ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 грудня 2023 року

справа №380/10842/23

провадження № П/380/10929/23

Львівський окружний адміністративний суд в складі:

головуючої судді Чаплик І.Д.,

секретар судового засідання Посмітюх К.Т.,

за участю:

позивачів ОСОБА_1 , ОСОБА_2 ,

представника позивача Підбірний М.Я.,

представника відповідача Антосюк Н.Я.,

представника приватного акціонерного товариства «Львівобленерго» Гавенко О.Б.

представника ОСОБА_3 Юзьків В.М.

представника Приватного підприємства "СПЕЦПРОДУКТ" Безвенюк В.В.

розглянув у відкритому судовому засіданні в м.Львові в порядку загального позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_4 до Сокільницької сільської ради Львівського району Львівської області за участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача приватного акціонерного товариства «Львівобленерго» та на стороні відповідача гр. ОСОБА_5 , ОСОБА_3 , Приватного підприємства "СПЕЦПРОДУКТ", Приватного підприємства "ГЕОБУД" про визнання протиправним та нечинним нормативно-правового акта, -

в с т а н о в и в:

ОСОБА_1 (місце проживання: АДРЕСА_1 ; РНОКПП: НОМЕР_1 ), ОСОБА_2 (місце проживання: АДРЕСА_2 ; РНОКПП: НОМЕР_2 ) та ОСОБА_4 ( АДРЕСА_3 ; РНОКПП: НОМЕР_3 ) звернулись до суду з позовом до Сокільницької сільської ради Львівського району Львівської області, в якому просять визнати протиправним та нечинним рішення Сокільницької сільської ради Пустомитівського району Львівської області від 19.04.2018 № 473, в частині пункту 1, яким затверджено детальний план території в межах АДРЕСА_4 розробленого ПП Геобуд гр. ОСОБА_5 , гр. ОСОБА_3 .

Свої порушені права та право на оскарження вказаного нормативно-правового акта в порядку ст.264 КАС України позивачі обгрунтовують тим, що рішення №473 від 19.04.2018 стосується прав та обов`язків у сфері містобудування суміжних землекористувачів, земельні ділянки котрих знаходяться в межах спірного детального плану території (надалі також ДПТ), затвердженого спірним рішенням відповідача. Зазначають, що ДПТ є видом містобудівної документації, положення якого мають узгоджуватися з генеральним планом населеного пункту, деталізувати положення останнього та не суперечити йому. Однак, проектні рішення спірного ДПТ суперечать Генеральному плану с.Сокільники в частині функціонального призначення (у спірному ДПТ функціональне призначення ділянки було змінено на території житлової та громадської забудови, цільове призначення: 03.10 для будівництва та обслуговування будівель ринкової інфраструктури), Державним будівельним нормам в частині вимог щодо Функціонального зонування (Розділ З Планування сільського населеного пункту), що не передбачає можливості планування та розміщення «Багатофункціональних будинків і комплексів» у виробничих зонах населеного пункту та Правилам охорони електричних мереж, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 4 березня 1997 р. N 209 в частині визначення охоронних зон та заборони проектування будівництва в охоронній зоні ЛЕП 110 кВ. Проектування та майбутнє будівництво на суміжних із позивачами земельних ділянках багатофункціональних комплексів висотністю 36 м із санітарно-захисною зоною проектованого об`єкта - 50м накладатиме обмеження на можливість використання земельних ділянок позивачів, що свідчить про порушення або обмеження прав позивачів внаслідок прийняття оскаржуваного рішення про затвердження спірного ДПТ. Вказують, що спірний ДПТ в порушення ДБН Б.1.1-14:2012 «Склад та зміст детального плану території» не містить відомостей про відображення на схемі планувальних обмежень ділянки та санітарно-захисних зон виробничих і комунально-складських підприємств, зони санітарної охорони об`єктів інженерного обладнання (п.5.1.4. ДБН Б.1.1-14:2012); не відображає поверховість - обмеження мінімальної або максимальної кількості поверхів (п.7.2. ДБН Б. 1.1-14:2012) та вимог щодо дотримання граничної поверховості у сільській місцевості. Вважають, що невідповідність Генеральному плану с. Сокільники (у редакції рішення сільради від 15 лютого 2014 року № 523, чинного на момент затвердження спірного ДПТ) функціонального призначення земельної ділянки у районі АДРЕСА_4 , щодо якої розроблено спірний ДПТ, свідчить про його розроблення з порушенням вимог частини четвертої статті 19 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» (надалі також Закон № 3038-VI), що є самостійною підставою для визнання протиправним та скасування ДПТ.

Позивачі покликаються також на порушення Сокільницькою сільською радою процедури прийняття спірного рішення, зокрема вимог статті 21 Закону № 3038-V1 та Порядку проведення громадських слухань щодо проектів містобудівної документації на місцевому рівні, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 555 від 25.05.2011 (надалі також Порядок №555) в частині дотримання визначеного законом механізму проведення громадських слухань щодо врахування громадських інтересів під час розроблення проекту містобудівної документації. Зокрема, відсутність на офіційному веб-сайті Сокільницької сільської ради оприлюдненого проекту містобудівної документації, не оприлюднення розробленого проекту містобудівної документації шляхом розміщення матеріалів (планшетів, макетів) у визначеному органом місцевого самоврядування місці та інформування громадян через розповсюдження брошур і повідомлень, засоби масової інформації, що поширюються на відповідній території, а також розміщення інформації на офіційному веб-сайті Сокільницької сільської ради, також не вказано місця та дати де можна ознайомитись з такими. Оголошення про розроблення спірного ДПТ. яке було розміщено відповідачем у газеті «Голос народу» №8 (1665) від 24.02.2018 не містить жодної інформації про те. що проект спірного ДПТ передбачає зміну функціонального призначення, та не відповідає за змістом вимогам до повідомлення про початок процедури розгляду та врахування пропозицій громадськості у проекті містобудівної документації, встановлених в Порядку № 555. оскільки не містить інформацію про дату, час і місце проведення громадських слухань; відомості про строк завершення розгляду пропозицій; інформацію про мету, склад та зміст містобудівної документації, викладену у скороченій та доступній для широкої громадськості формі. Протокол громадського обговорення №20 від 24.03.2018 та акт про відсутність пропозицій та зауважень громадськості від 24.03.2018, на думку позивачів, не підтверджують факт проведення громадських слухань, а засвідчують відсутність на такому заході представників громадськості, мешканців та членів територіальної громади с.Сокільники, а також власників суміжних із спірним ДПТ територій.

Ухвалою суду від 05.06.2023 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі в порядку загального позовного провадження, зобов`язано відповідача опублікувати оголошення про відкриття провадження у справі № 380/10842/23 про визнання протиправним та нечинним рішення Сокільницької сільської ради Пустомитівського району Львівської області від 19.04.2018 № 473, в частині пункту 1, яким затверджено детальний план території в межах вул. Героїв Майдану (Підстригача) в с. Сокільники Пустомитівського району Львівської області, розробленого ПП Геобуд гр. ОСОБА_5 , гр. ОСОБА_3 у виданні, в якому цей акт був або мав бути офіційно оприлюднений, залучено третіми особами, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача гр. ОСОБА_5 (адреса проживання: АДРЕСА_5 ), ОСОБА_3 (адреса проживання: АДРЕСА_6 ), Приватне підприємство "СПЕЦПРОДУКТ" (адреса місцезнаходження: 81130, Львівська обл., с. Сокільники, вул. Львівська бічна, 10; ЄДРПОУ: 30918668), Приватне підприємство "ГЕОБУД" (адреса місцезнаходження: 79035, м. Львів, вул. Дунайська, 32/159; ЄДРПОУ: 32969358). Підготовче засідання призначено на 05.07.2023.

Згідно з вимогами частин 4-7 статті 264 Кодексу адміністративного судочинства України у разі відкриття провадження в адміністративній справі щодо оскарження нормативно-правового акта суд зобов`язує відповідача опублікувати оголошення про це у виданні, в якому цей акт був або мав бути офіційно оприлюднений. Оголошення повинно містити вимоги позивача щодо оскаржуваного акта, реквізити нормативно-правового акта, дату, час і місце судового розгляду адміністративної справи. Оголошення має бути опубліковано не пізніш як за сім днів до підготовчого засідання, а у випадку, визначеному частиною десятою цієї статті, - у строк, визначений судом. Якщо оголошення опубліковано своєчасно, вважається, що всі заінтересовані особи належним чином повідомлені про судовий розгляд справи. Скарги на судові рішення в цій справі заінтересованих осіб, якщо вони не брали участі у справі, залишаються без розгляду.

Відповідач подав докази розміщення 07.06.2023 о 14.25 на сайті Сокільницької територіальної громади Львівського району Львівської області оголошення про відкриття 05.06.2023 Львівським окружним адміністративним судом провадження в адміністративній справі №380/10842/23 про визнання протиправним та нечинним рішення Сокільницької сільської ради Пустомитівського району Львівської області від 19.04.2018 року № 473, в частині пункту 1, яким затверджено детальний план території в межах АДРЕСА_4 розробленого ПП «Геобуд» гр. ОСОБА_5 , гр. ОСОБА_3 . Також повідомлено про дату, час та місце підготовчого засідання у даній справі https://sokilnyky-rada.gov.ua/news/1688970575/ (а.с.149, т.1).

21.06.2023 відповідач подав до суду відзив на позовну заяву, в якому зазначив, що позивач має право реалізувати своє право на судовий захист у разі встановлення, що оскаржуваним рішенням суб`єкта владних повноважень порушено права чи інтереси саме цієї особи, тобто позивач має довести, що оскаржуваним рішенням порушуються його права та інтереси. Однак, позивачі не навели аргументів, окрім декларативних, та не подали доказів, які б вказували, що вони зазнали порушення своїх прав чи інтересів, внаслідок прийняття спірного рішення, а саме, що порушено їх право чи інтерес і які саме. Оскаржуване рішення не спричинило негативного впливу на позивачів і позивачі не зазнали шкоди. Порушення спірним пунктом рішення прав чи інтересів позивачів ґрунтуються на припущеннях і не підтверджені належними доказами. Звернення до суду має забезпечувати ефективний захист прав та інтересів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень. Разом з тим, позивачі не зазначили, яким чином визнання протиправним та нечинним рішення сільської ради забезпечить ефективний захист їх прав та інтересів. Відсутність порушеного права чи невідповідність обраного позивачем способу його захисту способам, визначеним законодавством, встановлюється при розгляді справи по суті та є підставою для прийняття судом рішення про відмову в позові. Зазначає, що оцінка рішень суб`єкта владних повноважень за позовом особи, яка не має права па звернення до суду і не є потерпілою в конкретних правовідносинах (є неналежним позивачем), апріорі не може призвести до захисту прав і не узгоджується із завданнями адміністративного судочинства.

Щодо підставності прийняття спірного рішення представник відповідача зазначає, що затвердження ДПТ належить до компетенції сільських рад у сфері містобудування па відповідній території відповідно до частин першої, четвертої статті 12 Закону України «Про основи містобудування» та відповідно до абз.2 ч.І ст. 19 Закону № 3038-VI в редакції на час прийняття спірного рішення від 01.04.2018 детальний план розробляється з метою визначення функціонального призначення, просторової композиції і параметрів забудови. Тобто, чинна та час прийняття рішення редакція Закону дозволяла визначення в детальному плані функціонального призначення забудови, тому порушень сільська рада не допускала. Також вказує на дотримання процедури прийняття спірного рішення, зокрема, здійснення публікації 24.02.2018 в газеті «Голос Народу» №8 (1665) оголошення про проведення громадських слухань щодо розроблення детального плану території для земель виробничо-складських та офісних приміщень в АДРЕСА_4 , проведення громадських слухань, обговорення та вивчення даного питання на депутатській комісії, отримання погодження та винесення на пленарне засідання, в результаті розгляду якого було прийнято рішення №473 від 19.04.2018. Посилаючись на судову практику щодо виявлених процедурних порушень представник відповідача зазначає, що ключовим питанням при наданні оцінки процедурним порушенням, допущеним під час прийняття суб`єктом владних повноважень рішення, є співвідношення двох базових принципів права: «протиправні дії не тягнуть за собою правомірних наслідків» і, на противагу йому, принцип «формальне порушення процедури не може мати наслідком скасування правильного по суті рішення», межею, що розділяє істотне (фундаментальне) порушення від неістотного, є встановлення такої обставини: чи могло бути іншим рішення суб`єкта владних повноважень за умови дотримання ним передбаченої законом процедури його прийняття. Вважає, що позивачі мають довести, чи могло бути іншим рішення сільської ради про затвердження детального плану території. Позивачами мали бути надані докази того, що їх зауваження чи пропозиції до детального плану є істотними і що такі могли вплинути на прийняття сільською радою рішення про його затвердження. За відсутності таких доказів немає підстав для задоволення позову. Просить в задоволенні позовних вимог відмовити.

05.07.2023 від позивачів на адресу суду надійшла відповідь на відзив, в якій представник позивачів зазначає, що за змістом Архітектурно-планувальних обмежень, Техніко-економічних показників та Проектних планів спірного ДПТ вбачається, що проектовані багатофункціональні комплекси встановлюють санітарно-захисні зони проектованих об`єктів - 50м, які покривають земельні ділянки позивачів, а також передбачають проектоване прокладення інженерних мереж до проектованих багатофункціональних комплексів через територію позивачів, чим порушується їх право, як суміжних землекористувачів до земельних ділянок, що входять в територію спірного ДПТ. Представник позивачів зазначає, що відповідач жодним чином не спростовує вказані доводи позовної заяви, обмежуючись доводами про те, що у позивачів відсутні права на звернення до суду, а також не заперечує доводи позовної заяви про наявність невідповідності відомостей, зазначених у спірному ДПТ фактичному стану території, наявних на ній електричних мереж та їх охоронних зон. Вказує, що за змістом повідомлення AT «Львівобленерго» від 09.05.2023 територією спірних земельних ділянок ОСОБА_3 та ОСОБА_5 (кадастрові номери: 4623686400:01:003:0657, 4623686400:01:003:0658, 4623686400:01:003:0604, 4623686400:01:003:0605) проходить повітряна лінія електропередач 110 кВ, щодо якої встановлено 20 м охоронну зону, в межах якої забороняється, зокрема, будувати житлові будинки, будинки громадського призначення; розміщувати споруди іншого призначення на меншій відстані від елементів електричних мереж, ніж встановлено нормами. При цьому відповідач також не заперечує, що при розробленні спірного ДПТ не було надано погодження AT «Львівобленерго» щодо можливості розміщення на вищевказаних земельних ділянках багатофункціональних комплексів в межах охоронної зони повітряної лінії електропередач, що по них проходить. Наведене підтверджується і планом топографічного знімання виконаного в межах земельних ділянок в районі АДРЕСА_4 , погодженим 05.06.2023 AT «Львівобленерго», за змістом якого фактичні межі охоронної зони ЛЕП 110 кВ (20 м) проходять по земельних ділянках ОСОБА_3 та ОСОБА_6 (кадастрові номери: 4623686400:01:003:0657, 4623686400:01:003:0658, 4623686400:01:003:0604, 4623686400:01:003:0605) та повністю накладаються на визначені спірним ДПТ проектовані будівлі багатофункціональних комплексів, що свідчить про внесення до спірного ДПТ недостовірної інформації (відомості про проходження по території лінії ЛЕП 10 кВ із охоронною зоною 10 м замість існуючої ЛЕП 110 кВ із охоронною зоною 20 м) та невідповідність спірного ДПТ Генеральному плану с.Сокільники, Державним будівельним нормам та правилам, а також Правилам охорони електричних мереж.

