ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09 січня 2024 рокуСправа №160/20703/23

Суддя Дніпропетровського окружного адміністративного суду Савченко А.В., розглянувши матеріали позовної заяви ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , паспорт № НОМЕР_1 ) до Головного управління Державної міграційної служби у Дніпропетровській області в особі Першотравенського відділу Головного управління Державної міграційної служби у Дніпропетровській області (вул.В.Липинського, 7, м.Дніпро, 49000, код ЄДРПОУ 37806243) про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії, -

установив:

Позивачка 16.08.2023 р. звернулася до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з позовною заявою, в якій просить:

- визнати протиправною бездіяльність ГУ ДМС України в Дніпропетровській області в особі Першотравенського відділу ГУ ДМС України в Дніпропетровській області щодо оформлення і видачі їй паспорта громадянина України зразка 1994 року замість втраченого відповідно до Положення про паспорт громадянина України, затвердженого Постановою Верховної Ради України від 26.06.1992 р. № 2503-ХІІ, із вилученням усіх персональних даних з Єдиного державного демографічного реєстру, у т.ч. унікального номеру запису в Єдиному державному демографічному реєстрі, відцифрованого підпису особи, відцифрованого образу обличчя особи, відцифрованих відбитків пальців рук;

- зобов`язати ГУ ДМС України в Дніпропетровській.області в особі Першотравенського відділу ГУ ДМС України в Дніпропетровській області оформити на її ім`я і видати їй паспорт громадянина України зразка 1994 року замість втраченого відповідно до Положення про паспорт громадянина України, затвердженого Постановою Верховної Ради України від 26.06.1992 р. № 2503-ХІІ, із вилученням усіх персональних даних з Єдиного державного демографічного реєстру, у т.ч. унікального номеру запису в Єдиному державному демографічному реєстрі, відцифрованого підпису особи, відцифрованого образу обличчя особи, відцифрованих відбитків пальців рук.

В обґрунтування позову позивач зазначила, що у зв`язку з втратою паспорту у формі пластикової картки типу ІD-1 вона звернулася до відповідача з заявою про оформлення та видачу нового паспорта у вигляді паперової книжечки відповідно до Положення "Про паспорт громадянина України", затвердженого постановою Верховної Ради України від 26.06.1992 року №2503-ХІІ, без згоди на обробку своїх персональних даних. Проте, відповідачем було відмовлено у видачі паспорта у формі книжечки з тих підстав, що видача документу, що посвідчує особу незалежно від його вигляду - книжка чи карта, що містить безконтактний носій, не можлива без обробки персональних даних особи. Крім того, відповідач, посилаючись на Закон України №5492-VI Про Єдиний державний демографічний реєстр та документи, що підтверджують громадянство України, посвідчують особу чи її спеціальний статус, постанову КМУ Про затвердження зразка бланка, технічного опису та Порядку оформлення, видачі, обміну, пересилання, вилучення, повернення державі, знищення паспорта громадянина України від 25.03.2015 року №302, в редакції постанови КМУ №745 від 26.10.2016 року, постанову від 03.04.2019 року №398 "Про внесення змін до пункту 3 постанови КМУ від 25.03.2015 року №302", а також на Тимчасовий порядок оформлення та видачі паспорта громадянина України, затверджений наказом МВС України від 06.06.2019 року №456, вказав про єдину можливість оформленням паспорту громадянина України виключно в формі картки, що містить безконтактний електронний носій.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 06.09.2023 р. відкрито провадження в цій адміністративній справі та призначено справу до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).

19 вересня 2023 року відповідача надійшов відзив на позовну заяву, в якому останній просив відмовити позивачу в задоволенні позовних вимог, посилаючись на те, що за відомостями Єдиної інформаційно-аналітичної системи управління міграційними процесами ДМС України ОСОБА_1 , 26.04.2004 року документована паспортом громадянина України у формі картки, що містить безконтактний електронний носій № НОМЕР_1 . Відповідач звертає увагу, що у разі втрати або викрадення паспорта громадянина України у формі ІD-картки Порядком оформлення, видачі, обміну, пересилання, вилучення, повернення державі, визнання недійсним та знищення паспорта громадянина України, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 25.03.2015 року №302, не передбачено видачу особі паспорта у формі книжечки. Крім того, представник відповідача зазначив, що на звернення позивача щодо оформлення паспорта громадянина України у формі книжечки зразка 1994 року відповідно до Положення про паспорт громадянина України, затвердженого постановою Верховної Ради України від 26.06.1992 року №2503-ХІІ, без застосування засобів Єдиного державного демографічного реєстру та проставленою відміткою місця проживання, Першотравенським відділом Головного управління ДМС у Дніпропетровській області було надано відповідь з роз`ясненням законодавчо визначеного алгоритму дій щодо порядку оформлення паспорта громадянина України зразка 1994 року відповідно до норм чинного законодавства. З огляду на викладене, Головне управління Державної міграційної служби України в Дніпропетровській області вважає вимоги позивача безпідставними та недоведеними, а отже такими, що не підлягають задоволенню.

