ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 грудня 2023 р. Справа № 480/2395/23Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

Головуючого судді: Кононенко З.О.,

Суддів: Мінаєвої О.М. , Калиновського В.А. ,

розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Сумського обласного територіального центру комплектування та соціальної підтримки на рішення Сумського окружного адміністративного суду від 10.10.2023, головуючий суддя І інстанції: С.М. Глазько, вул. Герасима Кондратьєва, 159, м. Суми, 40021, повний текст складено 10.10.23 по справі № 480/2395/23

за позовом ОСОБА_1

до Сумського обласного територіального центру комплектування та соціальної підтримки , Третього відділу Конотопського районного територіального центру комплектування та соціальної підтримки , Конотопського районного територіального центру комплектування та соціальної підтримки

про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити дії,

ВСТАНОВИВ:

Позивач, ОСОБА_1 , звернувся до Сумського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Третього відділу Конотопського районного територіального центру комплектування та соціальної підтримки, Сумського обласного територіального центру комплектування та соціальної підтримки, в якій просив суд:

- визнати протиправною бездіяльність Третього відділу Конотопського районного територіального центру комплектування та соціальної підтримки, яка полягає у не виданні наказу про встановлення та виплату щомісячної додаткової винагороди, передбаченої пунктом 1 постанови Кабінету Міністрів України «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану» від 28.02.2022 №168, за період з 01.04.2022 до 28.02.2023 в розрахунку 100000 грн. на місяць пропорційно часу участі у забезпеченні здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах у період здійснення зазначених заходів в розмірі пропорційно часу участі у таких заходах;

- зобов`язати Третій відділ Конотопського районного територіального центру комплектування та соціальної підтримки видати накази про встановлення та виплату щомісячної додаткової винагороди, передбаченої пунктом 1 постанови Кабінету Міністрів України «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану» від 28.02.2022 №168, за період з 01.04.2022 до дати прийняття судом рішенні у цій справі в розрахунку 100000 грн. на місяць пропорційно часу участі у забезпеченні здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах у період здійснення зазначених заходів в розмірі пропорційно часу участі у таких заходах;

- визнати протиправною бездіяльність Сумського обласного територіального центру комплектування та соціальної підтримки, яка полягає у не виданні наказу про нарахування та виплату щомісячної додаткової винагороди, передбаченої пунктом 1 постанови Кабінету Міністрів України «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану» від 28.02.2022 №168, за період з 01.04.2022 до 28.02.2023 в розрахунку 100000 грн. на місяць пропорційно часу участі у забезпеченні здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах у період здійснення зазначених заходів в розмірі пропорційно часу участі у таких заходах;

- зобов`язати Сумський обласний територіальний центр комплектування та соціальної підтримки нарахувати та виплатити щомісячну доплату у вигляді додаткової винагороди, передбаченої пунктом 1 постанови Кабінету Міністрів України «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану» від 28.02.2022 №168, за період з 01.04.2022 до дати прийняття судом рішенні у цій справі в розрахунку 100000 грн. на місяць пропорційно часу участі у забезпеченні здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах у період здійснення зазначених заходів в розмірі пропорційно часу участі у таких заходах.

В обгрунтування позовних вимог, позивач зазначав, що він призваний на військову службу по мобілізації та зарахований до списків установи у складі роти охорони третього відділу Конотопського районного територіального центру комплектування та соціальної підтримки. За час проходження військової служби позивачу нараховувалося грошове забезпечення відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 № 704 "Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб", а також як військовослужбовцю Збройних Сил України на період дії воєнного стану виплачувалася додаткова винагорода у розмірі 30 000 грн.

Рішенням Сумського окружного адміністративного суду від 10.10.2023 року позов ОСОБА_1 до Третього відділу Конотопського районного територіального центру комплектування та соціальної підтримки, Сумського обласного територіального центру комплектування та соціальної підтримки, Конотопського районного територіального центру комплектування та соціальної підтримки про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити дії задоволено частково.

Зобов`язано Конотопський районний територіальний центр комплектування та соціальної підтримки видати накази про встановлення та виплату ОСОБА_1 щомісячної додаткової винагороди, передбаченої пунктом 1 постанови Кабінету Міністрів України "Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану" від 28.02.2022 №168, за періоди з 24.05.2022 по 31.12.2022 із розрахунку 100000 грн на місяць пропорційно часу участі у бойових діях або забезпеченні здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах їх ведення (здійснення) та направити прийняті накази до виконання до Сумського обласного територіального центру комплектування та соціальної підтримки.

У задоволенні інших вимог - відмовлено.

