ЛУГАНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

Іменем України

29 грудня 2023 рокум. ДніпроСправа № 360/1222/23

Суддя Луганського окружного адміністративного суду Кисельова Є.О., розглянувши у письмовому провадженні справу за позовною заявою адвоката Каверіна Сергія Миколайовича в інтересах ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 (військова частина НОМЕР_1 ) про визнання протиправною бездіяльності та зобов`язання вчинити певні дії,-

ВСТАНОВИВ:

В провадженні суду перебуває справа за позовом ОСОБА_2 (далі представник позивача, Каверін С.М.) в інтересах ОСОБА_1 (далі позивач, ОСОБА_1 ) до ІНФОРМАЦІЯ_1 (військова частина НОМЕР_1 ) (далі -відповідач, ВЧ НОМЕР_1 ), з такими вимогами:

- визнати протиправною бездіяльність ІНФОРМАЦІЯ_1 (військова частина НОМЕР_1 ) щодо ненарахування та невиплати компенсації за 45 днів невикористаної підполковником ОСОБА_3 основної відпустки за 2022 та за 112 днів додаткової відпустки, як учаснику бойових дій за період 2015-2022;

- зобов`язати ІНФОРМАЦІЯ_2 (військова частина НОМЕР_1 ) нарахувати та виплатити ОСОБА_1 , грошову компенсацію за невикористані підполковником Остаповичем І.С. 45 днів основної відпустки за 2022, та 112 днів додаткової відпустки, як учаснику бойових дій за період 2015-2022.

В обґрунтування позову представник позивача зазначив, що ОСОБА_1 є дружиною загиблого військовослужбовця ІНФОРМАЦІЯ_1 (військова частина НОМЕР_1 ) ОСОБА_3 , який загинув ІНФОРМАЦІЯ_3 під час захисту Батьківщини.

Наказом начальника НОМЕР_2 прикордонного загону імені Героя України полковника Євгенія Пікуса від 30.11.2022 № 4074-ОС підполковника ОСОБА_3 виключено зі списків особового складу та всіх видів забезпечення у зв`язку зі смертю.

Згідно витягу із протоколу засідання Центральної військово-лікарської комісії по встановленню причинного зв`язку захворювання, поранень та травм у колишнього військовослужбовця № 248 від 31.12.2022, поранення підполковника ОСОБА_3 , яке за представленими обліково-медичними документами призвело до смерті ІНФОРМАЦІЯ_3 , причина смерті - «Множинні осколкові та кульові проникаючи поранення тулубу та кінцівок. Ушкодження внаслідок військових дій, неуточнені». Поранення, яке призвело до смерті, так, пов`язане із захистом Батьківщини.

Позивачка вважає, що ІНФОРМАЦІЯ_2 (військова частина НОМЕР_1 ) з порушенням норм законодавства здійснено виплати належні їй у зв`язку із загибеллю чоловіка, а саме не виплачено грошову компенсацію за невикористані ним дні основної та додаткової відпустки, як учаснику бойових дій.

У зв`язку з викладеним 20.09.2023 до відповідача було скеровано адвокатський запит де просив надати документи щодо грошового забезпечення та проходження військової служб підполковником ОСОБА_3 . Крім іншого, в пункті 7,8 вказаного запиту просив надати інформацію про нарахування та виплату членам сім`ї ОСОБА_3 грошової компенсації за невикористані ним протягом 2014-2022 рр. дні додаткової відпустки, як учасника бойових дій, а також компенсації за невикористану щорічну відпустку за 2022 рік та в разі, якщо така не виплачувалась, виплатити її вдові загиблого ОСОБА_1 .

Листом від 25.09.2023 № 14/6858-23-Вих відповідачем продовжено строк розгляду адвокатського а запиту до 20 робочих днів.

Листом від 29.09.2023 № 14/77000-23-Вих відповідачем надано відповідь на адвокатський запит в якому питання нарахування та виплати членам сім`ї ОСОБА_3 грошової компенсації за невикористані ним протягом 2014-2022 рр. дні додаткової відпустки, як учасника бойових дій, а також компенсації за невикористану щорічну відпустку за 2022 рік проігноровано, грошові кошти не виплачено, що також підтверджується копією архівної відомості за 2022 та копією витягу з наказу начальника 3 прикордонного загону імені Героя України полковника Євгенія Пікуса від 30.11.2022 № 4074-ОС.

Позивач вважає бездіяльність відповідача протиправною та такою, що порушує її права на отримання належних її померлому чоловіку сум грошового забезпечення.

15.11.2023 від представника відповідача за вхідним реєстраційним номером 10487/2023 надійшов відзив на позовну заяву, в якому заперечував щодо задоволення позовних вимог в повному обсязі, виходячи з наступного.

