Номер провадження: 22-ц/813/4156/23

Справа № 495/9328/21

Головуючий у першій інстанції Анісімова Н.Д.

Доповідач Карташов О. Ю.

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18.12.2023 року м. Одеса

Одеський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого - Карташова О.Ю.

суддів: Коновалової В.А., Кострицького В.В.

за участю секретаря судового засідання Мокана В.В.,

учасники справи:

позивач за первісним позовом ОСОБА_1

відповідачі за первісним позовом ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,

третя особа за первісним позовом Міськрайонне управління у Білгород-Дністровському районі Головного управління Держгеокадастру в Одеській області

позивач за зустрічним позовом ОСОБА_3

відповідач за зустрічним позовом ОСОБА_1 ,

третя особа за зустрічним позовом Відділ державної реєстрації речових прав на нерухоме майно Білгород-Дністровської міської ради

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань Одеського апеляційного суду

апеляційну скаргу ОСОБА_1

на рішення Білгород-Дністровського районного суду Одеської області від 06 жовтня 2022 року

у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , третя особа: Міськрайонне управління у Білгород-Дністровському районі Головного управління Держгеокадастру в Одеській області, про скасування державної реєстрації права власності на земельні ділянки та за зустрічним позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_1 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору: Відділ державної реєстрації речових прав на нерухоме майно Білгород-Дністровської міської ради, про припинення права власності та скасування державної реєстрації права власності,

ВСТАНОВИВ:

ОПИСОВА ЧАСТИНА

Короткий зміст позовних вимог

У листопаді 2021 року ОСОБА_1 звернувся до Білгород-Дністровського районного суду Одеської області з позовом до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , третя особа - міськрайонне управління у Білгород-Дністровському районі Головного управління Держгеокадастру в Одеській області, в якому просив скасувати державну реєстрацію права власності на земельну ділянку кадастровий № 5110300000:02:027:0033, власник ОСОБА_2 ; скасувати державну реєстрацію земельної ділянки з кадастровим № 5110300000:02:027:0033 у державному земельному кадастрі; скасувати державну реєстрацію права власності на земельну ділянку кадастровий № 5110300000:02:027:0176, власник ОСОБА_3 ; скасувати державну реєстрацію земельної ділянки з кадастровим № 5110300000:02:027:0176 у державному земельному кадастрі; скасувати державну реєстрацію права власності на земельну ділянку кадастровий № 5110300000:02:027:0216, власник ОСОБА_3 ; скасувати державну реєстрацію земельної ділянки з кадастровим № 5110300000:02:027:0216 у державному земельному кадастрі; скасувати державну реєстрацію права власності на земельну ділянку кадастровий № 5110300000:02:027:0175, власник ОСОБА_4 ; скасувати державну реєстрацію земельної ділянки з кадастровим № 5110300000:02:027:0175 у державному земельному кадастрі.

В обґрунтування зазначив, що ОСОБА_1 є власником будинку садибного типу з господарськими будівлями та спорудами, який розташований за адресою: АДРЕСА_1 , зазначений факт підтверджується витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності індексний № 165685613.

20.04.2018 року ОСОБА_1 звернувся з листом до Затоківської селищної рада Білгород-Дністровської міської ради Одеської області про передачу земельної ділянки по АДРЕСА_2 , на що йому була надана відповідь про необхідність розробки технічної документації із землеустрою, щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі відповідно до частини дев`ять статті 55 Закону України "'Про землеустрій.

