Справа № 936/591/22

П О С Т А Н О В А

Іменем України

12 грудня 2023 року м. Ужгород

Закарпатський апеляційний суд в складі:

головуючого Джуги С.Д.

суддів Куштана Б.П., Мацунича М.В.

з участю секретаря судового засідання: Савинець В.Ю.

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою Ужанського національного природного парку на рішення Воловецького районного суду Закарпатської області від 22 листопада 2022 року у складі судді Пелих О.О., у справі за позовом ОСОБА_1 до Ужанського національного природного парку, третя особа на стороні відповідача: ОСОБА_2 про скасування наказу про звільнення, поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу,-

в с т а н о в и в :

23.06.2022 року ОСОБА_1 звернувся в суд із позовом до Ужанського національного природного парку, третя особа на стороні відповідача: ОСОБА_2 про скасування наказу про звільнення, поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу.

Позов мотивовано тим, що позивач ОСОБА_1 перебував у трудових відносинах із Ужанським національним природним парком. Зокрема, наказом №33 від 08.08.2017 року «Про прийняття на роботу» позивача прийнято на посаду провідного інженера з охорони праці до Ужанського національного природного парку. Свою роботу він виконує сумлінно, тому відсутні щодо нього дисциплінарні стягнення. Так, позивач зазначає, що із листопада місяця 2021 року йому не виплачувалася заробітна плата. Оскільки, Ужанський національний природний парк перед позивачем мав заборгованість із заробітної плати, тому ним було подано позов про стягнення заробітної плати. Причини невиплати заробітної плати йому були не відомі. Від голови ради трудового колективу він дізнався про наявність наказу № 51-к від 08.11.2021 року про його звільнення та додатки до наказу, які 07.06.2022 року голова ради трудового колективу отримала від журналіста газети "Журналісти проти корупції" ОСОБА_3 . Зазначає, що з наказом про звільнення він не ознайомлений, у трудову книжку запис не внесений. Крім того, 22.02.2022 р. до Управління Держпраці у Закарпатській області позивачем була направлена індивідуальна скарга про грубе порушення трудового законодавства, у тому числі, не виплати заробітної плати та допомоги у витребувані документів в Ужанського національного природного парку щодо нього. Зазначає, що наказом №51-к від 08.11.2021 року його було звільнено з посади за прогул за п. 4ст. 40 КЗпП України.

Посилається на те, що підставою для видання наказу був акт про відсутність на робочому місці підписаний директором ОСОБА_2 , проте, що ОСОБА_1 був відсутній на робочому місці 04.11.2021 року. Однак вказує на те, що: 1) робоче місце - це вся територія підприємства, де працівник згідно своєї посадової інструкції виконує своє посадові обов`язки, а не робочий кабінет, площа парку має 39159,3 га земель; 2) робоче місце повинно бути затверджено відповідним наказом, якщо такийнаказ відсутній, то згідно позиції Верховного Суду (Касаційний цивільний суд), яка зазначена у 2020 році, взагалі відповідач не може складати акт про відсутність на робочому місці; 3) до позивача ніхто не звертався із вимогою надати письмові пояснення, не запрошували позивача і на засідання ради трудового колективу від 05.11.2021 р.

Окрім цього позивач вказує на те, що наказ № 51-к від 08.11.2021 року про його звільнення підписаний не повноважною особою, так як рішенням Закарпатського окружного адміністративного суду від 26 січня 2022 року у справі №260/1657/21 скасовано наказ про призначення директором Ужанського НПП ОСОБА_2 . Постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 25.05.2022 р. рішення Закарпатського окружного адміністративного суду від 26 січня 2022 року у справі №260/1657/21 залишено без змін. Таким чином,на думку позивачанаказ № 51-к від 08.11.2021 року про його звільнення підписаний не повноважною особою. Вважає, що підстави для його звільнення з посади за п.4 ст. 40 КЗпП Українибули відсутні. У звязку із вищенаведеним, позивач просив суд поновити його на посаді провідного інженера з охорони праці Ужанського національного природного парку, стягнути з Ужанського національного природного парку середній заробіток за час вимушеного прогулу з 08.11.2021 р. по дату ухвалення рішення суду та судові витрати покласти на відповідача.

З врахуванням заяви про збільшення та уточнення позовних вимог від 24.10.2022 року позивач, крім заявлених вище вказаних вимог, просив скасувати наказ директора Ужанського національного природного парку № 51-к від 08.11.2021 р. про його звільнення, та стягнути сплачені ним судові витрати у виді судового збору.