ОСОБА_3 проходив дійсну військову службу в лавах Державної прикордонної служби на посаді начальника відділу адміністративно-юрисдикційної діяльності штабу. У зв`язку із отриманням поранення, яке призвело до смерті та пов`язане із захистом Батьківщини, наказом начальника ІНФОРМАЦІЯ_1 (військова частина НОМЕР_1 ) від 30.11.2022 №4074-ОС «Про особовий склад» був виключений зі списків особового складу та всіх видів забезпечення у зв`язку із смертю, з 10.03.2022.

Позивачем з ОСОБА_1 укладений шлюб, про що свідчить свідоцтво про шлюб від 03.07.2010.

Відповідно до довідки від 14.11.2023 №12/3879 додаткова відпустка як учаснику бойових дій ОСОБА_3 не надавалась.

Жодних нарахувань за час проходження служби ОСОБА_3 здійснено не було. У разі наявності права на отримання компенсації за невикористану відпустку як учаснику бойових дій, даний вид виплати був відображений у наказі начальника загону від 30.11.2022 №4074-ОС «Про особовий склад» про виключення зі списків особового складу та всіх видів забезпечення.

Щодо щорічної основної відпустки.

Відповідно до статті 10-1 Закону України №2011-ХІІ у разі звільнення військовослужбовця до закінчення календарного року, за який він уже використав щорічну основну та щорічну додаткову відпустки, за винятком осіб, які звільняються зі служби за віком, станом здоров`я, у зв`язку з прямим підпорядкуванням близькій особі або у зв`язку із скороченням штатів або проведенням організаційних заходів, на підставі наказу командира (начальника) військового з`єднання чи частини, керівника органу військового управління, вищого військового навчального закладу, установи та організації провадиться відрахування із грошового забезпечення за дні відпустки, що були використані в рахунок тієї частини календарного року, яка залишилася після звільнення військовослужбовця.

У разі смерті військовослужбовця відрахування з його грошового забезпечення за використані дні відпустки не провадяться.

ОСОБА_3 використав частину щорічної основної відпустки за 2022 рік тривалістю 20 календарних днів та 3 доби для проїзду до м. Херсон, з 10.01.2022. До виконання службових обов`язків приступив 02.02.2022.

Відповідно в цій частині грошова компенсація за невикористану щорічну основну відпустку не може бути виплачена, оскільки остання була використана ОСОБА_3 . У зв`язку із смертю відповідно до положень статей 10-1 Закону України №2011-ХІІ, статті 22 Закону України «Про відпустки» відрахування не проводились.

Щодо додаткової відпустки.

Наказом Міністерства внутрішніх справ України від 25.06.2018 № 558, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 23.07.2018 за №854/32306, затверджена Інструкція про порядок виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Державної прикордонної служби України (далі також - Інструкція № 558).

Відповідно до пункту 6 підрозділу 8 розділу 5 Інструкції 558, у рік звільнення зі служби військовослужбовцям (крім військовослужбовців строкової військової служби), зазначеним у пунктах 4, 5 цієї глави, у разі невикористання ними щорічної основної та додаткової відпусток виплачується грошова компенсація за всі невикористані дні щорічної основної відпустки, а також дні додаткової відпустки, у тому числі військовослужбовцям-жінкам, які мають дітей.

Виплата грошової компенсації за всі невикористані дні щорічної основної відпустки, а також дні додаткової відпустки здійснюється на підставі наказу.

Грошова компенсація за всі невикористані дні відпустки провадиться виходячи з розміру місячного грошового забезпечення, право на отримання якого має військовослужбовець відповідно до чинного законодавства, на день виключення зі списків особового складу органу Держприкордонслужби. При цьому одноденний розмір грошового забезпечення визначається шляхом ділення місячного розміру грошового забезпечення на 30 календарних днів.

У випадку звільнення військовослужбовців з військової служби за їх бажанням їм виплачується компенсація за всі невикористані ними дні щорічної відпустки, в тому числі за невикористані дні додаткової відпустки, передбаченої статті 16-2 Закону України №504/96-ВР та пункт 12 частини першої статті 12 Закону України №3551-ХІІ.

Правова позиція узгоджується із правовим висновком викладеним у постанові Великої Палати Верховного Суду у зразковій справі № 620/4218/18р від 21.08.2019.

Як стверджує представник відповідача, норми Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» не обмежують та не припиняють право учасника бойових дій на отримання у рік звільнення виплати грошової компенсації за всі невикористані дні додаткової відпустки, право на яку набуто під час проходження військової служби в особливий період з моменту оголошення мобілізації.

Враховуючи викладене, можна дійти висновку, що ОСОБА_3 , як учасник бойових дій мав право на отримання грошової компенсації за невикористану щорічну основну та додаткову відпуски, у разі звільнення.