Відповідач, не погодившись з рішенням суду першої інстанції, подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати вказане рішення та прийняти нове, яким відмовити в задоволенні позовних вимог.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги відповідач посилається на порушення судом першої інстанції при прийнятті рішення норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного, на його думку, вирішення спору судом першої інстанції.

Так, представник відповідача, Сумського обласного територіального центру комплектування та соціальної підтримки, в апеляційній скарзі зазначає, що відповідачем виплата грошового забезпечення та додаткової винагороди на період дії воєнного стану здійснюється на підставі витягів із наказів отриманих від підпорядкованих районних територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки.

Відповідно до витягів з наказів начальника Конотопського районного ТЦК та СП (з адміністративно-господарської діяльності) "Про виплату додаткової винагороди військовослужбовцям на період дії воєнного стану", а саме: наказ від 01.05.2022 №55, наказ від 03.06.2022 №71, наказ від 01.07.2022 №89, наказ від 01.08.2022 №103, наказ від 01.09.2022 №114, наказ від 01.10.2022 №128, наказ від 01.11.2022 №141, наказ від 01.12.2022 №157, наказ від 02.01.2023 №3, наказ від 01.02.2023 №30 визначена виплата військовослужбовцям ІНФОРМАЦІЯ_1 додаткової винагороди на період дії воєнного стану у розмірі 30000 грн пропорційно дням участі.

Нарахування та виплата позивачу грошового забезпечення та додаткової винагороди згідно вимог постанови Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 № 168 відображена в довідці від 07.04.2023 № 12/480 (а.с.33).

Тобто виплата позивачу додаткової винагороди здійснена відповідно до наданих витягів з наказів ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Відповідно до витягу з наказу командувача оперативного угруповання військ " ІНФОРМАЦІЯ_2 " (по стройовій частині), від 10.05.2022 №57, рота охорони 3 відділу ІНФОРМАЦІЯ_1 , до складу якої входить позивач, з 07.05.2022 залучена до складу сил та засобів оперативного угруповання військ " ІНФОРМАЦІЯ_2 ".

Відповідно до витягу з вказаного наказу військовослужбовці, що входять до складу роти охорони 3 відділу ІНФОРМАЦІЯ_1 з 07.05.2022 перебувають в оперативному складі ОУВ " ІНФОРМАЦІЯ_2 ", тобто військовослужбовці вказаної роти перебувають у відрядженні.

Виходячи з вказаного, відповідно до вимог окремого доручення Міністра оборони від 23.06.2022 №912/з/29 про підтвердження безпосередньої участі вказаних військовослужбовців у бойових діях або заходах, командир військової частини, до якої відряджені вказані військовослужбовці, надає довідку.

Відповідно до вимог пункту 4 окремого доручення Міністра оборони від 23.06.2022 №912/з/29 командири військових частин (установ), до яких відряджені військовослужбовці інших органів військового управління та військових частин (установ), щомісячно до 5 числа повідомляють військові частини (установи) за місцем штатної служби військовослужбовців про підтвердження безпосередньої участі військовослужбовців у бойових діях або заходах за минулий місяць за формою, наведеною в додатку № 1 до цієї телеграми.

Повідомляє, що в Сумському ОТЦК та СП та в 3 відділі Конотопського РТЦК та СП бойові накази (розпорядження) не видавались, журнал бойових дій не ведеться.

На переконання представника апелянта, дії посадових осіб ІНФОРМАЦІЯ_3 були здійснені у чіткій відповідності до чинного законодавства України, а тому просить суд відмовити у задоволенні позовних вимог за їх необґрунтованістю.

Крім того, представник апелянта вважає, що позивачем було пропущено строк звернення до суду з даним адміністративним позовом.

19.07.2022 набув чинності Закон України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо оптимізації трудових відносин» від 1 липня 2022 року № 2352-ІХ, яким внесено ряд важливих змін до діючого законодавства про працю. Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо оптимізації трудових відносин» від 01.07.2022 року № 2352-ІХ внесено зміни до ст. 233 КЗпП України та викладено її в такій редакції: «Працівник може звернутися із заявою про вирішення трудового спору безпосередньо до суду в тримісячний строк з дня, коли він дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права, крім випадків, передбачених частиною другою цієї статті.

Закон України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо оптимізації трудових відносин» від 01.07.2022 року № 2352-ІХ набув чинності з 19.07.2022 року.

Отже, редакція ст. 233 КЗпП України, яка раніше не обмежувала строком звернення до суду з питань оплати праці, втратила чинність з 19.07.2022 року.