04 жовтня 2023 року засобами поштового зв`язку від позивача до суду надійшла відповідь на відзив, в якій підтримано позицію, викладену у позовній заяві.

Відповідно до ч.1 ст.257 КАС України за правилами спрощеного позовного провадження розглядаються справи незначної складності.

Частинами 5, 8 ст.262 КАС України передбачено, що суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами. При розгляді справи за правилами спрощеного позовного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи.

Зважаючи на наведене та відповідно до вимог ст.ст. 257, 262 КАС України, справу розглянуто за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи у письмовому провадженні.

Дослідивши матеріали справи та докази, суд доходить висновку про відмову позовних вимог, з огляду на таке.

ОСОБА_1 , у зв`язку з втратою паспорта громадянина України у формікартки, 27.04.2023 року звернулася з до Першотравеньского відділу ГУ ДМС у Дніпропетровській області, в якій просила оформити паспорт громадянина України у формі книжечки зразка 1994 року відповідно до Положення "Про паспорт громадянина України", затвердженого постановою Верховної Ради України від 26.06.1992 року №2503-ХІІ, без застосування засобів Єдиного державного демографічного реєстру та проставленою відміткою місця проживання.

Листом Першотравенського відділу Головного управління Державної міграційної служби в Дніпропетровській області від 28.04.2023 року вих.№/1238/8858-23 відмовлено у оформленні та видачі ОСОБА_1 паспорта громадянина України відповідно до постанови Верховної Ради України від 26 червня 1992 року № 2503-ХІІ.

Вирішуючи позовні вимоги по суті, суд виходить з наступного.

Згідно з частиною 2 статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Положеннями статті 92 Конституції України передбачено, що виключно законами України визначаються права і свободи людини і громадянина, гарантії цих прав і свобод; основні обов`язки громадянина; громадянство, правосуб`єктність громадян, статус іноземців та осіб без громадянства.

Відповідно до статті 5 Закону України від 18.01.2001 року №2235 «Про громадянство України» документом, що підтверджують громадянство України, зокрема є паспорт громадянина України.

Правові та організаційні засади створення та функціонування Єдиного державного демографічного реєстру та видачі документів, що посвідчують особу, підтверджують громадянство України чи спеціальний статус особи, а також права та обов`язки осіб, на ім`я яких видані такі документи визначає Закон України «Про Єдиний державний демографічний реєстр та документи, що підтверджують громадянство України, посвідчують особу чи її спеціальний статус» №5492-VI від 20 листопада 2012 року (зі змінами та доповненнями).

Відповідно до положень частини 1 статті 4 Закону України «Про Єдиний державний демографічний реєстр та документи, що підтверджують громадянство України, посвідчують особу чи її спеціальний статус» Єдиний державний демографічний реєстр - це електронна інформаційно-комунікаційна система, призначена для зберігання, захисту, обробки, використання і поширення визначеної цим Законом інформації про особу та про документи, що оформлюються із застосуванням засобів Реєстру, із забезпеченням дотримання гарантованих Конституцією України свободи пересування і вільного вибору місця проживання, заборони втручання в особисте та сімейне життя, інших прав і свобод людини та громадянина.

Єдиний державний демографічний реєстр ведеться з метою ідентифікації особи для оформлення, видачі, обміну, пересилання, вилучення, повернення державі, визнання недійсними та знищення передбачених цим Законом документів. Єдиний державний демографічний реєстр у межах, визначених законодавством про свободу пересування та вільний вибір місця проживання, використовується також для обліку інформації про зареєстроване або задеклароване місце проживання (перебування) особи.