Представник позивачів зазначає, що позивачі є власниками суміжних земельних ділянок, які розміщені в межах спірного ДПТ, а тому у них наявне право на звернення до суду з цим позовом, оскільки заявлені вимоги стосуються безпосередньо їх інтересів, так як розроблення, погодження чи затвердження ДПТ з порушенням вимог законодавства, будівельних норм та стандартів безпосередньо впливає на право, зокрема позивачів, як користувачів суміжних земельних ділянок, щодо яких розробляється ДПТ, на безпечне для життя і здоров`я довкілля, гарантоване статтею 50 Конституції України та право на безпечне природне середовище, визначене статтею 9 Закону України «Про охорону навколишнього природного середовища».

13.08.2023 представник позивачів подав клопотання про долучення доказів у справі, а саме Висновку будівельно-технічної експертизи від 14.07.2023 № 558/23, яку проведено на замовлення позивачів Науково-дослідним інститутом судових експертиз та права з метою вирішення питання про те, чи відповідає Детальний план території в межах вуж Героїв Майдану (Підстригача) в с.Сокільники !Іустпмптінського району Львівської області Генеральному плану с.Сокільннки та вимогам державних будівельних норм, в чому полягає невідповідність та чи нограпляють будівлі багатофункціональних комплексів, які передбачені спірним ДПТ, в межі охоронної зони повітряної лінії електропередач в межах вул. Героїв Майдану (Підстригача) в с.Сокільники, які обмеження використання суміжних земельних ділянок встановлюють будівлі багатофункціональних комплексів, які передбачені Детальним планом території. Вказує на висновки експерта та просить прийняти його в якості доказу в підтвердження доводів, наведених в позовній заяві.

25.08.2023 на адресу суду надійши пояснення приватного акціонерного товариства «Львівобленеро», в яких представник третьої особи зазначає, що вказані у ДТП дані про те, що по східній межі території проходить повітряна ЛЕП 10 кВ (охоронна зона 10м), не відповідають дійсності, оскільки по згаданій території проходить не повітряна лінія 10 кВ, а повітряна лінія напругою 110 кВ, що в своє чергу призвело до нанесення на плані існуючого використання території невірних відстаней існуючих охоронних зон інженерних мереж, які при існуючому масштабі повинні становити 20м., а не 10м. При цьому, представник третьої особи покликається на пункт 7 Правил охорони електричних мереж, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 27.12.2022 №1455, якими визначено, що охоронна зона електричних мереж для повітряної лінії напругою 110 кВ встановлюється уздовж повітряних ліній електропередачі у вигляді земельної ділянки та повітряного простору, обмежених вертикальними площинами, що віддалені по обидва боки лінії від крайніх проводів за умови їх невідхиленого положення на відстань по горизонталі 20 метрів.

06.09.2023 на адресу суду надійшли пояснення Приватного підприємства "СПЕЦПРОДУКТ", в яких представник третьої особи просить суд відмовити у задоволенні позовних вимог. Зазначає, що ДБН Б.1.1-14:2012 «Склад та зміст детального плану території» в редакції, чинній на момент затвердження ДПТ, не вимагали зазначення у ньому охоронних зон. Вимога стосувалася лише нанесення інженерних мереж та споруд. В спірному ДПТ інженерні мережі нанесені правильно. Водночас помилки у позначеній охоронній зоні в технічних документах щодо ЛЕП 110 кВ не може бути підставою для визнання протиправним та нечинним спірного ДПТ, оскільки позначення охоронних зон не було на час його затвердження обов`язковою складовою його змісту згідно з ДБН Б.1.1-14:2012 в редакції на дату його прийняття. Вказує, що геперальний план с. Сокшьмики Пустомитівськото району в редакції на 2013 рік мас нанесені інженерні мережі і охоронні зони до них зазначені у відповідних нормативних документах, які їх встановлюють в т.ч. щодо повітряних ліній електропередач ЛЕП 110 кВ. на земельних ділянках ОСОБА_5 і ОСОБА_3 , а тому за наявного генплану і відсутності у ДПТ позначень охоронних зон (чи наявної помилки у їх позначенні) чи навіть їх відсутності в ДПТ в цілому як такого, не призводять до скасування такої містобудівної документації і такий висновок узгоджується з правовою позицією, що міститься у постановах ВС від 11.04.2018 у справі № 803/1231/17 та віл 11.07.2019 у справі № 269/9003/16-а. Представник третьої особи наводить визначений законодавством порядок проектування та будівництва об`єктів, одним із етапів якого є отримання містобудівних умов та обмежень, які згідно з частиною 5 статті 29 Закону № 3038-V1 містять охоронні зони об`єктів транспорту, зв`язку, інженерних комунікацій, відстані від об`єкта, що проектується, до існуючих інженерних мереж. Тобто після видачі містобудівних умов та обмежень здійснюється розробка, експертиза та затвердження проектної документації, яка більш детально конкретизує містобудівні умови та обмеження. Зазнначає, що на час подання позову містобудівні умови та обмеження в межах ДПТ видано пише ПП «Спецпродукт» і перед їх отриманням на плані топографічно-геодезичного знімання території забудови ПП «Спецпродукт» отримано погодження шодо охоронних зон у всіх власників мереж в. т.ч. ПрАТ «Львівобленерго». У містобудівних умовах та обмеженнях для ПП «Спецпродукт» зазначені усі вимоги та обмеження щодо земельної ділянки, на якій ведеться будівництво. ОСОБА_5 та ОСОБА_3 на час подання позову містобудівні умови та обмеження не отримували, проекти будівництва не виготовляли, експертиз не проводили, будівництво но ведуть. Відтак вважає, що неправильне зазначення чи навіть відсутність в ДПТ, який є предметом спору, фактичних відстаней охоронних зон до існуючих електричних мереж, не дає підстави для скасування ДПТ, оскільки їх нанесення не було обов`язковим на час їх затвердження і було врегульоване під час видачі містобудівних умов та обмежень. Також вказує, що фактичні відстані охоронних зон можуть змінюватися шляхом перенесення ЛЕП або розміенням кабелів під землею, що може відбутися внаслідок затвердження містобудівних умов та обмежень. Щодо зміни функціонального призначення, то предстаник третьої особи заперечує такі довожи позивачів, зазначаючи про те, що ДПТ лише уточнює функціональне призначення, визначене в генеральному плані. Вказує, що зміна цільового призначення земельної ділянки здійснюється не внаслідок затвердження ДПТ, а за окремими рішеннями місцевої ради про затвердження проекту землеустрою по зміні цільового призначення земельних ділянок. Вважає, що за своєю суттю ДПТ не є обов`язковою підставою для видачі містобудівних умов та обмежень за наявного генплану наседеного пункту, а тому його скасування не поновить порушені права позивачів, на які вони покликаються і вважають порушеними. Просить в задоволенні позовних вимог відмовити.

24.10.2023 на адресу суду надійшли пояснення ОСОБА_3 , в якій представник третьої особи просить в задоволенні позовних вимог відмовити, покликаючись на відсутність порушеного права позивачів оскаржуваним рішенням та відсутність порушення процедури його прийняття. Вказує, що обгрунтовуючи порушення оскаржуваним рішенням прав та інтересів позивачів, останні повинні підтвердити ці порушення належними, допустимими та достовірними доказами (ст.ст. 74-76 КАС України), а не припущеннями, що порушення прав відбудеться в майбутньому. Однак, позивачі лише припускають, що їх права, як користувачів земельних ділянок будуть порушені майбутнім будівництвом на земельних ділянках, що належать ОСОБА_3 . При цьому, проектування та будівництво об`єктів здійснюється власниками після отримання замовником або проектувальником вихідних даних (ч.ч. 4, 5 ст. 26 Закону № 3038-VI). Водночас на момент звернення позивачів з адміністративним позовом до суду і в процесі розгляду справи в суді, ОСОБА_3 не зверталась за видачею містобудівних умов та обмежень, а тому нею не реалізовано право па забудову належних їй земельних ділянок.щодо обов`язку у встановлений законом строк оприлюднення проектів рішень. Представник третьої особи також зазначає про дотримання відповідачем процедури прийняття оскаржуваного рішеннч, а щодо відсутності доказів оприлюднення у встановлений законом строк проекту оскаржуваного рішення, пояснює зміною офіційного веб сайту місцевої ради і незбереження у зв`язку з цим попередньо розміщеної інформації на веб- сайті, який був зміненим. Також зазначає, що саме по собі порушення порядку оприлюднення проекту рішення ради (навіть якщо таке і мало би місце) не може бути підставою для скасування такого рішення, про що свідчить правовий висновок Верховного Суду у постанові від 28.07.2022 у справі №120/8017/20-а. Звертає увагу суду, що позивачі також мали право взяти участь в громадських слуханнях щодо розроблення детального плану території. Однак, знехтували свої правом і не висловили своїх заперечень щодо детального плану території, коли це було можливо. Зауважує, що зазначена охоронна зона і лінія електропередачі проходить і через земельні ділянки позивачів, при цьому об`єкт нерухомості збудований на цих земельних ділянках, також частково знаходиться в охоронній зоні. Вказує, що лінію електропередач, в тому числі 110 кВт, можна перенести та опустити під землю, про що свідчить відповідь на її запит з цього приводу ПрАТ "Львівобленерго", і в такому випадку охоронна зона такої лінії електропередач складатиме всього 1 метр по обидва боки лінії від крайніх кабелів, а тому не може бути підставою для скасування оскаржуваного рішення. Отже, у випадку реалізації права ОСОБА_3 на забудову належних їй земельних ділянок та отримання містобудівних умов та обмежень, охоронну зону ЛЕП 110 кВт, яка проходить через ці ділянки, можливо зменшити (з 20 м до 1 м по обидві сторони), шляхом кабелювання повітряної лінії електропередач. Відсутність порушення прав та законних інтересів позивачів є самостійною, достатньою підставою для відмови у позові і не потребує перевірки обраного позивачами способу захисту і правової оцінки по суті спору, що підтверджує правова позиція в постанові Верховного Суду від 29.08.2023 у справі № 910/5958/20.

08.11.2023 представника ПП «Спецпродукт» подав клопотання про долучення доказів у справі, а саме Висновку будівельно-технічної експертизи від 24.10.2023 № 4170-Е, яку проведено на замовлення представника ПП «Спецпродукт» Науково-дослідним інститутом судових експертиз з метою вирішення питання про те, чи відповідає Детальний план території в межах вулиці Героїв Майдану (Підстригача) в с.Сокільники !Іустпмптінського району Львівської області, розробленого ПП «Геобуд» гр. ОСОБА_5 , гр. ОСОБА_3 вимогам державних будівельних норм та містобудівному законодавству в редакції на дату затвердження, чи відповідає ДПТ Генеральному плану, чи зміниться охоронна зона ЛЕП 110 при умові перенесення її у підземну кабельну ЛЕП 110, чи можливим є встановити настання негативного впливу майбутніх об`єктів будівництва в межах ДПТ на території земельних ділянок та промислові об`єкти, що уже знаходяться на суміжних земельних ділянках, виключно на підставі оспорюваного ДПТ без наявних (затверджених) МБУЮ, проектної документації та її експертизи. Вказує на висновки експерта та просить прийняти його в якості доказу в підтвердження доводів, наведених в поясненнях.

05.07.2023 підготовче засідання відкладено до 02.08.2023 в зв`язку з неявкою представника відповідача, а 02.08.2023 підготовче засідання відкладено до 06.09.2023 за клопотанням представника відповідача.

Ухвалою від 06.09.2023, прийнятою без виходу до нарадчої кімнати, суд задоволив клопотання представника позивачів про залучення приватного акціонерного товариства «Львівобленерго» (код ЄДРПОУ 00131587) до участі в справі третьою особою, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача, та відклав підготовче засідання до 27.09.2023 для здійснення сторонами процесуальних дій щодо направлення копії позовної заяви, відзиву та інших наявних в справі пояснень третій особі та надання можливості представнику третьої особи ознайомитися з матеріалами справи.

27.09.2023 підготовче засідання відкладено до 11.10.2023 в зв`язку з клопотанням представника третьої особи та продовжено строк підготовчого провадження.

11.10.2022 підготовче засідання відкладено до 08.11.2023 за клопотанням представника третьої особи Дорош С.В. в зв`язку з відсутністю доказів належного повідомлення вказаної особи про час та місце розгляду спору (з 2021 року ОСОБА_3 змінила місце реєстрації та проживання, про що суду не було відомо) та для надання можливості подати пояснення щодо розгляду справи, в зв`язку з чим продовжено строк підготовчого провадження.

Ухвалою від 08.11.2023, прийнятою без виходу до нарадчої кімнати, суд закрив підготовче провадження та призначив справу до судового розгляду по суті на 22.11.2023.

В судовому засіданні 22.11.2023 розгляд справи відкладено до 30.11.2023, в судовому засіданні 30.11.2023 оголошено перерву до 07.12.2023, а в подальшому - до 19.12.2023,

В судовому засіданні представник позивачів та позивач ОСОБА_1 позовні вимоги підтримали з підстав, викладених у позовній заяві, відповіді на відзив та додаткових поясненнях.

Представник відповідача проти позовних вимог заперечила та просила в їх задоволенні відмовити з підстав, викладених у відзиві на позоану заяву.

Представник третьої особи ПП «Спецпродукт» проти позовних вимог заперечив та просив в їх задоволенні відмовити з підстав, викладених у поясненнях.

Представник третьої особи Дорош Світлани Володимирівни проти позовних вимог заперечив та просив в їх задоволенні відмовити з підстав, викладених у поясненнях.

Представник третьої особи приватного акціонерного товариства «Львівобленерго» підтримав надані ним пояснення, просив їх врахувати при вирішенні справи по суті в залежності від поданих по справі доказів.

ОСОБА_5 та Приватне підприємство "ГЕОБУД" явку уповноважених представників в судове засідання не забезпечили, причин неявки не повідомили.

Згідно з частиною 3 статті 268 Кодексу адміністративного судочинства України неприбуття у судове засідання учасника справи, повідомленого відповідно до положень цієї статті, не перешкоджає розгляду справи у судах першої та апеляційної інстанцій.

Враховуючи наявні у справі матеріали, наявність підтвердження належного повідомлення вказаних учасників процесу про час та місце судових засідань та з врахуванням думки учасників процесу, що з`явилися, суд дійшов висновку про можливість розгляду справи по суті без участі представників Кондрат Юлії Віталіївн тв Приватного підприємства "ГЕОБУД", за наявними в матеріалах справи доказами.

Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив таке.

Рішенням Сокільницької сільської ради від 29.01.2018 №430 «Про надання дозволу на розробку детального плану території» за результатами розгляду заяви гр. ОСОБА_3 надано дозвіл на розробку детального плану території для земель виробничо-складських та офісних приміщень в АДРЕСА_4 (пункт 1.2).

Відповідно до пункту 2 рішення від 29.01.2018 №430 заявником із розроблення детального плану території визначено виконавчий комітет сільської ради і ухвалено сповістити громаду села, власників та користувачів прилеглих земельних ділянок, забудовників про початок складання детального плану та необхідність подання фізичними та юридичними особами пропозицій до складання завдання на проектування (а.с.58, т.1).

Детальний план території в межах АДРЕСА_4 , замовником якого значиться Сокільницька сільська рада, розроблений у 2018 році ПП «Геобуд» (а.с.38-55, т.1)

Вищевказаний детальний план відсутній на офіційному веб-сайті Сокільницької територіальної громади, доказів оприлюднення його на сайті Сокільницької сільської ради відповідач не подав, такі причини пояснює зміною офіційного веб -сайту сільської ради і незбереження у зв`язку з цим попередньо розміщеної інформації на веб- сайті, який був зміненим.

24.02.2018 в газеті «Голос Народу» №8 (1665) було опубліковано оголошення про проведення громадського обговорення щодо розроблення детального плану території для земель виробничо-складських та офісних приміщень в АДРЕСА_4 . З пропозиціями звертатись в сільську раду (а.с.59, т.1).

