ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

УХВАЛА

01.11.2023 Справа № 914/935/20

м.Львів

За заявою: Приватного акціонерного товариства Національна енергетична компанія Укренерго, м. Київ,

про: перегляд справи за нововиявленими обставинами

у справі №914/935/20

за позовом: Приватного акціонерного товариства Національна енергетична компанія Укренерго, м. Київ,

до відповідача: Акціонерного товариства ДТЕК Західенерго, м. Львів,

про: стягнення заборгованості у розмірі 280 261 098,35 грн (425 833 563,56 грн)

Суддя Кітаєва С.Б.

Секретар судового засідання Сосницька А.А.

За участю представників сторін:

від позивача (заявника) Сивик А.П. представник

від відповідача - Грибик Р.Г. представник (в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням системи EasyCon).

На розгляді Господарського суду Львівської області перебувала справа №914/935/20 за позовом Приватного акціонерного товариства Національна енергетична компанія Укренерго (далі ПрАТ «НЕК «Укренерго», позивач) до Акціонерного товариства ДТЕК Західенерго (далі АТ «ДТЕК Західенерго», відповідач) про стягнення заборгованості у розмірі 425 833 563,56 грн. (з урахуванням заяви про збільшення розміру позовних вимог).

Рішенням Господарського суду Львівської області від 17.08.2020 у справі №914/935/20, залишеним без змін постановою Західного апеляційного господарського суду від 03.11.2020 у задоволенні позову відмовлено. (Т.2, а.с.103-115 ; а.с.209-221).

Судові рішення мотивовано тим, що нарахування плати за послуги з передачі експортованих обсягів електроенергії не передбачено умовами договору, обов`язок щодо сплати тарифу за передачу, зокрема, щодо обсягів експортованої електричної енергії було запроваджено із прийняттям Постанови Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг (далі - НКРЕКП, Регулятор) від 07.02.2020 №360 "Про затвердження змін до Кодексу системи передачі", яка набула чинності 08.02.2020. Враховуючи те, що частиною предмета спору є вимога про стягнення послуг за період липень 2019 року - лютий 2020 року, тобто за період, що передує прийняттю Постанови НКПРЕКП від 07.02.2020 №360, а також те, що відповідно до статті 58 Конституції України, закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, правові підстави для стягнення з відповідача відповідної частини заборгованості відсутні.

Відмовляючи у стягненні плати за послуги з передачі експортованих обсягів електричної енергії протягом решти спірного періоду (березень травень 2020 року), суди виходили з того, що на момент прийняття рішення у даній справі, дія Постанови НКРЕКП від 07.02.2020 №360 була зупинена ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 11.02.2020 у справі №640/3041/20 в частині змін до пунктів 5.1, 5.3, 5.6 глави 5, 6.2, 6.5 глави 6 Розділу ХІ, та змін до додатків 5 та 6 Кодексу системи передачі, затвердженого постановою НКРЕКП від 14.03.2018 №309, що виключає підстави для нарахування плати за послуги з передачі експортованих обсягів електричної енергії протягом решти спірного періоду (березня- травня 2020 року). При цьому, судом апеляційної інстанції також зазначено, що постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 21.10.2020 у справі № 640/3041/20 залишено без змін рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 13.07.2020, яким визнано протиправною та нечинною з моменту прийняття постанову НКРЕКП від 07.02.2020 №360 в частині змін до пунктів 5.1, 5.3, 5.6 глави 5, пунктів 6.2, 6.5 глави 6 Розділу ХІ, та змін до додатків 5 та 6 Кодексу системи передачі, затвердженого постановою НКРЕКП від 14.03.2018 №309.

Посилаючись на приписи ст. 11 ГПК України, ч.ч. 1, 6, 11 ст. 2 Закону України «Про ринок електричної енергії», суди дійшли висновку, що нарахування плати за послуги з передачі експортованих обсягів електроенергії, порушує міжнародні зобов`язання України, передбачені статтею 41 Договору про заснування Енергетичного Співтовариства, ратифікованого Верховної Радою України 15.12.2010 року. З огляду на викладене, враховуючи неправомірність дій Позивача щодо нарахування послуг з передачі на обсяги експортованої електричної енергії, суди дійшли висновку про відсутність підстав для задоволення заявлених вимог.

Постановою Верховного Суду від 04.02.2021 рішення Господарського суду Львівської області від 17.08.2020 та постанову Західного апеляційного господарського суду від 03.11.2020 у справі №914/935/20 залишено без змін, а касаційну скаргу приватного акціонерного товариства Національна енергетична компанія Укренерго - без задоволення.(Т.3, а.с.69-85).

У жовтні 2021 року ПрАТ "НЕК "Укренерго" (Заявник/Позивач) звернулося до суду із заявою про перегляд за нововиявленими обставинами рішення Господарського суду Львівської області від 17.08.2020 у справі №914/935/20. За змістом заяви Позивач просить скасувати рішення Господарського суду Львівської області від 17.08.2020 у справі №914/935/20 в частині відмови в задоволенні позовних вимог про стягнення з Відповідача заборгованості за надані послуги з передачі електричної енергії за період лютий-травень 2020 року та ухвалити нове судове рішення, яким стягнути з Відповідача на користь Позивача заборгованість в розмірі 238 558 629,13 грн. (Т.3, а.с.89-92).

Подану заяву мотивовано тим, що відповідно до мотивувальних частин судових рішень першої та апеляційної інстанцій, суди, відмовляючи Позивачу в частині стягнення плати за послуги з передачі експортованих обсягів електричної енергії за період березень-травень 2020 року, виходили з того, що на момент прийняття цих рішень, дія постанови Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері енергетики та комунальних послуг від 07.02.2020 № 360 «Про затвердження змін до Кодексу системи передачі» була зупинена ухвалою Окружного адміністративного суду м. Києва від 11.02.2020 року у справі № 640/3041/20, а в подальшому, рішенням цього суду від 13.07.2020, яке було залишене без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 21.10.2020 року, визнана протиправною та нечинною в частині змін до пунктів 5.1., 5.3., 6.6. глави 5, пунктів 6.2., 6.5. глави 6 розділу ХІ, та змін до додатків 5 та 6 Кодексу систем передачі, затвердженого постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері енергетики та комунальних послуг від 14.03.2018 № 309, що виключає підстави для нарахування плати за послуги з передачі експортованих обсягів електричної енергії протягом тієї частини спірного періоду, яка наступила після прийняття вищевказаної Постанови №360.

Позиція Верховного Суду, викладена у постанові Верховного Суду від 04.02.2021 року у справі №914/935/20, передбачає, що вимоги про стягнення вартості послуг у період після введення в дію Постанови НКРЕКП від 07.02.2020 року №360, якою був встановлений тариф на передачу електричної енергії в обсягах експортованої електричної енергії, є не обгрунтованими, оскільки вищевказана Постанова не могла бути застосована, адже спочатку була зупинена, а потім визнана протиправною та нечинною в межах адміністративного судочинства з моменту її прийняття, зазначає заявник.

Однак, Постановою Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 08.09.2021 року, рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 13.07.2020 року та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 21.10.2020 у справі 640/3041/20 про визнання протиправною та нечинною з моменту прийняття постанови НКРЕКП від 07.02.2020 № 360 « Про затвердження змін до Кодексу системи передачі» в частині змін до пунктів 5.1,5.3,5.6 глави 5,6.2,6.5 глави 6 Розділу Х1, та змін до додатків 5 та 6 Кодексу системи передачі, затвердженого постановою НКРЕКП від 14.03.2018 року №309» - скасовано, зазначає Позивач. Таким чином, Постанова НКРЕКП від 07.02.2020 року №360 прийнята 07.02.2020 року та набула чинності 08.02.2020 року, а період заборгованості, який підлягає стягненню з врахуванням поданої НЕК «Укренерго» позовної заяви лютий 2020 року травень 2020 року.

Щодо обгрунтування правових підстав перегляду судового рішення за нововиявленими обставинами, то такими підставами, як вважає Позивач, є :

1.Необхідність застосування Постанови НКРЕКП від 07.02.2020 року №360 до спірних правовідносин, про який Позивач не знав, а суд не встановив таку істотну обставину до отримання Постанови Верховного Суду від 08.09.2021 року по справі №640/3041/20 внаслідок зупинення дії зазначеної Постанови Ухвалою Окружного адміністративного суду м.Києва від 11.02.2020 по справі №640/3041/20, та визнання протиправною та нечинною з моменту прийняття вищенаведеної Постанови НКРЕКП рішенням Окружного адміністративного суду м.Києва від 13.07.2020 р по справі №640/3041/20, яке набуло законної сили з винесенням 21.10.2020 Постанови Шостого апеляційного адміністративного суду по справі №640/3031/20.