В свою чергу позивач вважає, що суми заробітної плати, пенсії, стипендії, аліментів, допомог у зв`язку з тимчасовою непрацездатністю, відшкодувань у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я, інших соціальних виплат, які належали спадкодавцеві, але не були ним одержані за життя, передаються членам його сім`ї, а у разі їх відсутності - входять до складу спадщини. В матеріалах справи відсутні доказів того, що суми компенсації за невикористані дні додаткової відпустки були нараховані померлому чоловіку позивача під час його життя.

На думку представника відповідача, право на грошову компенсацію за не отриману додаткову відпустку, яке просить відновити позивач було наявне у померлого чоловіка, проте сума компенсації не була нарахована спадкодавцю за життя, а відтак, не входять до складу спадщини.

Враховуючи, що право позивача на отримання грошової компенсації згідно із статтею 1219 ЦК України до складу спадщини не входить, представник відповідача вважає, що вимоги позивача про зобов`язання нарахувати та виплатити їй зазначені виплати є безпідставними.

Аналогічний правовий висновок міститься в постанові Другого апеляційного адміністративного суду від 30.07.2021 у справі № 520/18668/2020.

12.12.2023 від представника відповідача на адресу суду за вхідним реєстраційним номером 11442/2023 надійшли додаткові письмові пояснення, в яких представник відповідача наполягав на відмові у задоволенні позовних вимог.

В обґрунтування свої заперечень зазначив, що згідно наказу начальника загону від 30.11.2022 №4074-ОС «Про особовий склад» вислуга років на 09.03.2022: календарна: 25 років 03 місяці 03 дні.

Відповідно до частини 1 статті 10-1 Закону України №2011-ХІІ військовослужбовцям, крім військовослужбовців строкової військової служби, надаються щорічні основні відпустки із збереженням грошового, матеріального забезпечення та наданням грошової допомоги на оздоровлення у розмірі місячного грошового забезпечення. Тривалість щорічної основної відпустки для військовослужбовців, які мають вислугу в календарному обчисленні до 10 років, становить 30 календарних днів; від 10 до 15 років - 35 календарних днів; від 15 до 20 років - 40 календарних днів; понад 20 календарних років - 45 календарних днів, без урахування часу, необхідного для проїзду в межах України до місця проведення відпустки та назад, але не більше двох діб в один кінець. Святкові та неробочі дні при визначенні тривалості щорічних основних відпусток не враховуються.

Таким чином, у зв`язку з наявністю календарної вислуги понад 20 років кількість щорічної основної відпустки за 2022 рік Остаповича Ігоря Семеновича складала 45 діб.

В свою чергу, станом на день загибелі кількість щорічної відпустки складала 8 діб, із розрахунку 45 (кількість діб щорічної відпустки)/12 (місяців)=3,75 (кількість діб відпустки в місяць)*2 (два повних місяця служби січень лютий 2022)=7,5 (діб). 7,5 округлюються до 8 діб.

Згідно наказу начальника загону від 24.12.2021 №759-ВВ «Про особовий склад» ОСОБА_3 використав частину щорічної основної відпустки за 2022 рік тривалістю 20 календарних днів та 3 доби для проїзду до м. Херсон, з 10 січня 2022 року. До виконання службових обов`язків приступив 02 лютого 2022 року.

Відповідно до статті 10-1Закону України №2011-ХІІ у разі звільнення військовослужбовця до закінчення календарного року, за який він уже використав щорічну основну та щорічну додаткову відпустки, за винятком осіб, які звільняються зі служби за віком, станом здоров`я, у зв`язку з прямим підпорядкуванням близькій особі або у зв`язку із скороченням штатів або проведенням організаційних заходів, на підставі наказу командира (начальника) військового з`єднання чи частини, керівника органу військового управління, вищого військового навчального закладу, установи та організації провадиться відрахування із грошового забезпечення за дні відпустки, що були використані в рахунок тієї частини календарного року, яка залишилася після звільнення військовослужбовця. У разі смерті військовослужбовця відрахування з його грошового забезпечення за використані дні відпустки не провадяться. Аналогічна норма міститься в статті 22 Закону України «Про відпустки».

З урахуванням викладеного, станом на дату смерті ОСОБА_3 мав би використати щорічну відпустку кількістю 8 діб, проте відповідно до наказу начальника загону від 24.12.2021 №759-ВВ «Про особовий склад» використав у кількості 20 діб.

На думку представника відповідача, відповідно в цій частині грошова компенсація за невикористану щорічну основну відпустку не може бути виплачена, оскільки остання була використана ОСОБА_3 .

Судом по справі вчинено наступні процесуальні дії:

- ухвалою суду від 30.10.2023 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі, справу призначено до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні);

- ухвалою суду від 16.11.2023 повторно витребувано додаткову інформацію.

