Дата документу 22.11.2023

Справа № 334/1766/23

Провадження № 2/334/1158/23

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 листопада 2023 року Ленінський районний суд м. Запоріжжя у складі:

головуючого судді Турбіної Т.Ф.,

за участі секретаря Шерештан О.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Запоріжжі цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Акціонерного товариства «Оператор газорозподільної системи «Запоріжгаз», Товариства з обмеженою відповідальністю «Запоріжгаз збут» про захист прав споживачів,

ВСТАНОВИВ:

У березні 2023 року позивачка звернулася до суду з позовом до АТ «Оператор газорозподільної системи «Запоріжгаз», ТОВ «Запоріжгаз збут» про захист прав споживачів. Позов обґрунтований тим, що позивачка зареєстрована, мешкає та є власником житлового приміщення в багатоквартирному будинку АДРЕСА_1 . Як побутова споживачка природного газу, житлове приміщення якої обладнане лише однією газовою платою для приготування їжі, позивачка споживає та веде розрахунки за спожитий газ відповідно до норм встановлених діючим законодавством України до встановлення в їх житлових приміщеннях лічильників газу.

З квітня 2017 року з наданих ТОВ «Запоріжгаз збут» платіжних документів позивачка дізналась про те, що норми споживання природного газу значно зросли. У зв`язку з чим позивачка усно звернулася до ТОВ «Запоріжгаз збут» та АТ «Запоріжгаз» щодо незаконно нарахування підвищеної плати за газ.

ТОВ «Запоріжгаз збут» повідомило про те, що вони являються лише постачальниками газу населенню і приймають плату за нього. Визначенням об`єму спожитого газу побутовим споживачам займається АТ «Запоріжгаз», який подає відповідні дані до ТОВ «Запоріжгаз збут.

АТ «Запоріжгаз» на усні та письмові звернення позивачки повідомило, що на багатоквартирний будинок, де мешкає позивачка, планувалось встановлення загально будинкового вузла обліку газу, однак мешканці багатоквартирного будинку відмовилися від встановлення ЗВОГ, тому відповідна плата за спожитий газ нараховується позивачам на підставі Постанов КМУ.

Позивачка звернулася з претензією до АТ «Запоріжгаз» про скасування відповідних нарахувань, проведення перерахунку, встановлення індивідуального лічильника газу, однак її вимоги не були задоволенні.

Вважає, що дії відповідача щодо невизнання за позивачкою права на забезпечення індивідуальним безкоштовним газовим лічильником за рахунок АТ «Запоріжгаз», не визнання того що АТ «Запоріжгаз» зобов`язано за свій рахунок у термін до 01 січня 2023 року здійснити встановлення в квартирі індивідуального газового лічильника є неправомірними, суперечать вимогам закону та порушують права позивачів, оскільки законодавством саме на оператора ГРМ, яким є АТ «Запоріжгаз», покладений обов`язок встановлення індивідуальних лічильників газу.

Крім того, оплата за природний газ має здійснюватися відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України № 619 від 8 червня 1996 року «Про затвердження норм споживання природного газу населенням у разі відсутності газових лічильників», якою встановлена норма споживання природного газу побутовими споживачами які мають лише газову плиту за наявності централізованого гарячого водопостачання та не мають лічильника газу становить 3 м.куб. на одну зареєстровану особу, однак позивачі, починаючи з лютого 2017 року сплачують по 3.28 м.куб. природного газу на одну особу в місяць.

Просить визнати за собою право на забезпечення індивідуальним безкоштовним газовим лічильником за рахунок АТ «Оператор газорозподільної системи «Запоріжгаз». Визнати, що АТ «Оператор газорозподільної системи «Запоріжгаз» відповідно до статті 6 Закону України «Про комерційний облік природного газу» зобов`язаний за свій рахунок у термін до 01 січня 2023 року здійснити встановлення в квартирі позивачки індивідуальний газовий лічильник.

Зобов`язати АТ «Оператор газорозподільної системи «Запоріжгаз» провести перерахунок об`єму спожитого природного газу відповідно до норм встановлених Постановою Кабінету Міністрів України № 619 від 8 червня 1996 року «Про затвердження норм споживання природного газу населенням у разі відсутності газових лічильників» в розмірі 3 м.куб. по особовому рахунку позивачки, з квітня 2017 року. Зобов`язати ТОВ «Запоріжгаз збут» провести перерахунок плати за спожитий природний газ по особовому рахунку позивачки з квітня 2017 року. Сягнути судові витрати.

Представник відповідача АТ «Оператор газорозподільної системи «Запоріжгаз» подав відзив на позовну заяву, в якому просив суд у задоволенні позову відмовити з наступних підстав. З 01 липня 2015 року АТ «Запоріжгаз» на підставі ліцензії з розподілу природного, нафтового газу і газу (метану) вугільних родовищ газу серія АЕ № 642479 здійснює виключно діяльність з розподілу природного газу газорозподільною системою, яка знаходиться у його власності та користуванні, та здійснює щодо неї функції оперативно- технологічного управління.

Договір розподілу природного газу між оператором ГРМ та споживачем укладається шляхом підписання заяви-приєднання споживача до умов договору розподілу природного газу, що відповідає Типовому договору розподілу природного газу.

На вимоги Кодексу ГРМ АТ «Запоріжгаз» було сформовано та направлено Заяву- приєднання до умов договору розподілу природного газу споживачам - позивачам які отримували технічний доступ до ГРМ, об`єкт якої знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , отже об`єкти яких в установленому законодавством порядку були підключені до газорозподільної системи АТ «Запоріжгаз».

Вказані заяви на адресу Оператора ГРМ позивачами повернуто не було, заяви про припинення розподілу газу на їх об`єкт ними не подавались, позивачі продовжували здійснювали оплату спожитого природного газу на підставі наданих їм постачальником відповідних рахунків, що підтверджує споживання ними газу, таким чином вони фактично приєднались до умов договору розподілу природного газу на умовах, що визначені в персоніфікованих даних відповідної Заяви-приєднання.

