_______________________________________________________________________________________________________________________________________________________________

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"20" грудня 2023 р.м. Одеса Справа № 916/2781/23

Господарський суд Одеської області у складі судді Бездолі Ю.С.

при секретарі судового засідання: Степанюк А.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні позовні вимоги Департаменту комунальної власності Одеської міської ради (65039, м. Одеса, вул. Артилерійська, 1, код ЄДРПОУ 26302595)

до відповідача: Громадської організації Одеська дитячо-юнацька організація Спортивний клуб вуличних танців Райзінг Старс (65005, Одеська обл., м. Одеса, вул. Дальницька, буд. 54, код ЄДРПОУ 38438368)

про виселення та стягнення, -

за участю представників сторін:

від позивача: Вакаренко І.В., діє в порядку самопредставництва

від відповідача: Івановський М.В., керівник, Проніна В.М, адвокат, діє на підставі ордеру

Суть спору: Департамент комунальної власності Одеської міської ради звернувся до Господарського суду Одеської області з позовом до Громадської організації Одеська дитячо-юнацька організація Спортивний клуб вуличних танців Райзінг Старс, в якому просить суд:

- виселити Громадську організацію Одеську дитячо-юнацьку організацію Спортивний клуб вуличних танців Райзінг Старс з нежитлових приміщень підвалу, площею 81,03 кв.м, що розташовані за адресою: м. Одеса, вул. Космонавтів, 21/4, на користь Департаменту комунальної власності Одеської міської ради;

- стягнути з Громадської організації Одеська дитячо-юнацька організація Спортивний клуб вуличних танців Райзінг Старс на користь Департаменту комунальної власності Одеської міської ради неустойку за прострочення повернення об`єкта оренди у розмірі 139583,24 грн.

В обґрунтування заявлених позовних вимог позивач посилається на закінчення строку дії договору оренди №115/4 від 06.02.2013, укладеного між сторонами, у зв`язку з чим у позивача виникло право для звернення до суду за захистом порушених прав та законних інтересів з позовними вимогами про виселення та стягнення неустойки.

Ухвалою Господарського суду Одеської області від 03.07.2023 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі; визначено здійснювати розгляд справи у порядку загального позовного провадження; призначено підготовче засідання на 21.07.2023 о 10:30.

Ухвалою суду від 21.07.2023 продовжено строк підготовчого провадження на 30 днів та відкладено підготовче засідання на 06.09.2023 о 12:45. Ухвалою суду від 06.09.2023 відкладено підготовче засідання на 27.09.2023 о 09:40.

27.09.2023 за вх.№33758/23 до суду від відповідача надійшов відзив на позовну заяву, який прийнято судом до розгляду. У поданому відзиві відповідач просить суд відмовити у задоволенні позовних вимог та, зокрема, вказує наступне:

- відповідач зазначає, що пунктом 6 Перехідних та прикінцевих положень Закону України Про оренду державного та комунального майна від 03.10.2019 №157-IX визначено, що орендодавці протягом 24 місяців з дня введення в дію цього Закону публікують в ЕТС договори оренди, чинні на дату введення в дію цього Закону, у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України; авторським колективом ДП ПРОЗОРРО ПРОДАЖІ, електронного майданчику Е-ТЕНДЕР та іншими було розроблено Посібник оренди державного та комунального майна через систему ПРОЗОРРО ПРОДАЖІ, який містить інформацію щодо об`єктів оренди; інформація про об?єкт оренди має вноситися в перелік майна в ЕТС також у разі внесення договору оренди, укладений до введення в дію закону №157, в ETC; орендодавець завантажує документи, що стосуються об?єкта (фотографії, технічний паспорт, поверховий план) та завантажує документи в залежності від різних процедур; якщо вноситься інформація про договори, укладені до 01.02.2020, то завантажує та публікує договір оренди; для завантаження старих договорів оренди є ще ряд полів, які слід заповнити, наприклад, дату укладення договору, інформацію про чинного орендаря, строк договору;

- відповідач звертає увагу, що станом не теперішній час, позивачем не виконано обов`язку, визначеного пунктом 6 Перехідних та прикінцевих положень Закону України Про оренду державного та комунального майна від 03.10.2019 №157-IX та не здійснено відповідно до інформації, наведеної в Посібнику публікації в ЕТС договору; в матеріалах позовної заяви відсутні докази на підтвердження виконання такого обов`язку, та не надано відповідних доказів (ідентифікаційного номера об`єкта що міститься на порталах Prozorro); таким чином, відповідач фактично позбавлений можливості скористатися правом, передбаченим п.п. 135, 136 Порядку та подати заяву про продовження договору шляхом заповнення електронної форми через особистий кабінет в електронній торговій системі;

- відповідач наголошує, що орендар скористався правом, наданим частиною 3 ст. 18 Закону України Про оренду державного та комунального майна та 01.12.2020 звернувся до директора Департаменту комунальної власності Одеської міської ради із відповідною заявою в паперовій формі; відповідач зауважує, що позивач, за результатом зазначеного звернення повинен був прийняти відповідне рішення - про погодження заяви про продовження договору або відмовити у такому погодженні, отже, за відсутності відмови в такому погодженні, відповідач вважає, що його заяву погоджено, та договір оренди може бути продовжено на той самий строк;

- відповідач вказує, що п.7.8 договору передбачено, що у разі відсутності письмової заяви однієї із сторін про припинення або зміну умов договору протягом одного місяця після закінчення терміну дії договору, договір вважається пролонгованим на той же термін та на тих же умовах, що були передбачені договором, при цьому, позивач протягом січня 2020 року письмової заяви про припинення договору на адресу відповідача не направляв; окрім того, відповідач наголошує, що лист, долучений позивачем до позовної заяви, зі змісту якого вбачається, що позивач вимагає здійснити фактичну передачу наданого у користування майна протягом трьох днів після завершення строку дії договору, а саме з 31.12.2020, відповідачу не направлявся, а відомості, що свідчать про направлення або вручення відповідачу вказаного листа, в матеріалах справи відсутні; при цьому, відповідач ніколи не знав про наявність такого листа та не був повідомлений про необхідність здійснити фактичну передачу наданого у користування майна, а про існування цього листа та вимоги про передачу майна дізнався в суді під час ознайомлення з матеріалами цієї справи; таким чином, на переконання відповідача договір вважається поновленим на тих же умовах і продовжує діяти станом на теперішній час, а саме: з 01.01.2021 по 31.12.2021, з 01.01.2022 по 31.12.2022 та з 01.01.2023 по 31.12.2023.

27.09.2023 за вх.№33760/23 до суду від відповідача надійшло клопотання про зменшення розміру пені та додаткові документи, які залучено судом до матеріалів справи.

27.09.2023 за вх.№33761/23 до суду від відповідача надійшло клопотання про витребування доказів, в якому відповідач просив суд витребувати у позивача докази на підтвердження виконання обов`язку, визначеного п.7.8 договору, а саме: відомостей, що свідчать про направлення або вручення відповідачу письмової заяви про припинення договору у визначений договором строк. У підготовчому засіданні 27.09.2023 судом у протокольній формі задоволено клопотання відповідача за вх.№33761/23 про витребування доказів та витребувано у позивача відповідні докази.

У підготовчому засіданні 27.09.2023 судом оголошено перерву до 18.10.2023 о 09:45.

