Номер провадження: 22-ц/813/3560/23
Справа № 947/40008/21
Головуючий у першій інстанції Васильків О.В.
Доповідач Громік Р. Д.
ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
13.12.2023 року м. Одеса
Одеський апеляційний суд у складі:
головуючого - Громіка Р.Д.,
суддів - Дришлюка А.І., Сегеди С.М.,
за участю секретаря - Триколіч І.Б.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Київського районного суду м. Одеси від 11 липня 2022 року у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Авентус Україна», ТОВ «Українська Фінансова операція», ТОВ «Українське бюро кредитних історій», треті особи: Національний Банк України, приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Золотих О.О., приватний виконавець Качурка В.В., про визнання договорів недійсними, зобов`язання вчинити певні дії та визнання виконавчого напису нотаріуса таким, що не підлягає виконанню,
ВСТАНОВИВ:
1. ОПИСОВА ЧАСТИНА
Короткий зміст позовних вимог.
24 грудня 2021 року позивач ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом до ТОВ "АВЕНТУС УКРАЇНА", ТОВ "УКРАЇНСЬКІ ФІНАНСОВІ ОПЕРАЦІЇ", АТ "УНІВЕРСАЛ БАНК", ТОВ "УКРАЇНСЬКЕ БЮРО КРЕДИТНИХ ІСТОРІЙ", треті особи: Національний Банк України, приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Золотих О.О., приватний виконавець Качурка В.В., в якому просить:
1) визнати недійсним (нікчемним) Договір позики №3317825 від 10.12.2020 року, укладений між ТОВ "АВЕНТУС УКРАЇНА" та ОСОБА_1 , та зобов`язати відповідачів ТОВ "АВЕНТУС УКРАЇНА" та ТОВ "УКРАЇНСЬКІ ФІНАНСОВІ ОПЕРАЦІЇ" спростувати недостовірну інформацію стосовно вказаного договору, шляхом внесення змін до інформації, що міститься в Українському бюро кредитних історій у кредитній історії ОСОБА_1 , а ТОВ "Українське бюро кредитних історій" вилучити інформацію щодо вищезазначених договорів, суми відкритих лімітів, загальної поточної, простроченої заборгованості.
2) визнати таким, що не підлягає виконанню виконавчий напис №9333 від 08.11.2021 року, вчинений приватним нотаріусом КМНО Золотих О.О. про стягнення з ОСОБА_1 на користь ТОВ "Українські Фінансові операції" заборгованості в розмірі 10334,00 грн.
3) стягнути солідарно з відповідачів на користь ОСОБА_1 судові витрати по справі у розмірі 60361,00 грн.
В позовних вимогах позивач ОСОБА_1 посилається на те, що 08.02.2021 року на номер телефону позивача зателефонував представник ТОВ "Клай Кредит" і повідомив про заборгованість за кредитним договором, який ніби був оформлений через мережу інтернет - онлайн 27.01.2021 року в розмірі 2000,00 грн. В той же день позивач звернулась до органів поліції з заявою про вчинення відносно неї шахрайських дій, на підставі якої 09.02.2021 року було відкрито кримінальне провадження, яке триває по теперішній час.15.02.2021 року за запитом до Бюро кредитних історій позивач ОСОБА_1 отримала кредитний звіт, з якого чітко прослідковується, що невідомі особи - шахраї, кожен день отримували на ім`я позивача онлайн-кредити, про що свідчать записи в кредитному звіті, а саме: ТОВ "АВЕНТУС УКРАЇНА" - Договір позики №3317825 від 10.12.2020 року, сума кредиту 6000 грн., який станом на сьогоднішній день не закритий. Право вимоги за договором передано ТОВ "Українські фінансові операції". Тож, починаючи з 10.12.2020 року ТОВ "АВЕНТУС УКРАЇНА" добровільно вступив в співпрацю з шахраями, збільшив кредитні ліміти та шляхом обману незаконно перерахував кредитні кошти шахраям. Позивач зазначає, що ТОВ "АВЕНТУС УКРАЇНА" при видачі кредиту за договором позики №3317825 жодного разу їй не телефонував та не отримав згоди на обробку персональних даних та не надав позивачу доказів, що вона особисто зверталась з заявою про надання кредиту та кредит був наданий особисто позивачу. Крім того, позивач не надавала до Бюро кредитних історій і не уповноважувала третіх осіб надавати згоду на збір, зберігання, використання та поширення інформації щодо кредитної історії. ТОВ "Українське бюро кредитних історій" не отримало згоду на обробку персональних даних та без згоди позивача 89 разів передало інформацію щодо позивача фінансовим організаціям. Позивач вказує, що відповідачі за спільною домовленістю добровільно вступили в співпрацю з шахраями та оформили на її ім`я вищезазначені кредити в різних фінансових установах, що спричинило значні матеріальні збитки та моральну шкоду для позивача. В зв`язку з тим, що шахраї використали персональні дані ОСОБА_1 та отримали кредитні кошти на суму 113118,00 грн., а відповідачі перерахували кредитні кошти шахраям, позивач вимушена звернутись до суду за захистом своїх прав. Позивач ОСОБА_1 зазначає, що її волі на укладення кредитних договорів не було, договори з відповідачами укладено іншою особою, з незаконним використанням персональних даних ОСОБА_1 , що підтверджується витягом з ЄРДР, а також матеріалами слідства. Відповідачі на звернення позивача не надали жодного документу, який би підтверджував, що ОСОБА_1 підписувала заяви-анкети на отримання кредиту, укладала договори позики та отримувала кредитні кошти від відповідачів. Також позивач ОСОБА_1 зазначає, що у нотаріуса не було визначених законодавством підстав для винесення виконавчого напису, в зв`язку з чим виконавчий напис є спірним та повинен бути визнаний таким, що не підлягає скасуванню.
