ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Провадження № 22-ц/803/8844/23 Справа № 194/567/23 Головуючийу першійінстанції: Корягін В. О. Суддя-доповідач: Красвітна Т. П.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 грудня 2023 року колегія суддів Судової палати з розгляду цивільних справ Дніпровського апеляційного суду у складі:

головуючого Красвітної Т.П.,

суддів: Свистунової О.В., Єлізаренко І.А.,

розглянувши в порядку письмового провадження у м. Дніпро цивільну справу по апеляційним скаргам представника ОСОБА_1 - ОСОБА_2 , Приватного акціонерного товариства «ДТЕК Павлоградвугілля» на рішення Тернівського міського суду Дніпропетровської області від 06 вересня 2023 року по справі за позовом ОСОБА_1 до Приватного акціонерного товариства «ДТЕК Павлоградвугілля» про відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок ушкодження здоров`я, -

ВСТАНОВИЛА:

У квітні 2023 року ОСОБА_1 звернувся до суду з даним позовом, посилаючись на те, що позивач з 25 вересня 1981 року по 30 вересня 1981 року, з 03 серпня 1987 року по 08 червня 1990 року, з 15 червня 1990 року по 29 травня 1991 року, з 25 листопада 1996 року по 07 червня 1997 року, з 24 вересня 2001 року по 31 вересня 2006 року, з 01 жовтня 2006 року по 26 березня 2009 року, з 21 квітня 2009 року по 25 березня 2014 року перебував в трудових відносинах з ПрАТ «ДТЕК Павлоградвугілля», 25 березня 2014 року був звільнений у зв`язку з невідповідністю виконуваній роботі через станом здоров`я. У зв`язку з шкідливими і тяжкими умовами праці позивач отримав хронічні професійні захворювання. Відповідно до акту форми П-4 «Розслідування причин виникнення хронічного професійного захворювання» від 31 липня 2014 року причинами виникнення професійних захворювань у позивача являється тривалий вплив на організм шкідливих факторів виробничого середовища та трудового процесу на організм. Позивачу 15 жовтня 2014 року МСЕК первинно було встановлено 35% втрати професійної працездатності, з яких 20% внаслідок ХОЗЛ, 15% внаслідок артрозу. 14 листопада 2016 року позивачу МСЕК повторно було встановлено 50% втрати професійної працездатності, з яких 30% внаслідок ХОЗЛ, 20% внаслідок артрозу, та встановлено третю групу інвалідності. Рекомендовано медикаментозне лікування. 30 листопада 2018 року позивачу МСЕК повторно було встановлено 50% втрати професійної працездатності, з яких 30% внаслідок ХОЗЛ, 20% внаслідок артрозу, та встановлено третю групу інвалідності, безстроково. Рекомендовано медикаментозне лікування. Зазначає, що позивач зазнав зменшення обсягу трудової діяльності, відчуває біль та обмеження рухів у суглобах, уражених відділах хребта, задишку, що призводить до істотного зниження його можливості спілкуватися з оточуючими людьми. Він змушений проходити курси лікування, переносити щоденний фізичний біль та моральні переживання, позбавлений нормальних життєвих зв`язків, у зв`язку з тим, що наслідки отриманого на виробництві професійного захворювання обмежують його життєву активність і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя він змушений проходити чисельні медичні огляди та обстеження, відновлювальні процедури, лікування, у зв`язку з чим не може вести повноцінний образ життя, відчуває фізичні страждання, психологічний дискомфорт, порушення душевної рівноваги, що негативно позначалося і позначається на його душевному та фізичному стані. Розуміння безстроковості зазначених негативних наслідків професійних захворювань вмкликає у позивача негативні емоції, породжує почуття соціальної незахищеності, розпачу та тривоги. Оскільки роботодавець не створив безпечні та нешкідливі умови праці на підприємстві, де він працював, тим самим порушивши ст. 153 КЗпП України та ст. 13 Закону України «Про охорону праці», які встановлюють цей обов`язок, що в свою чергу стало причиною отримання ним професійних захворювань. Тому, позивач просив стягнути з ПрАТ «ДТЕК Павлоградвугілля» на його користь в рахунок відшкодування моральної шкоди, завданої ушкодженням здоров`я - 268400,00 грн.