Відповідно до ч.1 ст.6 Закону України «Про забезпечення комерційного обліку природного газу» в редакції, що діяла на момент виникнення спірних правовідносин, суб`єкти господарювання, що здійснюють розподіл природного газу на відповідній території, зобов`язані забезпечити встановлення лічильників газу (індивідуальних або загальнобудинкових) для населення, що проживає у квартирах та приватних будинках, в яких газ використовується, зокрема, тільки для приготування їжі - до 01.01.2018 року, що забезпечить 100% облік спожитого природного газу населенням. У разі не встановлення населенню у строки, зазначені у цьому підпункті, лічильників газу з вини суб`єктів господарювання, що здійснюють розподіл природного газу на відповідній території, припинення розподілу природного газу таким споживачам забороняється, а його облік до моменту встановлення лічильників газу здійснюється за нормами споживання, встановленими Кабінетом Міністрів України.

Водночас приписами цього Закону не закріплено обов`язку суб`єкта господарювання, що здійснює розподіл природного газу, обов`язку з встановлення саме індивідуального лічильника газу. Кодексом ГРМ визначено, що за ініціативи балансоутримувача (управителя) багатоквартирного будинку або Оператора ГРМ та за їх рахунок в багатоквартирному будинку може бути встановлений загальнобудинковий вузол обліку природного газу. При цьому, балансоутримувач (управитель) багатоквартирного будинку не може відмовити Оператору ГРМ у встановленні ЗВОГ, якщо ці заходи здійснюються за рахунок Оператора ГРМ.

22.05.2017 мешканці вказаного будинку відмовились надати доступ для встановлення ЗВОГ, у зв`язку з чим представниками АТ «Запоріжгаз» відносно них були складені акти про порушення і з цього часу їм фактичний об`єм спожитого природного газу визначається за граничними об`ємами споживання природного газу населенням, а саме в розмірі 9,8 м.куб. на одну зареєстровану особу до моменту усунення порушень, тобто до встановлення ЗВОГ або квартирного лічильника газу окремо на квартиру.

19.01.2018 набрали чинності зміни до Закону України «Про забезпечення комерційного обліку природного газу». Змінами до Закону було доповнено статтю 2 закону новою частиною другою, згідно з якою загальнобудинковий лічильник газу може бути встановлений лише за згодою співвласників багатоквартирного будинку в порядку, визначеному статтею 10 Закону України «Про особливості здійснення права власності у багатоквартирного будинку».

Позивачам як споживачам природного газу надано право на встановлення індивідуального (квартирного лічильника) окремо на квартиру або будинок за ініціативи останнього і за його власні кошти у випадку його незгоди розраховуватися за спожитий газ за показаннями будинкового вузла обліку. Фінансування споживачем таких заходів може бути здійснено з будь-яких джерел не заборонених законом, а роботи з встановлення лічильника газу не відносяться до конкурентного ринку та можуть виконуватись будь-якими суб`єктами господарювання, які мають відповідні дозволи. Реалізація такого права ніяким чином не пов`язана з її фінансуванням з боку Оператора ГРМ і не пов`язана з заходами передбаченими інвестиційною програмою Плану розвитку газорозподільної системи АТ «Запоріжгаз». Крім того, умовами Договору про надання послуг з розподілу природного газу, укладеного між сторонами, не встановлено обов`язку оператора ГРМ встановити в квартирі побутового споживача індивідуальний лічильник за кошти Оператора ГРМ, як не передбачено і права споживача вимагати у оператора ГРМ запровадження заходів з забезпечення комерційного обліку розподіленого йому газу у такий спосіб.

Отже, АТ «Запоріжгаз» мав підстави для встановлення ЗВОГ в багатоквартирному будинку за адресою: АДРЕСА_1 , споживачі не допустили працівників відповідача для встановлення такого лічильника, з цього часу їм фактичний об`єм спожитого природного газу визначається за граничними об`ємами споживання природного газу населенням, у позивачів відсутнє право вимагати від відповідача забезпечення встановлення лічильника природного газу в їх квартирах за рахунок коштів АТ «Запоріжгаз». На підставі вищенаведеного просить відмовити у задоволенні позову.

Представник відповідача ТОВ «Запоріжгаз збут» надав відзив на позовну заяву. В відзиві зазначив, що з 01 липня 2015 АТ «Запоріжгаз» виконує функції з розподілу природного нафтового газу і газу (метану) вугільних родовищ газу відповідно до отриманої ліцензії серія АЕ № 642479. З 01 липня 2015 року ТОВ «Запоріжгаз збут» отримало Ліцензію на право провадження господарської діяльності з постачання природного газу, газу (метану) вугільних родовищ за регульованим тарифом на території м. Запоріжжя та Запорізької області усім категоріям споживачів, крім підприємств теплоенергетики. Таким чином, ТОВ «Запоріжгаз збут», як постачальник природного газу, не забезпечує облік природного газу, а лише здійснює розрахунок оплати вартості послуг з газопостачання. Оператором газорозподільних мереж на території Запорізької області є АТ «Запоріжгаз», яке здійснює розподіл та облік розподіленого природного газу. Тобто ТОВ «Запоріжгаз збут» має змогу визначити фактичний обсяг природного газу, який був спожитий побутовими споживачами у звітному місяці виключно з використанням даних, отриманих від АТ «Запоріжгаз».

Після включення побутових споживачів ТОВ «Запоріжгаз збут» до реєстру ТОВ «ГК «Нафтогаз України» з 01.05.2022, ТОВ «Запоріжгаз збут» з 01.05.2022 не є постачальником природного газу для населення м. Запоріжжя та Запорізької області, станом на дату подання позивачами позову Товариство не має змоги та механізму здійснити перерахунок нарахувань за спожитий природний газ за минулі періоди, тому просить в позові відмовити.

В судовому засіданні позивачка, її представник позовні вимоги підтримали та просили задовольнити у повному обсязі.