Рішенням Воловецькогорайонного судуЗакарпатської областівід 22листопада 2022року позов ОСОБА_1 задоволено.Скасовано наказдиректора Ужанськогонаціонального природногопарку №51-квід 08.11.2021року «Прозвільнення ОСОБА_1 »щодо звільнення ОСОБА_1 ззайманої посади08листопада 2021року запрогул (відсутністьна роботіпротягом одногоробочого дня04.11.2021р.без поважнихпричин)згідно зп.4ст.40КЗпП України.Поновлено ОСОБА_1 на посадіпровідного інженераз охоронипраці Ужанськогонаціонального природногопарку.Допущено негайневиконання рішеннясуду вчастині поновлення ОСОБА_1 на посадіпровідного інженераз охоронипраці Ужанськогонаціонального природногопарку.Стягнуто зУжанського національногоприродного паркуна користь ОСОБА_1 середній заробітокза часвимушеного прогулу,за періодз 09листопада 2021року по22листопада 2022року всумі 108 836 (сто вісім тисяч вісімсот тридцять шість) гривень 00 копійок з утриманням із цієї суми установлених законодавством податків та зборів. Допущено негайне виконання рішення суду в частині стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу у межах платежу за один місяць. Стягнуто з Ужанського національного природного парку на користь ОСОБА_1 понесені ним судові витрати у виді судового збору в розмірі 1989 (одна тисяча дев`ятсот вісімдесят дев`ять) гривень 40 копійок. та на користь держави судовий збір в розмірі 992 (дев`ятсот дев`яносто дві) гривні 40 копійок.

Не погоджуючись із вказаним рішенням Ужанський національний природний парк подав на нього апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення та ухвалити у даній справі нове рішення про відмову в задоволенні позову, посилаючись на невідповідність висновків обставинам справи, порушення судом норм матеріального і процесуального права. Доводи апеляційної скарги зводяться до того, що суд першої інстанції не врахував, що позивача було звільнено з роботи з дотриманням встановленої законом процедури звільнення; суд не врахував, що копія наказу про звільнення позивача відповідачем була надіслана рекомендованим листом і такий повернуто відповідачу з відміткою про те, що адресат відсутній за вказаною адресою, що вважається належним доказом виконання обов`язку повідомлення позивача; суд залишив поза увагою, що про порушення свого права позивач дізнався з моменту отримання ним нарахованих сум при звільненні, проте право на звернення до суду реалізовано лише 23.06.2022 року, тобто після спливу встановленого законом строку.

У відзиві на апеляційну скаргу ОСОБА_1 просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції залишити без змін, посилаючись на його законність та обгрунтованість.

В судове засідання представник апелянта адвокат Мокану В.Д. не з`явився, про дату, час, місце розгляду справи належним чином повідомлений. Надіслав суду письмове клопотання про відкладення розгляду справи з посиланням на зайнятість в іншій справі.

З приводу даного клопотання необхідно зазначити наступне.

Згідно з ч.3 п.п.10,11 ст.ст.2 ЦПК України основними засадами (принципами) цивільного судочинства є, зокрема: розумність строків розгляду справи; неприпустимість зловживання процесуальними правами.

Суд та учасники судового процесу зобов`язані керуватися завданням цивільного судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі.

Відповідно до ч.1 ст. 44 ЦПК України учасники судового процесу та їхні представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами; зловживання процесуальними правами не допускається.

Виходячи з наведеного, враховуючи, що апеляційне провадження у даній справі відкрито 16 січня 2023 року, розгляд справи неодноразово відкладався, в тому числі і за клопотанням представника апелянта ОСОБА_4 , апеляційний суд дійшов висновку про відхилення заявленого клопотання та розгляд справи на підставі ч.2 ст. 372 ЦПК України у відсутності апелянта .

Колегія суддів, заслухавши доповідь судді, перевіривши матеріали справи і обговоривши підстави апеляційної скарги, вважає, що така не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ч.1 ст.367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Відповідно до статті 9 Конституції України чинні міжнародні договори, згода обов`язковість яких надана Верховною Радою України, є частиною національного законодавства України. Таким актом національного законодавства України є зокрема Конвенція Міжнародної Організації Праці № 158 про припинення трудових відносин з ініціативи роботодавця 1982 року, яку ратифіковано Постановою Верховної Ради України від 04 лютого 1994 року № 3933-ХІІ (далі - Конвенція).