Відповідно до частини 1 статті 13 Закону України «Про Єдиний державний демографічний реєстр та документи, що підтверджують громадянство України, посвідчують особу чи її спеціальний статус» документи, оформлення яких передбачається цим Законом із застосуванням засобів Реєстру, відповідно до їх функціонального призначення поділяються на документи, що посвідчують особу та підтверджують громадянство України та документи, що посвідчують особу та підтверджують її спеціальний статус. До документів, що посвідчують особу та підтверджують громадянство України, зокрема належить паспорт громадянина України.

Частинами 1, 2 статті 14 Закону України «Про Єдиний державний демографічний реєстр та документи, що підтверджують громадянство України, посвідчують особу чи її спеціальний статус» передбачено, що форма кожного документа встановлюється цим Законом. Документи залежно від змісту та обсягу інформації, яка вноситься до них, виготовляються у формі книжечки або картки, крім посвідчення на повернення в Україну, що виготовляється в формі буклета.

Згідно з частиною 4 статті 21 Закону України «Про Єдиний державний демографічний реєстр та документи, що підтверджують громадянство України, посвідчують особу чи її спеціальний статус» передбачено, що паспорт громадянина України виготовляється у формі картки, що містить безконтактний електронний носій.

Безконтактний електронний носій - це імплантована у бланк документа безконтактна інтегральна схема для внесення персональних даних, параметрів, у тому числі біометричних, що дає змогу здійснювати комплекс заходів, пов`язаних з верифікацією особи, та може використовуватися як засіб кваліфікованого електронного підпису у випадках, передбачених законом (пункт 1 частини 1 статті 3 Закону України «Про Єдиний державний демографічний реєстр та документи, що підтверджують громадянство України, посвідчують особу чи її спеціальний статус»).

Відповідно до частини 2 статті 19 Закону України «Про Єдиний державний демографічний реєстр та документи, що підтверджують громадянство України, посвідчують особу чи її спеціальний статус» до безконтактного електронного носія вноситься інформація, що знаходиться на сторінці даних документа, біометричні дані, параметри особи, а також дані щодо забезпечення захисту інформації, що знаходиться на безконтактному електронному носії, з урахуванням рекомендацій Міжнародної організації цивільної авіації (ІСАО), якщо інше не передбачено цим Законом. За згодою особи відцифровані відбитки пальців рук вносяться до безконтактного електронного носія у разі оформлення паспорта громадянина України.

Разом з тим, положеннями абзацу 1 частини 2 статті 21 Закону України «Про Єдиний державний демографічний реєстр та документи, що підтверджують громадянство України, посвідчують особу чи її спеціальний статус» передбачено, що кожен громадянин України, який досяг чотирнадцятирічного віку, зобов`язаний отримати паспорт громадянина України.

Відповідно до частини 2 статті 15 Закону України «Про Єдиний державний демографічний реєстр та документи, що підтверджують громадянство України, посвідчують особу чи її спеціальний статус» бланки документів, якщо інше не визначено цим Законом, виготовляються за єдиними зразками та технічними описами, що затверджуються Кабінетом Міністрів України.

У свою чергу, положеннями абзацу 2 частини 2 статті 21 Закону України «Про Єдиний державний демографічний реєстр та документи, що підтверджують громадянство України, посвідчують особу чи її спеціальний статус» передбачено, що оформлення, видача, обмін паспорта громадянина України, його пересилання, вилучення, повернення державі та знищення здійснюються в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Постановою Кабінету Міністрів України «Про затвердження зразка бланка, технічного опису та Порядку оформлення, видачі, обміну, пересилання, вилучення, повернення державі, визнання недійсним та знищення паспорта громадянина України» від 25.03.2015 року №302, а саме пунктом 1 вищевказаної постанови, затверджено зразок та технічний опис бланка паспорта громадянина України з безконтактним електронним носієм згідно з додатками 1 і 2; зразок та технічний опис бланка паспорта громадянина України, що не містить безконтактного електронного носія, згідно з додатками 3 і 4; Порядок оформлення, видачі, обміну, пересилання, вилучення, повернення державі, визнання недійсним та знищення паспорта громадянина України, що додається.

