ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУДСправа № 320/10572/22 Головуючий у 1-й інстанції: Колеснікова І.С.

Суддя-доповідач: Василенко Я.М.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 грудня 2023 року м. Київ

Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого Василенка Я.М.,

суддів Ганечко О.М., Кузьменка В.В.,

розглянувши у порядку письмового провадження апеляційну скаргу Головного управління Національної гвардії України на рішення Київського окружного адміністративного суду від 19 червня 2023 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Національної гвардії України про визнання протиправною бездіяльності та зобов`язання вчинити дії і стягнення коштів, -

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 звернувся до суду першої інстанції з позовом, в якому просив:

- визнати протиправною бездіяльність Головного управління Національної гвардії України щодо нездійснення повного обов`язкового розрахунку, ненарахування та невиплату при звільненні з військової служби 17 грудня 2020 року ОСОБА_1 заборгованості суми з індексації грошового забезпечення за період з 03 січня 2017 року по 28 лютого 2018 року включно, передбаченої Законом України «Про індексацію грошових доходів населення» та пунктом 5 Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 №1078, з установленням для обчислення індексації грошового забезпечення місяця підвищення тарифних ставок (окладів) - базового місяця - січень 2008 року;

- стягнути з Головного управління Національної гвардії України на користь ОСОБА_1 неотриману при звільненні з військової служби 01 лютого 2021 року суму заборгованості з індексації грошового забезпечення за період з 03 січня 2017 року по 28 лютого 2018 року включно, згідно Закону України «Про індексацію грошових доходів населення» та п. 5 Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 №1078, з установленням для обчислення індексації грошового забезпечення місяця підвищення тарифних ставок (окладів) - базового місяця - січень 2008 року;

- визнати протиправною бездіяльність Головного управління Національної гвардії України щодо нездійснення повного обов`язкового розрахунку, ненарахування та невиплату при звільненні з військової служби 17 грудня 2020 року ОСОБА_1 заборгованості суми з індексації грошового забезпечення за період з 01 березня 2018 року по 01 січня 2019 року включно, передбаченої Законом України «Про індексацію грошових доходів населення» та п. 5 Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 №1078 з встановленням для обчислення індексації грошового забезпечення місяця підвищення тарифних ставок (окладів) - базового місяця - березень 2018 року;

- стягнути з Головного управління Національної гвардії України на користь ОСОБА_1 неотриману при звільненні з військової служби 17 грудня 2020 року суму заборгованості з індексації грошового забезпечення за період з 01 березня 2018 року по 01 січня 2019 року включно, згідно Закону України «Про індексацію грошових доходів населення» та п. 5 Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 №1078, з встановленням для обчислення індексації грошового забезпечення місяця підвищення тарифних ставок (окладів) - базового місяця - березень 2018 року;

- визнати протиправною бездіяльність Головного управління Національної гвардії України щодо неповного розрахунку складу місячного грошового забезпечення позивача станом на 17 грудня 2020 року ОСОБА_1 , унаслідок чого протиправно не були враховані до його складу додаткові щомісячні виплати - щомісячна грошова премія - премія у розмірі 120% та надбавка за особливості проходження служби у розмірі 55%, які передбачені постановою Кабінету Міністрів України від 30 серпня 2017 року №704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» та «Інструкцією про порядок виплати грошового забезпечення та одноразової грошової допомоги при звільненні військовослужбовцям Національної гвардії України та іншим особам», затвердженої наказом МВС України від 15.03.2018 №200, а також індексація грошового забезпечення, які передбачені постановою Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 №704, Законом України «Про індексацію грошових доходів населення», що призвело до недоплати позивачу при звільненні з військової служби 17 грудня 2020 року коштів одноразової грошової допомоги при звільненні (ОГДЗ), передбаченої п. 2 ст. 15 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» у розмірі 50% місячного грошового забезпечення за 20 (двадцять) повних роки календарної служби;

- зобов`язати Головне управління Національної гвардії України провести новий перерахунок місячного грошового забезпечення позивача станом на 17 грудня 2020 року та включити до його складу додаткові щомісячні виплати - щомісячна грошова премія - премія у розмірі 120% та надбавка за особливості проходження служби у розмірі 55%, які передбачені постановою Кабінету Міністрів України від 30 серпня 2017 року № 704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» та «Інструкцією про порядок виплати грошового забезпечення та одноразової грошової допомоги при звільненні військовослужбовцям Національної гвардії України та іншим особам», затвердженої наказом МВС України від 15.03.2018 №200, а також індексація грошового забезпечення, які передбачені постановою Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 №704, Законом України «Про індексацію грошових доходів населення», і на підставі нового розрахунку здійснити доплату - стягнути на користь ОСОБА_1 суму заборгованості одноразової грошової допомоги при звільненні (ОГДЗ), передбаченої п. 2 ст. 15 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» у розмірі 50% місячного грошового забезпечення за 20 (двадцять) повних роки календарної служби, яка була не виплачена при звільненні з військової служби 17 грудня 2020 року;

