Справа № 523/13890/21

Провадження №2/523/2208/23

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"19" грудня 2023 р. м.Одеса

Суворовський районний суд м.Одеси в складі головуючого - судді Дяченко В.Г, секретар судового засідання Томілко М.В., розглянувши в відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «ІНФОКС» в особі філії «ІНФОКСВОДОКАНАЛ» про захист прав споживача,-

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до суду з вимогою про визнання протиправними дії відповідача щодо припинення (обмеження) централізованого питного водопостачання та водовідведення на об`єкті споживача, що розташований за адресою - АДРЕСА_1 , особовий рахунок № НОМЕР_1 та зобов`язання відповідача відновити надання в повному обсязі послуг. Стягнути з відповідача на користь позивача моральну шкоду в розмірі 5000,00 грн.

Позов мотивується тим, що позивач є споживачем на підставі договору про надання послуг з водопостачання №164763/ЧВ-СДВ від 25.06.2018 року. Докази заборгованості по сплаті за послуги - відсутні.

З невідомих підстав, без попередження, 13.07.2021 року працівниками відповідача було припинено (обмежено) централізоване питне водопостачання та водовідведення об`єкта споживача, що розташований за адресою - АДРЕСА_1 .

Позивач вважає, що діями відповідача завдано моральну шкоду позивачу, так як , через дії відповідача завдали позивачу душевних страждань.

Представник відповідача надала суду письмові пояснення та докази користування позивачем водопостачанням та водовідведенням весь обліковий період, а дії працівників відповідача щодо виконання наряду-замовлення №144533 від 02.07.2021 року є проведенням дебіторської роботи щодо погашення абонентом заборгованості.

В судовому засіданні представник відповідача заперечувала проти задоволення позову з підстав зазначених у письмових поясненнях.

Представник позивача надав суду заяву про розгляд справи без його участі та участі позивача.

Судом встановлено:

Позивач є власником домоволодіння, що розташоване за адресою - АДРЕСА_1 (а.с.7).

Між сторонами укладено договір про надання послуг з водопостачання та водовідведення №0009245 від 25.06.2018 року (а.с.9).

Згідно наряду-замовлення №144533 від 02.07.2021 року, виконання робіт обумовлене заборгованістю за послуги централізованого водопостачання, через проведення дебіторської роботи щодо погашення абонентом заборгованості (а.с.22).

Згідно акту №144533 від 13.07.2021 року встановлено наявність часткової сплати боргу в розмірі 2000 грн. (а.с.22).

Довідкою по витратам об`ємів водокористування у домоволодінні позивача підтверджено витрати питної води протягом всього 2021 року (а.с.73).

Відповідно до ч. 1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Відповідно до ч. 1 ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, своїх чи законних інтересів.

За ч. 1 ст. 13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Згідно з ч. ч. 1, 2, 5 ст. 319 ЦК України власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд; власник має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону; власник не може використовувати право власності на шкоду правам, свободам та гідності громадян, інтересам суспільства.

Відповідно до норми ст. 322 ЦПК України, власник зобов`язаний утримувати майно, що йому належить, якщо інше не встановлено договором або законом.

Частиною 2 ст.19 Конституції України визначено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах та у спосіб визначений Конституцією та законами України.

Згідно ст. 5 ЗУ «Про захист прав споживачів» держава забезпечує споживачам захист їх прав, надає можливість вільного вибору продукції, здобуття знань і кваліфікації, необхідних для прийняття самостійних рішень під час придбання та використання продукції відповідно до їх потреб, і гарантує придбання або одержання продукції іншими законними способами в обсязі, що забезпечує рівень споживання, достатній для підтримання здоров`я і життєдіяльності.

За змістом ч. 1 ст. 4 Закону України «Про захист прав споживачів» споживачі під час укладення, зміни, виконання та припинення договорів щодо отримання (придбання, замовлення тощо) продукції, а також при використанні продукції, яка реалізується на території України, для задоволення своїх особистих потреб мають право на: захист своїх прав державою; належну якість продукції та обслуговування; безпеку продукції; необхідну, доступну, достовірну та своєчасну інформацію державною мовою про продукцію, її кількість, якість, асортимент, її виробника (виконавця, продавця) відповідно до Закону України "Про забезпечення функціонування української мови як державної"; обслуговування державною мовою відповідно до Закону України "Про забезпечення функціонування української мови як державної"; відшкодування майнової та моральної шкоди, завданої внаслідок недоліків продукції (дефекту в продукції), відповідно до закону; звернення до суду та інших уповноважених державних органів за захистом порушених прав; об`єднання в громадські організації споживачів (об`єднання споживачів). Споживачі також мають інші права, встановлені законодавством про захист прав споживачів.