Представник Конотопського районного територіального центру комплектування та соціальної підтримки, надав до Другого апеляційного адміністративного суду додаткові пояснення, в яких зазначає, що Третій відділ Конотопського РТЦК та СП є структурним підрозділом Конотопського районного територіального центру комплектування та соціальної підтримки. Конотопський районний територіальний центр комплектування та соціальної підтримки є відокремленим підрозділом Сумського обласного територіального центру комплектування та соціальної підтримки та не має самостійного балансу та реєстраційних рахунків в органах Казначейства.

Третій відділ Конотопського районного територіального центру комплектування та соціальної підтримки самостійно не здійснює фінансове господарство, не наділений повноваженнями щодо видачі наказів. Видача наказів стосовно військовослужбовців третього відділу ІНФОРМАЦІЯ_1 належить до повноважень Конотопського районного територіального центру комплектування та соціальної підтримки.

Враховуючи зазначене, Конотопський районний територіальний центр комплектування та соціальної підтримки та Третій відділ Конотопського районного територіального центру комплектування та соціальної підтримки, підтримують апеляційну скаргу Сумського обласного територіального центру комплектування та соціальної підтримки від 19.10.2023, вих. № 12/1479 на рішення Сумського окружного адміністративного суду від 10 жовтня 2023 року по справі № 480/2395/23 в повному обсязі.

На підставі положень п. 3 ч. 1 ст. 311 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) справа розглянута в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.

Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши доводи апеляційної скарги, рішення суду першої інстанції, дослідивши матеріали справи, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджено у суді апеляційної інстанції, що наказом начальника Конотопського районного територіального центру комплектування та соціальної підтримки (по стройовій частині) від 01.04.2022 № 69 старшого солдата ОСОБА_1 , відповідно до мобілізаційного призначення за мобілізаційним планом, призначено старшим стрільцем 3 відділення 2 взводу охорони роти охорони 3 відділу ІНФОРМАЦІЯ_1 (а.с.45).

Як зазначає ІНФОРМАЦІЯ_4 у своєму відзиві, що не заперечується іншими учасниками справи, відповідно до акт приймання-передачі рот охорони ІНФОРМАЦІЯ_1 від 06.05.2022, вих.№65 дск, роту охорони третього відділу ІНФОРМАЦІЯ_1 передано в оперативне підпорядкування тактичної групи « ІНФОРМАЦІЯ_1 » оперативного угрупування військ « ІНФОРМАЦІЯ_2 ».

Відповідно до витягу з наказу командувача оперативного угруповання військ " ІНФОРМАЦІЯ_2 " (по стройовій частині), від 10.05.2022 №57, рота охорони третього відділу ІНФОРМАЦІЯ_1 , до складу якої входить позивач, з 07.05.2022 залучена до складу сил та засобів оперативного угруповання військ " ІНФОРМАЦІЯ_2 ".

Відповідно до витягу з вказаного наказу військовослужбовці, що входять до складу роти охорони третього відділу ІНФОРМАЦІЯ_1 з 07.05.2022 перебувають в оперативному складі ОУВ " ІНФОРМАЦІЯ_2 ".

Відповідно до довідки військової частини НОМЕР_1 від 01.08.2023 №1035 (форма затверджена Додатком №1 до телеграми №248/1298 від 25.03.2022) позивач дійсно у період з 24.05.2022 по 31.12.2022 приймав участь у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України. Підставами для таких висновків вказано бойові розпорядження командира тактичної групи " ІНФОРМАЦІЯ_1 " від 09.05.2022, командира військової частини НОМЕР_1 від 24.05.2022 № 24дск, журнал бойових дій військової частини НОМЕР_1 , наказ командира ОУВ " ІНФОРМАЦІЯ_5 " від 10.05.2022 № 57, наказ командира ОУВ " ІНФОРМАЦІЯ_6 " №11 від 29.06.2022, довідка начальника Конотопського РТПК та СП № 5/593 від 14.04.2022 (а.с.115).

Аналогічна інформація зазначена у довідці військової частини НОМЕР_1 від 17.05.2023 №831, яка, як зазначено у ній, є підставою для надання статусу учасника бойових дій (а.с.70).

Задовольняючи частково позов, суд першої інстанції дійшов висновку, що позивач має право на отримання спірної додаткової винагороди у збільшеному розмірі, визначеному Постановою № 168 у вказані періоди із розрахунку 100 000 грн на місяць пропорційно часу участі у бойових діях або забезпеченні здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах їх ведення (здійснення).

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про часткове задоволення позову з наступних підстав.

Відповідно до ч. 1 ст. 308 КАС України справа розглядається в межах доводів та вимог апеляційних скарг.

