Справа № 357/10033/23

1-кп/357/1062/23

В И Р О К

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

26.12.2023 Білоцерківський міськрайонний суд Київської області в складі: головуючого - судді ОСОБА_1 ,

з участю секретаря судового засідання ОСОБА_2 ,

розглянувши у закритому судовому засіданні, в залі судового засідання №6 Білоцерківського міськрайонного суду Київської області, у судовому розгляді у кримінальному провадженні №42022111360000057 за обвинуваченням:

ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця села Березянка Ружинського району Житомирської області, громадянина України, з середньою базовою освітою, одруженого, має на утриманні малолітню дитину ІНФОРМАЦІЯ_2 військовослужбовця строкової військової служби, військової частини НОМЕР_1 , у військовому званні «солдат», зареєстрований: АДРЕСА_1 , проживаючий за адресою: АДРЕСА_2 , раніше не судимий, -

у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 407 КК України,

сторони кримінального провадження та інші учасники судового провадження:

прокурор ОСОБА_4

захисник обвинуваченого адвокат ОСОБА_5

обвинувачений ОСОБА_3

в с т а н о в и в:

ОСОБА_3 будучи військовослужбовцем строкової служби під час дії воєнного стану, усвідомлюючи суспільно небезпечний характер свого діяння, передбачаючи його суспільно небезпечні наслідки і бажаючи їх настання, у порушення вимог ст.ст. 17, 65, 68 Конституції України, ст. 17 Закону України «Про оборону України», ст. 1 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу», ст. ст. 11, 16, 127, 128 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України та ст. ст. 2, 4 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України, діючи умисно, з особистих мотивів та з метою тимчасово ухилитись від проходження військової служби, без поважних причин та без дозволу відповідних командирів (начальників), о 08 год 30 хв, 14.07.2022 самовільно залишив військову частину НОМЕР_1 , яка дислокується за адресою: АДРЕСА_3 , після чого проводив час на власний розсуд, не пов`язуючи його з проходженням військової служби та не вживаючи жодних заходів для з`явлення до військової частини НОМЕР_1 або інших органів військового управління до 27.09.2022.

27.09.2022 солдат ОСОБА_3 з`явився до Білоцерківської спеціалізованої прокуратури у ІНФОРМАЦІЯ_3 за адресою: АДРЕСА_4 .

Допитаний в судовому засіданні ОСОБА_3 свою вину у вчиненні злочину, передбаченого ч. 5 ст. 407 КК України, визнав повністю. При цьому дав суду показання, що повністю відповідають викладеним у вироку обставинам щодо обставин вчинення злочину. Зазначив, що з 29.07.2020 року підписав контракт та вступив до лав Збройних сил України. Тоді ж у 2020 році упродовж семи місяців брав участь у бойових діях на сході України, має медаль «Ветеран війни». Після виведення із зони бойових дій проходив службу у складі військової частини НОМЕР_1 з дислокацією у АДРЕСА_3 . Оскільки його не відпускали у відпустку то він 14.07.2022 засумувавши за рідними самовільно залишив військову частину НОМЕР_1 , яка дислокується за адресою: АДРЕСА_3 , та поїхав додому на кілька днів, але потім злякався відповідальності та залишився вдома. Коли до нього зателефонували з Державного бюро розслідування то він відразу з`явився до прокуратури.17.09.2022 року. Жалкує про скоєне, готовий нести покарання та просить врахувати, що у нього ІНФОРМАЦІЯ_2 народилася дитина та його дружина також є неповнолітньою і потребує його підтримки.

Оскільки учасники судового провадження, а саме: обвинувачений, прокурор, захисник, не заперечують, суд визнав недоцільним дослідження доказів щодо обставин вчинення кримінального правопорушення, які ніким не оспорюються. При цьому судом з`ясовано, що учасники судового провадження правильно розуміють зміст цих обставин, сумнівів у добровільності їх позиції у суду не виникло, а також роз`яснено їм, що у такому випадку вони будуть позбавлені права оскаржити ці обставини в апеляційному порядку.

З огляду на вищевказані обставини, суд приходить до висновку, що вина ОСОБА_3 у вчиненні злочину доведена повністю та його дії правильно кваліфіковані:

- за ч. 5 ст. 407 КК України самовільне залишення військової частини, вчинене в умовах воєнного стану, особою, зазначеною в частині першій статті 407 КК України, тобто, військовослужбовцем строкової служби.

Враховуючи ступіньтяжкості вчиненогозлочину припризначенні виду та розміру покарання обвинуваченому, суд бере до уваги, що ОСОБА_3 вчинив закінчений умисний тяжкий злочини. Суд також враховує наслідки, які настали від його вчинення.

