УХВАЛА

27 грудня 2023 року

м. Київ

справа № 400/5403/23

адміністративне провадження № К/990/42562/23

Верховний Суд у складі судді-доповідача Касаційного адміністративного суду Губської О.А., перевіривши касаційну скаргу ОСОБА_1 , в інтересах якого діє адвокат Мозжерін Юрій Сергійович, на постанову П`ятого апеляційного адміністративного суду від 14 листопада 2023 року у справі №400/5403/23 за позовом ОСОБА_1 до Департаменту поліції особливого призначення «Об`єднана штурмова бригада Національної поліції України «Лють» про визнання протиправною відмови щодо зарахування пільгової вислуги років до календарної, зобов`язання вчинити певні дії

в с т а н о в и в:

ОСОБА_1 звернувся до Миколаївського окружного адміністративного суду з позовною заявою, у якій, з урахуванням уточнень, просив суд:

визнати протиправною відмову Департаменту поліції особливого призначення «Об`єднана штурмова бригада Національної поліції України «Лють» у зарахуванні ОСОБА_1 пільгової вислуги років до календарної вислуги років;

зобов`язати Департамент поліції особливого призначення «Об`єднана штурмова бригада Національної поліції України «Лють» здійснити перерахунок та зарахувати ОСОБА_1 інспектору взводу №1 роти №1 батальйону №4 «Тавр» полку управління поліції особливого призначення №2 (штурмовий полк «Цунамі») Департаменту поліції особливого призначення «Об`єднана штурмова бригада Національної поліції України «Лють», спеціальне звання «майор поліції», відповідно до статті 12 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» та пункту 3 постанови Кабінету Міністрів України від 17.07.1992 № 393 «Про порядок обчислення вислуги років, призначення та виплати пенсій і грошової допомоги особам офіцерського складу, прапорщикам, мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом, особам начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ, поліцейським та членам їхніх сімей» до календарної вислуги років, яка дає право на призначення пенсії, вислугу в пільговому обчисленні, сформовану за періоди з 01.10.2004 по 02.11.2004, з 02.11.2004 по 09.12.2004, з 09.12.2004 по 21.01.2005, з 21.01.2005 по 01.08.2005, з 01.08.2005 по 16.06.2007, з 16.06.2007 по 28.07.2008, з 28.07.2008 по 01.03.2010, з 01.03.2010 по 27.07.2017, у загальній кількості 03 роки 04 місяці 28 днів.

Рішенням Миколаївського окружного адміністративного суду від 31 липня 2023 року позов ОСОБА_1 задоволено повністю.

Постановою П`ятого апеляційного адміністративного суду від 14 листопада 2023 року апеляційну скаргу Департаменту поліції особливого призначення «Об`єднана штурмова бригада Національної поліції України «Лють» задоволено. Рішення Миколаївського окружного адміністративного суду від 31 липня 2023 року у справі №400/5403/23 скасовано. Прийнято у справі нове судове рішення. У задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 до Департаменту поліції особливого призначення «Об`єднана штурмова бригада Національної поліції України «Лють» про визнання протиправною відмови щодо у зарахуванні пільгової вислуги років до календарної, зобов`язання вчинити певні дії - відмовлено повністю.

Не погоджуючись з вказаною постановою суду апеляційної інстанції, представник позивача подав касаційну скаргу.

Відповідно до частини першої статті 334 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) за відсутності підстав для залишення касаційної скарги без руху, повернення касаційної скарги чи відмови у відкритті касаційного провадження суд касаційної інстанції постановляє ухвалу про відкриття касаційного провадження у справі.

Дослідивши зміст касаційної скарги, Суд вважає за потрібне повернути її скаржнику з таких підстав.

Імперативними приписами частини четвертої статті 328 КАС України обумовлено, що підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у частині першій цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно в таких випадках:

1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку;

2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні;

3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах;

4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами другою і третьою статті 351 цього Кодексу.

Згідно з пунктом четвертим частини другої статті 330 КАС України у касаційній скарзі зазначаються підстава (підстави), на якій (яких) подається касаційна скарга з визначенням передбаченої (передбачених) статтею 328 цього Кодексу підстави (підстав).