Під час підготовки відповідної документації для внесення даних до кадастрової карти, з`ясувалось, що земельні ділянки, що належать відповідачам - ОСОБА_2 кадастровий номер 5110300000:02:027:0033; ОСОБА_3 кадастровий номер 5110300000:02:027:0216; ОСОБА_5 кадастровий номер 5110300000:02:027:0176; ОСОБА_4 кадастровий номер 5110300000:02:027:0175 накладаються на ділянку позивача ОСОБА_1 . На підставі чого, 08.09.2021 року Відділ у Вєликобурлуцькому районі Головного управління Держгеокадастру у Харківській області було прийнято рішення за № РВ-6302914102021 про відмову у внесенні відомостей (змін до них) до Державного земельного кадастру, з підстав перетину ділянок: 5110300000:02:027:0176 - площа співпадає на 57.3171%; 5110300000:02:027:0175 - площа співпадає на 0.9146%; 5110300000:02:027:0216 - площа співпадає на 35.2134%; 5110300000:02:027:0033 - площа співпадає на 1.6768%.

З метою захисту своїх законних прав та інтересів позивач звернувся до суду позовом, оскільки його права на реєстрацію земельної ділянки у Державному земельному кадастрі порушено.

У січні 2022 року відповідач за первісним позовом ОСОБА_3 звернулась до суду із зустрічним позовом ОСОБА_1 , третя особа - відділ державної реєстрації речових прав на нерухоме майно Білгород-Дністровська міська рада, в якому просила припинити право власності ОСОБА_1 на будинок садибного типу з господарськими будівлями та спорудами, який розташований по АДРЕСА_1 у зв`язку з його знищенням та скасувати державну реєстрацію права власності ОСОБА_1 на будинок садибного типу з господарськими будівлями та спорудами, загальною площею - 43,1 кв.м., житловою площею - 13,2 кв.м., який розташований по АДРЕСА_1 .

В обґрунтування зазначила, що відповідно до Інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно будинок садибного типу з господарськими будівлями та спорудами, загальною площею 43,1 кв.м., житловою площею 13,2 кв.м., який розташований по АДРЕСА_1 , з реєстраційним номером 1823853951103 належить на праві приватної власності ОСОБА_1 . Проте на теперішній час зазначений будинок садибного типу знищений, що підтверджується довідкою КП «Білгород-Дністровське БТІ» від 24.01.2022 року №69 в якій зазначено, що під час обстеження об`єкту нерухомого майна, розташованого за адресою: АДРЕСА_1 було зафіксовано знесення житлового будинку за вказаною адресою. Викладені обставини підтверджують що, наявність зареєстрованого права власності відповідача на знищений будинок, розташований по АДРЕСА_1 порушує право власності позивача на вільне володіння своїм нерухомим майно, а саме земельними ділянками, оскільки відповідач використовує наявну державну реєстрацію права власності на будинок, за відсутності права на земельну ділянку та встановлених меж цієї земельної ділянки, виділеної в натурі, як підставу для звернення до суду із позовом про скасування державної реєстрації права власності позивача на належне їй нерухоме майно. В досудовому порядку відповідач припиняти своє право власності відмовляється, у зв`язку із чим позивач була змушена звернутися до суду із відповідним зустрічним позовом про припинення права власності на землю та скасування державної реєстрації права власності.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Рішенням Білгород-Дністровського районного суду Одеської області від 06 жовтня 2022 року ухвалено в задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , третя особа міськрайонне управління у Білгород-Дністровському районі Головного управління Держгеокадастру в Одеській області про скасування державної реєстрації права власності на земельні ділянки відмовити.

В задоволенні зустрічного позову ОСОБА_3 до ОСОБА_1 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору відділ державної реєстрації речових прав на нерухоме майно Білгород-Дністровська міська рада про припинення права власності та скасування державної реєстрації права власності відмовити.

Короткий зміст вимог апеляційних скарг

Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції, ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, в якій посилаючись на порушення норм процесуального та неправильне застосування норм матеріального права, невідповідність висновків суду обставинам справи, просить рішення Білгород-Дністровського районного суду Одеської області від 06 жовтня 2022 року скасувати та ухвалити нове судове рішення, яким задовольнити його позовні вимоги.

Узагальнені доводи особи, яка подала апеляційну скаргу

Апеляційна скарга мотивована тим, що державна реєстрація права власності відповідачів на земельні ділянки № 5110300000:02:027:0033, № 5110300000:02:027:0176, № 5110300000:02:027:0216, № 5110300000:02:027:0175, порушує його права, як землекористувача земельної ділянки, на якій розташований будинок садибного типу.

