Справа № 127/38685/23

Провадження №11-сс/801/29/2024

Категорія: крим.

Головуючий у суді 1-ї інстанції: ОСОБА_1

Доповідач: ОСОБА_2

ВІННИЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02 січня 2024 року м. Вінниця

Вінницький апеляційний суд у складі:

головуючого-судді ОСОБА_2

суддів: ОСОБА_3 ОСОБА_4

з участю секретаря судового засідання ОСОБА_5

за участі учасників кримінального провадження:

прокурора ОСОБА_6

захисника ОСОБА_7

слідчого ОСОБА_8

розглянув у відкритому судовому засіданні в м. Вінниці апеляційну скаргу захисника ОСОБА_7 в інтересах підозрюваного ОСОБА_9 з клопотанням про поновлення строку на апеляційне оскарження ухвали слідчого судді Вінницького міського суду Вінницької області від 14 грудня 2023 року,

якою задоволено клопотання старшого слідчого в ОВС відділу СУ ГУНП у Вінницькій області майора поліції ОСОБА_8 , продовжено запобіжний захід у вигляді тримання під вартою в межах строку досудового розслідування, тобто до 17 січня 2024 року (включно), відносно:

ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , українця, громадянина України, уродженця с. Холодівка, Тульчинського району Вінницької області, одруженого, на утриманні має трьох неповнолітніх дітей, військовослужбовця, проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , раніше судимого,

який підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст.286-1 КК України.

Зміст судового рішення та встановлені судом першої інстанції обставини.

Старший слідчий в ОВС відділу СУ ГУНП у Вінницькій області майор поліції ОСОБА_8 звернувся до суду з клопотанням, погодженим з прокурором ОСОБА_6 , про продовження строку тримання під вартою, щодо підозрюваного ОСОБА_9 .

Клопотання мотивовано тим, що слідчим управлінням ГУНП у Вінницькій області здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні № 12023020000000798 від 18.10.2023 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 286-1 КК України.

В межах даного кримінального провадження 19.10.2023 ОСОБА_9 повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 286-1 КК України, а саме: порушенні правил безпеки дорожнього руху особою, яка керує транспортним засобом у стані алкогольного сп`яніння, що спричинили смерть потерпілого.

ОСОБА_9 підозрюється у вчиненні тяжкого злочину, за який законом передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк від п`яти до десяти років, що зумовлює необхідність обрання йому запобіжного заходу. При цьому існують ризики, передбачені п. п. 1 та 3 ч. 1 ст. 177 КПК України, які полягають у тому, що підозрюваний ОСОБА_9 може переховуватись від органів досудового розслідування, незаконно впливати на потерпілих, свідків у цьому кримінальному провадженні.

Тому існує високий ступінь ризику того, що ОСОБА_9 під страхом ймовірної кримінальної відповідальності та загрози призначення йому в подальшому судом реальної міри покарання, переховуватиметься від органу досудового розслідування, суду. З огляду на те, що санкція інкримінованої ОСОБА_9 статті вчиненого злочину є такою, що спроможна в значній мірі обмежити його права й свободи, в тому числі право на свободу пересування, то думки останнього з приводу можливої ізоляції до установи виконання покарань закритого типу сприятимуть наявності ризику, передбаченого п. 1 ч. 1 ст. 177 КПК країни.

Крім того, в підозрюваного ОСОБА_9 відсутні міцні соціальні зв`язки за місцем проживання, оскільки він власного житла не має, тому під загрозою застосування суворої міри покарання може в будь-який момент без зайвих труднощів покинути місце свого проживання та здійснити спроби переховуватись від органів досудового розслідування, суду.

У зв`язку з тим, що показання свідків мають важливе доказове значення під час встановлення винуватості особи у вчиненні дорожньо-транспортної пригоди, ОСОБА_9 з метою ухилення від кримінальної відповідальності може здійснювати незаконний вплив на свідків, які проживають з ним в одному селі, що свідчить про наявність ризику, передбаченого п. 3 ч. 1 ст. 177 КПК України.