У разі подання касаційної скарги на підставі пункту 1 частини четвертої статті 328 цього Кодексу в касаційній скарзі зазначається постанова Верховного Суду, в якій викладено висновок про застосування норми права у подібних правовідносинах, що не був врахований в оскаржуваному судовому рішенні.

У разі подання касаційної скарги на підставі пункту 2 частини четвертої статті 328 цього Кодексу в касаційній скарзі зазначається обґрунтування необхідності відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду.

У разі подання касаційної скарги на судове рішення, зазначене у частинах другій і третій статті 328 цього Кодексу, в касаційній скарзі зазначається обґрунтування того, в чому полягає неправильне застосування норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, що призвело до ухвалення незаконного судового рішення (рішень).

Системний аналіз наведених положень КАС України дає підстави для висновку, що при касаційному оскарженні судових рішень, зазначених у частині першій статті 328 КАС України, у касаційній скарзі обґрунтування неправильного застосування судом (судами) норм матеріального права чи порушення норм процесуального права має обов`язково наводитись у взаємозв`язку із посиланням на відповідний пункт частини четвертої статті 328 КАС України як на підставу для касаційного оскарження судового рішення.

Перевіркою змісту касаційної скарги встановлено, що скаржник, на виконання вимог статті 330 КАС України, як на підставу звернення до Суду посилається на пункт 1 частини четвертої статті 328 КАС України й покликається на те, що судом апеляційної інстанції не було враховано висновки Верховного Суду, викладені у постановах від 03 березня 2021 року у справі № 805/3923/18-а, від 27 червня 2018 року у справі № 750/9775/16-а.

Верховний Суд наголошує, що обов`язковими умовами при оскарженні судових рішень на підставі пункту 1 частини четвертої статті 328 КАС України є зазначення у касаційній скарзі: 1) норми матеріального права, яку неправильно застосовано судами; 2) постанови Верховного Суду і який саме висновок щодо застосування цієї ж норми у ній викладено; 3) висновок судів, який суперечить позиції Верховного Суду; 4) в чому полягає подібність правовідносин у справах (у якій викладено висновок Верховного Суду i у якій подається касаційна скарга).

На предмет подібності слід оцінювати саме ті правовідносини, які є спірними у порівнюваних ситуаціях. Встановивши учасників спірних правовідносин, об`єкт спору (які можуть не відповідати складу сторін справи та предмета позову) і зміст цих відносин (права й обов`язки сторін спору), суд має визначити, чи є певні спільні риси між спірними правовідносинами насамперед за їхнім змістом. А якщо правове регулювання цих відносин залежить від складу їх учасників або об`єкта, з приводу якого вони вступають у правовідносини, подібність слід також визначати за суб`єктним і об`єктним критеріями відповідно.

При вирішенні питання подібності правовідносин у судових справах, Суд звертає увагу, що Велика Палата Верховного Суду у постанові від 12 жовтня 2021 року у справі № 233/2021/19 конкретизувала, що на предмет подібності слід оцінювати саме ті правовідносини, які є спірними у порівнюваних ситуаціях. Встановивши учасників спірних правовідносин, об`єкт спору (які можуть не відповідати складу сторін справи та предмету позову) і зміст цих відносин (права й обов`язки сторін спору), суд має визначити, чи є певні спільні риси між спірними правовідносинами насамперед за їхнім змістом. А якщо правове регулювання цих відносин залежить від складу їх учасників або об`єкта, з приводу якого вони вступають у правовідносини, то у такому разі подібність слід також визначати за суб`єктним і об`єктним критеріями відповідно. Для встановлення подібності спірних правовідносин у порівнюваних ситуаціях суб`єктний склад цих відносин, предмети, підстави позовів і відповідне правове регулювання не обов`язково мають бути тотожними, тобто однаковими (п. 39).

Перевіряючи посилання скаржника на пункт 1 частини четвертої статті 328 КАС України Суд вважає їх безпідставними, оскільки справа № 400/5403/23 є неподібною до справ на які посилається скаржник, з огляду на наступне.

