Україна

Донецький окружний адміністративний суд

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

05 січня 2024 року Справа№200/4582/23

Донецький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Стойки В.В., розглянувши в письмовому порядку в спрощеному позовному провадженні адміністративну справу за позовов ОСОБА_1 (ІПН НОМЕР_1 , АДРЕСА_1 ) до Військової частини НОМЕР_2 про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії, -

ВСТАНОВИВ:

Позивач, ОСОБА_1 , звернувся до Донецького окружного адміністративного суду із позовом до Військової частини НОМЕР_2 , в якому просить:

визнати протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_2 щодо не здійснення повного нарахування та виплати позивачу індексації грошового забезпечення за період проходження ним військової служби з 22.12.2017 по 22.06.2019 та з 12.06.2020 по 13.07.2022 за виключенням вже виплаченої частини індексації;

зобов`язати Військову частину НОМЕР_2 нарахувати позивачу індексацію грошового забезпечення за період проходження військової служби 22.12.2017 по 22.06.2019 та з 12.06.2020 по 13.07.2022 із застосуванням місяця для обчислення індексу споживчих цін для розрахунку індексації грошового забезпечення (базового місяця): в період 22.12.2017 по 28.02.2018 - січень 2008 року, з 01.03.2018 по 22.06.2019 та з 12.06.2020 по 30.09.2020 березень 2018 року, та в період з 01.10.2020 року по 13.07.2022 року - із застосуванням базового місяця жовтня 2020 року, з урахуванням абз. 4 п. 5 постанови Кабінету Міністрів України від 17 липня 2003 року № 1078, та виплатити позивачу недоотриману частину за виключенням вже виплаченої частини індексації;

визнати протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_2 (Код ЄДРПОУ: НОМЕР_3 ) у вигляді ненарахування та невиплати ОСОБА_1 (ІПН НОМЕР_1 ) за період військової служби з 22.12.2017 по 22.06.2019 грошової компенсації за всі невикористані дні додаткової відпустки за 2017, 2018 та 2019 роки, виходячи з розміру грошового забезпечення на день звільнення 22 червня 2019 року;

зобов`язати Військову частину НОМЕР_2 (Код ЄДРПОУ: НОМЕР_3 ) нарахувати та виплатити ОСОБА_1 (РПОКПП: НОМЕР_1 ) за період військової служби з 22.12.2017 по 22.06.2019 грошову компенсацію за всі невикористані дні додаткової відпустки за 2017, 2018 та 2019 роки, виходячи з розміру грошового забезпечення на день звільнення 22 червня 2019 року.

визнати протиправним дії Військової частини НОМЕР_2 щодо нарахування та виплати позивачу щомісячного грошового забезпечення, матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань, грошової допомоги на оздоровлення, грошової компенсації за невикористані дні щорічної основної та додаткової відпустки за період проходження військової служби з 01.01.2019 по 22.06.2019 при звільненні та з 12.06.2020 по 13.07.2022 при переведенні з порушенням вимог постанови Кабінету Міністрів України від 30 серпня 2017 року № 704 Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб, з урахуванням постанови Шостого апеляційного адміністративного суду від 29 січня 2020 року у справі № 826/6453/18, із застосуванням з 29 січня 2020 року показника прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня 2018 року, для визначення розмірів складових грошового забезпечення;

зобов`язати Військову частину НОМЕР_2 здійснити перерахунок та виплату позивачу щомісячного грошового забезпечення відповідно до положень Постанови Кабінету Міністрів України від 30 серпня 2017 року № 704 Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб (з урахуванням постанови Шостого апеляційного адміністративного суду від 29 січня 2020 року у справі № 826/6453/18) за період з 01.01.2019 по 22.06.2019 - із застосуванням показника прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня 2019 року; за період з 12.06.2020 по 31.12.2020 - із застосуванням показника прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня 2020 року; за період з 01.01.2021 по 31.12.2021 із застосуванням показника прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня 2021 року; за період з 01.01.2022 по 13.07.2022 із застосуванням показника прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня 2022 року шляхом його множення на відповідний тарифний коефіцієнт, а також здійснити перерахунок та виплату матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань, грошової допомоги на оздоровлення, грошової компенсації за невикористані дні щорічної основної та додаткової відпустки як учаснику бойових дій за період проходження військової служби з 22.12.2017 року по 22.06.2019 року, що були нараховані під час звільнення, шляхом множення прожиткового мінімуму дія працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня 2019 року на відповідний тарифний коефіцієнт, за період проходження військової служби з 12.06.2020 по 13.07.2022 що були нараховані під час переведення, шляхом множення прожиткового мінімуму дія працездатних осіб, встановленого законом на 01.01.2022 року на відповідний тарифний коефіцієнт.

Також представник позивача просив стягнути з відповідача судові витрати.

В обґрунтування позову позивач зазначає, що перебував на військовій службі у військовій частині НОМЕР_2 з 22.12.2017 по 22.06.2019 та з 12.06.2020 по 13.07.2022 та отримував відповідне грошове забезпечення. Проте при звільненні позивача, суми належні при звільненні сплачені не були, що і призвело до звернення до суду за захистом своїх прав.

Ухвалою суду від 28.08.2023 року прийнято до розгляду позовну заяву ОСОБА_1 (ІПН НОМЕР_1 , АДРЕСА_1 ) до Військової частини НОМЕР_2 про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії, відкрито провадження без проведення судового засідання та повідомлення (виклику) учасників справи.

Відповідач правом на надання відзиву не скористався.

У зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України Указом Президента України від 24.02.2022 № 64/2022 "Про введення воєнного стану в Україні", затвердженого Законом України "Про затвердження Указу Президента України "Про введення воєнного стану в Україні" від 24.02.2022 № 2102-ІХ, введено в Україні воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24.02.2022 строком на 30 діб.

Станом на момент прийняття рішення по справі воєнний стан продовжується, на підставі чого суд вважає за належне продовжити строки розгляду даної справи.

Дослідивши матеріали справи, суд встановив наступне.

22.12.2017 р. пунктом 1 наказу командира в/ч НОМЕР_2 (по стройовій частині) від 22.12.2017 № 368 ОСОБА_1 (звання - солдат) зараховано до списків особового складу в/ч НОМЕР_2 на на всі види забезпечення з 22.12.2017. Позивач прийняв з 22.12.2017 справи та посаду стрільця-номера обслуги 1 охорони 1 взводу охорони роти управління батальйону управління в/ч НОМЕР_2 .

22.06.2019 р. пунктом 2 наказу командира в/ч НОМЕР_2 (по стройовій частині) від 22.06.2019 № 177 солдата ОСОБА_1 , звільненого наказом командира в/ч НОМЕР_2 (по особовому складу) від 05.06.2019 № 32-РС з військової служби у запас, вирішено вважати таким, що справи та посаду здав і направлено його Краматорського МВК Донецької області. З 22.06.2019 позивача виключено із списків особового складу частини та всіх видів забезпечення. Інформації щодо компенсації позивачу невикористаної додаткової відпустки як учаснику бойових дій Наказ № 177 не містить.

12.06.2020 р. пунктом 2 наказу командира в/ч НОМЕР_2 (по стройовій частині) від 12.06.2020 № 165 Позивача зараховано до списків особового складу в/ч НОМЕР_2 та на всі види забезпечення з 12.06.2020. Позивач прийняв з 12.06.2020 справи та посаду стрільця-санітара 1 відділення 1 взводу охорони роти управління батальйону управління в/ч НОМЕР_2 .