Позиція відповідача ТОВ «Авентус Україна» у суді першої інстанції.
У відзиві на позовну заяву представник ТОВ "АВЕНТУС УКРАЇНА" посилається на те, що між Товариством та ОСОБА_1 був укладений Договір про надання споживчого кредиту №3317825 від 10.12.2020 року на суму 6000,00 грн. зі строком користування 30 днів. Укладення Кредитного договору здійснювалось за допомогою Інформаційно-телекомунікаційної системи Товариства, доступ до якої забезпечується Клієнту через Веб-сайт Товариства або Мобільний додаток. Переказ коштів здійснено 10.02.2021 року шляхом перерахування на банківську картку Клієнта № НОМЕР_1 , відкриту в АТ "УНІВЕРСАЛ БАНК" ("МОНОБАНК"), яка належить ОСОБА_1 , яку було вказано особисто Клієнтом в заяві на отримання кредиту. На підтвердження укладення кредитного договору позивачем було вчинено дії, що свідчать про укладення кредитного договору саме позивачем, зокрема здійснення продовження строку користування кредитним договором шляхом внесення платежу зі своєї банківської картки в рахунок погашення заборгованості та ініціювання продовження строку в своєму особистому кабінеті. Представник ТОВ "АВЕНТУС УКРАЇНА" зазначає, що ідентифікація та верифікація клієнта була здійснена Товариством шляхом отримання через систему BankID НБУ. При здійсненні ідентифікації та верифікації клієнта, Товариством в повній мірі було дотримано всі вимоги Закону України "Про запобігання та протидію легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинних шляхом, фінансуванню тероризму та фінансуванню розповсюдження зброї масового знищення" та Положення про здійснення установами фінансового моніторингу, затвердженого постановою НБУ №107 від 28.07.2020 року. Персональні дані позивача невідомим (третім) особам не розголошувалися. Надана довідка ПрАТ "Київстар" не може бути належним доказом того, що ОСОБА_1 не користувалась номером телефону " НОМЕР_2 ". Позивач не є абонентом ПрАТ "Київстар", тобто не укладала договір з ПрАТ "Київстар", а є лише "абонентом передплаченого зв`язку", то і відповідно отримує послуги від ПрАТ "Київстар" знеособлено. Доданий до позову Витяг з ЄРДР не є підтвердженням факту вчинення правопорушення чи будь-яким фактом, що спричинює зміну, припинення правовідносин, зокрема договірних. Встановлення факту вчинення шахрайських дій з боку невстановлених осіб, діями яких завдано начебто шкоди позивачу, знаходиться у виключній компетенції правоохоронних органів України та суду.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції.
Рішенням Київського районного суду м. Одеси від 11 липня 2022 року в задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до ТОВ "АВЕНТУС УКРАЇНА", ТОВ "УКРАЇНСЬКІ ФІНАНСОВІ ОПЕРАЦІЇ", ТОВ "УКРАЇНСЬКЕ БЮРО КРЕДИТНИХ ІСТОРІЙ", приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Золотих О.О., приватний нотаріус Качурка В.В., про визнання договорів недійсними, зобов`язання вчинити певні дії та визнання виконавчого напису нотаріуса таким, що не підлягає виконанню відмовлено.
Короткий зміст та доводи апеляційної скарги.
В апеляційній скарзі ОСОБА_1 просить скасувати оскаржуване судове рішення та постановити нове, яким задовольнити позовні вимоги повністю, посилаючись на порушення судом норм процесуального та матеріального права.
Апеляційна скарга мотивована тим, що судом першої інстанції не в повному обсязі досліджені матеріали справи та зроблені помилкові висновки про недостатність доказів.
2. МОТИВУВАЛЬНА ЧАСТИНА
Позиція апеляційного суду
Заслухавши доповідача, доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, законність і обґрунтованість рішення суду в межах позовних вимог та доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, рішення суду першої інстанції скасуванню з ухваленням нового рішення про чатскове задоволення позовних вимог.
Фактичні обставини справи.
На підставі матеріалів справи встановлено, що відповідно до Договору №3317825 про надання споживчого кредиту від 10.12.2020 ТОВ "АВЕНТУС УКРАЇНА" в особі директора Довгаля Володимира Вікторовича, що діє на підставі Статуту, з однієї сторони, та ОСОБА_1 , паспорт НОМЕР_3 , виданий 05.12.2002 року, з другої сторони, уклали Договір про надання споживчого кредиту.
