П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

23 грудня 2022 року м. Київ

Справа № 761/34428/20

Провадження: № 22-ц/824/10512/2022

Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого (судді-доповідача) Невідомої Т. О.,

суддів Вербової І. М., Нежури В. А.,

секретар Івасенко І. А.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_1

на рішення Шевченківського районного суду міста Києва від 27 липня 2022 року, ухвалене під головуванням судді Макаренко І. О.,

у справі за позовом ОСОБА_1 до Київського державного музичного ліцею імені М.В. Лисенка про визнання дій директора школи незаконними,

у с т а н о в и в:

У жовтні 2020 ОСОБА_1 звернувся до суду із вказаним позовом, мотивуючи свої вимоги тим, що він є батьком учня 7-Б класу КССМШ-інтернат імені М. В. Лисенка. 07.10.2020 року директором школи був вижатий наказ про введення карантину в КССМШ-інтернат імені М. В. Лисенка. Правовою підставою для введення карантину в наказі зазначено Тимчасові рекомендації щодо організації протиепідемічних заходів у закладах освіти в період карантину в зв`язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19), затверджених постановою Головного санітарного лікаря України від 30.07.2020 №42. Однак, станом на 07.10.2020 року постанова Головного санітарного лікаря України від 30.07.2020 №42 втратила чинність на підставі постанови Головного санітарного лікаря України від 22.08.2020 №50. Окрім того, в порушення п. 2.18 Статуту КССМШ-інтернату імені М.В. Лисенка, диретор школи самостійно встановив карантин та закрив навчальний заклад, самоправно встановив особливий режим роботи школи. Особливості школи, де навчається його син, є те, що діти отримують, перш за все, музичну освіту. Протягом кожного навчального року дитина має підготуватися до 3 академконцертів та іспиту, який здається за результатами навчального року, однак, у зв`язку з незаконним введенням карантину директором школи без будь-яких правових підстав, учні школи не мають можливості отримувати освітні послуги за музичними спеціальностями взагалі, оскільки дистанційне навчання за музичними спеціальностями неможливе і керівництвом школи не організоване. Підстави для введення карантинних заходів мають бути такими, які повністю відповідають чинному законодавству і передбачені таким законодавством, в іншому випадку, має місце безпідставне отримання заробітної плати, особами, які не працюють, з Державного бюджету України. За таких обставин, просив суд визнати дії директора Київського державного музичного ліцею імені М.В. Лисенка ОСОБА_2. незаконними, в частині введення Наказом №87-о від 07.10.2020 карантину в КССМШ-інтернаті імені М.В. Лисенка з 08.10.2020 по 21.10.2020, закриття навчального закладу та припинення навчального процесу за музичними спеціальностями.

Рішенням Шевченківського районного суду міста Києва від 27 липня 2022 року в задоволенні позову ОСОБА_1 про визнання дій директора школи незаконними відмовлено.

Не погодившись із таким судовим рішенням, ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення норм процесуального права та неправильне застосування норм матеріального права, просив скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове рішення про задоволення позову.

На обґрунтування доводів апеляційної скарги зазначив, що суд першої інстанції помилково не застосував п. 16 Постанови Головного санітарного лікаря від 22.08.2020 року № 50, пункти 11,15 постанови КМУ №641 від 22.07.2020 року, п. 3 розділу ІІІ Положення про мистецьку школу, п. 2.8 статуту Київської середньої спеціалізованої музичної школи-інтернату. Правовою підставою для введення каратину були Тимчасові рекомендації щодо організації протиепідемічних заходів у закладах освіти в період карантину в зв`язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19), затверджених постановою Головного санітарного лікаря України від 30.07.2020 №42, однак вказана постанова втратила чинність 22.08.2020 року. Суд не надав оцінки тим доводам, що особливий режим школи може встановлюватись у випадку епідемії місцевими органами виконавчої влади та органами місцевого самоврядування, який погоджується з органами державної санітарно-епідеміологічної служби, що прямо передбачено п. 2.18 статуту школи. Заборона відвідування закладів освіти здобувачами совіти могла бути встановлена виключно на території регіону , на якій установлено червоний рівень епідемічної небезпеки, однак станом на 07.10.2020 року м. Київ перебувало у жовтій зоні.

Ухвалами Київського апеляційного суду від 14 вересня 2022 року відкрито апеляційне провадження у справі, справу призначено до розгляду у відкритому судовому засіданні.