13.07.2022 р. пунктом 9 наказу командира в/ч НОМЕР_2 (по стройовій частині) від 13.07.2022 № 195 старшого солдата ОСОБА_1 , призначеного на посаду навідника-оператора у в/ч НОМЕР_4 ; вирішено вважати таким, що справи та посаду здав та вибув до нового місця служби у в/ч НОМЕР_4 . З 13.07.2022 Позивача виключено із списків особового складу частини та всіх видів забезпечення. Зазначено, що додаткова відпустка учасникам бойових дій за 2020 2022 роки не використана.

Згідно довідки про доходи від 10.07.2023 року № 876 та № 877, позивачу була нарахована індексація з 01.01.2018 по 30.11.2018 0 грн., з 01.12.2018 по 31.03.2019 71, 08грн., з 01.04.2019 по 31.06.2019 134, 47 грн., липень 2020 137, 19 грн., з 01.08.2020 по 31.12.2020 226, 29грн., січень 2021 233, 81 грн., з 01.02.2021 по 31.05.2021 331, 42грн., з 01.06.2021 по 31.07.2021 - 499, 40грн., серпень 2021 463, 91грн, з 01.09.2021 по 31.10.2021 616, 15грн., з 01.11.2021 по 31.01.2022 540, 03грн, лютий 2022 586, 35грн, з 31.03.2022 по 31.05.2022 672, 35грн, червень 2022 913 ,01грн, липень 2022 1464, 24грн.

З приводу спірних правовідносин суд зазначає наступне.

Відповідно до ч. 2ст. 19 Конституції Україниоргани державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбаченіКонституцієюта законами України.

Статтею 43 Конституції Українивизначено, що кожен має право, зокрема, на заробітну плату, не нижчу від визначеної законом. Право на своєчасне одержання винагороди за працю захищається законом.

Згідно із ч. 1 ст. 2 Закону України Про військовий обов`язок і військову службу від 25 березня 1992 року № 2232-XII (далі - Закон № 2232-XII) військова служба є державною службою особливого характеру, яка полягає у професійній діяльності придатних до неї за станом здоров`я і віком громадян України (за винятком випадків, визначених законом), іноземців та осіб без громадянства, пов`язаній із обороною України, її незалежності та територіальної цілісності. Час проходження військової служби зараховується громадянам України до їх страхового стажу, стажу роботи, стажу роботи за спеціальністю, а також до стажу державної служби.

Положеннями ст.ст. 1 - 2 Закону України Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей від 20 грудня 1991 року № 2011-XII (далі - Закон № 2011-XII) передбачено, що військовослужбовці користуються усіма правами і свободами людини та громадянина, гарантіями цих прав і свобод, закріпленими в Конституції України та законах України, з урахуванням особливостей, встановлених цим та іншими законами.

Відповідно до ч. 1ст. 9 Закону № 2011-ХІІ держава гарантує військовослужбовцям достатнє матеріальне, грошове та інші види забезпечення в обсязі, що відповідає умовам військової служби, стимулює закріплення кваліфікованих військових кадрів.

Згідно із абз. 2 ч. 3 ст. 9 Закону № 2011-ХІІ грошове забезпечення підлягає індексації відповідно до закону.

Індексація грошових доходів населення здійснюється відповідно до Закону України від 3 липня 1991 року № 1282-ХІІ «Про індексацію грошових доходів населення (далі - Закон № 1282-ХІІ)».

Згідно зі ст. 1 Закону № 1282-XII індексація грошових доходів населення - встановлений законами та іншими нормативно-правовими актами України механізм підвищення грошових доходів населення, що дає можливість частково або повністю відшкодовувати подорожчання споживчих товарів і послуг; поріг індексації - це величина індексу споживчих цін, яка надає підстави для проведення індексації грошових доходів населення.

Статтею 2 Закону № 1282-XII визначено, що індексації підлягають грошові доходи громадян, одержані ними в гривнях на території України і які не мають разового характеру, зокрема оплата праці (грошове забезпечення).

Відповідно до ч. 5 ст. 2 Закону № 1282-XII індексації підлягають грошові доходи населення у межах прожиткового мінімуму, встановленого для відповідних соціальних і демографічних груп населення.

Згідно зі ст. 4 Закону № 1282-XII індексація грошових доходів населення проводиться в разі, коли величина індексу споживчих цін перевищила поріг індексації, який установлюється в розмірі 103 відсотка (після 1 січня 2016 року). Обчислення індексу споживчих цін для індексації грошових доходів населення провадиться наростаючим підсумком, починаючи з місяця введення в дію цього Закону. Для проведення подальшої індексації грошових доходів населення обчислення індексу споживчих цін починається за місяцем, у якому індекс споживчих цін перевищив поріг індексації, зазначений у ч. 1 цієї статті. Підвищення грошових доходів населення у зв`язку з індексацією здійснюється з першого числа місяця, що настає за місяцем, у якому опубліковано індекс споживчих цін. […].

Частиною ч. 2 ст. 6 Закону № 1282-ХІІ визначено, що порядок проведення індексації грошових доходів населення визначається Кабінетом Міністрів України.

Згідно із п. 1-1 Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України № 1078 (далі- Порядок № 1078) підвищення грошових доходів громадян у зв`язку з індексацією здійснюється з першого числа місяця, що настає за місяцем, в якому офіційно опубліковано індекс споживчих цін.

Індексація грошових доходів населення проводиться у разі, коли величина індексу споживчих цін перевищила поріг індексації, який встановлюється в розмірі 103 відсотка.

Обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації грошових доходів населення провадиться наростаючим підсумком […].

Згідно із абз. 2 п. 4 Порядку № 1078 оплата праці, у тому числі, грошове забезпечення, індексуються у межах прожиткового мінімуму, встановленого для працездатних осіб.

Порядок визначення суми індексації протягом спірного періоду регулювався абз. 5 п. 4 Порядку № 1078 (з врахуванням змін, внесених постановою Кабінету Міністрів України № 1013 «Про упорядкування структури заробітної плати, особливості проведення індексації та внесення змін до деяких нормативно-правових актів»), згідно якого сума індексації грошових доходів громадян визначається як результат множення грошового доходу, що підлягає індексації, на величину приросту індексу споживчих цін, поділений на 100 відсотків.

Абзацем 1 п. 5 Порядку № 1078 передбачено, що у разі підвищення тарифних ставок (посадових окладів), стипендій, виплат, що здійснюються відповідно до законодавства про загальнообов`язкове державне соціальне страхування, визначених у п. 2 цього Порядку, значення індексу споживчих цін у місяці, в якому відбувається підвищення, приймається за 1 або 100 відсотків.

Відповідно до абз. 2 п. 5 Порядку № 1078 обчислення індексу споживчих цін для проведення подальшої індексації здійснюється з місяця, наступного за місяцем підвищення зазначених грошових доходів населення.

Згідно із абз. 3 цього ж пункту індексація у місяці підвищення грошових доходів, зазначених у абз. 1 цього пункту, не нараховується, якщо розмір підвищення грошового доходу перевищує суму індексації, що склалася у місяці підвищення доходу.