Так, у справі № 805/3923/18-а предметом розгляду було зобов`язання відповідача обчислити позивачу вислугу років з урахуванням вимог Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби та деяких інших осіб» та постанови Кабінету Міністрів України від 17 липня 1992 року №393 «Про порядок обчислення вислуги років, призначення та виплати пенсій і грошової допомоги особам офіцерського складу, прапорщикам, мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом, особам начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ, поліцейським та членам їхніх сімей» та внесення змін до наказу №60 о/с від 19 березня 2018 року про звільнення позивача відповідно до пункту 2 частини першої статті 77 Закону України «Про Національну поліцію» з урахуванням до вислуги років на пільгових умовах часу участі в антитерористичній операції з 07 квітня 2014 року по 01 березня 2018 року - один місяць за три місяці; зобов`язання Департаменту оформити та подати необхідні документи до органів Пенсійного фонду для призначення позивачу пенсії за вислугу років відповідно до статті 12 «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби та деяких інших осіб»; у разі відсутності на момент подання заяви необхідних документів для призначення пенсії - надати допомогу в їх одержанні.

Наказом Департаменту захисту економіки Національної поліції України позивача у відповідності до пункту 2 (через хворобу) частини першої статті 77 Закону України «Про Національну поліцію», підполковника поліції з 21 березня 2018 року звільнено зі служби в поліції. В указаній справі суди попередніх інстанцій встановили, що підставою для звернення до суду став лист відповідача, у якому останній повідомив про відсутність у позивача права на призначення пенсії за вислугу років, оскільки умовою для призначення цієї пенсії є наявність відповідної календарної вислуги.

У справі № 750/9775/16-а позивач звернувся до суду з позовом про визнання протиправною відмову Головного управління ПФУ у призначенні пенсії за вислугу років та зобов`язання призначити пенсію за вислугу років з урахуванням вислуги років у пільговому обчисленні. На обґрунтування своїх вимог зазначив, що відповідач протиправно відмовив йому у призначенні пенсії відповідно до Закону України від 09 квітня 1992 року № 2262-ХІІ «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», не врахувавши йому до вислуги років стаж у пільговому обчисленні.

Суди дійшли висновку, що для призначення позивачу пенсії за вислугу років застосуванню підлягає норма Закону № 2262-ХІІ, яка передбачає обчислення вислуги у календарних роках, а не норма постанови Кабінету Міністрів України від 17 липня 1992 року № 393 «Про порядок обчислення вислуги років, призначення та виплати пенсій і грошової допомоги особам офіцерського складу, прапорщикам, мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом, особам начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ та членам їхніх сімей», яка передбачає пільгове обчислення вислуги років, оскільки у разі невідповідності нормативно-правового акта Конституції України, закону України, міжнародному договору, згода на обов`язковість якого надана Верховною Радою України, або іншому правовому акту суд застосовує правовий акт, який має вищу юридичну силу.

Водночас у цій справі спір стосується наявності підстав для зарахування позивачу пільгової вислуги років до календарної вислуги років. Суд попередньої інстанції установив, що ОСОБА_1 проходить службу в Департаменті поліції особливого призначення «Об`єднана штурмова бригада Національної поліції України «Лють» на посаді інспектора взводу №1 роти №1 батальйону №4 («Тавр») полку Управління поліції особливого призначення №2 (штурмовий полк «Цунамі»).

Суди з`ясували, що адвокат позивача звернувся до керівника Департаменту поліції особливого призначення «Об`єднана штурмова бригада Національної поліції України «Лють» із адвокатським запитом від 17.04.2023 №04-17/01 щодо зарахування майору поліції ОСОБА_1 вислуги в пільговому обчисленні до календарної вислуги років, яка дає право на призначення пенсії, сформованої за періоди проходження служби в органах внутрішніх справ з 01.10.2004 по 27.07.2011 у загальній кількості 03 роки 04 місяці 16 днів.