Тобто, зазначає Позивач, постанова НКРЕКП від 07.02.2020 № 360 відповідає законодавству і підлягає застосуванню (що встановлено постановою Верховного Суду від 08.09.2021 у справі №640/3041/20), вважається прийнятою 07.02.2020 року та набула чинності 08.02.2020 року, відтак, тимчасове зупинення дії наведеної постанови НКРЕКП в порядку забезпечення позову та її визнання протиправною і нечинною адміністративним судом першої інстанції, рішення якого є скасованим, не звільняє Відповідача від обов`язку оплачувати послуги Позивача за лютий-травень 2020 року (п.1 ч.2 ст.320 ГПК України).

2. Скасування Рішення Окружного адміністративного суду м.Києва від 13.07.2020 р по справі №640/3041/20 про визнання протиправною та нечинною з моменту прийняття вищенаведеної Постанови НКРЕКП, яке набуло законної сили з винесенням 21.10.2020 Постанови Шостого апеляційного адміністративного суду по справі №640/3041/20, та , які стали підставою для ухвалення судового рішення, що підлягає перегляду.

Тобто, зазначає Заявник, скасування рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 13.07.2020 і Постанови Шостого апеляційного адміністративного суду від 21.10.2020 у справі №640/3041/20 постановою Верховного Суду від 08.09.2021; наслідком є інше вирішення спору у справі №914/935/20 ( п.3 ч.2 ст.320 ГПК України).

Датою відкриття вказаних обставин є 13.09.2021 року дата отримання постанови Верховного Суду від 08.09.2021 року.

За доводами Позивача у заяві, Постанова Верховного Суду від 08.09.2021 у справі №640/3041/20 безпосередньо стосується предмету спору по справі №914/935/20, оскільки саме скасовані цією постановою судові рішення, стали підставою для відмови НЕК «Укренерго» у задоволенні частини позовних вимог щодо стягнення з відповідача плати за послуги з передачі експортованих обсягів електричної енергії протягом лютого-травня 2020 року. Аналогічно, внаслідок дії скасованих рішень адміністративних судів, Позивач не зміг послатися на факт чинності Постанови НКРЕКП від 07.02.2020 року №360, про який не знав, а суд не встановив таку істотну обставину, що стало підставою для відмови у задоволенні частини позовних вимог.

У зв`язку з цим Позивач вважає, що рішення Господарського суду Львівської області від 17.08.2020 року повинно бути переглянуте у частині стягнення з Відповідача вартості наданої послуги з передачі електричної енергії за Договором про надання послуг з передачі електричної енергії №0424-02013 від 04.05.2019 року з урахуванням додаткової угоди від 05.05.2019 року та додаткової угоди №2 від 14.08.2019 року, за період з лютого по травень 2020 року на загальну суму 238 558 629,13 грн, на підтвердження чого до позову НЕК «Укренерго» були надані рахунки-фактури та акти приймання-передачі послуги за лютий 2020 року на суму 82 928 457,49 грн, березень 2020 року на суму 90 051 503,60 грн, квітень 2020 року на суму 41 442 724,06 грн та травень 2020 року на суму 24 135 943,98 грн.

Отже, як на підставу для перегляду рішення за нововиявленими обставинами Заявник посилається на те, що постановою Верховного Суду від 08.09.2021 у справі №640/3041/20 скасовано рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 13.07.2020 та постанова Шостого апеляційного адміністративного суду від 21.10.2020, якими визнано протиправною та нечинною з моменту прийняття постанову НКРЕКП від 07.02.2020 №360 у частині змін до пунктів 5.1, 5.3, 5.6 глави 5, 6.2, 6.5 глави 6 Розділу XI, та змін до додатків 5 та 6 Кодексу системи передачі, затвердженого постановою НКРЕКП від 14.03.2018 року №309.

Вказані обставини заявник вважає нововиявленою обставиною та підставою для перегляду рішення Господарського суду Львівської області від 17.08.2020 у справі №914/935/20. Такі нововиявлені обставини ПрАТ "НЕК "Укренерго" вважає істотними для справи, що не були встановлені судом та не були і не могли бути відомі Позивачу. Істотність для справи полягає в тому, що зазначені нововиявлені обставини безпосередньо стосуються предмета спору і дають можливість прийти до протилежних висновків щодо змісту спірних правовідносин.

З урахуванням наведених обставин, Позивач просить переглянути судове рішення у даній справі з підстав, передбачених п.п. 1, 3, ч. 2 ст. 320 ГПК України.

Ухвалою Господарського суду Львівської області від 30.03.2023 (суддя Березяк Н.Є.) у задоволенні заяви ПрАТ "НЕК "Укренерго" про перегляд за нововиявленими обставинами рішення Господарського суду Львівської області від 17.08.2020 відмовлено повністю; вказане рішення залишено в силі. (Т.3,а.с.244-248).

Постановою Західного апеляційного господарського суду від 05.06.2023 (колегія суддів у складі: Якімець Г.Г., Бонк Т.Б., Бойко С.М.) ухвалу Господарського суду Львівської області від 30.03.2023 залишено без змін.(Т.4, а.с.106-113)

Відмовляючи у задоволенні заяви суд першої інстанції, з яким погодився суд апеляційної інстанції виходив з того, що наведені позивачем у його заяві обставини за своєю суттю не є істотними для вирішення цього спору, а відтак не мають усієї сукупності характерних ознак існування нововиявлених обставин. Наведене виключає можливість перегляду рішення господарського суду Львівської області від 17.08.2020 у справі №914/935/20 у порядку статті 320 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України).

ПрАТ "НЕК "Укренерго" звернулося до Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій просило: скасувати ухвалу Господарського суду Львівської області від 30.03.2023 та постанову Західного апеляційного господарського суду від 05.06.2023; передати справу для продовження розгляду до суду першої інстанції.(Т.4, а.с.122-137).

У касаційній скарзі ПрАТ "НЕК "Укренерго" зазначало про те, що оскаржувані судові рішення прийняті з неправильним застосуванням норм матеріального права та порушенням норм процесуального права .

ПрАТ "НЕК "Укренерго" наголошувало на тому, що саме рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 13.07.2020 та постанова Шостого апеляційного адміністративного суду від 21.10.2020, якими визнано протиправною та нечинною з моменту прийняття постанови НКРЕКП від 07.02.2020 №360 покладено в основу судового рішення у справі, що підлягає перегляду за нововиявленими обставинами.

Зокрема, відмову в задоволенні позовних вимог у частині стягнення плати за послуги з передачі експортованих обсягів електричної енергії протягом лютого - травня 2020 року, суди мотивували тим, що на момент прийняття рішення у даній справі, дія Постанови НКРЕКП від 07.02.2020 №360 була зупинена ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 11.02.2020 у справі №640/3041/20 в частині змін до пунктів 5.1, 5.3, 5.6 глави 5, 6.2, 6.5 глави 6 Розділу ХІ, та змін до додатків 5 та 6 Кодексу системи передачі, затвердженого постановою НКРЕКП від 14.03.2018 №309, а у подальшому, рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 13.07.2020 у справі №640/3041/20, яке залишене без змін Постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 21.10.2020 у справі №640/3041/20 було визнано протиправною та нечинною з моменту прийняття вказаної постанови НКРЕКП.

Водночас, постановою Верховного Суду від 08.09.2021 у справі №640/3041/20 скасовано рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 13.07.2020 та постанови Шостого апеляційного адміністративного суду від 21.10.2020, якими визнано протиправною та нечинною з моменту прийняття постанови НКРЕКП від 07.02.2020 №360 у частині змін до пунктів 5.1, 5.3, 5.6 глави 5, 6.2, 6.5 глави 6 Розділу XI, та змін до додатків 5 та 6 Кодексу системи передачі.

За твердженням ПрАТ "НЕК "Укренерго" , у цій справі мало місце скасування судового рішення, яке стало підставою для ухвалення судового рішення, що підлягає перегляду, відповідно до пункту третього частини другої статті 320 ГПК України, є безумовною та єдиною достатньою для перегляду судового рішення за нововиявленими обставинами.