Крім того, підозрюваний ОСОБА_9 раніше неодноразово притягувався до адміністративної відповідальності за порушення правил безпеки дорожнього руху, в тому числі за ст. 130 КУпАП.

Вищевикладене свідчить про те, що підозрюваний ОСОБА_9 легковажно ставиться до дотримання Правил дорожнього руху, не робить для себе належних висновків та може вчинити інше кримінальне правопорушення, що підтверджує наявність ризику, передбаченого ч. 5 ч. 1 ст. 177 КПК України.

Враховуючи сукупність характеризуючих даних підозрюваного, його соціальних зв`язків, тяжкість вчиненого кримінального правопорушення та передбачене за його вчинення покарання, а також те, що внаслідок вказаного кримінального правопорушення загинула людина, єдиним запобіжним заходом, який забезпечить належну поведінку підозрюваного та виконання ним процесуальних обов`язків, є запобіжний захід у вигляді триманні під вартою.

На підставі вищевикладеного та, беручи до уваги вагомість наведених доказів вчинення ОСОБА_9 інкримінованого йому злочину, тяжкість покарання, орган досудового слідства вважає, що запобіжний захід обраний слідчим суддею слід продовжити, оскільки ризики передбачені ст. 177 КПК України не зменшилися.

12.12.2023 керівником Вінницької спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Південного регіону було винесено постанову про продовження строку досудового розслідування тобто до 17.01.2024.

До закінчення строку досудового розслідування необхідно отримати висновок судової біологічної експертизи, повідомити підозрюваному про зміну раніше повідомленої підозри; здійснити відкриття сторонам матеріалів кримінального провадження в порядку ст. 290 КПК України; скласти обвинувальний акт та реєстр матеріалів досудового розслідування; виконати інші слідчі (розшукові) та процесуальні дії, в яких виникне необхідність для закінчення досудового розслідування у кримінальному провадженні.

За таких обставин та беручи до уваги, що більш м`який запобіжний захід не зможе запобігти зазначеним ризикам слідчий, за погодженням з прокурором, звернувся до суду з вищевказаним клопотанням та просив його задовольнити.

Прокурор ОСОБА_10 в судовому засіданні клопотання підтримав, просив продовжити підозрюваному запобіжний захід у вигляді тримання під вартою в межах строку досудового розслідування.

Підозрюваний ОСОБА_9 та його захисник - адвокат ОСОБА_7 в письмових запереченнях та в судовому засіданні заперечували проти задоволення клопотання слідчого та просили змінити підозрюваному запобіжний захід на цілодобовий домашній арешт.

Ухвалою слідчого судді Вінницького міського суду Вінницької області від 14 грудня 2023 року клопотання слідчого задоволено. Продовжено строк тримання під вартою підозрюваному ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , в межах строку досудового розслідування, тобто до 17 січня 2024 року (включно).

У своїх висновках слідчий суддя вказав, що у своїй сукупності доведеність обґрунтованої підозри у вчиненні кримінального правопорушення, тяжкість та підвищена суспільна небезпека інкримінованого злочину, тяжкість можливого покарання, наявність таких ризиків як можливість підозрюваного переховуватися від органів досудового розслідування, прокуратури та суду, з метою уникнення покарання за вчинений злочин, продовження вчинення злочинів, здійснення незаконного впливу на свідків, а також особу підозрюваного, який на час розгляду клопотання підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення, яке відноситься до категорії тяжкого злочину, відповідальність за яке передбачена у виді позбавлення волі на строк від п`яти до десяти років. З урахуванням особливості та заплановану тривалість досудового слідства, пов`язану з необхідністю додаткового часу для проведення слідчих дій та неможливістю у зв`язку з цим проведення всіх необхідних слідчих дій, які в свою чергу свідчать про наявність однієї з підстав для надання строку, для продовження тримання підозрюваного під вартою.