Відповідно до абз. 4 п. 5 Порядку № 1078 якщо розмір підвищення грошового доходу не перевищує суму індексації, що склалась у місяці підвищення доходу, сума індексації у цьому місяці визначається з урахуванням розміру підвищення доходу і розраховується як різниця між сумою індексації і розміром підвищення доходу.

Згідно із абз. 5 п. 5 Порядку № 1078 (в редакції, що діяла до 2 квітня 2021 року) у разі зростання заробітної плати за рахунок інших її складових без підвищення тарифних ставок (окладів) сума індексації не зменшується на розмір підвищення заробітної плати. У разі коли відбувається підвищення тарифної ставки (окладу), у місяці підвищення враховуються всі складові заробітної плати, які не мають разового характеру.

Відповідно до редакції цього ж абзацу, яка діяла з 2 квітня 2021 року, у разі зростання грошового доходу за рахунок інших його складових без підвищення тарифних ставок (посадових окладів) сума індексації не зменшується на розмір підвищення грошового доходу. У разі коли відбувається підвищення тарифної ставки (посадового окладу), у місяці підвищення враховуються всі складові грошового доходу, які не мають разового характеру.

Згідно із абз. 6 п. 5 Порядку № 1078 до чергового підвищення тарифних ставок (окладів), стипендій, […] до визначеної суми індексації додається сума індексації, яка складається внаслідок перевищення величини індексу споживчих цін порогу індексації, зазначеного у п. 1-1 цього Порядку (в редакції, що діяла з 2 квітня 2021 року: до чергового підвищення тарифних ставок (посадових окладів), стипендій, […] до визначеної суми індексації додається сума індексації, яка складається внаслідок перевищення величини індексу споживчих цін порогу індексації, зазначеного у п. 1-1 цього Порядку).

Відповідно до п. 10-2 Порядку № 1078 для працівників, військовослужбовців, […], яких переведено на іншу роботу (місце проходження служби) на тому самому підприємстві, в установі або організації, а також переведено на роботу на інше підприємство, в установу, організацію або іншу місцевість та у зв`язку із змінами в організації виробництва і праці (умов проходження служби) у разі продовження такими особами роботи (проходження служби), для новоприйнятих працівників, військовослужбовців, […] обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації здійснюється з місяця, наступного за місяцем підвищення тарифної ставки (посадового окладу), за посадою, яку займає працівник, військовослужбовець, поліцейський, особа рядового і начальницького складу, посадова особа митної служби

Отже, Порядок № 1078 фактично передбачає можливість виплати двох видів індексації грошового доходу:

1) поточної індексації та

2) індексації, яка розраховується як різниця між розміром підвищення місячного доходу (у випадку, якщо таке збільшення доходу відбулось у зв`язку зі підвищення тарифної ставки/окладу) та розміром індексації, що мала би бути нарахована, якби збільшення доходу не відбулось (індексація-різниця).

При цьому абзацом 3 п. 10-1 Порядку № 1078 в редакції, яка діяла до 1 грудня 2015 року, було передбачено, що обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації заробітної плати новоприйнятих працівників здійснюється з місяця прийняття працівника на роботу; пункт 10-2 передбачав, що для працівників, яких переведено на іншу роботу на тому ж підприємстві, в установі або організації, а також переведено на роботу на інше підприємство, в установу або організацію або в іншу місцевість, та у зв`язку із змінами в організації виробництва і праці у разі продовження такими працівниками роботи сума індексації зберігається, якщо сума збільшення заробітної плати менша, ніж сума індексації, яка повинна нараховуватися за відповідний місяць; у разі коли сума збільшення заробітної плати більша, ніж сума індексації, яка повинна нараховуватися за відповідний місяць, такий місяць вважається базовим під час обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації.

Тобто, до 1 грудня 2015 року новим базовим місяцем для обчислення індексації грошового доходу міг бути місяць прийняття (виходу) працівника на роботу, місяць збільшення заробітної плати, а нарахування й виплата індексації мали індивідуальний характер для кожного працівника.

Внаслідок змін до Порядку № 1078, внесених постановою Кабінету Міністрів України від 9 грудня 2015 року № 1013 Про упорядкування структури заробітної плати, особливості проведення індексації та внесення змін до деяких нормативно-правових актів, здійснення обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації провадиться не індивідуально для кожного працівника в залежності від прийняття його на роботу та зростання його доплат та надбавок, а від моменту останнього перегляду тарифної ставки (окладу) за посадою, яку займає працівник. У зв`язку із такими змінами змінився і механізм визначення індексації у разі підвищення заробітної плати, при цьому був вилучений термін базовий місяць.

Порівняльний аналіз указаних положень свідчить про те, що внаслідок змін, запроваджених Постановою № 1013, з 1 грудня 2015 року діє правило обчислення індексу споживчих цін для проведення поточної індексації для всіх працівників, незалежно від дати їхнього прийняття, переведення чи виходу на роботу - обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації здійснюється з місяця, наступного за місяцем підвищення тарифної ставки/окладу за посадою, яку займає працівник).

Тобто, відправною точкою для визначення місяця підвищення доходу позивача та початку обчислення індексу споживчих цін наростаючим підсумком є місяць останнього підвищення тарифної ставки/окладу за посадою, яку він займав.

Як зазначив Верховний Суд у постанові від 16 вересня 2020 року у справі № 815/2590/18, правове регулювання виплати індексації визначає умови (коли величина індексу споживчих цін перевищила поріг індексації), з настанням яких виникає право на щомісячне отримання суми індексації у структурі заробітної плати (грошового забезпечення) до моменту настання обставин (підвищення тарифних ставок, окладів), за наявності яких виплата розрахованої суми індексації припиняється до повторного настання обставин, які обумовлюють повторне виникнення права на отримання індексації.

Постановою Кабінету Міністрів України від 7 листопада 2007 року № 1294 "Про упорядкування структури та умов грошового забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб", яка набрала чинності з 1 січня 2008 року та діяла на час виникнення спірних правовідносин, було встановлено в тому числі схему посадових окладів осіб рядового, сержантського і старшинського складу, які проходять військову службу за контрактом.

Отже, базовим місяцем для обчислення індексації грошового забезпечення позивача в за період з 22.12.2017 по 28.02.2018 є січень 2008 року.

Як наслідок, позовні вимоги позивача в частині визнання протиправною бездіяльності відповідача щодо не нарахування та не виплати позивачу індексації грошового забезпечення за період з 22.12.2017 по 28.02.2018 із застосуванням місяця для обчислення індексу споживчих цін для розрахунку індексації грошового забезпечення січня 2008 року та в частині зобов`язання військової частини здійснити таке нарахування та виплату з урахуванням виплачених сум підлягають задоволенню.

Щодо періоду з 01.03.2018 по 22.06.2019 та з 12.06.2020 по 30.09.2020.

З 1 березня 2018 року вступила в дію постанова Кабінету Міністрів України від 30 серпня 2017 року № 704, якою затверджено тарифну сітку розрядів і коефіцієнтів посадових окладів військовослужбовців, схему тарифних коефіцієнтів за військовим званням. У зв`язку із прийняттям даної постанови грошове забезпечення військовослужбовців збільшилося в абсолютному розмірі.

Отже, з 1 березня 2018 року місяцем підвищення доходу для нарахування військовослужбовцям індексації грошового забезпечення став березень 2018 року.