Натомість суди попередніх інстанцій безпідставно взяли до уваги висновки Великої Палати Верховного Суду, викладені у постанові від 03.08.2022 зі справи №910/9627/20 та застосували положення статей 20 і 41 Договору про заснування ЕС, оскільки така правова позиція фактично вимагає від оператора системи передачі безоплатно та за свій кошт здійснювати експлуатацію та ремонт зазначених повітряних ліній, у тому числі і для забезпечення передачі електричної енергії на експорт в інтересах відповідача, а отже, є необґрунтованим та незаконним втручанням органу державної влади в господарську діяльність і дискримінацією суб`єкта господарювання.

Крім того, у справі №640/3041/20 Верховний Суд, розглянувши аргументи сторони, у тому числі про застосування висновків Суду ЄС у вказаному рішенні, вже ухвалив рішення про відмову у задоволенні позову, яке мотивував, зокрема, тим, що це рішення не є джерелом права що застосовує адміністративний суд згідно зі статтею 9 Конституції України та статтею 7 Кодексу адміністративного судочинства України (аналогічні приписи містять і положення статті 11 ГПК України).

Велика Палата Верховного Суду також не розглядала питання законності встановлення для відповідача плати за передачу електроенергії та правомірності розрахунку її розміру (на основі кількості переданих кВт/год, відстані, на яку передається електроенергія чи іншого критерію). Вказане питання мало бути предметом розгляду суду в адміністративній справі і у ній позивач мав доводити, що плата за передачу електроенергії, яку він має вносити за договором, є еквівалентною до оподаткування, оскільки встановлена та розрахована так, як би це не мало бути для стягнення плати за передачу електроенергії.

З огляду на наведене вище, скаржник вважав, що оскаржувані судові рішення взагалі не містять належного обґрунтування та фактично ґрунтуються на явно надуманих і необ`єктивних висновках, які спростовуються матеріалами справи та чинним законодавством, оскільки фактичний розгляд заяви про перегляд за нововиявленими обставинами рішення Господарського суду Львівської області від 17.08.2020 та прийняття судового рішення за результатами її розгляду зведено лише до копіювання рішення у справі №910/9627/20 без надання жодної оцінки доводам та аргументам ПрАТ "НЕК "Укренерго".

АТ "ДТЕК Західенерго"(відповідач) у відзиві на касаційну скаргу зазначав, що оскаржувані судові рішення прийнято із додержанням норм матеріального і процесуального права; суди попередніх інстанцій, приймаючи рішення у справі, дійшли правильного висновку, що обставини, викладені в заяві позивача, не є нововиявленими, а тому просив відмовити у задоволенні касаційної скарги.

Постановою Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 27 липня 2023 року касаційну скаргу Приватного акціонерного товариства «Національна енергетична компанія «Укренерго» задоволено. Ухвалу господарського суду Львівської області від 30.03.2023 та постанову Західного апеляційного господарського суду від 05.06.2023 у справі №914/935/20 скасовано. Справу №914/935/20 у скасованій частині передано на новий розгляд до господарського суду Львівської області. (Т.4, а.с.176-184).

Надаючи оцінку аргументам учасників справи та висновкам попередніх судових інстанцій, Верховний Суд у Постанові від 27.07.2023 у справі №914/935/20 вказав наступне.

Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.(п.7.2)

Позивач, як на підставу перегляду рішення суду першої інстанції за нововиявленими обставинами, посилався на те, що постановою Верховного Суду від 08.09.2021 у справі №640/3041/20 скасовано рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 13.07.2020 та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 21.10.2020, якими визнано протиправною та нечинною з моменту прийняття постанови НКРЕКП від 07.02.2020 №360 у частині змін до пунктів 5.1, 5.3, 5.6 глави 5, 6.2, 6.5 глави 6 Розділу XI, та змін до додатків 5 та 6 Кодексу системи передачі (п.7.3).

Ухвала Господарського суду Львівської області та постанова Західного апеляційного господарського про відмову у задоволенні заяви позивача про перегляд судового рішення за нововиявленими обставинами мотивовані тим, що наведені у заяві обставини не можуть вважатися нововиявленими в розумінні статті 320 ГПК України (п.7.4).

За висновками судів, ухвалюючи рішення про відмову у задоволенні позовних вимог, суд апеляційної інстанції, та певною мірою суд першої інстанції, посилалися на судові рішення у справі №640/3041/20, скасування яких постановою Верховного Суду від 08.09.2021 позивач вважає підставою для перегляду рішення господарського суду за нововиявленими обставинами. Однак, обставини зупинення Окружним адміністративним судом міста Києва дії постанови НКРЕКП від 07.02.2020 №360 та її визнання протиправною і нечинною постановою зазначеного суду у справі №640/3041/20, не було єдиною підставою для ухвалення судового рішення у цій справі.( п.7.5)

Суд першої інстанції, з яким погодився суд апеляційної інстанції, зазначив про те, що окремою та самостійною підставою для відмови в задоволені позову у цій справі, слугували висновки суду про те, що нарахування плати за послуги з передачі експортованих обсягів електричної енергії порушує міжнародні зобов`язання України, передбачені статтею 41 Договору про заснування Енергетичного Співтовариства, ратифікованого Верховної Радою України 15.12.2010, які є частиною національного законодавства України та відсутність обов`язку відповідача, передбаченого договором щодо здійснення такої плати, а не прийняття судових рішень у розгляді справи №640/3041/20 судами адміністративної юрисдикції. Висновки судів у цій частині також обґрунтовані з посиланням на правові висновки Великої Палати Верховного Суду, викладені в постанові від 03.08.2022 зі справи №910/9627/20. (п.7.6)

З огляду на наведене суди і дійшли висновку, що неврахування судового рішення (постанови Верховного Суду від 08.09.2021 у справі №640/3041/20), яке позивач вважає підставою для перегляду рішення суду у цій справі, не мало б наслідком прийняття іншого судового рішення, ніж те, яке було прийняте судом у цій справі (рішення про відмову в задоволенні позову), а отже, факт скасування судового рішення у справі №640/3041/20 позбавлений такої необхідної ознаки існування нововиявлених обставин, як істотність для розгляду справи ( п.7.7).

Зазначивши у Постанові від 27 липня 2023 року, зокрема, про те,що :

п.7.17: нововиявлені обставини - це юридичні факти, які мають істотне значення для розгляду справи, існували на час її розгляду, але не були і не могли бути відомі заявнику, а також обставини, які виникли після набрання судовим рішенням законної сили та віднесені законом до нововиявлених обставин;

п.7.18: суд вправі змінити або скасувати судове рішення за нововиявленими обставинами лише за умови, що ці обставини впливають на юридичну оцінку обставин, здійснену судом у судовому рішенні, що переглядається ( правовий висновок Великої Палати Верховного Суду у постанові від 03.11.2020 у справі №910/8113/16);

п.7.19: при розгляді заяви про перегляд судового рішення у зв`язку із скасуванням судового рішення, яке стало підставою для ухвалення судового рішення, що підлягає перегляду необхідно мати на увазі, що скасування такого рішення може бути визнано нововиявленою обставиною лише у тому випадку, коли суд обґрунтовував дане судове рішення, що переглядається, скасованим судовим рішенням, адже суд переглядає раніше прийняте ним рішення в межах, в яких нововиявлені обставини впливають на його суть;

п.7.23: однією з умов перегляду судового рішення за нововиявленими обставинами на підставі статті 320 ГПК України є істотність цих обставин для вирішення спору. Тому результат перегляду судового рішення за нововиявленими обставинами залежить від того, чи спростовують ці обставини факти, які було покладено в основу судового рішення.

