ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04 січня 2024 рокуЛьвівСправа № 380/4817/23 пров. № А/857/15457/23

Восьмий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

судді-доповідача: Гінди О.М.,

суддів: Гудима Л.Я., Заверухи О.Б.,

розглянувши в письмовому провадженні апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Львівського окружного адміністративного суду від 04 серпня 2023 року (головуючий суддя: Мричко Н.І., місце ухвалення - м. Львів) у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Жовтанецької сільської ради Львівського району Львівської області третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, ОСОБА_2 про визнання протиправним рішення та зобов`язання вчинити дії,-

встановив:

ОСОБА_1 , 14.03.2023 звернувся до суду з позовом, в якому просив:

- визнати протиправною відмову Жовтанецької сільської ради Львівського району Львівської області у видачі ОСОБА_1 акту встановлення здійснення ним факту догляду за ОСОБА_2 ;

- зобов`язати Жовтанецьку сільську раду Львівського району Львівської області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 про видачу акту встановлення факту здійснення догляду з урахуванням висновків суду.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що у зв`язку з введенням воєнного стану у ОСОБА_2 , яка є особою з інвалідністю І групи виникла необхідність у виїзді за кордон, а єдиним родичем, який би міг її супроводжувати є позивач - ОСОБА_1 .

Зазначає, що у зв`язку з прийняттям, Кабінетом Міністрів України постанови від 10.09.2022 № 1044, якою внесено зміни до Правил перетинання державного кордону громадянами України, у позивача, як супроводжуючого ОСОБА_2 , з`явилась можливість виїхати за кордон і позивач звернувся до відповідача з проханням видати акт встановлення факту здійснення догляду за ОСОБА_2 .

Для видачі акта встановлення здійснення заявником догляду за особою з інвалідністю необхідно лише встановити факт здійснення такого догляду, без встановлення фактів матеріального становища заявника та чи здійснюється ним підприємницька діяльність. Разом з тим, відповідач помилково ототожнює поняття «здійснення постійного догляду» та «надання соціальних послуг з догляду на непрофесійній основі». Враховуючи наведене вважає, що відповідач протиправно відмовив у видачі такого акта.

Рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 04 серпня 2023 року у задоволенні позову відмовлено.

З цим рішенням суду першої інстанції не погодився позивач та оскаржив його в апеляційному порядку. Вважає, що таке прийняте з порушенням норм матеріального та процесуального права, а тому просить його скасувати та прийняти нове судове рішення, яким позов задовольнити.

Обґрунтовуючи апеляційні вимоги апелянт покликається на аналогічні підставі викладені в позовній заяві.

Відповідачем, 20.10.2023 подано відзив на апеляційну скаргу, в якому просив апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін.

Позивачем, 21.11.2023 подано додаткові пояснення в яких просив апеляційну скаргу задовольнити.

Згідно п. 3 ч. 1 ст. 311 КАС України, суд апеляційної інстанції може розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів, у разі подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, які ухвалені в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження).

Враховуючи те, що апеляційну скаргу подано на рішення суду першої інстанції, ухвалене в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін, суд апеляційної інстанції вважає за можливе розглянути справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з таких мотивів.

Судом першої інстанції встановлено, що 11.10.2022 позивач звернувся до відповідача із заявою про складання та видачу акта встановлення факту здійснення ним догляду за своєю двоюрідною сестрою ОСОБА_2 , яка є особою з інвалідністю І групи та за висновком МСЕК потребує постійного стороннього догляду.

Листом від 18.10.2022 № 1297 відповідач повідомив позивача про те, що 17.10.2022 постійно діючою комісією сільської ради, з виїздом за місцем реєстрації ОСОБА_2 , особи з інвалідністю І групи, в АДРЕСА_1 , проведено обстеження щодо підтвердження факту здійснення догляду за особою з інвалідністю. За результатами проведеного обстеження комісія прийняла заключення щодо не підтвердження факту здійснення позивачем постійного догляду за ОСОБА_3 та складено відповідний акт.