Суд звернув увагу на те, що на час розгляду клопотання вищевказані ризики, що встановлені ухвалою суду від 20.10.2023 не зменшилися. Відомостей, які б вказували про неможливість перебування ОСОБА_9 в місцях затримання, зокрема, за станом здоров`я під час розгляду клопотання надано не було, а тому слідчий суддя вважав, що заявлені ризики виправдовують тримання особи під вартою, що також доведено прокурором при розгляді даного клопотання.

Вимоги апеляційної скарги та узагальнені доводи особи, що її подала.

В своїй апеляційній скарзі поданій в інтересах підозрюваного ОСОБА_9 захисник ОСОБА_7 просить поновити їй строк на апеляційне оскарження ухвали слідчого судді Вінницького міського суду Вінницької області від 14.12.2023 року з підстав необізнаності нею особисто та її підзахисним з мотивами прийнятого слідчим суддею рішення, що також є поважною причиною для поновлення пропущеного строку.

Також в своїй апеляційній скарзі просить скасувати ухвалу слідчого судді Вінницького міського суду Вінницької області від 14.12.2023 року та постановити нову, застосувавши до ОСОБА_9 запобіжний захід у вигляді цілодобового домашнього арешту.

Апеляційну скаргу обґрунтовує тим, що розгляд клопотання проведений слідчим суддею неповно та не об`єктивно, оскільки наявність у ОСОБА_9 позитивної характеристики з військової частини, нагород а також міцних соціальних зв`язків, зокрема дружини та трьох неповнолітніх дітей, спростовують факт переховування останнього від органу досудового розслідування та суду. Також вважає, що тяжкість обвинувачення не є єдиною підставою для утримування особи під вартою, ризик знищити, ховати або спотворити будь-яку з речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення, відсутній, ОСОБА_9 не має доступу до документів, які мають істотне значення для встановлення кримінального правопорушення. наявність ризику перешкоджати кримінальному провадженні іншим чином необґрунтована.

Захисник звернула увагу на те, що суд не розглянув можливість застосування відносно ОСОБА_9 можливість застосування більш м`якого запобіжного заходу. Вважає, що до ОСОБА_9 цілком можливо застосувати цілодобовий домашній арешт, оскільки наведені слідчим ризики відсутні, ОСОБА_9 має постійне місце проживання у АДРЕСА_1 , з 21.06.2023 є солдатом військової служби за мобілізацією, зарахований до списків особового складу військової частини НОМЕР_1 та приступив до виконання службових обов`язків, де зарекомендував себе професійно грамотним та дисциплінованим військовослужбовцем, примирився з потерпілими, які засвідчують що жодних претензій до нього не мають.

Позиції учасників судового провадження.

В судовому засіданні захисник ОСОБА_7 в інтересах підозрюваного ОСОБА_9 просила поновити її строк на апеляційне оскарження ухвали слідчого судді Вінницького міського суду від 14.12.2023, апеляційну скаргу підтримала в повному обсязі та просила її задовольнити, посилаючись на викладені в ній доводи.

Прокурор ОСОБА_6 не заперечував щодо поновлення захиснику строку на апеляційне оскарження ухвали слідчого судді від 14.12.2023, заперечив щодо задоволення апеляційної скарги захисника, посилаючись на обґрунтованість підозри та наявність ризиків, передбачених КПК України, тому просив апеляційну скаргу залишити без задоволення, а ухвалу слідчого судді суду першої інстанції без змін, так як вважає її законною та обґрунтованою.

Захисник в своїй апеляційній скарзі не просив суд забезпечити особисту участь підозрюваного у розгляді апеляційної скарги поданої в його інтересах. Апеляційним судом підозрюваний ОСОБА_9 повідомлявся через адміністрацію ДУ «Вінницька установа виконання покарань №1» про розгляд апеляційної скарги його захисника, однак не виявив бажання брати особисту участь у її розгляді, захисник та прокурор за таких підстав не заперечували проти розгляду апеляційної скарги у відсутність підозрюваного, а тому судовий розгляд відбувся у відсутність ОСОБА_9 , оскільки відповідно до ч.4 ст.405 КПК України зазначене не перешкоджає проведенню даного розгляду.