Узагальнені доводи та заперечення інших учасників справи

У відзиві на апеляційну скаргу ОСОБА_3 просить відмовити у задоволенні апеляційної скарги ОСОБА_1 та залишити рішення суду першої інстанції без змін.

У судовому засіданні, в режимі відеоконференції, представник ОСОБА_3 адвокат Гетманченко І.С. просив рішення суду першої інстанції залишити без змін.

ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_4 , представник міськрайонного управління у Білгород-Дністровському районі Головного управління Держгеокадастру в Одеській області, представник відділу державної реєстрації речових прав на нерухоме майно Білгород-Дністровська міської ради у судове засідання не з`явилися, про час і місце розгляду справи повідомлені належно, тому, в порядку ч. 2 ст. 372 ЦПК України їх неявка не перешкоджає розгляду справи.

Фактичні обставини справи, встановлені судом

Судом встановлено, що на підставі довідки КП «Білгород-Дністровське бюро технічної інвентаризації» від 22.01.2019 року №72; заяви співвласників, серія та номер: 523.524, видана 02.04.2019 року приватним нотаріусом Рязанцевою O.K.; рішення виконавчого комітету Затоківської селищної ради Білгород-Дністровської міської ради Одеської області №449 від 21.02.2019 року; договору дарування від 02.08.2004 року, посвідчений державним нотаріусом Шостої одеської державної нотаріальної контори Щукіною Л.С., зареєстрований в реєстрі за № 4-2821, позивач ОСОБА_1 є власником будинку садибного типу з господарськими будівлями та спорудами, загальною площею 43,1 кв.м., житловою площею - 13,2 кв.м., який розташований за адресою: АДРЕСА_3 , зазначений факт підтверджується витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності №165685613.

ОСОБА_1 почав розробку технічної документації із землеустрою щодо відведення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі для отримання у власність земельної ділянки по АДРЕСА_2 .

Під час підготовки відповідної документації для внесення даних до кадастрової карти, позивачу стало відомо, що земельні ділянки, що належать відповідачам по справі ОСОБА_2 кадастровий номер 5110300000:02:027:0033; ОСОБА_3 кадастровий номер 5110300000:02:027:0216; ОСОБА_5 кадастровий номер 5110300000:02:027:0176; ОСОБА_4 кадастровий номер 5110300000:02:027:0175, накладаються на ділянку позивача ОСОБА_1

08.09.2021 року відділом у Вєликобурлуцькому районі Головного управління Держгеокадастру у Харківській області було прийнято рішення за №РВ-6302914102021 про відмову у внесенні відомостей (змін до них) до Державного земельного кадастру, з підстав перетину ділянок - 5110300000:02:027:0176 - площа співпадає на 57.3171%; 5110300000:02:027:0175 - площа співпадає на 0.9146%; 5110300000:02:027:0216 - площа співпадає на 35.2134%; 5110300000:02:027:0033 - площа співпадає на 1.6768%.

З витягу Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчудження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна №281799946 від 28.10.2021 року вбачається, що відповідач ОСОБА_4 є власником земельну ділянку площею 0,0348 га, кадастровий номер 5110300000:02:027:0175 на підставі рішення Затоківської селищної ради Білгород-Дністровського району Одеської області №505 від 29.11.2017 року.

Відповідно до договору купівлі-продажу земельної ділянки від 07.03.2020 року, посвідчений приватним нотаріусом Білгород-Дністровського міського нотаріального округу Одеської області Кушнір І.В., зареєстрований в реєстрі за №215, відповідач ОСОБА_3 купила, а ОСОБА_6 продала земельну ділянку площею 0,0463 га, яка розташована по АДРЕСА_2 , кадастровий номер 5110300000:02:027:0216.