Відповідно до умов Договору укладення цього Договору здійснюється Сторонами за допомогою ІТС Товариства, доступ до якої забезпечується Споживачу через Веб-сайт або Мобільний додаток, Електронна ідентифікація Споживача здійснюється при вході Споживача в Особистий кабінет, в порядку передбаченому Законом України "Про електронну комерцію", в тому числі шляхом перевірки Товариством правильності введення коду, направленого Товариством на номер мобільного телефону Споживача, вказаний при вході, та/або шляхом перевірки правильності введення Пароля входу до Особистого кабінету. При цьому, Споживач самостійно і за свій рахунок забезпечує і оплачує технічні, програмні і комунікаційні ресурси, необхідні для організації каналів доступу і підключення до Веб-сайту/ІТС Товариства. На умовах, встановлених Договором, Товариство надає Споживачу кредит у гривні, а Споживач зобов`язується одержати та повернути кошти кредиту, сплатити проценти за користування ним та виконати інші обов`язки, передбачені Договором. Сума кредиту (загальний розмір) складає 6000,00 грн. Строк кредиту 30 днів. Дата повернення кредиту вказується в Графіку платежів, що є Додатком №1 до цього Договору(а.с.104-113).
При цьому Договір, Графік платежів та Паспорт споживчого кредиту підписано ОСОБА_1 електронним підписом одноразовим ідентифікатором С656254, 10.12.2020 01:53:03.
Згідно із Витягу з Єдиного реєстру досудових розслідувань вбачається, що 09 лютого 2021 року зареєстровано кримінальне провадження: 12021164500000064.
З цього ж витягу вбачається, що 08 лютого 2021 року до ЧЧ Відділу поліції №5 Одеського районного управління поліції №1 ГУНП в Одеській області надійшла заява від ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , проживаючої за адресою: АДРЕСА_1 , в якій вона просить прийняти міри правового характеру до невідомої особи, яка 27.01.2021 року через мережу "Інтернет" отримана на ім`я заявника у ТОВ "Клай Кредит" на суму 2 тис. грн. (ЄО №2847 від 08.02.2021 року) (т. 1 а.с.22).
З довідки про наявність рахунків № QEVR-20210329-145343 від 29.03.2021 року, виданої АТ "УНІВЕРСАЛ БАНК" вбачається наявність рахунків на ім`я ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ІПН: НОМЕР_4 , а саме: НОМЕР_5 - дебетова картка, активна; НОМЕР_6 - кредитна картка, заблокована. Також повідомлено, що банківські карти з номерами НОМЕР_14, НОМЕР_7 , НОМЕР_8 є недійсними та не належать позивачу ОСОБА_1 (т. 1, а.с.20).
16 червня 2021 року позивач ОСОБА_1 зверталась до керівника ТОВ "АВЕНТУС УКРАЇНА" з письмовою вимогою анулювати кредити, які були видані працівниками ТОВ "АВЕНТУС УКРАЇНА" за спільною домовленістю з шахраями на ім`я ОСОБА_1 та направити довідку про відсутність заборгованості до Бюро кредитних історій та ОСОБА_1 особисто (т. 1, а.с.23-24).
З відповіді на звернення ОСОБА_1 т.в.о. начальника відділу каналів кореспонденції з клієнтами ПрАТ "Київстар", вих. №544700/03/02 від 02.07.2021, вбачається, що абонентські номери НОМЕР_2 , НОМЕР_9 за ОСОБА_1 як абонентом не зареєстровані (т 1, а.с.21).
З відповіді Заступника керівника Приморської окружної прокуратури міста Одеси від 25.11.2021 №48-990-21 на ім`я ОСОБА_1 вбачається, що Приморською окружною прокуратурою міста Одеси розглянуто заяву від 15.11.2021р., яка надійшла до окружної прокуратури та зареєстрована в канцелярії за №12095-21вх від 15.11.2021р. щодо стану досудового розслідування у кримінальному провадженні №1202116450000064. Установлено, що СД ВП №5 ОРУ №1 ГУНП в Одеській області здійснювалось досудове розслідування у кримінальному провадженні №1202116450000064 від 09.02.2021р. за ч. 1 ст. 190 КК України. 25.11.2021 року у даному кримінальному провадженні прокурором Приморської окружної прокуратури міста Одеси надано вказівки дізнавачу про проведення слідчих (розшукових) дій. На теперішній час досудове розслідування у кримінальному провадженні триває (т.1, а.с.22-зворот).
15 березня 2021 року ТОВ "АВЕНТУС УКРАЇНА" надавала письмову відповідь дізнавачу СД ВП №5 Одеського районного УП №1 ГУНП в Одеській області, згідно з якою 09 березня 2021 року після надходження запиту, відділом економічної безпеки Товариства було розпочато оперативну перевірку, в ході якої було з`ясовано, що Кредитний договір було укладено, використовуючи контактний номер телефону та паспортні дані Клієнта, в зв`язку з чим Клієнтом було подано відповідну заяву до правоохоронних органів. Крім того, ОСОБА_1 повідомила, що вона не є держателем банківської картки № НОМЕР_1 , відкритої в АТ "УНІВЕРСАЛ БАНК", на яку було перераховано кредитні кошти, і з якої здійснювались платежі в рахунок погашення заборгованості за вказаним Кредитним договором. Враховуючи викладене та відсутність повної інформації з приводу фактів, викладених Клієнтом в телефонній розмові, Товариством було прийнято рішення про призупинення нарахування процентів за Кредитним договором /а.с.196/.
Також позивачем суду надані письмові відповіді ТОВ "Займер" та ТОВ "ФК "Авіра Груп", з яких вбачається, що договори про надання фінансового кредиту від 15.02.2021 року та 09.02.2021 року відповідно визнані товариствами "шахрайськими" та анульовані (т. 1, а.с.25-26).
