"03" січня 2024 р. Справа № 363/5573/23

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03 січня 2024 року Вишгородський районний суд Київської області у складі:

головуючого судді Рудюка О.Д.

за участі секретаря БобровоїН.С.,

представника позивача ОСОБА_1 ,

представника відповідача ОСОБА_2 ,

представника третьої особи ЄремаВ.В.,

розглянувши у відкритому підготовчому судовому засіданні в залі суду м.Вишгороді цивільну справу загальному позовному провадженні за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_4 , третя особа: Служба у справах дітей Петрівської сільської ради про визначення способу участі батька у вихованні дітей та усунення перешкод у спілкуванні батька з дітьми,

ВСТАНОВИВ:

До Вишгородського районного суду Київської області надійшла позовна заява ОСОБА_3 про визначення способу участі батька у вихованні дітей та усунення перешкод у спілкуванні батька з дітьми.

Ухвалою суду від 02 листопада 2023 року відкрито провадження у справі за правилами загального позовного провадження та призначено підготовче судове засідання.

04 грудня 2023 року представник відповідача подав до суду клопотання про закриття провадження у справі на підставі п.1 ч.1 ст.255 ЦПК України.

В судовому засіданні представник відповідача підтримав подане клопотання про закриття провадження у справі, оскільки вказана справа є справою з іноземним елементом та не підлягає розгляду Національним судам України. Після початку повномасштабного вторгнення російської федерації в Україну, позивач спільно з відповідачем прийняли рішення в інтересах дітей та їх безпеки виїхати за кордон. Відповідач з дітьми проживає в Норвегії та отримали посвідки на проживання. Таким чином, на підставі п.1 ч.1 ст.255 ЦПК України, провадження у справі підлягає закриттю.

Представник позивача в судовому засіданні заперечував проти задоволення клопотання про закриття провадження у справі, оскільки вважає, що в даній справі відсутній іноземний елемент.

Представник третьої особи в судовому засіданні, щодо вирішення клопотання про закриття провадження у справі, поклалась на розсуд суду.

Заслухавши представникапозивача,представника відповідача,представника третьоїособи,дослідивши матеріалисправи,суд прийшовдо наступного.

ОСОБА_3 звернувся до Вишгородського районного суду Київської області з вимогами: встановити наступний графік зустрічей батька ОСОБА_3 з дітьми ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 : першу і третю суботу та другу і четверту неділю місяця з 10:00 год. до 20:00 год. без присутності матері за місцем фактичного проживання ОСОБА_3 без обмеження місця прогулок, з можливістю поїздки до родичів, в тому числі до баби і діда, до досягнення дітьми повноліття; кожні шкільні канікули (осінні, зимові, весняні, літні) на період не менше 1/2 частини днів, що припадають на канікули, для відпочинку та оздоровлення дітей на території України та за її межами з обов`язковим повідомленням відповідача про місце відпочинку. Зобов`язати відповідача ОСОБА_4 не чинити позивачу ОСОБА_3 , перешкод у спілкуванні та вихованні дітей ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Як встановлено в судовому засіданні та не заперечували учасники справи, позивач та відповідач разом з дітьми виїхали за межі України.

Згідно зі статтею 497 ЦПК України, підсудність судам України цивільних справ з іноземним елементом визначається цим Кодексом, законом або міжнародним договором, згода на обов`язковість якого надано Верховною Радою України.

У міжнародному праві категорія «підсудність» застосовується для визначення розподілу як компетенції між судами існуючої в державі системи розгляду цивільних справ, так і компетенції судів щодо вирішення справ з іноземним елементом, тобто міжнародної підсудності.

Вирішуючи питання про підсудність справ з іноземним елементом, суди України відповідно до вимог статей 2, 497 ЦПК України повинні керуватися нормами Закону України «Про міжнародне приватне право» та нормами відповідних міжнародних договорів.