Так відповідно до пункту 2 вищезазначеної постанови №302, запроваджено із застосуванням засобів Єдиного державного демографічного реєстру:

-з 1 січня 2016 року оформлення і видачу паспорта громадянина України з безконтактним електронним носієм та паспорта громадянина України, що не містить безконтактного електронного носія, зразки бланків яких затверджено цією постановою, громадянам України, яким паспорт громадянина України оформляється вперше, з урахуванням вимог пункту 2 Положення про паспорт громадянина України, затвердженого постановою Верховної Ради України від 26 червня 1992 року №2503-ХІІ;

-з 1 листопада 2016 р. оформлення (у тому числі замість втраченого або викраденого), обмін паспорта громадянина України з безконтактним електронним носієм, зразок бланка якого затверджено цією постановою, громадянам України відповідно до Порядку оформлення, видачі, обміну, пересилання, вилучення, повернення державі, визнання недійсним та знищення паспорта громадянина України, затвердженого цією постановою.

Також, пунктом 3 постанови №302 встановлено, що прийняття документів для оформлення паспорта громадянина України, що не містить безконтактного електронного носія, зразок бланка якого затверджено цією постановою, з 1 листопада 2016 р. припиняється; паспорт громадянина України, що не містить безконтактного електронного носія, оформлений та виданий на підставі документів, поданих до 1 листопада 2016 р., є чинним протягом строку, на який його було видано.

Положеннями пунктів 1-5 Порядку оформлення, видачі, обміну, пересилання, вилучення, повернення державі, визнання недійсним та знищення паспорта громадянина України, передбачено, що паспорт громадянина України - є документом, що посвідчує особу та підтверджує громадянство України. Паспорт виготовляється у формі картки, що містить безконтактний електронний носій. Кожен громадянин України, який досяг 14-річного віку, зобов`язаний отримати паспорт. Паспорт оформляється особам, які не досягли 18-річного віку, на чотири роки, а особам, які досягли 18-річного віку, - на кожні 10 років.

У разі втрати або викрадення паспорта особі замість втраченого або викраденого оформляється та видається новий паспорт.

Як вбачається з матеріалів справи, за відомостями Єдиної інформаційно-аналітичної системи управління міграційними процесами ДМС України ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 документована паспортом громадянина України в формі картки, що містить безконтактний електронний носій № НОМЕР_1 .

При цьому суд звертає увагу, що у разі втрати або викрадення паспорта громадянина України у формі ІD-картки Порядком оформлення, видачі, обміну, пересилання, вилучення, повернення державі, визнання недійсним та знищення паспорта громадянина України, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 25.03.2015 року №302, не передбачено видачу особі паспорта у формі книжечки.

Відповідно до пункту 9 Порядку оформлення, видачі, обміну, пересилання, вилучення, повернення державі, визнання недійсним та знищення паспорта громадянина України за оформлення (у тому числі замість втраченого або викраденого), обмін паспорта справляється адміністративний збір у порядку та розмірах, установлених законодавством.

Згідно до підпункту 1 пункту 7 Порядку оформлення, видачі, обміну, пересилання, вилучення, повернення державі, визнання недійсним та знищення паспорта громадянина України оформлення (у тому числі замість втраченого або викраденого), обмін та видача паспорта, особі, яка досягла 14-річного віку здійснюються на підставі заяви-анкети, поданої нею особисто.

Перелік документів, які заявник подає для оформлення паспорта замість втраченого або викраденого визначений пунктом 46 Порядку оформлення, видачі, обміну, пересилання, вилучення, повернення державі, визнання недійсним та знищення паспорта громадянина України.

Суд враховує, що 03 квітня 2019 року постановою Кабінету Міністрів України №398, яка набрала чинності 07.06.2019 року, доповнено пункт 3 постанови Кабінету Міністрів України від 25 березня 2015 року №302 "Про затвердження зразка бланка, технічного опису та Порядку оформлення, видачі, обміну, пересилання, вилучення, повернення державі, визнання недійсним та знищення паспорта громадянина України", абзацом такого змісту: "Державна міграційна служба до законодавчого врегулювання питання завершення оформлення та видачі паспорта громадянина України зразка 1994 року здійснює оформлення та видачу таких паспортів у порядку, встановленому Міністерством внутрішніх справ, громадянам України, щодо яких прийнято рішення суду, що набрало законної сили, про зобов`язання Державної міграційної служби оформити та видати паспорт громадянина України зразка 1994 року."

