у судовому засіданні, відповідно до яких остання зазначила, що
Крім того, відповідно до письмових пояснень ОСОБА_3 від 11.11.2023 так само не встановлено, що 11.11.2023 о 13 годині 55 хвилин за адресою АДРЕСА_2 ОСОБА_1 його словесно ображала чи голосно кричала.
Крім того, відповідно до рапорту щодо реєстрації в журналі Єдиного обліку Солом`янського ВП ГУНП в м. Києві від 23.12.2023 встановлено, що заявником є ОСОБА_4 , яка зазначила, що її доньку б`є співмешканець.
Інших доказів на підтвердження вини ОСОБА_1 органом поліції не надано.
Суд наголошує, що він не вправі самостійно змінювати на шкоду особі фабулу, викладену у протоколі про адміністративне правопорушення, яка, по суті, становить виклад обвинувачення у вчиненні певного правопорушення, винуватість у скоєнні якого певною особою має доводитися в суді; суд також не має права самостійно відшукувати докази винуватості особи у вчиненні правопорушення. Адже діючи таким чином, суд неминуче перебиратиме на себе функції обвинувача, позбавляючись статусу незалежного органу правосуддя, що є порушенням ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
Враховуючи викладене, співробітником Солом`янського УП ГУНП в м.Києві не доведено факт вчинення ОСОБА_1 домашнього насильства щодо ОСОБА_2 , що призвело до передчасного складання протоколу про адміністративне правопорушення, передбаченого ч. 1 ст.173-2 КУпАП.
Приймаючи до уваги, що всі сумніви щодо доведеності вини правопорушника слід тлумачити на його користь, за відсутності переконливих доказів вини ОСОБА_1 суд приходить до висновку, що при розгляді справи не доведено, що в її діях наявний склад адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 173-2 КУпАП, а вказане правопорушення задокументовано в законний спосіб, з огляду на вимоги ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
Згідно до вимог ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, на суд покладається обов`язок відповідно до закону здійснювати неупереджений розгляд та ухвалювати обґрунтовані рішення.
Відповідно до цієї ж статті Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, на суд покладається обов`язок сприяти максимальному забезпеченню процесуальних прав учасників судового провадження.
Презумпція невинуватості - є конституційною гарантією, яка закріплена статтею 62 Основного закону України та передбачає, що особа вважається невинуватою у вчиненні злочину і не може бути піддана кримінальному покаранню, доки її вину не буде доведено в законному порядку і встановлено обвинувальним вироком суду.
Ніхто не зобов`язаний доводити свою невинуватість у вчиненні злочину.
Положеннями ч.1 ст.11 Загальної Декларації прав людини від 10.12.1948р. та ч.2 ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 01.11.1950 р., ратифікованою Україною передбачено, кожен, кого обвинувачено у вчиненні кримінального правопорушення, вважається невинуватим доти, доки його вину не буде доведено в законному порядку.
Суд наголошує, що правова природа адміністративної відповідальності також ґрунтується на конституційних принципах та правових презумпціях.
Так, згідно п.4.1. мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України від 22 грудня 2010 року N 23-рп/2010 у справі за конституційним зверненням громадянина ОСОБА_5 щодо офіційного тлумачення положень частини першої статті 14-1 Кодексу України про адміністративні правопорушення (справа про адміністративну відповідальність у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху) зазначено, що Конституційний Суд України дійшов висновку, що адміністративна відповідальність в Україні та процедура притягнення до адміністративної відповідальності ґрунтуються на конституційних принципах та правових презумпціях, які зумовлені визнанням і дією принципу верховенства права в Україні.
Наведені правові позиції закріплюють, що особа не вважається винною, доки її вина не буде доведена у встановленому законом порядку. Тобто особа не повинна доказувати свою невинуватість і його поведінка вважається правомірною, доки не доведено зворотнє.
В Рекомендаціях №R (91) 1 Комітету Міністрів Ради Європи «Про адміністративні санкції» одним із принципів застосування адміністративних стягнень є встановлення обов`язку нести тягар доказування саме для адміністративних органів (принцип 7).
Європейський суд з прав людини (ЄСПЛ) в своїх рішеннях неодноразово зазначав, що санкції, які згідно національному законодавству Договірних держав не входять у сферу кримінальних покарань, можуть вважатися такими в світлі положень Конвенції. У своїх рішеннях у справах «Малофєєв проти Росії від 30 травня 2013 року», «Малиге проти Франції від 23 вересня 1998 року», «Озтюрк проти Германії» ЄСПЛ визнав адміністративні правопорушення кримінальними злочинами, які підпадають під гарантії статі 6 Конвенції.
Крім того, у п.21 свого рішення у справі «Надточий проти України» від 15 травня 2008 року ЄСПЛ зазначив, що український уряд визнав кримінально-правовий характер Кодексу України про адміністративні правопорушення.
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП, провадження в справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю за відсутності події і складу адміністративного правопорушення.
На підставі викладеного, оцінюючи надані докази, суд приходить до висновку, що в діях ОСОБА_1 відсутній склад правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 173-2 КУпАП, а отже провадження по справі підлягає закриттю у зв`язку з відсутністю в її діях складу та події адміністративного правопорушення.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 247, 252, 283, 284 КУпАП, суддя -
ПОСТАНОВИВ:
Провадження у справі про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 за ч. 1 ст.173-2 КУпАП закрити у зв`язку з відсутністю складу та події адміністративного правопорушення на підставі п. 1 ч.1 ст. 247 КУпАП.
Постанова може бути оскаржена до Київського апеляційного суду у десятиденний строк з дня її проголошення шляхом подачі апеляційної скарги через Солом`янський районний суд міста Києва.
Суддя О.А.Воронкін