Дослідивши матеріали справи, розглянувши справу в межах заявлених позовних вимог і наданих доказів, оцінивши докази відповідно до вимог ст.ст. 72-77, 90 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), суд дійшов наступного.

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , ідентифікаційний номер: НОМЕР_3 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 .

03.10.2010 між позивачем та ОСОБА_3 було зареєстровано шлюб, про що свідчить відповідне Свідоцтво про шлюб від 03.07.2010.

Відповідно до Свідоцтва про смерть серії НОМЕР_4 від 30.11.2022, ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , помер ІНФОРМАЦІЯ_3 , про що відділом державної реєстрації актів цивільного стану у місті Харкові Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Харків) 30.11.2022 складено відповідний актовий запис № 11626.

Згідно посвідчення від 16.02.2015 ОСОБА_3 мав право на пільги, встановлені законодавством України для ветеранів війни-учасників бойових дій.

Поранення підполковника ОСОБА_3 , який згідно біографічної довідки проходив військову службу за контрактом ДПСУ з 06.12.1996 по 30.08.1998 та з 05.08.2003 по 09.03.2022, яке за представленими обліково-медичними документами призвело до смерті «Множинні осколкові та кульові проникаючі поранення тулубу та кінцівок. Ушкодження внаслідок військових дій, неуточнені» було визнано таким, що пов`язане із захистом Батьківщини, що підтверджується витягом із протоколу Центральної військово-лікарської комісії по встановленню причинного зв`язку захворювання, поранень та травм у колишнього військовослужбовця Державної прикордонної служби України від 31.12.2022 № 248.

Наказом начальника ІНФОРМАЦІЯ_6 полковника Євгенія Пікуса Державної прикордонної служби України від 30.11.2022 № 4074-ОС, було виключено з списків особового складу та всіх видів забезпечення у зв`язку зі смертю підполковника ОСОБА_3 , з 10.03.2022. Вислуга років на 09.03.2022 становить: календарна 25 років 03 місяці 03 дні, пільгова -11 років 01 місяць 26 днів, всього 36 років 04 місяці 29 днів.

Відповідно до довідки ВЧ НОМЕР_1 від 14.11.2023 № 12/3879, підполковнику ОСОБА_3 відповідно до статті 12 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» додаткова відпустка як учаснику бойових дій за 2015 рік у кількості 14 діб, за 2016 рік у кількості 14 діб, за 2017 рік у кількості 14 діб, за 2018 рік у кількості 14 діб, за 2019 рік у кількості 14 діб, за 2020 рік у кількості 14 діб, за 2021 рік у кількості 14 діб, за 2022 рік у кількості 14 діб не надавалась.

Судом встановлено, що під час проходження служби підполковнику ОСОБА_3 було надано частину щорічної основної відпустки за 2022 рік тривалістю 20 календарних днів та 3 доби для проїзду до м. Херсона, з 10.01.2022 року (Наказ від 24.12.2021 № 759-ВВ).

Згідно довідки ВЧ 9938 від 28.11.2023 № 12/4036 вбачається, що кількість щорічної основної відпустки ОСОБА_3 за 2022 рік склала 45 діб, використав частину щорічної основної відпустки за 2022 рік тривалістю 20 календарних днів та 3 доби для проїзду до м. Херсон. Загинув 09.03.2022. На день загибелі кількість щорічної відпустки склала 08 діб. Відповідно до «Положення про проходження громадянами України військової служби в Державній прикордонній службі України» у разі смерті військовослужбовця відрахування з його грошового забезпечення за використані дні відпустки не проводяться.

Надаючи правову оцінку вказаним обставинам, суд зазначає наступне.

Відповідно до частини першої статті 2 Закону України від 25 березня 1992 року №2232-ХІІ «Про військовий обов`язок і військову службу» (далі по тексту - Закон №2232-XII) військова служба є державною службою особливого характеру, яка полягає у професійній діяльності придатних до неї за станом здоров`я і віком громадян України, іноземців та осіб без громадянства, пов`язаній з обороною України, її незалежності та територіальної цілісності.

Військова служба є особливим видом публічної служби, тому її проходження передбачає особливе регулювання, а саме межі реалізації військовослужбовцями своїх службових прав у зв`язку з специфікою їх правового статусу, а також відносини щодо звільнення та проходження військової служби врегульовані як загальним законодавством України про працю, так і спеціальним законодавством. При цьому, пріоритетними є норми спеціального законодавства, а норми трудового законодавства підлягають застосуванню лише у випадках, якщо спеціальними нормами не врегульовано спірних відносин, та коли про можливість такого застосування прямо зазначено у спеціальному законі.