Так, відповідно до абзацу 5 пункту 3 постанови Кабінету Міністрів України від 25 березня 2015 року №302 «Про затвердження зразка бланка, технічного опису та Порядку оформлення, видачі, обміну, пересилання, вилучення, повернення державі, визнання недійсним та знищення паспорта громадянина України», постанови Кабінету Міністрів України від 03 квітня 2019 року №398 «Про внесення зміни до пункту 3 постанови Кабінету Міністрів України від 25 березня 2015 року №302», наказом Міністерства внутрішніх справ України від 06.06.2019 №456 затверджено Тимчасовий порядок оформлення і видачі паспорта громадянина України.

Положеннями пунктів 2, 3, 4 розділу І «Загальні положення» Тимчасового порядку передбачено, що паспорт оформлюється з використанням бланка паспорта громадянина України зразка, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 04 червня 1994 року № 353 «Про затвердження зразка бланка паспорта громадянина України».

Оформлення і видачу паспорта здійснюють територіальні підрозділи Державної міграційної служби України, особі, яка досягла 16-річного віку, на підставі заяви про видачу паспорта громадянина України за зразком, наведеним у додатку 1 до цього Тимчасового порядку, поданої нею особисто.

Оформлення та видача паспорта здійснюються протягом 30 календарних днів з дня подання особою до територіального підрозділу ДМС заяви та документів для оформлення і видачі паспорта.

Зокрема, розділ VI Тимчасового порядку регулює відносини пов`язані з видачею паспортів замість утрачених або викрадених, відповідно до пункту 1 якого, для оформлення паспорта замість втраченого або викраденого заявник подає:

1) заяву про втрату/викрадення паспорта (далі - заява про втрату паспорта) за зразком, наведеним у додатку 5 до цього Тимчасового порядку;

2) рішення суду;

3) заяву;

4) дві (три - у разі одержання втраченого паспорта в іншому територіальному підрозділі ДМС) фотокартки розміром 3,5 х 4,5 см;

5) платіжний документ з відміткою банку про сплату державного мита або оригінал документа про звільнення від його сплати (у разі втрати паспорта);

6) витяг з Єдиного реєстру досудових розслідувань (у разі викрадення паспорта на території України);

7) довідку про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи (для внутрішньо переміщених осіб);

8) посвідчення про взяття на облік бездомної особи, видане відповідним центром обліку бездомних осіб (для бездомних осіб).

З аналізу наведених норм вбачається, що незважаючи на бажання особи оформити паспорт громадянина України у вигляді книжечки чи у вигляді картки, порядок оформлення паспорта та подачі документів є єдиним, а саме:

1) особа звертається до територіального підрозділу ДМС;

2) подає заяву-анкету;

3) надає необхідний повний пакет документів.

Тобто, реалізація волевиявлення громадянина на отримання (обмін) паспорта, незалежно від форми такого, здійснюється шляхом подання заяви-анкети до компетентного органу особисто особою, яка звертається за отриманням паспорта, із зазначенням інформації та долученням документів, які передбачені вимогами чинного законодавства.

При цьому, дотримання особою певних правил, пов`язаних з процедурою оформлення та видачі паспорта, зокрема щодо дотримання форми заяви та подання визначеного переліку документів, є обов`язковим.

Вказане узгоджується з правовою позицією Верховного Суду, висловленою у постанові від 07 листопада 2018 року (справа №820/3327/16).

Суд також зазначає, що доповнення, які були прийняті законодавцем до пункту 3 постанови Кабінету Міністрів України від 25.03.2015 року №302, та які набрали чинності 07.06.2019 року, внаслідок чого наказом МВС України від 06.06.2019 року №456 затверджено Тимчасовий порядок оформлення і видачі паспорта громадянина України, згідно яких видача паспорту громадянина України у формі книжечки здійснюється особам, щодо яких прийнято рішення суду про зобов`язання ДМС оформити та видати паспорт громадянина України зразка 1994 року, прийняті саме після ухвалення рішення Великою Палатою Верховного Суду у зразковій справі №806/3265/17.

Питання щодо відмови у видачі паспорта громадянина України у формі книжечки відповідно до постанови Верховної Ради України від 26 червня 1992 року №2503-ХІІ було предметом розгляду у зразковій справі.

Відповідно до положень пункту 21 частини 1 статті 4 Кодексу адміністративного судочинства України типові адміністративні справи - адміністративні справи, відповідачем у яких є один і той самий суб`єкт владних повноважень (його відокремлені структурні підрозділи), спір у яких виник з аналогічних підстав, у відносинах, що регулюються одними нормами права, та у яких позивачами заявлено аналогічні вимоги.