Клопотань про відкладення судового розгляду від учасників провадження не надходило.

Мотиви суду.

Заслухавши доповідача, виступи сторони захисту та прокурора, дослідивши матеріали судового провадження, обговоривши доводи апеляційної скарги в частині клопотання щодо поновлення строку, колегія суддів приходить до висновку, що клопотання захисника про поновлення строку на апеляційне оскарження ухвали слідчого судді Вінницького міського суду Вінницької області від 14.12.2023 підлягає до задоволення.

Відповідно до п.3 ч.2 ст.395 КПК України, апеляційна скарга на ухвалу слідчого судді може бути подана протягом п`яти днів з дня її оголошення.

Зі змісту ч.1 ст.117 КПК України встановлено, що строк виконання процесуальних дій поновлюється лише у тому випадку, якщо він пропущений із поважних причин.

Відповідно до правової позиції Верховного Суду, викладеної у постанові від 27 березня 2019 року у справі № 127/17092/18, особа, яка бажає подати апеляційну скаргу, має діяти сумлінно для того, щоб ефективно реалізувати своє право. Хоча ст.117 КПК України містить норму щодо поновлення пропущеного строку, але це можливо лише в разі наявності поважних причин пропуску такого строку. Тому при вирішенні питання про поновлення пропущеного строку, у тому числі й строку на апеляційне оскарження, до уваги мають братися: тривалість самого процесуального строку; час, який минув з дати завершення процесуального строку; наявність чи відсутність обставин, які об`єктивно перешкоджали особі реалізувати своє право (повноваження) в межах визначеного процесуального строку; поведінку особи, яка звертається з відповідним клопотанням, зокрема, чи вживала особа розумних заходів для того, щоб реалізувати своє право (повноваження) у межах процесуального строку та якнайшвидше після його закінчення (у разі наявності поважних причин його пропуску) та інші доречні обставини.

Вказане узгоджується з усталеною практикою Європейського суду з прав людини, згідно з якою вирішення питання щодо поновлення строку на оскарження перебуває в межах дискреційних повноважень національних судів, однак такі повноваження не є необмеженими, оскільки в кожній справі національні суди мають перевіряти, чи виправдовують підстави для поновлення строків для оскарження втручання у принцип res judicata (принцип юридичної визначеності; див.: рішення у справі «Пономарьов проти України» (Ponomaryov v. Ukraine), заява № 3236/03, п. 41, від 3 квітня 2008 року; рішення у справі «Устименко проти України» (Ustimenko v. Ukraine), заява № 32053/13, п. 47, від 29 жовтня 2015 року).

Встановлено, що 20.12.2023 року на адресу Вінницького апеляційного суду надійшла апеляційна скарга захисника ОСОБА_7 в інтересах підозрюваного ОСОБА_9 на ухвалу слідчого судді Вінницького міського суду Вінницької області від 14.12.2023 з клопотанням про поновлення строку та об`єктивними даними, які свідчать про наявність поважних причин для поновлення їй строку на апеляційне оскарження вказаної ухвали.

Також дослідивши матеріали судового провадження, обговоривши доводи апеляційної скарги в частині оскарження ухвали слідчого судді від 14.12.2023, колегія суддів приходить до висновку, що вказана апеляційна скарга задоволенню не підлягає, виходячи з наступних підстав.

Так, згідно ч. 1 ст. 404 КПК України суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.

Відповідно до ст.370 КПК України судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим. Законним є рішення, ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до ст.29 Конституції України, кожна людина має право на свободу та особисту недоторканність. Ніхто не може бути заарештований або триматися під вартою інакше, як за вмотивованим рішенням суду і тільки на підставах та в порядку, встановлених законом.