Основні засади державної політики у сфері соціального захисту військовослужбовців та членів їх сімей, встановлення єдиної системи їх соціального та правового захисту, гарантування військовослужбовцям та членам їх сімей в економічній, соціальній, політичній сферах сприятливих умов для реалізації їх конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни та регулювання відносини у цій галузі визначено Законом України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» №2011-XII (далі - Закон № 2011-ХІІ).

Статтею 1 Закон № 2011-ХІІ передбачено, що соціальний захист військовослужбовців - діяльність (функція) держави, спрямована на встановлення системи правових і соціальних гарантій, що забезпечують реалізацію конституційних прав і свобод, задоволення матеріальних і духовних потреб військовослужбовців відповідно до особливого виду їх службової діяльності, статусу в суспільстві, підтримання соціальної стабільності у військовому середовищі. Це право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, у старості, а також в інших випадках, передбачених законом.

Статтею 10-1 Закону України №2011-XII визначено право військовослужбовців на відпустки, порядок їх надання та відкликання з них. Частиною 8 вказаної статті передбачено, що військовослужбовцям, крім військовослужбовців строкової військової служби, додаткові відпустки у зв`язку з навчанням, творчі відпустки та соціальні відпустки надаються відповідно до Закону України «Про відпустки». Інші додаткові відпустки надаються їм на підставах та в порядку, визначених відповідними законами України.

Відповідно до пункту 1 частини першої статті 4 Закону України «Про відпустки» установлюються такі види відпусток: щорічні відпустки: основна відпустка (стаття 6 цього Закону); додаткова відпустка за роботу із шкідливими та важкими умовами праці (стаття 7 цього Закону); додаткова відпустка за особливий характер праці (стаття 8 цього Закону); інші додаткові відпустки, передбачені законодавством.

Згідно статті 16-2 Закону України «Про відпустки» учасникам бойових дій, постраждалим учасникам Революції Гідності, особам з інвалідністю внаслідок війни, статус яких визначений Законом України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», особам, реабілітованим відповідно до Закону України «Про реабілітацію жертв репресій комуністичного тоталітарного режиму 1917-1991 років», із числа тих, яких було піддано репресіям у формі (формах) позбавлення волі (ув`язнення) або обмеження волі чи примусового безпідставного поміщення здорової людини до психіатричного закладу за рішенням позасудового або іншого репресивного органу, надається додаткова відпустка із збереженням заробітної плати тривалістю 14 календарних днів на рік.

Вказані положення кореспондуються з пунктом 12 частини першої статті 12 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» передбачено, що учасникам бойових дій надаються такі пільги, а саме: використання чергової щорічної відпустки у зручний для них час, а також одержання додаткової відпустки із збереженням заробітної плати строком 14 календарних днів на рік.

Отже, у випадку звільнення військовослужбовців з військової служби їм виплачується компенсація за всі невикористані ними дні щорічної відпустки, у тому числі за невикористані дні додаткової відпустки.

У свою чергу, Відповідно до пункту 17 статті 10-1 Закону №2011-ХІІ в особливий період з моменту оголошення мобілізації до часу введення воєнного стану або до моменту прийняття рішення про демобілізацію військовослужбовцям надаються відпустки, передбачені частинами першою, шостою та дванадцятою цієї статті, і відпустки за сімейними обставинами та з інших поважних причин. Надання військовослужбовцям відпусток, передбачених частиною першою цієї статті, здійснюється за умови одночасної відсутності не більше 30 відсотків загальної чисельності військовослужбовців певної категорії відповідного підрозділу. Відпустки за сімейними обставинами та з інших поважних причин військовослужбовцям надаються із збереженням грошового забезпечення тривалістю не більш як 10 календарних днів.

Згідно з пунктом 18 статті 10-1 Закону №2011-ХІІ в особливий період під час дії воєнного стану військовослужбовцям можуть надаватися відпустки за сімейними обставинами та з інших поважних причин зі збереженням грошового забезпечення тривалістю не більш як 10 календарних днів без урахування часу, необхідного для проїзду в межах України до місця проведення відпустки та назад, але не більше двох діб в один кінець.

Відповідно до пункту 19 статті 10-1 Закону №2011-ХІІ надання військовослужбовцям у періоди, передбачені пунктами 17 і 18 згаданої статті, інших видів відпусток, крім відпусток військовослужбовцям-жінкам у зв`язку з вагітністю та пологами, для догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку, а в разі якщо дитина потребує домашнього догляду, - тривалістю, визначеною в медичному висновку, але не більш як до досягнення нею шестирічного віку, а також відпусток у зв`язку з хворобою або для лікування після тяжкого поранення за висновком (постановою) військово-лікарської комісії, припиняється.