В акті обстеження для встановлення факту проживання зазначено, що за результатами проведеного обстеження встановлено:

- ОСОБА_2 зареєстрована та проживає в АДРЕСА_1 . Разом з нею зареєстрована її мати (на час обстеження перебуває за кордоном);

- позивач зареєстрований і проживає у АДРЕСА_2 разом зі своєю сім`єю (дружина, син);

- на час обстеження позивач зареєстрований і здійснює діяльність як ФОП;

- позивач не надав жодних підтверджуючих документів та доказів щодо спільного проживання та здійснення постійного догляду за ОСОБА_2 (квитанції за сплату комунальних послуг, витрати на утримання майна тощо);

- за інформацією старости Ременівського старостинського округу ОСОБА_2 самостійно відвідує магазин, здійснює покупки, здатна до самостійного обслуговування.

У зв`язку з цим, враховуючи факт відсутності заяви ОСОБА_2 щодо призначення їй особи по догляду, комісія дійшла висновку про відсутність підстав щодо видачі позивачу акта встановлення факту здійснення постійного догляду за двоюрідною сестрою ОСОБА_2 , яка є особою з інвалідністю І групи, відповідно до пункту 2-1 змін до Постанови Кабінету Міністрів України від 27.01.1995 № 57, в редакції від 10.09.2022 № 1044.

Позивач подав скаргу від 24.10.2022 на такий акт до сільського голови Жовтанецької сільської ради, в якій просив скасувати акт обстеження для встановлення факту проживання від 18.10.2022 та видати акт встановлення факту здійснення догляду за ОСОБА_2 .

Листом від 11.11.2022 № 1453 сільський голова Жовтанецької сільської ради повідомив позивача про те, що ОСОБА_2 не зверталася до Жовтанецької сільської ради щодо надання їй такої соціальної послуги, їй не визначався обсяг та зміст соціальної послуги індивідуально залежно від її потреб і не розроблявся індивідуальний план надання такої соціальної послуги. Разом з ОСОБА_2 зареєстрована її мати, яка також не зверталася щодо призначення постійного стороннього догляду за її дочкою. Крім цього, щодо заяв жителів села Ременів, такі не можуть повністю підтвердити той факт, що позивач здійснює постійний сторонній догляд за своєю двоюрідною сестрою ОСОБА_2 . У зв`язку з цим, відсутні підстави для видачі довідки про те, що позивач надає соціальну послугу та здійснює постійний сторонній догляду за своєю двоюрідною сестрою ОСОБА_2 .

Вважаючи відмову відповідача у видачі акта встановлення здійснення факту догляду за ОСОБА_2 протиправною, позивач звернувся з цим позовом до суду.

Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що оскільки позивач, у розрізі вимог Закону України «Про соціальні послуги» не вважається таким, що здійснює постійний догляд за двоюрідною сестрою ОСОБА_2 , а тому відповідач правомірно відмовив у видачі акта встановлення факту здійснення догляду за цією особою.

З огляду на викладене, суд апеляційної інстанції вважає за необхідне зазначити наступне.

Відповідно до абз. 5 п. 2-1 Правил перетинання державного кордону громадянами України, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 27 січня 1995 року № 57 (в редакції постанови Кабінету Міністрів України від 10.09.2022 № 1044) у разі введення на території України надзвичайного або воєнного стану перетинати державний кордон мають право:

особи, які здійснюють постійний догляд за особами з інвалідністю I чи II групи і супроводжують таких осіб для виїзду за межі України, за наявності документів (посвідчення, довідки) про отримання компенсації (допомоги, надбавки) на догляд або документів, що підтверджують інвалідність, та акта встановлення факту здійснення догляду.

Акт встановлення факту здійснення догляду за особою з інвалідністю I чи II групи складається на підставі звернення особи з інвалідністю I чи II групи або особи, яка здійснює догляд, до районної, районної у мм. Києві та Севастополі держадміністрації, виконавчого органу сільської, селищної, міської ради із заявою про здійснення особою такого догляду. У випадку, якщо особа з інвалідністю I чи II групи є взятою на облік внутрішньо переміщеною особою, звернення із заявою про здійснення догляду подається за місцем реєстрації фактичного місця проживання такої внутрішньо переміщеної особи. На підставі такого звернення особи з інвалідністю I чи II групи або особи, яка здійснює догляд, районною, районною у мм. Києві та Севастополі держадміністрацією, виконавчим органом сільської, селищної, міської ради не пізніше ніж протягом п`яти робочих днів після надходження заяви складається акт встановлення факту здійснення догляду в довільній формі. Зазначений акт надсилається заявнику або видається особисто за його бажанням;

Аналіз вказаної правової норми надає суду апеляційної інстанції підстави для висновку, що акт встановлення факту здійснення догляду за особою з інвалідністю I чи II групи складається в довільній формі та наступними органами: районною, районною у мм. Києві та Севастополі держадміністрацією; виконавчим органом сільської, селищної, міської ради.