Приватним нотаріусом Білгород-Дністровського міського нотаріального округу Одеської області Кушнір І.В. 07.03.2020 року було зареєстровано право власності за ОСОБА_3 на земельну ділянку площею 0,0463 га, яка розташована по АДРЕСА_2 , кадастровий номер 5110300000:02:027:0216, рішення №51520294.

Відомості про таку державну реєстрацію права власності підтверджуються матеріалами справи, а саме: витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчудження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна №294864549 від 17.01.2022 року.

Відповідно до договору купівлі-продажу земельної ділянки від 23.02.2021 року, посвідчений приватним нотаріусом Білгород-Дністровського міського нотаріального округу Одеської області Кушнір І.В., зареєстрований в реєстрі за №105, відповідач ОСОБА_3 купила, а ОСОБА_5 продав земельну ділянку площею 0,0251 га, яка розташована по АДРЕСА_4 , кадастровий номер 5110300000:02:027:0176.

Приватним нотаріусом Білгород-Дністровського міського нотаріального округу Одеської області Кушнір І.В. 23.02.2021 року було зареєстровано право власності за ОСОБА_3 на земельну ділянку площею 0,0251 га, яка розташована по АДРЕСА_4 , кадастровий номер 5110300000:02:027:0176, рішення №56753338.

Відомості про таку державну реєстрацію права власності підтверджуються матеріалами справи, а саме: витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчудження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна №294867997 від 17.01.2022 року.

З матеріалів справи вбачається, що державна реєстрація права власності на земельні ділянки зареєстровані за відповідачем ОСОБА_3 на підставі договору купівлі-продажу земельної ділянки від 07.03.2020 року, посвідчений приватним нотаріусом Білгород-Дністровського міського нотаріального округу Одеської області Кушнір І.В., зареєстрований в реєстрі за №215 та договору купівлі-продажу земельної ділянки від 23.02.2021 року, посвідчений приватним нотаріусом Білгород-Дністровського міського нотаріального округу Одеської області Кушнір І.В., зареєстрований в реєстрі за №105, тобто на законних підставах.

Державна реєстрація права власності за відповідачем ОСОБА_3 на земельні ділянки була проведена державним реєстратором в особі приватного нотаріуса була проведена на підставі договорів купівлі-продажу земельної ділянки, які є чинними та в судовому порядку не скасовані.

Державний реєстратор в особі приватного нотаріуса Білгород-Дністровського міського нотаріального округу Одеської області Кушнір І.В. під час державної реєстрації права власності на земельні ділянки діяла виключно у межах і у спосіб, визначений Законом України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» та Порядку державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, затвердженогоПостановою КМУ № 1127 від 25.12.2015 року.

МОТИВУВАЛЬНА ЧАСТИНА

Позиція апеляційного суду

Заслухавши доповідь судді-доповідача, дослідивши матеріали справи, перевіривши законність й обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів апеляційного суду приходить до наступного.

Зі змісту статті 367 ЦПК України вбачається, що суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Відповідно до положень ст. 263 ЦПК України, судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін (частина перша статті 12 ЦПК України).

Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій (частина четверта статті 12 ЦПК України).

Згідно з положенням частини третьої статті 13 ЦПК України учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.

Справедливість судового розгляду повинна знаходити свою реалізацію, у тому числі у здійсненні судом правосуддя без формального підходу до розгляду кожної конкретної справи.

Дотримання принципу справедливості судового розгляду є надзвичайно важливим під час розгляду судових справ, оскільки його реалізація слугує гарантією того, що сторона, незалежно від рівня її фахової підготовки та розуміння певних вимог цивільного судочинства, матиме можливість забезпечити захист своїх інтересів.

Застосовані норми права та мотиви, з яких виходить апеляційний суд

Кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу (частина перша статті 15 ЦК України, частина перша статті 16 ЦК України).

Порушення права пов`язане з позбавленням його суб`єкта можливості здійснити (реалізувати) своє право повністю або частково.

Для застосування того чи іншого способу захисту, необхідно встановити які ж права (інтереси) позивача порушені, невизнані або оспорені відповідачем і за захистом яких прав (інтересів) позивач звернувся до суду.

