Дата документу 27.12.2023Справа № 645/1232/20 Провадження № 2/554/640/2023

РІШЕННЯ

Іменем України

27 грудня 2023 року м. Полтава

Октябрський районний суд м.Полтави в складі:

головуючого судді Гольник Л.В.,

секретаря судового засідання Михайленко К.О.,

за участю представник позивача Котляра А.О.,

позивача ОСОБА_1 ,

представника відповідача Іщенко Ю.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Державного підприємства Обслуговування повітряного руху України «Украерорух» про відшкодування шкоди, завданої здоров`ю,

в с т а н о в и в:

03.03.2020 року позивач ОСОБА_1 звернулась до Фрунзенського районного суду м.Харкова із позовом до відповідача Державного підприємства Обслуговування повітряного руху України «Украерорух» (далі ДП «Украерорух») про відшкодування шкоди, завданої здоров`ю.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що ОСОБА_1 , 1951 р.н., працювала в Харківському регіональному структурному підрозділі ДП «Украерорух» з 01.11.1993 по 16.04.2010 року.

23.03.2010 року ОСОБА_1 встановлено 3 групу інвалідності.

Позивач звільнена згідно зі ст. 38 КЗпП за власним бажанням у зв`язку зі списанням за висновками лікарсько-льотної сертифікаційної комісії.

ОСОБА_1 , як диспетчер служби руху, пропрацювала у шкідливих умовах праці 35 років 7 місяців. Умови праці позивача відносяться до ІІІ кл. ІІІ ст.

У ОСОБА_1 з 1982 року була встановлена вегето-судинна дисфункція, що за висновком лікарсько-льотної експертної комісії від 20.08.1982 року було підставою непридатності позивача до роботи диспетчером, а з 2008 року у позивача діагностовано дисциркуляторну енцефалопатію 1-2 ст. з лікворно-венозною дистензією. Але підприємство допустило позивача до виконання роботи на диспетчерських об`єктах з правом керування повітряним рухом, чим були проігноровані наявні розлади здоров`я, пов`язані з вегето-судинною системою, які за своїми наслідками стали підставою прийняття висновку медичної сертифікації МСЧ ВАТ «АК «Дніпроавіа» 19.03.2010 року та призвели до інвалідності позивача.

Під час виконання покладених на ОСОБА_1 професійних обов`язків на державному підприємстві, остання підпадала під вплив шкідливих факторів, таких як: шумове навантаження, невідповідність параметрів мікроклімату, робоча поза та напруженість праці; була вимушена безперервно піддаватись впливу машин та обладнанням робочих місць стартового диспетчерського пункту (АДВ PM «TWR» АДЦ Харків) та диспетчерського пункту управління (АДВ PM «GND» АДЦ Харків), які були обладнанні: апаратурою гучномовного зв`язку «Орех», пульт диспетчерів стартового диспетчерського пункту «Пульт-2» СДП, пульт диспетчерського пункту руління «ДПР-2», радіостанція авіаційного повітряного електрозв`язку діапазону (118-136 МГц) «Баклан-PH» (на аварійний випадок), радіостанція внутрішньоаеропортового електрозв`язку діапазону (150-174 МГц) TESLA «VR-21».

Внаслідок розвитку хвороби в шкідливих умовах праці ОСОБА_1 була визнана непридатною до виконання роботи диспетчера за станом здоров`я тільки 19.03.2010 року згідно висновку медичної сертифікації МСЧ ВАТ «АК «Дніпроавіа». Діагноз же, який став підставою визнання позивача непридатною до виконання професійних обов`язків зазначено: ДЕП, залишкові явища ішемічного інсульту в басейні лівої мозкової артерії від 25.11.2009 року з невираженим правостороннім геміпарезом та елементами сенсорно-моторної афазії ГХ III ст. І 63.2 1-67.8,1-15.8.

Водночас, інсультом церебральним є швидко розвинуте фокальне та глобальне порушення функцій головного мозку, викликане причинами судинного характеру, серед яких прогресуюче порушення мозкового кровообігу (дисциркуляторна енцефалопатія І-ІІ-ІІІ ст.).

Позивач вважає, що вказаного захворювання можливо було уникнути, як би відповідач, на виконання покладених на нього законодавством обов`язків, забезпечив позивачу безпечні та нешкідливі умови праці з проведенням належних медичних оглядів із подальшим недопуском позивача до роботи диспетчером, тим більше, що з 1982 року у позивача була виявлена вегето-судинна дисфункція, що за висновком лікарсько-льотної експертної комісії від 20.08.1982 року вже було підставою непридатності ОСОБА_1 до роботи диспетчером.

Позивач вважає, що робота в шкідливих умовах праці з наявною вегето-судинною дисфункцією, яка була виявлена ще у 1982 році, призвела до захворювання в неї дисциркуляторної енцефалопатії 1-2 ст. з лікворно-венозною дистензією, що була діагностована у ОСОБА_1 у серпні 2008 року, що у свою чергу, призвело до ішемічного інсульту в басейні лівої мозкової артерії у листопаді 2009 року та, як наслідок стало підставою для прийняття висновку у березні 2010 року про непридатність позивача до роботи диспетчером і встановлення інвалідності позивача, що зумовило подальше її звільнення.