Цей висновок відповідає правовим позиціям Верховного Суду, наведеним у постановах від 26 січня 2022 року у справі № 400/1118/21, від 20 квітня 2022 року у справі № 420/3593/20, від 23 березня 2023 року у справі № 400/3826/21 та інших.

Отже, базовим місяцем для обчислення індексації грошового забезпечення позивача в за період з 01.03.2018 по 22.06.2019 та з 12.06.2020 по 30.09.2020 є березень 2018 року.

Як наслідок, позовні вимоги позивача в частині визнання протиправною бездіяльності відповідача щодо не нарахування та не виплати позивачу індексації грошового забезпечення за період з 01.03.2018 по 22.06.2019 та з 12.06.2020 по 30.09.2020 із застосуванням місяця для обчислення індексу споживчих цін для розрахунку індексації грошового забезпечення - березень 2018 року та в частині зобов`язання військової частини здійснити таке нарахування та виплату з урахуванням виплачених сум підлягають задоволенню.

Щодо періоду з 01.10.2020 року по 13.07.2022 року.

28 жовтня 2020 року Кабінетом Міністрів України була прийнята постанова № 1038 (далі - Постанова № 1038), якою внесено зміни до Постанови № 704.

Зокрема, даною постановою було затверджено з 1 жовтня 2020 року нову тарифну сітку розрядів і коефіцієнтів посадових окладів військовослужбовців з числа осіб рядового, сержантського і старшого складу, офіцерського складу (крім військовослужбовців строкової військової служби), осіб рядового і начальницького складу та нові схеми тарифних розрядів та тарифних коефіцієнтів.

Відповідно до п. 2 Постанови № 1038 ця постанова набирає чинності з дня її опублікування і застосовується з дня набрання чинності пунктом 6 розділу I Закону України від 17 жовтня 2019 року № 205-IX "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо виконання військового обов`язку та проходження військової служби" (Закон № 205-ІХ) та пунктом 4 розділу I Закону України від 4 червня 2020 року № 680-IX "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо військових звань військовослужбовців" (Закон № 680-ІХ).

Пунктом 4 розділу I Закону № 680-IX внесено зміни до ч.ч. 2, 3 ст. 5 Закону № 2232-XII та встановлено нові військові звання.

Комплексний аналіз Постанови № 1038, частин 2 та 3 ст. 5 Закону № 2232-XII (в редакціях до та після внесення змін Законом № 680-IX) та Постанови № 704 (в редакціях до та після внесення змін Постановою № 1038) дозволяє дійти висновку про те, що внесені Постановою № 1038 зміни до Постанови № 704 пов`язані із встановленням нових військових звань та встановленням відповідних коефіцієнтів саме для цих звань.

При цьому щодо військових звань, які були встановлені ч.ч. 2, 3 ст. 5 Закону № 2232-XII до внесення до цих положень змін згідно із Законом № 680-IX, - тарифні коефіцієнти після внесення даних змін фактично не змінилися.

Так, відповідно до схеми тарифних коефіцієнтів за військовим (спеціальним) званням військовослужбовців (крім військовослужбовців строкової військової служби), осіб рядового і начальницького складу, передбаченої Постановою № 704 в редакції до внесення змін Постановою № 1038, тарифні коефіцієнти за військовими (спеціальними) званнями "солдат" та "старший солдат" складали 0,3 та 0,34, відповідно.

Аналогічні тарифні коефіцієнти за військовими (спеціальними) званнями "солдат" та "старший солдат" установлені схемою тарифних коефіцієнтів за військовим (спеціальним) званням військовослужбовців (крім військовослужбовців строкової військової служби), осіб рядового і начальницького складу, передбаченою Постановою № 704 в редакції після внесення змін Постановою № 1038 (0,3 та 0,34, відповідно).

Таким чином, внесення Постановою № 1038 змін до Постанови № 704 жодним чином не призвело до підвищення тарифних ставок за військовими (спеціальними) званнями позивача або до підвищення його посадового окладу.

Верховний Суд у постанові від 23 березня 2023 року по справі № 400/3826/21 зазначив, що посадові оклади військовослужбовців дотепер визначалися відповідними постановами Кабінету Міністрів України і у період спірних правовідносин (2017-2021 роки) цих постанов було дві - постанова Кабінету Міністрів України від 7 листопада 2007 року № 1294 та постанова Кабінету Міністрів України від 30 серпня 2017 року № 704.

Також Верховний Суд у наведеній постанові вказав, що протягом спірного періоду (з 1 грудня 2015 року по 2 лютого 2021 року) посадовий оклад позивача не змінювався з січня 2008 року та змінився лише у березні 2018 року (тобто, після набрання чинності Постановою № 704).

Жодних висновків щодо зміни після 1 березня 20118 року тарифних ставок/ посадових окладів військовослужбовців (у тому числі внаслідок прийняття Кабінетом Міністрів України Постанови № 1038) Верховний Суд у вказаній постанові не навів.

Беручи до уваги наведене вище, а також враховуючи висновки Верховного Суду, суд висновує, що внесення Постановою № 1038 змін до Постанови № 704 не вплинуло на розмір тарифних ставок/окладів позивача за військовими (спеціальними) званнями солдат та старший солдат.

Відповідно, у період з 01.10.2020 року по 13.07.2022 місяцем підвищення доходу, за яким необхідно обчислювати індекс споживчих цін для проведення індексації грошового забезпечення позивача, також є березень 2018 року.

Разом з цим, з наявних в матеріалах справи довідок не вбачається можливим встановити що індексація за даний період була розрахована саме із застосуваннім березня 2018 року як базового місяця, а тому суд вважає за належне зобов`язати відповідача визнати протиправною бездіяльність відповідача щодо не нарахування та не виплати позивачу індексації грошового забезпечення за період з 01.10.2020 року по 13.07.2022 року із застосуванням місяця для обчислення індексу споживчих цін для розрахунку індексації грошового забезпечення - березень 2018 року та зобов`язати військову частину здійснити таке нарахування та виплату з урахуванням виплачених сум.

При цьому суд, керуючисть ч. 2 ст. 9 КАС україни, виходить за межі позовних вимог в цій частині порішених прав.

Щодо позовних вимог позивача в частині зобов`язання відповідача нарахувати та сплатити індексацію грошового забезпечення позивача з урахуванням абз. 4 п. 5 Порядку № 1078 (індексацію-різницю), суд виходить з такого.

Судом встановлено, що індексація грошового забезпечення, передбачена абзацами 4, 6 п. 5 Порядку № 1078 (індексація-різниця) відповідачем позивачу у період з 01.10.2020 року по 13.07.2022 року - не здійснювалась.

Як вже зазначалось судом, згідно із абз. 3 п. 5 Порядку № 1078 сума індексації у місяці підвищення грошових доходів, зазначених у абзаці першому цього пункту, не нараховується, якщо розмір підвищення грошового доходу перевищує суму індексації, що склалася у місяці підвищення доходу, відповідно до абз. 4 цього ж пункту якщо розмір підвищення грошового доходу не перевищує суму індексації, що склалась у місяці підвищення доходу, сума індексації у цьому місяці визначається з урахуванням розміру підвищення доходу і розраховується як різниця між сумою індексації і розміром підвищення доходу.

Абзацом 5 п. 5 Порядку № 1078 визначено, що у разі зростання грошового доходу за рахунок інших його складових без підвищення тарифних ставок (посадових окладів) сума індексації не зменшується на розмір підвищення грошового доходу. У разі коли відбувається підвищення тарифної ставки (посадового окладу), у місяці підвищення враховуються всі складові грошового доходу, які не мають разового характеру.

