Справа № 645/1594/23

Провадження № 2/645/753/23

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 грудня 2023 року м. Харків

Фрунзенський районний суд м. Харкова у складі:

головуючого судді - Мартинової О.М.,

за участю секретаря судового засідання - Кривченко Т.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Харкові цивільну справу за позовною заявою Управління праці та соціального захисту населення адміністрації Немишлянського району Харківської міської ради до ОСОБА_1 про стягнення неправомірно отриманих бюджетних коштів, -

в с т а н о в и в:

26.04.2023 року позивач Управління праці та соціального захисту населення адміністрації Немишлянського району Харківської міської ради звернувся до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення неправомірно отриманих бюджетних коштів в розмірі 2218 грн. 00 коп. та витрати по сплаті судового збору в розмірі 2684,00 грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що 09.01.2020 року ОСОБА_1 звернулась до Управління соціального захисту населення адміністрації Немишлянського району Харківської міської ради (надалі - УСЗН Немишлянського району ХМР) з заявою про призначення державної допомоги на дітей одиноким матерям відповідно до закону України «Про державну допомогу сім`ям з дітьми». Умови призначення і виплати Допомоги визначено Законом України «Про державну допомогу сім`ям з дітьми» та Порядком призначення і виплати державної допомоги сім`ям з дітьми, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 27 грудня 2001 № 1751.

Відповідно до ч. 1 ст.18-1 Закону (в редакції, яка діяла на момент звернення) право на допомогу на дітей одиноким матерям мають одинокі матері (які не перебувають у шлюбі), одинокі усиновлювачі, якщо у свідоцтві про народження дитини або документі про народження дитини, виданому компетентними органами іноземної держави, за умови його легалізації в установленому законодавством порядку (рішенні про усиновлення дитини), відсутній запис про батька (матір) або запис про батька (матір) проведено в установленому порядку органом державної реєстрації актів цивільного стану за вказівкою матері (батька, усиновлювача) дитини.

Відповідно до п. 36 Порядку (у редакція, яка діяла на момент звернення Відповідачки до Позивача) Допомога виплачується протягом шести календарних місяців. Із поданої ОСОБА_1 декларації про доходи та майновий стан осіб, які звернулися за призначенням усіх видів соціальної допомоги від 09.01.2020 року, вбачається, що відповідачка та члени її родини не працюють та жодних доходів не мають, крім допомоги на дітей одиноким матерям.

На підставі поданих документів, рішенням від 11.01.2020 року, відповідачці було призначено допомогу на період з 01.01.2020 року по 30.06.2020 року у розмірі 2218,00 грн щомісячно. Відповідно до п. 1 постанови Кабінету Міністрів України від 08.04.2020 № 264 «Деякі питання надання державної соціальної допомоги» (далі - постанова № 264) на період карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби СОVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2 строк виплати допомоги на дітей одиноким матерям, яку було призначено раніше, продовжується на період карантину та на один місяць після дати його відміни і державна соціальна допомога виплачується за повний місяць без звернення особи до структурних підрозділів з питань соціального захисту населення районних, районних у м. Києві та Севастополі державних адміністрацій, виконавчих органів міських, районних у містах (у разі їх утворення) рад.

Ураховуючи норми постанови № 264, відповідачці було продовжено виплату допомоги на наступний період. 22.07.2020 Кабінетом Міністрів України було прийнято постанову № 632 «Деякі питання виплати державної соціальної допомоги», яка набрала чинності 24.07.2020 та згідно з п. 5 постанови застосовується з 1 липня 2020 року.

Згідно даної постанови з 1 липня 2020 року призначення і виплата державної соціальної допомоги малозабезпеченим сім`ям та допомоги на дітей одиноким матерям особам, у яких закінчився строк таких виплат у березні - червні 2020 року, здійснюється лише після подання нової заяви з необхідними документами та декларації про доходи та майновий стан осіб, які звернулися за призначенням усіх видів соціальної допомоги. Тобто для отримання допомоги з липня 2020 року необхідно було подати нову заяву та декларацію, що і було зроблено відповідачкою.

Відповідно до п. 2 постановою №264 орган соціального захисту населення проводить перерахунок розміру виплаченої державної соціальної допомоги, державної соціальної допомоги особам з інвалідністю з дитинства та дітям з інвалідністю, особам, які не мають права на пенсію, та особам з інвалідністю на підставі поданої особою або її законним представником заяви та необхідних документів.