Однак, унаслідок отриманого захворювання для позивача неможливо відновлення попереднього фізичного стану, а у її буденному житті відбулись тяжкі та незворотні зміни.

Зокрема, позивач змушена постійно перебувати на обліку у лікарських закладах, приймати ліки, без яких її стан погіршується і вона взагалі не може вести нормальний спосіб життя, потребує допомоги рідних і знаходиться під наглядом доньки, постійно переносить головний біль, головокружіння, хиткість, зниження пам`яті, підвищення артеріального тиску, біль вздовж хребта та біль у суглобах, біль в грудній клітині, швидку втомлюваність, загальну слабкість, що підтверджується випискою з медичної карти амбулаторного хворого за вих. №525 від 28.02.2019 року.

Стан здоров`я позивача вимагає постійного спостереження та лікування у терапевта, невролога, кардіолога, курсів відновлюючого лікування, постійного приймання лікарських засобів. При цьому, повне одужання позивача неможливо, а тому, перспектива в майбутньому переносити болі та постійно лікуватися, спричиняє їй глибокі моральні страждання.

Отже, роботодавець (відповідач) на протязі тривалого часу не приймав заходів для облегшення або зменшення впливу шкідливих факторів на робочому місці позивача, не здійснив заходів з переведення її на іншу, менш шкідливу роботу, яка відповідала би стану здоров`я позивача попри те, що у ОСОБА_1 вже були наявні відхилення у стані її здоров`я, які свідчили про підстави для заборони їй працювати у шкідливих умовах праці. Однак, відповідач все одно ставив ОСОБА_1 до роботи диспетчером служби руху, чим сприяв розвитку у неї захворювання, одужання від якого наразі є неможливим.

Позивач внаслідок винних дій і бездіяльності адміністрації Підприємства зазнала фізичні і моральні страждання та переживання, викликані ушкодженням її здоров`я через дії шкідливих і небезпечних виробничих факторів при виконанні трудових обов`язків.

Позивач, виходячи з глибини душевних і фізичних страждань, ступеня вини відповідача, визначає розмір грошового відшкодування моральної шкоди у сумі 2 569 312 грн., яку розраховує з 544 мінімальних заробітних плат (мінімальна заробітна плата на 1 січня 2020 року), із яких 427 мінімальних зарплат за час робота у шкідливих умовах праці за наявного розладу здоров`я та обізнаності про це роботодавця, та 117 мінімальних зарплат з часу визнання її непридатною до роботи та звільнення, а також неможливості подальшої роботи.

У зв`язку з цим, позивач просила стягнути з відповідача на її користь моральну шкоду у розмірі 2569312 грн. та покласти судові витрати на відповідача.

04.03.2020 року суддею Фрунзенського районного суду м.Харкова Федоровою О.В. відкрито загальне позовне провадження.

21.02.2022 року ухвалою судді Фрунзенського районного суду м.Харкова закрито підготовче провадження, справу призначено до судового розгляду на 15.03.2022 року.

Відповідно до частини сьомої статті 147 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», враховуючи неможливість судами здійснювати правосуддя під час воєнного стану, Верховний суд розпорядженням від 08.03.2022 № 2/0/9-22 змінив територіальну підсудність судових справ Фрунзенського районного суду м. Харкова на Октябрський районний суд м.Полтави, вказана позовна заява підсудна Октябрському районному суду м.Полтави.

Згідно з автоматизованим розподілом справа розподілена на суддю Гольник Л.В.

Ухвалою суду від 13.06.2022 року справи прийнято до провадження судді Октябрського районного суду м. Полтави Гольник Л.В.

01.04.2020 року від відповідача надійшов відзив, в якому просить відмовити у задоволенні позову у повному обсязі. Відповідно до висновків лікарсько-льотною сертифікаційною комісією (далі ЛЛСК) проведених працівнику в період 1996-2009 рр. ОСОБА_1 було встановлено, що остання відповідає медичному стандарту третього класу МСП, тільки в 2010 році відповідно до висновку МСЧ ВАТ АК «Дніпроавіа» поставлено діагноз: ДЕН, залишкові явища ішемічного інсульту в басейні лівої мозкової артерії - та невідповідність медичному стандарту третього класу, в зв`язку з чим призупинено дію медичного сертифікату МС №015769-017158 від 17.09.2009 року.

Авіаційний персонал, який проходить медичну сертифікацію, дає лікарям-експертам повну інформацію про стан свого здоров`я і перенесені захворювання. У разі подання недостовірної інформації про стан свого здоров`я або приховування перенесеного захворювання, особа усувається від медичної сертифікації до прийняття заходів Державним департаментом авіаційного транспорту України.

Позивач неодноразово підписувала Декларацію авіаційного спеціаліста відповідно до якої зобов`язувалась:

1. підтримувати функціональний стан організму на рівні, який дозволяє виконувати у повному обсязі професійні обов`язки до займаної посади;

2. при захворюванні або погіршенні самопочуття негайно звернутись до лікаря авіаційного загону. За приховування захворювання, погіршення самопочуття або за інших обставин, пов`язаних зі станом здоров`я, які можуть вплинути на безпеку польотів, нести відповідальність в обсязі чинного законодавства.