При оцінці обраного позивачем способу захисту потрібно враховувати його ефективність, тобто спосіб захисту має відповідати змісту порушеного права, характеру правопорушення, та забезпечити поновлення порушеного права.

Великою Палатою Верховного Суду сформовані правові позиції відносно того, що застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулась особа, так і від характеру його порушення, невизнання або оспорення. Такі право чи інтерес мають бути захищені судом у спосіб, який є ефективним, тобто таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорення та спричиненим цими діяннями наслідкам (постанова ВП ВС від 05.06.2018 у справі № 338/180/17, постанова ВП ВС від 11.09.2018 у справі № 905/1926/16, постанова ВП ВС від 30.01.2019 у справі № 569/17272/15-ц).

Розглядаючи справу, суд має з`ясувати: 1) з яких саме правовідносин сторін виник спір; 2) чи передбачений обраний позивачем спосіб захисту законом або договором; 3) чи передбачений законом або договором ефективний спосіб захисту порушеного права позивача; 4) чи є спосіб захисту, обраний позивачем, ефективним для захисту його порушеного права у спірних правовідносинах. Якщо суд дійде висновку, що обраний позивачем спосіб захисту не передбачений законом або договором та/або є неефективним для захисту порушеного права позивача, у цих правовідносинах позовні вимоги останнього не підлягають задоволенню (постанова Великої Палати ВС від 02.02.2021 у справі № 925/642/19).

Так, ухвалюючи рішення в оскарженій частині, місцевий суд правильно виходив з того, що відносини, пов`язані з державною реєстрацією прав на нерухоме майно та їх обтяжень у відповідності до ч.1 ст.1 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» регулюються цим законом.

Вказаний Закон (станом на час спірних правовідносин) визначає правові, економічні, організаційні засади проведення державної реєстрації речових та інших прав, які підлягають реєстрації за цим Законом, та їх обтяжень і спрямований на забезпечення визнання та захисту державою цих прав, створення умов для функціонування ринку нерухомого майна.

Згідно приписів ч.1 ст.2 ЗУ «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», державна реєстрація речових прав на нерухоме майно - офіційне визнання і підтвердження державою фактів виникнення, переходу або припинення прав на нерухоме майно, обтяження таких прав шляхом внесення відповідного запису до державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

Частинами 1, 2 статті 3 вказаного Закону визначено, що державна реєстрація прав є обов`язковою. Інформація про права на нерухоме майно та їх обтяження підлягає внесенню до державного реєстру прав. Держава гарантує достовірність зареєстрованих прав на нерухоме майно та їх обтяжень.

Згідно ч.1 ст.11 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», державний реєстратор самостійно приймає рішення за результатом розгляду заяв про державну реєстрацію прав та їх обтяжень.

Відповідно до ч.1 ст.13 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», на кожний об`єкт нерухомого майна під час проведення державної реєстрації права власності на нього вперше у Державному реєстрі прав відкривається новий розділ та формується реєстраційна справа, присвоюється реєстраційний номер об`єкту нерухомого майна.

Частина 1 ст.15 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» встановлює, що державна реєстрація прав та їх обтяжень проводиться в такому порядку: 1) прийняття і перевірка документів, що подаються для державної реєстрації прав та їх обтяжень, реєстрація заяви; 2) встановлення факту відсутності підстав для відмови в державній реєстрації прав та їх обтяжень, зупинення розгляду заяви про державну реєстрацію прав та/або їх обтяжень; 3) прийняття рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, відмову в ній або зупинення державної реєстрації; 4) внесення записів до державного реєстру прав; 5) видача свідоцтва про право власності на нерухоме майно у випадках, встановлених статтею 18 цього закону; 6) надання витягів з державного реєстру прав про зареєстровані права та/або їх обтяження.