24.03.2018 проведено громадські обговорення Детального плану території в межах АДРЕСА_4 , про що складено протокол №20. Актом від 24.03.2018 зафіксовано відсутність пропозицій і зауважень громадськості при проведенні громадського обговорення детального плану території в межах АДРЕСА_4 (а.с.60-62, т.2).

Як вказано в протоколі громадських обговорень, основною метою проведення такого заходу було ознайомлення широкого кола громадськості з детальним планом території та врахування інтересів громадськості села Сокільники. Вислухано різні думки. Представники громадськості проігнорували це обговорення. Жодних зауважень та пропозицій до обговорення у сільську раду не подано, на обговорення не прийшли, Проект містить всі необхідні висновки.

Даний протокол містить висновок про те, що детальний план території може бути затвердженим і є таким, що враховує громадські інтереси.

Рішенням Сокільницької сільської ради Пустомитівського району Львівської області №473 від 19.04.2018 «Про затвердження детального плану території в с.Сокільники» (надалі також - рішення №473 від 19.04.2018), а саме пунктом 1 затверджено Детальний план території в межах АДРЕСА_4 , розробленого ПП «Геобуд» гр. ОСОБА_5 , гр. ОСОБА_3 (а.с.30-31, т.1).

Вказане рішення №473 від 19.04.2018 в частині пункту 1 є предметом оскарження в даній справі з підстав порушення при прийнятті такого положень статей 19, 21 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» та Порядку проведення громадських слухань щодо врахування громадських інтересів під час розроблення проектів містобудівної документації на місцевому рівні», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №555 від 25.05.2011 в частині дотримання визначеного законом механізму проведення громадських слухань щодо врахування громадських інтересів під час розроблення проекту містобудівної документації. Окрім цього, затверджений Детальний план території в межах АДРЕСА_4 , на думку позивачів, суперечить Генеральному плану с.Сокільники в частині функціонального призначення, Державним будівельним нормам в частині вимог щодо Функціонального зонування та Правилам охорони електричних мереж, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 4 березня 1997 р. N 209 в частині визначення охоронних зон та заборони проектування будівництва в охоронній зоні ЛЕП 110 кВ.

На момент прийняття спірного рішення Сокільницької сільської ради №473 від 19.04.2018 чинним був Генеральний план с. Сокільники Пустомитівського району Львівської області, затверджений рішенням Сокільницької сільської ради б/н від 13 жовтня 2008 року зі змінами, внесеними рішенням сільради від 15 лютого 2014 року № 523.

Відповідно до положень Генерального плану с. Сокільники у редакції 2014 року АДРЕСА_4 відносяться до території промислових підприємств та території складів, баз, будівельних та транспортних організацій, комунальних підприємств (а.с.105, т.2).

Своє порушене право позивачі обгрунтовують тим, що рішення №473 від 19.04.2018 стосується прав та обов`язків у сфері містобудування суміжних землекористувачів, земельні ділянки котрих знаходяться в межах ДПТ, затвердженого спірним рішенням відповідача. Проектування та майбутнє будівництво на суміжних із позивачами земельних ділянках багатофункціональних комплексів висотністю 36 м із санітарно-захисною зоною проектованого об`єкта - 50м накладатиме обмеження на можливість використання земельних ділянок позивачів.

Як зазначено у спірному ДПТ. орієнтована площа, що опрацьована в даному детальному плані території становить 3.6 га та розташована в північно-східній частині с.Сокільники відповідно до Генерального плану с.Сокільники - в зоні комунально- виробничого призначення.

Відповідно до змісту спірного ДПТ. територія ДПТ складається із наступних земельних ділянок:

чотирьох земельних ділянок загальною площею 0,8342 га. що використовуються як город та знаходяться у приватній власності громадян ОСОБА_3 та ОСОБА_5 (кадастрові номери земельних ділянок: 4623686400:01:003:0657. 4623686400:01:003:0658, 4623686400:01:003:0604, 4623686400:01:003:0605) цільове призначення - 01.03 для ведення особистого селянського господарства;

земельної ділянки пл. 0,7687 га, що перебуває в оренді ПП «СПЕЦПРОДУКТ» (кадастровий номер 4623686400:03:000:0566) цільове призначення - 11.02 для розміщення та експлуатації основних, підсобних і допоміжних будівель та споруд підприємств переробної, машинобудівної та іншої промисловості.

Територія спірного ДПТ, а саме вказані вище земельні ділянки ОСОБА_3 та ОСОБА_5 межують із земельними ділянками, що належать позивачам, а саме:

земельна ділянка площею 0,521 га. кадастровий 4623686400:01:003:0864, що належить на праві спільної часткової власності ОСОБА_1 (1/2 частки) та ОСОБА_2 (1/2 частки) цільове призначення - будівництво та обслуговування будівель ринкової інфраструктури, для будівництва та обслуговування офісно-торгово-складських приміщень, що підтверджується інформаційною довідкою з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єлиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єктів нерухомого майна, сформованою 11.02.2016 (а.с.11-12, т.1);

земельна ділянка площею 0,2га, кадастровий 4623686400:03:000:0546, що належить на праві спільної часткової власності ОСОБА_1 (1/2 частки) та ОСОБА_2 (1/2 частки) цільове призначення - будівництво та обслуговування офісно-складських приміщень, що підтверджується витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності, сформованим 19.06.2014 (а.с.13-16, т.2);

земельна ділянка площею 0,49 га, кадастровий 4623686400:03:000:0545, що належи ть на праві власності ОСОБА_4 цільове призначення - будівництво та обслуговування офісно-складських приміщень, що підтверджується витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності, сформованим 12.09.2013 (а.с.17-18, т.2).

На вказаних земельних ділянках ОСОБА_1 та ОСОБА_2 знаходиться виробничий будинок - цех з виробництва димохідних систем з нержавіючої сталі на АДРЕСА_7 , що підтверджується інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єлиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єктів нерухомого майна, сформованою 07.12.2023 та витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності, сформованим 23.05.2017 (а.с.94-95, т.2).

Відповідно до ДПТ (розділ «Архітектурно-планувальні обмеження») архітектурно-планувальне вирішення генерального плану території детального планування обумовлено наявністю генерального плану с.Сокільники, розташуванням території генерального планування в межах зони виробничо-комунального призначення, існуючими земельними ділянками, що плануються під зміну цільового призначення, сусідньої існуючої забудови, червоними лініями існуючих прилеглих вулиць, конфігурацією даної території, охоронними зонами існуючих інженерних мереж.

Проектоване цільове призначення ділянок, що підлягають зміні цільового призначення - 03.10 для будівництва та обслуговування будівель ринкової інфраструктури (адміністративних будинків, офісних приміщень та інших будівель громадської забудови, які використовуються для здійснення підприємницької та іншої діяльності, пов`язаної з отриманням прибутку).

ДПТ (розділ «Техніко-економічні показники») передбачає:

відсоток проектованої забудови - не менше 25% та не більше 70%;

граничну висотність проектованих будівель - 36 м;

санітарно-захисну зону проектованого об`єкта - 50м.

До матеріалів справи представником позивачів долучено висновок будівельно-технічної експертизи від 14.07.2023 № 558/23, яку проведено на замовлення позивачів Науково-дослідним інститутом судових експертиз та права з метою вирішення питання про те, чи відповідає Детальний план території в межах вуж Героїв Майдану (Підстригача) в с.Сокільники !Іустпмптінського району Львівської області Генеральному плану с.Сокільннки та вимогам державних будівельних норм, в чому полягає невідповідність та чи нотрапляють будівлі багатофункціональних комплексів, які передбачені спірним ДПТ, в межі охоронної тонн повітряної лінії електропередач в межах вул. Героїв Майдану (Підстригача) в с.Сокільники, які обмеження використання суміжних земельних ділянок встановлюють будівлі багатофункціональних комплексів, які передбачені Детальним планом території. Висновок підготовлений для подання до суду, експерт обізнаний про кримінальну відповідальність за ст.384 КК України (а.с.158-170, т.1).

За результатами експертизи зроблено такі висновки:

1 Детальний план території в межах вулиці Героїв Майдану (Підстригана) в с. Сокільники Пустомитівського району Львівської області розроблений ПП «Геобуд» гр. ОСОБА_5 , гр. ОСОБА_3 не відповідає Генеральному плану с.Сокільники та вимогам державних будівельних норм, а саме п.1.4, 3.1, 3.28 ДБН Б 2.4-1-94 «Планування і забудова сільських поселень», п.1.3, 2.3, 4.23 ДБН 350-92 «Містобудування. Планування і забудова міських і сільських поселень», п.4.3, 4.5 ДБН Б.1.1-15.2012 «Склад та зміст генерального плану населеного пункту», п.4.1, 4.2 ДБН Б.1.1-14.2012 «Склад та зміст детального плану території». Основною невідповідністю ДПТ є невідповідність генеральному плану села та державним будівельним нормам, проведеної в ДПТ зміни функціонального призначення частини території (3,6 га) в межах вул.Героїв Майдану (Підстригача) в с.Сокільники з функціонального призначення під об`єкти промислових підприємств, складів, баз, будівельних та транспортних організацій, комунальних підприємств резервної території об`єктів комунально-складської зони на територію з функціональним призначенням «територія житлової та громадської багатоповерхової забулови» (планується під розташування проектованих об`єктів багатофункціональних комплексів);

2. Будівлі багатофункціональних комплексів, які передбачені ДПТ та розташовані на земельних ділянках з кадастровими номерами земельних ділянок: 4623686400:01:003:0657. 4623686400:01:003:0658, 4623686400:01:003:0604, 4623686400:01:003:0605 потрапляють в межі охоронної зони повітряної лінії електропередач 110 кВт у межах вул Героїв Майдану (Підстригача) в с.Сокільники;

3. Передбачені ДПТ будівлі багатофункціональних комплексів потрапляють у санітарно-захисні зони розташованих на суміжних ділянках виробництв та будуть накладати обмеження на використання суміжних земельних ділянок по розташуванню на них виробництв відповідно до вимог п.5.5 «Державних санітарних правилах планування та забудови населених пунктів», що може призвести до перепрофілювання або закриття розташованих на суміжних ділянках виробництв.

Також представником ПП «Спецпродукт» долучено до матеріалів справи Висновок будівельно-технічної експертизи від 24.10.2023 № 4170-Е, яку проведено на замовлення представника ПП «Спецпродукт» Науково-дослідним інститутом судових експертиз з метою вирішення питання про те, чи відповідає Детальний план території в межах вулиці Героїв Майдану (Підстригача) в с.Сокільники !Іустомптівського району Львівської області, розробленого ПП «Геобуд» гр. ОСОБА_5 , гр. ОСОБА_3 вимогам державних будівельних норм та містобудівному законодавству в редакції на дату затвердження, чи відповідає ДПТ Генеральному плану, чи зміниться охоронна зона ЛЕП 110 при умові перенесення її у підземну кабельну ЛЕП 110, чи можливим є встановити настання негативного впливу майбутніх об`єктів будівництва в межах ДПТ на території земельних ділянок та промислові об`єкти, що уже знаходяться на суміжних земельних ділянках, виключно на підставі оспорюваного ДПТ без наявних (затверджених) МБУЮ, проектної документації та її експертизи. Висновок підготовлений для подання до суду, експерт обізнаний про кримінальну відповідальність за ст.384, ст.385 КК України (а.с.41-67, т.2).

За результатами експертизи зроблено такі висновки:

1.Детальний план території в межах вулиці Героїв Майдану (Підстригана) в с. Сокільники Пустомитівського району Львівської області розроблений ПП «Геобуд» гр. ОСОБА_5 , гр. ОСОБА_3 відповідає вимогам державних будівельних норм та містобудівному законодавству в редакції на дату затвердження.

2.Детальний план території в межах вулиці Героїв Майдану (Підстригана) в с. Сокільники Пустомитівського району Львівської області, розроблений ПП «Геобуд» в 2018 році відповідає Генеральному плану с. Сокільники, зокрема: Детальний план території уточнює Генеральний план в якому відсутнє зонування, в частині визначення проектного функціонального призначення земельних ділянок; Детальний план території не змінює цільове призначення земельних ділянок.

3. Охоронна зона ЛЕП 110 при умові перенесення її у підземну кабельну ЛЕП 110 зміниться та встановиться уздовж підземних кабельних ліній електропередач - у вигляді земельної ділянки, обмеженої вертикальними площинами, що віддалені по обидва боки лінії від крайніх кабелів, а також стін кабельного колодязя чи іншої підземної або наземної кабельної споруди на відстань 1 метра.

4.Встановити можливе настання негативного впливу майбутніх об`єктів будівництва в межах ДПТ на території земельних ділянок та промислові об`єкти, що уже знаходяться на суміжних земельних ділянках, виключно на підставі оспорюваного ДПТ без наявних (затверджених) МБУЮ, проектної документації та її (проектної документації) експертизи (відповідно до законодавства) технічно неможливо.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам з врахуванням поданих доказів суд зазначає таке.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно із частинами другою та шостою статті 55 Конституції України кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.

Кожен має право будь-якими не забороненими законом засобами захищати свої права і свободи від порушень і протиправних посягань.

Як роз`яснено Рішенням Конституційного Суду України від 25 листопада 1997 року № 6-зп, частину другу статті 55 Конституції України необхідно розуміти так, що кожен, тобто громадянин України, іноземець, особа без громадянства має гарантоване державою право оскаржити в суді загальної юрисдикції рішення, дії чи бездіяльність будь-якого органу державної влади, органу місцевого самоврядування, посадових і службових осіб, якщо громадянин України, іноземець, особа без громадянства вважають, що їх рішення, дія чи бездіяльність порушують або ущемляють права і свободи громадянина України, іноземця, особи без громадянства чи перешкоджають їх здійсненню, а тому потребують правового захисту в суді.

У Рішенні Конституційного Суду України від 1 грудня 2004 року № 18-рп/2004 дано визначення поняттю «охоронюваний законом інтерес». Зокрема, зазначено, що у логічно-смисловому зв`язку з поняттям «право» (інтерес у вузькому розумінні цього слова) означає правовий феномен, який: а) виходить за межі змісту суб`єктивного права; б) є самостійним об`єктом судового захисту та інших засобів правової охорони; в) має на меті задоволення усвідомлених індивідуальних і колективних потреб; г) не може суперечити Конституції і законам України, суспільним інтересам, загальновизнаним принципам права; д) означає прагнення (не юридичну можливість) до користування у межах правового регулювання конкретним матеріальним та/або нематеріальним благом; є) розглядається як простий легітимний дозвіл, тобто такий, що не заборонений законом. Охоронюваний законом інтерес регулює ту сферу відносин, заглиблення в яку для суб`єктивного права законодавець вважає неможливим або недоцільним.

Суд також враховує, що поняття «юридичного спору» має тлумачитися широко, виходячи з підходу Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) до тлумачення поняття «спір про право».

Зокрема, відповідно до пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення. Судове рішення проголошується публічно, але преса і публіка можуть бути не допущені в зал засідань протягом усього судового розгляду або його частини в інтересах моралі, громадського порядку чи національної безпеки в демократичному суспільстві, якщо того вимагають інтереси неповнолітніх або захист приватного життя сторін, або - тією мірою, що визнана судом суворо необхідною, - коли за особливих обставин публічність розгляду може зашкодити інтересам правосуддя.

ЄСПЛ, зокрема у рішеннях «Georgiadis v. Greece» (заява № 21522/93, пункт 34), «Ferrazzini v. Italy» (заява № 44759/98, пункт 30), «Benthem v. the Netherlands» (заява № 8848/80, пункт 32), зазначає, що відповідно до духу Конвенції поняття «спору про право» має розглядатися не суто технічно, йому слід надавати сутнісного, а не формального значення. Відсутність предмета спору унеможливлює вирішення справи по суті, незалежно від обґрунтованості позову, а відповідно і здійснення ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів осіб. Прикладами відсутності предмета спору можуть бути дії сторін, чи настання обставин, якщо між сторонами у зв`язку з цим не залишилося неврегульованих питань або самими сторонами врегульовано спірні питання.

