Справа № 186/1720/23
Номер провадження № 2/0186/87/24
ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
02 січня 2024 року м.Першотравенськ.
Першотравенський міський суд Дніпропетровської області в складі:
головуючого - судді Янжули С.А.,
при секретарі - Лиман Н.П.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Першотравенську, в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін, цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Діджи Фінанс» до ОСОБА_1 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору: Акціонерне товариство «ОТП БАНК», про стягнення заборгованості за договором,
ВСТАНОВИВ:
13 листопада 2023 року позивач - ТОВ "Діджи Фінанс" звернувся до Першотравенського міського суду Дніпропетровської області з позовом до відповідача - ОСОБА_1 , про стягнення суми боргу за договором, посилаючись на те, що 11 червня 2021 року між АТ «ОТП Банк» та ОСОБА_1 укладено договір №2036648226, за яким останній отримав кредит в сумі 41 677 гривень на споживчі потреби, з поверненням кредитних коштів в строк до 11 червня 2024 року.
21 жовтня 2022 року між АТ «ОТП Банк» та ТОВ «Діджи Фінанс» укладено договір факторингу № 21/10/22, за яким первісний кредитор передав ТОВ «Діджи Фінанс» за плату належні йому права вимоги до відповідача. Відповідно до реєстру прав вимоги до такого договору факторингу позивач набув права грошової вимоги до відповідача в сумі 54 897,50 гривень, з яких: 38 903,39 гривень - заборгованість по тілу кредиту, 15 994,11 гривень - заборгованість за відсотками. Однак, всупереч умов кредитного договору, відповідач не виконав свого зобов`язання за кредитним договором, та, після відступлення позивачу права грошової вимоги, не здійснював погашення заборгованості.
Просить суд стягнути з відповідача на свою користь заборгованість за кредитним договором №2036648226 від 11 червня 2021 року в розмірі 54 897,50 гривень, судовий збір 2 684 гривні та витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 7 500 гривень.
Представник позивача в судове засідання не з`явився, надав заяву про розгляд справи в його відсутність, просить позовні вимоги задовільнити в повному обсязі, не заперечує проти ухвалення заочного рішення.
Відповідач у судове засідання не з`явився, відзив на позовну заяву не надав, про дати розгляду справи повідомлений належним чином за зареєстрованим місцем проживання та смс-повідомленням, з відмітками про отримання та доставку, про причини неявки суд не сповістив, заяви про розгляд справи в його відсутність не надходило.
Представник третьої особи в судове засідання не зявився, про дату розгляду справи повідомлений належним чином, про причини неявки суд не сповістив.
На підставі ч.4 ст.223 ЦПК України, суд ухвалив заочне рішення на підставі наявних доказів.
Суд, дослідивши матеріали справи, вважає поданий позов таким, що підлягає задоволенню, виходячи з наступних міркувань.
Відповідно до статей 15,16 ЦК України, кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
Згідно із ст. 13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Правилами ст. 12 ЦПК України визначено, що кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Відповідно до ч.1 ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Відповідно до ч. 5ст. 81 ЦПК України, докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Згідно з ч.6ст.81 ЦПК України, доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Згідно до статей 525,526,527,530 ЦК України, зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог закону і одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Відповідно до ч.1ст.530 ЦК України, зобов`язання повинне виконуватись у строк, що встановлений у договорі. Статтею 536 ЦК України встановлено, що боржник зобов`язаний сплачувати проценти за користування чужими грошовими коштами.
Згідно ч.1ст.598 ЦК України, зобов`язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом.
Відповідно до ч.1ст.599 ЦК України зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.
У відповідності дост.610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання. Згідно зіст.612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не виконав зобов`язання у строк, встановлений договором або законом.
Згідно зі ст. 1054 ЦК України за кредитним договором кредитодавець зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.
За змістом статті 1056-1 ЦК України в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин, розмір процентів та порядок їх сплати за договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів.
Відповідно до частини першої статті 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.
Згідно зі статтею 1049 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.
З підписаних відповідачем Анкети-заяви на отримання кредиту від 11 червня 2021 року, копією паспарту споживчого кредиту від 11 червня 2021 року, встановлено, що між сторонами у належній формі було погоджено розмір процентної ставки за користування кредитним коштами, яка складає 40% річних.
Таким чином, суд, вивчивши матеріали справи, оцінивши представлені докази, законодавство, що регулює дані правовідносини, дійшов до висновку, що боржник ОСОБА_1 дійсно не виконав свої зобов`язання перед АТ «ОТП Банк».
Між тим, у даному спорі змінився кредитор на підставі договору факторингу.
За договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника). Клієнт може відступити факторові свою грошову вимогу до боржника з метою забезпечення виконання зобов`язання клієнта перед фактором. Зобов`язання фактора за договором факторингу може передбачати надання клієнтові послуг, пов`язаних із грошовою вимогою, право якої він відступає. Предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також право вимоги, яке виникне в майбутньому (майбутня вимога). Майбутня вимога вважається переданою фактору з дня виникнення права вимоги до боржника. Якщо передання права грошової вимоги обумовлене певною подією, воно вважається переданим з моменту настання цієї події. У цих випадках додаткове оформлення відступлення права грошової вимоги не вимагається (ст.ст.1077-1078 ЦК України).
Суд встановив, що 21 жовтня 2022 року між АТ «ОТП Банк» та ТОВ «Діджи Фінанс» укладено Договір факторингу № 21/10/22, відповідно до умов якого АТ «ОТП Банк» передало (відступило) ТОВ «Діджи Фінанс» за плату належні йому права вимоги, а ТОВ «Діджи Фінанс» прийняло належні АТ «ОТП Банк» права вимоги до боржників, які вказані у Реєстрі боржників.