Рішенням Тернівського міського суду Дніпропетровської області від 06 вересня 2023 року позовну заяву представника позивача адвоката Меланчук Ігоря Віталійовича в інтересах ОСОБА_1 до Приватного акціонерного товариства «ДТЕК Павлоградвугілля» про відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок ушкодження здоров`я - задоволено частково. Стягнуто з Приватного акціонерного товариства «ДТЕК Павлоградвугілля» на користь ОСОБА_1 100000,00 грн. в рахунок відшкодування моральної шкоди, з відрахуванням податків та інших обов`язкових платежів. Стягнуто з Приватного акціонерного товариства «ДТЕК Павлоградвугілля» на користь держави судовий збір у розмірі 1073,60 грн.

В апеляційній скарзі представник ОСОБА_1 - ОСОБА_2 , посилаючись на неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи, невідповідність висновків суду фактичним обставинам справи, ставить питання про зміну оскаржуваного рішення, вказавши в другому абзаці резолютивної частини: «без відрахування податків та інших обов`язкових платежів» замість фрази «з відрахуванням податків та інших обов`язкових платежів».

В апеляційній скарзі ПрАТ «ДТЕК Павлоградвугілля», посилаючись на неповне з`ясування обставин справи, що мають значення для справи, порушення норм процесуального та неправильне застосування норм матеріального права, ставить питання про зміну оскаржуваного рішення в частині визначеного розміру відшкодування моральної шкоди, шляхом зменшення з 100000,00 грн до 50000,00 грн з утриманням податків та зборів.

Згідно приписів ч. 1 ст. 369 ЦПК України апеляційні скарги на рішення суду у справах з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.

Відповідно до ч. 13 статті 7 ЦПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.

Враховуючи вищевикладене, приймаючи до уваги ціну позову, розгляд справи здійснено в порядку письмового провадження, без повідомлення учасників справи.

Відзивів на апеляційні скарги подано не було.

Розглянувши матеріали справи, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційних скарг та заявлених позовних вимог, колегія дійшла висновку про відсутність підстав для задоволення апеляційної скарги ПрАТ ДТЕК Павлооградвугілля та наявність підстав для часткового задоволення апеляційної скарги представника ОСОБА_1 - ОСОБА_2 та зміни оскаржуваного рішення, виходячи з наступного.

Встановлено судом та стверджується зібраними у справі доказами, що ОСОБА_1 з 25 вересня 1981 року по 30 вересня 1981 року, з 03 серпня 1987 року по 08 червня 1990 року, з 15 червня 1990 року по 29 травня 1991 року, з 25 листопада 1996 року по 07 червня 1997 року, з 24 вересня 2001 року по 31 вересня 2006 року, з 01 жовтня 2006 року по 26 березня 2009 року, з 21 квітня 2009 року по 25 березня 2014 року перебував в трудових відносинах з ПрАТ «ДТЕК Павлоградвугілля», звільнений у зв`язку із невідповідністю виконуваній роботі через стан здоров`я за п. 2 ст. 40 КЗпП України, що підтверджується записами у трудовій книжці, заповненої на ім`я ОСОБА_1 (а.с. 34-48).

Відповідно до Акту розслідування причин виникнення хронічного професійного захворювання від 31 липня 2014 року, професійне захворювання у позивача виникло за таких обставин: тривала дія шкідливих факторів виробничого середовища на організм робочого, недосконалість технологічних процесів.

Причиною виникнення хронічного професійного захворювання є: пил, фізичне перенавантаження (а.с. 19-20).

Згідно довідки МСЕК серії 12 ААА №001747 від 15.10.2014 при первинному огляді ОСОБА_1 встановлено 35% втрати професійної працездатності, з яких 30% - внаслідок радикулопатії, 15 % - внаслідок ДФА; 10% - внаслідок ХОЗЛ, 5% - внаслідок туговухості та третю групу інвалідності з датою переогляду 15.09.2016 (а.с. 9-10).

Відповідно до довідки МСЕК серії 12 ААА №073210 від 14.11.2016 при первинному огляді ОСОБА_1 встановлено третю групу інвалідності з датою переогляду 15.11.2018 (а.с. 13-14).

Згідно довідки МСЕК серії 12 ААА №043886 від 14.11.2016 при повторному огляді позивачу встановлено 50% втрати професійної працездатності з датою переогляду 15.11.2018 (а.с. 11-12).

Згідно довідки МСЕК серії 12 ААА №074818 від 30.11.2018 при повторному огляді позивачу встановлено 50 % втрати професійної працездатності безстроково (а.с. 15-16).