При цьому визначення поняття особливого періоду наведене у Законі України "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію" від 21 жовтня 1993 року №3543-XII та Закону України "Про оборону України" від 06 грудня 1991 року №1932-XII (далі - Закони №3543-XII та №1932-XII відповідно).

За визначенням статті 1 Закону №3543-XII особливий період - це період функціонування національної економіки, органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, Збройних Сил України, інших військових формувань, сил цивільного захисту, підприємств, установ і організацій, а також виконання громадянами України свого конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, який настає з моменту оголошення рішення про мобілізацію (крім цільової) або доведення його до виконавців стосовно прихованої мобілізації чи з моменту введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях та охоплює час мобілізації, воєнний час і частково відбудовний період після закінчення воєнних дій.

Стаття 1 Закону №1932-XII визначає особливий період, як період, що настає з моменту оголошення рішення про мобілізацію (крім цільової) або доведення його до виконавців стосовно прихованої мобілізації чи моменту введення воєнного стану в Україні або окремих її місцевостях та охоплює час мобілізації, воєнний стан і частково відбудовний період після закінчення воєнних дій.

В особливий період з моменту оголошення мобілізації припиняється надання військовослужбовцям інших видів відпусток, в тому числі додаткової соціальної відпуски.

Разом з тим, Законом України №2011-ХІІ не встановлено припинення виплати компенсації за невикористані частини додаткової соціальної відпустки, право на яку позивач набув за період проходження ним військової служби.

Водночас, у разі невикористання додаткової соціальної відпуски протягом календарного року, в якому у особи виникає право на таку відпустку, додаткова соціальна відпустка переноситься на інший період, тобто особа не втрачає самого права на надану їй чинним законодавством України соціальну гарантію, яке може бути реалізовано в один із таких двох способів: 1) безпосереднє надання особі відпустки після закінчення особливого періоду, який може тривати невизначений термін; 2) грошова компенсація відпустки особі.

Разом з тим, Законом України №2011-ХІІ не встановлено припинення виплати компенсації за невикористані частини додаткової соціальної відпустки, право на яку позивач набув за період проходження ним військової служби.

Отже, припинення надання військовослужбовцям додаткових відпусток (відповідно до пункту 19 статті 10-1 Закону №2011-ХІІ у періоди, передбачені пунктами 17 і 18 згаданої статті) є тимчасовим обмеженням способу реалізації права на використання додаткової відпустки безпосередньо. Між тим, обмеження щодо одного з двох способів реалізації такого права не впливає на суть цього права, яке гарантується пунктом 12 статті 12 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" від 22 жовтня 1993 року №3551-XII, пунктом 8 статті 10-1 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців" та членів їх сімей від 20 грудня 1991 року 1991 року №2011-ХІІ, статтею 16-2 Закону України "Про відпустки" від 05 листопада 1996 року № 504/96-ВР.

ОСОБА_3 , як учасник бойових дій, під час проходження військової служби мав право на отримання додаткової відпустки із збереженням грошового забезпечення строком 14 календарних днів за кожен рік за період з 2015-2022 роки.

Суд зазначає, що відповідно до пункту 6 статті 18 Закону України №2011-XII вдова (вдівець), батьки загиблого або померлого військовослужбовця, а також дружина (чоловік), у разі якщо вона (він) не взяла (не взяв) інший шлюб, та її (його) неповнолітні діти або повнолітні діти особи з інвалідністю з дитинства, батьки військовослужбовця, який пропав безвісти під час проходження військової служби, мають право на пільги, передбачені цим Законом.

Згідно з положеннями пункту 6-1 статті 18 Закону № 2011-XII членам сімей військовослужбовців, які проходять військову службу в особливий період, що оголошується відповідно до Закону України «Про оборону України», гарантується виплата грошового забезпечення цих військовослужбовців у разі неможливості ними його отримання під час участі у бойових діях та операціях. У такому разі виплата грошового забезпечення здійснюється членам сімей військовослужбовців, зазначеним у пункті 6 статті 9 цього Закону.

Порядок виплати грошового забезпечення зазначеним у цьому пункті членам сімей військовослужбовців визначається Міністерством оборони України, іншими центральними органами виконавчої влади, що здійснюють керівництво військовими формуваннями та правоохоронними органами, а також військовими формуваннями, правоохоронними і розвідувальними органами, в яких передбачено проходження військової служби військовослужбовцями.

Разом з тим, наказом Міністерства внутрішніх справ України від 25 червня 2018 року № 558, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 23 липня 2018 року за № 854/32306, затверджена Інструкція про порядок виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Державної прикордонної служби України (далі також Інструкція № 558).

Згідно п.1 глави 6 Розділу V Інструкції № 558 у разі смерті (загибелі) військовослужбовця належні, але не отримані ним до дня смерті (загибелі) посадові оклади, оклади за військовими званнями і щомісячні додаткові види грошового забезпечення (у тому числі за весь місяць, у якому військовослужбовець помер) передаються членам сім`ї померлого, а в разі їх відсутності - входять до складу спадщини.