16.10.2023 за вх.№36650/23 до суду від позивача надійшла відповідь на відзив, яка прийнята судом до розгляду. У поданій відповіді на відзив позивач, зокрема, вказує:

- позивач із посилання на норми законодавства зауважує, що з 01.07.2020 продовження дії договору оренди відбувається в порядку встановленому, Законом України Про оренду державного та комунального майна №157-IX та з урахуванням положень ст. 18 вказаного Закону;

- позивач звертає увагу, що пункт 135 Порядку передачі в оренду державного та комунального майна передбачає, що орендар, що має право продовжити договір оренди без проведення аукціону, звертається до орендодавця із заявою про продовження договору оренди не пізніше ніж за три місяці до закінчення строку дії договору оренди; якщо орендар не подав заяву про продовження договору оренди у зазначений строк, то орендодавець не пізніше ніж за один місяць до закінчення строку дії договору оренди повідомляє орендаря про те, що договір оренди підлягає припиненню на підставі закінчення строку, на який його було укладено;

- позивач наголошує, що орендарем було надано відповідну заяву про продовження договору оренди лише 01.12.2020, тобто не у встановлені нормами чинного законодавства строки; окрім того, за результатами розгляду відповідної заяви орендаря, Департаментом комунальної власності Одеської міської ради надіслано на адресу орендаря лист від 30.11.2020 №01-13/4892, яким повідомлено, що заяву про продовження терміну оренди подано з порушенням чинного законодавства, термін дії договору оренди продовжуватись на новий строк не буде;

- позивач зазначає, що у зв`язку з недостатнім фінансуванням, всі листи направляються Департаментом на адресу орендарів простою кореспонденцією, тому Департамент не володіє інформацією або даними щодо отримання відповідачем листа від 30.11.2020 №01-13/4892 або ж з яких причин його не було отримано; окрім цього, нормами чинного законодавства не передбачено обов`язку орендодавців доводити факт отримання орендарями листів про те, що термін дії договору оренди продовжуватися на новий строк не буде, або ж пересвідчуватися в тому, чи отримував орендар дане повідомлення;

- позивач зауважує, що пунктом 6 Перехідних та прикінцевих положень Закону №157-IX передбачено, що орендодавці протягом 24 місяців з дня введення в дію цього Закону публікують в ЕТС договори оренди, чинні на дату введення в дію цього Закону, у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України; згідно з п.1 Перехідних та прикінцевих положень вказано, що цей Закон набирає чинності з дня, наступного за днем його опублікування, та вводиться в дію з 1 лютого 2020 року, крім, зокрема, положень статей 5, 6, 11, 14, частини восьмої статті 15, частини шостої статті 16 цього Закону (в частині роботи ЕТС), які стосуються внесення (включення) та опублікування інформації в ЕТС, подання заяв, у тому числі заяв на оренду, в ЕТС, опублікування в ЕТС Переліків, договорів оренди, укладених без проведення аукціону, змін і доповнень до договорів оренди, які вводяться в дію з 1 жовтня 2020 року; зважаючи на те, що термін дії договору оренди від 06.02.2013 №115/4 закінчувався 31.12.2020, відповідач відповідно до вимог ст. 18 Закону мав подати заяву про продовження договору оренди не пізніше ніж у строк до 30.09.2020, при цьому, оскільки положення Закону в частині роботи ЕТС станом на 30.09.2020 ще не було введено в дію, посилання відповідача на невиконання Департаментом обов`язку щодо публікації в ЕТС договору оренди від 06.02.2013 №115/4, як на підставу відмови в задоволенні позову, на думку позивача, є безпідставним.

У підготовчому засіданні 18.10.2023 судом оголошено перерву до 08.11.2023 о 10:15.

08.11.2023 за вх.№40320/23 до суду від відповідача надійшли заперечення на відповідь на відзив, які прийнято судом до розгляду. У поданих запереченнях відповідач, зокрема, вказує:

- на думку відповідача, лист позивача від 30.11.2020 не може бути належним доказом повідомлення відповідача про припинення договору оренди, оскільки, позивачем не подано належних доказів надіслання зазначеного листа на адресу відповідача;

- відповідач зазначає, що з відповіді на відзив вбачається, що позивач підтверджує обставини невиконання обов`язку, визначеного пунктом 6 Перехідних та прикінцевих положень Закону; з тієї обставини, що позивачем не здійснено відповідної публікації в ЕТС договору оренди, у зв`язку з чим відповідач фактично був позбавлений можливості скористатися правом, передбаченим п.п. 135, 136 Порядку передачі в оренду державного та комунального майна, та подати заяву про продовження договору шляхом заповнення електронної форми через особистий кабінет в електронній торговій системі, орендар скористався правом, наданим частиною 3 ст. 18 Закону та 01.12.2020 звернувся до директора Департаменту комунальної власності Одеської міської ради із відповідною заявою в паперовій формі; позивач, за результатом зазначеного звернення повинен був прийняти відповідне рішення - про погодження заяви про продовження договору або відмовити у такому погодженні та за відсутності відмови в такому погодженні, вважає обґрунтованим твердження відповідача про погодження поданої заяви та продовження договору оренди на той самий строк.

У підготовчому засіданні 08.11.2023 судом оголошено перерву до 29.11.2023 о 10:30.

29.11.2023 за вх.№43751/23 до суду від відповідача надійшло клопотання про зменшення подвійного розміру орендної плати, яке залучено судом до матеріалів справи.

У підготовчому засіданні 29.11.2023 судом у протокольній формі закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті на 20.12.2023 о 10:45.

12.12.2023 за вх.№44758/23 до суду від позивача надійшли заперечення на клопотання відповідача про зменшення розміру неустойки, які залучено судом до матеріалів справи.

У судовому засіданні 20.12.2023 представник позивача просить суд задовольнити позовні вимоги.

У судовому засіданні 20.12.2023 представники відповідача просять суд відмовити у задоволенні позовних вимог.

Справа №916/2781/21 розглядалась судом в період оголошеного на всій території України воєнного стану через військову агресію російської федерації проти України.

Жодних заяв та/або клопотань, пов`язаних з неможливістю вчинення якихось процесуальних дій у зв`язку з воєнним станом, про намір вчинити такі дії до суду від сторін не надійшло.

У відповідності до вимог пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод - кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку. Поняття розумного строку не має чіткого визначення, проте розумним слід вважати строк, який необхідний для вирішення справи у відповідності до вимог матеріального та процесуального законів.

В судовому засіданні 20.12.2023 господарський суд дійшов висновку про можливість розгляду справи по суті.

Відповідно до ст. 240 ГПК України в судовому засіданні 20.12.2023 судом оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши представників сторін, господарський суд встановив:

06.02.2013 між Департаментом комунальної власності Одеської міської ради (позивач, орендодавець) та Громадською організацією Одеська дитячо-юнацька організація Спортивний клуб вуличних танців Райзінг Старс (орендар, відповідач) був укладений договір №115/4 оренди нежитлового приміщення, за умовами п.1.1 якого орендодавець передає, а орендар приймає у строкове платне користування нежитлові приміщення підвалу, загальною площею 81,03 кв.м, (в тому числі 22,03 кв.м - місця загального користування), що розташовані за адресою: м. Одеса, вул. Космонавтів, 21/4.