Згідно ч.1 ст.18 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», державна реєстрація прав проводиться в такому порядку: 1) формування та реєстрація заяви в базі даних заяв; 2) прийняття документів, що подаються разом із заявою про державну реєстрацію прав, виготовлення їх електронних копій шляхом сканування (у разі подання документів у паперовій формі) та розміщення їх у Державному реєстрі прав; 3) встановлення черговості розгляду заяв про державну реєстрацію прав, що надійшли на розгляд; 4) перевірка документів на наявність підстав для зупинення розгляду заяви про державну реєстрацію прав, зупинення державної реєстрації прав та прийняття відповідних рішень; 5) прийняття рішення про державну реєстрацію прав або про відмову в такій реєстрації; 6) відкриття (закриття) розділу в Державному реєстрі прав та/або внесення до Державного реєстру прав відомостей про речові права на нерухоме майно та їх обтяження, про об`єкти та суб`єктів цих прав; 7) формування інформації з Державного реєстру прав для подальшого використання заявником; 8) видача документів за результатом розгляду заяв у сфері державної реєстрації прав.

Частиною другою статті 9 Закону N 1952-IV визначено, що державний реєстратор, серед іншого, встановлює відповідність заявлених прав і поданих документів вимогам законодавства, а також відсутність суперечностей між заявленими та вже зареєстрованими правами на нерухоме майно та їх обтяженнями, зокрема: відповідність обов`язкового дотримання письмової форми правочину та його нотаріального посвідчення (у випадках, встановлених законом); відповідність повноважень особи, яка подає документи на державну реєстрацію прав та їх обтяжень; відповідність відомостей про нерухоме майно, наявних у Державному реєстрі прав та поданих документах; наявність обтяжень прав на нерухоме майно, зареєстрованих відповідно до вимог цьогоЗакону; наявність факту виконання умов правочину, з якими закон та/або договір (угода) пов`язує можливість проведення державної реєстрації виникнення, переходу, припинення прав на нерухоме майно або обтяження таких прав (пункт 1); приймає рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, про відмову в державній реєстрації, про її зупинення, внесення змін до Державного реєстру прав (пункт 2).

Процедура проведення державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, перелік документів, необхідних для її проведення, права та обов`язки суб`єктів у сфері державної реєстрації прав, а також процедура взяття на облік безхазяйного нерухомого майна визначена Порядком державної реєстрації прав на нерухоме майно та їх обтяжень затвердженим постановою Кабінету Міністрів України № 868 від 17 жовтня 2013 року.

Відповідно до п.1, 9 ч.1 ст.27 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» підставами для державної реєстрації прав є: укладений в установленому законом порядку договір, предметом якого є нерухоме майно, речові права на яке підлягають державній реєстрації, чи його дублікат; судове рішення, що набрало законної сили, щодо набуття, зміни або припинення права власності та інших речових прав на нерухоме майно.

У відповідності з вимогами абз.1, 2, 3 ч.3 ст.26 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», відомості про речові права, обтяження речових прав, внесені до Державного реєстру прав, не підлягають скасуванню та/або вилученню. У разі скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав на підставі судового рішення чи у випадку, передбаченому підпунктом "а" пункту 2 частини шостої статті 37 цього Закону, а також у разі визнання на підставі судового рішення недійсними чи скасування документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав, скасування на підставі судового рішення державної реєстрації прав, державний реєстратор чи посадова особа Міністерства юстиції України (у випадку, передбаченому підпунктом "а" пункту 2 частини шостої статті 37 цього Закону) проводить державну реєстрацію набуття, зміни чи припинення речових прав відповідно до цього Закону. Ухвалення судом рішення про скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав, визнання недійсними чи скасування документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав, а також скасування державної реєстрації прав допускається виключно з одночасним визнанням, зміною чи припиненням цим рішенням речових прав, обтяжень речових прав, зареєстрованих відповідно до законодавства (за наявності таких прав). Державна реєстрація набуття, зміни чи припинення речових прав у разі скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав у випадку, передбаченому підпунктом "а" пункту 2 частини шостої статті 37 цього Закону, проводиться без подання відповідної заяви заявником та справляння адміністративного збору на підставі відомостей про речові права, що містилися в Державному реєстрі прав. У разі відсутності таких відомостей про речові права в Державному реєстрі прав заявник подає оригінали документів, необхідних для проведення державної реєстрації набуття.