В судове засідання представник відповідача АТ «Запоріжгаз» не з`явився. Звернувся із заявою про розгляд справи за його відсутності, просить у задоволенні позову відмовити у повному обсязі з підстав, викладених у відзиві на позовну заяву.

Представник відповідача ТОВ «Запоріжгаз збут» в судове засідання не з`явився, звернувся із заявою про розгляд справи без його участі, у задоволенні позову просить відмовити.

Заслухавши учасників справи, дослідивши та оцінивши докази у їх сукупності, суд дійшов до таких висновків.

Судом встановлено, що позивачка ОСОБА_1 є власником квартири АДРЕСА_1 , в якій мешкає та є побутовим споживачем зі споживання природного газу, її житлове приміщення обладнане газовою плитою для приготування їжі. На ім`я ОСОБА_1 відкрито особовий рахунок № НОМЕР_1 .

На території м. Запоріжжя господарську діяльність з розподілу природного газу здійснює Акціонерне товариство «Оператор газорозподільної системи «Запоріжгаз», яке є правонаступником ПАТ «Запоріжгаз».

З 01 листопада 2016 року введено в дію Закон України «Про ринок природного газу», яким визначено правові засади функціонування ринку природного газу України.

Відповідно до статті 38 Закону права та обов`язки Оператора ГРМ визначаються цим Законом, іншими нормативно-правовими актами, кодексом газотранспортної системи, кодексом газорозподільної системи, а також договором розподілу природного газу.

Абзацом 2 пункту 1 глави 3 розділу VI Кодексу ГРМ визначено, що споживачі, у тому числі побутові споживачі, для здійснення ними санкціонованого відбору природного газу з ГРМ та можливості забезпечення постачання їм природного газу їх постачальниками зобов`язані укласти договір розподілу природного газу з Оператором ГРМ, до газорозподільної системи якого в установленому законодавством порядку підключений їх об`єкт. Здійснення відбору (споживання) природного газу споживачем за відсутності укладеного договору розподілу природного газу не допускається.

Відповідно до пункту 3 глави 3 розділу VI Кодексу ГРМ договір розподілу природного газу є публічним та укладається з урахуванням статей 633, 634, 641, 642 Цивільного Кодексу України за формою Типового договору розподілу природного газу.

Договір розподілу природного газу між Оператором ГРМ та споживачем укладається шляхом підписання заяви-приєднання споживача до умов договору розподілу природного газу, що відповідає Типовому договору розподілу природного газу, розміщеному на офіційному веб-сайті Регулятора та Оператора ГРМ та/або в друкованих виданнях, що публікуються на території його ліцензованої діяльності з розподілу газу, і не потребує двостороннього підписання сторонами письмової форми договору (п. 4 глави 3 розділу VI Кодексу ГРМ).

Фактом приєднання споживача до умов договору розподілу природного газу (акцептування договору) є вчинення споживачем будь-яких дій, які засвідчують його бажання укласти договір розподілу природного газу, зокрема, повернення підписаної заяви-приєднання, сплата рахунка Оператора ГРМ та/або документально підтверджене споживання природного газу (п. 7 глави З розділу VI Кодексу ГРМ).

У разі незгоди споживача приєднуватися до умов договору розподілу природного газу споживач не має права використовувати природний газ із ГРМ та має подати до Оператора ГРМ письмову заяву про припинення розподілу природного газу на його об`єкт.

АТ «Запоріжгаз» було сформовано та направлено Заяву-приєднання до умов договору розподілу природного газу позивачці, яка отримувала технічний доступ до ГРМ, об`єкт якої за адресою: АДРЕСА_1 в установленому законодавством порядку був підключений до газорозподільної системи АТ «Запоріжгаз».

Відповідно до персоніфікованих даних заяв-приєднання позивачам, як суб`єктам ринку природного газу, було присвоєно персональні ЕІС-коди, а облік постачання (розподілу) природного газу на об`єктах споживачів здійснювався розрахунковим методом відповідно до постанови Кабінету Міністрів України № 203 від 23.03.2016р. «Про норми споживання природного газу у разі відсутності газових лічильників».

Направлена Оператором ГРМ Заява-приєднання до договору розподілу природного газу позивачці не була повернута на адресу Оператора ГРМ та не було подано заяв про припинення розподілу газу на об`єкт.

В подальшому у 2016, 2017 та 2018 роках позивачка здійснювали оплату спожитого природного газу на підставі наданих їй ТОВ «Запоріжгаз збут» відповідних рахунків за послуги з газопостачання.

Отже, факт оплати спожитого природного газу підтверджує споживання газу позивачкою, що засвідчує фактичне укладення договору розподілу природного газу, тобто є наявним факт приєднання до умов договору розподілу природного газу (акцептуванням договору розподілу природного газу) на запропонованих оператором умовах.

Позивачка є споживачем природного газу, а відповідач АТ «Запоріжгаз» оператором ГРМ, виконавцем комунальної послуги, спрямованої на задоволення потреби фізичної особи у забезпеченні газопостачанням.

Відповідно до пунктів 1.1 - 1.3 Типового договору цей договір є публічним, регламентує порядок та умови переміщення природного газу з метою фізичної доставки Оператором ГРМ обсягів природного газу, які належать споживачам (їх постачальникам), до об`єктів споживачів, а також правові засади санкціонованого відбору природного газу з газорозподільної системи. Умови договору однакові для всіх споживачів України.

У пункті 1.4 Типового договору вказано, що термін, що використовується в цьому договорі, має таке значення: «споживач» фізична або юридична особа чи фізична особа-підприємець, об`єкт якої підключений до газорозподільної системи Оператора ГРМ. Інші терміни вживаються у значеннях, наведених у Законі України «Про ринок природного газу» та Кодексі ГРС.

Згідно з частиною першою статті 5 Закону України «Про захист прав споживачів» держава забезпечує споживачам захист їх прав, надає можливість вільного вибору продукції, здобуття знань і кваліфікації, необхідних для прийняття самостійних рішень під час придбання та використання продукції відповідно до їх потреб, і гарантує придбання або одержання продукції іншими законними способами в обсязі, що забезпечує рівень споживання, достатній для підтримання здоров`я і життєдіяльності.