Відповідно до п.1.3 договору термін дії договору оренди: з 06.02.2013 по 06.01.2016.

За п.2.2 договору за орендоване приміщення орендар зобов`язується сплачувати орендну плату, що становить 688,03 грн. та є базовою ставкою орендної плати за місяць; розмір орендної плати за кожний наступний місяць визначається шляхом коригування розміру орендної плати за минулий місяць на щомісячний індекс інфляції, що друкується Мінстатом; податок на додану вартість розраховується відповідно до вимог чинного законодавства.

Згідно з п.2.4 договору орендар зобов`язаний вносити орендну плату щомісячно до 15 числа поточного місяця, незалежно від результатів його господарської діяльності.

Відповідно до п.4.7 договору після закінчення строку дії договору чи у випадку його дострокового розірвання, орендар зобов`язаний у 15-денний термін передати орендодавцю приміщення за актом у належному стані, не гіршому ніж на момент передачі його в оренду та відшкодувати орендодавцеві збитки у разі погіршення стану або втрати (повної або часткової) об`єкта оренди.

За п. 4.10 договору у випадку припинення дії цього договору, у зв`язку із закінченням строку чи дострокового розірвання договору, орендар сплачує неустойку в розмірі подвійної орендної плати з урахуванням щомісячного індексу інфляції по день підписання акта приймання-передачі приміщення.

У відповідності до п.5.1 договору за невиконання або неналежне виконання обов`язків за цим договором винна сторона відшкодовує іншій стороні завдані збитки відповідно до чинного законодавства.

Відповідно до п.п. 7.5, 7.7, 7.8, 7.9 договору зміна або розірвання договору можуть мати місце за погодженням сторін; зміни та доповнення, що вносяться до договору, розглядаються сторонами на протязі 20 днів і вносяться у тій самій формі, в якій укладено цей договір; одностороння відмова від виконання умов договору та внесених змін не допускається; після закінчення строку дії договору, орендар має переважне право на його продовження, у разі належного виконання умов договору та за відсутності у орендодавця наміру передачі об`єкта оренди на наступний термін на конкурентних засадах; у разі відсутності заяви однієї із сторін про припинення або зміну умов договору оренди протягом одного місяця після закінчення терміну дії договору, він вважається продовженим на той самий термін і на тих самих умовах, що були передбачені договором; заяви, пропозиції повідомлення, претензії стосовно змін, розірвання, припинення або продовження дії договору оренди на новий термін, надсилаються сторонами цього договору рекомендованими або цінними підставами за адресами, зазначеними цьому договорі.

За п.7.11 дія договору оренди припиняється внаслідок: закінчення строку, на який його було укладено; продажу об`єкта оренди за участю орендаря; загибелі об`єкта оренди; достроково за згодою сторін або за рішенням господарського суду; банкрутства або ліквідації орендаря; в інших випадках передбачених чинним законодавством.

06.02.2013 між сторонами був підписаний акт приймання-передачі приміщення, площею 81,03 кв.м, розташоване за адресою: м. Одеса, вул. Космонавтів, 21/4.

Додатковим договором №1 від 28.02.2013 до договору №115/4 сторонами були внесені зміни до договору, зокрема, до п.2.2 договору щодо орендної плати.

Додатковим договором №2 від 11.07.2014 до договору №115/4 сторонами були внесені зміни до договору, зокрема, до п.2.2 договору щодо орендної плати.

Додатковим договором №3 від 12.01.2015 до договору №115/4 сторонами були внесені зміни до договору, зокрема, до п.2.2 договору щодо орендної плати.

Додатковим договором №4 від 28.01.2015 до договору №115/4 сторонами, зокрема, продовжено термін дії договору до 31.12.2016.

Додатковим договором №5 від 26.12.2016 до договору №115/4 сторонами, зокрема, продовжено термін дії договору до 31.12.2017.

Додатковим договором №6 від 08.12.2017 до договору №115/4 сторонами, зокрема, продовжено термін дії договору до 31.12.2018.

Додатковим договором №7 від 28.03.2018 до договору №115/4 сторонами були внесені зміни до договору, зокрема, до п.2.2 договору щодо орендної плати.

Додатковим договором №8 від 29.12.2018 до договору №115/4 сторонами, зокрема, продовжено термін дії договору до 31.12.2019.

Додатковим договором №8 від 29.12.2018 до договору №115/4 сторонами, зокрема, продовжено термін дії договору до 31.12.2020; внесені зміни до договору, зокрема, до п.2.2 договору: за орендоване приміщення орендар зобов`язується сплачувати орендну плату з 01.01.2020 в розмірі 1667,67 грн., що розрахована станом на 01.12.2019 (без ПДВ) та є базовою ставкою орендної плати за місяць.

Позивачем надано до суду повідомлення від 30.11.2020 №01-13/4892 стосовно договору оренди №115/4 без надання доказів надсилання/вручення такого повідомлення відповідачу, що суд оцінює критично, оскільки на думку суду факт надання позивачем такого повідомлення належним чином позивачем суду не доведений. Натомість у вказаному повідомленні позивачем зазначено, що строк дії договору оренди від №115/4 від 06.02.2013 закінчується 31.12.2020; пунктом 143 Порядку передачі в оренду державного та комунального майна, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 03.06.2020 №483, який набув чинності з 16.06.2020, передбачена можливість орендаря, що має намір продовжити договір оренди, що підлягає продовженню за результатами проведення аукціону, звернутись до орендодавця із заявою про продовження договору оренди не пізніше ніж за три місяці до закінчення строку дії договору оренди; у зв`язку з тим, що відповідна заява не була надана, що є порушенням чинного законодавства та відповідно до п.4.7 договору, ст.ст. 526, 785, ч.2 ст. 795 ЦК України, ч.1 ст. 25 Закону України Про оренду державного та комунального майна (в редакції 01.02.2020), Департамент вимагає протягом трьох робочих днів після завершення строку дії договору оренди здійснити фактичну передачу об`єкта комунальної власності - нежитлового приміщення, загальною площею 81,03 кв.м, яке розташоване за адресою: м м. Одеса, вул. Космонавтів, 21/4, співробітникам Департаменту за актом приймання-передачі; у випадку неповернення приміщення, Департамент зазначає про можливість нарахування неустойки та звернення до суду з метою примусового виселення та стягнення неустойки за прострочення повернення об`єкта оренди.

З матеріалів справи вбачається, що у листі від 01.12.2020 №2/31 відповідач просив позивача продовжити договір оренди №115/4 від 06.02.2013 на бажаний термін - 5 років, з правом отримання приміщення без проведення аукціону; також у вказаному листі відповідач просив взяти до уваги, що організація є неприбутковою та має згідно зі статутом особливий статус - дитяча, тобто 70% членів організації є діти, віком до 18 років; підтримка з боку ОМР дитячої громадської організації сприятиме покращенню Муніципального індексу соціального та мотиваційно-дійснісного самопочуття дітей і молоді в місті Одесі, їх благополуччя та створить міське середовище Одеси дружнім до юнацтва, реалізації державної та місцевої молодіжної політики, яка нині є пріоритетом у роботі Одеської міської ради.