Закон України «Про міжнародне приватне право» встановлює порядок урегулювання приватно-правових відносин, які хоча б через один зі своїх елементів пов`язані з одним або кількома правопорядками, іншими, ніж український правопорядок, зокрема, визначає підсудність судам України справ з іноземним елементом (пункт 3 частини першої статті 1, статті 75-77 Закону).

У пункті 2 частини першої статті 1 Закону України «Про міжнародне приватне право» зазначено, що іноземний елемент - ознака, яка характеризує приватноправові відносини, що регулюються цим Законом, та виявляється в одній або кількох з таких форм: хоча б один учасник правовідносин є громадянином України, який проживає за межами України, іноземцем, особою без громадянства або іноземною юридичною особою; об`єкт правовідносин знаходиться на території іноземної держави; юридичний факт, який створює, змінює або припиняє правовідносини, мав чи має місце на території іноземної держави.

Згідно зі статтею 66 Закону України «Про міжнародне приватне право» права та обов`язки батьків і дітей визначаються особистим законом дитини або правом, яке має тісний зв`язок із відповідними відносинами і якщо воно є більш сприятливим для дитини.

Частиною 1 статті 75 Закону України «Про міжнародне приватне право» встановлено, що підсудність судам України справ з іноземним елементом визначається на момент відкриття провадження у справі, незважаючи на те, що в ході провадження у справі підстави для такої підсудності відпали або змінилися, крім випадків, передбачених у статті 76 цього Закону.

У статті 76 Закону України «Про міжнародне приватне право» встановлено підстави визначення підсудності справ судам України та зазначено, що суди розглядають будь-які справи з іноземним елементом у таких випадках: 1) якщо сторони передбачили своєю угодою підсудність справи з іноземним елементом судам України, крім випадків, передбачених у статті 77 цього Закону; 2) якщо на території України відповідач у справі має місце проживання або місцезнаходження, або рухоме чи нерухоме майно, на яке можна накласти стягнення, або знаходиться філія або представництво іноземної юридичної особи - відповідача; 3) у справах про відшкодування шкоди, якщо її було завдано на території України; 4) якщо у справі про сплату аліментів або про встановлення батьківства позивач має місце проживання в Україні; 5) якщо у справі про відшкодування шкоди позивач - фізична особа має місце проживання в Україні або юридична особа - відповідач - місцезнаходження в Україні; 6) якщо у справі про спадщину спадкодавець у момент смерті був громадянином України або мав в Україні останнє місце проживання; 7) дія або подія, що стала підставою для подання позову, мала місце на території України; 8) якщо у справі про визнання безвісно відсутнім або оголошення померлим особа мала останнє відоме місце проживання на території України; 9) якщо справа окремого провадження стосується особистого статусу або дієздатності громадянина України; 10) якщо справа проти громадянина України, який за кордоном діє як дипломатичний агент або з інших підстав має імунітет від місцевої юрисдикції, відповідно до міжнародного договору не може бути порушена за кордоном; 11) якщо у справі про банкрутство боржник має місце основних інтересів або основної підприємницької діяльності на території України; 12) в інших випадках, визначених законом України та міжнародним договором України.

При цьому статтею 77 Закону України «Про міжнародне приватне право» визначено випадки виключної підсудності справ з іноземним елементом судам України.

Конвенцією визначено її цілі, якими є: визначити державу, органи якої мають юрисдикцію вживати заходів, спрямованих на захист особи чи майна дитини; визначити, яке право застосовується такими органами при здійсненні їхньої юрисдикції; визначити право, що забезпечується до батьківської відповідальності; забезпечити визнання та виконання таких заходів в усіх Договірних Державах; запровадити таке співробітництво між органами Договірних держав, яке може бути необхідним для досягнення цілей цієї Конвенції.

Статтею 3 Конвенції визначено, що заходи, згадані у статті 1, можуть стосуватися, зокрема, права опіки, у тому числі права стосовно піклування про особу дитини та, зокрема, право визначати місце проживання дитини, а також права на спілкування, у тому числі право брати дитину на обмежений період у місце інше, ніж звичайне місце проживання дитини.