Згідно ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

24.02.2022 у зв`язку з військовою агресією Російською Федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України, Закону України "Про правовий режим воєнного стану", Указом Президента України № 64/202 введено в Україні воєнний стан із 05:30 год. 24.02.2022 строком на 30 діб.

Указом Президента України "Про продовження строку дії воєнного стану в Україні" № 133/2022 від 14.03.2022 (далі - Указ № 133/22), затвердженого Законом України № 2119-IX від 15.03.2022, продовжено строк дії воєнного стану в Україні з 05 години 30 хвилин 26.03.2022 строком на 30 діб.

Указом Президента України "Про продовження строку дії воєнного стану в Україні" № 259/2022 від 18.04.2022 (далі - Указ № 259/22), затвердженого Законом України № 2212-IX від 21.04.2022, продовжено строк дії воєнного стану в Україні з 05 години 30 хвилин 25.04.2022 строком на 30 діб.

Указом Президента України "Про продовження строку дії воєнного стану в Україні" № 341/2022 від 17.05.2022, яким на часткову зміну статті 1 Указу Президента України від 24 лютого 2022 року № 64/2022 "Про введення воєнного стану в Україні", затвердженого Законом України від 24 лютого 2022 року № 2102-ІХ (зі змінами, внесеними Указом Президента України від 14 березня 2022 року № 133/2022, затвердженим Законом України від 15 березня 2022 року № 2119-IX, та Указом Президента України від 18 квітня 2022 року № 259/2022, затвердженим Законом України від 21 квітня 2022 року № 212-IX), строк дії воєнного стану в Україні продовжено з 05 години 30 хвилин 25 травня 2022 року строком на 90 діб.

Указом Президента "Про продовження строку дії воєнного стану в Україні" від 12.08.2022 № 573/2022, затвердженого Законом України № 2500-ІХ від 15 серпня 2022 року продовжено строк дії воєнного стану в Україні з 05 години 30 хвилин 23 серпня 2022 року строком на 90 діб.

Указом Президента України "Про продовження строку дії воєнного стану в Україні" від 07.11.2022 № 757/2022, затвердженого Законом України № 2738-IX від 16.11.2022, продовжено строк дії воєнного стану в Україні з 05 години 30 хвилин 21.11.2022 строком на 90 діб.

Указом Президента України від 06.02.2022 № 58/2023 "Про продовження строку дії воєнного стану в Україні", затвердженого Законом № 2915-IX від 07.02.2023, воєнний стан продовжений з 05 години 30 хвилин 19 лютого 2023 року строком на 90 діб.

14.02.2023 набув чинності Закон України "Про затвердження Указу Президента України "Про продовження строку дії воєнного стану в Україні". Таким чином затверджено Указ Президента України "Про продовження строку дії воєнного стану в Україні", яким продовжено строк дії воєнного стану в Україні з 05 години 30 хвилин 19 лютого 2023 року строком на 90 діб (тобто до 20 травня 2023 року).

Відповідно до ч. 5 ст. 17 Конституції України держава забезпечує соціальний захист громадян України, які перебувають на службі у Збройних Силах України та в інших військових формуваннях, а також членів їхніх сімей.

Статтею 65 Конституції України визначено, що громадяни відбувають військову службу відповідно до закону.

Відповідно до ст. 1 Закону України "Про військову службу правопорядку у Збройних Силах України" військова служба правопорядку у Збройних Силах України (далі - Служба правопорядку) - спеціальне правоохоронне формування у складі Збройних Сил України, призначене для забезпечення правопорядку і військової дисципліни серед військовослужбовців Збройних Сил України у місцях дислокації військових частин, у військових навчальних закладах, установах та організаціях (далі - військові частини), військових містечках, на вулицях і в громадських місцях; для запобігання кримінальним та іншим правопорушенням у Збройних Силах України, їх припинення; для захисту життя, здоров`я, прав і законних інтересів військовослужбовців, військовозобов`язаних під час проходження ними зборів, працівників Збройних Сил України, а також для захисту майна Збройних Сил України від розкрадання та інших протиправних посягань, а так само для участі у протидії диверсійним проявам і терористичним актам на військових об`єктах.

Відповідно до ч. 3 ст. 5 Закону України "Про військову службу правопорядку у Збройних Силах України фінансування Служби правопорядку здійснюється за рахунок коштів Державного бюджету України, які виділяються на утримання Збройних Сил України і передбачаються у кошторисі Міністерства оборони України окремим рядком.

Згідно з ч. 4 ст. 5 Закону України "Про військову службу правопорядку у Збройних Силах України" Служба правопорядку створюється на базі відповідних структурних підрозділів і служб Міністерства оборони України, функції яких цим Законом покладені на Службу правопорядку.