- визнати протиправною бездіяльність Головного управління Національної гвардії України щодо ненарахування та не виплати при звільненні 17 грудня 2020 року ОСОБА_1 суми одноразової грошової допомоги при звільненні (ОГДЗ), згідно з вимогами пункту 2 статті 15 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» у розмірі 50% місячного грошового забезпечення за 2 (два) повних роки служби, з урахуванням пільгової вислуги, яка розрахована відповідно до підпункту «а» пункту 3 постанови Кабінету Міністрів України від 17.07.1992 №393, якою передбачено, що зараховується один місяць служби за три місяці час проходження служби, протягом якого особа брала участь в антитерористичній операції;

- стягнути з Головного управління Національної гвардії України на користь ОСОБА_1 суму заборгованості одноразової грошової допомоги при звільненні (ОГДЗ), згідно з вимогами пункту 2 статті 15 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», яка не була виплачена при звільненні 17.12.2020, у розмірі 50% місячного грошового забезпечення за 2 (два) повних роки служби, з урахуванням пільгової вислуги, яка розрахована відповідно до підпункту «а» пункту 3 постанови Кабінету Міністрів України від 17.07.1992 №393, якою передбачено, що зараховується один місяць служби за три місяці - час проходження служби, протягом якого особа брала участь в антитерористичній операції;

- визнати протиправною бездіяльність Головного управління Національної гвардії України щодо ненарахування та невиплати у повному обсязі при звільненні 17 грудня 2020 року ОСОБА_1 суми заборгованості з вартості речового майна, що належало позивачу до видачі за весь період служби, який передбачений постановою Кабінету Міністрів України №178 від 16 березня 2016 року, унаслідок чого йому при звільнення зі служби 17.12.2020 було не доплачено грошову компенсацію вартості за не отримане речове майно за весь період служби, відповідно до норм речового забезпечення за цінами станом на 01.01.2020;

- стягнути з Головного управління Національної гвардії України на користь ОСОБА_1 суму заборгованості з вартості речового майна, що належало йому до видачі за весь період служби, який передбачений постановою Кабінету Міністрів України №178 від 16 березня 2016 року, унаслідок чого позивачу при звільнення зі служби 17.12.2020 було не доплачено грошову компенсацію вартості за не отримане речове майно за весь період служби, відповідно до норм речового забезпечення за цінами станом на 01.01.2020;

- зобов`язати Головне управління Національної гвардії України виплату належних на користь позивача коштів відповідно до рішення суду ОСОБА_1 здійснити шляхом перерахування на банківську картку за наступними реквізитами: одержувач AT КБ «ПриватБанк», код банку одержувача (МФО) 305299, код отримувача (ЄДРПОУ): 14360570, картка для виплат IBAN НОМЕР_1 , отримувач: ОСОБА_1 (ідентифікаційний номер № НОМЕР_2 ).

Рішенням Київського окружного адміністративного суду від 19.06.2023 позов задоволено частково:

- визнано протиправною бездіяльність Головного управління Національної гвардії України щодо ненарахування та невиплати ОСОБА_1 індексації грошового забезпечення за період з 03.01.2017 по 28.02.2018 та з 01.12.2018 по 01.01.2019;

- зобов`язано Головне управління Національної гвардії України нарахувати та виплатити ОСОБА_1 індексацію грошового забезпечення за період з 03.01.2017 по 28.02.2018 включно із застосуванням місяця для обчислення індексу споживчих цін для розрахунку індексації грошового забезпечення (базового місяця) - січень 2008 року;

- зобов`язано Головне управління Національної гвардії України нарахувати та виплатити ОСОБА_1 індексацію грошового забезпечення за період з 01.12.2018 по 01.01.2019 включно із застосуванням місяця для обчислення індексу споживчих цін для розрахунку індексації грошового забезпечення (базового місяця) - березень 2018 року;

- визнано протиправною бездіяльність Головного управління Національної гвардії України щодо ненарахування та невиплати у повному обсязі при звільненні 17.12.2020 ОСОБА_1 суми заборгованості з вартості речового майна, що належало позивачу до видачі за весь період служби, відповідно до норм речового забезпечення за цінами станом на 01.01.2020;

- зобов`язано Головне управління Національної гвардії України нарахувати та виплатити ОСОБА_1 суму заборгованості з вартості речового майна, що належало йому до видачі за весь період служби відповідно до норм речового забезпечення за цінами станом на 01.01.2020.