Аналогічний правовий висновок сформульований Великою Палатою Верховного Суду, зокрема, у постанові від 8 травня 2018 року у справі № 9901/386/18, та Верховним Судом у постановах від 4 липня 2018 року у справі № 367/4883/17, від 24 квітня 2019 року у справі № 539/1699/17, від 11 серпня 2021 року у справі № 480/8472/20 та від 15 вересня 2021 року у справі № 742/3070/18.

Як вбачається з матеріалів справи, предметом спірних правовідносин є правомірність пункту 1 рішення Сокільницької сільської ради Пустомитівського району Львівської області №473 від 19.04.2018 «Про затвердження детального плану території в с.Сокільники», яким затверджено Детальний план території в межах вул. Героїв Майдану (Підстригана) в с.Сокільники Пустомитівського району Львівської області.

Отже, у цій справі позивачами оскаржується нормативно-правовий акт, прийнятий Сокільницькою сільською радою.

Зокрема, у статті 4 КАС України визначено терміни «нормативно-правовий акт» та «індивідуальний акт»:

- нормативно-правовий акт -- акт управління (рішення) суб`єкта владних повноважень, який встановлює, змінює, припиняє (скасовує) загальні правила регулювання однотипних відносин, і який розрахований на довгострокове та неодноразове застосування;

- індивідуальний акт -- акт (рішення) суб`єкта владних повноважень, виданий (прийняте) на виконання владних управлінських функцій або в порядку надання адміністративних послуг, який стосується прав або інтересів визначеної в акті особи або осіб, та дія якого вичерпується його виконанням або має визначений строк.

Тому, перевіряючи законність рішення суб`єкта владних повноважень, прийнятого на виконання своїх управлінських функцій, судам, з метою уникнення істотних порушень норм процесуального права, необхідно розмежовувати поняття «нормативно-правовий акт» та «індивідуальний акт». Аналогічний висновок міститься у постановах Верховного Суду від 26 листопада 2019 року у справі № 183/6195/17(2-а/183/251/17), від 21 грудня 2019 року у справі №826/14366/15, від 9 квітня 2020 року у справі № 807/150/16, від 20 травня 2020 року у справі № 310/6300/16-а(2-а/310/12/17), від 26 травня 2020 року у справі № 826/17586/16 та від 31 травня 2021 року у справі № 826/16053/16.

Згідно з пунктом 3 Положення про державну реєстрацію нормативно-правових актів міністерств, інших органів виконавчої влади, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 28 грудня 1992 року № 731 (із змінами та доповненнями) на державну реєстрацію подаються нормативно-правові акти, прийняті уповноваженими на це суб`єктами нормотворення в електронній (через систему електронної взаємодії органів виконавчої влади) або паперовій формі в порядку, визначеному Мін`юстом, що містять норми права, мають неперсоніфікований характер і розраховані на неодноразове застосування, незалежно від строку їх дії (постійні чи обмежені певним часом) та характеру відомостей, що в них містяться, у тому числі з грифами «Для службового користування», «Особливої важливості», «Цілком таємно», «Таємно» та іншими, а також прийняті в порядку експерименту.

У Порядку подання нормативно-правових актів на державну реєстрацію до Міністерства юстиції України та проведення їх державної реєстрації, затвердженому наказом Міністерства юстиції України від 12 квітня 2005 року № 34/5 (у редакції наказу Міністерства юстиції України від 15 травня 2013 року № 883/5) визначено, що нормативно-правовий акт -- офіційний документ, прийнятий уповноваженим на це суб`єктом нормотворення у визначеній законом формі та порядку, який встановлює норми права для неозначеного кола осіб і розрахований на неодноразове застосування.

Отже, до нормативно-правових актів відносяться прийняті уповноваженими органами акти, які встановлюють, змінюють норми права, носять загальний чи локальний характер, розраховані на невизначене коло осіб та застосовуються неодноразово.

Цей висновок узгоджується з правовою позицією, що міститься, зокрема, у постановах Верховного Суду від 21 грудня 2019 року у справі № 826/14366/15, від 9 квітня 2020 року у справі № 807/150/16, від 9 грудня 2020 року у справі № 813/746/18, від 24 червня 2021 року у справі № 560/3160/20, від 1 лютого 2022 року у справі № 160/1936/21 та від 20 травня 2022 року у справі № 160/9717/21.

Суд також зазначає, що в контексті норм КАС України стосовно підходів до розгляду справ щодо законності актів, які містять положення, що відповідають основним критеріям «норми права» варто розуміти: 1) суттєвий та 2) довготривалий вплив на суспільно-управлінські відносини.

У статті 1 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» визначено:

- детальний план території - містобудівна документація, що визначає планувальну організацію та розвиток території (пункт 3 частини першої статті 1);

- містобудівна документація - затверджені текстові та графічні матеріали з питань регулювання планування, забудови та іншого використання територій (пункт 7 частини першої статті 1).

Відповідно до частин першої та третьої статті 8 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» планування територій здійснюється на державному, регіональному та місцевому рівнях відповідними органами виконавчої влади, Верховною Радою Автономної Республіки Крим, Радою міністрів Автономної Республіки Крим та органами місцевого самоврядування.

Рішення з питань планування та забудови територій приймаються сільськими, селищними, міськими радами та їх виконавчими органами, районними, обласними радами, Київською та Севастопольською міськими державними адміністраціями в межах визначених законом повноважень з урахуванням вимог містобудівної документації.

Відповідно до частин першої та четвертої статті 19 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» детальний план у межах населеного пункту уточнює положення генерального плану населеного пункту та визначає планувальну організацію і розвиток частини території.

Детальний план розробляється з метою визначення планувальної організації і функціонального призначення, просторової композиції і параметрів забудови та ландшафтної організації кварталу, мікрорайону, іншої частини території населеного пункту, призначених для комплексної забудови чи реконструкції.

Відповідно до приписів частини другої статті 24 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» забудова земельної ділянки здійснюється в межах її цільового призначення, встановленого відповідно до законодавства.

Згідно частини першої статті 25 цього ж Закону режим забудови територій, визначених для містобудівних потреб, встановлюється у генеральних планах населених пунктів, планах зонування та детальних планах територій.

Аналіз вказаних положень Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» дозволяє стверджувати, що ДПТ містить правові приписи нормативного характеру, які розраховані на широке коло осіб та застосовуються неодноразово. Затверджуючи своїм рішенням містобудівну документацію щодо ДПТ місцева рада формує обґрунтування щодо деталізації положень генерального плану міста, тобто здійснює нормативне регулювання відповідних відносин.

Визначальною умовою, що може слугувати критерієм загальності чи персоніфікованості суб`єктів впливу - є їх коло. Адже кількість як величина має відносний характер, може змінюватись і не є сталим показником регулятивного впливу юридичних актів. Під час визначення кола суб`єктів, правовий статус яких регламентує правовий акт, необхідно зважати лише на ті із них (фізична чи юридична особа, орган, організація, спільність людей тощо), для яких правовим актом установляюются права та обов`язки безпосередньо, щодо яких праворегуляторний вплив є прямим (а не усіх суб`єктів, для яких він може мати якесь юридичне значення).

У зв`язку із наведеним, суд зазначає, що рішення Сокільницької сільської ради Пустомитівського району Львівської області №473 від 19.04.2018 «Про затвердження детального плану території в с.Сокільники», яким затверджено Детальний план території в межах вул. Героїв Майдану (Підстригана) в с.Сокільники Пустомитівського району Львівської області, має ознаки нормативно-правового акта.

Суд враховує, що правові висновки щодо того, що рішення органу місцевого самоврядування, яким затверджено містобудівну документацію на місцевому рівні, має ознаки нормативно-правового акта міститься, зокрема у постановах Великої Палати Верховного Суду від 15 травня 2019 року у справі № 363/3786/17, Верховного Суду від 31 липня 2019 року у справі № 466/1264/18, від 21 жовтня 2019 року у справі № 522/22780/16-а, від 26 листопада 2019 року у справах № 826/4630/18 та № 183/6195/17, від 11 грудня 2019 року у справі № 369/7296/16-а, від 20 грудня 2019 року у справі № 520/14995/16-а, від 21 грудня 2019 року у справі № 826/14366/15, від 26 лютого 2020 року у справі № 826/9175/18, від 4 березня 2020 року у справі № 450/1236/17, від 9 квітня 2020 року у справі № 807/150/16, від 6 травня 2020 року у справі № 750/11932/16-а, від 14 липня 2021 року у справі № 260/20/19 та від 28 липня 2022 року у справі № 640/31850/20.

Стаття 264 КАС України визначає особливості провадження у справах щодо оскарження нормативно-правових актів органів виконавчої влади, Верховної Ради Автономної Республіки Крим, органів місцевого самоврядування та інших суб`єктів владних повноважень.

Зокрема, однією з особливістю провадження у таких справах відповідно до частини другої статті 264 КАС України є те, що право оскаржити нормативно-правовий акт мають особи, щодо яких його застосовано, а також особи, які є суб`єктом правовідносин, у яких буде застосовано цей акт.

Вирішуючи питання про те, чи мали позивачі право на звернення до суду з даним позовом, суд звертає увагу, що адміністративні суди, у випадку необхідності перевірки дотримання суб`єктами владних повноважень гарантованих особі прав, зокрема, наданих статтями 13, 23, 50, 54 Конституції України у правовідносинах, пов`язаних із благоустроєм населених пунктів, плануванням та забудовою території, повинен застосовувати широке тлумачення поняття «охоронюваний інтерес». За загальним правилом, такий інтерес включає у тому числі захист права на безпечне для життя і здоров`я довкілля, створення умов для комфортного та безпечного проживання на території відповідного населеного пункту.

З аналізу статей 264-265 КАС України вбачається, що особливістю провадження у справах щодо оскарження нормативно-правових актів є те, що для таких категорій спорів передбачено, фактично, необмежене коло осіб, які можуть ініціювати відкриття відповідного провадження в адміністративному суді; необмежене в часі право на доступ до суду для ініціювання такого спору; додаткові гарантії інформування всіх про початок розгляду судом такого спору; додаткові процесуальні гарантії для сторін, що надаються згідно з положеннями КАС України у справах, що розглядаються за правилами загального позовного провадження; спеціальні повноваження суду, спрямовані на гарантування ефективного захисту.

Також Суд враховує Рекомендацію № R(87)16 Комітету міністрів Ради Європи (КМРЄ) щодо адміністративних процедур, які зачіпають велику кількість осіб (on administrative procedures affecting a large number of persons), яка визначає, що адміністративний акт, який має вплив на велику кількість осіб, повинен обов`язково підлягати судовому контролю, що здійснюється з належним урахуванням прав та інтересів зацікавлених осіб, зокрема, шляхом забезпечення участі представників таких осіб у судовому розгляді справи, її апеляційному перегляді, та повідомленням про розгляд справи шляхом публічного оголошення.

На підставі вищезазначеного суд доходить висновку про те, що з позовом про оскарження рішення Сокільницької сільської ради від 19.04.2018 № 473, яке має ознаки нормативно-правового акта, можуть звернутися як особи, щодо яких застосовано це рішення, так і особи, які є суб`єктом правовідносин, у яких воно буде або може бути застосовано.

У постанові від 11 вересня 2023 року у справі № 320/258/19 Верховний Суд дійшов висновку, що положення частини другої статті 264 КАС України «право оскаржити нормативно-правовий акт мають особи, щодо яких його застосовано, а також особи, які є суб`єктом правовідносин, у яких буде застосовано цей акт» слід розуміти як запровадження у процесуальному законодавстві України (з деякими особливостями, які зобов`язують особу довести у суді, що такий акт стосується її інтересів) доктрини actio popularis (з лат. - «суспільна дія»), згідно з якою позов може бути подано в інтересах «публічного порядку, законності» (без обов`язку позивача доводити при зверненні до суду, що відповідне рішення суб`єкта владних повноважень вже та безпосередньо зачіпає права та свободи такого позивача).

Право ініціювати у суді справу (locus standi) про визнання протиправним та нечинним рішення суб`єкта владних повноважень, яке володіє ознаками нормативно-правового акта, ґрунтується, фактично, на зазначеному статусі оскаржуваного акта. Відмова у доступі до суду особи у такій категорії спорів може призвести до ситуації, за якої рішення суб`єктів владних повноважень, що володіє ознаками нормативно-правового акта, буде залишатися поза межами судового контролю.

Крім того у постанові від 20 лютого 2019 року у справі № 522/3665/17 Верховний Суд дійшов таких висновків: «Обставинами, що свідчать про очевидну відсутність у позивача законного інтересу (а отже і матеріально-правової заінтересованості), є: (а) незаконність інтересу - його суперечність Конституції, законам України, принципам права; (б) не правовий характер вимог - вимоги не породжують правових наслідків для позивача. Це виключає можливість віднесення спору до «юридичного» відповідно до частини другої статті 124 Конституції України; (в) встановлена законом заборона пред`явлення позову на захист певного інтересу (наприклад, заборона оскаржувати рішення дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя особою, яка подала скаргу на суддю); (г) коло осіб, які можуть бути позивачами, прямо визначено законом, і позивач до їх числа не належить (це свідчить про відсутність матеріальної правоздатності); (д) позивач звернувся за захистом інтересів інших осіб - держави, громади, фізичної або юридичної особи без відповідних правових підстав або в інтересах невизначеного кола осіб.

У разі встановлення обставин, що свідчать про очевидну відсутність законного інтересу (матеріально-правової заінтересованості), адміністративний суд не має юрисдикції для розгляду справи і відмовляє у відкритті адміністративного провадження.

Якщо ж очевидних ознак відсутності матеріально-правової зацікавленості на стадії відкриття провадження не встановлено, суд, за наявності інших законних передумов, відкриває провадження. Якщо очевидні ознаки відсутності матеріально-правової зацікавленості виявлені після відкриття провадження, суд має право закрити провадження.

Оскільки йдеться про обмеження доступу до судочинства, очевидність відсутності у позивача законного інтересу повинна бути поза межами обґрунтованого сумніву. Якщо такий сумнів є, він повинен тлумачитися на користь позивача, а отже у цьому випадку суд повинен розглянути справу по суті. Це питання повинно вирішуватися, насамперед, судом першої інстанції, який має широку дискрецію.

Законний інтерес може бути захищено судом, якщо позивач вважає, що його законний інтерес, за захистом якого він звернувся до суду: а) порушено (щодо протиправних діянь, які мали місце і припинилися) або б) порушується (щодо протиправних діянь, які тривають); або в) створюються перешкоди для його реалізації (щодо протиправних діянь, які тривають і є перешкодами для реалізації права в теперішньому або в майбутньому часі) або г) мають місце інші ущемлення законних інтересів.

З наведеного слідує необхідність з`ясування судом обставин, що свідчать про порушення інтересу. Позивач повинен довести, що він має законний інтерес і є потерпілим від порушення цього інтересу з боку суб`єкта владних повноважень».

З цього приводу також необхідно зазначити, що у рішеннях ЄСПЛ сформовано сталу практику стосовно поняття «в інтересах суспільства». Зокрема, аналіз практики ЄСПЛ (рішення у справах «Ocalan v.», заява № 46221/99, пункт 168; «Former King of Greece and Others v. Greece» [GC], заява № 25701/94, пункт 89; «Iatridis v. Greece», заява № 31107/96, пункт 55 та ін.) дає підстави дійти висновку, що складовими принципу верховенства права Суд визнає, зокрема, збалансованість інтересів окремого індивіда з інтересами інших членів суспільства, принцип пропорційності, справедливий баланс між вимогами спільного (публічного) інтересу та захистом фундаментальних прав особи.