Згідно з довідкою ТОВ ФК "ВЕЙ ФОР ПЕЙ", вих. №5823-ВП від 11.02.2022 року, відповідно до договору ВП-200417-1 від 20.04.2017 року було здійснено за дорученням ТОВ "Авентус Україна" наступні успішні перекази коштів на картки клієнтів: 10.12.2020 року на суму 6000 грн., маска картки НОМЕР_10 , код авторизації CARDRC, номер транзакції в системі WayForPay - creditplus-12808263 (т.1, а.с.125).
Згідно з електронним повідомленням LIQPAY 05.01.2021 року о 10:56 з карти НОМЕР_11 здійснено поповнення на суму 16,2 грн. Призначення: продовження кредиту №3317825 ОСОБА_1 , ID 1526261282 (т. 1, а.с.127).
Листом від 15.02.2022, вих. №1858, ТОВ "ФК "КОНТРАКТОВИЙ ДІМ" повідомляє про успішність наступної операції на користь ТОВ "Авентус Україна" згідно Договору про прийом платежів №125/19-П від 13.03.2019 року: № транзакції 910092454, сума 3876 грн., дата прийняття 08.02.2021 року 11:23, номер замовлення 14383699, ПІБ ОСОБА_1 , номер та дата платіжного доручення PS12977717 від 09.02.2011 року, статус - прийнято (т.1, а.с.126).
Стороною відповідача також суду надано роздруківку скріншотів з Особистого кабінету - ID клієнта 1751974, Ім`я: ОСОБА_1 , ІПН: НОМЕР_12 , Телефон: НОМЕР_13 , № кредиту 3317825 (т.1, а.с.141-144).
За інформацією з Єдиного реєстру боржників станом на 29.11.2021 року в реєстрі наявна інформація щодо боржника ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , номер виконавчого провадження: 67680837, документ видав: приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Золотих О.О. про стягнення коштів, приватний виконавець Качурка В.В. (т. 1, а.с.32).
Мотиви, з яких виходить апеляційний суд, та застосовані норми права.
У частині третій статті 3 ЦПК України передбачено, що провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Відповідно до ч. 1 п. 2 ст. 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити у відповідній частині нове рішення або змінити рішення.
Згідно із ч. 1 п. 1 ст. 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.
Так, відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції послався на те, що подані ОСОБА_1 разом з позовною заявою докази, не є достатніми для обгрунтованого висновку про недійсність оспорюваного договору, в зв`язку з чим суд приходить до висновку про недоведеність позовних вимог в цій частині. Інші позовні вимоги щодо зобов`язання відповідачів вчинити певні дії є похідними від вимоги про визнання договору недійсним, в зв`язку з чим також не підлягають задоволенню.
Однак з такими висновками суду першої інстанції погодитись не можна з огляду на таке.
Частиною першою статті 8 Конституції України передбачено, що в Україні визнається і діє принцип верховенства права. Суддя, здійснюючи правосуддя, керується верховенством права (частина перша статті 129 Конституції України).
Суд, здійснюючи правосуддя на засадах верховенства права, забезпечує кожному право на справедливий суд та повагу до інших прав і свобод, гарантованих Конституцією і законами України, а також міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України (стаття 2 Закону України «Про судоустрій і статус суддів»).
Відповідно до частини першої статті 202 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.
У приватному праві недійсність (нікчемність чи оспорюваність) може стосуватися або «вражати» договір, правочин, акт органу юридичної особи, державну реєстрацію чи документ.
Усталеним у судовій практиці та цивілістичній доктрині є поділ недійсних правочинів на нікчемні та оспорювані.
У ЦК України закріплений підхід, при якому оспорюваність правочину конструюється як загальне правило. Навпаки, нікчемність правочину має місце тільки у разі, коли існує пряма вказівка закону про кваліфікацію того або іншого правочину як нікчемного.
Оспорюваний правочин визнається недійсним судом, якщо одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом (частина третя статті 215 ЦК України). Правочин, недійсність якого не встановлена законом (оспорюваний правочин), породжує правові наслідки (набуття, зміну або припинення прав та обов`язків), на які він був направлений до моменту визнання його недійсним на підставі рішення суду. Оспорювання правочину відбувається тільки за ініціативою його сторони або іншої заінтересованої особи шляхом пред`явлення вимог про визнання правочину недійсним (позов про оспорювання правочину, рецисорний позов).
Натомість нікчемним є той правочин, недійсність якого встановлена законом і для визнання його недійсним не вимагається рішення суду (частина друга статті 215 ЦК України). Нікчемність правочину конструюється за допомогою «текстуальної» недійсності, оскільки вона існує тільки у разі прямої вказівки закону. Така пряма вказівка може втілюватися, зокрема, в термінах «нікчемний», «є недійсним». Нікчемний правочин, на відміну від оспорюваного, не створює юридичних наслідків, тобто, не «породжує» (змінює чи припиняє) цивільних прав та обов`язків.
У пунктах 94, 95 постанови Великої Палати Верховного Суду від 04 червня 2019 року у справі № 916/3156/17 (провадження № 12-304гс18) зазначено, що визнання нікчемного правочину недійсним за вимогою його сторони не є належним способом захисту прав, оскільки не призведе до реального відновлення порушених прав позивача, адже нікчемний правочин є недійсним у силу закону. За наявності спору щодо правових наслідків недійсного правочину, одна зі сторін якого чи інша заінтересована особа вважає його нікчемним, суд перевіряє відповідні доводи та у мотивувальній частині судового рішення, застосувавши відповідні положення норм матеріального права, підтверджує чи спростовує обставину нікчемності правочину.