Згідно із статтею 4 вказаної Конвенції трудові відносини з працівниками не припиняються, якщо тільки немає законних підстав для такого припинення, пов`язаного із здібностями чи поведінкою працівника або викликаного виробничою потребою підприємства, установи чи служби.

За змістом даної статті, а також частини 2 статті 9 Конвенції тягар доведення законної підстави для звільнення лежить саме на роботодавцеві.

Таким чином, у разі пред`явлення позову про поновлення на роботі працівника, звільненого з ініціативи роботодавця, саме на останнього покладається тягар доведення законності такого звільнення. Будь-які сумніви в законності такого звільнення повинні тлумачитися в користь працівника.

Згідно приписів ч.1-3 ст.12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до ч.1 ст.13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Задовольняючи заявлений позов суд першої інстанції виходив з того, що позивача звільнено із роботи за прогул за відсутності передбачених законом підстав та з порушенням встановленої законом процедури звільнення.

З такими висновками суду погоджується і колегія суддів.

Матеріалами справи встановлено, що позивач ОСОБА_1 перебував у трудових відносинах із Ужанським національним природним парком. Наказом Ужанського національного природного парку за № 33 від 08.08.2017 р. «Про прийняття на роботу» ОСОБА_1 прийнято на посаду провідного інженера з охорони праці з випробувальним терміном на два місяці з оплатою праці згідно штатного розпису з 08 серпня 2017 року (а.с.12 т.1).

Наказом Ужанського національного природного парку №51-к від 08.11.2021 року, ОСОБА_1 звільнено із займаної посади з 08.11.2021 року за прогул (відсутність на роботі протягом одного робочого дня 04.11.2021 р. без поважних причин) згідно ст.40 п.4КзПП України (а.с.13 т.1).

Із наказу №51-к від 08.11.2021 року вбачається, що підставою видачі цього наказу є: доповідна записка в.о. провідного юрисконсульта Ужанського НПП Шкарампота Б. від 04.11.2021 р., акт про відсутність на робочому місці ОСОБА_1 від 04.11.2021 року; акт про відмову ОСОБА_1 надавати письмові пояснення від 05.11.2021 р.; протокол засідання ради трудового колективу від 05.11.2021 року.

Згідно доповідної записки в.о. провідного юрисконсульта Ужанського НПП Шкарампота Б. від 04.11.2021 р., позивач ОСОБА_1 був відсутній на роботі 04.11.2021 р. протягом усього робочого дня без поважних причин, заздалегідь не попередивши про свою відсутність. Жодних документів, що підтверджують поважність причини його відсутності не надав, на телефонні дзвінки не відповідав. (а.с. 54, т. 1).

Згідно акту про відсутність на робочому місці від 04.11.2021 року встановлено, що у ньому також зазначено, що 04.11.2021 р. ОСОБА_1 був відсутній на роботі протягом усього робочого дня, про поважні причини відсутності ОСОБА_1 не надавав, на телефонні дзвінки не відповідав. Цей акт складено заступником директора Ужанського НПП Кваковська І.М., начальником відділу рекреації та благоустрою Ужанського НПП Горбей О.Я., в.о. провідного юрисконсульта ОСОБА_5 . Відсутній підпис ОСОБА_1 про ознайомлення з актом. (а.с. 55 т.1).

05.11.2021 р. був складений акт заступником директора Ужанського НПП Кваковська І.М., начальником відділу рекреації та благоустрою Ужанського НПП Горбей О.Я., в.о. провідного юрисконсульта Шкарампота Б. про відмову ОСОБА_1 надати письмові пояснення, зокрема у ньому зазначено, що 05.11.2021 р. о 08.10 год. ОСОБА_1 було запропоновано надати письмове пояснення з приводу відсутності його 04.11.2021 р. протягом всього робочого дня і надати таке пояснення він у їх присутності відмовився.(а.с. 56 т.1).

Протоколом №005 засідання ради трудового колективу Ужанського НПП від 05.11.2021 р. року було ухвалено звільнити ОСОБА_1 із займаної посади з 05.11.2021 року за прогул одного дня без поважних причин. (а.с. 57, т.1).

Відповідно до статті 43Конституції України кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується. Громадянам гарантується захист від незаконного звільнення.