Згідно із абз. 6 п. 5 Порядку № 1078 до чергового підвищення тарифних ставок (окладів), […] до визначеної суми індексації додається сума індексації, яка складається внаслідок перевищення величини індексу споживчих цін порогу індексації, зазначеного у пункті 1-1 цього Порядку (в редакції, що діяла з 2 квітня 2021 року: до чергового підвищення тарифних ставок (посадових окладів), […] до визначеної суми індексації додається сума індексації, яка складається внаслідок перевищення величини індексу споживчих цін порогу індексації, зазначеного у пункті 1-1 цього Порядку).

Відповідно до п. 10-2 Порядку № 1078 для працівників, військовослужбовців, […], яких переведено на іншу роботу (місце проходження служби) на тому самому підприємстві, в установі або організації, а також переведено на роботу на інше підприємство, в установу, організацію або іншу місцевість та у зв`язку із змінами в організації виробництва і праці (умов проходження служби) у разі продовження такими особами роботи (проходження служби), для новоприйнятих працівників, військовослужбовців, […] обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації здійснюється з місяця, наступного за місяцем підвищення тарифної ставки (посадового окладу), за посадою, яку займає працівник, військовослужбовець, […].

Як зазначив Верховний Суд у постанові від 23 березня 2023 року у справі № 400/3826/21, буквальний спосіб тлумачення абзаців 3, 4, 5, 6 п. 5 Порядку № 1078, свідчить про те, що для їхнього застосування суд повинен встановити:

розмір підвищення доходу позивача в березні 2018 року (А);

суму можливої індексації грошового забезпечення позивача в березні 2018 року (Б);

чи перевищує розмір підвищення доходу (А) суму можливої індексації (Б).

Розмір підвищення доходу в березні 2018 року (А) визначається як різниця між сумою грошового забезпечення в березні 2018 року та сумою грошового забезпечення в січні 2018 року.

В обидві ці суми враховуються складові грошового забезпечення, які не мають разового характеру (речення 2 абз. 5 п. 5 Порядку № 1078).

Сума можливої індексації грошового забезпечення в березні 2018 року (Б) визначається як результат множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, актуального для березня 2018 року, на величину приросту індексу споживчих цін у березні 2018 року, поділений на 100 відсотків (абз. 5 п. 4 Порядку № 1078).

Якщо розмір підвищення доходу в березні 2018 року (А) дорівнює або є меншим за суму можливої індексації, що склалася у березні 2018 року (Б), то це є підставою для нарахування й виплати позивачу індексації-різниці до чергового підвищення тарифних ставок (окладів) або до дати звільнення зі служби.

У такому випадку відповідно до абз. 4 п. 5 Порядку № 1078 сума індексації-різниці в березні 2018 року розраховується як різниця між сумою можливої індексації (Б) і розміром підвищення доходу (А).

Відповідно Довідки про доходи,/ грошове забезпечення позивача за лютий 2018 року склало - 8195, 20грн., за березень 2018 року - 8619, 20грн. Розмір підвищення доходу в березні 2018 року (А) складає 424, 00грн.(8619,20грн. - 8195, 20грн.)

Прожитковий мінімум у березні 2018 року складав 1762,00 грн., а величина приросту індексу споживчих цін - 253,30%.

Сума можливої індексації грошового забезпечення у березні 2018 року (Б) відповідно до абзацу 5 пункту 4 Порядку № 1078 у такому разі склала:

1762,00 грн. х 253,30% / 100% = 4463,15 грн.

Відтак, розмір підвищення доходу позивача у березні 2018 року в даному випадку є меншим за суму можливої індексації, що склалася у березні 2018 року.

Таким чином, на підставі абзацу 4 пункту 5 Порядку № 1078 сума належної позивачці індексації-різниці складає:

4463,15 грн. 424,00 грн. = 4039,15 грн.

З урахуванням викладеного, позивач має право на нарахування та виплату індексації грошового забезпечення у фіксованій величині 4039,15 грн. в місяць за період з 01.10.2020 року по 13.07.2022 року включно відповідно до абзаців 4, 6 пункту 5 Порядку № 1078, а бездіяльність відповідача щодо невиплати в повному розмірі індексації грошового забезпечення позивачу за період з 01.10.2020 року по 13.07.2022 року включно відповідно до абзаців 4, 6 пункту 5 Порядку № 1078 є протиправною.

Щодо позовних вимог про компенсацію за невикористану додаткову відпустку за 2017, 2018 та 2019 роки, виходячи з розміру грошового забезпечення на день звільнення 22 червня 2019 року.

Як вже було зазначено вище 22.12.2017 р. позивача зараховано до списків особового складу в/ч НОМЕР_2 , 22.06.2019 р. звільнено, інформації щодо компенсації позивачу невикористаної додаткової відпустки як учаснику бойових дій наказ про звільнення не містить.

Закон України "Про відпустки" №504/96-ВР від 15.11.1996 (далі - Закон №504/96-ВР) встановлює державні гарантії права на відпустки, визначає умови, тривалість і порядок надання їх працівникам для відновлення працездатності, зміцнення здоров`я, а також для виховання дітей, задоволення власних життєво важливих потреб та інтересів, всебічного розвитку особи.

Частиною першою статті 24 Закону №504/96-ВР передбачено, що у разі звільнення працівника йому виплачується грошова компенсація за всі не використані ним дні щорічної відпустки, а також додаткової відпустки працівникам, які мають дітей або повнолітню дитину - особу з інвалідністю з дитинства підгрупи А I групи.

Аналогічні положення містяться і в частині першій статті 83 Кодексу законів про працю України.

Статтею 10-1 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" №2011-XII визначено право військовослужбовців на відпустки, порядок їх надання та відкликання з них.

Відповідно до частини 8 статті 10-1 Закону України №2011-XII передбачено, що військовослужбовцям, крім військовослужбовців строкової військової служби, додаткові відпустки у зв`язку з навчанням, творчі відпустки та соціальні відпустки надаються відповідно до Закону України Про відпустки. Інші додаткові відпустки надаються їм на підставах та в порядку, визначених відповідними законами України.

Згідно з абзацом 2, 3 частини 14 статті 10-1 Закону №2011-XII військовослужбовцям, крім військовослужбовців строкової військової служби, які звільняються зі служби за віком, станом здоров`я, у зв`язку з безпосереднім підпорядкуванням близькій особі та у зв`язку із скороченням штатів або проведенням організаційних заходів, щорічні основні відпустки та додаткові відпустки в рік звільнення надаються на строки, установлені пунктами 1 та 4 цієї статті. У рік звільнення зазначених в абзацах першому та другому цього пункту військовослужбовців зі служби у разі невикористання ними щорічної основної або додаткової відпустки їм виплачується грошова компенсація за всі невикористані дні щорічної основної відпустки, а також дні додаткової відпустки, у тому числі військовослужбовцям-жінкам, які мають дітей.

Відповідно до статті 16-2 Закону №504/96-ВР учасникам бойових дій, постраждалим учасникам Революції Гідності, особам з інвалідністю внаслідок війни, статус яких визначений Законом України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту", особам, реабілітованим відповідно до Закону України "Про реабілітацію жертв репресій комуністичного тоталітарного режиму 1917-1991 років", із числа тих, яких було піддано репресіям у формі (формах) позбавлення волі (ув`язнення) або обмеження волі чи примусового безпідставного поміщення здорової людини до психіатричного закладу за рішенням позасудового або іншого репресивного органу, надається додаткова відпустка із збереженням заробітної плати тривалістю 14 календарних днів на рік.