Статтею 2 КПК України основним завданням кримінального провадження є захист особи, суспільства та держави від кримінальних правопорушень, охорона прав, свобод та законних інтересів учасників кримінального провадження, а також забезпечення швидкого, повного та неупередженого розслідування і судового розгляду з тим, щоб кожний, хто вчинив кримінальне правопорушення, був притягнутий до відповідальності в міру своєї вини, жоден не винуватий не був обвинувачений або засуджений, жодна особа не булла піддана необґрунтованому процесуальному примусу і щоб до кожного учасника кримінального провадження булла застосована належна правова процедура.

Апеляційний суд враховуючи, що сторона захисту у своїй апеляційній скарзі не оспорюючи обґрунтованість оголошеної ОСОБА_9 підозри, переглядає оспорюване судове рішення слідчого судді Вінницького міського суду Вінницької області від 14.12.2023 лише в межах апеляційної скарги.

Інші учасники кримінального провадження з апеляційними скаргами до суду апеляційної інстанції не зверталися.

Встановлено, що слідчим управлінням ГУНП у Вінницькій області здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні № 12023020000000798 від 18.10.2023 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 286-1 КК України.

В межах даного кримінального провадження 19.10.2023 ОСОБА_9 повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 286-1 КК України, а саме: порушенні правил безпеки дорожнього руху особою, яка керує транспортним засобом у стані алкогольного сп`яніння, що спричинили смерть потерпілого.

Ухвалою Вінницького міського суду Вінницької області від 20.10.2023 по справі №127/32484/23 застосовано до підозрюваного ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , запобіжний захід у вигляді тримання під вартою строком 60 (шістдесят) днів, тобто до 02:30 год. 17 грудня 2023 року, залишений без змін ухвалою Вінницького апеляційного суду від 24.10.2023.

В подальшому, постановою керівника Вінницької спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Південного регіону ОСОБА_11 продовжено строк досудового розслідування у кримінальному провадженні №12023020000000798 від 18.10.2023 за підозрою ОСОБА_9 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 286-1 КК України до трьох місяців, тобто до 17 січня 2024 року.

Так, за частиною першою та п.9 ч.2 ст.131 КПК України з метою досягнення дієвості кримінального провадження застосовуються заходи забезпечення кримінального провадження, до яких, зокрема, належать запобіжні заходи.

Статтею 199 КПК регламентовано порядок продовження строку тримання під вартою, яка покладає на слідчого, прокурора наступні обов`язки:

- скласти клопотання про продовження строку тримання під вартою відповідно до вимог, зазначених у ст. 184 КПК. Крім того, викласти в ньому обставини, які свідчать про те, що заявлений ризик не зменшився або з`явилися нові ризики, які виправдовують тримання особи під вартою та обставини, які перешкоджають завершенню досудового розслідування до закінчення дії попередньої ухвали про тримання під вартою. При цьому подання клопотання про продовження строків тримання під вартою є правом слідчого, прокурора, а не їх обов`язком ( ч.3 ст. 199 КПК);

- подати клопотання про продовження строку тримання під вартою до місцевого суду, в межах територіальної юрисдикції якого здійснюється досудове розслідування, а в кримінальних провадженнях щодо злочинів, віднесених до підсудності Вищого антикорупційного суду, - до Вищого антикорупційного суду (ч. 2 ст. 199);

- подати клопотання про продовження строку тримання під вартою до суду не пізніше ніж за п`ять днів до закінчення дії попередньої ухвали про тримання під вартою (ч. 1 ст. 199).

Слідчий суддя зобов`язаний розглянути клопотання про продовження строку тримання під вартою до закінчення строку дії попередньої ухвали згідно з правилами, передбаченими для розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу (ч. 4 ст. 199 КПК).

Слідчий суддя зобов`язаний відмовити у продовженні строку тримання під вартою, якщо прокурор, слідчий не доведе, що обставини, зазначені у ч. 3 ст. 199 КПК, виправдовують подальше тримання підозрюваного, обвинуваченого під вартою (ч. 5 ст. 199 КПК).