У пунктах 69-73 постанови Великої Палати Верховного Суду від 10 квітня 2019 року у справі № 463/5896/14-ц (провадження № 14-90цс19) зазначено, що кожна особа має право на звернення до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права у разі його порушення, невизнання або оспорювання та інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства (статті 15, 16 ЦК України). Цивільне право чи інтерес мають бути захищені судом у належний спосіб, який є ефективним. Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається (абзац перший частини другої статті 215 ЦК України). Якщо недійсність певного правочину встановлена законом, тобто якщо цей правочин нікчемний, позовна вимога про визнання його нікчемним не є належним способом захисту права чи інтересу позивача. За наявності спору щодо правових наслідків недійсного правочину, одна зі сторін якого чи інша заінтересована особа вважає його нікчемним, суд перевіряє відповідні доводи та у мотивувальній частині судового рішення, застосувавши відповідні положення норм матеріального права, підтверджує чи спростовує обставину нікчемності правочину.
Правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним (стаття 204 ЦК України).
Презумпція правомірності правочину означає те, що вчинений правочин вважається правомірним, тобто таким, що зумовлює набуття, зміну чи припинення породжує, змінює або припиняє цивільні права та обов`язки, доки ця презумпція не буде спростована. Таким чином, до спростування презумпції правомірності правочину всі права, набуті сторонами за ним, можуть безперешкодно здійснюватися, а створені обов`язки підлягають виконанню. Спростування презумпції правомірності правочину відбувається тоді: коли недійсність правочину прямо встановлена законом (має місце його нікчемність); якщо він визнаний судом недійсним, тобто існує рішення суду, яке набрало законної сили (оспорюваний правочин визнаний судом недійсним).
Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована сторона заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин) (частина третя стаття 215 ЦК України).
У абзаці другому частини п`ятої статті 216 ЦК України передбачено, що суд може застосувати наслідки недійсності нікчемного правочину з власної ініціативи.
У пункті 7 постанови Пленуму Верховного Суду України від 06 листопада 2009 року № 9 «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними» містяться роз`яснення, що нікчемний правочин є недійсним через невідповідність його вимогам закону та не потребує визнання його таким судом. Оспорюваний правочин може бути визнаний недійсним лише за рішенням суду.
У разі якщо під час розгляду спору про визнання правочину недійсним як оспорюваного та застосування наслідків його недійсності буде встановлено наявність підстав, передбачених законодавством, вважати такий правочин нікчемним, суд, вказуючи про нікчемність такого правочину, одночасно застосовує наслідки недійсності нікчемного правочину.
Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 15 грудня 2021 року в справі № 757/51379/17 (провадження № 61-6261св21).
Особливості укладання кредитного договору в електронному вигляді визначені Законом України «Про електронну комерцію».
Згідно з пунктом 6 частини першої статті 3 Закону України «Про електронну комерцію» електронний підпис одноразовим ідентифікатором - це дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших; електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору.
Відповідно до частини третьої статті 11 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті.
Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-телекомунікаційних системах (частини четверта статті 11 Закону України «Про електронну комерцію»).
За правилом частини восьмої статті 11 Закону України «Про електронну комерцію» у разі якщо укладення електронного договору відбувається в інформаційно-телекомунікаційній системі суб`єкта електронної комерції, для прийняття пропозиції укласти такий договір особа має ідентифікуватися в такій системі та надати відповідь про прийняття пропозиції (акцепт) у порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Такий документ оформляється у довільній формі та має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору.
Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного в письмовій формі. Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним статтею 12 цього Закону, є оригіналом такого документа.
Апеляційним судом встановлено, що грошові кошти, які надані на підставі кредитного договору, укладеного між ТОВ «АВЕНТУС Україна» в особі директора Довгаля Володимира Вікторовича, що діє на підставі Статуту, з однієї сторони, та ОСОБА_1 , паспорт НОМЕР_3 , виданий 05.12.2002 року, з другої сторони, уклали Договір про надання споживчого кредиту. Грошові кошти мають бути перераховані на картковий рахунок № НОМЕР_1
Укладення такого договору відбувалось відповідно до п. 1.1 договору, згідно із якого, зокрема, шляхом направлення ідентифікатора на мобільний номер телефону.
Згідно із Довідкою АТ «Універсал Банк» №QEVR-20210329-145343 вбачається, що банківська картка № НОМЕР_1 , на яку були перераховані кредитні кошти від відповідача, є недійсною та не належить ОСОБА_1 .
Відповідно до довідки ПрАТ «Київстар» від 02.07.2021 встановлено, що номера телефонів, які зазначені в спірному кредитному договорі, за позивачем не зареєстровано.
Відповідно до ч. 1 ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Згідно з ч. 1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Велика Палата Верховного Суду неодноразово наголошувала на необхідності застосування передбачених процесуальним законом стандартів доказування та зазначала, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Зокрема, цей принцип передбачає покладення тягаря доказування на сторони. Водночас цей принцип не створює для суду обов`язок вважати доведеною та встановленою обставину, про яку стверджує сторона. Таку обставину треба доказувати таким чином, аби реалізувати стандарт більшої переконливості, за яким висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається вірогіднішим, ніж протилежний (пункт 81 постанови Великої Палати Верховного Суду від 18 березня 2020 року у справі № 129/1033/13-ц).