Отже, учасники бойових дій мають право на додаткову відпустку із збереженням заробітної плати тривалістю 14 календарних днів на рік.

Статтею 5 Закону України Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту від 22.10.1993 №3551-XII (далі - Закон №3551-XII) визначено, що учасниками бойових дій є особи, які брали участь у виконанні бойових завдань по захисту Батьківщини у складі військових підрозділів, з`єднань, об`єднань всіх видів і родів військ Збройних Сил діючої армії (флоту), у партизанських загонах і підпіллі та інших формуваннях як у воєнний, так і у мирний час.

З матеріалів справи встановлено, що позивач має статус учасника бойових дій, що підтверджується копією посвідчення серії № НОМЕР_5 від 19.02.2016.

Пунктом 12 частини 1 статті 12 Закону №3551-XII визначено, що учасникам бойових дій (статті 5, 6) надаються такі пільги, зокрема: використання чергової щорічної відпустки у зручний для них час, а також одержання додаткової відпустки із збереженням заробітної плати строком 14 календарних днів на рік.

Отже, позивач, як учасник бойових дій, під час проходження військової служби мав право на отримання додаткової відпустки із збереженням грошового забезпечення строком 14 календарних днів на рік.

Аналогічне застосування норм права здійснено Верховним Судом у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду при розгляді зразкової справи №620/4218/18 (Пз/9901/4/19) (провадження №11-550заі19) у постанові від 16.05.2019, залишеній без змін постановою Великої Палати Верховного Суду від 21.08.2019.

Враховуючи, що Наказ від 22.06.2019 № 177 не містить відомостей про компенсацію позивачу додаткової відпустки як учаснику бойових дій, суд вважає за належне визнати протиправними дії відповідача щодо невиплати грошової компенсації за невикористану додаткову відпустку як учаснику бойових дій (право на отримання якої підтверджується матеріалами справи) за 2017-2019 роки, зобов`язати в/ч НОМЕР_2 провести виплату ОСОБА_1 компенсацію за невикористану додаткову відпустку як учаснику бойових дій за 2017-2019 роки.

Щодо позовних вимог позивача в частині оскарження дій відповідача щодо нарахування та виплати позивачу щомісячного грошового забезпечення, матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань, грошової допомоги на оздоровлення, грошової компенсації за невикористані дні щорічної основної та додаткової відпустки за спірний період із порушенням постанови Кабінету Міністрів України від 30 серпня 2017 року № 704 Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб та без урахуванням постанови Шостого апеляційного адміністративного суду від 29 січня 2020 року по справі № 826/6453/18, а саме - із врахуванням при визначенні розмірів складових грошового забезпечення показника прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня 2018 року, - суд виходить з такого.

Як зазначалось судом, частиною 4 ст. 9 Закону № 2011-XII передбачено, що грошове забезпечення виплачується у розмірах, що встановлюються Кабінетом Міністрів України, та повинно забезпечувати достатні матеріальні умови для комплектування Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань та правоохоронних органів кваліфікованим особовим складом, враховувати характер, умови служби, стимулювати досягнення високих результатів у службовій діяльності.

Постановою № 704 затверджено тарифні сітки розрядів і коефіцієнтів посадових окладів, схеми тарифних розрядів, тарифних коефіцієнтів, додаткові види грошового забезпечення, розміри надбавки за вислугу років, зокрема, військовослужбовців.

Відповідно до п. 2 Постанови № 704 грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу складається з посадового окладу, окладу за військовим (спеціальним) званням, щомісячних (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премії) та одноразових додаткових видів грошового забезпечення.

Згідно із п. 4 Постанови № 704 в первинній редакції розміри посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу визначаються шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року (але не менше 50 відсотків розміру мінімальної заробітної плати, встановленого законом на 1 січня календарного року), на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13, 14.

Також додатки 1, 12, 13, 14 до Постанови № 704 містять примітки, відповідно до яких, зокрема, посадові оклади за розрядами тарифної сітки та оклади за військовим (спеціальним) званням визначаються шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року (але не менше 50 відсотків розміру мінімальної заробітної плати, встановленого законом на 1 січня календарного року), на відповідний тарифний коефіцієнт.

Пунктом 6 постанови Кабінету Міністрів України від 21 лютого 2018 року № 103, яка набрала чинності 24 лютого 2018 року, до Постанови № 704 внесено зміни, зокрема пункт 4 викладено в наступній редакції:

4. Установити, що розміри посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу визначаються шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня 2018 року, на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13 і 14..

При цьому зміст приміток до додатків 1 та 14 Постанови № 704 змін не зазнав.

Отже, з 24 лютого 2018 року було змінено розрахункову величину, з якої обчислюються розміри посадових окладів та окладів за військовими (спеціальними) званнями, а саме - замість розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року (але не менше 50 відсотків розміру мінімальної заробітної плати, встановленого законом на 1 січня календарного року) передбачено використання розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня 2018 року.

Постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 29 січня 2020 року по справі № 826/6453/18 визнано протиправним та скасовано п. 6 постанови Кабінету Міністрів України від 21 лютого 2018 року № 103 Про перерахунок пенсій особам, які звільнені з військової служби, та деяким іншим категоріям осіб.

Отже, зміни до п. 4 Постанови № 704, внесені пунктом 6 Постанови № 103, з 29 січня 2020 року не підлягають застосуванню.

Таким чином, відповідно до п. 4 Постанови № 704 в редакції, яка діяла до внесення змін пунктом 6 Постанови № 103, та вимог п. 1 Приміток до додатку 1 та Примітки до додатку 14 до Постанови № 704, розміри посадового окладу та окладу за військовими (спеціальними) званнями з 29 січня 2020 року мають визначатися шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року (але не менше 50 відсотків розміру мінімальної заробітної плати, встановленого законом на 1 січня календарного року), на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13, 14.

Прожитковий мінімум щороку затверджується Верховною Радою України в законі про Державний бюджет України на відповідний рік.

Статтею 7 Закону України Про Державний бюджет України на 2020 рік від 14 листопада 2019 року № 294-IX установлено прожитковий мінімум для працездатних осіб станом на 1 січня 2020 року 2102 грн.

Статтею 7 Закону України Про Державний бюджет України на 2021 рік від 15 грудня 2020 року № 1082-IX установлено прожитковий мінімум для працездатних осіб станом на 1 січня 2021 року 2270 грн.

Статтею 7 Закону України Про Державний бюджет України на 2022 рік від 2 грудня 2021 року № 1928-IX установлено прожитковий мінімум для працездатних осіб станом на 1 січня 2022 року 2481 грн.

