КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

№ справи:757/30871/22-ц

№ апеляційного провадження: 22-ц/824/13917/2023

Головуючий у суді першої інстанції: Бусик О.Л.

Доповідач у суді апеляційної інстанції: Немировська О.В.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 грудня 2023 року Київський апеляційний суд в складі колегії суддів:

головуючий - Немировська О.В.,

судді - Желепа О.В., Мазурик О.Ф.

секретар - Черняк Д.Ю.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Української військово-медичної академії про визнання права та стягнення заробітної плати,

за апеляційною скаргою Української військово-медичної академії на рішення Печерського районного суду м. Києва від 18 квітня 2023 року

встановив:

у жовтні 2022 року позивач звернувся до суду з позовом, в якому просив стягнути з відповідача ненараховану заробітну плату в розмірі 48 809 грн. за період з квітня по липень 2022 року.

Рішенням Печерського районного суду м. Києва від 15 квітня 2020 року позов було задоволено - визнано за позивачем право на збереження середнього заробітку на час особливого періоду та стягнуто з Української військово-медичної академії на користь ОСОБА_1 середню заробітну плату за період з квітня по липень 2022 року в розмірі 48 809 грн. 57 коп. Стягнуто з Української військово-медичної академії судовий збір на користь держави в розмірі 992 грн. 40 коп.

Не погоджуючись з вказаним рішенням, відповідач звернувся до суду з апеляційною скаргою, в якій просив скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити по справі нове судове рішення, яким відмовити у задоволенні позову, посилаючись на допущені судом першої інстанції порушення норм процесуального права, невідповідність висновків суду обставинам справи.

У відзиві на апеляційну скаргу представник позивача - ОСОБА_2 просить залишити апеляційну скаргу без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін.

В судове засідання сторони не з`явились. Від позивача надійшов відзив на апеляційну скаргу та пояснення, в яких він просив розглядати справу в його відсутність. Відповідач також 12.12.2023 надіслав заяву, в якій просив розглядати справу без участі представника.

За таких обставин та керуючись положеннями ч. 2 ст. 372 ЦПК України, колегія суддів вважає за можливе розглянути справу за відсутності учасників справи та їхніх представників.

Відповідно до ч. 5 ст. 268 ЦПК України датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи в судовому засіданні 12 грудня 2023 року, є дата складення повного судового рішення.

Заслухавши доповідь судді Немировської О.В., дослідивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з таких підстав.

Звертаючись до суду з даним позовом, позивач посилався на те, що він працював на посаді старшого викладача в Українській військово-медичній академії на умовах строкового трудового договору (за контрактом) і був звільнений 31 липня 2022 року відповідно наказу від 27 липня 2022 року в зв`язку із його закінченням на підставі п.2 ст. 36 КЗпП України. Відповідач є закладом освіти, що підтверджується його статутом, а позивач є науково-педагогічним працівником закладу освіти.

У відповідності до вимог Закону України «Про внесення змін до деяких законів України щодо державних гарантій в умовах воєнного стану, надзвичайної ситуації або надзвичайного стану» доповнено ст. 57-1 Закону України «Про освіту», за якою здобувачам освіти, працівникам закладів освіти, установ освіти, наукових установ, у тому числі тим, які в умовах воєнного стану, надзвичайної ситуації або надзвичайного стану в Україні чи окремих її місцевостях, оголошених у встановленому порядку (особливий період) були вимушені змінити місце проживання (перебування), залишити робоче місце, місце навчання, незалежно від місця їх проживання (перебування) на час особливого періоду гарантується, зокрема, організація освітнього процесу в дистанційній формі або в будь-якій іншій формі, що є найбільш безпечною для його учасників; збереження місця роботи, середнього заробітку, здійснення виплати стипендії та інших виплат, передбачених законом. Отже, збереження середнього заробітку позивача на особливий період, є обов`язком, а не правом відповідача.

Оскільки заробітна плата за квітень, травень, червень та липень 2022 року йому була нарахована у розмірі, який є меншим від середнього заробітку, позивач просив стягнути з відповідача 48 809 грн. 57 коп.

Рішенням Печерського районного суду м. Києва від 15 квітня 2020 року позов було задоволено - визнано за позивачем право на збереження середнього заробітку за час особливого періоду та стягнуто з Української військово-медичної академії на користь ОСОБА_1 середню заробітну плату за період з квітня по липень 2022 року в розмірі 48 809 грн. 57 коп. Стягнуто з Української військово-медичної академії судовий збір на користь держави в розмірі 992 грн. 40 коп.