Разом з тим, вказане положення не містить підстав, за яких такий акт складається, натомість передбачає лише, що його складення здійснюється за зверненням особи з інвалідністю I чи II групи або особи, яка здійснює догляд.

Суд апеляційної інстанції вважає за необхідне зазначити, що вирішуючи питання про наявність правових підстав для видачі акта встановлення факту здійснення догляду за особою з інвалідністю I, таке необхідно розглядати з урахуванням Закону України «Про соціальні послуги» 17.01.2019 № 2671-VIII (далі Закон № 2671-VIII), який визначає основні організаційні та правові засади надання соціальних послуг, спрямованих на профілактику складних життєвих обставин, подолання або мінімізацію їх негативних наслідків, особам/сім`ям, які перебувають у складних життєвих обставинах.

Так, відповідно до п. 10 ст. 1 Закону № 2671-VIII, отримувачі соціальних послуг - особи/сім`ї, які належать до вразливих груп населення та/або перебувають у складних життєвих обставинах, яким надаються соціальні послуги.

Складні життєві обставини - обставини, що негативно впливають на життя, стан здоров`я та розвиток особи, функціонування сім`ї, які особа/сім`я не може подолати самостійно.

До чинників, що можуть зумовити складні життєві обставини належить, зокрема, інвалідність (п. 15 ст. 1 Закону № 2671-VIII).

Соціальні послуги - дії, спрямовані на профілактику складних життєвих обставин, подолання таких обставин або мінімізацію їх негативних наслідків для осіб/сімей, які в них перебувають (п. 17 ст. 1 Закону № 2671-VIII).

Відповідно до ч. 6 ст. 13 Закону № 2671-VIII, фізичні особи, які надають соціальні послуги з догляду відповідно до цього Закону без здійснення підприємницької діяльності, можуть надавати соціальні послуги з догляду на непрофесійній основі без проходження навчання та дотримання державних стандартів соціальних послуг отримувачам соціальних послуг з числа членів своєї сім`ї, які спільно проживають, пов`язані спільним побутом, мають взаємні права і обов`язки та є, зокрема, особами з інвалідністю I групи.

Фізичним особам, які надають соціальні послуги з догляду відповідно до цього Закону без здійснення підприємницької діяльності, виплачується компенсація за догляд (ч. 7 ст. 13 Закону № 2671-VIII).

Згідно ч. 4 ст. 16 Закону № 2671-VIII, соціальні послуги залежно від строку надання поділяються на послуги, що надаються:

1) екстрено (кризово) - невідкладно (протягом доби) у зв`язку з обставинами, що загрожують життю та/або здоров`ю отримувача соціальних послуг;

2) постійно - не менше одного разу на місяць протягом більше одного року;

3) тимчасово - не менше одного разу на місяць протягом до одного року;

4) одноразово.

Відповідно до ч. 1 ст. 19 Закону № 2671-VIII, підставою для розгляду питання надання соціальних послуг є подання до структурного підрозділу з питань соціального захисту населення районних, районних у містах Києві та Севастополі державних адміністрацій, виконавчого органу міської ради міст обласного значення, ради об`єднаної територіальної громади за місцем проживання/перебування особи: 1) заяви особи або її законного представника про надання соціальних послуг; 2) звернення, повідомлення інших осіб в інтересах осіб/сімей, які потребують соціальних послуг.

Проаналізувавши вищенаведені правові норми, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що фізичні особи можуть надавати соціальні послуги з догляду без здійснення підприємницької діяльності на непрофесійній основі членам своєї сім`ї, які спільно проживають, пов`язані спільним побутом, мають взаємні права і обов`язки та є, зокрема, особами з інвалідністю I групи. Разом з тим, ці послуги надаються у разі прийняття відповідним органом з питань соціального захисту населення рішення за зверненням як особи, яка потребує догляду або осіб, які бажають здійснювати догляд.