У претензії від 20.03.2023 позивач повідомив відповідача, зокрема, про те, що листом від 01.12.2020 орендар просив продовжити термін договору, проте Департаментом комунальної власності Одеської міської ради надіслано на адресу орендаря лист від 30.11.2020 №01-13/4892, яким повідомлено, що заяву про продовження терміну оренди подано з порушенням чинного законодавства, термін дії договору оренди продовжуватися на новий строк не буде; також у вказаній претензії позивач просив відповідача сплатити неустойку за прострочення повернення об`єкта оренди.

В матеріалах справи наявний акт обстеження нежитлового приміщення, розташованого за адресою: м. Одеса, вул. Космонавтів, 21/4.

В матеріалах справи наявні надані відповідачем документи: Статут Громадської організації Одеська дитячо-юнацька організація Спортивний клуб вуличних танців Райзінг Старс; фінансова звітність за 2021- 2022 роки; звіти про використання доходів за 2021- 2022 роки; виписки по банківським рахункам.

Також в матеріалах справи наявний розрахунок позивачем неустойки за період з 01.01.2021 по 30.04.2023, яка склала 139583,24 грн.

Враховуючи, що відповідач у добровільному порядку не повернув орендоване приміщення Департаменту комунальної власності Одеської міської ради за актом прийому-передачі, позивач звернувся до Господарського суду Одеської області з відповідним позовом про виселення та стягнення неустойки у вигляді подвійної орендної плати за визначений період.

Проаналізувавши наявні у справі докази та надавши їм правову оцінку, суд дійшов висновку про відмову у задоволенні позову, виходячи з наступного.

Відповідно до ст. 2 Закону України Про судоустрій і статус суддів суд, здійснюючи правосуддя на засадах верховенства права, забезпечує кожному право на справедливий суд та повагу до інших прав і свобод, гарантованих Конституцією і законами України, а також міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.

Правосуддя за своєю суттю визнається таким лише за умови, що воно відповідає вимогам справедливості і забезпечує ефективне поновлення в правах (рішення Конституційного Суду України від 30.01.2003).

В Україні основоположним принципом судочинства згідно Конституції України та Закону України Про судоустрій і статус суддів є принцип верховенства права.

Як вказано у рішенні Конституційного Суду України від 02.11.2004 №15-рп/2004, верховенство права - це панування права в суспільстві. Одним з проявів верховенства права є те, що право не обмежується лише законодавством як однією з його форм, а включає й інші соціальні регулятори, зокрема норми моралі, традиції, звичаї тощо, які легітимовані суспільством і зумовлені історично досягнутим культурним рівнем суспільства. Всі ці елементи права об`єднуються якістю, що відповідає ідеології справедливості, ідеї права, яка значною мірою дістала відображення в Конституції України.

Розпорядження своїм правом на захист є диспозитивною нормою цивільного законодавства, яке полягає у наданні особі, яка вважає свої права порушеними, невизнаними або оспорюваними, можливості застосувати способи захисту, визначені законом або договором.

Завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов`язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави.

Відповідно до ч.1 ст. 1 ЦК України цивільним законодавством регулюються особисті немайнові та майнові відносини (цивільні відносини), засновані на юридичній рівності, вільному волевиявленні, майновій самостійності їх учасників.

Згідно з п.п. 5,6 ст. 3 ЦК України загальними засадами цивільного законодавства є, судовий захист цивільного права та інтересу; справедливість, добросовісність та розумність.

Відповідно до ст. 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Згідно з ч.ч. 1,2 ст. 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути: 1) визнання права; 2) визнання правочину недійсним; 3) припинення дії, яка порушує право; 4) відновлення становища, яке існувало до порушення; 5) примусове виконання обов`язку в натурі; 6) зміна правовідношення; 7) припинення правовідношення; 8) відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди; 9) відшкодування моральної (немайнової) шкоди; 10) визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб.

Відповідно до ст. 14 ГПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у господарських справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Таке право мають також особи, в інтересах яких заявлено вимоги, за винятком тих осіб, які не мають процесуальної дієздатності.

Реалізовуючи передбачене ст. 55 Конституції України право на судовий захист, звертаючись до суду, особа вказує в позові власне суб`єктивне уявлення про порушене право чи охоронюваний інтерес та спосіб його захисту.

Статтею 4 ГПК України передбачено, що право на звернення до господарського суду в установленому цим Кодексом порядку гарантується. Ніхто не може бути позбавлений права на розгляд його справи у господарському суді, до юрисдикції якого вона віднесена законом. Юридичні особи та фізичні особи-підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

Кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання та захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Аналіз наведених норм дає змогу дійти висновку, що кожна особа має право на захист свого порушеного, невизнаного або оспорюваного права чи законного інтересу, який не суперечить загальним засадам чинного законодавства. Порушення, невизнання або оспорення суб`єктивного права є підставою для звернення особи за захистом свого права із застосуванням відповідного способу захисту.

Відповідно до ч.1 ст. 175 ГК України майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов`язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов`язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

За ст. 509 ЦК України передбачено, що зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Відповідно до ч.6 ст. 283 ГК України до відносин оренди застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Підставою виникнення цивільних прав та обов`язків є, зокрема, договори та інші правочини (п.1 ч.2 ст. 11 ЦК України).

За вимогами ст. 629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ч.1 ст. 631 ЦК України строком договору є час, протягом якого сторони можуть здійснити свої права і виконати свої обов`язки відповідно до договору.

У відповідності до ч.ч. 1,2 ст. 651 ЦК України зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом. Договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом. Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору.

Згідно зі ст. 759 ЦК України за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов`язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк. Законом можуть бути передбачені особливості укладення та виконання договору найму (оренди).

У відповідності до ст. 762 ЦК України за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму. Плата за користування майном може вноситися за вибором сторін у грошовій або натуральній формі. Форма плати за користування майном встановлюється договором найму.

За ч.1 ст. 763 ЦК України договір найму укладається на строк, встановлений договором.

Відповідно до ст. 764 ЦК України якщо наймач продовжує володіти та/або користуватися майном після закінчення строку договору найму, то, за відсутності заперечень наймодавця протягом одного місяця, договір вважається поновленим на строк, який був раніше встановлений договором.

Згідно з ч.4 ст. 284 ГК України строк договору оренди визначається за погодженням сторін. У разі відсутності заяви однієї із сторін про припинення або зміну умов договору оренди протягом одного місяця після закінчення строку дії договору він вважається продовженим на такий самий строк і на тих самих умовах, які були передбачені договором.

За ст. 785 ЦК України у разі припинення договору найму наймач зобов`язаний негайно повернути наймодавцеві річ у стані, в якому вона була одержана, з урахуванням нормального зносу, або у стані, який було обумовлено в договорі. Якщо наймач не виконує обов`язку щодо повернення речі, наймодавець має право вимагати від наймача сплати неустойки у розмірі подвійної плати за найм речі за час прострочення.

У відповідності до ст.ст. 549, 550 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов?язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов?язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов?язання за кожен день прострочення виконання. Право на неустойку виникає незалежно від наявності у кредитора збитків, завданих невиконанням або неналежним виконанням зобов?язання. Проценти на неустойку не нараховуються. Кредитор не має права на неустойку в разі, якщо боржник не відповідає за порушення зобов?язання (стаття 617 цього Кодексу).