У відзиві на апеляційну скаргу ОСОБА_2 в інтересах КДМЛ ім. М. В. Лисенка заперечував проти апеляційної скарги та зазначив, що у зв`язку з стрімким зростанням рівня захворюваності учнів і працівників школи на початку жовтеня 2020 року, керівництво навчального закладу було вимушене вживати термінових заходів для запобігання ощиренню хвороби, у зв`язка уз чим було введено карантин та здійснено звернення до Головного управління Держпродспоживслужби в м. Києві з повідомленням про випадки захворювання на Ковід 19 у працівників закладу та кількість контактних осіб. При цьому, відмітив, що директором не закрив навчальний заклад та не припинив навчання, а лише тимчасово змінив його форму на дистанційну. Директор діяв в межах своїх повноважень та відповідно до закону. Просив рішення суду першої інстанції залишити без змін.

В судовому засіданні

в судове засідання не з`явився, про дату, час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином, а тому колегія суддів відповідно до вимог ч. 2 ст. 372 ЦПК України вважала за можливе слухати справу за його відсутності.

Згідно з ч. 1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Відповідно до частин першої, другої та п`ятої статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Вислухавши пояснення учасників справи, які з`явились в судове засідання, дослідивши матеріали справи, перевіривши законність та обґрунтованість судового рішення, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню частково.

Як убачається із матеріалів справи, у 2021 році було прийнято нову редакцію Статуту КССМШ-інтернат імені М. В. Лисенка та змінено найменування юридичної особи на Київський державний музичний ліцей імені М. В. Лисенка.

ОСОБА_1 є батьком ОСОБА_3 , який є учнем Київського державного музичного ліцею імені М. В. Лисенка.

07.10.2020 року директором Київського державного музичного ліцею імені М.В. Лисенка ОСОБА_2 видано наказ №87-о від «Про введення карантину в КССМШ-інтернат імені М.В. Лисенка», згідно якого відповідно до Тимчасових рекомендацій щодо організації протиепідемічних заходів у закладах освіти в період карантину в зв`язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19), затверджених постановою Головного санітарного лікаря України від 30.07.2020 року № 42, з метою запобігання поширенню корона вірусної хвороби (COVID-19) у зв`язку з підтвердженими випадками захворювання на корона вірусну хворобу (COVID-19) у окремих учнів та викладачів, ураховуючи заяви хворих викладачів та доповідну заступника директора ОСОБА_4 наказано:

1. ввести карантин у КССМШ-інтернаті ім. М. В. Лисенка з 08.10. по 21.10.2021 року;

2. викладачам та вчителям організувати освітній процес з учнями за допомогою технологій дистанційного навчання відповідно до календарних планів та розкладу уроків;

3. навчальній частині ( ОСОБА_4 , ОСОБА_5 ): організувати інформування батьків учнів та працівників школи щодо термінів введення карантину; організувати інформування батьків учнів та викладацький склад щодо запобігання поширенню хвороби, проявів хвороби та дій у випадку захворювання; контролювати проведення вчителями та викладачами освітнього процесу з використанням технологій дистанційного навчання;

4. адміністративно-господарській частині ( ОСОБА_6 ): забезпечити виконання працівниками школи профілактичних заходів щодо попередження масового розповсюдження гострої респіраторної хвороби, спричиненої корона вірусом і гострих респіраторних інфекцій; забезпечити позачергове проведення дезінфекції та генеральне прибирання приміщення школи та інтернату; забезпечити від`їзд учнів, що проживають в інтернаті до місця постійного проживання на час оголошення карантину.

Листом Київського державного музичного ліцею імені М. В. Лисенка №187/1 від 07.10.2020 було повідомлено Головне управління Держпродспоживслужби в м. Києві про випадки захворювання на COVID-19 у працівників закладу та кількість контактних осіб.

Згідно акту санітарно-епідеміологічного обстеження об`єкта №5494-4 від 16.10.2020 року, з 08.10.2020 року в навчальному закладі тимчасово призупинений освітній процес, здобувачів освіти переведено на дистанційне навчання.

Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції вважав, що приймаючи рішення про введення карантину в навчальному закладі та вчиняючи дії щодо зміни організації освітнього процесу з учнями за допомогою технологій дистанційного навчання відповідно до календарних планів та розкладу уроків, а також повідомляючи Головне управління Держпродспоживслужби в м. Києві про випадки захворювання на COVID-19 у працівників навчального закладу та кількість контактних осіб, директор Київського державного музичного ліцею імені М. В. Лисенка ОСОБА_2. діяв у відповідності до Статуту Київського державного музичного ліцею імені М. В. Лисенка та вимог законодавства України.

Перевіряючи вказані висновки суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів виходить з наступного.