Статтею 21КЗпП України передбачено, що трудовим договором є угода між працівником і власником підприємства, установи, організації або уповноваженим ним органом чи фізичною особою, за якою працівник зобов`язується виконувати роботу, визначену цією угодою, з підляганням внутрішньому трудовому розпорядкові, а власник підприємства, установи, організації або уповноважений ним орган чи фізична особа зобов`язується виплачувати працівникові заробітну плату і забезпечувати умови праці, необхідні для виконання роботи, передбачені законодавством про працю, колективним договором і угодою сторін.

За змістом пункту 3 частини першої статті 29КЗпП України до початку роботи за укладеним трудовим договором власник або уповноважений ним орган зобов`язаний визначити працівникові робоче місце, забезпечити його необхідними для роботи засобами.

Відповідно до положень статті 139КЗпП України працівники зобов`язані працювати чесно і сумлінно, своєчасно і точно виконувати розпорядження власника або уповноваженого ним органу, додержувати трудової і технологічної дисципліни, вимог нормативних актів про охорону праці, дбайливо ставитися до майна власника, з яким укладено трудовий договір.

Трудова дисципліна - це система правових норм, що регулюють внутрішній трудовий розпорядок, встановлюють трудові обов`язки працівників та роботодавця, визначають заохочення за успіхи в роботі й відповідальність за невиконання цих обов`язків.

Відповідно до частини першої статті 142КЗпП України трудовий розпорядок на підприємствах, в установах, організаціях визначається правилами внутрішнього трудового розпорядку, які затверджуються трудовими колективами за поданням власника або уповноваженого ним органу і виборним органом первинної профспілкової організації (профспілковим представником) на основі типових правил.

Згідно з пунктом 4 частини першої статті 40КЗпП України трудовий договір, укладений на невизначений строк, а також строковий трудовий договір до закінчення строку його чинності можуть бути розірвані власником або уповноваженим ним органом лише у випадках, у тому числі, прогулу (в тому числі відсутності на роботі більше трьох годин протягом робочого дня) без поважних причин.

Відповідно до статті 147КЗпП України за порушення трудової дисципліни до працівника може бути застосовано тільки один з таких заходів стягнення: догана; звільнення. Законодавством, статутами і положеннями про дисципліну можуть бути передбачені для окремих категорій працівників й інші дисциплінарні стягнення.

Згідно зі статтею 147-1КЗпП України дисциплінарні стягнення застосовуються органом, якому надано право прийняття на роботу (обрання, затвердження і призначення на посаду) даного працівника.

На підставі статті 148КЗпП України дисциплінарне стягнення застосовується власником або уповноваженим ним органом безпосередньо за виявленням проступку, але не пізніше одного місяця з дня його виявлення, не рахуючи часу звільнення працівника від роботи у зв`язку з тимчасовою непрацездатністю або перебування його у відпустці.

Відповідно до частини першої статті 149КЗпП України до застосування дисциплінарного стягнення власник або уповноважений ним орган повинен зажадати від порушника трудової дисципліни письмові пояснення.

Така процедура є однією з гарантій від безпідставного притягнення працівника до дисциплінарної відповідальності.

При розгляді позовів про поновлення на роботі осіб, звільнених за пунктом 4статті 40 КЗпП України, суди повинні виходити з того, що передбаченим цією нормою закону прогулом визнається відсутність працівника на роботі як протягом усього робочого дня, так і більше трьох годин безперервно або сумарно протягом робочого дня без поважних причин.

Пунктом 24постанови Пленуму Верховного Суду України від 06 листопада 1992 року №9 «Про практику розгляду судами трудових спорів»роз`яснено, що при розгляді позовів про поновлення на роботі осіб, звільнених за пунктом 4статті 40 КЗпП України, суди повинні виходити з того, що передбаченим цією нормою закону прогулом визнається відсутність працівника на роботі як протягом усього робочого дня, так і більше трьох годин безперервно або сумарно протягом робочого дня без поважних причин (наприклад, у зв`язку з поміщенням до медвитверезника, самовільне використання без погодження з власником або уповноваженим ним органом днів відгулів, чергової відпустки, залишення роботи до закінчення строку трудового договору чи строку, який працівник зобов`язаний пропрацювати за призначенням після закінчення вищого чи середнього спеціального учбового закладу).

Для встановлення факту прогулу, тобто факту відсутності особи на робочому місці більше трьох годин протягом робочого дня без поважних причин, суду необхідно з`ясувати поважність причини такої відсутності.