Враховуючи особу обвинуваченого, суд бере до уваги, що ОСОБА_3 раніше не судимий, за місцем проживання характеризується в цілому позитивно. Обвинувачений одружений та має на утриманні малолітню дитину, ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , що підтверджується копією свідоцтва про народження серії НОМЕР_2 від 20.06.2023. Дружина обвинуваченого є неповнолітньою. Під наглядом лікаря-психіатра та лікаря-нарколога не перебуває. Під час проходження служби до адміністративної відповідальності не притягувався.

З огляду на вищевказані обставини, поведінку обвинуваченого в суді, який негативно поставився до своїх вчинків, суд визнає вказану в обвинувальному акті обставину, що пом`якшує покарання, відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 66 КК України, щире каяття, активне сприяння розкриттю злочину .

На підставі ч. 2 ст. 66 КК України суд визнає пом`якшуючими покарання обставинами:

визнання обвинуваченим своєї вини.

перебування на утриманні обвинуваченого малолітньої дитини, яка немовлям.

Обставин, що обтяжують покарання, відповідно до ст. 67 КК України, суд не встановив.

Згідно із ч. 2ст. 50 КК Українипокарання маєна метіне тільки кару, а й виправлення засуджених, а також запобігання вчиненню нових кримінальних правопорушень як засудженими, так і іншими особами.

З огляду на усі вищевказані обставини у їх сукупності з урахуваннямпозиції учасниківпровадження,зважаючи нанаявність трьохпом`якшуючих покаранняобставин івідсутність обтяжуючихпокарання обставин,розмір покарання має бути мінімальним, у межах санкції передбаченої ч. 5 ст.407 КК України

На переконання суду, такий розмір покарання відповідатиме його меті, гуманності, справедливості і не потягне за собою порушення засад виваженості, що включає наявність розумного балансу між охоронюваними інтересами суспільства та правами особи, яка притягається до кримінальної відповідальності.

Беручи до уваги, що обвинувачений вчинив злочин у період з 14.07.2022 по 27.09.2022 тобто до внесення змін до ст. 75 КК України, якими заборонено звільнення особи від покарання з випробуванням у разі вчинення злочину, передбаченого ст. 407 КК України, керуючись положеннями ст. 5 КК України суд зазначає, що у даній справі можливе застосування ст. 75 КК України.

Враховуючи усі вищевказані обставини, правову позицію прокурора та сторони захисту, суд дійшов висновку, що виправлення ОСОБА_3 можливе зі звільненням від відбування покарання з випробуванням із встановленням іспитового строку терміном 2 роки. При цьому на підставі п.п. 1, 2 ч. 1, п. 3 ч. 3 ст.76 КК України суд вважає за необхідне покласти на обвинуваченого обов`язки: періодично з`являтися для реєстрації до командира військової частини за місцем проходження служби; не виїжджати за межі України без погодження з командиром військової частини за місцем проходження служби; повідомляти командира військової частини за місцем проходження служби про зміну місця проживання, роботи або навчання.

На переконання суду, такий розмір покарання та застосування положень ст. 75 КК України в редакції Закону від 01.12.2022 відповідатиме його меті, гуманності, справедливості і не потягне за собою порушення засад виваженості, що включає наявність розумного балансу між охоронюваними інтересами суспільства та правами особи, яка притягається до кримінальної відповідальності.

Цивільні позови не заявлялися.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 7, 349, 368, 370, 373, 374, 394 КПК України, суд,-

У Х В А Л И В:

Визнати ОСОБА_3 , винуватим у пред`явленому обвинуваченні вчиненні злочину, передбаченого ч.5 ст.407 КК України, та призначити йому покарання:

- за ч.5 ст.407 КК України у виді п`яти років позбавлення волі.

На підставі ч. 1 ст. 75 КК України в редакції Закону від 01.12.2022 звільнити від відбування покарання з випробуванням, з іспитовим строком два роки, з покладенням обов`язків, передбачених п.п.1, 2 ч. 1 ст. 76, п. 2 ч. 3 ст. 76 КК України, а саме:

1)періодично з`являтися для реєстрації до командира військової частини за місцем проходження служби;

2)не виїжджати за межі України без погодження з командиром військової частини за місцем проходження служби;

3) повідомляти командира військової частини за місцем проходження служби про зміну місця проживання, роботи або навчання.

Запобіжний захід до набрання вироком законної сили не застосовувати.

Вирок суду може бути оскаржений до Київського апеляційного суду протягом 30 днів з дня його проголошення шляхом подачі апеляції через Білоцерківський міськрайонний суд. Вирок суду з підстав заперечення обставин, які ніким не оспорювалися під час судового розгляду і дослідження яких було визнано судом недоцільним, відповідно до положень частини третьоїстатті 349КПК України, не може бути оскарженим в апеляційному порядку.

Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги, вирок набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції, якщо його не буде скасовано.

Суддя: ОСОБА_7