Відповідно до пункту 22 частини 1 статті 4 Кодексу адміністративного судочинства України, зразкова адміністративна справа - типова адміністративна справа, прийнята до провадження Верховним Судом як судом першої інстанції для постановлення зразкового рішення.

При цьому, відповідно до положень частини 3 статті 291 Кодексу адміністративного судочинства України при ухваленні рішення у типовій справі, яка відповідає ознакам, викладеним у рішенні Верховного Суду за результатами розгляду зразкової справи, суд має враховувати правові висновки Верховного Суду, викладені у рішенні за результатами розгляду зразкової справи.

Так, у постанові Великої Палати Верховного Суду у зразковій справі №806/3265/17 (Пз/9901/2/18) визначені наступні ознаки цієї типової справи:

а) позивач - фізична особа, якій територіальним органом ДМС України відмовлено у видачі паспорту у формі книжечки, у відповідності до Положення про паспорт громадянина України, затвердженого Постановою Верховної Ради України від 26 червня 1992 року №2503-ХІІ;

б) відповідач - територіальні органи ДМС України;

в) предмет спору - вимоги щодо неправомірної відмови відповідача у видачі паспорта громадянина України у формі книжечки у зв`язку з ненаданням особою згоди на обробку персональних даних та зобов`язання відповідача видати позивачеві паспорт у формі книжечки, у відповідності до Положення про паспорт громадянина України, затвердженого Постановою Верховної Ради України від 26 червня 1992 року №2503-ХІІ.

У вищевказаній постанові Великої Палати Верховного Суду зазначено, що висновки Великої Палати Верховного Суду у зразковій справі №806/3265/17 належить застосовувати в адміністративних справах щодо звернення осіб до суду з позовом до територіальних органів ДМС України з вимогами видати паспорт громадянина України у формі книжечки, у зв`язку з ненаданням особою згоди на обробку персональних даних, відповідно до Положення про паспорт громадянина України, затвердженого Постановою Верховної Ради України від 26 червня 1992 року №2503-ХП.

Згідно до частини 1 статті 10 Закону №5492-VI внесення інформації до Реєстру здійснюється уповноваженими суб`єктами за зверненням заявника, на підставі інформації державних органів реєстрації актів цивільного стану, органів реєстрації фізичних осіб, а також інформації органів виконавчої влади, інших державних органів, органів влади Автономної Республіки Крим, органів місцевого самоврядування з дотриманням вимог Закону України "Про захист персональних даних".

У разі якщо інформація про особу вноситься до Реєстру вперше, проводиться ідентифікація особи, після завершення якої автоматично формується унікальний номер запису в Реєстрі та фіксуються час, дата та відомості про особу, яка оформила заяву-анкету (в електронній формі). Унікальний номер запису в Реєстрі є незмінним.

Відповідно до частини 3 статті 10 Закону №5492-VI, для внесення інформації до Реєстру та для оформлення (у тому числі замість втрачених або викрадених), обміну документів за зверненням заявника формується заява-анкета, зразок якої затверджується центральним органом виконавчої влади, що здійснює формування державної політики у сферах міграції (імміграції та еміграції), у тому числі протидії нелегальній (незаконній) міграції, громадянства, реєстрації фізичних осіб, біженців та інших визначених законодавством категорій мігрантів, в установленому порядку.

З матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_1 заяву-анкету №2100155 від 25.07.2018р. для внесення інформації до Єдиного державного демографічного реєстру, в результаті чого останню було документовано 10.08.2018 року паспортом громадянина України, орган який видав - 1254.

А отже, з урахуванням викладеного позивачем було надано згоду на внесення стосовно неї інформації до Єдиного державного демографічного реєстру ще задовго до звернення до суду, внаслідок чого її було документовано паспортом громадянина України у формі картки, що містять безконтактний електронний носій.

Вищезазначені документи видані позивачу на підставі особистого звернення, з наданням згоди на обробку її персональних та конфіденційних даних.

Доказів того, що ОСОБА_1 не мала наміру оформлювати паспорт громадянина України у формі картки, що містить безконтактний електронний носій та, відповідно, не давала згоду на оформлення такого документу, матеріали справи не містять.

Наслідком звернення позивача про внесення інформації до Реєстру про неї є присвоєння унікального номеру запису в Реєстрі (УНЗР) №20040426-06284, який є незмінним.