Статтями 316, 317, 319, 321 ЦК України визначено, що право власності це право особи володіти, користуватися та розпоряджатися своїм майном на свій розсуд, але в межах, передбачених законом. Право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні. Власність зобов`язує, держава не втручається в здійснення власником права власності.

Відповідно до ч.ч.1, 2 ст.386 ЦК України держава забезпечує рівний захист прав усіх суб`єктів права власності. Власник, який має підстави передбачати можливість порушення свого права власності іншою особою, може звернутися до суду з вимогою про заборону вчинення нею дій, які можуть порушити його право, або з вимогою про вчинення певних дій для запобігання такому порушенню.

Відповідно до ч. 1 ст. 393 ЦК України, правовий акт органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, який не відповідає законові і порушує права власника, за позовом власника майна визнається судом незаконним та скасовується.

Відповідно до частини першої статті 91 ЗК України власники земельних ділянок зобов`язані не порушувати прав власників суміжних земельних ділянок та землекористувачів та дотримуватися правил добросусідства та обмежень, пов`язаних з встановленням земельних сервітутів та охоронних зон. Землекористувачі зобов`язані не порушувати прав власників суміжних земельних ділянок та землекористувачів та дотримуватися правил добросусідства та обмежень, пов`язаних з встановленням земельних сервітутів та охоронних зон.

Захист прав громадян та юридичних осіб на земельні ділянки здійснюється шляхом: а) визнання прав; б) відновлення стану земельної ділянки, який існував до порушення прав, і запобігання вчиненню дій, що порушують права або створюють небезпеку порушення прав; в) визнання угоди недійсною; г) визнання недійсними рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування; ґ) відшкодування заподіяних збитків; д) застосування інших, передбачених законом, способів (частина третя 152 ЗК України).

За таких обставин, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку, що в даному випадку, безумовною підставою для постановлення рішення суду про скасування рішення про державну реєстрацію речового права є визнання, зміна чи припинення цим рішенням речових прав, зареєстрованих відповідно до законодавства.

Оскільки позивач ОСОБА_1 не заявляв вимог про визнання, зміну чи припинення права власності, а саме по собі скасування рішення прийнятого державним реєстратором в особі приватного нотаріуса Білгород-Дністровського міського нотаріального округу Одеської області Кушнір І.В. про реєстрацію права власності на земельну ділянку площею 0,0463 га, яка розташована по АДРЕСА_2 , кадастровий номер 5110300000:02:027:0216 та земельну ділянку площею 0,0251 га, яка розташована по АДРЕСА_4 , кадастровий номер 5110300000:02:027:0176 за ОСОБА_3 , не відновлює прав позивача, що не відповідає засадам цивільного судочинства, а тому в задоволенні вимог ОСОБА_1 слід відмовити.

З огляду на викладене, колегія суддів дійшла висновку про законність і обґрунтованість оскаржуваного судового рішення, доводи апеляційної скарги його не спростовують, ухвала постановлена у відповідності до вимог процесуального права, у зв`язку з чим апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, оскаржувану ухвалу суду залишити без змін.

Висновки апеляційного суду за результатами розгляду апеляційної скарги

Відповідно до ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Рішення суду першої інстанції ухвалено з дотриманням норм матеріального та процесуального права, а тому апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції слід залишити без змін.

Керуючись ст. 367, п. 1 ч. 1 ст. 374, ст. 375, ст. 384 ЦПК України, апеляційний суд,

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Рішення Білгород-Дністровського районного суду Одеської області від 06 жовтня 2022 року залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її проголошення.

Касаційна скарга може бути подана протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення до Верховного Суду.

Головуючий О.Ю. Карташов

Судді В.А. Коновалова

В.В. Кострицький