За змістом статті 21 цього Закону права споживача вважаються в будь-якому разі порушеними, якщо при реалізації продукції будь-яким чином порушується свобода волевиявлення споживача та/або висловлене ним волевиявлення.

Відповідно до пунктів 3, 4, 7 частини першої статті 21 Закону України «Про захист прав споживачів», крім інших випадків порушень прав споживачів, права споживача вважаються в будь-якому разі порушеними, якщо виконавець послуги нав`язує такі умови одержання послуги, які ставлять споживача у нерівне становище порівняно з іншими споживачами, порушується принцип рівності сторін договору, ціну продукції визначено неналежним чином.

Як зазначено в преамбулі Закону України «Про житлово-комунальні послуги», який був чинним на час звернення позивача до суду, цей Закон регулює відносини, що виникають у процесі надання та споживання житлово-комунальних послуг.

Відповідно до статті 1 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» у цьому Законі наведені нижче терміни вживаються в такому значенні: виконавець комунальної послуги - суб`єкт господарювання, що надає комунальну послугу споживачу відповідно до умов договору; житлово-комунальні послуги - результат господарської діяльності, спрямованої на забезпечення умов проживання та/або перебування осіб у житлових і нежитлових приміщеннях, будинках і спорудах, комплексах будинків і споруд відповідно до нормативів, норм, стандартів, порядків і правил, що здійснюється на підставі відповідних договорів про надання житлово-комунальних послуг; норми споживання комунальних послуг (далі - норми споживання) - кількісні показники споживання комунальних послуг, які використовуються для розрахунків за спожиті комунальні послуги у випадках, передбачених законодавством; споживач - фізична чи юридична особа, яка отримує або має намір отримати житлово-комунальну послугу.

Згідно зі статтею 2 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» предметом регулювання цього Закону є відносини, що виникають у процесі надання споживачам послуг з управління багатоквартирним будинком, постачання теплової енергії, постачання гарячої води, централізованого водопостачання, централізованого водовідведення та поводження з побутовими відходами, а також відносини, що виникають у процесі надання послуг з постачання та розподілу електричної енергії і природного газу споживачам у житлових, садибних, садових, дачних будинках. Норми цього Закону застосовуються з урахуванням особливостей, встановлених законами, що регулюють відносини у сферах постачання та розподілу електричної енергії і природного газу, постачання теплової енергії, централізованого постачання гарячої води, централізованого водопостачання та централізованого водовідведення, поводження з побутовими відходами.

Державна політика у сфері житлово-комунальних послуг базується на таких принципах: забезпечення раціонального використання наявних ресурсів та сталого розвитку населених пунктів; регулювання цін/тарифів на житлово-комунальні послуги, перелік яких визначено цим Законом, з урахуванням досягнутого рівня соціально-економічного розвитку, природних особливостей відповідного регіону та технічних можливостей; забезпечення рівних можливостей доступу до отримання мінімальних норм житлово-комунальних послуг для споживачів незалежно від соціального, майнового стану, віку, місцеперебування та форми власності юридичних осіб тощо; забезпечення соціального захисту малозабезпечених громадян.

Відповідно до частини першої статті 14 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» залежно від порядку затвердження цін/тарифів на житлово-комунальні послуги вони поділяються на три групи: перша група це житлово-комунальні послуги, ціни/тарифи на які затверджують уповноважені центральні органи виконавчої влади, а у випадках, передбачених законом, національна комісія, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг.

Тарифи на газопостачання відносяться до першої групи.

Згідно з частиною першою статті 19 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» відносини між учасниками договірних відносин у сфері житлово-комунальних послуг здійснюються виключно на договірних засадах.

Споживач має право одержувати вчасно та відповідної якості житлово-комунальні послуги згідно із законодавством та умовами договору на надання житлово-комунальних послуг. Споживач зобов`язаний укласти договір на надання житлово-комунальних послуг, підготовлений виконавцем на основі типового договору (частини перша, друга статті 20 цього Закону).

Згідно з пунктом 1 частини другої статті 21 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» виконавець зобов`язаний забезпечувати своєчасність та відповідну якість житлово-комунальних послуг згідно із законодавством та умовами договору.

Як зазначено у частині першій статті 30 Закону України «Про житлово-комунальні послуги», державне регулювання цін/тарифів базується на таких основних принципах доступності житлово-комунальних послуг для всіх споживачів та рівності правових гарантій.

Правові, економічні та організаційні засади забезпечення всіх категорій споживачів вузлами обліку природного газу з метою запровадження повного комерційного (приладового) обліку природного газу визначені Законом України «Про забезпечення комерційного обліку природного газу».

Відповідно до глави 1 розділу 1 Кодексу газорозподільних систем (далі - ГРС) оператор газорозподільної системи (далі - Оператор ГРМ)- суб`єкт господарювання, що на підставі ліцензії здійснює діяльність з розподілу природного газу газорозподільною системою, яка знаходиться у його власності або користуванні відповідно до законодавства, та здійснює щодо неї функції оперативно-технологічного управління.

Частиною першою статті 3 Закону України «Про забезпечення комерційного обліку природного газу» передбачено, що фінансування робіт з оснащення лічильниками газу населення здійснюється за рахунок: коштів суб`єктів господарювання, що здійснюють розподіл природного газу на відповідній території; коштів відповідного бюджету; інших джерел, не заборонених законодавством.

Згідно з положеннями статті 6 Закону України «Про забезпечення комерційного обліку природного газу» та графіками оснащення квартир і приватних будинків лічильниками газу, розробленими відповідно до розпорядження Кабінету Міністрів України від 25 квітня 2012 року № 259-р «Деякі питання забезпечення комерційного (приладового) обліку природного газу», газорозподільні підприємства зобов`язані забезпечити встановлення лічильників газу для населення, що проживає у квартирах та приватних будинках, в яких газ використовується тільки для приготування їжі до 01 січня 2018 року.