Відповідно до ч. 5 ст. 5 Закону України "Про військову службу правопорядку у Збройних Силах України" служба правопорядку складається з: 1) органів управління: Головного управління Служби правопорядку Збройних Сил України; Центрального управління Служби правопорядку по місту Києву і Київській області та територіальних управлінь Служби правопорядку; зональних відділів (відділень) Служби правопорядку;2) підрозділів Служби правопорядку: охорони військових об`єктів; патрульно-постової служби; безпеки дорожнього руху; спеціального призначення;3) Навчального центру Служби правопорядку.

Згідно з ст. 13 Закону України "Про військову службу правопорядку у Збройних Силах України" порядок і строки проходження військової служби військовослужбовцями Служби правопорядку, присвоєння їм військових звань та звільнення їх з військової служби визначаються відповідно до Закону України "Про військовий обов`язок і військову службу", відповідних положень про проходження військової служби.

Відповідно до ст. 14 Закону України "Про військову службу правопорядку у Збройних Силах України" соціальний і правовий захист військовослужбовців Служби правопорядку та членів їх сімей здійснюється відповідно до Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей", інших нормативно-правових актів.

Соціальний захист працівників Служби правопорядку забезпечується відповідно до законодавства про працю, інших нормативно-правових актів.

На виконання Указів Президента України від 24.02.2022 № 64/2022 "Про введення воєнного стану в Україні" та № 69/2022 "Про загальну мобілізацію" Кабінетом Міністрів України 28.02.2022 прийнято постанову № 168 "Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану" (далі по тексту Постанова № 168).

Відповідно до п. 1 на період дії воєнного стану військовослужбовцям Збройних Сил, Служби безпеки, Служби зовнішньої розвідки, Головного управління розвідки Міністерства оборони, Національної гвардії, Державної прикордонної служби, Управління державної охорони, Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації, Державної спеціальної служби транспорту, військовим прокурорам Офісу Генерального прокурора, особам рядового і начальницького складу Державної служби з надзвичайних ситуацій, співробітникам Служби судової охорони, особам начальницького складу управління спеціальних операцій Національного антикорупційного бюро та поліцейським, а також особам рядового і начальницького складу Державної кримінально-виконавчої служби, які несуть службу в органах і установах зазначеної Служби в межах територіальних громад, які розташовані в районі проведення воєнних (бойових) дій або перебувають в тимчасовій окупації, оточенні (блокуванні), виплачується додаткова винагорода в розмірі до 30000 гривень пропорційно в розрахунку на місяць (крім осіб рядового і начальницького складу Державної кримінально-виконавчої служби, яким така винагорода виплачується пропорційно часу проходження служби в розрахунку на місяць), а тим з них, які беруть безпосередню участь у бойових діях або забезпечують здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах у період здійснення зазначених заходів (у тому числі військовослужбовцям строкової служби), - розмір цієї додаткової винагороди збільшується до 100 000 гривень.

Виплата такої додаткової винагороди здійснюється на підставі наказів командирів (начальників).

Правовий механізм та умови виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України, Державної спеціальної служби транспорту України та деяким іншим особам чітко регламентує Порядок виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам, затверджений наказом Міністерства оборони України 07 червня 2018 року № 260 та зареєстрований в Міністерстві юстиції України 26 червня 2018 р. за № 745/32197 (далі по тексту - Порядок № 260).

Відповідно до п. 2 розділу І "Загальні Положення" Порядку № 260 грошове забезпечення включає: щомісячні основні види грошового забезпечення; щомісячні додаткові види грошового забезпечення; одноразові додаткові види грошового забезпечення.

До щомісячних основних видів грошового забезпечення належать: посадовий оклад; оклад за військовим званням; надбавка за вислугу років.

До щомісячних додаткових видів грошового забезпечення належать: підвищення посадового окладу; надбавки; доплати; винагорода військовослужбовцям, які обіймають посади, пов`язані з безпосереднім виконанням завдань із забезпечення кібербезпеки та кіберзахисту; премія.

До одноразових додаткових видів грошового забезпечення належать: винагороди (крім винагороди військовослужбовцям, які обіймають посади, пов`язані з безпосереднім виконанням завдань із забезпечення кібербезпеки та кіберзахисту); допомоги.

Відповідно до п. 8 Розділу І "Загальні положення" Порядку № 260 грошове забезпечення виплачується в межах асигнувань, передбачених у кошторисі військової частини на грошове забезпечення військовослужбовців.