Положеннями ст. 10 Закону України «Про захист прав споживачів» передбачено, що у разі порушення умов договору про виконання робіт (надання послуг) споживач має право відмовитися від договору про виконання робіт (надання послуг) і вимагати відшкодування збитків, якщо виконавець своєчасно не приступив до виконання зобов`язань за договором або виконує роботу так повільно, що закінчити її у визначений строк стає неможливим. Якщо значну частину обсягу послуги чи робіт (понад сімдесят відсотків загального обсягу) вже було виконано, споживач має право розірвати договір лише стосовно частини послуги або робіт, що залишилася. Якщо під час виконання робіт (надання послуг) стане очевидним, що їх не буде виконано з вини виконавця згідно з умовами договору, споживач має право призначити виконавцю відповідний строк для усунення недоліків, а в разі невиконання цієї вимоги у визначений строк - розірвати договір і вимагати відшкодування збитків або доручити виправлення недоліків третій особі за рахунок виконавця. У разі виявлення недоліків у виконаній роботі (наданій послузі) споживач має право на свій вибір вимагати: безоплатного усунення недоліків у виконаній роботі (наданій послузі) у розумний строк; відповідного зменшення ціни виконаної роботи (наданої послуги); безоплатного виготовлення іншої речі з такого ж матеріалу і такої ж якості чи повторного виконання роботи; відшкодування завданих йому збитків з усуненням недоліків виконаної роботи (наданої послуги) своїми силами чи із залученням третьої особи; реалізації інших прав, що передбачені чинним законодавством на день укладення відповідного договору. Зазначені вимоги підлягають задоволенню у разі виявлення недоліків під час приймання виконаної роботи (наданої послуги) або під час її виконання (надання), а в разі неможливості виявлення недоліків під час приймання виконаної роботи (наданої послуги) - протягом гарантійного чи іншого строку, встановленого договором, чи протягом двох років з дня прийняття виконаної роботи (наданої послуги) у разі відсутності гарантійного чи іншого строку, встановленого законодавством або договором.

Постановою Кабінету Міністрів України від 21.07.2005 року №630 затверджено «Правила надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення» (далі Правила).

Цими Правилами встановлені права та обов`язки виконавця послуг, яким у даному випадку є відповідач.

Згідно з пунктом 31 Правил виконавець має право: у разі несвоєчасного внесення споживачем платежів за надані послуги нараховувати пеню у розмірі, встановленому законом та договором; вносити за погодженням із споживачем у договір зміни, що впливають на розмір плати за послуги; вимагати від споживача дотримання нормативно-правових актів у сфері житлово-комунальних послуг; доступу, у тому числі несанкціонованого, в приміщення споживача для ліквідації аварій відповідно до встановленого законом порядку.

Відповідно до пункту 32 Правил виконавець зобов`язаний: своєчасно надавати споживачу послуги в установлених обсягах, належної якості, безпечні для його життя, здоров`я та які не спричиняють шкоди його майну, відповідно до вимог законодавства та цих Правил; проводити два рази на рік перевірку стану внутрішньо-будинкових систем багатоквартирного будинку із складенням відповідного акта; відновлювати надання послуг за письмовою заявою споживача шляхом зняття пломб із запірних вентилів у квартирі (будинку садибного типу) протягом доби.

Правилами користування системами централізованого комунального водопостачання та водовідведення в населених пунктах України, затвердженими наказом Міністерства з питань житлово-комунального господарства від 27 червня 2008 року № 190, які є обов`язковими для всіх юридичних осіб незалежно від форм власності і підпорядкування, передбачено відключення від водопостачання тільки в разі самовільного приєднання до систем централізованого водопостачання та водовідведення.

Відповідно до п.4.1 Правил користування системами централізованого комунального водопостачання та водовідведення в населених пунктах України, затверджених наказом Міністерства з питань житлово-комунального господарства України від 27 червня 2008 року № 190, для приєднання до систем централізованого водопостачання та водовідведення замовнику таких послуг надаються технічні умови.

Згідно з п.4.3 вказаних Правил забороняється будь-яке самовільне приєднання об`єктів водоспоживання до діючих систем централізованого водопостачання та водовідведення (включаючи приєднання до будинкових вводів, внутрішньо - будинкових мереж або до мереж споживачів).

Відповідно до п.п.3.2, 3.3, 3.4 Правил користування системами централізованого комунального водопостачання та водовідведення в населених пунктах України, водокористування вважається безобліковим, якщо споживач самовільно приєднався до систем централізованого комунального водопостачання та водовідведення або самовільно користується ними. У разі безоблікового водокористування виробник виконує розрахунок витрат води за пропускною спроможністю труби вводу при швидкості руху води в ній 2,0 м/сек. та дією її повним перерізом протягом 24 годин за добу. Розрахунковий період при безобліковому водокористуванні встановлюється з дня початку такого користування. Якщо термін початку безоблікового водокористування виявити неможливо, розрахунковий період становить один місяць.