У задоволенні іншої частини позовних вимог відмовлено.

Не погоджуючись з вказаним рішенням, Головне управління Національної гвардії України подало апеляційну скаргу, в якій просить скасувати оскаржуване рішення, як таке, що прийняте із порушенням норм матеріального та процесуального права, та ухвалити нове, яким у задоволенні позовних вимог відмовити повністю.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, виходячи з наступних підстав.

З матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_1 у період з 03.01.2017 по 17.12.2020 проходив військову службу у Головному управління Національної гвардії України.

Так, наказом командувача Національної гвардії України від 30.12.2016 №202 о/с ОСОБА_1 прийнятий на військову службу за контрактом до Національної гвардії України до закінчення особливого періоду або оголошення рішення про демобілізацію.

Наказом командувача Національної гвардії України від 17.12.2020 №264 (по стройовій частині) полковника ОСОБА_1 , начальника служби з контролю бойового забезпечення, бойової та спеціальної підготовки відділу контролю бойової, мобілізаційної готовності та повсякденної діяльності військ управління контролю діяльності військ (інспекції), звільненого з військової служби у запас відповідно до підпункту «б» (за станом здоров`я) пункту 2 частини п`ятої статті 26 Закону України «Про військовий обов`язок та військову службу» на підставі наказу командувача Національної гвардії України від 11.12.2020 №245 о/c, виключено зі списків особового складу Головного управління Національної гвардії України та всіх видів забезпечення.

Указаним наказом також приписано: «Відповідно до пункту 14 статті 10-1 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» виплатити грошову компенсацію за невикористані 70 днів додаткової відпустки, як учаснику бойових дій, за 2016-2020 роки.

Згідно з Інструкцією про порядок виплати грошового забезпечення та одноразової грошової допомоги при звільненні військовослужбовцям Національної гвардії України та іншим особам, затвердженої наказом МВС України від 15.03.2018 №200, виплатити премію за особистий внесок у загальні результати служби за період з 01 по 17 грудня 2020 року в розмірі 120 відсотків посадового окладу.

Відповідно до пункту 2 статті 15 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» виплатити одноразову грошову допомогу в розмірі 50 відсотків місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби з дня останнього зарахування на службу (03 січня 2017 року) без урахування періоду попередньої служби.».

У наказі також зазначено, що вислуга років станом на 17.12.2020 становить: у календарному обчисленні - 16 років 11 місяців 09 днів; у пільговому обчисленні (без урахування календарної вислуги) - 03 роки 06 місяців 23 дні.

Матеріали справи свідчать, що у червні 2021 року ОСОБА_1 звернувся до Головного управління Національної гвардії України із заявою щодо:

- нарахування та виплати йому індексації грошового забезпечення за весь період проходження військової служби з 03.01.2017 по 01.01.2019 з урахуванням базових місяців січень 2008 року та березень 2018 року відповідно;

- включення до складу місячного грошового забезпечення за грудень 2020 року премії та надбавки з подальшим включенням цих сум разом з індексацією до розрахунку одноразової грошової допомоги при звільненні;

- здійснення нарахування та виплати суми одноразової грошової допомоги при звільненні у розмірі 50% місячного грошового забезпечення за два повних роки пільгової вислуги;

- проведення донарахування та доплати у повному обсязі суми грошової індексації за все неотримане речове майно за весь період служби відповідно до цін та норм забезпечення.

Листом від 22.06.2021 №27/11-5-І-764 відповідачем повідомлено позивача про те, що нарахування та виплата індексації грошового забезпечення була здійснена в повному розмірі, у тому числі за період з 14.08.2017 по 28.02.2018, також виплачено одноразову грошову допомогу при звільненні з військової служби з дня останнього зарахування на службу без урахування періоду попередньої служби (03.01.2017). Крім того, відповідно до наказу командира Військової частини НОМЕР_3 Національної гвардії України від 24.12.2020 №562 позивачу було нараховано та виплачено в грудні 2020 року грошову компенсацію за речове майно.