Відповідно до абзацу четвертого підпункту «а» пункту 2 частини першої статті 6 зі змінами, внесеними згідно із Законом України «Про внесення змін до Закону України «Про забезпечення комерційного обліку природного газу» щодо порядку встановлення лічильників споживачам природного газу» - газорозподільні підприємства зобов`язані забезпечити встановлення лічильників газу для населення, що проживає у квартирах та приватних будинках, в яких газ використовується тільки для приготування їжі до 01 січня 2021 року.

Відповідно до абзацу четвертого підпункту «а» пункту 2 частини першої статті 6 зі змінами, внесеними згідно із Законом України «Про внесення змін до Закону України «Про забезпечення комерційного обліку природного газу» щодо перегляду термінів встановлення споживачам лічильників природного газу», газорозподільні підприємства зобов`язані забезпечити встановлення лічильників газу для населення, що проживає у квартирах та приватних будинках, в яких газ використовується тільки для приготування їжі до 01 січня 2023 року.

Як встановлено судом, позивачка приєдналася до Типового договору, оскільки щомісячно споживає природний газ та щомісячно сплачує рахунки за спожитий природний газ.

Права та обов`язки споживачів чітко визначені Типовим договором, а саме розділом IV «Ціна, порядок обліку та оплати природного газу», розділом V «Права та обов`язки споживача» та розділом VІ «Права і обов`язки постачальника».

Згідно з пунктом 2.1 цього Типового договору АТ «ОГС «Запоріжгаз» взяло на себе зобов`язання постачати природний газ споживачам в необхідних об`ємах (обсягах), а вони взяли на себе зобов`язання своєчасно сплачувати вартість природного газу у розмірі, строки та порядку, що визначені цим договором.

Відповідно до вимог статті 526 ЦК України зобов`язання повинні виконуватися належним чином, відповідно до умов договору.

У частині першій статті 626 ЦК України встановлено, що договором є домовленість двох і більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Відповідно до вимог статті 629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

За положеннями постанови Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг, від 28 грудня 2011 року № 150 «Про встановлення тарифу на транспортування природного газу та про встановлення тарифу на послуги з розподілу природного газу» (з 2011 року до 31 травня 2017 року) до структури тарифу було включено вартість витрат на встановлення лічильників газу населенню за кожні поставлені (розподілені) 1 000 куб. м природного газу.

Згідно з додатком № 1 до вказаної постанови Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг, в структурі тарифу затверджено витрати на встановлення лічильників газу населенню за поставлені 1 000 куб. м природного газу, які становили 6,96 грн, а згідно з додатком № 1 до постанови від 27 вересня 2016 року № 1625 у структурі тарифу витрати на встановлення індивідуальних лічильників газу населенню за розподілені 1 000 куб. м становлять 25,20 грн.

Тобто, саме на відповідача покладено обов`язок встановлення лічильників газу, лише він повинен вживати заходів щодо залучення інших джерел фінансування цих робіт, і покладання такого обов`язку на споживачів є неправомірним.

Зазначений правовий висновок викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 07 листопада 2018 року у справі № 214/2435/17 (провадження № 14-347цс18) та постановах Верховного Суду від 28 листопада 2018 року у справі № 577/2505/17-ц (провадження № 61-16086св18), від 05 грудня 2018 року у справі № 573/1695/16-ц (провадження № 61-22968св18), від 06 лютого 2019 року у справі № 263/6044/18 (провадження № 61-48859св18), від 04 листопада 2020 року у справі № 466/7673/18 (провадження № 61-5589св19).

Судом встановлено, що позивачка як власник і мешканець квартири АДРЕСА_1 та як споживач послуг із газопостачання, які надаються АТ «Оператор газорозподільної системи «Запоріжгаз» з 2017 року неодноразово зверталася до ПАТ «Запоріжгаз», із заявою про встановлення індивідуального лічильника газу і незгоди із встановленням загально будинкового лічильника газу, яке планувалось.

Листом 69001.3.1-Лв-3415-0319 від 04.03.2019 ПАТ «Запоріжгаз» Пустотіній С.Л. повідомило, що розмір та структура тарифу на послуги розподілу природного газу для ПАТ «Запоріжгаз» не переглянутий, відповідно джерело для забезпечення побутових споживачів природного газу приладовим обліком у 2019 році є недостатнім для забезпечення побутових споживачів індивідуальними лічильниками газу.

На час звернення з позовом до суду заяви ОСОБА_2 щодо встановлення індивідуального лічильника газу залишились без задоволення.

За інформацією з Єдиного державного реєстру юридичних осіб і фізичних осіб підприємців рішенням загальних зборів акціонерів Приватного акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації «Запоріжгаз» №20 від 10.04.2019 ухвалено про перейменування останнього у Акціонерне товариство «Оператор газорозподільної системи «Запоріжгаз».

Враховуючи те, що з часу виникнення спірних правовідносин і до розгляду справи в Закон України «Про забезпечення комерційного обліку природного газу» неодноразово вносились зміни, зокрема в статтю 6 цього Закону, якою передбачається строк встановлення газових лічильників для населення, що проживає у квартирах та приватних будинках, в яких газ використовується тільки для приготування їжі, суд вважає, що спірні правовідносини є триваючими, звернення з даним позовом до суду у березні 2023 року вказує, що права позивача на встановлення індивідуального лічильника газу є порушеними.

Оцінюючи спірні правовідносини, суд враховує також і те, що зазначений позов спрямований на захист прав споживача на встановлення індивідуального лічильника газу за рахунок відповідача у строк, визначений чинним законодавством.

З урахуванням зазначеного, суд дійшов висновку про обґрунтованість позову в частині позовних вимог до АТ «Оператор газорозподільної системи «Запоріжгаз» про визнання права на встановлення індивідуального лічильника газу та зобов`язання вчинити певні дії, а саме за власний рахунок здійснити встановлення індивідуального газового лічильника у квартирі АДРЕСА_1 , що належить ОСОБА_1 , яка є побутовим споживачем, оскільки в ході судового розгляду справи встановлено порушення відповідачем АТ «Оператор газорозподільної системи «Запоріжгаз» вимог Закону України «Про забезпечення комерційного обліку природного газу» щодо встановлення позивачці лічильника природного газу.