У статті 5 Конвенції зазначено, що судові або адміністративні органи Договірної Держави звичайного місця проживання дитини мають юрисдикцію вживати заходів, спрямованих на захист особи чи майна дитини.

З урахуванням статті 7, у разі зміни звичайного місця проживання дитини на іншу Договірну Державу, юрисдикцію мають органи Держави нового звичайного місця проживання.

Таким чином, Конвенція охоплює питання захисту дітей, батьківської відповідальності, опіки, зокрема, й право на виховання дітей проведення зустрічей з ними.

Отже, за змістом наведених положень Конвенції у даній категорії справ юрисдикція спору слідує за місцем постійного проживання дитини, а тому якщо постійне місце проживання дитини переноситься до іншої договірної держави, орган влади держави нового місця постійного проживання набувають юрисдикції щодо суті спору.

Як встановлено в судовому засіданні та не заперечується сторонами, малолітні ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , проживають на в Норвегії за адресою: АДРЕСА_1 , мають посвідки від 04.08.2023 року на проживання у цій країні до 04.08.2024 року.

Відповідно до рішення Іміграційного управління Норвегії від 04.08.2023 року ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , отримали колективний захист, а також посвідки на проживання у Норвегії HG0062981 NOR та HG0062982 NOR, що підтверджують право та дійсність проживання дітей у Норвегії до 04.08.2024 року.

Згідно індивідуального рішення від 21.08.2023 року, щодо вивчення норвезької мови у 2023-2024 навчальному році, ОСОБА_6 отримала місце у школі Вікхаммер у приймальному відділенні підготовчих класів з 17.08.2023 року. ОСОБА_7 отримав право на спеціальне вивчення норвезької мови згідно параграфу 2-8 Закону про освіту. ОСОБА_8 було запропоноване місце у школі Вікхаммер у приймальному відділенні підготовчих класів з 17.08.2023 р. За потреби період навчання у школі Вікхаммер у приймальному відділенні підготовчих класів може тривати до двох років.

Отже, вказана справа про визначення способу участі батька у вихованні дітей та усунення перешкод у спілкуванні батька з дітьми є справою з іноземним елементом.

ОСОБА_3 звернувся до суду з позовом про визначення способуучасті батькау вихованнідітей таусунення перешкоду спілкуваннібатька здітьмиу жовтні 2023 року, тобто після набуття дітьми права на тимчасове проживання на території Норвегії.

Враховуючи наведені норми Конвенції про юрисдикцію, право, що застосовується, визнання, виконання та співробітництво щодо батьківської відповідальності та заходів захисту дітей, Конвенції про права дитини, Закону України «Про міжнародне приватне право», статті 497 ЦПК України вимоги про визначення способу участі батька у вихованні дітей та усунення перешкод у спілкуванні батька з дітьми, не підсудні національним судам України.

Відповідно до правової позиції Верховного Суду викладеної у постанові від 26.04.2022 року у справі №200/421/19, суди повинні застосувати пункт 1 частини 1 статті 255 ЦПК України, згідно з яким суд своєю ухвалою закриває провадження у справі, якщо справа не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства, а не вирішувати справу по суті із одночасним зазначенням про непідсудність національним судам України таких вимог.

Таким чином, враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку, що заявлене клопотання про закриття провадження у справі підлягає задоволенню.

Керуючись ст.255, 260-261, 497 ЦПК України, суд, -

УХВАЛИВ:

Закрити провадження у цивільній справі за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_4 , третя особа: Служба у справах дітей Петрівської сільської ради про визначення способу участі батька у вихованні дітей та усунення перешкод у спілкуванні батька з дітьми.

Ухвала може бути оскаржена шляхом подання апеляційної скарги до Київського апеляційного суду протягом п`ятнадцяти днів з дня проголошення. Учасник справи, якому ухвала суду не була вручена у день її проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення ухвали.

Суддя О.Д.Рудюк