Верховний Суд в постанові від 2 серпня 2022 року у справі № 440/6017/21 зазначив:

(1) з 1 січня 2020 року положення п. 4 Постанови Кабінету Міністрів України № 704 в частині визначення розрахунковою величиною для визначення посадових окладів, розрахованих згідно з Постановою Кабінету Міністрів України № 704 прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня 2018 року, не відповідає правовим актам вищої юридичної сили, згідно із якими прожитковий мінімум як базовий державний стандарт був змінений на відповідний рік у тому числі як розрахункова велична для визначення посадових окладів, заробітної плати, грошового забезпечення працівників державних органів;

(3) встановлене положеннями п. 3 розділу ІІ Прикінцеві та перехідні положення Закону України від 6 грудня 2016 року № 1774-VІІІ Про внесення змін до деяких законодавчих актів України обмеження щодо застосування мінімальної заробітної плати як розрахункової величини для визначення посадових окладів, розрахованих згідно з Постановою № 704, жодним чином не впливає на спірні правовідносини, оскільки такою розрахунковою величною є прожитковий мінімум для працездатних осіб, встановлений законом на 1 січня календарного року. Розмір мінімальної заробітної плати не є розрахунковою величиною для визначення посадових окладів, а застосований з іншою метою для визначення мінімальної величини, яка враховується як складова при визначенні розмірів посадових окладів та окладів за військовим (спеціальним) званням.

Аналогічний висновок наведений Верховним Судом в постановах від 19 жовтня 2022 року у справі № 400/6214/21, від 28 лютого 2023 року у справі № 380/18850/21.

При цьому під час розгляду справи № 380/18850/21 Верховний Суд погодився з висновком суду апеляційної інстанції про необхідність застосування до спірних правовідносин з 29 січня 2020 року (дати набрання чинності постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 29 січня 2020 року у справі № 826/6453/18) положень п. 4 Постанови № 704 в редакції, яка діяла до 24 лютого 2018 року, тобто в редакції, яка була чинна до набрання законної сили Постановою № 103.

З огляду на встановлені фактичні обставини та виходячи з правового регулювання спірних правовідносин, суд дійшов висновку, що дії відповідача щодо нарахування позивачу грошового забезпечення у період 01.01.2019 по 22.06.2019 при звільненні та з 12.06.2020 по 13.07.2022 із врахуванням п. 4 Постанови Кабінету Міністрів України № 704 в редакції, яка була визнана нечинною постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 29 січня 2020 року у справі № 826/6453/18, а саме: виходячи із розрахункової величини для визначення посадового окладу та окладу за військовим званням прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня 2018 року, - підлягають визнанню протиправними.

Отже, позовні вимоги позивача в цій частині є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Як наслідок, підлягають задоволенню і позовні вимоги позивача в частині: матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань, грошової допомоги на оздоровлення, грошової компенсації за невикористані дні щорічної основної та додаткової відпустки як учаснику бойових дій за період проходження військової служби з 22.12.2017 року по 22.06.2019 року, що були нараховані під час звільнення, шляхом множення прожиткового мінімуму дія працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня 2019 року на відповідний тарифний коефіцієнт, за період проходження військової служби з 12.06.2020 по 13.07.2022 що були нараховані під час переведення, шляхом множення прожиткового мінімуму дія працездатних осіб, встановленого законом на 01.01.2022 року на відповідний тарифний коефіцієнт.

Таким чином, адміністративний позов позивача підлягає частковому задоволенню.

Разом із позовними вимогами позивачем у позові заявлено клопотання про покладення на відповідача судових витрат на професійну правничу допомогу.

Розглядаючи зазначене клопотання суд виходить з такого.

Згідно із ч. 1 ст. 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Частиною 3 цієї ж статті передбачено, що при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.

Згідно із ч. 1 ст. 132 КАС України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Відповідно до п. 1 ч. 3 ст. 132 КАС України до витрат, пов`язаних з розглядом справи, передбачених ч. 1 цієї статті, належать витрати на професійну правничу допомогу.

Згідно із ч.ч. 1 - 2 ст. 134 КАС України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.

Відповідно до ч. 3 цієї ж статті для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів здійснення відповідних витрат.

Згідно із ч. 4 даної статті для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Частиною 5 цієї ж статті передбачено, що розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (наданих послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Згідно із приписами ч. 7 ст. 139 КАС України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку із розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

При цьому склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі.

За розрахунком позивача витрати на професійну правничу допомогу складають 6 000 грн, а саме:

- 5 000,00 грн - за складання та подання до суду даного адміністративного позову;

- 2500,00 грн - за складання відповіді на відзив.

На підтвердження витрат на професійну правничу допомогу позивачем надано суду:

- копію свідоцтва про право на зайняття адвокатською діяльністю Серія ДН № 5227 від 31 жовтня 2018 року;

- копію ордера на надання правничої (правової) допомоги від 29.06.2023 року серії АН № 1231433;

- копію договору про надання професійної правової допомоги від 29 червня 2023 року;

Згідно умов договору про надання професійної правової допомоги:

1. Адвокат Берзінь Сергій Людвігович (Адвокат) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види професійної правової допомоги (адвокатські послуги) Підлісняк Вадиму Станіславовичу (Клієнт) та виконувати пов`язані з цим доручення Клієнта в обсязі та на умовах, передбачених цим Договором, а Клієнт зобов`язується оплатити надання такої допомоги (послуги) та фактичні виграти, пов`язані з їх наданням та необхідні для виконання цього Договору, а також виплатити гонорар успіху у випадку досягнення Адвокатом результату, визначеного п. 4.4-4.5 цього Договору, у порядку та строки, узгоджені Сторонами та/або цим Договором;

2.3. Клієнт зобов`язаний: […] своєчасно та в повному обсязі оплачувати вартість отриманих послуг за Договором; виплатити гонорар успіху у випадку досягнення Адвокатом результату;

4.1. Ціна правової допомоги складається безпосередньо з плати за надані послуги професійної правничої допомоги Адвоката (винагороди, гонорару), фактичних витрат, пов`язаних з їх наданням (судовий збір, поштові втрати, проїзд транспортом, проживання у готелі, канцелярські витрати, тощо), а також з гонорару успіху за досягнутий результат, визначений п. 4.4.-4.5. Договору;

4.3. Сплата за надані послуги професійної правничої допомоги адвоката та фактичні витрати, здійснені адвокатом для виконання таких послуг, здійснюється по факту надання відповідної послуг (комплексу або пакета послуг): до її надання (аванс) або негайно після надання (протягом 24 годин (одна доба)). Клієнт сплачує Адвокату гонорар успіху протягом 10 (десяти) днів від дня настання кожної окремої обставини, передбаченої п. 4.4.-4.5. цього Договору.

4.4. Розмір гонорару успіху визначається окремою угодою до цього Договору.

4.5. Виплата гонорару успіху залежить від досягнення Адвокатом того результату, який визначений як бажаний Клієнтом у цьому Договорі або в окремій угоді до Договору. Зокрема, за цим Договором бажаним для Клієнта результатом є судове рішення, яким стягнуто з військової частини, в якій проходив службу Клієнт, або її зобов`язано нарахувати та виплатити Клієнту недоотриману частину його грошового забезпечення, індексації грошового забезпечення, додаткову винагороду або одноразову грошову допомогу при пораненні (контузії), та/або інших видів грошового забезпечення чи компенсацій. (а.с. 9).

Згідно із актом від 29.06.2023 року наданих послуг відповідно до договору про надання професійної правової допомоги від 29.06.2023 року, Адвокат передав, а Клієнт прийняв надав Клієнту наступні послуги:

- складання та подання адміністративного позову про визнання протиправною бездіяльності військової частини НОМЕР_2 зобов`язання вчинити певні дії в інтересах ОСОБА_1 до окружного адміністративного суду; кількість годин (документів) 5 годин, 1 документ; вартість однієї години (одного документа) 1000 грн/год, 5000 грн/1 документ; загальна сума 5000,00 грн.