Позивачка також просить зобов`язати АТ «Оператор газорозподільної системи «Запоріжгаз» провести перерахунок об`єму спожитого природного газу відповідно до норм встановлених Постановою Кабінету Міністрів України № 619 від 8 червня 1996 року «Про затвердження норм споживання природного газу населенням у разі відсутності газових лічильників» в розмірі 3 м.куб. по особовому рахунку позивачки, з квітня 2017 року, та зобов`язати ТОВ «Запоріжгаз збут» провести відповідний перерахунок плати за спожитий природний газ по особовому рахунку позивачки з квітня 2017 року, а не з розрахунку 3,28 м.куб. на одну людину на місяць, як нараховується.

Відповідно до ч.1 ст.6 Закону України «Про забезпечення комерційного обліку природного газу» в редакції, що діяла на момент виникнення спірних правовідносин, суб`єкти господарювання, що здійснюють розподіл природного газу на відповідній території, зобов`язані забезпечити встановлення лічильників газу (індивідуальних або загальнобудинкових) для населення, що проживає у квартирах та приватних будинках, в яких газ використовується, зокрема, тільки для приготування їжі - до 01.01.2018 року, що забезпечить 100% облік спожитого природного газу населенням. У разі не встановлення населенню у строки, зазначені у цьому підпункті, лічильників газу з вини суб`єктів господарювання, що здійснюють розподіл природного газу на відповідній території, припинення розподілу природного газу таким споживачам забороняється, а його облік до моменту встановлення лічильників газу здійснюється за нормами споживання, встановленими Кабінетом Міністрів України.

Кодексом ГРМ визначено, що за ініціативи балансоутримувача (управителя) багатоквартирного будинку або Оператора ГРМ та за їх рахунок в багатоквартирному будинку може бути встановлений загальнобудинковий вузол обліку природного газу. При цьому, балансоутримувач (управитель) багатоквартирного будинку не може відмовити Оператору ГРМ у встановленні ЗВОГ, якщо ці заходи здійснюються за рахунок Оператора ГРМ.

19.01.2018 набрали чинності зміни до Закону України «Про забезпечення комерційного обліку природного газу». Змінами до Закону було доповнено статтю 2 закону новою частиною другою, згідно з якою загальнобудинковий лічильник газу може бути встановлений лише за згодою співвласників багатоквартирного будинку в порядку, визначеному статтею 10 Закону України «Про особливості здійснення права власності у багатоквартирного будинку».

22.05.2017 мешканці вказаного будинку відмовились надати доступ для встановлення ЗВОГ, у зв`язку з чим представниками АТ «Запоріжгаз» відносно них були складені акти про порушення і як зазначає відповідач, з цього часу їм фактичний об`єм спожитого природного газу визначався за граничними об`ємами споживання природного газу населенням до встановлення ЗВОГ або квартирного лічильника газу окремо на квартиру.

Отже, пропозиція газорозподільної організації щодо врегулювання відносин зі встановлення вузла обліку природного газу, зняття показань будинкового (загальнобудинкового) вузла обліку газу шляхом укладення відповідного договору була здійснена до 20 січня 2018 року, що передбачало письмову згоду споживачів відповідно до Тимчасового положення (у редакції постанови Кабінету Міністрів України від 16 травня 2002 р. № 620) та Закону України «Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку», а також за умови укладення договору щодо зняття показань з будинкового вузла обліку та квартирних лічильників газу з власником (власниками) будинку (будинків) (квартир), експлуатаційною організацією, балансоутримувачем будинку (будинків) тощо.

З прийняттям Закону України «Про забезпечення комерційного обліку природного газу» внесено зміни до Закону України від 08 липня 2010 року № 2467-VI «Про засади функціонування ринку природного газу» (який втратив чинність 01 жовтня 2015 року з прийняттям Закону «Про ринок природного газу»), відповідно до яких відпуск природного газу споживачам здійснюється за умови наявності вузла обліку природного газу. При цьому населення у разі відсутності приладів обліку природного газу споживає газ за нормами, встановленими законодавством, до строків, передбачених у частині першій статті 2 Закону України «Про забезпечення комерційного обліку природного газу».

Норми Закону України «Про забезпечення комерційного обліку природного газу», Закону України «Про ринок природного газу» не ставлять у залежність визначення обсягу споживання населенням природного газу від наявності чи відсутності загальнобудинкового лічильника газу.

Закон України від 21 грудня 2017 року № 2260-VIII «Про внесення змін до Закону України «Про забезпечення комерційного обліку природного газу» щодо порядку встановлення лічильників споживачам природного газу» змінив строк постачання природного газу, яке здійснюється за умови його комерційного обліку в частині населення, що проживає у квартирах та приватних будинках, у яких природний газ використовується тільки для приготування їжі, - з 1 січня 2021 року. Ці зміни набули чинності 20 січня 2018 року.

Отже, з 1 січня 2018 року почало діяти правило про облік до моменту встановлення лічильників газу за нормами споживання, визначеними Кабінетом Міністрів України. Це положення не пов`язується з наявністю загальнобудинкового лічильника газу.

Відповідно до абзацу сьомого пункту 3 глави 4 розділу IX Кодексу газорозподільних систем, якщо побутовий споживач, який не забезпечений лічильником природного газу (індивідуальним або загальнобудинковим), відмовляється від його встановлення за рахунок оператора ГРМ (що підтверджується актом про порушення, складеним відповідно до вимог глави 5 розділу XI цього Кодексу), фактичний об`єм спожитого (розподіленого/поставленого) природного газу (алокація) по побутовому споживачу за відповідний календарний місяць визначається за граничними об`ємами споживання природного газу населенням, визначеними у додатку 10 до цього Кодексу.