Цивільна справа повинна бути вирішена з урахуванням «балансу вірогідностей». Суд повинен вирішити, чи існує вірогідність того, що на підставі наданих доказів, а також правдивості тверджень заявника, вимога цього заявника заслуговує довіри.
Аналогічний правовий висновок викладений у постанові Верховного Суду від 15 листопада 2023 року у справі №291/1352/20.
Оскільки ні номер телефону, який зазначений в кредитному договорі та на який направлявся ідентифікатор для укладення договору, ні картковий рахунок, на які мають бути перераховані кредитні кошти, не належать ОСОБА_1 , то апеляційний суд дійшов висновку, що волевиявлення ОСОБА_1 на укладення такого кредитного договору не була спрямована та загалом укладено іншою особою.
Крім того колегія суддів враховує, що схожі ситуації були у ОСОБА_1 з ТОВ «Займер» та ТОВ «ФК «Авіра Груп», з відповіді яких вбачається, що договори про надання фінансового кредиту від 15.02.2021 та 09.02.2021 відповідно визнані товариствами "шахрайськими" та анульовані (т. 1, а.с.25-26).
Таким чином, що Договір №3317825 про надання споживчого кредиту від 10.12.2020 ТОВ "АВЕНТУС УКРАЇНА" в особі директора Довгаля Володимира Вікторовича, що діє на підставі Статуту, з однієї сторони, та ОСОБА_1 , є нікчемним.
На підставі вказаного договору №3317825 від 10.12.2020, який є нікчемним, приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Золотих О.О. вчинено виконавчий напис №9333 від 08.11.2021 року про стягнення з ОСОБА_1 на користь ТОВ "Українські Фінансові операції" заборгованості в розмірі 10334,00 грн.
Аналіз чинного цивільного законодавства України дає підстави дійти висновку, що нікчемний правочин, на відміну від оспорюваного, не створює юридичних наслідків, тобто, не «породжує» (змінює чи припиняє) цивільних прав та обов`язків.
Нікчемний правочин є недійсним вже в момент вчинення, незалежно від будь-чиєї волі (ipso iure), і його абсолютна недійсність діє щодо всіх (erga omnes).
Нікчемний правочин не створює юридичних наслідків, не зумовлює набуття/зміни/ припинення прав ні для кого.
Посилатися на нікчемність правочину може будь-хто. Якщо суд виявить нікчемність правочину, має її враховувати за власною ініціативою в силу свого положення (ex officio), навіть якщо жодна із заінтересованих осіб цього не вимагає або якщо така вимога заявлена лише в вищій інстанції.
Згідно із частиною першою статті 509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов`язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.
Отже, зобов`язання містить дві нерозривно поєднані складові - обов`язок боржника вчинити дію або утриматись від її вчинення та право кредитора вимагати виконання цього від боржника.
Водночас застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, невизнання або оспорення. Такі право чи інтерес мають бути захищені судом у спосіб, який є ефективним, тобто таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорення та спричиненим цими діяннями наслідкам. Спосіб захисту порушеного права або інтересу має бути таким, щоб у позивача не виникала необхідність повторного звернення до суду.
Зокрема, неефективними є такі способи захисту права чи законного інтересу, як визнання права вимоги виконання зобов`язання від відповідача або визнання наявності договірного обов`язку відповідача, оскільки такі способи не ведуть до виконання боржником свого зобов`язання, у тому числі в примусовому порядку, та отримання кредитором належного на виконання зобов`язання. У цьому випадку в позивача виникне потреба повторного звернення до суду.
Також слід ураховувати, що наведені вище способи захисту інтересу особи у правовій визначеності при виконанні договірних зобов`язань будуть належними лише в разі, якщо така невизначеність триває, ініційований кредитором спір про захист його прав суд не вирішив і відповідне провадження не було відкрите. Зокрема, у таких випадках: кредитор у правовідносинах без звернення до суду з відповідним позовом може звернути стягнення на майно особи, яку він вважає боржником, інших осіб або інакше одержати виконання поза волею цієї особи-боржника в позасудовому порядку; особа не вважає себе боржником у відповідних правовідносинах і не може захистити її право в межах судового розгляду, зокрема, про стягнення з неї коштів на виконання зобов`язання, оскільки такий судовий розгляд кредитор не ініціював (постанова Великої Палати Верховного Суду від 26 січня 2021 року у справі № 522/1528/15-ц).
Кредитор у вказаній справі реалізував процедуру повернення грошових коштів, отриманих за договором №3317825 від 10.12.2020, шляхом звернення до нотаріуса для вчинення виконавчого напису і подальшого його примусового виконання.
Однак у ОСОБА_1 відсутній обов`язок щодо повернення грошових коштів, отриманих за договором №3317825 від 10.12.2020, а тому наступні дії кредитора щодо повернення грошових коштів є також такими, що не породжують жодних юридичних наслідків.
Враховуючи вищевикладене, апеляційний суд дійшов висновку, що позовні вимоги про визнання таким, що не підлягає виконанню виконавчий напис №9333 від 08.11.2021, є законними та обґрунтованими, направленими на захист прав та інтересів ОСОБА_1 і є наслідком нікчемності правочину.