п.7.24: системний аналіз практики ЄСПЛ щодо перегляду судових рішень дозволяє виснувати, що нововиявленими обставинами можуть бути визнані обставини, які: а) існували під час розгляду справи судом; б) не були відомими суду та учасникам справи під час розгляду справи судом; в) мають істотне значення для справи і можуть призвести до іншого результату судового розгляду (тобто, коли врахування їх судом мало б наслідком прийняття іншого судового рішення, ніж те, яке було прийняте) (рішення у справах "Industrial Financial Consortium Investment Metallurgical Union проти України" від 26.06.2018, заява №10640/05, та "Желтяков проти України", від 09.06.2011, заява №4994/04);

п.7.26: скасування судового рішення може бути визнано нововиявленою обставиною лише в тому випадку, коли суд обґрунтував ухвалене судове рішення скасованим (воно було підставою для ухвалення такого судового рішення) або виходив із нього, хоча прямо й не посилався на нього на підтвердження наявності вказаних обставин, а також якщо наслідком скасування судового рішення є інше за змістом вирішення спору. Близька за змістом правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 28.08.2018 зі справи №910/24418/16, від 27.06.2019 зі справи №711/2178/17, від 26.01.2022 зі справи №922/3149/18,-

за результатами розгляду касаційної скарги ПрАТ «Укренерго Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду у Постанові від від 27 липня 2023 року у справі №914/935/20 зробив наступні висновки:

7.27: « Відтак, скасування рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 13.07.2020 та постанови Шостого апеляційного адміністративного суду від 21.10.2020, якими визнано протиправною та нечинною з моменту прийняття постанови НКРЕКП від 07.02.2020 №360 у частині змін до пунктів 5.1, 5.3, 5.6 глави 5, 6.2, 6.5 глави 6 Розділу XI, та змін до додатків 5 та 6 Кодексу системи передачі, які спростовували наявність правових підстав для нарахування плати за послуги з передачі експортованих обсягів електричної енергії протягом частини спірного періоду (березня -травня 2020 року), є нововиявленою для справи обставиною в розумінні положень пункту 3 частини другої статті 320 ГПК України, оскільки скасовано рішення суду, на якому ґрунтувались висновки судів у справі №914/935/20 в цій частині та, відповідно потребували дослідження судами попередніх інстанцій на підставі пункту 1 частини другої статті 320 ГПК України. Оскільки без встановлення цих обставин неможливо стверджувати про доведеність/недоведеність позивачем підстав для нарахування плати за послуги з передачі експортованих обсягів електричної енергії протягом частини спірного періоду (березня -травня 2020 року), і як наслідок, про наявність підстав для стягнення з відповідача грошових коштів за спірний період.».

п.7.28: « Водночас, станом на час прийняття рішення господарського суду Львівської області від 17.08.2020, як судом першої інстанції так і під час перегляду цього рішення судами апеляційної та касаційної інстанції, дія Постанови НКРЕКП від 07.02.2020 №360 була зупинена ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 11.02.2020 у справі №640/3041/20 і за висновками судів, саме такі обставини виключали підстави для нарахування плати за послуги з передачі експортованих обсягів електричної енергії протягом решти спірного періоду (березня -травня 2020 року)».

п.7.29: «Однак, судами взагалі не надавалась оцінка доводам позивача, викладеним у заяві про перегляд рішення за нововиявленими обставинами, у контексті того, що саме у справі №640/3041/20 розглядався спір про відповідність/невідповідність чинному законодавству (чинність) постанови НКРЕКП від 07.02.2020 №360, який у свою чергу впливає на висновки щодо наявності/відсутності підстав для стягнення з відповідача плати за послуги з передачі експортованих обсягів електричної енергії протягом частини спірного періоду (березня -травня 2020 року).

п.7.30. « Вказане свідчить про обґрунтованість доводів касаційної скарги ПрАТ "НЕК "Укренерго" щодо порушення судами першої та апеляційної інстанції норм процесуального права, що призвело до неправильного застосування норм матеріально права та ухвалення незаконних рішень».

п.7.31: «Таким чином, суди попередніх інстанцій безпідставно ухилились від розгляду та оцінки вказаних доводів ПрАТ "НЕК "Укренерго", викладених у заяві про перегляд рішення господарського суду Львівської області від 17.08.2020 у справі №914/935/20 за нововиявленими обставинами».

п.7.32: « Суд застосовує при розгляді справ Конвенцію 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов`язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) як джерело права (частина четверта статті 11 ГПК України)».

п.7.33: «ЄСПЛ неодноразово зазначав, що навіть якщо національний суд володіє певною межею розсуду, віддаючи перевагу тим чи іншим доводам у конкретній справі та приймаючи докази на підтримку позицій сторін, суд зобов`язаний мотивувати свої дії та рішення (рішення ЄСПЛ у справі "Олюджіч проти Хорватії"). Принцип справедливості, закріплений у статті 6 Конвенції, порушується, якщо національні суди ігнорують конкретний, доречний та важливий довід, наведений заявником (рішення ЄСПЛ у справах "Мала проти України", "Богатова проти України")».

п.7.34: «Відповідно до частин другої, п`ятої статті 236 ГПК України законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим визнається рішення, в якому повно відображені обставини, які мають значення для даної справи, висновки суду про встановлені обставини є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються достовірними доказами, дослідженими у судовому засіданні».

п.7.35: « Однак, ухвалені у цій справі судові рішення вищезгаданим вимогам в повній мірі не відповідають.

п. 7.36: «Допущені процесуальні порушення є такими помилками, які не забезпечили справедливого розгляду справи. Рішення судів, прийняті з порушенням норм процесуального права, не можуть вважатися такими, що відповідають приписам статті 6 Конвенції про право на справедливий суд».

п.7.37: « Ураховуючи обмеження, визначені статтею 300 ГПК України, Верховний Суд позбавлений можливості самостійно усунути допущені судами попередніх інстанцій процесуальні порушення, оскільки оцінка доказів та достовірне з`ясування усіх фактичних обставин виходить за межі повноважень суду касаційної інстанції, передбачених вказаною статтею процесуального закону».

п.8.4: « Під час нового розгляду справи суду першої інстанції необхідно врахувати викладене у цій постанові, зокрема висновки Верховного Суду щодо підстав для перегляду судового рішення за нововиявленими обставинами, вжити всі передбачені чинним законодавством заходи для всебічного, повного та об`єктивного встановлення обставин справи, дати належну оцінку зібраним у справі доказам, доводам та запереченням сторін і в залежності від встановленого та вимог закону ухвалити законне та обґрунтоване рішення».

Ухвалою Господарського суду Львівської області від 30.08.2023 прийнято до розгляду заяву, розгляд заяви у судовому засіданні призначено на 28.09.2023; запропоновано сторонам надати пояснення по суті заяви із врахуванням постанови Верховного Суду від 27.07.2023 у справі № 914/935/20 .

ПрАТ "НЕК "Укренерго" подало до суду Пояснення №01/46332 від 18.09.2023 (вх. №22670/23 від 19.09.23)

АТ «ДТЕК Західенерго» подало до суду Пояснення з урахуванням висновків, викладених у постанові Верховного Суду від 27.07.2023 у справі № 914/935/20 (вх. №23178/23 від 25.09.2023) про перегляд рішення Господарського суду Львівської області від 17.08.2020 у справі №914/935/20 за нововиявленими обставинами.

У судовому засіданні 28.09.2023 оголошувалась перерва до 19.10.2023.

19.10.2023, за вх.№25378/23, від представника позивача поступило клопотання про відкладення розгляду справи, у зв`язку із захворюванням, просив визнати причини неявки поважними та відкласти розгляд заяви на іншу дату.

З підстав, викладених в ухвалі суду від 19.10.2023, розгляд заяви було відкладено на 01.11.2023.

Під час розгляду по суті заяви про перегляд судового рішення за новивиявленими обставинами, представник Позивача підтримав подану заяву, просив суд скасувати рішення Господарського суду Львівської області від 17.08.2020 у справі №914/935/20 в частині відмови в задоволенні позовних вимог про стягнення з Відповідача заборгованості за надані послуги з передачі електричної енергії за період лютий-травень 2020 року та ухвалити нове судове рішення, яким стягнути з Відповідача на користь Позивача заборгованість в розмірі 238 558 629,13 грн.

Представник Відповідача проти задоволення заяви про перегляд справи за новивиявленими обставинами заперечував.

В судовому засіданні 01.11.2023 оголошено вступну та резолютивну частини ухвали.

Здійснивши оцінку доводів Позивача на предмет наявності підстав для перегляду судового рішення за нововиявленими обставинами, суд дійшов наступних висновків.

Як на підстави для перегляду за нововиявленими обставинами судового рішення у даній справі, Позивач посилається на п. 1, 3, ч. 2 ст. 320 ГПК України.

Відповідно до ч. 1 ст. 320 ГПК України рішення, постанови та ухвали господарського суду, Вищого суду з питань інтелектуальної власності, якими закінчено розгляд справи, а також ухвали у справах про банкрутство (неплатоспроможність), які підлягають оскарженню у випадках, передбачених Законом України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом», що набрали законної сили, можуть бути переглянуті за нововиявленими або виключними обставинами.

Згідно положень ч. 2 ст. 320 ГПК України, підставами для перегляду судового рішення за нововиявленими обставинами є: істотні для справи обставини, що не були встановлені судом та не були і не могли бути відомі особі, яка звертається із заявою, на час розгляду справи (п. 1 ч. 2 ст. 320 ГПК України); скасування судового рішення, яке стало підставою для ухвалення судового рішення, що підлягає перегляду (п. 3 ч. 2 ст. 230 ГПК України).