Також в акті зазначено, що Клієнт підписанням цього Акта підтверджує факт належного отримання правової допомоги (послуг) відповідно до положень Договору про надання професійної правової допомоги, укладеного між Клієнтом та Адвокатом 26.06.2023 р. (належне виконання Договору), а також відсутність претензій до Адвоката стосовно отриманих від нього послуг, вказаних у цьому Акті. Адвокат підписанням цього Акта підтверджує факт отримання сплати за надані послуги (витрати на професійну правничу допомогу) відповідно до положень Договору (належне виконання Договору).

Як вбачається з квитанції прибуткового касового ордеру № б/н від 10.08.2023 року, позивач сплатив представникові на підставі договору про надання правової допомоги від 26.06.2023 року у сумі 5 000,00 грн.

Проаналізувавши наведене вище нормативно-правові приписи, оцінивши надані на підтвердження понесення позивачем витрат на професійну правничу допомогу докази, суд дійшов висновку про доведеність понесення позивачем в межах цієї справи витрат на правову допомогу у розмірі 5 000,00 грн.

Витрати в розмірі 1 000,00 грн за складання відповіді на відзив не підтверджені матеріалами справи (відповідь на відзив до суду не надходила).

Відповідно до ч.ч. 6, 7 ст. 134 КАС України у разі недотримання вимог частини п`ятої цієї статті (вимоги щодо неспівмірності витрат) суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами. Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Суд зауважує, що відповідачем не подавалось суду клопотання про зменшення витрат позивача на оплату правничої допомоги адвоката.

Отже, суд не надає оцінку співмірності понесених позивачем витрат на оплату правничої допомоги адвоката.

Як вже зазначалось судом, відповідно до ч. 3 ст. 139 КАС України при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.

Враховуючи, що позовні вимоги позивача задоволені частково, суд вважає за необхідне покласти на відповідача судові витрати позивача, пов`язані із оплатою професійної правничої допомоги, в розмірі 2 500,00 грн (пропорційно задоволеної частини позовних вимог).

Керуючись ст.ст. 2, 6, 9, 12, 72-77, 94, 132, 134, 139, 192-193, 242-246, 262, 293, 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

В И Р І Ш И В:

Адміністративний позов ОСОБА_1 (ІПН НОМЕР_1 , АДРЕСА_1 ) до Військової частини НОМЕР_2 про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії, задовольнити частково.

Визнати протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_2 щодо не здійснення повного нарахування та виплати ОСОБА_1 індексації грошового забезпечення за період проходження ним військової служби з 22.12.2017 по 22.06.2019 та з 12.06.2020 по 13.07.2022 за виключенням вже виплаченої частини індексації.

Зобов`язати Військову частину НОМЕР_2 нарахувати ОСОБА_1 індексацію грошового забезпечення за період проходження військової служби 22.12.2017 по 22.06.2019 та з 12.06.2020 по 13.07.2022 із застосуванням місяця для обчислення індексу споживчих цін для розрахунку індексації грошового забезпечення (базового місяця): в період 22.12.2017 по 28.02.2018 - січень 2008 року, з 01.03.2018 по 22.06.2019 та з 12.06.2020 по 30.09.2020, з 01.10.2020 року по 13.07.2022 року березень 2018 року, в період з 01.10.2020 року по 13.07.2022 року з урахуванням абз. 4 п. 5 постанови Кабінету Міністрів України від 17 липня 2003 року № 1078, та виплатити позивачу недоотриману частину за виключенням вже виплаченої частини індексації.

Визнати протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_2 (Код ЄДРПОУ: НОМЕР_3 ) у вигляді ненарахування та невиплати ОСОБА_1 (ІПН НОМЕР_1 ) за період військової служби з 22.12.2017 по 22.06.2019 грошової компенсації за всі невикористані дні додаткової відпустки за 2017, 2018 та 2019 роки, виходячи з розміру грошового забезпечення на день звільнення 22 червня 2019 року.

Зобов`язати Військову частину НОМЕР_2 (Код ЄДРПОУ НОМЕР_3 ) нарахувати та виплатити ОСОБА_1 (ІПН НОМЕР_1 ) за період військової служби з 22.12.2017 по 22.06.2019 грошову компенсацію за всі невикористані дні додаткової відпустки за 2017, 2018 та 2019 роки, виходячи з розміру грошового забезпечення на день звільнення 22 червня 2019 року.

Визнати протиправним дії Військової частини НОМЕР_2 щодо нарахування та виплати ОСОБА_1 (ІПН НОМЕР_1 ) щомісячного грошового забезпечення, матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань, грошової допомоги на оздоровлення, грошової компенсації за невикористані дні щорічної основної та додаткової відпустки за період проходження військової служби з 01.01.2019 по 22.06.2019 при звільненні та з 12.06.2020 по 13.07.2022 при переведенні з порушенням вимог постанови Кабінету Міністрів України від 30 серпня 2017 року № 704 Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб, з урахуванням постанови Шостого апеляційного адміністративного суду від 29 січня 2020 року у справі № 826/6453/18, із застосуванням з 29 січня 2020 року показника прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня 2018 року, для визначення розмірів складових грошового забезпечення.

Зобов`язати Військову частину НОМЕР_2 здійснити перерахунок та виплату ОСОБА_1 (ІПН НОМЕР_1 ) щомісячного грошового забезпечення відповідно до положень Постанови Кабінету Міністрів України від 30 серпня 2017 року № 704 Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб (з урахуванням постанови Шостого апеляційного адміністративного суду від 29 січня 2020 року у справі № 826/6453/18) за період з 01.01.2019 по 22.06.2019 - із застосуванням показника прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня 2019 року; за період з 12.06.2020 по 31.12.2020 - із застосуванням показника прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня 2020 року; за період з 01.01.2021 по 31.12.2021 із застосуванням показника прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня 2021 року; за період з 01.01.2022 по 13.07.2022 із застосуванням показника прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня 2022 року шляхом його множення на відповідний тарифний коефіцієнт,

Зобов`язати Військову частину НОМЕР_2 здійснити перерахунок та виплату ОСОБА_1 (ІПН НОМЕР_1 ) матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань, грошової допомоги на оздоровлення, грошової компенсації за невикористані дні щорічної основної та додаткової відпустки як учаснику бойових дій за період проходження військової служби з 22.12.2017 року по 22.06.2019 року, що були нараховані під час звільнення, шляхом множення прожиткового мінімуму дія працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня 2019 року на відповідний тарифний коефіцієнт, за період проходження військової служби з 12.06.2020 по 13.07.2022 що були нараховані під час переведення, шляхом множення прожиткового мінімуму дія працездатних осіб, встановленого законом на 01.01.2022 року на відповідний тарифний коефіцієнт.

В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Стягнути з Військової частини НОМЕР_2 (код ЄДРПОУ НОМЕР_3 , місцезнаходження: АДРЕСА_2 ) на користь ОСОБА_1 (ІПН НОМЕР_1 , АДРЕСА_1 ) судові витрати останнього на професійну правничу допомогу в розмірі 2 500 (дві тисяча п`ятсот) грн 00 коп.

Рішення суду може бути оскаржено до Першого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя В.В. Стойка