Законом України Про оренду державного та комунального майна (№157-IX) регулюються правові, економічні та організаційні відносини, пов`язані з передачею в оренду майна, що перебуває в державній та комунальній власності, майна, що належить Автономній Республіці Крим, а також передачею права на експлуатацію такого майна; майнові відносини між орендодавцями та орендарями щодо господарського використання майна, що перебуває в державній та комунальній власності, майна, що належить Автономній Республіці Крим.

За ч.ч. 1, 2 ст. 15 Закону України Про оренду державного та комунального майна(в редакції станом на момент закінчення передбаченого в договорі строку його дії) право на отримання в оренду державного та комунального майна без проведення аукціону мають: органи державної влади та органи місцевого самоврядування, інші установи і організації, діяльність яких фінансується за рахунок державного або місцевих бюджетів; релігійні організації для забезпечення проведення релігійних обрядів та церемоній; Пенсійний фонд України та його органи; дипломатичні представництва, консульські установи іноземних держав, представництва міжнародних міжурядових організацій в Україні для виконання функцій дипломатичного представництва, консульських і статутних функцій міжнародних міжурядових організацій. Право на отримання в оренду державного та комунального майна, що не міститься в Переліку першого типу, без проведення аукціону також мають: музеї; державні та комунальні підприємства, установи, організації у сфері культури і мистецтв чи громадські організації у сфері культури і мистецтв (у тому числі національні творчі спілки або їх члени під творчі майстерні); заклади освіти всіх форм власності, що мають ліцензію на провадження освітньої діяльності; громадські організації ветеранів для розміщення реабілітаційних установ для ветеранів; реабілітаційні установи для осіб з інвалідністю та дітей з інвалідністю для розміщення таких реабілітаційних установ; державні та комунальні спеціалізовані підприємства, установи та заклади соціального обслуговування, що надають соціальні послуги відповідно до Закону України "Про соціальні послуги"; державні видавництва і підприємства книгорозповсюдження; вітчизняні видавництва та підприємства книгорозповсюдження, що забезпечують підготовку, випуск та (чи) розповсюдження не менш як 50 відсотків книжкової продукції державною мовою (за винятком видань рекламного та еротичного характеру); народні депутати України і депутати місцевих рад для розміщення громадської приймальні; потенційні орендарі для організації та проведення науково-практичних, культурних, мистецьких, громадських, суспільних та політичних заходів на строк, що не перевищує п`яти календарних днів протягом шести місяців, а також щодо майна, яке передається суб`єктам виборчого процесу з метою проведення публічних заходів (зборів, дебатів, дискусій) під час та на період виборчої кампанії; потенційні орендарі для організації та проведення науково-практичних, культурних, мистецьких, громадських, суспільних та політичних заходів на строк, що не перевищує 30 календарних днів протягом одного року щодо кожного орендаря, якщо балансоутримувачем є державне або комунальне підприємство, установа, організація, що здійснює діяльність з організації конгресів і торговельних виставок.

У відповідності до п.п. 8, 9 ст. 15 Закону України Про оренду державного та комунального майна (в редакції станом на момент закінчення передбаченого в договорі строку його дії) передача в оренду майна без проведення аукціону здійснюється виключно в ЕТС. У разі надходження заяви про оренду від особи, яка має право на отримання в оренду державного та комунального майна без проведення аукціону, інформація про об`єкт, який передається в оренду, та укладений договір публікуються в ЕТС. Порядок та умови передачі в оренду майна без проведення аукціону та основні вимоги до підприємств, установ і організацій, передбачених частиною другою цієї статті, визначаються Порядком передачі майна в оренду. Представницькі органи місцевого самоврядування можуть затвердити додаткові вимоги, яким повинні відповідати підприємства, установи і організації, передбачені частиною першою цієї статті.

Відповідно до ч.ч. 1-4 ст. 17 Закону України Про оренду державного та комунального майна (в редакції станом на момент закінчення передбаченого в договорі строку його дії) орендна плата встановлюється у грошовій формі і вноситься у строки, визначені договором. Орендна плата визначається за результатами аукціону. У разі передачі майна в оренду без проведення аукціону орендна плата визначається відповідно до Методики розрахунку орендної плати, яка затверджується Кабінетом Міністрів України щодо державного майна та представницькими органами місцевого самоврядування - щодо комунального майна. У разі якщо представницький орган місцевого самоврядування не затвердив Методику розрахунку орендної плати, застосовується Методика, затверджена Кабінетом Міністрів України. Орендна плата підлягає коригуванню на індекс інфляції згідно з Методикою розрахунку орендної плати. Якщо орендар отримав майно в оренду без проведення аукціону, відповідне коригування орендної плати на індекс інфляції здійснюється щомісячно.