У відповідності до приписів ч. 4 ст. 320 ГПК України не є підставою для перегляду рішення суду за нововиявленими обставинами переоцінка доказів, оцінених судом у процесі розгляду справи; докази, які не оцінювалися судом, стосовно обставин, що були встановлені судом.

Таким чином, перегляд рішення за нововиявленими обставинами є спеціально встановленою процедурою і є можливим лише за умови наявності підстав для такого перегляду, встановлених Господарським процесуальним кодексом України та за умови дотримання порядку і строку подання заяви про перегляд рішення за нововиявленими обставинами.

При вирішенні питання чи може вказана заявником обставина вважатись нововиявленою в розумінні статті 320 Господарського процесуального кодексу України, суд враховує, що до нововиявлених обставин відносяться матеріально-правові факти, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші факти, які мають значення для правильного вирішення спору або розгляду справи про банкрутство. Необхідними ознаками існування нововиявлених обставин є одночасна наявність таких трьох умов: по-перше, їх існування на час розгляду справи, по-друге, те, що ці обставини не могли бути відомі заявникові на час розгляду справи, по-третє, істотність даних обставин для розгляду справи (тобто коли врахування їх судом мало б наслідком прийняття іншого судового рішення, ніж те, яке було прийняте).

Нововиявлені обставини за своєю юридичною суттю є фактичними даними, що в установленому порядку спростовують факти, які було покладено в основу судового рішення. Ці обставини мають бути належним чином засвідчені, тобто підтверджені належними і допустимими доказами.

Враховуючи викладене вище, як за чинним процесуальним законодавством, так і за сталою практикою Європейського суду з прав людини до нововиявлених обставин належать факти об`єктивної дійсності, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші факти, які мають значення для правильного вирішення спору.

Отже, спростування фактів, які було покладено в основу судового рішення, яке заявник просить переглянути за нововиявленими обставинами, є певним процесом, метою якого є довести до відома суду наявність тих обставин, які існували на момент прийняття судового рішення, та не були відомі суду, а також встановлення їх істотності для розгляду даної справи.

Оскільки прийняття постанови Верховного Суду у справі 640/3041/20 від 08.09.2021 року, якою відновлено чинність постанова НКРЕКП № 360, і на яку Позивач посилається як на підставу для перегляду судового рішення за нововиявленими обставинами, мало місце після ухвалення рішень судів першої та другої інстанції у справі, про перегляд якої подається заява, зазначені обставини не можуть бути визнані підставою для перегляду рішення згідно з п. 1 ч. 2 ст. 320 ГПК України, адже зазначені обставини не існували на час ухвалення рішень у справі № 914/935/20.

З урахуванням наведеного, факт скасування Верховним Судом рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 13.07.2020 року та постанови Шостого апеляційного адміністративного суду від 21.10.2020 у справі 640/3041/20 про визнання протиправною та нечинною з моменту прийняття постанови НКРЕКП від 07.02.2020 № 360, не може вважатися новивиявленою обставиною в розумінні положень п. 1 ч. 2 ст. 320 ГПК України.

Вирішуючи питання про перегляд судового рішення з підстав, визначених п. 3 ч. 2 ст. 230 ГПК України (скасування судового рішення, яке стало підставою для ухвалення судового рішення, яке підлягає перегляду), слід зазначити, що скасування судового рішення може бути визнано нововиявленою обставиною лише в тому випадку, коли суд обґрунтував судове рішення, що переглядається, скасованим судовим рішенням (актом) чи виходив із вказаного акта, не посилаючись прямо на нього.

Як вище зазначено судом, відмовляючи в задоволенні частини заявлених позовних вимог ПрАТ «Національна енергетична компанія «Укренерго» про стягнення вартості послуги з передачі електричної енергії, суд першої інстанції в тому числі посилався на те, що на час прийняття рішення у даній справі, дія постанови НКРЕКП від 07.02.2020 №360 «Про затвердження змін до Кодексу системи передачі» зупинена ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 11.02.2020 у справі №640/3041/20, що виключає підстави для нарахування плати за послуги з передачі експортованих обсягів електричної енергії протягом решти спірного періоду (лютий-травень 2020 року).

Суд апеляційної інстанції в постанові від 03.11.2020 року зазначив, що постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 21.10.2020 у справі № 640/3041/20 залишено без змін рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 13.07.2020, яким визнано протиправною та нечинною з моменту прийняття постанову НКРЕКП від 07.02.2020 №360 в частині змін до пунктів 5.1, 5.3, 5.6 глави 5, пунктів 6.2, 6.5 глави 6 Розділу ХІ, та змін до додатків 5 та 6 Кодексу системи передачі, затвердженого постановою НКРЕКП від 14.03.2018 №309.

Отже, суд апеляційної інстанції, та певною мірою суд першої інстанції, відмовляючи в задоволенні позову посилалися на судові рішення у справі 640/3041/20, скасування яких постановою Верховного Суду від 08.09.2021 року, Позивач вважає підставою для перегляду рішення господарського суду за нововиявленими обставинами.

Разом з цим, обставини зупинення Окружним адміністративним судом міста Києва дії постанови НКРЕКП № 360 та її визнання протиправною і нечинною постановою зазначеного суду по справі № 640/3041/20, не являлося єдиною підставою для ухвалення судового рішення у справі № 914/935/20.

Так, окремою та самостійною підставою для відмови в задоволені позову у справі, про перегляд якої подається заява, стали висновки суду про те, що нарахування плати за послуги з передачі експортованих обсягів електричної енергії, порушує міжнародні зобов`язання України, передбачені статтею 41 Договору про заснування Енергетичного Співтовариства, ратифікованого Верховної Радою України 15.12.2010 року.

У постанові від 08.06.2021 у справі № 910/8044/20 та від 04.02.2021 у справі № 914/935/20 колегія суддів Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду зробила висновок, що нарахування плати за послуги з передачі експортованих обсягів електроенергії порушує міжнародні зобов`язання України.

При цьому, колегія суддів Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду виходила з того, що суди при застосовуванні норм цього Закону беруть до уваги правозастосовну практику Енергетичного Співтовариства та Європейського Союзу, зокрема рішення Суду Європейського Союзу (Європейського Суду, Загального Суду), практику Європейської Комісії та Секретаріату Енергетичного Співтовариства щодо застосовування положень актів законодавства Європейського Союзу, зазначених у цій статті (частина 11 статті 2 Закону України "Про ринок електричної енергії").

У цих справах Верховний Суд брав до уваги рішення суду Європейського союзу у справі №/17vs Slovak Republic від 06.12.2018 щодо тлумачення положень Директиви 2003/54/ЄС, в якій суд зробив висновок, що закріплення плати за передачу при здійсненні експортних операцій є заходом еквівалентним до мита, оскільки таким заходом є будь-яка грошова плата, якою б малою вона не була та не залежно від її призначення та способу застосування, що накладається в односторонньому порядку на товари через те, що вони перетинають кордон, і яка не є митом у строгому розумінні.

Суди також враховували висновок Секретаріату Енергетичного Співтовариства про те, що встановлення плати за передачу електричної енергії та за диспетчерське (оперативно-технологічне) управління суперечить положенням статті 41 Договору про заснування Енергетичного Співтовариства.

Дана судова практика також була врахована судом першої та апеляційної інстанції під час розгляду справи, про перегляд якої заявлено позивачем.

Крім того, суд зауважує, що поновлення дії постанови НКРЕКП від 07.02.2020 №360 внаслідок скасування судових рішень, які визнавали її протиправною та незаконною в частині змін до п.п. 5.1, 5.3, 5.6 гл. 5, п.п. 6.2, 6.5 гл. 6 розд. XI, та змін до додатків 5 та 6 Кодексу системи передачі, затвердженого постановою НКРЕКП від 14.03.2018 №309 (далі - Кодекс систем передачі), якими було запроваджено обов`язок експортерів оплачувати послуги з передачі електричної енергії при експорті, не було б підставою для задоволення позовних вимог в частині стягнення з відповідача плати за послуги з передачі експортованих обсягів електричної енергії протягом лютоготравня 2020 року, оскільки зміни до договору про надання послуг з передачі електричної енергії з урахуванням даної постанови не вносились.

З урахуванням наведеного слід визнати, що неврахування судового рішення у справі № 640/3041/20, скасування якого Позивач вважає підставою для перегляду рішення суду по справі 904/935/20, не мало б наслідком прийняття іншого судового рішення, ніж те, яке було прийняте у справі, що переглядається (рішення про відмову в задоволенні позову), а отже, факт скасування судового рішення у справі № 640/3041/20 позбавлений такої необхідної ознаки існування нововиявлених обставин, як істотність для розгляду справи.