Відповідно до п.6 глави 8 Розділу V Інструкції №588 у рік звільнення зі служби військовослужбовцям (крім військовослужбовців строкової військової служби), зазначеним у пунктах 4, 5 цієї глави, у разі невикористання ними щорічної основної та додаткової відпусток виплачується грошова компенсація за всі невикористані дні щорічної основної відпустки, а також дні додаткової відпустки, у тому числі військовослужбовцям-жінкам, які мають дітей.

Виплата грошової компенсації за всі невикористані дні щорічної основної відпустки, а також дні додаткової відпустки здійснюється на підставі наказу.

Грошова компенсація за всі невикористані дні відпустки провадиться виходячи з розміру місячного грошового забезпечення, право на отримання якого має військовослужбовець відповідно до чинного законодавства, на день виключення зі списків особового складу органу Держприкордонслужби. При цьому одноденний розмір грошового забезпечення визначається шляхом ділення місячного розміру грошового забезпечення на 30 календарних днів.

Так як питання виплати грошової компенсації за всі невикористані дні щорічної основної/додаткової відпустки членам сім`ї загиблого військовослужбовця не врегульовано вищевказаною Інструкцією, то суд вважає необхідним застосувати закон загальної дії та принцип аналогії права, а саме Закон України «Про відпустки» від 15.11.1996 року №504.

Згідно частиною 6 статті 24 Закону України «Про відпустки» у разі смерті працівника грошова компенсація за не використані ним дні щорічних відпусток, а також додаткової відпустки працівникам, які мають дітей або повнолітню дитину - особу з інвалідністю з дитинства підгрупи А I групи, що не була одержана за життя, виплачується членам сім`ї такого працівника, а у разі їх відсутності - входить до складу спадщини.

При цьому, суд враховує, що у разі смерті (загибелі) військовослужбовця належне, але не отримане ним до дня смерті (загибелі) грошове забезпечення виплачується дружині, а в разі, якщо її немає - іншим визначеним особам.

Враховуючи, що у загиблого підполковника ОСОБА_3 було право на отримання грошової компенсації за невикористані дні додаткової відпустки як учаснику бойових дій за період 2015-2022 роки, яке виникло до дня його смерті, та неможливість останнім отримати вказану компенсацію, суд дійшов висновку про наявність у ОСОБА_1 , яка у розумінні Закону № 2011-XII, є членом сім`ї загиблого (дружиною), відтак має право на отримання компенсації за невикористані дні додаткової відпустки як учаснику бойових дій за період 2015-2022 роки у кількості 112 календарних дні.

Положеннями статті 6 КАС України встановлено, що суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого зокрема людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики ЄСПЛ. Звернення до адміністративного суду для захисту прав і свобод людини і громадянина безпосередньо на підставі Конституції України гарантується.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 06.11.2018 у справі №812/292/18 зазначила, що норми законодавства, які допускають неоднозначне або множинне тлумачення, завжди трактуються на користь особи.

У постанові від 13.02.2019, що винесена Великою Палатою Верховного Суду у зразковій справі №822/524/18 із посиланням на положення статтей 1, 8, 92 Конституції України, а також на статтю 9 Міжнародного пакту про економічні, соціальні і культурні права зроблено висновок, що у випадку існування неоднозначного або множинного тлумачення прав та обов`язків особи в національному законодавстві, наявність у національному законодавстві правових «прогалин» щодо захисту прав людини та основних свобод, зокрема, у сфері пенсійного забезпечення, органи державної влади зобов`язані застосувати підхід, який був би найбільш сприятливим для особи.

Суд також враховує позицію Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки аргументів учасників справи у касаційному провадженні), сформовану, зокрема у справах «Салов проти України» (заява № 65518/01; пункт 89), «Проніна проти України» (заява № 63566/00; пункт 23) та «Серявін та інші проти України» (заява № 4909/04; пункт 58): принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» (Ruiz Torija v. Spain) серія A. 303-A; пункт 29).

Щодо позовних вимог стосовно зобов`язання відповідача здійснити нарахування та виплату ОСОБА_1 грошової компенсації за невикористані підполковником ОСОБА_3 45 днів основної відпустки за 2022 рік, суд зазначає наступне.

Згідно з частиною 1 статті 10-1 Закону № 2011-ХІІ військовослужбовцям, крім військовослужбовців строкової військової служби, надаються щорічні основні відпустки із збереженням грошового, матеріального забезпечення та наданням грошової допомоги на оздоровлення у розмірі місячного грошового забезпечення. Тривалість щорічної основної відпустки для військовослужбовців, які мають вислугу в календарному обчисленні до 10 років, становить 30 календарних днів; від 10 до 15 років - 35 календарних днів; від 15 до 20 років - 40 календарних днів; понад 20 календарних років - 45 календарних днів, без урахування часу, необхідного для проїзду в межах України до місця проведення відпустки та назад, але не більше двох діб в один кінець.