Судом апеляційної інстанції встановлено, що ні позивач, ні ОСОБА_2 не зверталися до відповідних органів з питань соціального захисту населення із проханням про надання соціальних послуг ОСОБА_2 щодо постійного догляду.

Крім цього, суд апеляційної інстанції зазначає, що 17.10.2022 постійно діючою комісією Жовтанецької сільської ради Львівського району Львівської області, з виїздом за місцем реєстрації ОСОБА_2 , проведено обстеження щодо підтвердження факту здійснення догляду за особою з інвалідністю.

За результатами проведеного обстеження комісія дійшла висновку щодо не підтвердження факту здійснення позивачем постійного догляду за ОСОБА_3 та складено відповідний акт (а. с. 16-17).

Зокрема, в акті обстеження для встановлення факту проживання зазначено, що за результатами проведеного обстеження встановлено, що:

- ОСОБА_2 зареєстрована та проживає в АДРЕСА_1 . Разом з нею зареєстрована її мати (на час обстеження перебуває за кордоном);

- ОСОБА_1 зареєстрований і проживає у АДРЕСА_2 разом зі своєю сім`єю (дружина, син);

- на час обстеження позивач зареєстрований і здійснює діяльність як ФОП;

- ОСОБА_1 не надав жодних підтверджуючих документів та доказів щодо спільного проживання та здійснення постійного догляду за ОСОБА_2 (квитанції за сплату комунальних послуг, витрати на утримання майна тощо);

- за інформацією старости Ременівського старостинського округу ОСОБА_2 самостійно відвідує магазин, здійснює покупки, здатна до самостійного обслуговування.

Суд апеляційної інстанції звертає увагу, що на спростування встановлених в цьому акті обставин, позивачем ні до суду першої інстанції, ні до суду апеляційної інстанції не подано жодних доказів.

Щодо покликання позивача, що акт (а. с. 21), який підписаний мешканцями будинків по АДРЕСА_1 ( ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 ), підтверджує факт проживання ОСОБА_1 за адресою: АДРЕСА_1 , то суд апеляційної інстанції не бере такий акт до уваги. Оскільки, відповідно до ст. 37-1 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» повноваження у сфері реєстрації місця проживання фізичних осіб належить до відання виконавчих органів сільських, селищних, міських рад.

Отже, за встановлених обставин, у контексті наведених вимог законодавства, яким врегульовані спірні правовідносини, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що оскільки в розумінні вимог Закону № 2671-VIII позивач не є особою, яка здійснює постійний догляд за двоюрідною сестрою ОСОБА_2 , яка є особою з інвалідністю І групи, а тому відповідач правомірно відмовив у видачі ОСОБА_1 акта встановлення факту здійснення постійного догляду за ОСОБА_2 , відповідно до пункту 2-1 змін до Постанови Кабінету Міністрів України від 27.01.1995 № 57, в редакції від 10.09.2022 № 1044.

Враховуючи вищенаведене, суд апеляційної інстанції погоджується з висновком суду першої інстанції, що позовні вимоги про визнання протиправною відмову Жовтанецької сільської ради Львівського району Львівської області у видачі ОСОБА_1 акта встановлення здійснення ним факту догляду за ОСОБА_2 та зобов`язання повторно розглянути заяву ОСОБА_1 про видачу акту встановлення факту здійснення догляду задоволенню не підлягають, оскільки правові підстави для видачі такого акта відсутні.

Таким чином, апеляційна скарга ОСОБА_1 не спростовує правильність доводів, яким мотивовано судове рішення, зводиться по суті до переоцінки проаналізованих судом доказів та не дає підстав вважати висновки суду першої інстанції помилковими.

З огляду на викладене, суд апеляційної інстанції вважає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального права, тому відповідно до ст. 316 КАС України, апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, рішення суду без змін.

Відповідно до ст. 139 КАС України, судові витрати розподілу не підлягають.

Керуючись ст. ст. 311, 315, 316, 321, 322, 325, 328 КАС України, суд -

постановив:

апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а рішення Львівського окружного адміністративного суду від 04 серпня 2023 року у справі № 380/4817/23 без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та касаційному оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених пунктом другим частини п`ятої статті 328 КАС України.

Головуючий суддя О. М. Гінда судді Л. Я. Гудим О. Б. Заверуха