Щодо позовних вимог про спростування недостовірної інформації стосовно вказаного договору, шляхом внесення змін до інформації, що міститься в Українському бюро кредитних історій у кредитній історії ОСОБА_1 , а ТОВ "Українське бюро кредитних історій" вилучити інформацію щодо вищезазначених договорів, суми відкритих лімітів, загальної поточної, простроченої заборгованості, то колегія суддів зазначає таке.
Статтею 34 Конституції України кожному гарантується право на свободу думки і слова, на вільне вираження своїх поглядів і переконань.
Разом із тим, відповідно до статті 68 Конституції України кожен зобов`язаний неухильно додержуватися Конституції та законів України, не посягати на права і свободи, честь і гідність інших людей.
Таким чином, праву на свободу думки і слова, на вільне вираження своїх поглядів і переконань відповідає обов`язок не поширювати про особу недостовірну інформацію та таку, що ганьбить її гідність, честь чи ділову репутацію.
Статтею 201 ЦК України передбачено, що честь, гідність і ділова репутація є особистими немайновими благами, які охороняються цивільним законодавством.
Главою 22 ЦК України визначено перелік особистих немайнових прав фізичної особи, серед яких право на повагу до гідності та честі (стаття 297 ЦК України) та право на недоторканість ділової репутації (стаття 299 ЦК України).
Згідно з частиною першою статті 277 ЦК України фізична особа, особисті немайнові права якої порушено внаслідок поширення про неї та (або) членів її сім`ї недостовірної інформації, має право на відповідь, а також на спростування цієї інформації.
Юридичним складом правопорушення, наявність якого може бути підставою для задоволення позову про захист гідності та честі фізичної особи, а також ділової репутації фізичної та юридичної особи, є сукупність таких обставин: поширення інформації, тобто доведення її до відома хоча б одній особі у будь-який спосіб; поширена інформація стосується певної фізичної чи юридичної особи, тобто позивача; поширення недостовірної інформації, тобто такої, яка не відповідає дійсності; поширення інформації, що порушує особисті немайнові права, тобто або завдає шкоди відповідним особистим немайновим благам, або перешкоджає особі повно і своєчасно здійснювати своє особисте немайнове право.
Недостовірною вважається інформація, яка не відповідає дійсності або викладена неправдиво, тобто містить відомості про події та явища, яких не існувало взагалі або які існували, але відомості про них не відповідають дійсності (неповні або перекручені).
Вирішуючи питання про визнання поширеної інформації недостовірною, суди повинні визначити характер такої інформації та з`ясувати, чи є вона фактичним твердженням, чи оціночним судженням, встановити факт поширення недостовірної інформації та факт того, що поширена інформація стосується саме особи позивача і що поширена інформація порушує особисті немайнові права особи позивача або перешкоджає повно і своєчасно здійснювати своє особисте немайнове право, при цьому саме позивач повинен довести факт поширення інформації відповідачем.
Відносини у сфері формування та обігу кредитних історій регулюються Законом України «Про організацію формування та обігу кредитних історій» від 23 червня 2005 року № 2704-IV (далі - Закон № 2704-IV).
У статті 3 Закону України «Про організацію формування та обігу кредитних історій» (в редакції, чинній на момент виникнення спірних відносин) закріплено, зокрема, що:
бюро кредитних історій (далі - Бюро) - юридична особа, виключною діяльністю якої є збір, зберігання, використання інформації, яка складає кредитну історію;
ведення кредитної історії - діяльність Бюро із збирання, оброблення, зберігання, захисту, використання інформації, яка складає кредитну історію;
кредитна історія - це сукупність інформації про юридичну або фізичну особу, що її ідентифікує, відомостей про виконання нею зобов`язань за кредитними правочинами, іншої відкритої інформації відповідно до Закону;
користувач Бюро (далі - користувач) - юридична або фізична особа - суб`єкт господарської діяльності, яка укладає кредитні правочини та відповідно до договору надає і має право отримувати інформацію, що складає кредитну історію;
кредитний звіт - сукупність інформації про суб`єкта кредитної історії, яка є повним або частковим відображенням його кредитної історії;
суб`єкт кредитної історії - будь-яка юридична або фізична особа, яка уклала кредитний правочин та щодо якої формується кредитна історія;
Згідно з статтями 1, 3 Закону № 2704-IV, інформація для формування кредитної історії надається користувачем до Бюро лише в разі наявності письмової згоди юридичної або фізичної особи, яка уклала кредитний правочин з користувачем. Користувач має право відмовитися від укладання кредитного правочину або укласти кредитний правочин на умовах, що враховують ризики від укладання кредитного правочину, у разі відмови суб`єкта кредитної історії надати згоду на доступ до його кредитної історії та/або на передачу інформації до Бюро про кредитний правочин з користувачем.
У частині першій статті 4 Закону № 2704-IV визначено, зокрема, що принципами формування та доступу до інформації, яка складає кредитну історію, є: збір і надання інформації, що складає кредитну історію, виключно за згодою суб`єкта цієї кредитної історії.
У частині першій статті 5 Закону № 2704-IV передбачено, зокрема, що джерелами формування кредитних історій є: відомості, що надаються користувачем до Бюро за письмовою згодою суб`єкта кредитної історії відповідно до цього Закону.