Не погоджуючись з бездіяльністю відповідача щодо не нарахування та не виплати під час звільнення індексації грошового забезпечення за період з 03.01.2017 по 01.01.2019, неповного розрахунку складу грошового забезпечення та неповного розрахунку та виплати одноразової грошової допомоги при звільненні, а також невиплати суми заборгованості з вартості речового майна, позивач звернувся з даним позовом до суду

Суд першої інстанції мотивував своє рішення тим, що індексація грошового забезпечення є соціальною гарантією і відповідно до вимог чинного законодавства підлягає обов`язковому нарахуванню та виплаті. Крім того, підкреслив, що, починаючи з грудня 2015 року, тобто початку дії постанови Кабінету Міністрів України №1013 від 09.12.2015, відповідач повинен був застосовувати січень 2008 року як базовий місяць для розрахунку індексації грошового забезпечення, а не грудень 2016 року. Також суд зазначив, що базовим місяцем для обчислення індексації, починаючи з 01.03.2018, є березень 2018 року, водночас належних і допустимих доказів нарахування та виплати індексації із застосуванням указаного базового місяця матеріали справи не містять. Крім іншого, суд наголосив на відсутності у матеріалах справи належних і допустимих доказів виплати позивачу грошової компенсації вартості за неотримане речове майно за весь період служби.

Апелянт у своїй скарзі зазначає, що судом не було враховано, що постановою Кабінету Міністрів України від 09.12.2015 №1013 фактично визначено підвищення з грудня 2015 року грошових доходів населення, задіяного в бюджетній сфері з урахуванням, прогнозного рівня інфляції випереджаючим шляхом з тією метою, щоб з січня 2016 року розпочати знову обчислювати індекс споживчих цін для проведення індексації, а тому січень 2016 року є базовим місяцем для проведення індексації. Крім того, вказує, що судом залишено поза увагою, що забезпечення військовослужбовців Головного управління Національної гвардії України речовим майном та виплату грошової компенсації вартості за неотримане речове майно покладено на військову частину НОМЕР_3 Національної гвардії України. Крім того, наголошує, що у грудні 2020 року позивачу було виплачено компенсацію за неотримане речове майно в сумі 10 352,98 грн.

Колегія суддів не повністю погоджується з рішенням суду першої інстанції та вважає доводи апелянта частково обґрунтованими, враховуючи наступне.

Відповідно до ч. 1 ст. 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Правові, економічні та організаційні основи підтримання купівельної спроможності населення України в умовах зростання цін з метою дотримання встановлених Конституцією України гарантій щодо забезпечення достатнього життєвого рівня населення України визначає Закон України «Про індексацію грошових доходів населення» (далі - Закон).

Відповідно до абз. 2 ст. 1 Закону індексація грошових доходів населення - встановлений законами та іншими нормативно-правовими актами України механізм підвищення грошових доходів населення, що дає можливість частково або повністю відшкодувати подорожчання споживчих товарів та послуг, а поріг індексації - величина індексу споживчих цін, яка надає підстави для проведення індексації грошових доходів населення.

Згідно абз. 4 ч. 1 ст. 2 Закону індексації підлягають грошові доходи громадян, одержані ними в гривнях на території України і які не мають разового характеру, зокрема, оплата праці (грошове забезпечення).

Приписи ч. 6 ст. 2 Закону визначають, що індексації підлягають грошові доходи населення у межах прожиткового мінімуму, встановленого для відповідних соціальних і демографічних груп населення.

За правилами ч. 1 ст. 4 Закону індексація грошових доходів населення проводиться в разі, коли величина індексу споживчих цін перевищила поріг індексації, який установлюється в розмірі 101 відсотка (з 21.07.2016 - 103 відсотка).

При цьому відповідно до ч. 2 ст. 5 Закону підприємства, установи та організації, що фінансуються чи дотуються з Державного бюджету України, підвищують розміри оплати праці (грошового забезпечення) у зв`язку з індексацією за рахунок власних коштів і коштів Державного бюджету України.

Згідно ч. 2 ст. 6 Закону порядок проведення індексації грошових доходів населення визначається Кабінетом Міністрів України.

Правила обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації та сум індексації грошових доходів населення і поширюється на підприємства, установи та організації незалежно від форми власності і господарювання, а також на фізичних осіб, що використовують працю найманих працівників, визначаються Порядком проведення індексації грошових доходів населення затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 №1078 (далі - Порядок №1078).

Приписи п. 1-1 Порядку №1078 визначають, що підвищення грошових доходів громадян у зв`язку з індексацією здійснюється з першого числа місяця, що настає за місяцем, в якому офіційно опубліковано індекс споживчих цін.

Індексація грошових доходів населення проводиться у разі, коли величина індексу споживчих цін перевищила поріг індексації, який встановлюється в розмірі 103.

Згідно абз. 5 п. 2 Порядку №1078 індексації підлягають грошові доходи громадян, одержані в гривнях на території України, які не мають разового характеру, у тому числі грошове забезпечення військовослужбовців.

При цьому підпунктом 2 пункту 6 Порядку №1078 передбачено, що виплата сум індексації грошових доходів здійснюється за рахунок джерел, з яких провадяться відповідні грошові виплати населенню - підприємства, установи та організації, що фінансуються чи дотуються з державного бюджету, підвищують розміри оплати праці (грошового забезпечення) у зв`язку з індексацією за рахунок власних коштів і коштів державного бюджету.