Задовольняючи позовні вимоги в повному обсязі, суд першої інстанції виходив з того, що позивач працював науково-педагогічним працівником на умовах строкового трудового договору і був звільнений 31.07.2022 в зв`язку з його закінченням. Середня заробітна плата з квітня по червень 2022 року позивачу не виплачувалась, а в липні 2022 року була виплачена не в повному обсязі.

За положеннями статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Висновок суду першої інстанції про наявність підстав для задоволення позову не відповідає встановленим по справі обставинам.

В ст. 1 Закону України «Про освіту» закріплено автономію закладу вищої освіти - самостійність, незалежність і відповідальність закладу вищої освіти у прийнятті рішень стосовно розвитку академічних свобод, організації освітнього процесу, наукових досліджень, внутрішнього управління, економічної та іншої діяльності, самостійного добору і розстановки кадрів у межах, встановлених цим Законом.

За положеннями частин 1 та 3 ст. 34 Закону України «Про вищу освіту» безпосереднє управління діяльністю закладу вищої освіти здійснює його керівник (ректор, президент, начальник, директор тощо). Його права, обов`язки та відповідальність визначаються законодавством і статутом закладу вищої освіти. Керівник закладу вищої освіти в межах наданих йому повноважень: організовує діяльність закладу вищої освіти; вирішує питання фінансово-господарської діяльності закладу вищої освіти, затверджує його структуру і штатний розпис; видає накази і розпорядження, дає обов`язкові для виконання всіма учасниками освітнього процесу і структурними підрозділами закладу вищої освіти доручення; визначає функціональні обов`язки працівників; штатно-фінансової дисципліни; здійснює контроль за якістю роботи педагогічних, науково-педагогічних, наукових та інших працівників.

Відповідно до Закону України «Про внесення змін до деяких законів України щодо державних гарантій в умовах воєнного стану, надзвичайної ситуації або надзвичайного стану» доповнено ст. 57-1 Закону України «Про освіту», за якою здобувачам освіти, працівникам закладів освіти, установ освіти, наукових установ, у тому числі тим, які в умовах воєнного стану, надзвичайної ситуації або надзвичайного стану в Україні чи окремих її місцевостях, оголошених у встановленому порядку (особливий період) були вимушені змінити місце проживання (перебування), залишити робоче місце, місце навчання, незалежно від місця їх проживання (перебування) на час особливого періоду гарантується, зокрема, організація освітнього процесу в дистанційній формі або в будь-якій іншій формі, що є найбільш безпечною для його учасників; збереження місця роботи, середнього заробітку, здійснення виплати стипендії та інших виплат, передбачених законом.

Відповідно до постанови КМ України від 09 березня 1995 року №167 «Про питання оплати праці окремих категорій працівників (невійськовослужбовців) Збройних Сил та інших військових формувань України» надано Міністерству оборони, Міністерству внутрішніх справ, Державній прикордонній службі, Головному управлінню Командуючого Національної гвардії, Центральному управлінню Служби безпеки, Службі зовнішньої розвідки, Штабу цивільної оборони, органам управління інших військових формувань право: установлювати доплату в розмірі до 50 відсотків посадового окладу (ставки), працівникам Збройних Сил та інших військових формувань, оплата яких проводиться на основі Єдиної тарифної сітки, затвердженої постановою Кабінету Міністрів України від 25 січня 1993 р. № 44 (44-93-п) «Про оплату праці працівників бюджетних установ і організацій на основі Єдиної тарифної сітки», за підтримку постійної бойової готовності військ (сил).

Як видно з матеріалів справи, позивач працював на посаді старшого викладача кафедри військової загальної практики-сімейної медицини факультету підготовки військових лікарів за контрактом, укладеним на термін з 01.08.2021 по 31.07.2022.

Згідно Витягу з наказу начальника Української військово-медичної академії №147 від 30 липня 2021 року ОСОБА_1 було встановлено посадовий оклад - 9 513 грн. 81 коп., педагогічне навантаження - 600 годин на рік.

В п. 4.1.2 Контракту було передбачено, що за умови виконання зобов`язань, зазначених в пунктах 3.1 - 3.7 цього Контракту, досягнення високих творчих показників додатково встановлюються в межах фонду заробітної плати відповідно до особистого внеску:

- надбавка до посадового окладу щомісячно відповідно до стажу безперервної роботи у структурах Міністерства оборони України;

- премія за повне виконання зазначених зобов`язань у розмірі, визначеному керівником структурного підрозділу;

- одноразові виплати за виконання окремих завдань за додатковою угодою до контракту;

- доплата до посадового окладу за виконання лікувально-діагностичної роботи в базових установах Академії.