Отже позивач, будучи обізнаною про власну хворобу невростенія з вегето-судинної дисфункціею, про яку вона дізналась ще в 1982 році умисно приховала від медичного персоналу, який здійснював медичне обстеження, інформацію про погіршення стану свого здоров`я та наявність хвороби, що в подальшому нібито призвело до наступного погіршення здоров`я, тобто не шкідливі умови зумовили наступне погіршення здоров`я позивача, а безвідповідальне відношення до свого здоров`я з боку позивача та приховування інформації про стан свого здоров`я.

Наказом №243 від 27.03.2007 року Міністерством транспорту та зв`язку затверджено «Правила медичної сертифікації персоналу», згідно з положеннями яких була затверджена форма Додаток №3 до п.п. 5.3.2 Правил сертифікації авіаційного персоналу «Заявка на отримання медичного сертифікату авіації».

Відповідно до п. 5.3.2. Правил авіаційний персонал подає заявку на проходження медичної сертифікації з метою отримання медичного сертифіката. Відповідно до п.31 Заявка містить положення:

«Свідчення: Я цим свідчу, що уважно вказав вище наведені дані і, на мою думку, вони повні і правильні і що я не приховав відповідної інформації і не дав спеціально неправдивих даних. Я розумію, що якщо я надав неправдиві дані в зв`язку з цією заявкою або приховав необхідну медичну інформацію, то адміністрація може відмовити у виданні мені медичного сертифіката або припинити дію будь-якого виданого сертифіката, не вдаючись до наступних дій, передбачених державним законодавством».

Вказана форма має опитувальник щодо наявності хвороб, зокрема п. 106 щодо хвороби серця, судин, в якій зазначається чи має працівник хворобу. Ця форма заповнюється власноруч заявником.

Отже позивачем свідомо та умисно проігноровано вимоги щодо надання повної правильної інформації про стан свого здоров`я та застереження про приховування інформації про стан свого здоров`я тому відповідач вважає, що його вини в настанні наслідків у вигляді подальшого погіршення здоров`я позивача не має.

У теперішній час виявлення та облік професійних захворювань здійснюється відповідно до Порядку розслідування та обліку нещасних випадків, професійних захворювань та аварій на виробництві, затвердженого постановою КМУ №337 від 17.04.2019 року (далі Порядок).

Віднесення захворювання до хронічного професійного відбувається відповідно до процедури встановлення зв`язку захворювання з умовами праці згідно з цим Порядком та переліком професійних захворювань, затвердженим постановою КМУ від 08.11.2000 р. № 1662.

Для встановлення остаточного діагнозу та зв`язку захворювання з впливом шкідливих і небезпечних факторів виробничого середовища, важкості та напруженості трудового процесу лікар-профпатолог області або міста направляє хворого до високоспеціалізованого профпатологічного закладу охорони здоров`я, якому МОЗ надало право встановлювати остаточний зв`язок захворювання з умовами праці, з відповідними документами.

Професійний характер хронічного захворювання (отруєння) встановлюється лікарсько-експертною комісією високоспеціалізованого профпатологічного закладу охорони здоров`я (далі - лікарсько-експертна комісія), склад якої затверджує керівник такого закладу.

У разі потреби до роботи лікарсько-експертної комісії залучаються спеціалісти (представники) територіальних органів Держпраці, підприємства (установи, організації), робочого органу Фонду, первинної організації профспілки, членом якої є хворий, або уповноважена найманими працівниками особа з питань охорони праці (у разі, коли профспілка на підприємстві (в установі, організації) відсутня).

Крім того, відповідно до ч. 2 ст. 6 ЗУ «Про охорону праці» працівник має право відмовитися від дорученої роботи, якщо створилася виробнича ситуація, небезпечна для його життя чи здоров`я або для людей, які його оточують, або для виробничого середовища чи довкілля. Він зобов`язаний негайно повідомити про це безпосереднього керівника або роботодавця. Факт наявності такої ситуації за необхідності підтверджується спеціалістами з охорони праці підприємства за участю представника профспілки, членом якої він є, або уповноваженої працівниками особи з питань охорони праці (якщо професійна спілка на підприємстві не створювалася), а також страхового експерта з охорони праці.

Працівник мас право розірвати трудовий договір за власним бажанням, якщо роботодавець не виконує законодавства про охорону праці, не додержується умов колективного договору з цих питань. У цьому разі працівникові виплачується вихідна допомога в розмірі, передбаченому колективним договором, але не менше тримісячного заробітку.

Працівника, який за станом здоров`я відповідно до медичного висновку потребує надання легшої роботи, роботодавець повинен перевести за згодою працівника на таку роботу на термін, зазначений у медичному висновку, і у разі потреби встановити скорочений робочий день та організувати проведення навчання працівника з набуття іншої професії відповідно до законодавства.

Відповідно будь-яких звернень за час з 1982-2017 р.р., як від позивача та і від інших медичних установ про проведення перевірки щодо можливого профзахворювання у ОСОБА_1 не було, актів за формою П-4, медичних висновків, повідомлень за формою П-3 не складалось, будь-яких заяв про погіршання здоров`я позивача або щодо необхідності надання легшої роботи не надходило.

Позивачем не доведено належними та допустимими доказами наявність моральної шкоди, протиправність діяння її заподіювана, наявність причинного зв`язку між шкодою і протиправним діянням заподіювана, наявність вини останнього в заподіянні шкоди (т. 1, а.с.158-172).