У свою чергу, військовослужбовцям, крім військовослужбовців строкової військової служби, які звільняються з військової служби, за винятком осіб, які звільняються зі служби за віком, станом здоров`я, у зв`язку з безпосереднім підпорядкуванням близькій особі та у зв`язку із скороченням штатів або проведенням організаційних заходів, щорічна основна відпустка надається з розрахунку 1/12 частини тривалості відпустки, на яку вони мають право відповідно до пункту 1 цієї статті за кожний повний місяць служби в році звільнення. При цьому, якщо тривалість відпустки таких військовослужбовців становить більш як 10 календарних днів, їм оплачується вартість проїзду до місця проведення відпустки і назад до місця служби або до обраного місця проживання в межах України у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України (абзац перший пункту 14 статті 10-1 Закону № 2011-ХІІ).

Аналогічні за змістом норми закріплені в пункті 224 розділу VIII Положення про проходження громадянами України військової служби в Державній прикордонній службі України, затвердженого Указом Президента України від 29.12.2009 № 1115/2009.

Як вже було встановлено судом та підтверджено матеріалами справи, підполковнику ОСОБА_3 наказом від 24.12.2021 № 759-ВВ було надано частину щорічної основної відпустки за 2022 рік тривалістю 20 календарних днів та 3 доби для проїзду до м. Херсона, з 10.01.2022 року.

При цьому, згідно довідки ВЧ НОМЕР_1 від 28.11.2023 № 12/4036, на день загибелі кількість щорічної відпустки підполковника ОСОБА_3 склала 08 діб, тобто за два повних місяця служби січень лютий 2022.

З урахуванням наведеного, суд приходить до висновку, що загиблим підполковником ОСОБА_3 у 2022 році було використано усі дні належної йому на момент смерті щорічної основної відпустки, відтак відсутні правові підстави для нарахування та виплати позивачу грошової компенсації за 45 днів щорічної основної відпустки за 2022 рік.

Таким чином, у задоволенні вказаних позовних вимог слід відмовити.

Відповідно до статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна, довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

З урахуванням викладеного, враховуючи підтвердження обґрунтованості позовних вимог до відповідача відповідними доказами та встановлені судом обставини справи, суд вважає, що позов підлягає частковому задоволенню із словесним коригуванням обраного позивачем способу захисту порушених прав.

Питання про розподіл судових витрат відповідно до вимог статті 139 КАС України судом не вирішується, оскільки позивач згідно з пунктом 8 частини першої статті 5 Закону України від 08 липня 2011 року № 3674-VІ «Про судовий збір» від сплати судового збору звільнений.

Керуючись статтями 2, 8, 9, 19, 20, 32, 72, 77, 90, 94, 132, 241-246, 250, 255, 262, 291 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов ОСОБА_2 в інтересах ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_4 , ідентифікаційний номер: НОМЕР_3 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 ) до ІНФОРМАЦІЯ_1 (військова частина НОМЕР_1 ) (ідентифікаційний код НОМЕР_5 , місцезнаходження: просп. Перемоги, 58, м. Лисичанськ, Луганська область) про визнання протиправною бездіяльності та зобов`язання вчинити певні дії задовольнити частково.

Визнати протиправною бездіяльність ІНФОРМАЦІЯ_1 (військова частина НОМЕР_1 ) щодо невиплати ОСОБА_1 , дружині загиблого військовослужбовця підполковника ОСОБА_3 , грошової компенсації за невикористані календарні дні додаткової відпустки, як учаснику бойових дій за період з 2015 року по 2022 рік у кількості 112 днів, виходячи з грошового забезпечення станом на день виключення ОСОБА_3 зі списків особового складу загону та всіх видів забезпечення у зв`язку зі смертю.

Зобов`язати ІНФОРМАЦІЯ_2 (військова частина НОМЕР_1 ) нарахувати та виплатити ОСОБА_1 , дружині загиблого військовослужбовця військової частини НОМЕР_1 підполковника ОСОБА_3 , грошову компенсацію за невикористані календарні дні додаткової відпустки, як учаснику бойових дій за період з 2015 року по 2022 рік у кількості 112 днів, виходячи з грошового забезпечення станом на день виключення ОСОБА_3 зі списків особового складу загону та всіх видів забезпечення у зв`язку зі смертю.

У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Першого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або справа розглянута в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Апеляційна скарга подається до Першого апеляційного адміністративного суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя Є.О. Кисельова