Грошове забезпечення виплачується: щомісячні основні та додаткові види - в поточному місяці за минулий; одноразові додаткові види - в місяці видання наказу про виплату або в наступному після місяця, в якому наказом оголошено про виплату (з урахуванням вимог Бюджетного кодексу України).

Грошове забезпечення виплачується за місцем перебування військовослужбовців на грошовому забезпеченні на підставі наказу командира (начальника, керівника) (далі - командир).

Відповідно до п. 17 Розділу І "Загальні положення" Порядку № 260 на період дії воєнного стану виплата грошового забезпечення особам офіцерського, старшинського, сержантського та рядового складу може встановлюватися за окремим рішенням Міністра оборони України.

Порядок та умови виплати зазначеної винагороди військовослужбовцям Збройних Сил України встановлений рішенням Міністра оборони України, доведеним телеграмою № 248/1298 від 25.03.2022.

Пунктом 2 вказаного рішення визначено, що на період дії воєнного стану військовослужбовцям (у тому числі військовослужбовцям строкової служби та курсантам вищих військових навчальних закладів і військових навчальних підрозділів закладів вищої освіти) встановлювати виплату щомісячної додаткової винагороди (пропорційно із розрахунку на місяць) в розмірах: 100 000 гривень військовослужбовцям, які беруть безпосередню участь у бойових діях або забезпечують здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах у період здійснення зазначених заходів.

Пунктом 3 передбачено, що про підтвердження безпосередньої участі відряджених військовослужбовців у бойових діях або заходах надавати довідку командира військової частини (установи), до якої відряджений військовослужбовець.

В подальшому, 23.06.2022 Міністром оборони України з метою врегулювання виплати військовослужбовцям додаткової винагороди, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2022 року № 168 прийнято рішення № 912/з/29 (далі по тексту - Рішення № 912/з/29).

Відповідно до пункту 1 Рішення № 912/з/29 під терміном "безпосередня участь військовослужбовця у бойових діях або забезпечення здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи в районах у період здійснення зазначених заходів" (далі - бойові дії або заходи ) слід розуміти виконання військовослужбовцем бойових завдань у складі військової частини (підрозділу), яка (який) веде воєнні (бойові) дії у складі діючих угрупувань військ (сил) Сил Оборони держави (визначених Головнокомандувачем Збройних Сил України) в районі ведення воєнних (бойових) дій.

За приписами пункту 2 Рішення № 912/з/29 на період дії воєнного стану військовослужбовцям (у тому числі військовослужбовцям строкової служби та курсантам вищих військових навчальних закладів і військових навчальних підрозділів закладів вищої освіти встановлювати виплату щомісячної додаткової винагороди (пропорційно із розрахунку на місяць) в розмірах 100 000 гривень - військовослужбовцям, які беруть безпосередню участь у бойових діях або забезпечують здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах у період здійснення зазначених заходів (пропорційно часу участі у таких діях або заходах).

Відповідно до абзаців 3,4 п. 3 Рішення № 912/з/29 документальне підтвердження безпосередньої участі військовослужбовців у бойових діях або забезпеченні заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, у період здійснення зазначених дій або заходів здійснювати на підставі таких документів: бойовий наказ (бойове розпорядження); журнал бойових дій (вахтовий, навігаційно-вахтовий, навігаційний журнал) або журнал ведення оперативної обстановки або бойове донесення (підсумкове, термінове, позатермінове) або постова відомість (під час охорони об`єкта, на який було здійснено збройний напад); рапорт (донесення) командира підрозділу (групи) про участь кожного військовослужбовця (у тому числі з доданих або оперативно підпорядкованих підрозділів) у бойових діях, у виконанні бойових спеціальних) завдань.

Про підтвердження безпосередньої участі відряджених військовослужбовців у бойових діях або заходах надавати довідку керівника органу військового управління, штабу угрупування військ (сил), штабу тактичної групи, командира військової частини (установи, навчального закладу), до яких для виконання завдань відряджений військовослужбовець.

Відповідно до пункту 4 Рішення № 912/з/29 керівникам органів військового управління, штабів угрупувань військ (сил), штабів тактичних групи, командирам військових частин (установ, навчальних закладів), що входять до складу діючих угрупувань військ (сил) Сил оборони держави, до яких відряджені військовослужбовці, щомісячно до 5 числа повідомляти органи військового управління, військові частини (установи, навчальні заклади) за місцем штатної служби цих військовослужбовців про дні безпосередньої участі військовослужбовців у бойових діях або заходах за минулий місяць за формою № 1 до цього доручення.

У підставах про видання таких довідок (додаток № 1 або додаток № 2) обов`язково зазначати документи, визначені абзацами 3 або 4 та 5 пункту 3 цього доручення.