У судовому засіданні позивач позовні вимоги підтримала, прохала їх задовольнити.

Представник позивача адвокат Котляр А.О. у судовому засіданні позовні вимоги підтримав, просив їх задовольнити. Вказував, що позивач продовж 35 років та 7 місяців працювала диспетчером служби руху у шкідливих умовах, що призвело до розвитку у неї тяжкого захворювання, яке не було своєчасно виявлено з вини роботодавця, що в подальшому призвело до інвалідності позивача та як наслідок незворотних змін у її буденному житті. У 1982 році позивачу було встановлено діагноз «неврастенія з вегето-судинною дисфункцією», вона була визнана непридатною до роботи диспетчером, а у подальшому була направлена до стаціонару. Попри це, відповідачем було проігноровано наявне у позивача захворювання. І 23.03.1994 року позивач була визнана придатною до роботи диспетчером. Роботодавець зобов`язаний був забезпечити постійний медичний контроль. У 2008 році за результатами головного мозку ОСОБА_1 було встановлено діагноз ОСОБА_1 : Дисциркулярна енцефалопатія 1-2 ст., з лікворно-венозною диспензією. Синдром Барре-Льеу справа на фоні остеоходроза шейного відділу хребта.

Атестація робочих місць роботодавцем здійснювалась без фактичного проведення дослідження факторів виробничого середовища.

Протиправна бездіяльність роботодавця призвела до того, що стан здоров`я позивача погіршувався у шкідливих умовах праці та наявні захворювання прогресували, що призвело до інсульту в 2009 році та подальшої інвалідності в 2010 році.

Представник відповідача Іщенко Ю.С. просила у задоволенні позову відмовити, посилалася на необґрунтованість позовних вимог. Твердження позивача зводяться до припущень, не містять належного правового обґрунтування. Твердження позивача є гіпотетичними та не базуються на конкретних фактах.

Листок непрацездатності щодо хвороби у 1982 році позивача став підставою для визнання причини відсутності працівника на роботі поважною та нарахування відповідних виплат. Відповідач не мав компетенції і повноважень зробити власні висновки про стан здоров`я працівника на підставі, наданих останнім листків непрацездатності, а тим більше робити прогнози щодо стану їх здоров`я на майбутнє.

Позивач допускалася до професійної діяльності на підставі медичних сертифікатів, виданих уповноваженими на те органами.

Лікарсько-льотна сертифікаційна комісія є структурним підрозділом медико-санітарної частини авіапідприємства або льотного навчального закладу цивільної авіації та з питань медичної сертифікації підконтрольна ЦЛЛСК. Члени ЛЛСК при винесенні медичного висновку несуть відповідальність за повноту і об`єктивність медичної сертифікації за своєю спеціальністю.

У матеріалах справи відсутні докази незгоди ОСОБА_1 з результатами медичної сертифікації протягом строку роботи, докази оскарження результатів медичної сертифікації, докази заперечення проти долучення до роботи. Також не надано доказів того, що процедура заповнення заявок на медичну сертифікацію носила формальний характер.

Суд не може надавати власну оцінку причинам виникнення захворювання позивача, наявності чи відсутності зв`язку захворювання позивача з умовами праці або ступеню впливу умов праці на здоров`я позивача, оскільки питання встановлення зв`язку захворювання позивача з умовами праці є дискреційними повноваженнями лікарсько-експертної комісії спеціалізованого профпатологічного закладу охорони здоров`я, питання встановлення ступеню втрати професійної працездатності є дискреційними повноваженнями медико-соціальних експертних комісій.

Суд, заслухавши сторони, дослідивши матеріали справи, з`ясувавши фактичні обставини справи, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, дійшов такого висновку.

Судом встановлено, що позивач ОСОБА_1 , 1951 р.н., працювала в Харківському регіональному структурному підрозділі ДП «Украерорух» на посаді диспетчера з 01.11.1993 (наказ від 05.11.1993 № 24/л) до 16.04.2010 (наказ від 14.04.2010 № 207/л) (т.1, а.с.21-26).

Позивач звільнена з Украероруху 16.04.2010 року згідно зі ст. 38 Кодексу законів про працю України за власним бажанням у зв`язку зі списанням за висновками лікарсько-льотної сертифікаційної комісії, що підтверджується повідомленням від 19.03.2010 за № 6 про початкове розміщення обмеження на медичне свідоцтво (т.2, а.с.39-42).

Відповідно до Колективного договору (розділ 6, п. 6.25.3) та заяви ОСОБА_2 від 09.04.2010 року у зв`язку зі звільненням позивачу було сплачено матеріальну допомогу у розмірі 20-ти посадових окладів у сумі 153000 грн.

ОСОБА_1 , як диспетчер служби руху, виконувала наступні завдання: запобігання зіткненню повітряних суден та підтримка впорядкованого потоку повітряного руху, надання консультацій та інформації для забезпечення безпечного та ефективного виконання польотів, здійснення координації з суміжними секторами/органами ОПР, відомчими органами УПР та метеослужбою, з метою прискорення та підтримки підпорядковуваного потоку повітряного руху за запобігання зіткненню повітряних суден (надалі - ПС), сповіщення відповідних органів та організацій про ПС, які потребують допомоги пошуково-рятувальних служб, надання таким організаціям необхідного сприяння.