Відповідно до довідки МСЕК серії 12 ААБ №204216 від 30.11.2018 ОСОБА_1 встановлено третю групу інвалідності безстроково (а.с. 17-18).

Згідно медичного висновку лікарсько-експертної комісії спеціалізованого профпаталогічного лікувально-профілактичного закладу про наявність (відсутність) професійного характеру захворювання від 27.10.2016 №1394, у ОСОБА_1 встановлено діагноз; хронічне обструктивне захворювання легень другої стадії (пиловий бронхіт другої ст., емфізема легень другої ст.), група С.ЛН - другого - третього ступеня. Двобічний плечолопатковий періартроз (ПФ-другого ст. З гіпотрофією м`язів плечового поясу), стійкий больовий синдром (а.с. 29-30).

Згідно зі ст. 3 Конституцією України людина, її життя і здоров`я, честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю, а утвердження і забезпечення прав і свобод людини є головним обов`язком держави.

Статтею 43 Конституції України визначено, що кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується. При цьому, кожен має право на належні, безпечні і здорові умови праці, на заробітну плату, не нижчу від визначеної законом.

Згідно з ст. 153 КЗпП України забезпечення безпечних і нешкідливих умов праці покладається на власника або уповноважений ним орган.

Статтею 173 КЗпП України закріплено за потерпілим право на відшкодування шкоди, заподіяної каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я, пов`язаним з виконанням трудових обов`язків.

Згідно ст. 237-1 КЗпП України передбачено, що відшкодування власником або уповноваженим ним органом моральної шкоди працівнику у разі, якщо порушення його законних прав призвели до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв`язків і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя.

Відповідно до ст. 23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає у тому числі у фізичному болю та стражданнях, яких зазнала особа у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я.

У відповідності до ст. 4 ЗУ «Про охорону праці», державна політика в області охорони праці, базується; зокрема, на принципах пріоритету життя і здоров`я працівників, повної відповідальності роботодавця за створення належних, безпечних і здорових умов праці, соціального захисту працівників, повного відшкодування шкоди особам, які постраждали від нещасних випадків на виробництві і професійних захворювань.

Згідно з ч. 1 ст. 1167 ЦК України моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених законом.

Згідно п. 9 постанови Пленуму Верховного Суду України» Про судову практику у справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» №4 від 31.03.1995 року, розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин. При цьому суд має виходити із засад розумності, виваженості та справедливості.

У пункті 13 постанови Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 року №4 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» роз`яснено, що відповідно до статті 237-1 КЗпП України за наявності порушення прав працівника у сфері трудових відносин, зокрема, виконання робіт у небезпечних для життя і здоров`я умовах, яке призвело до його моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв`язків чи вимагає від нього додаткових зусиль для організації свого життя, обов`язок по відшкодуванню моральної (немайнової) покладається на власника або уповноважений ним орган незалежно від форми власності, виду діяльності чи галузевої належності.

Згідно з пунктом 4.1. Рішення Конституційного Суду України від 27 січня 2004 року №1-рп/2004 моральна шкода потерпілого від нещасного випадку на виробництві чи професійного захворювання полягає, зокрема, у фізичному болю, фізичних та душевних стражданнях, яких він зазнає у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я. Ушкодження здоров`я, заподіяні потерпілому під час виконання трудових обов`язків, незалежно від ступеня втрати професійної працездатності спричиняють йому моральні та фізичні страждання.

Виходячи звикладеного,надавши належноїоцінки представлениму справідоказам,у їхсукупності;встановивши тяжкістьушкодження здоров`я,пов`язаногоз виконаннямним трудовихобов`язківв шкідливихумовах праціна підприємстві,у зв`язкуз чим ОСОБА_1 встановлено50% втратипрофесійної працездатностіта третюгуру інвалідностібезстроково; приймаючидо увагистан здоров`япозивача,неможливість відновленняпопереднього фізичногостану,тяжкість інезворотність зміну повсякденномужитті,необхідність реабілітації,глибину,інтенсивність,тривалість фізичнихта душевнихстраждань;враховуючи дотриманнязасад розумностіі справедливості, - колегія дійшла висновку про наявність підстав для стягнення з відповідача на користь позивача моральної шкоди у розмірі 100000,00 грн.