Із змісту наведеного вбачається, що пунктом 6 Порядку № 1078 безпосередньо не скасовано виплату індексації заробітної плати (грошового забезпечення) та не пов`язано індексацію з надходженням коштів до власника підприємства, установи, організації.

За правилами абз. 2 п. 2 Порядку №1078 обчислення індексу споживчих цін для проведення подальшої індексації здійснюється з місяця, наступного за місяцем підвищення зазначених грошових доходів населення.

Згідно п. 10-2 Порядку №1078 для працівників, військовослужбовців, поліцейських, осіб рядового і начальницького складу, яких переведено на іншу роботу (місце проходження служби) на тому самому підприємстві, в установі або організації, а також переведено на роботу на інше підприємство, в установу, організацію або іншу місцевість та у зв`язку із змінами в організації виробництва і праці (умов проходження служби) у разі продовження такими особами роботи (проходження служби), для новоприйнятих працівників, військовослужбовців, поліцейських, осіб рядового і начальницького складу, а також для тих, які використали відпустку для догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку та відпустку без збереження заробітної плати (грошового забезпечення), передбачені законодавством про відпустки, обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації здійснюється з місяця, наступного за місяцем підвищення тарифної ставки (посадового окладу), за посадою, яку займає працівник, військовослужбовець, поліцейський, особа рядового і начальницького складу.

Тобто, як зазначив Верховний Суд у постанові від 05.02.2020 у справі № 825/565/17, наявні підстави вважати, місяць, в якому відбулося підвищення оплати праці (суми її постійних складових), є базовим при проведенні індексації.

На момент виникнення спірних правовідносин визначення розміру посадових окладів військовослужбовців здійснювалося відповідно до постанови Кабміну України «Про упорядкування структури та умов грошового забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» від 07.11.2007 № 1294 (далі - Постанова № 1294), якою було затверджено схеми посадових окладів військовослужбовців.

Відповідно до пункту 13 Постанови № 1294 остання набрала чинності з 01.01.2008. Тобто, за умови підвищення посадового окладу в січні 2008 року останній виступає базовим, а з лютого здійснюється обчислення індексу споживчих цін для проведення подальшої індексації.

Ця Постанова №1294 діяла до дня набрання чинності 01.03.2018 постановою Кабінету Міністрів України «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» від 30.08.2017 № 704 (далі - Постанова №704), якою встановлені нові розміри посадових окладів військовослужбовців.

У свою чергу, з аналізу змісту Постанови №1294 вбачається, що у період її дії з 01.01.2008 до 01.03.2018 посадові оклади військовослужбовців не змінювались.

Відтак, на переконання суду апеляційної інстанції, саме січень 2008 року є базовим місяцем для нарахування індексації його грошового забезпечення за період з 03.01.2017 по 28.02.2018 включно. Таким чином, проведення відповідачем нарахування та виплати індексації грошового забезпечення позивача за цей період виходячи з іншого базового місяця ніж січень 2008 року відбувалося поза межами правового поля, оскільки, як було встановлено вище, базовим місяцем для обчислення виплати індексації у період з січня 2017 року по 28.02.2018 включно був січень 2008 року.

Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 26.01.2022 у справі № 400/1118/21, від 12.05.2022 у справі №200/7006/21, від 28.06.2022 у справі № 420/4841/21, від 28.06.2022 у справі № 640/8991/21.

Надаючи оцінку висновкам суду першої інстанції в частині наявності правових підстав для зобов`язання відповідача здійснити нарахування та виплату позивачу індексації грошового забезпечення за період з 01.12.2018 по 01.01.2019 із застосуванням місяця для обчислення індексу споживчих цін для розрахунку індексації грошового забезпечення (базового місяця) - березень 2018 року, колегія суддів вважає за необхідне зазначити таке.

Після набрання чинності Постановою № 704 базовим місяцем для нарахування військовослужбовцям індексації грошового забезпечення став березень 2018 року.

Аналіз змісту заявлених позовних вимог та підстав позову дає підстави для висновку, що спір у цій справі виник щодо поточної індексації, тобто індексації, право працівника на отримання якої виникає у випадку, коли величина індексу споживчих цін перевищила поріг індексації, який з 1 січня 2016 року встановлений у розмірі 103 відсотка (абзац 2 пункту 1-1, абзац 6 пункту 5 Порядку №1078).