Враховуючи вищевикладене, дана справа не відповідає ознакам типової справи, у зв`язку з чим відсутні підстави для застосування правових висновків Великої Палати Верховного Суду, які викладені в постанові від 19.09.2018 у зразковій справі №806/3265/17.

Аналогічний правовий висновок міститься у постановах апеляційних судів у справі №560/5890/22 від 01.11.2022, у справі №360/7718/21 від 19.04.2023, у справі №460/774/22 від 20.12.2022, у справі №140/2652/22 від 20.07.2022, у справі №140/8103/21 від 12.01.2022, у справі №160/3980/22 від 25.10.2022, у справі №159/3854/22 від 25.04.2023.

Водночас, як зазначив Верховний Суд у своїй постанові від 08.06.2023 року по справі №380/5977/21, у зразковій справі правовідносини стосувались майбутнього внесення персональних даних до Реєстру, та предметом розгляду у такій справі було порушене право мати паспорт у альтернативній формі особи, яка не надавала згоду на обробку персональних даних.

Крім того, Верховний Суд у справі № 160/1/21 у постанові від 21.12.2022 року погодився з висновками судів попередніх інстанцій про відсутність підстав для видачі особі паспорта громадянина України зразка 1994 року (книжечки), зокрема, у зв`язку із встановленням факту самостійного звернення такої особи у минулому із заявою-анкетою щодо внесення інформації до Єдиного державного демографічного реєстру та отримання паспорту громадянина України у формі ID-картки.

Відповідно до частини 5 статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Використання позивачем паспорта громадянина України у вигляді ID-картки, при виготовленні яких нею було надано згоду на обробку персональних даних та присвоєно унікальний номер запису в Реєстрі, не є підставою для присвоєння його повторно, відтак отримання паспорта громадянина України у вигляді ID-картки жодним чином не порушує прав позивача та не є втручанням в її приватне життя.

З урахуванням вищезазначеного, суд приходить до висновку, що відмовляючи позивачу в оформленні паспорту громадянина України у формі паспортної книжечки зразка 1994 року відповідно до постанови Верховної Ради України від 26 червня 1992 року №2503-XIІ замість втраченого паспорту громадянина України, Головне управління Державної міграційної служби у Дніпропетровській області в особі Першотравенського відділу Головного управління Державної міграційної служби у Дніпропетровській області діяло на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачений Конституцією та законами України.

Відповідно до частини 1 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Частиною 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Суд враховує положення Висновку №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів щодо якості судових рішень (пункти 32-41), в якому, серед іншого, звертається увага на те, що усі судові рішення повинні бути обґрунтованими, зрозумілими, викладеними чіткою і простою мовою і це є необхідною передумовою розуміння рішення сторонами та громадськістю; у викладі підстав для прийняття рішення необхідно дати відповідь на доречні аргументи та доводи сторін, здатні вплинути на вирішення спору; виклад підстав для прийняття рішення не повинен неодмінно бути довгим, оскільки необхідно знайти належний баланс між стислістю та правильним розумінням ухваленого рішення; обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент заявника на підтримку кожної підстави захисту; обсяг цього обов`язку суду може змінюватися залежно від характеру рішення.

При цьому, зазначений Висновок також акцентує увагу на тому, що згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах.

Суд також враховує позицію Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки аргументів учасників справи у касаційному провадженні), сформовану, зокрема у справах «Салов проти України» (заява №65518/01; від 6 вересня 2005 року; пункт 89), «Проніна проти України» (Заява №63566/00; 18 липня 2006 року; пункт 23) та «Серявін та інші проти України» (заява №4909/04; від 10 лютого 2010 року; пункт 58): принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» (Ruiz Torija v.) серія A. 303-A; 09 грудня 1994 року, пункт 29).

Враховуючи вищевказане, суд приходить до висновку про наявність обґрунтованих підстав для відмови в задоволенні адміністративного позову.

Відповідно до положень статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України судові витрати у справі не стягуються.

Керуючись ст.ст.241-246 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

вирішив:

У задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 до Головного управління Державної міграційної служби у Дніпропетровській області в особі Першотравенського відділу Головного управління Державної міграційної служби у Дніпропетровській області про визнання протиправною бездіяльності та зобов`язання вчинити певні дії - відмовити повністю.

Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в строки, передбачені статтею 295 Кодексу адміністративного судочинства України, до Третього апеляційного адміністративного суду.

Суддя А.В. Савченко