Щодо доводів апеляційної скарги відповідача, що позивачем не доведено належними доказами як сам факт професійного захворювання так і факт заподіяння моральної шкоди, так як не надано відповідних медичних документів та не встановлено зміни у психічному стані, колегія суддів ставиться критично, оскільки відповідно п. 3 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 року "Про судову практику по справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди" роз`яснено, що моральна шкода може складатися зокрема з моральних переживань у зв`язку з ушкодженням здоров`я, у порушенні нормальних життєвих зв`язків через неможливість продовження активного способу життя, при настанні інших негативних наслідків, що має місце в цьому випадку, тому що всі зазначені обставини в позивача наступили саме у результаті втрати професійної працездатності, внаслідок професійних захворювань.

Посилання відповідача в апеляційній скарзі на те, що він в повному обсязі виконував обов`язки, передбачені статтями 153, 158 КЗпП України щодо забезпечення належних умов праці, висновків суду першої інстанції не спростовують, оскільки саме негативні показники важких умов праці та мікроклімату спричинили виникнення хронічних захворювань у позивача.

Разом з тим, доводи позивача про наявність підстав для стягнення з відповідача на користь позивача моральної шкоди без відрахуванняподатків таінших обов`язковихплатежів замістьз відрахуваннямподатків таінших обов`язковихплатежів заслуговуютьна увагу,з оглядуна наступне.

Згідно підпункту «а» підпункту 164.2.14 пункту 164.2 статті 164 Податкового кодексу України в редакції, що є чинною на день розгляду справи в суді, до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку включається дохід у вигляді відшкодування матеріальної або немайнової (моральної) шкоди, крім сум, що за рішенням суду спрямовуються на відшкодування збитків, завданих платнику податку внаслідок заподіяння йому матеріальної шкоди, а також шкоди життю та здоров`ю, а також відшкодувань моральної шкоди в розмірі, визначеному рішенням суду, але не вище чотирикратного розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня звітного (податкового) року, або в розмірі, визначеному законом.

Попередньою редакцію підпункту «а» підпункту 164.2.14 пункту 164.2 статті 164 Податкового кодексу України, що була чинною до 25травня 2020 року, передбачалося, що до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку включається дохід у вигляді відшкодування матеріальної або немайнової (моральної) шкоди, окрім сум, що за рішенням суду спрямовуються на відшкодування збитків, завданих платнику податку внаслідок заподіяння йому матеріальної шкоди, а також шкоди життю та здоров`ю.

Згідно з висновком Верховного Суду, що викладений у постанові від 21 червня 2022 року у справі №599/645/21, оскільки моральну шкоду завдано професійним захворюванням, яке виникло до набрання чинності новою редакцією підпункту «а» підпункту 164.2.14 пункту 164.2 статті 164 Податкового кодексу України (первинна довідка МСЕК видавалася у 2014 році), підлягає застосуванню правовий висновок Верховного Суду від 25 липня 2018 року у справі №180/683/13-ц, згідно якого не підлягають оподаткуванню суми, які за рішенням суду спрямовуються на відшкодування збитків, заподіяних платникові податків внаслідок спричинення шкоди здоров`ю.

Тому визначена судом сума моральної шкоди підлягає стягненню без відрахування податків та інших обов`язкових платежів.

Відповідно до ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 82 цього Кодексу. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Згідно ст. 89 ЦПК України, виключне право оцінки доказів належить суду, який має оцінювати докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

За такихобставин,колегія суддіввважає,що відсутніпідстави длязадоволення апеляційноїскарги відповідачата наявніпідстави длячасткового задоволенняапеляційної скаргипозивача тазміни оскаржуваногорішення,відповідно доположень ст.376ЦПК України.

Керуючись ст.ст. 7, 367, 369, 374, 376 ЦПК України, колегія суддів,

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу Приватного акціонерноготовариства «ДТЕКПавлоградвугілля» залишити без задоволення.

Апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 - ОСОБА_2 задовольнити частково.

Рішення Тернівського міськогосуду Дніпропетровськоїобласті від06вересня 2023року змінити, вказавши в другому абзаці резолютивної частини: «без відрахування податків та інших обов`язкових платежів» замість фрази «з відрахуванням податків та інших обов`язкових платежів».

В іншій частині рішення залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів у випадках, передбачених статтею 389 Цивільного процесуального кодексу України.

Повний текст судового рішення складений 27 грудня 2023 року.

Головуючий Т.П. Красвітна

Судді І.А. Єлізаренко

О.В. Свистунова