Однак, слід врахувати і таке.

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду у п.7.27 Постанови від 27 липня 2023 року у справі №914/935/20 дійшов висновків про те, що : «…скасування рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 13.07.2020 та постанови Шостого апеляційного адміністративного суду від 21.10.2020, якими визнано протиправною та нечинною з моменту прийняття постанови НКРЕКП від 07.02.2020 №360 у частині змін до пунктів 5.1, 5.3, 5.6 глави 5, 6.2, 6.5 глави 6 Розділу XI, та змін до додатків 5 та 6 Кодексу системи передачі, які спростовували наявність правових підстав для нарахування плати за послуги з передачі експортованих обсягів електричної енергії протягом частини спірного періоду, є нововиявленою для справи обставиною в розумінні положень пункту 3 частини другої статті 320 ГПК України, оскільки скасовано рішення суду, на якому ґрунтувались висновки судів у справі №914/935/20 в цій частині та, відповідно потребували дослідження судами попередніх інстанцій на підставі пункту 1 частини другої статті 320 ГПК України. Оскільки без встановлення цих обставин неможливо стверджувати про доведеність/недоведеність позивачем підстав для нарахування плати за послуги з передачі експортованих обсягів електричної енергії протягом частини спірного періоду (лютий-травень 2020 року), і як наслідок, про наявність підстав для стягнення з відповідача грошових коштів за спірний період.».

Суд вправі змінити або скасувати судове рішення за нововиявленими обставинами лише за умови, що ці обставини впливають на юридичну оцінку обставин, здійснену судом у судовому рішенні, що переглядається. Тобто, необхідною ознакою таких обставин, є їх істотність для розгляду справи (коли врахування їх судом мало б наслідком прийняття іншого судового рішення, ніж те, яке було прийняте).

Саме про це зазначив Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду у п.7.26 Постанови від 27 липня 2023 у справі №914/935/20, якою скасовано ухвалу Господарського суду Львівської області від 30.03.2023 та постанову Західного апеляційного господарського суду від 05.06.2023 у цій справі.

Звертаючись до категорії "істотності" суд зазначає, що питання про те, які обставини можна вважати істотними, є оціночним і вирішується судом у кожному конкретному випадку з урахуванням того, чи могли ці обставини спростувати факти, покладені в основу судового рішення, та вплинути на висновки суду під час його ухвалення таким чином, що якби зазначена обставина була відома особам, які беруть участь у справі, то зміст судового рішення був би іншим.

Суд звертається до правової позиції Верховного Суду, викладеної у пункті 3.2 постанови від 17.09.2019 у справі № 910/17258/17.

Істотність обставини означає те, що в разі, коли б суд мав можливість урахувати цю обставину при вирішенні справи, то це тією чи іншою мірою вплинуло б на результат її вирішення.

Отже істотні для справи обставини - це ті, що становлять, зокрема, сутність справи та мають юридичне значення для взаємовідносин сторін, могли вплинути на рішення суду, що набрало законної сили.

Як на підставу для перегляду рішення за нововиявленими обставинами Заявник посилається на те, що постановою Верховного Суду від 08.09.2021 у справі №640/3041/20 скасовано рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 13.07.2020 та постанови Шостого апеляційного адміністративного суду від 21.10.2020, якими визнано протиправною та нечинною з моменту прийняття постанови НКРЕКП від 07.02.2020 №360 у частині змін до пунктів 5.1, 5.3, 5.6 глави 5, 6.2, 6.5 глави 6 Розділу XI, та змін до додатків 5 та 6 Кодексу системи передачі, затвердженого постановою НКРЕКП від 14.03.2018 року №309.

Вказані обставини заявник вважає нововиявленою обставиною та підставою для перегляду рішення Господарського суду Львівської області від 17.08.2020 у справі №914/935/20. Такі нововиявлені обставини ПрАТ "НЕК "Укренерго" вважає істотними для справи, що не були встановлені судом та не були і не могли бути відомі Позивачу. Істотність для справи полягає в тому, що зазначені нововиявлені обставини безпосередньо стосуються предмета спору і дають можливість прийти до протилежних висновків щодо змісту спірних правовідносин. Тобто, скасування рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 13.07.2020 і постанови Шостого апеляційного адміністративного суду від 21.10.2020 у справі №640/3041/20 постановою Верховного Суду від 08.09.2021заявники вважає істотними для справи, такими , що дають можливість прийняти інше судове рішення, а саме про стягнення з Відповідача на користь Позивача заборгованості в сумі 238 558 629,13 грн. за період лютий 2020 рокутравень 2020 року.

Постанова НКРЕКП від 07.02.2020 №360 про внесення змін до Кодексу систем передачі, затвердженого постановою НКРЕКП від 14.03.2018 №309, є нормативно-правовим актом.

Законність цієї Постанови була предметом спору у справі №640/27130/21.

Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 27 жовтня 2022 року у справі № 640/27130/21суд визнав протиправною та нечинною з моменту прийняття постанову Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг від 07.02.2020 № 360 «Про затвердження Змін до Кодексу системи передачі» в частині змін до пунктів 5.1, 5.3, 5.6 глави 5, пунктів 6.2, 6.5 глави 6 розділу XI, та змін до додатків 5 та 6 Кодексу системи передачі, затвердженого постановою НКРЕКП від 14.03.2018 № 309.

Постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 29 березня 2023 у справі № 640/27130/21 апеляційні скарги Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг, та Приватного акціонерного товариства «Національна енергетична компанія «УКРЕНЕРГО» задоволено частково.

Рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 27 жовтня 2022 року у справі №640/27130/21 змінено, виключивши із абзацу другого резолютивної частини слова «з моменту прийняття».

В іншій частині рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 27 жовтня 2022 року у справі №640/27130/21 залишено без змін.

Постанова суду набирала законної сили з моменту її проголошення.

У подальшому як НЕК «Укренерго», так і НКРЕКП неодноразово подавали касаційні скарги про скасування постанови Шостого апеляційного адміністративного суду від 29.03.2023 у справі №640/27130/21. Ухвалами Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду (від 25.04.2023, від 16.05.2023, від 06.06.2023) у справі №640/27130/21 було відмовлено у відкритті касаційних проваджень за всіма касаційними скаргами НЕК «Укренерго» та НКРКЕП про скасування постанови Шостого апеляційного адміністративного суду від 29.03.2023 у справі №640/27130/21.

Слід зауважити, що як вбачається з матеріалів справи, на момент розгляду справи №914/935/20 в судах першої, апеляційної та касаційної інстанцій (під час перегляду за нововиявленими обставинами), АТ «ДТЕК Західенерго» доводило до відома вказаних судів факт повторного визнання протиправною та нечинною постанови НКРКЕП №360.

Отже, Постанова НКРЕКП від 07.02.2020 №360 про внесення змін до Кодексу систем передачі, затвердженого постановою НКРЕКП від 14.03.2018 №309, яка є нормативно-правовим актом, визнана судом протиправною та нечинною.

Отже, суду необхідно встановити, чи приписи частини другої статті 265 КАС України засвідчують необхідність виконання Постанови НКРЕКП від 07.02.2020 №360 у період до набрання законної сили судовими рішеннями у справі №640/27130/21, згідно з якими положення Постанови визнано протиправними та нечинними та, відповідно, чи матимуть (і які конкретно) правові наслідки такі обставини (їх істотність) для справи, та чи можуть призвести до іншого результату судового розгляду, іншого судового рішення, ніж те, яке було прийняте у справі № 914/935/20.

Відповідно до частини другої статті 265 КАС України нормативно-правовий акт втрачає чинність повністю або в окремій його частині з моменту набрання законної сили відповідним рішенням суду.

Однак, частина друга статті 265 КАС України, згідно з якою нормативно-правовий акт втрачає чинність повністю або в окремій його частині з моменту набрання законної сили відповідним рішенням суду, не регулює питань щодо можливості застосування нормативно-правових актів, визнаних судом протиправними. Предметом її регулювання є встановлення моменту втрати чинності нормативно-правовим актом, визнаним судом нечинним (пункт 84 постанови Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 10.03.2020 у справі № 160/1088/19).