За приписами пункту 5 Рішення № 912/з/29 виплату додаткової винагороди в розмірі 100000 гривень або 30 000 гривень здійснювати на підставі наказів командирів (начальників) військових частин (військових навчальних закладів, установ, організацій) (далі військові частини) - особовому складу військової частини. В цих наказах про виплату додаткової винагороди виходячи з розміру 100 000 гривень за місяць обов`язково зазначати підстави для його видання з посиланням на бойовий наказ (бойове розпорядження) тощо (зразок наведено в додатку № 3 до цього доручення).

Накази про виплату додаткової винагороди за минулий місяць видавати до 5 числа поточного місяця на підставі рапортів командирів підрозділів (пункт 6 Рішення № 912/з/29).

З матеріалів справи колегією суддів встановлено, що відповідно до довідок військової частини НОМЕР_1 від 17.05.2023 №831 та від 01.08.2023 №1035, позивач дійсно у період з 24.05.2022 по 31.12.2022 брав безпосередню участь у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, перебуваючи в Сумській області, м. Путивль (а.с.70, 115).

Таким чином, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що позивач має право на отримання спірної додаткової винагороди у збільшеному розмірі, визначеному Постановою № 168 у вказані періоди із розрахунку 100 000 грн на місяць пропорційно часу участі у бойових діях або забезпеченні здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах їх ведення (здійснення).

Отже, з метою відновлення порушеного права позивача на отримання належного розміру додаткової винагороди, колегія суддів вважає, що належним та достатнім способом захисту прав позивача є зобов`язання Конотопського районного територіального центру комплектування та соціальної підтримки видати накази про встановлення та виплату позивачу щомісячної додаткової винагороди, передбаченої пунктом 1 постанови Кабінету Міністрів України "Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану" від 28.02.2022 № 168, за періоди з 24.05.2022 по 31.12.2022 із розрахунку 100 000 грн на місяць пропорційно часу участі у бойових діях або забезпеченні здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах їх ведення (здійснення), з урахуванням висновків суду.

Щодо доводів апеляційної скарги Сумського обласного територіального центру комплектування та соціальної підтримки, колегія суддів зазначає наступне.

Частиною 1 статті 118 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що процесуальні строки це встановлені законом або судом строки, у межах яких вчиняються процесуальні дії. Процесуальні строки встановлюються законом, а якщо такі строки законом не визначені - встановлюються судом.

Дотримання строків звернення з адміністративним позовом є однією з умов для реалізації права на позов у публічно-правових відносинах. Вона дисциплінує учасників цих відносин у випадку, якщо вони стали спірними, запобігає зловживанням і можливості регулярно погрожувати зверненням до суду, сприяє стабільності діяльності суб`єктів владних повноважень щодо виконання своїх функцій. Відсутність цієї умови приводила б до постійного збереження стану невизначеності у публічно-правових відносинах.

Тому в разі пропущення строку звернення до суду належить обґрунтувати поважність причин пропущення такого строку. Поважними причинами можуть визнаватися лише такі обставини, які є об`єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення особи, та пов`язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення відповідних дій та підтвердженні належними доказами.

Право на звернення до суду не є абсолютним і на цьому неодноразово зауважував Європейський суд з прав людини, оскільки певна визначена процедура звернення за захистом свого порушеного, невизнаного або оспорюваного права повинна бути передбачена нормами національного законодавства. І за таких обставин кожна особа, звертаючись до суду, повинна його (цього порядку) дотримуватися (рішення Голдер проти Великої Британії від 21.02.1975 р., Жоффр де ля Прадель проти Франції від 16.12.1992 р.).

Виходячи з принципу змагальності в адміністративному судочинстві, прав та обов`язків сторін у справі, визначених Кодексом, суд виключно з ініціативи та в межах доводів сторін може поновити строк звернення до суду за обґрунтованим їх зверненням.

Відповідно до ч. 1 ст. 122 Кодексу адміністративного судочинства України, позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.

Приписами частин третьої і п`ятої статті 122 КАС України передбачено, що для звернення до суду у справах щодо прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби встановлюється місячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Разом з тим, частиною першою статті 122 КАС України передбачено, що позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.

Вирішуючи питання про те, якою нормою закону слід керуватися при розгляді цієї справи, колегія суддів, зважаючи на гарантування конституційного права на своєчасне одержання винагороди за працю та рівність усіх працівників у цьому праві, наголошує, що положення статті 233 КЗпП України в частині, що стосуються строку звернення до суду у справах, пов`язаних з недотриманням законодавства про оплату праці, мають перевагу в застосуванні перед частиною п`ятою статті 122 КАС України.