У справі «ТОВ «Світ розваг» та інші проти України» (заява № 13290/11 та 2 інші, пункт 161) ЄСПЛ визначив поняття, які складають значний суспільний інтерес, зокрема, такі як: захист людського життя, здоров`я та навколишнього середовища, та вказав, що у цій справі національні суди встановили, що визнання виключних повноважень органів влади стосовно зупинення дії ліцензії заявника виправдовувалось суспільними інтересами, а тому заявник міг обґрунтовано вважати, що ці питання достатньою мірою охоплювалися усталеними повноваженнями органів (відповідальних за пожежну безпеку, безпеку на робочому місці та охорону здоров`я) для припинення діяльності конкретних гральних закладів у випадку небезпеки (пункт 65).

У справі «Kaminskas v. Lithuania» (заява № 44817/18), яка стосувалася рішення про знесення будинку заявника у зв`язку з тим, що будинок був незаконно збудований на ділянці, що належить до земель лісового фонду, ЄСПЛ дійшов висновку, що рішення про знесення переслідувало легітимні цілі, відповідало суспільним інтересам (пункт 53) та було необхідним у демократичному суспільстві. ЄСПЛ врахував складне становище заявника з огляду на його пенсійний вік, погане здоров`я та низький дохід (пункт 34), проте співставив інтереси заявника із загальними інтересами суспільства у збереженні лісів та довкілля і зазначив, що ані вік заявника, ані інші особисті його обставини не можуть мати вирішального значення з урахуванням того, що заявник свідомо збудував будинок на охоронюваній ділянці без відповідного дозволу (пункт 64).

Вищезазначені висновки ЄСПЛ враховані у практиці Верховного Суду, відповідно до якої судовий контроль за законністю рішень місцевих органів влади щодо планування забудови території стосується захисту суспільного (публічного) інтересу (постанови від 20 березня 2019 року у справі № 810/726/18 ВС, від 25 квітня 2019 року у справі № 826/10936/18, від 20 травня 2019 року у справі № 826/15338/18, від 15 січня 2020 року у справі № 813/4060/17 та від 30 вересня 2020 року у справі № 1.380.2019.004102).

Судом встановлено, що позивачі мають у кристуванні земельні ділянки, на яких, зокрема, знаходиться виробничий будинок - цех з виробництва димохідних систем, які межують з територією, стосовно якої прийняте спірне рішення про затвердження ДПТ.

В обґрунтування порушення свого права прийняттям спірного рішення Сокільницької сільської ради позивачі зазначили порушення при прийнятті такого положень статей 19, 21 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» та Порядку проведення громадських слухань щодо врахування громадських інтересів під час розроблення проектів містобудівної документації на місцевому рівні», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №555 від 25.05.2011 в частині дотримання визначеного законом механізму проведення громадських слухань щодо врахування громадських інтересів під час розроблення проекту містобудівної документації. Також спірний ДПТ, на думку позивачів, суперечить Генеральному плану с.Сокільники в частині функціонального призначення, Державним будівельним нормам в частині вимог щодо Функціонального зонування та Правилам охорони електричних мереж, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 4 березня 1997 р. N 209 в частині визначення охоронних зон та заборони проектування будівництва в охоронній зоні ЛЕП 110 кВ.

З огляду на встановлені судом обставини справи та зважаючи на характер спірних правовідносин, суд доходить висновку про те, що у позивачів наявне право на звернення до суду з цим позовом, оскільки заявлені вимоги стосуються не тільки безпосередньо їх інтересів, як суміжних землекористувачів, а й невизначеного кола осіб - жителів громади с. Сокільники Пустомитівського району Львівської області.

Подібного висновку дійшов Верховний Суд у постанові від 24.10.2023 у справі № 380/15810/21.

Надаючи оцінку доводам представника позивачів про невідповідність спірного ДПТ положенням Генерального плану с. Сокільники та будівельним нормам, суд зазначає таке.

Відповідно до статті 8 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» планування територій здійснюється на державному, регіональному та місцевому рівнях відповідними органами виконавчої влади, Верховною Радою Автономної Республіки Крим, Радою міністрів Автономної Республіки Крим та органами місцевого самоврядування. Планування та забудова земельних ділянок здійснюється їх власниками чи користувачами в установленому законодавством порядку. Рішення з питань планування та забудови територій приймаються сільськими, селищними, міськими радами та їх виконавчими органами, районними, обласними радами, Київською та Севастопольською міськими державними адміністраціями в межах визначених законом повноважень з урахуванням вимог містобудівної документації.

Згідно з частиною першою статті 16 вище зазначеного Закону планування територій на місцевому рівні здійснюється шляхом розроблення та затвердження комплексних планів просторового розвитку територій територіальних громад, генеральних планів населених пунктів і детальних планів території, їх оновлення та внесення змін до них.

Відповідно до статті 17 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» генеральний план населеного пункту є основним видом містобудівної документації на місцевому рівні, призначеної для обґрунтування довгострокової стратегії планування та забудови території населеного пункту.

Згідно із положеннями статті 19 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» детальний план у межах населеного пункту уточнює положення генерального плану населеного пункту та визначає планувальну організацію і розвиток частини території.

Детальний план розробляється з метою визначення планувальної організації і функціонального призначення, просторової композиції і параметрів забудови та ландшафтної організації кварталу, мікрорайону, іншої частини території населеного пункту, призначених для комплексної забудови чи реконструкції, та підлягає стратегічній екологічній оцінці.

Детальний план території визначає:

1) принципи планувально-просторової організації забудови;

2) червоні лінії та лінії регулювання забудови;

3) функціональне призначення, режим та параметри забудови однієї чи декількох земельних ділянок, розподіл територій згідно з будівельними нормами і правилами;

4) містобудівні умови та обмеження (у разі відсутності плану зонування території) або уточнення містобудівних умов та обмежень згідно із планом зонування території;

5) потребу в підприємствах і закладах обслуговування населення, місце їх розташування;

6) доцільність, обсяги, послідовність реконструкції забудови;

7) черговість та обсяги інженерної підготовки території;

8) систему інженерних мереж;

9) порядок організації транспортного і пішохідного руху;

10) порядок комплексного благоустрою та озеленення, потребу у формуванні екомережі;

11) межі прибережних захисних смуг і пляжних зон водних об`єктів (у разі відсутності плану зонування території).

Детальні плани територій одночасно з їх затвердженням стають невід`ємними складовими генерального плану населеного пункту та/або комплексного плану.

Детальний план території складається із графічних і текстових матеріалів.

Відповідно до частини восьмої статті 19 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» детальний план території у межах населеного пункту розглядається і затверджується виконавчим органом сільської, селищної, міської ради протягом 30 днів з дня його подання.

Відповідно до пункту 4.3 ДБН Б. 1.1-15:2012 «Склад та зміст генерального плану населеного пункту» генеральний план визначає основні принципи і напрямки планувальної організації та функціонального призначення території, формування системи громадського обслуговування населення, організації вулично-дорожньої та транспортної мережі, інженерного обладнання, інженерної підготовки і благоустрою, цивільного захисту території та населення від небезпечних природних і техногенних процесів, охорони навколишнього природного середовища, охорони та збереження культурної спадщини та традиційного характеру середовища історичних населених пунктів, а також послідовність реалізації рішень, у тому числі етапність освоєння території. Генеральні плани населених пунктів розроблюють на підставі завдання на розроблення генерального плану населеного пункту відповідно до додатка Б.

За змістом п.4.5 ДБН Б. 1.1-15:2012 відповідно до затвердженого генерального плану розробляють плани зонування території (зонінг), детальні плани територій, програми соціально- економічного розвитку, галузеві схеми розвитку інженерно-транспортної інфраструктури, документацію із землеустрою, проектну документацію на будівництво. План зонування території може розроблятися у складі генерального плану цього населеного пункту, що зазначають у завданні на розроблення генерального плану населеного пункту (додаток Б). План зонування території може розроблятися і як окрема містобудівна документація після затвердження генерального плану.

Відповідно до п.1.4 ДБН Б.2.4-1-94 «Планування і забудова сільських поселень» реконструкція і розвиток сільських населених пунктів повинні здійснюватися у відповідності з затвердженими проектами схемами генеральних планів території сільської Ради (сільськогосподарського підприємства), генеральними планами сільських населених пунктів, проектами детального планування сільських населених пунктів, проектами планування і забудови громадського центру або інших фрагментів населених пунктів, що ув`язані з проектами територіального розвитку сільських адміністративних районів.

Системний аналіз наведених правових норм дає підстави дійти висновку про те, що ДПТ є видом містобудівної документації, положення якого мають узгоджуватися з генеральним планом населеного пункту, деталізувати положення останнього та не суперечити йому.

Аналогічна правова позиція висловлена Верховним Судом, зокрема, у постановах від 21 червня 2018 року у справі № 826/4504/17, від 14 серпня 2018 року у справі № 815/3880/14, від 5 березня 2019 року у справі № 360/2334/17, від 15 квітня 2020 року у справі № 702/1384/16-а, від 3 листопада 2020 року у справі № 826/11632/16, від 21 жовтня 2021 року у справі № 826/16737/18, від 27 вересня 2022 року у справі № 320/1510/20 та від 20 квітня 2023 року у справі № 320/9672/21.

Судом встановлено, що на момент прийняття спірного рішення Сокільницької сільської ради від 19.04.2018 № 473 чинним був Генеральний план с. Сокільники Пустомитівського району Львівської області, затверджений рішенням Сокільницької сільської ради б/н від 13 жовтня 2008 року зі змінами, внесеними рішенням сільради від 15 лютого 2014 року № 523.

Відповідно до положень Генерального плану с. Сокільники у редакції 2014 року вул. Героїв Майдану (Підстригана) в с.Сокільники відносяться до території промислових підприємств та території складів, баз, будівельних та транспортних організацій, комунальних підприємств, резервні території об`єктів комунально-складської зони.

Водночас. у спірному ДПТ (розділ «Архітектурно-планувальні обмеження») проектоване цільове призначення ділянок, що підлягають зміні цільового призначення - 03.10 для будівництва та обслуговування будівель ринкової інфраструктури (адміністративних будинків, офісних приміщень та інших будівель громадської забудови, які використовуються для здійснення підприємницької та іншої діяльності, пов`язаної з отриманням прибутку). У розділі «Розподіл територій за функціональним призначенням» зазначено, що орієнтовна площа ДПТ становить 3,6 га. Загальна площа земельної ділянки що підлягають зміні цільового призначення та планується під розташування проектованих об`єктів багатофункціональних комплексів становить 0,8342 га та 0,7687 га. ДПТ (розділ «Техніко-економічні показники») передбачає: відсоток проектованої забудови - не менше 25% та не більше 70%; граничну висотність проектованих будівель - 36 м; санітарно-захисну зону проектованого об`єкта - 50м.

Доводи позивачів щодо невідповідності ДПТ Генеральному плану та будівельним нормам зводяться до того, що функціональне призначення ділянки було змінено на території житлової та громадської забудови, цільове призначення: 03.10 для будівництва та обслуговування будівель ринкової інфраструктури (адміністративних будинків, офісних приміщень та інших будівель громадської забудови, які використовуються для здійснення підприємницької та іншої діяльності, пов`язаної з отриманням прибутку). Спірний ДПТ розроблено із порушенням ДБН Б.2.4-1-94 «Планування і забудова сільських поселень» в частині вимог щодо функціонального зонування (Розділ З Планування сільського населеного пункту), що не передбачає можливості планування та розміщення «Багатофункціональних будинків і комплексів» у виробничих зонах населеного пункту, оскільки такі об`єкти (багатофункціональні комплекси) згідно ДБН В.2.2-9:2009 «Громадські будинки та споруди» належать до громадського і житлового призначення та можуть розміщуватись лише у сельбищних зонах (п. 3.1. ДБН Б.2.4-1-94 «Планування і забудова сільських поселень») та не може розміщуватись у виробничих зонах (п. 3.28. ДБН Б.2.4-1-94 «Планування і забудова сільських поселень»). Проектування об`єктів громадської забудови в зоні виробничих територій суперечить приписам ДБН Б.2.4-1-94 «Планування і забудова сільських поселень» та ДБН 360-92* «Містобудування. Планування і забудова міських і сільських поселень».

Аналізуючи такі доводи позивачів суд зазначає, що відповідно до п.3.1 ДБН Б.2.4-1-94 «Планування і забудова сільських поселень» територія сільського населеного пункту в залежності від функціонального призначення ділиться на сельбищну і виробничу зони. При формуванні функціональних зон сільського поселення необхідно керуватись основними положеннями Державного земельного і Містобудівного кадастрів населених пунктів.

Сельбищна зона включає громадський центр, територію житлової забудови, вулиці, бульвари, проїзди, майданчики для стоянки автомобілів, парки, сквери, водоймища.

Виробнича зона включає ділянки підприємств для виробництва і переробки сільськогосподарської та іншої продукції, ремонту, технічного обслуговування і зберігання сільськогосподарської техніки і автотранспорту, комунально-складські та інші об`єкти, дороги, проїзди і майданчики для стоянки автомобілів, інші території.

Суд зазначає, що положення ДБН Б.2.4-1-94 «Планування і забудова сільських поселень», а саме Функціональне зонування (Розділ З Планування сільського населеного пункту) взагалі не передбачає планування та розміщення «Багатофункціональних будинків і комплексів». Натомість, відповідно до п.3.27 до ДБН Б.2.4-1-94«Планування і забудова сільських поселень» виробничі зони є невід`ємною складовою частиною сільських населених пунктів. Їх розташування та проектування здійснюється у відповідності з вимогами ДБН 360-92*.

Відповідно до п.1.3 ДБН 360-92 Містобудування. Планування і забудова міських і сільських поселень основою проектування, планування і забудови міських і сільських поселень повинна бути попередньо розроблювана концепція їх соціально- економічного розвитку, яка забезпечить реалізацію прав і свобод населення відповідно до Конституції України. Територія міста за функціональним призначенням і характером використання поділяється на сельбищну, виробничу, в т. ч. зовнішнього транспорту, і ландшафтно-рекреаційну (п.2.1).

До сельбищної території входять ділянки житлових будинків, громадських установ, будинків і споруд, у т. ч. навчальних, проектних, науково-дослідних та інших інститутів без дослідних виробництв, внутрішньосельбищна вулично-дорожна і транспортна мережа, а також площі, парки, сади, сквери, бульвари, інші об`єкти зеленого будівництва й місця загального користування (п.2.2)

Виробнича територія призначена для розміщення промислових підприємств і пов`язаних з ними виробничих об`єктів, у т. ч. комплексів наукових установ з дослідними підприємствами, комунально-складських об`єктів, підприємств з виробництва та переробки сільськогосподарських продуктів; санітарно-захисних зон промислових підприємств; об`єктів спецпризначення (для потреб оборони); споруд зовнішнього транспорту і шляхів позаміського й приміського сполучення внутрішньоміської вулично- дорожної і транспортної мережі; ділянок громадських установ і місць загального користування для населення, що працює на підприємствах міста (п.2.3).

У виробничих зонах розміщуються агропромислові підприємства і цехи, об`єкти виробничо-технічного обслуговування і будівництва, а також підприємства сільськогосподарських галузей (п.3.28).

Аналіз наведених норм дозволяє суду дійти висновку про те, що в межах виробничої зони не можуть бути розміщені об`єкти житлової забудови, однак розміщення об`єктів громадського призначення на виробничій території дозволяється.

Водночас ДБН В.2.2-9:2009 «Громадські будинки та споруди», на які покликається представник позивачів в підтвердження того, що «Багатофункціональні будинки і комплекси» належать до громадського і житлового призначення, затверджені 14.06.2018 наказом №143, тобто після прийняття спірного рішення про затвердження ДПТ.