Заперечуючи проти заявлених вимог, відповідач вказував, що оплата праці науково-педагогічних працівників УВМА здійснюється відповідно до наказу Міністерства оборони України від 09.02.2006 за №69 «Про впорядкування умов оплати працівників військових, навчальних закладів Збройних Сил України» згідно схеми тарифних розрядів посад працівників військових навчальних закладів, а також Постанови Кабінету Міністрів України від 30 серпня 2002 №1298 «Про оплату праці працівників на основі Єдиної тарифної сітки розрядів і коефіцієнтів з оплати праці працівників установ, закладів та організацій окремих галузей бюджетної сфери».

Відповідно до п. 3.5 Положення про клінічну роботу в Українській військово-медичні академії, затвердженого начальником академії №307 від 30.08.2019, зазначено компетенції та форми клінічної роботи викладачів (старших викладачів): курація пацієнтів у відділеннях, консультування лікарів ЛПЗ, консультативний прийом клініці амбулаторної допомоги, хірургічна (анестезіологічна) активність, виконання лікувально-діагностичних маніпуляцій досліджень), участь у консиліумах, чергування у клініках та відділеннях ЛПЗ, чергування по санітарній авіації. При цьому відповідно до п. 4.1 контроль за здійсненням лікувально-діагностичної діяльності науково-пегогічних працівників кафедр здійснює заступник начальника з клінічної роботи. В п. 4.3. зазначено, що обрахунок та облік лікувального навантаження НПП клінічних кафедр здійснюється відповідальним за лікувальну роботу кафедри шляхом оформлення щомісячних, квартальних, піврічного та річного звітів, складання звітів повинно завершуватись до 20 числа кожного місяця.

Також відповідач посилався на листи Міністерства освіти і науки України від 15.03.2022 №1/3463-22, від 06.03.2022 №1-3370-22, в яких було роз`яснено щодо оплати праці працівникам закладів освіти в установах освіти, навчання в яких призупинено, має місце простій, коли в окремі дні (місяці) заняття не проводяться з незалежних від них причин, збереження заробітної плати на період особливого режиму і здійснення освітнього процесу в дистанційному режимі, оплати праці за фактично виконаний ними обсяг навчального навантаження.

При цьому, відповідач вказував, що згідно рішення Головнокомандувача Збройних Сил України академію було передислоковано з місця постійної дислокації до міста Вінниця та розміщено на площах навчального закладу в безпечнішому місці. Частина викладачів переїхала до нового місця дислокації, а частина працює дистанційно.

Після закінчення відпустки позивач ОСОБА_1 не виконував в повному обсязі свої посадові обов`язки, в зв`язку з чим у період квітень-липень 2022 року йому не виплачувались в повному обсязі надбавки за повну бойову готовність та за виконання лікувально-діагностичної роботи.

З наданої до позовної заяви довідки заробітна плата позивачу за січень-лютий 2022 року складалася: з посадового окладу в розмірі 10 308 грн. 57 коп., доплати за бойову готовність в розмірі 50% посадового окладу, що становить 5 154 грн. 29 коп.; надбавки за вислугу років в розмірі 30% посадового окладу, що становить 3 092 грн.57 коп.; підвищення за лікувально-діагностичну роботу в розмірі 77% посадового окладу, що становить 7 937 грн. 60 коп.

Всього за січень - лютий 2022 року відповідачем нараховано позивачу заробітну плату в розмірі 26 493 грн. 02 коп.х2=52 986 грн. 04 грн.

У березні 2022 року позивач перебував у відпустці, за яку йому було нараховано середній заробіток за відпустку в розмірі 25 252 грн. 55 коп. та матеріальну допомогу в сумі 10 308 грн. 57 коп., а всього 35 561 грн. 12 коп.

За квітень 2022 року позивачу було нараховано заробітну плату, яка складалась з посадового окладу - 10 308 грн. 57 коп. та надбавки за вислугу років - 3 092 грн. 57 коп.

За травень 2022 року позивачу було нараховано заробітну плату, яка складалась з посадового окладу - 10 308 грн. 57 коп., надбавки за вислугу років - 3 092 грн. 57 коп., доплати за бойову готовність - 2 061 грн. 71 коп., індексація - 188 грн. 56 коп.

За червень 2022 року позивачу було нараховано заробітну плату, яка складалась з посадового окладу - 10 308 грн. 57 коп., надбавки за вислугу років - 3 092 грн. 57 коп., доплати за бойову готовність - 2 577 грн. 14 коп., індексації - 270 грн. 43 коп., матеріальної допомоги - 2 500 грн.