Тому для застосування такої санкції, як визначення фактичного об`єму спожитого (розподіленого/поставленого) природного газу за граничними об`ємами споживання природного газу населенням, має бути встановлений факт відмови споживача, який не забезпечений лічильником природного газу (індивідуальним або загальнобудинковим), від його встановлення за рахунок оператора ГРМ.

Таким чином, у разі невстановлення населенню у строки, зазначені у частині першій статті 6 Закону України "Про забезпечення комерційного обліку природного газу", лічильників газу з вини суб`єктів господарювання, що здійснюють розподіл природного газу (до 01 січня 2023 року) на відповідній території, припинення розподілу природного газу таким споживачам забороняється, а його облік до моменту встановлення лічильників газу здійснюється за нормами споживання, визначеними Кабінетом Міністрів України.

Постановою Кабінету Міністрів України № 619 від 8 червня 1996 року «Про затвердження норм споживання природного газу населенням у разі відсутності газових лічильників»було затверджено з 1 липня 1996 року норми споживання природного газу населенням у разі відсутності газових лічильників (плита газова за наявності централізованого гарячого водопостачання) в розмірі 3 м.куб. на одну людину на місяць. Ці норми є єдиними для всіх населених пунктів і діють починаючи.

23 березня 2016 року Кабінет Міністрів України як повноважний суб`єкт, прийняв постанову № 203 «Про норми споживання природного газу населенням у разі відсутності газових лічильників», що мала усунути неналежний стан правового регулювання у відносинах між постачальником та споживачем природного газу, який немає лічильника.

В подальшому 30 травня 2018 року Окружний адміністративний суд міста Києва ухвалив рішення у справі № 826/2507/18 про задоволення позову, зокрема, визнав протиправною та нечинною постанову № 203. 9 серпня 2018 року Київський апеляційний адміністративний суд та 27 листопада 2018 року Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду залишили без змін рішення суду першої інстанції.

30 січня 2019 року Кабінет Міністрів України прийняв постанову № 63 «Деякі питання споживання природного газу побутовими споживачами» якою, зокрема, затвердив норми споживання природного газу побутовими споживачами природного газу у разі відсутності лічильників (плита газова за наявності централізованого постачання гарячої води) в розмірі 3,29 м.куб. на одну людину на місяць (пункт 1). Визнав такими, що втратили чинність, постанови Кабінету Міністрів України згідно з переліком, що додається зокрема Постанову Кабінету Міністрів України № 619 від 8 червня 1996 року «Про затвердження норм споживання природного газу населенням у разі відсутності газових лічильників» (пункт 6), та установив, що не допускається нарахування та облік заборгованості на особовому рахунку побутового споживача за природний газ, яка виникла у зв`язку з втратою чинності постановами № 237 та № 203. Окружний адміністративний суд міста Києва постановив ухвалу від 21 лютого 2019 року у справі № 640/2305/19, якою забезпечив позов шляхом зупинення частково дії постанови № 63.

27 лютого 2019 року Кабінет Міністрів України прийняв постанову № 143 «Питання споживання природного газу», яка за змістом відповідає нормам постанови № 63, зокрема, було затверджено норми споживання природного газу побутовими споживачами природного газу у разі відсутності лічильників газу згідно з додатком (п.1). Встановив, що застосування норм споживання природного газу побутовими споживачами у разі відсутності лічильників газу, затверджених пунктом 1 цієї постанови, здійснюється з 9 серпня 2018 року (абзац 1 п.2). Було визнано такими, що втратили чинність: постанову Кабінету Міністрів України від 8 червня 1996 р. № 619 «Про затвердження норм споживання природного газу населенням у разі відсутності газових лічильників», а також пункти 1-3 постанови Кабінету Міністрів України від 30 січня 2019 р. № 63 «Деякі питання споживання природного газу побутовими споживачами» та додаток до неї (абзац 2 пункту 4). Дія положень постанови № 143 про затвердження норми споживання природного газу побутовими споживачами природного газу у разі відсутності лічильників та щодо не допущення нарахування та облік заборгованості на особовому рахунку побутового споживача за природний газ, яка виникла у зв`язку з втратою чинності постановами № 237 та № 203, зупинена судом у справі № 640/2305/19.

14 серпня 2019 року Окружний адміністративний суд міста Києва у справі № 640/2305/19 ухвалив рішення про часткове задоволення позову та визнання протиправними дій Кабінету Міністрів України, зокрема, щодо прийняття зазначених пунктів постанови № 63. 13 листопада 2019 року Шостий апеляційний адміністративний суд прийняв постанову, якою залишив без змін рішення суду першої інстанції. 10 січня 2020 року Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду відкрив касаційне провадження за касаційною скаргою Кабінету Міністрів України на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 14 серпня 2019 року та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 13 листопада 2019 року.

Рішенням окружного адміністративного суду міста Києва від 13.02.2020 №640/13591/19 визнано протиправними та нечинними пункт 1, абзаци 2 і 3 пункту 2, пункт 3, абзац 2 пункту 4 постанови Кабінету Міністрів України від 27.02.2019 року № 143 «Питання споживання природного газу» та Додаток до постанови Кабінету Міністрів України від 27.02.2019 року № 143 «Питання споживання природного газу». 2 червня 2020 року Шостий апеляційний адміністративний суд прийняв постанову, якою залишив без змін рішення суду першої інстанції. 8 липня 2020 року Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду відкрив касаційне провадження за касаційною на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 13 лютого 2020 року та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 2 червня 2020 року.

Враховуючи зазначене, виникла прогалина у правовому регулюванні відносин щодо споживання населенням природного газу за відсутності лічильників (додатково див. пояснювальну записку до проєкту Закону України «Про внесення змін до Закону України «Про ринок природного газу» та інших законів щодо забезпечення фінансової стабільності на ринку природного газу».