В матеріадх справи також наявний лист Директорату просторового планування територій та архітектури Міністерства розвитку громад та територій України за №8/14.9/4692-22 від 13.12.2022, наданий на звернення ПП «Спецпродукт» з окремих питань застосування законодавства сфери регулювання містобудівної діяльності, за змістом якого у межах виробничих територій, окрім виробничих об`єктів, можуть бути розташовані об`єкти громадського призначення, озеленені території, об`єкти і мережі транспортної та інженерної інфраструктури. Така норма передбачена п.5.13 ДБН Б 2.2-12:2019, затверджені наказом №104 від 26.04.2019, які набули чинності з 01.10.2019. Згідно з п.3.7 ДБН Б 2.2-12:2019 багатофункціональні споруди будинки і комплекси, які формуються з приміщень, їх груп, різного громадського, житлового та іншого призначення, поєднання яких обумовлено економічною доцільністю і містобудівними вимогами.

Отже, поняття «багатофункціонального комплексу» визначене, зокрема ДБН В.2.2-9:2018 «Громадські будинки та споруди. Основні положення» (пункт 3.3) та ДБН Б.2.2-12:2019 «Планування і забудова територій» (пункт 3.7). Зокрема, багатофункціональні будинки і комплекси - це будинки і комплекси, які формуються з приміщень, їх груп, різного громадського, житлового та іншого призначення, поєднання яких обумовлене економічною доцільністю і містобудівними вимогами. Відповідно до ДБН В.2.2-9 - 2009 Будинки і споруди. Громадські будинки та споруди. Основні положення ДОДАТОК А (обов`язковий), Багатофункціональні будинки і комплекси віднесені до Переліку основних груп будинків та приміщень громадського призначення, а не житлового призначення.

Відповідно до п.5.13 ДБН Б 2.2-12:2019 у межах виробничих територій, окрім виробничих об`єктів, можуть бути розташовані об`єкти громадського призначення, озеленені території, об`єкти і мережі транспортної та інженерної інфраструктури.

Відповідно до п.3.4 ДБН Б. 1.1-14:2012 «Склад та зміст детального плану території» функціональне використання (призначення) території - використання території за переважними функціями (багатофункціональна, громадська, житлова, промислова тощо), що існує або встановлюється містобудівною документацією, та наявність інших супутніх функцій, які не суперечать функціям, що переважають. Отже, функціональне використання (призначення) території це використання її як і за переважними функціями так і за іншими супутніми функціями, які не суперечать функціям, що переважають.

Відповідно до п. 1.1 ДБН Б.1.1-14:2012 «Склад та зміст детального плану території» ці будівельні норми встановлюють вимоги до складу та змісту детального плану території.

Відповідно до п. 4.1 ДБН Б.1.1-14:2012 «Склад та зміст детального плану території» детальний план розробляється з метою:

- уточнення у більш крупному масштабі положень генерального плану населеного пункту, схеми планування території району;

- уточнення планувальної структури і функціонального призначення території, просторової композиції, параметрів забудови та ландшафтної організації частини території населеного пункту або території за його межами;

- визначення функціонального призначення та параметрів забудови окремої земельної ділянки за межами населеного пункту з метою розміщення об`єкта будівництва;

- формування принципів планувальної організації забудови;

- встановлення червоних ліній та ліній регулювання забудови;

- виявлення та уточнення територіальних ресурсів для всіх видів функціонального використання території;

- визначення всіх планувальних обмежень використання території згідно з державними будівельними нормами та санітарно-гігієнічними нормами;

- визначення параметрів забудови окремих земельних ділянок;

- уточнення містобудівних умов та обмежень згідно з планом зонування у разі його наявності;

- визначення містобудівних умов та обмежень у разі відсутності плану зонування;

- обґрунтування потреб формування нових земельних ділянок та визначення їх цільового призначення, зображення існуючих земельних ділянок та їх функціонального використання;

- визначення потреб у підприємствах та установах обслуговування, місць їх розташування;

- забезпечення комплексності забудови території;

- визначення доцільності, обсягів, послідовності реконструкції забудови;

- створення належних умов охорони і використання об`єктів культурної спадщини та об`єктів природно-заповідного фонду, інших об`єктів, що підлягають охороні відповідно до законодавства;

- визначення напрямів, черговості та обсягів подальшої діяльності щодо: попереднього проведення інженерної підготовки та інженерного забезпечення території; створення транспортної інфраструктури;

- організації транспортного і пішохідного руху, розміщення місць паркування транспортних засобів;

- охорони та поліпшення стану навколишнього середовища, забезпечення екологічної безпеки; комплексного благоустрою та озеленення; використання підземного простору тощо.

Проаналізувавши вказані положення та підсумовуючи наведене суд дійшов висновку, що розміщення багатофункціонального комплексу, який відноситься до громадської забудови, в межах виробничої зони не суперечить вимогам будівельних норм, а отже доводи представника позивачів про неузгодженість ДПТ в частині функціонального призначення з вимогами генерального плану не знайшли свого підтвердження.

При цьому суд враховує, що функціональне призначення земельної ділянки - будівництво багатофункціонального комплексу (будинків), відповідає як цільовому призначенню земельної ділянки - 03.10 для будівництва та обслуговування будівель ринкової інфраструктури (адміністративних будинків, офісних приміщень та інших будівель громадської забудови, які використовуються для здійснення підприємницької та іншої діяльності, пов`язаної з отриманням прибутку), яке згідно Класифікації видів цільового призначення земель відноситься до земель громадської забудови, так і містобудівній документації. При цьому землекористувач має право, на підставі п.5. ст. 20 Земельного кодексу України самостійно змінювати цільове призначення ділянки в рамках категорії землі. Суд також враховує, що вказане цільове призначення земельної ділянки є аналогічним цільовому призначенню земельної ділянки площею 0,521 га. кадастровий 4623686400:01:003:0864, що належить на праві спільної часткової власності позивачам у справі - ОСОБА_1 (1/2 частки) та ОСОБА_2 (1/2 частки) - будівництво та обслуговування будівель ринкової інфраструктури, для будівництва та обслуговування офісно-торгово-складських приміщень, що підтверджується інформаційною довідкою з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єлиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єктів нерухомого майна, сформованою 11.02.2016 (а.с.11-12, т.1), яка також розміщена у виробничій зоні.

Необгрунтованими є також доводи представника позивачів щодо невідповідності в частині техніко-економічних показників, оскільки наявні обмеження в чинних ДБН і/чи інших нормативних документах щодо висотності, щільності забудови та відступів від червоних ліній у сільській місцевості до нежитлової забудови не регламентується.

Щодо доводів позивачів про невідповідність ДПТ Правилам охорони електричних мереж, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 4 березня 1997 р. N 209 в частині визначення охоронних зон та заборони проектування будівництва в охоронній зоні ЛЕП 110 кВ, то суд зазначає таке.

Судом встановлено, що за даними спірного ДПТ (розділ «Оцінка існуючої ситуації») по східній межі території, що підлягає зміні цільового призначення проходить повітряна ЛЕП-10кВ (охоронна зона 10,00 м), яка своєю охоронною зоною накриває частину земельних ділянок.

Водночас, за повідомленням AT «Львівобленерго» від 09.05.2023 та від 05.06.2023 територією земельних ділянок ОСОБА_3 та ОСОБА_5 (кадастрові номери: 4623686400:01:003:0657, 4623686400:01:003:0658, 4623686400:01:003:0604, 4623686400:01:003:0605) проходить повітряна лінія електропередач 110 кВ, щодо якої встановлено 20 м охоронну зону, в межах якої забороняється, зокрема, будувати житлові будинки, будинки громадського призначення; розміщувати споруди іншого призначення на меншій відстані від елементів електричних мереж, ніж встановлено нормами. Зокрема, пункт 7 Правил охорони електричних мереж, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 27.12.2022 №1455, якими визначено, що охоронна зона електричних мереж для повітряної лінії напругою 110 кВ встановлюються уздовж повітряних ліній електропередачі у вигляді земельної ділянки та повітряного простору, обмежених вертикальними площинами, що віддалені по обидва боки лінії від крайніх проводів за умови їх невідхиленого положення на відстань по горизонталі 20 метрів.

Вказане підтверджується проставленням на плані топоргафічного знімання території відмітки відповідних служб AT «Львівобленерго» від 05.06.2023 про погодження фактичного проходження по вказаній території мереж лінії ЛЕП ПО кВ та межі її охоронної зони (20 м).

Суд погоджується з доводами представника позивачів про те, що до спірного ДПТ внесено неправильні відомості про наявні межі охоронних зон ліній електропередач, однак, така помилка не може бути підставою для визнання протиправним ДПТ з огляду на відсутність в діючому на момент затвердження ДПТ законодавстві вимоги про зазначення в ДПТ відомостей про наявні межі охоронних зон ліній електропередач. Такий обов`язок виник після набрання чинності змін до Закону України «Про землеустрій» (ст.45-1) 17.06.2020, тобто після затвердження спірного ДПТ.

Суд також враховує, що питання встановлення меж охоронних зон ліній електропередач є однією з умов видачі містобудівних умов та обмежень при наступному етапі отримання містобудівної документації для здійснення будівництва, а за змістом вищенаведеного листа Львівобленерго №131-07-5529 від 09.10.2023 спорудження будівель чи споруд, які знаходяться в охоронних зонах лінії електропередач є можливим при умові перенесення повітряних електричних мереж для зменшення розміру охоронних зон ЛЕП.

Щодо висновків експертів, поданих позивачами та третьою особою.

Частиною першою статті 72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

За змістом статей 73-76 КАС України докази мають відповідати вимогам належності, допустимості, достовірності та достатності. Зокрема, належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Допустимими є докази, одержані з дотриманням порядку, встановленого законом. Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи. Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.

За змістом статті 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили.

Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), що міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Отже, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Тобто саме на суди покладається обов`язок щодо встановлення усіх обставин справи на підставі всебічного дослідження належних, допустимих, достовірних та достатніх доказів, здійснення їх оцінки та, за необхідності, перевірки.

Вищенаведені висновки викладено, зокрема у постановах Верховного Суду від 12 жовтня 2022 року у справі № 640/22708/21 та від 13 квітня 2023 року у справі № 757/30991/18-а.

Згідно зі статтею 1 Закону України «Про судову експертизу» судова експертиза - це дослідження на основі спеціальних знань у галузі науки, техніки, мистецтва, ремесла тощо об`єктів, явищ і процесів з метою надання висновку з питань, що є або будуть предметом судового розгляду.

Відповідно до частин першої-третьої статті 101 КАС України висновок експерта - це докладний опис проведених експертом досліджень, зроблені у результаті них висновки та обґрунтовані відповіді на питання, поставлені перед експертом, складений у порядку, визначеному законодавством.

Предметом висновку експерта може бути дослідження обставин, які входять до предмета доказування та встановлення яких потребує наявних у експерта спеціальних знань.

Предметом висновку експерта не можуть бути питання права.

Висновок експерта може бути наданий на замовлення учасника справи або на підставі ухвали суду про призначення експертизи.

Частинами першою та другою статті 104 КАС України передбачено, що учасник справи має право подати до суду висновок експерта, складений на його замовлення.

Порядок проведення експертних досліджень та складення висновків експерта за результатами проведеного позасудового експертного дослідження визначається відповідно до законодавства.

Відповідно до частин шостої та сьомої цієї ж статті у висновку експерта зазначається, що висновок підготовлено для подання до суду та експерт обізнаний про кримінальну відповідальність за завідомо неправдивий висновок.

Експерт, який склав висновок за зверненням учасника справи, має такі самі права і обов`язки, що й експерт, який здійснює експертизу на підставі ухвали суду.

На підставі частини першої статті 108 КАС України висновок експерта для суду не має заздалегідь встановленої сили і оцінюється судом разом із іншими доказами за правилами, встановленими статтею 90 цього Кодексу.

В аспекті оцінки висновку експертизи як належного доказу у справі, Суд звертає увагу, на практику ЄСПЛ. Зокрема, у пункті 71 рішення у справі «Дульський проти України» (заява № 61679/00), ЄСПЛ зазначив, що експертиза, призначена судом, є одним із засобів встановлення або оцінки фактичних обставин справи і тому складає невід`ємну частину судової процедури; більше того, суд вирішує питання щодо отримання додаткових доказів та встановлює строк для їх отримання.

У справі «Якущенко проти України» (заява № 57706/10) заявник доводив, що національні суди не розглянули його важливий аргумент та безпідставно відхилили подані ним докази. Розглядаючи цю справу, ЄСПЛ погодився із заявником про виключну важливість для належного вирішення питань, порушених у судовій справі, враховуючи, що суди також не взяли до уваги експертний висновок, який спростовував важливі для справи обставини (пункт 25); з огляду на зазначене Суд вважав, що національні суди не виконали свого обов`язку обґрунтувати свої рішення та не розглянули відповідні та важливі аргументи заявника, а тому відмова у задоволені позову заявника була свавільною, що є порушенням пункту 1 статті 6 Конвенції (пункти 32 та 33)

Відповідно до підпунктів 1.2.2 пункту 1.2 Інструкції про призначення та проведення судових експертиз та експертних досліджень та Науково-методичних рекомендацій з питань підготовки та призначення судових експертиз та експертних досліджень, затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 8 жовтня 1998 року № 53/5 (далі - Інструкція № 53/5), основними видами (підвидами) експертизи є, зокрема інженерно-технічна експертиза, що включає будівельно-технічну експертизу.

Згідно з пунктом 5 розділу II Інструкції № 53/5 основними завданнями будівельно-технічної експертизи, зокрема є визначення відповідності розробленої проектно-технічної та кошторисної документації вимогам нормативно-правових актів у галузі будівництва.

Отже, на підставі висновку інженерно-технічної, зокрема будівельно-технічної експертизи, можна вирішити питання, що входять до предмету доказування у цій справі, а саме щодо відповідності проєкту ДПТ положенням Генерального плану с. Сокільники. Водночас, експертний висновок не може розцінюватися судом як безумовний доказ, а має досліджуватися у сукупності з іншими наявними у матеріалах справи доказами.

Висновок експерта, виготовлений на замовлення учасника справи, має таку ж саму юридичну силу, що і висновок, виготовлений на виконання ухвали суду за умови, що експертний висновок відповідає вимогам законодавства. При цьому, обов`язковими вимогами до висновку експертизи є зазначення про те, що судовий експерт повідомлений про кримінальну відповідальність, а також вказівка на те, що висновок виготовлений для подання до суду.

Судом встановлено, що у поданих висновках будівельно-технічної експертизи міститься вказівка на те, що вони виготовлені для подання до суду, а також про обізнаність судового експерта про кримінальну відповідальність за завідомо неправдивий висновок.

В аспекті оцінки висновку експертизи також доцільно згадати рішення у справі «Бендерський проти України» (заява N 22750/02, пункт 42), в якій ЄСПЛ звернув увагу, що відповідно до практики, яка відображає принцип належного здійснення правосуддя, судові рішення мають в достатній мірі висвітлювати мотиви, на яких вони базуються. Межі такого обов`язку можуть різнитися залежно від природи рішення та мають оцінюватись в світлі обставин кожної справи. Конвенція не гарантує захист теоретичних та ілюзорних прав, а гарантує захист прав конкретних та ефективних (…). Право може вважатися ефективним, тільки якщо зауваження сторін насправді "заслухані", тобто належним чином вивчені судом (…).

Суд також застосовує позицію ЄСПЛ (в аспекті оцінки аргументів учасників справи у касаційному провадженні), сформовану в пункті 58 рішення у справі «Серявін та інші проти України» (заява № 4909/04): згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі «Ruiz Torija v. Spain» № 303-A, пункт 29).