Під час виконання покладених на ОСОБА_1 професійних обов`язків на державному підприємстві, остання підпадала під вплив шкідливих факторів, таких як: шумове навантаження, невідповідність параметрів мікроклімату, робоча поза та напруженість праці; була вимушена безперервно піддаватись впливу машин та обладнанням робочих місць стартового диспетчерського пункту (АДВ PM «TWR» АДЦ Харків) та диспетчерського пункту управління (АДВ PM «GND» АДЦ Харків), які були обладнанні: апаратурою гучномовного зв`язку «Орех», пульт диспетчерів стартового диспетчерського пункту «Пульт-2» СДП, пульт диспетчерського пункту руління «ДПР-2», радіостанція авіаційного повітряного електрозв`язку діапазону (118-136 МГц) «Баклан-PH» (на аварійний випадок), радіостанція внутрішньоаеропортового електрозв`язку діапазону (150-174 МГц) TESLA «VR-21».

Під час роботи позивач проходила медичну сертифікацію та отримала наступні висновки:

- висновок Харківської ЛЛСК 18.01.1996 року, яким визначено, що ОСОБА_1 за станом здоров`я відповідає вимогам медичного стандарту третього класу ППОМС 1994 при стандартних відхиленнях п.12 п.п.21. Нагляд у окуліста та стоматолога ЛЛСК 1 раз в 6 місяців. Діагноз міопія обох очей 2,5Д з гостротою зору 0,3 на кожне око з корр. 1,0 на кожне око;

- висновок Харківської ЛЛСК 15.01.1998 року, яким визначено, що ОСОБА_1 за станом здоров`я відповідає вимогам медичного стандарту третього класу ППОМС 1994 при стандартних відхиленнях п.12 п.п.21. Нагляд у окуліста та стоматолога ЛЛСК 1 раз в 6 місяців. Діагноз міопія обох очей 2,5Д з гостротою зору 0,3 на кожне око з корр. 1,0 на кожне око. Частково зйомний протез нижньої щелепи з доброю фіксацією без порушення функції жування та мови;

- висновок Харківської ЛЛСК 30.09.1999 року, яким визначено, що ОСОБА_1 за станом здоров`я відповідає вимогам медичного стандарту третього класу ППОМС 1994 при стандартних відхиленнях п.12 п.п.21. Нагляд у окуліста та стоматолога ЛЛСК 1 раз в 6 місяців. Діагноз міопія обох очей 2,5Д з гостротою зору 0,3 на кожне око з корр. 1,0 на кожне око. Частково зйомний протез нижньої щелепи з доброю фіксацією без порушення функції жування та мови;

- висновок Харківської ЛЛСК 25.09.2001 року, яким визначено, що ОСОБА_1 за станом здоров`я відповідає вимогам медичного стандарту третього класу ПМС 2001 при стандартних відхиленнях п.2.20 д.6 п/п 4.14;5.7 Нагляд у окуліста та стоматолога ЛЛСК 1 раз в 6 місяців. Діагноз: міопія обох очей 2,5Д з гостротою зору 0,3 на кожне око з корр. 1,0 на кожне око. Частково зйомний протез нижньої щелепи з доброю фіксацією без порушення функції жування та мови;

- висновок Харківської ЛЛСК 23.09.2003 року, яким визначено, що ОСОБА_1 за станом здоров`я відповідає вимогам медичного стандарту третього класу ПМС 2001 при стандартних відхиленнях п.2.20 д.6 п/п 4.14;5.7. Нагляд у окуліста та стоматолога ЛЛСК 1 раз в 6 місяців. Діагноз: міопія правого ока 3,0Д, лівого ока 2,5Д з гостротою зору 0,3 на кожне око. Частково зйомний протез з доброю фіксацією без порушення функції жування та мови;

- висновок ЛЛСК МСЧ РСП «Київцентраеро» м.Бориспіль 19.09.2005 року визначено, що ОСОБА_1 за станом здоров`я відповідає вимогам медичного стандарту третього класу ПМС 2001 при стандартних відхиленнях п.2.20 д.6 п/п 4.14;5.7. Діагноз короткозорість в 3,0Д при гостроті зору 0,3 і 0,3 з корр. 1,0 на кожне око. Частково зйомний протез нижньої щелепи з доброю фіксацією без порушення функції жування та мови;

- висновок ЛЛСК МСЧ РСП «Київцентраеро» м.Бориспіль 17.09.2007 року, яким визначено, що ОСОБА_1 за станом здоров`я відповідає вимогам медичного стандарту третього класу ПМС 2007 при стандартних відхиленнях п.2.20 д.6 п/п 4.14;5.7. Діагноз: Короткозорість в 3,0Д МКХ-10 Н 52.1.