За липень 2022 року позивачу було нараховано заробітну плату, яка складалась з посадового окладу - 10 308 грн. 57 коп., надбавки за вислугу років - 3 092 грн. 57 коп., доплати за бойову готовність - 2 577 грн. 14 коп., підвищення за лікувально-діагностичну роботу - 3 968 грн. 80 коп., індексації - 283 грн. 40 коп., середня заробітна плата за відпустку - 15 832 грн. 11 коп.

Висновок експерта за результатами проведення економічної (бухгалтерської) експертизи, складений головним бухгалтером ПП «Степ-Житомир» Межерицькою Н.А. 23.12.2022 за зверненням ОСОБА_1 також не може бути визнаний належним доказом по справі, як такий, що містить інформацію щодо предмета доказування. У Висновку зазначено розмір середньої заробітної плати позивача відповідно до заявлених ним розрахунків, які викладені в позовній заяві.

В статті 13 ЦПК Українизакріплено, що цивільне судочинство здійснюється із дотриманням принципу диспозитивності, а саме суд розглядає справи не інакше як за зверненнями особи, поданими відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках).

Звертаючись до суду із позовом, позивач фактично вказує про неправомірність визначення встановлених надбавок в розмірі меншому, ніж мало місце до березня 2022 року. Проте оскільки відповідні накази керівника в межах цієї справи не оскаржуються, суд позбавлений можливості надати оцінку діям керівника щодо правомірності зменшення розміру надбавок

Таким чином, у відповідача не мав місце простій, а зменшення розміру заробітної плати позивача відбулось за рахунок зменшення розміру надбавок. Правова оцінка підстав для зменшення такого розміру надбавок не є предметом спору в даній справі.

Оскільки накази керівника не скасовані, не визнані неправомірними в установленому законом порядку, у суду відсутні підставі зобов`язувати відповідача нарахувати та виплатити відповідні надбавки в іншому розмірі, ніж було здійснено нарахування.

Крім того, суд першої інстанції помилково зазначив в резолютивній частині рішення, що вказана сума стягується на користь позивача без врахування прибуткового податку та інших обов`язкових платежів.

За положеннями підпункту 168.1.1 пункту 168.1 статті 168 ПК України податковий агент, який нараховує (виплачує, надає) оподатковуваний дохід на користь платника податку, зобов`язаний утримувати податок із суми такого доходу за його рахунок, використовуючи ставку податку, визначену в статті 167 цього Кодексу (за загальним правилом 18 відсотків).

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 08 грудня 2021 року в справі №9901/407/19 вказано, що «суми, які суд визначає до стягнення з роботодавця на користь працівника як заборгованість із заробітної плати та/або середній заробіток за час вимушеного прогулу, обчислюється без віднімання сум податків і зборів. Податки і збори із присудженої за рішенням суду суми заробітної плати та середнього заробітку за час вимушеного прогулу підлягають нарахуванню роботодавцем при виконанні відповідного судового рішення та, відповідно, відрахуванню із цієї суми при виплаті працівнику, внаслідок чого виплачена працівнику на підставі судового рішення сума зменшується на суму податків і зборів.

Тому юридична особа, сплачуючи на користь фізичної особи середній заробіток за час вимушеного прогулу, виступає щодо такої фізичної особи податковим агентом і зобов`язана (у випадках, передбачених ПК України) утримати і перерахувати податок із суми такого доходу.

Таким чином сума середнього заробітку має стягуватись з роботодавця з утриманням із цієї суми установлених законодавством України податків і зборів.

Статтею 376 ЦПК України встановлено, що підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.

Враховуючи викладене, апеляційну скаргу слід задовольнити, рішення суду першої інстанції скасувати та ухвалити нове судове рішення про відмову в задоволенні позовних вимог.

Керуючись ст.ст. 367, 368, 374, 376, 382 ЦПК України, суд

постановив:

апеляційну скаргу Української військово-медичної академії задовольнити.

Рішення Печерського районного суду м. Києва від 18 квітня 2023 року скасувати та ухвалити по справі нове судове рішення, яким в задоволенні позову ОСОБА_1 до Української військово-медичної академії про визнання права та стягнення заробітної плати відмовити.

Компенсувати Українській військово-медичній академії за рахунок держави шляхом списання з рахунку Державного казначейства України, в порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України, судовий збір в розмірі 1 488 грн. 60 коп.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена до Верховного Суду у випадках, передбачених п. 2 ч. 3 ст. 389 ЦПК України, протягом тридцяти днів.

Головуючий

Судді

.