Якщо за результатами проведеного перерахунку: виявляється, що розмір отриманої допомоги був меншим, орган соціального захисту населення проводить доплату в розмірі різниці між перерахованим і виплаченим розміром допомоги; не підтверджується право на отримання допомоги або її розмір буде меншим від виплаченої під час карантину допомоги, органи соціального захисту населення: визначають обсяг коштів, які підлягають поверненню, з місяця призначення державної соціальної допомоги, державної соціальної допомоги особам з інвалідністю з дитинства та дітям з інвалідністю, особам, які не мають права на пенсію, та особам з інвалідністю; встановлюють строки повернення коштів, які підлягають поверненню залежно від матеріального стану багатодітної сім`ї; повідомляють отримувачу допомоги про обсяг коштів, які підлягають поверненню, та строки їх повернення. Якщо отримувач допомоги протягом одного місяця з дати скасування карантину не подав заяви та необхідних документів, що не дає змоги провести перерахунок допомоги, органи соціального захисту населення вживають заходів, передбачених абзацами п`ятим - сьомим цього пункту.

Суми коштів, які підлягають поверненню, повертаються: отримувачем допомоги самостійно; за згодою отримувача допомоги у повному обсязі за рахунок наступних виплат допомоги; за рішенням органу соціального захисту населення за рахунок сум наступних виплат допомоги в розмірі, що не перевищує 20 відсотків щомісячної суми призначеної допомоги. У разі неможливості добровільного повернення виплачених сум допомоги такі кошти стягуються у судовому порядку. Перерахунок проводиться з місяця виплати допомоги, яку продовжено відповідно до підпунктів 1 і 3 пункту 1 цієї постанови, але не раніше ніж з місяця встановлення карантину. Не підлягають поверненню кошти державної соціальної допомоги малозабезпеченим сім`ям та допомоги на дітей одиноким матерям, виплачені отримувачам під час карантину до 1 липня 2020 року, якщо не було підтверджено право на отримання допомоги або її розмір внаслідок перерахунку зменшився. Якщо отримувач державної соціальної допомоги малозабезпеченим сім`ям, допомоги на дітей одиноким матерям повернув суми надміру виплачених коштів, орган соціального захисту населення повертає такі кошти отримувачу допомоги.

Позивач зазначає, що право відповідачки на отримання допомоги за період з 01.07.2020 року по 31.07.2020 року не встановлено, внаслідок чого виникла переплата бюджетних коштів у розмірі 2218,00 грн.

Обласним центром по нарахуванню та здійсненню соціальних виплат Харківської обласної державної адміністрації, який здійснює нарахування і виплату допомог, розраховано переплату бюджетних коштів відповідачці, яка склала за період з 01.07.2020 року по 31.07.2020 року -2218,00 грн. відповідачці направлено відповідне повідомлення про необхідність добровільного повернення бюджетних коштів, але жодних дій останньою вчинено не було. З метою забезпечення цільового використання бюджетних коштів, ураховуючи неповернення відповідачем суми переплати у добровільному порядку, Управління змушене звернутися до суду з метою повернення коштів до бюджету в судовому порядку.

Ухвалою Фрунзенського районного суду м. Харкова від 01 травня 2023 року прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у справі та призначено підготовче судове засідання.

01.05.2023 року через «Електронний кабінет» ОСОБА_1 направлено відзив на позовну заяву зі змісту якого вбачається, що вона заперечує проти задоволення позовних вимог, оскільки вважає, що позов повністю протизаконний за своєю суттю, не містить ніяких доказів, не містить обґрунтування позивних вимог у відповідності до ст.175 ЦПК України. Ті докази що надані ,не відповідають діючому законодавству, а лише підтверджують факт подання нею заяви на отримання допомоги одиноким матерям у липні 2020 р., але немає підтвердження факту її отримання. Також, з доказів до позову, відповідачці не зрозуміло причина відмови їй у отриманні допомоги одиноким матерям. Закон не має зворотної сили. Допомога, що була призначена їй на початку 2020 року, призначалася у відповідності до діючого на той момент законодавства. Карантин в Україні не скасовано до сих пір. Тобто, згідно постанови від 08.04.2020 р. №264, вона повинна отримувати виплати по сьогоднішній день. Зміни в законодавстві стосуються людей, котрі звернулися по допомогу за новим законодавством. Крім того, зазначила, що позовна заява немає доказів досудового врегулювання спору та направлення на адресу відповідача листа з розрахунками, а також не містить даних про те що вона отримувала кошти. Також зазначила, що положеннями статей 1212, 1215 ЦК України передбачено, що особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов`язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов`язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала. Не підлягає поверненню безпідставно набуті, зокрема, заробітна плата і платежі, що прирівнюються до неї, пенсії, допомоги, стипендії, відшкодування шкоди, завданої каліцтвом, іншим ушкодженням здоров`я або смертю, аліменти та інші грошові суми, надані фізичній особі як засіб до існування, якщо їх виплата проведена фізичною або юридичною особою добровільно, за відсутності рахункової помилки з її боку і недобросовісності з боку набувача. Отже, законодавцем передбачені два винятки із цього правила: по-перше, якщо виплата відповідних грошових сум є результатом рахункової помилки зі сторони особи, яка проводила таку виплату; по-друге, у разі недобросовісності зі сторони набувача виплати. При цьому відповідачка посилалася на правовий висновок викладений у постанові Верховного Суду України від 02 липня 2014 року у справі № 6-91цс14 та у постанові Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 06 лютого 2019 року у справі № 545/163/17 (провадження № 61-33727сво18). Таким чином ОСОБА_1 зазначає, що відсутні підстави для подання позову, а саме порушеного права та законного інтересу з боку відповідача, так як з позову вбачається про відсутність рахункової помилки з боку позивача, та вона є добросовісним набувачем для кого ті кошті були єдиним джерелом існування. В зв`язку з вищезазначеним просила суд відмовити в задоволенні позовних вимог.

09.05.2023 року до суду надійшла відповідь начальника управління - Стрєльцової Р.Г., зі змісту якої вбачається наступне.

Відповідно до численних рішень Конституційного суду України (зокрема рішення Конституційного Суду України про офіційне тлумачення статей 58, 78, 79, 81 Конституції України та статей 243-21, 243-22,243-25 Цивільного процесуального кодексу України (у справі щодо несумісності депутатського мандата) від 13 травня 1997 року № 1-зп/1997, рішення Конституційного Суду України у справі за конституційним зверненням ОСОБА_2 щодо офіційного тлумачення частини п`ятої статті 94 та статті 160 Конституції України (справа про набуття чинності Конституцією України) від 3 жовтня 1997 року № 4-зп/1997, Рішення Конституційного Суду України у справі за конституційним поданням народних депутатів України щодо відповідності Конституції України (конституційності) розпоряджень Президента України про призначення перших заступників, заступників голів обласних, Київської міської державних адміністрацій, виданих протягом липня - грудня 1996 року, січня 1997 року (справа щодо призначення заступників голів місцевих державних адміністрацій) від 24 грудня 1997 року № 8-зп/1997 та інші) закріплює один з найважливіших загальновизнаних принципів сучасного права - закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі. Це означає, що вони поширюють свою дію тільки на ті відносини, які виникли після набуття законами чи іншими нормативно-правовими актами чинності. Ураховуючи норми постанови № 264, Відповідачу було продовжено виплату Допомоги на наступний період. 22.07.2020 Кабінетом Міністрів України було прийнято постанову № 632 «Деякі питання виплати державної соціальної допомоги», яка набрала чинності 24.07.2020 та згідно з п. 5 постанови застосовується з 1 липня 2020 року. Згідно даної постанови з 1 липня 2020 року призначення і виплата державної соціальної допомоги малозабезпеченим сім`ям та допомоги на дітей одиноким матерям особам, у яких закінчився строк таких виплат у березні - червні 2020 року, здійснюється лише після подання нової заяви з необхідними документами та декларації про доходи та майновий стан осіб, які звернулися за призначенням усіх видів соціальної допомоги. Постанова № 264 жодним чином не звужує і тим паче не позбавляє особу права на отримання державних соціальних допомог (у тому числі допомогу одиноким матерям), а лише встановлює механізм та правові підстави їх нарахування та виплати з урахуванням нових обставин, які склалися (карантин) та необхідності забезпечення максимальної безпеки громадян.

Відповідно до ч. 2 ст. 265 КАС України нормативно-правовий акт втрачає чинність повністю або в окремій його частині з моменту набрання законної сили відповідним рішенням суду. Таким чином, у разі втрати чинності нормативно-правовим актом, такий нормативно правовий акт не підлягає застосуванню з моменту набрання законної сили відповідним рішенням суду. Постанова № 264 є чинною станом на 01.05.2023 року. Тому доводи Відповідача щодо неможливості її застосування до спірних правовідносин є безпідставними. Представник також зазначив, що позивач є суб`єктом владних повноважень в розумінні чинного КАС України, тоді як при призначенні Відповідачу допомоги склалися публічно-правові відносини. Рішенням Позивача від 14.07.2020 було відмовлено Відповідачу у призначенні допомоги за заявою від 06.07.2020 (копія додається). Тобто у Відповідача було майже 3 роки щоб оскаржити вищевказане рішення в рамках адміністративного судочинства, чого останньою зроблено не було, що фактично означає згоду з прийнятим рішенням. Щодо доводів Відповідача про «відсутність досудового врегулювання спору», то представник зазначив, що Законом України «Про державну допомогу сім`ям з дітьми» (далі - Закон), Порядком призначення і виплати державної допомоги сім`ям з дітьми, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 27 грудня 2001 р. № 1751 чи будь-яким іншим нормативним актом не передбачено обов`язку Позивача здійснювати заходи досудового врегулювання спору з урахуванням обставин, які склалися. Крім того, представник позивача також зазначив, що посилання Відповідачки про те, що вона «не пам`ятає» чи отримувала відповідні бюджетні кошти не є доказом правової позиції сторони по справі. Виплата допомоги надійшла Відповідачу на її рахунок у ПАТ КБ «ПРИВАТБАНК» (Screenshot з програмного комплексу ASOPD KOMTEX з якого видно назву банка та карткові реквізити Відповідача додається). Також представник наголосив, що Цивільний кодекс України є кодифікованим нормативним актом (законом) яким регулюються особисті немайнові та майнові відносини (цивільні відносини), учасниками яких є фізичні та юридичні особи, Держава Україна, територіальні громади, іноземні держави та інші суб`єкти публічного права. Також звернув увагу на те, що відносини, які склалися між сторонами з приводу надання Управління державної соціальної допомоги НЕ є цивільно-правовими, а є публічно-правовими, оскільки Позивач виступає у них як суб`єкт владних повноважень. Норми Цивільного кодексу України застосовуються виключно у разі, коли відсутні спеціальні норми, які регламентують спільні правовідносини. Навіть у такому випадку, при розбіжності між загальним і спеціальним нормативно-правовим актом перевага надається спеціальному, якщо він не скасований виданим пізніше загальним актом (лист Міністерства юстиції України від 26.12.2008 №758-0-2-08-19). Постанова №632 «Деякі питання виплати державної соціальної допомоги» та постанова № 264, очевидно, є спеціальними нормами, які безпосередньо регламентують спірні правовідносини, є обов`язковими для виконання як для Позивача так і для усіх отримувачів Допомоги. Навіть у такому випадку, при розбіжності між загальним і спеціальним нормативно-правовим актом перевага надається спеціальному, якщо він не скасований виданим пізніше загальним актом (лист Міністерства юстиції України від 26.12.2008 №758-0-2-08-19). Постанова № 632 «Деякі питання виплати державної соціальної допомоги» та постанова № 264, очевидно, є спеціальними нормами, які безпосередньо регламентують спірні правовідносини, є обов`язковими для виконання як для Позивача так і для усіх отримувачів Допомоги. Враховуючи вищезазначене, представник просив суд задовольнити позовні вимоги.

17.05.2023 року через «Електронний суд» ОСОБА_1 до суду подано заперечення (на відповідь на відзив), в яких зазначила, що позивач заперечує рахункову помилку зі свого боку та не довів її недобросовісність. Вона добросовісно подала заяву та декларацію у відповідності до законодавства України.

Ухвалою Фрунзенського районного суду м. Харкова від 09 листопада 2023 року закрито підготовче судове засідання по справі, призначено справу до розгляду у відкритому судовому засіданні.

Представник позивача - Самойленко П.С., який діє на підставі довіреності, у судове засідання не з`явився, через канцелярію подав суду заяву у якій позовні вимоги підтримав у повному обсязі та просив їх задовольнити, проти ухвалення заочного рішення не заперечував.

Відповідачка ОСОБА_1 в судове засідання не з`явилася, 19.12.2023 року до канцелярії суду надала клопотання розгляд справи за її відсутності, позовні вимоги не визнає. Також просила суд, при винесенні рішення, враховувати правові висновки Верховних судів України, а саме Постанову № 80005690 від 05.02.2019 по справі 545/163/17 Касаційного цивільного суду ВСУ.

Враховуючи, що розгляд справи відбувався у відсутність сторін, відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.

Суд, вивчивши матеріали справи, дослідивши докази по справі, вважає, що позовні вимоги не підлягають задоволенню з наступних підстав.

Згідно із ч. 1 ст. 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизначених або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Відповідно до ч. 1 ст. 4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Відповідно до ч. 1 ст. 5 ЦПК України здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.

Так, судом встановлено, що на підставі заяви ОСОБА_1 від 09.01.2020 р. позивачем було призначено допомогу на дитину відповідачці як одинокій матері.

Згідно з рішенням УСЗН Немишлянського району ХМР від 11.01.2020 р., розмір допомоги у період з 01.01.2020 по 30.06.2020 року становив 2218,00 грн. щомісяця.

На підставі заяви та декларації про доходи та майновий стан від 06.07.2020 року Управлінням 14.07.2020 року прийнято рішення про відмову у призначенні ОСОБА_1 допомоги на дитину одинокій матері за заявою ОСОБА_1 від 06.07.2020 р., оскільки у складі сім`ї є працездатні непрацюючі особи, які досягли 18-річного віку, та станом на початок періоду, за який враховуються доходи, не працювали, не проходили військову службу, не проводили підприємницьку чи професійну незалежну діяльність, не здобували освіту за денною формою навчання, не зареєстровані в центрі зайнятості як безробітні або як такі, що шукають роботу, сумарно більше ніж три місяці протягом періоду, за який враховуються доходи.

Відповідно до повідомлення Обласного центру по нарахуванню та здійсненню соціальних виплат Харківської обласної державної адміністрації, який здійснює нарахування і виплату допомог, розраховано переплату бюджетних коштів ОСОБА_1 , яка склала за період з 01.07.2020 року по 31.07.2020 року - 2218,00 грн.

Управління направило на адресу ОСОБА_1 повідомлення про необхідність повернути на розрахунковий рахунок Управління надміру виплачені кошти за період з 01.07.2020 року по 31.07.2020 року у розмірі 2218,00 грн.

Відповідно до частини першої статті 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Згідно із статтею 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

Частиною першою статті 8 Конституції України передбачено, що в Україні визнається і діє принцип верховенства права.

Суддя, здійснюючи правосуддя, керується верховенством права (частина перша статті 129 Конституції України).

Суд, здійснюючи правосуддя на засадах верховенства права, забезпечує кожному право на справедливий суд та повагу до інших прав і свобод, гарантованих Конституцією і законами України, а також міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України (стаття 2 Закону України «Про судоустрій і статус суддів»).

Статтею 15 ЦК України визначено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Отже, стаття 15 ЦК України визначає об`єктом захисту порушене, невизнане або оспорюване право чи цивільний інтерес. Порушення права пов`язане з позбавленням його володільця можливості здійснити (реалізувати) своє право повністю або частково. При оспорюванні або невизнанні права виникає невизначеність у праві, викликана поведінкою іншої особи.

Таким чином, порушення, невизнання або оспорювання суб`єктивного права є підставою для звернення особи до суду за захистом цього права із застосуванням відповідного способу захисту.

Статтею 16 ЦК України встановлено, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути: 1) визнання права; 2) визнання правочину недійсним; 3) припинення дії, яка порушує право; 4) відновлення становища, яке існувало до порушення; 5) примусове виконання обов`язку в натурі; 6) зміна правовідношення; 7) припинення правовідношення; 8) відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди; 9) відшкодування моральної (немайнової) шкоди; 10) визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб. Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом чи судом у визначених законом випадках.

Згідно зі статтею 5 ЦПК України, здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. У випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного, невизнаного або оспореного права, свободи чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону.

Відповідно до статей 12, 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно із частиною третьою статті 51 Конституції України сім`я, дитинство, материнство і батьківство охороняються державою.

Статтею 1 Закону України «Про державну соціальну допомогу малозабезпеченим сім`ям» визначено, що соціальна допомога малозабезпеченим сім`ям - це щомісячна допомога, яка надається малозабезпеченим сім`ям у грошовій формі у розмірі, який залежить від величини середньомісячного сукупного доходу сім`ї.

Цей Закон спрямований на реалізацію конституційних гарантій права громадян на соціальний захист - забезпечення рівня життя не нижчого від прожиткового мінімуму шляхом надання грошової допомоги найменш соціально захищеним сім`ям.

Порядок призначення та виплати соціальної допомоги встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Статтею 7 Закону України «Про державну соціальну допомогу малозабезпеченим сім`ям» встановлені умови, за яких державна соціальна допомога не призначається, зменшується її розмір або припиняється виплата.

Згідно з пунктами 2, 3 Порядку призначення і виплати державної соціальної допомоги малозабезпеченим сім`ям, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 24 лютого 2003 року № 250 (далі - Порядок № 250), соціальна допомога призначається і виплачується у грошовій формі малозабезпеченим сім`ям, які постійно проживають на території України, мають середньомісячний сукупний дохід, нижчий від прожиткового мінімуму для сім`ї.

Відповідно до пункту 6 Порядку № 250 для призначення соціальної допомоги уповноважений представник сім`ї подає органу праці та соціального захисту населення, зокрема, декларацію про доходи та майно (заповнюється на підставі довідок про доходи кожного члена сім`ї).

У частині четвертій статті 7 Закону України «Про державну соціальну допомогу малозабезпеченим сім`ям» визначено, що якщо сім`єю навмисно подано недостовірні відомості чи приховано відомості, що вплинули або могли вплинути на встановлення права на державну соціальну допомогу та на визначення її розміру, виплата призначеної державної соціальної допомоги припиняється з місяця, в якому виявлено порушення. На наступний строк державна соціальна допомога може бути призначена не раніше ніж через шість місяців починаючи з першого числа місяця виявлення порушення.

Частинами першою, другою статті 3 Конвенції про права дитини від 20 листопада 1989 року, ратифікованої Верховною Радою України 27 лютого 1991 року, передбачено, що в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини. Дитині забезпечується такий захист і піклування, які необхідні для її благополуччя.

Відповідно до статті 1 Закону України «Про державну допомогу сім`ям з дітьми» громадяни України, в сім`ях яких виховуються та проживають неповнолітні діти, мають право на державну допомогу у випадках та на умовах, передбачених цим Законом та іншими законами України.

Порядок призначення і виплати державної допомоги сім`ям з дітьми та перелік документів, необхідних для призначення допомоги за цим Законом, встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до статті 18 Закону України «Про державну допомогу сім`ям з дітьми» право на допомогу на дітей одиноким матерям мають одинокі матері (які не перебувають у шлюбі), одинокі усиновлювачі, якщо у свідоцтві про народження дитини або документі про народження дитини, виданому компетентними органами іноземної держави, за умови його легалізації в установленому законодавством порядку (рішенні про усиновлення дитини), відсутній запис про батька (матір) або запис про батька (матір) проведено в установленому порядку органом державної реєстрації актів цивільного стану за вказівкою матері (батька, усиновлювача) дитини.

Згідно із пунктом 34 Порядку призначення і виплати державної допомоги сім`ям з дітьми, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 27 грудня 2001 року № 1751 (у редакції, що діяла на час звернення із заявою про призначення соціальної допомоги, далі - Порядок № 1751) допомога на дітей одиноким матерям, одиноким усиновлювачам, матерям (батькам) у разі смерті одного з батьків, які мають дітей віком до 18 років (якщо діти навчаються за денною формою у загальноосвітніх, професійно-технічних та вищих навчальних закладах I-IV рівня акредитації, - до закінчення такими дітьми навчальних закладів, але не довше ніж до досягнення ними 23 років), надається у розмірі, що дорівнює різниці між 100 відсотками прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку та середньомісячним сукупним доходом сім`ї в розрахунку на одну особу за попередні шість місяців.

Середньомісячний сукупний дохід сім`ї визначається згідно з Методикою обчислення сукупного доходу сім`ї для всіх видів соціальної допомоги на підставі довідки про доходи і декларації про доходи та майновий стан осіб, що звернулися за призначенням усіх видів соціальної допомоги. До складу сім`ї особи, що звертається за призначенням зазначеної допомоги, включаються чоловік (дружина); рідні, усиновлені та підопічні діти віком до 18 років, а також діти віком до 23 років, які навчаються за денною формою у загальноосвітніх, професійно-технічних та вищих навчальних закладах I-IV рівня акредитації і не мають власних сімей незалежно від місця проживання або реєстрації; неодружені повнолітні діти, які визнані інвалідами з дитинства I та II групи або інвалідами I групи і проживають разом з батьками; непрацездатні батьки чоловіка та дружини, які проживають разом з ними і перебувають на їх утриманні у зв`язку з відсутністю власних доходів; жінка та чоловік, які проживають однією сім`єю, не перебувають у шлюбі, але мають спільних дітей. До складу сім`ї не включаються особи, які перебувають на повному державному утриманні.

Зазначена допомога призначається на кожну дитину.

Пунктом 35 Порядку № 1751 встановлено, що для призначення допомоги на дітей одиноким матерям до органу соціального захисту населення подаються такі документи: 1) заява про призначення допомоги, що складається за формою, затвердженою Мінсоцполітики; 2) витяг з Державного реєстру актів цивільного стану громадян про державну реєстрацію народження дитини, виданий відділом державної реєстрації актів цивільного стану, або довідка про народження, видана виконавчим органом сільської, селищної, міської (крім міст обласного значення) рад, із зазначенням підстави внесення відомостей про батька дитини до актового запису про народження дитини відповідно до абзацу першого частини першої статті 135 Сімейного кодексу України, або документ про народження, виданий компетентним органом іноземної держави, в якому відсутні відомості про батька, за умови його легалізації в установленому законодавством порядку; 3) копія свідоцтва про народження дитини; 4) довідка про реєстрацію місця проживання матері та дитини. У разі неможливості одержати таку довідку допомога призначається на підставі висновку про початкову оцінку потреб дитини та сім`ї, наданого центром соціальних служб для сім`ї, дітей та молоді, із зазначенням факту проживання дитини з матір`ю. Якщо дитина навчається за межами населеного пункту, в якому проживає мати, і не перебуває на повному державному утриманні, подається довідка про реєстрацію місця проживання матері та довідка про реєстрацію місця проживання або місця перебування (навчання) дитини.

Відповідно до статті 8 Закону України «Про охорону дитинства» кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку. Батьки або особи, які їх замінюють, несуть відповідальність за створення умов, необхідних для всебічного розвитку дитини, відповідно до законів України.

Таким чином, допомога на дітей одиноким матерям та допомога малозабезпеченим сім`ям, є різновидами державної допомоги у загальній системі соціального захисту населення і надаються з метою забезпечення відповідного рівня матеріальної підтримки малозабезпечених сімей, у яких є діти, створення належних умов для утримання та виховання дітей.

Загальні підстави для виникнення зобов`язання у зв`язку з набуттям, збереженням майна без достатньої правової підстави визначені нормами глави 83 ЦК України.

Відповідно до частини першої статті 1212 ЦК України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов`язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов`язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.

Згідно зі статтею 1215 ЦК України не підлягає поверненню безпідставно набуті: 1) заробітна плата і платежі, що прирівнюються до неї, пенсії, допомоги, стипендії, відшкодування шкоди, завданої каліцтвом, іншим ушкодженням здоров`я або смертю, аліменти та інші грошові суми, надані фізичній особі як засіб до існування, якщо їх виплата проведена фізичною або юридичною особою добровільно, за відсутності рахункової помилки з її боку і недобросовісності з боку набувача; 2) інше майно, якщо це встановлено законом.

Отже, законодавцем передбачені два винятки із цього правила: по-перше, якщо виплата відповідних грошових сум є результатом рахункової помилки зі сторони особи, яка проводила таку виплату; по-друге, у разі недобросовісності зі сторони набувача виплати.

Зазначений правовий висновок викладений у постанові Верховного Суду України від 02 липня 2014 року у справі № 6-91цс14 та у постанові Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 06 лютого 2019 року у справі № 545/163/17 (провадження № 61-33727сво18).

Згідно із частиною першою статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

При цьому правильність здійснених розрахунків, за якими була проведена виплата, а також добросовісність набувача презюмуються і відповідно тягар доказування наявності рахункової помилки та недобросовісності набувача покладається на платника відповідних грошових сум.

Наведене узгоджується із висновком, викладеним у постанові Великої Палати Верховного Суду від 16 січня 2019 року у справі № 753/15556/15-ц (провадження № 14-445цс18), постанові Верховного Суду від 06 березня 2019 року у справі № 607/4570/17-ц (провадження № 61-29030св18).

Відповідно до практики Європейського суду з прав людини ризик будь-якої помилки, зробленої органами державної влади, повинна нести держава, а помилки не повинні виправлятися за рахунок зацікавленої особи.

У справі «Рисовський проти України» від 20 жовтня 2011 року Європейський суд з прав людини підкреслив особливу важливість принципу «належного урядування», який передбачає, що у разі, коли йдеться про питання загального інтересу, зокрема, якщо справа впливає на такі основоположні права людини, як майнові права, державні органи повинні діяти вчасно та в належний і якомога послідовнішний спосіб (рішення у справах «Беєлер проти Італії» від 05 січня 2000 року, «Онер`їлдіз проти Туреччини» від 18 червня 2002 року, «Megadat.com S.r.l. проти Молдови» від 08 квітня 2008 року, «Москаль проти Польщі» від 15 вересня 2009 року).

Зокрема, на державні органи покладено обов`язок запровадити внутрішні процедури, які посилять прозорість і ясність їхніх дій, мінімізують ризик помилок (рішення у справах «Лелас проти Хорватії» від 20 травня 2010 року і «Тошкуце та інші проти Румунії» від 25 листопада 2008 року) і сприятимуть юридичній визначеності у цивільних правовідносинах, які зачіпають майнові інтереси (рішення у справах «Онер`їлдіз проти Туреччини» від 18 червня 2002 року та «Беєлер проти Італії» від 05 січня 2000 року). Суд вказав, що державні органи, які не впроваджують або не дотримуються своїх власних процедур, не повинні мати можливість отримувати вигоду від своїх протиправних дій або уникати виконання своїх обов`язків.

Оскільки грошові кошти у вигляді державної соціальної допомоги на дітей одиноким матерям надані позивачем добровільно та за відсутності недобросовісності зі сторони відповідача ОСОБА_1 , суд доходить висновку про відсутність правових підстав для задоволення позову у зв`язку із чим відмовляє у його задоволені в повному обсязі.

На думку суду, з врахування соціального статусу відповідача, наявність на утриманні дітей, необхідність дотримання справедливого балансу між інтересами держави та втручанням у права відповідача, суд дійшов висновку, що примусове повернення наданої державою соціальної допомоги може призвести до покладення на вказаного відповідача надмірного тягаря.

Відповідно до частини першої статті 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Частиною 2 ст. 141 ЦПК України судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються у разі відмови в позові - на позивача. На підставі викладеного, у зв`язку із відмовою в задоволені позову, суд вважає, що сплачений судовий збір слід покласти на позивача.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 1212, 1215 ЦК України, Законом України від 21.11.1992 року № 2811-ХІІ «Про державну допомогу сім`ям з дітьми», п. п. 28, 34, 49 Порядку призначення і виплати державної допомоги сім`ям з дітьми» ст.ст. 19, 48, 81, 129, 141, 258, 263-265, 268 ЦПК України, суд -

ВИРІШИВ:

В задоволенні позовних вимог Управління соціального захисту населення адміністрації Немишлянського району Харківської міської ради до ОСОБА_1 про стягнення неправомірно отриманих бюджетних коштів - відмовити.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення або з дня складання повного судового рішення у разі оголошення вступної та резолютивної частини рішення або розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи до Харківського апеляційного суду.

Учасник справи, якому повне рішення суду не були вручені у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

З інформацією щодо тексту судового рішення учасники справи можуть ознайомитися за веб-адресою Єдиного державного реєстру судових рішень: https://fr.hr.court.gov.ua

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Позивач - Управління соціального захисту населення адміністрації Немишлянського району Харківської міської ради, код ЄДРПОУ 03196653, юридична адреса: 61060, м.Харків, пр-т. Льва Ландау, буд. 48.

Відповідачка - ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 , місце реєстрації: АДРЕСА_1 .

Суддя О.М. Мартинова