VDL - повинна носити засоби корекції зору. Частково зйомний протез нижньої щелепи з доброю фіксацією без порушення функції жування та мови;

- висновок медичної сертифікації МСЧ РСП «Київцентраеро» м.Бориспіль 18.09.2008 року, яким визначено, що ОСОБА_1 за станом здоров`я відповідає вимогам медичного стандарту третього класу ПМС 2007. Діагноз: Короткозорість в 3,0Д при гостроті зору 0,4 і 0,45 з корр.1,0 на кожне око. МКХ-10 Н 52.1. VDL - повинна носити засоби корекції зору і мати запасні окуляри. Частково зйомний протез нижньої щелепи з доброю фіксацією без порушення функції жування та мови;

- висновок медичної сертифікації МСЧ ВАТ «АК «Дніпроавіа» 17.09.2009 року, яким визначено, що ОСОБА_1 за станом здоров`я відповідає вимогам медичного стандарту третього класу ПМС 2007. Діагноз: Короткозорість обох очей Н 52.1. VDL. Частково зйомний протез нижньої щелепи;

- висновок медичної сертифікації МСЧ ВАТ «АК «Дніпроавіа» 19.03.2010 року, яким визначено, що ОСОБА_1 за станом здоров`я не відповідає вимогам медичного стандарту третього класу, згідно наказу Міністерства транспорту та зв`язку України від 27.03.2007 року №243, додаток 2, п/п 17.3, 1.Е Діагноз ДЕП, залишкові явища ішемічного інсульту в басейні лівої мозкової артерії від 25.11.2009 року з невираженим правостороннім геміпарезом та елементами сенсорно-моторної афазії ГХ III ст. 1 63.2 1-67.8,1-15.8.

Вищенаведена інформація підтверджується інформаційною довідкою про умови праці Територіального управління Держпраці у Харківській області від 24.09.2018 року, якими визначено хронологію проведення медичної сертифікації ОСОБА_1 для визначення стану її здоров`я та можливості доступу до виконання посадових обов`язків (т.1, а.с. 75-81).

Відповідно до довідки МСЕК серії 10ААА № 263206 ОСОБА_1 з 23.03.2010 року встановлено 3 групу інвалідності (т. 1, а.с. 38).

Відповідно до висновків ЛЛСК позивачу ОСОБА_1 в період з 1996-2009 р.р. було встановлено, що остання відповідає медичному стандарту третього класу МСП, тільки у 2010 році було виявлено невідповідність медичного стандарту третього класу, у зв`язку з чим було призупинено дію медичного сертифікату.

Відповідно до висновку комісійної судово-медичної експертизи, проведеної Комунальним закладом охорони здоров`я «Харківське обласне бюро судово-медичної експертизи», від 26.10.2021 року, експертна комісія дійшла до таких висновків:

Згідно даних «Медицинской книжки летно-подъемного состава ГВФ» ОСОБА_1 у 1982 році вперше було встановлено діагноз вегето-судинна дистонія за кардіальним типом з астено-фобічним синдромом (спостерігалась та лікувалась у невропатолога); з приводу даного діагнозу неодноразово зверталася до невропатолога в 1982, 1985, 1986 роках.

Надана на експертизу медична картка амбулаторного хворого ОСОБА_1 № 4039 містить інформацію щодо її звернень до лікаря-терапевта з 12.12.2009 року після перенесеного ішемічного інсульту в басейні лівої середньої мозкової артерії на тлі дисцикулярної гіпертонічної і атеросклеротичної енцефалопатії ІІ ст. з легким правобічним геміпарезом, елементами сенсорно-моторної афазії; гіпертонічна хвороба ІІІ ст. (гостре порушення мозкового кровообігу від 25.11.2009), ускладнений гіпертонічний криз.

В наданій медичній документації відсутні спостереження та звернення до терапевта чи невропатолога за період часу з 1986 по 2009 роки (23 роки). Аналіз наведених вище даних дає можливість вважати, що серцево-судинна патологія у ОСОБА_1 поступово прогресувала, починаючи з вегето-судинної дисфункції до хронізаціїї патологічного процесу з формуванням морфологічних змін у судинах та серці за рахунок атеросклеротичних та дистрофічних уражень у вигляді ішемічної хвороби серця, гіпертонічної хвороби ІІІ ст., церебрального атеросклерозу, дисцикулярної енцефалопатії (гіпертонічної, атеросклеротичної) ІІ ст., дифузного кардіосклерозу. Ця хронічна важка серцево-судинна патологія була встановлена лише після виникнення ускладнень в 2009 році. Вона належить до патології, що не виліковується, але постійне медичне спостереження та лікування впливають на якість та тривалість життя хворих. Недосконалість методів обстеження за часи 1970-1980-х років унеможливлювали візуалізацію та підтвердження морфологічних змін головного мозку та інших органів «мішеней» (серця, нирок та інш.).

Природа походження серцево-судинної патології мультифакторна та остаточно не з`ясована, але до основних факторів сучасна медицина відносить: спадково-конституційні особливості, характер метаболічних процесів (залишкова вага) та умови харчування (надмірне вживання кухонної солі, насичених жирів, дефіцит магнію); умови життя та роботи (психо-емоційне та фізичне перевантаження, порушення режиму сну та відпочинку); вікову перебудову структури головного мозку у діенцефально-гіпоталамічних відділах (у період клімаксу), гіподінамію, перенесені травми, інфекції та інтоксикації та інше.

Враховуючи той факт, що ОСОБА_1 багато років працювала диспетчером в авіаційній галузі, безумовно, мали місце негативні чинники у вигляді психоемоційного та фізичного перевантаження, які поряд з іншими факторами негативно впливали на перебіг серцево-судинної патології. Наявна медична документація не містить даних щодо своєчасного виявлення клінічних форм вказаної патології та адекватного її лікування, що могло запобігти виникненню ускладнень у вигляді ішемічного інсульту. Ішемічний інсульт, як наслідок гіпертонічної хвороби та атеросклерозу став причиною інвалідізації та професійної непридатності.