Разом з цим, частинами 1-3 статті 11 ГПК України передбачено, що суд при розгляді справи керується принципом верховенства права; суд розглядає справи відповідно до Конституції України, законів України, міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України; суд застосовує інші (крім Конституції України, законів України, міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України) правові акти, прийняті відповідним органом на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що встановлені Конституцією та законами України. Відтак, суд вважає, що не відповідатиме вимогам частин 1-3 статті 11 ГПК України застосування нормативно-правового акта, який не відповідає принципу верховенства права (є протиправним), прийнятий суб`єктом владних повноважень поза межами його повноважень та всупереч встановленому законом порядку, що вже встановлено судовими рішеннями у справі №640/27130/21, які набрали законної сили.

До аналогічних висновків дійшов і Касаційний адміністративний суд у постановах від 04.12.2018 у справі № 816/52/17, від 04.12.2018 у справі № П/811/658/16, від 03.06.2019 у справі № 817/622/16, підсумувавши, що до суб`єкта господарювання не може застосовуватися нормативно-правовий акт, який на момент його застосування уповноваженим суб`єктом владних повноважень вже визнано судом незаконним.

Суд зазначає про те, що у даному випадку покладення на суб`єкта господарювання (Відповідача, АТ «ДТЕК Західенерго») обов`язку з виконання Постанови НКРЕКП від 07.02.2020 №360 не відповідатиме вимогам статті 1 Протоколу 1 до Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, оскільки така Постанова не відповідає вимозі законності (що встановлено судовими рішеннями у справі №640/27130/21), дотримання якої є однією з обов`язкових умов допустимого втручання у право на мирне володіння майном.

Покладення на Відповідача зазначеного обов`язку становило б порушення принципу належного урядування, на обов`язковості дотримання якого неодноразово наголошував Європейський Суд з прав людини. Так, Європейський Суд з прав людини послідовно зазначав, що «помилки державних органів повинні служити на користь постраждалих осіб, особливо за відсутності іншого приватного інтересу. Іншими словами, ризик будь-якої помилки державного органу повинен покладатися на саму державу, а помилки не можуть виправлятися за рахунок осіб, яких вони стосуються» (рішення в справах «Ґаші проти Хорватії» (заява №32457/05, пункт 40); «Лелас проти Хорватії» (заява №55555/08, пункт 74); «Пінкова та Пінк проти Чеської Республіки» (заява №36548/97, пункт 58); «Трґо проти Хорватії» (заява №35298/04, пункт 67)). Суд вважає, що покладення на Відповідача обов`язку виконувати положення Постанови, визнаної протиправною та нечинною, означало б виправлення помилок НКРЕКП, допущених при прийнятті такої Постанови, за рахунок Відповідача, що не відповідає принципу належного урядування.

Так, здійснюючи аналіз положень чинного законодавства щодо застосування нормативно-правового акта в часі, визнаного протиправним та нечинним в судовому порядку, Верховний Суд у постанові від 10.03.2020 у справі №160/1088/19 зазначив : « 85. Суд наголошує на неможливості зобов`язати платника податків виконати положення нормативно-правового акта, визнаного судом протиправним та таким, що прийнятий поза межами повноважень, не в порядку та спосіб, передбачені законом.

88. Враховуючи викладене, Суд погоджується з висновком судів попередніх інстанцій, що визнання протиправним і нечинним у судовому порядку рішення Криворізької міської ради від 12 липня 2017 року №1862 в оскаржуваній частині унеможливлює його застосування при обчисленні ставок податку з орендної плати саме з моменту його прийняття.

89. Суд зазначає, що застосування до фізичних/юридичних осіб нормативно-правових актів, які є протиправними, у будь-якому випадку є незаконним».

Аналогічний висновок щодо неможливості застосування нормативно-правового акта в часі, визнаного протиправним та нечинним в судовому порядку, викладений у постанові Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 08.02.2022 у справі №150/3828/18.

Згідно з ч.4 ст.236 ГПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладених в постановах Верховного Суду.

Беручи до уваги вищезазначене, висновки Верховного Суду щодо неможливості застосування до особи положень нормативно-правового акта в часі, визнаного в судовому порядку протиправним та нечинним, слід зазначити, що постанова НКРЕКП №360 не може бути застосована до учасників ринку саме з моменту її прийняття, оскільки в іншому випадку учасники ринку електричної енергії, на яких поширюється дія положень Змін до КСП, змушені були б виконувати незаконний нормативно-правовий акт, що в свою чергу є грубим порушенням ст.19 Конституції України.

Таким чином, постанова НКРЕКП №360 не може бути застосована до експортерів з моменту прийняття (07.02.2020) з огляду на її незаконність. Вимоги про сплату коштів на підставі протиправного та нечинного нормативно-правового акта не відповідають критерію добросовісності та не підлягають задоволенню виходячи зі змісту частини третьої статті 13 ЦК України, відповідно до якої не допускаються дії особи, що вчиняються з наміром завдати шкоди іншій особі, а також зловживання правом в інших формах, та виходячи зі змісту частини третьої статті 16 ЦК України, відповідно до якої суд може відмовити у захисті цивільного права та інтересу особи в разі порушення нею положень частин другої-п`ятої статті 13 цього Кодексу.

Отже висновки наступні.

Частина друга статті 265 КАС України, згідно з якою нормативно-правовий акт втрачає чинність повністю або в окремій його частині з моменту набрання законної сили відповідним рішенням суду, не регулює питань щодо можливості застосування нормативно-правових актів, визнаних судом протиправними. Предметом її регулювання є встановлення моменту втрати чинності нормативно-правовим актом, визнаним судом нечинним (пункт 84 постанови Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 10.03.2020 у справі № 160/1088/19).

Разом з цим, частинами 1-3 статті 11 ГПК України передбачено, що суд при розгляді справи керується принципом верховенства права; суд розглядає справи відповідно до Конституції України, законів України, міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України; суд застосовує інші (крім Конституції України, законів України, міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України) правові акти, прийняті відповідним органом на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що встановлені Конституцією та законами України. Відтак, Суд вважає, що не відповідатиме вимогам частин 1-3 статті 11 ГПК України застосування нормативно-правового акта, який не відповідає принципу верховенства права (є протиправним), прийнятий суб`єктом владних повноважень поза межами його повноважень та всупереч встановленому законом порядку, що вже встановлено судовими рішеннями, які набрали законної сили.

Вимоги про сплату коштів на підставі таких актів не відповідають критерію добросовісності та не підлягають задоволенню виходячи зі змісту частини третьої статті 13 ЦК України та частини третьої статті 16 ЦК України.

Доводи Позивача ( заявника за заявою про перегляд рішення суду у справі №914/935/20 за нововиявленими обставинами) про необхідність застосування судом протиправних положень Постанови НКРЕКП від 07.02.2020 №360 суперечать статті 1 Протоколу 1 до Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод (далі - «Конвенція»), а також принципу належного урядування. На переконання цієї позиції слід звернутись до пункту 30 Рішення ЄСПЛ у справі «Інтерсплав проти України» (Заява № 803/02), пункту 49 Рішення ЄСПЛ у справі «Україна-Тюмень» проти України», заява № 22603/02; пункту 58 Рішення ЄСПЛ у справі «Ятрідіс проти Греції», заява № 31107/96; пункту 50 Рішення ЄСПЛ у справі «Щокін проти України», заява №37943/06; пункту 79 Рішення ЄСПЛ у справі «Колишній король Греції та інші проти Греції» (заява №25701/94, пункт 79)), у яких ЄСПЛ наголошує, що «...перша та найважливіша вимога статті 1 Першого протоколу до Конвенції полягає в тому, що будь-яке втручання публічної влади в право на мирне володіння майном має бути законним: друге речення першого пункту дозволяє позбавлення власності лише «на умовах, передбачених законом», а другий пункт визнає, що держави мають право здійснювати контроль за користуванням майном шляхом введення в дію «законів»».

Логічно зазначити, що в усіх правових демократичних державах діє принцип «Право не виникає з правопорушення». Це означає, що незаконні рішення владного суб`єкта не можуть надавати йому чи іншому владному суб`єкту права на отримання від відповідача грошових коштів (у даному випадку коштів в сумі 238 558 629,13 грн. за період лютий 2020 року травень 2020 року).

Відтак, із врахуванням вищенаведеного суд вважає, що не відповідатиме вимогам частин 1-3 статті 11 ГПК України застосування нормативно-правового акта, який не відповідає принципу верховенства права (є протиправним) при перегляді рішення суду у даній справі за нововиявленими обставинами, та не приходить до висновку про наявність однієї з умов перегляду судового рішення за нововиявленими обставинами на підставі ст.320 ГПК України істотності цих обставин для вирішення спору.