Вирішуючи питання щодо продовження строків тримання під вартою, для прийняття законного і обґрунтованого рішення, суд, відповідно до ст.178 КПК України та практики Європейського суду з прав людини, повинен врахувати тяжкість кримінального правопорушення, у вчиненні якого підозрюється особа та особисті обставини життя особи, які можуть свідчити на користь збільшення (зменшення) ризику переховування від правосуддя чи інших способів неналежної процесуальної поведінки.

Положенням ч.3 ст.197 КПК України визначено, що строк тримання під вартою може бути продовженим суддею в межах строку досудового розслідування в порядку, передбаченому цим Кодексом.

Відповідно до ст.177 КПК України метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього обов`язків, а також запобігання спробам переховування від органів слідства та суду, знищення чи спотворення речей чи документів, незаконного впливу на інших осіб, перешкоджання кримінальному провадженню, вчиненню інших правопорушень. Підставою ж застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення та наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний може здійснити вищезазначені дії.

Апеляційний суд вважає, що суд першої інстанції ретельно перевірив доводи слідчого про доцільність продовження тримання під вартою підозрюваного ОСОБА_9 та можливість застосування іншого більш м`якого запобіжного заходу, належно з`ясував обставини, які мають значення для вирішення цього питання.

Колегія суддів звертає увагу, що на даному етапі провадження суд не вправі оцінювати докази з точки зору їх достатності і допустимості для визнання особи винною чи невинною у вчиненні злочину, а лише зобов`язаний на підставі розумної оцінки сукупності отриманих даних визначити, що причетність особи до вчинення кримінального правопорушення є вірогідною та достатньою для застосування щодо неї обмежувального заходу. А тому, з огляду на наведені у клопотанні слідчого дані, у слідчого судді суду першої інстанції були всі підстави для висновку, що представлені докази об`єктивно зв`язують підозрюваного ОСОБА_9 з певним злочином, на даному етапі хоча і не можна стверджувати про їх достатність для негайного засудження, проте можна дійти висновку про виправданість подальшого розслідування або висунення звинувачення (рішення у справі «Джон Мюррей проти Сполученого Королівства» від 28 жовтня 1994 року.

Відповідно до ст. 3 Конституції України людина, її життя і здоров`я визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю.

Правилами дорожнього руху України регламентовано єдиний порядок дорожнього руху на всій території України, якого повинні неухильно дотримуватись усі його учасники.Своїми діями підозрюваний ОСОБА_9 показав свою зневагу до існуючих правил і норм поведінки, проявив самовпевненість у безкарності за свої вчинки.

Відповідно до вимог ст. ст.17, 65 Конституції України, ст.ст.1, 2 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу», положень Військової присяги, ст. ст. 11, 16, 127, 128 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, ст.ст.1-4 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України, останній під час проходження військової служби повинен був свято і непорушно додержуватися Конституції України та законів України, сумлінно і чесно виконувати військовий обов`язок, бездоганно і неухильно додержуватись порядку правил, встановлених військовими статутами та іншим законодавством України, поводитися з гідністю й честю, не допускати самому і стримувати інших від негідних вчинків, зобов`язаний завжди пам`ятати, що за його поведінкою судять не лише про нього, а й про Збройні Сили України в цілому.

Колегія суддів не може погодитися з доводами захисника про відсутність продовження існування ризиків, передбачених частиною 1 статті 177 КПК України, оскільки ризиком у контексті кримінального провадження є певна ступінь ймовірності того, що особа, вдасться до вчинків, які будуть перешкоджати досудовому розслідуванню, або ж створять загрозу суспільству.

При цьому, КПК України не вимагає доказів того, що підозрюваний, обвинувачений обов`язково (поза всяким сумнівом) здійснюватиме відповідні дії, однак вимагає доказів того, що він має реальну можливість їх здійснити у конкретному кримінальному провадженні в майбутньому.

Надаючи оцінку можливості підозрюваного ОСОБА_9 переховуватися від суду, незаконно впливати на свідків, знищити, сховати, спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення, вчинити інше кримінальне правопорушення, суд бере до уваги те, що існує певна ймовірність того, що останній з метою уникнення покарання, передбаченого за вчинене кримінальне правопорушення, може вдатися до відповідних дій.