Згідно з ст. 18 Закону України Про оренду державного та комунального майна (в редакції станом на момент закінчення передбаченого в договорі строку його дії) продовження договорів оренди здійснюється за результатами проведення аукціону, крім випадків, передбачених частиною другою цієї статті. Без проведення аукціону можуть бути продовжені договори, які: укладені та продовжуються вперше, за умови, якщо строк оренди за такими договорами становить п`ять років або менше; укладені без проведення аукціону з установами, організаціями, передбаченими частиною першою статті 15 цього Закону; укладені без проведення аукціону з підприємствами, установами, організаціями, передбаченими частиною другою статті 15 цього Закону відповідно до вимог статті 15 цього Закону, крім випадків, передбачених абзацами одинадцятим та дванадцятим частини другої статті 15 цього Закону; укладені з підприємствами, установами, організаціями, що надають соціально важливі послуги населенню, перелік яких визначається Кабінетом Міністрів України, додатковий перелік яких може бути визначений представницькими органами місцевого самоврядування згідно із законодавством. Договори оренди можуть бути продовжені на той самий строк, на який вони були укладені, на підставі заяви орендаря про продовження договору, поданої орендодавцю не пізніше ніж за три місяці до закінчення строку дії договору оренди. Рішення про продовження договору оренди державного майна, передбаченого частиною другою цієї статті, і рішення про відмову у продовженні договору оренди державного майна приймаються орендодавцем. Рішення про продовження договору оренди комунального майна, передбаченого частиною другою цієї статті, та рішення про відмову у продовженні договору оренди комунального майна приймаються орендодавцем або представницьким органом місцевого самоврядування чи визначеними ним органами у випадках, встановлених рішенням представницького органу місцевого самоврядування. Граничний строк прийняття рішень, передбачених частиною четвертою цієї статті, за умови їх прийняття орендодавцем, становить 30 календарних днів з дати отримання заяви і документів від орендаря. Граничний строк прийняття рішень, передбачених частиною четвертою цієї статті, за умови їх прийняття або погодження представницьким органом самоврядування чи визначеними ним органами, становить 60 календарних днів з дати отримання заяви і документів від орендаря. Будь-яке рішення, передбачене частиною четвертою цієї статті, приймається з урахуванням законодавства, статуту або положення балансоутримувача про погодження уповноваженим органом управління, до сфери управління якого належить балансоутримувач, на підставі довідки балансоутримувача, в якій зазначається інформація про: наявність або відсутність заборгованості зі сплати орендної плати чи страхових платежів за договором, що продовжується, станом на дату подання довідки; факти суттєвого (більше ніж на три місяці) прострочення сплати орендної плати чи інших обов`язкових за договором платежів; результати перевірок, які балансоутримувач та/або орендодавець здійснювали протягом строку оренди, а також інформація про цільове призначення, за яким об`єкт оренди фактично використовувався протягом строку оренди. У разі якщо перевірками виявлено порушення умов договору оренди, зазначається інформація про вжиті орендарем заходи для припинення порушення або про те, що порушення тривало і після строку, визначеного орендодавцем або балансоутримувачем для усунення порушення. Строк на усунення виявлених порушень не може перевищувати 30 календарних днів з дати отримання орендарем відповідного припису. Порядком передачі майна в оренду можуть бути встановлені додаткові вимоги до довідки балансоутримувача та порядку її подання. Договори, що продовжуються відповідно до частини другої цієї статті, продовжуються на тих самих умовах, на яких були укладені договори оренди, що продовжуються, з урахуванням вимог цього Закону та Порядку передачі майна в оренду. Орендна плата за договором, який може бути продовжений відповідно до частини другої цієї статті, встановлюється одним із таких способів: на рівні останньої місячної орендної плати, встановленої договором, що продовжується, якщо такий договір було укладено на аукціоні або конкурсі; на підставі застосування чинної на момент продовження договору орендної ставки до ринкової вартості об`єкта оренди, оцінка якого має бути здійснена на замовлення орендаря в порядку, визначеному цим Законом та Методикою розрахунку орендної плати, крім випадків, коли розмір такої орендної плати є нижчим за розмір орендної плати договору, що продовжується. У такому разі орендна плата встановлюється на рівні останньої місячної орендної плати, встановленої договором, що продовжується. Орендар, який звертається із заявою про продовження договору оренди відповідно до абзацу четвертого частини сьомої цієї статті, зобов`язаний разом із такою заявою надати орендодавцю звіт про оцінку майна та рецензію на цей звіт. Порядком передачі майна в оренду (для державного майна) або рішенням представницького органу місцевого самоврядування (для комунального майна) на орендаря може бути покладений обов`язок подачі додаткових документів разом із заявою про продовження договору оренди, що продовжується відповідно до частини другої цієї статті. Після отримання заяви орендаря про продовження договору, який підлягає продовженню за результатами проведення аукціону, орендодавець (або представницький орган місцевого самоврядування чи визначені ним органи) згідно з Порядком передачі майна в оренду приймає одне з таких рішень: про оголошення аукціону, за результатами якого чинний договір оренди може бути продовжений з існуючим орендарем або укладений з новим орендарем; про відмову у продовженні договору з підстав, передбачених статтею 19 цього Закону. Зміст оголошення, особливості проведення аукціону на продовження договору оренди, порядок компенсації вартості невід`ємних поліпшень та застосування переважного права чинного орендаря на продовження договору оренди в ході аукціону визначаються Порядком передачі майна в оренду. У разі якщо об`єкт не було передано в оренду за результатами аукціону, проведеного згідно з частиною десятою цього Закону, протягом п`яти робочих днів з дати формування протоколу про визнання аукціону таким, що не відбувся, публікується оголошення про проведення аукціону та здійснюється проведення аукціону відповідно до статті 13 цього Закону.

Згідно з п/п1 п.1 Прикінцеві та перехідні положення Закону України Про оренду державного та комунального майна положення статей 5, 6, 11, 14, частини восьмої статті 15, частини шостої статті 16 цього Закону (в частині роботи ЕТС), які стосуються внесення (включення) та опублікування інформації в ЕТС, подання заяв, у тому числі заяв на оренду, в ЕТС, опублікування в ЕТС Переліків, договорів оренди, укладених без проведення аукціону, змін і доповнень до договорів оренди, які вводяться в дію з 1 жовтня 2020 року. Внесення (включення) та опублікування інформації, оприлюднення Переліків, договорів оренди, укладених без проведення аукціону, змін і доповнень до договорів оренди, що передбачені статтями 5, 6, 14, частиною восьмою статті 15, частиною шостою статті 16 цього Закону, здійснюються на офіційних вебсайтах орендодавців, а також у друкованих засобах масової інформації, якщо це передбачено рішенням представницького органу місцевого самоврядування, до моменту введення в дію положень, передбачених цим підпунктом. Подання заяв, у тому числі заяв на оренду, передбачених статтями 6, 11, 14 цього Закону, здійснюється в паперовій або в електронній формі (без використання ЕТС) до моменту введення в дію положень, передбачених цим підпунктом пункту 1 Прикінцевих та перехідних положень;

Порядок передачі в оренду державного та комунального майна, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 03.06.2020 №483, визначає механізм передачі в оренду державного та комунального майна, включаючи особливості передачі його в оренду відповідно до положень Закону України Про оренду державного та комунального майна.

У п.2 постанови №483 визначено Державне підприємство Прозорро.Продажі, що належить до сфери управління Міністерства розвитку економіки, торгівлі та сільського господарства, відповідальним за забезпечення функціонування електронної торгової системи - адміністратором електронної торгової системи.

За п.п. 134, 135 Порядку (в редакції станом на момент закінчення передбаченого в договорі строку його дії) продовження договорів оренди здійснюється за результатами проведення аукціону або без проведення аукціону в передбачених Законом випадках. Орендар, що має право продовжити договір оренди без проведення аукціону, звертається до орендодавця із заявою про продовження договору оренди не пізніше ніж за три місяці до закінчення строку дії договору оренди. Якщо орендар не подав заяву про продовження договору оренди у зазначений строк, то орендодавець не пізніше ніж за один місяць до закінчення строку дії договору оренди повідомляє орендаря про те, що договір оренди підлягає припиненню на підставі закінчення строку, на який його було укладено, у зв`язку з тим, що орендар не подав відповідну заяву у визначений Законом строк, та про необхідність звільнення орендованого приміщення і підписання акта приймання-передачі (повернення з оренди) орендованого майна. Якщо чинний орендар має заборгованість із сплати орендної плати, він не може звертатися із заявою про продовження договору оренду до моменту погашення ним такої заборгованості.

Пунктом 136 Порядку передбачено, зокрема, що заява подається шляхом заповнення електронної форми через особистий кабінет в електронній торговій системі.

За п.141 Порядку рішення про продовження договору оренди без проведення аукціону або про відмову у продовженні договору оренди приймається відповідно до частин четвертої та п`ятої статті 18 Закону. У межах строків, установлених частиною п`ятою статті 18 Закону, орендодавець може переглянути додаткові умови передачі майна в оренду згідно з пунктом 54 цього Порядку з урахуванням особливостей, передбачених пунктом 138 цього Порядку. Рішення про відмову в продовженні договору оренди може бути прийнято у випадках, передбачених статтею 19 Закону, а також приймається у разі невідповідності орендаря вимогам, установленим статтею 4 Закону. Таке рішення оприлюднюється орендодавцем в електронній торговій системі протягом трьох робочих днів з дати прийняття такого рішення. У разі коли орендодавцем протягом строку, встановленого частиною п`ятою статті 18 Закону, не отримано погодження уповноваженого органу управління, до сфери управління якого належить балансоутримувач такого майна (якщо погодження передбачене відповідно до законодавства, статуту або положення балансоутримувача), рішення про продовження договору оренди вважається погодженим. Якщо рішенням представницького органу місцевого самоврядування встановлено, що рішення про продовження договору оренди комунального майна без проведення аукціону або рішення про відмову у продовженні договору оренди комунального майна приймається представницьким органом місцевого самоврядування чи визначеним ним органом, орендодавець протягом десяти робочих днів після отримання довідки балансоутримувача подає заяву, документи орендаря, довідку балансоутримувача та відповідний проект рішення представницькому органу місцевого самоврядування чи визначеному ним органу для прийняття відповідного рішення. Рішення, передбачені цим пунктом, оприлюднюються орендодавцем в електронній торговій системі протягом трьох робочих днів з дати їх прийняття або з дати отримання копії відповідного рішення від представницького органу місцевого самоврядування або визначеного ним органу.