Відповідно до офіційних даних, що містяться на сайті Державної служби статистики України, індекс споживчих цін (індекс інфляції) в березні 2018 року становив 101,1%, в квітні 2018 року становив 100,8%, в травні 2018 року - 100,0%, в червні 2018 року - 100,0%, в липні 2018 року - 99,3%, в серпні 2018 року - 100,0%, в вересні 2018 року - 101,9%, в жовтні 2018 року - 101,7%.

Отже величина індексу споживчих цін у період з квітня 2018 року по жовтень 2018 року не перевищувала передбаченого п. 1-1 Порядку №1078 порогу індексації у 103%.

З огляду на абзаци 3-5 пункту 5 Порядку №1078 для правовідносин, пов`язаних з нарахуванням індексації, визначальним є також факт підвищення саме грошового доходу, а не лише тарифних ставок (окладів).

Відтак, оскільки індекс інфляції за жовтень 2018 року опубліковано у листопаді цього ж року, то позивач набув право на виплату індексації з грудня 2018 року.

Враховуючи викладене, суд першої інстанції прийшов до правильного висновку, що підстави для нарахування та виплати позивачу індексації грошового забезпечення за період з 01.03.2018 по 30.11.2018 відсутні.

Поряд з цим, як вбачається з довідок Головного управління Національної гвардії України від 03.12.2022 №2 та №3 (а.с. 73-74), за період з грудня 2018 року по лютий 2019 року виплачено індексацію грошового забезпечення у розмірі 71,08 грн. щомісячно.

У довідках від 03.12.2022 №6 та №9 (а.с. 77, 80) відповідачем зазначено про нарахування та виплату позивачу за період з 01.03.2018 по 17.12.2020 індексації в сумі 4559,96 грн. (базовий місяць - березень 2018 року), у тому числі за грудень 2018 року - лютий 2019 року в сумі 213,24 грн. (71,08 грн. х 3 місяці).

Водночас, суд першої інстанції підкреслив, що матеріали справи не містять доказів фактичної виплати позивачу індексації грошового забезпечення за вказаний період із застосуванням базового місяця - березень 2018 року.

У зв`язку з чим прийшов до висновку про необхідність визнання протиправною бездіяльності Головного управління Національної гвардії України щодо не нарахування та не виплати ОСОБА_1 індексації грошового забезпечення за період з 01.12.2018 по 01.01.2019.

Будь-яких аргументів на спростування указаних висновків суду першої інстанції в апеляційній скарзі не наведено, а відтак колегія суддів погоджується з указаної вище позицією суду про обґрунтованості відповідної частини позовних вимог.

Надаючи оцінку висновкам суду першої інстанції про часткову обґрунтованість позовних вимог щодо ненарахування та невиплати позивачу у повному обсязі при звільненні суми заборгованості з вартості речового майна, що належало позивачу до видачі за весь період служби, відповідно до норм речового забезпечення за цінами станом на 01.01.2020, колегія суддів вважає за необхідне зазначити наступне.

За нормами ч. 1 ст. 9-1 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» речове забезпечення військовослужбовців здійснюється за нормами і в терміни, що визначаються відповідно Міністерством оборони України, у тому числі для Державної спеціальної служби транспорту, іншими центральними органами виконавчої влади, що мають у своєму підпорядкуванні військові формування, Головою Служби безпеки України, начальником Управління державної охорони України, Головою Служби зовнішньої розвідки України, Головою Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації України, а порядок грошової компенсації вартості за неотримане речове майно визначається Кабінетом Міністрів України.

За військовослужбовцями, відрядженими до державних органів, підприємств, установ, організацій, а також державних та комунальних навчальних закладів, зберігаються продовольче, речове та інші види забезпечення, передбачені цією статтею, гарантії та пільги, що надаються за рахунок коштів, призначених у Державному бюджеті України на утримання Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань та правоохоронних органів спеціального призначення та Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації України.

Порядок здійснення всіх видів матеріального забезпечення військовослужбовців, відряджених до державних органів, підприємств, установ, організацій, а також державних та комунальних навчальних закладів, та виплати грошової компенсації вартості за речове майно, що не отримано такими військовослужбовцями, встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до ч. 3 ст. 24 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» закінченням проходження військової служби вважається день виключення військовослужбовця зі списків особового складу військової частини (військового навчального закладу, установи тощо) у порядку, встановленому положеннями про проходження військової служби громадянами України.