Даних, які б дозволили встановити причинно-наслідковий зв`язок між радіаційним випромінюванням від апаратури при роботі диспетчером та виникнення ускладнень хронічної серцево-судинної патології не встановлено (т.3, експертиза).

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 55 Повітряного кодексу України медичний сертифікатвидається авіаційномуперсоналу напідставі заявита результатівйого медичногообстеження. Медичне обстеження авіаційного персоналу проводять і надають висновок про наявність або відсутність медичних протипоказань до виконання своїх обов`язків авіаційні медичні екзаменатори, які виконують свої функції на базі авіаційних медичних центрів.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 56 Повітряного кодексу України проведення медичноїсертифікації авіаційногоперсоналу здійснюєтьсяу центрахавіаційної медицини. Авіаційні медичні центри та авіаційні медичні екзаменатори призначаються уповноваженим органом з питань цивільної авіації відповідно до вимог авіаційних правил України.

За приписами п.п.2.1.14. п.2.1 розділу 2 «Правил видачі свідоцтв авіаційному персоналу в Україні», затвердженого наказом Міністерства транспорту України № 486 від 07.12.1998 Медичне свідоцтво (сертифікат) - документ, що видається лікарсько-льотною сертифікаційною комісією та підтверджує відповідність його власника конкретним вимогам придатності за станом здоров`я під час виконання функціональних обов`язків.

Правила медичної сертифікації авіаційного персоналу цивільної авіації України (далі Правила), затверджені наказом Міністерства транспорту України № 641 від 20.11.2000 року, зареєстрованого у Міністерстві юстиції України за 26.12.2000 р. за № 948/5169, встановлюють загальні вимоги до авіаційного персоналу та єдиний порядок медичної сертифікації кандидатів на отримання медичних сертифікатів відповідного класу, процедури їх видачі, внесення обмежень. Вказані Правила діяли з 20.11.2000 року та втратили чинність на підставі наказу № 243 від 27.03.2007.

Медична сертифікація це комплекс медичних обстежень фізіологічного стану органів і систем організму авіаційного персоналу, з метою визначення його придатності до здійснення професійної діяльності та забезпечення безпеки польотів.

Згідно з п.2.39 Правил авіаційний персонал, який проходить медичну сертифікацію, дає лікарям-експертам повну інформацію про стан свого здоров`я і перенесені захворювання.

У разі подання недостовірної інформації про стан свого здоров`я або приховування перенесеного захворювання особа усувається від медичної сертифікації до прийняття заходів Державним департаментом авіаційного транспорту України.

Рішення щодо поновлення медичної сертифікації такої особи приймається начальником управління супроводження та забезпечення льотної діяльності Укравіатрансу на підставі подання Голови ЦЛЛСК, ЛЛСК.

Як вбачається, позивач неодноразово підписувала Декларацію авіаційного спеціаліста відповідно до якої зобов`язувалася:

1. Підтримувати функціональний стан організму на рівні, який дозволяє виконувати у повному обсязі професійні обов`язки до займаної посади;

2. При захворюванні або погіршанні самопочуття негайно звернутися до лікаря авіаційного загону. За приховування захворювання, погіршення самопочуття або за інших обставин, пов`язаних зі станом здоров`я, які можуть вплинути на безпеку польотів, нести відповідальність в обсязі чинного законодавства (т. 1,а.с.173,174).

Відповідно до Правил медичної сертифікації персоналу, крім членів льотного екіпажу (далі Правила), затверджені наказом Міністерства транспорту України № 243 від 27.03.2007 року, які діяли з 27.03.2007 року по 31.05.2018, була затверджена форма Додаток № 3 до п.п. 5.3.2 Правил «Заявка на отримання медичного сертифікату авіації» (т.2, а.с.43-68). Пункт 31 вказаної заявки містить положення, яким працівник засвідчував таке: «Я цим свідчу, що уважно вказав вище наведені дані і, на мою думку, вони повні і правильні і що я не приховав відповідної інформації і не дав спеціально неправдивих даних. Я розумію, що якщо я надав неправдиві дані в зв`язку з цією заявкою або приховав необхідну медичну інформацію, то адміністрація може відмовити у виданні мені медичного сертифіката або припинити дію будь-якого виданого сертифіката, не вдаючись до наступних дій, передбачених державним законодавством».

Вказана форма має опитувальник щодо наявності хвороб, зокрема п. 106 щодо хвороби серця, судин, в якій зазначається чи має працівник хворобу. Ця форма заповнюється власноруч заявником (т.1, а.с. 175).

У матеріалах справи містяться заповненні позивачем власноруч заявки на отримання медичного сертифікату від 18.09.2008 року,17.09.2009 року (т. 4; а.с. 103,104).

Відповідно достатті 76 ЦПК Українидоказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи (статті 79 ЦПК України).

Статтею 80 ЦПК України визначено, що достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Згідно з частиною першою статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Частина 2статті 83 ЦПК Українивизначає, що позивач, особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб, повинні подати докази разом з поданням позовної заяви.