Правовий висновок щодо достатності та допустимості доказів, на підставі яких судам необхідно встановлювати обставини справи, міститься, зокрема, у постановах Верховного Суду від 18 вересня 2018 року у справі № 826/19448/16, від 29 грудня 2020 року у справі № 1540/4556/18.

Суд звертає увагу, що одним із принципів адміністративного судочинства є принцип офіційного з`ясування всіх обставин у справі, який полягає насамперед у активній ролі суду при розгляді справи; в адміністративному процесі, на відміну від суто змагального процесу, де суд оперує виключно тим, на що посилаються сторони, мають бути повністю встановлені обставин справи, щоб суд ухвалив справедливе та об`єктивне рішення; принцип офіційності, зокрема, виявляється у тому, що суд визначає обставини, які необхідно встановити для вирішення спору; з`ясовує якими доказами сторони можуть обґрунтовувати свої доводи чи заперечення щодо цих обставин; а у разі необхідності суд повинен запропонувати особам, які беруть участь у справі, доповнити чи пояснити певні обставини, а також надати суду додаткові докази.

Такий висновок викладено, зокрема у постановах Верховного Суду від 26 лютого 2019 року у справі № 802/721/18-а, від 29 листопада 2019 року у справі № 818/154/16 та № 818/3263/15, від 20 квітня 2021 року у справі № 817/1269/17, від 31 травня 2021 року у справі № 826/1581/18 та від 21 жовтня 2021 року у справі № 826/16737/18.

Таким чином, виходячи з принципів змагальності та офіційного з`ясування всіх обставин у справі, суд визначає, які обставини входять до предмета доказування, які докази подані або мають бути подані тим чи іншим учасником справи, вживає заходи, необхідні для з`ясування всіх обставин у справі, в тому числі щодо виявлення та витребування доказів з власної ініціативи, та надає оцінку зібраним у справі доказам на предмет їх належності, допустимості, достовірності і достатності.

Представником позивачів подано Висновок будівельно-технічної експертизи від 14.07.2023 № 558/23, яку проведено на замовлення позивачів Науково-дослідним інститутом судових експертиз та права, а представником ПП «Спецпродукт» подано Висновок будівельно-технічної експертизи від 24.10.2023 № 4170-Е, яку проведено на замовлення представника ПП «Спецпродукт» Науково-дослідним інститутом судових експертиз, які за своїм змістом суттєво відрізняються та є суперечливими.

Клопотання про проведення повторної будівельно-технічної експертизи сторонами не заявлялися, а тому суд враховує їх при вирішенні спору по суті з врахуванням обставин та інших доказів у справі.

Висновок про те, що спірний ДПТ відповідає Генеральному плану с.Сокільники, чинного на час прийняття спірного рішення підтверджується листом ДП «Державний інститут проектування міст «Містопроект» №408/12-1 від 14.12.2022.

ПП «Спецпродукт» було замовлено експертну оцінку щодо місця розташування багатофункціонального комплексу у с.Сокільники Львівського району Львівської області на земельній ділянці в межах вул.Героїв Майдану з кадастровим номером №4623686400:003:000:0566, надану філією ДП «УКРДЕРЖЕКСПЕРТИЗА» у Львівській області від 13.12.2022 за №314-0458/03-22, за змістом якої порушень нормативних документів під час проведення комплексного містобудівного аналізу матеріалів генерального плану с.Сокільники та містобудівної документації детальний план території в межах вул. Героїв Майдану (Підстригача) в с. Сокільники Пустомитівського району не виявлено. Налано висновок про те, що детальний план територій може визначати функціональне призначення, в межах якого у відповідності до Додатку 60 Порядку ведення державного земельного кадастру власником ділянки встановлюється цільове призначення земельної ділянки. Таким чином, ДПТ не змінював цільового призначення земельної ділянки. Такий же висновок підтверджено і у експертній оцінці щодо відповідності детального плану території в межах вул.Героїв Майдану(Підстригача) в с. Сокільники Пустомитівського району Львівської області, розробленого ПП «ГЕОБУД», наданій філією ДП «УКРДЕРЖЕКСПЕРТИЗА» у Львівській області від 30.10.2023 за №4170-Е на замовлення ПП «Спецпродукт», за змістом якої детальний план не змінював цільового призначення земельних ділянок, а тільки уточнював положення генерального плану, визначивши проектне функціональне призначення земельних ділянок. Аналогічну позицію викладено і у листі Головного управління Держгеокадастру у Львівській області від 08.12.2022 за №13-0.4-554/90-22.

У експертній оцінці від 30.10.2023 за №4170-Е, наданій філією ДП «УКРДЕРЖЕКСПЕРТИЗА» у Львівській області, експертом також вказано про те, що до 17.06.2020 (внесення змін до Закону України «Про землеустрій» (ст.45-1) та Закону Цкраїни «Про регулювання містобудівної діяльності»(ст.19) детальний план території не повинен був містити переліків обмежень у викорситанні земель та переліків земельних ділянок, щодо яких встановлено обмеження у використанні земель. У випадку проведення булівельних, ремонтних та інших робіт в озоронній зоні ЛЕП 110кВ необхідно вжити заходів щодо зменшення розмірів охоронної зони внаслідок зміни реконструкції повітряної ЛЕП 110 кВ на підземну кабельну ЛЕП 110 кВ, технічно здійснити назване за рахунок замовника, власника земельної ділянки) можливо, узгодивши свої дії з власником (користувачем) мереж, зокрема ПрАТ «Львівобленерго»

Відповідно до листа ТОВ «АІК «Креатив» №233-2021/001 від 12.12.2022 детальний план не змінював цільового призначення, а лише уточнював генеральний план.

Суд також в процесі розгляду справи дослідив графічну частину Генерального плану с. Сокільники, відтак, дійшов висновку про те, що Детальний план території в межах вул. Героїв Майдану (Підстригана) в с. Сокільники Пустомитівського району Львівської області розроблений ПП «Геобуд» в 2018 році гр. ОСОБА_5 , гр. ОСОБА_3 відповідає вимогам державних будівельних норм та містобудівному законодавству в редакції на дату затвердження та відповідає Генеральному плану с. Сокільники (в редакції 2014 року), зокрема: детальний план території уточнює (деталізує) Генеральний план, в якому відсутнє зонування в частині визначення проектного функціонального призначення земельних ділянок. При цьому, до такого висновку суд доходить на підставі комплексного дослідження наявних у матеріалах справи доказів, а не виходячи з результатів проведеної на замовлення ПП «Спецпродукт» будівельно-технічної експертизи.

Щодо процедури проведення громадських слухань.

Згідно зі статтею 21 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» громадським слуханням підлягають розроблені в установленому порядку проекти містобудівної документації на місцевому рівні: генеральні плани населених пунктів, плани зонування територій, детальні плани територій.

Затвердження на місцевому рівні містобудівної документації, зазначеної у частин першій цієї статті, без проведення громадських слухань щодо проектів такої документації забороняється.

Сільські, селищні, міські ради та їх виконавчі органи зобов`язані забезпечити:

1) оприлюднення прийнятих рішень щодо розроблення містобудівної документації на місцевому рівні з прогнозованими правовими, економічними та екологічними наслідками;

2) оприлюднення проектів містобудівної документації на місцевому рівні та доступ до цієї інформації громадськості;

3) реєстрацію, розгляд та узагальнення пропозицій громадськості до проектів містобудівної документації на місцевому рівні (у разі її утворення);

4) узгодження спірних питань між громадськістю і замовниками містобудівної документації на місцевому рівні через погоджувальну комісію;

5) оприлюднення результатів розгляду пропозицій громадськості до проектів містобудівної документації на місцевому рівні.

Оприлюднення проектів генеральних планів, планів зонування територій, детальних планів територій здійснюється не пізніш як місячний строк з дня їх надходження до відповідного органу місцевого самоврядування.

Оприлюднення проектів містобудівної документації на місцевому рівні є підставою для подання пропозицій громадськості до відповідного органу місцевого самоврядування.

Пропозиції громадськості мають бути обґрунтовані в межах відповідних законодавчих та нормативно-правових актів, будівельних норм, державних стандартів і правил та надаватися у строки, визначені для проведення процедури громадських слухань.

Пропозиції, надані після встановленого строку, не розглядаються.

Пропозиції до проектів містобудівної документації на місцевому рівні мають право надавати: 1) повнолітні дієздатні фізичні особи, які проживають на території, щодо якої розроблено відповідний проект містобудівної документації на місцевому рівні; 2) юридичні особи, об`єкти нерухомого майна яких розташовані на території, для якої розроблено відповідний проект містобудівної документації на місцевому рівні; 3) власники та користувачі земельних ділянок, розташованих на території, щодо якої розробляється документація, та на суміжній з нею; 4) представники органів самоорганізації населення, діяльність яких поширюється на відповідну територію; 5) народні депутати України, депутати відповідних місцевих рад.

Для розгляду спірних питань, що виникають у процесі громадських слухань, може утворюватися погоджувальна комісія.

Проведення громадських слухань щодо врахування громадських інтересів під час розроблення проектів містобудівної документації на місцевому рівні визначено Порядком проведення громадських слухань щодо врахування громадських інтересів під час розроблення проектів містобудівної документації на місцевому рівні, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 25 травня 2011 року № 555 (далі - Порядок № 555).

Пунктами 2 Порядку № 555 (тут і далі - у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) передбачено, що проведення громадських слухань щодо врахування громадських інтересів у проектах містобудівної документації здійснюється під час розроблення відповідних проектів містобудівної документації.

Відповідно до пункту 3 Порядку № 555 сільські, селищні, міські ради та їх виконавчі органи відповідно до частинитретьої статті 21 Закону України "Про

регулювання містобудівної діяльності" забезпечують: оприлюднення прийнятих рішень щодо розроблення проектів містобудівної документації з прогнозованими правовими,

економічними та екологічними наслідками; оприлюднення розроблених проектів містобудівної документації і доступ громадськості до зазначеної інформації; реєстрацію, розгляд та узагальнення пропозицій громадськості до проектів містобудівної документації; узгодження спірних питань між громадськістю і замовниками проектів містобудівної документації через погоджувальну комісію (у разі її утворення); оприлюднення результатів розгляду пропозицій громадськості до проектів містобудівної документації.

Відповідно до пункту 4 Порядку № 555 виконавчі органи сільських, селищних, міських рад оприлюднюють у двотижневий строк прийняті органами місцевого самоврядування рішення щодо розроблення проектів містобудівної документації шляхом опублікування таких рішень у засобах масової інформації, що поширюються на відповідній території, а також розміщення на офіційному веб-сайті відповідного органу місцевого самоврядування.

Оприлюднення розроблених в установленому законодавством порядку проектів містобудівної документації здійснюється не пізніш як у місячний строк з дня їх подання розробником до виконавчого органу сільської, селищної, міської ради шляхом розміщення матеріалів (планшетів, макетів) у визначеному органом місцевого

самоврядування місці та інформування громадян через розповсюдження брошур і повідомлень, засоби масової інформації, що поширюються на відповідній території, а також розміщення інформації на офіційному веб-сайті відповідного органу місцевого самоврядування.

Пунктом 5 Порядку № 555 передбачено, що повідомлення про початок процедури розгляду та врахування пропозицій громадськості у проекті містобудівної документації має містити:

1) інформацію про мету, склад та зміст містобудівної документації, викладену у скороченій та доступній для широкої громадськості формі;

2) основні техніко-економічні показники, зокрема графічні матеріали, що відображають зміст містобудівної документації;

3) відомості про замовника та розробника проектів містобудівної документації та підстави для їх розроблення;

4) інформацію про місце і строки ознайомлення з проектом містобудівної документації;

5) інформацію про посадову особу органу місцевого самоврядування, відповідальну за організацію розгляду пропозицій;

6) відомості про строк подання і строк завершення розгляду пропозицій;

7) інформацію стосовно запланованих інформаційних заходів (презентація, прилюдне експонування, телевізійні програми, публічні конференції тощо).

Осіб, які забезпечують роботу з розгляду пропозицій громадськості, призначає орган місцевого самоврядування. Зазначені особи є відповідальними за автентичність проектів містобудівної документації.

Відповідно до пункту 6 Порядку № 555 підставою для подання пропозицій до проектів містобудівної документації відповідному органу місцевого самоврядування є

повідомлення про початок процедури їх розгляду.

Зі змісту вищенаведених норм можна встановити, що громадські слухання щодо проєктів містобудівної документації на місцевому рівні проводяться шляхом оприлюднення таких проєктів, надання особам, які мають право на подання пропозицій до проєктів містобудівної документації на місцевому рівні, строку для подання таких пропозицій, а також шляхом безпосереднього подання пропозицій громадськістю до відповідного органу місцевого самоврядування; утворення погоджувальної комісії у разі необхідності та, відповідно, оприлюднення результатів розгляду пропозицій громадськості до проєктів містобудівної документації.

Цей висновок узгоджується з позицією Верховного Суду, висловленою зокрема, у постановах від 21 червня 2018 року у справі № 826/4504/17, від 14 серпня 2018 року у справі № 695/725/15-а, від 19 вересня 2018 року у справі № 463/1230/16-а, від 19 червня 2019 року у справі № 815/1884/18, від 13 березня 2020 року у справі № 320/6466/18.

У цій справі суд також враховує Рекомендацію № R(87)16 Комітету міністрів Ради Європи щодо адміністративних процедур, які зачіпають велику кількість осіб (прийнято Комітетом міністрів 17 вересня 1987 року) (Recommendation №. R (87) 16 on administrative procedures affecting a large number of persons)), що визначає такі принципи прийняття адміністративних актів, що мають вплив на велику кількість осіб, зокрема:

- пропозиція прийняття відповідного акта повинна бути донесена до зацікавлених осіб у доступній та відкритій формі і таким чином, щоб це забезпечувало поінформованість зацікавлених осіб про можливий вплив від прийняття акта на їх права, свободи та інтереси;

- беручи до уваги об`єкт та наслідки пропонованого адміністративного акта, статус або кількість зацікавлених осіб, компетентний орган може прийняти рішення про те, що процедура участі триватиме за однією або кількома з таких форм: a) письмові спостереження; b) приватні чи публічні слухання; c) представництво в дорадчому органі компетентного органу;

- адміністративний акт повинен бути доведений до відома громадськості та відповідне повідомлення повинно містити інформацію про основні висновки, що випливають із процедури прийняття акта; мотиви прийняття адміністративного акта; інформацію про способи заперечення проти прийняття адміністративного акта та строк, протягом якого вони повинні бути використаним.

Таким чином, громадські слухання відбуваються з метою врахування громадських інтересів при розробленні містобудівної документації і вважаються належно організованими за наступних умов: оприлюднено інформацію про початок процедури розгляду та врахування пропозицій громадськості у відповідному проекті із вказівкою на строк для подання таких пропозицій особами, які мають право на подання пропозицій до проектів містобудівної документації; безпосереднє подання пропозицій громадськості до відповідного органу місцевого самоврядування; утворення погоджувальної комісії у разі необхідності та, відповідно, оприлюднення результатів розгляду пропозицій громадськості до проектів містобудівної документації.

Як встановлено судом, 24.02.2018 в газеті «Голос Народу» №8 (1665) було опубліковано оголошення про проведення громадського обговорення щодо розроблення детального плану території для земель виробничо-складських та офісних приміщень в с. Сокільники в районі вул. Героїв Майдану (Підстригана). З пропозиціями звертатись в сільську раду (а.с.59, т.1).