Згідно п. 15 розд. III Інструкції з організації речового забезпечення в Національній гвардії України в мирний час та особливий період, затвердженої наказом Міністерства внутрішніх справ України від 07.06.2017 №475 (далі - Інструкція №475; у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин), військовослужбовці, які звільняються з військової служби в запас або відставку, отримують грошову компенсацію вартості за неотримане речове майно (далі - грошова компенсація) в порядку, визначеному постановою Кабінету Міністрів України від 16 березня 2016 року № 178 «Про затвердження Порядку виплати військовослужбовцям Збройних Сил, Національної гвардії, Служби безпеки, Служби зовнішньої розвідки, Державної прикордонної служби, Державної спеціальної служби транспорту, Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації і Управління державної охорони грошової компенсації вартості за неотримане речове майно».

Даний Порядок №178 визначає механізм виплати військовослужбовцям Збройних Сил, Національної гвардії, СБУ, Служби зовнішньої розвідки, Держприкордонслужби, Держспецтрансслужби, Держспецзв`язку і Управління державної охорони (далі - військовослужбовці) грошової компенсації вартості за неотримане речове майно (далі - грошова компенсація).

Із змісту пунктів 2, 3 Порядку №178 вбачається, що виплата грошової компенсації здійснюється особам офіцерського, старшинського, сержантського і рядового складу.

Грошова компенсація виплачується військовослужбовцям з моменту виникнення права на отримання предметів речового майна відповідно до норм забезпечення у разі: звільнення з військової служби; загибелі (смерті) військовослужбовця.

Відповідно до п. 4 Порядку №178 грошова компенсація виплачується військовослужбовцям за місцем військової служби за їх заявою (рапортом) на підставі наказу командира (начальника) військової частини, територіального органу, територіального підрозділу, закладу, установи, організації (далі - військова частина), а командирам (начальникам) військової частини - наказу старшого командира (начальника), у якому зазначається розмір грошової компенсації на підставі довідки про вартість речового майна, що належить до видачі, оригінал якої додається до відомості щодо виплати грошової компенсації.

Приписами п. 5 Порядку №178 передбачено, що довідка про вартість речового майна, що належить до видачі, видається речовою службою військової частини виходячи із закупівельної вартості такого майна, розрахованої Міноборони, МВС, Головним управлінням Національної гвардії, СБУ, Службою зовнішньої розвідки, Адміністрацією Держприкордонслужби, Адміністрацією Держспецтрансслужби, Адміністрацією Держспецзв`язку, Головним управлінням розвідки Міноборони та Управлінням державної охорони станом на 1 січня поточного року, та оформляється згідно з додатком.

Отже, чинне законодавство передбачає обов`язок виплатити військовослужбовцю, який звільняється зі служби, грошову компенсацію вартості за неотримане речове майно на день виключення зі списків особового складу військової частини.

Водночас умовою для виникнення такого обов`язку є подання військовослужбовцем відповідного рапорту під час проходження служби.

Суд першої інстанції, зазначаючи про часткову обґрунтованість позовних вимог щодо ненарахування та невиплати позивачу у повному обсязі при звільненні суми заборгованості з вартості речового майна, що належало ОСОБА_1 за весь період служби, відповідно до норм речового забезпечення за цінами станом на 01.01.2020, виходив з того, що матеріали справи не містять як доказів виплати відповідачем такої компенсації, так і згоди позивача про відмови від проведення з ним відповідного розрахунку.

До такого висновку Київський окружний адміністративний суд прийшов з огляду на те, що відповідачем не було виконано вимог ухвали суду від 21.11.2022 в частині надання:

- копії довідки на полковника ОСОБА_1 про вартість речового майна, що належить до видачі, виходячи із закупівельної вартості такого майна станом на 1 січня 2020 року, розрахованої Головним управлінням Національної гвардії, оформленої згідно Додатку на підставі п. 5 постанови КМУ №178 від 16.03.2016, на підставі якої здійснювалась позивачу виплата грошової компенсації за нестримане речове майно при звільненні 17 грудня 2020 року з ГУ НГУ;

- копії атестату на предмети речового майна (додаток 3) та арматурної картки (додаток 16) на полковника ОСОБА_1 на час звільнення з військової служби 19.12.2017 на підставі наказу Міністерства внутрішніх справ України від 07.06.2017 №475.

Разом з тим, колегія суддів зауважує, що у листі від 09.12.2022 №27/12/1-б/н «Про направлення документів» Головне управління Національної гвардії України зазначило про неможливість надання запитуваних судом документів з огляду на те, що ОСОБА_1 перебуває на речовому забезпеченні при військовій частині НОМЕР_3 Національної гвардії України, у зв`язку з чим відповідні документи перебувають саме в її розпорядженні (а.с. 71).

При цьому судом першої інстанції вказані документи у військової частини НОМЕР_3 Національної гвардії України не витребовувалися.