Поважними причинами визнаються такі причини, що виключають вину працівника.

Отже, визначальним фактором для вирішення питання про законність звільнення позивача з роботи за пунктом 4статті 40 КЗпП Україниє з`ясування поважності причин його відсутності на роботі.

Прогул - це відсутність працівника на роботі без поважних причин більше трьох годин (безперервно чи загалом). Для звільнення працівника на такій підставі власник або уповноважений ним орган повинен мати докази, що підтверджують відсутність працівника на робочому місці більше трьох годин упродовж робочого дня (постанова Верховного Суду України від 13 вересня 2017 року у справі № 761/30967/15-ц).

У справах про поновлення на роботі осіб, звільнених за порушення трудової дисципліни, підлягають з`ясуванню обставини, в чому конкретно полягало порушення, що стало приводом до звільнення, чи могло воно бути підставою для розірвання трудового договору за пунктом 4 частини першоїстатті 40 КЗпП України, чи додержані власником або уповноваженим ним органом передбачені статтями147-1,148,149 КЗпП Україниправила і порядок застосування дисциплінарних стягнень, зокрема, чи не закінчився встановлений для цього строк, чи застосовувалось вже за цей проступок дисциплінарне стягнення, чи враховувались при звільненні ступінь тяжкості вчиненого проступку і заподіяна ним шкода, обставини, за яких вчинено проступок, і попередня робота працівника. Стягнення оголошується в наказі (розпорядженні) і повідомляється працівникові під розписку.

Приймаючи наказ №51-к від 08.11.2021 року, про звільнення ОСОБА_1 із займаної посади з 08.11.2021 року директор А.Сойма вважав, що ОСОБА_1 був відсутній на роботі протягом одного робочого дня 04.11.2021 р. без поважних причин і вчинив прогул. Підставою видачі цього наказу є : доповідна записка в.о. провідного юрисконсульта Ужанського НПП Шкарампота Б. від 04.11.2021 р., акт про відсутність на робочому місці ОСОБА_1 від 04.11.2021 року; акт про відмову ОСОБА_1 надавати письмові пояснення від 05.11.2021 р.; протокол засідання ради трудового колективу від 05.11.2021 року.

Суд першої інстанції правильно визнав, що документи, які стали підставою для в видачі даного наказу є неналежними та недостовірними, і спростовуються матеріалами справи.

З наказу про прийняття позивача на робту від 08.08. 2017 року №33 вбачається, що він прийнятий на посаду посаду провідного інженера з охорони праці У даному наказі роботодавця відсутня інформація щодо визначення позивачу робочого місця.

Відповідачем не подано суду доказів, якими було б підтверджено визначення роботодавцем конкретного робочого місця позивачу та затвердження його за позивачем відповідним наказом роботодавцем.

У доповідній записці в.о. провідного юрисконсульта Ужанського НПП Шкарампота Б. від 04.11.2021 р., та акті про відсутність на робочому місці від 04.11.2021 року вказано, що позивач ОСОБА_1 був відсутній на роботі 04.11.2021 р. протягом усього робочого дня без поважних причин, заздалегідь не попередивши про свою відсутність, однак не конкретизовано таке робоче місце позивача, який згідно із своїми посадовими обов`язками провідного інженера з охорони праці зобов`язаний здійснювати контроль за дотриманням нормативних правох актів по охороні праці, проведенням профілактичних заходів з попередження виробничого травматизму та заходів щодо створення здорових і безпечних умов праці на підприємстві.

Не може бути поставлено в провину працівнику відсутність на робочому місці, місцезнаходження якого не було йому повідомлено та відповідно підтвердженням наявності факту порушення трудової дисципліни.

Аналогічну правову позицію висловив Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду у Постанові від 03 лютого 2021 року у справі № 278/1232/18.