Відповідно до реєстру боржників № 1 до Договору факторингу № 21/10/22 від 21 жовтня 2022 року ТОВ «Діджи Фінанс» набуло право грошової вимоги до ОСОБА_1 за кредитним договором №2036648226 від 11 червня 2021 року в сумі 54 897,50 гривень.
Докази того, що такий договір визнаний недійсним чи його дійсність оскаржується у судовому порядку, суду не надані.
За таких підстав, суд доходить висновку, що відповідно до вимог чинного законодавства, ТОВ «Діджи Фінанс» набуло право грошової вимоги до ОСОБА_1 за Договором №2036648226 від 11 червня 2021 року.
Також, 28 червня 2023 року позивач, як новий кредитор у зобов`язанні за кредитним договором №2036648226 від 11 червня 2021 року направив ОСОБА_1 досудову вимогу про погашення заборгованості, про обов`язок боржника сплатити наявну заборгованість новому кредитору.
Так, ст. 525 ЦК України визначає, що одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Ураховуючи, що відповідач докази на спростування доводів позивача не надав, суд вважає доведеним факт невиконання ОСОБА_1 умов Договору №2036648226 від 11 червня 2021 року та наявність заборгованості за даним Договором у вказаному вище розмірі.
Відтак, суд встановив порушення відповідачем майнових прав позивача, які підлягають захисту шляхом стягнення з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Діджи Фінанс» заборгованості за кредитним договором №2036648226 від 11 червня 2021 року на загальну суму 54 897,50 гривень.
Суд, вирішуючи позовні вимоги щодо стягнення витрат на правову допомогу встановив наступне.
Згідно п. 3 ч. 1ст. 133 ЦПК України до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.
Відповідно до ч.1ст. 137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.
Згідно з ч. 3 цієї статті для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Відповідно ч.4 цієї статті розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
Право на правову допомогу гарантовано статтями 8,59 Конституції України, офіційне тлумачення права надано Конституційним Судом України в рішеннях від 16.11.2000 №13-рп/2000; від 30.09.2009 №23-рп/2009; від 11.07.2013 №6-рп/2013.
Розмір витрат на оплату правової допомоги визначається за домовленістю між стороною та особою, яка надає правову допомогу. Витрати на правову допомогу, які мають бути документально підтверджені та доведені, стягуються не лише за участь у судовому засіданні при розгляді справи, а й у разі вчинення інших дій поза судовим засіданням, безпосередньо пов`язаних з наданням правової допомоги у конкретній справі (наприклад, складання позовної заяви, надання консультацій тощо).
Суд зазначає, що склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. Судом встановлено, що позивачем на підтвердження понесених витрат на правову допомогу надано договір № 42649746 від 22 вересня 2023 року про надання правової допомоги та додаткову угоду №002674709894 від 22 вересня 2023 року до нього, укладений між ТОВ «Діджи Фінанс» та адвокатом Міньковською А.В.
Відповідно до Детального опису та Акту прийому-передачі наданих послуг від 22 вересня 2023 року до вказаного Договору, позивач отримав від адвоката Міньковської А.В. наступні послуги: правовий аналіз обставин спірних правовідносин - 2 год, у розмірі - 2 000 гривень; складання позовної заяви - 3,5 год, у розмірі - 3 500 гривень; формування додатків до позовної заяви - 1 год, у розмірі - 1 000 гривень; подання позовної заяви та копії позову - 1 год, у розмірі - 1 000 гривень, загальна сума 7 500 гривень.
Таким чином, зважаючи на задоволення позовних вимог, виходячи з обсягу фактично наданих послуг, з урахуванням характеру виконаної адвокатом роботи та документально підтверджених витрат, суд дійшов висновку, що з відповідача на користь позивача підлягає стягненню витрати на професійну правничу допомогу в сумі 7 500 гривень.
Згідно ч.1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Під час розгляду справи, документально підтверджені витрати позивача на сплату судового збору у розмірі 2 684,00 гривень, які підлягають стягненню з відповідача на користь позивача.
Керуючись ст.ст. 12, 13, 81, 141, 258, 259, 263-265, 274, 280-284 ЦПК України, ст.ст. 526, 527, 530, 610, 625, 626, 629, 1050, 1054 ЦК України, - суд
УХВАЛИВ:
Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Діджи Фінанс» до ОСОБА_1 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору: Акціонерне товариство «ОТП БАНК», про стягнення заборгованості за договором - задовільнити.
Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Діджи Фінанс» заборгованість за кредитним договором №2036648226 від 11 червня 2021 року в сумі 54 897 (п`ятдесят чотири тисячі вісімсот дев`яносто сім) гривень 50 копійок, яка складається із 38 903,39 гривень - заборгованості по тілу кредиту та 15 994,11 гривень - заборгованості за відсотками.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Діджи Фінанс» судовий збір по справі в розмірі 2 684 (двох тисяч шестиста вісімдесяти чотирьох) гривень, та витрати на правничу допомогу у розмірі 7 500 (семи тисяч п`ятиста) гривень.
Відповідачам, які не з`явилися в судове засідання, направляється копія заочного рішення в порядку, передбаченому статтею 272 ЦПК України. Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.
Рішення суду може бути оскаржене до Дніпровського апеляційного суду. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Датою ухвалення рішення є дата його проголошення. Датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення.
Учасники справи можуть ознайомитись з судовим рішенням на офіційному веб-порталі Єдиного державного реєстру судових рішень. Веб-адреса сторінки: http://reyestr.court.gov.ua.
Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом встановлених законом строків не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.
Повний текст рішення складено та підписано 02 січня 2024 року
Суддя: С.А.Янжула.