Водночас, до апеляційної скарги відповідачем були надані копії: рапорту позивача від 09.11.2020, адресованого командиру військової частини НОМЕР_3 про надання йому довідки щодо вартості речового майна, що належить йому до видачі відповідно до Порядку №178; довідки №1323 про виплату грошової компенсації замість належних предметів речового майна полковнику ОСОБА_1 ; заяви позивача від 09.11.2020 до командира військової частини НОМЕР_3 про зарахування грошових коштів, що належать ОСОБА_1 до видачі за неотримане речове майно, на визначений картковий рахунок; наказу командира військової частини НОМЕР_3 від 24.12.2020 №562 про виплату ОСОБА_1 грошової компенсації відповідно до Порядку №178; платіжного доручення від 28.12.2020 №5794 про виплату ОСОБА_1 компенсації за неотримане речове майно згідно Порядку №178 в сумі 10 352,98 грн.

Крім того, у листі від 22.06.2021 №27/11/5-І-764 відповідач, надаючи відповідь позивачу, зазначив, що відповідно до наказу командира військової частини НОМЕР_3 від 24.12.2020 №562 ОСОБА_1 було нараховано та виплачено в грудні 2020 року грошову компенсацію за речове майно (а.с. 43-44).

Тобто, всупереч висновків суду першої інстанції, відповідачем надано докази, що ним здійснено нарахування та виплату позивачу грошової компенсації вартості за неотримане речове майно.

У свою чергу, зазначаючи про те, що відповідна компенсація була виплачена позивачу не у повному обсязі, останній не наводить будь-яких аргументів на підтвердження того, що розмір такої компенсації обчислено неправильно чи до довідки №1323 було включене не все майно, яке належало ОСОБА_1 до видачі. Не було встановлено таких обставин і під час розгляду справи судом апеляційної інстанції.

За таких обставин колегія суддів приходить до висновку про необґрунтованість висновків суду першої інстанції про наявність правових підстав для задоволення позовних вимог в частині визнання протиправною бездіяльності Головного управління Національної гвардії України щодо ненарахування та невиплати у повному обсязі при звільненні 17.12.2020 ОСОБА_1 суми заборгованості з вартості речового майна, що належало позивачу до видачі за весь період служби, відповідно до норм речового забезпечення за цінами станом на 01.01.2020, та зобов`язання Головного управління Національної гвардії України нарахувати та виплатити ОСОБА_1 суму заборгованості з вартості речового майна, що належало йому до видачі за весь період служби відповідно до норм речового забезпечення за цінами станом на 01.01.2020.

Таким чином, висновок суду першої інстанції про часткове задоволення позовних вимог в частині нарахування та виплати позивачу грошової компенсації вартості за неотримане речове майно не ґрунтується на правильному застосуванні норм матеріального і процесуального права, відтак рішення суду першої інстанції у відповідній частині підлягає скасуванню із прийняттям постанови про відмову у задоволенні даних позовних вимог.

Надаючи оцінку всім доводам учасників справи, колегія суддів також враховує рішення ЄСПЛ по справі «Ґарсія Руіз проти Іспанії» (Garcia Ruiz v. Spain), заява № 30544/96, п. 26, ECHR 1999-1, в якому суд зазначив, що «…хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожний довід…».

Отже, колегія суддів вважає, що судом першої інстанції прийняте рішення з порушенням норм матеріального та процесуального права.

Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Відповідач надав до суду докази, що частково спростовують правомірність рішення суду першої інстанції.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 315, п. 4 ч. 1 ст. 317 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції вирішив його скасувати та ухвалити в цій частині нове рішення, оскільки судом першої інстанції неправильно застосовано норми матеріального права та порушено норми процесуального права.

Керуючись ст.ст. 242-244, 250, 308, 311, 315, 316, 317, 321, 322, 325, 328, 329 КАС України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Головного управління Національної гвардії України - задовольнити частково.

Рішення Київського окружного адміністративного суду від 19.06.2023 скасувати в частині задоволених позовних вимог про визнання протиправною бездіяльності Головного управління Національної гвардії України щодо ненарахування та невиплати у повному обсязі при звільненні 17.12.2020 ОСОБА_1 суми заборгованості з вартості речового майна, що належало позивачу до видачі за весь період служби, відповідно до норм речового забезпечення за цінами станом на 01.01.2020, та зобов`язання Головного управління Національної гвардії України нарахувати та виплатити ОСОБА_1 суму заборгованості з вартості речового майна, що належало йому до видачі за весь період служби відповідно до норм речового забезпечення за цінами станом на 01.01.2020.

Прийняти у вказаній частині нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог - відмовити.

В іншій частині рішення Київського окружного адміністративного суду від 19.06.2023 - залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий: Василенко Я.М.

Судді: Ганечко О.М.

Кузьменко В.В.