Показаннями допитаного судом першої інстанції свідка ОСОБА_6 стверджено, що вона працює в Ужанському НПП із 2008 року, із 2014 року працює заступником директора Ужанського НПП, також була головою ради трудового колективу всі ці роки. Однак, у звязку із незаконним призначенням керівника Ужанського НПП ОСОБА_2 , відбувся ряд незаконних дій від працівників парку. З цього приводу журналісти проводили розслідування і також її було повідомлено щодо незаконого звільнення багатьох працівників парку, зокрема і ОСОБА_1 . Ствердила, що 04.11.2021 р. та 05.11.2021 р. позивач ОСОБА_1 був присутній на роботі цілий день за адресою адміністративної будівлі парку АДРЕСА_1 . Посадові особи ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , які підписали акти провідсутність на робочому місці ОСОБА_1 та про відмову ОСОБА_1 надати письмові пояснення, ні 04.11.2021 р., ні 05.11.2021 р не приходили до офісу за вказаною адресою. Щодо протоколу № 005 засідання ради трудового колективу Ужанського НПП, який підписаний головою ради трудового колективу ОСОБА_10 та секретарем ОСОБА_11 , стверджує, що немає ніяких підтверджень щодо того, що ці особи були обрані як головою та секретарем, оскільки із 2014 р. головою трудового колективу була вона і жодних перевиборів не було. У витягу із колективного договору Ужанського НПП зазначено, що колективний договір яким і станом на сьогодні користуються працівники Ужанського НПП, складений 2018 року директором ОСОБА_12 і нею, як головою трудового колективу ОСОБА_6 . Додала, що ніхто не повідомляв її і працівників Ужанського НПП що буде проводитися засідання ради трудового колективу Ужанського НПП на вул. Шевченка 27 смт. Великий Березний, і оскільки головою ради трудового колективу була вона і до неї ніхто не звертався щодо погодження звільнення ОСОБА_1 . Крім того, пояснила суду, що у протоколі № 005 засідання ради трудового колективу зазначено про розгляд питання, а саме відсутності на робочому місці ОСОБА_1 начальника господарського відділу, однак позивач не займав цю посаду, а працював на посаді провідним інженером із охорони праці, крім того у наказі про звільнення ОСОБА_1 навіть не зазначено із якої посади звільняють його. Тому вважає, що вищезазначені документи по звільненню є сфальсифікованими, у зв`язку із чим нею було написано заяви щодо порушення кримінальних проваджень по факту підроблення цих документів, щодо тих людей, які сфальсифікували ці документи. Також, свідок ОСОБА_6 зазначила, що із 2017 року по теперішній час офіційне робоче місце позивача ОСОБА_1 в Ужанському НПП знаходилось за адресою вул. Незалежності,7 смт. Великий Березний, це офіс парку в якому Ужанський НПП визначався із 2006 року. Про зміну юридичної адреси парку вона дізналася у Великоберезнянському районному суді, оскільки вона представляє інтереси працівників Ужанського НПП, які були незаконно звільнені. Крім того, пояснила, що розпорядчих документів директора ОСОБА_2 проте, що робоче місце ОСОБА_1 змінюється на іншу адресу на АДРЕСА_2 не було.

Дані обставини також підтвердив допитаний судом першої інстанції свідок ОСОБА_12 .

Зі змісту протоколу № 005 чергових зборів працівників Ужанського НПП від 05.11.2021 року убачається, що головою ради трудового колективу був ОСОБА_10 , секретарем зборів була ОСОБА_11 та були присутні працівники ОСОБА_8 , ОСОБА_13 , ОСОБА_14 .

Із копії колективного договору на 2018-2021 роки, який схвалений на зборах трудового колективу (протокол №1 від 25.06.2018 року), який досліджений судом першої інстанції, вбачається, що такий укладений між директором Ужанського НПП ОСОБА_12 та головою ради трудового колективу ОСОБА_6 . Із даного колективного договору вбачається, що головою ради трудового колективу була ОСОБА_6 , інших відомостей та розпорядчих документів щодо обрання головою ради трудового колективу ОСОБА_10 , та переобрання голови ради трудового колективу Ужанського НПП шляхом проведення зборів трудового колективу, суду не надано. Крім того, показами свідків ОСОБА_6 та ОСОБА_12 , стверджено , що до їх відома та до відома інших працівників, не було донесено рішення щодо обрання ОСОБА_10 головою ради трудового колективу шляхом проведення зборів трудового колективу. Тобто, відповідачем не доведено суду, що ОСОБА_10 був уповноваженого особою трудового колективу Ужанського НПП, а рішення ради трудовго колективу, яким вирішено звільнити позивача ОСОБА_1 із займаної посади, є легітимним. Крім того, в протоколі № 005 чергових зборів працівників Ужанського НПП від 05.11.2021 року, на яких вирішено звільнити ОСОБА_1 із займаної посади, вказано його посаду начальника господарського відділу, а не його фактичну посаду провідного інженера з охорони праці, що свідчить про формальність та поверховість проведення процедури звільнення працівника.