Згідно п. 10.4.5. Правил технічної експлуатації систем водопостачання та водовідведення населених пунктів України, затверджених Наказом Державного комітету України по житлово-комунальному господарству від 05.07.1995 року № 30, у разі виявлення самовільного приєднання споживача до системи водопостачання, а також самовільних робіт на водопровідному вводі складається відповідний акт. При цьому плата за воду стягується згідно з вимогами Правил користування системами централізованого комунального водопостачання та водовідведення в населених пунктах України.

Законом України «Про питну воду та питне водопостачання» передбачено, що централізоване питне водопостачання - це господарська діяльність із забезпечення споживачів питною водою за допомогою комплексу об`єктів, споруд, розподільних водопровідних мереж, пов`язаних єдиним технологічним процесом виробництва та транспортування питної води. Споживачем питної води є юридична або фізична особа, яка використовує питну воду для забезпечення фізіологічних, санітарно-гігієнічних, побутових та господарських потреб.

Відповідно до ч.1 статті 19 Закону України «Про питну воду, питне водопостачання та водовідведення» (в редакції Закону № 2119-VIII від 22.06.2017), послуги з централізованого питного водопостачання надаються споживачам підприємством питного водопостачання з урахуванням вимог Закону України «Про комерційний облік теплової енергії та водопостачання» на підставі договору з власниками будинків, що перебувають у приватній власності.

Відповідно до ст. 46 Закону України «Про питну воду та питне водопостачання» особи винні у самовільному підключенні споживачів до об`єктів та систем питного водопостачання і водовідведення притягаються до відповідальності згідно із законами України. Відповідно до ст.47 цього Закону підприємствам питного водопостачання, яким заподіяна шкода юридичними чи фізичними особами внаслідок порушення ними правил користування системами питного водопостачання, пошкодження цих систем, а також внаслідок створення перешкод у проведенні аварійно-відновлювальних робіт, у забезпеченні нормальної експлуатації систем питного водопостачання або забруднення, засмічення чи виснаження джерел питного водопостачання, збитки відшкодовуються відповідно до законів України.

Відповідно до п. 8 ч.1 ст. 1 Закону України «Про комерційний облік теплової енергії та водопостачання» від 22.06.2017 року № 2119-VIII кінцевий споживач комунальної послуги (далі - споживач) це особа, яка здійснює кінцеве споживання комунальної послуги для власних потреб та є стороною договору про надання відповідної комунальної послуги як споживач (або є співвласником багатоквартирного будинку, об`єднання співвласників або управитель якого уклали відповідний договір про надання комунальної послуги в інтересах співвласників) згідно із Законом України «Про житлово-комунальні послуги».

Відповідно до статті 1 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» комунальні послуги - результат господарської діяльності, спрямованої на задоволення потреби фізичної чи юридичної особи у забезпеченні, зокрема, холодною водою та водовідведеням; виконавець - суб`єкт господарювання, предметом діяльності якого є надання житлово-комунальної послуги споживачу відповідно до умов договору.

Відповідно до частини першої статті 16 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» надання комунальних послуг та надання послуги з управління багатоквартирним будинком здійснюються безперервно, крім часу перерв на: 1) проведення ремонтних і профілактичних робіт згідно з будівельними нормами і правилами, правилами технічної експлуатації і користування, положеннями про проведення поточного і капітального ремонтів та іншими нормативно-правовими актами; 2) між опалювальний період для систем опалення виходячи з кліматичних умов згідно з нормативно-правовими актами; 3) ліквідацію наслідків аварії.

У пункті 3 Правил надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 21 липня 2005 року № 630, також встановлено, що послуги надаються споживачам безперебійно, виключно за винятком часу перерв, визначених відповідно до частини третьої статті 16 Закону України «Про житлово-комунальні послуги».

Проте, у частині четвертій статті 26 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» законодавець передбачив, що виконавець комунальної послуги (крім послуг з постачання та розподілу електричної енергії та природного газу) має право обмежити (припинити) надання відповідної комунальної послуги її споживачу незалежно від обраної моделі організації договірних відносин у разі непогашення в повному обсязі заборгованості за спожиті комунальні послуги протягом 30 днів з дня отримання споживачем попередження від виконавця. Таке попередження надсилається споживачу не раніше наступного робочого дня після спливу граничного строку оплати комунальної послуги, визначеного законодавством та/або договором про надання відповідної комунальної послуги. Обмеження (припинення) надання відповідної комунальної послуги здійснюється виконавцем у присутності представника особи, яка здійснює технічне обслуговування внутрішньо-будинкових систем багатоквартирного будинку, що забезпечують надання відповідної комунальної послуги, а також управителя або посадової особи чи працівника об`єднання співвласників багатоквартирного будинку, якщо управління багатоквартирним будинком здійснюється відповідно управителем або об`єднанням співвласників багатоквартирного будинку. Неприбуття зазначених осіб, які заздалегідь були попереджені виконавцем про день та час здійснення обмеження (припинення) надання комунальної послуги, не є перешкодою для здійснення виконавцем обмеження (припинення) надання комунальної послуги споживачу. Постачання комунальної послуги відновлюється в повному обсязі протягом наступного дня з дати повного погашення заборгованості за фактично спожиті послуги чи з дати укладення угоди про реструктуризацію заборгованості.