Крім того, колегія суддів також не може погодитися з доводами апеляційної скарги щодо зміни підозрюваному запобіжного заходу у виді тримання під вартою та застосування запобіжного заходу у вигляді цілодобового домашнього арешту, оскільки при розгляді питання щодо обрання чи продовження запобіжного заходу у виді тримання під вартою слід враховувати також і тяжкість звинувачення у сукупності з іншими обставинами кримінального провадження.

У статті 5 Рекомендації Комітету Міністрів Ради Європи R(80) 11 від 27.06.1980 «Про взяття під варту до суду» зауважується, що при розгляді питання про необхідність тримання під вартою, судовий орган повинен брати до уваги обставини конкретної справи, у тому числі характер та тяжкість інкримінованого злочину.

Встановлено, що ОСОБА_9 підозрюється у вчиненні тяжкого злочину, скоєного в стані алкогольного сп`яніння, що спричинило смерть потерпілого, легковажне ставлення до порушення правил дорожнього руху, свідчать про його підвищену суспільну небезпеку, що у сукупності із тяжкістю можливого покарання, а також даними про особу підозрюваного, який є особою раніше судимою, притягувався до адміністративної відповідальності як за ст.124, так за ч.1 ст.130 КУпАП, проте це не призвело до позитивних змін в його особистості і не створило у нього готовності до самокерованої правослухняної поведінки у суспільстві, а тому колегія суддів вважає, що рішення слідчого суді щодо продовження строку запобіжного заходу в межах строку досудового розслідування є законним та обґрунтованим, не суперечить вимогам ст.5 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, оскільки в справі існують реальні ознаки справжнього суспільного інтересу, який незважаючи на презумпцію невинуватості, переважає принцип поваги до особистої свободи.

Окрім того, рішення суду про продовження строку тримання під вартою цілком відповідає практиці Європейського Суду з прав людини, яка свідчить про те, що рішення суду повинно забезпечити не тільки права підозрюваного (обвинуваченого), а й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів, що вимагає від суду більшої суворості в оцінці порушень цінностей суспільства.

У п.42 рішення Європейського Суду з прав людини від 13.01.2011 р. у справі «Михалкова та інші проти України» зазначено, що розслідування має бути ретельним, безстороннім і сумлінним. Розслідування повинне забезпечити встановлення винних осіб та їх покарання. Органи державної влади повинні вжити всіх заходів для отримання всіх наявних доказів, які мають відношення до події, показань очевидців, доказів експертиз. Будь-які недоліки у розслідуванні, які підривають його здатність встановити відповідальну особу, створюють ризик недодержання такого стандарту.

В ході апеляційного розгляду знайшли своє відображення доводи захисника про наявність у підозрюваного ОСОБА_9 постійного місця проживання на території Вінницької області, відсутність наміру переховуватися чи покидати Україну, наявність позитивної характеристики за місцем проживання, соціально-стримуючих зв`язків, зокрема дружини та трьох неповнолітніх дітей, позитивної характеристики за місцем служби у ВЧ НОМЕР_1 , наявність грамот та нагород за вірність Українському народові, проте це не є безумовними підставами для застосування більш м`якого запобіжного заходу, оскільки вказані обставини не мають такого ступеню довіри, які можуть бути враховані судом, як такі, що на даному етапі мають запобіжний вплив на поведінку підозрюваного, та не є такими, що спростовують встановлені судом ризики.

Також згода захисника та самого підозрюваного на залишення йому певної форми арешту, все ж таки підтверджує існування процесуальних ризиків у вказаному провадженні.

Окрім того, встановлені в ході апеляційного розгляду та зазначені в апеляційній скарзі захисником обставини існували і на момент вчинення інкримінованого ОСОБА_9 злочину, проте жодним чином не виступили стримуючим фактором в поведінці останнього.