У відповідності дост.89ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

У справі, що розглядається позивач обґрунтовує заявлені позовні вимоги тим, що відповідач не приймав заходів для облегшення або зменшення впливу шкідливих факторів на робочому місці позивача, не здійснив заходів з переведення її на іншу, менш шкідливу роботу, яка відповідала би стану здоров`я позивача. Внаслідок неправомірних дій та бездіяльності роботодавця ОСОБА_1 захворіла на тяжку хворобу, отримала інвалідність, в результаті чого вона зазнала фізичні і моральні страждання та переживання, викликані ушкодженням її здоров`я через дії шкідливих і небезпечних виробничих факторів при виконанні трудових обов`язків. Розмір моральної шкоди позивач оцінила у сумі 2 569 312 грн.

Загальні підстави відповідальності за завдану моральну шкоду передбачені нормами статей1167 ЦК України, відповідно до якої моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності вини.

Відповідно достатті 23 ЦК Україниособа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода, зокрема, може полягати у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї. Моральна шкода відшкодовується грішми, іншим майном або в інший спосіб. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.

Отже, моральну шкоду розуміють як втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб.

Розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин. Зокрема, враховуються стан здоров`я потерпілого, тяжкість вимушених змін у його життєвих і виробничих стосунках, ступінь зниження престижу, ділової репутації, час та зусилля, необхідні для відновлення попереднього стану, добровільне - за власною ініціативою чи за зверненням потерпілого - спростування інформації редакцією засобу масової інформації. При цьому суд має виходити із засад розумності, виваженості та справедливості.

З огляду на вказане зобов`язання відшкодувати моральну шкоду виникає за наявності: а) моральної шкоди як наслідку порушення особистих немайнових прав або посягання на інші нематеріальні блага; б) неправомірних рішень, дій чи бездіяльності заподіювача шкоди; в) причинного зв`язку між неправомірною поведінкою і моральною шкодою; г) вини заподіювача шкоди.

Проте позивач не надав суду належних та допустимих доказів на підтвердження факту спричинення їй моральної шкоди, а так само й моральних або фізичних страждань у зв`язку з діями та бездіяльністю відповідача, не підтвердив наявності причинного зв`язку між моральною шкодою і протиправними діями відповідача.

В деліктних правовідносинах саме на позивача покладається обов`язок довести наявність шкоди та її розмір, протиправність поведінки заподіювача шкоди та причинний зв`язок такої поведінки із заподіяною шкодою.

Згідно із ч. 1 ст. 1 Закону України «Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування» професійне захворювання захворювання, що виникло внаслідок професійної діяльності застрахованого та зумовлено виключно або переважно впливом шкідливих речовин і певних видів робіт та інших факторів, пов`язаних з роботою (п. 7).

За даними проведеного ОСОБА_1 обстеження в консультативно-поліклінічного відділення клініки ДУ «Інститут медицини праці імені Ю.І.Кундієва Національної Академії медичних наук України» встановлений діагноз позивачу: Дисцикулярна енцефалопатія ІІ-ІІІ ст (гіпертонічна, атеросклеротична) з органічною симптоматикою, лікворо-гіпертензивним, вестибуло-атактичним та астенічним синдромами на тлі наслідків перенесеного ішемічного інсульту в басейні середньої мозкової артерії (25.11.2009 р.) та транзиторної ішемічної атаки в вертебно-базилярному басейні (02.04.2015 р.), вказане захворювання з умовами праці не пов`язане (т. 1, а.с. 100).

У даній справі факт наявності професійного захворювання у ОСОБА_1 не встановлений, а також не доведено неправомірні дії відповідача.

Отже, позивач повинен довести не тільки протиправність поведінки відповідача, а й наявність самої моральної шкоди та причинний зв`язок між поведінкою відповідача та заподіяною шкодою.

При цьому, зважаючи на характер спору, позивач не звільнений від обов`язку доведення позовних вимог.

Таким чином, відповідно до вимог ч.1ст.1167 ЦК Україниу співвідношенні з вимогами ст. ст. 12,81 ЦПК України, суд дійшов висновку про необгрунтованість та безпідставність позовних вимог позивача, який не надав суду належних та допустимих доказів з приводу вказаних обставин, зазначених у позовній заяві.

Отже, суд приходить до висновку про відмову у задоволенні позову.

Враховуючи те, що позивач звільнена від сплати судового збору, до судові витрати слід покласти на державу.

Керуючись статтями12,81,141,263-265 ЦПК України, суд, -

в и р і ш и в:

У задоволенні позову ОСОБА_1 до Державного підприємства Обслуговування повітряного руху України «Украерорух» про відшкодування шкоди, завданої здоров`ю відмовити.

Судові витрати покласти на державу.

Рішення суду може бути оскаржено до Полтавського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, то зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Повний текст рішення складено 09 січня 2024 року у зв`язку з перебуванням судді у відпустці з 01.01.2024 по 07.01.2024 року.

Учасники справи:

Позивач: ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1

Відповідач: Державне підприємство Обслуговування повітряного руху України «Украерорух», код ЄДРПОУ 19477064, адреса місцезнаходження: 08300, Київська область, м. Бориспіль, Аеропорт.

Суддя Л.В.Гольник