Аналіз наведених правил дає підстави для висновку, що обмеження/припинення надання послуг можливе у випадках, визначених законом, зокрема і у разі існування заборгованості зі сплати комунальних послуг.

Аналогічний висновок у подібних правовідносинах зробив Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду у постанові від 09.10.2019 по справі № 522/14677/16-ц, провадження № 61-27719св18.

Судом встановлено, що позивач користується послугами відповідача протягом 2021 року і на підтвердження обставин викладених в позові, а саме, припинення (обмеження) послуг централізованого питного водопостачання з 13.07.2021 року по невстановлений час, ним не надано жодного належного та допустимого доказу. Суд позбавлений можливості з наявних доказів встановити час фактичного припинення відповідачем або обмеження водопостачання та час його відновлення. Докази надані позивачем - наряд-замовлення №144533 від 02.07.2021 року та акт №144533 від 13.07.2021 року, не є належними доказами в розумінні ч.1 ст.77 ЦПК України, та відхиляються судом, так як не містять інформацію про припинення або обмеження водопостачання.

А тому позовні вимоги в цій частині є необґрунтованими та не підлягають задоволенню.

Щодо позовної вимоги про стягнення з відповідача моральної шкоди слід зазначити наступне.

Відповідно до ст. 23 ЦК України, особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає: у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку із знищенням чи пошкодженням її майна; у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи.

Відповідно до п. 3 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 31.03.1995 року №4 «Про судову практику у справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди»,під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань,або інших негативних явищ,заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб.

Відповідно до чинного законодавства моральна шкода може полягати, зокрема: у приниженні честі, гідності, престижу або ділової репутації, моральних переживаннях у зв`язку з ушкодженням здоров`я, у порушенні права власності (в тому числі інтелектуальної), прав, наданих споживачам, інших цивільних прав, у зв`язку з незаконним перебуванням під слідством і судом, у порушенні нормальних життєвих зв`язків через неможливість продовження активного громадського життя, порушенні стосунків з оточуючими людьми, при настанні інших негативних наслідків.

Відповідно до п. 9 Постанови….., розмір відшкодування моральної шкоди (немайнової) шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин. Зокрема враховуються стан здоров`я потерпілого, тяжкість вимушених змін у його життєвих і виробничих стосунках, ступінь зниження престижу, ділової репутації, час та зусилля, необхідні для відновлення попереднього стану.

Спори про відшкодування фізичній особі моральної шкоди розглядаються, зокрема: коли право на її відшкодування безпосередньо передбачено нормами Конституції України або випливає з її положень; у випадках, передбачених законодавством, яке встановлює відповідальність за заподіяння моральної шкоди; при порушенні зобов`язань, які підпадають під дію Закону України «Про захист прав споживачів» чи інших законів, що регулюють такі зобов`язання і передбачають відшкодування моральної шкоди.

До вказаних правовідносин суд не може застосувати правила статті 1166 ЦК України, оскільки вона на спірні відносини не поширюється, адже регулює позадоговірні (деліктні) відносини. Правовідносини сторін випливають з договірних відносин щодо постачання відповідачем централізованого водопостачання до будинку позивача - споживача цієї послуги. До вказаних правовідносин слід застосувати ЗУ «Про захист прав споживачів».

Згідно зі статтею 611 ЦК України в разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Відповідно до положень статей 4, 22 Закону України «Про захист прав споживачів» споживачі мають право на відшкодування моральної шкоди тільки в разі її заподіяння небезпечною для життя і здоров`я людей продукцією у випадках, передбачених законом.

Таких фактів матеріали справи не місять.

За таких підстав позовні вимоги в цій частині задоволенню не підлягають.

Керуючись ст. ст. 5,6,10, 258-263ЦПК України

УХВАЛИВ:

Відмовити в задоволенні позову ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «ІНФОКС» в особі філії «ІНФОКСВОДОКАНАЛ» про захист прав споживача.

Рішення може бути оскаржено позивачем до Одеського апеляційного суду через Суворовський районний суду м. Одеси шляхом подання апеляційної скарги в 30 денний строк з дня проголошення рішення.

Повний текст рішення виготовлено 29.12.2023 року.

Суддя -