Тому подальше продовження тримання під вартою підозрюваного не порушує його права на свободу та особисту недоторканність, гарантованого статтею 5 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, а також права, передбачені Конституцією України.

Вказаний запобіжний захід є пропорційним тому ступеню небезпеки, ризики якого продовжують існувати у кримінальному провадженні, а також тим завданням, які має досягти орган досудового розслідування. Матеріали провадження не містять переконливих даних про застереження, які б унеможливлювали перебування підозрюваного під вартою. Окрім того, такі дані в судове засідання апеляційного суду надані не були.

При цьому апеляційний звертає увагу, що Європейський суд з прав людини у своєму рішенні в справі «Манчіні проти Італії» зазначив, що за наслідками та способами застосування як тримання під вартою, так і домашній арешт прирівнюються до позбавлення волі для цілей ст.5 п.1 п.п. с) Європейської Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод.

Суд апеляційної інстанції зауважує, що вказаний запобіжний захід немає карального характеру, а його метою є саме забезпечення належної процесуальної поведінки підозрюваного, для того щоб орган досудового розслідування зміг виконати завдання передбачені ст.2 КПК України.

Також колегія суддів зважає і на те, що на даний час в Україні введено воєнний стан, що також є відповідним ризиком, який з врахуванням даних про особу ОСОБА_9 , характером кримінального правопорушення в якому він підозрюється, додатково свідчить про правильність висновків слідчого суді суду першої інстанції, оскільки в зазначених умовах здійснення контролю за останнім правоохоронними органами, в разі застосування до нього інших більш м`яких запобіжних заходів, є ускладненим.

Колегія суддів вважає, що слідчий суддя розглядаючи клопотання щодо продовження відносно підозрюваного ОСОБА_9 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою в межах строку досудового розслідування, всебічно з`ясував всі обставини, з якими закон пов`язує можливість застосування виняткового запобіжного заходу, вірно оцінив у сукупності наявність обґрунтованої підозри у вчиненні кримінального правопорушення, тяжкість покарання, що загрожує особі у разі визнання його винуватим, а також існування викладених вище ризиків, передбачених ст.177 КПК України, з урахуванням даних про особу підозрюваного, необхідність проведення слідчих (розшукових) заходів спрямованих на виявлення та фіксацію доказів, що можуть мати доказове значення під час досудового розслідування та судового розгляду, встановив наявність підстав для застосування найбільш суворого запобіжного заходу, навівши в ухвалі мотиви необхідності задоволення клопотання слідчого, що на переконання колегії суддів апеляційного суду в повній мірі відповідає вимогам закону.

Інші доводи захисника, викладені в апеляційній скарзі не заслуговують на увагу суду.

З огляду на викладене, колегія суддів апеляційної інстанції приходить до висновку, що ухвала слідчого судді суду першої інстанції відповідно до вимог ст.370 КПК України є законною, обґрунтованою і вмотивованою, а доводи апеляційної скарги захисника викладених в ній висновків суду не спростовують.

Порушень правових позицій Європейського суду з прав людини чи істотних порушень норм КПК України, які могли б стати підставою для її скасування, судом апеляційної інстанції не встановлено.

Керуючись ст.ст.117, 404, 405, 407, 419,422 КПК України, суд, -

п о с т а н о в и в:

Клопотання захисника ОСОБА_7 в інтересах підозрюваного ОСОБА_9 - задовольнити.

Поновити захиснику ОСОБА_7 , яка діє в інтересах підозрюваного ОСОБА_9 строк на апеляційне оскарження ухвали Вінницького міського суду Вінницької області від 14 грудня 2023 року.

Апеляційну скаргу захисника ОСОБА_7 в інтересах підозрюваного ОСОБА_9 - залишити без задоволення.

Ухвалу слідчого судді Вінницького міського суду Вінницької області від 14 грудня 2023 року відносно підозрюваного ОСОБА_9 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст.286-1КК України - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та касаційному оскарженню не підлягає.

Судді:

ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4