Відповідно до частини 1 статті 10 Закону № 2704-IV бюро вилучає з кредитної історії:
1) інформацію, яка передбачена пунктом 2 частини першої статті 7 (відомості про грошове зобов`язання суб`єкта кредитної історії), у разі відсутності кредитного правочину, договору або визнання їх недійсними;
2) всю інформацію, що міститься у кредитній історії, у разі відсутності письмової згоди суб`єкта кредитної історії на збір, зберігання, використання та поширення через Бюро інформації про нього;
3) інформацію, яка передбачена пунктами 2-4 частини першої статті 7 (відомості про грошове зобов`язання суб`єкта кредитної історії; інформацію про суб`єкта кредитної історії, яка складається із сукупності документованої інформації про особу з державних реєстрів, інших баз даних публічного користування, відкритих для загального користування джерел; відомості про операції з інформацією, яка складає кредитну історію), у разі закінчення терміну зберігання інформації в кредитній історії.
Таким чином, позивачем обрано неналежним спосіб захисту (спростування недостовірної інформації стосовно вказаного договору, шляхом внесення змін до інформації, що міститься в Українському бюро кредитних історій у кредитній історії ОСОБА_1 , а ТОВ "Українське бюро кредитних історій" вилучити інформацію щодо вищезазначених договорів, суми відкритих лімітів, загальної поточної, простроченої заборгованості), так як саме по собі визнання договору нікчемним і наявність встановлення у мотивувальній частині нікчемності такого правочину є підставою для внесення змін до Українського бюро кредитних історій.
Колегія суддів вважає за необхідне зазначити, що саме по собі судове рішення суду апеляційної інстанції є підставою для виключення інформації стосовно договору позики №3317825 від 10.12.2020, укладеним між Товариством з обмеженою відповідальністю «Авентус Україна» та ОСОБА_2 , з Українського бюро кредитних історій у кредитній історії ОСОБА_1 щодо зазначеного договору, суми відкритих лімітів, загальної поточної, простроченої заборгованості.
Висновки за результатами розгляду апеляційної скарги.
Таким чином, судова колегія дійшла висновку, що суд першої інстанції неповно з`ясував обставини, що мають значення для справи, не довів обставини, що мають значення для справи, які суд вважав встановленими, висновки районного суду не відповідають обставинам справи, у зв`язку з чим є підстави для скасування рішення суду першої інстанції та постановлення нового судового рішення про часткове задоволення позовних вимог.
Розподіл судових витрат.
Згідно із ч. 13 ст. 141 ЦПК України якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення чи ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.
Відповідно до ч. 1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Позовну заяву ОСОБА_1 задоволено частково, а отже, з ТОВ «Українські фінансові операції» необхідно стягнути судовий збір за подачу позовної заяви у розмірі 908 гривень, а апеляційної скарги - 1362 гривень.
Повний текст судового рішення.
Згідно із ч. 5 ст. 268 ЦПК України датою ухвалення рішення є дата його проголошення (незалежно від того, яке рішення проголошено - повне чи скорочене). Датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення.
Відповідно до ч. 7 ст. 268 ЦПК України рішення суду (повне або скорочене) підписується всім складом суду у день його складення і додається до справи.
Суддя Сегеда С.М. перебував у відпустці з 18 грудня по 27 грудня 2023 року, що підтверджується довідкою відділу кадрової роботи та управління персоналом.
Повний текст судового рішення виготовлено 28 грудня 2023 року.
Керуючись ст. ст. 367, 368, 374, 376, 381-384, 389-391 ЦПК України, апеляційний суд,
ПОСТАНОВИВ:
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.
Рішення Київського районного суду м. Одеси від 11 липня 2022 року скасувати.
Постановити у справі нове судове рішення.
Позовну заяву ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Авентус Україна», ТОВ «Українська Фінансова операція», ТОВ «Українське бюро кредитних історій», треті особи: Національний Банк України, приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Золотих О.О., приватний виконавець Качурка В.В., про визнання договорів недійсними, зобов`язання вчинити певні дії та визнання виконавчого напису нотаріуса таким, що не підлягає виконанню задовольнити частково.
Визнати таким, що не підлягає виконанню виконавчий напис №9333 від 08.11.2021, вчинений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Золотих Олександром Олександровичем, про стягнення з ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_4 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Українські фінансові операції» (ЄДРПОУ 40966896) заборгованості в розмірі 10 334 гривень.
В іншій частині позовну заяву залишити без задоволення.
Це рішення є підставою для виключення інформації стосовно договору позики №3317825 від 10.12.2020, укладеним між Товариством з обмеженою відповідальністю «Авентус Україна» та ОСОБА_2 , з Українського бюро кредитних історій у кредитній історії ОСОБА_1 щодо зазначеного договору, суми відкритих лімітів, загальної поточної, простроченої заборгованості.
Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Українські фінансові операції» (ЄДРПОУ 40966896) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_4 ) судовий збір за подання позовної заяви у розмірі 908 гривень та за подання апеляційної скарги 1362 гривні.
Постанова суду набирає законної сили з моменту її прийняття, проте може бути оскаржена у касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Повний текст судового рішення складено 28 грудня 2023 року.
Головуючий Р.Д. Громік
Судді: С.М. Сегеда
А.І. Дришлюк