З врахуванням вищенаведеного суд першої інстанції дійшов правильних висновків, що позивача звільнено з роботи безпідставно, з порушенням установленого законом порядку. Натомість відповідач, як роботодавець, на якому лежить обов`язок та тягар доведення правомірності звільнення працівника з роботи, даних обставин не довів.

Щодо строків звернення до суду за захистом порушеного права, то колегія суддів повністю погоджується в цій частині з висновками суду першої інстанції.

Однією із гарантій забезпечення прав і свобод учасників трудових правовідносин є строк звернення працівникадо судуза вирішенням трудового спору. Такий строк згідно із частиною 1 статті 233 КЗпП України у справах про звільнення визначений в один місяць із дня вручення копії наказу про звільнення або з дня вручення трудової книжки.

Встановлений статтею 233 КЗпП України строк поширюєтьсяна всі випадки звільнення незалежно від підстав припинення трудового договору.

Відповідно до статті 234 КЗпП України у разі пропуску з поважних причин строків, установлених ст. 233 цього Кодексу, районний, районний у місті, міський чи міськрайонний суд може поновити ці строки.

У статті 234 КЗпП України не передбачений перелік поважних причин для поновлення строку, їх поважність визначається судом в кожному випадку залежно від конкретних обставин. Як поважні причини пропуску строку мають кваліфікуватися ті, які об`єктивно перешкоджали чи створювали труднощі для своєчасного звернення до суду та підтверджені належними доказами.

У постанові Верховного Суду України від 05.07.2017 р. в справі № 758/9773/15-ц зазначено, що установлені статтею 233 КЗпП України строки звернення до суду застосовуються незалежно від заяви сторін. Ці строки не перериваються і не зупиняються. Якщо строк звернення до суду, установлений ст. 233 КЗпП України, пропущено без поважних причин, суд відмовляє у задоволенні позовних вимог у зв`язку з пропуском зазначеного строку.

У постанові Верховного Суду від 30.07.2021 р. у справі № 263/6538/18 зазначено, що «як поважні причини пропуску строку, встановленого в частині 1 статті 233 КЗпП України, мають кваліфікуватися ті, які об`єктивно перешкоджали чи створювали труднощі для своєчасного звернення до суду та підтверджені належними доказами. Поважними причинами пропуску строку є обставини, що позбавили особу можливості подати заяву у визначений законом строк, вони об`єктивно є непереборними, тобто не залежать від волі заявника і пов`язані з дійсно істотними перешкодами чи труднощами, що унеможливили або суттєво ускладнили можливість своєчасного звернення до суду. Ці обставини мають бути підтверджені належними та допустимими доказами».

Матеріалами справи доведено, що в день звільнення 08.11.2021 року позивача не було ознайомлено з наказом про звільнення та не вручено йому копію наказу про звільнення. Про порушення свого трудового права ОСОБА_1 достеменно дізнався 09.06.2022 р., будучи присутнім в судовому засіданні Воловецького районного суду Закарпатської області по іншій цивільній справі. З даним позовом до суду він звернувся 23.06.2022 року. За вказаних обставин суд першої інстанції дійшов правльних висновків, що позивачем не пропущено встановлені законом строки звернення до суду.

Таким чином, суд першої інстанції, розглядаючи спір, який виник між сторонами у справі, правильно визначився з характером спірних правовідносин та нормами матеріального права, які підлягають застосуванню, повно та всебічно дослідив наявні у справі докази, дав їм належну оцінку та правомірно задовольнив заявлений позов.

Рішення судом першої інстанції ухвалено з дотриманням норм матеріального та процесуального права. Підстав для його скасування чи зміни не має. Доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують, ґрунтуються на неправильному тлумаченні норм матеріального права, які регулюють спірні правовідносини, а тому не заслуговують на увагу.

Відповідно до ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

За вказаних обставин апеляційний суд дійшов до висновку про залишення апеляційної скарги без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін.

Керуючись ст.ст.367, 374, 375, 381, 382, 384 ЦПК України, апеляційний суд,

постановив:

Апеляційну скаргу Ужанського національного природного парку залишити без задоволення.

Рішення Воловецького районного суду Закарпатської області від 22 листопада 2022 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення може бути оскаржена до Верховного Суду.

Повний текст судового рішення складено 22 грудня 2023 року.

Головуючий:

Судді: