ЄУН: 323/1866/21

Провадження №: 2/336/2237/2023

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

12 грудня 2023 року Шевченківський районний суд м. Запоріжжя у складі головуючого судді Галущенко Ю.А., за участю секретаря судового засідання Олексієнко С.О., представника позивача адвоката Коноваленка О.Ю., розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Оріхівської міської ради Запорізької області, треті особи: Оріхівська державна нотаріальна контора Запорізької області, приватний нотаріус Пологівського нотаріального округу Запорізької області Студенцов Олександр Олександрович, про встановлення факту спільного проживання зі спадкодавцем на момент відкриття спадщини та визнання права власності на земельну ділянку (пай) в порядку спадкування за законом,-

В С Т А Н О В И В:

в липні 2021 року до Оріхівського районного суду Запорізької області звернулася ОСОБА_1 , в інтересах якої діє представник позивача адвокат Коноваленко О.Ю. з позовною заявою, в якій просить встановити факт, що ОСОБА_1 постійно проживала разом з чоловіком ОСОБА_2 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 в с. Копані Пологівського (колишнього Оріхівського) району Запорізької області, на момент відкриття спадщини; визнати за ОСОБА_1 право власності на земельну ділянку розташовану на території Оріхівської міської ради (Копанівського старостинського округу) Пологівського району Запорізької області, яка має цільове призначення: для ведення товарного сільськогосподарського виробництва загальною площею 10,3500 га, кадастровий номер 2323982000:01:002:0031, що посвідчується державним актом на право приватної власності на землю серії IV-ЗП № 024243 від 26 червня 2003 року, виданим на ім`я ОСОБА_3 , з правом реєстрації права власності на неї в передбачених законодавством органах та організаціях.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що ІНФОРМАЦІЯ_2 померла ОСОБА_3 , що підтверджується свідоцтвом про її смерть серії НОМЕР_1 , виданим виконавчим комітетом Копанівської сільської ради Оріхівського району Запорізької області від 07.08.2013 р., актовий запис № 04. Після її смерті відкрилася спадщина на земельну ділянку розташовану на території Оріхівської міської ради (на той час Копанівської сільської ради) Оріхівського району Запорізької області, яка має цільове призначення: для ведення товарного сільськогосподарського виробництва загальною площею 10,3500 га, кадастровий номер 2323982000:01:002:0031, що посвідчується державним актом на право приватної власності на землю серії IV-ЗП № 024243 від 26 червня 2003 року (спадкова справа № 06/2015). Спадкоємцем вказаної земельної ділянки за заповітом був ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , який у відповідні строки прийняв спадщину у вигляді вищезазначеної земельної ділянки, але оформити документи на право власності не встиг у зв`язку зі смертю ІНФОРМАЦІЯ_4 , що підтверджено свідоцтвом про смерть серії НОМЕР_2 , виданим виконавчим комітетом Копанівської сільської ради Оріхівського району Запорізької області від 21.10.2014р. Після смерті ОСОБА_2 відкрилася спадщина на вищезазначену земельну ділянку. Померлий ОСОБА_2 був зареєстрований разом зі своєю матір`ю - ОСОБА_4 за адресою: АДРЕСА_1 , але фактично проживав по день своєї смерті разом з дружиною, яка є позивачем по справі, за адресою: АДРЕСА_2 . За оформленням спадщини за законом після смерті чоловіка позивач, яка є єдиним спадкоємцем, звернулася до Оріхівської державної нотаріальної контори. 21 квітня 2015 року державним нотаріусом було видано свідоцтво про право на спадщину за законом на її ім`я, однак лише на частку вищезазначеної земельної ділянки. Інша частина (1/2) спадкового майна була розподілена державним нотаріусом матері покійного ОСОБА_2 - ОСОБА_4 , яка заяви про прийняття спадщини не подавала та правовстановлюючого документу на свою частку спадкового майна не отримувала. Станом на 19.07.2021 року право власності на іншу частину спадкового майна (вищезазначену земельну ділянку) ні за ким не зареєстровано, що підтверджується Інформацією з державного реєстру речових правна нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна. Будь-які обмеження у користуванні, а також обтяження стосовно вказаної земельної ділянки не встановлювалися, земельна ділянка під обтяженнями не перебуває. Таким чином, для оформлення спадщини після смерті чоловіка, позивачу необхідно встановити факт її постійного проживання разом зі спадкодавцем на час відкриття спадщини.

Ухвалою судді Оріхівського районного суду Запорізької області від 27.07.2021 відкрито провадження у справі, розгляд справи призначено за правилами загального позовного провадження, призначено підготовче засідання.

Ухвалою Оріхівського районного суду Запорізької області від 26.08.2021 року підготовче провадження у справі закрито, справу призначено до судового розгляду. Витребувано з Оріхівської державної нотаріальної контори Запорізької області копію спадкової справи № 06/2015, заведеної після смерті ОСОБА_2 ; витребувано від приватного нотаріуса Пологівського (колишнього Оріхівського) нотаріального округу Запорізької області Студенцова Олександра Вололимировича копію спадкової справи, заведеної після смерті ОСОБА_4 .

02.09.2021 року, на виконання ухвали Оріхівського районного суду Запорізької області, завідувачем Оріхівської державної нотаріальної контори А.С.Зайцевою була надана копія спадкової справи № 06/2015 після померлого ІНФОРМАЦІЯ_4 ОСОБА_2 .

07.09.2021 року, на виконання ухвали Оріхівського районного суду Запорізької області, приватним нотаріусом Пологівського районного нотаріального округу Запорізької області О.В.Студенцовим була надана копія спадкової справи № 67/2015, після померлої ІНФОРМАЦІЯ_5 ОСОБА_4 .

Відповідно до розпорядження Голови Верховного Суду від 10.05.2022 № 29/0/9-22 змінено територіальну підсудність судових справ Оріхівського районного суду Запорізької області у зв`язку із неможливістю здійснення правосуддя під час воєнного стану до Шевченківського районного суду міста Запоріжжя.

Ухвалою судді Шевченківського районного суду м. Запоріжжя Галущенко Ю.А. від 15.05.2023 року справу прийнято до свого провадження, призначено судове засідання у справі.

В судовому засіданні представник позивача підтримав позовні вимоги та просив їх задовольнити.

Відповідач Оріхівська міська рада Запорізької області в судове засідання уповноваженого представника не направила, 07.12.2023 надала заяву, в якій просила розглянути справу без участі представника відповідача, позовні вимоги визнає у повному обсязі та не заперечує проти їх задоволення.

Треті особи Оріхівська державна нотаріальна контора Запорізької області та приватний нотаріус Пологівського нотаріального округу Запорізької області Студенцов О.О. в судове засідання не прибули, про дату, час та місце розгляду справи були повідомлені належним чином. В матеріалах справи містяться заяви про розгляд справи без їх участі.

В ході судового розгляду допитано свідка ОСОБА_5 , який пояснив, що він є старостою села Копані Оріхівського району Запорізької області. Так, померлий ОСОБА_2 дійсно проживав по день своєї смерті разом зі своєю дружиною ОСОБА_1 за адресою: АДРЕСА_2 , яка після його смерті має право на спадкування всієї спадщини. Однак, ОСОБА_6 , при зверненні до нотаріуса, було видано свідоцтво про право на спадщину за законом лише на частину земельною ділянки, з тієї причини, що померлий був зареєстрований за іншою адресою зі своєю матір`ю.

Заслухавши пояснення представника позивача, беручи до уваги покази свідка, дослідивши наявні у справі письмові докази, проаналізувавши норми матеріального права, що регулюють спірні правовідносини, суд вважає позов таким, що підлягає задоволенню, з огляду на таке.

ІНФОРМАЦІЯ_2 в селі Копані Оріхівського району Запорізької області у віці 92 років померла ОСОБА_3 , що підтверджуються свідоцтвом про її смерть серії НОМЕР_1 , виданим повторно 07.08.2013 Відділом державної реєстрації актів цивільного стану реєстраційної служби Оріхівського районного управління юстиції Запорізької області, актовий запис № 04.

Після її смерті відкрилася спадщина на земельну ділянку розташовану на території Оріхівської міської ради (на той час Копанівської сільської ради), що підтверджується державним актом на право приватної власності на землю серії IV № 024243, виданому 26.06.2003р. Оріхівською районної державною адміністрацією Запорізької області, в якому зазначено, що ОСОБА_3 , яка мешкає в с. Копані Оріхівського району, на підставі розпорядження Оріхівської районної державної адміністрації від 27 грудня 2002 року № 353, передається у приватну власність земельна ділянка площею 10,35 гектарів, яка розташована на території Копанівської сільської ради Оріхівського району, землю передано для ведення товарного сільськогосподарського виробництва. Акт зареєстровано в Книзі записів державних актів на право приватної власності на землю за № 1046.

За життя ОСОБА_3 склала заповіт, яким все своє майно заповіла ОСОБА_2 (заповіт був посвідчений 26.09.2001 року секретарем виконавчого комітету Копанівської сільської ради Оріхівського району Запорізької області Дегтяренко І.О. та зареєстрований в реєстрі за № 53).

07.08.2013 року ОСОБА_2 подав приватному нотаріусу Оріхівського районного нотаріального округу Запорізької області Студенцову О.В. заяву про прийняття спадщини за заповітом після померлої ОСОБА_3 , на підставі чого було заведено спадкову справу № 49/2013, але так і не оформив своїх спадкових справ. В заяві про прийняття спадщини також зазначено, що спадкоємцем згідно ст. 1241 ЦК України була дочка померлої ОСОБА_4 , 1942 р.н.

11.01.2014 року було укладено шлюб між ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 та ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , що підтверджується свідоцтвом про шлюб серії НОМЕР_3 , виданим 11.01.2014 року виконавчим комітетом Копанівської сільської ради Оріхівського району Запорізької області, актовий запис № 01. Після укладення шлюбу прізвище дружини « ОСОБА_7 ».

ОСОБА_2 помер ІНФОРМАЦІЯ_1 у віці 52 років в м. Оріхів Оріхівського району Запорізької області, що підтверджується свідоцтвом про смерть серії НОМЕР_2 , виданим виконавчим комітетом Копанівської сільської ради Оріхівського району Запорізької області, актовий запис № 05.

На момент смерті ОСОБА_2 був зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 .

Після смертічоловіка,а саме21.04.2015року позивач ОСОБА_1 подала доОріхівської державноїнотаріальної конториЗапорізької областізаяву проприйняття спадщиниза закономта видачусвідоцтва проправо наспадщину. В заяві про прийняття спадщини також зазначено, що спадкоємцем згідно ст. 1261 ЦК України є мати померлого ОСОБА_4 , 1942 р.н., яка зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 .

Згідно Свідоцтва про право на спадщину за законом, посвідченого 21.04.2015 року державним нотаріусом Оріхівської державної нотаріальної контори Зайцевою А.С., спадкоємцями зазначеного в цьому свідоцтві майна гр. ОСОБА_2 , 1962 р.н., померлого ІНФОРМАЦІЯ_4 є його дружина ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , на частку у спадщини та мати ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_7 , яка зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 , на частку у спадщини. Спадщина, на яку в указаній частці видано це свідоцтво, складається з: права на земельну ділянку площею 10,3500 га, кадастровий номер 2323982000:01:002:0031, розташованої на території Копанівської сільської ради Оріхівського району Запорізької області, що належить спадкодавцю на підставі Державного акту на право приватної власності на землю, серії IV-ЗП № 024243, виданого Оріхівською районною державною адміністрацією Запорізької області 26 червня 2003 року, зареєстрованого в Книзі записів державних актів на право приватної власності на землю за № 1046, що належало ОСОБА_3 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_2 , спадкоємцем за заповітом був ОСОБА_2 ,який прийняв спадщину, але не оформив своїх спадкових справ.

ОСОБА_4 померла ІНФОРМАЦІЯ_8 у віці 73років в селі Копані Оріхівського району Запорізької області, що підтверджується свідоцтвом про смерть серії НОМЕР_4 , виданим виконавчим комітетом Копанівської сільської ради Оріхівського району Запорізької області, актовий запис № 01.

Після її смерті приватним нотаріусом Оріхівського районного нотаріального округу Запорізької області Студенцовим О.В. була заведена спадкова справа № 67/2015.

За життя ОСОБА_4 заяви про прийняття спадщини після померлого ОСОБА_2 не подавала та правовстановлюючого документу на свою частку спадкового майна не отримувала.

Станом на 19.07.2021 право власності на частку спадкового майна (вищезазначену земельну ділянку) ні за ким не зареєстровано, про що свідчить Інформація з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстр прав власності на нерухоме майно, Державний реєстр Іпотек, Єдиний реєстр заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна.

Будь-які обмеження у користуванні, а також обтяження стосовно вищезазначеної земельної ділянки не встановлювалися. Земельна ділянка під обтяженнями не перебуває.

Згідно правових висновків Верховного Суду, викладених у постанові 19.05.2020 по справі №175/1941/16-ц у справах про визнання права власності у порядку спадкування належним відповідачем є спадкоємець (спадкоємці), який прийняв спадщину, а у випадку їх відсутності, усунення їх від права на спадкування, неприйняття ними спадщини, а також відмови від її прийняття, належним відповідачем є відповідний орган місцевого самоврядування.

Враховуючи вищезазначене належним відповідачем у даній справі є територіальна громада м. Оріхів в особі Оріхівської міської ради.

В довідці № 205, виданої 23.09.2020 виконавчим комітетом Оріхівської міської ради ОСОБА_1 , зазначено, що її померлий чоловік ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , був зареєстрований станом на день смерті ІНФОРМАЦІЯ_1 за адресою: АДРЕСА_1 , але фактично проживав за адресою: АДРЕСА_2 .

Відповідно до ст.ст. 1216-1218 ЦК України, спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців). Спадкування здійснюється за заповітом або за законом. До складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.

Відповідно до ст. 1220 ЦК України спадщина відкривається внаслідок смерті особи або оголошення її померлою. Часом відкриття спадщини є день смерті особи або день, з якого вона оголошується померлою.

Місцем відкриття спадщини є останнє місце проживання спадкодавця (ч. 1 ст. 1221 ЦК України).

Статтями 1222 - 1223 ЦК України передбачено, що спадкоємцями за заповітом і за законом можуть бути фізичні особи, які є живими на час відкриття спадщини, а також особи, які були зачаті за життя спадкодавця і народжені живими після відкриття спадщини. Право на спадкування мають особи, визначені у заповіті.

У відповідності зі ст.1223 ЦК у разі відсутності заповіту визнання його недійсним, неприйняття спадщини або відмови від її прийняття спадкоємцями за заповітом, а також у разі неохоплення заповітом усієї спадщини право на спадкування за законом одержують особи, визначені у статтях 1261-1265 цього Кодексу. Право на спадкування виникає у день відкриття спадщини.

Згідно зі ст.ст. 1258, 1261 ЦК України, спадкоємці за законом одержують право на спадкування почергово. Кожна наступна черга спадкоємців за законом одержує право на спадкування у разі відсутності спадкоємців попередньої черги, усунення їх від права на спадкування, неприйняття ними спадщини або відмови від її прийняття, крім випадків, встановлених статтею 1259 цього Кодексу. У першу чергу право на спадкування за законом мають діти спадкодавця, у тому числі зачаті за життя спадкодавця та народжені після його смерті, той з подружжя, який його пережив, та батьки.

Відповідно до ст. 1268 ЦК України, спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її. Спадкоємець, який постійно проживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом строку, встановленого статтею 1270 цього Кодексу, він не заявив про відмову від неї. Незалежно від часу прийняття спадщини вона належить спадкоємцеві з часу відкриття спадщини.

За приписами ст.ст. 1269-1270 ЦК України, спадкоємець, який бажає прийняти спадщину, але на час відкриття спадщини не проживав постійно із спадкодавцем, має подати нотаріусу або в сільських населених пунктах - уповноваженій на це посадовій особі відповідного органу місцевого самоврядування заяву про прийняття спадщини. Для прийняття спадщини встановлюється строк у шість місяців, який починається з часу відкриття спадщини.

У ст. 1272 ЦК України визначено, якщо спадкоємець протягом строку, встановленого статтею 1270 цього Кодексу, не подав заяву про прийняття спадщини, він вважається таким, що не прийняв її.

Згідно з ч.1 ст.1296 ЦК України спадкоємець, який прийняв спадщину, може одержати свідоцтво про право на спадщину.

Тобто прийняття спадщини має важливе практичне значення: з ним пов`язана можливість оформлення права власності на спадкове майно шляхом видачі нотаріусом правовстановлюючого документа - свідоцтва про право на спадщину та реєстрації, у випадках, визначених законом, прав на неї (наприклад, на нерухоме майно).

Факт прийняття спадщини характеризується наступними ознаками: односторонній характер даного правочину, оскільки його здійснення залежить виключно від волі спадкоємця; безумовність та беззастережність передбачають, що не можна поставити факт прийняття спадщини у залежність від настання або ненастання якої-небудь умови, рівно як і не допускається часткове прийняття спадщини з відмовою від прийняття тієї її частини, що залишилася; прийняття спадкоємцем спадщини хоча б у частині свідчить про те, що спадкоємець прийняв її у цілому, незалежно від того, у чому полягає частина, що залишилася, і де вона знаходиться.

Щодо спадкоємців, які на час відкриття спадщини постійно проживали спільно із спадкодавцем, встановлюється презумпція прийняття спадщини, яка може бути спростована лише шляхом подання ними заяви про відмову від спадщини до нотаріальної контори. Для тих спадкоємців, які не проживали разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, єдиним виявом бажання прийняти спадщину є заява про це, подана до нотаріального органу (ч.1ст.1269 ЦК України).

Відповідно до п. 2 Постанови Пленуму Верховного суду України від 30.05.2008 № 7 «Про судову практику у справах про спадкування», якщо виникнення права на спадкування залежить від доведення певних фактів, особа може звернутися в суд із заявою про встановлення цих фактів. Зокрема, суди повинні розглядати заяви про встановлення родинних відносин із спадкодавцем, проживання з ним однією сім`єю, постійного проживання разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини.

Відповідно до п. 16 Постанови Пленуму Верховного суду України «Про судову практику в справах про встановлення фактів, що мають юридичне значення» заява про встановлення факту прийняття спадщини та місця її відкриття може бути розглянута судом у порядку окремого провадження, якщо орган, який вчиняє нотаріальні дії, не вправі видати заявникові свідоцтво про право на спадщину через відсутність або недостатність документів, що необхідні для підтвердження в нотаріальному порядку факту вступу в управління або володіння спадковим майном.

Згідно з п. 4.10 п. 4 гл. 10 розділу 2 Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затверджених наказом Міністерства юстиції України від 22.02.2012 № 296/5, видача свідоцтва про право на спадщину спадкоємцям, які прийняли спадщину, жодним строком не обмежена. Тобто спадкоємець, який прийняв спадщину, може звернутися за видачею свідоцтва протягом будь-якого часу після закінчення строку, встановленого для прийняття спадщини. Особливе значення при цьому має факт постійного проживання спадкоємця на час відкриття спадщини разом із спадкодавцем, який підтверджує фактичне прийняття спадщини і має бути доведений спадкоємцем.

В останньому випадку зазначені обставини є підставою для звернення з позовом або заявою (в залежності від наявності або відсутності спору щодо спадкового майна) про встановлення факту постійного проживання разом зі спадкодавцем на час відкриття спадщини, а не з позовом про надання додаткового строку для прийняття спадщини. Отже, законодавець в даному випадку висунув вимогу про обов`язковість постійного проживання спадкоємця разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, що ставить прийняття спадщини у такому випадку в залежність від факту спільного постійного проживання вказаних осіб.

Як випливає із п. 3.22 пункту 3 глави 10 розділу II Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, У разі відсутності у паспорті такого спадкоємця відмітки про реєстрацію його місця проживання доказом постійного проживання із спадкодавцем може бути: довідка органу реєстрації місця проживання про те, що місце проживання спадкоємця на день смерті спадкодавця було зареєстровано за однією адресою зі спадкодавцем.

Установлення юридичних фактів сприяє реалізації конституційних прав громадян. Умовами, за наявності яких можливим є звернення до суду для встановлення фактів, що мають юридичне значення є те, що згідно із законом ці факти породжують юридичні наслідки, тобто від них залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав фізичних осіб; чинним законодавством не передбачено іншого порядку, їх встановлення факту потрібне заявникові для конкретної мети.

Згідно п.23 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 7 від 30.05.2008 «Про судову практику у справах про спадкування», якщо постійне проживання особи зі спадкодавцем на час відкриття спадщини не підтверджено відповідними документами, спадкоємець має право звернутися в суд із заявою про встановлення факту постійного проживання зі спадкодавцем на час відкриття спадщини, а не про встановлення факту прийняття спадщини.

У п. 9 роз`яснень Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 16.06.2013 року №24-753/0/4-13 «Про судову практику розгляду цивільних справ про спадкування» також зазначено, що при встановлені факту прийняття спадщини, то, враховуючи положення статей 1268, 1269 ЦК, мова може йти лише про встановлення факту постійного проживання разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, якщо спадкові правовідносин виникли після набрання чинності ЦК (після 1 січня 2004 року).

Згідно ст. 2 Закону України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні», реєстрація місця проживання чи місця перебування особи або її відсутність не можуть бути умовою реалізації прав і свобод, передбачених Конституцією, законами чи міжнародними договорами України, або підставою для їх обмеження.

Як зазначено у ст. 3 Закону України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні», місце перебування особи це адміністративно-територіальна одиниця, на території якої особа проживає строком менше шести місяців на рік; місце проживання житло, розташоване на території адміністративно-територіальної одиниці, в якому особа проживає, а також спеціалізовані соціальні установи, заклади соціального обслуговування та соціального захисту, військові частини.

Таким чином, місце проживання необхідно відрізняти від місця перебування фізичної особи, тобто того місця, де вона не проживає, а тимчасово знаходиться, і особа, яка проживала разом із спадкодавцем на час його смерті має право у судовому порядку встановити факт постійного проживання із спадкодавцем на момент його смерті.

Аналогічна правова позиція викладена у Постанові ВС/КЦС (справа № 484/747/17, 10.01.19), Постанова ВС від 07 листопада 2018 року (справа № 336/709/18-ц), Постановах Пленуму Верховного Суду України від 21.02.2018 року по цивільній справі №317/2329/15-ц та від 28.02.2018 року по цивільній справі №633/344/16-ц.

Згідно положень абз. 8 ст. 3 Закону України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні» довідка про реєстрацію місця проживання це документ, який видається органом реєстрації особі за її вимогою та підтверджує реєстрацію місця проживання або місця перебування особи, а отже такий документ не підтверджує факт проживання за певною адресою.

Відмітка у паспорті про реєстрацію не має значення при вирішенні питання щодо постійного та фактичного проживання чи не проживання особи у певному місці, оскільки така реєстрація лише є процедурою внесення особою місця свого проживання, тобто є лише технічною процедурою обліку громадян. Місце реєстрації та місце постійного проживання не є тотожними поняттями, а відмітка у паспорті про реєстрацію місця проживання, за відсутності інших достатніх, належних і достовірних доказів, не є безспірним доказом проживання особи у конкретному жилому приміщенні. Відсутність або наявність факту реєстрації за певним місцем проживання сама по собі не впливає на реалізацію права на свободу вибору місця проживання.

Аналогічні правові позиції містяться в ухвалі ВССУ від 27.11.2013 року (ЄДРСРУ № 35732243, Провадження № 6-41137св13), в ухвалі ВССУ від 21.05.2014 року (ЄДРСРУ № 38930106, Провадження № 6-11521св14), в ухвалі ВССУ від 28.01.2015 року (ЄДРСРУ № 42768191, Провадження № 6-47211св13), у Постанові ВСУ від 01.07.2015 року (Провадження № 6-396цс15).

Як зазначено у п. 2 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику у справах про спадкування» від 30.05.2008 року № 7 справи про спадкування розглядаються судами за правилами позовного провадження, якщо особа звертається до суду з вимогою про встановлення фактів, що мають юридичне значення, які можуть вплинути на спадкові права й обов`язки інших осіб та (або) за наявності інших спадкоємців і спору між ними.

Відповідно до вимог ч. 1 ст. 182 ЦК України, передбачено, що право власності та інші речові права на нерухомі речі, обмеження цих прав, їх виникнення, перехід і припинення підлягають державній реєстрації.

Відповідно до ч. 1 ст. 328 Цивільного кодексу України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів.

Правилами ст. 1268 ЦК України встановлено, що прийнята спадщина визнається власністю спадкоємця.

Відповідно до ст. 392 Цивільного кодексу України, власник майна може пред`явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється чи не визнається іншою особою.

Право власності гарантоване ст. 41 Конституції України і не може бути визнане дійсним чи не дійсним, оскільки як суб`єктивне право є можливістю здійснювати або не здійснювати будь-які дії, що прямо незаборонені законом, у даному випадку володіти, користуватися і розпоряджатися своїм майном.

Згідно роз`яснень Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 16.06.2013 року №24-753/0/4-13 «Про судову практику розгляду цивільних справ про спадкування», викладених у п. 3.1, умовою для переходу в порядку спадкування права власності на об`єкти нерухомості, в тому числі житловий будинок, інші споруди, земельну ділянку, є набуття спадкодавцем зазначеного права у встановленому законодавством порядку.

Однією з таких підстав є успадкування прав на майно, в тому числі за законом відповідно до ст.1217 ЦК України.

Відповідно до ч. 1 ст. 315 ЦПК України, суд вправі розглядати справи про встановлення факту постійного проживання разом зі спадкодавцем на час відкриття спадщини, коли цей факт безпосередньо породжує юридичні наслідки, наприклад, якщо підтвердження такого факту необхідне заявникові для одержання в органах, що вчиняють нотаріальні дії, свідоцтва про право на спадщину.

Пунктом 23 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику у справах про спадкування» № 7 від 30.05.2008 визначено, що якщо постійне проживання особи зі спадкодавцем на час відкриття спадщини не підтверджено відповідними документами, у зв`язку із чим нотаріус відмовив особі в оформленні спадщини, спадкоємець має право звернутися в суд із заявою про встановлення факту постійного проживання зі спадкодавцем на час відкриття спадщини, а не про встановлення факту прийняття спадщини. Свідоцтво про право на спадщину видається за письмовою заявою спадкоємців, які прийняли спадщину в порядку, установленому цивільним законодавством. За наявності умов для одержання в нотаріальній конторі свідоцтва про право на спадщину вимоги про визнання права на спадщину судовому розглядові не підлягають. У разі відмови нотаріуса в оформленні права на спадщину особа може звернутися до суду за правилами позовного провадження.

У постанові від 22.09.2021 по справі № 227/3750/19 Верховний Суд зазначив, що визнання права власності на спадкове майно в судовому порядку є винятковим способом захисту, що має застосовуватися, якщо існують перешкоди для оформлення у нотаріальному порядку. За результатами розгляду цієї справи (подібні правовідносини коли позивач постійно проживала із спадкодавцем на час відкриття спадщини та як спадкоємець у встановлений статтею 1270 ЦК України строк заяву про відмову від спадщини нотаріусу не подала, тобто є такою, що прийняла спадщину) Верховний Суд задовольнив вимоги про встановлення факту постійного поживання із спадкодавцем на час відкриття спадщини та визнання права власності на спадкове майно та визнав помилковим рішення апеляційного суду про відмову у задоволенні позову за наявності відмови нотаріуса у вчиненні нотаріальної дії.

Відповідно до ч. 1, 5, 6 ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

З матеріалів спадкової справи № 06/2015 вбачається, що окрім позивачки, на теперішній час спадкоємців за законом чи за заповітом та осіб, які мають право на обов`язкову частку у спадковому майні, не має.