У відповідності до ч.1 ст. 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно з вимогами ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. У разі посилання учасника справи на невчинення іншим учасником справи певних дій або відсутність певної події, суд може зобов`язати такого іншого учасника справи надати відповідні докази вчинення цих дій або наявності певної події. У разі ненадання таких доказів суд може визнати обставину невчинення відповідних дій або відсутності події встановленою.

Статтею 13 ГПК України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Принцип рівності сторін у процесі вимагає, щоб кожній стороні надавалася розумна можливість представляти справу в таких умовах, які не ставлять цю сторону у суттєво невигідне становище відносно другої сторони (п.87 рішення Європейського суду з прав людини у справі Салов проти України від 06.09.2005).

У Рішенні Європейського суду з прав людини у справі Надточий проти України від 15.05.2008 зазначено, що принцип рівності сторін передбачає, що кожна сторона повинна мати розумну можливість представляти свою сторону в умовах, які не ставлять її в суттєво менш сприятливе становище в порівнянні з опонентом.

Змагальність означає таку побудову судового процесу, яка дозволяє всім особам - учасникам певної справи відстоювати свої права та законні інтереси, свою позицію у справі.

Принцип змагальності є процесуальною гарантією всебічного, повного та об`єктивного з`ясування судом обставин справи, ухвалення законного, обґрунтованого і справедливого рішення у справі.

Згідно з ст. 79 ГПК України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Статтею 86 ГПК України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

У рішенні Європейського суду з прав людини Серявін та інші проти України (SERYAVIN AND OTHERS v. UKRAINE) вказано, що усталеною практикою Європейського суду з прав людини, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі Руїс Торіха проти Іспанії (Ruiz Torija v. Spain) від 9 грудня 1994 року, серія A, №303-A, п.29). Хоча національний суд має певну свободу розсуду щодо вибору аргументів у тій чи іншій справі та прийняття доказів на підтвердження позицій сторін, орган влади зобов`язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень (див. рішення у справі Суомінен проти Фінляндії (Suominen v. Finland), №37801/97, п.36, від 1 липня 2003 року). Ще одне призначення обґрунтованого рішення полягає в тому, щоб продемонструвати сторонам, що вони були почуті. Крім того, вмотивоване рішення дає стороні можливість оскаржити його та отримати його перегляд вищестоящою інстанцією. Лише за умови винесення обґрунтованого рішення може забезпечуватись публічний контроль здійснення правосуддя (див. рішення у справі Гірвісаарі проти Фінляндії (Hirvisaari v. Finland), №49684/99, п.30, від 27 вересня 2001 року).

Господарський суд зазначає, що як вбачається з наявних матеріалів справи додатковим договором №9 від 31.12.2019 продовжено строк дії договору оренди №115/4 від 06.02.2013 до 31.12.2020. Разом з тим, господарський суд зауважує, що в матеріалах справи наявний лист відповідача від 01.12.2020 про продовження строку дії договору оренди, проте позивач не надав відповідь на вказаний лист, в матеріалах справи докази реагування позивача на вказаний лист відповідача відсутні, а тому відповідач, з урахуванням принципу належного урядування мав правомірні очікування, що спірний договір оренди продовжений, оскільки позивачем належним чином не було повідомлено відповідача про відмову у продовженні строку дії договору, а лист-повідомлення позивача від 30.11.2020 без доказів надсилання/вручення його відповідачу не може бути розцінене судом як спосіб реагування орендодавця та/або відмова орендодавця у продовженні строку дії договору.

У постанові Верховного Суду від 11.04.2018 у справі №914/3324/16 наведена правова позиція, що для продовження дії договору оренди необхідна наявність юридичних фактів: відсутність письмового повідомлення однієї із сторін договору про припинення або зміну умов договору та продовження користування орендарем орендованим майном. Вказана сукупність фактів є достатньою для автоматичного продовження договору оренди на вказаній підставі.

Після зміни нормативного регулювання орендних правовідносин, господарський суд враховує, що відповідно до ч.8 ст. 15 Закону у разі надходження заяви про оренду від особи, яка має право на отримання в оренду державного та комунального майна без проведення аукціону, інформація про об`єкт, який передається в оренду, та укладений договір публікуються в ЕТС. Станом на момент подання відповідачем відповідної заяви (01.12.2020) вказані положення про ЕТС вступили в силу, натомість позивачем не надано доказів внесення даних до Електронної торгової системи, що унеможливило для відповідача подання заяви про продовження договору шляхом заповнення електронної форми через особистий кабінет в електронній торговій системі.

Натомість, у випадку якщо б орендодавець вважав, що письмову заяву подано орендарем з порушенням строку та/або іншими вадами, то на переконання суду орендодавець міг відмовити у пролонгації, про що сповістити орендаря задля того, щоб суд міг в подальшому оцінити дії сторін договору оренди.

Окрім того, господарський суд враховує, що позивач, вважаючи, що договір оренди є припиненим, впродовж значного часу не вчиняв будь-яких дій щодо об`єкта оренди, а тільки у 2023 році здійснив обстеження, що відображено в акті обстеження від 27.04.2023, а також у претензії від 20.03.2023 повідомив відповідачу про необхідність сплати неустойки.

Господарський суд приймає до уваги висновки, викладені у постанові КГС ВС від 27.07.2022 у справі №907/584/21, зокрема:

- пунктами 32-35 рішення ЄСПЛ від 24.06.2003 "Стретч проти Сполученого Королівства" визначено, що майном у статті 1 Першого протоколу до Конвенції, вважається законне та обґрунтоване очікування набути майно або майнове право за договором, укладеним з органом публічної влади. Також, ЄСПЛ у своєму рішенні зазначив, що законними очікуваннями - є очікування на законних підставах продовження терміну дії договору оренди, і це очікування є складовою частиною права власності заявника, наданого йому за договором оренди в розумінні зазначеної статті. ЄСПЛ дійшов висновку про те, що заявник мав право, принаймні, очікувати на законних підставах, що він зможе продовжити термін дії договору, і таке очікування можна вважати - в цілях застосування положень статті 1 Першого протоколу до Конвенції - складовою частиною його права власності, наданого йому за договором оренди;

- у рішенні ЄСПЛ у справі "Пайн Велі Девелопмент Лтд та інші проти Ірландії" від 23.10.1991 ЄСПЛ зазначив, що статтю 1 Першого протоколу Конвенції можна застосувати до захисту "правомірних очікувань" щодо певного стану речей (у майбутньому), оскільки їх можна вважати складовою частиною власності. "Правомірні очікування" виникають у особи, якщо нею було дотримано всіх вимог законодавства для отримання відповідного рішення уповноваженого органу, а тому вона мала усі підстави вважати, що таке рішення є дійсним та розраховувати на певний стан речей;