Відповідно до частини першої статті 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд

і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси

у спосіб, визначений законом або договором. У випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного, невизнаного або оспореного права, свободи чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який

не суперечить закону (стаття 5 ЦПК України).

За правилами статей 12, 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Процесуальний закон містить вимоги до доказів, на підставі яких суд встановлює обставини справи, а саме: докази повинні бути належними (стаття 77 ЦПК), допустимими (стаття 78 ЦПК), достовірними (стаття 79 ЦПК), а у своїй сукупності - достатніми (стаття 80 ЦПК ).

Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування (ч. 2 ст. 78 ЦПК України).

Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.

Відповідно до статтею 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

З преамбули Закону України «Про освіту» вбачається, що цей Закон регулює суспільні відносини, що виникають у процесі реалізації конституційного права людини на освіту, прав та обов`язків фізичних і юридичних осіб, які беруть участь у реалізації цього права, а також визначає компетенцію державних органів та органів місцевого самоврядування у сфері освіти.

Відповідно до пункту 7 частини першої статті 1 Закону України «Про освіту», засновник закладу освіти є орган державної влади від імені держави, відповідна рада від імені територіальної громади (громад), фізична та/або юридична особа, рішенням та за рахунок майна яких засновано заклад освіти або які в інший спосіб відповідно до законодавства набули прав і обов`язків засновника.

Згідно статуту КССМШ-інтернат імені М.В. Лисенка, який був чинний на час виникнення спірних правовідносин, школа є суб`єктом державної власності та належить до сфери управління Міністерства культури та інформаційної політики України (далі- уповноважений орган управління), фінансується за рахунок коштів державного бюджету.

Школа у своїй діяльності керується Конституцією УкраїниЮ Законами України «Про освіту», «Про повну загальну середню освіту», Положенням про спеціалізовану мистецьку школу (школу-інтернат), затвердженим постановою Кабінету Міні стрів України від 13 лютого 2019 року № 280, іншими нормативно-правовими актами України і цим статутом.

Згідно п. 2.12 статуту, у випадку екологічного лиха та епідемій місцевими органами виконавчої влади та органами місцевого самоврядування може встановлюватися особливий режим роботи школи, який погоджується з органами державної санітарно-епідемілогічної служби та доводиться до відмова уповноваженого органу управління.

11 березня 2020 року постановою Кабінету Міністрів України №211 «Про запобігання поширенню на території України коронавірусу (COVID-19)» через спалах у світі коронавірусу з 12 березня до 03 квітня 2020 року в Україні було введено карантин, який продовжено відповідними постановами Кабінету Міністрів України.

Відповідно до закону «Про освіту», заклади освіти наділені автономією. Вона полягає в їхніх самостійності, незалежності та відповідальності в ухваленні рішень щодо академічних (освітніх), організаційних, фінансових, кадрових та інших питань діяльності, що провадиться в порядку та межах, визначених законом.

Згідно із статтею 10 закону «Про повну загальну середню освіту», форми організації освітнього процесу визначає педагогічна рада закладу освіти в межах часу, що передбачає освітня програма, відповідно до обсягу навчального навантаження, встановленого відповідним навчальним планом, та з урахуванням особливостей регіону тощо.

Частина четверта статті 38 закону встановлює, що організація освітнього процесу та діяльності закладу загальної середньої освіти належать до повноважень його керівника.

Порядок здобуття загальної середньої освіти за інституційною формою (очна (денна, вечірня), заочна, дистанційна та мережева) в закладах загальної середньої освіти регламентовано Положенням про інституційну форму здобуття загальної середньої освіти, затвердженим наказом МОН від 23.04.2019 № 536 (далі - Положення).

Положення визначає, що організація здобуття освіти за інституційною формою здійснюється відповідно до освітньої програми закладу освіти.

Дистанційне навчання може бути реалізовано через дистанційну форму як окрему форму здобуття освіти або технології дистанційного навчання для забезпечення навчання за різними формами, їх поєднання.

Навчальний час у разі організації здобуття освіти за дистанційною формою встановлює заклад освіти: на рівні початкової освіти - не більше 50% сумарної кількості навчальних годин інваріантного та варіативного складників навчального плану за типовою освітньою програмою; на рівнях базової середньої та профільної загальної середньої освіти - відповідно до навчального плану для заочної форми здобуття освіти за типовою освітньою програмою.

Порядок організації освітнього процесу за дистанційною формою здобуття освіти визначається Положенням про дистанційне навчання, затвердженим наказом МОН від 25.04.2013 № 466 (зі змінами).

Отже, у межах академічної автономії організація освітнього процесу є внутрішнім питанням кожного закладу загальної середньої освіти, його педагогічної ради та завданням педагогів. В умовах пандемії навчання за потреби може відбуватися з використанням технологій дистанційного навчання відповідно до Положення про дистанційну форму здобуття повної загальної середньої освіти.