Таким чином, встановлення факту постійного проживання разом із спадкодавцем необхідно позивачу для прийняття спадщини.

Оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок наявних у справі доказів у їх сукупності, суд вважає, що позивачка ОСОБА_1 надала докази того, що постійно проживала разом із спадкодавцем ОСОБА_2 , на час відкриття спадщини.

Отже, суд вважає, що факт постійного проживання позивача ОСОБА_1 разом із спадкодавцем ОСОБА_2 на час його смерті, знайшов своє підтвердження у судовому засіданні, а тому заявлені вимоги про встановлення факту постійного проживання із спадкодавцем на час відкриття спадщини є обґрунтованими і підлягають до задоволення.

Відповідно до ст. 4 ЦПК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Згідно ст. 5 ЦПК України, здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб у спосіб, визначений законами України.

Пунктом 1 ч. 2 ст. 16 ЦК України визначено, що одним із способів захисту цивільних прав та інтересів є визнання права.

Способами захисту цивільних прав та інтересів є, зокрема, визнання права (п. 1 ч. 2 ст. 16 ЦК України). Визнання права власності на спадкове майно в судовому порядку є винятковим способом захисту, що має застосовуватися, якщо існують перешкоди для оформлення спадкових прав у нотаріальному порядку.

Встановивши обставини постійного проживання позивачки ОСОБА_1 разом із спадкодавцем ОСОБА_2 , на час його смерті та враховуючи, що спадкоємець ОСОБА_1 у встановленому законом порядку прийняла спадщину, але не може вирішити питання спадкування на іншу частину спадкового майна, суд вважає, що відповідно до ст.392 ЦК України право власності позивача підлягає захисту, що не буде суперечити закону, та при цьому не будуть порушені права, свободи чи інтереси інших осіб.

За таких обставин вимоги позивача ОСОБА_1 про визнання за нею права власності на вищевказане майно у порядку спадкування за законом після смерті ОСОБА_2 є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

На підставі наведеного та керуючись ст.ст. 16, 392, 1258, 1262, 1268-1270, 1273-1275 ЦК України, ст.ст. 4, 13, 76, 77, 200, 206, 247, 258-265, 315, 354 ЦПК України, суд,-

В И Р І Ш И В:

Позов ОСОБА_1 до Оріхівської міської ради Запорізької області, треті особи: Оріхівська державна нотаріальна контора Запорізької області, приватний нотаріус Пологівського нотаріального округу Запорізької області Студенцов Олександр Олександрович, про встановлення факту спільного проживання зі спадкодавцем на момент відкриття спадщини та визнання права власності на земельну ділянку (пай) в порядку спадкування за законом - задовольнити повністю.

Встановити факт постійного проживання ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , разом зі спадкодавцем ОСОБА_2 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 в м. Оріхів Запорізької області, за адресою: АДРЕСА_2 , на момент відкриття спадщини.

Визнати за ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_6 право власності на земельну ділянку розташовану на території Оріхівської міської ради (Копанівського старостинського округу) Пологівського району Запорізької області, яка має цільове призначення: для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, загальною площею - 10,3500 га, кадастровий номер: 2323982000:01:002:0031, що посвідчується Державним актом на право приватної власності на землю серії ІУ-ЗП № 024243 від 26 червня 2003 року виданим на ім`я ОСОБА_3 .

Відповідно до п.4 ч.5 ст.265 ЦПК України,зазначаються наступні відомості:

Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , РНОКПП: НОМЕР_5 , зареєстрована за адресою: АДРЕСА_3 , адреса фактичного місця проживання: АДРЕСА_4 .

Відповідач: Оріхівська міська рада, адреса: 70500, Запорізька область, Пологівський район, м. Оріхів, вул. Шевченка, буд. 11 (ЄДРПОУ 20519891).

Рішення може бути оскаржене до Запорізького апеляційного суду протягом 30 днів з дня його проголошення,а у разі оголошення вступної та резолютивної части рішення,зазначений строк обчислюється з дня складання повного тексту рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження:на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду

Суддя Ю.А. Галущенко