Наведене свідчить про те, що Сокільницькою сільською радою порушено вимоги статті 21 Закону № 3038-V1 та наведених вище вимог Порядку №555, оскільки не було оприлюднено розроблений проект містобудівної документації, а саме проект детального плану території в районі вул. Героїв Майдану (Підстригана) в с.Сокільники (текстові та графічні матеріали проекту ДПТ), шляхом розміщення матеріалів (планшетів, макетів) у визначеному органом місцевого самоврядування місці та інформування громадян через розповсюдження брошур і повідомлень, засоби масової інформації, що поширюються на відповідній території, а також розміщення інформації на офіційному веб-сайті Сокільницької сільської ради. Також не вказано місця та дати де можна ознайомитись з такими.

Окрім цього, оголошення про розроблення спірного ДПТ. яке було розміщено відповідачем у газеті «Голос народу» №8 (1665) від 24.02.2018 не відповідає за змістом вимогам до повідомлення про початок процедури розгляду та врахування пропозицій громадськості у проекті містобудівної документації, встановлених в Порядку № 555. оскільки не містить інформацію про дату, час і місце проведення громадських слухань; відомості строк завершення розгляду пропозицій; інформацію про мету, склад та зміст містобудівної документації, викладену у скороченій та доступній для широкої громадськості формі.

Водночас в повідомленні зазначено, що з пропозиціями слід звертатись в сільську раду. Відповідач також зазначає про опублікування проекту на сайті Сокільницької сільської ради, однак таких доказів не подав в зв`язку зі зміною сайту.

Судом встановлено, що 24.03.2018 проведено громадські обговорення Детального плану території в межах вулиці Героїв Майдану (Підстригана) в с. Сокільники Пустомитівського району Львівської області, про що складено протокол №20. Актом від 24.03.2018 зафіксовано відсутність пропозицій і зауважень громадськості при проведенні громадського обговорення детального плану території в межах вулиці Героїв Майдану (Підстригана) в с.Сокільники Пустмитівського району Львівської області (а.с.60-62, т.2).

Як слідує з протоколу, присутніми на громадських обговореннях були 7 осіб, з яких 4 особи є працівниками Сокільницької сільради, 1 особа - депутат Сокільницької сільради, 1 особа - директор КП Сокільницької сільради та Кондрат Юлія Віталіївна.

Як вказано в протоколі громадських обговорень, основною метою проведення такого заходу було ознайомлення широкого кола громадськості з детальним планом території та врахування інтересів громадськості села Сокільники. Вислухано різні думки. Представники громадськості проігнорували це обговорення. Жодних зауважень та пропозицій до обговорення у сільську раду не подано, на обговорення не прийшли, Проект містить всі необхідні висновки. Даний протокол містить висновок про те, що детальний план території може бути затвердженим і є таким, що враховує громадські інтереси.

З протоколу громадських слухань Сокільницької сільської ради (а.с.60-61, т.1), судом встановлено, що він відповідає приписам Порядку №55. Спростовуючи зауваження позивачів про наявність на громадських слуханнях лише зацікавлених осіб та відсутність громадськості, суд зазначає, що вищевказаним Порядком не передбачено обов`язкове залучення до обговорення громадськості за відсутності його волевиявлення, а тому робити висновок, що громадські слухання є такими, що не відбулися, в суду немає правових підстав.

Наведене свідчить про те, що відповідачем було створено умови для проведення громдських обговорень, в тому числі для ознайомлення громадськості з детальним планом території та врахування інтересів громадськості села Сокільники, оскільки в оголошенні зазначено про проведення громадського обговорення щодо розроблення детального плану території для земель виробничо-складських та офісних приміщень в АДРЕСА_4 та вказано про можливість подання пропозицій в сільську раду, однак жодних пропозицій від громадськості до сільської ради не надходило, доказів протилежного сторонами не подано.

Таким чином, суд дійшов до переконання, що громадські слухання пройшли із дотриманням норм чинного законодавства.

Відповідно до правового висновку, що викладений у постановах Верховного Суду від 10 липня 2019 року у справі № 804/639/18, від 13 жовтня 2021 року у справі № 640/21854/18та від 27 вересня 2022 року у справі N°320/1510/20, ключовим питанням при наданні оцінки процедурним порушенням, допущеним під час прийняття суб`єктом владних повноважень рішення, є співвідношення двох базових принципів права: «протиправні дії не тягнуть за собою правомірних наслідків» і, на противагу йому, принцип «формальне порушення процедури не може мати наслідком скасування правильного по суті рішення»; одним з критеріїв, що розділяє істотне (фундаментальне) порушення від неістотного, є встановлення такої обставини: чи могло бути іншим рішення суб`єкта владних повноважень за умови дотримання ним передбаченої законом процедури його прийняття.

На цій підставі сул доходить висновку, що порушення у процедурі оприлюднення проєкту спірного ДПТ, які виразилися у донесені до громадськості неповної інформації щодо містобудівної документації на місцевому рівні, а саме неопублікування проекту містобудівної документації, незазначення строків ознайомлення з проєктом містобудівної документації та строків подання і завершення розгляду пропозицій, а також дати, часу і місця проведення громадських слухань не можуть вважатися суттєвими та є формальними порушеннями.

Суд зазначає, що формальна неточність у процедурі оприлюднення оголошення про проведення громадських слухань, яка виразилась в тому, що відповідач не зазначив інформації про строки подання і завершення розгляду пропозицій громадськості до проекту містобудівної документації, за встановлених судами обставин у цій справі, не призвела до порушення права позивачів на участь у публічному розгляді та обговоренні проекту містобудівної документації, а тому не мала впливу на суть прийнятого відповідачем рішення.

Подібного висновку дійшов Верховний Суд у постанові від 26.09.2023 у справі №380/14969/21.

З огляду на вищезазначене, суд доходить висновку про те, що доводи позивачів не свідчать про те, що допущені під час громадського обговорення проекту детального плану процедурні порушення мали наслідком порушення прав та охоронюваних законом інтересів позивачів й унеможливлювали прийняття відповідачем спірного рішення.

Відповідно до частини першої статті 5 КАС України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси.

Захист прав, свобод або законних інтересів, серед іншого, можливий шляхом визнання протиправним та нечинним нормативно-правового акта чи окремих його положень або визнання протиправним та скасування індивідуального акта чи окремих його положень.

Отже, обов`язковою умовою надання судового захисту є наявність відповідного порушення суб`єктом владних повноважень прав, свобод або інтересів особи на момент її звернення до суду. Порушення має бути реальним, обґрунтованим, стосуватися індивідуально виражених прав чи інтересів особи, яка стверджує про їх порушення.

Гарантоване статтею 55 Конституції України та конкретизоване у законах України право на судовий захист передбачає можливість звернення до суду за захистом порушеного права, але вимагає, щоб стверджувальне порушення було обґрунтованим.

Отже, суд захищає лише порушені, невизнані або оспорювані права, свободи та інтереси учасників адміністративних правовідносин. Визнання протиправним рішення суб`єкта владних повноважень можливе лише за позовом особи, право або законний інтерес якої порушені цим рішенням.

Відтак, право на судовий захист має лише та особа, яка є суб`єктом (носієм) порушених прав, свобод чи інтересів. Тому для того, щоб особі було надано судовий захист, суд встановлює, чи щодо особа дійсно має місце факт порушення права, свободи чи інтересу, та це право, свобода або інтерес порушені відповідачем. При цьому, обставину дійсного (фактичного) порушення відповідачем прав, свобод чи інтересів позивача має довести належними та допустимими доказами саме позивач.

Таким чином, обов`язковою умовою надання правового захисту судом є наявність порушення суб`єктом владних повноважень прав, свобод або інтересів особи на момент її звернення до суду; порушення має бути реальним, стосуватися (зачіпати) зазвичай індивідуально вираженого права чи інтересу особи, яка стверджує про їх порушення; вирішуючи спір, суд повинен пересвідчитись у належності особи, яка звернулась за судовим захистом, відповідного права або охоронюваного законом інтересу (наявність права на позов у матеріальному розумінні), встановити, чи є відповідне право або інтерес порушеним (встановити факт порушення), а також визначити, чи відповідає обраний позивачем спосіб захисту порушеного права тим, що передбачені законодавством, та чи забезпечить такий спосіб захисту відновлення порушеного права позивача; під час розгляду кожної справи суд повинен встановити, чи має місце порушення прав та інтересів позивача, адже без цього не можна виконати завдання адміністративного судочинства.

Вищенаведені висновки узгоджуються з правовою позицією Верховного Суду України, що міститься у постанові від 10 квітня 2012 року у справі № 21-1115во10, та Верховного Суду, викладеною у постановах від 2 червня 2018 року у справі № 826/4406/16, від 7 листопада 2018 року у справі № 804/6859/16, від 15 серпня 2019 року у справі № 1340/4630/18, від 10 лютого 2021 року у справі № 640/14623/20, від 18 березня 2021 року у справі № 826/3932/17, від 31 березня 2021 року у справі № 640/21611/19, від 19 травня 2021 року у справі № 826/13229/16, від 21 грудня 2021 року у справі № 370/2759/18, від 14 лютого 2022 року у справі № 210/3729/17 та від 28 липня 2022 року у справі № 640/31850/20.

Своє порушене право позивачі обгрунтовують тим, що рішення №473 від 19.04.2018 стосується прав та обов`язків у сфері містобудування суміжних землекористувачів, земельні ділянки котрих знаходяться в межах ДПТ, затвердженого спірним рішенням відповідача. оскільки заявлені вимоги стосуються безпосередньо їх інтересів, так як розроблення, погодження чи затвердження ДПТ з порушенням вимог законодавства, будівельних норм та стандартів безпосередньо впливає на право, зокрема позивачів, як користувачів земельних ділянок, щодо яких розробляється ДПТ, на безпечне для життя і здоров`я довкілля, гарантоване статтею 50 Конституції України та право на безпечне природне середовище, визначене статтею 9 Закону України «Про охорону навколишнього природного середовища».

Стаття 50 Конституції України передбачає, що кожен має право на безпечне для життя і здоров`я довкілля та на відшкодування завданої порушенням цього права шкоди. Кожному гарантується право вільного доступу до інформації про стан довкілля, про якість харчових продуктів і предметів побуту, а також право на її поширення.

Преамбулою Закону України "Про охорону навколишнього природного середовища" передбачено, що цей Закон визначає правові, економічні та соціальні основи організації охорони навколишнього природного середовища в інтересах нинішнього і майбутніх поколінь.

Відповідно до пункту б), ч. 1 ст. 9 вищевказаного Закону, кожен громадянин України має право на участь в обговоренні та внесення пропозицій до проектів нормативно-правових актів, матеріалів щодо розміщення, будівництва і реконструкції об`єктів, які можуть негативно впливати на стан навколишнього природного середовища, внесення пропозицій до органів державної влади та органів місцевого самоврядування, юридичних осіб, що беруть участь в прийнятті рішень з цих питань.

Суд зазначає, що всі доводи позивачів про порушення їх права фактично зводяться до того, що будівництво багатопрофільних функціональних комплексів в майбутньому перешкоджатиме діяльності підприєсмтв, які знаходяться у вказаній виробничій зоні.

Однак, в даному випадку рішенням Сокільницької сільської ради Пустомитівського району Львівської області від 19.04.2018 № 473 не вирішується питання розміщення, будівництва об`єктів, які можуть негативно впливати на стан навколишнього природного середовища, оскільки вказаним рішенням затверджено тільки детальний план території, яка в майбутньому може бути використана для будівництва багатофункціональних комплексів, які на даному етапі не мають і не можуть мати негативного впливу на стан навколишнього природного середовища.

Цей висновок узгоджується з правовою позицією Верховного Суду, викладеною у постанові від 29.11.2023 у справі № 809/1806/16.

Також у поданому Висновку будівельно-технічної експертизи від 14.07.2023 № 558/23, яку проведено на замовлення позивачів Науково-дослідним інститутом судових експертиз та права, вказано, що передбачені ДПТ будівлі багатофункціональних комплексів потрапляють у санітарно-захисні зони розташованих на суміжних ділянках виробництв та будуть накладати обмеження на використання суміжних земельних ділянок по розташуванню на них виробництв відповідно до вимог п.5.5 «Державних санітарних правилах планування та забудови населених пунктів», що може призвести до перепрофілювання або закриття розташованих на суміжних ділянках виробництв, а у Висновку будівельно-технічної експертизи від 24.10.2023 № 4170-Е, яку проведено на замовлення представника ПП «Спецпродукт» Науково-дослідним інститутом судових експертиз, вказано, що встановити можливе настання негативного впливу майбутніх об`єктів будівництва в межах ДПТ на території земельних ділянок та промислові об`єкти, що уже знаходяться на суміжних земельних ділянках, виключно на підставі оспорюваного ДПТ без наявних (затверджених) МБУЮ, проектної документації та її (проектної документації) експертизи (відповідно до законодавства) технічно неможливо.

Більше того, як встановив суд, земельні ділянки позивачів межують із земельними ділянками ОСОБА_3 та ОСОБА_5 , які на час подання позову містобудівні умови та обмеження не отримували, проекти будівництва не виготовляли, експертиз не проводили, будівництво но ведуть. На час подання позову містобудівні умови та обмеження в межах ДПТ видано пише ПП «Спецпродукт», який не є суміжним землекористувачем позивачів. Окрім цього отримані ПП «Спецпродукт» містобудівні умови та обмеження не є предметом даного спору.

Суд зазначає, що законодавством визначено порядок проектування та будівництва об`єктів, одним із етапів якого є отримання містобудівних умов та обмежень, які згідно з частиною 5 статті 29 Закону № 3038-V1 містять охоронні зони об`єктів транспорту, зв`язку, інженерних комунікацій, відстані від об`єкта, що проектується, до існуючих інженерних мереж. Тобто після видачі містобудівних умов та обмежень здійснюється розробка, експертиза та затвердження проектної документації, яка більш детально конкретизує містобудівні умови та обмеження.

Отже, спірні питання, які порушують позивачі, підлягають узгодженню та вирішенню на етапі отримання містобудівних умов ьа обмежень щодо будівництва багатопрофільних функціональних комплексів, що не є предметом спору в даній справі.

З огляду на вищезазначене, суд доходить висновку про те, що саме по собі порушення порядку проведення громадського обговорення щодо розроблення детального плану території для земель виробничо-складських та офісних приміщень в АДРЕСА_4 не може бути підставою для скасування такого рішення, а інших належних доказів, які б свідчили про те, що прийняте рішення є протиправним або порушує законні права і інтереси позивачів до суду не надано, тому в задоволенні позовних вимог слід відмовити.

Відповідно до ч.1 ст.9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Згідно з ч.1 ст.77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Частиною 2 статті 77 КАС України визначено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

Відповідно до наведених вимог відповідачем, як суб`єктом владних повноважень, спростовано позовні вимоги та аргументи позивачів.

Отже, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України, оцінки поданих сторонами доказів за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення позовних вимог.

У відповідності з вимогами ст.139 КАС України судові витрати відшкодуванню не підлягають.

Керуючись ст. ст. 2, 8-10, 19-21, 72-77, 90, 139, 241-246, 250, 255, 293, 295-297, підп.15.5 п.15 Перехідних положень КАС України, суд,

в и р і ш и в:

в задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_4 до Сокільницької сільської ради Львівського району Львівської області за участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача приватного акціонерного товариства «Львівобленерго» та на стороні відповідача ОСОБА_5 , ОСОБА_3 , Приватного підприємства "СПЕЦПРОДУКТ", Приватного підприємства "ГЕОБУД" про визнання протиправним та нечинним нормативно-правового акта - відмовити.

Судові витрати розподілу не підлягають.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку апеляційного оскарження, а у разі його апеляційного оскарження - з моменту проголошення судового рішення суду апеляційної інстанції. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення суду може бути оскаржено до Восьмого апеляційного адміністративного суду за правилами, встановленими ст.ст.293,295 - 297 КАС України. із урахуванням п.п.15.5 п.15 Р.VII Перехідних положень КАС України протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повний текст рішення складено 29.12.2023.

Суддя Чаплик І.Д.