Міністерство освіти і науки неодноразово надавало роз`яснення щодо навчання в умовах карантину та зазначало про делегування керівникам закладів загальної середньої освіти права організовувати освітній процес із використанням "змішаних форм навчання" та технологій дистанційного навчання, поки регіон перебуває в "жовтій" і "помаранчевій" зонах.

Вказані роз`яснення перебувають у відкритому доступі.

Вважаючи незаконними дії директора щодо запровадження карантину, ОСОБА_1 посилався на те, що директор школи керувався тимчасовими рекомендаціями щодо організації проти епідемічних заходів у закладах освіти в період карантину у зв`язку з поширенням коронавірусної хвороби, затверджених постановою Головного санітарного лікаря від 22.08.2020 року, яка на момент запровадження карантину втратила чинність.

Однак, вказані рекомендації це лише певний алгоритм дій, яких повинен дотримуватись навчальний заклад у свій діяльності з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19) у навчальному 2020-2021 році.

Зокрема, Тимчасові рекомендації щодо організації та протиепідемічних заходів у закладах освіти в період карантину в зв`язку поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19), затверджені Постановою Головного державного санітарного лікаря України від 0 липня 2020 року № 42, стосувались:

- вимог щодо організації освітнього процесу: розробка маршрутів руху здобувачів освіти (задіюються всі можливі входи в приміщення закладу) та складання графіку, за яким відбувається допуск здобувачів освіти до закладу; опитування учасників освітнього процесу щодо їх самопочуття та наявності симптомів респіраторної хвороби; організація місця для обробки рук антисептичними засобами; проведення очищення і дезінфекції поверхонь (в тому числі дверних ручок, столів, місць для сидіння, перил тощо; проведення провітрювання впродовж не менше 10 хвилин.

- вимог до організації харчування:розробка графіку харчування здобувачів освіти; забезпечення відстані між столами не менше 1,5 м та розміщення за столом не більше 4-х осіб; забезпечення працівників засобами індивідуального захисту із розрахунку 1 захисна маска на 3 години роботи, одноразовими рукавичками, які необхідно змінювати після кожної дії (виробничого процесу на харчоблоці їдальні), не пов`язаних між собою; організація централізованого збору використаних засобів індивідуального захисту, паперових серветок в окремі контейнери (урни) з кришками та поліетиленовими пакетами, з подальшою утилізацією згідно з укладеними угодами на вивіз твердих побутових відходів; забезпечення засобами індивідуального захисту: захисною маскою або респіратором, захисними окулярами або захисним щитком, одноразовими рукавичками; забезпечення умов для дотримання працівниками правил особистої гігієни (рукомийники, мило рідке, паперові рушники (або електросушарки для рук), антисептичні засоби для обробки рук тощо; проведення навчання щодо одягання, використання, зняття засобів індивідуального захисту, їх утилізації, забезпечити контроль за виконанням цих вимог.

- вимог до транспорту, який перевозить дітей та працівників до закладу освіти: проведення дезінфекційних заходів у салоні транспортного засобу в кінці робочої зміні; забезпечення водіїв засобами індивідуального захисту (із розрахунку 1 захисна маска на 3 години роботи на 1 особу), антисептичний засіб для обробки рук; проведення навчання з питань використання та утилізації засобів індивідуального захисту; щоденний контроль за станом здоров`я водіїв та проведення температурного скринінгу до початку робочої зміни; не допуск до роботи осіб з ознаками гострої респіраторної хвороби або підвищеною температурою тіла понад 37,2° C; вхід до салону автотранспорту при наявності засобів індивідуального захисту (респіратора або захисної маски); перевезення пасажирів здійснювати у межах кількості місць для сидіння.

На підставі постанови Головного державного санітарного лікаря України від 22.08.2020 № 50, постанова № 42 втратила чинність.

Постановою Головного державного санітарного лікаря України № 50 вище визначені вимоги щодо організації освітнього процесу, організації харчування та до транспорту, який перевозить дітей та працівників до закладу освіти, були доповнені вимогами щодо поводження з використаними засобами індивідуального захисту.