Згідно правової позиції, сформованої Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 26.10.2021 року справа № 212/5836/17, провадження № 14-11цс21, застосування норм споживання комунальних послуг не може погіршуватися невизначеністю дії нормативних актів, яким вони затверджуються. Отже, у разі виникнення спору в умовах відсутності юридичної визначеності у правовому регулюванні щодо застосовних норм споживання природного газу суд повинен застосовувати останні норми споживання природного газу, які затвердив Кабінет Міністрів України (незалежно від втрати чинності відповідною постановою, зокрема від визнання її нечинною чи скасування), до затвердження нових норм споживання природного газу.

У спірний період такими постановами Кабінету Міністрів України слід вважати:

постанову Кабінету Міністрів України від 23 березня 2016 року № 203 «Про норми споживання природного газу населенням у разі відсутності газових лічильників», якою затверджені норми споживання природного газу населенням у разі відсутності газових лічильників, що підлягають застосуванню до послуг з постачання природнього газу населенню з 01 лютого 2016 року і до 07 лютого 2019 року;

постанову Кабінету Міністрів України від 30 січня 2019 року № 63 «Деякі питання споживання природного газу побутовими споживачами», якою затверджені норми споживання природного газу населенням у разі відсутності газових лічильників, що підлягають застосуванню до послуг з постачання природнього газу населенню з 08 лютого 2019 року і до 06 березня 2019 року;

постанову Кабінету Міністрів України від 27 лютого 2019 року № 143 «Питання споживання природного газу», якою затверджені норми споживання природного газу населенням у разі відсутності газових лічильників, що підлягають застосуванню до послуг з постачання природнього газу населенню з 07 березня 2019 року (і до затвердження Кабінетом Міністрів України нових норм споживання природного газу населенням у разі відсутності газових лічильників.

Відтак, вирішуючи позов у частині вимог про зобов`язання відповідачів здійснити позивачці облік природного газу і нарахування плати за природний газ відповідно до норм споживання, затверджених постановою Кабінету Міністрів України № 619 від 8 червня 1996 року «Про затвердження норм споживання природного газу населенням у разі відсутності газових лічильників»з розрахунку 3 м.куб. на одну людину на місяць, є необґрунтованими.

З урахуванням викладеного, вимоги позову до АТ «Запоріжгаз», яке виконує функції розподілу та обліку з природного нафтового газу і газу (метану) вугільних родовищ газу відповідно до отриманої ліцензії серія АЕ № 642479, і до ТОВ «Запоріжгаз збут», яке з 01.07.2015 до 01.05.2022 (до включення побутових споживачів ТОВ «Запоріжгаз збут» до реєстру ТОВ «ГК «Нафтогаз України») відповідно до Ліцензії на право провадження господарської діяльності з постачання природного газу, газу (метану) вугільних родовищ за регульованим тарифом на території м. Запоріжжя та Запорізької області усім категоріям споживачів, крім підприємств теплоенергетики, здійснювало розрахунок оплати вартості послуг з газопостачання, про зобов`язання провести з квітня 2017 року перерахунок об`єму спожитого природного газу відповідно до норм, встановлених Постановою Кабінету Міністрів України № 619 від 8 червня 1996 року «Про затвердження норм споживання природного газу населенням у разі відсутності газових лічильників» (3 м.куб. на одну людину на місяць), та перерахунок плати за спожитий природний газ відповідно, задоволенню не підлягають.

Питання про розподіл судових витрат підлягає відповідно до вимог ст. 141 ЦПК України з урахуванням часткового задоволення позову. Згідно з ч.3 ст.6 вказаного Закону, у разі коли в позовній заяві об`єднано дві і більше вимог немайнового характеру, судовий збір сплачується за кожну вимогу немайнового характеру.

Відповідно до ч.6 ст.141 ЦПК України, якщо сторону, на користь якої ухвалено рішення, звільнено від сплати судових витрат, з другої сторони стягуються судові витрати на користь осіб, які їх понесли, пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог, а інша частина компенсується за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України. Позивачі у справах про захист прав споживачів звільнені від сплати судового збору, тому у даній справі судовий збір у розмірі 1073,60 грн. підлягає стягненню з відповідача Акціонерного товариства «Оператор газорозподільної системи «Запоріжгаз» в дохід держави пропорційно задоволеної частини вимог.

Керуючись ст. ст. 12, 81, 141, 263-265, 268, 354 ЦПК України, суд -

УХВАЛИВ:

Позов ОСОБА_1 до Акціонерного товариства «Оператор газорозподільної системи «Запоріжгаз», Товариства з обмеженою відповідальністю «Запоріжгаз збут» про захист прав споживачів - задовольнити частково.

Визнати за ОСОБА_1 право на забезпечення індивідуальним безкоштовним газовим лічильником за рахунок Акціонерного товариства «Оператор газорозподільної системи «Запоріжгаз».

Зобов`язати Акціонерне товариство «Оператор газорозподільної системи «Запоріжгаз» відповідно до статті 6 Закону України «Про забезпечення комерційного обліку природного газу» за власний рахунок здійснити встановлення індивідуального газового лічильника у квартирі АДРЕСА_1 , що належить ОСОБА_1 , яка є побутовим споживачем.

В решті позовних вимог відмовити.

Стягнути з Акціонерного товариства «Оператор газорозподільної системи «Запоріжгаз» (м. Запоріжжя, вул. Заводська, 7, код ЄДРПОУ 03345716) в дохід держави судовий збір у розмірі 1073,60 грн. (одна тисяча сімдесят три грн. 60 коп.).

Рішення може бути оскаржене до Запорізького апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги у тридцятиденний строк з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Складення повного судового рішення - 27.11.2023.

Відомості про учасників справи згідно п. 4 ч. 5 ст. 265 ЦПК України:

Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ІПН НОМЕР_2 , адреса: АДРЕСА_1 ;

Відповідач: Акціонерне товариство «Оператор газорозподільної системи «Запоріжгаз», ЄДРПОУ: 03345716, адреса: 69035, м. Запоріжжя, вул. Заводська,7;

Відповідач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Запоріжгаз збут», ЄДРПОУ: 39587271, адреса: 69035, м. Запоріжжя, вул. Волгоградська, 26а.

Суддя: Турбіна Т. Ф.