За наслідком розгляду вказаного запиту Департаментом поліції особливого призначення «Об`єднана штурмова бригада Національної поліції України «Лють» на ім`я адвоката Юрія Мозжерніа надіслано відповідь від 28.04.2023 №2аз, у якій зазначено, що вимога про зарахування вислуги в пільговому обчисленні до календарної вислуги років, яка дає право на призначення пенсії з її подальшим перерахунком, є передчасною та задоволенню не підлягає, адже ОСОБА_1 на даний час проходить службу в поліції та рапорту на звільнення не подавав. У разі набуття права на призначення пенсії за вислугою років, тобто наявності на день звільнення зі служби календарної вислуги років для призначення пенсії відповідно до ст.12 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», то до календарної вислуги років буде додатково зараховано на пільгових умовах для визначення розміру пенсії, що дає право на збільшеня відсотків відповідних сум грошового забезпечення до розміру пенсії, періоди служби відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 17.07.1992 №393.

Відтак, проаналізувавши правові позиції Верховного Суду щодо застосування норм права у наведених у касаційній скарзі, у зіставленні з предметом спору, підставами і змістом позовних вимог та правовим регулюванням спірних правовідносин у цій справі на предмет їх подібності, Суд зазначає, що правові висновки, викладені у вказаних скаржником постановах Верховного Суду, які він у площині спірних правовідносин цієї справи подає як прецедентні, не можна визнавати такими, позаяк правові позиції у вищеописаних справах Верховний Суд формував у контексті правовідносин та фактичних обставин справи, які за своїм змістом, обсягом та юридичною природою не є подібними до тих, які виникли у цій справі, а тому не можуть слугувати релевантними до застосування у даній справі.

Отже, наведене обґрунтування підстав звернення до Верховного Суду із касаційною скаргою не є обґрунтованим.

Решта доводів касаційної скарги наведено без взаємозв`язку із підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у частині четвертій статті 328 КАС України.

Серед іншого, у касаційній скарзі, скаржник посилається на підпункти «а», «в» пункту 2 частини п`ятої статті 328 КАС України.

Суд звертає увагу скаржника, що пункт 2 частини п`ятої статті 328 КАС України містить перелік виключних випадків, які допускають можливість касаційного перегляду судових рішень, ухвалених у справах незначної складності та/або таких, які розглянуті за правилами спрощеного позовного провадження. Посилання на кожен з підпунктів пункту 2 частини п`ятої статті 328 КАС України повинно бути належним чином обґрунтовано.

Посилання на підпункти пункту 2 частини п`ятої статті 328 КАС України не звільняє особу від обов`язку обґрунтування підстав касаційного оскарження у взаємозв`язку із посиланням на частину четверту статті 328 КАС України та не є достатнім для відкриття касаційного провадження у справі.

Враховуючи межі перегляду судом касаційної інстанції, визначені статтею 341 КАС України, суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

З урахуванням змін до КАС України, які набрали чинності 08 лютого 2020 року, суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, а тому відсутність у касаційній скарзі визначених законом підстав касаційного оскарження унеможливлює її прийняття та відкриття касаційного провадження.

Згідно з пунктом 4 частини п`ятої статті 332 КАС України касаційна скарга не приймається до розгляду і повертається суддею-доповідачем також, якщо у касаційній скарзі не викладені передбачені цим Кодексом підстави для оскарження судового рішення в касаційному порядку.

З огляду на те, що скаржник не виклав передбачених КАС України обґрунтованих підстав для оскарження у касаційному порядку судових рішень, зазначених у частині 1 статті 328 КАС України, касаційну скаргу слід повернути особі, яка її подала, з огляду на вимоги пункту 4 частини п`ятої статті 332 КАС України.

На підставі вищенаведеного та керуючись положеннями статей 328, 330, 332, 359 КАС України,

у х в а л и в:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 , в інтересах якого діє адвокат Мозжерін Юрій Сергійович, на постанову П`ятого апеляційного адміністративного суду від 14 листопада 2023 року у справі №400/5403/23 повернути скаржнику.

Роз`яснити скаржнику, що повернення касаційної скарги не позбавляє його права повторного звернення до Верховного Суду.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та не може бути оскаржена.

СуддяО.А. Губська