Верховний Суд у Постанові від 27 липня 2023 у справі №914/935/20 (якою скасовано ухвалу господарського суду Львівської області від 30.03.2023 та постанову Західного апеляційного господарського суду від 05.06.2023 у справі №914/935/20) вказав, зокрема на те, що судами взагалі не надавалась оцінка доводам позивача, викладеним у заяві про перегляд рішення за нововиявленими обставинами, у контексті того, що саме у справі №640/3041/20 розглядався спір про відповідність /невідповідність чинному законодавству (чинність) постанови НКРЕКП від 07.02.2020 №360, який у своє чергу впливає на висновки щодо наявності /відсутності підстав для стягнення з відповідача плати за послуги з передачі експортованих обсягів електричної енергії протягом частини спірного періоду березня-травня 2020 року, а також тверджень заявника щодо необґрунтованого застосування судами постанови Великої Палати Верховного Суду від 03.08.2022 у справі № 910/9627/20 та справі, що розглядається.

Однак, суд критично оцінює доводи заявника щодо безпідставності застосування правових висновків Великої Палати Верховного Суду у справі № 910/9627/20, оскільки спір у справі, що розглядається, хоч і не є тотожним за предметом спору у справі №910/9627/20, втім виник з подібних правовідносин, що пов`язані із встановленням плати за передачу електричної енергії та за диспетчерське (оперативно-технологічне) управління та які регулюються одними і тими ж нормами права, зокрема, Договором про заснування Енергетичного співтовариства, Закону України «Про ринок електричної енергії» від 13.04.2017 № 2019-VIII, Кодексом систем передачі, актами законодавства Європейського Союзу у сфері енергетики.

Постанова від 03.08.2022 у справі №910/9627/20 ухвалена Великою Палатою Верховного Суду як судом касаційної інстанції, у зв`язку з передачею на її розгляд вказаної справи ухвалою колегії суддів Касаційного господарського суду Верховного Суду від 22.09.2021 як справи, яка містить виключну правову проблему (частина п`ята статті 302 ГПК України).

При цьому необхідність такої передачі Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду обґрунтував саме наявністю протилежних висновків судів різних юрисдикцій щодо необхідності застосування актів законодавства Європейського Союзу у спірних правовідносинах (частина одинадцята статті 2 Закону про РЕ); щодо правового статусу повідомлень, які містяться в листах Секретаріату ЕС та обов`язковості його висновку про те, що «встановлення плати за передачу електричної енергії та за диспетчерське (оперативно-технологічне) управління суперечить положенням статті 41 Договору про ЕС», у зв`язку з чим дійшли суперечливих висновків щодо дотримання міжнародних зобов`язань України при здійсненні нарахування плати за послуги з передачі експортованих обсягів електроенергії.

Так, Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду в ухвалі від 22.09.2021 зауважив, що у постановах від 08.06.2021 у справі № 910/8044/20 та від 04.02.2021 у справі № 914/935/20 Верховний Суд зробив висновок, що нарахування плати за послуги з передачі експортованих обсягів електроенергії порушує міжнародні зобов`язання України. У цих справах Верховний Суд взяв до уваги Рішення Суду ЄС у справі FENS vs Slovak Republic щодо тлумачення положень Директиви 2003/54/ЄС, в якій суд зробив висновок, що закріплення плати за передачу при здійсненні експортних операцій є заходом, еквівалентним до мита, оскільки таким заходом є будь-яка грошова плата, якою б малою вона не була, та не залежно від її призначення та способу застосування, що накладається в односторонньому порядку на товари через те, що вони перетинають кордон, і яка не є митом у строгому розумінні. Суди також враховували висновок Секретаріату ЕС про те, що встановлення плати за передачу електричної енергії та за диспетчерське (оперативно-технологічне) управління суперечить положенням статті 41 Договору про ЕС.

Водночас 08.09.2021 Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду ухвалив постанову у справі №640/3041/20, в якій зробив протилежні висновки і вказав, що повідомлення, які містяться в листах Секретаріату ЕС, носять лише рекомендаційний та інформативний характер (пункт 40 постанови); послуги з передачі електроенергії та з диспетчерського (оперативно-технологічного) управління сплачуються усіма учасниками внутрішнього ринку енергетики, тому вони не можуть бути розцінені станом на сьогодні як додаткові платежі (пункт 48); Рішення Суду ЄС у справі FENS vs Slovak Republic щодо тлумачення положень Директиви 2003/54/ЄС не враховується, оскільки не є джерелом права, стосувалось країни - члена Європейского Союзу та правовідносин, які не є релевантними правовідносинам у цій справі (пункти 49- 52). При цьому Касаційний адміністративний суд у складі Верховного Суду, на відміну від Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду, при вирішенні питання щодо врахування правозастосовної практики Суду ЄС не застосував норму частини одинадцятої статті 2 Закону про РЕ.

Вирішуючи передану на її розгляд виключну правову проблему Велика Палата Верховного Суду у постанові від 03.08.2022 №910/9627/20 дійшла наступних правових висновків:

«Згідно з частиною одинадцятою статті 2 Закону про РЕ суб`єкти владних повноважень, а також суди при застосовуванні норм цього Закону беруть до уваги правозастосовну практику Енергетичного Співтовариства та Європейського Союзу, зокрема рішення Суду Європейського Союзу (Європейського Суду, Загального Суду), практику Європейської Комісії та Секретаріату Енергетичного Співтовариства щодо застосовування положень актів законодавства Європейського Союзу, зазначених у цій статті» (пункт 9.1 постанови).

Зважаючи на те, що за приписами пункту b) статті 67 Договору про ЕС Секретаріат спостерігає за виконанням Сторонами взятих на себе зобов`язань за цим Договором та передає щорічні звіти про хід виконання зобов`язань Раді Міністрів, значення мають висновки Секретаріату, які містять оцінку виконання Сторонами Договору своїх зобов`язань за ним. Те, що наведеною вище нормою передбачено подання Секретаріатом щорічних звітів Раді Міністрів, не означає, що його офіційні висновки, оформлені іншим чином, ніж щорічний звіт, не можуть бути взяті до уваги з метою встановлення змісту актів законодавства Європейського Союзу, зазначених у статті 2 Закону про РЕ, та застосування положень Договору про ЕС судами» (пункт 9.2 постанови).

Рішення Суду ЄС належить розцінювати як таке, що дозволяє встановити зміст положень актів законодавства Європейського Союзу, зазначених у статті 2 Закону про РЕ. Подібно до практики застосування рішень ЄСПЛ, врахуванню підлягають принципи, що випливають із його рішень щодо подібних питань, навіть якщо вони стосуються інших держав» (пункт 9.3 постанови)».

Таким чином, Велика Палата Верховного Суду сформувала висновок щодо спірного у цій справі правового питання, а саме визнала обов`язковість врахування судом при застосуванні положень Договору про ЕС тих висновків Секретаріату ЕС, які містять оцінку виконання Сторонами Договору своїх зобов`язань та які дозволяють встановити зміст актів законодавства Європейського Союзу, що зазначені у статті 2 Закону №2019-VIII.

Отже, скаржник в касаційній скарзі фактично зазначає про необхідність здійснити переоцінку встановлених судом у справі обставин, а також надати перевагу одним доказам над іншими, що виходить за межі повноважень суду при вирішенні заяви у даній справі, яка розглядається.

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення заяви Позивача про перегляд за нововиявленими обставинами рішення Господарського суду Львівської області від 17.08.2020 року у справі № 914/935/20.

Згідно положень ч. 4 ст. 325 ГПК України, у разі відмови в задоволенні заяви про перегляд рішення за нововиявленими обставинами суд постановляє ухвалу.

Відповідно до загальних приписів ст. 129 ГПК України судові витрати, у зв`язку із відмовою у задоволенні заяви про перегляд судового рішення за нововиявленими обставинами, покладаються на заявника.

Керуючись ст.ст. 234, 320, 325 ГПК України, господарський суд

УХВАЛИВ:

1.Відмовити в задоволенні заяви Приватного акціонерного товариства «Національна енергетична компанія «Укренерго» про перегляд рішення суду від 17.08.2020 у справі №914/935/20 за нововиявленими обставинами.

2. Залишити рішення суду від 17.08.2020 у справі №914/935/20 в силі.

Ухвала набирає законної сили у порядку, встановленому ст.235 ГПК України та може бути оскаржена в порядку та строки , визначені статтями 256,257 ГПК України.

Суддя Кітаєва С.Б.