- за змістом рішення ЄСПЛ у справі "Рисовський проти України" Суд підкреслює особливу важливість принципу "належного урядування". Він передбачає, що у разі, коли йдеться про питання загального інтересу, зокрема, якщо справа впливає на такі основоположні права, як майнові права, державні органи повинні діяти вчасно та в належний і якомога послідовніший спосіб. Зокрема, на державні органи покладено обов`язок запровадити внутрішні процедури, які посилять прозорість і ясність їхніх дій, мінімізують ризик помилок і сприятимуть юридичній визначеності у цивільних правовідносинах, які зачіпають майнові інтереси;

- принцип "належного урядування", як правило, не повинен перешкоджати державним органам виправляти випадкові помилки, навіть ті, причиною яких є їхня власна недбалість. Будь-яка інша позиція була б рівнозначною, inter alia, санкціонуванню неналежного розподілу обмежених державних ресурсів, що саме по собі суперечило б загальним інтересам. З іншого боку, потреба виправити минулу "помилку" не повинна непропорційним чином втручатися в нове право, набуте особою, яка покладалася на легітимність добросовісних дій державного органу. Іншими словами, державні органи, які не впроваджують або не дотримуються своїх власних процедур, не повинні мати можливість отримувати вигоду від своїх протиправних дій або уникати виконання своїх обов`язків. Ризик будь-якої помилки державного органу повинен покладатися на саму державу, а помилки не можуть виправлятися за рахунок осіб, яких вони стосуються;

- Верховний Суд неодноразово наголошував на необхідності врахування принципу добросовісності (пункт 6 статті 3 ЦК України) - стандарту поведінки, що характеризується чесністю, відкритістю і повагою інтересів іншої сторони договору або відповідного правовідношення (постанови Верховного Суду від 10.04.2019 у справі №390/34/17, від 28.09.2021 у справі №918/1045/20, від 11.08.2021 у справі №909/436/20, від 06.10.2021 у справі №925/1546/20);

- доктрина "venire contra factum proprium" (заборони суперечливої поведінки), в основі якої лежить принцип добросовісності, базується ще на римській максимі - "non concedit contra factum proprium" (ніхто не може діяти всупереч своїй попередній поведінці). Поведінкою, яка суперечить добросовісності та чесній діловій практиці, є, зокрема, поведінка, що не відповідає попереднім заявам або поведінці сторони, за умови, що інша сторона розумно покладається на них (постанови Верховного Суду від 28.04.2021 у справі №910/9351/20, від 09.06.2021 у справі №911/3039/19, від 08.09.2021 у справі №910/10444/20).

Проаналізувавши наявні матеріали справи та позиції обох сторін, з урахуванням встановлених судом обставин, господарський суд дійшов висновку про поновлення договору оренди від №115/4 від 06.02.2013 на тих умовах і той строк, які визначені в договорі, продовження відповідачем користування орендованим майном на законних підставах відповідно до положень ст. 764 ЦК України та ст. 284 ГК України, відповідно договір №115/4 оренди, укладений між сторонами 06.02.2013, на даний час не є припиненим та продовжує свою дію, з огляду на що відсутні підстави для виселення Громадської організації Одеська дитячо-юнацька організація Спортивний клуб вуличних танців Райзінг Старс з нежитлових приміщень підвалу, площею 81,03 кв.м, що розташовані за адресою: м. Одеса, вул. Космонавтів, 21/4.

Щодо позовних вимог про стягнення неустойки, господарський суд враховує наступне.

Велика Палата Верховного Суду неодноразово звертала увагу на те, що згідно з принципом jura novit curia (суд знає закони) неправильна юридична кваліфікація позивачем і відповідачами спірних правовідносин не звільняє суд від обов`язку застосувати для вирішення спору належні приписи юридичних норм.

Принцип jura novit curia, з одного боку, підлягає безумовному застосуванню: суд зобов?язаний застосувати правильні норми права, перекваліфікувавши позов, незалежно від посилань позивача. З другого боку, перекваліфіковуючи позов за цим принципом, суд може порушити право на справедливий суд як щодо відповідача, так і щодо позивача. У таких умовах слід зважати на принцип змагальності та рівності сторін. Сторін не можна позбавляти права на аргументування своєї позиції й надання доказів в умовах нової кваліфікації судом правовідносин (рішення Європейського суду з прав людини від 14 січня 2021 року у справі Гусєв проти України (скарга № 25531/12)).

Господарський суд зазначає, що позивач у позові просить суд стягнути з відповідача неустойку у розмірі подвійної орендної плати у розмірі 139583,24 грн. відповідно до ст. 785 ЦК України.

Проаналізувавши наявні матеріали справи, щодо позовних вимог про стягнення господарський суд з урахуванням встановлених обставин, зокрема, продовження договору оренди, застосовуючи принцип jura novit curia (суд знає закони), дійшов висновку, що за визначений позивачем період відповідач має сплатити не подвійну орендну плату, а стандартний розмір орендної плати, який правильно обрахований відповідачем у клопотаннях від 27.09.2023 за вх.№33760/23 та за вх.№43751/23 від 29.11.2023, що визнається судом в цій частині обґрунтованим, а тому господарський суд дійшов висновку про необхідність стягнення з відповідача на користь позивача 69791,62 грн. орендної плати за договором оренди за період з січня 2021 року по квітень 2023 року.

Враховуючи вищевикладене, господарський суд дійшов висновку, що позовні вимоги Департаменту комунальної власності Одеської міської ради про виселення відповідача з орендованого приміщення є недоведеними, необґрунтованими та задоволенню не підлягають, а позовні вимоги про стягнення підлягають частковому задоволенню на суму 69791,62 грн., в решті позовних вимог судом відмовляється.

Іншого сторонами не доведено.

Інші наявні в матеріалах справи документи вищевикладених висновків суду не спростовують.

Відповідно до ст. 129 ГПК України судові витрати по сплаті судового збору за подання позовної заяви покладаються на обох сторін пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст.ст. 129, 232, 233, 236-238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

1.Позовні вимоги Департаменту комунальної власності Одеської міської ради задовольнити частково.

2.Стягнути з Громадської організації Одеська дитячо-юнацька організація Спортивний клуб вуличних танців Райзінг Старс (65005, Одеська обл., м. Одеса, вул. Дальницька, буд. 54, код ЄДРПОУ 38438368) на користь Департаменту комунальної власності Одеської міської ради (65039, м. Одеса, вул. Артилерійська, 1, код ЄДРПОУ 26302595) 69791 /шістдесят дев`ять тисяч сімсот дев`яносто одну/ грн. 62 коп. орендної плати та 1046 /одну тисячу сорок шість/ грн. 87 коп. судового збору.

3.В решті позову - відмовити.

Рішення суду набирає законної сили в порядку ст. 241 ГПК України та може бути оскаржено в апеляційному порядку до Південно-західного апеляційного господарського суду шляхом подачі апеляційної скарги у строки, визначені ст. 256 ГПК України.

Повний текст рішення складено 27 грудня 2023 р.

Суддя Ю.С. Бездоля