Аналізуючи зміст наказу про введення карантину у контексті встановлених постановою Головного державного санітарного лікаря України № 42 вимог, колегія суддів доходить висновку, що зазначення у наказі вказаної постанови не є правовою підставою для введення карантину, а стосується розпорядчої частини наказу про інформування батьків учнів та викладацького складу щодо запобігання поширенню хвороби, проявів хвороби та дій у випадку захворювання та забезпечення виконання працівниками школи профілактичних заходів щодо попередження масового розповсюдження гострої респіраторної хвороби, спричиненої корона вірусом і гострих респіраторних інфекцій; забезпечити позачергове проведення дезінфекції та генеральне прибирання приміщення школи та інтернату; забезпечити від`їзд учнів, що проживають в інтернаті до місця постійного проживання на час оголошення карантину.

Тобто, рекомендації, що визначаються Постановами Головного державного санітарного лікаря України, визначають лише рекомендований алгоритм дій працівників та учнів закладу щодо організації освітнього процесу в залежності від рівня небезпеки та запобігання розповсюдження хвороби.

Однак, ні Постанова Головного державного санітарного лікаря України № 42, на Постанова Головного державного санітарного лікаря України № 50 не передбачають визначення порядку та підстав для запровадження карантину у навчальному закладі, а також порядку дій керівника закладу освіти у разі виявлення тієї чи іншої кількості працівників та/або здобувачів освіти з ознаками коронавірусної хвороби або підтвердження факту їх захворювання на таку хворобу.

Ураховуючи вищевикладене, зазначення у наказі про введення карантину постанови Головного державного санітарного лікаря України, яка втратила чинність, сама по собі не може свідчити про незаконність дій директора школи щодо запровадження карантину.

Більш того, сам наказ про введення карантину позивачем не оскаржується, а тому входити в обговорення питання його законності та відповідності вимогам чинного законодавства немає підстав.

При цьому, колегія суддів звертає увагу на те, що у констатуючій частині наказу від 07.10.2021 року причиною видання наказу вказано й «підтвердження випадків захворювання на коронавірусну хворобу у окремих учнів та викладачів школи (заяви хворих викладачів та доповідна заступника директора ОСОБА_4 )».

Матеріали справи свідчать, що дирекція школи листом від 07.10.2020 року № 187/1 повідомила ГУ Держпродспоживслужби в м. Києві про випадки захворювання на коронавірусну хворобу у працівників закладу.

На підставі вказаного листа ГУ Держпродспоживслужби в м. Києві було проведено обстеження школи.

Актом санітарно-епідеміологічного обстеження об`єкта № 5494-4 від 16.10.2020 року встановлено, що педагогічні працівники (позитивні результати ПЛР-досліджень): ОСОБА_7 , останній день на роботі 01.10.2020 року, кількість контактних осіб - 4 здобувача освіти; ОСОБА_8 , останній день на роботі 05.10.2020 року, кількість контактних осіб - 6 здобувачів освіти; ОСОБА_9 , останній день на роботі 07.10.2020 року; ОСОБА_10 , останній день на роботі 07.10.2020 року, кількість контактних осіб з ОСОБА_9 та ОСОБА_10 - 40 здобувачів освіти. З 08.10.2020 року в начальному закладі тимчасово призупинений освітній процес здобувачів освіти переведено на дистанційне навчання. Запропоновано у разі виявлення нових випадків захворювання подовжити термін та або поновити протиепідемічні заходи на 14 днів від дати виявлення хворого (підозрілого) на коронавірусну інфекцію.

Отже, запровадження таких протипедемічнних заходів як встановлення тимчасового карантину та переведення здобувачів освіти на дистанційне навчання було викликано великою кількістю випадків захворювання на корона вірусну хворобу у працівників навчального закладу. Більш того, запровадження таких протиепідемічних заходів директором школи було погоджено (схвалено) державною санітарно-епідемілогічною службою.

Аналіз наведених вище обставин з урахуванням норм чинного законодавства свідчить про те, що вибір оптимальних та безпечних форм організації освітнього процесу належить до повноважень і обов`язків директора школи, який з урахуванням чисельності захворювання на коронавірусну хворобу дійшов висновку про запровадження карантину та організації освітнього процесу за допомогою технологій дистанційного навчання.

Більш того, таке право було надано директору школи на підставі Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на запобігання виникнення і поширення коронавірусної хвороби (COVID-19)», згідно якого на період встановлення карантину власник установи, організації або уповноважений орган може змінювати режим роботи закладу.

З урахуванням наведеного, колегія суддів вважає, що оскаржувані дії директора школи є такими, що відповідають вимогам чинного законодавства, та направлені на створення безпечного освітнього середовища.

Що стосується п. 2.18 статуту, згідно якого, у випадку екологічного лиха та епідемій місцевими органами виконавчої влади та органами місцевого самоврядування може встановлюватися особливий режим роботи школи, який погоджується з органами державної санітарно-епідемілогічної служби та доводиться до відмова уповноваженого органу управління.