Відповідно до частини другої статті 233 КЗпП України (у редакції, чинній до змін, внесених згідно із Законом України від 01.07.2022 №2352-IX) у разі порушення законодавства про оплату праці працівник має право звернутися до суду з позовом про стягнення належної йому заробітної плати без обмеження будь-яким строком.

Законом України від 01.07.2022 №2352-IX, який набрав чинності з 19 липня 2022 року, частини першу і другу статті 233 КЗпП України викладено в такій редакції: "Працівник може звернутися із заявою про вирішення трудового спору безпосередньо до суду в тримісячний строк з дня, коли він дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права, крім випадків, передбачених частиною другою цієї статті.

Із заявою про вирішення трудового спору у справах про звільнення працівник має право звернутися до суду в місячний строк з дня вручення копії наказу (розпорядження) про звільнення, а у справах про виплату всіх сум, що належать працівникові при звільненні, - у тримісячний строк з дня одержання ним письмового повідомлення про суми, нараховані та виплачені йому при звільненні (стаття 116)".

Отже, до 19 липня 2022 року КЗпП України не обмежував будь-яким строком право працівника на звернення до суду з позовом про стягнення належної йому заробітної плати. Після цієї дати строк звернення до суду з трудовим спором, у тому числі про стягнення належної працівнику заробітної плати, обмежений трьома місяцями з дня, коли працівник дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права.

Аналогічний правовий висновок викладений у рішенні Верховного Суду від 06 квітня 2023 року у справі №260/3564/22, від 19 січня 2023 року у справі №460/17052/21 та від 25 квітня 2023 року в справі № 380/15245/22.

Разом з тим, колегія суддів наголошує, що відповідно до пункту першого глави XIX "Прикінцеві положення" КЗпП України під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтею 233 цього Кодексу, продовжуються на строк дії такого карантину.

Постановою Кабінету Міністрів України від 23 грудня 2022 року № 1423 "Про внесення змін до розпорядження Кабінету Міністрів України від 25 березня 2020 року № 338 і постанови Кабінету Міністрів України від 9 грудня 2020 р. № 1236" дію карантину через COVID-19 продовжено до 30 квітня 2023 року.

Отже, запровадження на території України карантину є безумовною підставою для продовження строків, визначених статтею 233 КЗпП України, на строк дії такого карантину.

Колегія суддів звертає увагу, що позовна заява отримана Сумським окружним адміністративним судом 21.03.2023, тобто станом на час дії карантину через COVID-19, котрий було продовжено до 30 квітня 2023 року.

З огляду на вказане, судова колегія зазначає, що доводи апеляційної скарги стосовно пропуску позивачем строку звернення до адміністративного суду є помилковими, оскільки його право на звернення до суду із цим позовом відповідно до положень частини другої статті 233 КЗпП України (в редакції, чинній до 19 липня 2022 року) не обмежене будь-яким строком, а враховуючи, що станом на час звернення позивача до суду діяв карантин, установлений Кабінетом Міністрів України, тому строк визначений частиною другою статті 233 КЗпП України в редакції, чинній з 19 липня 2022 року, не підлягає застосуванню, так як такий продовжено на строк дії карантину.

Відповідно до ч. 1 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України, завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Як вбачається з ч. 2 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до частини 1 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Частиною 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Враховуючи викладене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції належним чином оцінив надані докази і на підставі встановленого, обґрунтовано частково задовольнив адміністративний позов.

Відповідно до ч.1 ст. 242 КАС України, рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Колегія суддів вважає, що рішення Сумського окружного адміністративного суду від 10.10.2023 року по справі № 480/2395/23 відповідає вимогам ст. 242 КАС України, а тому відсутні підстави для його скасування та задоволення апеляційних вимог відповідача.

Згідно ч. 1 ст. 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

На підставі викладеного, колегія суддів, погоджуючись з висновками суду першої інстанції, вважає, що суд дійшов вичерпних юридичних висновків щодо встановлення фактичних обставин справи і правильно застосував до спірних правовідносин сторін норми матеріального та процесуального права.

Доводи апеляційної скарги, з наведених вище підстав, висновків суду не спростовують.

Керуючись ст. ст. 311, 315, 321, 325 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Сумського обласного територіального центру комплектування та соціальної підтримки - залишити без задоволення.

Рішення Сумського окружного адміністративного суду від 10.10.2023 по справі № 480/2395/23 - залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України.

Головуючий суддя (підпис)З.О. Кононенко Судді(підпис) (підпис) О.М. Мінаєва В.А. Калиновський